To see the other types of publications on this topic, follow the link: Військові кримінальні правопорушення.
Journal articles on the topic 'Військові кримінальні правопорушення'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Військові кримінальні правопорушення.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Журавльов, М. С. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВІЙСЬКОВІ КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 35 (2022): 47–52. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2022.35.07.
Full textAbstract:
Метою написання наукової статті є дослідження питань розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за військові кримінальні правопорушення. Наукова стаття містить дослідження розвитку кримінального законодавства у військовій сфері у період за часів існування Української РСР і до теперішнього часу. Автор акцентує увагу на необхідності належного дослідження генези кримінальної відповідальності за військові кримінальні правопорушення, адже врахування історичного досвіду може стати корисним при реформуванні окремих норм сучасного військово-кримінального законо-давства. Наголошено на існуванні проблемних питань у сфері правильної кваліфікації військових кримінальних правопорушень, чіткості визначення окремих елементів складів військових кримінальних правопорушень, що породжують можливості для довільного трактування окремих правових норм, формування суперечливої судової практики, які, як наслідок, можуть призводити до порушення прав військовослужбовців
2
Плотнікова, А. В. "ЩОДО ПРАВОВОГО РЕАГУВАННЯ НА ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ НА ПРИКЛАДІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 425 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (НЕДБАЛЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ)". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 39 (2024): 67–75. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2024.39.08.
Full textAbstract:
Метою статті є характеристика правового реагування на вчинення кримінальних правопорушень військовослужбовцями, зокрема на прикладі кримінального правопорушення, передбаченого ст.425 Кримінального кодексу України (недбале ставлення до військової служби), а також обґрунтування висновків щодо удосконалення чинного кримінального законодавства. Автор відмічає, що збройна агресія росії проти України, що розпочалась 24 лютого 2022 р., збільшила кількість військовослужбовців, що детермінувало збільшення криміналь-них правопорушень, що вчиняються ними. Кількість та небезпечність кримінальних право-порушень, що вчиняються військовослужбовцями, спонукали законодавця до прийняття низки рішень щодо внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Зазначені новели у Кримінальному кодексі України викликають значний суспільний резонанс через невідповідність потенційної кримінальної відповідальності реальній. На підставі аналізу практики притягнення військовослужбовців до кримінальної відповідаль-ності за недбале ставлення до військової служби, автор робить висновок, що законодавче посилення відповідальності військовослужбовців, явно не відповідає тій реальній відпові-дальності, яка в кінцевому підсумку відображена в вироках судів, які індивідуалізують її щодо військовослужбовців, що вчиняють військові кримінальні правопорушення, зокрема, недбале ставлення до військової служби. Також, на підставі аналізу вироків, автор акцентує увагу на тому, що, практика, коли покарання, призначене військовослужбовцю, з позбавлення волі на строк від п’яти до семи років, як передбачено санкцією ч. 3 ст. 425 КК України, перетворюється на два роки службового обмеження з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 % в дохід держави або з позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, як передбачено санкцією ч. 4 ст. 425 КК України, - на службове обмеження на строк один рік з відрахуванням в дохід держави 10% грошового забезпечення засвідчує явну невідповідність потенційної відпові-дальності реальному запиту українського суспільства в сучасних умовах. Пропонується сформувати узагальнення судової практики щодо притягнення військовослужбовців до кримінальної відповідальності, здійснити її науковий аналіз задля можливості створення ефективних засобів протидії військовим правопорушенням, зокрема, переглянути санкції, встановлені за вчинення військових кримінальних правопорушень, а також інші зміни в бік гуманізації кимінального законодавства у цій царині
3
Мельник, Тетяна Миколаївна, та Віталій Михайлович Скиба. "АДМІНІСТРАТИВНА ТА КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УХИЛЕННЯ ВІД ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ І РЕАЛІЇ ВОЄННОГО СТАНУ". Galician Studies Law Sciences, № 3 (8 листопада 2023): 32–38. http://dx.doi.org/10.32782/galician_studies/law-2023-3-6.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню найбільш проблемних аспектів теоретичного та прикладного характеру, що мають місце при ухиленні осіб від військової служби та притягнення їх до відповідальності (адміністративної та кримінальної) за національним законодавством. Звертається увага на те, що за загальним правилом адміністративна відповідальність військовослужбовців регулюється статтею 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення обов’язків в особливий період» від 05.02.2015 № 158-VІІІ попередній було доповнено цілою главою 13-Б, яка сьогодні називається «Військові адміністративні правопорушення». Акцент робиться на тому, що з моменту введення правового режиму воєнного стану в національному законодавстві відбуваються значні зміни, які зумовлені ним. Так, 13 грудня 2022 року законодавець значно посилив відповідальність військовозобов’язаних та військовослужбовців за ухилення від військової служби, як адміністративну, так й кримінальну. Проведено порівняльне дослідження як адміністративної, так й кримінальної відповідальності до внесення змін до чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України відповідно. На підставі проведеного аналізу стає очевидним посилення законодавцем адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення. Піднімається питання й кримінальної відповідальності за військові кримінальні правопорушення, зокрема, досить суворого законодавчого її посилення, що спричинило обурення громадськості. Підведено підсумки стосовно перегляду законодавцем Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», оскільки останній не покращив регламентацію відповідальності за військові правопорушення.
4
ЗАРОСИЛО, Володимир, та Анатолій ПОДОЛЯКА. "ОКРЕМІ ПИТАННЯ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ ВІЙСЬКОВОЇ ЮСТИЦІЇ В УКРАЇНІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки, № 2(65) (17 листопада 2023): 63–67. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2023.2.9.
Full textAbstract:
На сьогодні в Україні йде війна, гинуть солдати, гинуть також і цивільні особи. Під час військових дій діяльність військовослужбовців визначена статутами та наказами командування. Крім того військовослужбовці діють на певній території і їх діяльність спрямована на протидію агресору. З одного боку військовослужбовці повинні використовувати всі сили і засоби з метою знищення ворога, але з іншого боку окремі дії військовослужбовців можуть не відповідати встановленим нормам та міжнародним документам у сфері військової служби. Військовослужбовці в Україні під час несення служби можуть допускати як дисциплінарні так і кримінальні правопорушення. Щодо дисциплінарних порушень то в Збройних сил України створено відповідну службу, яка носить назву Військова служба правопорядку. Проте якщо розглянути ситуацію більш прискіпливо, то ми побачимо цілий ряд недоліків, які не дають можливості по перше активно впливати на стан дисципліни серед особового складу, по – друге функції військової служби правопорядку дещо обмежені, по – третє в Україні в більшості випадків відсутня військова юстиція, яка б чітко вирішувала питання про кримінальні правопорушення, які допускають військовослужбовці. Стосовно військової юстиції, яка після 2012 року припинила своє існування, вже не раз ставилося питання про її відродження, але це питання так і не вирішене. Причини щодо відновлення військової юстиції не зрозумілі, і питання про її відновлення має бути вирішене, адже в Україні йде найбільш кровопролитна війна за останні 9 років. Переваги військової юстиції та застосування військових судів очевидні, можна навести ряд прикладів держав, які також втягнуті у конфлікти і відповідно мають проблеми як з дисципліною так і дисциплінарними та кримінальними правопорушення серед військовослужбовців. З іншого боку на сьогодні система судів в Україні, які розглядають питання кримінальної відповідальності військовослужбовців певною мірою не відповідає тим вимогам, які ставляться перед нею. Судді при всій повазі до їх діяльності повинні розглядати справи, які стосуються діяльності військових, проте самі судді в переважній більшості є цивільними особами. Військова юстиція певною мірою стала б закінченою системою військового правосуддя, куди мають ввійти військовослужбовці Військової служби правопорядку , Державного бюро розслідувань та військові суди. Крім того військові суди певною мірою могли б сформувати певні прецеденти, розгляду справ про кримінальні правопорушення військовослужбовців, які б можна було застосовувати в кримінальному процесі. Адже розгляд справ цивільними суддями, , а також розслідування кримінальних проступків та злочинів, яке проводить Державне бюро розслідувань також певною мірою може бути зроблено неякісно. Звичайно, питання про реформування судової системи є досить складним, тим більше під час збройної агресії Російської Федерації, але воно є необхідним і певною мірою сприяло б удосконаленню діяльності Збройних сил України в цілому. Метою статті є висвітлення проблем які стосуються військової юстиції в Україні та порівняння судових систем окремих країн, які мають досить розвинену систему військової юстиції і розроблення пропозицій щодо її запровадження в Україні.
5
ОРЛОВ, Ю. В. "ТЕНДЕНЦІЇ У ЗМІНАХ КРИМІНОГЕННОЇ ОБСТАНОВКИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙНИ: ВІД ОРДИНАРНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ДО КРИМІНАЛЬНОГО РАДИКАЛІЗМУ". Вісник Кримінологічної асоціації України 28, № 1 (2023): 108–23. http://dx.doi.org/10.32631/vca.2023.1.09.
Full textAbstract:
Стаття присвячена кримінологічному аналізу тенденцій у змінах криміногенної обстановки в Україні в умовах війни. Вони фіксуються широкими траєкторіями кількісних та якісних трансформацій у рівні, структурі як ординарної злочинності, так і військово-політичної (злочини агресії, воєнні, військові злочини, кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки), а також кримінального радикалізму. Останній як в актуальному, так і перспективному плані пов’язується з активізацією відтворення кримінальних правопорушень на ґрунті ненависті. Ця проблема загострюватиметься по мірі деокупації територій України, загального повоєнного транзиту, реалізації концепції перехідного правосуддя.
6
Ободов, Н. А., та О. Л. Беспаль. "СТАН ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ У 2020–2022 РОКАХ (ОКРЕМІ КІЛЬКІСНО-ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ)". Kyiv Law Journal, № 4 (15 січня 2024): 107–15. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2023.4.16.
Full textAbstract:
Анотація. Дана наукова стаття присвячена висвітленню кількісно-якісних показників злочинності в Україні у 2020–2022 роках та їх аналізу, з урахуванням науково-емпіричних методів. Аналіз стану злочинності в Україні здійснюється з використанням статистичної інформації про кількість кримінальних правопорушень за певний період часу (місяць, квартал, рік). Втім, лише порівняння кількісних показників кримінальних правопорушень за певні звітні періоди, не дасть можливості отримати більш деталізовану об’єктивну інформацію про криміногенну ситуацію в країні, а тому використання кількісних та якісних показників злочинності, як структура, характер та географія злочинності, набуває особливо важливого значення. На основі статистичних даних Офісу Генерального прокуратура, наведено показники злочинності за 2020–2022 рр., де подано динаміку злочинності, в тому числі за ступенем тяжкості, видом поселення, формою вини, також проаналізовано показники окремих насильницьких злочинів. Зазначена інформація подана, в тому числі, у виді таблиць. Окреслено криміногенні наслідки, пов’язані з повномасштабним вторгненням росії на територію України, а також вплив змін та доповнень до Кримінального кодексу України на криміногенну ситуацію, визначено можливі детермінанти кількісно-якісних змін. Зроблено загальний висновок, що протягом останніх трьох років (2020–2022 рр.) показники переважно мали тенденцію до зменшення, однак з початком широкомасштабної війни дані за 2022 р. з багатьох видів кримінальних правопорушень в рази збільшились (серед яких злочини проти основ національної безпеки; кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; військові кримінальні правопорушення). На основі проведеного дослідження висунуто пропозиції щодо запобігання кримінальним правопорушенням на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях. Запропоновані варіанти запобігання злочинності в майбутньому, зменшення кількості правопорушень, де враховано міжнародний досвід протидії та зменшенню кількості злочинних проявів суспільства, зважаючи на європейську інтеграцію України.
7
Лаврьонов, Роман Петрович. "ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ КОРИСТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ВІЙСЬКОВОГО МАЙНА: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ". New Ukrainian Law, № 1 (20 березня 2025): 183–97. https://doi.org/10.51989/nul.2025.1.24.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблеми кримінально-правової відповідальності за військову недба- лість, яка є одним із найбільш поширених правопорушень у військовій сфері та має значний вплив на бойову готовність, військову дисципліну й ефективність управління збройними силами. Проаналізовано чинне законодавство України, зокрема положення Кримінального кодексу, що регулюють відповідальність за військову недбалість, а також визначено основні правові та правозастосовні проблеми, пов’язані з його застосуванням. Окрему увагу приді- лено аналізу міжнародного досвіду, що включає особливості правового регулювання у кра- їнах НАТО та Європейського Союзу, де існують більш структуровані підходи до класифікації військових правопорушень і застосування кримінальних санкцій.Встановлено, що національна правова система потребує більш чіткого визначення складу військової недбалості, зокрема розмежування дисциплінарних і кримінальних правопору- шень, а також уточнення критеріїв доведення вини військовослужбовців. Запропоновано низку рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, що передбачають деталізацію пра- вових норм, які визначають відповідальність за військову недбалість, удосконалення підхо- дів до її кваліфікації та застосування санкцій.Досліджено судову практику в Україні та виявлено основні труднощі, пов’язані із пра- возастосуванням у справах про військову недбалість. Визначено, що одним із ключових чинників, який впливає на якість судових рішень, є відсутність військово-психологічної екс- пертизи, що дозволяє враховувати бойовий стрес, психоемоційний стан військовослужбовця та його здатність до ухвалення рішень у критичних ситуаціях. Обґрунтовано необхідність запровадження такої експертизи у військовій юстиції України, що сприятиме об’єктивнішому підходу до кваліфікації військових правопорушень і встановлення реального ступеня відпо- відальності військовослужбовців.Запропоновано комплекс заходів щодо вдосконалення кримінально-правової політики у сфері військової відповідальності, які включають створення спеціалізованих військових судів, підвищення рівня професійної підготовки слідчих, прокурорів і суддів, розроблення спеціальних методичних рекомендацій для органів правосуддя і оптимізацію санкцій за вій- ськову недбалість. Визначено, що запровадження цих змін сприятиме покращенню військо- вої дисципліни, підвищенню правового захисту військовослужбовців і гармонізації військової юстиції України з міжнародними стандартами.
8
Гритенко, О. А. "Кримінально-правовий аналіз положень щодо звільнення від кримінальної відповідальності за деякі військові кримінальні правопорушення: протиріччя у системності викладення". Legal Novels, № 25 (2025): 90–95. https://doi.org/10.32782/ln.2025.25.11.
Full text
9
БЕРШОВ, Г. Є. "ВПЛИВ ВОЄННОГО СТАНУ НА ПРАВОЗАСТОСОВНУ ПРАКТИКУ РОЗСЛІДУВАННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЗЛОЧИНІВ". Вісник Кримінологічної асоціації України 28, № 1 (2023): 316–24. http://dx.doi.org/10.32631/vca.2023.1.29.
Full textAbstract:
У статті наголошено на підвищеній суспільній небезпеці військових злочинів, передусім в умовах збройної агресії проти України та ведення активних бойових дій на її території. Підкреслено, що правозастосовна практика відіграє значиму роль у виробленні уніфікованого підходу до застосування норм кримінального матеріального та процесуального права, особливо під час розслідування кримінальних правопорушень в умовах дії правового режиму воєнного стану. Встановлено, що з’ясування стану правозастосовної практики розслідування військових злочинів є важливою складовою теоретичних основ дослідження цих кримінальних правопорушень. Наголошено, що правозастосовна практика, у тому числі розслідування військових злочинів, є «дзеркалом», в якому відображується надійність і дієвість норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовано, що правозастосовна практика розслідування військових злочинів відображає рівень: нормативного врегулювання кримінальної процесуальної діяльності; організації розслідування; наукового, методичного та ресурсного забезпечення; ефективності процесу розслідування окресленої категорії кримінальних правопорушень. Встановлено, введення та дія правового режиму, як і підстави для такого рішення, безпосередньо впливають на структуру військової злочинності, а також на процесуальні та криміналістичні аспекти розслідування таких кримінальних правопорушень. З’ясовано, що правозастосовна практика змінювалася під впливом багатьох чинників: зміни порядку початку досудового розслідування у зв’язку з прийняттям у 2012 році нового КПК України; введення інститутів «кримінальне правопорушення» та «кримінальний проступок»; зміни в системі правоохоронних органів, уповноважених виявляти та здійснювати досудове розслідування військових злочинів; зміни в регламентації оборонної сфери взагалі та порядку несення військової служби зокрема; структура та динаміка військової злочинності; наявність і характер збройного конфлікту на території України; т. п.
10
ГОЛОБОРОДЬКО, Ярослав. "НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ У СФЕРІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВЧИНЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ ТА УСУНЕННЯ УМОВ ЇХ ВЧИНЕННЯ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки, № 3(63) (11 липня 2024): 21–25. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2022.3.4.
Full textAbstract:
У науковій статті встановлено, що питання дисципліни та правопорядку у Збройних силах України ще не на належному рівні. Причини нами такого стану перш за все є військова агресія Російської Федерації, досить часті зміни особового складу військових підрозділів, а також відсутність чіткої системи виховання військовослужбовців виявлення і попередження правопорушень. Відповідно фактор військової агресії Російської Федерації та часті зміни особового складу не можуть біти усунутими, проте питання активізації діяльності Військової служби правопорядку стоїть на порядку денному вже декілька років. На жаль, на сьогодні Військова служба правопорядку, яка була утворена у 2002 році не має достатніх важелів впливу на ситуацію з дисципліною, а також адміністративними та кримінальними правопорушеннями. Причинами є те, що Військова служба правопорядку створювалася у період, коли у Збройних силах України існувала досить чітка система військової юстиції, тобто існувала військова прокуратура та система військових судів. Проте у 2012 році зазначена система була зруйнована у зв'язку з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України. При цьому причиною для знищення системи військової юстиції адміністрація Президента України Януковича на той час назвала причину великого скорочення Збройних сил України та відсутність великої кількість кримінальних правопорушень. Створення Військової служби правопорядку у 2002 році перш за все було спрямоване на виявлення і припинення адміністративних та дисциплінарних правопорушень, а також порушень Правил дорожнього руху водіями військовослужбовцями. До повноважень Військової служби правопорядку не входили питання проведення оперативно-розшукової діяльності та виявлення кримінальних правопорушень, так як зазначені питання були закріплені переважно за системою військової юстиції. У статті обґрунтовано, що на сьогодні у Збройних силах України зросла кількість як адміністративних як і кримінальних правопорушень, тому одним з головних факторів щодо виявлення, попередження та припинення кримінальних та адміністративних правопорушень має стати Військова служба правопорядку Крім того, проаналізовано різноманітні соціальні психологічні та інші умови, які приводять до вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень військовослужбовців. Зроблено висновок, що на сьогодні перш за все необхідно змінити статус Військової служби правопорядку, та надати їй повноваження військової поліції, як це зроблено у багатьох країнах, наприклад, У Сполучених Штатах Америки, Іспанії, Туреччини та інших. Країн зроблено висновок, що військовослужбовцям Військової служби правопорядку необхідно використовувати нові форми і методи щодо протидії адміністративним та кримінальним правопорушенням у системі Збройних сил України.
11
Журавльов, М. С. "ХАРАКЕРИСТИКА «ВОЄННОГО СТАНУ» ЯК КВАЛІФІКУЮЧОЇ ОЗНАКИ, ПЕРЕДБАЧЕНОЇ Ч.4 СТ.425 КК УКРАЇНИ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 38 (2023): 67–75. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2023.38.09.
Full textAbstract:
Стан дотримання законності та військового правопорядку в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, що діють відповідно до законодавства України істотно впливають на обороноздатність держави. Нові виклики, загрози та завдання, які постали перед державою та суспільством і зумовлені воєнним станом актуалізували проведення наукових досліджень та з’ясування кримінально-правових аспектів військових кримінальних правопорушень. Наукова спільнота активно дискутує з приводу проблемних питань належного регулювання кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень). Автор акцентує увагу на тому, що кваліфікація кримінального правопорушення є найважливішим та найскладнішим завданням у правозастосуванні. У статті здійснено досліджено змісту каліфікуючих ознак як засобу диференціації кримінальної відповідальності. Обґрунтовується думка щодо важливості даного питання, адже це створює підґрунтя для конструювання окремих видів діянь і визначення меж караності. Метою статті є з’ясування змісту кваліфікуючої ознаки «в умовах воєнного стану», яка передбачена ч.4 ст.425 Кримінального кодексу України.
12
Ткаченко, Павло Ігорович. "КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕННЯ СТАТУТНИХ ПРАВИЛ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ ЗА ВІДСУТНОСТІ ВІДНОСИН ПІДЛЕГЛОСТІ". New Ukrainian Law, № 2 (30 травня 2025): 274–83. https://doi.org/10.51989/nul.2025.2.35.
Full textAbstract:
Статтю присвячено кримінологічному дослідженню порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості. Надано кримінально-правову характеристику порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, а також визначення окремим її складовим поняттям. Досліджено ключові компоненти складової кримінологічної характеристики, зокрема динаміку порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, структуру та географію досліджуваного виду військової злочинності. Акцентовано увагу на описі характерних рис порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості як негативного, історично-мінливого, соціального явища. Проаналізовано статистичні дані військової злочинності за останнє десятиріччя, виокремлено коефіцієнт зареєстрованих випадків порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості на фоні загальної кількості облікованих військових кримінальних правопорушень. Визначено місце кримінального правопорушення, передбаченого статтею 406 Кримінального кодексу України в системі військових кримінальних правопорушень та надано оцінку загрози національній безпеці в контексті цього кримінологічного дослідження. Здійснено аналіз судової практики у справах щодо порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, що в свою чергу надало можливості виокремити деякі особливості досліджуваного виду злочину та дослідити специфічні риси притаманні особі військовослужбовцю-злочинцю, який вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене статтею 406 Кримінального кодексу України. За результатами аналізу судової практики наведено резонансні приклади вчинення військовослужбовцями порушення статутного порядку взаємовідносин, зокрема в умовах дії правового режиму – воєнного стану. Крім того, у статті зосереджується увага на виділенні порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості як окремого детермінанту самовільного залишення військової частини або місця служби.
13
Коваленко, О. О., та А. В. Плотнікова. "ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТИВНИХ ОЗНАК СКЛАДУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 425 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (НЕДБАЛЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ)". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 38 (2023): 76–82. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2023.38.10.
Full textAbstract:
Метою статті є характеристика об’єктивних ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 425 Кримінального кодексу України (недбале ставлення до військової служби). Акцентовано увагу, хоча наявність дискусій у науці завжди заохочувалась, усе ж стосовно питань кваліфікації кримінальних правопорушень і притягнення до кримінальної відповідальності навряд чи така ситуація є корисною, бо вона збільшує кількість ризиків необґрунтованого застосування складів кримінальних правопорушень до осіб, дії яких не підпадають під застосування останніх, зокрема й щодо ст. 425 КК України. Резюмовано, що об’єктивні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 425 Кримінального кодексу України (недбале ставлення до військової служби) мають бути чітко визначеними в теорії, щоб ефективно працювати в практичній площині. І першість у цьому ланцюзі належить родовому об’єкту військових кримінальних правопорушень, що передбачені розділом ХІХ Особливої частини КК України, який варто визначати як суспільні відносини, що пов’язані із порядком несення військовослужбовцями військової служби, що виявляється у визначених законодавством способах виконання, методах здійснення військовослужбовцями їхньої діяльності, які виступають засадою забезпечення воєнної безпеки України. Доведено, що максимальна точність визначення родового об’єкта військових кримінальних правопорушень сприятиме точності формування змісту об’єктивної сторони складу військового кримінального правопорушення, передбаченого ст.425 КК України (недбале ставлення до військової служби), та зниженню ризиків необґрунтованого поширення цієї статті КК України на будь-які дії військовослужбовців, що за своїм характером не можуть вважатися недбалим ставленням до військової служби, а отже, стане елементом системи, що гарантує безпеку країни, бо захистить військовослужбовців від неправильної кваліфікації їхніх дій та застосування до них покарання.
14
СЕРВЕЦЬКИЙ, Іван. "CУСПІЛЬНА НЕБЕЗПЕКА ДЕРЖАВНОЇ ЗРАДИ ПІД ЧАС ВОЄННИХ ДІЙ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки, № 2 (62) (1 березня 2023): 48–58. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2022.2.8.
Full textAbstract:
Дану статтю присвячено поняттю державної зради як одного із кримінальних правопорушень, які посягають на основи національної безпеки України. Розглянути та проаналізовано чинне законодавство, яке визначає підстави та порядок кримінальної відповідальності за діяння Державну зраду. З огляду на повномасштабну військову агресію Російської Федерації проти України можна дійти висновку, що існує досить масштабна загроза національній безпеці України. Зважаючи на ці обставини особливого значення набуває кримінальна відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України. Ці кримінальні правопорушення є найнебезпечнішими посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державний суверенітет, територіальну цілісність, недоторканність та обороноздатність держави, державну безпеку України та її конституційний лад. У статті автор зосередив увагу на питанні нормативного визначення кримінального правопорушення «державна зрада». Акцентовано увагу на правових актах, у яких кодифіковано поняття державної зради, а також досліджено та проаналізовано термінологічні визначення державної зради як злочину. Автор розглянув та охарактеризовано елементи складу злочину: об’єкт, суб’єкт, об’єктивну та суб’єктивну сторони державної зради як кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України. Окрім того, автор зосередив увагу на різних підходах науковців до визначення елементів складу кримінального правопорушення «державна зрада», передбаченого статтею 111 Кримінального кодексу України. Проаналізовано зміни, внесені до Кримінального кодексу України, що стосуються посилення відповідальності за кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України, зокрема за державну зраду, в умовах дії режиму воєнного стану, а також з’ясовано, що метою цих змін є забезпечення справедливого покарання осіб, які в умовах воєнного стану посягають на безпеку держави.
15
Корабель, М. Г. "ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА КРИМІНАЛЬНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕНЬ В КОНТЕКСТІ НЕДБАЛОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (СТ. 425 КК ТА СТ. 175-15 КУПАП)". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 39 (2024): 44–50. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2024.39.05.
Full textAbstract:
Метою статті є характеристика об’єктивної сторони правопорушення «Недбале ставлення до військової служби», передбаченого ст. 425 КК України та ст. 172– 15 КУпАП. Питання притягнення до кримінальної відповідальності військових службових осіб привертає увагу в зв’язку з подіями, що вже десять років відбуваються на території України. В науковій статті запропоновано звернути увагу на недбале ставлення до військової служби в контексті кримінальної та адміністративної відповідальності. З диспозицій статей було визначено матеріальний (ст. 425 Кримінального кодексу України) та формальний (ст. 175-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення) склади правопорушень. Об’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується суспільно небезпеч-ним діянням (дією або бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками та причинним зв’язком між діями та суспільно небезпечними наслідками. Саме заподіяння істотної шкоди або спричинення тяжких наслідків, як ознака об’єктивної сторони і відрізняє недбале ставлення до військової служби в кримінальному та адміністративному праві. Автором аналізується настання суспільно небезпечних наслідків, а саме заподіяння істотної шкоди та настання тяжких наслідків, що закріплені в примітці до ст. 425 Кримінального кодексу України,. Робиться висновок, що встановлення розміру шкоди в неоподаткованих мінімумах доходів громадян вказує на те, що тяжкі наслідки мають виключно матеріальний характер. В науковій статті розглянуто кримінальні провадження щодо притягнення до кримінальної відповідальності військових службових осіб за ст. 425 Кримінального кодексу України з настанням наслідків нематеріального характеру, а саме загибелі людей та заподіяння шкоди здоров’ю. Зроблено висновок щодо необхідності внесення змін шляхом уточнення примітки до ст. 425 Кримінального кодексу України в заподіянні шкоди як матеріального так і нематеріального характеру. Відсутність закріплення всіх можливих охоронюваних Законом про кримінальну відповідальність прав і свобод декриміналізує значну кількість діянь, що мають охоплюватися ст. 425 КК України «Недбале ставлення до військової служби»
16
Лаврьонов, Роман Петрович. "ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВІЙСЬКОВОГО МАЙНА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". New Ukrainian Law, № 6 (4 березня 2025): 143–50. https://doi.org/10.51989/nul.2024.6.21.
Full textAbstract:
У статті проведено кримінально-правовий аналіз суб’єкта злочинів проти порядку користування військовим майном та його зберігання в умовах воєнного стану. Особливу увагу приділено категоріям осіб, які можуть виступати суб’єктами таких злочинів: військовослужбовцям, працівникам військових частин, добровольцям, представникам приватних військових компаній та міжнародним консультантам. Досліджено їх правовий статус, специфіку обов’язків та обсяг кримінальної відповідальності. Визначено основні недоліки чинного кримінального законодавства України, які полягають у відсутності чітких нормативних положень щодо нових категорій суб’єктів та складності розмежування дисциплінарних проступків і кримінальних правопорушень. В умовах війни ці проблеми набувають критичного значення, оскільки вони впливають на обороноздатність держави. Крім того, міжнародне співробітництво та залучення іноземних експертів до забезпечення військових потреб вимагає адаптації національного законодавства до міжнародних норм. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення кримінально-правового регулювання, включаючи адаптацію національного законодавства до міжнародних стандартів, створення цифрових механізмів обліку військового майна та вдосконалення процедур кваліфікації злочинів у військовій сфері. У статті також наведено порівняння категорій суб’єктів злочинів, що дозволяє краще зрозуміти відмінності у їх правовому статусі, ролі у військовій діяльності та обсязі кримінальної відповідальності. Досліджений та проаналізований пропорційний розподіл відповідальності серед різних категорій суб’єктів злочинів проти військового майна демонструє, що найбільша частка порушень припадає на військовослужбовців. Це пояснюється їхнім безпосереднім залученням до використання та збереження військового майна. Цивільні працівники військових частин також займають значну частку, оскільки вони виконують функції матеріально-технічного забезпечення.
17
Корабель, М. Г. "ЛАТЕНТНА ЗЛОЧИННІСТЬ ВІЙСЬКОВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ (НА ПРИКЛАДІ СТ. 425 КК «НЕДБАЛЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ»)". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 40 (2024): 122–27. https://doi.org/10.34142/23121661.2024.40.14.
Full textAbstract:
Латентна злочинність, як соціально небезпечне явище, притаманна усім видам кримінальних правопорушень. Метою наукової статті є встановлення фактичного стану реальних масштабів латентної злочинності військових кримінальних правопорушень для усвідомлення негативних наслідків та визначення дієвих (ефективних) заходів протидії досліджуваної злочинності. В науковій статті досліджено визначення латентної злочинності в цілому з метою звуження її поняття до безпосередньо латентної злочинності військових кримінальних правопорушень. В науковій статті розглянуто латентну злочинність військових кримінальних правопорушень, на прикладі ст. 425 КК «Недбале ставлення до військової служби», для встановлення її фактичного стану реальних масштабів, усвідомлення негативних наслідків та дієвих (ефективних) заходів протидії досліджуваної злочинності. До негативних наслідків латентної злочинності військових кримінальних правопорушень автором було визначено наступні: неможливість реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності та покарання, що може призвести до вчинення нових кримінальних правопорушень; зменшує досягнення поставлених перед покаранням цілей; зменшує ефективність державної політики в протидії військових кримінальних правопорушень; не відшкодування завданої шкоди; неможливість усвідомлення кількісних та якісних показників злочинності війсь-кових кримінальних правопорушень, її фактичний розмір, тощо. Дослідження питання латентної злочинності військових кримінальних правопору-шень є необхідним для визначення дієвих заходів протидії досліджуваної злочинності. До ефективних заходів протидії злочинності військових кримінальних правопору-шень автором вбачається реалізація кримінально – правовою політикою держави у разі зменшення рівня латентної злочинності досліджуваних кримінальних правопорушень. Лише усвідомлення кількісних та якісних показників злочинності військових кримінальних правопорушень, її фактичний розмір визначить дієві заходів протидії злочинності.
18
Бабанін, С. В. "ВІДМЕЖУВАННЯ НЕДБАЛОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ВІД СУМІЖНИХ СКЛАДІВ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 40 (2024): 128–36. https://doi.org/10.34142/23121661.2024.40.15.
Full textAbstract:
У статті визначені об’єктивні та суб’єктивні критерії відмежування недбалого ставлення до військової служби, що передбачено у якості складу кримінального правопорушення ст. 425 КК України, від суміжних складів кримінальних правопорушень. За основним безпосереднім об’єктом недбале ставлення до військової служби слід відмежо-вувати від схожих за ознаками складів кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена іншими розділами Особливої частини КК України – ст. ст. 119, 128, 131, 135, 136, 140, 196, 264, 271, 282, 287, 367. Для необережних військових кримінальних право-порушень, що вчиняються військовими службовими особами, ст. 425 КК України є так званою універсальною нормою, відповідальність за якою для зазначених осіб настає у разі, якщо вона не передбачена іншими нормами розділу XIX Особливої частини КК України, зокрема, ст.ст. 412-421, 426. Основним суб’єктивним критерієм відмежування недбалого ставлення до військової служби від суміжних складів кримінальних правопорушень виступає суб’єкт – військова службова особа.
19
Фєрьєва, Н. "Поняття та суспільна небезпечність злочину «Погроза або насильство щодо начальника»". Юридичний вісник, № 2 (26 серпня 2020): 253–59. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1730.
Full textAbstract:
У статті аналізуються питання суспільної небезпечності військового злочину, передбаченого ст. 405 Кримінального кодексу України, який передбачає кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо начальника. Звертається увага на те, що й покарання за його вчинення має бути адекватне, відповідно до тієї шкоди, яка спричиняється військовому правопорядку в разі його вчинення. Зазначені фактори мають бути визначальними для посилення боротьби кримінально-правовими засобами з військовою злочинністю, яка досягла критичних масштабів протягом 2015-2019 рр. і є загрозою для воєнної безпеки нашої держави.
 Стаття розкриває питання військових злочинів, де законодавство неодноразово змінювалось, удосконалювалось, але злочини продовжують становити для військового правопорядку суспільну небезпеку, тому й залишаються у Кримінальному кодексі України у «статусі» військових злочинів (кримінальних правопорушень).
 У статті зазначається також, що суспільна небезпечність злочину за ст. 405 КК України визначається тим, що погроза порушує встановлений порядок тим, що може злякати начальника/командира, негативно вплинути на їхню службову діяльність, заподіяти шкоду життю, недоторканності командира й начальника, їх здоров'ю, особистій психічній і психологічній недоторканності. Злочин унеможливлює виконання ними статутних вимог щодо військової дисципліни та загалом заважає збереженню загальної поваги, взаємодії в досягненні спільних цілей, зокрема захисту громадян України від зовнішнього ворога.
 Крім того, загальною рисою щодо суспільної небезпеки цієї групи злочинів є заподіяння суттєвої шкоди суспільним відносинам, котрі забезпечують належну злагодженість, впорядкованість у військових частинах, боєготовність, боєздатність військових формувань на підставі врегульованого нормативними актами порядку підлеглості та військовій честі.
 Цей злочин посягає на можливість начальника/командира керувати діями підлеглих в інтересах військової дисципліни й порядку. Тим більше насильницькі дії щодо командира/начальника, яким підлеглий, відповідно до вимог військових статутів, зобов'язаний надавати повагу та яких повинен захищати в бою, є грубою формою порушення військової дисципліни, що ускладнює виконання командиром/начальником своїх обов'язків із військової служби й завдає шкоди його здоров'ю. Такі дії щодо командира/начальника можуть бути помстою за їхню справедливу вимогливість, тому кримінальний закон відносить розглянуте діяння до тяжких злочинів.
 Крім того, автор статті звертає увагу на необхідність у процесі здійснення судочинства виносити більш суворі вироки за скоєний злочин за ст. 405 КК України, погроза або насильство щодо начальника, задля забезпечення загального суспільного захисту.
20
КОМІССАРОВ, МИКОЛА, НАТАЛЯ КОМІССАРОВА та ЕТІБАР САМЕДОВ. "КВАЛІФІКАЦІЯ ВІЙСЬКОВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ВЧИНЕНИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ У СПІВУЧАСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Науковий вісник Київського інституту Національної гвардії України, № 1 (30 травня 2024): 74–79. http://dx.doi.org/10.59226/2786-6920.1.2024.74-79.
Full textAbstract:
У статті досліджено окремі проблемні аспекти кваліфікації військових кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями у співучасті в умовах воєнного стану. Розглянуто ознаки військовослужбовців як спеціальних суб’єктів окресленої категорії правопорушень та зазначено підходи вчених до кваліфікації дій співвиконавців. Проаналізовано наукову літератури з окресленого питання, розглянуто позиції провідних науковців щодо аргументації кримінально-правової кваліфікації таких діянь. Акцентовано увагу на актуальності питання в період відсічі повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України. Наведено актуальну статистику щодо злочинів, вчинених військовослужбовцями у співучасті з іншими військовослужбовцями та з цивільними особами. Зазначено ефективність законодавчого посилення відповідальності за окремі військові злочини. Наголошено на проблемних питаннях кримінальної відповідальності за військові злочині, вчинені у cпівучасті, залежно від її форми.
21
Корабель, М. Г. "ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФАКУЛЬТАТИВНОЇ ОЗНАКИ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДУ КРИМІНАЛЬНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 38 (2023): 48–53. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2023.38.06.
Full textAbstract:
з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію незалежної та суверенної України Кримінальний кодекс було доповнено кваліфікуючою ознакою, а саме: вчинення кримінального правопорушення в умовах (під час) воєнного стану. Факультативна ознака об’єктивної сторони для багатьох складів кримінальних правопорушень стала обов’язковою. Правовий аналіз статей Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність в умовах особливого правового режиму, а саме в умовах (під час) воєнного стану не дає однозначного вирішення, що він є обстановкою або часом вчинення кримінального правопорушення. Проаналізовано Закон України «Про правовий режим воєнного стану» та запропоновано розглянути вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану в межах ст. 425 Кримінального кодексу України «Недбале ставлення до військової служби». Законодавцем значна увага приділяється вчиненню кримінального правопорушення в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, та вчиненню в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Відповідно, учинення кримінально-караного діяння в умовах воєнного стану належить до такої факультативної ознаки об’єктивної сторони, як обстановка вчинення кримінального правопорушення. Також аналізуються ст. 201-2, ст. 361 КК України та ст.172-11, 172-13 КУпАП. Питання факультативної ознаки об’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення вчиненого під час дії воєнного стану або в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, відносять її до часу вчинення діяння. Відповідно, адміністративне та кримінальне право в питанні вчинення правопорушення розглядає факультативну ознаку кримінального правопорушення вчинення в умовах або під час воєнного стану, по-різному: як обстановку вчинення кримінального правопорушення та час вчинення адміністративного правопорушення
22
Карпенко, М., О. Фесенко та О. Шнипко. "ДО ПИТАННЯ ЩОДО СУБ'ЄКТІВ ВІЙСЬКОВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ". Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична, № 33 (7 лютого 2023): 247–54. https://doi.org/10.5281/zenodo.7618478.
Full textAbstract:
У статті досліджуються ознаки суб’єкта злочину, які характеризують суб’єктів військових кримінальних правопорушень. Аналізується чинне кримінальне законодавство України та окремих держав світу, що передбачає правові норми, які розкривають особливості, які характерні для суб’єктів військових злочинів. Висловлюється думка про те, що у випадках, коли ознаки суб’єкта військового кримінального правопорушення не мають його чітких ознак, аналізу і врахуванню додатково підлягають загальні положення теорії кримінального права і судова практика.
23
Дуюнова, Т. "ЩОДО СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ ВІЙСЬКОВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 4 (2 серпня 2023): 121–28. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2022.4.13.
Full textAbstract:
У статті представлено науковий аналіз переліку осіб (суб’єктного складу), які можуть притягуватися до кримінальної відповідальності за вчинення військових правопорушень. Визначається, що суб’єкт вчинення військового кримінального правопорушення повинен відповідати ознакам загального суб’єкта кримінального правопорушення (фізична особа, осудність, досягнення віку кримінальної відповідальності) та володіти додатковою ознакою (відноситися до кола осіб, що несуть військову службу та вказані у ст. 401 Кримінального кодексу України). У якості висновку пропонується твердження про складність розуміння кола суб’єктного складу військових правопорушень і про необхідність подальшого удосконалення чинного закону щодо означеного питання.
24
Голобородько, Ярослав. "ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЯКІ ВЧИНЯЮТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ, ЇХ ВИЯВЛЕННЯ І РОЗСЛІДУВАННЯ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 2, № 71 (2024): 201–8. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.71.18810.
Full textAbstract:
Метою пропонованого наукового дослідження є обґрунтування реформування Військової служби правопорядку та військової юстиції з метою підвищення рівня дисципліни в Збройних силах України та виявлення, розкриття, розслідування та попередження кримінальних і адміністративних правопорушень військовослужбовцями Збройних сил України. Методи дослідження: у науковій роботі використані наступні методи дослідження: загальнотеоретичні, аналітичний та порівняльно-правовий метод. Основою методології у цьому дослідженні є системний підхід, за допомогою якого певний об’єкт розглядається як багатоаспектне явище, що складається з різноманітних елементів, співвідношення між якими утворюють відносно стійку структуру діяльності у сфері розслідування кримінальних та адміністративних правопорушень, які вчиняються військовослужбовцями. Розглянуто та проаналізовано питання розслідування кримінальних та адміністративних правопорушень, які вчинені військовослужбовцями в Україні, особливо на сьогодні під час великомасштабної агресії Російської Федерації є досить актуальним. Результати: зроблено висновок, що реформування системи виявлення, припинення, розслідування, а також попередження кримінальних та адміністративних правопорушень військовослужбовців передбачає в першу чергу створення цілісної системи військової юстиції, тобто утворення військових судів, удосконалення роботи військових прокурорів та передачу повноваження Державного бюро розслідувань до Військової служби правопорядку.Обговорення: на сьогодні немає невизначеності у сфері призначення кримінального покарання чи адміністративного стягнення за вчинені правопорушення. Проте на сьогодні ще повністю не розроблено систему розслідування адміністративних та кримінальних правопорушень, які вчиняють військовослужбовці. У статті обґрунтовано, що удосконалення розслідування кримінальних та адміністративних правопорушень, які вчинені військовослужбовцями необхідно здійснювати досить швидко, але разом з тим таке реформування передбачає, що необхідно визначити, а також перерозподілити повноваження суб’єктів, які задіяні у сфері виявлення, припинення та розслідування кримінальних та адміністративних правопорушень військовослужбовців. На сьогодні Військова служба правопорядку не має відповідних важелів стосовно розслідування вчинених кримінальних та адміністративних правопорушень, проте на відміну відповідальності працівників Державного бюро розслідувань військовослужбовці Військової служби правопорядку несуть службу разом з усіма підрозділами Збройних сил України. Працівники Державного бюро розслідувань не є військовослужбовцями і вони в більшості випадків не володіють ситуацією, яка існує в системі Збройних сил України.
25
БЕРШОВ, Г. Є. "ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ В КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ПРО ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ". Вісник Кримінологічної асоціації України 29, № 2 (2023): 350–60. http://dx.doi.org/10.32631/vca.2023.2.29.
Full textAbstract:
У статті наголошено, що правозастосовна практика відіграє значиму роль у виробленні уніфікованого підходу до застосування норм кримінального матеріального та процесуального права, зокрема під час розслідування військових злочинів. Встановлено, що з’ясування стану правозастосовної практики розслідування військових злочинів є важливою складовою теоретичних основ дослідження цих кримінальних правопорушень. Обґрунтовано, що правозастосовна практика розслідування військових злочинів відображає рівень: нормативного врегулювання кримінальної процесуальної діяльності; організації розслідування; наукового, методичного та ресурсного забезпечення; ефективності процесу розслідування окресленої категорії кримінальних правопорушень. Встановлено, що одним із невід’ємних елементів правозастосовної практики розслідування військових злочинів є відповідна судова практика. Це пояснюється тим, що остання повинна бути єдиною, а значить враховувати найважливіші правові позиції і висновки із кримінального та кримінального процесуального права. Зазначено, що правозастосовна практика розслідування військових злочинів формується з урахуванням не тільки змін кримінального, кримінального процесуального законодавства, а також законодавства, яке регламентує порядок несення військової служби, а й з огляду на судову практику в даній категорії кримінальних проваджень, особливо – позиції Верховного Суду. З’ясовано, що судова практика Верховного Суду в кримінальному провадженні про військові злочини стосується наступних аспектів: кваліфікації військових злочинів і їх розмежування від адміністративних військових правопорушень; застосування норм кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування військових злочинів і судового провадження в досліджуваній категорії кримінальних проваджень.
26
Юріков, Олександр Олександрович. "КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ЗА ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ)". New Ukrainian Law, № 2 (13 липня 2023): 170–75. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2023.2.23.
Full textAbstract:
У статті здійснено дослідження проблемних питань кримінальної відповідальності поліцейських за вчинення кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень). Акцентовано увагу на тому, що за вчинення військових кримінальних правопорушень відповідальність несуть військовослужбовці, а також поліцейські поліції особливого призначення, які під час дії воєнного стану залучені до безпосередньої участі в бойових діях. Констатовано, що обов’язок щодо забезпечення виконання встановлених правовим режимом воєнного стану обмежень, здійснення відсічі збройної агресії проти України, деокупації тимчасово окупованих територій покладено також і на правоохоронні органи, зокрема Національну поліцію України. Аргументовано, що безпосередню участь у веденні бойових дій приймають не лише підрозділи поліції особливого призначення, а й інші підрозділи Національної поліції України. Науково доведено, що будь-яка особа, яка залучена до відсічі збройній агресії проти України, зокрема поліцейський, має бойовий імунітет відповідно до положень Закону України «Про оборону України». Вказано на певні колізії Закону України «Про Національну поліцію». Обґрунтовано необхідність внести зміни до Кримінального кодексу України та Закону України «Про Національну поліцію», зокрема щодо встановлення відповідальності усіх категорій поліцейських, яких під час дії воєнного стану залучено до безпосередньої участі в бойових діях, за вчинення окремих військових кримінальних правопорушень. Слід враховувати, що встановлення відповідальності поліцейських за вчинення певних військових кримінальних правопорушень може утворити невиправдану конкуренцію кримінально-правових норм, що лише ускладнить застосування кримінального законодавства.
27
Гладченко, Дмитро Миколайович. "ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ЗМІН ВІЙСЬКОВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ СТ. СТ. 407, 425 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ, ВНЕСЕНИХ ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ ВІД 13 ЛИПНЯ 2023 Р. № 3233-IX". New Ukrainian Law, № 4 (18 жовтня 2023): 152–62. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2023.4.20.
Full textAbstract:
У статті здійснено правовий аналіз змін військових кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 407, 425 КК України, внесених відповідно до Закону України від 13.07.2023 № 3233-IX. Особливу увагу звернено на дослідження новел найбільш поширеного військового кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 «Самовільне залишення військової частини або місця служби» КК України. Констатовано, що новим викладом диспозицій ч. ч. 4, 5 ст. 407 КК України законодавцем здійснено часткову декриміналізацію передбачених ними кримінально-протиправних діянь шляхом звуження їх змісту внаслідок встановлення тривалості понад три доби як нової умови кримінальної протиправності таких діянь в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, та воєнного стану. Зроблено висновок про правильність та доречність врівноваження кримінально-правових заходів підтримки військової дисципліни в національних військових формуваннях України шляхом пом’якшення кримінальної відповідальності за ст. 407 КК України. Водночас констатовано наявність негативних наслідків затвердження новел Закону України від 13.07.2023 № 3233-IX. Зокрема, окреслено проблемні питання правозастосування норм ст. 172-11 «Самовільне залишення військової частини або місця служби» КУпАП після часткової декриміналізації діянь, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 407 КК України, та запропоновано внесення відповідних змін до положень адміністративно-деліктного законодавства. Крім того, досліджено зміни до п. 2 Примітки до ст. 425 КК України. Позитивно оцінено виправлення довгоіснуючої технічної помилки, яка полягала у непоширенні дії роз’яснень понять «істотна шкода» та «тяжкі наслідки» на зміст ст. 426-1 КК України. Однак, спираючись на судову практику, констатовано недостатність таких законодавчих змін та необхідність розширення дефініції вищенаведених термінів у п. 2 Примітки до ст. 425 КК України шляхом охоплення проявів не тільки матеріальних збитків, а і нематеріальної шкоди.
28
Гавловська, Аліна Олександрівна. "ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА/АБО ЗВІЛЬНЮЮТЬ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА САМОВІЛЬНЕ ЗАЛИШЕННЯ ЧАСТИНИ АБО МІСЦЯ СЛУЖБИ". Kherson State University Herald Series Legal Sciences, № 2 (30 червня 2025): 25–30. https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2025-2-4.
Full textAbstract:
У цій статті поставлено за мету дослідження юридичних обставин, за яких військовослужбовець може бути звільнений від кримінальної відповідальності за СЗЧ та обставин, що виключають кримінальну відповідальність за даний вид військових кримінальних правопорушень. Для досягнення задекларованої мети та отримання належних результатів, використано таку сукупність методів: аналіз нормативно-правових актів, системний метод, формально-логічний метод, метод тлумачення норм права, функціональний метод. Результати та висновки такої діяльності. Визначено, що СЗЧ посягає на порядок несення військової служби та негативно впливає на боєздатність ЗСУ та інших військових формувань, а також на обороноздатність держави загалом. Розмежовано дві групи обставин, що впливають на юридичну долю військовослужбовця, який вчинив СЗЧ – обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння та обставини, що звільняють від кримінальної відповідальності. Встановлено, що за наявності обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, діяння хоча формально й містить ознаки злочину, проте не визнається злочинним, оскільки втрачає свою суспільну небезпечність та/або протиправність. Здійснено поділ цих обставин на ті, що виключають кримінальну ступінь суспільної небезпечності діяння, ті, що виключають кримінальну протиправність діяння, та ті, що виключають одночасно суспільну небезпечність і протиправність. До недоліків правового регулювання застосування норм, що виключають кримінальну відповідальність за СЗЧ, віднесено непряме застосування загальних норм кримінального законодавства до специфічних військових правопорушень та складність визначення втрати діянням суспільної небезпечності або його «легалізації» в умовах воєнного стану. Визначено, що механізм звільнення за СЗЧ базується на положеннях законодавства, які передбачають можливість звільнення військовослужбовця, який вперше вчинив таке діяння, за умови його добровільного з’явлення із зізнанням та повідомлення всіх обставин вчинення, а також відсутності умислу на повне ухилення від військової служби. Зазначено, що в практиці звільнення від кримінальної відповідальності в період воєнного стану можуть враховуватися такі обставини, як вчинення Серед недоліків правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності виділено розмитість критеріїв визначення умислу на повне ухилення від військової служби, що може призвести до суб’єктивізму в правозастосуванні. Запропоновано напрями вдосконалення правового регулювання, включаючи створення детальних роз’яснень для правозастосовних органів, забезпечення єдності судової практики, проведення тренінгів для військових юристів, законодавче закріплення чітких критеріїв оцінки умислу та розвиток реабілітаційних програм для військовослужбовців.
29
Журавльов, М. С. "ВІЙСЬКОВІ СЛУЖБОВІ ОСОБИ ЯК СУБ’ЄКТИ НЕДБАЛОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ: ТЕОРЕТИКО- ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 41 (2025): 293–302. https://doi.org/10.34142/23121661.2025.41.32.
Full textAbstract:
Правовий статус військової службової особи залишається одним із дискусійних питань кримінального права України, оскільки його нормативна невизначеність ускладнює кваліфікацію військових кримінальних правопорушень, визначення суб‟єкта кримінального правопорушення та обсяг його кримінально-правової відповідальності. У статті здійснено комплексний аналіз чинного законодавства, судової практики та наукових підходів до тлумачення понять «службова особа», «військова службова особа» та «посадова особа». Доведено, що відсутність чітких критеріїв розмежування цих категорій породжує неоднозначне тлумачення норм кримінального права та створює ризики правозастосовних помилок. Разом з тим, впродовж останніх років спостерігається практика інкримінування учасникам бойових дій недбалого ставлення до військової служби (ст. 425 Кримінального кодексу України). Однак наразі відсутнє єдине для органів досудового розслідування, адвокатів та суддів розуміння особливостей складу цього злочину. Це обумовлює необхідність обговорення проблематики правниками, які безпосередньо зіткнулися з подібними справами. Проаналізовано експертні думки фахівців у галузі кримінального права та військової юстиції, зокрема позиції адвокатів, суддів та науковців. Доведено, що практика застосування ст. 425 Кримінального кодексу України є неоднозначно, адже має місце абстрактне формулюванням кримінальної норми, законодавець не дотримується стандартів якості закону: принципів доступності, правової визначеності та передбачуваності, що створює передумови для численних заяв проти України до Європейського суду з прав людини у зв‟язку з порушенням ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Автором запропоновано конкретні рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства, зокрема гармонізації положень ст. 18, 364 та ст. 425 Кримінального кодексу України для усунення термінологічної невизначеності. Обґрунтовано необхідність запровадження змін до правозастосовної практики шляхом розробки методичних рекомендацій для судів та правоохоронних органів
30
Ясиновський, Павло Володимирович. "ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА СТАТТЕЮ 114-1 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 4 (30 грудня 2024): 121–25. https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2024.4.17.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу правових засад призначення покарання за кримінальне правопорушення, передбаченого ст. 114-1 Кримінального кодексу України (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань). В дослідженні розглядаються загальні принципи призначення покарання за даним видом злочину та проводиться аналіз судової практики його застосування. Метою та завданням статті є визначення основних проблем, які виникають при кваліфікації та призначенні покарання за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, а також формулювання пропозицій щодо їх усунення. Методологічну основу дослідження становить поєднання теоретичного та практичного підходів, у межах яких знайшли застосування загальнонаукові та спеціально-правові методи. Аналіз судової практики застосування ст. 114-1 Кримінального кодексу України, допоможе виявити загальні тенденцій у призначенні покарання за вказаним кримінальним правопорушенням. В умовах постійної терористичних загроз та подіями, які відбулись на території України, Законом України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України” від 8 квітня 2014 року запроваджено кримінальну відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань у особливий період (ст. 114–1 Кримінального кодексу України). Крім того, після 2022 року, все частіше можна спостерігати притягнення осіб до кримінальної відповідальності за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. Для дотримання законних права і свободи осіб, підозрюваних чи обвинувачених у скоєнні такого кримінального правопорушення, необхідно правильно кваліфікувати вчинене особою діяння. Проаналізована низка законодавчих, нормативно-правових актів та судових рішень щодо призначення покарання за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
31
Веселов, Ю. М., та П. С. Єпринцев. "Відповідальність військовослужбовців за самовільне залишення військової частини або місця служби в умовах воєнного стану: окрема думка щодо новел у законодавстві". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 1, № 101 (2023): 48–61. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.101.48-61.
Full textAbstract:
У статті розглянуто нововведення до національного законодавства в частині адміністративної та кримінальної відповідальності за військові правопорушення, пов’язані із самовільним залишенням військової частини або місця служби. Метою дослідження є окреслення теоретичних і прикладних проблем законодавчих змін у частині виключення обставин скоєння окремих військових адміністративних правопорушень в умовах воєнного стану. На підставі ґрунтовного аналізу висловлено низку критичних зауважень наукового та прикладного характеру з приводу окремих нововведень: перспектива перевантаження органів досудового розслідування, прокуратури та судів кримінальними провадженнями за даними фактами військових правопорушень, що може негативно вплинути на якість та своєчасність розгляду даної категорії справ; кваліфікація всіх випадків самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах воєнного стану без урахування обставин і тривалості відсутності військовослужбовця на службі за кримінальними нормами порушує принцип пропорційності відповідальності; за умови оформлення та розгляду даних діянь у порядку адміністративно-деліктного провадження (що продовжує мати місце на практиці через малозначність правопорушення), з урахуванням чинної правової регламентації по факту втрачається можливість надавати відповідну правову оцінку цим проступкам в умовах воєнного стану, що насправді має підвищену суспільну небезпеку в порівнянні до типових ситуацій.
 
32
ШУЛЬГА, А. М., та О. Д. МІНЕНКОВ. "ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ СТ. 407 КК УКРАЇНИ (САМОВІЛЬНЕ ЗАЛИШЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ АБО МІСЦЯ СЛУЖБИ)". Вісник Кримінологічної асоціації України 34, № 1 (2025): 90–105. https://doi.org/10.32631/vca.2025.1.06.
Full textAbstract:
Стаття присвячена особливостям прикладного застосування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 Кримінального кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця служби». Визначено проблематику встановлення суб’єктного складу самовільного залишення військової частини або місця служби. Виявлено невідповідність суб’єкта правопорушення, що розглядається із положеннями галузевого закону «Про військовий обов’язок і військову службу». Запропоновано привести у відповідність цей кримінально-правовий інститут. Проаналізовано нормативно-правову базу, на підставі якої сформовано об’єкт кримінального правопорушення передбаченого ст. 407 КК України. Проаналізовано сутність військової служби як діяльності військовослужбовців, пов’язаної із забезпеченням оборони України, її незалежності та територіальної цілісності. На підставі аналізу нормативно-правових актів визначено, що військовий обов’язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Визначено, що об’єктивну сторону самовільного залишення військової частини або місця служби сконструйовано законодавцем, як формальний склад правопорушення, що зобов’язує слідчого концентруватися на суспільно небезпечному діянні (дії або бездіяльності). Проведено відмежування за суб’єктивною стороною самовільного залишення військової частини або місця служби та дезертирства. Окреслено коло негативних факторів, які становлять причини виникнення та існування такого явища, як самовільне залишення військової частини або місця служби та дезертирства.
33
Бабанін, С. В. "ЧАС ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ЯК ОБОВ’ЯЗКОВА ОЗНАКА УХИЛЕННЯ ВІД ПРИЗОВУ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 39 (2024): 27–36. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2024.39.03.
Full textAbstract:
Метою статті є пошук шляхів удосконалення ознак складів кримінальних правопорушень щодо ухилення від призову на військову службу в частині встановлення обов’язковості часу їх вчинення. Автор дотримується думки, що однією з можливих передумов вчинення кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема недбалого ставлення до військової служби, передбаченого ст. 425 КК України, є вчинення або схильність до вчинення кримінальних правопорушень у сфері забезпечення призову та мобілізації, найпоширенішими з яких є ухилення від призову на військову службу, передбачені ст.ст. 335 та 336 КК України. Обґрунтовується думка, що дотримання військового правопорядку є важливим фактором, що завжди забезпечує національну безпеку України, а тим більше в умовах особливого періоду, періоду воєнного стану, бойовій обстановці, що характеризують об’єктивну сторону кримінальних право-порушень проти встановленого порядку несення військової служби, наприклад, недбалого ставлення до військової служби, передбаченого ст.425 КК України та кримінальних правопорушень у сфері забезпечення мобілізації, наприклад, ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбаченого 336 КК України. У статті розглянуті окремі ознаки ухилення від призову на військову службу, яке може передувати або бути передумовою вчинення кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби. Визначені моменти початку та закінчення ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; запропоновані шляхи удосконалення кримінального законодавства в частині визначення моменту початку ухилення від військової служби, а законодавства, яке регулює військові правовідносини – в частині детального регулювання порядку оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів щодо обов’язку з’являтись до відповідних органів для проходження військової служби
34
Кіт, Р. Д. "ОСОБЛИВОСТІ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ДІЯНЬ ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВИКРАДЕННЯ, ПРИВЛАСНЕННЯ, ВИМАГАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЕМ ВІЙСЬКОВОГО МАЙНА, А ТАКОЖ ЗАВОЛОДІННЯ НИМИ ШЛЯХОМ ШАХРАЙСТВА АБО ЗЛОВЖИВАННЯ СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ ЗІ СХОЖИМИ ДИСЦИПЛІНАРНИМИ ТА АДМІНІСТРАТИВНИМИ ПРАВОП". Kyiv Law Journal, № 4 (7 лютого 2023): 133–37. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.4.20.
Full textAbstract:
Стаття присвячена сучасним проблемам, які виникають с приводу викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем зі схожими дисциплінарними та адміністративними правопорушеннями. У зв’язку із військовим станом, якій триває майже рік на території України виникають питання, щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчиняють розкрадання військового майна використовуючи службове становище задля полегшення та приховування злочинної діяльності, проте законодавець не визначив правила кваліфікації та розмежовування схожих за своєю суттю діянь, що надалі викликають проблеми з притягненні винних до відповідальності. Стаття присвячена нормативно-правовим актам, які б розкрили сутність вказаних суспільних діянь та дали можливість розмежовувати їх за суспільною небезпечністю, а також надали можливість встановлення істотних ознак відповідальність за вчинення ст. 410 КК України «Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства, вчинені військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду та ч. 3 та ч. 4 цієї статті. Приводяться приклади, які б могли сформулювати в подальшому ознаки вказаних діянь і привести у відповідності до Конституції України, а саме ст. 92 п. 22 правила щодо відмежовування відповідальності при вчинені правопорушення. Запропоновано авторський погляд на класифікацію військових кримінальних правопорушень, пов’язаних з привласненням майна. Зроблені пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства.
35
АВСІЄВИЧ, Алла, Наталія ЛОГІНОВА та Максим ЛЕВИЦЬКИЙ. "ХАРАКТЕРИСТИКА СПОСОБІВ ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ З УХИЛЕННЯМ ВІД ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки, № 2(65) (3 листопада 2023): 5–13. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2023.2.1.
Full textAbstract:
У статті проаналізовані способи вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з ухиленням від військової служби. Ознаки способу вчинення кримінального правопорушення посідають особливе, домінуюче місце в системі криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень. Це пояснюється, по-перше, тим, що спосіб кримінального правопорушення певним чином детермінований і дозволяє виявити взаємозв’язки елементів криміналістичної характеристики, та, по-друге, його ознаки дуже важливі для відшукання слідів кримінального правопорушення й самого правопорушника. Проаналізовано виявлення загальних та особливих ознак способів вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних із ухиленням від військової служби, та здійснення їх класифікації. Визначено способи вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних із ухиленням від військової служби, передусім, які диференціюються (за суб’єктами та відповідно родовими об’єктами) на способи ухилення від призову та мобілізації та способи вчинення військових кримінальних правопорушень, пов’язаних з ухиленням. Зроблено висновок що типовими способами вчинення військових кримінальних правопорушень, пов’язаних з ухиленням від служби, є: по-перше, активні ‒ самовільне залишення військовослужбовцем території військової частини або місця служби (із попередньою крадіжкою необхідних засобів, налагодженням зв’язку із родичами, знайомими, вивченням маршруту та умов пересування; вільний прохід через КПП, подолання огорожі через заздалегідь підготовлений лаз або пролом, сховавшись у транспортному засобі, який на законних підставах залишає межі військової частини або місця служби; у випадку дезертирства ‒ маскування свого становища військовослужбовця придбанням підроблених документів або цивільного одягу, нелегальне проживання під чужим прізвищем тощо); нез’явлення вчасно без поважних причин на службу (виготовлення фіктивних документів для виправдання самовільної відсутності, внесення фіктивної інформації в облікову документацію військової частини, закладів охорони здоров’я); симуляція хвороби (соматична чи психічна); самокалічення (умисне штучне ушкодження будь-якого органу або тканини тіла, порушення функції якогось органу, викликання певного захворювання або загострення наявної хвороби); підробка документів (з метою отримання звільнення від несення обов’язків); інший обман (зокрема, під приводом нібито релігійних переконань), а також, по-друге, пасивний ‒ відмова від несення військової служби. Способами ухилення від призову та мобілізації є: пасивні ‒ неявка за повісткою до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для відправки за місцем служби або за місцем проходження альтернативної (невійськової) служби (призовник або веде звичайний спосіб життя, або ховається за місцем проживання, в невідомих місцях, виїжджає за кордон); активні ‒ симуляція хвороби або самокалічення (приписування чи створення собі певного захворювання, що дає підстави для непроходження військової служби); введення в оману щодо віросповідання, що дає підставу для проходження альтернативної (невійськової) служби; надання неправомірної вигоди (посадовим особам, здатним вплинути на незаконне звільнення від призову, надати відстрочку від нього, визнати непридатним до проходження військової служби); підроблення документів.
36
Ахтирська, Наталія Миколаївна. "ОСОБЛИВОСТІ ПОЗИТИВНОГО ОБОВ’ЯЗКУ ДЕРЖАВИ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЕФЕКТИВНЕ ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, У ЯКИХ ВІЙСЬКОВИЙ НАБУВАЄ СТАТУСУ ПОТЕРПІЛОГО АБО ОБВИНУВАЧЕНОГО". Kherson State University Herald Series Legal Sciences, № 6 (15 лютого 2024): 20–29. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2023-6-4.
Full textAbstract:
Мета. У статті наголошено на необхідності вдосконалити чинне законодавство щодо забезпечення позитивного права держави проводити ефективне розслідування кримінальних правопорушень,які вчиняються військовослужбовцями щодо військовослужбовців відповідно до міжнародних стандартів з урахуванням усіх особливостей, зокрема воєнного та післявоєнного стану. Також зверненоувагу на відсутність у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України норм, якими б регулювалися питання досудового розслідування кримінальних правопорушень, що вчиняються військовослужбовцями, які діють екстериторіально у складі міжнародних місій (ООН, ЄС чи окремих держав).Методи. Актуальність теми обґрунтована статистичними показниками Офісу Генеральногопрокурора щодо кількості військовослужбовців, яким за 11 місяців повідомлено про підозру (статистичний метод). На підставі порівняння законодавства країн – членів ЄС внесено пропозиції стосовноорганізаційних та законодавчих заходів щодо підвищення ефективності виявлення та розслідуваннякримінальних правопорушень (компаративістський метод). Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави дляусвідомлення проблеми запобігання злочинності у сфері військової служби, а рішення ЄСПЛ протиУкраїни наочно демонструють прогалини в організації проведення слідчих (розшукових) дій, залученнісудових експертів для проведення експертизи, недоліки у проведенні експертних досліджень тощо. Підчас підготовки статті використано навчальні матеріали курсу Ради Європи «Права людини у збройних силах», який пройшла авторка.Результати. На підставі аналізу практики ЄСПЛ указано на прогалини в діяльності правоохоронних органів під час розслідування злочинів у сфері військової служби. Установлено, що задля забезпечення незалежності та ефективності розслідування та запобігання, зокрема, катуванню та нелюдському поводженню у країнах ЄС діють спеціальні органи. Рада Європи рекомендує, щоб у збройнихсилах були створені доступні та об’єктивні механізми подання скарг (наближені до жертв, але незалежні від їхнього командування). Так, Міністерство оборони Франції має спеціальний підрозділ, доякого може звернутися будь-яка особа (цивільний чи військовий, жінка чи чоловік), яка стала жертвою або свідком сексуальних домагань, сексуального насильства чи гендерно зумовленої дискримінації у збройних силах. У збройних силах Болгарії існує кілька механізмів подання офіційних скарг: військова поліція та Міністерство оборони мають гарячі телефонні лінії, на яких працюють експерти.Неофіційні скарги (наприклад, на сексуальне домагання, дискримінацію, домашнє насильство тощо)військовослужбовці можуть направляти до Асоціації жінок у Збройних силах Болгарії. Асоціація надаєконсультації та психологічну підтримку, а також здійснює контроль за процесом розгляду офіційної скарги та ходом досудового розслідування. При Міністерстві оборони Вірменії існує Центр правлюдини та доброчесності, покликаний поліпшити зв’язки між військовими та суспільством. Центрприймає скарги та забезпечує функціонування «гарячої» телефонної лінії.Висновки. З урахуванням практики ЄСПЛ та як відповідь на виклики, що зумовлені збільшеннямкількості військовослужбовців, задля запобігання вчиненню кримінальних правопорушень щодо військовослужбовців доцільно впровадити позитивний досвід країн ЄС щодо утворення незалежних органів, які уповноважені приймати заяви (повідомлення) про вчинені правопорушення (у структурі Міністерства оборони України або створення воєнної поліції). Включити у повноваження даних органівфункцію контролю за розглядом офіційних заяв, надання правової, психологічної та іншої допомоги.Щодо відповідальності військових, які діють у структурі міжнародної місії, за вчинені кримінальні правопорушення на території приймаючої держави, то доцільно в чинному Кримінальному процесуальному кодексі України передбачити окремий розділ, у якому унормувати порядок досудового розслідування відповідно до міжнародних стандартів.
37
Бантишев, Олександр, Лілія Стрельбицька та Микола Стрельбицький. "ОКУПАНТИ – ЗЛОЧИНЦІ: ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО НИМИ ВЧИНЯЮТЬСЯ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ". Expert Paradigm of Law and Public Administration, № 1(33) (26 березня 2025): 12–22. https://doi.org/10.32689/2617-9660-2025-1(33)-12-22.
Full textAbstract:
У статті застосовано науково-методологічний підхід до аналізу об’єктивної сторони кримінальних правопорушень, що вчиняються окупантами в Україні в умовах повномасштабної війни. Визначено, що в умовах повномасштабної війни в Україні окупантами вчиняються дії, що за об’єктивною стороною кримінальних правопорушень підпадають під кримінальні злочини, передбачені відповідними статтями Кримінального кодексу України, що дозволяє дати їм правильну кваліфікацію при розгляді справ у судах. Мета роботи. Метою статті є комплексний аналіз та дослідження об’єктивної сторони кримінальних правопорушень, що вчиняються окупантами в Україні в умовах повномасштабної війни. Методологія. У запропонованій статті особливу увагу приділено аналізу аспектів практичного застосування існуючих методів виявлення та документування злочинної діяльності окупантів, процесуальному закріпленню доказової бази фактів здійснення злочинної діяльності згідно законодавства України. Наукова новизна. Доведено, що в процесі повномасштабної війни росіїї проти України окупантами все більше використовується організована злочинність, вчиняється безліч загально-кримінальних правопорушень. Розкрито методику підготовки підстав для правильної кваліфікації кримінальних злочинів, вчинених по відношенню як до військових України так і цивільного населення, що сприятиме прийняттю правильних рішень судовими інстанціями. Висновки. Зазначається, що автори детально аналізують об’єктивну сторону здійснюваних окупантами кримінальних правопорушень та розмежовують їх від суміжних. Поряд з нормами КК України автори розглядають положення деяких міжнародних актів і конвенцій, що порушуються путінською росією. Слід мати на увазі, що будь – які кримінальні правопорушення, як правило, вчиняються у сукупності з іншими, коли особа вчиняє два або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті – Особливої частини КК України. По мірі розгляду матеріалу автори пропонують зміни та доповнення до КК України, що дозволить вдосконалити його зміст.
38
Лаговська, Н. В., та А. А. Теслицький. "МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА УХИЛЕННЯ ВІД ПРИЗОВУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ". Ірпінський юридичний часопис, № 2(11) (7 грудня 2023): 97–107. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154-2(11)-2023-97-107.
Full textAbstract:
У процесі дослідження питання кримінальної відповідальності за ухилення від призову відбулося повномасштабне вторгнення Російської Федерації на території суверенної, незалежної України. Ця подія дала нову хвилю у мобілізаційному процесі до лав Збройних сил України та інших військових формувань, тому набрала нового значення й актуальності для українського суспільства.
 Російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, так звана «спеціальна воєнна операція» назавжди залишиться трагічною сторінкою історії України, яка рясно окроплена кров’ю наших воїнів-захисників та цивільного населення. Героїчна поведінка наших захисників зламала плани швидкого захоплення столиці та внесла суттєві корективи в плани загарбника. Не маючи можливості виконати плани вищого керівництва, воїни-загарбники здійснили досить велику кількість кримінальних правопорушень проти мирного населення, порушуючи правила ведення війни. Лише в Бучі росіяни розстріляли щонайменше 280 мирних мешканців. Їх вбивали просто на вулиці, декому зв’язували руки і стріляли в потилицю, частина вбитих – неповнолітні. У тяжкий період, коли вся Україна згуртувалася, щоб чинити супротив загарбникам, на жаль, були і випадки ухиляння від призову, що також негативно вплинуло на кількість жертв, і саме відповідальності за це кримінальне правопорушення вирішили присвятити цю статтю. 
 Проблема належного нормативно-правового регулювання процесу мобілізації та відповідальності за ухилення від призову не втрачає актуальності, а її розв’язання дозволить покращити механізм функціонування як Центрів комплектування та соціальної підтримки, так і загального мобілізаційного процесу як на початку розгортання бойових дій у найкритичніший момент, так і наразі в процесі зміцнення обороноздатності держави та продовженню деокупаційних заходів на Сході та Півдні України.
 У статті було здійснено аналіз підходів, способів та особливостей нормативно-правовового регулювання процесу мобілізації та відповідальності за ухилення від призову в різних європейських та пострадянських державах. Нами було запропоновано власну модель кримінально-правового забезпечення відповідальності за ухилення від призову під час мобілізації. 
 У ході наукового дослідження було виявлено ряд спільних підходів, закріплених у законодавстві України та більшості кримінальних кодексів іноземних держав, щодо відповідальності за ухилення від призову під час мобілізації. Хоча вони за природним характером і є спільними, але передбачають різні санкції за вчинення кримінального правопорушення, що викликає підвищений інтерес дослідників. 
 Обираючи країну, чиє законодавство підлягало аналізу, звертали увагу насамперед на держави: з високим рівнем обороноздатності, соціально-політичну складову держави, як часто і наскільки вдало вона брала участь у військових операціях і війнах різного рівня та характеру ведення бойових дій.
 Вивчення й узагальнення позитивного досвіду кримінально-правового забезпечення відповідальності за ухилення від призову під час мобілізації дозволило нам запропонувати шляхи вдосконалення національного законодавства щодо запобігання та вирішення проблеми ухилення від призову.
39
Дідківська, Г. В., та С. Ю. Ільченко. "ПРОБЛЕМИ ЗДІЙСНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ОКРЕМИХ КОРИСЛИВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПІД ЧАС ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ". Ірпінський юридичний часопис, № 1(8) (29 листопада 2023): 207–14. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154-1(8)-2022-207-214.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що існує загальна проблема недостатньої кваліфікації слідчих та функціональної неспроможності органів досудового слідства на фоні військової агресії РФ та непрогнозованості розвитку ситуації на окупованих територіях.
 Зазначено, що за своєю природою воєнні злочини є одними з найтяжчих і найсерйозніших злочинів, відомих людству. Відповідно до норм міжнародного права найактивніше проводити розслідування та притягувати винних до відповідальності має держава, на території якої воєнні злочини вчиняються. Вказується, що Україна не завжди може адекватно реагувати на бойові дії на тимчасово окупованих і прилеглих територіях та здійснювати кримінальні провадження. Зазначається увага, що у ККУ, крім ст. 438, немає детально визначених норм, які охоплюють протиправність окремих дій в умовах воєнного конфлікту. Також відсутні й роз’яснення, що таке воєнні кримінальні правопорушення, які з них проступки, які злочини. 
 Акцентується увага на тому, що безкарність була і залишається однією із основних недоліків у функціонуванні правової системи України, це як дотримання прозорості, незалежності, ретельності та інших критеріїв здійснення ефективного кримінального провадження випадків порушень основних прав людини. Це визнано у ряді рішень Європейського суду з прав людини, на що неодноразово вказували і міжнародні організації.
 Зазначено, що з початком військової агресії РФ проти України проблема покарання ще більше загострилася. Обсяг правопорушень, вчинених під час окупації окремих територій України, є безпрецедентним для України.
 Зазначено, що міжнародне законодавство встановлює не лише особисту, а й колективну відповідальність за вчинення воєнних злочинів. Вказується, що проблему призначення покарання, відповідно до кримінального законодавства, можна вирішити шляхом уніфікації національного кримінального законодавства з кримінальним законодавством країн ЄС.
 Крім того відмічено, що, згідно зі ст. 3 Закону України «Про оборону України», підготовка держави до оборони в мирний час включає забезпечення Збройних сил України, інших військових формувань, утворених, відповідно до законів України, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами.
40
АВДЄЄВ, O. O., та О. С. ГОРАШ. "ОСОБЛИВОСТІ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ". Вісник Кримінологічної асоціації України 29, № 2 (2023): 51–63. http://dx.doi.org/10.32631/vca.2023.2.03.
Full textAbstract:
В статті розглянуто проблематику злочинності у військовому середовищі, фактори які сприяють виникненню військових кримінальних правопорушень, питаннях запобігання та впливу таких правопорушень на громадськість і довіру до Збройних Сил України. Дослідження цієї теми спрямоване на розуміння проблеми, виявлення особливостей військового середовища, що сприяють виникненню кримінальної активності, розробку ефективних стратегій щодо запобігання злочинності, підвищення довіри до військових. Відстоюється думка, що злочинність військовослужбовців слід включити до предмета дослідження кримінології війни.
41
Посашева, Дарʼя, та Олег Предместніков. "АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ВІЙСЬКОВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ В УКРАЇНІ". Grail of Science, № 27 (23 травня 2023): 152–57. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.12.05.2023.019.
Full textAbstract:
Починаючи з 2014 року та з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань міцно стоять на захисті наших кордонів, не даючи ворогу досягнути своїх злочинних цілей, щодо окупації суверенної території України. Але, на жаль, попри відважне, свідоме та чесне виконання обов’язків військової служби абсолютною більшістю військовослужбовців, у Збройних Силах України та інших військових підрозділах мають місце і випадки вчинення військових злочинів. Тому, проблема висвітлення військових кримінальних правопорушень, як ніколи зараз актуальна, оскільки порушення порядку несення або проходження військової служби може негативно позначатися на боєздатності військових частин і в цілому, на обороноздатності держави.
42
Ніколаєнко, Тетяна, та Малік Усманов. "ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОТВОРЧОЇ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Grail of Science, № 25 (28 березня 2023): 132–34. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.17.03.2023.020.
Full textAbstract:
У зв’язку з продовженням агресивної війни, яку розв’язала росія проти України, триваючими викликами, зумовлені дією воєнного стану для забезпечення захисту найбільш важливих інтересів суспільства, держави, людини і громадянина законодавцем було внесено низку змін у чинне законодавство. Так, було посилено кримінальну відповідальність за вчинення окремих злочинів проти основ національної безпеки України, встановлено кримінальну відповідальність за сприяння росії у здійсненні агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту, підтримання діяльності окупаційних адміністрацій держави-агресора; унормовано з визначенням більш суворих видів покарань відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану; встановлено кримінальну відповідальність за виготовлення, поширення інформаційної продукції, спрямованої на визнання збройної агресії росії проти України; заходами кримінально-правовими впливу встановлено кримінальну відповідальність за посягання на життя, здоров’я, майно, честь та гідність військовослужбовців, які здійснюють заходи щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії росії та ін [1 – 4]. Така позиція парламентарів в умовах сьогодення, динамічною та доволі суворою ситуацією в державі є актуальною та на часі з точки зору їх врегулювання в умовах воєнного стану. Проте чи вдалося законодавцю досягти поставленої мети, питання дискусійне (Вознюк А.А, 2022) [5, C. 308].
43
Сергій, Задніченко. "Terminology of acceptance of offer, promise or receipt of unlawful benefit by officials while crossing the State Border." Migration & Law 4, no. 2 (2024): 57–69. http://dx.doi.org/10.32752/2786-5185-2024-4-2-57-69.
Full textAbstract:
Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, встановлених законом. Але, з початку введення воєнного стану в Україні почала діяти заборона перетину кордону чоловікам віком від 18 до 60 років. Правові основи, порядок здійснення прикордонного контролю, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України «Про прикордонний контроль». За незаконний перетин кордону України передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність: адміністративна – стаття 204-1 КУпАП (Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України); кримінальна – стаття 332 КК (незаконне переправлення осіб через державний кордон України), стаття 335 КК (ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу), стаття 336 КК (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період), стаття 358 КК (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), стаття 368 КК (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), стаття 369 КК (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі). Акцентовано увагу на статті 368 КК України, яка є в лідерах за популярністю та найбільш резонансною серед корупційних правопорушень, а сам на предметі «неправомірна вигода» щодо розуміння одним з найбільш проблемних при доказуванні. Враховуючи завдання оптимізації системи запобігання та протидії корупції забезпеченням дієвого та ефективного її функціонування відповідно специфіки здійснюваних повноважень функцій органів Держприкордонслужби рівнях виступає повне, об’єктивне та всебічне встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню особовим складом Держприкордонслужби корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, вивчення обставин, що можуть стати передумовами до їх вчинення. Також, забезпечення доброчесності особового складу Держприкордонслужби, формування в особового складу нетерпимості до проявів корупції, підвищення рівня правової свідомості. Ключові слова: неправомірна вигода; державний кордон; прийняття, пропозиція, обіцянка, одержання; службова особа; кримінальне правопорушення; злочин.
44
Ясиновський, Павло Володимирович. "ВИДИ ТА ОЗНАКИ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ". Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права, № 6 (30 грудня 2023): 188–93. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.6.31.
Full textAbstract:
У даній статі розкривається питання щодо виокремлення видів військових формувань, з поміж інших та встановлення притаманних їм ознак в складі кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 Кримінального кодексу України. Метою та завданням статті є визначення основних видів «військового формування» та встановлення їх типових ознак. Методологічну основу дослідження становить поєднання теоретичного та практичного підходів, у межах яких знайшли застосування загальнонаукові та спеціально-правові методи. Аналіз поняття «військове формування» та встановлення його видів, здійснюється на нормативно-правовому та теоретико-правовому рівнях. В умовах постійної терористичних загроз та подіями, які відбулись на території України, Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України» від 8 квітня 2014 року запроваджено кримінальну відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань у особливий період (ст. 114–1 Кримінального кодексу України). Крім того, все частіше можна спостерігати використання терміну «війські формування» на законодавчому рівні, однак без визначення їх видів. Для дотримання законних права і свободи осіб, підозрюваних чи обвинувачених у скоєнні такого кримінального правопорушення, необхідно правильно кваліфікувати вчинене особою діяння, а саме встановити чи відносяться ті чи інші формування до військових. Проаналізована низка законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо військових формувань, Збройних Сил України, Національної гвардії України, Національної поліції України та виділено сукупність усіх притаманних ознак для військових формувань та встановлення видів військових формувань.
45
Вітюк, Д. Л. "Характеристика міжнародних механізмів запобігання злочинності в умовах воєнного стану в Україні". Ірпінський юридичний часопис, № 2(11) (7 грудня 2023): 90–96. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154-2(11)-2023-90-96.
Full textAbstract:
У науковій статті проаналізовано сутність і структурні елементи міжнародного механізму запобігання злочинності в умовах воєнного стану в Україні. Зазначено, що у сучасних умовах розвитку української державності та агресивного військового вторгнення росії на територію України важливе значення має захист національної безпеки. Основним фактором при цьому є розробка нових і вдосконалення існуючих методів та заходів запобігання злочинності, розробка і прийняття комплексного плану запобігання злочинності. У зв’язку з цим виникає питання щодо визначення складових елементів механізму запобігання злочинності, який повинен бути спрямований на досягнення соціально прийнятного рівня злочинності, мінімізацію наслідків вчинення кримінальних правопорушень.
 Стрімке зростання й інтернаціоналізація кримінальних правопорушень в останні роки зумовила розширення співпраці держав у цьому напрямі і створення міжнародних універсальних норм, які передбачають основи запобігання кримінальним правопорушенням міжнародного характеру. Крім того, важливим напрямом запобігання кримінальним правопорушенням на міжнародному рівні є створення окремих інституцій, основним завданням яких є запобігання злочинності в усьому світі. Для України це важливо сьогодні, адже в умовах воєнного стану, у зв’язку із збройним вторгненням російської федерації на територію України міжнародні механізми запобігання військовим злочинам виступають чи не найважливішою гарантією відновлення справедливості у суспільстві.
 Для ефективної діяльності із запобігання, протидії та розслідування злочинів міжнародного характеру (транскордонних, трансконтинентальних, транснаціональних) вважаємо за доцільне створення міжнародних органів карного правосуддя у структурі ООН – міжнародної організації, під егідою якої узгоджуються дії націй у досягненні міжнародного миру та безпеки.
46
Ясиновський, П. В. "ВІДМЕЖУВАННЯ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ ВІД ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ПРИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗА СТ. 114-1 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ". Kyiv Law Journal, № 1 (11 квітня 2024): 247–51. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2024.1.35.
Full textAbstract:
Анотація. Стаття присвячена розгляду питань щодо відмежування військових формувань від правоохоронних органів, шляхом визначення їх понять, встановлення їх основних видів, для правильної кваліфікації за статтею 114-1 Кримінального кодексу України. Метою та завданням статті є визначення понять, основних видів військових формувань та правоохоронних органів, для подальшого відмежування один від одного. Методологічну основу дослідження становить поєднання теоретичного та практичного підходів, у межах яких знайшли застосування загальнонаукові та спеціально-правові методи. Аналіз понять “військове формування” та “правоохоронний орган” на нормативно-правовому та теоретико-правовому рівнях. В умовах постійної терористичних загроз та подіями, які відбулись на території України, Законом України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України” від 8 квітня 2014 року запроваджено кримінальну відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань у особливий період (ст. 114–1 Кримінального кодексу України). Крім того, все частіше можна спостерігати використання терміну “військові формування” та “правоохоронні органи” на законодавчому рівні, які мають схожі ознаки, та деякі види органів підпадають, як до військових формувань так і до правоохоронних органів. Для дотримання законних права і свободи осіб, підозрюваних чи обвинувачених у скоєнні такого кримінального правопорушення, необхідно правильно кваліфікувати вчинене особою діяння, а саме встановити відмінності військових формувань від правоохоронних органів. Проаналізована низка законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо військових формувань, правоохоронних органів та визначено відмінність військових формувань від правоохоронних органів.
47
Eder, Pavlo. "ПОНЯТТЯ І ВИДИ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ ЗА ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ В УКРАЇНІ У ПЕРІОД ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ". Law Review of Kyiv University of Law, № 3 (6 жовтня 2023): 163–67. http://dx.doi.org/10.36695/2219-5521.3.2023.33.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано поняття і види кримінальних покарань в Україні за військові злочини у період Центральної Ради. Встановлено, що у процесі відновлення національної державності Центральна Рада прагнула протидіяти злочинній діяльності. Криміногенна ситуація в Україні залишалася складною. Особливо зростала кількість вчинення військових злочинів. Законодавство передбачало три види покарань за військові злочини: 1) позбавлення всіх прав і смертна кара; 2) позбавлення всіх прав і заслання на каторжні роботи; 3) позбавлення всіх прав і заслання на поселення в Сибір (з проголошенням УНР відповідне покарання стало не актуальним). Додатково, передбачалася можливість ув’язнення у фортеці (в’язниці). За незначні порушення законодавство передбачало такі покарання, як зауваження, догана, короткочасний арешт тощо. Зазначено, що тогочасне чинне законодавство містило таке поняття, як «виправні покарання» для офіцерів і цивільних чиновників військових відомств. З-поміж них, фіксуємо такі покарання, як відсторонення від служби, звільнення зі служби з втратою всіх прав і привілеїв, заслання в інші (як правило) віддалені губернії, позбавлення чинів, тимчасове ув’язнення з позбавленням окремих прав, розжалування у рядові, утримання на гауптвахті з обмеженням прав або ж без будь-якого обмеження у правах (ст. 5 «Військово-кримінального статуту»). Для нижчих чинів «виправні покарання» також включали грошові стягнення (ст. 6, п. IV). Показано, що «кримінальних» і «виправних» покарань тогочасне законодавство містило поняття «церковне покаяння», накладене священнослужителями (у документі «духовним начальством»). Поруч із таки «церковним покаянням» застосувалися конфіскація всіх чи частини речей засудженого, заборона жити в столиці чи інших великих містах, встановлення особливого нагляду або навіть вислання закордон. Засуджені до вислання на каторжну роботу церковному покаянню не піддавалися. Наголошено, що на початкову етапі Української революції розвиток інституту покарання у галузі військового кримінального права за Центральної Ради відбувався з урахуванням нових соціально-економічних і політичних відносин та був спрямований в бік лібералізації кримінальних покарань. Українська Центральна Рада проголошувала принципи законності, визнання особистих та політичних прав людини, проголошення свобод, недоторканності й непорушності приватної власності. розслідування військових злочинів відбувалося відповідно до чинного російського законодавства. Центральна Рада пішла шляхом пом’якшення покарань для військових, які вчинили незначені правопорушення за умови доведення ними, що зазначені дії вони вчинили з політичних мотивів.
48
Лаврьонов, Роман Петрович. "ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ ТА ЇХ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ КОРИСТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ВІЙСЬКОВОГО МАЙНА". Київський юридичний журнал, № 6 (30 грудня 2024): 77–84. https://doi.org/10.32782/klj-2024-6.10.
Full textAbstract:
Ця наукова стаття присвячена детальному аналізу проблем кримінальної відповідальності військовослужбовців за порушення правил користування та зберігання військового майна, що є важливим аспектом забезпечення дисципліни та ефективності військових структур. У статті досліджуються мотиваційні чинники, які сприяють таким порушенням, включаючи недостатній рівень свідомості військовослужбовців, відсутність належного виховного впливу та прогалин у системах внутрішнього контролю. Встановлено, що основними причинами порушень є низька якість управління військовим майном, недостатній рівень професійної підготовки персоналу та відсутність механізмів превентивного контролю. Аналіз існуючих дисциплінарних процедур виявив їхню недостатню ефективність, що зумовлено неузгодженістю нормативно-правової бази, неоднозначністю санкцій та відсутністю дієвих механізмів моніторингу виконання дисциплінарних рішень. Значна увага приділена міжнародному досвіду регулювання використання військового майна, особливо у контексті участі збройних сил у миротворчих операціях. Підкреслено необхідність гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами для підвищення ефективності контролю. Запропоновано низку конкретних заходів для покращення систем управління та підвищення дисципліни серед військовослужбовців, включаючи впровадження строгих механізмів моніторингу, регулярне проведення тренінгів з підвищення правової обізнаності, модернізацію системи обліку та зберігання майна. Особливий акцент зроблено на формуванні культури відповідальності та свідомості в армійських структурах через створення мотиваційних програм. У підсумку, результати дослідження можуть бути використані як основа для подальшого вдосконалення нормативної бази та практичних заходів з метою підвищення рівня дисципліни, ефективності управління військовим майном і запобігання правопорушенням у військових структурах. Стаття має на меті сприяти системним змінам у підходах до забезпечення дисципліни та ефективності у військовій сфері.
49
Лаврьонов, Р. П. "ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ ТА ЇХ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ КОРИСТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ВІЙСЬКОВОГО МАЙНА". Kyiv Law Journal, № 4 (5 березня 2025): 125–31. https://doi.org/10.32782/klj/2024.4.17.
Full textAbstract:
Ця наукова стаття присвячена детальному аналізу проблем кримінальної відповідальності військовослужбовців за порушення правил користування та зберігання військового майна, що є важливим аспектом забезпечення дисципліни та ефективності військових структур. У статті досліджуються мотиваційні чинники, які сприяють таким порушенням, включаючи недостатній рівень свідомості військовослужбовців, відсутність належного виховного впливу та прогалин у системах внутрішнього контролю. Встановлено, що основними причинами порушень є низька якість управління військовим майном, недостатній рівень професійної підготовки персоналу та відсутність механізмів превентивного контролю. Аналіз існуючих дисциплінарних процедур виявив їхню недостатню ефективність, що зумовлено неузгодженістю нормативно-правової бази, неоднозначністю санкцій та відсутністю дієвих механізмів моніторингу виконання дисциплінарних рішень. Значна увага приділена міжнародному досвіду регулювання використання військового майна, особливо у контексті участі збройних сил у миротворчих операціях. Підкреслено необхідність гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами для підвищення ефективності контролю. Запропоновано низку конкретних заходів для покращення систем управління та підвищення дисципліни серед військовослужбовців, включаючи впровадження строгих механізмів моніторингу, регулярне проведення тренінгів з підвищення правової обізнаності, модернізацію системи обліку та зберігання майна. Особливий акцент зроблено на формуванні культури відповідальності та свідомості в армійських структурах через створення мотиваційних програм. У підсумку, результати дослідження можуть бути використані як основа для подальшого вдосконалення нормативної бази та практичних заходів з метою підвищення рівня дисципліни, ефективності управління військовим майном і запобігання правопорушенням у військових структурах. Стаття має на меті сприяти системним змінам у підходах до забезпечення дисципліни та ефективності у військовій сфері.
50
Карчевський, Микола Віталійович. "ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ: АНАЛІЗ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ (2013–2023)". Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія юридична), № 2 (1 липня 2024): 80–90. http://dx.doi.org/10.32782/2311-8040/2024-2-12.
Full textAbstract:
Ефективне кримінально-правове регулювання в умовах війни набуває виняткової значимості, перемога потребує раціонального використання соціальних ресурсів. Якісне оновлення методів роботи з даними є одним з головних векторів розвитку сучасної науки. Широке впровадження інформаційних технологій практично у всі сфери соціального буття забезпечує формування значних обсягів даних, створює унікальні можливості для аналізу суспільних процесів. Обґрунтування положень про злочинність, її причини, особистість злочинця, заходи запобігання, яке передбачає методологічно послідовне отримання нових знань з даних, що збираються та обробляються автоматизовано, запропоновано називати обчислювальне кримінологічне аргументування. Здійснено демонстрацію можливостей обчислювального кримінологічного аргументування на прикладі розробленого он-лайн інструменту аналізу статистичних даних. Проведено аналіз впливу військової агресії рф на протидію злочинності в Україні в площині ефективного використання соціальних ресурсів для боротьби зі злочинністю. Встановлено: необхідність підвищення ефективності протидії шахрайству, незаконному обігу наркотиків, корупційним проявам, завідомо неправдивим повідомленням про небезпеку, підробці документів; зростання значимості комплексного реагування на проблему військових, які вчиняють кримінальні правопорушення; поступове збільшення частки звільнених від покарання за незаконні дії зі зброєю, що актуалізує проблему лібералізації законного обігу зброї; невідповідність цілей та прогнозів соціальних ефектів криміналізації тенденціям практичного кримінально-правового регулювання (ст.ст. 436-2, 111-1 КК); ознаки примітивізація протидії злочинності. Робота зі статистичними даними виявила істотні недоліки чинної системи збирання та аналізу даних про протидію злочинності. Критично важливим є вдосконалення інформаційного забезпечення кримінально-правового регулювання. Запропоновано, створення комплексної системи інформаційного забезпечення кримінально-правового регулювання та розвиток альтернативної системи оцінки ефективності діяльності правоохоронних та судових органів, яка не базується на аналізі даних офіційної статистики.