Academic literature on the topic 'Вітчизняна освтня система'

У статті на основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено, що в останні два десятиліття істотною парадигмою розвитку систем освіти у багатьох країнах є відкритість освітнього середовища, поширення принципів якої проявляється у впровадженні вимог відкритості у стандартах діяльності не лише громадських і державних освітніх установ, а й цілих національних освітніх систем. Зазначено, що побудова системи відкритої освіти стає провідною стратегією розвитку освіти дорослих загалом та післядипломної педагогічної зокрема, оскільки ґрунтується на світоглядних і методологічних основах відкритості та неперервності процесу пізнання. Це стало особливо актуальним у сучасних реаліях пандемії COVID-2019. Вказано, що нова якість вітчизняних закладів вищої та післядипломної педагогічної освіти формується завдяки впровадженню вимог, зазначених у чинних нормативно-правових, організаційно-управлінських та концептуально-програмних державних документах. У результаті створення освітнього середовища в закладах вищої та післядипломної педагогічної освіти має бути забезпечений професійний розвиток учителів з пріоритетних напрямів. У цьому разі акцент робиться на врахування впливу інтеграційних процесів, що сприяють впровадженню інновацій у процес професійного розвитку вчителів в умовах вищої та післядипломної педагогічної освіти. Встановлено, що відкрита освіта – це складна соціальна система, особливістю якої є її здатність реагувати на швидкозмінні соціально- економічні ситуації, персональні та загальні освітні потреби і запити. Головні її принципи – відкритість і неперервність гносеологічного процесу, а основою є планомірна, контрольована, посилена самостійна робота здобувачів освіти у зручному місці за індивідуальним навчальним планом чи розкладом за умов використання комплекту спеціальних засобів навчання і здатність спілкування з викладачем та тими, хто навчається. Дано власне визначення поняття «відкрите освітнє середовище професійного розвитку вчителів у закладах післядипломної педагогічної освіти».

Помітні виклики в системі сучасної вітчизняної освіти спричинені позитивними і негативними процесами українського державотворення. До позитивних слід насамперед зарахувати утвердження ринкових та демократичних відносин, становлення громадянського суспільства і політичної нації, відродження національної культури тощо. До негативних належать кризові процеси в економіці, зростання безробіття, падіння життєвого рівня, зростання злочинності та ін. Сучасна сфера освіти перебуває під впливом соціальних та економічних чинників, тому освітня політика не повинна відокремлюватися від національного, економічного і соціального розвитку держави. Освіта має плануватися і впроваджуватися в рамках цих змін. Українська освіта, яка лише набула власних національних контурів, потребує суттєвої модернізації, особливо в контексті її входження у європейський простір. Як керований процес така модернізація передбачає наявність чіткої освітньої політики, здатної усунути зовнішні й внутрішні загрози щодо розвитку вітчизняної системи освіти.

У статті проаналізовано розуміння сутності компетентнісного підходу, як інноваційної технології, що лежить в основі успішного реформування та модернізації системи вищої освіти в Україні, суттєвими ознаками якого є переорієнтація освітньої системи вищої школи з процесу на результат та зв’язок з особистісно-орієнтованим та діяльнісним підходами. Узагальнено позиції науковців щодо важливості переходу від знаннєвої традиційної системи освіти до компетентнісної парадигми. Вказано на домінування лінії наукового пошуку, відповідно якої компетентнісний підхід розглядається у контексті дослідження процесу формування професійних компетентностей у студентів під час фахової підготовки. Узагальнено позиції вітчизняних та зарубіжних вчених щодо розуміння сутності компетентнісного підходу. Автори розглянули своєрідність основних етапів становлення компетентнісного підходу. Серед суттєвих ознак процесу стадіальності впровадження компетентнісного підходу в систему освіти вищої школи було розкрито тенденції переходу наукових розвідок з теоретичної в практичну площину та зміщення досліджень у напрямку виявлення впливу професії на формування професійної компетентності майбутніх фахівців. Розглянуто роль сучасних тенденцій ринку праці та нормативних документів впливових міжнародних організацій на впровадження компетентнісного підходу в систему вищої школи в Україні. Автори проаналізували погляди науковців, щодо ролі компетентнісного підходу у процесі формування ключових компетентностей майбутнього фахівця. Розкрито сутність структури та класифікацію ключових компетентностей. Висвітлено сутність професійної компетентності фахівців, що працюють в системі «людина – людина», як інтегральної характеристики майбутнього фахівця, що лежить в основі готовності та здатності успішно здійснювати професійну діяльність та позитивно ставитися до неї і до себе як до її суб’єкта. Автори статті проаналізували погляди науковців на структуру моделі професійної компетентності майбутніх психологів та соціальних педагогів. Вказано, що її успішне формування можливе тільки в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців. Зазначено, на важливість розподілу предметів на блоки, створення сприятливих умов для формування у студентів практичного досвіду, застосування сучасних інноваційних технологій навчання, що в результаті призводить до формування у майбутніх психологів та соціальних педагогів професійно важливих знань, умінь та навичок, позитивного ставлення до професії, готовності успішно реалізовувати себе у професійній діяльності та забезпечує їх спроможність відповідати новим запитам ринку праці.

У статті обґрунтовано необхідність впровадження smart-освіти як відповіді на запити прогресивного суспільства. Розкрито сутність smart-освіти як комплексу елементів освітньої системи, що набувають цілісності завдяки Інтернет-мережі задля реалізації мети та змісту освіти. З’ясовано, що smart-освіта як інновація спрямована насамперед на більш раціональне вирішення актуальних освітніх задач за допомогою використання вже наявних ресурсів та засобів – таких як Інтернет, гаджети, мультимедійні пристрої – в навчальних цілях. Виокремлено основні риси концепції smart-освіти: індивідуалізація освітнього процесу; вмотивованість до навчання; адаптивність імплементації; технічне й технологічне розмаїття.Обґрунтовано, що smart-освіта завдяки прогресивності та повноцінному залученню технологій і гаджетів в процес навчання здатна вплинути на студентів позитивним чином, при цьому інноваційність освітнього середовища є одним із ключових мотиваційних важелів впливу. Саме інноваційність та індивідуалізацію освіти необхідно позиціонувати як альтернативу застарілому баченню в площині формальної вищої освіти.У результаті проведеного дослідження доведено, що вітчизняна освітня система знаходиться в кризовому, трансформаційному стані. При цьому, перебуваючи на зламі століть, етап трансформації знаходить своє відображення як в освітній так і в економічній, соціальній, демографічній та культурній сферах життя України. Вважаємо, що саме концепція smart-освіти є вагомим кроком назустріч вирішенню цих проблем. Розглядаючи її як можливість модернізувати застарілу освітню парадигму, можемо зауважити, що дана концепція цілком здатна реагувати на численні виклики сучасного соціуму.