To see the other types of publications on this topic, follow the link: Гармонічний аналіз.
Journal articles on the topic 'Гармонічний аналіз'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Гармонічний аналіз.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Muliar, Pavlo Mykhailovych. "ЕКСПЕРИМЕНТИ «EUPHONIC SOUNDS» СКОТТА ДЖОПЛІНА: РОЗШИРЕННЯ ЖАНРУ КЛАСИЧНОГО РЕГТАЙМУ". Музичне мистецтво і культура, № 40 (30 грудня 2024): 321–34. https://doi.org/10.31723/2524-0447-2024-40-22.
Full textAbstract:
Метою дослідження є виявлення у музичній гармонії та композиційних техніках Скотта Джопліна, зокрема у творі «Euphonic Sounds», взаємозв’язку між традиційними регтаймовими формами та новаторськими гармонічними експериментами, що виходять за межі жанру. Аналіз базується на гармонічному підході, що об’єднує традиційні методи аналізу регтайму з новими теоретичними концепціями хроматизму і модуляції. Методологічна основа включає компаративний аналіз регтайму Джопліна і європейської класичної музики, а також культурологічний метод, що розглядає вплив історичних гармонічних експериментів на розвиток американського джазу. Наукова новизна полягає в інтеграції елементів хроматичної гармонії та їхніх впливів на подальший розвиток джазу в контексті історії регтайму. Висновки свідчать про те, що Джоплін, використовуючи складні гармонічні конструкції, таких як мінорна неаполітанська гармонія та французький збільшений шостий акорд, значно розширив гармонічні можливості регтайму, створюючи нову музичну мову. Цей підхід відкрив шлях до нових гармонічних нововведень у джазі, до створення нових експериментальних музичних форм і продемонстрував, як традиційні ритмічні структури можуть поєднуватися з інноваційними гармонічними техніками, забезпечуючи таким чином перехід від регтайму до джазу як більш складної і виразної музичної форми. Твір Euphonic Sounds Скотта Джопліна є яскравим прикладом того, як композитор зумів підняти жанр регтайму до рівня високого музичного мистецтва, поєднавши традиційні ритмічні структури з гармонічними інноваціями, які виходять за межі жанру. Гармонічні рішення, застосовані у цьому творі, демонструють його глибоке розуміння не лише основ гармонії, а й більш складних хроматичних технік, які на той час активно використовували композитори європейської класичної музики. Один з ключових аспектів Euphonic Sounds полягає в його гармонічній складності. Джоплін виходить за межі типового регтаймового словника, впроваджуючи такі техніки, як хроматичні проходження, заміна функційних акордів і тривалі модуляції. Це робить музику набагато багатшою і виразнішою, порівняно з більш ранніми регтаймами, такими як «Maple Leaf Rag».
2
Vansač, Peter. "Гармонічний розвиток особистості дитини (учня) за Й. А. Коменським". Україна. Здоров’я нації 1, № 1 (2022): 34–36. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.1.1.2022.254633.
Full textAbstract:
Мета. Все своє життя Коменський присвятив невтомному письменництву. У Пансофії він вимагав всебічної освіти (pampaedia) — загальної і всебічної освіти кожної людини в усіх її здібностях. Освіта має бути основним інструментом для виправлення світу і людських відносин. Це вирощування людини за образом Божим. Це має вести до гармонії душі, суспільства і світу. Метою нашого внеску було вказати на те, як Коменський сприймав дітей і як вчителі, батьки та вихователі повинні керувати вихованням дитини.Методи. Як метод дослідження ми використали контент-аналіз документів Й. А. Коменського.Результати. У даній роботі ми аналізуємо особистість учня в контексті виховання та принципів морального виховання. На думку Й. А. Коменського, у вихованні та навчанні необхідно наголошувати на тому, хлопчик це чи дівчина, на організованому розумі – подобатися Богу й людям, розвивати тіло, душу й дух.Висновки. Й. А. Коменський підкреслював незамінну роль батьків у житті дитини, де діти мають бути для них дорожчими за срібло, золото та дорогоцінне каміння.Ключові слова: особистість учня, дитячий розвиток, учитель, сім’я.
3
Семенюк, Микола, Андрій Куцик та В. Місюренко. "Математичне моделювання частотно-керованого електроприводу з двообмотковою асинхронною машиною з врахуванням просторових гармонік". Журнал електроенергетичні та електромеханічні системи 5, № 1 (2023): 47–59. http://dx.doi.org/10.23939/sepes2023.01.047.
Full textAbstract:
Математичне моделювання частотно-керованого асинхронного електроприводу з двообмотковою машиною, зазвичай, полягає у використанні колових математичних моделей для дослідження перехідних та усталених режимів роботи. Такі моделі не враховують просторових гармонік. Під просторовими гармоніками машини розуміється гармоніки розподілу витків обмотки в пазах статора машини. Для дослідження впливу просторових гармонік на струм статора та електромагнітний момент двообмоткової машини, переважно, використовуються математичні моделі на основі методу скінченних елементів (FEM). Такі моделі дають змогу дослідити лише усталені електромагнітні процеси двообмоткової машини. Тому розроблення колової математичної моделі частотно-керованого електроприводу з двообмотковою машиною, яка враховує просторові гармоніки для дослідження усталених та перехідних режимів роботи частотно-керованого асинхронного електроприводу є актуальним науковим завданням. У розробленій авторами коловій математичній моделі частотно-керованого електроприводу з двообмотковою асинхронною машиною застосовано оригінальний спосіб врахування просторових гармонік намагнічувальної сили шляхом введення гармонічних складових в індуктивність намагнічення у випадку живлення її обмоток від шеститактних інверторів напруги. Математичне моделювання частотнорегульованого електроприводу з двообмотковою машиною продемонструвало наявність низькочастотних гармонік в струмах статора та, відповідно, в електромагнітному моменті, які обумовлені просторовими гармоніками розподілу витків обмоток в пазах статора та часовими гармоніками живлення машини від шеститактних інверторів напруги. Гармонічний аналіз струму статора та електромагнітного моменту двообмоткової машини при її живленні від двох шеститактних інверторів напруги з використанням математичних моделей машини з врахуванням просторових гармонік та без такого врахування свідчить, що визначальними на формування кривих струму статора та моменту машини, вхідного струму інверторів напруги є часові гармоніки системи живлення.
4
Brychko, Maryna, та Olha Kuzmenko. "МОДЕЛЮВАННЯ ЦИКЛІЧНОСТІ (НЕЛІНІЙНОСТІ) СУСПІЛЬНОЇ ДОВІРИ ДО ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ ТА ЙОГО ОСНОВНИХ СКЛАДОВИХ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2 (18) (2019): 190–201. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-190-201.
Full textAbstract:
У статті представлені результати дослідження характеристик нелінійної динаміки суспільної довіри до фінансового сектору економіки загалом та її основних компонент (суспільної довіри до банківської і небанківської фінансово-кредитної систем), що ілюструється перехідною економікою України за період – 1 квартал 2009 – 1 квартал 2018 р. З цією метою був розроблений алгоритм, який дає змогу вивчити циклічний характер суспільної довіри до фінансового сектору. Для виділення циклічної складової часового ряду використовувався гармонічний аналіз за допомогою швидких перетворень Фур’є. Фільтрація виявила значну волатильність довіри до фінансового сектору економіки та банківської системи зокрема, що свідчить про чуттєвість суспільної довіри до будь-яких інформаційних сигналів, змін і, як наслідок, дезорганізацію фінансового сектору та зростання соціальної напруженості. Також виявлено наростання кризи суспільної довіри до небанківських фінансово-кредитних установ через їх нездатність виконувати свої зобов’язання.
5
Баран, Петро, Віктор Кідиба та Назар Равлик. "Застосування ємнісних подільників для вимірювання напруг секцій шин 6 (10) кВ". Журнал електроенергетичні та електромеханічні системи 4, № 1 (2022): 55–61. http://dx.doi.org/10.23939/sepes2022.01.055.
Full textAbstract:
Однією із проблем в електричній мережі з ізольованою (компенсованою) нейтраллю є селективне визначення пошкодженого елемента за однофазного замикання на землю. Для селективної та надійної роботи захистів від однофазних замикань на землю в мережах із ізольованою (компенсованою) нейтраллю, крім струму нульової послідовності приєднань, необхідна інформація про фазні напруги та напругу нульової послідовності електричної мережі. На багатьох трансформаторних підстанціях відсутні традиційні електромагнітні трансформатори напруги. Для таких підстанцій проблему вимірювання високовольтної напруги можна вирішити застосуванням ємнісних подільників. Для перевірки функціонування ємнісних подільників, призначених для вимірювання напруг секцій шин 6 (10) кВ, на кафедрі електроенергетики та систем управління розроблено фізичну модель. У схемі фізичної моделі застосовано сертифіковані ємнісні подільники, які використовують у системах індикації наявності напруги на секціях шин напругою 6 (10) кВ. Ці ємнісні подільники розробило НПП РЕЛСіС. Розроблено пристрій для узгодження під час функціонування схеми вимірювання напруг сигналів, які подаються з ємнісного подільника на вхід цифрового реєстратора. Для перевірки роботи ємнісних подільників у схемі фізичної моделі застосовано традиційний електромагнітний трансформатор напруги типу НТМИ-10-66, з вторинної обмотки якого напруга подається на цифровий реєстратор. Здійснено перевірку запропонованої системи в основних режимах роботи. Для аналізу записаних цифровим реєстратором осцилограм розроблена спеціальна програма. Ця програма містить функції аналізу координат режиму, які дають змогу виконувати гармонічний аналіз, здійснювати розрахунок симетричних складових, формувати інтегральні, диференційні характеристики тощо. З використанням перетво- рення Фур’є розроблено цифрову модель, яка дає змогу визначити діючі значення виміряних напруг та виділити їх симетричні складові – нульової та зворотної послі- довностей. Дослідження показали, що вимірювання високої напруги за допомогою ємнісних подільників можна застосовувати в схемах із пристроями, для функціонування яких необхідний контроль фазних напруг мережі 6–10 кВ.
6
Філатова, Тетяна Володимирівна, та Вероніка Михайлівна Зінченко-Гоцуляк. "ЛАДОТОНАЛЬНІ ТА КОЛОРИСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ГАРМОНІЇ ОРКЕСТРОВОЇ СЮЇТИ №2 З БАЛЕТУ «ДАФНІС ТА ХЛОЯ» МОРІСА РАВЕЛЯ". Слобожанські мистецькі студії, № 3 (25 листопада 2024): 141–46. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.3.26.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу ладотональних та колористичних функцій гармонії у Оркестровій сюїті №2 з балету «Дафніс та Хлоя» французького композитора Моріса Равеля. Дослідницька увага зосереджена на унікальності гармонічної мови М. Равеля, яка стала невід’ємною частиною розвитку європейської музики початку ХХ століття. Доведено, що гармонія в цій Оркестровій сюїті №2 виступає як один із ключових елементів, що сприяє створенню різноманітних звукових образів. Визначено яким саме чином Моріс Равель використовує різноманітні гармонічні техніки для досягнення насиченого колористичного ефекту. Підкреслено, що використання розширених акордів, альтерованих гармоній, а також полігармонічних структур стає підґрунтям для формування унікального звукового ландшафту аналізованого твору. Осмислено вибір засобів музичної виразності, які використовує композитор для підкреслення головних музичних ідей та центральних образів. Підкреслено, що стилістичне мислення композитора включає активну роботу із різноманітними оркестровими колористичними ефектами, свідченням чого є долучення тембрової фарби мішаного хору, кастаньєт, альтова флейти, челести та двох арф для збагачення палітри оркестру. Проакцентовано, що колористичні ефекти впливають на гармонічне сприйняття твору та його емоційне забарвлення. Доведено, що саме гармонія у сюїті №2 з балету «Дафніс та Хлоя» є ключовим елементом, що формує музичну композицію та драматургію твору. Виявлено, що ладогармонічні та колористичні аспекти не тільки визначають звуковий образ, але й сприяють глибшому розумінню ідеї та естетики твору. Це підкреслює важливість дослідження гармонічної мови Моріса Равеля для розуміння його внеску в розвиток музичного мистецтва ХХ століття, а також для розширення сучасних підходів до аналізу музичних творів цього періоду.
7
СЄРОВА, Олена. "ГАРМОНІЧНА СТАТИКА ЯК ЕСТЕТИЧНИЙ ПРИНЦИП МУЗИКИ ЕПОХИ ПОСТМОДЕРНУ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ КУЛЬТУРОЛОГІЯ), № 50 (25 травня 2025): 128–34. https://doi.org/10.35619/ucpmk.50.948.
Full textAbstract:
Здійснено аналіз гармонічної статики як естетичної парадигми постмодерного музичного мислення. Розкрито трансформацію функціонального навантаження гармонічної вертикалі в академічній музиці другої половини ХХ ст. в контексті десемантизації гармонії, редукції телеологічної спрямованості та переосмислення категорій часу й простору в композиційній логіці. Особливу увагу приділено концептам акустичної присутності, контемплятивного сприйняття та символіки мовчання як чинникам формування нової слухової чутливості. На прикладі композиторських стратегій мінімалізму, сонорики та спектралізму гармонічна статика розглядається як онтологічна подія звуку, що фіксує зсув від наративно-драматургічного до просторово-медитативного виміру. Дослідження реалізує міждисциплінарний підхід до феномену гармонії, репрезентуючи її як просторову структуру споглядання в постмодерній культурній парадигмі.
8
Цзіньцю, Чжан, та Олександр Григорович Стахевич. "РАННЬОКЛАСИЧНИЙ КОНЦЕРТ ДЛЯ ТРУБИ З ОРКЕСТРОМ У МУЗИЧНОМУ ПРОСТОРІ НІМЕЧЧИНИ". Слобожанські мистецькі студії, № 3 (25 листопада 2024): 167–72. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.3.31.
Full textAbstract:
Мета статті – узагальнити розвиток ранньокласичного концерту для труби з оркестром у Німеччині, з’ясувати шляхи становлення класичної моделі жанру в другій половині XVIII століття. Методологія дослідження заснована на комплексному підході щодо вивчення трубного концерту у творчості композиторів Німеччині, спираючись на історико-культурологічний, герменевтичний, семантичний методи дослідження. Основними теоретичними методами роботи є: компаративний, біографічний, жанрово-стильовий, музично-теоретичний аналіз, систематизація, узагальнення. Друга половина XVIII століття – період поступового занепаду трубного мистецтва кларіно. Попри це, у творчості композиторів Німеччини у цей час відзначаються певні досягнення в жанрі концерту для труби з оркестром. До нового класичного стилю належить концерт для труби з оркестром (близько 1740) Й. Б. Г. Неруди, що засвідчує його структура, тематизм, гармонічний план, уведення каденцій, інструментальне викладення оркестрової та сольної партій. А в концерті для труби з оркестром D-dur Ф. К. Ріхтера хоча й використано бароковий тип тематизму та принципи інструментального викладення, однак його форма має більш вільні, розімкнені структури та характерну нову стилістику. У класицистському дусі вирішені тематизм та інструментальний супровід концерту для труби D-dur (1762) Л. Моцарта, попри те, що тональний план і форма твору є свідченням барокових традицій. Спирався на барокові структури та інструментальне викладення у своєму концерті для труби з оркестром D-dur (1764) і Міхаель Гайдн. Однак інтонаційному строю його музики загалом притаманний класицистський характер. У зазначений період у Німеччині ранньокласичний концерт для труби з оркестром представлений у творчості ще багатьох митців (Й. Е. Альтенбург, Й. В. Гертель, Г. Рейттер-молодший та ін.). Але це був уже період занепаду блискучого жанру трубного концерту.
9
Кравчук, Дмитро Олексійович. "ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ АСПЕКТИ СОНАТИНИ ДЛЯ ТРОМБОНА ТА ФОРТЕПІАНО Ж. КАСТАРЕДА". Слобожанські мистецькі студії, № 3 (25 листопада 2024): 87–90. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.3.16.
Full textAbstract:
У статті здійснено ґрунтовний аналіз жанрово-стильових особливостей Сонатини для тромбона та фортепіано Жака Кастареда, видатного представника французької музичної культури ХХ століття. Звертається увага на поєднання традиційних жанрових форм і сучасних композиторських підходів, що стали характерними для його творчості. У процесі аналізу розглядаються основні структурні елементи твору, такі як формоутворення, гармонія та фактура, що дозволяє виявити жанрові нововведення та стилістичні ознаки, властиві цьому твору. Стаття також розкриває вплив національних музичних традицій Франції та інтернаціональних напрямів, які Ж. Кастаред інтегрував у свої композиції. Значну увагу приділено синтезу неокласицизму та імпресіонізму, які виявляються у структурі гармонічної мови та ритмічній організації твору. Розглянуто композиторський стиль Ж. Кастареда, що поєднує в собі вплив французького національного колориту та універсальні музичні тенденції того часу. В статті здійснено комплексний аналіз Сонатина для тромбона та фортепіано Ж. Кастареда, виявлено композиційні особливості (тричастинна структура, основний композиційний прийом ритмічні й гармонічні варіації), які поєднують в собі імпресіоністичні та неокласичні елементи стилю. Цей твір розкриває технічний і виразний потенціал тромбона, підвищуючи його статус як сольного інструмента в камерній музиці. У результаті дослідження було встановлено, що Сонатина для тромбона та фортепіано є важливим етапом у розвитку камерної музики ХХ століття, який акумулює інноваційні підходи та опору на французькі музичні традиції. Висновки статті підкреслюють значущість цього твору не тільки для розвитку репертуару тромбона, але й для розширення жанрових меж камерної музики загалом. Композиторська майстерність Ж. Кастареда підтверджує його роль як новатора, що вмів поєднувати національне з інтернаціональним, створюючи музику, яка вплинула на подальший розвиток жанру.
10
ІВАНОВ, Валентин, Людмила КУДРИЧ, Людмила КРАСОВСЬКА та Оксана МИХАЙЛЮЧЕНКО. "ПОЕТИЧНА ІМПРОВІЗАЦІЯ: СЛІД БІЛЛА ЕВАНСА В МУЗИЧНОМУ ПРОСТОРІ ДЖАЗУ". Fine Art and Culture Studies, № 1 (24 квітня 2025): 58–64. https://doi.org/10.32782/facs-2025-1-9.
Full textAbstract:
Стаття присвячена поглибленому аналізу впливу видатного джазового піаніста Білла Еванса на формування сучасної джазової імпровізаційної традиції, а також вивченню його унікального стилю виконання, гармонічного мислення та новаторського підходу до музичної інтерпретації. Досліджуються гармонічні, мелодичні та ритмічні інновації Еванса, які стали основою для творчого розвитку багатьох сучасних джазових музикантів. Особливу увагу приділено аналізу специфіки гармонічного підходу, що базується на тонкому нюансуванні акордів, використанні модальних конструкцій і розширенні можливостей традиційної тональної системи, що наділяє його гру неповторною колористичністю і глибиною. Проаналізовано, як його новаторські ідеї знайшли відображення в стилі гри таких відомих піаністів, як Чік Коріа, Хербі Хенкок, Бред Мелдау, Кіт Джаррет та інших, і яким чином ці ідеї вплинули на розвиток джазу в другій половині ХХ століття та на початку ХХІ століття. Увагу зосереджено на ключових аспектах музичного стилю Еванса, зокрема гармонічній гнучкості, текстурній глибині, емоційній насиченості та імпровізаційній свободі, які стали визначальними для подальших генерацій джазових піаністів. Поглиблений аналіз його творів дозволяє краще зрозуміти взаємозв’язок між класичною традицією і джазовою імпровізацією, а також продемонструвати, як ці дві музичні сфери синтезувалися в унікальному стилі піаніста, що суттєво розширило межі гармонічного мислення в джазі. Результати цього дослідження мають практичну цінність і можуть бути використані в музичній педагогіці, зокрема для підготовки молодих музикантів, які прагнуть оволодіти сучасними техніками джазової імпровізації. Виявлені аспекти творчості Еванса можуть також слугувати основою для подальших наукових досліджень у галузі джазової музики, а їх вивчення сприятиме формуванню нового покоління виконавців, що поєднують у своїй грі глибину класичної традиції та експресію сучасного джазу. Таким чином, стаття розширює уявлення про внесок Білла Еванса у формування сучасного музичного простору джазу і сприяє глибшому розумінню його спадщини, що залишається актуальною для музикантів, дослідників і слухачів усього світу.
11
Молчко, Уляна. "ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ «БАЛАДИ» ТВ. 22 БОРИСА ЛЯТОШИНСЬКОГО". Слобожанські мистецькі студії, № 1 (24 лютого 2025): 82–86. https://doi.org/10.32782/art/2025.1.15.
Full textAbstract:
У дослідженні здійснено музикознавчий та інтерпретаційний аналіз фортепіанної композиції «Балади» тв. 22 Бориса Лятошинського. Висвітлено стильові особливості його різнопланової музичної творчості. Акцентується увага на фортепіанній спадщині українського композитора. Розкрито жанрову палітру п’єс для піаністів. Охарактеризовано індивідуальний фортепіанний стиль Б. Лятошинського, який ґрунтується на особливостях художніх напрямків модернізму, імпресіонізму, експресіонізму, неофольклоризму. Здійснено виконавський аналіз його «Балади» тв. 22, яка є однією із популярних фортепіанних творів митця. Для передачі образної сфери п’єси Б. Лятошинський застосовує особливості одночастинної сонатної поемної форми з ознаками вільної варіаційності. Прослідковано спорідненість композиції українського митця з баладами Ф. Шопена та Ф. Ліста, яка проявляється у використанні рис сонатної форми і варіацій, монотематизму, декламаційності, імпровізаційності. Констатовано вплив на музичний тематизм «Балади» народно-пісенної музики, яка проявляється у застосуванні думного епосу. Репрезентовано виконавські особливості п’єси Б. Лятошинського, які полягають в ладовому тембро-фонічному забарвленні фактури, оригінальних авторських мелодико-гармонічних зв’язках, метроритмічних особливостях. До головних інтерпретаційних проблем, з якими зустрічається піаніст, належать поліфонічність фактури, фактурно-тембральні, агогічні, ритмічні, артикуляційні, фонічні засоби. Розглянуто в «Баладі» тв. 22 застосування композитором різнопланової фортепіанної техніки: октавно-акордового викладу, швидких широкоохоплюючих пасажів, а також використання фактурної та гармонічної педалізації. Доведено, що «Балада» тв. 22 Б. Лятошинського є високопрофесійним навчально-виконавським матеріалом для розвитку у піаністів власної інтерпретаційної концепції, яка ґрунтується на глибокому проникненні в авторський задум та впровадженні індивідуальної виконавської моделі. Власне це сприятиме художньому впливу п’єси на слухацьку авдиторію.
12
Movchan, Oleksii. "АРАНЖУВАННЯ ФОЛЬКЛОРНОЇ МУЗИКИ ЯК СПОСІБ ТВОРЧОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ДЖАЗОВОГО ВИКОНАВЦЯ (на прикладі власного аранжування козацької пісні «Від поля до поля»)". Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 27 (19 грудня 2024): 45–57. https://doi.org/10.33287/222440.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню особливостей власного джазового аранжування козацької народної пісні із залученням стилістичних рис сучасного музичного напряму хіп-хоп. Акцент в аналізі авторського аранжування зроблено на розкритті механізмів творчої адаптації фольклору, що включають гармонічні, мелодичні та ритмічні трансформації, які з одного боку зберігають автентичність першоджерела, з іншого – інтегрують його у класичну джазову форму із соло секцією, більш ускладненою гармонічною сіткою із септакордами та використанням власне джазових музичних інструментів. Розглянуто специфіку використання сучасних прийомів аранжування, таких як атональна послідовність акордів, метрична модуляція, нерівномірний розподіл бітів, використання нот із функціональних акордів у проведенні головної теми, як основного методу аранжування. У статті розкрито поняття сучасного джазу та його імпровізаційні особливості. Мета статті полягає у науковому обґрунтуванні сутності, значення та побудови власного джазового аранжування фольклорних творів. Методологія дослідження ґрунтується на виконавсько-інтерпретологічному, емпіричному та експериментальному методах, методах музично-теоретичного дослідження, що включають у себе метод гармонічного аналізу та аналізу музичної форми. Наукова новизна отриманих результатів роботи полягає в обґрунтованості сутності аранжування, як творчого процесу, та результату творчої адаптації фольклорних творів крізь призму джазового аранжування у його сучасному баченні. Висновки. Поєднання традиційної музики з модерновими музичними стилями, такими як джаз, потребують від автора аранжування знань як стосовно засадничих рис фольклору, так і щодо особливостей сучасного джазового виконавства. Створення подібних аранжувань має потужний потенціал не лише для збагачення музичної індустрії та її різноманіття, але й для міжжанрового й міжстильового обміну і збереження культурної спадщини через творчі інноваційні підходи, адаптуючи народномузичні твори до вимог сучасного слухача. Особливість творчої роботи автора полягає в тому, що аранжуванням козацьких пісень в різних джазових інтерпретаціях приділялось вкрай мало уваги, а поєднання зі стилем хіп-хоп застосовується вперше.
13
Перегуда, О. В. "Якісний аналіз спряжених гармонічних осциляторів при випадковому збуренні "білим шумом"". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Математика. Механіка, Вип. 6 (2001): 47–52.
Find full text
14
Бондаренко, Андрій. "МЮЗИКЛ ЯК ІНТОНАЦІЙНА ПРАКТИКА". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 46 (22 травня 2022): 78–86. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258619.
Full textAbstract:
Мета статті — виявити особливості жанру мюзиклу та перспективи його розвитку в українському середовищі з точки зору використовуваних інтонаційних практик. Методологія дослідження спирається на комплексний аналіз часо-просторових характеристик музичної мови, використаної у мюзиклах, що дозволяє визначити характер залучених інтонаційних практик, виявити спільне й відмінне у творах цього жанру. Результати. Проаналізовано характерні риси музичної мови ранніх кіномюзиклів США та Великої Британії, ранніх мюзиклів СРСР та мюзиклів українських авторів доби незалежності. На основі проведеного аналізу зроблено висновок про те, що попри стильову і навіть жанрову різнорідність мюзиклів різних історичних періодів та національних шкіл для композиторів, що залучаються до написання музики до мюзиклів, є важливим вибір інтонаційних практик, що спонукають до її легкого, гедоністичного сприйняття. Для ранніх американських мюзиклів такий вибір передбачав використання переважно мажорних тональностей та численних оркеструвань із залученням елементів джазу. Становлення в 1960-х роках рок- і поп-музики змінило інтонаційну палітру мюзиклів, обумовивши орієнтацію композиторів на інтонаційний світ поп- і рок-музики, а згодом і танцювальної електроніки. Активізація стилістичних пошуків українських авторів у цьому жанрі, зокрема орієнтація на інтонаційні практики сучасного українського року й танцювальної електроніки, спонукає до висновку про те, що потенціал цього жанру в Україні ще не вичерпано. Наукова новизна полягає у дослідженні проблеми інтонаційної специфічності мюзиклу, аналізі «часо-просторових» параметрів — ладо-гармонічних, темпо-ритмічних особливостей, жанрових і стильових зв’язків.
15
Нерубацький, Володимир Павлович, Олександр Андрійович Плахтій, Володимир Вікторович Івахно, Денис Анатолійович Гордієнко та Дмитро Андрійович Шелест. "Аналіз методів керування випрямно-інверторного перетворювача електровоза". Інформаційно-керуючі системи на залізничному транспорті 29, № 2 (2024): 33–44. http://dx.doi.org/10.18664/ikszt.v29i2.307651.
Full textAbstract:
У статті наведено дослідження характеристик електромагнітної сумісності в системі «електровоз - контактна мережа». Проведено аналіз впливу якості електричної енергії на надійність і ресурс роботи залізничних пристроїв та інших об’єктів. Визнaчeно недоліки режиму роботи тиристорних випрямлячів у статичних перетворювачах електровозів однофазного змінного струму. Проведено моделювання різних режимів керування випрямно-інверторного перетворювача електровоза. Подано адаптивну систему різнофазного керування випрямно-інверторного перетворювача із застосуванням діодного плеча, ввімкненого паралельно колу випрямленого струму, що дає змогу незалежно від місця розташування на фідерній зоні максимально виконувати функцію зниження коефіцієнта гармонічних спотворень.
16
Boyko, M. O., V. P. Savchuk та D. O. Zinchenko. "ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ ПОРУШЕННЯ ПРОТІКАННЯ РОБОЧОГО ПРОЦЕСУ СУДНОВОГО ДВИГУНА MAN B&W 8L48/60 НА ДИНАМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРИВОШИПНО-ШАТУННОГО МЕХАНІЗМУ". Transport development, № 1(16) (13 квітня 2023): 34–46. http://dx.doi.org/10.33082/td.2023.1-16.03.
Full textAbstract:
Вступ. Надано оцінку застосування аналізу крутильних коливань динамічних моделей двигунів внутрішнього згоряння для розробки та вдосконалення діагностичних комплексів. Зниження експлуатаційних витрат сучасних суднових середньообертових двигунів (СОД), що пов’язані із вартістю робіт з технічного обслуговування та ремонту, можливе за рахунок оснащення суднових енергетичних установок системами безперервного моніторингу ефективності протікання робочих процесів в циліндрах двигунів. Складність динамічної системи дизеля та стохастична природа виникнення несправностей потребує детального дослідження впливу зміни технічного стану систем та механізмів двигуна на показники крутильних коливань. Одним із ефективних засобів такого дослідження є комп’ютерне моделювання із використанням спеціалізованих програмних комплексів. Мета. Дана стаття присвячена дослідженню динамічних процесів механічних систем двигунів внутрішнього згоряння, що використовуються для моделювання крутильних коливань в програмному комплексі GT-SUITE. Надано опис комп’ютерної 1-D моделі суднового дизеля MAN 8L48/60 та особливостей налаштування головних шаблонів для моделювання динамічних процесів справного двигуна та такого, що має порушення протікання робочого процесу 5-го циліндру. Результати. Порівняння результатів моделювання вказують на те, що різниця кутових прискорень маховика складає 3033 рад/с2, а на вільному кінці – 20652 рад/с2 для номінального режиму навантаження. Встановлено вплив гармонічних коливань елементів на значення величин кутових прискорень колінчастого валу. Висновки. З’ясовано, що основний вплив здійснюють гармонічні коливання четвертого порядку, що перевищують інші в 6 і більше разів.
17
Фадєєва, К. "Кібернетичні підходи в теоретичному музикознавстві: аналітичний огляд". Bulletin of KNUKiM. Series in Arts, № 30 (1 липня 2014): 102–8. https://doi.org/10.31866/2410-1176.30.2014.159828.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретико-інформаційні підходи в аналізі логіко-конструктивних принципів музичного мислення. Запропонована формалізована модель є ілюстрацією системно-структурної організації музичного матеріалу (зокрема, гармонічних явищ).
18
Трасковецька, Лілія, Ольга Вальчук та Ірина Гащук. "МОЖЛИВОСТІ MATLAB У ДОСЛІДЖЕННІ СПЕКТРАЛЬНОГО ПЕРЕТВОРЕННЯ ФУР’Є". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 79, № 1 (2020): 278–91. http://dx.doi.org/10.32453/3.v79i1.113.
Full textAbstract:
Робота присвячена важливій темі теорії рядів – темі “Перетворення Фур’є”, яка широко використовується в багатьох сферах, зокрема у радіотехніці в процесі цифрової обробки сигналів. Достатньо відмітити техніку розділення і фільтрації сигналів в радіотехніці та створення сучасних цифрових аналізаторів спектру, у тому числі реального часу. Розклавши прийнятий сигнал на різні частотні складові, ми можемо вияснити, як виник сигнал, по якому шляху він слідує або, якому зовнішньому впливу він підлягав. Тобто можна провести спектральний аналіз і отримати інформацію для з’ясування походження сигналу. Спектральний аналіз - це один із методів обробки сигналів, який дозволяє характеризувати частотний склад сигналу. Математичною основою спектрального аналізу є перетворення Фур’є, яке пов’язує часовий сигнал з його представленням в частотній області. В основі перетворення Фур’є лежить проста, але дуже результативна ідея – довільну періодичну функцію можна представити сумою окремих гармонічних складових. Великі і в той же час доступні можливості проведення спектрального аналізу сигналів, який ґрунтується на перетвореннях Фур’є, відкриває матрична система комп’ютерної математики Matlab. Система Matlab у всьому світі визнана як універсальний інструмент в технології спектроскопії і спектрометрії. Дякуючи великій бібліотеці функцій, зручному інтерфейсу, вона швидко завоювала симпатії у нових користувачів: інженерів-проектувальників та розробників нових пристроїв, студентів, аспірантів, науковців, фізиків та математиків. Система пристосована до будь-якої галузі науки й техніки, містить засоби, які особливо зручні для електро- і радіотехнічних обчислень (операції з комплексними числами, матрицями, векторами й поліномами, обробка даних, аналіз сигналів і цифрова фільтрація). У роботі розглянуто алгоритм, що реалізує перетворення Фур’є для періодичних функцій, проведено аналіз функціональних можливостей Matlab для генерації ів. Крім того, створено програмний код в системі Matlab з використанням спеціального середовища візуального програмування GUIDE, який дозволяє: генерувати основні сигнали і радіосигнали, що часто використовуються, демонструвати спектри сигналів, аналізувати зміну періоду сигналу (при збільшенні періоду ширина приросту частот між спектральними лініями збільшується і навпаки), генерувати довільний сигнал з шумом і без нього та аналізувати оцінку їх спектральної густини.
19
КАБАЦІ, Ольга, Світлана НОВІКОВА та Ганна ТАРНОВЕЦЬКА. "“НАСЛІДУЮЧИ ГАНОНА” БОГДАНА КРИВОПУСТА: ПОЛІ-ЛАДОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ВИКОНАВСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПІАНІСТІВ". Fine Art and Culture Studies, № 3 (4 вересня 2023): 53–61. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2023-3-8.
Full textAbstract:
Мета статті – розкрити методико-виконавські засади фортепіанної музики Богдана Кривопуста у виконавській парадигмі сучасного українського фортепіанного мистецтва, проаналізувати стан досліджуваності проблематики застосування аспектів поліладовості у фортепіанній музиці на прикладі фортепіанного твору «Наслідуючи Ганона», з’ясувати взаємозв’язок аналогій раціонального та ірраціонального у процесі аналізу та виконавства. Дослідити значення використання лейтмотивів 1-ї вправи Ш. Ганона у фортепіанній творчості українського композитора Б. Кривопуста, обгрунтувати джерело національних сентенцій в інтеграції з традиціями джазового фортепіанного регтайму. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного, логічного, аналітичного та мистецтвознавчого методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє з’ясувати особливості застосування формотворчих елементів у розвитку поліладовості фортепіанного мистецтва Б. Кривопуста на основі вивчення методико-виконавських засад «Наслідуючи Ганона» в інтегрованій синергії. Наукова новизна. Вперше розкриваються основні формотворчі засади застосування поліладових аспектів у фортепіанній музиці Б. Кривопуста, розширення горизонтів інтерпретації методико-виконавських образів у розумінні гармонічної мови та мелодики, елементів застосування лейтмотиву 1-ї вправи Ш. Ганона в інтеграції з джазовою поліакордикою фортепіанного регтайму. Використання інтеграційних та інтерпретаційних джазово-музичних витоків і українського мелосу в умовах поліладових механізмів виконавства як синергетичного підходу та стилістики сучасної інтерпретації. Висновки. Відображення поліладових аспектів у сучасній українській фортепіанній музиці є еволюцією музичної мови в умовах нестандартного композиторського підходу, що відображається у нашаруванні й поєднаннях поліладових та політональних структур у єдину канву музичного мелосу, до гармонічних та ритмо-інтонаційних витоків, які спрямовані до оновлення напряму українського фортепіанного регтайму. Популяризація національних рис фортепіанної музики, утвердження виконавсько-формотворчих елементів на засадах поліладовості є малодосліджуваним явищем і перебуває на етапі докорінних змін та трансформації.
20
Григор’єва, Л. О., та C. А. Григор’єв. "МОДЕЛЮВАННЯ РЕЖИМІВ РОБОТИ КОНСОЛЬНИХ П’ЄЗОЕЛЕКТРИЧНИХ ЗБІРНИКІВ ЕНЕРГІЇ". Проблеми обчислювальної механіки і міцності конструкцій 1, № 34 (2022): 36–47. http://dx.doi.org/10.15421/4222104.
Full textAbstract:
Досліджуються коливання стержневого консольного збірника енергії з п’єзоелектричною накладкою та приєднаною масою при гармонічних збуреннях за допомогою скінченноелементного обчислювального пакету. Визначаються власні частоти та форми коливань, робочі резонансні частоти для різних матеріалів консолі, знаходиться напруга на обкладках п’єзоелемента. Проводиться аналіз частотних кривих для переміщень та згенерованої напруги при збуреннях бази та силовому навантаженні, визначається імпеданс п’єзоелемента при заданій різниці потенціалів.
21
Васюта, К. С., У. Р. Збежховська, В. В. Слободянюк, В. С. Загривий та В. І. Чистов. "Метод прихованої передачі інформації в системах з Orthogonal frequency division multiplexing (OFDM) модуляцією". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(43), (11 травня 2021): 132–39. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.43.18.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано можливості використання сигналів з Orthogonal frequency division multiplexing (OFDM) модуляцією для організації скритного радіозв’язку в системах спеціального призначення. Побудовано та проаналізовано “образ” сигналу з OFDM модуляцією в псевдофазовому просторі. Візуальний аналіз “образу” показав, що його структура є близькою до структури регулярних процесів. Дана оцінка скритності функціонування систем з OFDM модуляцією за допомогою непараметричної Brock Dechert Scheinkman (BDS) статистики. Запропоновано метод підвищення скритності сигналів з OFDM модуляцією за допомогою використання поліномів Чебишева. Проведено порівняльний аналіз Independent аnd Identically Distributed (IID) скритності хаотичних та гармонічних OFDM сигналів. Отримані результати показують, що запропонований метод формування OFDM сигналів дозволяє забезпечити вищий рівень IID скритності.
22
Матійчин, Ірина Мстиславівна. "«ГАЛИЦЬКА СЮЇТА» МИКОЛИ ДРЕМЛЮГИ – НЕВІДОМИЙ ПОЧАТОК ЙОГО ХОРОВОЇ ТВОРЧОСТІ". Слобожанські мистецькі студії, № 2 (3 липня 2024): 59–63. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.2.12.
Full textAbstract:
У статті аналізується один із перших творів Миколи Дремлюги, написаний ще у студентські роки, – хоровий цикл «Галицька сюїта». Цикл складається із чотирьох обробок українських народних пісень, поєднаних за принципом контрасту. Свого часу твір був рекомендований до виконання вчителем М. Дремлюги Левком Ревуцьким, проте фактів концертного виконання сюїти не маємо. Дотепер «Галицька сюїта» зберігалася в рукописному вигляді в особистому архіві доньки композитора Марії Дремлюги, а зараз вона готується до видання. Рукопис сюїти став базовим матеріалом дослідження, яке спиралося на метод музикознавчого аналізу, застосовувались також історико-культурний, біографічний методи та метод інтерв’ювання. У процесі дослідження було встановлено, що «Галицька сюїта», написана на початку творчого шляху М. Дремлюги, є вартісним із мистецького погляду хоровим циклом, який демонструє талановите втілення у формі сюїти віночка обробок українських народних пісень. У кожній з обробок молодий композитор застосував відповідну систему виразових засобів для оригінального втілення свого творчого задуму, продовжуючи традиції своїх попередників М. Лисенка, М. Леонтовича, Л. Ревуцького. Можемо констатувати, що під час написання сюїти М. Дремлюга відшліфовував свої навички хорового письма, експериментував із барвами хорової палітри (ладово-гармонічними, тембральними, фактурними тощо) і, урешті, створив гарну цілісну композицію, яка своєю музичною мовою буде цікавою як для виконавців, так і для слухачів. У цьому ранньому хоровому творі вже відобразилися особливості творчої манери композитора: потяг до циклічності музичної побудови, народнопісенна інтонаційна опора, продумане звуковедення хорових голосів, імпресіоністичний відблиск ладово-гармонічних забарвлень. Уведення в науковий обіг «Галицької сюїти» важливе для комплексного вивчення хорової творчості М. Дремлюги, його композиторської спадщини загалом, розуміння шляхів розвитку українського музичного мистецтва першої половини ХХ століття.
23
Бондарець, Надія, Василь Гуменчук та Владислав Петрик. "ГАРМОНІЯ ТА ДИСОНАНС: АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ МУЗИЧНОГО СУПРОВОДУ ДЛЯ ПІДСИЛЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО ВПЛИВУ У СУЧАСНОМУ КІНЕМАТОГРАФІ". Молодь і ринок, № 5/225 (15 червня 2024): 77–82. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2024.305426.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано вплив музичного супроводу, а саме: гармонії та дисонансу, на емоційні реакції глядачів під час перегляду кінофільмів. З’ясовано, як досліджувані засоби музичної виразності впливають на сприйняття візуального контенту та визначено роль, яку вони відіграють у кінематографічному сторітелінгу. Використано методи контент-аналізу музичних супроводів із визначенням їх гармонічних та дисонансних характеристик. Застосовано метод конкретизації – для опису характеристик, що є ключовими для формування успішного музичного супроводу у кіно. Уперше було проаналізовано комплексний підхід щодо вивчення взаємодії звукових та візуальних компонентів у кінематографі і впливу цієї взаємодії на емоції глядача.
24
Кіпніс, О. Л. "Аналіз застосовності наближених підходів до визначення критичних деформацій зморщування тонкої плівки на напівобмеженій підкладці". Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, № 2 (30 квітня 2025): 42–53. https://doi.org/10.15407/dopovidi2025.02.042.
Full textAbstract:
Із застосуванням співвідношень лінеаризованої теорії стійкості деформівних тіл досліджено задачу плоскої деформації про формування зморшок на поверхні бішарової системи під час її стискання вздовж межі поділу середовищ. Матеріали бішарової системи, що складається з напівобмеженої підкладки, яка вкрита тонкою більш жорсткою, ніж підкладка, плівкою, вважаються високоеластичними з довільною структурою їх пружних потенціалів. Для визначення критичних деформацій, що відповідають початку зморщування, та критичних значень довжин хвиль відповідну крайову задачу, сформульовану в термінах потенціальних гармонічних функцій, зведено до розв’язання трансцендентного рівняння, яке досліджується чисельно. Отримані критичні значення порівнюються з аналогічними значеннями, одержаними з використанням відомих наближених формул.
25
Макарчук, Олена, Б. Крохмальний, І. Зубчик та Д. Цалус. "Аналіз магнітних моментів високоефективного магнітного редуктора". Журнал електроенергетичні та електромеханічні системи 4, № 1 (2022): 62–71. http://dx.doi.org/10.23939/sepes2022.01.062.
Full textAbstract:
Розглянуто принцип дії, конструкцію та особливості розрахунку магнітних моментів безконтактного одноступеневого магнітного редуктора, що відрізняється від механічних зубчастих передач необмеженим ресурсом, високим рівнем надійності та відсутністю потреби в обслуговуванні. Метою дослідження є розроблення алгоритму розрахунку величини магнітних моментів магнітного редуктора коаксіального типу. Методи дослідження, які застосовують для досягнення поставленої мети, поєднують у собі переваги аналітичних підходів та числового симуляційного моделювання. Розроблення алгоритму обчислення моментів та аналіз отриманих технічних показників здійснено на підставі методів класичної електротехніки та теорії магнітних кіл, а верифікацію прийнятих рішень, пов’язаних зі структурою заступної схеми магнітного кола редуктора, виконано за допомогою методу скінченних елементів. Розроблений алгоритм ґрунтується на припущенні про взаємодію двох гармонічних хвиль магніторушійних сил швидкохідної та тихохідної обертових частин редуктора з результуючим магнітним полем, модульованим за амплітудою за допомогою магнітопровідного кільця зі змінною магнітною провідністю у тангенціальному напрямі. Інтегральні показники такої взаємодії, зокрема магнітні моменти, визначаються через похідну енергії магнітного поля за кутом повороту відповідного ротора. Виконаний FEM-аналіз магнітного поля дав змогу розробити заступну схему магнітного кола такого редуктора, параметри якої визначаються на підставі розмірів частин магнітопроводу та магнітних властивостей використаних матеріалів. Розв’язок системи лінійних рівнянь, які описують цю заступну схему, – це величини, що характеризують магнітне поле редуктора (магнітні потоки, МРС полюсів, спади магнітних напруг). Саме їх безпосередньо використовують у алгоритмі розрахунку магнітних моментів. У статті описано конструкцію та принцип дії магнітного редуктора коаксіального типу. Наведено порівняння результатів розрахунку максимальних моментів таких редукторів з різним передавальним числом, отриманих із використанням пропонованого аналітичного алгоритму та FEM-аналізу.
26
Lin, Youling. "СИСТЕМА ЗАСОБІВ ВТІЛЕННЯ ОРІЄНТАЛЬНОСТІ У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ОПЕРІ XVIII СТОЛІТТЯ (на прикладі опери «Китаянки» К.В. Глюка)". Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 26 (1 липня 2024): 285–99. http://dx.doi.org/10.33287/222421.
Full textAbstract:
Мета статті – розкрити специфіку процесу формування системи засобів втілення орієнтальних сюжетів у XVIII столітті на підставі комплексного аналізу сценічних і музичних параметрів опери «Китаянки» К.В. Глюка та визначити ступінь відтворення композитором китайського національного колориту. Методологічною основою статті є комплексний підхід з використанням методів інтонаційного, композиційно-драматургічного, жанрово-стильового, структурного аналізу художнього твору. Для аналізу сучасних постановок опери Глюка задіяні інтерпретаційний та порівняльний методи. Наукова новизна статті полягає у розкритті на різних рівнях художнього твору процесу формування системи засобів втілення орієнтальної тематики на початковому його етапі. Висновки. На прикладі опери «Китаянки» К.В. Глюка досліджується процес формування системи засобів втілення орієнтальної тематики в західноєвропейській опері. На підставі композиційно-драматургічного аналізу визначено точки дотику між філософськими поглядами конфуціанства і даосизму та композицією опери. Звертається увага на співвідношення в сюжеті китайської і європейської складової, що втілює ідею взаємодії Сходу і Заходу. Завдяки комплексному аналізу встановлено пріоритетність барочних стильових ознак в музиці опери, впливу естетики рококо і раннього класицизму. Східний елемент уведено в інструментальних номерах через використання в симфонічній партитурі тембрів дзвіночків, трикутника, тарілочок тощо. Доведено, що вокальні партії витримано в традиційному європейському стилі (ладотональні та гармонічні засоби, обриси мелодичних ліній та їх інтонаційний зміст, наявність ювіляцій і віртуозних каденцій, велика кількість пасажів і фіоритур, які є типовими для італійського музичного бароко і французького рококо). Проведено аналіз однієї із сучасних постановок «Китаянок» (2010 р., гол. реж. Сун Гуаньлінь), де вставними сценами в стилі пекінської опери і написаною до них новою музикою (комп. Карстен Гундерман) підкреслено великий контраст між «китайською» лексикою Глюка і реалістичним образом музичного Китаю.
27
Козій, Ольга Михайлівна. "МУЗИЧНО-ОБРАЗНА СЕМАНТИКА ХОРОВОГО ТВОРУ С. ВОРОБКЕВИЧА НА СЛОВА Т. ШЕВЧЕНКА «ОГНІ ГОРЯТЬ»". Слобожанські мистецькі студії, № 1 (20 березня 2024): 56–59. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.1.11.
Full textAbstract:
У статті наголошується на значній ролі буковинського композитора Сидора Воробкевича в розвитку національної культури та мистецтва. Мала кількість досліджень творчості композитора та відсутність аналізу хорового твору «Огні горять» спонукали автора до вибору означеної теми. Метою статті є аналіз музично-образної семантики в хоровому творі «Огні горять». Автор досліджує музично-образну семантику чоловічого хору композитора, уточнює дефініції термінів «семантика» та «семіотика», детально аналізує форму твору, ладотональний план, мелодичну побудову, гармонічну мову, хорову фактуру, динамічний план та інші засоби музично-образної виразності. Акцентується увага на тому, що семантиці слова, починаючи із заголовка вірша, підпорядковується музично-образна семантика мислення композитора, яка спрямована на осягнення та втілення філософії думки поета. Музично-образна семантика твору не лише визначається концептуальними значеннями смислів структур, але й утворює цілісну систему інтерпретації та сприймання художніх образів у творах. Проведений у нашому дослідженні аналіз одного з найяскравіших творів митця, «Огні горять», дає підстави говорити про наявність складної музично-образної семантики в художньому задумі твору, яка розділяється на декілька сюжетних ліній. Одна змальовує молодих людей, очі яких сповнені радості та надії (кульмінаційним моментом у розвитку першого образу є другий розділ, у якому композитор звертається до реальної картини свята та гуляння), в іншій сюжетній лінії композитор використовує ладо-інтонаційний комплекс, що передає драматизм і трагічність думок головного героя про швидкоплинність часу. У висновках автор стверджує, що в результаті дослідження виявлено надзвичайну виразність музично-образної семантики композитора та нерозривну єдність з авторською думкою поета.
28
СОЛОВЕЙ, ІЛЛЯ, та ОЛЬГА ВОРОЧЕК. "РОЗРОБКА МОБІЛЬНОГО ДОДАТКУ ПРОГРАМНОЇ СИСТЕМИ ДЛЯ ВЕДЕННЯ ЦИФРОФОЇ КАРТКИ ДОМАШНЬОЇ ТВАРИНИ". Herald of Khmelnytskyi National University. Technical sciences 333, № 2 (2024): 291–96. http://dx.doi.org/10.31891/2307-5732-2024-333-2-46.
Full textAbstract:
В роботі представлено аналіз конкурентів та етапи розробки мобільного додатку, який включає функції паспорта, медичної картки, відстеження активності та дошки оголошень про втрати тварин. Розглянуто недоліки та переваги існуючих додатків, детально описаний їх функціонал. Програмна система пропонує багатофункціональне рішення, що дозволяє користувачам отримати повноцінний електронний документ про своїх тварин з можливістю реєстрації різних видів та порід. Після аналізу програмних засобів у якості технологій для розробки мобільного додатку обрано мову програмування Dart і фреймворк Flutter, що забезпечує швидкість виконання та оптимізацію під інтерфейси iOS з використанням бібліотеки Cupertino UI. Це дозволяє створити високопродуктивний та естетично привабливий користувацький інтерфейс, який гармонічно виглядає на пристроях від Apple. В системі реалізовано розширені можливості взаємодії з серверною частиною через Django REST Framework, зокрема, функції відслідковування втрачених тварин з геолокаційними данними. Програмна система поєднує у собі функціональність кількох додатків у одне цілісне рішення, що робить її зручною та універсальною для широкого кола користувачів. Основні переваги системи включають підтримку мультимедійних даних, взаємодію через QR-коди та інтеграцію з глобальними картографічними сервісами. У роботі наведено елементи інтерфейсу мобільного додатку.
29
Ань, Лу. "РИСИ ДУЕТНОЇ ПОЛІФОНІЇ У ФАКТУРІ ФОРТЕПІАННИХ ПРЕЛЮДІЙ К. ДЕБЮССІ". Слобожанські мистецькі студії, № 3 (22 листопада 2024): 12–18. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.3.2.
Full textAbstract:
У статті розглядається феномен дуетної поліфонії – компонента фортепіанної фактури, відомого за творчістю видатного польського композитора-романтика Фредеріка Шопена. Матеріалом аналізу обрано фортепіанні прелюдії Клода Дебюссі «Дельфійські танцівниці», «Вітрила», «Кроки на снігу», «Вереск». Зазначено, що жанр прелюдії у фортепіанній спадщині французького митця є провідним, він уособлює риси композиторського стилю та репрезентує специфічний, багато в чому новаторський комплекс прийомів виразності. В аналізованих прелюдіях К. Дебюссі, які дослідники називають символістськими версіями «шопенізму», прослідковано тіглясть традицій жанру, в тому числі на прикладі проявів дуетної поліфонії. Доведено, що в прелюдіях К. Дебюссі можна спостерігати витончену ліричну камерність і quazi-імпровізаційність фактури, яка йде від фортепіанних творів Ф. Шопена і в якій народжується дуетна поліфонія. Аналіз вибраних прелюдій довів численні приклади трактування дуетної поліфонії шопенівського типу як специфічної форми двоголосся, що поєднала ознаки поліфонічного контрапунктування й романтичного інструментального дуету. Вказано на те, що носієм тематизму в прелюдіях є фактурні лінії, які розгортаються більше у просторі ніж у часі, що вони стають основою голосів інструментальних дуетів, склад яких постійно міняється. За традицією, це відбувається за участі супровідних гармонічних голосів. Зберігаються такі ознаки шопенівської дуетної поліфонії, як компактність розміщення голосів, активізація підголоска в момент уповільненні руху у провідному мелодичному голосі, наявність баса у найнижчому фактурному регістрі та акордовий склад у супровідних голосах. Зроблено висновок, що сутність дуетної поліфонії у прелюдіях К. Дебюссі розкривається у символістському тлумаченні модифікованої програмності, на що спрямовані засоби фортепіанної фактури.
30
Лінь, Юлін. "СХІДНА ТЕМАТИКА І СИСТЕМА ВИРАЗНИХ ЗАСОБІВ В ОПЕРАХ ДЖАКОМО РОССІНІ". Слобожанські мистецькі студії, № 2 (3 липня 2024): 54–58. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.2.11.
Full textAbstract:
Орієнталізм у музичному мистецтві ХІХ століття розглядається автором у контексті культурних тенденцій часу. Зауважено розвиток у першій чверті століття історії як науки, що деякою мірою вплинуло на літературу й оперний театр. Підкреслено, що у тривалому розвитку засобів виразності як системи втілення орієнтальних образів важливу роль відігравав метод історизму. З метою визначення засобів музичної характеристики східних персонажів у творчості Дж. Россіні проаналізовано комічну оперу «Італійка в Алжирі». Відзначено, що у сценах із турецькими персонажами та сценах з італійцями композитор уживає однакові музичні засоби, які притаманні його стилю (віртуозність, скоромовки, динамічні контрасти, тривалі нагнітання динаміки разом із прискоренням темпу в заключних розділах). На підставі порівняльного аналізу музичних образів доведено, що в характеризуванні турків композитор не вийшов за межі власного стилю. Однак у низці номерів здійснено спробу надати турецький відтінок: для загальної характеристики турків використано жанр яничарського маршу, у якому звучать обов’язкові для турецької музики великий барабан і тарілки. Підкреслено, що вокальні партії турецьких персонажів за віртуозним стилем та інтонаційним змістом збігаються з партіями італійців. Загальний аналіз опери «Турок в Італії» показав, що типові для Дж. Россіні стильові вокальні прийоми використані для характеристики як італійської, так і турецької групи персонажів. Функцію зображення Сходу, як і в попередній опері, було покладено на декоративну частину спектаклю. У процесі проведення аналізу «Маленької китайської польки» Дж. Россіні з’ясовано, що ладове забарвлення, гармонічні кольори, мелодична лінія, фактурні засоби відповідають європейській музичній стилістиці. Назва «Китайська полька» – дань європейській моді на стиль «шінуазрі».
31
Афоніна, Олена Сталівна, та Ольга Костянтинівна Зав’ялова. "ОСОБИСТІСТЬ ЄВСЕВІЯ МАНДИЧЕВСЬКОГО В РАКУРСІ ІСТОРІЇ ТА МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ БУКОВИНИ". Слобожанські мистецькі студії, № 3 (22 листопада 2024): 19–24. http://dx.doi.org/10.32782/art/2024.3.3.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у вивченні наукових розвідок з історії Буковини і творчості Євсевія Мандичевського як представника цього регіону. Наукова новизна полягає в тому, що здійснено музикознавчий аналіз фортепіанного твору Є. Мандичевського «Гавот» у порівнянні з жанровими аналогами Ф. Куперена і Ж.-Б. Люллі у ракурсі стильової специфіки. Висновки. Творча особистість Є. Мандичевського представлена в історії та музичній культурі Буковини на основі вивчення сучасних досліджень з історії краю в ХІХ столітті зі специфікою українського національного відродження через ідеї народовства, вплив загальнослов’янського відродження, відбиття обставин територіально-політичного устрою регіону в ХІХ столітті на розвиток мистецтв (В. Філіпчук, С. Фрунчак). Результатом цього стала активізація творчості митців різних галузей, зокрема музичного мистецтва, приміром творчості Є. Мандичевського з концентрацією на фортепіанному творі «Гавот». Життя і творчість Є. Мандичевський вивчали зарубіжні і українські дослідники (В. Акатріні, Я. Вишпінська, С. Герун, О. Залуцький, К. Калуга, Ю. Каплієнко Ілюк, Л. Кияновська, А. Кушніренко А. Норст, Х. Преда Шімек, Д. Фрізенеґґер, О. Яцків). Для аналізу було використано, серед інших, компаративний аналіз, який дозволив виокремити характерні для бароко і романтизму риси, притаманні твору Є. Мандичевського. Назва твору відноситься для періоду бароко, а сам танець став бальним із мелодико-гармонічною простотою і ритмічною вишуканістю. У добу романтизму, період творчості композитора, вихідця з Буковини, цей жанр в основному зберігав простоту і чіткість структури, що специфічно для класицизму. В «Гавоті» Мандичевського є розширення форми наприкінці першої і третьої частин за рахунок двотактового каденційного звороту, побудованого на мотиві секвенції. Друга частина має активний розробковий характер. Вплив романтизму відчувається в індивідуалізованій мелодиці і гармонії мініатюри.
32
ШУМАКОВА, Єлізавета. "ЕКСПРОМТИ ФРЕДЕРІКА ШОПЕНА: ВИКОНАВСЬКИЙ АСПЕКТ". Fine Art and Culture Studies, № 1 (24 квітня 2025): 233–37. https://doi.org/10.32782/facs-2025-1-34.
Full textAbstract:
Дослідження присвячене жанру експромту у творчості Ф. Шопена, його стильовим особливостям, структурним характеристикам та виконавським інтерпретаціям. У роботі розглядається історичний розвиток жанру, його зв’язок із романтизмом, а також місце експромтів у загальному контексті творчості композитора. Жанр експромту, що виник у добу романтизму, поєднує імпровізаційність, ліричну виразність і камерний характер. Його попередником був Ф. Шуберт, експромти якого мали тричастинну форму з контрастними розділами та опорою на певний піаністичний прийом. Ф. Шопен розвинув жанр, надавши йому більшої гармонічної гнучкості, вишуканої мелодики та витонченої фактури. Його експромти поєднують риси ноктюрнів, етюдів і балад, що робить їх особливо цікавими для аналізу та виконавської інтерпретації. Попри невелику кількість творів у цьому жанрі, експромти Шопена стали знаковими у фортепіанному мистецтві та отримали широке визнання серед виконавців. У ході дослідження проведено порівняльний аналіз інтерпретацій експромтів Ф. Шопена у виконанні Євгена Кісіна та Клаудіо Аррау. Виявлено суттєві відмінності в їхніх виконавських підходах: Є. Кісін акцентує увагу на чіткості артикуляції, деталізації фактури, динамічних відтінках та мінімальному використанні педалі, що забезпечує прозорість звучання. Натомість К. Аррау віддає перевагу плавному фразуванню, насиченій педалізації та м’якому, оксамитовому тембру, що створює відчуття легкого імпресіоністичного забарвлення. Отримані результати сприяють глибшому розумінню специфіки виконання експромтів Ф. Шопена та їхньої ролі в розвитку фортепіанного мистецтва. Перспективними напрямами подальших досліджень є аналіз інтерпретацій інших піаністів, дослідження впливу експромтів на творчість наступних поколінь композиторів, а також вивчення особливостей фразування, динаміки та педалізації в контексті різних виконавських традицій. Додаткову цінність становить розгляд взаємозв’язку експромтів із іншими жанрами у творчості Шопена та їхнього впливу на формування сучасних виконавських підходів.
33
Письменна, Оксана. "ЖАНРОВО-СТИЛЬОВА ПАЛІТРА ФОРТЕПІАННИХ ТВОРІВ ВАСИЛЯ БЕЗКОРОВАЙНОГО". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО), № 44 (10 червня 2023): 180–87. http://dx.doi.org/10.35619/ucpm.vi44.621.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на відродження забутої постаті українського композитора, диригента, музично-громадського діяча, піаніста В. Безкоровайного та ознайомлення з його фортепіанною спадщиною. Для підтвердження плідної просвітницької діяльності митця окреслені визначальні віхи його життєтворчості.
 Аналіз низки композицій митця – вальс, танго, коломийка, думка, – в яких етнічні, національні корені лягли в основу назви жанру, демонструє опору на жанрову модель танців. Розглядаються також твори «чистої» музики, у яких відповідний настрій, образ чи стан створюється лише за допомогою музично-виражальних засобів. Це – ноктюрни, пісні без слів. У більшості композицій переважають дво – тричастинні форми; окремі мініатюри об’єднуються в цикли – в’язанки народних пісень чи танців. У палітрі стилістичних рис та мовновиражальних засобів спостерігаємо синтез ладових, гармонічних, метроритмічних особливостей українського фольклору та засад європейської музики.
34
Шутко, Дарʼя Олегівна. "СОНЕТ У КАМЕРНО-ВОКАЛЬНІЙ ТВОРЧОСТІ МИКОЛИ ДРЕМЛЮГИ". Слобожанські мистецькі студії, № 2 (26 травня 2025): 108–15. https://doi.org/10.32782/art/2025.2.20.
Full textAbstract:
У статті аналізуються камерно-вокальні солоспіви знаного українського композитора М. В. Дремлюги (1917–1998), створених ним протягом періоду з 1973 по 1976 рік на тексти сонетів українських та зарубіжних поетів минулого та сучасності. Зазначені твори, що яскраво характеризують М. Дремлюгу як проникливого митця-лірика, розглядаються у контексті соціокультурних обставин окресленого часового проміжку, характерних для радянської дійсності другої половини ХХ століття. В процесі аналізу ряду романсів на слова Ф. Петрарки, Мікеланджело та В. Шекспіра увага була сфокусована головним чином на суттєвих елементах музичної мови композитора – мелодиці, гармонії, метроритмічних та фактурних нюансах. Оскільки в процесі дослідження особливий інтерес в автора статті викликав механізм узгодження музичної та літературної складових камерно-вокального твору, пошук композитором шляхів втілення структурних канонів сонету в контекст музичної форми отримав пріоритетне значення. Метою дослідження є виявлення характерних стилістичних та концептуальних особливостей романсів М. В. Дремлюги, написаних на тексти сонетів українських і зарубіжних авторів. При дослідженні камерно-вокальної спадщини М. Дремлюги періоду 1973–76 років були задіяні наступні методи: аналітично-описовий (задля характеристики стильових та концептуальних особливостей ряду романсів М. Дремлюги), метод історичного аналізу (для з’ясування обставин створення аналізованих творів, а також при роботі з рукописами та архівними документами) та метод системного аналізу (для здійснення узагальнень та формулювання проміжних та кінцевих висновків). Музичний сонетарій Миколи Дремлюги й на сьогоднішній час залишається мало дослідженою цариною, що свого часу знайшла побіжне висвітлення лише в одній розвідці. В нашому дослідженні вперше проведено аналіз ряду романсів М. Дремлюги в контексті специфіки музичної інтерпретації композитором сонетної структури. Зібрання музичних сонетів М. В. Дремлюги яскраво експонує ліричну грань його різносторонньої творчої індивідуальності. Зазначені вокальні солоспіви відзначаються органічністю й стрункістю форми, багатством мелодичної, гармонічної та метроритмічної палітри, розгорнутістю, виразністю та фактурним розмаїттям фортепіанних партій, що часто виходять за межі простого супроводу.
35
Ченгіанг, Ксіонг. "СИНТЕЗ КИТАЙСЬКОЇ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В КОМПОЗИТОРСЬКІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ХУАН ЦЗИ ВІРШІВ СТАРОДАВНІХ КИТАЙСЬКИХ ПОЕТІВ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: культурологія) 46 (15 грудня 2023): 36–42. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v46i.671.
Full textAbstract:
Розкриті особливості жанру китайської художньої пісні, виявлені її типологічні риси. На прикладі двох вокальних мініатюр «Як квітка – не квітка» та «Сходження на вежу» китайського композитора Хуан Цзи на вірші стародавніх поетів Бо Цзюя – VIIІ-ІХ ст. та Ван Чжо – ХІ-ХІІ ст. продемонстровано відповідність музично-виражальних засобів до образно-настроєвого навантаження творів та їх символічного змісту. Відзначено, що здійснений комплексний аналіз творів підтверджує синтез характерних рис китайської національної традиції та європейських виражальних засобів і норм архітектоніки. Художні пісні Хуан Цзи оригінально поєднують китайську ладово-тональну і західну романтично-імпресіоністичну гармонічну організацію.
36
Панченко, Борис Євгенович, та Миколай Володимирович Северин. "Математичне моделювання дифракції плоских гармонічних хвиль на жорсткому циліндричному включенні довільного поперечного перерізу". International Scientific Technical Journal "Problems of Control and Informatics" 69, № 3 (2024): 33–43. http://dx.doi.org/10.34229/1028-0979-2024-3-2.
Full textAbstract:
Запропоновано нову математичну модель, засновану на методі сингулярних інтегральних рівнянь. Досліджено крайову задачу про дифракцію плоских пружних стаціонарних хвиль на жорсткому циліндричному включенні довільного поперечного перерізу, розташованому в нескінченному ізотропному середовищі. Отримана система сингулярних інтегральних рівнянь вирішується чисельно шляхом механічних квадратур. Використано додаткові умови у інтегральній формі. Для підвищення точності результатів застосовано метод розпаралелювання алгоритму. Проводиться аналіз напружено-деформованого стану границі включення. Досліджено вплив форми контуру включення — проведено порівняння результатів для еліптичної та ромбічної форм. Зʼясовано, що для різних типів хвиль, які взаємодіють з різними формами границі включення, є принципова відмінність у розподілі контурних напружень при набіганні на жорстке включення хвилі розширення-стиснення (P-випадок) чи хвилі зсуву (SV-випадок). У P-випадку для еліптичної чи ромбічної форми нормальне контурне напруження досягає локальних максимумів в лобовій та тіньовій точках відповідно. У SV-випадку також для обох форм контуру нормальне напруження у цих точках дорівнює нулю і досягає максимуму в околі точки зісковзування. Дотичне напруження в P-випадку в лобовій і тіньовій точках дорівнює нулю, а його максимум досягається поблизу точки зісковзування. У SV-випадку нормальне напруження приймає максимальне значення в лобовій точці і має локальний максимум поблизу точки зісковзування. При збільшенні параметра відносної щільності включення спостерігається збільшення нормального напруження у P-випадку та дотичного — у SV-випадку поблизу лобової точки та їх зменшення в околі тіньової точки. А максимум дотичного напруження у P-випадку та нормального у SV-випадку зміщується з тіньової області в освітлену. Крім того, у P-випадку переважає нормальне напруження, а значення параметра відносної щільності практично не впливає на значення цього напруження в точці зісковзування. При цьому спостерігається значний вплив форми границі передусім на амплітудні значення.
37
Корченко, Олександр, та Ольга Грищук. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МАТЕМАТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ МОВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ". Ukrainian Scientific Journal of Information Security 28, № 2 (2022): 48–56. http://dx.doi.org/10.18372/2225-5036.28.16949.
Full textAbstract:
Загострення кібербезпекової ситуації навколо України потребує кардинального перегляду чинних підходів до забезпечення кібербезпеки інформаційно-комунікаційних систем держави. Випереджальні темпи розвитку засобів та технологій кібернападу обумовлюють необхідність пошуку нових нетривіальних (асиметричних) та одночасно практичних ідей, спрямованих на забезпечення кіберзахисту інформації незалежно від виду її подання. Останнім часом мовна інформація, яка циркулює в IP-мережах, стає об’єктом кібернападу з боку недобросовісних конкурентів, іноземних державних інституцій і просто зацікавлених осіб. Як відомо, одним із найдієвіших заходів кіберзахисту мовної інформації є її криптографічний захист. Відомі міжнародні та національні криптографічні протоколи забезпечують достатню криптографічну стійкість, але попри це кількість кіберзагроз мовній інформації не зменшується, а ,навпаки, збільшується пропорційно до зростання її цінності. Тому й надалі залишається актуальним питання підвищення рівня захищеності мовної інформації, яка циркулює в IP-мережах. Одним із перших етапів на шляху створення новітніх криптографічних засобів захисту мовної інформації є аналіз відповідних математичних моделей. Для встановлення переваг та недоліків відомих математичних моделей мовної інформації та вибору серед них за однакової точності тієї, яка враховуватиме індивідуальні особливості джерела мовної інформації, а також матиме прийнятну реалізованість для заданої системи параметрів, у статті наведено результати аналізу двох класів моделей: динамічних та стохастичних. Показано, що основними динамічними моделями мовної інформації, які належать до моделей першого класу, є вейвлет-моделі, імпульсно-модульовані та хвильові, моделі лінійного передбачення, гармонічні математичні моделі. У статі окрім відомих математичних моделей першого класу проаналізовано їх новий тип – фредгольмові моделі мовної інформації. До другого класу моделей, розглянутих у статті, включено два типи з найбільш поширених, а саме: акусто-фонетичні моделі та моделі мовного трафіка. Для кожної з досліджених моделей того чи іншого класу і типу було встановлено розробників, наведено математичний апарат, який покладено в їх основу, формалізовано досліджувану математичну модель мовної інформації. На основі введеної якісної шкали за сукупністю визначених переваг та недоліків проаналізованих моделей оцінено ступінь досяжності одержаних результатів відповідно до поставленої в статті мети. Отже, проведений аналіз охопив найбільш поширені класи математичних моделей мовної інформації та дозволив серед них обрати ту, яка стане підґрунтям для розроблення новітніх криптографічних засобів захисту.
38
Рущицький, Я. Я. "Aналогії між класичною задачею про коливання двох зв’язаних тіл і некласичною задачею про поширення плоских хвиль у двофазній суміші". Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, № 2 (30 квітня 2021): 21–28. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2021.02.021.
Full textAbstract:
З метою виявлення аналогій в процедурах аналізу описано та прокоментовано дві задачі: класичну задачу(задачу К) про гармонічні коливання двох зв’язаних між собою абсолютно твердих тіл, підвішених на пру-жинах, і некласичну задачу (задачу Х) про поширення плоских поздовжніх хвиль у двофазній пружній сумішіПобудовано ряд аналогій між цими задачами, які описані у вигляді шести кроків порівняльного аналізу задачК та Х, кожен з яких відповідає певній конкретній аналогії. Акцентовано увагу на корисність спостере-жених аналогій для аналізу задачі про хвилі. Отже, показано, що теорія двофазних сумішей у своєму роз-витку в області теорії хвиль може успішно використовувати аналогії з відповідних задач теорії коливаньдвох взаємозв’язаних коливних систем. З наведених аналогій випливає більш загальний факт, що виявлениймай же 100 років тому академіком Мандельштамом, механізм взаємодопомоги в теорії коливань за цей часрозширив свій вплив і на теорію хвиль.
39
Avramenko, V. M., O. V. Martyniuk, and T. M. Hurieieva. "ANALYSIS OF FLUCTUATIONS STATIC STABILITY OF IPS UKRAINE USING HARMONIC FUNCTIONS WITH VARIABLE AMPLITUDE." Tekhnichna Elektrodynamika 2017, no. 4 (2017): 41–47. http://dx.doi.org/10.15407/techned2017.04.041.
Full text
40
ТЕРЕМКО, Олександр. "ОСОБЛИВОСТІ КЛАРНЕТОВИХ ПАРТІЙ У СИМФОНІЧНІЙ ТВОРЧОСТІ Й. ГАЙДНА". Fine Art and Culture Studies, № 4 (25 жовтня 2024): 52–56. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2024-4-8.
Full textAbstract:
Мета роботи присвячена дослідженню ролі та особливостям кларнетових партій у симфонічній творчості видатного австрійського композитора Йозефа Гайдна. У фокусі аналізу знаходяться пізні симфонії композитора, зокрема "Лондонські симфонії", які демонструють інноваційний підхід Гайдна до використання кларнета в оркестрі кінця XVIII століття. Стаття розглядає тембральні характеристики кларнета, його мелодичні та гармонійні функції, а також драматургічну роль у симфонічних структурах Гайдна. Особлива увага приділяється симфоніям № 99 та № 103, де кларнетові партії відіграють значущу роль у створенні музичної драматургії та розкритті художніх задумів композитора. Методологія дослідження спирається на детальний аналіз партитур, а також на контекстуальний підхід до вивчення історичних і музичних джерел. Стаття демонструє, як Гайдн, експериментуючи з новими інструментальними можливостями, сприяв розвитку симфонічної музики та розширенню оркестрової палітри свого часу. Наукова новизна полягає у малій кількості досліджень відчизняними науковцями тематики інтеграції кларнета в оркестр епохи класицизму його розвиток та становлення в ньому. У зв’язку з тим, що композитор доволі мало встиг використати даний інструмент у свої творчості його роль у популяризації інструменту применшується, що я вважаю є не правильно. У статті представлені нові підходи до вивчення інструментовки та музичної драматургії Гайдна через призму використання кларнета. Проведено систематичне дослідження мелодичних і гармонійних функцій кларнетових партій у симфоніях Гайдна. Виявлено, що кларнети не лише доповнюють струнні та інші духові інструменти, але й часто виконують ключові ролі у проведенні тем і створенні гармонічної підтримки. Визначено вплив використання кларнетів у симфоніях Гайдна на подальший розвиток симфонічної музики, зокрема на творчість композиторів наступних поколінь. Окреслено, як експерименти Гайдна з кларнетами сприяли еволюції оркестрової практики. Висновок: дослідження особливостей кларнетових партій у симфонічній творчості Йозефа Гайдна дозволило глибше зрозуміти його новаторський підхід до оркестровки та роль цього інструменту в музичних структурах кінця XVIII століття. Аналіз пізніх симфоній, зокрема "Лондонських симфоній", продемонстрував, як використання кларнетів збагатило темброву палітру оркестру та додало нових виразних можливостей.
41
Bondarenko, Andrii Ihorovych. "ДО ПРОБЛЕМИ ТИПОЛОГІЇ АКУСТИЧНИХ ПОДІЙ У СУЧАСНІЙ ЕЛЕКТРОННІЙ МУЗИЦІ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ О. НЕСТЕРОВА «КОЛЬОРОВА ФЛЮОГРАФІЯ»)". Музичне мистецтво і культура 1, № 31 (2020): 18–29. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-1-2.
Full textAbstract:
Мета роботи – дослідити типологію акустичних подій на прикладі композиції Олександра Нестерова «Кольорова флюографія», використо- вуючи методи спектрального аналізу. Для досягнення цієї мети по- ставлено такі завдання – проаналізувати поняття «акустична подія», виявити різні типи акустичних подій у вищезгаданому творі та ок- реслити їх роль у драматургії твору. Методологія. У ході дослідження використано спектральний аналіз музичного твору за допомогою про- грамного забезпечення. Результати спектрального аналізу були піддані системно-аналітичному та компаративному методам дослідження. Наукова новизна. У статті вперше розкривається співвідношення тер- мінів «акустична подія» (Г. Когут) та «звуковий об’єкт» (П. Шеффер) і вперше досліджується творчість композитора Олександра Нестеро- ва. Висновки. Введене П. Шеффером поняття «звуковий об’єкт» сут- нісно співпадає з поняттям «акустична подія», що його запропонував Г. Когут. Розуміння акустичної події (звукового об’єкта) як основопо- ложного елемента музичної тканини дає змогу детально аналізувати твори електронної музики як сукупність таких подій, що є елемента- ми цілісної системи. У творі О. Нестерова «Кольорова флюографія» виявлено та проаналізовано акустичні події трьох типів – гармонічні тони (переважають), імітації звуків ударних інструментів (що ство- рюють джазові жанрово-стилістичні алюзії) та концентровані висо- кочастотні акустичні події, інтервальна компонента яких не сприй- мається на слух. Характер взаємодії цих акустичних подій дозволяє вивчити загальну драматургію та форму твору – контрастно-складову 8-частинну з ознаками 4-частинного сонатно-симфонічного циклу. Ра- зом із тим типологія акустичних подій у «Кольоровій флюографії» дещо відрізняється від типології, що виявлена Г. Когутом у творі Г. Лахен- мана “Pression”, а також відрізняється від виявленої нами раніше ти- пології у творі А. Загайкевич «Мотус». Таким чином, робимо висновок про те, що різні музичні твори характеризуються різною типологією акустичних подій, натомість створення єдиної, універсальної типології потребуватиме подальшого накопичення аналітичного матеріалу.
42
Тормахова, Вероніка. "ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ У ВИКЛАДАННІ СОЛЬФЕДЖІО ДЛЯ ДЖАЗОВИХ ТА ЕСТРАДНИХ МУЗИКАНТІВ". Слобожанські мистецькі студії, № 1 (24 лютого 2025): 120–25. https://doi.org/10.32782/art/2025.1.22.
Full textAbstract:
У статті розглядаються інноваційні підходи до викладання сольфеджіо для джазових та естрадних музикантів, де враховується специфіка жанрів, орієнтованих на імпровізацію, гармонічне мислення й ритмічну різноманітність. Особлива увага приділяється інтеграції сучасних технологій у навчальний процес, що дає змогу значно підвищити ефективність занять. Сольфеджіо визначається як базова дисципліна в системі музичної освіти, яка спрямована на розвиток слуху, відчуття метроритму, гармонії та навичок читання нотного тексту з аркуша. Для джазових та естрадних виконавців, особливо вокалістів, знання сольфеджіо є ключовим інструментом для роботи з інтонацією, фразуванням і стилістикою виконання. Розглянуто різноманітні форми та методи роботи, серед яких вокально-інтонаційні вправи, сольфеджування, написання музичних диктантів і слуховий аналіз. У статті акцентується важливість використання сучасних цифрових технологій, як-от GarageBand, MuseScore, Synthesia, EarMaster, Musicca та інші. Ці програми дають студентам можливість створювати мелодії, гармонізувати їх, виконувати ритмічні вправи, а також тренувати слух і пам’ять. Зокрема, GarageBand сприяє розвитку творчих навичок шляхом експериментів із джазовими стандартами, а EarMaster забезпечує можливості для інтерактивного слухового аналізу й виконання вправ на розвиток відчуття метроритму. Synthesia допомагає вдосконалити техніку гри на фортепіано, а MuseScore та інші нотні редактори спрощують процес створення гармонічного супроводу та написання музичних диктантів. Розвиток ритмічної культури, відчуття гармонічного руху та здатності до імпровізації розглядається як основа підготовки професійних джазових і естрадних музикантів. Упровадження інноваційних технологій у викладання сольфеджіо не лише розширює традиційні методи навчання, а й робить їх інтерактивними, цікавими й орієнтованими на сучасні потреби музикантів.
43
Vereshchahina-Biliavska Olena Ye. та Frantsuzhan Olesia. "Сучасна українська фортепіанна музика як складова педагогічного репертуару (на прикладі творчості композиторів Поділля)". Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University Series 14 Theory and methodology of arts education 28 (28 грудня 2022): 146–54. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2022.28.20.
Full textAbstract:
У статті розкрито художньо-педагогічний потенціал фортепіанної музики подільських композиторів Г. Куркова та О. Рєзцова. З цією метою було здійснено комплексний аналіз фортепіанних циклів «Катрусин зошит» Г. Куркова та «Жираф-пустун» і «Паперовий кораблик» О.Рєзцова. Визначено стильові особливості їх музики, дидактичні і виховні завдання, досягти яких дозволяє робота над творами цих композиторів у класі фортепіано. Так, «Катрусин зошит» сприяє знайомству учнів з типовими ознаками і засобами виразності первинних жанрів; налаштуванню їх слуху на сприйняття сучасних гармонічних звучань та ускладнених ритмів; розвитку ладового чуття; опануванню різними штрихами і різною силою звучності; формуванню репетиційної техніки. Робота над творами О.Рєзцова, окрім формування й розвитку різноманітних технічних навичок, здатна значно розширити музичний кругозір та асоціативне мислення юного піаніста. Методичні коментарі, якими композитор супроводжує усі п’єси, не лише пояснюють зміст самої музики, але й надають викладачу допомогу у підборі прийомів для формування певних виконавських навичок.
44
ШУМАКОВ, Олександр, та Єлізавета ШУМАКОВА. "КОМПОЗИТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ВІКТОРА КОСЕНКО НА ПРИКЛАДІ КОНЦЕРТУ ДЛЯ ФОРТЕПІАНО З ОРКЕСТРОМ". Fine Art and Culture Studies, № 1 (24 квітня 2025): 228–32. https://doi.org/10.32782/facs-2025-1-33.
Full textAbstract:
Віктор Косенко – один із найяскравіших українських композиторів першої половини ХХ століття, відомий своєю багатогранною творчою діяльністю. Його внесок у розвиток фортепіанного мистецтва, камерно-інструментальної та симфонічної музики є надзвичайно цінним для української музичної культури. Особливе місце у його творчості займає Концерт для фортепіано з оркестром, який відображає індивідуальний стиль композитора та є знаковим твором у контексті української академічної музики. У статті розглядається композиторська діяльність Віктора Косенка через аналіз цього концерту. Досліджуються особливості мелодики, гармонічної мови, оркестровки та музичної драматургії. Значну увагу приділено стилістичним рисам твору, які поєднують романтичну виразність із національними інтонаціями. Аналізуючи концерт, автор статті звертає увагу на характерну для Косенка мелодійність, що має зв’язок із українським фольклором, а також на риси, притаманні європейській романтичній традиції. Окремо висвітлюється вплив на Косенка композиторів-романтиків XIX століття, таких як Фредерік Шопен. Простежуються риси його стилю, які композитор органічно поєднував із власними творчими пошуками. Увага приділяється структурі концерту, його темам, їхній взаємодії та розвитку. Розглядається специфіка оркестровки, що підкреслює сольну партію фортепіано, створюючи цілісну музичну концепцію. Окрім музично-стилістичного аналізу, стаття також розкриває історичний контекст створення концерту та його значення для подальшого розвитку жанру в українській музиці. Робиться висновок про те, що Концерт для фортепіано з оркестром є одним із найбільш значущих творів Косенка, що засвідчує високий рівень його композиторської майстерності. Завдяки цьому твору Віктор Косенко заклав підґрунтя для подальшого розвитку фортепіанного концерту в українській музиці, вплинув на сучасних виконавців та композиторів. Його музика й досі залишається актуальною, адже вона поєднує в собі глибокий ліризм, емоційність та національну самобутність.
45
КРЮТЧЕНКО, Д. В. "МЕТОД ІНТЕГРАЛЬНИХ РІВНЯНЬ В АНАЛІЗІ СТІЙКОСТІ КОЛИВАНЬ РІДИНИ В ОБОЛОНКАХ ОБЕРТАННЯ". Applied Questions of Mathematical Modeling 7, № 1 (2024): 155–63. http://dx.doi.org/10.32782/mathematical-modelling/2024-7-1-14.
Full textAbstract:
Метою дослідження є розроблення методу для оцінки стійкості руху рідини в жорстких оболонках обертання під дією вертикальних та горизонтальних навантажень. Припускається, що рідина, яка заповнює оболонку, є ідеальною та нестисливою, а її рух унаслідок дії навантажень є безвихровим. Ці припущення дають змогу сформулювати мішану крайову задачу для рівняння Лапласа відносно потенціалу швидкостей. За відсутності навантажень приходимо до спектральної проблеми власних значень. Для числового розв’язання цієї проблеми використовуємо метод інтегральних рівнянь. Застосовується третя формула Гріна, що дає змогу отримати двовимірну систему сингулярних інтегральних рівнянь для визначення потенціалу швидкостей. У разі оболонок обертання двовимірна система сингулярних інтегральних рівнянь зводиться до одновимірної. Застосовано ефективні методи обчислення одновимірних сингулярних інтегралів за процедурою Гауса з використанням середнього арифметико-геометричного значення. Використовується метод граничних елементів зі сталою апроксимацією густини. Після розв’язання спектральної проблеми отримуємо власні числа та власні форми коливань. Ці форми надалі використовуються як базисні функції під час дослідження вимушених коливань рідини під дією гармонічних навантажень. Вивчалися коливання рідини в жорсткому циліндричному резервуарі. Розглянуто явища резонансів, у тому числі й параметричного резонансу. Досліджено горизонтальні навантаження та комбіновані горизонтально-вертикальні навантаження, резонансні частоти сил, що змушують. Розглянуто вплив демпфування за Релеєм. Матриця Релея вводиться штучним шляхом. Шляхом комп’ютерного експерименту визначено найменший коефіцієнт демпфування, за якого відбувається згасання коливань. Окремо розглянуто випадки горизонтального та вертикального періодичних навантажень. Розроблена методика може бути використана для відстроювання від небажаних резонансних частот під час проєктування паливних баків.
46
Письменна, Оксана, та Ксіонг Ченгіанг. "СИНТЕЗ РОМАНТИЧНИХ ЗАХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИХ ТЕНДЕНЦІЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИХ КИТАЙСЬКИХ ЗАСОБІВ ВИРАЖАЛЬНОСТІ У ХУДОЖНІЙ ПІСНІ СЯО ЮМЕЯ НА ВІРШІ І ВЕЙЧЖАЯ «КВІТКА ТОПОЛІ»". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (напрям культурологія), № 49 (23 грудня 2024): 162–69. https://doi.org/10.35619/ucpmk.vi49.851.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на розкриття стильових рис однієї з найвідоміших китайських пісень Сяо Юмея на вірші І Вейчжая «Квітка тополі». Педагог і композитор Сяо Юмей – основоположник жанру китайськоїхудожньої пісні, громадський діяч, організатор музичної освіти різних рівнів у Китаї, став першим китайським доктором музики захистивши 1919 року у Берлінському університеті на кафедрі музикології докторськудисертацію на тему «Китай до XVII століття: дослідження історії оркестру». Відзначено, що камерно-вокальні твори митця налічують понад 100 опусів: «Запитаю», «Пісня пухнастих хмар», «Патріотична пісня пам’яті 4 травня», «Зоряне небо», «Пісня національного лиха», «Мандрівка в гори», «Казка про гусей, які летять на південь». Комплексний аналіз художньої пісні Сяо Юмея «Квітка тополі» продемонстрував майстерне поєднаннянаціональних китайських засобів виразності та традиційних принципів розвитку із західно-європейськими ладовими та гармонічними особливостями
47
Khanis, Nadiia. "ЛАДО-ГАРМОНІЧНИЙ АРХЕТИП БАГАТОГОЛОСНИХ ЛІРИЧНИХ ВЕСІЛЬНИХ ПІСЕНЬ ШЕСТИДОЛЬНОГО РИТМУ В СЕРЕДНІЙ НАДДНІПРЯНЩИНІ (результативність і проблеми моделювання фактури)". Музикознавча думка Дніпропетровщини, № 26 (1 липня 2024): 110–33. http://dx.doi.org/10.33287/222409.
Full textAbstract:
Мета статті – описати процедуру та результати моделювання багатоголосної фактури обрядових мелодій Середньої Наддніпрянщини на прикладі ліричних весільних пісень (ЛВП) шестидольної ритмічної основи, скомпонованих у трирядкові строфи (код ‹V*63›). Цей спеціальний аналітичний інструментарій був необхідний тому, що ключовою стильовою ознакою регіональних ЛВП є широка внутрішньоскладова розспівність та інтонаційна варіантність партій. Твори такої фактури важко піддаються безпосередньому аналізу – у складних плетивах мелодичних ліній дослідникові нелегко зауважити подібності й розбіжності типового розгортання мелодій та встановити їх локальні різновиди. Базою дослідження став фонд з 350 весільних мелодій названого типу, зафіксованих різними збирачами у кількох районах центральних областей України (в околицях Черкас та Кропивницького) у 1980–2020 роках. Центральною проблемою статті є власне процедура моделювання інваріантів багатоголосної фактури, спільних для певних локальних груп зразків. Для вичленування їх архетипової ладо-гармонічної основи авторка застосовує чотирирівневе моделювання, поступово наближаючись від інваріанту, властивого певному селу чи групі сусідніх сіл, до локального ладо-гармонічного стандарту (ЛЛГС), який об’єднує певний терен. У такий спосіб на берегах Дніпра (нині – Кременчуцького водосховища) вдалося виявити чотири осередки, що мали власні мелоструктурні характеристики: Дніпровський правобережний, Дніпровський лівобережний (Чорнобай), Лівобережний дворегістровий (Драбів) та Подільсько-дніпровський мікст (карти з ареалами їх поширення опубліковано у попередній статті авторки: Ханіс, Н. «Ліричні весільні пісні Середньої Наддніпрянщини: морфологія та географія строфічних мелодій шестидольної основи», 2023). Висновки. Всі установлені ЛЛГС належали до спільного архетипу – триопорної ладової версії масиву ‹V*63› (з опорами – 2, 5 і 1 щаблі), що займає дуже великі території в центральній смузі України та поширюється за її межі. Отриманий аналітичний досвід був результативним, тому апробований підхід можна пропонувати, як один із продуктивних видів роботи із багатоголосними обрядовими зразками розвинено-гетерофонічної фактури.
48
ЦЮЛЮПА, Наталія, Жанна ДАЮК та Марія ЦИГАНЮК. "ФОРТЕПІАННІ ЦИКЛІЧНІ ФОРМИ ДЛЯ ДІТЕЙ В ТВОРЧОСТІ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ". Fine Art and Culture Studies, № 4 (25 жовтня 2024): 75–80. http://dx.doi.org/10.32782/facs-2024-4-11.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню фортепіанних циклічних форм для дітей у творчості сучасних українських композиторів. У роботі розглядаються основні тенденції та особливості розвитку цього жанру в сучасній укра- їнській музиці, аналізуються стилістичні та жанрові підходи, що використовуються композиторами. Окрема увага приділяється педагогічним аспектам творів, їх впливу на музичний розвиток і виховання дітей. Мета статті – виявити та проаналізувати жанрові і стилістичні особливості дитячих циклів для фортепі- ано; розкрити їх педагогічну цінність та вплив на музичний розвиток дітей; визначити основні тенденції у ство- ренні дитячих фортепіанних циклів, а також розглянути їх роль у формуванні сучасного українського музичного репертуару для дітей. Наукова новизна полягає в детальному дослідженні фортепіанних циклів для дітей, створених сучасними українськими композиторами з акцентом на жанрові та стилістичні особливості. Стаття надає комплексний аналіз композиційних технік, використаних у цих творах, досліджує їх тематичну структуру, гармонічні рішення та ритмічні особливості. Також розглядаються унікальні риси, які відрізняють твори окремих композиторів, їх інноваційні підходи та внесок у розвиток дитячої фортепіанної музики. Стаття пропонує нові перспективи щодо інтерпретації цих творів, зокрема через розгляд їх у контексті сучасних педагогічних методик. Вона виявляє педагогічну цінність даних циклів, підкреслюючи їх потенціал у роз- витку технічних навичок та музичних здібностей у дітей. Особлива увага приділяється аналізу того, як ці твори сприяють емоційному та художньому вихованню, розвитку музичного мислення та уяви. Як висновок, дослідження підтверджує, що фортепіанні циклічні форми для дітей, створені сучасними укра- їнськими композиторами, є важливим аспектом розвитку музичного репертуару для молодших виконавців. Аналіз жанрових та стилістичних особливостей цих творів дозволяє краще зрозуміти їх роль у музичному вихованні дітей, а також підкреслює їх внесок у збагачення сучасної української музичної культури. Оцінка педагогічного потенціалу цих циклів відкриває нові перспективи для їх застосування в навчальному процесі, а також сприяє подальшому розвитку музичних традицій і творчих підходів у вітчизняній музиці. Стаття не лише поглиблює знання про сучасний український дитячий музичний репертуар, але й пропонує практичні рекомендації для педагогів щодо використання цих творів у навчанні, сприяючи підвищенню інтересу дітей до музичного мистецтва та розвитку їхніх творчих здібностей.
49
Aleksandrova, Oksana Oleksandrivna, та Yuriivna Kateryna Krasnoshchok. "ВОКАЛЬНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЦИКЛ «БЕСТІАРІЙ АБО КОРТЕЖ ОРФЕЯ» ЛУЇ ДЮРЕЯ: ВІД ПОЕТИЧНОЇ МЕТАФОРИ ДО МУЗИЧНОГО СМИСЛООБРАЗУ". Музичне мистецтво і культура 2, № 31 (2021): 21–35. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-2-2.
Full textAbstract:
Мета роботи – виявити й дати характеристику наскрізним лейтин- тонемам і ритмоформулам вокально-інструментального циклу Л. Дюрея, що поглиблюють смисловий зміст поетики Г. Аполлінера і становлять основу системи музично-поетичних метафор. Методологія досліджен- ня ґрунтується на історико-контекстуальному, компаративному й системно-аналітичному методах. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняному музикознавстві аналізується вокаль- но-інструментальний цикл «Бестіарій або Кортеж Орфея», досліджу- ється естетика французького модернізму з погляду втілення поетичних метафор у семантиці музичного твору. Висновки. Аналіз музичної драма- тургії циклу показав, що на початку 20-х років XX століття Л. Дюрей відмовився від властивої його раннім творам тонально-гармонічної сис- теми письма, звернувшись до атональної музики. У рамках нової техніки виявлено звернення до «світлих» і «темних» тональних сфер, дієзних або бемольних, що дало змогу композитору поглибити музичні смислообрази поетичних метафор. «Білі» тональні сфери також присутні в циклі, їх подано в зіставленні з контрастними образами (№ 22 «Голуб» – образ чистоти, «№ 23 «Павич» – дурниці й порожнечі). У ході аналізу інтонаційної драматургії вокально-інструменталь- ного циклу «Бестіарій або Кортеж Орфея» Л. Дюрея виявлена систе- ма лейтинтонем і ритмоформул, що становить семантичну палітру твору. Смислові одиниці, складники драматургії циклу, відображають принцип «кодування», властивий модернізму як художньому напряму початку XX століття, є втіленням поетичних метафор у музичних смислообразах. Зіставлення концепцій поеми «Бестіарій або Кортеж Орфея» Г. Аполлінера й вокально-інструментального циклу Л. Дюрея довело, що в композиторській інтерпретації зберігається первісна творча ідея духовного очищення шляхом осягнення людських недоліків, подолання власного его, милування красою світу, осмислення високої сили любові. Композиція вокально-інструментального циклу ідентична літературному першоджерелу; виняток становлять номери «Орфей», які є рефреном композиції Г. Аполлінера та відсутні в композиторській інтерпретації Л. Дюрея.
50
СУХОПАРА, Ірина. "ЗБАГАЧЕННЯ ЕМОЦІЙНО-ЧУТТЄВОГО ДОСВІДУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ". Acta Paedagogica Volynienses, № 2 (13 червня 2022): 165–71. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.2.23.
Full textAbstract:
Орієнтація освітнього процесу на гармонічне поєднання раціонально-смислової та емоційно-вольової сфер здобувачів освіти спонукає педагога до посилення емоційно-ціннісного компоненту навчання, збагачення емоційно-чуттєвого досвіду молодших школярів, що визначено завданням вивчення мовно-літературної освітньої галузі в початковій школі. Метою дослідження є теоретичний аналіз і висвітлення практичних аспектів збагачення емоційно-чуттєвого досвіду молодших школярів на уроках літературного читання. Було використано такі методи, як аналіз філософських, психолого-педагогічних наукових джерел для з’ясування сутності понять, систематизація та узагальнення даних з метою виявлення стану досліджуваної проблеми. Проаналізовано дефініції основних понять «досвід», «емоційний досвід», «чуттєвий досвід», «емоційно-чуттєвий досвід». Подано розуміння поняття «емоційно-чуттєвий досвід молодших школярів» як сукупності уявлень, знань, умінь, навичок в емоційній сфері, які набуті в процесі безпосередньої практичної взаємодії зі світом, що визначають систему ставлень і цінностей людини. Представлено функції емоційно-чуттєвого досвіду: ціннісно-орієнтовна, емоційна, мотиваційна, оцінна, розвиваюча, комунікативна. Визначено змістові компоненти емоційно-чуттєвого досвіду, особливості його збагачення в молодшому шкільному віці. Окреслено основні вміння учнів 3-4 класів з вивчення мовно-літературної освітньої галузі, які стосуються збагачення емоційно-чуттєвого досвіду на уроках літературного читання відповідно до Державного стандарту початкової освіти. Запропоновано способи збагачення емоційно-чуттєвого досвіду молодших школярів на уроках літературного читання, напрями роботи з художнім твором. Зроблено висновок про значний потенціал уроків літературного читання, для збагачення емоційно-чуттєвого досвіду молодших школярів.