Academic literature on the topic 'Військове формування'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Військове формування.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Військове формування"
1
Романишина, Людмила, та Богдан Крищук. "НАСТАВНИЦТВО ЯК ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЛІДЕРІВ – МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 9(103), № 9(103) (2020): 248–59. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.09/248-259.
Full textAbstract:
Військове командування провідних країн-членів та партнерів НАТО давно визнало наставництво важливим процесом формування військових лідерів, низка молодих талановитих офіцерів яких вже становлять значний відсоток корпоративного військового керівництва. Уміння керувати людьми є найважливішою рисою офіцера, тому головною особливістю військового керівництва стало прагнення виховувати серед військовослужбовців більше лідерів, а не послідовників. Лідерство повинно стати серцевиною військової організації, що передбачає створення необхідних педагогічних умов професійної підготовки майбутніх військових фахівців у закладах вищої освіти на засадах наставництва.
2
БОНДАРЕНКО, Олександр. "СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ЗМІСТОВОЇ СКЛАДОВОЇ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВІЙСЬКОВИХ ЛІЦЕЯХ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, № 1 (2020): 5–15. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.395.
Full textAbstract:
Формування готовності майбутніх офіцерів ЗСУ до професійної діяльності у військових ліцеях повинна забезпечити адекватність цілісного освітнього процесу, який має відбуватися протягом всього періоду навчання курсантів у вищому військовому навчальному закладі тактичного рівня, з використанням усього комплексу методів, форм, засобів навчання, виховання.
 В науковій статті розкриваються конструкти планування і структура заняття по формуванню готовності майбутніх офіцерів ЗСУ до професійної діяльності у військових ліцеях. Розроблено змістову частину (знання, навички, вміння) та методи оцінки результатів освітнього процесу підготовки майбутніх офіцерів, як складової моделі формування готовності майбутніх офіцерів до професійної діяльності у військових ліцеях на прикладі навчальних дисциплін «Науковий образ світу», «Педагогіка та військове навчання».
 Модель формування готовності майбутніх офіцерів ЗСУ до професійної діяльності у військових ліцеях забезпечує адекватність цілісного освітнього процесу, який має відбуватися протягом всього періоду навчання курсантів у вищому військовому навчальному закладі тактичного рівня, з використанням усього комплексу методів, форм, засобів навчання, виховання.
 Розроблено і науково обґрунтовано знання, навички, вміння які повинні отримати курсанти вашого військового навчального в результаті опанування навчальними дисциплінами варіативної частини «Науковий образ світу», «Педагогіка та військове навчання».
3
Карпов, В. В. "Формування військової музейної справи в Україні у період суспільно-політичної трансформації (1989–1996 рр.)". Воєнно-історичний вісник 38, № 4 (2020): 129–43. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-129-143.
Full textAbstract:
Мета дослідження полягає у висвітленні діяльності військових музеїв за часів зміни ціннісних орієнтирів суспільства і трансформації державного устрою та формування основ музейної справи у Збройних Силах України. Методи дослідження. Системність та комплексний підхід у розкритті мети, застосування порівняльного аналізу, історико-хронологічного, біографічного, історіографічного методів сприяло отриманню вагомих теоретичних результатів. Наукова новизна дослідження полягає в постановці та розробці актуальної теми, яка в науковому вимірі отримала недостатнє висвітлення і досліджується на емпіричному досвіді. Обґрунтовано ідею, яка полягає в тому, що діяльність військових музеїв не завжди відповідає потребам суспільства, вимагає державного регулювання і підтримки. Висновки. Констатується, що військове музеєзнавство в досліджуваний період відзначалося пошуком нової моделі функціонування військових музеїв, що було продиктовано змінами суспільних настроїв, політичного та економічного устрою. Відзначено, що в радянський період така модель була розроблена Музеєм історії військ Далекосхідного військового округу і полягала в наданні музею самостійності в прийнятті рішень оперативного управління його діяльністю. Однак, зміни ціннісних орієнтирів привели до зниження ролі музеїв в суспільному процесі. Така модель була покладена у створення Музею Збройних Сил України, як системоутворючого елементу військової музейної справи. Ключові слова: військовий музей, збройні сили, СРСР, Україна, суспільство, цінності, трансгресія.
4
Левченко, Сергій. "СТАНОВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ КОНТРРОЗВІДКИ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ДО 30-Ї РІЧНИЦІ СТВОРЕННЯ". Воєнно-історичний вісник 42, № 4 (2022): 144–56. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-42-4-144-156.
Full textAbstract:
У статті здійснено наукове узагальнення організаційно-функціонального становлення військової контррозвідки Служби безпеки України у 1991–2021 роках, змісту й основних результатів її діяльності із контррозвідувального забезпечення військових формувань України. Доведено, що у розглянутий історичний період, відповідно до завдань та обов’язків, визначених Законами України «Про Службу безпеки України», «Про контррозвідувальну діяльність», військова контррозвідка (ВКР) здійснювала контррозвідувальне забезпечення військових формувань України, вживаючи оперативно-службових заходів із попередження, виявлення і припинення розвідувально-підривної діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб проти ЗС України та інших військових формувань України.
 Ключові слова: національна безпека, військова контррозвідка, військові формування України, контррозвідувальне забезпечення.
5
Дєнєжкін, М. М., та М. Я. Ткач. "Погляд на оцінювання здатності військових формувань Збройних Сил України виконати поставлені завдання з використанням принципів і правил країн-членів НАТО". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 3(44) (22 липня 2021): 18–25. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.44.02.
Full textAbstract:
У статті на основі результатів аналізу керівних документів, що регламентують переведення системи оборонного планування на планування розвитку військових формувань Збройних Сил України (ЗС України) на основі здатності виконати поставлені завдання, отриманого досвіду визначено, що невирішеним залишається питання оцінювання здатності військових формувань виконати поставлені завдання. Невирішеність цього питання не дозволяє якісно формувати вихідні дані для планування розвитку ЗС України з використанням принципів та правил, якими користуються країни-члени НАТО. Визначено, що здатність військового формування виконати поставлені завдання для досягнення мети операції вимірюється показниками, які визначаються стандартами (нормативами), що характеризують успішність виконання типових завдань (стратегічних, оперативних, тактичних, спеціальних) для типових умов. Військове формування здатне виконати поставлені завдання за умов відповідності наявних значень показників, що характеризують успішність виконання поставлених завдань, вимогам до них. Приведення наявних показників, що характеризують здатності військового формування виконати завдання, до вимог здійснюється шляхом усунення або мінімізації дефіциту, що і складає сутність їх розвитку. Запропоновано оцінювання здатності військового формування ЗС України для планування їх розвитку виконати поставлені завдання шляхом комбінації характеристик, що використовують ЗС України та країни-члени НАТО. Це дозволяє для планування розвитку ЗС України використовувати кращі практики, норми, принципи і правила країни-членів НАТО.
6
Кузьменко В.В. "ПРОВІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (25 листопада 2021): 202–10. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.324.
Full textAbstract:
У статті описано сучасний стан розвитку системи військової освіти в Україні. Зазначено, що сьогодні вища військова освіти є корпоративною системою підготовки військових, основне призначення яких полягає у виконанні професійних завдань у конкретних умовах. Звернуто увагу на те, що вища військова освіта надається у спеціалізованих закладах вищої освіти та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. Акцентовано, що останніми роками вектор розвитку військової освіти України спрямовано на вступ у НАТО, інтеграцію в ЄС та приведення чинної системи до відповідних міжнародних стандартів. Зокрема, в Україні впроваджується проєкт «Професійна військова освіта», спрямований на вдосконалення системи військової освіти та її законодавчої бази.Висвітлено сутність та зміст спрощеної системи військової освіти, яка запроваджується сьогодні в Україні. Наведено приклади імплементації системи лідерських курсів у вищі військові заклади освіти держави (Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, Київський інститут Національної гвардії України). Виділено провідні тенденції розвитку військової освіти в Україні на початку ХХІ століття: удосконалення чинної законодавчої бази, що спрямована на інтеграцію світових стандартів та нарощування власних військових спроможностей; перехід на перспективну систему військової освіти, що передбачає припинення заочного навчання за держбюджетні кошти та уведення системи лідерських L-курсів на заміну існуючим; створення відповідних умов для взаємовизнання та зарахування сертифікатів, які були отримані у вищих військових закладах держав-членів НАТО; запровадження передових методів, засобів навчання, технологій, що сприятимуть формуванню ключових компетентностей сучасних військових у контексті світових вимог.
7
ХАРИТОНОВ, СЕРГІЙ. "Зміцнення військового правопорядку та окремі питання вдосконалення кримінального законодавства України". Право України, № 2020/02 (2020): 198. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-02-198.
Full textAbstract:
Оборона України, захист її суверенітету, недоторканності та територіальної цілісності від агресивних посягань, забезпечення державної безпеки є справою держави, суспільства та всього народу України, що знайшло чітке закріплення у статтях 17, 65 Конституції України. Ця діяльність держави та сус пільства загалом є правом усіх суб’єктів суспільного буття і кожного з них окремо, якому одночасно відповідає їх конституційний обов’язок. Цей обов’язок доцільно поділити на загальний – держави, суспільства і кожного громадянина України та спеціальний, який притаманний окремим суб’єктам, а саме: З бройним Силам України (ЗСУ), Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України. У сутності й взаємодії ці суб’єкти становлять воєнну організацію України. Для забезпечення належного функціонування воєнної організації та виконання завдань, які ставляться перед нею, держава створює фундаментальну нормативноправову базу, що визначає спеціальний правовий режим, щодо прав та обов’язків структурних одиниць цієї організації. Основою правового режиму є військова дисципліна та військовий правопорядок. Цей правовий режим реалізується через систему відповідних засобів: організаційних, економічних, правових. Серед останніх засоби кримінально-правового регулювання суспільних відносин у сфері кримінальної відповідальності за військові злочини, що мають загальнопревентивний (спеціальнопревентивний), виховний та каральний характер, відіграють суттєве значення. Саме кримінально-правова охорона суспільних відносин у сфері несення військової служби сприяє існуванню належної військової дисципліни та правопорядку у військових підрозділах, що слугує необхідним підґрунтям для забезпечення боєздатності цих підрозділів і загалом утво рюють стан обороноздатності та захищеності держави. У сучасних умовах, коли Україна пере буває, по суті, у стані збройного конфлікту, це значною мірою впливає на стан злочинності в різноманітних сферах життєдіяльності держави, зокрема й у ЗСУ та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства. Статис тичні дані Генеральної прокуратури України свідчать, що останнім часом, почи наючи з 2014 р., спостерігаються тенденції зростання кількості злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), що, безперечно, негативно впливає на забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, здатності воєнної організації України адекватно реагувати на будь-які акти ворожих дій із боку інших держав. Злочини проти порядку несення військової служби мають питому вагу в масиві всієї злочинності в Україні. Зрозуміло: якщо не вживати заходів, здатних суттєво вплинути на військову злочинність для стабілізації ситуації у сфері військового правопорядку та військової дисципліни, це створить серйозну загрозу для національної безпеки України. Мета статті – запропонувати внесення належних змін до змісту деяких статей чинного Кримінального кодексу України, які встановлюють кримінальну відповідальність за вчинення військових злочинів.
8
Boychak, M. P. "ВОЄННО-ПОЛЬОВА ТЕРАПІЯ ЧИ ВІЙСЬКОВА ТЕРАПІЯ, ВОЄННО-ПОЛЬОВА ХІРУРГІЯ ЧИ ВІЙСЬКОВА ХІРУРГІЯ?" Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 1 (2020): 73–83. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.1(1)-073.
Full textAbstract:
Вступ. У статті в дискусійній формі розглядається питання щодо назв кафедр військової терапії і військової хірургії Української військово-медичної академії та відповідних дисциплін, що вивчаються на цих кафедрах. В історичному аспекті досліджується еволюція поглядів щодо цих назв (воєнно-польова хірургія – військова хірургія, воєнно-польова терапія – військова терапія), починаючи від М.І. Пирогова, В.А. Оппеля, С.С. Юдіна, закінчуючи формуванням відповідних кафедр і навчальних дисциплін при організації Української військово-медичної академії.
 Мета. Розглянути питання щодо назв кафедр військової терапії і військової хірургії Української військово-медичної академії та відповідних дисциплін, що вивчаються на цих кафедрах.
 Матеріали та методи дослідження. В дослідженні використано історичний і бібліосемантичний методи для повного розкриття суті досліджуваних понять.
 Результати дослідження. Обидва терміни «Воєнно-польова терапія» і «Військова терапія» мають право на існування, використовувались у різні часи по різному. Як на нас, то більш правильно, сьогодні, з огляду назви кафедри і назви дисципліни, використовувати термін «Військова терапія», адже на кафедрі, крім класичної воєнно-польової терапії (ураження іонізуючим випромінюванням, ураження отруйними речовинами, біологічними чинниками тощо) вивчаються ще багато інших дисциплін: 24 дисципліни для слухачів факультету підготовки військових лікарів; 23 дисципліни для факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації (спеціалізація, тематичне вдосконалення, до 2020 року передатестаційні цикли) та 12 дисциплін для медичних сестер (спеціалізація, тематичне вдосконалення). Крім військових дисциплін на кафедрі ВТ викладаються «мирні» дисципліни: кардіологія, пульмонологія, гастроентерологія, гематологія, ревматологія, психіатрія і наркологія, психотерапія, фізіотерапія, лабораторна діагностика, функціональна діагностика тощо. Тобто термін «Військова терапія» має більш широке тлумачення ніж термін «Воєнно-польова терапія».
 Висновки. Підсумовуючи розглянуте питання, треба надати належне керівникам військової медицини, які при формуванні Військово-медичного відділення при Українському державному медичному університеті імені О.О. Богомольця (пізніше УВМА) і профільних кафедр, назвали їх відповідно кафедрами військової хірургії і військової терапії. Якщо словосполучення «воєнно-польова» було вже застарілим для В.А. Оппеля і С.С. Юдіна майже 100 років назад, якщо М.І. Пирогов, який запропонував цей термін, сам його не вживав, якщо головний терапет Червоної армії М.С. Вовсі , головні терапевти фронтів, армійські терапевти Другої світової війни майже не користувалися ним, якщо засновник російської клінічної медицини М.Я. Мудров майже 300 років назад говорив про «військову терапію», а наш видатний земляк А. Чаруковський тоді ж говорив про «хвороби армії», а як нам бути з майбутніми партнерами по НАТО, якщо у них, та взагалі ніде у світі, більше не викорисовується термін «воєнно-польова» і не має воєнно-польової хірургії та воєнно-польової терапії, крім деяких бувших республік СРСР та країн його сателітів, які його собі присвоїли та «зрадянщили», то чи стоїть нам повертатись до колишніх назв, та дисциплін, які не існують? А своє захоплення генієм М.І. Пирогова і повагу до його особистості будемо виражати не у збережені терміну «воєнно-польова», а в іншому – у подальшому розвитку військової хірургії і військової терапії.
9
БХІНДЕР, Наталія. "ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО ВІЙСЬКОВОГО ДИСКУРСУ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (22 вересня 2021): 52–60. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.5.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано визначення сучасного англомовного військового дискурсу та описано його головні лексичні особливості. На основі аналізу наукової літератури військовий дискурс визначено як усний чи письмовий комунікативний акт, використовуваний для реалізації формального чи неформального спілкування у військовому контексті. Такий дискурс описує військові дії, звання, зброю, тактику ведення війни, організацію військових формувань тощо. Текстам військової тематики властиві певні лексичні особливості. До них належать: військові терміни, абревіатури, неологізми, військові афоризми, прислів’я та цитати, фразеологічні одиниці, сленг, а також значна кількість метафоричних елементів, використаних для впливу на емоції аудиторії. Автор пояснює всі ці характеристики, дає їм визначення, а також показує особливості їх уживання в текстах військової тематики. Таким чином, військовий термін – це стала лексична одиниця, яка описує відповідне поняття в межах концептуальної та функціональної систем військової сфери. У статті вичленено головні підходи до формування військових термінів, а також пояснено причини появи нових термінів у військовому дискурсі. Особливу увагу приділено таким лексичним засобам, як сленг, військові афоризми, прислів’я, цитати, фразеологічні одиниці чи ідіоми. Автор пояснює, що вони формують спеціальний лексичний пласт та виконують додаткові функції, окрім передачі інформації, а саме: зняття психологічної напруги, вплив на почуття та емоції аудиторії через створення суб’єктивних повідомлень, а також підвищення патріотизму в країні завдяки аналізу перебігу конфлікту чи війни з використанням «ми-установки». Також автор розкриває екстралінгвістичні компоненти текстів військової тематики, оскільки вони використовуються для того, щоб привернути увагу читача до окремих елементів повідомлення та змінити його думку щодо певних питань.
10
Фурдик, Володимир. "ІСТОРИКО-РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ОГЛЯД ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИХ КАДРІВ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ В УКРАЇНІ". Litopys Volyni, № 25 (10 грудня 2021): 143–47. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.24.
Full textAbstract:
Із проголошенням 24 серпня 1991 року Акта незалежності України «Про створенням самостійної української держави –України» одразу постало питання створення власних збройних сил, і наступним кроком Верховної Ради України буда її Постанова «Про військові формування на Україні», в якій відображено створення Міністерства оборони України та Збройних Сил України. Цим було покладено початок підготовки власних військових фахівців для Збройних Сил України. Деякі військово-навчальні заклади на той момент у нашій державі вже існували, але не було навчального закладу, який би готував військових лікарів для Збройних Сил України. У статті висвітлено стислий історико-ретроспективний огляд формування військово-медичної освіти та комплексного механізму підготовки офіцерських кадрів, зокрема і керівних кадрів військової медицини в Україні. Проведено історичний аналіз підготовки військових лікарів на території України з 1991 до 2020 рр., висвітлено процеси організації підготовки військових лікарів у незалежній Україні. На основі ретроспективного аналізу створення та розвитку військово-медичної освіти в Україні простежено динаміку змін у підготовці військових медиків для Сил оборони держави. У статті наведені етапи формування військово-медичної освіти та створення відповідних навчальних закладів для їх підготовки. Відображено становлення національної системи медичної освіти та науки у Збройних Силах України. Відображено шлях створення та динаміку розвитку Української військово-медичної академії від Військово-медичного відділу – єдиного вищого військового навчального закладу з підготовки та перепідготовки військових лікарів за 14 фаховими спеціальностями. Орієнтація військового комплексу України на функціональну сумісність із вимогами країн НАТО та реалізація оборонної реформи в Україні спонукає до впровадженням нових освітніх програм у підготовку нової формації як військовослужбовців, так і військово-медичних фахівців.
Dissertations / Theses on the topic "Військове формування"
1
Северин, Надія Василівна, та В. Д. Северин. "Феномен українського козацтва у європейських дослідженнях". Thesis, Точка, 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/43277.
Full text
2
Бур’яноватий, О. М. "Форми прояву швидкості у військово-спортивному багатоборстві". Thesis, КНТУ, 2014. http://dspace.kntu.kr.ua/jspui/handle/123456789/6522.
Full textAbstract:
Встановлено, що удосконалення швидкості реакції вибору під час тренувального процесу відбувається за рахунок поступового збільшення кількості можливих раптових сигналів і відповідних дій на них. В спортивному поєдинку атлетам часто приходиться переключатись від одних активних дій до інших, наприклад, від нападу до захисту, від маневрування до атакуючих і контратакуючих дій. Для тренування швидкості рухової реакції з переключенням по ходу виконання дій використовують як загальні підготовчі вправи, так і спеціальні вправи свого виду спорту. Вправи підбираються таким чином, щоб у процесі тренування удосконалювалось моторне переключення, пов’язане з рухами, а також латентне і моторне переключення, пов’язане з реагуванням і рухами.
3
Андрощук, Р. В., та Р. В. Москаленко. "Управління інформаційною безпекою військових формувань". Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/25338.
Full textAbstract:
Андрощук, Д. Д. Управління інформаційною безпекою військових формувань : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / Д. Д. Андрощук, Р. В. Москаленко ; керівник роботи О. В. Михайловська ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра публічного управління та менеджменту організацій. – Чернігів, 2021. – 68 с.<br>Робота складається з трьох розділів, вступу і висновків.
У першому розділі роботи розглядаються теоретичні питання щодо формування дієвої системи інформаційної безпеки держави в умовах змін.
Розкрито сутність, ключові поняття та зміст інформаційної безпеки в цілому, детально охарактеризовано міжнародну систему колективної безпеки.
Другий розділ містить детальну характеристику діяльності Збройних Сил України, опис системи управління, дослідження складу ЗСУ, а також участі у міжнародних місіях. Проводиться аналіз інформаційної безпеки держави у розрізі міжнародних конфліктів, представлено характеристику національних інтересів України в сфері інформаційної безпеки.
Деталізуються сильні та слабкі сторони й обґрунтовується подальша необхідність розробки певних заходів щодо впровадження сучасних методів управління інформаційною безпекою на прикладі військової частини.
У третьому розділі пропонуються актуальні заходи щодо розбудови ефективних шляхів сприяння інформаційній безпеці військової частини, які гуртуються на основі протидії негативному інформаційному впливу на особовий склад та включають використання новітніх моделей захисту конфіденційної інформації.<br>The first section of the work considers theoretical issues regarding the formation of an effective system of information security of the state in the conditions of change. The essence, key concepts and content of information security in general are revealed, the international system of collective security is described in detail.
The second section contains a detailed description of the activities of the Armed Forces of Ukraine, a description of the management system, a study of the composition of the Armed Forces, as well as participation in international missions. The analysis of information security of the state in the context of international conflicts is carried out, the characteristic of national interests of Ukraine in the field of information security is presented. The strengths and weaknesses are detailed and the further need to develop certain measures for the implementation of modern methods of information security management on the example of the military unit is substantiated.
The third section proposes topical measures to develop effective ways to promote the information security of the military unit, which are grouped on the basis of counteracting the negative information impact on personnel and include the use of the latest models of protection of confidential information.
4
Корєєва, Н. Г. "Формування сучасної системи управління інформаційною безпекою військової частини". Thesis, Чернігів, 2020. http://ir.stu.cn.ua/123456789/19964.
Full textAbstract:
Корєєва, Н. Г. Формування сучасної системи управління інформаційною безпекою військової частини : дипломна робота : 073 Менеджмент / Н. Г. Корєєва; керівник роботи Дука А. П. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра публічного управління та менеджменту організацій. – Чернігів, 2020. – 68 с.<br>У першому розділі роботи розглядаються теоретичні аспекти інформаційної безпеки держави в умовах трансформаційних змін. Розкрито сутність поняття та змісту інформаційної безпеки в цілому, охарактеризовано міжнародну систему колективної безпеки.
Другий розділ включає детальний аналіз діяльності Збройних сил України, їх управління, склад, участь у міжнародних місіях. Проводиться аналіз інформаційної безпеки держави в цілому та в контексті міжнародних конфліктів, охарактеризовані національні інтереси України в сфері інформаційної безпеки. Виділяються сильні та слабкі сторони й обґрунтовується необхідність застосування певних заходів щодо впровадження сучасних методів управління інформаційною безпекою військових одиниць.
У третьому розділі пропонуються конкретні заходи щодо формування ефективних шляхів забезпечення інформаційної безпеки ВЧ А2984 на основі протидії негативному інформаційному впливу на особовий склад військової частини, а також моделі захисту конфіденційної інформації.<br>The first section of the paper deals with the theoretical aspects of state information security in the context of transformational change. The essence of the notion and content of information security in general is disclosed, the international system of collective security is described.
The second section includes a detailed analysis of the activities of the Armed Forces of Ukraine, their management, composition, participation in international missions. An analysis of information security of the state as a whole and in the context of international conflicts is conducted, and Ukraine's national interests in the field of information security are described. Strengths and weaknesses are highlighted and the necessity of applying certain measures to implement modern methods of information security management of military units is substantiated.
The third section proposes concrete measures for the formation of effective ways of ensuring information security of HF A2984 on the basis of counteraction to the negative informational influence on the personnel of the military unit, as well as the model of protection of confidential information.
5
Гринюк, Світлана Петрівна. "Формування іншомовної професійно-комунікативної компетенції майбутніх фахівців військової галузі". Thesis, Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє : XV міжнар. наук.-практ. конф. – К.: КНУ, 2019. – С. 5-7, 2019. http://er.nau.edu.ua:8080/handle/NAU/41041.
Full textAbstract:
Нині діяльність військових установ в сучасних умовах спрямована на підвищення якості військово-професійної підготовки майбутніх військових фахівців, формування і розвиток їх загальної та професійної культури. Відтак, високий рівень володіння іноземними мовами (насамперед, англійською мовою) стає інструментом посилення особистісного потенціалу майбутніх фахівців військової галузі, підвищення їх професійної компетентності.
6
Ілюшин, Ігор Іванович. "Селянські військві формування у національно-визвольній боротьбі польського народу за часів другої світової війни". Дис. канд. іст. наук, Мін-во освіти України. КУ ім. Т.Г.Шевченка, 1995.
Find full text
7
Плакс, Р. Д., Наталія Анатоліївна Федотова, Наталия Анатольевна Федотова та Nataliia Anatoliivna Fedotova. "Формування множини альтернативних варіантів форм методичного забезпечення навчальної дисципліни". Thesis, Сумський державний університет, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/64958.
Full textAbstract:
Формування готовності майбутніх офіцерів до професійної діяльності є ключовою складовою системи військового професійної освіти.
Вимоги до майбутніх військових фахівців визначають зміна пріоритетів в організації освітнього процесу у військових вузах, його спрямованість на особистісно-орієнтоване зростання випускника, формування його професійної компетентності, забезпечення умов розкриття
його потенціалу.
8
Бєляєв, М. І. "Особливості застосування військових формувань, озброєних перспективними ракетними комплексами, в ході ведення військами стабілізаційних і специфічних дій". Thesis, Видавництво СумДУ, 2010. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/20979.
Full textAbstract:
Основним призначенням військових формувань, які будуть озброєні перспективними ракетними комплексами, під час ведення стабілізаційних дій, як правило, буде проведення демонстраційних дій, а також нанесення окремих ударів для ураження ДРС противника та НЗФ.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/20979
9
Карпов, Віктор Васильович, та Viktor Karpov. "Історичні витоки української військової символіки та її розвиток в незалежній Україні". Thesis, Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», 2015. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/49786.
Full textAbstract:
Дисертація присвячена історії української військової символіки та її розвитку в незалежній Україні. В роботі вперше розкрито питання формування символіки українського війська у цілісній та взаємопов’язаній системі у період здобуття незалежності України наприкінці ХХ століття.
Уперше досліджено історичні витоки та передумови виникнення військової символіки України, а також характерні ознаки національної ідентичності військової символіки.
Автором розглянуто основні напрями розвитку символіки у її державному та військовому значенні. Висвітлено правові основи запровадження державних символів, їх історичний генезис та зміст. Шляхом введення у науковий обіг значної частини документальних джерел з фондів державних архівних та музейних зібрань, використання широкого масиву опублікованих наукових праць та документів прослідковано особливості становлення та розвитку символіки Збройних сил України та інших військових формувань до яких належать Національна гвардія України, Державна прикордонна служба України, Cлужба безпеки України, Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, підрозділи Міністерства надзвичайних ситуацій України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Запропоноване дослідження вбачається актуальним, оскільки ґрунтується на гострій потребі національної ідентичності символіки військових формувань України в сучасному глобальному світі.<br>The thesis is devoted to the historical origins of Ukrainian military symbols and its development in independent Ukraine. For the first time disclosed the issue of forming symbols Ukrainian troops in an integrated and interconnected system during the independence of Ukraine in the late twentieth century.
The first time the historical origins and predictors of military symbols of Ukraine, as well as the characteristic features of national identity military symbols.
The author considers the main directions of symbolism in its state and military sense. Deals with the legal basis with state symbols, their historical genesis and meaning. Through scientific research of the substantial part documentary sources of funds of state archives and museum collections, using a wide array of published scientific papers and documents followed peculiarities of formation and development of symbolism Armed Forces of Ukraine and other military formations to which the National Guard of Ukraine, State Border Guard Service of Ukraine, Cluzhba security of Ukraine, Internal Troops of Ukraine, a division of the Ministry of Emergencies of Ukraine, State Special Transport Service, the State Service for Special Communications and Information Protection of Ukraine.
The proposed research is seen important, because based on the acute need for national identity symbols of military units Ukraine in today's global world.
10
Криленко, Іван Михайлович. "Інформаційно-психологічні операції в сучасних гібридних війнах". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/45093.
Full textBooks on the topic "Військове формування"
1
Литовченко, Ірина Олександрівна. Динамічні процеси у військовій лексиці української мови (назви зброї, амуніції, споруд). Вид. Р. А. Козлов, 2016. http://dx.doi.org/10.31812/0564/515.
Full textAbstract:
У монографії визначено екстралінгвальні детермінанти, які стимулюють розвиток військової лексики, виявлено специфіку лексико-семантичних груп «Назви зброї», «Назви амуніції», «Назви споруд», визначено основні типи системних зв’язків. Розглянуто механізм адаптації окремих елементів військової субмови до нових умов їхнього функціонування, їхню функціональну переорієнтацію. Проаналізовано засоби нової номінації у сфері військової справи. Представлено джерела формування й етимологію номенів досліджуваних груп військової лексики. Для студентів філологічних спеціальностей вишів, аспірантів, викладачів, усіх, хто цікавиться проблемами розвитку української фахової лексики.
Conference papers on the topic "Військове формування"
1
Ямпольська, Л. М. "Військові формування пешмерга в Іракському Курдистані (друга половина ХХ ‒ початок ХХІ ст.)". У SCHOLARLY DISPUTES IN PHILOSOPHY, SOCIOLOGY, POLITICAL SCIENCE, AND HISTORY AMIDST GLOBALIZATION AND DIGITALIZATION. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-181-7-11.
Full text