To see the other types of publications on this topic, follow the link: Вітрова ерозія.
Journal articles on the topic 'Вітрова ерозія'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 18 journal articles for your research on the topic 'Вітрова ерозія.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Слюта, В.Б., Є.В. Алекса та Ю.О. Маловічко. "Лісомеліоративні заходи боротьби з дефляцією в умовах північного лісостепу на прикладі басейну річки Удай". Наукові записки Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Географічні науки, № 9 (1 травня 2018): 101–6. https://doi.org/10.5281/zenodo.1228384.
Full textAbstract:
Розглянуто особливості розвитку вітрової ерозії, механізм її дії та впливу на підстилаючу поверхню, методи та засоби боротьби з нею в межах плакорних території, вододілів та на меліорованих землях в умовах лівобережної частини Північного Лісостепу на прикладі басейну ріки Удай. Проаналізовано розміщення лісонасаджень залежно від їх виду та виконуваних функцій, розташування на місцевості відносно напряму пануючих вітрів. Розкрито деякі аспекти розвитку пилових (чорних) бурь. Наведено практичні схеми розміщення захисних насаджень для боротьби з дефляцією на меліорованих землях. Розглянуто роль окремих видів дерев та їх захисні функції в лісонасадженнях та розташування в захисних смугах. Звертається увага на необхідність планування та організації території при веденні сільськогосподарських робіт, наводиться ряд загальних рекомендацій, спрямованих на запобігання розвитку дефляційних процесів та явищ на сільськогосподарських угіддях.
2
Налобіна, О. О., М. В. Голотюк та В. С. Пуць. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ УЩІЛЬНЕННЯ ҐРУНТУ НА ЙОГО ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ". СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, № 49 (26 червня 2023): 39–45. http://dx.doi.org/10.36910/acm.vi49.1017.
Full textAbstract:
Основними проблемами землеробства є: руйнування структури та ущільнення ґрунту; водна та вітрова ерозія ґрунтів; втрата гумусу; руйнування ґрунтових екосистем. Деградація ґрунтів – це проблема сучасності. Одним із факторів, що спричиняє деградацію ґрунтів є ущільнення. Ущільнення ґрунту на полях є наслідком використання важкої сільськогосподарської техніки. Під час вирощування сільськогосподарських культур машинно-тракторні агрегати здійснюють 5–15 проходів полем, ущільнюючи орний та підорний шари ґрунту. Це спричиняє погіршення аерації, умов життєдіяльності ефективних ґрунтових мікроорганізмів та поглинання рослинами елементів живлення із ґрунту і, як наслідок, спричиняє погіршення розвитку кореневої системи рослин. У статті викладено результати оцінювання показників щільності сірого опідзоленого легкосуглинкового ґрунту на різних глибинах у польових умовах господарств Рівненської області (Україна) та впливу ущільнення ґрунту на його фізико-механічні та біотичні характеристики. Дослідження проходили в рамках першого етапу реалізації проєкту, який виконується згідно з угодами щодо співпраці із провідними аграрними господарствами Рівненської області (Україна). Показник щільності ґрунту визначався в колії колісних тракторів та трактора з гусеничною ходовою системою після одного, двох і трьох проходів. Встановлено, що найбільше зростання щільності ґрунту спостерігається на глибині 20–30 см після першого проходу трактора незалежно від виду ходової системи. Після другого та, особливо, третього проходів ущільнення, за умови використання тракторів із різною ходовою системою, зростає на різних глибинах. Проведено оцінювання впливу зміни щільності ґрунту на його водопроникність. Досліджено вплив щільності ґрунту на його біотичні характеристики.
3
Писаренко, П. В., Б. В. Матвійчук та Н. Г. Матвійчук. "ДЕФЛЯЦІЙНІ РИЗИКИ ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 112–19. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.13.
Full textAbstract:
Найбільшою гетерогенністю за чутливістю до вітрової ерозії характеризуються болотні та торфувато-болотні ґрунти на різних породах та алювіальних відкладах, торфовища низинні та то-рфово-болотні ґрунти та дернові карбонатні ґрунти переважно на елювії щільних карбонатних порід. Найбільш гомогенними за цим показником є чорноземи середньоглибокі легкосуглинисті, чорно-зем опідзолений середньосуглинистий та чорноземи глибокі середньосуглинисті. Найменш чутливи-ми до вітрової ерозії є болотні та торфувато-болотні ґрунти на різних породах, торфовища низин-ні та торфово-болотні ґрунти та дернові карбонатні ґрунти переважно на елювії щільних карбона-тних порід. Найменш чутливими до вітрової ерозії є ґрунти півночі області, у яких є дуже високийвміст органічної речовини. Також помірний рівень чутливості до вітрової ерозії є характерним дляпівденної частини області, де ґрунти мають більш важкий механічний склад. Найменша часткафракції, чутливої до вітрової ерозії, встановлена у ґрунтах Горохівського (0.42), Любешівського(0.42) та Іваничівського (0.43) районів. Найбільш однорідні умови в аспекті чутливості ґрунтів доерозії за показником коефіцієнту варіації вмісту фракції ґрунту, яка може зазнати вітрової ерозії, єв Луцькому (CV=5.12 %), Горохівському (CV=6.24 %) та Ківерцівському (6.8 %) районах. Найбільшнеоднорідні умови за цим критерієм у Любешівському (CV=18.18 %), Ратнівському (CV=13.47 %) таШацькому (11.45 %) районах. Найбільший рівень вітрової ерозії прогнозовано для адміністративнихрайонів області, які знаходяться на заході та північному заході області. Прогнозована площа зпрактично відсутньою або малою дефляцією щонайбільше характерна для південно-східних районів.Співвідношення між площами з малим та помірним рівнями повітряної ерозії визначають середнійрівень ерозійних втрат ґрунту по адміністративному району.
4
Чорний, С. Г. "Кількісна оцінка вітрової ерозії грунту: можливості WEQ". Агрохімія і грунтознавство, Вип. 87 (2018): 23–28.
Find full text
5
Zubov, O. R., L. H. Zubova та A. O. Zubov. "Оцінювання впливу териконів на екологічний стан агроландшафтів". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 9 (2018): 50–59. http://dx.doi.org/10.36930/40290909.
Full textAbstract:
Охарактеризовано міграційні процеси забруднювальних речовин в аграрних ландшафтах вугледобувних регіонів, кількісну оцінку ступеня забруднення ґрунтів і його впливу на біопродуктивність ландшафтів та якість сільськогосподарської продукції. Проаналізовано космічні знімки, здійснено моніторинг процесів водної ерозії, фізичне моделювання вітрової ерозії відвальної породи, математичне моделювання, застосовано емісійний спектральний та інші методи хімічного аналізу ґрунтів та рослинної продукції. Внаслідок проведення дослідження отримано кількісні показники винесення відвальної породи внаслідок водної та вітрової ерозії, встановлено закономірності відкладення частинок відвальної породи залежно від відстані до відвалу. Доведено, що породні відвали вугільних шахт є джерелами надходження в агроландшафти надмірної кількості забруднювальних речовин, що спричиняють несприятливу екологічну ситуацію внаслідок забруднення ґрунтів і рослинної продукції важкими металами. Показано, що для отримання просторового розподілу ступеня забруднення ґрунтів потрібно використовувати геосистемний підхід. Розглянуто теоретичні та практичні підходи до застосування геосистемного аналізу до процесів міграції і розсіювання забруднювальних речовин у ландшафті. Зроблено аналіз парагенетичних геосистем териконових ландшафтів Донбасу. Запропоновано показники для оцінення умов розсіювання речовин, що надходять з відвалів. Доведено, що геосистемний підхід із використанням цих показників дає змогу виявити найбільш небезпечні щодо забруднення ділянки ландшафту.
6
Чорний, С. Г. "Кліматичний фактор вітрової ерозії ґрунту в Степу України: просторовий аналіз". AgroChemistry and Soil Science 97 (27 грудня 2024): 25–30. https://doi.org/10.31073/acss97-03.
Full textAbstract:
Wind erosion in the Steppe of Ukraine, which depends on a number of natural and anthropogenic factors, is largely determined by specific climatic conditions. These conditions, in addition to wind strength and constancy, include air temperature, precipitation, and evaporation. These parameters collectively determine the water balance of the soil. Wet surfaces are stable enough to resist strong winds, while a dry soil layer with low moisture is enough to initiate wind erosion. To achieve the goal of the study – spatial analysis of wind erosion hazard – the climate factor (C) from the Wind Erosion Equation (WEQ) mathematical model used to estimate the average long-term soil loss by wind. For this purpose, we used standard data on wind speed, temperature, and precipitation from meteorological stations in the Ukrainian Steppe, as well as published generalizations of long-term average wind speed, monthly precipitation, and temperature. To estimate the climatic parameter for wind erosion, we used meteorological observation data from 33 stations in the Steppe of Ukraine, as well as from adjacent territories in Moldova and the Russian Federation. The calculations and mapping of the climate factor from the WEQ model showed that its values depend on the spatial distribution of all its components – the average wind speed and the Thorntheit "effective precipitation" index. In the northern Steppe of Ukraine, where the value of the effective precipitation index is highest and wind speed remains stable between 3 to 5 m/s, the climatic factor for wind erosion is minimal – less than 10. In the coastal regions of Odesa, Mykolaiv, and Kherson oblasts, as well as in the steppe Crimea, where the effective precipitation index is minimal (30 – 45) and the average long-term wind speed exceeds 6 m/s, the C index ranges from 25 to 35. Considering the anti-deflation resistance of the soil, the areas with sod-sandy soils, clay-sandy soils, and soil-like sandy substrates in the lower reaches of the Dnipro River (Oleshky Sands) are the most wind erosion-prone areas in the entire Ukrainian Steppe. These areas have the lowest resistance to strong winds and, despite their relatively high value of the climatic factor of wind erosion (C), are the most vulnerable to wind erosion.
7
Chornyi, S. G. "Quantitative estimation of soil wind erosion: possibilities of WEQ." AgroChemistry and Soil Science, no. 87 (2018): 23–28. http://dx.doi.org/10.31073/acss87-04.
Full text
8
Матвійчук, Б. В., та Н. Г. Матвійчук. "ФАКТОР ВІТРУ У ПРОСТОРОВО-ЧАСОВІЙ ДИНАМІЦІ ВІТРОВОЇ ЕРОЗІЇ У МЕЖАХ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Ukrainian Journal of Natural Sciences, № 2 (2022): 167–73. https://doi.org/10.32782/naturaljournal.2.2023.167-173.
Full text
9
Воровка, В. П., В. П. Коломійчук та В. О. Демченко. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ МІСЦЕВИХ (РАЙОННИХ) СХЕМ ЕКОМЕРЕЖІ НА ПРИКЛАДІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ". Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова», № 21 (14 квітня 2021): 47–51. http://dx.doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/5.
Full textAbstract:
У статті розглядаються особливості та проблеми, виявлені авторами у процесі надання по-слуг з розробки місцевих схем екомережі 14 адміністративних районів Запорізької області. Аналіз сучасної ситуації показав, що територія області сильно трансформована сільськогос-подарською діяльністю, а ландшафти з відносно збереженим природним рослинним покри-вом зосереджені переважно в межах територій природно-заповідного фонду, на стрімких схи-лах річкових долин та ерозійної мережі, по річкових заплавах. З'ясовано, що за основу клю-чових територій місцевої екомережі найбільш доцільно брати порівняно значні за площею території природно-заповідного фонду. Основою для розміщення сполучних елементів міс-цевої екомережі нами обрано нерозорані днища та схили балок, заплави і схили річкових до-лин. При цьому межі сполучних елементів уточнювалися з використанням якісних космічних знімків та публічної кадастрової карти України. Відновлювані території виділені за ознакою значної еродованості як результату інтенсивного прояву процесів вітрової і водної ерозії. Ви-явлена проблема невідповідності контурів, меж та площ територій природно-заповідного фо-нду, що свідчить про необхідність першочергової інвентаризації об'єктів і територій приро-дно-заповідного фонду області.
10
Швагер, Н. Ю., М. В. Домнічев, ОМ Нестеренко та О. Ю. Близнюкова. "Шляхи скорочення виносу пилу з поверхонь діючих хвостосховищ". Екологічний вісник Криворіжжя 3 (12 квітня 2018): 32–36. http://dx.doi.org/10.31812/ecobulletinkrd.v3i.6823.
Full textAbstract:
Технологія видобутку корисних копалин з подальшим збагаченням бідних руд, потребує значних територій під облаштування спеціальних місць для розміщення відходів збагачення (хвостів). Сьогодні, найбільшого поширення набув «мокрий» спосіб їх складування, (гідровідвалоутворення) [1]. Понад 70% видобутої залізорудної сировини у Кривбасі переробляється на п’яти гірничо- збагачувальних комбінатах, відходи збагачення яких складуються до хвостосховищ, загальною площею більше 4700 га. Більшість хвостосховищ регіону сьогодні є діючими. Після намиву карти, у зонах випуску хвостової пульпи на хвостосховищах утворюються сухі ділянки. Хвости на ділянках укосів швидко віддають вологу, висихають і при швидкостях вітру більше 3,0 м/с, піддаючись вітровій ерозії, стають джерелами винесення пилу до атмосферного повітря. Переважна більшість хвостів за своїм фракційним складом належить до ерозійно-небезпечного пилу, близько 90% якого становлять частинки діаметром менше 50 мкм [2]. Проблема постійного виносу пилу, є надзвичайно актуальною для нашого регіону. Аналіз екологічного ризику від впливу хвостосховищ показав, що пил, який потрапляє в селітебну зону, негативно впливає на довкілля та здоров’я людей, що постійно мешкають на територіях житлових мікрорайонів. Захворюваність органів дихання у дітей, вища в 4 рази, ніж у дорослого населення. Рівні захворюваності дітей на хвороби органів дихання, вищі в середньому у 1,3 рази.
11
Яцишин, А.В., О.О. Попов, В.О. Артемчук, В.О. Ковач та І.П. Каменева. "Аналіз сучасних математичних засобів оцінки впливу місць зберігання золошлакових відходів теплоенергетики на екологічний стан прилеглих територій". Technogenic and ecological safety 6(2/2019) (29 листопада 2019): 24–29. https://doi.org/10.5281/zenodo.3558966.
Full textAbstract:
Дана робота присвячена проблемі впливу місць зберігання золошлакових відходів підприємств паливно-енергетичного комплексу на навколишнє природне середовище. Описано процеси, які протікають в золошлаковідвалах, а саме: випаровування води з формуванням на території сухих ділянок із пиловими частинками золошлакових відходів під дією вітру та інфільтрація води (освітленої або навіть частково неочищеної) і попадання розчинених форм токсичних компонентів золошлаків в ґрунтові води і водойми, що знаходяться за їх межами. Досліджено особливості перенесення забруднюючих речовин у зоні впливу золошлаковідвалу. Визначено процеси та явища, які спостерігаються під час перенесення розчинених речовин у ґрунті. Описано складові процесу вітрової ерозії та механізми впливу на частинки, що знаходяться на поверхні шару території золошлаковідвалу. Перераховано фактори, що визначають еродованість золошлаковідвалу як площадкового об’єкту. Описано математичну модель міграції забруднюючих речовин у ґрунтах, яка складається з системи диференціальних рівнянь у частинних похідних другого порядку зі змінними коефіцієнтами. Наведено аналітичний розв’язок цих рівнянь при певних спрощеннях для випадку двовимірного потоку, коли водоносний горизонт можна вважати горизонтальним, одношаровим і однорідним. Розглянуто двовимірну модель міграції розчинних компонентів, що враховує градієнт рельєфу як основну причину руху води в поверхневих шарах ґрунту. Наведено ряд формул, що дозволяють оцінити викиди золових частинок в атмосферу за межі санітарно-захисної зони золошлаковідвалу, твердих частинок, що здуваються з поверхні золошлаковідвалу, а також орієнтовну ширину пилової хмари. Отримані результати будуть використані при розробці програмних засобів для визначення впливу місця зберігання відходів теплоенергетики на довкілля та населення прилеглих територій.
12
Кузьмич, А. А., М. М. Волошин та Л. В. Кузьмич. "АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ВОДНИХ ТА ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ БАСЕЙНУ РІЧКИ ЦИР". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 3 (2 листопада 2021): 98–105. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.3.12.
Full textAbstract:
Проведено аналіз сучасного стану водних та земельних ресурсів басейну річки Цир (зона Полісся, Волинська область, Камінь-Каширський район) з метою виявлення основних проблем їх раціонального використання та охорони в умовах зміни клімату. На основі проведеного гідрологічного, геологічного та гідрогеологічного аналізу сфор- мовано сучасні гідрографічні характеристики річки Цир. Аналіз даних показує, що на території басейну річки Цир розвинені процеси заболочення та підтоплення заплави річки, а також карстоутворення і розвіювання пісків еолових гряд і дюн. Майже всюди схили долини є слабо розчленованими, здебільшого відкритими, розораними, місцями залісненими. Переважають піщані або суглинисті ґрунти, рідше – супіщані або глинисто-піщані. Встановлено, що в межах басейну річки Цир розвинені процеси заболочення та підто- плення заплави річки. Деградація ґрунтів проявляється у вигляді вітрової ерозії та кар- стоутворення. Аналіз технічного стану Цирської осушувальної системи, магістральним каналом якої є річка Цир, вказує на те, що через незадовільний стан русла (заростання та замулення) річки Цир система не спроможна належним чином виконувати своє функціональне при- значення – відведення дренажного стоку та сезонне водорегулювання. Крім того, відсут- ність експлуатаційних заходів на внутрішньогосподарській мережі Цирської осушуваль- ної системи призвела до неможливості ефективного використання сільськогосподарських угідь через затоплення понижених ділянок рельєфу. Як заходи щодо раціонального використання та охорони водних і земельних ресур- сів басейну річки Цир пропонуються організація і проведення експлуатаційних заходів, зокрема на внутрігосподарській мережі, а також відновлення водорегулюючої функції дренажної системи шляхом реконструкції та будівництва нової інженерної інфраструк- тури меліоративної системи, що забезпечить двостороннє регулювання дренажного стоку в умовах зміни клімату.
13
Маслійов, С. В., Є. С. Маслійов, Н. А. Циганкова та В. С. Рудаков. "РІСТ, РОЗВИТОК І ВРОЖАЙНІСТЬ ЦУКРОВОЇ КУКУРУДЗИ ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДІВ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ЃРУНТУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 53–60. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.06.
Full textAbstract:
Найважливішою проблемою сучасного сільськогосподарського виробництва є вивчення і впрова-дження ефективних методів обробітку ґрунту. Вони захищають ґрунт від вітрової та водної ерозії,оптимізують ґрунтові умови життя рослин, підвищують родючість і забезпечують формуваннястійких урожаїв високої якості. Особливо це стосується зони Степу України, у якій знаходитьсяЛуганська область. Метою наших досліджень було розглянути основні види обробітку ґрунту, об-ґрунтувати рекомендації щодо вдосконалення елементів технології при вирощуванні такої просапноїкультури, як цукрова кукурудза. У проведених польових дослідах впродовж 2017–2019 років вивченовплив основного та допосівного обробітку ґрунту на формування врожаю цукрової кукурудзи. Мирозглянули такі основні види обробітку ґрунту як: оранка на глибину 20–22 см, плоскорізний обробі-ток ґрунту на 20–22 см та мілкий обробіток дисковим лущильником на 10–12 см. Указані прийомиобробітку забезпечують набуття ґрунтом дрібногрудочковатого стану, підсилення кругообігу по-живних речовин, зменшення бур’янів, загортання на необхідну глибину добрив і рослинних решток, ав подальшому створення умов в отриманні гарного врожаю цукрової кукурудзи. Оранка на 20–22 сму поєднанні з декількома допосівними культиваціями забезпечувала формування максимального вро-жаю. У вологі роки урожай качанів цукрової досягав 10,0–12,0 т/га, а в посушливі відповідно –6,50–7,00 т/га. Плоскорізний обробіток ґрунту на ту ж глибину не давав позитивних результатів.Урожай цукрової кукурудзи в середньому досягав 6,58–9,62 т/га, або на 0,66–0,95 т/га менше, ніж пооранці. При проведенні дрібного обробітку ґрунту на 10–12 см урожай качанів цукрової кукурудзибув ще менший – 6,11–8,99 т/га. Найвищий урожай качанів цукрової кукурудзи отримано на варіан-тах оранки і трьох допосівних культивацій. Заміна оранки плоскорізним розпушуванням або дрібнимобробітком і зменшення кількості допосівних культивацій з трьох до однієї приводила до зниженняврожаю качанів цукрової кукурудзи.
14
Корнієнко, Ганна Сергіївна, та Михайло Васильович Шульга. "ПОНЯТТЯ «ЛІС» І «ЗЕМЛІ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ» В АСПЕКТІ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ І ЛІСОВИХ ВІДНОСИН". New Ukrainian Law, № 2 (30 травня 2025): 161–67. https://doi.org/10.51989/nul.2025.2.21.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано різні підходи до визначення понять «ліс» і «землі лісогосподарського призначення» та зазначено, що ліси, виконуючи важливі екостабілізаційні функції, відіграють водоохоронну, землеохоронну та ґрунтозахисну ролі, слугують запобіганню вітровій та ґрунтовій ерозії, що створює необхідні умови для збереження біорізноманіття. Автори зауважують, що питання щодо поняття «ліс» є дискусійним. Предметом дискусії виступає не тільки його визначення (географічне, біологічне та юридичне), а і його ознаки.Так, у вітчизняній та зарубіжній юриспруденції немає єдності з приводу того, які саме ознаки є визначальними для категорії «ліс». На основі ретроспективного аналізу лісового законодавства України зроблено висновок, що суспільні відносини щодо використання лісів завжди мали спеціальне правове регулювання, а землі лісогосподарського призначення – особливий правовий режим. Так, правовий режим земель лісогосподарського призначення підпорядкований і забезпечує реалізацію правового режиму лісів. У статті відмічається, що в сучасних умовах у зв’язку зі вступом України до ЄС питання щодо визначення поняття лісів набуває практичної ваги. Так, Регламентом (ЄС) 2023/1115, який набрав чинності у 2023 році, закріплені нові вимоги щодо правового режиму лісів, зокрема, ті, що стосуються їх/ охорони. Відмічається, що, адаптуючи національне/ лісове законодавство до вимог ЄС, слід виходити з наведених положень, оскільки закріплене ст. 1 Лісового кодексу України легальне визначення поняття «ліс» суттєво відрізняється від того, що пропонується Регламентом.З урахуванням вимог щодо адаптації сучасного вітчизняного лісового законодавства до законодавства ЄС запропоновано таке визначення: ліс – це природний або штучно створений природний комплекс (екосистема) площею понад 0,5 га, вкритий деревною рослинністю з кронопокриттям не менше 10%, взаємопов’язаний із ґрунтами, чагарниковою та трав’яною рослинністю, тваринним світом і мікроорганізмами, що виконує екологічні, соціальні та економічні функції і може використовуватися для лісогосподарського виробництва, збереження біорізноманіття та інших екологічнозбалансованих цілей.
15
Марініч, Л. Г., та О. А. Антонець. "ВПЛИВ СТРОКІВ ПОСІВУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ СТОКОЛОСУ БЕЗОСТОГО В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (24 вересня 2021): 45–50. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.05.
Full textAbstract:
Багаторічні злакові трави є основними кормовими культурами при сінокісному і пасовищному використанні. Зона розповсюдження їх досить велика: вони поширені від тропіків до крайніх північних областей. Значна їх роль і в системі землеробства: вони захищають ґрунт від водної та вітрової ерозії, збагачують його органічними речовинами, поліпшують фізико-механічні властивості грунту та інфільтрацію опадів. У групу кормових злакових трав входить понад 600 видів рослин, але найбільшу кормову цінність має стоколос безостий, який використовують на зелений корм, силос, сі-наж та трав’яне борошно. Сучасні районовані сорти цієї рослини за сприятливих умов вирощування здатні формувати біологічну урожайність насіння до 0,6–0,8 т/га, зеленої маси 50,0 т/га, сіна 20,0 т/га. Але отримання таких високих та сталих урожаїв вимагає дотримання всіх агротехнічних операцій. Мета досліджень полягала у визначенні строків посіву, що впливають на формування насін-нєвої та кормової продуктивності стоколосу безостого. Під час досліджень використано польовий та кількісний методи, метод пробного снопа, ваговий, статистичний. Високу кормову цінність стоколосу безостого можна пояснити тим, що він має значну кількість вегетативних пагонів, на яких більше листків, ніж на генеративних. До того ж листки особливо на вегетативних пагонах містять більшу кількість поживних речовин. Найменшу кількість вегетативно подовжених пагонів сформували росли-ни сорту Полтавський 5 та Полтавський 52 за умов осіннього строку сівби. Найбільша кількість ве-гетативно подовжених пагонів у цих сортів була при використанні весняного строку сівби. Оптималь-ними строками сівби для отримання високих урожаїв насіння для сортів стоколосу безостого Пол-тавський 5 та Полтавський 52 є літні. Оптимальними строками сівби для отримання високих урожа-їв зеленої маси для сортів стоколосу безостого Полтавський 5 та Полтавський 52 є весняні. Оптимальними строками сівби для отримання високих урожаїв сухої речовини для сортів стоколосу безостого Полтавський 5 та Полтавський 52 є також весняні строки сівби.
16
Shchepak, V. V., I. A. Senenko та S. Y. Shara. "ПРИНЦИПИ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ". Bulletin of Lviv State University of Life Safety 29 (28 червня 2024): 24–31. http://dx.doi.org/10.32447/20784643.29.2024.03.
Full textAbstract:
Проблема. В результаті повномасштабної війни погіршився екологічний стан територій. Частина сільськогосподарських угідь України зазнала значних екологічних пошкоджень. Виникає потреба у дослідженні стану земель, визначенні шляхів ревіталізації як окремих земельних ділянок, так і цілісних агроландшафтів, територій громад і районів. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей територій, які постраждали внаслідок війни, виокремленні факторів впливу військових дій на території, визначенні системи принципів ревіталізації розвитку сільських територій та розробці відповідної структурно-логічної моделі. Результати. Виокремлено дві групи факторів: прямого і опосередкованого впливу військової агресії на території. Запропоновано до факторів прямого впливу віднести: рух техніки, фізичний вплив військових дій, замінування територій, будівництво захисних споруд, залишена знищена військова техніка на полях, розмінування територій. До факторів опосередкованого впливу запропоновано віднести: утворення кратерів від бомбардування, зсуви ґрунтів, забруднення ґрунтів важкими металами; захаращення територій, руйнування поверхні, доступність територій після розмінування.Запропоновано систему принципів ревіталізації сталого розвитку сільських територій, які постраждали внаслідок військових дій. До основних компонентів системи віднесено: моніторинг земель, потенціал територій (екологічний, географічний, ресурсний, економічний, соціальний), комплексність та збалансованість сталого розвитку сільських територій. При цьому складові системи перебувають у взаємодії та взаємозв’язку.Виокремлено наслідки військового впливу на ґрунти, зокрема ущільнення ґрунтів, зміна їх структури, зміна фізичних параметрів ґрунту внаслідок вібраційного, радіоактивного та теплового впливу, порушення ґрунтового покриву, дефіцит природного зволоження, опустелювання, розвиток вітрової та водної ерозії, міграція важких металів у вегетативну масу рослин, деградація довкілля, викиди на поверхню піску, глини та інших осадових порід, руйнування гумусового горизонту, втрата фізико-хімічних властивостей ґрунту.Розроблено структурно-логічну модель системи принципів ревіталізації сталого розвитку сільських територій. Модель передбачає, що комплексність та збалансованість сталого розвитку сільських територій, які постраждали внаслідок військових дій, ґрунтуються на потенціалі територій, що дає можливість враховувати особливості цих територій та забезпечувати ревіталізацію сталого розвитку.Висновки. Подальші розробки повинні зосереджуватись на визначенні шляхів відновлення земель, зокрема ґрунтів, та цілісних агроландшафтів залежно від наслідків пошкодження військовими діями. Необхідно звернути особливу увагу на технології відновлення ґрунтів та використання ґрунтів залежно від стану і потенціалу територій, зокрема екологічного, географічного, ресурсного, економічного, соціального. В результаті виникає потреба у формуванні напрямів просторово-територіального розвитку громад, раціонального використання відновлених земель та ефективного функціонування навколишнього середовища територіальних громад.
17
Швець, О. М. "Генезис та комплексна діагностика чорноземних ґрунтів Лісостепу України". Аграрні інновації, № 15 (19 грудня 2022): 67–72. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2022.15.10.
Full textAbstract:
Мета. Метою дослідження було узагальнити наукові дослідження генезису, складу та морфологічних властивостей чорноземних ґрунтів Лісостепу України та визначити вплив основних факторів ґрунтоутворення. Методи. Історичний (аналіз генезису властивостей ґрунтів), порівняльний (виявлення подібності й розходження процесів, властивостей і стану чорноземів); математичний (обробка інформації, аналіз і синтез). Результати. Лісостеп України використовується для інтенсивного землеробства, і займає територію загальною площею 20,2 млн. га, що становить 33,6% усіх земель України. Землі під оранку становлять 13,7 млн. га, або 67,4% загальної площі ґрунтів зони. Ґрунтово-кліматичні умови зони сприятливі для вирощування важливих і найбільшпродуктивних агрокульутр – зернових, плодових і овочевих культур, цукрового буряка, олійних культур – кукурудзи і соняшника. Чорноземи – найпоширеніші ґрунти Лісостепу України, сформувалися під лучно-степовою рослинністю на карбонатних лесових породах. У гранулометричному складі типових чорноземів кількість мулуатих частинок (фізичної глини) збільшується від 24,98 до 28,40, а фізичного піску зменшується від 81,99 до 78,59, що робить його придатний для вирощування більшої кількості агрокультур. Ґрунтовий вбирний комплекс чорноземів насичений катіонами Са2+: Мg2+ – 6:1, що сприяє утворенню агрономічно цінної структури. Реакція ґрунтового розчину чорноземів рН = 6,9–7,2. Ґрунти добре провітрюються прогріваються сонцем і тому порівняно довгий час перебувають у сприятливому для обробітку стані. У верхньому горизонті А вміст гумусу коливається в межах 4,2–4,6%, а з глибиною зменшується до 1–2%. Типові чорноземи мають високу біологічну активність завдяки вмісту гумуса: загальний азот (0,2–0,5%), фосфору (0,33–0,16) і валовий калій (1–2,4%). Висока активність та різноманітність ґрунтової мікробіоти пов’язана із активізацією ґрунтових процесів внаслідок залуження і наявності значної біомаси рослинних рештків лісу, а також сприятливого водно-повітряного і температурного режимів. Чорноземи опідзолені характеризуються відносно добрими фізичними властивостями. Так, у верхньому гумусовому горизонті щільність складення становить 1,02–1,22 г/см3, а щільність твердої фази – 2,64–2,70 г/см3. У верхньому орному шарі вміст гумусу досягає 3–4%, який з глибиною зменшується до 1,2–1,5%. Реакція ґрунтового розчину рН = 5,7–6,3. Чорноземи опідзолені: валовий азот (0,18–0,3%), фосфор (0,11%), калій (1,91–2,07%). Глибоке проникнення і розподілення гумусу по профілю ґрунту перш за все пов’язане з впливом лісової і степової трав’янистої рослинності в генезисі ґрунтоутворення. Висновки. Комплекс факторів ґрунтоутворення під час генезису може призвести до зміни ґрунтів, тому для діагностики і подальшої розробки дій з відновлювання родючості ґрунтів необхідно враховувати усі педогенні процесів: використання органічних і мінеральних речовин та технологій обробки ґрунту; втрати частини ґрунту через вітрову та водну ерозію, переміщення в межах профілю з одного горизонту до іншого; кліматичні зміни, та зміни у біологічному різноманітті ґрунтів.
18
Maliuta, Y. S., I. S. Broshchak, B. I. Orynyk, O. Z. Brovko та M. A. Mykhalchuk. "ВИКОРИСТАННЯ БАРДИ ЯК ОРГАНІЧНОГО ДОБРИВА". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 100 (2022). https://doi.org/10.31713/vs4202212.
Full textAbstract:
Перед наукою та сільськогосподарським виробництвом України постали завдання, які передбачають здійснення комплексних заходів для забезпечення розширеного відтворення родючості ґрунтів, захисту їх від водної і вітрової ерозії, збільшення продуктивності культур, функціонування сталого землеробства. Паралельно однією з найбільш актуальних проблем, які стоять перед Україною, є утилізація і переробка відходів, оскільки небезпечні речовини потрапляють у атмосферу, просочуються у ґрунт, забруднюючи ґрунтові води. У статті проведено комплексну оцінку перспектив застосування відходів спиртової промисловості для удобрення сільськогосподарських культур. Досліджено агрохімічні особливості зернової спиртової барди як органічного добрива. Отримані дані хімічного складу зернової спиртової барди засвідчили можливість застосування її як органічного добрива за умови контролю кислотності ґрунтів. Крім того, барда має властивості деструктора рослинних решток, що сприяє швидшому їх розкладу. Тому барду вносять на ґрунти, вкриті рослинними рештками, з урахуванням кислотності ґрунтів. Норма внесення барди на легко- та середньосуглинкових ґрунтах – до 100 т/га, на важкосуглинкових та глинистих ґрунтах – до 60 т/га; на темно-сірих опідзолених і чорноземних ґрунтах нейтральної або слаболужної реакції ґрунтового розчину – до 50 т/га; на пасовищах, сіножатях та інших багаторічних угіддях у кореневмісному шарі – до 100–120 т/га. На важкосуглинкових та глинистих ґрунтах вносять менше барди, оскільки без подальшого глибокого рихлення або оранки внесення може призвести до переущільнення ґрунту внаслідок високої польової вологості ґрунту. Як органічне добриво доцільно використовувати барду на високобуферних ґрунтах легкого або середнього механічного складу при додатковому внесенні мінеральних добрив у дозі N60P60K90 на гектар з подальшим заробленням у ґрунт за допомогою глибокого дискового обробітку або оранки. Внесення зернової спиртової барди на кислих ґрунтах не рекомендується. Запропонована нами технологія використання відходів переробки спиртового виробництва дозволить утилізувати відходи спиртової промисловості, що покращить екологію, розширити асортимент органічних добрив, внесення яких буде сприяти підвищенню родючості ґрунту і позитивно вплине на його мікробіологічну активність.