Academic literature on the topic 'Відповідальність перевізника'

Приленський Ігор ГенріховичПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПЕРЕВІЗНИКА У СФЕРІ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ПОВІТРЯНИМТРАНСПОРТОМ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИУ статті розглядаються особливості правового регулювання відповідальності перевізника у сфері перевезеньповітряним транспортом за законодавством України, де встановлено, що перевезення пасажирів є специфічноюсферою цивільно-правового регулювання. Повітряні перевезення здійснюються на підставі договору, загальніположення про який містяться в нормах глави 64 ЦК України.Акцентовано увагу на тому, що, відповідно до договору повітряного перевезення, усі учасники мають дотри-муватися загальних правил, про які не повинні забувати ні перевізник, ні його клієнти. При цьому визначенняповітряного перевізника закріплено в ПК України, Правилах повітряних перевезень пасажирів і багажу.Визначено, що повітряним перевізником визнається будь-яка юридична чи фізична особа, яка виконує пові-тряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки.Установлено, що належне виконання сторонами обов’язків, які випливають із договору повітряного переве-зення або з норм транспортного законодавства, призводить до припинення зобов’язання з перевезення вантажута досягнення учасниками цілей договору.Цивільно-правова відповідальність застосовується за порушення зобов’язань сторонами договору повітряногоперевезення. Підстави й випадки застосування цивільно-правової відповідальності за порушення транспортнихзобов’язань регламентується ЦК України, Законом України «Про транспорт» та іншими законами, транспортнимикодексами і статутами, а також відомчими актами Міністерства інфраструктури України. Щодо меж відповідаль-ності перевізника, то вони поширюються як на затримку вантажу, багажу, пасажира, так і на заподіяння шкодивантажу, багажу, пасажиру. Також існують випадки, при настанні яких перевізник повністю або частково звільня-ється від відповідальності. Такі випадки звільнення від відповідальності перевізника мали б бути передбачені нарівні ЦК України або ПК України.Проведена систематизація джерел регулювання повітряних перевезень, що дає змогу простежити тенденціїзближення національного й міжнародного законодавства у сфері повітряних перевезень. Тому приділено увагууніфікації норм національного законодавства й міжнародних конвенцій та інших угод, які регулюють повітряніперевезення.Наголошується, що, незважаючи на досить «прогресивні» норми українського законодавства, яке втілює між-народні стандарти надання послуг з перевезення, можливість притягнення українського перевізника до відпові-дальності є вкрай низькою. Причин для цього достатньо. Насамперед це необізнаність пасажирів про свої правата неможливість отримати правдиву й чітку інформацію від перевізника, зокрема про дійсні причини затримкичи скасування рейсу.Зазначено, що на сучасному етапі правове регулювання відповідальності за шкоду, заподіяну під час пові-тряного перевезення, потребує вдосконалення, більш детальної регламентації. Національне законодавство маєгармонійно поєднуватися з міжнародним і відображати сучасні тенденції та сприяти прогресивному розвиткуцивільної авіації.

Однією з основних задач транспорту є своєчасне та якісне задоволення потреб споживача у перевезеннях. Транспортування різних вантажів вимагає індивідуального підходу до вибору виду перевезень. В статті було досліджено вимоги, які висувають споживачі до перевезень різноманітних вантажів. Окремо розглянуто вимоги закладів, які є замовниками таких перевезень, до транспортування високотехнологічної медичної техніки, які висуваються до компаній, що беруть на себе відповідальність за доставку таких вантажів. Проведено класифікацію медичного обладнання. Більшість апаратів мають тендітні елементи конструкцій, легко виходять з ладу. Тряска, пил, підвищена вологість, зміна температур, конденсація та інші природні чинники можуть привести до поломки окремих деталей або ж конструкції в цілому. Тому постає питання вибору оптимального виду транспорту для транспортування такого обладнання. В статті розглянуто основні фактори, які визначають спосіб транспортування. Також визначено критерії, які ставляться замовниками перевезень медичної техніки до перевізника. Серед основних критеріїв виділяють збереженість обладнання, своєчасність доставки, можливість установки медичного обладнання на місці, інформативність на кожному етапі доставки тощо. В роботі наведено алгоритм вибору перевізника на прикладі трьох умовних перевізників. Для цього було обрано метод експертних оцінок. За допомогою даного методу було проведено оцінювання потенційних перевізників за критеріями, які визначають якість перевезень та доставки обладнання. Визначено критерії, які є найбільш вагомими при перевезенні медичної техніки, а саме, збереженість обладнання, можливість точного встановлення його на місцях, час доставки, витрати на перевезення.
 Ключові слова: автомобільний транспорт, перевезення медичного обладнання, якість доставки, вибір перевізника, критерії вибору, метод експертних оцінок.