To see the other types of publications on this topic, follow the link: Глядачі.
Journal articles on the topic 'Глядачі'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Глядачі.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Гандзій, О. ""Княгиня пожертвувала 100 рублів, хоч інші глядачі залишали не більше рубля"." Країна, no. 42 (345), 3 листопада 2016 (2016): 47–50.
Find full text
2
Османов, Ділявер, Микола Артюшенко, and Дар’я Миколенко. "Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва у дзеркалі окремих персоналій." Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 4, no. 1 (June 15, 2021): 28–38. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.4.1.2021.234234.
Full textAbstract:
У статті розглянуто шляхи творчих особистостей, які працювали в Київському муніципальному академічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва, – солістки Людмили Монастирської, диригента Олексія Баклана, режисера Миколи Мерзлікіна, художника-сценографа Людмили Нагорної. Завдяки власним інтерв’ю з Л. Нагорною з’ясовано, що театр дає змогу отримати досвід сценічної практики та досвід діалогу «глядач – актор». На прикладі роботи режисера М. Мерзлікіна та художниці Л. Нагорної – представників художнього керівництва – визначено, що правильно підібраний репертуар – успіх театру на довгі роки. Мета роботи – проаналізувати діяльність КМАТОБ для дітей та юнацтва як платформу для реалізації творчих пошуків молодих митців сцени. Методологія полягає в системному використанні комплексних методів дослідження у вивченні творчої біографії особистостей, які працювали в Київському муніципальному академічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва: аналітичного – для опрацювання культурологічної, мистецтвознавчої та театрознавчої наукової літератури, також опрацювання архівних матеріалів; бібліографічного методу; методу наукового спостереження та аналізу; методу теоретичного узагальнення – для підбиття підсумків дослідження. Новизна дослідження. Мистецтвознавче дослідження діяльності Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва на прикладі вивчення творчості Людмили Монастирської, Олексія Баклана, Миколи Мерзлікіна, Людмили Нагорної сприяло виявленню специфіки роботи колективу як платформи для реалізації творчих пошуків молодих митців сцени. Висновки. Обґрунтовано важливе значення створення театру як осередку виховання та розвитку молодого покоління не тільки митців, а й глядача. Театр сприяє розкриттю талантів молодих виконавців і постановників; надає змогу для експериментів як у постановочній, так і виконавській царині сценічного мистецтва, зокрема оперно-балетного; прищеплюючи в юних глядачів музичну культуру, сприяє розвитку діалогу «глядач – актор».
3
Совгира, Тетяна, Володимир Забора, Ірина Яковенко, and Олександра Погуляй. "Принципи організації кінетичного відеомепінгу в сценічному просторі: вітчизняний досвід." Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 5, no. 1 (April 21, 2022): 62–70. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.5.1.2022.255234.
Full textAbstract:
Мета дослідження полягає у визначенні принципів організації кінетичного відеомепінгу й аналізі наявного вітчизняного досвіду його використання в процесі створення сценічних видовищ. Відповідно до визначеної мети заплановано розв’язання таких взаємопов’язаних завдань: сформулювати основний понятійно-категоріальний апарат з цієї тематики; визначити технологію організації кінетичного мепінгу та можливого його застосування в театрально- видовищних заходах; простежити й узагальнити вітчизняний досвід використання кінетичного відеомепінгу в організації театрально-видовищних заходів. Методологія дослідження базується на комплексному підході та поєднанні кількох методів: аналітичного – для розгляду історичної, філософської, культурологічної та мистецтвознавчої літератури з предмета дослідження; теоретично-концептуального методу – для аналізу понятійно-термінологічної системи дослідження та виявлення особливостей упровадження кінетичного відеомепінгу в сценічний простір; історичного – для з’ясування трансформації практики впровадження цифрових технологій у сценічний простір, а також порівняльно-типологічного – для порівняння специфіки функціонування різних видів відеомепінгу, зокрема кінетичного. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розглянуто специфіку використання кінетичного відеомепінгу в процесі створення сценічного видовища. Висновки. Виявлено, що за допомогою кінетичного відеомепінгу створюється інтерактивне видовище, в якому глядач й актор можуть взаємодіяти з візуальним контентом. Встановлено, що розміщення датчика Kinect дає змогу спрямовувати проєкцію зображення на рухомі тривимірні об’єкти або ж миттєво змінювати напрямок відповідно до розташування цих рухомих об’єктів у просторі. Цим рухомим об’єктом може бути людина. У такий спосіб у процесі реалізації проєкціювання створюється ілюзія, що зображення може взаємодіяти з користувачем, «підпорядковуватися» його рухам, що надає значні переваги у створенні сценічного перформансу. У зв’язку з особливістю кінетичної системи редагувати трансляцію відеоконтенту відповідно до розташування рухомих об’єктів цей вид відеомепінгу часто називають інтерактивним. Актору вже не потрібно думати про мітки на сценічних підмостках, адже в організації кінетичного мепінгу відеопроєкція «підлаштовується» під його рухи. Однак через дорогу собівартість цієї технології сучасні режисери використовують її не задля зручності артистів (акторів) на сцені, а для перетворення заходу в інтерактивне видовище, в якому можуть узяти участь глядачі.
4
Шовкопляс, Г. Є. "Функціонування трикутника автор – виконавці – глядачі у перформансі (на матеріалі п"єси Юрія Тарнавського "Чотири проєкти на український національний прапор")." Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Філологія", вип. 78 (2018): 150–53.
Find full text
5
Kiba, Mikhail. "СЦЕНОГРАФІЯ ДИЗАЙНУ СЕРЕДОВИЩА." ART-platFORM 1, no. 1 (May 14, 2020): 158. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.1.2020.158-175.
Full textAbstract:
У статті розглянуті питання використання досвіду сценографії у дизайні середовища. Аналізується сценографія грецького театру. Вивчається співвідношення форм театру, сцени та декорації, а також їх вплив на глядача. Ці категорії також розглядаються в римському театрі. Він формується як закритий простір, щоб максимально привернути увагу глядача. У грецькому та римському театрі глядач включається в те, що відбувається на сцені, за допомогою зору та слуху. Сценографія компенсує статичність глядача використовуючи для цього рух акторів і хору, вживаючи спеціальні механізми для створення спецефектів. У статті розглянуто інший вид театралізованої вистави, в якому глядач ставав його учасником. Найпоширенышою формою такого подання була процесія. У статті наведені приклади театралізованих процесій та їх архітектурне оточення.
Важливим етапом у розвитку декорації є експерименти в театрі к. XIX – І третини ХХ ст. У театрі к. XIX ст. присутня натуралістична декорація, яка повторює оформлення міського середовища того часу. Зростання ритму міського життя, поява нових технічних засобів зв 'язку та пересування призвело до того, що декорація набуває динамічного вигляду. На декорацію театру І третини ХХ ст. вплинули авангардні течії у мистецтві. Мотиви промислової архітектури привносять у театральні постановки представники конструктивізму. Театральна декорація кі. ХХ ст. створюється проекційною технікою за допомогою цифрового устаткування. Проекції, створені з реальних фотографій, фрагментів відео, віртуальних і графічних зображень, стирають межу між декорацією театру і міським середовищем.
Декорація середовища формується як об’єми в просторі у вигляді синтезу вражень від міських споруд та середовищних об 'єктів. Ці об 'єкти, як у театрі декорація сцени, спрямовують рух, створюють зони підвищеного емоційного впливу. Середовищне проектування членує простір міста на тематичні зони з комплексом візуальних характеристик. Якість життя в цих міських зонах багато в чому залежить від середовищної декорації, що супроводжує життєві процеси.
Ключові слова: середовище, дизайн, декорація сцени, сценографія, театр, архітектурне оточення.
7
Бігус, Ольга Олегівна. "ІНТЕРПРЕТАЦІЯ БАЛЕТІВ КЛАСИЧНОГО СПАДКУ У ТВОРЧОСТІ РАДУ ПОКЛІТАРУ: ФІЛОСОФСЬКО-СВІТОГЛЯДНА ПАРАДИГМА МОДЕРН-БАЛЕТУ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 44 (June 25, 2021): 150–55. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235406.
Full textAbstract:
Мета статті – виявити особливості авторських інтерпретацій балетів класичного спадку Р. Поклітару в контексті філософсько-світоглядної парадигми балетмейстера. Методологія дослідження особливостей інтерпретації балетів класичного спадку на прикладі творчості провідного балетмейстера, засновника та художнього керівника театру «Київ модерн-балет» Раду Поклітару здійснена за допомогою таких методів: історизму (для виявлення особливостей культурно-мистецьких тенденцій сучасності), типологічного методу (для визначення специфіки процесу інтерпретації в хореографічному мистецтві), методу стильового підходу (для розуміння засад балетмейстерської діяльності хореографа). Наукова новизна. Ретельно досліджені особливості прочитання балетної класики Р. Поклітару; проаналізовані поняття «інтерпретація» в контексті сучасного хореографічного мистецтва; зроблена спроба концептуалізувати новаторство підходів до прочитання класичних балетів у контексті філософсько-світоглядної парадигми балетмейстера. Висновки. У рамках постмодерністської парадигми творчості Р. Поклітару встановили, що у власній діяльності хореограф керувався не стільки бажанням осучаснити класичний твір, актуалізувати інтегруванням зрозумілих глядачу ХХІ ст. тем, скільки метою донести основну ідею, передати авторську позицію щодо конкретної ситуації. Філософсько-світоглядні погляди балетмейстера зумовлюють не лише вихід балету за межі строго вивіреної класичної системи та оновлення хореографічної мови, а й розширення та оновлення лексики сучасної хореографії, її пластичних форм для осмислення психології людських стосунків. Осучаснення класичної спадщини балетного театру в розумінні Р. Поклітару – це засіб посилення емоційного впливу на глядача, і щоб доторкнутися до тонкого плану, митець має бути адекватний часу, в якому творить.
8
Кириченко, Альона Олегівна. "ШОУ ЯК ФЕНОМЕН МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ: СУТНІСНІ ОЗНАКИ Й ФУНКЦІЇ." Питання культурології, no. 38 (October 29, 2021): 109–19. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245783.
Full textAbstract:
Мета статті — аналітично осмислити визначення поняття «шоу», розкрити функції та сутнісні ознаки концертних шоу в сучасній масовій культурі. Методологія дослідження ґрунтується на системному підході (для розкриття взаємозв’язків між різними видами шоу, виявлення та концептуалізації їх функціональних характеристик); аналітичному та компаративному аналізі (для уточнення понятійного апарату). Наукова новизна одер- жаних результатів полягає у з’ясуванні сутнісних рис шоу як культурного продукту масо- вого суспільства, таких як публічність, масовість, видовищність, висока технологічність, орієнтація на глядача, краса, яка проявляється в стані артиста і зовнішньому антуражі. Висновки. Зазначено, що технічні відкриття, демократичні перетворення, урбаністичні процеси ХІХ−ХХ ст. стали основою створення нових соціально-економічних відносин, прояву нового типу культури — масової, що спричинило розвиток нових тенденцій в куль- турі та мистецтві. Проаналізовано багатозначність терміна «шоу» в культурологічному дискурсі: шоу може називатися телевізійна, радіопрограма, театральна вистава, масове видовище, модний показ. Визначено, що під концертним шоу розуміється концертна про- грама — сольна чи збірна, яка характеризується видовищністю, масовістю, яскравістю, технологічністю виражальних засобів. Сучасне шоу — це більше «як?», аніж «що?», тоб- то украй ефектно, помпезно, захопливо, різнобарвно, динамічно та оригінально, адже сучасний глядач прагне незабутніх вражень. Виокремлено основні функції шоу: гедоніс- тична, компенсаторна, комунікативна, інформативна та пізнавальна, функція емоційного регулювання. Наголошено на тому, що концертне шоу має сприяти розвитку творчого потенціалу аудиторії, розширювати світогляд, надавати нову інформацію. Найвищою ме- тою організаторів шоу можна вважати підвищення загальної культури суспільства.
9
Vermenych, Ya V. "Emergence of Conceptual Metaphors in Ecological Filmic Discourse." Alfred Nobel University Journal of Philology 20, no. 2 (2020): 160–65. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2020-2-20-16.
Full textAbstract:
У статті подано аналіз мультимодальних реалізацій концептуальних метафор, референт яких на- лежить до домену ЕКОЛОГІЯ, та які утворюються в екологічному кінодискурсі, зокрема англомовних документальних фільмах екологічної проблематики. Дослідження базується на сучасному варіанті теорії концептуальної метафори, яка включає мультимодальний та емергентний підходи. У статті кон- цептуальна метафора трактується як емергентний феномен, а саме пояснюється посиланням не лише на лінгвістичні засоби, а й на екстралінгвістичні, при цьому особлива увага приділяється взаємодії цих засобів. У кінодискурсі знаки різних семіотичних систем або модусів беруть участь у процесі ви- никнення екологічних метафор: розмовна мова (вербальний модус), письмова мова (візуальний мо- дус), динамічні образи (візуальний модус) і музика та звуки (аудіальний модус). Мультимодальні концептуальні метафори, тобто такі, у яких референт та корелят виражені у різних модусах, мають сильний емоційний вплив на глядача. Дослідження екологічного кінодискурсу показує, що вербаль- ний модус може яскраво ілюструвати концептуальну метафору, представлену вербально� звертати- ся до тілесного досвіду глядачів� або виділяти важливість певних рис концептуального перенесення. У статті продемонстровано, що відповідно до їх мотивації метафори екологічної проблематики, які виникають в екологічному кінодискурсі, можуть бути таких типів: кореляційні метафори, метафори, що базуються на подібності, та метафори, які виникають в результаті операції схематизації. За допо- могою цих трьох типів метафор здійснюється концептуалізація складних екологічних концептів або реконцептуалізація тих концептів, які традиційно трактуються неправильно. Це стає можливим за- вдяки зверненню до схожості цих концептів із простішими, до тілесного досвіду, або схематизації ключової риси концепту в референт метафори.
10
Виткалов, Сергій. "УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР КРІЗЬ ПРИЗМУ РЕГІОНАЛЬНОГО ГЛЯДАЧА." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 38 (January 30, 2022): 169–73. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v38i.486.
Full textAbstract:
З’ясовується сутність організації театрально-концертного життя в сучасному культурному просторі регіону; виявляються закономірності його організації; наголошується на ролі професіонального митця у формуванні ціннісних орієнтацій відвідувачів будь-якої видовищної організації та проблемах, наявних у культурному житті. Акцентується увага на репертуарі та інших формах впливу на сучасну регіональну аудиторію і прослідковується роль глядача у цьому процесі. До прикладу залучено одну з київських театральних антреприз, учасники якої час від часу гастролюють Західною Україною.
11
Штефан, Л. А., and К. Є. Каліна. "ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ПРИНЦИПИ ТЕАТРАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ЯК ГАЛУЗІ НАУКОВОГО ЗНАННЯ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 49 (2020): 136–44. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.12.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні закономірності та принципи театральної педагогіки як галузі наукового знання. Вивчення філософських, психологічних, культурологічних та мистецькознавчих джерел і зв‟язків театральної педагогіки з науками про людину дозволило провідні закономірності театральної педагогіки як науки поділити на: закономірності, котрі є спільними для філософії та театральної педагогіки; закономірності, які є спільними для психології та театральної педагогіки; закономірності, що властиві виключно для педагогічної науки; закономірності, котрі властиві театральній педагогіці. З‟ясовано, що до провідних закономірностей театральної педагогіки належать: залежність змісту театральної педагогіки від соціальної політики держави; взаємозв‟язок та взаємозалежність між метою соціального розвитку та рівнем розвитку театральної педагогіки; вплив навколишнього середовища на формування особистості; сумісний інтерес актора і глядача в кінцевому результаті їхньої взаємодії; цілісність впливу акторів на глядачів; єдність мети, завдань, змісту, методів і форм театральної діяльності; відповідність повноважень та відповідальності усіх учасників театрального дійства. До специфічних принципів театральної педагогіки як самостійної галузі наукового знання можна віднести: принцип добровільності; принцип дотримання законності; принцип відповідальності суб‟єктів театральної діяльності за дотримання етичних та правових норм; принцип універсальності; принцип клієнтоцентризму; принципи справедливості та комунікативності; принцип доповнювання, котрий передбачає підхід до розвитку людини як сукупності взаємопов‟язаних процесів (природного, культурного, соціального та ін.); принцип інтеграції, який включає взаємодопомогу всіх соціальних інституцій у процесі формування особистості; принцип партнерства та взаємної довіри та деякі інші. Отже, проаналізовані нами питання закономірностей та принципів театральної педагогіки переконливо доводять, що зазначена педагогіка є самостійною галуззю наукового знання, має категорії, які є спільними як з філософією, педагогікою та психологією, так і власні категорії, котрі притаманні суто театральній педагогіці.
12
Малюк, Євген Олександрович. "ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЛІ ГЛЯДАЧА В ОНЛАЙНОВИХ ТРАНСЛЯЦІЯХ ВІДЕОІГОР." Культура і мистецтво у сучасному світі, no. 18 (June 15, 2017): 132–47. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1915.18.2017.155691.
Full text
13
Шабаліна, Олена Миколаївна. "Маска та емоційно-тілесний інтелект в мистецтві танцю ХХ – початку ХХІ століття." Танцювальні студії 4, no. 1 (July 2, 2021): 51–63. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.4.1.2021.236223.
Full textAbstract:
Мета дослідження – виявити роль феноменів «неомаска» та «антимаска» в мистецтві танцю ХХ – початку ХХІ ст. та у формуванні емоційно-тілесного інтелекту сучасного хореографа. Методологія. Застосування історичного, компаративного, мистецтвознавчого методів сприяло проведенню науково об’єктивного дослідження. Наукова новизна. Уведено поняття «неомаска» та «антимаска» у сферу хореографічного мистецтва, проаналізовано процеси трансформації ролі маски та формування передумов становлення поняття «емоційно-тілесний інтелект» у виставах хореографів модерного й постмодерного напрямів. Висновки. Поняття «неомаска» в сучасній хореографії можна застосувати для означення візуального образу, що має відкрите обличчя, але закрите тканиною тіло, або використання тканини для покриття обличчя й тіла разом. Під «антимаскою» розуміємо «оголення» психоемоційних проблем людини, повну свободу емоційних і тілесних проявів у танці з мінімальним використанням костюму, гриму, реквізиту. Зазначено, що адаптація людини до зміни парадигми сприйняття світу зі споглядальної на особистісну призвела до актуалізації емоційно-тілесного інтелекту як складника постановочної творчості хореографів та виконавської діяльності артистів-танцівників. Констатовано необхідність відкриття дискурсу стосовно питань про тривимірний світ людини (дух, душа, тіло), що сьогодні розуміють як «тілесність». Нині в сценічній культурі поширюється філософія сприйняття не «танцюючого тіла», а «тілесності образу». Завданням сучасного хореографічного мистецтва є відкриття людині (і учасникам танцювальних перфоменсів, і глядачам) можливостей усвідомленого проживання свого життя, зняття поверхневої маски, надання усвідомлення особистої відповідальності за життя через створення й демонстрацію сучасних образів. Предмет і концепт «маска» в хореографічному мистецтві пройшли шлях трансформації від використання маски для захисту та заміни образу тіла до свідомого співвідношення «я і тіло» в розвитку емоційного інтелекту хореографа та глядача.
14
Pyzhyk, A. М. "Втілення в радянському художньому кіно образів «ворога» та «героя» періоду Української революції 1917-1921 рр." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 6 (July 5, 2018): 28–38. http://dx.doi.org/10.15421/171881.
Full textAbstract:
Проаналізовано втілення в радянських художніх фільмах 1920-х – 1950-х рр. образів «ворога» та «героя» доби Української революції. Спираючись на підходи історичної імагології, відображено специфіку формування та пропагування кінематографічних образів, тематично пов’язаних із 1917–1921 рр. Підкреслено, що на думку партійних ідеологів кінематограф мав стати знаряддям поширення комуністичної ідеології та формування в суспільстві уявлень про революційне минуле. Встановлено, що зображення революційних подій через призму ідеологічних вимог влади було одним із провідних напрямків радянського кінематографа. Фільми різних жанрів відображали боротьбу більшовиків за встановлення та утримання влади у 1917–1921 рр., формували у глядачів стійкі візуальні образи «ворога» революції та «героя». З’ясовано, що ці образи мали відмінне змістове наповнення та екранне втілення у різні періоди розвитку радянського кінематографа. Так, у 1920-х роках у художніх фільмах «Остап Бандура» (1924 р.), «Пілсудський купив Петлюру» (1926 р.), «Два дні» (1927 р.), «Звенигора» (1927 р.), «Арсенал» (1929 р.) та ін. «ворогів» представляли підступними, продажними, безжальними і водночас жалюгідними та комічними. «Герої», не дивлячись на непривабливий зовнішній вигляд, показані близькими до глядача та переконаними в перемозі під час боротьби за революційну правду. У 1930-х роках, в умовах сформованої тоталітарної системи, протилежні образи зазнають певних змін і отримують додаткові риси. Так, у фільмах «Щорс» (1939 р.) та «Вершники» (1939 р.) «вороги» все більш скритні та лицемірні, а «герої» – відверті, цілеспрямовані, прямолінійні, впевнені в рішеннях і діях партійного керівництва. Встановлено, що головним персоніфікованим «ворогом» у радянському художньому кіно довоєнної доби став Симон Петлюра. У роки німецько-радянської війни та в післявоєнний період у фільмах «Олександр Пархоменко» (1942 р.) та «Правда» (1957 р.) «ворогів» зображували менш емоційно, але більш зневажливо – як невпевнених і безвольних, а революційних «героїв», навпаки – свідомими, врівноваженими, які діють за планом, розробленим вождями комуністичної партії. Доведено, що впродовж всього існування радянського кінематографа, протиставлення образів «ворога» і «героя» дозволяло показати неминучість поразки українських національних сил і перемоги більшовиків.
15
Новосад-Лесюк, Христина Назарівна. "Музика до дитячих вистав Львівського театру юного глядача ім. М. Горького повоєнного десятиліття." Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, no. 27-28 (May 25, 2021): 80–88. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238794.
Full textAbstract:
У статті розглянуто підходи до створення музики у виставах для дітей. Окреслено характеристику персонажа як найпоширеніший спосіб введення музики у вистави для наймолодшого глядача. З віднайдених близько ста відгуків на вистави Львівського театру юного глядача ім. М. Горького 1945–1955 рр. виокремлено думки рецензентів про музичне оформлення. Із застосуванням клавірів з архіву сім’ї композитора І. Вимера здійснено аналіз музичних номерів до постав «Зайка-Зазнайка» С. Михалкова (реж. А. Зелінський, 1952) та «Два клени» Є. Шварца (реж. М. Єрецький, 1954).
16
Гусєв, В. А. "Читачі масової та елітарної літератури в "епоху глядачів"." Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Літературознавство, вип. 1 (77), ч. 1 (2014): 31–40.
Find full text
17
Макарський, О. "Як годували глядача "консервами", або про телевізійну мову." Журналіст України, no. 2 (2009): 13–18.
Find full text
18
SOM-SERDYUKOVA, Olena. "ТЕНДЕНЦІЇ МУЗЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ ХХІ СТОРІЧЧЯ В НОРВЕГІЇ." ART-platFORM 4, no. 2 (November 21, 2021): 86–106. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.4.2021.86-106.
Full textAbstract:
Музейна політика Норвегії ХХІ ст. має чіткі тенденції, які окреслюють вимоги суспільства та адекватно на них рефлектують. За останні двадцять років помітними є тенденції організації нових музеїв, активне будівництво музейних площ, рефункціонування старих приміщень, створення музейних об’єднань. На прикладі чотирьох музеїв, а саме: музейне об’єднання «МUST» у Ставангері, Національний музей фотографії у Хортені, музей Західного Телемарку та музей фаянсу в Егерсунді зроблено спробу охарактеризувати основні тенденції музейної політики Норвегії ХХІ ст. Музеї щільніше стають вписаними та включеними у культурний ландшафт країни. Означено вектор розвитку музеїв як таких, що пропагують національну культуру в широкому світовому контексті. Завдання музеїв, де головними є збирання, збереження, дослідження та презентація, не втрачають своєї актуальності. Проте акценти ХХІ ст. у цій справі змінено по відношенню до ХІХ та ХХ ст. На перший план виходить дослідницька і просвітницька справи, їх популяризація у медійному просторі, організація виставок-досліджень, відкритість музеїв до культурного та соціального діалогів. Формулювання на державному рівні ідеї – музей для всіх, вимагає від музейної справи знаходити інструменти залучення широкого глядача. Музеї як активна форма дозвілля пропанують високу естетичну якість. Презентації пам’яток приділяється надзвичайно велика увага, інтерактивна форма спілкування з глядачем є нормою. Музей із зібрання предметів поступово трансформується в напрямку презентації ідей. Дизайн експозиційного простору творить захоплюючі історії входження та спілкування з предметами культури. Досягнення техніко-технологічного розвитку впроваджуються у музейну справу головним чином для забезпечення збереження експонатів та для того, щоб фонди музеїв стали відкритими для всіх охочих у діджітальному форматі. Рівень оснащеності місцевих і регіональних музеїв підвищує їх роль як об’єктів концентрації історії про культурний ландшафт кожної конкретної території.
19
Kuchina, S. E., O. M. Kitchenko, and N. G. Biloshkurenko. "The Techniques for Attracting Viewer Attention in Advertising." Business Inform 5, no. 508 (2020): 523–31. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2020-5-523-531.
Full text
20
Хлистун, Олена. "Діяльність шоумена як професія, мистецтво і покликання." Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 4, no. 2 (October 28, 2021): 132–41. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.4.2.2021.243241.
Full textAbstract:
Мета статті – дослідити основні особистісні якості, риси характеру, професійні вміння та навички, які визначають і формують пріоритетні вимоги до постаті та діяльності шоумена. Методи дослідження. Використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, зокрема аналізу, синтезу та узагальнення для формулювання висновків. Комплексне використання методологічного інструментарію мистецтвознавчого, соціально-психологічного і системного підходів дало змогу розглянути професію і особистість шоумена як цілісну систему, яка постійно трансформується й адаптується до соціокультурних запитів сьогодення та глядачів. Наукова новизна. Здійснено спробу систематизації основних особистісних якостей, рис характеру, вмінь і навичок, що формують низку вимог до професії та постаті сучасного шоумена. Висновки. Шоумен – це витівник, масовик, артист, ведучий, організатор шоу та часто одночасно організатор і керівник шоу-бізнесу. Вроджений талант, особистісні якості, риси характеру та різнобічні професійні вміння і навички визначають пріоритетні вимоги до постаті та діяльності шоумена. Так у сценічному образі шоумена органічно переплітаються візуальні, індивідуально-психологічні, вербальні, подієві, комунікативні, соціальні, професійні й особистісні складові, які роблять мистецтво шоумена найбільш наближеним до реальності та відповідних запитів сучасності, зокрема мінливих потреб та інтересів глядачів. Однією з основних характеристик успішного шоумена є харизма як своєрідне мистецтво і талант, що визначає враження від шоумена в очах глядачів, яке часто тісно пов’язане з його зовнішністю, комунікативними якостями.
21
Погребняк, Г. "Авторські фільми на кіно- й телеекрані. Шлях до глядача." Студії мистецтвознавчі, Ч. 3/4 (43/44) (2013): 75–83.
Find full text
22
Погребняк, Г. "Авторські фільми на кіно- й телеекрані. Шлях до глядача." Студії мистецтвознавчі, Ч. 3/4 (43/44) (2013): 75–83.
Find full text
23
Хіменес, Х. Р. "ОСОБЛИВОСТІ КІБЕРСПОРТИВНОГО НАПРЯМУ РОЗВИТКУ ГОЛОВНОЇ ЛІГИ ФУТБОЛУ (MLS)." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 2 (November 4, 2021): 106–10. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-2-15.
Full textAbstract:
Професійний спорт розвивається з урахуванням умов і запитів, які продукує сучасний світ (потреба в розвагах у часи складної пандемії з усіма обмеженнями, які вона зумовлює тощо). Фактично кожна із професійних ліг ігрових видів спорту сьогодні як інструмент підвищення зацікавленості аудиторії застосовує все нові розробки суспільства, зокрема найновіші комп’ютерні й інформаційні технології. Отже, маємо нині велику кількість нових видовищних продуктів, зокрема на кіберспортивній арені. У цю тенденцію потрапляє і головна ліга футболу (MLS), яка сьогодні також має, що представити своєму глядачеві. Мета – виявити особливості побудови системи кіберспортивних змагань із футболу на прикладі MLS. Результати. Провідними змаганнями з футболу на кіберспортивній платформі, зокрема тими, які розвиваються під егідою MLS, сьогодні є кількаетапний Кубок eMLS, який проводиться із 2018 року (Серія 1, Серія 2, Кубок eMLS). Щороку формат його проведення вдосконалюється, а також розширюється кількість команд- учасниць, що представляють окремі клуби самої MLS та кількість глядачів таких матчів. Із 2020 року популярності набуває і так званий eMLS Tournament Special, який також нині пропонує цікаву та насичену змагальну діяльність у межах віртуальної ігрової діяльності з футболу. MLS активно співпрацює з компаніями, що розробляють відеоігри (Play Station), з тими, які бажають бути спонсорами такого видовища (Coca- Cola, JLab, Pringles), а також із компаніями, які висвітлюють кіберігри для широкого загалу (Twitter, Twitch, Fox). Висновки. Кіберспортивний футбол щороку набуває все більшої популярності. Розроблені MLS формати змагань у режимі онлайн залучають усе більше учасників та фанів як на Північноамериканському континенті, так і в усьому світі. Такий спосіб проведення спортивних змагань загалом і футбольних зокрема дозволяє обійти велику кількість обмежень, пов’язаних із переїздами (що характерно для реальних стартів), а отже, суттєво спрощує можливість пересічних людей бути частиною спортивного видовища.
24
Кузьменко, О., С. Миненко, К. Гриценко, and B. Яценко. "ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ МАШИННОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ СТАТИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ КІБЕРСПОРТИВНОЇ ГАЛУЗІ." MEASURING AND COMPUTING DEVICES IN TECHNOLOGICAL PROCESSES, no. 1 (May 27, 2021): 126–32. http://dx.doi.org/10.31891/2219-9365-2021-67-1-18.
Full textAbstract:
У статті розглянуто динаміку та поведінку кіберспортивної індустрії на світовому рівні та стан кіберспорту як індустрії в Україні. Визначено основні досягнення кіберспортивної сфери України. Проведено статистичний аналіз доходу кіберспортивної індустрії, сукупної аудиторії кіберспортивних ігор, постійних та пересічних глядачів змагань на основі аналізу варіації, моди, показників асиметрії та ексцесу розподілу. Для досягнення цілей дослідження було використано метод експоненційного згладження та метод опорних векторів. SVM є методом машинного навчання, який використовується для вирішення задач класифікації та регресії. Як і для класичної моделі регресії основою підходу є знаходження функції підгонки емпіричних даних. Обрані методи дозволили підготувати дані для аналізу та побудувати регресійні SVM-моделі з ядром на основі радіально-базисних функцій. Побудовані моделі для доходу кіберспорту та пересічних глядачів кіберспорту мають тип epsilon-SVM, а для світової аудиторії кіберспорту та постійних глядачів кіберспорту – nu-SVM. Доведена адекватність побудованих моделей на основі аналізу залишків моделі. Здійснено прогнозування вхідних показників. Визначено, що до 2025 року очікується постійне зростання доходу від кіберспортивної діяльності, що означає постійний розвиток та вдосконалення супутньої до кіберспорту інфраструктури. Визначено важливість та необхідність державної підтримки розвитку кіберспорту на всіх рівнях: від організації турнірних площадок до проведення регіональних, шкільних, аматорських турнірів. Отримані результати можуть бути використані Федерацією кіберспорту України, кіберспортивними організаціями, дослідниками для обгрунтування необхідності розвитку кіберспорту в Україні.
25
Погребняк, Г. П. "Сучасна масова культура в кіно та її вплив на глядача." Мистецтвознавчі записки, Вип. 17 (2010): 84–91.
Find full text
26
Кирилів, Олена, and Н. Поплавська. "ТЕРНОПІЛЬСЬКА ФІЛІЯ СУСПІЛЬНОГО МОВНИКА: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 11 (January 18, 2022): 351–55. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.058.
Full textAbstract:
Проаналізовано наповнення ефірів суспільних телекомпаній України, визначено основні формати і жанри, та результатами соціологічного опитування визначено довіру глядачів суспільному мовнику. Виокремлено основні проблеми та перспективи розвитку, а також дано рекомендації щодо покращення контенту.
27
Havrylets, Yurii, Volodymyr Rizun, Sergii Tukaiev, and Mykola Makarchuk. "Methodology to Study Behavioral Aggression Due to the Impact of Television Programs." Current Issues of Mass Communication, no. 17 (2015): 8–21. http://dx.doi.org/10.17721/2312-5160.2015.17.8-21.
Full textAbstract:
The problem of violence on television and its impact on behavioural aggression of the audience occupies a leading position in media effects studies. The main objective of the study was to explore the available methodology used by scientists in the United States and in the European Union to explore the behavioural aggression due to the impact of television programs. Through the classification of findings of the television-induced aggression empirical studies, the methodological framework of the main research methods in this field was formulated. This structure contains two basic types of research methods. First one studies the media-induced aggressive behaviour (using observation and fixing of aggression acts); second one explores the media impact on viewers’ aggressive inclinations. The latter type of techniques does not deal with the behaviour, but only with the ability to act aggressively, and with its help the researcher can only make inference about the likelihood of aggressive actions in the future. Thus, an empirical study of aggressive behaviour is in many aspects more complicated, but this approach allows obtaining more statistically significant data. Instead of that, evaluating aggressive inclinations enables accumulating a large amount of raw (unprocessed) data in faster and easier way. Results / findings. The first attempt was made to systemize all the methods of the TV-induced aggression studies, used by the U.S. and the EU scientists in their respective explorations. Special emphasis was made on the usage of the psycho-physiological measurements in the experimental research of the TV violence impact. It was found that due to the lack of sufficient veracity in the estimation of the impact of long-term media effects, the methods of fixing the short-term effects prevail in the majority of respective studies. Our further studies in this respect will be concentrated on the problematic of formation of aggressive tendencies under the influence of television programs in the long run.
28
Лукьянец, Татьяна. "ЭМОЦИОНАЛЬНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ ТРЕЙЛЕРОВ СЕРИИ ФИЛЬМОВ О ДЖЕЙМСЕ БОНДЕ: НАРРАТИВНЫЕ И КИНЕМАТОГРАФИЧЕСКИЕ ПРИЕМЫ." SWorldJournal, no. 07-05 (March 31, 2018): 40–47. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2021-07-05-024.
Full textAbstract:
У цій статті розглядаються трейлери серії фільмів про Джеймса Бонда щодо їх здатності мати значний емоційний вплив на глядачів. Емотивність цього піджанру кіно вивчається в мовному та кінематографічному аспектах з урахуванням психологічної природи породже
29
Лукьянец, Татьяна. "ЭМОЦИОНАЛЬНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ ТРЕЙЛЕРОВ СЕРИИ ФИЛЬМОВ О ДЖЕЙМСЕ БОНДЕ: НАРРАТИВНЫЕ И КИНЕМАТОГРАФИЧЕСКИЕ ПРИЕМЫ." SWorldJournal, no. 07-05 (March 31, 2018): 40–47. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-07-05-024.
Full textAbstract:
У цій статті розглядаються трейлери серії фільмів про Джеймса Бонда щодо їх здатності мати значний емоційний вплив на глядачів. Емотивність цього піджанру кіно вивчається в мовному та кінематографічному аспектах з урахуванням психологічної природи породже
30
SHKOLYARENKO, Yana. "ЖЕСТ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЗНАКОВОЇ СИСТЕМИ ІЛЮЗІЙНОГО ЖАНРУ ЦИРКОВОГО МИСТЕЦТВА." ART-platFORM 3, no. 1 (May 27, 2021): 123–40. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.3.2021.123-140.
Full textAbstract:
Стаття присвячена важливому аспекту розвитку циркового мистецького простору сучасної України – жесту як елементу знакової системи жанру ілюзії та маніпуляції. Кожна країна, кожна нація вносить у те чи інше мистецтво притаманні їм народні ознаки, національний колорит. Циркове мистецтво посідає значне місце у культурному просторі сучасної України, є його вагомою складовою. Досліджуючи розвиток ілюзійного жанру в Україні, ми спираємось на історіографію розвитку цього жанру у цирках різних країн світу. Немає такої людини, яка б не намагалася розгадати загадку ілюзійного номеру. Якщо для глядачів перегляд циркових номерів на манежі є задоволенням та спостеріганням за красивим видовищем, то для самих артистів – це роки тренувань та ризик, який завжди супроводжує виконавця на арені. Ілюзійні номери з картами, менталізм, візуальні ілюзії, трюки з піском, кільцями, мотузкою, камеді-жанр – далеко неповний перелік піджанрів, у яких працюють артисти. З кожним роком кількість номерів збільшується, а складність виконання вражає глядачів, навіть незважаючи на швидкий розвиток інформаційних технологій. Циркове мистецтво презентується у статті в духовному вимірі, оскільки цирк містить у собі потужну духовну складову, всебічно розвиває людину у її естетичних почуттях, смаках та ідеалах. Композиція ілюзійних номерів сучасного українського цирку сприяє виникненню у глядачів почуття задоволення, насолоди, світ кольору, особливості виконання трюків та розвиток циркових постановок майстрів ілюзіону збуджують зацікавленість, фантазію, уяву глядацької аудиторії. Розвиток ілюзійного жанру в контексті української національної культури є практично недослідженою у роботах філософів, культурологів, мистецтвознавців. Основна увага у статті приділена жесту як провідному елементу знакової системи ілюзійного жанру як вагомого компоненту циркового простору.
31
Горболіс, Лариса Михайлівна. "Театр корифеїв у змаганнях за національну ідентичність українців (на матеріалі театрознавчих праць кінця ХІХ – початку ХХ ст.)." Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 2 (February 14, 2013): 90–98. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v2i0.2285.
Full textAbstract:
У статті на основі праць Д. Антоновича, М. Вороного, Я. Мамонтова, спогадів Л. Старицької-Черняхівської досліджується роль українського театру кори-феїв в утвердженні національної самобутності українців; акцентується на засобах впливу українського театру на глядача кінця ХІХ – початку ХХ ст.
32
Sobolevska, Olena. "A realibus ad realiora, або від реального до найреальнійшого (До характеристики кінообраза Андрія Тарковського)." Актуальні проблеми духовності, no. 11 (July 1, 2017): 147–59. http://dx.doi.org/10.31812/apd.v0i11.1746.
Full textAbstract:
Автор розглядає найбільш характерні риси творів режисера Тарковського і проясняє специфічну природу створеного ним художнього образу. Головний висновок, до якого вона приходить, полягає у тому, що Тарковський подвоює дійсність, повертає нас до повноцінної, але практично знеціненої частини дійсності, що сприяє визволенню нашого світогляду від буденності, формує нас як глядача.
33
Абрамович, Олена Олександрівна. "Діалог із глядачем у контексті режисерської майстерності." Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, no. 20 (May 30, 2017): 182–86. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.20.2017.221381.
Full text
34
Yelisovenko, Yurii, and Anna Nytchenko. "New Tendencies of the Viewer Involvement in Producing ZIK TV Channel Analytical Product." Scientific notes of the Institute of Journalism, no. 1 (76) (2020): 41–52. http://dx.doi.org/10.17721/2522-1272.2020.76.3.
Full textAbstract:
The latest trends of viewers` participation in producing an analytical product on the example of ZIK TV channel are considered. The objective of the study is to identify and to describe the latest trends in producing the broadcaster`s analytical programs; to identify which techniques of interaction with the audience are used by ZIK TV channel, to determine their strengths and weaknesses, and to suggest the ways of more effective interactions. The article identifies the viewer’s place in producing the television analytical product with the latest trends in increasing audience interaction. Such research methods as documentation analysis, observation, compara-tive, thematic and content analysis, synthesis and traduction have been applied. It is determined whether the viewer influences on producing the program at its various stages and in which exactly: from the idea to its broadcast, as well as selection of issues, topics, chro-nology, timekeeping, selection of presenter and experts. The study helps to find out how the viewer influences on producing the analytical television programs, to identify the trends in de-velopment of interactivity in television analytics, and to create a basis for the new researches. Based on the program «Vox Populi» on ZIK, as well as the results of the study and its conclu-sions, we have formulated the recommendations for the audience participation in producing the analytical program as well as transformation of editorial functions determined by increasing the level of viewer’s interactivity.
35
Zdanevych, V., T. Kundrat, S. Litnitskyi, and E. Pugachev. "STRUCTURAL MODEL OF DESIGN OF VISIBILITY IN AUDITORIUMS AND CONSTRUCTIONS." Modern problems of modeling 18 (September 7, 2020): 106–13. http://dx.doi.org/10.33842/22195203/2020/18/106/113.
Full text
36
Новосад-Лесюк, Христина. "СТАНОВЛЕННЯ ЖАНРУ МЮЗИКЛУ НА ЛЬВІВСЬКІЙ СЦЕНІ (1986-1990)." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 11 (January 20, 2022): 605–9. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.116.
Full textAbstract:
У статті охарактеризовано історію постановок перших мюзиклів на львівській сцені: «Лис Микита» І. Франка (1986), «Том Сойєр» М. Твена (1990) у Львівському театрі юного глядача ім. М. Горького (з 1990 р. – Перший український театр для дітей та юнацтва), «Біндюжник і Король» за І. Бабелем (1987) та «Хелло, Доллі!» за мотивами п’єси Т. Вайдлера (1988) у Львівському російському драматичному театрі Радянської Армії ПрикВО. Наведено жанрові ознаки мюзиклу та проаналізовано їх на прикладі вище перелічених постав.
37
Нагорна, Юлія, and Наталія Поплавська. "ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ДАНИХ У НОВИННИХ ВИПУСКАХ НА ТЕРНОПІЛЬСЬКИХ ТЕЛЕКАНАЛАХ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 11 (January 18, 2022): 309–13. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.050.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості візуалізації інформації у новинних випусках тернопільських телеканалів, виокремлено основні її риси та прийоми у підсумкових випусках теленовин за матеріалами програми «Провінційні вісті» на телеканалі «Тв-4» та програми «Новини. Підсумки» на телеканалі «Тернопіль 1». Наголошено, що використання способів урізноманітнення відеоряду дозволяє у телесюжетах змоделювати факт таким чином, аби він був зрозумілим і цікавим пересічному реципієнту, а також мотивують глядача аналізувати, порівнювати, оцінювати новину, а отже, формулювати власну думку.
38
Павлова, О. "РОЛЬ РОЗСУДКУ В ЕСТЕТИЧНОМУ СУДЖЕННІ У КОНТЕКСТІ КЛАСИЧНОЇ ЕСТЕТИКИ." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 1(89) (September 3, 2021): 23–34. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(89).2021.23-34.
Full textAbstract:
Здійснено аналіз ролі розсудкової діяльності в структурі естетичного судження, що концептуалізована на засадах класичної естетики, зокрема аналітики прекрасного. Кантівське трансцендентальне припущення про апріорну значимість естетичного судження передбачає стан гри як динамічної рівноваги розсудку та уяви (як посередника сфери законодавства розуму). Звернуто увагу на те, що дана міра автономізації почуттів задоволення та незадоволення, яке забезпечує єдність вищих продуктивних здібностей людини та ґрунтується на аналогії з естетичною здібністю судження, корелюється з модерною формою організації естетичної сфери.
Трансформація останньої передбачає здійснення декількох етапів. Вихідна тотальність гри, що містить недиференційовані єдності чуттєвого та раціонального в ритуалі трансформується у видовище. Останнє передбачає протиставлення рухомого, "перевдягненого" (Г. Гадамер) тіла актора та нерухомого ока глядача. Новоєвропейський театр в логіці "парадокса актора" передбачає інтенсифікацію переживання глядача, а також перетворення обличчя актора на зображальний засіб, що вимагає значно більшої міри контролю розсудку над тілом. Кантівська вимога прекрасної форми як умови естетичного задоволення передбачає статичність суб’єкта споглядання та художньої композиції образотворчого мистецтва. Класична естетика, що включала два базових поняття - мімезис та вираження – ґрунтувалася на засадах єдності культури присутності та культури значення в практиці створення образу. Естетика доби Просвітництва на засадах автономії мистецтва виражала занепокоєність перспективою гонитви за задоволеннями та "розпутністю мислення" (Д. Дідро). Тоді як сучасні культурні індустрії демонструють потенціал продукування афектів такої надмірної інтенсивності, що динамічна гра розсудку та уяви (що забезпечує дієвість рефлективної здібності судження), ані заснована на цій грі єдність вищих продуктивних здібностей людини не можуть здійснитися.
39
Гоян, В. "Психологічні аспекти сприймання глядачем екранного персонажа в аудіовізуальній комунікації." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Журналістика, вип. 16 (2008): 38–41.
Find full text
40
Федорчук, Л. П. "Ведучий інформаційних програм на Українському ТБ:особливості діалогу з глядачем." Наукові записки Інституту журналістики 7 (2002): 120–21.
Find full text
41
Ткачик, Олена, and Анастасія Хоменко. "ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ МОВЛЕННЄВОЇ ПОВЕДІНКИ ВЕДУЧИХ АМЕРИКАНСЬКИХ ТЕЛЕШОУ." Молодий вчений, no. 5 (93) (May 31, 2021): 252–56. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-47.
Full textAbstract:
У статті досліджується явище прагматичного впливу мовленнєвої поведінки. Описана поява та тлумачення терміну прагматики як науки, а також об’єкту її дослідження на сьогоднішній день. Більше того, у статті міститься опис поняття мовленнєвої поведінки, її характеристика та фактори, від яких залежать особливості мовленнєвої поведінки з позицій соціолінгвістики. Також досліджено прагматичний вплив мовленнєвої поведінки ведучих американських телевізійних шоу, до того ж проаналізовано стратегії та тактики, які використовуються при здійсненні прагматичного впливу на глядачів та слухачів. Особливості прагматичного аспекту мовленнєвої поведінки ведучих американських телевізійних шоу проілюстровано на конкретних прикладах.
42
Харченко, Л. В. "Важливість відображення конфлікту на сході України в сучасній українській драматургії: національний і локальний рівень усвідомлення проблеми." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 29 (July 6, 2021): 105–9. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.968.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема відбиття конфлікту на Сході України в текстах сучасних українських драматургів, а також важливість презентації цих текстів на майданчиках вітчизняних і закордонних театрів. Наголошується на необхідності викладення проблем війни, що відбувається в нашій країні, з боку політичного, ідеологічного, культурного й психологічного розуміння трагедії людини, чиє життя тою чи іншою мірою було зруйноване військовим конфліктом на Сході, саме у формі театрального мистецтва. На думку авторки, така форма є найбільш архетипною та, отже, дає можливість на найбільш глибинному рівні усвідомити й сформувати власну внутрішню причетність громадян України до спільного бачення національної трагедії. Наголошується, що театр, який у нашій державі не досить оцінений із боку формування морального, етичного й політичного виховання, містить величезний потенціал засобів художнього узагальнення, виразності й дії на масового глядача, який би зміг сприяти подоланню загроз укорінення «патології» суспільного мислення про те, що війна – це нормальний суспільний стан, з яким можна співіснувати. Підкреслено, що засоби масової інформації як четверта влада вже неспроможні чинити злам стереотипів і здійснювати переоцінку системи цінностей, а такий стан може спричинити карбування «нормальності» вбивств як на війні, так і в мирний час за національними, релігійними й іншими принципами, призвести до незворотних ментальних трансформаційних змін в українському суспільстві. Зауважується, що в глобалізаційний час, коли чітка ідеологія відсутня та кожен формує своє власне бачення політичних і морально-етичних норм, на відміну від засобів масової інформації (які втратили довіру глядача) роль театру може бути тим важливим чинником, який допоможе обивателям сформувати власне адекватне й правдиве бачення щодо ситуації на Сході України.
43
Каганов, Ю. О. ""Останкінський шприц" і український глядач: вплив телебачення на формування "радянської людини" (1950-ті – 1985)." Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, Вип. 50 (2018): 185–96.
Find full text
44
Курінна, Г. В. "Конструкція кінодраматургії як засіб маніпуляції сприйняттям глядача (на прикладі праці У. Індика "Психологія для сценаристів")." Культура України. Серія: Мистецтвознавство, вип. 56 (2017): 123–30.
Find full text
45
Kovalchuk, Nadiia, Volodymyr Saniuk, Tetiana Hnitetska, Nina Dedeliuk, Olha Roda, Svitlana Kalytka, and Iryna Tkachuk. "Еволюція масових гімнастичних виступів (кінець ХІХ ст. – початок ХХІ ст.)." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 1 (49) (March 31, 2020): 9–20. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-01-09-20.
Full textAbstract:
Актуальність. У 1882 р. відбулися масові гімнастичні виступи під назвою Всесокільські злети. Завдяки організаторам сокільського руху, який успішно розповсюдився на територіях інших країн, ідея масових гімнастичних виступів набула великої популярності серед молоді. Їх гедоністичне значення проявляється в естетичній видовищності, вони є потужним агітаційним засобом, піднімають патріотичний дух як учасників, так і глядачів, а також є об’єктом як внутрішнього, так і міжнародного туризму. Понад століття автори та творчі колективи шукають нові ідеї, розробляють технічне обладнання, створюють музичні та ритмічно-пластичні композиції для відображення тематики заходу, якому вони присвячені, та підвищення видовищності масових гімнастичних виступів. Мета дослідження – вивчити й узагальнити матеріали, які стосуються змін, що відбулися протягом століття в масових гімнастичних виступах. Методи дослідження – теоретичний аналіз та узагальнення навчальної, науково-методичної, довідникової літератури й матеріалів Інтернет-мережі з означеної проблеми. Результати дослідження. У досліджуваному історичному періоді фізкультурні свята, гімнастичні виступи досягли небувалого розвитку й перетворились у своєрідну нову форму масового фізкультурного видовища. У свій час на еволюцію масових гімнастичних виступів суттєво вплинули творчі ідеї спортсменів та митців Радянського Союзу. Саме ними започатковано тематичні виступи, уведено новий динамічний стиль без довгих перешикувань «на одному диханні», розроблено схему побудови композицій із піками уваги глядачів. Уперше почали вводити у виступи поточні рухи, розбірні металеві гімнастичні прилади та фонову трибуну. І сьогодні в масових гімнастичних виступах існує стандарт відстані між учасниками на полі 2,8 метра, який запропоновано М. Сєрим. Висновки. Масові гімнастичні виступи й до сьогодні не втратили своєї актуальності. Уже понад 130 років вони є засобом пропаганди спорту, виховання естетичних, моральних якостей та виконують гедоністичні функції. Сучасним рекордсменом проведення масових гімнастичних виступів стала Північна Корея.
46
ДОЛЖАНСЬКА, Ольга, and Ольга КУЛИНА. "МЕТОДИ ПЕРЕКЛАДУ ПІД ЧАС ВІДТВОРЕННЯ РОЗМОВНОЇ ЛЕКСИКИ ГЕРОЇВ АНГЛОМОВНИХ КІНОФІЛЬМІВ: ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 45 (September 23, 2021): 126–35. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.12.
Full textAbstract:
Кіномистецтво сьогодні є чи не найпопулярнішим видом мис- тецтва, а завдяки сучасним технічним досягненням ми маємо змогу дивитися фільми режисерів із різних країн. Тому проблема перекладу кінофільмів є завжди актуальною, адже кінопродукція, яка надходить до нашої країни, повинна отримати свого глядача. Оскільки більшість імпортних фільмів в українському кінопрокаті становить голлівудська продукція, їх переклад здійснюють пере- важно з англійської мови. У нашому дослідженні розглянуто особливості мов- но-структурної реалізації розмовного мовлення в англомовних кінострічках. Досліджено способи і засоби передавання елементів розмовного компонента в українському перекладі у фільмах «Джуманджі 2. Новий рівень» та «Дедпул 2». Розглянуто питання наявності українського відповідника англійській розмовній одиниці та адекватності її перекладу. Визначено лінгвістичний чинник, який впливає на межі перекладу, а саме: відмінність систем національних мов, що призводить до певних відмінностей між перекладеним текстом та оригіналом. Визначено вісім видів методу перекладу, а саме: дослівний, буквальний точний, семантичний, переклад-адаптація, комунікативний, вільний, ідіома- тичний. Досліджено класифікацію методів перекладу та визначено їхні риси та особливості. Здійснено статистичний аналіз та виявлено методи перекладу, якими найчастіше користується українська студія кінодубляжу. За результатами проведеного аналізу визначено, що під час перекладу розмовної лексики у фільмах перекладач намагався використати вільний, адап- таційний та ідіоматичний методи. Установлено, що стилістична обробка й адаптація кінотексту мають відбуватися з урахуванням реалій та традицій країни, мовою якою здійс- нено переклад. Визначено, що вид перекладу цілком залежить від технічних та фінансових можливостей як замовника, так і бюро перекладу, однак най- більш прийнятним для глядача вважається дублювання. При цьому перспек- тиву дослідження становить вивчення операційних навичок субтитрування, дубляжу та синхронного закадрового перекладу.
47
Kahanov, Yu. "«Ostankino syringe» and a Ukrainian viewer: the influence of TV on shaping a «homo Soveticus»." Scholarly Works of the Faculty of History, Zaporizhzhia National University 50 (2018): 185–96. http://dx.doi.org/10.26661/swfh-2018-50-017.
Full text
48
Орбан, Кароль. "Художня інтерпретація кінороботи “Граф Монте Крісто“ (сучасне повідомлення для сучасного суспільства)." Idei, no. 1(17)-2(18 (November 30, 2021): 32–38. http://dx.doi.org/10.34017/1313-9703-2021-1(17)-2(18)-32-38.
Full textAbstract:
Протягом останнього десятиліття двадцятого століття легендарний роман Олександра Дюма “Граф Монте Крісто”, декілька раз був успішно трансльований по телевізору з невеликими варіаціями контексту оригінального твору (різне закінчення) для того, щоби зберегти динамізм і привабливість самого медіапродукту. Праця над фільмомо була заснована на високій стилізації, її загальний характер посилювався за рахунок домінуючих художніх сцен та високоякісних знімків камери інтер'єру та екстер'єру приміщень для зйомок. Глядач відчув психологічну вдачу героїв фільму, а їх переважний спосіб дії повністю відповідає книжковому твору, тобто, контекст оригінальності цілком зберігся. У статті описано технічні, психологічні та особливо ціннісні аспекти у формі визначення ключового повідомлення для сучасних соціальних подій.
49
Кройтор, Артем Вікторович. "ПОЛІТИЧНИЙ АКЦІОНІЗМ ЯК ФОРМА МИСТЕЦЬКОГО ВИРАЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО ПРОТЕСТУ." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 24 (November 26, 2019): 24–33. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i24.886.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття «політичний акціонізм» як засіб і форму художнього вираження протесту та звернення суспільної уваги на значні проблеми політичної, соціальної сфери людського існування. Зокрема, у статті приділено увагу становлення акціонізму як сучасному напрямку в мистецтві, що має на меті в художньо-образній акції виразити протест не стільки проти певного політичного явища, норми або процесу, а в першу чергу критикує суспільство що змирилося з несправедливим, на думку акціоніста, станом речей.
Метою статті є в дослідження сутності політичного акціонізму та таких його форм як перформанс та гепенінг, їх вираження у політичному житті України. Визначено сутність перформансу, гепенінгу та їх форми вираження. Проаналізована специфіка зазначених форм акціонізму. Перформанс це організована митцем акція, направлена на включення до дії глядача. Гепенінг, на відміну від перформанса не має чітко організованої митцем структури і передусім розвивається як не контрольована, проте спровокована митцем подія з залученням випадкового глядача. Показана принципово подієва природа гепенінгу. Гепенінг не можна покращити, або переграти, адже у такому випадку він перетворюється на театральну виставу, тобто мистецтво і перестає бути реальним дійством, набуваючи штучності. Гепенінг не може повторюватись, дія є одноразовим актом, відтворення якої черговий раз перетворює її на відрепетирувану виставу.
Показана суттєва відмінність акціонізму як форми сучасної мистецької практики від практики класичного мистецтва. Мистецтво класичне є вираженням ідеї, духу в матерії тобто витвір мистецтва є формою що має символічне значення. У акціонізмі ж такою формою є митець, увага переноситься передусім на нього він і є символом, що виражає ідею або заклик до дії, до роздумів над важливими питаннями соціально-політичної сфери буття.
У праці розкриваються основні причини виникнення акціонізму та його ґенеза, визначено основні ознаки гепенінгу та перформансу. Також розглянуто основні політичні перформанси, що відбувалися в Україні. Визначено їх особливість та специфіку використання національної символіки в масових вітчизняних перформансах.
50
Бут, Оксана Василівна. "Звукове середовище (тло) як художній засіб виразності сучасного екранного твору." Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, no. 27-28 (May 25, 2021): 122–30. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238835.
Full textAbstract:
У статті в кількох аспектах досліджено створення атмосфери фільму як основи, фону для головних об’єктів кадру та подій фільму з точки зору просторових, психологічних, емоційно-імерсійних, екологічних властивостей та особливостей художньої виразності. Визначено склад і взаємодію таких компонентів звукового ряду, як шум, звук, пауза, відлуння, музика, що утворюють предметно-акустичну знакову або мелодико-гармонічну емоційну атмосферу — тишу. Особлива увага приділена огляду передачі психологічного сприйняття середовища глядачем.