To see the other types of publications on this topic, follow the link: Військова зона.
Journal articles on the topic 'Військова зона'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Військова зона.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Монолатій, Іван. "СПЕЦИФІКА ТРАКТУВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ РОЗВІДКИ У ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІЙ ДУМЦІ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ (СЕРЕДИНА ХХ СТ.)". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Політологія, № 18 (24 жовтня 2024): 263–72. http://dx.doi.org/10.32782/2312-1815/2024-18-25.
Full textAbstract:
У статті розглядаються проблеми національної та військової безпеки, репрезентовані у працях діячів української еміграції середини ХХ ст. Автор доводить, що спеціально проблему військової розвідки, її мети, завдань і типології у мілітарно-політичній спадщині політичних акторів української еміграції зазначеної доби досі не вивчали. Саме тому з’ясування цієї проблеми поглиблюватиме сучасне розуміння військово-політичної думки українського народу ХХ ст., повертатиме з незаслуженого забуття теоретиків національної безпеки та воєнної доктрини України. Обґрунтовано важливість доробку колишніх військових-українців, учасників визвольних змагань українського народу і Другої світової війни. Досліджуються особливості трактування поняття та термінологія розвідувальної діяльності, зокрема військової розвідки. Стверджується, що бачення військової розвідки авторами української еміграції середини ХХ ст. цілком прагматичне з позиції колишніх учасників боїв, зокрема сухопутних, почасти – Військово-Повітряних сил, а також Протиповітряної оборони. Встановлено, що для реалізації завдань військової розвідки визначалися тактичні, оперативні та стратегічні зони, а відповідно до цього – види розвідки (стратегічна, оперативна, тактична і бойова). Автор підкреслює місце та роль командира розвідувального підрозділу під час виконання бойових завдань, зокрема в тилу ворога. Доведено, що матеріали української еміграції середини ХХ ст. засвідчили, з одного боку, рівень занепокоєння проблемами військового й безпекового секторів, а з іншого – бажання бути інформаційним майданчиком для пропаганди серед української діаспори, головним чином країн Західної Європи та США, найновіших на той час знань про військову справу. Чинниками, які утруднювали розуміння суті та завдань військової розвідки, були рівень знань і загальна військова підготовка авторів, суб’єктивізм в оцінці того чи того виду воєнного мистецтва, специфіки трактування актуальних питань представниками різних родів військ. З’ясовано, що розуміння військової розвідки в дописах репрезентантів комбатантських середовищ, членів ОУН (Бандери) цілком відповідає тогочасним уявленням насамперед про розвідку на полі бою, а не розвідку як особливу інституцію секретних служб. Висновується, що врахування історичного й політичного досвіду попередніх поколінь українських теоретиків і практиків військової розвідки в цьому сенсі є вкрай необхідним і корисним з огляду на здійснення основних видів військової розвідки в сучасному загальновійськовому бою.
2
Михальчук, Наталія, Євген Харченко, Едуард Івашкевич, Ернест Івашкевич та Наталія Хупавцева. "ВПЛИВ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ В БОЙОВИХ УМОВАХ НА УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ". Health & Education, № 4 (13 грудня 2023): 200–209. http://dx.doi.org/10.32782/health-2023.4.28.
Full textAbstract:
Мета дослідження – показати вплив посттравматичних стресових розладів у бойових умовах на учасників бойових дій в умовах війни в Україні. Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 95 військових. Місцем проведення цього етапу експерименту став Центральний військовий клінічний госпіталь (Центр), м. Київ, Україна. Вік військових – 24–45 років. На цьому етапі всі респонденти були включені в одну експериментальну групу. Цих військових військові комісаріати Києва направили на стаціонарне лікування для вирішення питання щодо придатності до військової служби. Усі бійці проходили військову службу в зоні військових дій на південному сході України (Донецька, Луганська та Херсонська області). Усі вони були включені нами до експериментальної групи, яка була сформована за допомогою методу рандомізації. Цей етап експерименту було організовано у червні-серпні 2023 р. Результати дослідження. Посттравматичний стресовий розлад учасників бойових дій виникає у тому разі, коли людина піддається впливові стресора, що виходить за межі звичайного людського досвіду (поєдинок в умовах бойових дій, серйозна загроза життю чи фізичній недоторканності, смерть товариша, поранення або каліцтва, отримані учасниками бойових дій, убивства інших людей), які здатні завдати лиха кожному. Показано, що вплив екстремального стресора призводить до прояву посттравматичного стресового розладу у вигляді таких проявів: 1. Уникнення – це постійне уникнення подразників, пов’язаних із травмою; виникнення емоційного збіднення; почуття байдужості до інших людей. 2. Гіперактивність. 3. Інтрузія. Травматична подія комбатантів постійно втрачається одним із таких способів: виникають несподівані відчуття, що травматичні події відтворюються.
3
Виздрик, Віталій Степанович, та Олександр Анатолійович Томчук. "ДУШПАСТИРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ РЕЛІГІЙНИХ ІНСТИТУЦІЙ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ АТО". Військово-науковий вісник, № 41 (20 вересня 2024): 91–101. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.41.2024.91-101.
Full textAbstract:
Сьогодні Україна переживає важкі періоди своєї історії, перебуваючи у процесі становлення незалежної та європейської держави. Починаючи з моменту початку воєнної агресії російської федерації проти України у 2014 році, військове капеланство стало експресією громадської єдності. У статті розглянуто діяльність та функціонування капеланства з початком російської агресії у 2014 році в ході Антитерористичної операції Об’єднаних сил (АТО/ООС). Зазначено, що саме збройна агресія на сході України у 2014 році виступила ключовим фактором у розвитку військового капеланства. Наголошено, що важливим елементом у розвитку військового капеланства є накопичений досвід служіння військових настоятелів під час АТО/ООС. Це відзначається своєю важливістю, особливо після початку повномасштабної війни з боку росії. Визначено, що початком нового етапу відродження капеланського руху у Збройних Силах України (ЗС України) припав на 2014 рік, коли російська федерація розпочала війну проти України. Саме тоді разом із військовими в зоні бойових дій знаходилися військові священики, які стали свідками та учасниками бойових дій на сході України. Тоді ж на волонтерських засадах військові настоятелі виїжджали у зону бойових дій для того, аби забезпечити душпастирську складову формації українського воїна. З 2014 року українське суспільство усвідомило необхідність душпастирської складової у процесі оборони та формування стійкості українського війська. Уряд відреагував, з’явилися офіційні нормативні документи, які регулювали процес душпастирської опіки військовослужбовців. Однак, як правило це виглядало так, що велика кількість волонтерів різних конфесій рушила в зону спершу АТО, а потім ООС. Знадобилось багато років, аби капеланство у ЗС України набуло офіційного статусу. Сьогодні ж душпастирі є офіційно військовослужбовцями та мають соціальний захист з боку держави.
4
Shekera, O. G. "Медичне забезпечення збройних сил НАТО". Health of Society 11, № 2 (2022): 34–45. http://dx.doi.org/10.22141/2306-2436.11.2.2022.292.
Full textAbstract:
Співробітництво з НАТО у військовій сфері розглядається як важливий елемент партнерства України з цією організацією, в цілому. Забезпечення якісною медичною допомогою військовослужбовців у Збройних силах України та інших структурах сектора безпеки держави в контексті євроатлантичної інтеграції є пріоритетним напрямком стратегічного планування політики охорони здоров’я. Мета. Визначити особливості розвитку медичного забезпечення Збройних сил НАТО, спрямованого на збереження і зміцнення здоров’я військовослужбовців та вплив на формування медичного забезпечення Збройних сил України. Результати. У даний час стоїть завдання докорінного реформування військової охорони здоров’я, метою якого є створення системи, яка б відповідала новим соціально-економічним умовам і сучасним завданням навчально-бойової підготовки військ. Реформа торкається управління, планування, фінансування, кадрової політики, оцінки кваліфікації, соціального захисту військових лікарів, середніх медичних працівників і хворих, матеріально-побутового і соціально-психологічного забезпечення. Вона передбачає перехід від відомчої до територіальної організації медичного забезпечення на рівні військових гарнізонів і визначених зон територіальної відповідальності, інтеграцію військово-медичної служби із загальнодержавною системою охорони здоров’я, створення економічного механізму підвищення якості медичної допомоги. Регламентуючим документом з питань збереження життя і здоров’я медичного складу, який служить інструкцією для командирів, медичних начальників усіх рангів та військово-медичного персоналу, є військово-медична доктрина. Висновки. Новизна даної інформації зумовлюється висвітленням реальних шляхів підвищення ефективності функціонування медичних служб Збройних сил України та інших структур сектора безпеки держави.
5
Вишневський, Ян, та Анатолій Олександрович Клочко. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ СЕКТОРОМ ОЗБРОЄННЯ І ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ В ПРОЦЕСІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ". Public management, № 4 (37) (29 листопада 2023): 19–28. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2023-4(37)-3.
Full textAbstract:
Анотація. Ефективне функціонування оборонно-промислового комплексу є запорукою забезпечення обороноздатності держави та національної безпеки. В умовах реформування оборонно-промислового комплексу ключовим питанням постає вдосконалення системи управління галуззю озброєнь. Мета статті – здійснити системний аналіз структури механізмів державного управління військово-промисловою галуззю в контексті реформування оборонно-промислового комплексу. Теоретичною базою дослідження були праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження щодо механізмів державного управління військово-промисловою галуззю в контексті реформування оборонно-промислового комплексу. Зазначено, що Україна здійснила вражаючі кроки у напрямку реформування оборонно-промислового комплексу починаючи від сміливої модернізації технологій до створення ефективної системи управління, продемонструвавши визначену волю та рішучість у підвищенні власної обороноздатності та конкурентоспроможності на світовій арені. Показано, що оснащення Збройних сил України сучасним озброєнням та військовою технікою, їх матеріально-технічне забезпечення, запровадження нової системи логістики, розвиток та удосконалення інфраструктури Збройних сил України сприяли успішному виконанню завдань військовими частинами Збройних сил України в зоні бойових дій, набуттю військовими частинами та підрозділами спроможностей та досягненню взаємосумісності з силами та засобами провідних країн світу. Обґрунтовано, що заходи оборонної реформи дозволили зберегти рівень боєздатності збройних сил; розпочати створення Сил територіальної оборони і планується збільшити чисельність Збройних сил України; закупити сучасне озброєння і військову техніку для задоволення нагальних потреб збройних сил; запровадити оборонне планування, демократичний цивільний контроль, професіоналізацію збройних сил і створити військовий резерв.
6
Tzipkalo, A. I., O. M. Kopanytsia та O. P. Mialiuk. "ОСОБЛИВОСТІ СЕСТРИНСЬКОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ Й МИРНОМУ НАСЕЛЕННЮ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЛИ В ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (31 січня 2020): 37–42. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.2.10619.
Full textAbstract:
Мета роботи. Проаналізувати основні напрямки сестринської допомоги військовослужбовцям та цивільному населенню, які перебували в зоні ведення бойових дій.
 Матеріали і методи. На базі військово-медичної служби ВМС УСБУ в Закарпатській області було проаналізовано анкетні дані 30 учасників АТО, 30 осіб із переселених військових територій та 20 осіб, які є близькими родичами учасників бойових дій, проживають і доглядають за ними щодо наявності посттравматичного стресу (тривоги та депресії). Використовували шкалу госпітальної тривоги та депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale, HADS).
 Результати й обговорення. Аналіз даних, які ми отримали, свідчить про поширеність субклінічно вираженої депресії серед 56,7 % учасників АТО, клінічно вираженої депресії у 23,3 % ветеранів. При цьому субклінічно виражену депресію реєструють у 55,0 % осіб, які перебувають поруч із військовослужбовцями. Поширеність клінічно вираженої депресії серед осіб, переселених із зони АТО, становить 16,6 % субклінічно вираженої депресії – 46,7 % населення. Встановлено, що військовослужбовці та ветерани значною мірою відчувають напруження, страх перед невідомістю, вважають, що можуть легко розслабитись, часто бувають раптові відчуття паніки та дуже часто – відчувають внутрішнє напруження. Мирне населення, що перебувало в зоні АТО, теж характеризується помірним рівнем тривоги, який підтверджується частим відчуттям страху, що може щось трапитись, нечастими хвилюючими думками, частим відчуттям внутрішнього напруження. Порівнюючи отримані відповіді на твердження у блоці питань, що стосуються рівня депресії, можна говорити про середній рівень депресії у військовослужбовців та помірний – у цивільного населення, переселеного із зони АТО.
 Висновки. Особи, які несли військову службу або перебували в зоні АТО, їх близькі родичі потребують психологічного супроводу при зверненні до медичного закладу будь-якого профілю. Медичні сестри повинні знати методи надання екстреної психологічної допомоги, тому рекомендується включити в освітню програму для медсестер освітнього рівня «Магістр» курс за вибором «Екстрена психологічна допомога».
7
Шинкарук, Оксана, та Денис Давидов. "Вплив кіберспорту на формування спеціальних здібностей військовослужбовців у сучасних умовах". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (19 серпня 2023): 96–102. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2023.3.96-102.
Full textAbstract:
Анотація. Дослідження впливу кіберспорту на формування спеціальних здібностей військовослужбовців є актуальними для розуміння та оптимізації військової підготовки. Наявність наукових досліджень допоможе військовим експертам та керівникам розробити оптимальні підходи до використання кіберспорту в процесі підготовки військовослужбовців. Мета. Здійснити теоретичний аналіз і визначити значущість навичок гравців та кіберспортивних дисциплін як додаткового засобу впливу на формування спеціальних здібностей військових. Методи. Аналіз літературних джерел та даних мережі Інтернет; метод експертних оцінок, систематизація та узагальнення. Результати. До спеціальних здібностей військовослужбовців віднесено: фізичну потужність та витривалість, моральні, психологічні якості та дисципліну, здатність до прийняття рішень, технічну підготовку, здатність до комунікації та співпраці. Визначено значущі для військових навички, які набувають шляхом комп’ютерних ігор, це: комунікація та співпраця в команді, швидке прийняття рішень та реакція на несподівані ситуації, концентрація та увага, розвиток тактичного мислення і стратегічного планування, індивідуальна майстерність, зосередженість, стресостійкість, розвиток навичок управління технікою та технологіями. Їх можна набувати в таких іграх, як Call of Duty, Rainbow Six Siege, Arma 3, Battlefield V, Squad. За результатами досліджень, гра Call of Duty може бути використана як додатковий засіб для військових, які перебувають у зоні бойових дій або займаються тренуванням для цього. Гра може допомогти підвищити рівень концентрації та уваги військовослужбовців, зменшити рівень стресу. Ігровий процес здатний допомогти у формуванні тактичного мислення і стратегічного планування у військових, а також у навичках управління технікою та технологіями. Для досягнення бажаного ефекту необхідно планувати та проводити відповідне навчання з використанням ігор, інакше їх вплив на здібності військовослужбовців може бути недостатнім. Наявна спеціальна література свідчить про можливість використання ігор у військовому навчанні та тренуванні для покращення спеціальних здібностей військовослужбовців. Більшість досліджень, що проводились у цій сфері, зосереджуються на таких аспектах, як увага, концентрація, координація та реакція, а також тактичне мислення та планування.
 Ключові слова: кіберспорт, навички, військова підготовка, комунікація, команда, прийняття рішень, реакція, концентрація, увага, тактичне мислення, стратегічне планування, стресостійкість.
8
Лях, М. М., В. В. Михайлюк, Т. М. Яцишин та Є. А. Витриховський. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ГЕОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ СОПЛА ЛАВАЛЯ НА ЗМІНУ ТЕМПЕРАТУРИ ПОТОКУ ГАЗУ". PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Number, № 17(64) (22 листопада 2022): 108–17. http://dx.doi.org/10.31471/2304-7399-2022-17(64)-108-117.
Full textAbstract:
Сопло Лаваля отримало широке застосування у різних галузях національної економіки: машинобудуванні, хімічній та нафтохімічній галузі, військовій тощо. Потік газу, що проходить через сопло Лаваля змінює свої характеристики, а саме при досягненні швидкості потоку газу швидкості звуку, на виході із сопла відбувається зниження температури та тиску. Це явище можна використовувати для охолодження потоку газу. Проте у традиційній конструкції сопла Лаваля зона, у якій спостерігається найнижча температура, є невеликою. У цій статті проведено дослідження впливу геометричних параметрів сопла Лаваля на зміну температури потоку газу. Для дослідження побудовано 12 різних конструкцій сопел, що мають одинакові основні розміри: діаметр внутрішнього отвору, вхідні та вихідні діаметри, довжина сопла. Середовище та граничні умови, що використовувались під час імітаційного моделювання для всіх сопел приймались однаковими. У результатів отримано розподіли температури середовища у поперечному перерізі для всіх досліджуваних конструкцій сопел. Проаналізувавши результати імітаційного моделювання встановлено, що у всіх конструкціях сопел спостерігається зниження температури приблизно у межах із 100 0С до 60 0С. Проте зони, у яких спостерігається максимальне зниження температури є досить малими. Після зон із найнижчими температурами у досліджуваних конструкціях сопел спостерігаються зони підвищення температури (у межах 70-80 0С), які є значно більшими за зони з мінімальною температурою. Далі, у наступній зоні відбувається наступне підвищення температури. Також на основі отриманих результатів моделювання вибрано конструкції сопел, які будуть далі досліджуватись та вдосконалюватись. Планується провести імітаційне моделювання сопел, де основна увага буде сконцентрована на такий параметр як число Маха, його вплив на зміну температури та її розподіл по довжині конструкції тривимірної моделі.
9
Лаврьонов, Р. П. "СУЧАСНА ПРОБЛЕМАТИКА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА КЛЮЧОВІ ОЗНАКИ ВІЙСЬКОВОГО ЗЛОЧИНУ". Kyiv Law Journal, № 1 (21 квітня 2023): 294–302. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2023.1.45.
Full textAbstract:
Ця наукова стаття розглядає сучасну проблематику кримінального права та військових злочинів, зокрема визначення військового злочину та відповідальності за його вчинення, проблеми захисту прав жертв військових злочинів та розвитку міжнародного права у цій сфері. Поняття «воєнний злочин» має дуалістичну природу. У першу чергу, воєнний злочин є одним із видів міжнародного злочину, відповідальність за який встановлена рядом міжнародних договорів. У той же час більшість національних кримінальних законів встановлюють кримінальну відповідальність за воєнні злочини. Це є наслідком імплементації норм міжнародного кримінального права в національне. Воєнні злочини передбачені також і КК України. Видається, що це викликано, принаймні, трьома причинами: по-перше, КК України не використовує поняття «воєнний злочин» та, незважаючи на спільний родовий об’єкт цих діянь, передбачає відповідальність за їх вчинення у двох різних розділах: в Розділі ХІХ «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)» та в Розділі ХХ «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» Особливої частини КК України. По-друге, протягом 23 років незалежності України нам вдавалось уникати військових конфліктів. Та, нарешті, по-третє, КК України 1960 року не виділяв міжнародні злочини в окрему Главу Особливої частини. Замість того міжнародні злочини, в тому числі й воєнні, були передбачені в Главі І «Злочини проти держави» та Главі ХІ «Військові злочини» Особливої частини КК України 1960 року. Стаття звертає увагу на необхідність розуміння коренів військових конфліктів та військових злочинів, а також на роль національних та міжнародних правозахисних організацій у попередженні та виявленні військових злочинів. У статті також згадується про можливість використання новітніх технологій для захисту прав людини в зоні конфлікту та виявлення та розслідування військових злочинів. Стаття містить важливі рекомендації та пропозиції для попередження військових злочинів та забезпечення відповідальності за їх вчинення, а також для захисту прав жертв військових злочинів.
10
Бех, П. В., В. В. Гудімов та Є. А. Максименков. "АНАЛІЗ СПОСОБІВ КРІПЛЕННЯ ПРИ ПЕРЕВЕЗЕННІ ОЗБРОЄННЯ, ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ". Systems and Technologies 65, № 1 (2023): 77–93. http://dx.doi.org/10.32782/2521-6643-2023.1-65.10.
Full textAbstract:
Метою роботи є проведення аналізу організації безперервності перевезень військових частин Збройних Сил України. Наразі важливим є питання готовності здійснювати переміщення військових частин (підрозділів) в короткі строки, не порушуючи їх цілісності, із забезпеченням можливості раптового переходу до виконання завдань за призначенням, що є невід’ємною складовою військових операцій (бойових дій) [1–3]. Висвітлено проблемні питання під час навантаження військових ешелонів та транспортів в сучасних умовах. Визначені комплексні заходи, спрямовані на оптимізацію часових показників та витрат часу на вантажно-розвантажувальні операції. На підставі проведеного аналізу зроблено висновки про необхідність створення та виготовлення комплектів універсальних багатообертових кріплень на кожну техніку. Успіх виконання військових перевезень залежить в першу чергу від організації тісної взаємодії між органами військового управління та органами управління на видах транспорту, від своєчасної та якісної підготовки військової частини до перевезення. Взаємодія з органами управління на видах транспорту здійснюється з питань забезпечення та регулювання військових перевезень, узгодження технічних можливостей та здійснення контролю підготовки до виконання перевезень [4–6]. Наукова новизна полягає в постановці задачі по підготовці військової техніки до перевезення до виходу підрозділів ешелону на станцію навантаження. А також одночасно з підготовкою техніки відбувається заготівля кріпильних матеріалів і пристосувань. Екіпажі військової техніки в підготовці до перевезення проводять тренування заїзду технікою на рухомий склад та кріпленню її з вибраним способом кріплення згідно Правил. Управління військових сполучень на залізницях спільно з керівництвом залізниць здійснюють своєчасне забезпечення перевезень рухомим складом, безперервне управління військовими перевезеннями, вживають заходів з прискореного просування ешелонів та транспортів в зоні відповідальності, контроль економії бюджетних коштів під час виконання навантажувально– розвантажувальних операцій. З моменту віддачі наказу по військовій частині на перевезення підготовка до перевезення проводиться під керівництвом начальників ешелонів. Ця підготовка складається з підготовки особового складу, підготовки техніки, майна і вантажів.
11
Чорний, С. Г. "ОЦІНЮВАННЯ СТАНУ ЛІСОСМУГ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ В ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ ЗА ДОПОМОГОЮ СУПУТНИКОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ SENTINEL-2". Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences, № 19 (21 грудня 2023): 64–72. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-7391/2023-19-7.
Full textAbstract:
Військові дії в практично безлісій степовій зоні України так чи інакше стосуються лісосмуг. Саме в лісосмугах будуються лінії оборони з траншеями, бліндажами, тунелями, для облаштування яких використовується деревина лісосмуг. Лінії оборони в лісосмугах зазнають найбільш інтенсивного артилерійського й ракетного вогню, є об’єктом штурмових дій, що призводить до різного ступеня деградації лісових смугових насаджень. Метою досліджень було за допомогою методів дистанційного зондування, зокрема вивчення внутрішньорічного розподілу показника NDVI у 2021 та 2023 роках, оцінити стан лісосмуг безпосередньо в зоні бойових дій, зокрема в Донецькій області. Для цього використовували багатоспектральні безхмарні супутникові зображення Sentinel-2, які оброблені в браузері BO Sentinel Hub. Згідно з проведеними дослідженнями, період «лютий – початок травня» характеризується відсутністю суттєвої різниці в значеннях NDVI між довоєнним і воєнним рокам. Це пояснюється тим, що в лісосмугах у результаті військових дій основні дерева (дуби та робінії) частково знищені. Деградовані другорядні породи дерев і чагарники разом із трав’яним покривом суттєво не знижують величину NDVI на початку вегетації у квітні та на початку травня порівняно з довоєнними умовами. Але в період, коли спостерігається максимальна фотосинтетична активність рослинності лісосмуг (червень-липень) у 2023 році показник NDVI був помітно меншим порівняно з 2021 роком. Скоріш за все таке зниження NDVI свідчить про часткову деградацію основної деревної та другорядної рослинності в лісосмугах у результаті військової діяльності. Отже, у зонах бойових дій у Донецькій області йде процес поступового знищення мережі лісосмуг, що погіршує їх ґрунто- й полезахисні функції та зумовлює втрати екологічних спроможностей.
12
КОВАЛЬЧУК, Роман, Юрій ЛОЗИНСЬКИЙ та Денис ПАСТУХ. "РОЗВИТОК ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ПСИХОФІЗИЧНОЇ СТІЙКОСТІ ТА УСПІШНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 33, № 2 (2023): 176–92. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v33i2.1390.
Full textAbstract:
У цій статті досліджено вплив фізичної підготовки на психофізичну стійкість та успішність військовослужбовців під час службової діяльності, що є актуальним на теперішній час і має значний потенціал у поліпшенні якісних характеристик військовослужбовців під час їхньої підготовки та несення служби. Цю тематику неодноразово піднімали, адже рівень психологічної стійкості та розсудливість у складних умовах є невід’ємними навичками для військової професії, а фізична підготовка є основним чинником у розвитку фахівців зазначеної галузі. Дослідники використовують різні методи для вивчення впливу фізичної підготовки на психофізичну стійкість та успішність військовослужбовців, а саме: оцінка рівня фізичної підготовки, стрес-тестування та оцінка показників успішності у військовій кар’єрі – усі вони можуть бути використані для визначення оптимальних рівнів фізичної підготовки для військовослужбовців та для розробки програм фізичної підготовки, які поліпшать успішність виконання поставлених перед військовослужбовцями завдань. Потенціал дослідження цієї теми є значним, адже результати досліджень можуть допомогти військовим командирам і тренерам вибрати оптимальні методи фізичної підготовки, які підвищать стресостійкість та успішність військовослужбовців. Крім того, дослідження можуть бути корисними для визначення критичних навичок, необхідних для різних військових професій, та вивчення можливостей поліпшення цих навичок. Проаналізувавши всі доступні джерела інформації, можна буде виділити важливі моменти, які впливають на розвиток військовослужбовців, та надати рекомендації щодо планування подальшої програми підготовки. Дослідження дасть змогу глибше зрозуміти проблему психологічної та фізичної підготовки військових кадрів або поліпшення щоденного морального забезпечення особового складу підрозділів. Також результати досліджень можуть бути корисними для передових підрозділів, які виконують завдання у зоні бойових дій, та забезпечити належний рівень морального забезпечення у важких умовах.
13
Базіло, Сергій, Григорій Степанов, Павло Оріховський та Валерій Камінський. "ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ СТРІЛЬБ ЗЕНІТНОГО РАКЕТНОГО КОМПЛЕКСУ В СЕГМЕНТІ ЙОГО ЗОНИ УРАЖЕННЯ". Повітряна міць України 1, № 8 (2025): 30–35. https://doi.org/10.33099/2786-7714-2025-1-8-30-35.
Full textAbstract:
В сучасних умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти нашої держави ми все частіше зустрічаємось з необхідністю корекції існуючих підходів щодо оцінювання ефективності бойових дій військових частин (підрозділів) зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України. В статті запропоновано та обґрунтовано підхід щодо визначення кількості стрільб зенітного ракетного комплексу в сегменті його зони ураження з урахуванням особливостей її конфігурації. Метою дослідження є удосконалення методу визначення кількості стрільб зенітного ракетного комплексу в зоні його ураження. Запропонований в статті підхід, на відміну від існуючих, враховує зміни кількості стрільб зенітного ракетного комплексу в сегменті його зони ураження в залежності від курсового параметра польоту засобу повітряного нападу та дає можливість створювати раціональну систему зенітного ракетного вогню військової частини (підрозділу) зенітних ракетних військ, яка відповідатиме вимогам до неї в сучасних умовах. Результати дослідження можуть бути корисними командирам військових частин (підрозділів) зенітних ракетних військ під час прийняття рішень на побудову бойових порядків створення та створення систем зенітного ракетного вогню.
14
Романенкова, Олена Юріївна, та Оксана Дмитрівна Павлюк. "РОЛЬ ТА МІСЦЕ ВІЙСЬКОВОГО ПСИХОЛОГА В ЕФЕКТИВНОМУ ПСИХОЛОГІЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ З ВИКОРИСТАННЯМ ЛІДЕРСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (11 червня 2024): 101–5. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2024.1.16.
Full textAbstract:
У статті розкрито роль та місце військового психолога в ефективному психологічному забезпеченні з використанням лідерського потенціалу. Звернуто увагу на нові виклики у частині психологічного забезпечення військовослужбовців з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну. Наведено статистичні дані щодо державного замовлення до 2022 року та відсоток тих студентів, які після закінчення Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка підписували контракт із військовими частинами. Розглянуто 2 підходи до побудови мережі психологічного забезпечення у військовій сфері, а саме традиційний та штатний. Окреслено коротко їхні особливості. З’ясовано, що до 2022 року в Україні була переважно традиційна система, за якої військові психологи знаходилися при вищому командуванні, в рамках дослідницьких центрів і спеціальних відділів. Але після початку повномасштабної війни ситуація змінилася, бо військові психологи стали потрібними у всіх самостійних підрозділах. Розглянуто роль та значення військових психологів на трьох етапах психологічної підготовки військовослужбовців: на етапі підбору та підготовки до виконання бойових завдань, на етапі до, під час та після бойових дій у прифронтовій зоні та на етапі супроводу після повернення з передової чи полону, сприяння абілітації військових та робота з їхніми сім’ями. Звернуто увагу на важливості розвитку та використання лідерського потенціалу саме на другому етапі, коли військовому психологу доводиться довести, що він також є бойовою одиницею, готовий брати відповідальність та служити на благо підрозділу. В цілому, було виділено основні категорії завдань, які виконуються військові психологи. Для демонстрації завдань, які найчастіше виконують військові психологи в реальному житті, було проведено опитування, яке дозволило зробити висновок про зміну профілю діяльності таких фахівців після 2022 року. Так, фахівці стали на половину менше займатися професійним відбором, консультуванням та регулярною психодіагностикою й дослідженнями, але відбулося зростання майже в 2 рази кількість завдань, які пов’язані з клінічною роботою з військовослужбовцями та їхніми сім’ями, їх реабілітацією. Наголошено на важливості проведення підбору, навчання та підготовки військових до виконання бойових завдань за для збереження їхнього ментального здоров’я.
15
ZELENYI, Volodymyr, Oleksandr KONOTOPENKO та Serhii LAPSHIN. "Політичні стратегії держав у конфліктній зоні: вибір і наслідки". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 15, № 2 (2023): 56–64. http://dx.doi.org/10.15421/352343.
Full textAbstract:
Дослідження спрямоване на аналіз політичних стратегій держав у конфліктних зонах. Об’єктом дослідження є вибір та наслідки політичних стратегій, а зміст передбачає – вплив цих стратегій на міжнародні відносини та стабільність в регіоні. Метою роботи є визначення ключових аспектів вибору політичних стратегій у контексті конфліктів, а також розкриття можливих наслідків цих стратегій на рівні національному та міжнародному. Робота базується на аналізі відомих політичних конфліктів та використовує методи дипломатичного аналізу, військової стратегії та геополітичного аналізу. Актуальність дослідження визначається високим рівнем геополітичної нестабільності в сучасному світі, де багато держав стикаються з конфліктами. Наукова новизна полягає в комплексному підході до аналізу політичних стратегій та їх наслідків на міжнародному рівні. Дослідження виявило, що вибір політичних стратегій в конфліктних зонах має величезний вплив на динаміку подій. Дипломатичні стратегії сприяють мирному вирішенню конфліктів, тоді як військова інтервенція може призвести до непередбачуваних наслідків. Гібридні стратегії, зокрема використання економічного тиску, стають все більш актуальними в сучасному світі. Результати дослідження можуть бути використані для розробки більш ефективних політичних стратегій в умовах конфлікту. Вони також надають корисні вказівки для прийняття рішень на рівні міжнародних відносин та допомагають розуміти важливість дипломатичних методів вирішення конфліктів.На підставі аналізу було визначено, що вибір політичних стратегій у конфліктних ситуаціях є складним завданням, яке вимагає ретельного вивчення контексту та врахування можливих наслідків. Дипломатія та розумне використання військових і гібридних стратегій можуть сприяти стабільності та забезпечити національні інтереси, але тільки при уважному та обдуманому підході.
16
Журавель, Т. С. "ПРОБЛЕМИ ПОШУКУ ОПТИМАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ВІЙСЬКОВО-ЦИВІЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 6 (28 грудня 2023): 46–53. http://dx.doi.org/10.32782/tnv-pub.2023.6.7.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано погляди науковців щодо проблематики функціонування органів публічної адміністрації військово-цивільного характеру: військово-цивільних та військових адміністрацій. Відзначено, що створення військово-цивільних адміністрацій, як органів державного управління, було, у свій час, результатом пошуку моделі, що мала прийти на зміну місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування. В умовах, що склалися, було створено якісно нову форму місцевого управління військово-цивільного характеру, що в цілому підтвердила свою дієвість в умовах, що склалися. Це у повній мірі стосується і військових адміністрацій. Акцентовано увагу на науковій дискусії щодо моделі функціонування таких органів, їх компетенції, повноважень тощо. Узагальнено існуючі підходи та виділено напрямки удосконалення діяльності військово-цивільних адміністрацій: оновлення чинного законодавства, що регулює діяльність військово-цивільних адміністрацій, проведення інституційних змін (пошук моделі, структура тощо), організація роботи, застосування нових форм і методів тощо. Наголошено, що створення дієвих органів публічної адміністрації військово-цивільного характеру неможливе без розроблення розгалуженої нормативно-правової бази, яка забезпечувала б стабільне правове регулювання діяльності таких органів, наукових напрацювань, спрямованих на розроблення теоретичного підґрунтя їх нормативно-правового регулювання, принципів та підходів до управління територіями, що перебувають у зоні воєнного конфлікту тощо. Відзначено, що дослідження функціонування публічних органів влади військово-цивільного характеру має здійснюватися у перспективному вимірі, тому що їх діяльність буде певний період актуальною і після завершення війни. Наголошено на дослідницькій перспективі зазначеної проблематики та подальшому системному та комплексному вивченні.
17
СЕВРУК, Ірина, та Юлія СОКОЛОВСЬКА. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕТИЧНИХ НОРМ У ЗОНАХ ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ: УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 44 (20 травня 2022): 260–75. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.44.17.
Full textAbstract:
Метою дослідження є аналіз наявних інституціональних форм забезпечення морально-етичних норм у зонах ведення бойових дій, зокрема в Україні, виявлення певного кола проблем щодо реалізації закріплених даними інституціональними формами морально-етичних приписів та норм у соціальних та воєнних практиках сучасної України. Методологія. У дослідженні на основі міждисциплінарного та конкретно-історичного підходів здійснено аналіз інституціональних форм забезпечення етичних норм у зонах ведення бойових дій з урахуванням світового та вітчизняного досвіду. Головна увага надається розглядові сформованих на теренах України відповідних механізмів та соціальних інститутів, функціонування яких здатне забезпечити додержання морально-етичних норм під час ведення бойових дій на теренах нашої країни. При проведенні дослідження було використано методи філософської рефлексії, аналізу, синте- зу, аналізу документів, моніторингу, спостереження. Контекстом даного дослідження є реалії ведення бойових дій в сучасній України. Своєрідність отриманих результатів: 1) Визначено наявні в Україні основні механізми та соціальні інститути, метою функціонування яких є забезпечення морально-етичних норм та принципів у зонах ведення бойових дій. 2) Виявлено низку системних проблем, пов’язаних з прикладними аспектами функціонування визначених соціальних інститутів та механізмів на основі аналізу українських реалій, починаючи з подій 2014 і по березень 2022 років включно. 3) Обґрунтовано провідну роль принципу гуманізму, який має стати домінуючим у зоні ведення бойових дій. 4) Моніторинг сьогодення демонструє наявні у різноманітних соціальних та військових практиках деформації, пов’язані з порушенням принципу гуманізму, що здатне привести до значних ризиків. 5) Обґрунтовано залежність ефективності функціонування означених соціальних інститутів та механізмів від наявного рівня морально-етичної та правової культури суб’єктів соціальної взаємодії у зоні ведення бойових дій. 6) Обґрунтовано тезу про наявну поляризацію українського суспільства за морально-етичною ознакою. Головною перспективою дослідження є пошук оптимальних механізмів практичного втілення в різноманітні соціальні та військові практики інституціонально закріплених морально-етичних норм та принципів у зонах ведення бойових дій на теренах України. Проведене дослідження відкриває чисельні перспективи для подальших розвідок науково-теоретичного та науково-практичного спрямування.
18
Поліщук, С. С., С. О. Руденко, О. О. Поліщук, О. В. Скиба та О. А. Прийма. "СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ВОГНЕПАЛЬНИХ ПОРАНЕНЬ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ". Інновації в стоматології, № 3 (30 грудня 2024): 45–55. https://doi.org/10.35220/2523-420x/2024.3.7.
Full textAbstract:
Незважаючи на технічний прогрес сьогодення, збройні конфлікти, на жаль, відбуваються у понад 80-ти країн світу. За останнє сторіччя військові засоби ведення війни зазнали суттєвих змін, а їх вражаюча дія стала незрівнянно вищою. Особливістю російсько-української війни є те, що країна-агресор наносить масовані удари по міській та сільській інфраструктурі. При цьому евакуація відбувається із затримкою або взагалі забороняється противником. Внаслідок цих дій страждають від багаточисельних ушкоджень не лише військові, а й мирне населення. За підрахунками, близько 90 % жертв внаслідок військових дій та терористичних вибухів становлять цивільні особи, більшість з яких – жінки та діти. Також болючою та актуальною проблемою залишається висока поширеність бойової травми серед військового контингенту та цивільного населення, що мешкає у прифронтовій зоні. Механізм ушкоджень тканин щелепно-лицевої ділянки залежить від виду зброї та вибухової речовини (ВР), які поділяються за кількістю вивільненої енергії та швидкістю реакції на ВР високого та низького порядку. На теперішній час також є актуальним питання надання правильної допомоги при опіках, які викликані вражаючою дією запальних боєприпасів, які містять фосфор, і, на жаль, використовуються російською федерацією у війні з Україною. Комбіновані опіки під час бойових дій є передвісником обтяженого перебігу опікової хвороби з непередбачуваними загальними та місцевими наслідками. Одним із обтяжливих факторів дії полум’я є хімічне ураження фосфором, що посилює місцеву термічну дію на тканини та ускладнює загальні прояви опікової хвороби. У статті на основі аналізу даних літератури наведені особливості бойової травми в теперішній час. Описані види зброї, поранення від яких зустрічаються найчастіше. Проведено детальний аналіз даних літератури та електронних ресурсів про мінно-вибухові та вогнепальні пошкодження у військовий час. Докладно представлена етіологія та патогенез пошкоджень у військовий час. Також велика увага приділена факторам, що впливають на характер та особливість поранення щелепно-лицевої ділянки.
19
Самойленко, С. В., П. Б. Волотівський, С. О. Богославець та П. М. Стешенко. "Пропозиції щодо технічних обрисів перспективних безпілотних авіаційних комплексів, призначених для дій на морі". Наука і оборона, № 3-4 (5 травня 2023): 28–36. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2022-20-3-4-28-36.
Full textAbstract:
Військові безпілотні авіаційні комплекси (БпАК) відіграють дедалі важливішу роль у вирішенні широкого кола завдань на суші та на морі як у мирний, так і у воєнний час. З огляду на цілі, пріоритети й завдання, визначені Стратегією воєнної безпеки України щодо реалізації державної політики у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, питання оснащення Військово-Морських Сил Збройних Сил України новими перспективними зразками морської авіації, зокрема БпАК, стає актуальним та невідкладним. У статті розглядається питання можливості посилення спроможностей Військово-Морських Сил Збройних Сил України в Чорноморській морській зоні за рахунок застосування в бойових діях (БпАК), робиться стислий огляд завдань, що вирішуються за допомогою БпАК, та вплив завдань на технічні обриси безпілотних авіаційних комплексів різних класів.
20
Бенчук, Віталій Олександрович, та Володимир Васильович Трофимович. "ЗАГАЛЬНА ОПЕРАТИВНА ОБСТАНОВКА В ЗОНІ ПРОВЕДЕННЯ АТО (серпень 2014 р.)". Військово-науковий вісник, № 38 (7 листопада 2022): 149–66. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.38.2022.149-166.
Full textAbstract:
У статті аналізується оперативна обстановка в зоні проведення Антитерористичної операції напередодні вторгнення батальйонно-тактичних груп збройних сил російської федерації на материкову Україну в серпні 2014 р. Відзначається, що після окупації півострова Крим рф сконцентрувала свої військово-політичні засоби на території так званої «Новоросії». Це призвело до суспільно-політичного протистояння, яке після військової інтервенції російської групи на чолі з І. Стрєлковим («Гіркін») переросло у збройний конфлікт. З метою захисту суверенітету та територіальної цілісності Україна оголосила про початок АТО, сформувавши відповідний штаб, управління якого перейшло до армійського командування. Намагання врегулювати ситуацію політичними засобами з боку українського керівництва не увінчалося успіхом. Тому ЗСУ та інші силові відомства приступили до звільнення тимчасово окупованих територій. Це загрожувало російським окупаційним адміністраціям «ДНР/ЛНР» розгромом. Як результат, офіційна Москва прийняла рішення про проведення спільної військової операції своїх регулярних військ із бойовиками проти об’єднаних сил АТО.
21
САГАН, Віталій. "АНАЛІЗ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ І ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ З ПИТАНЬ ЛОГІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 26, № 3 (2021): 127–48. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.884.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз підготовки фахівців військових формувань та правоохоронних органів за напрямом логістичного забезпечення у вищих військових навчальних закладах України на прикладі Військової академії (м. Одеса) та Національної академії Національної гвардії України (м. Харків). Проведений аналіз дає змогу порівняти та врахувати підходи ВВНЗ освіти до питань логістичного спрямування. Починаючи із 2020 року у Військовій академії (м. Одеса) та Національної академії Національної гвардії України (м. Харків) розпочато підготовку фахівців з логістики за новими підходами відповідно до стандартівд ержав-членів НАТО. Розвиток логістичного компоненту відбувається з урахуванням завдань, що визначені Стратегічним оборонним бюлетенем України та Державними програмами розвитку Збройних Сил України та Національної гвардії України щодо створення ефективної системи логістичного забезпечення. Ключовими питаннями підготовки фахівців логістики для військових формувань та правоохоронних органів є: впровадження стандартів НАТО під час навчання курсантів; науково-методичне забезпечення підготовки фахівців з логістики з урахуванням нових розробок та досягнень у галузі підвищення якості військової освіти; підготовка військових фахівців враховуючи нові вимоги до особового складу, вивчення можливостей інноваційних технологій для забезпечення функціонування автоматизованих систем управління логістичним забезпеченням. Вищезазначені ВВНЗ мають достатньо розвинуту систему підготовки курсантів, яка базується на сучасних нормативно-правових документах з логістичного забезпечення, сучасній матеріально-технічній базі, що здатна забезпечити навчання з усієї номенклатури підрозділів матеріально-технічного забезпечення, обізнаності науково-викладацького складу з питань логістичного забезпечення, постійній співпраці з військовослужбовцями-інструкторами держав-членів НАТО. Посилює практичну складову підготовки курсантів й участь науково-педагогічного складу (службові відрядження) у зоні проведення операції об’єднаних сил, що дозволяє відчувати тенденції розвитку та реформування системи логістичного забезпечення, які відбуваються у підрозділах ЗСУ. Такий підхід сприяє проведенню наближених до реалій сьогодення різних видів навчальних занять та робить їх корисними й актуальними. Аналіз наведеного матеріалу дає можливість стверджувати, що впровадження у освітній процес Національної академії Державної прикордонної служби України стандартів НАТО, досвіду участі прикордонних підрозділів в операції об’єднаних сил, розроблення нових нормативних документів з логістичного забезпечення, розроблення науково-методичного забезпечення, застосуванням сучасних інноваційних технологій навчання у освітньому процесі може і буде впливати на якість навчання курсантів НАДПСУ з питань ЛЗ.
22
Yakimets, V. V. "Вивчення особливостей медичного забезпечення підрозділів МВС України в зоні проведення АТО/ООС". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (2021): 84–90. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-084.
Full textAbstract:
Вступ. Відсутність єдиного державного нормативного акта щодо побудови системи охорони здоров’я військовослужбовців, зокрема й на особливий період, призвела до того, що під час численних безсистемних організаційних заходів, які проводилися за роки незалежності, була скорочена частина військово-медичних закладів та порушена організаційна структура військово-медичних підрозділів, що, у свою чергу, призвело до зниження, а нерідко й до втрати ними спроможностей щодо виконання завдань за призначенням. До погіршення стану медичного забезпечення військ призвели також зменшення фінансування медичної служби, несвоєчасне поновлення медичного обладнання і техніки та відплив кваліфікованого медичного персоналу.
 Мета. Вивчити та проаналізувати проблемні питання організації медичного забезпечення підрозділів МВС України та інших військових формувань під час ведення бойових дій у зоні АТО/ООС.
 Матеріали та методи. Для досягнення мети проводилися підбір, систематизація та вивчення нормативно-правових документів щодо організації медичного забезпечення підрозділів Міністерства Внутрішніх Справ та інших військових формувань. При цьому використовувався метод системного підходу та системного аналізу.
 Результати. У статті розглядаються проблемні питання медичного забезпечення військовослужбовців під час антитерористичної операції, а також причини, що призвели до їх виникнення. Акцентується увага на необхідності опрацювання та затвердження базових нормативно-правових актів щодо медичного забезпечення військовослужбовців у мирний час, під час кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці, та в особливий період.
 Висновки. Для формування дієвої системи медичного забезпечення військ і цивільного населення на воєнний час та на випадки надзвичайних ситуацій необхідна відповідна нормативно-правова база, загальнодержавна програма побудови системи воєнної охорони здоров’я, відповідне її фінансове та матеріальне забезпечення і контроль виконання запланованих заходів на найвищому державному рівні.
23
Лагутін, Г. І., О. М. Романов, А. М. Панченко та О. О. Юр’єв. "Аналіз можливості застосування ємнісних накопичувачів енергії в дизельних електростанціях систем електропостачання комплексів озброєння та військової техніки в умовах ведення бойових дій". Системи озброєння і військова техніка, № 2(62), (8 червня 2020): 66–72. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.62.09.
Full textAbstract:
В статті проведений аналіз особливостей запуску двигунів дизель-генераторів в польових умовах, пов’язаних з станом акумуляторів, проаналізовані схемні рішення існуючих способів пуску дизель-генераторів підрозділів військових частин, які розгорнуті в зоні ведення бойових дій. На підставі проведеного аналізу розроблені пропозиції щодо застосування молекулярних накопичувачів енергії для їх сумісного використання з стартерними акумуляторними батареями в дизельних електростанціях систем електропостачання комплексів озброєння та військової техніки в умовах ведення бойових дій.
24
Севрук, Ірина Ігорівна, Юлія Вадимівна Соколовська та Наталія Юріївна Чупрінова. "ПАТРІОТИЗМ ТА ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК У ПРОБЛЕМНОМУ ПОЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ". Culturological Almanac, № 1 (28 червня 2023): 157–66. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2023.1.21.
Full textAbstract:
У дослідженні на основі системного, конкретно-історичного, міждисциплінарного та структурно-функціонального підходів здійснено аналіз патріотизму у його сутнісних вимірах; обґрунтовано, що готовність виконувати військовий обов’язок є не просто одним з вагомих маркерів патріотизму, а з урахуванням сучасних реалій та геополітичної обстановки, постає як домінантний. Метою дослідження є аналіз структурно-функціональних вимірів патріотизму, єдність яких дозволяє усвідомити його сутність як надскладного явища та виявити «проблемні зони», що утворюють потенційні ризики у практиках національно-патріотичного виховання; обґрунтування військово-патріотичного виховання як головної складової національно-патріотичного виховання, готовності виконувати військовий обов’язок як головного маркеру патріотизму. При проведенні дослідження було використано методи філософської рефлексії, аналізу, синтезу, аналізу документів, моніторингу та спостереження. Контекстом даного дослідження є реалії сучасної України як країни, на теренах якої тривають бойові дії. Своєрідність отриманих результатів: 1) На основі проведеного аналізу доведено, що патріотизм варто розглядати у єдності емоційно-чуттєвого, раціонального та вольового компонентів; виявлено «проблемні зони», що утворюють потенційні ризики у практиках національно-патріотичного виховання. 2) Обґрунтовано, що патріотизм як специфічний феномен існує лише у єдності трьох складових: певний спектр почуттів, певна система цінностей і дієва позиція, яка має прояв у різноманітних соціальних практиках; нехтування однією з цих складових призводить до суттєвих деформацій патріотизму, або взагалі, унеможливлює його. 3) Проведено аналіз патріотизму та націоналізму, виявлено зони дотичності та розмежування даних феноменів з урахуванням наявних у сучасному філософському дискурсі підходів. 4) Проаналізовано наявні підходи щодо морально-етичних вимірів патріотизму, зафіксовано притаманну національній традиції оптику визнання патріотизму як головної громадянської чесноти. 5) Доведено, що з урахуванням викликів доби глобалізації, тотальної інформатизації, неоднорідності населення України (культурної, регіональної, національної тощо), надскладної геополітичної обстановки та відповідних воєнних загроз, військово-патріотичне виховання має стати головною складовою національно-патріотичного виховання, при чому не тільки у часи воєнної загрози, а на тривалу перспективу. Проведене дослідження відкриває широке коло перспектив для подальших розвідок науково-теоретичного та науково-практичного спрямування.
25
Грохольський, Я. М., Л. М. Сакович, О. В. Ходич та І. А. Білан. "УРОКИ ЧОРНОБИЛЯ: ВІЙСЬКОВИЙ ЗВ’ЯЗОК І СЬОГОДЕННЯ". Наукові записки, № 150 (26 квітня 2021): 91–104. http://dx.doi.org/10.31392/nz-npu-150.2021.09.
Full textAbstract:
У статті аналізуються процес розгортання, динаміка змін та особливості використання системи військового зв’язку у 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС у період з 26.04.86 р. до 05.12.86 р. Матеріал лежить в основі документів та наказів оперативної групи МО СРСР (в/ч 06407), статистичних даних, які представлялись щоденно від елементів зв’язку, та аналізі авторами записів у відділі зв’язку вказівок керівництва і результатів їх реалізації щодо оперативних змін у структурі зв’язку у межах 30-ти кілометрової зони, спеціальної зони (блоки ЧАЕС) і стосовно взаємодії із зовнішніми структурами поза 30-ти кілометровою зоною у зазначений період ліквідації аварії на ЧАЕС.
 Цілком очевидно, що поводитись з високоефективними, але небезпечними через свою фізичну сутність, техногенними системами необхідно з адекватною до них науковою та технічною повагою і повним розумінням можливих катастрофічних наслідків, виявляти гарантовані шляхи, як їх запобігти. Ні політичні, ні партійні, ні корпоративні, ні особисті інтереси та амбіції не повинні вносити зміни чи створювати ситуації, які можуть внести погіршення у структуру та роботу таких систем. Необхідні гарантії щодо цього повинні бути жорстко відображені в законодавстві та інструкціях, мати вищу степінь невідворотної відповідальності. 
 Замовчування та перекручення фактів веде до погіршення стану виявлення, оцінки та прийняття ефективних рішень відносно техногенних, природних чи біологічних проблем, а також тих штучно створених проблем, які мають особливий негативний вплив на стан життя людей і стосуються суспільних відносин і взаємовідносин між державами, питань довіри та виконання прийнятих угод.
26
Tzipkalo, A. I., M. I. Marushchak та I. Ya Krynytska. "ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР У ЗОНІ БОЙОВИХ ДІЙ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (23 травня 2020): 50–53. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.1.10939.
Full textAbstract:
Забезпечення кожному постраждалому належної медичної допомоги збільшує шанси на виживання та відновлення функцій протягом усього процесу надання медичної допомоги, що зумовлює актуальність аналізу складнощів у виконанні покладених на медсестер обов’язків у зоні бойових дій.
 Мета дослідження – проаналізувати особливості роботи медичних сестер у зоні ведення бойових дій та на їх основі сформулювати рекомендації щодо удосконалення освітніх навчальних програм для медсестер.
 Матеріали і методи. На базі військово-медичної служби ВМС УСБУ в Закарпатській області було проаналізовано анкетні дані медичних сестер, які проходили військову службу в зоні антитерористичної операції упродовж 2015–2017 рр. Основним запитанням до респондентів було коротко описати складнощі у виконанні покладених на медсестер обов’язків.
 Результати. Аналізуючи отримані відповіді медичних сестер, які виконували свої професійні обов’язки в зоні бойових дій, було сформульовано основні складнощі їх роботи в умовах прямої і непрямої загрози: недостатні знання принципів Tactical Combat Casualty Care; розподіл поранених при евакуації в умовах тактичної екстреної медичної допомоги; різна популяція постраждалих, яка включала не тільки військовослужбовців, а й мирне населення, у тому числі педіатричні й геріатричні вікові групи; необхідність психологічної допомоги військовослужбовцям і мирному населенню в зоні бойових дій; недостатній досвід тактичної евакуації.
 Висновки. Для оптимізації професійних знань медичних сестер у цих напрямках рекомендується включити освітні компоненти «Тактична медицина» і «Екстрена психологічна допомога» в освітні навчальні програми для медсестер.
27
Сегеда, С. П., та В. М. Грицюк. "Військова стоматологія на теренах України: історична ретроспектива та сучасність". Наука і оборона, № 1 (24 серпня 2022): 27–33. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2022-18-1-27-33.
Full textAbstract:
У статті здійснено ретроспективний аналіз розвитку військової стоматології на українських теренах від найдавніших часів до сьогодення. Основну увагу приділено питанням становлення й розвитку стоматологічного забезпечення у Збройних Силах України зі здобуттям нашою державою незалежності, здійснено історичну періодизацію цих процесів, розкрито причини втрати спроможності надання сучасної стоматологічної допомоги в польових умовах.
 З початком антитерористичної операції на Сході України було відновлено роботу штатних пересувних стоматологічних кабінетів, які сьогодні надають медичну допомогу військовослужбовцям, залученим до заходів з відсічі широкомасштабній збройній агресії Російської Федерації проти України. Центральна стоматологічна поліклініка стала науково-методичним та практичним центром вітчизняної військової стоматології та водночас навчальною базою підготовки майбутніх військових стоматологів. На основі дослідженого досвіду організації та здійснення стоматологічної допомоги опрацьовано модель надання стоматологічної допомоги військовослужбовцям в зоні операції Об’єднаних сил.
28
Hrachevska, Tamila, та Maryna Stanislavivna Kosteeva. "ПЕРПЕКТИВИ ВІДНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОСТІ У СУЧАСНОМУ СВІТІ В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ПРОТИСТОЯННЯ США-КНР". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 14, № 1(29) (2022): 85–92. http://dx.doi.org/10.15421/352210.
Full textAbstract:
Охарактеризовано сучасну систему міжнародних відносин, визначено її особливості. Особлива увага була приділена тому факту, що сучасна система міжнародних відносин суттєво відрізняється від всіх існувавших раніше, адже її становлення відбулося не в результаті завершення військового конфлікту, а в результаті розпаду двох військово-політичних блоків, лідерами котрих були СРСР та США. Визначено фактори та тенденції трансформації сучасної системи міжнародних відносин. Було підкреслено, що сучасний розвиток зброї, особливо масового ураження, унеможливлює переростання протистояння між впливовими країнами у відкриту війну, адже у такому випадку обидві сторони програють більше ніж виграють, це спричиняє перехід протистояння між державами у інші площини, переважно в економічну та інформаційну. Концепція «Linkage» («Зв’язок»), що передбачає об’єднання розрізнених берегових зон Євразії під військовим впливом США, та проєкт КНР «Один пояс один шлях» були проаналізовані в контексті гіпотетичного відновлення біполярності. Досліджено відносини США та КНР на сучасному етапі, проаналізовані сфери зіткнення їх національних інтересів і ймовірні гарячі точки за умови відновлення біполярності. Визначено проблеми та перспективи розвитку відносин США та Китаю в умовах продовження їх протистояння на міжнародній арені. Було висловлено припущення, що протистояння КНР та США за умов відновлення біполярності буде відбуватися на периферії, зокрема в Океанії, де Маршалові, Соломонові острови, Фіджі, Палау, Республіка Вануату та Республіка Вануату у протистоянні приєднаються до КНР, адже залежать від її кредитів, а Австралія і Нова Зеландія продовжать співпрацю з США у військовій сфері в рамках АНЗЮС та нового союзу AUKUS. Розглянуто перспективи позиціонування інших державних акторів на міжнародній арені за умови утворення нової біполярності (Російської Федерації, Пакистану, Ірану, Австралії, Нової Зеландії). Було підкреслено, що вирішення протистояння КНР зі США військовим шляхом малоймовірне, адже вигіднішим для Китаю буде продовження суперечок в економічній площині, де він є конкурентоспроможним.
29
Брильов, О. "Військове мореплавство у виключній економічній зоні". Український часопис міжнародного права, № 3 (2017): 37–42.
Find full text
30
ДЕРЕНЬКО, ВІТА, РОМАН ДМИТРІВ та ЛЮБОМИР ПАСІЧНЯК. "ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ". Освітні обрії 57, № 2.2 (2024): 55–58. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.57.2.2.55-58.
Full textAbstract:
У статті розглядається питання професійного вигорання серед військовослужбовців, котрі знаходяться у зоні військових конфліктів. Докладно подано особливості психологічної підтримки військової професійної діяльності військовослужбовців, що передбачає: психологічне консультування, психотерапевтичну допомогу та аналіз особистісних факторів, які сприяють професійному вигоранню (інтроверсія, чутливість, низька самооцінка та самоповага, бажання домінувати). Охарактеризовано аспекти, повʼязані із статусом і ролями військових (конфлікти ролей, негативні стереотипи, незадоволеність професійним ростом, зниження соціального статусу, відчуженість від референтної групи). Авторами виокремлено екзистенційні аспекти: незадоволеність досягнутими результатами і результатами діяльності, почуття фрустрації і самотності, втрата сенсу.
 Акцентується на тому, що для успішного виконання бойових завдань потрібно не тільки мати відповідну професійну підготовку та фізичні здібності, але й бути готовим до відповідальності, самостійності, самоконтролю, гнучкості та здатності приймати рішення. Крім того, важливо ефективно співпрацювати з іншими членами військового колективу, особливо в умовах стресових ситуацій та під час виконання професійних завдань.
31
Целіщев, Ігор, Юрій Целіщев та Олександр Пономарьов. "АНАЛІЗ СКЛАДУ, ТАКТИКО-ТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ТА ОРІЄНТОВНИХ ВАРТІСНИХ ПОКАЗНИКІВ СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО РАДІОЕЛЕКТРОННОГО ЗАХИСТУ ВІЙСЬКОВИХ ВЕРТОЛЬОТІВ". Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту авіації, № 18(25) (30 грудня 2022): 59–67. http://dx.doi.org/10.54858/dndia.2022-18-9.
Full textAbstract:
У статті наведені основні загрози літальним апаратам, в тому числі бойовим та транспортним вертольотам при їх застосуванні в зоні ведення бойових дій, висвітлені основні недоліки щодо невідповідності штатних засобів індивідуального захисту вітчизняних військових літальних апаратів сучасному світовому рівню та показана актуальність оснащення новими бортовими комплексами оборони (БКО) вертольотів Збройних Сил України. Представлені основні шляхи вирішення нагального питання щодо оснащення сучасними засобами індивідуального радіоелектронного захисту вертольотів Збройних Сил України. Представлені результати маркетингового дослідження передових світових виробників (розробників) засобів індивідуального радіоелектронного захисту та БКО літальних апаратів (ЛА). Узагальнена інформація стосовно цінових показників основних складових сучасних БКО, представлених на світовому ринку військової авіаційної техніки.
32
Makovskyi, Artem Olehovych, та Nadiia Makovska. "РОЛЬ ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНА У ЗБЕРЕЖЕННІ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 2 (1 серпня 2023): 77–80. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.2.11.
Full textAbstract:
У статті актуалізується питання залучення військових капеланів до процесу психологічного супроводу професійної діяльності військовослужбовців, розглянуто погляди науковців-психологів щодо актуальності застосування потенціалу релігійної віри в контексті збереження психічного здоров’я особистості. Висвітлено результати емпіричного дослідження питання актуальності залучення військових капеланів до процесу збереження психічного здоров’я військовослужбовців. Окреслено основні результати дослідження, що були отримані за допомогою наступних психологічних методів наукового пізнання: спостереження, бесіда, анкетування, узагальнення незалежних характеристик тощо. Подано результати проведеного анкетування респондентів (військовослужбовців Державної прикордонної служби України). Серед військовослужбовців загалом було опитано 130 респондентів (82 чоловіка і 48 жінок), представників усіх регіонів нашої країни. До категорії віруючих себе віднесли 75% респондентів (98 осіб), переважна більшість православні 85% (110 осіб). Особливо цікавими є результати отримані на запитання – «У разі виникнення проблем з морально-психологічним станом до кого б Ви скоріше звернулись за порадою?», де – 50% респондентів зазначили командира підрозділу, 21% – психолога військової частини, 9% – військового капелана, 5% – цивільного психолога, що свідчить про формування психологічної культури військовослужбовців та наявність запиту на роботу військових капеланів у питанні надання психологічної допомоги бійцям. Перспективою подальших наукових розвідок може бути вивчення та узагальнення практичного досвіду військових капеланів під час надання психологічної допомоги військовослужбовцям у зоні ведення бойових дій.
33
Науменко Наталія та Романюк Тетяна. "ПРОЄКТИ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД В УКРАЇНІ". Економічний форум 1, № 4 (2024): 19–31. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-4-3.
Full textAbstract:
У статті розглянуто перспективи відновлення сфери туризму та готельно-ресторанної справи у воєнний час та період післявоєнної відбудови в Україні. Впровадження інноваційних проєктів має здійснюватися, спираючись на досвід країн, в яких була повністю зруйновна чи частково постраждала рекреаційна сфера під час війни. Серед таких країн слід відзначити бувші республіки, що входили до складу колишньої Югославії, а також Кіпр, Ізраїль та Грузію. Цікавим для внутрішнього українського туризму був би досвід підтримки туристичної галузі на державному рівні у Франції, Італії чи Польщі.
 Автори дослідження пропонують розглянути як вже відомі але вчасно не реалізовані бізнес-проєкти в туризмі, так і ті, що народились протягом двох останніх років під час війни. Пряма заборона на виїзд військовозобов’язаних, які не перебувають у зоні військових дій, саме у 2023 році змусила туристичні компанії західного регіону України активно шукати можливості зацікавити громадян новими туристичними маршрутами та реалізовувати їх на тих територіях, де загроза людському життю є мінімальною.
 В процесі дослідження визначено наступні перспективні напрямки відновлення повоєнного туризму в Україні, а саме: бізнесовий, освітній, медичний, зелений та військовий туризм; розроблення та реалізація програм (державного та міжнародного рівня) підтримки туристичних підрозділів; забезпечення тісної співпраці між країнами з метою взаємної підтримки туристичної діяльності; сприяння підвищенню інтересу іноземних туристів до меморіальних маршрутів та знакових місць, де відбувались воєнні дії. У пошуках нових методів і способів реалізації туристичних послуг доведено, що у контексті відновлення туристичної галузі та готельно-ресторанної справи в Україні слід звернути увагу на дієвий досвід зарубіжних країн у відновленні рекреаційної сфери, яка вже понесла і несе значні збитки під час кризи COVID-19, а особливо через російську військову агресію.
34
Бойко, С. Ю., та А. В. Маринів. "Правовий режим воєнного стану та його вплив на місцеве самоврядування". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 1 (25 березня 2025): 15–22. https://doi.org/10.34015/2523-4552.2025.1.02.
Full textAbstract:
У статті детально досліджено вплив правового режиму воєнного стану на функціонування органів місцевого самоврядування в Україні. Особливу увагу приділено аналізу нормативно-правової бази, що регулює діяльність органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану, зокрема Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Закону України "Про оборону України" та інших законодавчих актів. Розглянуто правові механізми і організаційні особливості, що визначають діяльність місцевих органів влади в умовах надзвичайної ситуації, коли до їхніх повноважень можуть бути внесені значні зміни для забезпечення обороноздатності держави. Автори статті також вивчають специфіку функціонування військових адміністрацій, які в умовах воєнного стану виконують функції органів місцевого самоврядування в окремих територіях, особливо в зонах активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях. Особливо акцентовано увагу на тому, як ці тимчасові державні органи здійснюють свої повноваження та забезпечують порядок, координацію з іншими органами влади, а також взаємодію з військовим командуванням та правоохоронними структурами. Військові адміністрації часто заміняють органи місцевого самоврядування, що ускладнює процес прийняття рішень на місцях. У статті також вивчено специфіку правового регулювання діяльності органів місцевого самоврядування в прифронтових та постраждалих від бойових дій територіях, зокрема аналізується особливий порядок реалізації їхніх повноважень у таких умовах. Важливим аспектом є визначення процедур взаємодії органів місцевого самоврядування з військовими структурами, формування та виконання місцевих бюджетів, а також управління комунальною власністю в умовах обмежених ресурсів та знищеної інфраструктури. Автори статті акцентують увагу на змінюванні пріоритетів діяльності органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. На перший план виходять питання забезпечення безпеки, відновлення основних потреб населення, зокрема забезпечення продовольчої безпеки, медичних послуг та житла, а також відновлення пошкодженої інфраструктури.
35
Петряєв, Олексій. "ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ТУРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ В РЕГІОНІ ПІВДЕННОГО КАВКАЗУ". Litopys Volyni, № 27 (8 грудня 2022): 212–15. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2022.27.35.
Full textAbstract:
У статті дано оцінку та проаналізовано зовнішню політику Турецької Республіки в регіоні Південного Кавказу в пострадянський період. Особливий акцент зроблено на дослідженні відносин Туреччини з такими державами, як Вірменія, Азербайджан та Грузія. У зовнішній політиці Туреччини Південний Кавказ займає одне з пріоритетних місць. Важливість всебічного вивчення цього ключового регіону стає дедалі очевиднішою. Те, що відбувається на Південному Кавказі, має не лише регіональне значення, а й глобальне значення, у тому числі пов’язане з такими питаннями, як геополітика, економіка та безпека. Регіон Південного Кавказу історично відіграє важливу роль для Туреччини. Цей регіон багато століть був місцем геополітичної боротьби різних держав. Розпад СРСР призвів до появи геополітичного вакууму на Кавказі. Виникла абсолютно нова регіональна політична система, яка давала нові можливості та нові загрози, як регіональні, так і глобальні. Цими змінами скористалася Турецька Республіка, яка багато століть претендувала на вплив у цьому регіоні. Поява в регіоні Південного Кавказу нових республік не тільки дала можливість Туреччині створити буферну зону з Російською Федерацією, але й спричинила виникнення нових зон міждержавних і міжетнічних конфліктів. Анкара відразу зрозуміла, що потрібно швидко заповнити вакуум влади в регіоні, скористатися економічними можливостями, а також створити систему, в якій Туреччина могла б впливати на політичне життя в регіоні Південного Кавказу. З усіх республік Південного Кавказу найактивніше Туреччина розвиває відносини з Азербайджаном. В основі відносин лежить етнічна та лінгвістична близькість, але також і економічна та військова співпраця. У 2020 році Туреччина допомогла Азербайджану відвоювати територію Нагірного Карабаху у Вірменії. Таким чином Туреччина теж отримала можливість більшого впливу в цьому регіоні. Також Туреччина посилила економічний вплив на Грузію за допомогою інвестицій у регіон Аджарії та міста Батумі. Єдиною республікою, яка ще залишається ворожою до Туреччини, є Вірменія. Туреччина використовує різні методи, такі як економіка та військова допомога, для встановлення власних інтересів у регіоні. Для Грузії Туреччина використовує інвестиції та капітал, тоді як для Азербайджану Туреччина використовує військову допомогу та підтримку на міжнародній арені. Головне завдання Туреччини в регіоні південного Кавказу – витіснення з цього регіону Російської Федерації та забезпечення власної енергетичної безпеки за рахунок контролю над нафтовою та газотранспортною системою, яка йде із Середньої Азії та Азербайджану до країн Європейського Союзу.
36
Kukharuk, Olha. "Конфліктне мислення і конфліктна взаемодія: Соціально-психологічні особливості взаємодії військових і цивільного населення". Проблеми політичної психології 21 (6 грудня 2018): 88–95. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol21-year2018-7.
Full textAbstract:
Описано основні конфліктні настановлення і стратегії конфліктної взаємодії, що виникають між цивільним населенням та військовими і ветеранами. За допомогою емпіричного дослідження виявлено основні зони конфліктної взаємодії, основні конфліктні настанови військових щодо цивільних і цивільних щодо військових. На основі даних фокус-групових досліджень зроблено низку висновків про особливості конфліктів, які можуть виникати між особами, що мають досвід участі у війні, і цивільним населенням. У ставленні до воєнного досвіду з боку суспільства зауважено стигматизацію, героїзацію і бажання відокремити події і досвід війни від мирного світу, з боку військових – переконання щодо того, що цивільні знецінюють їхній досвід, уникають тем війни, не відчувають загрози і є непоінформованими щодо воєнної тематики. Визначено основні стратегії поведінки в конфліктах цивільних і військових: цивільні зазвичай більш активні, застосовують більшу кількість можливих стратегій вирішення конфліктів, військові ж частіше проявляють пасивну агресію та обирають уникання. Описано основні спільні настановлення військових і цивільних щодо війни і військових: визнання військових і їхньої ролі в захисті країни; розуміння необхідності взаємної адаптації, пристосування одних до одних; визнання того, що ці непорозуміння є і їх треба розв’язувати; запит на поінформованість і медіаграмотність; запит на чіткі “правила гри” щодо всього спектру соціальної взаємодії – від ставлення держави до учасників АТО і надання їм пільг до оформлення паспортів; спільні уявлення щодо конфліктів (щодо чиновників, ролі держави і т. ін.). Обстоюється думка, що конфлікт між учасниками війни та цивільним населенням може бути спричинений різним ставленням до переживання досвіду війни. Описано специфіку досвіду участі у війні, наголошено на його подвійній психологічній природі – травматичній і ціннісній. Виявлено основні відмінності в настановленнях щодо цього досвіду: для цивільних це травматичний досвід, якого не має бути в мирному світі, для військових – травматичний досвід, що має цінність як досвід важливого етапу життя.
 Ключові слова: конфлікт, соціальні настановлення, стратегії розв’язання конфліктів, конфліктна взаємодія, досвід переживання війни.
37
Гетьман, В. І. "Степові заповідники у зоні військових дій". Географія та економіка в рідній школі, № 12 (154) (2014): 39–43.
Find full text
38
Sitnik, Yu, та V. Stadnik. "ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОЛЯ В КАБІНІ БОЙОВОГО ЛІТАКА В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ ПОТУЖНИХ ВИБУХІВ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, № 50 (2018): 22–26. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.4.022.
Full textAbstract:
Підвищення багатофункціональності та характеристик бортового обладнання, збільшення обсягів інформації, що надходить на літак (який в даний час можна вже розглядати як елемент розподіленої інформаційно-ударної системи), а також зовнішні загрози, які можуть виникнути на театрі військових дій, пред'являють більш високі вимоги до відображення інформації і компонуванні кабін бойових літаків. Формування в кабіні літака інформаційного поля для виведення інформації льотчику при виконанні бойового завдання на бомбометання необхідно мати не тільки розраховані параметри області бомбометання з урахуванням типу засобів поразки, швидкості літального апарату, густини повітря та кута пікірування, а і необхідно враховувати рельєф місцевості, протидію об'єктової та зональної системи ППО. Мета статті – розробка методу визначення параметрів небезпечних зон впливу на літальний апарат під час виконання бойового завдання необхідних для надання інформації льотчику в реальному режимі часу на дисплеї в кабіні літака. Висновки. Забезпечення екіпажу виводом даної інформації в кабіні літака на тактичному дисплеї з прив'язкою до супутникової навігаційної системи дає можливість більш ефективно застосовувати засоби поразки, при цьому не входити в зони поразки своїх засобів і ефективно обходити зони поразки ППО противника. Побудова даних зон в трьохвимірному просторі повинно базуватися на автоматичному розрахунку зон поразки виходячи з фактичних параметрів польоту літака, типу авіаційного засобу поразки та типу ППО противника, які будуть протидіяти в заданому районі нанесення удару.
39
Гончаренко, Олексій. "ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМУНІКАЦІЇ ОКУПАЦІЙНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТИМЧАСОВОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ТА РАЙХСКОМІСАРІАТУ «УКРАЇНА» (1941–1944 РР.)". Society Document Communication, № 14 (5 травня 2022): 12–48. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-12-48.
Full textAbstract:
У статті аналізуються основні напрями організації управлінської комунікації між німецькими та місцевими владними структурами зони відповідальності Тимчасової військової адміністрації (далі – ТВА) та Райхскомісаріату «Україна» (далі – РКУ) в 1941–1944 рр. Ці управлінські структури уповноважувалися на безпосереднє здійснення мети і завдань гітлерівської окупаційної політики, але оскільки вони були порівняно малочисельними, то у цих окупаційних зонах України були створені ще й органи місцевого управління, які репрезентувалися обласними, міськими, районними та сільськими управами. 
 Основні процеси управлінської комунікації у зонах відповідальності ТВА та РКУ передбачали організацію внутрішньої службової взаємодії вертикального та горизонтального рівнів між суто німецькими владними структурами та зовнішнього – між німецькими та місцевими органами влади. Владна вертикаль німецьких окупаційних адміністрацій рівня мала максимально закритий і обмежений для місцевих допоміжних органів влади характер. Місцева влада обмежувалась у праві отримання усієї повноти системної інформації щодо реалізації стратегічних завдань окупаційної політики, а ті документи, які отримувало їх керівництво – мали цілком конкретизований суто виконавський характер. 
 Владна вертикаль місцевих органів влади здійснювалася на рівні район (місто) – село. Лише нетривалий термін часу, в окремих регіонах країни, які перебували в юрисдикції ТВА до цього управлінського рівня, додавалась область. Проте після передачі цих територій у відання адміністрації РКУ, нова влада визнала за непотрібне залишати обласні управи у статусі допоміжних органів управління. 
 Усі службові повідомлення німецьких органів влади мали наказовий та безапеляційний характер, а їх одержувачі в особі керівництва органів місцевого управління повинні були їх лише виконувати. Вертикаль німецького управління передбачала порядок повної підвладності органів регіональної та місцевої німецької влади вищому за статусом керівництву. Основними каналами службової комунікації ставали оголошення у пресі, збори службовців органів місцевого управління, телефонограми, накази та розпорядження. Для німецьких органів влади видавалися спеціальні кодифіковані збірники документів, користуватися якими місцевій владі було заборонено. 
 Родовою ознакою німецького військово-окупаційного управління стали паралелізм та дублювання службових повноважень, відсутність реального правонаступництва між адміністраціями ТВА та РКУ, що в умовах глобального воєнного протистояння ставало причиною незадовільного стану ефективності здавалось раціональної та оптимально оформленої адміністративної системи.
40
Скляр, Олександр. "УДОСКОНАЛЕНА МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ ВОГНЕВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН ТА ПІДРОЗДІЛІВ ВІЙСЬК ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК". Повітряна міць України 1, № 8 (2025): 23–29. https://doi.org/10.33099/2786-7714-2025-1-8-23-29.
Full textAbstract:
Аналіз досвіду російсько-української війни продемонстрував, що переоснащення пілотованих засобів повітряного нападу бортовим озброєнням з поліпшеними характеристиками дало змогу завдавати ударів по військах та об’єктах, які прикриваються, не входячи в зони ураження частин і підрозділів протиповітряної оборони Сухопутних військ угруповань військ в операціях. Тому оцінювання вогневих можливостей даних підрозділів повинно здійснюватись з урахуванням кількісного-якісного складу повітряного противника. Удосконалена методика оцінювання вогневих можливостей військових частин та підрозділів військ протиповітряної оборони Сухопутних військ, яка на відміну від існуючих за рахунок уточнення коефіцієнта реалізації вогневих можливостей коефіцієнтом досяжності, дала змогу врахувати частку пілотованих засобів повітряного нападу, які при застосуванні свого бортового озброєння можуть здійснити вхід в зону ураження засобів військ протиповітряної оборони Сухопутних військ. Методику доцільно застосовувати під час оцінювання ефективності протиповітряної оборони створених угрупувань військ під час ведення об’єднаних операцій.
41
Паращук, Лідія Ярославівна, та Сергій Миколайович Паращук. "Рекомендації стосовно використання інформаційних систем для покращення ситуаційної обізнаності органів військового управління". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 52, № 1 (2025): 46–54. https://doi.org/10.33099/2311-7249/2025-52-1-46-54.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу теоретичних і практичних аспектів створення та впровадження інформаційних систем для підвищення ситуаційної обізнаності органів військового управління. Метою статті є розроблення рекомендацій щодо використання інформаційних систем для покращення ситуаційної обізнаності органів військового управління. Методи дослідження. У статті застосовано теоретичні методи, а саме аналіз досліджень і публікацій за тематикою функціонування та застосування інформаційно-комунікаційних систем. Для оцінювання ефективності застосування систем, що розглядаються у статті, також були використані такі загальнонаукові методи досліджень, як swot-аналіз. Отримані результати дослідження. У роботі висвітлено сучасні виклики, з якими стикаються збройні сили в умовах глобалізації, стрімкого розвитку інформаційних технологій і трансформації характеру збройних конфліктів. Розглянуто ключові проблеми, пов’язані з інтеграцією інформаційних систем у військове середовище, забезпеченням кібербезпеки, впливом людського фактору та обмеженою оперативністю обробки великих обсягів даних. Проаналізовано переваги та недоліки таких сучасних рішень, як система «Delta», що забезпечує інтеграцію даних із різних джерел (дрони, супутники, сенсори) та відповідає стандартам НАТО. На основі проведеного SWOT-аналізу визначено сильні й слабкі сторони, можливості та загрози впровадження таких систем. Особливу увагу надано ролі штучного інтелекту та автоматизації процесів аналізу й прийняття рішень. Через призму загроз, що можуть застосовуватися до інформаційно-комунікаційних систем загалом та системи «Delta» зокрема, розглянуто реалізацію можливостей використання системи для покращення ситуаційної обізнаності. Разом із тим, показано вплив недоліків, а саме високу залежність від рівня підготовки користувачів та особливих умов роботи в зоні дії пристроїв радіоелектронної боротьби. Елементи наукової новизини. Наукова новизна дослідження зводиться до проведення комплексного аналізу використання інформаційних систем у військовому управлінні, визначення їх ефективності та розробки практичних рекомендацій щодо їх удосконалення. Запропоновано підходи до інтеграції технологій штучного інтелекту та кібербезпеки у військові інформаційні системи. Теоретична й практична значущість. Результати дослідження мають важливе значення для військово-оборонної сфери, оскільки сприяють підвищенню ситуаційної обізнаності, покращенню координації та ефективності прийняття рішень. Перспективами подальших досліджень можуть бути: розробка автономних систем, посилення захисту від кібератак, вдосконалення алгоритмів штучного інтелекту, інтеграція з міжнародними платформи та адаптація для цивільного використання.
42
Кульбіцька, В. В., та З. М. Небесна. "Субмікроскопічні зміни ендокриноцитів кіркової речовини надниркових залоз через 14 діб після змодельованої опікової травми". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (7 серпня 2022): 30–34. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2022.2.13064.
Full textAbstract:
Резюме. В умовах мирного часу та військових дій значні за площею опіки спричиняють високу вірогідність летального наслідку та інвалідизації постраждалих. Важливе значення при перебігу опікової хвороби у хворих з опіками має розвиток реакції на даний фактор органів ендокринної системи, зокрема надниркових залоз, що відіграють значну роль у процесах метаболізму. Мета дослідження – встановити особливості ультраструктурної реорганізації ендокриноцитів кіркової речовини надниркових залоз через 14 діб після змодельованої опікової травми. Матеріали і методи. Експериментальна термічна травма змодельована на 20 лабораторних білих щурах-самцях. Опік ІІБ ст. наносили під тіопентало-натрієвим наркозом мідними пластинами, нагрітими у кип’яченій воді. Розміри ділянки ураження склали 18–20 % поверхні тіла тварин. Для електронномікроскопічного дослідження забирали шматочки кори надниркових залоз, подальшу обробку проводили за загальноприйнятою методикою. Вивчення субмікроскопічних змін в органі здійснювали в електронному мікроскопі ПЕМ-125К. Результати. Проведені електронномікроскопічні дослідження надниркових залоз через 14 діб після експериментальної термічної травми показали деструктивно-дегенеративні зміни в будові ендокриноцитів усіх зон кіркової речовини надниркових залоз. Ендокриноцити клубочкової та пучкової зон органа зазнали найбільш значного ушкодження ульстраструктури ядер і цитоплазми. Виявлялися «темні» ендокринні клітини, які містили електроннощільну, осміофільну каріо- та цитоплазму. А також «світлі» ендокриноцити, що мали великі, гіпертрофовані ядра, цитоплазму невисокої електронної щільності з локальним просвітленням, невисокою щільністю органел, цілість яких була ушкоджена. Сітчаста зона кіркової речовини містила кортикоцити різної форми з відносно незміненою структурою ядра. Мембранні органели були переважно гіпертрофовані, частина вакуолізовані, зокрема мітохондрії та канальці агранулярної ендоплазматичної сітки. Найбільше ліпідних крапель виявлялося в ендокриноцитах пучкової зони, а в сітчастій вони відсутні або поодинокі. Висновки. За умов змодельованої опікової травми шкіри встановлено глибокі ушкодження ультраструктури ендокриноцитів кіркової речовини надниркових залоз, найбільшою мірою ендокриноцитів клубочкової та пучкової зон. Ушкодження ядер кортикоцитів характеризувалися переважанням гетерохроматину в каріоплазмі, розширенням перинуклеарного простору, утворенням глибоких інвагінацій каріолеми, зменшенням числа ядерних пор. Цитоплазма клітин була електроннощільна або низької електронної щільності. Субмікроскопічна організація органел енергетичного і синтетичного апарату ендокриноцитів зазнавала суттєвих змін, із порушенням цілості їх мембран. Виявлялося зменшення кількості та електронної щільності ліпідних включень у кортикоцитах. Виявлені зміни ультраструктурного ремоделювання ендокринних клітин органа свідчить про зниження їх секреторної активності, а відповідно і регуляторної спроможності за умов впливу термічного екзогенного фактора.
43
Kazmirchuk, A. P., A. V. Verba, А. М. Halushka та I. V. Sobko. "Актуальнi питання удосконалення медичної допомоги пораненим і хворим на передових етапах медичної евакуації (повiдомлення перше)". Ukrainian Journal of Military Medicine 5, № 3 (2024): 5–20. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2024.3(5)-005.
Full textAbstract:
Вступ. Актуальним є узагальнення досвіду застосування передових військово-медичних формувань під час здійснення заходів медичного забезпечення оборонної операції Сил оборони України у період з травня 2022 року по теперiшнiй час. Мета роботи – проаналізувати та узагальнити практичний досвід організації лікувально-евакуаційних заходів та підвищення ефективності застосування медичних сил і засобів під час виконання спеціальних завдань з медичного забезпечення діючих угруповань Сил оборони держави в районi ведення бойових дій. Матеріали та методи. Методами порівняльного аналізу, системного підходу та узагальнення досліджено показники діяльності військово-медичних формувань. Матеріалами дослідження були: керівні документи з організації медичного забезпечення Збройних Сил України, звітні матеріали спеціалістів медичної служби за результатами роботи в зоні бойових дій, медична документація військових мобільних госпіталів. Результати. Проведено аналіз та узагальнення практичного досвіду організації медичних евакуаційних заходів, оцінка ефективності зведених медичних формувань, варіанти їх формування та застосування в залежності від поставлених завдань. Запропонований варіант організації медичного забезпечення Сил оборони України в оборонній операції в умовах збройного конфлікту високої інтенсивності. Висновки. Узагальнюючи проблемні питання І–ІІ рівнів медичного забезпечення, автори прийшли до висновку, що вони пов’язані з повнотою і якістю надання окремих видів медичної допомоги пораненим і хворим у медичних підрозділах, частинах і закладах, обумовлених невідповідністю сил і засобів медичної служби новим формам побудови бойових підрозділів військ і способів їх застосування, а також величині і структурі санітарних втрат.
44
Osyodlo, G. V., O. V. Tsyts, S. M. Prokopchuk, Y. Y. Kotyk та V. V. Osyodlo. "Ерозивно-виразкові захворювання гастродуоденальної зони у військовослужбовців: клінічні та фармакоекономічні аспекти". Ukrainian Journal of Military Medicine 3, № 1 (2022): 51–59. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2022.1(3)-051.
Full textAbstract:
Вступ. В статті проведений аналіз поширення та структури ерозивно-виразкових захворювань гастродуоденальної зони у військовослужбовців, що перебували на лікуванні у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний Військовий Клінічний Госпіталь» (НВМКЦ «ГВКГ»). Виконано порівняння фармакоекономічних показників окремих схем лікування таких захворювань та потенційну економічну вигоду від їх використання. 
 Мета. Провести аналіз клінічних та фармакоекономічних показників діагностики та лікування ерозивно-виразкових захворювань гастродуоденальної зони у військовослужбовців та визначити потенційну економічну вигоду при використанні різних схем терапії таких захворювань. 
 Матеріали та методи: проведено аналіз звітних документів НВМКЦ «ГВКГ» щодо 3904 військовослужбовців, які перебували на лікуванні з діагнозами виразкова хвороба шлунку, виразкова хвороба ДПК, гастрити та дуоденіти. Порівняно фармакоекономічні показники стандартної та вісмутовмісткої схем терапії та розраховано потенційну економічну вигоду для НВМКЦ «ГВКГ». 
 Результати. Встановлено, що за 5–річний статистичний ряд в НМВКЦ «ГВКГ» зареєстровано 184 випадки виразкової хвороби шлунку, 1023 випадки виразкової хвороби ДПК та 2697 випадків гастритів та дуоденітів. Схеми лікування з включенням рабепразолу та колоїдного вісмуту вітчизняного виробника показали кращі витратну ефективність та корисність витрат. Потенційна економічна вигода для НВМКЦ «ГВКГ» при використанні схем з рабепразолом та вісмутом у 5-річній перспективі становить близько 473 тис грн.
 Висновки. Використання у схемах лікування H.pylori-асоційованих ерозивно-виразкових захворювань шлунку та ДПК у військовослужбовців вітчизняного рабепразолу та колоїдного вісмуту демонструє кращі терапевтичні та фармакоекономічні показники і є економічно вигідним для використання у НВМКЦ «ГВКГ».
45
Kushnareva, Galina, Ruslan Bulhakov, Victor Progulny, Tatiana Rabochaya та Iryna Radchenko. "Дослідження дії багатоповторного навантаження на ширину розкриття похилих тріщин залізобетонних згинальних елементів конструкцій будівель та споруд військового призначення". Journal of Scientific Papers "Social Development and Security" 14, № 4 (2024): 105–14. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2024.14.4.8.
Full textAbstract:
Мета роботи: Вивчення дії багатоциклового навантаження на ширину похилих тріщин згинальних елементів, які виконані із бетонів на карбонатному піску. Метод: використовувався метод теоретично - експериментальний. Результати дослідження: В результаті експерименту одержані статистичні моделі, які дозволяють оцінити вплив кожного незалежного параметру та одержати інформацію про характер поліномів дослідженого явища. Для вирішення задач при оцінюванні напружено-деформованого стану залізобетонних конструкцій споруд, доцільно використовувати математичне моделювання, яке дає чітку оцінку кількісного впливу окремих факторів та їх взаємодію. Теоретична цінність дослідження: Забезпечення довговічності та експлуатаційної надійності залізобетонних конструкцій по похилим перерізам можна добитися, вивчаючи та досліджуючи тріщиностійкість приопорної зони балок в залежності від варіюваних факторів. Практична цінність дослідження: При експлуатації елементи залізобетонних конструкцій військового призначення зазнають дії багатоповторних навантажень, які були розраховані на статичне навантаження. До таких конструкцій відносяться: естакади, на яких ремонтують військову техніку; мости на танкодромах; дорожні плити, по яких проходять танки та колісна військова техніка; підкранові балки в боксах, де ремонтують військову техніку; плити колекторів, стояки вітрогенераторів, будівлі військового призначення, тощо. Розрахунок на дію поперечних сил та згинальних моментів при проектуванні залізобетонних конструкцій є одним з основних. Цінність дослідження: У статті розглянуті експериментальні дані по дослідженню роботи залізобетонних конструкцій при дії багатоповторних навантажень. В перерізах конструкцій, крім нормальних, виникають також похилі тріщини, які приводять до втомного руйнування, а потреба в залізобетонних конструкціях, які включають різні види бетону та арматури, дуже необхідна. Майбутні дослідження: У зв’язку з тим, що циклові навантаження виникають часто і діють на елементи залізобетонних конструкцій – вплив їх на механічні та деформативні параметри потребує досконального вивчення. Тип статті: Теоретично - експериментальний.
46
Водотика, Сергій Григорович. "СВІДЧЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ОБОРОНИ ХЕРСОНА 24 ЛЮТОГО – 01 БЕРЕЗНЯ 2022 РОКУ". South Archive (Historical Sciences), № 46 (12 липня 2024): 14–22. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2024-46-2.
Full textAbstract:
Мета дослідження – аналіз свідчень військових щодо оборони Херсона 24 лютого – 1 березня 2022 року, тобто на початковому етапі повномасштабної агресії Росії. Методи дослідження: використано методи верифікації та порівняння свідчень військових різного рівня – сержанта (як свідок «окопної правди»), лейтенанта (рівень командира роти) і генерала, очільника Оперативного об’єднання «Південь» (саме це угруповання відповідало за оборону Запорізької і Херсонської областей). Їхні розповіді порівнюються між собою та з іншими джерелами інформації про перебіг воєнних дій. Результати дослідження. Виявлено, що українські захисники на Півдні України абсолютно уступали ворогу в чисельності особового складу, танків, броньованих машин, артилерії, авіації. Вони були розосереджені по всій величезній території Таврії, а небезпечні ділянки – Мелітополь, Каховська ГЕС тощо – виявилися неприкритими. Головна сила наших військ – 59-а окрема мотопіхотна бригада – була в грудні 2021 р. виведена із зони боїв і мала лише 60 % особового складу, перебувала у стадії переформатування, а її артилерійські та інженерні частини перебували у таборах далеко від її розташування на полігоні в Олешківських пісках. Воєнний стан до 24 лютого 2022 р. не було оголошено, а отже, навіть наявні наші сили не мали права повноцінно готуватись до відсічі ворогу. Висновки. Виходячи зі свідчень військових, зазначено, що Збройні сили України на Півдні держави не мали необхідних сил і засобів для протидії агресору, зокрема для підриву Антонівського мосту й оборони Херсона. До повномасштабного вторгнення Росії, про яке було відомо, слід було своєчасно ввести воєнний стан, провести мобілізацію, сформувати нові військові з’єднання, зокрема і Херсонську бригаду тероборони.
47
Кохан, Г. Л. "ПРИВАТНІ ВІЙСЬКОВІ КОМПАНІЇ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 144–50. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.116.
Full textAbstract:
У статті розглядається процес легітимізації наявних явищ, які ще не набули свого офіційно закріпленого міжнародно-правового статусу. Автор вивчає питання легітимності приватних військових компаній (далі - ПВК) як явища, що на теперішній час проходить крізь процес легітимізації ПВК як результат двох процесів: приватизації - коли приватні військові компанії беруть на себе функції зі сфери надання послуг із забезпечення безпеки з метою вирішення завдань, раніше властивих збройним силам держав, так і глобалізації - коли, наприклад, ПВК відстоює інтереси Транс Національних Корпорацій, які не мають чіткої державної приналежності. У зв'язку із тим, що сучасна війна є гібридною, а сучасні конфлікти частіше є асиметричними, відповідно, протиставити їм традиційні військові сили досить важко, у зв'язку із чим на перше місце виходять основні актори подібних військових конфліктів, що носять характер гібридних війн, як ПВК, які на сьогодні мають невизначений статус у міжнародному публічному праві. Поступальний шлях розширення «приватизації застосування сили» на міжнародній арені недержавними суб'єктами стає оптимальною стратегією відповіді на формат гібридних війн. Стаття розглядає критерії, на підставі яких ПВК виступають як актори на міжнародній арені в умовах ведення гідридної війни, які набувають свого поширення у ХХі столітті як війни у поєднанні застосування конвенційної зброї, партизанської війни, тероризму та злочинної поведінки з метою досягнення певних політичних цілей, основним інструментом якої є створення державою-агресором в державі, що обрана для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії. ПВК виконують дуже широкий спектр функцій: від розмінування територій до збройної охорони президентів, важливих вантажів на інше. Це вносить плутанину в те, чи беруть вони участь в бойових діях? І так, і ні одночасно, отже, справжня діяльність ПВК перебуває в «сірій зоні» невизначеності. Автор робить висновок, що на сьогодні існує нагальна потреба чітко визначити ПВК у міжнародному праві і заснувати міжнародний орган, який би встановлював уніфіковані правила та забезпечував контроль за діяльністю ПВК.
48
Tregubenko, S. S., R. V. Kubal, L. Ya Poberezhny та V. В. Zapukhlyak. "РИЗИКИ ТРАНСПОРТУВАННЯ ЕНЕРГОНОСІЇВ У ЗОНАХ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 2 (2018): 120–23. http://dx.doi.org/10.15421/40280222.
Full textAbstract:
Обсяг економічних збитків від екологічних катастроф, спричинених техногенними аваріями під час бойових дій, часто досить важко підрахувати. Здебільшого дешевше і технологічно простіше відновити населений пункт або підприємство в новому місті. Відповідно до норм чинного законодавства технологічний тероризм – це злочини, які вчиняють з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або компонентів, інших шкідливих речовин для здоров'я людей. Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначають такі види надзвичайних ситуацій: a) техногенного характеру; б) природного характеру; в) соціального характеру; г) воєнного характеру. Розроблено підходи, які покликані спростити прогнозування експлуатаційних ризиків та забезпечити коректну оцінку залишкового ресурсу нафтогазопроводів, які експлуатують в умовах бойових дій. За результатами проведених випробовувань, ґрунтуючись на кінетичних кривих деформації та користуючись розробленою методикою, визначено області низькочастотної корозійної втоми для основного металу та зварного з'єднання трубопроводів. Запропонований спосіб потребує подальшого вдосконалення у плані комплексного прогнозування живучості, залишкового ресурсу та експлуатаційних ризиків.
49
Кувшинов, Олексій Вікторович, та Ростислав Володимирович Пікуль. "Напрями розвитку та удосконалення військових систем радіозв’язку з повітряними ретрансляторами в умовах активної радіоелектронної протидії". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 52, № 1 (2025): 70–76. https://doi.org/10.33099/2311-7249/2025-52-1-70-76.
Full textAbstract:
Перспективним напрямом бойового застосування безпілотних літальних апаратів є розміщення на їхній платформі малогабаритних ретрансляторів для наземних радіомереж. Враховуючи значну увагу, що надається вдосконаленню систем військового управління, актуальним є визначення основних тенденцій розвитку військових систем радіозв'язку з повітряними ретрансляторами в умовах активних засобів радіоелектронної протидії противнику. Метою статті є визначення основних напрямів розвитку та вдосконалення систем військового радіозв'язку з повітряними ретрансляторами для забезпечення безперервного управління підрозділами в зоні відповідальності за активне застосування противником засобів радіоелектронної боротьби в умовах активних заходів радіоелектронної протидії з урахуванням сучасного стану військ (сил) противника. Методи дослідження. Під час написання статті було використано системний аналіз і синтез. Це дало змогу проаналізувати військові системи радіозв'язку в умовах активних заходів радіоелектронної протидії та надати рекомендації щодо зменшення впливу противника. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Значна кількість наукових статей присвячена бойовому використанню безпілотних літальних апаратів у сучасних збройних конфліктах та заходам протидії їм, зокрема – радіоелектронному придушенню каналів управління та навігації. Виклад основного матеріалу. Проведено аналіз тенденцій використання військових систем радіозв'язку від повітряних ретрансляторів у сучасних військових конфліктах різної інтенсивності. Виокремлено напрями розвитку та вдосконалення військовими цих систем радіозв'язку, що функціонують в умовах активної радіоелектронної протидії противнику. Окреслено перспективи їх подальшого розвитку в частині використання в системі радіоелектронної боротьби. Запропоновано рекомендації щодо зниження енергетичного впливу засобів радіоелектронної боротьби противника, вибору оптимальної топології системи військового радіозв'язку з повітряними ретрансляторами та використання сучасних антенних систем. Елементи наукової новизни. Визначено напрями розвитку та вдосконалення, обираючи оптимальну топологію системи військового радіозв'язку з повітряними ретрансляторами. Теоретична та практична значущість статті. Впровадження зазначених технологій у систему управління військами дасть змогу забезпечити стійке управління нею, бойовими та спеціальними засобами в умовах складної радіоелектронної обстановки з активним використанням противником засобів радіоелектронної боротьби. Висновок і перспективи подальших досліджень. Аналіз тенденцій використання військових систем радіозв'язку з повітряними ретрансляторами в сучасних військових конфліктах різної інтенсивності дає змогу визначити основні напрями їх розвитку та вдосконалення. Напрямом подальших досліджень є удосконалення методів керування параметрами та режимами роботи військових систем радіозв'язку з повітряними ретрансляторами під впливом різних видів навмисних перешкод.
50
ФІЛОНЕНКО, В. М., та І. В. ЩЕРБАКОВА. "ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У КОНТЕКСТІ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ ВИПРОБУВАНЬ". Вісник Кримінологічної асоціації України 32, № 2 (2024): 968–82. https://doi.org/10.32631/vca.2024.2.76.
Full textAbstract:
У статті розкрито психологічні чинники девіантної поведінки військовослужбовців в умовах екстремальних екзистенційних випробувань війни. Показано, що правопорушення в армії найчастіше пояснюють двома причинами: по-перше, власне специфікою військової служби, проблемами субординації, необхідністю суворого та точного дотримання вимог військових статутів, наказів тощо, а по-друге, бойовою травматизацією особового складу. Найбільш розповсюдженими видами злочинів, що скоюють військовослужбовці в умовах широкомасштабної агресії російської федерації проти України виступають непокора, залишення місця несення служби та дезертирство. Зазначено, що в умовах війни фіксується загальне зниження позитивного ставлення до права в усіх групах військовослужбовців. Моральна і бойова травматизація, підвищені фізичні та психічні навантаження, пов’язані з неукомплектованістю особовим складом військових підрозділів, невисокий психологічний настрій і мотивація військовослужбовця, сумніви у професійній компетентності командирів можуть стати підґрунтям не лише для депресій та психічних розладів, але й призвести до самогубств та важких проявів делінквентної поведінки. Саме тому під час оцінювання ризику аддиктивної поведінки у військовослужбовців слід обов’язково ураховувати чинники, що визначають травматичний досвід, а саме: бойові дії; загрозу для життя; смерть/травми товаришів по службі й інших людей; безпосередні сутички з ворогом; отримані поранення; роботу із загиблими; потрапляння під обстріли; тривалість перебування в зоні бойових дій тощо.