To see the other types of publications on this topic, follow the link: Громадянські цінності.
Journal articles on the topic 'Громадянські цінності'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Громадянські цінності.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Баглай, Микола. "ЗМІСТ І СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(105) (28 червня 2024): 130–42. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(105)2024.306948.
Full textAbstract:
В статті розкривається актуальна проблема сучасності – виховання громадянської позиції курсантів, визначення її змісту і структурних компонентів. Зазначено, що науково-педагогічне осмислення шляхів виховання громадянської позиції набуває особливого значення у військових закладах вищої освіти, у яких накопичено багатий досвід формування у курсантів громадянських якостей, зокрема ідейна переконаність, громадська активність, почуття обов'язку й відповідальності, громадянське сумління, честь, мужність. Дано визначення поняття «громадянська позиція»» як комплекс духовно-моральних установок та переживань особистості за долю Батьківщини, що виявляється у сформованій системі знань про громадянськість, розуміння її необхідності та значущості для особистості та суспільства, у розвиненому громадянському світогляді та свідомості; усвідомленої громадянської позиції як цінності для особистості та суспільства, стійкої мотивації до формування громадянської позиції та наявності мотивів до виконання громадянського та професійного обов'язку, що проявляється розвинених громадянських якостях та громадянській активності щодо реалізації громадянської позиції у військово-професійній діяльності майбутніх офіцерів Збройних сил України. Визначено компоненти, критерії та показники сформованості громадянської позиції курсантів військових закладів вищої освіти: когнітивний (світоглядно-знаннєвий критерій; показники: система знань про громадянськість, розуміння її необхідності та значущості для особистості та суспільства, громадянський світогляд, громадянська свідомість); аксіологічний (мотиваційно-ціннісний критерій, показники: сформованість громадянської позиції як цінності для особистості та суспільства, наявність мотивації до формування громадянської позиції та мотиви виконання громадянського та професійного обов'язку; громадянські якості особистості курсанта); поведінковий (ініціативно-діяльнісний, показники: уміння та навички реалізації громадянської позиції у військово-професійній діяльності, сформовані установки на виконання громадянського та професійного обов'язку, громадянська активність).
2
Рябовол, Лілія. "ШКІЛЬНА ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА ЯК ЧИННИК УТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УЧНІВ". Ukrainian Educational Journal, № 3 (8 жовтня 2024): 199–206. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2024-3-199-206.
Full textAbstract:
Шкільну громадянську освіту репрезентовано як систему у сукупності таких компонентів: педагогічно адаптовані наукові знання про демократію, громадянське суспільство, правову державу, права, свободи та обов’язки людини і громадянина; вміння і досвід брати активну, свідому й відповідальну участь в житті суспільства і держави; громадянські цінності / цінності демократії та сприйняття їх учнями як особистих ціннісних орієнтирів. Встановлено, що концептуально та змістовно громадянська освіта дає змогу задовольнити потребу українського суспільства в імплементуванні європейських цінностей, а також надати відповіді на глобальні виклики і загрози, які постали перед Україною у зв’язку з повномасштабною збройною агресією рф, зокрема щодо забезпечення стійкості під час війни та повоєнного відновлення України як суверенної, незалежної і демократичної держави. На основі західної / європейської моделі (сitizenship education) запропоновано узагальнену модель навчання громадянської освіти на рівні базової середньої освіти, у рамках якої: метою навчання є розвиток громадянських якостей особистості, громадянських та соціальних компетентностей; змістом – сукупність громадянських знань, умінь, цінностей та ставлень, інтегрованих у зміст навчальних предметів громадянської та історичної освітньої галузі (історії та основ правознавства) з реалізацією міжпредметних зв’язків з іншими освітніми галузями, зокрема мовно-літературною; передбачено застосування інтерактивних та інформаційно-комунікативних технологій, проблемного навчання, проєктної діяльності, пріоритет надається практичним заняттям. Акцентовано на створення демократичного шкільного середовища як компонента моделі та відповідної організаційно-педагогічної умови ефективної шкільної громадянської освіти.
3
Семененко, Анжеліка, Наталія Макогончук та Олена Єфремова. "ЗМІСТ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ". Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка 181, № 25 (2024): 232–37. http://dx.doi.org/10.58407/visnik.242536.
Full textAbstract:
Проблема. Громадянська освіта в закладах вищої освіти України є напрямом державної освітньої політики. В процесі громадянської освіти виховуються активні громадяни держави. Результатом громадянської освіти має бути реалізація здобувачами вищої освіти різних спеціальностей як бакалаврату, так й магістратури власної громадянської позиції через особисту участь у суспільній діяльності. Мета пропонованої розвідки є характеристика змісту громадянської освіти в закладах вищої освіти України. Методологія дослідження: базується на загальних принципах філософії, базових сучасних положеннях педагогічної науки, психології і відображає мету громадянської освіти в закладах вищої освіти – сформувати особистість, якій властиві демократична громадянська культура, громадянська відповідальність, готовність до компетентної участі у житті суспільства. Об’єкт дослідження: освітній процес в закладах вищої освіти України. Наукова новизна. Обґрунтовано, що методика громадянської освіти потребує створення у процесі викладання у вищій школі системи навчальних ситуацій, в яких на практиці апробуються засвоєні громадянські знання, уміння та цінності. Висновки. 1. Громадянська освіта має спрямовуватися на модернізацію освітнього процесу закладів вищої освіти та внутрішніх позитивних змін у суспільстві в цілому. 2. Громадянська освіта виховує активного громадянина своєї держави, людину національно свідому, яка поєднує у собі здобутки національної і загальнолюдської культури. 3. Мета громадянської освіти в закладах вищої освіти – сформувати особистість, якій властиві демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовністю до компетентної участі у житті суспільства. 4. Методика громадянської освіти потребує створення у процесі викладання у вищій школі системи навчальних ситуацій, в яких на практиці апробуються засвоєні громадянські знання, уміння та цінності. 5. Результатом громадянської освіти має бути реалізація здобувачами вищої освіти різних спеціальностей як бакалаврату, так й магістратури власної громадянської позиції через особисту участь у суспільній діяльності. 6. Стратегічним завданням громадянської освіти виступає формування у свідомості здобувачів вищої освіти різних спеціальностей ідей соціальної цінності права, активних правових установок та орієнтацій.
4
Hordienko, Tetyana. "THE PROCESS OF COLLECTIVE INTERACTION AS A MEANS OF DEVELOPING CIVIC COMPETENCIES OF PRIMARY EDUCATION STUDENTS." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 51, no. 1 (2023): 288–93. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2023-1-51-288-293.
Full textAbstract:
У статті втілено проблему цінності сучасної громадянської освіти молодших школярів та виділено основні її поняття в початковій школі: права людини, рівність, відповідальність, демократія, повага до людської гідності, повага до різноманіття. Розкрито зміст поняття «громадянська компетентність здобувачів початкової освіти» як здатність розуміти й ефективно реалізовувати громадянські права та обов’язки для розвитку демократичного громадянського суспільства і дотримуватись цінностей. Визначено суть завдань для розвитку громадянських компетентностей та узагальнено головні ідеї для вчителя, які допоможуть виховати свідомого учня. Проаналізовано колективну взаємодію як один із способів організації освітнього процесу з формування громадянських компетентностей початкової освіти, який створює умови для активної спільної навчальної діяльності здобувачів початкової освіти в умовах Нової української школи. Наголошено на перевагах колективної взаємодії, яку можна розглядати і як соціалізацію учнів, і як можливість для реалізації і розвитку громадянина в суспільстві.
5
Безкоровайна, Ольга, та Арсен Ткачук. "СУЧАСНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ СОЛІДАРНОСТІ У МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В УМОВАХ МІЖКУЛЬТУРНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ". Інноватика у вихованні, № 18 (6 грудня 2023): 35–44. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i18.564.
Full textAbstract:
Стаття досліджує сучасну реальність освіти в Україні, яка переживає великі зміни та реформи в контексті глобалізації та необхідності розвитку громадянської солідарності. Одним з ключових факторів, який впливає на цей процес, є суспільна готовність до реформ та розвитку освіти. Готовність освітян та здобувачів освіти до змін є важливим поштовхом для трансформації освітньої системи і реагування на виклики сьогодення.
 Все це сумарно стає підґрунтям для розвитку громадянської солідарності, що є важливою складовою формування громадянської свідомості. Громадянська солідарність означає спільні цінності та інтереси, об’єднання громадян, а також взаєморозуміння та солідарність у взаємобутті суспільства.
 Крім того, важливо враховувати роль громадянської солідарності в контексті міжкультурного інформаційного простору. З поширенням мультикультурності соціум стикається з різноманітними культурними та мовними середовищами. Розвиток громадянської солідарності майбутніх вчителів іноземної мови сприяє ефективній взаємодії з учнями різних культур та розумінню їхніх потреб та цінностей.
 Певним викликом також є потреба зберігати стійкі громадянські зв’язки та розвивати громадянську солідарність в умовах зростаючої міжнародної інтеграції та міжкультурної комунікації. Адже цей процес може ускладнювати особистісні ідентифікаційні процеси. При цьому водночас він може сприяти розвитку сприйняття та розуміння «іншого», що є важливою навичкою для успішної міжнародної співпраці та міжкультурної співпраці та взаємодії.
6
Олійник, Наталія, та Наталія Франчук. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ". Педагогічна інноватика: сучасність та перспективи, № 7 (26 березня 2025): 100–104. https://doi.org/10.32782/ped-uzhnu/2024-7-18.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу педагогічних умов ефективного формування громадянської компетентності учнів молодшого шкільного віку в умовах сучасної шкільної реформи в Україні. Розглянуто актуальні аспекти виховання громадянської компетентності учнів закладів загальної середньої освіти. Відзначено, що ухвалення Закону України «Про освіту» стало відправною точкою для трансформації освітнього процесу, орієнтованого на потреби XXI століття. У статті зауважено, що основною метою освіти визначено формування компетентної особистості, здатної до активної участі в громадському житті, відповідальної за власний добробуті добробут суспільства. У статті обґрунтовано, що громадянська компетентність є інтегративною якістю особистості, яка включає правові й громадянські знання, моральні цінності, навички критичного мислення та комунікації. Науковий аналіз охоплює дослідження аспектів громадянського виховання у філософсько-методологічному, психолого-педагогічному та українознавчому контекстах. У роботі визначенні педагогічні умови, які сприятимуть формуванню громадянської компетентності учнів молодшого шкільного віку, а саме: система методів і форм роботи,що формують громадянську позицію учнів; посилення міжособистісної взаємодії; впровадження елементів іншомовного середовища; проєктна діяльність та участь у соціальних ініціативах. Особливу увагу приділено ролі мережевої взаємодії закладів освіти як механізму об’єднання зусиль для підвищення якості навчання. Практичні заходи, зокрема інтелектуальні ігри, проєкти, конкурси, олімпіади, спрямовані на розвиток патріотизму та відповідальності, забезпечують ефективне формування громадянської компетентності. Вони створюють умови для всебічного розвитку учнів, сприяють реалізації моральних ідеалів та мотивують до соціальної активності. Стаття має новизну в контексті розкриття потенціалу мережевої взаємодії освітніх закладів для виховання громадянських якостей, що відповідають викликам сучасності.
7
Pavlova, Iuliia, Nataliya Sorokolit, Alla Solovey та Roman Petryna. "Інструмент для оцінювання формування громадянських компетентностей у процесі фізичного виховання: розроблення та валідизація анкети CCPE-10". Physical education, sport and health culture in modern society, № 3(55) (30 вересня 2021): 21–30. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-03-21-30.
Full textAbstract:
Актуальність. Високий рівень громадянської грамотності залишається одним з основних пріоритетів освіти, оскільки це підґрунтя для розвитку демократії та зростання економіки. Фізичне виховання має значний потенціал для формування та розвитку громадянських компетентностей. Мета дослідження – розробити валідний інструмент для кількісного оцінювання рівня громадянських компетентностей та значення фізичного виховання у їх формуванні. Методи дослідження. У дослідженні взяли участь школярі, які навчались у третіх і шостих класах (n = 860, 53,72 % опитаних – дівчатка, 34,88 % – учні третіх класів). Здійснювали переклад та культурну адаптацію анкети «Громадянська позиція і цінності сталого розвитку» (СASD) та створювали спеціальний модуль «Громадянські компетентності у фізичному вихованні» (CCPE-10). Аналізували структуру анкет і їх валідність. Для цього застосовували дослідницький і підтверджувальний факторний аналіз, обчислювали значення α-Кронбаха, складений коефіцієнт надійності й середню вилучену дисперсію. Результати. У структурі анкети СASD виділено шкали «Солідарність», «Зобов’язання та відповідальність», «Діалог та повага». За результатами факторного аналізу в анкеті CCPE-10 виокремлено шкали «Навички спілкування та рефлексія», «Дії» й «Ідентичність». Отримані моделі мали задовільні критерії придатності (для СASD: χ²/ df = 2,53, CFI = 0,905, TLI = 0,902; RMSEA = 0,060, SRMR = 0,062; для CCPE-10: χ²/ df = 2,78, CFI = 0,901, TLI = 0,908; RMSEA = 0,058, SRMR = 0,064). Висновки. Отримано адаптовану й валідну українську версію інструменту для оцінювання громадянських компетентностей зі спеціальним модулем «Громадянські компетентності у фізичному вихованні». Інструмент розрахований на школярів третіх – шостих класів; містить шість шкал («Солідарність», «Зобов’язання та відповідальність», «Діалог та повага», «Навички спілкування та рефлексія», «Дії», «Ідентичність»); охоплює такі складники громадянських компетентностей, як знання, навички, рефлексія, соціальна когезія, толерантність; дає змогу кількісно оцінити значення фізичного виховання у формуванні громадянських компетентностей.
8
Рябовол, Лілія. "ПРОБЛЕМИ І ТРЕНДИ СТАНОВЛЕННЯ ШКІЛЬНОЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ". Problems of the modern textbook, № 33 (31 грудня 2024): 215–27. https://doi.org/10.32405/2411-1309-2024-33-215-227.
Full textAbstract:
Констатовано, що становлення шкільної громадянської освіти в європейських країнах триває. Виявлено, що становлення громадянської освіти значною мірою зумовлюється розвитком ідей демократії й демократичними перетвореннями, переглядом сутності громадянства тощо; розроблено відповідну періодизацію. Визначено, що основним недоліком шкільної європейської громадянської освіти є відсутність системного підходу в її організації, так: переважно вона не реалізується як безперервна; не здійснюється необхідна мотивація до вивчення громадянської освіти, не в усіх країнах вона сприймається як важливий навчальний предмет, при тому, що є визначальною у формуванні громадянських та соціальних навичок, наскрізних умінь як активне громадянство тощо; її зміст часто зосереджується на формальних знаннях про інститути влади без належної уваги до цінностей демократії; підсилення потребує практична складова громадянської освіти; навчання громадянської освіти у форматі вибіркових предметів, інтегрованого чи міжпредметного підходу не дає можливості оцінити безпосередньо громадянські знання, вміння й ставлення; не забезпечується повноцінна спеціальна підготовка вчителів громадянської освіти; формальна громадянської освіти реалізується у відриві від неформальної та інформальної громадянської освіти. Встановлено, що тенденціями становлення шкільної європейської громадянської освіти є: поступове розширюється перелік країн, в яких громадянської освіти запроваджується як окремий обов’язковий предмет та збільшується обсяг годин на його вивчення; переглядається зміст громадянської освіти з акцентуацією на цінності демократії і толерантності, загальноєвропейську історію та культуру, різні аспекти функціонування ЄС; підсилюється практична складова громадянської освіти через педагогіку участі; запроваджується спеціалізація вчителя з громадянської освіти тощо.
9
Пометун, Олена. "Навчання історії й громадянської освіти як чинник формування національної й громадянської ідентичності учнів в умовах війни та повоєнного розвитку України". Ukrainian Educational Journal, № 2 (2 червня 2023): 62–72. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2023-2-62-72.
Full textAbstract:
У статті проаналізована психолого-філософська сутність феномена ідентичності людини. Визначено важливість ідентичності як особистісного утворення, яке дозволяє людині формувати себе у всьому багатстві відносин з навколишнім світом і визначати систему ціннос- тей, ідеали, життєві плани і орієнтири. Людина з розвиненою ідентичністю більш послідовна у своїх діях, бачить перспективи свого життя і почувається більш благополучною. Колективна ідентичність громадян певної держави є дуже важливою як фундамент її зміцнення і подаль- шого розвитку. Завдання сформувати у громадян України особистісну і колективну українську національну і громадянську ідентичність набуло гострої актуальності в умовах широкомасш- табної агресії рф проти України. Під українською національною ідентичністю розуміють стійке усвідомлення особою належності до української нації як самобутньої спільноти, тоді як укра- їнська громадянська ідентичність – стійке усвідомлення громадянином України, закордонним українцем свого політико-правового зв’язку з Україною. Оскільки йдеться про два різновиди ідентичності, у статті подано аналіз сутності кожного з них і зроблено висновок, що за певними характеристиками вони є різними, але деякі їхні ознаки співпадають, що дає можливість говори- ти про загальні підходи до формування цих особистісних утворень у процесі навчання. Дослідження дозволили виокремити чинники та механізми її формування, дослідити стан та перспективи розв’язання цього завдання засобами історичної й громадянської освіти учнів в умова глибоких суспільних трансформацій. Зокрема виокремлено базову середню освіту як окремий етап формування української ідентичності, оскільки учні цього віку мають уже усві- домлено обрати для себе належність до української нації і демократичної правової держави. Іс- торична й громадянська галузь української освіти має працювати на розвиток свідомої власної ідентичності учнів. У статті описана дидактична модель формування ідентичності людини, що складається з когнітивного (гносеологічного, пізнавального), емоційно-ціннісного (мотивація до дії, власні ставлення, орієнтовані на національні, державні та громадянські цінності, повага та їх особи- сте прийняття) та діяльнісно-поведінкового компонентів і визначено орієнтовний перелік знань, умінь, навичок і ставлень, що забезпечує формування української національної та громадянської ідентичності у навчанні історії та громадянської освіти учнів різного віку. Пропонований перелік дає можливість конкретизувати, яких змін мають зазнати зміст і організація навчання історії та громадянської освіти сьогодні. Зокрема доведена необхідність домінування українського бачен- ня не тільки своєї, але й світової історії, акцентування демократичних цінностей, активної участі учнів не лише в опанування предметами на уроці, але й в реальному житті громади та держави.
10
Лучанінова, О. П. "ТЕХНОЛОГІЇ ВИХОВАННЯ: МІЖНАРОДНІ ТА ВІТЧИЗНЯНІ ОСВІТНЬО-ВИХОВНІ ПРАКТИКИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.1) (2021): 117–26. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-117-126.
Full textAbstract:
Через пандемію, швидку зміну технологій, глобалізаційні виклики сьогодні вища школа переживає гуманітарну кризу. Це негативно впливає на підготовку висококваліфікованих фахівців, формування у них ціннісної свідомості, творчого мислення, національно-культурної ідентичності, громадянської відповідальності. Такий підхід ставить під загрозу виконання завдання навчити студентів толерантності, здатності мислити, аргументувати філософськими та духовно-культурними категоріями, вибудовувати свій шлях саморозвитку професіонала й освіченої, культурної особистості. Актуальними є проблеми виховання духовно пробудженої особистості, сприяння міжкультурному діалогу та залучення молоді до побудови мирних і відкритих для участі суспільств, заохочення до творчості та різноманітності форм культурного самовиразу задля забезпечення сталого розвитку. Вітчизняні ЗВО не мають необхідну кількість ефективних спецкурсів, соціально-гуманітарних і культурологічних дисциплін, які б сприяли вирішенню цих проблем. Разом із тим педагоги-вчені й практики зі всього світу та України зокрема мають низку наробок щодо технологій виховання, застосовують освітньо-виховні практики у процесі професійної підготовки студентів.
 Автор наголошує, що з-поміж наукових та практичних наробок у вихованні студентів вищої школи виокремлюються питання соціальної відповідальності, формування громадянських компетентностей, громадянська освіта, соціальні й громадянські навички, виховання через освіту тощо. Нарівні з умінням бути культурною, гармонійно розвиненою особистістю постає відповідальність як ключова компетентність у вищій освіті. Саме відповідальна, толерантно вихована особистість майбутнього фахівця є запорукою духовної безпеки будь-якого суспільства. Досвід виховних досліджень і практик європейських та українських вишів є дуже цінним. Актуальними є форми і методи розвитку соціальної відповідальності студентів, їхня громадянськість, морально-культурні цінності, духовна безпека, лідерство в студентському середовищі, засоби заохочення студентів до громадянської активності, роль освітнього середовища, оновлення виховної системи закладу вищої освіти та його освітніх сервісів. Духовне пробудження особистості у добу глобалізаційних викликів може відбутися тільки завдяки прийняттям нею громадянських цінностей через культуру й соціальну відповідальність. Сьогодні в українських вишах відбувається не тільки професійна підготовка студентів, а й генерується суспільна ідеологія
11
Demchuk, Tymur. "Civic Education: Interdisciplinarity in the Formation of the Category." Empirio 1, no. 2 (2024): 14–24. http://dx.doi.org/10.18523/3041-1718.2024.1.2.14-24.
Full textAbstract:
У статті розглянуто історичні витоки та сучасні умови становлення й трансформації змісту категорії «громадянська освіта». Починаючи з XVIII ст. громадянську освіту було визнано важливим інструментом для формування громадянської свідомості та сприяння активній участі громадян у демократичних процесах. У статті наголошено на оновленій актуальності громадянської освіти в Україні, особливо після Революції Гідності, що зумовило прийняття державою Концепції розвитку громадянської освіти у 2018 р., основи якої було закладено в новому Законі України «Про освіту» 2017 року. Досліджено різні визначення громадянської освіти – від широких трактувань, що охоплюють процеси, які впливають на переконання, спроможності та дії людей, до вужчих, зосереджених на формальних освітніх програмах. Автор стверджує, що ефективна громадянська освіта не може існувати поза контекстом демократії, підкреслюючи її роль у формуванні громадян, здатних брати участь у політичних процесах, захищати демократичні цінності та сприяти національній безпеці. Також проаналізовано різні моделі демократії та їхній вплив на громадянську освіту, запропоновано збалансований підхід, згідно з яким важливі ролі відіграють як держава, так і громадянське суспільство. Цей комплексний аналіз має на меті надати рекомендації щодо поліпшення впровадження та впливу політики громадянської освіти в Україні, забезпечуючи виховання обізнаних, відповідальних та активних громадян.
12
Христенко, Ольга. "Виховний потенціал історичних джерел у формуванні громадянських цінностей майбутніх лікарів". New pedagogical thought 110, № 2 (2022): 110–14. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2022-110-2-110-114.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано низку історичних джерел із проблеми громадянського виховання молоді, визначено національні, громадянські й духовні цінності, які необхідно формувати у майбутніх лікарів у контексті їхніх соціальних ролей – як людей, фахівців, громадських діячів. Визначено, що однією з умов підготовки майбутніх лікарів до виконання громадянського обов’язку – натхненного й відданого служіння людям / пацієнтам – є опора на базові цінності духовного змісту, передусім любов (до професії, до людей, до свої країни). 
 Звернено увагу на концепцію «філософії серця» Григорія Сковороди, який трактує чисте серце як сутність / вияв істинної людини в екзистенційному контексті. Означений підхід детермінує практичне застосування культури чистого сумління / чистого серця у забезпеченні духовної витривалості, стресостійкості не лише лікарів, а й пацієнтів, а також співчутливого, чесного та справедливого ставлення людей одне до одного. Визначено, що представлені в статті шляхи формування громадянської відповідальності та культури психологічного / духовного здоров’я людини можуть бути використані студентами університету у майбутній професійній, просвітницькій громадській діяльності.
13
Ручка, А. "Політико-громадянські цінності як складова ментальності населення сучасної України". Соціологія: теорія, методи, маркетинг, № 3, липень - вересень (2019): 10–12.
Find full text
14
Kravets, Nadiіa. "Аксіологічна культура майбутнього вихователя закладів дошкільної освіти як соціальний феномен". Освітній простір України, № 15 (2 березня 2020): 182–87. http://dx.doi.org/10.15330/esu.15.182-187.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано аксіологічну культуру майбутнього вихователя закладів дошкільної освіти як соціальний феномен. Встановлено, що необхідність формування професійної культури студентів ЗВО зумовлена зростаючими вимогами до рівня загальнокультурної, спеціальної і педагогічної підготовки випускників, потребами в постійній професійній самоосвіті й самовихованні, підготовкою майбутніх фахівців до професійного компетентного входження до ринку праці, що потребує готовності й уміння майбутніх вихователів утілювати в життя гуманістичні ідеї, становлення системи сучасних і соціально значущих цінностей у структурі особистості, здатності створювати й передавати цінності. Відповідно одними з найважливіших й актуальних завдань ЗВО є виявлення й оцінка ціннісних пріоритетів сучасного вихователя, розвиток його аксіосфери, аксіологізація професійно-педагогічної діяльності, розробка інваріант-ного ядра ціннісноорієнтаційних якостей особистості майбутнього вихователя, дослідження специфіки ціннісних орієнтацій у процесі його професійної підготовки.З’ясовано, що цінності професійної діяльності (загальнолюдські, національні, сімейні, громадянські, особистісні, екологічні, пізнавальні, діяльності та спілкування) тісно пов’язані з культурними цінностями, їх гармонійне поєднання складає фундамент аксіологічної культури майбутнього фахівця. Відповідно поняття “аксіологічна культура” ґрунтується на розумінні культури як системи цінностей, котра, в свою чергу, є інтеґративною основою для формування світоглядної, морально-духовної, етичної, естетичної, правової та інших культур особистості, оскільки цінності є універсальною категорією, що органічно входить в усі сфери людської життєдіяльності.Зроблено висновок, що аксіологічна культура майбутнього вихователя закладів дошкільної освіти відображає рівень його педагогічної майстерності, професійної компе-тентності, педагогічної культури, здатності до самовиховання та самовдосконалення.
15
МАКОГОНЧУК, Наталія, та Людмила РОМАНИШИНА. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 30, № 3 (2022): 356–69. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v30i3.1295.
Full textAbstract:
Статтю присвячено визначенню теоретичних аспектів громадянського виховання майбутніх офіцерів-прикордонників. Автори розуміють громадянське виховання майбутніх офіцерів-прикордонників як педагогічний процес набуття курсантами у результаті їх взаємодії з керівниками у сприятливих педагогічних умовах особистісних якостей, які характеризують усвідомлення громадянських цінностей, наявність громадянських знань, умінь та компетентності, відображають готовність майбутніх офіцерів-прикордонників до виконання громадянського обов’язку щодо захисту цілісності та суверенітету держави. Під науково обґрунтованим результатом громадянського виховання майбутніх офіцерів-прикордонників автори розуміють громадянську вихованість. Визначаються такі основні підходи до громадянського виховання майбутніх офіцерів-прикордонників: системний (дозволяє як результат здійснення громадянського виховання майбутніх офіцерів-прикордонників досягати формування їх громадянської вихованості як цілісної соціальної особистісної якості), діяльнісний (забезпечує можливості щодо розвитку в майбутнього офіцера-прикордонника вмінь критично мислити, відстоювати свою точку зору, проводити аналіз проблем соціального та правового характеру, користуватися своїми громадянськими правами), особистісно орієнтований (сприяє організації громадянського виховання з урахуванням індивідуальних особливостей і потреб кожного курсанта, адекватно запитам суспільства), людинознавчий (орієнтує на гуманізацію і демократизацію життя військового колективу), рівневий (мотивації курсантів до самоосвіти та самовиховання), аксіологічний (приділяється увага цінностям як засобу реалізації курсанта як громадянина). До принципів громадянського виховання майбутніх офіцерів-прикордонників автори відносять такі: суспільної спрямованості (враховує спрямування заходів громадянського виховання курсантів-прикордонників на актуальні потреби суспільства), етнізації (створює педагогічне середовища для розвитку почуття громадянськості курсантів), демократизації (забезпечує поєднання педагогічного керівництва громадянським вихованням з розвитком інціативи й самостійності курсантів), гуманізації (надає можливість поставити особистість курсанта в центр уваги), культуровідповідності (слугує органічним зв’язком з історичними засадами, мовними та обрядовими традиціями, особливо військовими, прикордонними). Такі підходи та принципи організації діяльності становлять теоретичні аспекти громадянського виховання майбутніх офіцерів-прикордонників та дозволяють безпосередньо визначити педагогічні умови, необхідні для цього.
16
Атрошенко, Т. Ю., та Д. О. Кірова. "ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Pedagogical Sciences Theory and Practice, № 2 (30 липня 2024): 89–94. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2024-2-13.
Full textAbstract:
В умовах воєнного стану молодь має бути готова до активної участі у відновленні країни, захисту власних прав та інтересів. Волонтерська діяльність дозволяє їй набути ціннісних орієнтирів, соціальних навичок, досвіду участі у вирішенні суспільних проблем і виступає одним з ефективних засобів формування громадянської компетентності. Метою статті є теоретичне обґрунтування соціально-психологічних умов формування громадянської компетентності молоді через волонтерську діяльність. Охарактеризовано особливості процесу формування громадянської компетентності молоді в умовах воєнного стану: він є більш активним та ініціативним, динамічним та особистісно значущим. Обґрунтовано роль волонтерської діяльності в цьому процесі. У контексті формування громадянської компетентності вона дозволяє молодим людям практично реалізувати свої громадянські цінності та установки; набути необхідних знань, умінь та навичок для вирішення соціальних проблем; мати активну життєву позицію, брати участь у житті суспільства та робити свій внесок у його розвиток. Розглянуто результати проведеного серед здобувачів вищої освіти опитування у формі анкети задля виявлення обізнаності молоді щодо специфіки волонтерської діяльності, ставлення до неї та рівня залученості, мотивованості до волонтерства. Виокремлено напрями, за якими може здійснюватися реалізація процесу формування громадянської компетентності молоді в умовах воєнного стану: забезпечення доступності громадянської освіти для молоді; розроблення та впровадження державних і громадських програм громадянської освіти для молоді; створення безпечних умов для навчання та розвитку молоді; залучення молоді до громадської діяльності. Визначено такі соціально-психологічні умови формування громадянської компетентності молоді через волонтерську діяльність під час воєнного стану: пропаганда волонтерської діяльності серед молоді; забезпечення доступу молоді до інформації про волонтерські організації та проєкти; створення зручних та безпечних умов для волонтерської діяльності молоді; підтримка волонтерської діяльності молоді.
17
Kotygorenko, V. O. "National-civil values: regional dimension in the All-Ukrainian context." Ukrainian Society 79, no. 4 (2021): 111–53. http://dx.doi.org/10.15407/socium2021.04.111.
Full textAbstract:
Unlike the scientific terms and concepts, which help to learn about reality, the terms and concepts of legislation affect the formation of this reality. In 2019, the Parliament of Ukraine adopted the law “Onto Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as the State Language”. In this act, there is an immanently contradictory postulate, according to which two Ukrainian nations form the Ukrainian society: ethnic and civil, where the former is a systemic component of the latter. Since then, all branches of state power, politicians, scientists, and the general public should understand which values of Ukrainians should be considered national and be protected and cultivated: Ukrainian national-ethnic or Ukrainian national-civic. To prevent such potentially conflicting contradictions, the article uses the phrase “national-civil values” as a synonym for the term “national values”. Both are derived from the idea and understanding of the modern Ukrainian nation as citizens of Ukrainian and all other ethnic identities, united by values mutual compatible with the ethno-Ukrainian majority in a community within which individual and group ethnic, cultural, linguistic, religious, regional, political and other differences persist. As reasoned in the article, this is how the Ukrainian nation is perceived by the majority of the country’s population. This position is consistent with the recommendation of the Parliamentary Assembly of the Council of Europe (PACE) 1735 (2006) dated January 26, 2006, entitled “The Concept of “Nation”. Sources of information on the research problem were the results of mass surveys that represent the entire population of Ukraine and its regions, conducted by respectful sociological institutions. Based on these materials’ analytical and synthetic processing, an array of facts has been formed that show the trends and specifics of the All-Ukrainian and regional dynamics of national-civil values with the most significant integrative potential. It shows Ukrainian nation as a multifaceted civil society with an ethno-Ukrainian core, Ukrainian citizenship, a sense of patriotism and pride in belonging to the community of Ukrainian citizens, and the Independence of the Ukrainian state.
18
Дідук, Інна. "Потенціал освітніх впливів на громадянську ідентифікацію в системі державної освітньої політики". Проблеми політичної психології 16 (27 грудня 2024): 224–37. https://doi.org/10.33120/popp-vol16-year2024-173.
Full textAbstract:
Актуальність проблеми зумовлена необхідністю розбудови вищої освіти, у центрі уваги якої – активація демократичних цінностей та компетентностей. Такий підхід вимагає аналізу соціально-психологічних впливів освітніх підходів, що забезпечують демократизацію освіти. Мета роботи – дослідити освітні впливи на процес громадянської ідентифікації як усвідомленої громадянської самовизначеності особистості через її здатність до суб’єктної взаємодії. Результати. Висвітлено поняття “демократичні компетентності”, з’ясовано його зміст і цінність у системі державної освітньої політики. Демократичні компетентності особистості представлено як здатність поводитися демократично в щоденних справах та індикатор громадянської ідентифікації. Встановлено, що освіта на демократичних засадах є ключовою стратегією державної освітньої політики та індикатором її дієвості. Проаналізовано європейські і вітчизняні практики забезпечення демократизації освіти. В основі цієї моделі окремо виділено цінності, які дають змогу брати участь у культурі демократії і є необхідними для концептуалізації компетентностей. Демократичні компетентності особистості представлено як її здатність мобілізувати й застосовувати психологічні ресурси, зокрема усвідомлювати демократичні цінності. Особливу увагу вітчизняної освітньої парадигми зосереджено на наскрізному компетентнісному підході як процесі непрямої громадянської ідентифікації. Висновок. Громадянська ідентифікація як результат цілеспрямованої прямої і непрямої ідентифікації розгортається, по-перше, через нормативне визнання та підтримку демократичної спрямованості системи освіти; по-друге, з огляду на особливості освітніх механізмів впливу наскрізного компетентнісного підходу; по-третє, завдяки суб’єкт-суб’єктній громадянській взаємодії учасників освітнього процесу. Перспективи подальшого дослідження полягають у вивченні потенціалу діяльнісного підходу для громадянської ідентифікації здобувачів вищої освіти.
19
Ільюк, Олег Євгенович. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПРАКТИК ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ: ФІЛОСОФСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ". Culturological Almanac, № 4 (30 грудня 2024): 213–20. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.24.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду взаємозв’язків між практиками волонтерського руху та громадянського суспільства в Україні з позицій філософсько-політичного аналізу, соціологічного, системного та прогностичного підходів. У центрі уваги дослідження – основні базові цінності волонтерської діяльності: жертовність, справедливість, активність, дух свободи волонтерського руху, добровільність, прояв доброї волі як волі до добра. Проаналізовано структуру громадянського суспільства та досліджено місце волонтерського руху у структурі громадянського суспільства, його роль у системі організацій опору Російській Федерації. Результати дослідження свідчать про те, що волонтерський рух виявляє та пропагує кращі традиції й інститути громадянського суспільства, громадянські чесноти та принципи співіснування, а волонтерські практики є не просто виконанням завдань волонтерського руху, а частиною життя громадянського суспільства, стимулюють його оновлення й інституційний розвиток. Констатовано, що філософський підхід до визначення цінності свободи волонтерського руху забезпечує спільну концептуальну платформу, на якій підходи окремих наук – психології, соціальної роботи, політології – не суперечать один одному, а переважно доповнюють один одного.
20
Яцина, Ксенія. "МОТИВАЦІЯ І ЦІННОСТІ У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ". Professional Pedagogics 1, № 24 (2022): 244–50. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2022.24.244-250.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження проблеми розвитку спрямованості студентів на професійну діяльність: нестабільність сучасних соціально-економічних умов розвитку суспільства, зниження престижності робітничих професій, складність працевлаштування обумовлюють негативні тенденції щодо спрямованості студентів на обрану професію; у молодіжному середовищі знижується значимість цінностей, пов'язаних із духовними інтересами, пріоритетними стають цінності соціального задоволення, матеріального благополуччя; ці зміни впливають на самовизначення сучасної молоді в обраній професії, випускники закладів освіти відмовляються від роботи за здобутою спеціальністю; це суттєво впливає на ефективність використання кадрового потенціалу та інтелектуальних можливостей громадян.. Мета: здійснити теоретичний аналіз структури професійної спрямованості особистості. Методи: аналіз філософської, загальнонаукової, методичної, психолого-педагогічної літератури та узагальнення його результатів – для виявлення стану розробленості проблеми; порівняння, зіставлення – для порівняння підходів дослідників до розв’язання проблеми розвитку професійної спрямованості особистості. Результати: здійснено теоретичний аналіз структури професійної спрямованості особистості. Висновки: з’ясовано, що професійна спрямованість є провідною інтегративною властивістю особистості, що базується на загальній спрямованості особистості і через призму певної професії відображає людські і громадянські позиції, розуміння сенсу життя та свого місця в ньому, особливості світогляду, життєвих ідеалів, цінностей, планів, мотивів, потреб, прагнень; показано, що зміст професійної спрямованості включає професійні інтереси та цілі, потребу в постійному професійному самовдосконаленні, професійні установки, переконання та ідеали; доведено актуальність виокремлення у структурі професійної спрямованості особистості мотиваційного та ціннісного компонентів, проаналізовано підходи вчених до визначення їхніх показників; виявлено необхідність удосконалення науково-методичного інструментарію дослідження професійної спрямованості особистості як інтегративної системи та затребуваність розроблення шляхів її розвитку.
21
Задворняк, Л. С. "РОЛЬ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У ФОРМУВАННІ АКТИВНОЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ СТУДЕНТІВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (2020): 92–102. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-92-102.
Full textAbstract:
Залучення до професійно-особистісної культури студентів в освітньому процесі відбувається шляхом засвоєння ціннісних орієнтацій. Уявлення про цінності мають безпосереднє відношення до виховання, тому що змістом виховання є реалізація соціальних програм, що функціонують в системі цінностей. Духовно-моральні цінності – фактор, що визначає регуляцію поведінки особистості. Стаття присвячена вивченню механізмів формування ціннісних орієнтацій особистості. Розкрито сутнісно-змістовну основу громадянської позиції особистості, вказуючи на тісний зв'язок становлення громадянської позиції зі становленням духовно-моральних цінностей молодих людей. Визначено роль та значення духовних цінностей у формуванні громадянської позиції здобувачів вищої освіти. Обґрунтовано актуальну проблему розвитку духовно-моральних цінностей у громадянському вихованні молоді. Проаналізовано проблематику та показано необхідність прийняття корінних заходів щодо виправлення існуючого становища в сфері виховання та формування активної громадянської позиції студентів. Визначено духовно-моральні цінності особистості студента як важливий напрям вдосконалення психолого-педагогічного процесу професійного навчання, що створює умови для того, щоб кожен фахівець мав активну громадянську позицію, відданість обов'язку, сміливість, рішучість, відповідальність, порядність і чесність у відносинах між людьми, найвище розуміння соціальної значущості своєї діяльності в будь-яких ситуаціях.
22
Rіabovol, Liliіa, та Tetiana Remekh. "ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА В ПРОФІЛЬНІЙ ШКОЛІ В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 6, № 1 (2024): 1–5. http://dx.doi.org/10.37472/v.naes.2024.6113.
Full textAbstract:
У науковій доповіді представлено ключовий підхід до розуміння ролі освіти, зокрема громадянської освіти, на сучасному етапі суспільного розвитку як чинника забезпечення національної безпеки. Проведений аналіз компетентнісного потенціалу громадянської та історичної освітньої галузі дав підстави для висновку, що громадянська освіта має бути обов’язковим складником змісту профільної середньої освіти. У результаті здійсненого дослідження виявлено різні підходи до організації громадянської освіти в європейських країнах. Аналіз зарубіжного досвіду дав змогу встановити, що громадянська освіта покликана забезпечити формування громадянської компетентності та є обов’язковим складником змісту старшої профільної освіти, а також вагомим складником змісту громадянської освіти є правові знання та цінності. З’ясовано, що європейська модель громадянської освіти орієнтована на засвоєння учнями комплексу знань про устрій суспільства і держави, місце та роль у ньому громадянських інститутів та власне громадян як активних, залучених учасників демократичних процесів на різних рівнях. На основі зарубіжного досвіду запропоновано два варіанти впровадження громадянської освіти у старшій профільній школі в Україні: окремий інтегрований курс «Громадянська освіта»; інтеграція відповідного змісту в інші предмети/курси як історія тощо.
23
Кучерук, Оксана Анатоліївна, та Тетяна Павлівна Магдич. "ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ЛІЦЕЮ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ". Information Technologies and Learning Tools 75, № 1 (2020): 56–75. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v75i1.3515.
Full textAbstract:
У статті поставлено проблему використання електронних освітніх ресурсів у формуванні громадянської компетентності українськомовної особистості ліцеїста. Розглянуто громадянську компетентність як одну з ключових і таку, що корелює з предметом «Українська мова» в закладах середньої освіти третього ступеня. На основі аналізу теоретичних положень і синтезу різних наукових ідей уточнено сутність понять «ключові компетентності», «громадянська компетентність», «електронні освітні ресурси». За даними анкетування та індивідуального опитування вчителів-словесників з’ясовано реальний стан використання електронних освітніх ресурсів у процесі компетентнісно орієнтованого навчання української мови учнів ліцеїв. Визначено навчально-виховний потенціал окремих електронних ресурсів, здійснено їх огляд з погляду доцільності використання для формування громадянської компетентності в учнів 10-11-х класів під час навчання української мови. Представлено розробку кейсу інтерактивних вправ, розміщених на сайті learningApps.org, з теми «Лексикологія. Моє слово – моя відповідальність», що через змістове наповнення сприяє формуванню громадянської компетентності в юних носіїв української мови. Акцентовано на тому, що кейс відповідних вправ уможливлює розвиток в учнів громадянських знань, мовної свідомості, критичного мислення, культивує в юних носіїв української мови прийнятиі у державі цінності, формує гідне ставлення до прав і обов’язків громадянина України. Узагальнено результати використання описаного в статті кейсу інтерактивних вправ у процесі навчання української мови з метою формування громадянської компетентності в учнів ліцеїв. Визначено перспективи дослідження проблеми використання електронних ресурсів під час навчання української мови для формування мовної особистості, яка володіє кількома компетентностями.
24
Аніщенко, Олена. "ОСВІТА ДОРОСЛИХ І РОЗВИТОК ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 24, № 2 (2023): 25–35. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(24).2023.25-35.
Full textAbstract:
Анотація. В оглядовій статті обґрунтовано актуальність освіти дорослих як важливого ресурсу розвитку громадянського суспільства в Україні. Зазначено, що громадянське суспільство є посередником між приватною сферою життя людей і державою та об’єднує розмаїття формальних і неформальних організацій. Охарактеризовано громадянське суспільство як комплексний соціокультурний і суспільно-політичний феномен. Акцентовано увагу на важливості ролі освіти дорослих у подоланні соціальних, духовних, політичних, економічних та інших криз. Наголошено, що освіта дорослих як складник ціложиттєвого навчання є фундаментальним правом людини і суспільним благом, що відіграє ключову роль щодо сприяння освітній, соціальній, економічній та екологічній справедливості, демократичній участі, утвердженню громадянських цінностей, подоланню нерівності тощо. Доведено важливість ролі громадянської освіти дорослих у сприянні усвідомленню цільовою групою механізмів функціонування суспільного життя, формуванню стійких демократичних цінностей тощо. Обґрунтовано доцільність тлумачення освіти дорослих як соціальної підсистеми, що має свою структуру. Виокремлено основні складники означеної підсистеми: заклади освіти як соціально зорієнтовані організації, суб’єкти соціальної взаємодії (здобувачі освіти, педагогічний персонал), освітній процес як вид соціокультурної діяльності, ефективність якого забезпечується оптимальним освітнім середовищем. Наголошено, що освіта дорослих пов’язана з усіма сферами суспільного життя, і цей зв’язок реалізується безпосередньо через особистість, залучену до економічних, політичних, духовних та інших соціальних зв’язків. Обґрунтовано висновок про те, що освіта дорослих, ціложиттєве навчання є невід’ємними складниками суспільної життєдіяльності й важливими показниками ефективності функціонування суспільства.
 Ключові слова: освіта дорослих; неформальна освіта дорослих; громадянська освіта дорослих; громадянське суспільство; освіта впродовж життя.
25
ІВАНОВА, Вікторія. "ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ: СУЧАСНІ ВЕКТОРИ". Human Studies Series of Pedagogy, № 52 (30 квітня 2025): 35–41. https://doi.org/10.24919/2413-2039.20/52.4.
Full textAbstract:
У статті схарактеризовано соціально-громадянську компетентність та окреслено сучасні вектори, що впливають на її формування у дітей дошкільного віку. Акцентовано увагу на тому, що дошкільний вік – це період активного соціального розвитку, коли діти вчаться взаємодіяти з іншими, розуміти правила поведінки та формувати свої цінності, починають усвідомлювати свою приналежність до суспільства, культурних надбань українського народу, необхідність толерантного ставлення до представників різних національностей і культур, що є надзвичайно вагомим і актуальним в умовах гострих викликів сьогодення. Представлено найбільш актуальні визначення соціальної, громадянської та соціально-громадянської компетентності вітчизняними науковцями. Переконані, що соціально-громадянська компетентність у дошкільному віці є фундаментом для формування активного та відповідального громадянина. Вагомість цієї компетентності вбачаємо у тому, що вона: сприяє соціалізації дитини (допомагає дитині адаптуватися до життя в суспільстві, встановлювати та підтримувати стосунки з іншими людьми; розвиває моральні якості (емпатія, співчуття, повага до інших, толерантність, чесність, справедливість та ін.); виховує патріотичні почуття (любов до Батьківщини, повага до національних традицій та цінностей як свого так і інших народів тощо); формує громадянську позицію (вчить дитину розуміти свої права та обов'язки, брати участь у житті колективу, робити свій внесок у спільну справу); розвиває навички партнерської взаємодії (робота в команді, уміння домовлятися, вирішувати конфлікти та ін.). Сучасними векторами досліджуваної проблеми, що відображають зміни в суспільстві, спричинені війною, та в освітніх підходах, які слід враховувати фахівцями дошкільної освіти у процесі формування соціально-громадянської компетентності у дітей, виокремлено: інклюзивну освіту та міжкультурну компетентність, врахування у роботі з дошкільниками феномену емоційного інтелекту, формування національної свідомості в умовах війни.
26
МИСЛИВЕЦЬ, Юрій, Максим ІМЕРІДЗЕ та Віктор ПУТНІКОВ. "НАУКОВО-ОСВІТНІЙ ВИМІР ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ". Дидактика, № 1 (18 квітня 2024): 27–34. http://dx.doi.org/10.58407/didactics.24.1.4.
Full textAbstract:
Активне втілення ідей демократії та громадянської освіти міжнародними інституціями прискорює запровадження громадянської освіти в вітчизняних закладах вищої освіти, що фахово готують професіоналів різних спеціальностей. Мета статті – дефінітивний аналіз деяких аспектів громадянської освіти у вищій школі. Громадянську освіту майбутніх фахівців різних спеціальностей з вищою освітою можна визначити як певне особистісне новоутворення, формування якого відбувається в процесі реалізації навчальних і виховних систем професійної підготовки в закладах вищої освіти. Висновки. 1. Громадянська освіта має всебічний характер. 2. Способи впровадження громадянської освіти в закладах вищої освіти різні за реалізацію цілей. 3. Складові громадянської освіти у закладах вищої освіти: громадянська компетентність; громадянська зрілість; громадянськість; глобальне громадянство; орієнтація на соціальну справедливість. 4. Громадянська освіта у вітчизняній вищій школі виступає у вигляді соціокультурних, ціннісно-ментальних, професійних, морально-етичних і інших знань, навичок та вмінь, що мотивують індивідуальну і групову активність особистості. 5. Тенденції впровадження громадянської освіти у закладах вищої освіти: «навчання через дію» і застосування набутих знань та навичок в житті, безпосередньо в університеті чи громаді, громадянська освіта включає в себе освіту з глобального громадянства (Global Сitizenship Education) та освіту з прав людини (Human Rights Education) як одну з обов’язкових складових, спрямовану на прищеплення здобувачам вищої освіти цінностей, поглядів та поведінки, які підтримують відповідальне глобальне громадянство: творчість, інновації та відданість миру, правам людини та сталому розвитку. 6. Формування в здобувачів вищої освіти різних спеціальностей ключових компетентностей з громадянської освіти.
27
Bukrіeіeva, Irina. "Особливості регіонального менталітету в контексті становлення української політичної нації (на прикладі Мелітополя)". Sociological studios, № 1(6) (17 травня 2018): 46–51. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2015-01-46-51.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано регіональні особливості менталітету мешканців Мелітополя як типового міста Південного Сходу України крізь призму таких атрибутивних елементів, як ідентичність, цінності, почуття, соціальні-політичні орієнтації. Відмінними рисами менталітету мешканців міста є законослухняність і низька громадянська активність, пріоритет колективної думки над індивідуальною, цінності групової належності. Водночас під впливом зовнішніх суспільно-політичних факторів відбуваються процеси трансформації свідомості місцевої громади, що проявляється в усвідомленні своєї загальнонаціональної приналежності, баченні спільного майбутнього на основі реформування економічного життя та громадянських цінностей.
28
Горова, О. О. "ОСОБИСТІСНА ГОТОВНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ ОСВІТНІХ ОРГАНІЗАЦІЙ ДО КОНСТРУКТИВНОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ ЯК ЧИННИК СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ". Problems of Modern Psychology, № 4 (11 лютого 2022): 29–36. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-4-4.
Full textAbstract:
У статті представлено результати дослідження проблеми особистісної готовності персоналу освітніх організацій до конструктивного розв’язання конфліктів для досягнення ними суб’єктивного благополуччя. Розглянуто сутність дефініцій терміна «конфлікт» з погляду прихильників різних наукових підходів (психодинамічного, мотиваційного, ситуаційного, організаційного, особистісного, аналітичного й інших) – «готовність персоналу освітніх організацій до розв’язання конфліктів», «суб’єктивне благополуччя». Висвітлено зміст готовності персоналу освітніх організацій до конструктивного розв’язання конфліктів, що передбачає вміння діагностувати ймовірність появи конфлікту, прогнозувати особливості його розвитку, запобігати, взаємодіяти в ситуації конфлікту, виходити із проблемних ситуацій тощо. Вибір стратегії розв’язання конфлікту залежить від індивідуальних, сімейних та суспільних переконань, цінностей, досвіду, культури тощо. Здатність персоналу освітніх організацій контролювати із плином часу цілу низку чинників, як конструктивних, так і небажаних (стійкість, самореалізація, соціальна емоційна компетентність, особисті реакції на діяльність в освітній організації (виснаження, втома, стрес тощо)) в умовах конфліктної ситуації, є важливим чинником суб’єктивного благополуччя і передбачає опанування вмінь вибирати конструктивну позицію в освітній діяльності в момент розгортання конфлікту, прагнення дотримуватися настанов і правил діалогічного спілкування, уміння активно діяти на всіх етапах управління конфліктною ситуацією. Обґрунтовано, що суб’єктивно благополучний персонал освітніх організацій здатний не лише конструктивно розв’язувати різні конфлікти, а і сформувати в молоді загальнолюдські, національні, громадянські, сімейні й особистісні цінності.
29
Мєрєнков, Гнат. "АКТУАЛІТЕТИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century" 1, № 11 (2025): 98–112. https://doi.org/10.35387/ucj.1(11).2025.0006.
Full textAbstract:
У статті досліджується формування громадянської ідентичності у здобувачів вищої гуманітарної освіти засобами українського мистецтва, що розглядається як потужний засіб вираження та трансформації особистості. Проведено термінологічний аналіз ключових понять, зокрема «громадянська ідентичність», «здобувачі вищої гуманітарної освіти», «засоби українського мистецтва». Визначено структурно-функціональні компоненти громадянської ідентичності, її прояви на індивідуальному, спільнотному та інституційному рівнях, а також обґрунтовано роль гуманітарної освіти у формуванні громадянської свідомості. Особлива увага приділена потенціалу українського мистецтва як педагогічного інструменту, здатного формувати цінності, ставлення та сприяти трансформації особистості через естетичне переживання і катарсис. Запропоновано категоріальний апарат для добору мистецьких творів у педагогічному процесі, заснований на таких поняттях, як цінності, змісти і наративи. Встановлено, що ці категорії безпосередньо пов’язані зі складниками громадянської ідентичності та ефективно активізують особистісну рефлексію студентів. Результати дослідження підкреслюють необхідність інтеграції українського мистецтва у зміст вищої гуманітарної освіти задля внутрішнього прийняття цінностей громадянського суспільства та становлення зрілої громадянської позиції молоді. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою навчально-методичних матеріалів і емпіричною оцінкою впливу мистецьких засобів на формування громадянської ідентичності.
30
Шимченко, Людмила. "ГРОМАДЯНСЬКИЙ КОНТЕКСТ КОНСОЛІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СОЦІУМУ". Society. Document. Communication, № 10 (9 січня 2021): 440–56. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-10-440-456.
Full textAbstract:
Світова спільнота, як і суспільства кожної з світових країн, потребують консолідації в протистоянні тим загрозам, які безпосередньо посягають на основу буття – життя, здоров’я, продовження роду, безпеку, власність, добробут. До таких загроз відносимо не лише COVID-19, протистояння в боротьбі за світове лідерство, а й ту кількість локальних війн, масштабність яких зросла на межі тисячоліть та має тенденцію до збільшення. Шість років військових дій, анексований Крим, мільйони мігруючого населення, тотальне збідніння населення – це далеко не повний перелік загроз, що характерними є для України.
 Протистояти загрозам можливо лише консолідуючи суспільство для досягнення всіма підтриманої мети – суверенна, незалежна, демократична, правова та соціальна держава; працюючий, у достатку проживаючий народ; всенародно підтримувана влада; переважаюча народжуваність над смертністю. Консолідація стала тою необхідністю, над забезпеченням якої повинні працювати всі – і влада, і суспільство. Тому обрана нами тема для дослідження є одним із елементів пошуку шляху консолідації суспільства в Україні, а отже – актуальною. 
 Метою статті, відповідно, постає: дослідити громадянський чинник як один із елементів консолідації українського суспільства. 
 У статті проаналізовано фактор релігії, як потужний важіль впливу на гуманітарну сферу життя з можливістю коригувати менталітет, сприяти усвідомленню ідеалів та згуртувати навколо найістотніших із них. Але переважно акцентовано увагу на тому, що більш потужним фактором консолідації нинішнього суспільства постає громадянська ідентифікація та вибудуване на її основі громадянське суспільство.
 Проаналізовано також фактор свободи як цінності, без якої всі інші цінності втрачають сенс, а за її наявності – розширюється простір можливостей людини щодо себе як активного учасника суспільних процесів, як панування над собою. 
 Свобода самостійного вибору стає основою громадянської ідентифікації особи та забезпечує формування нової якості – громадянськості. Все це є можливим в демократичній державі, де громадянину відводиться роль тої вісі, навколо якої повинне обертатися все життя і все це повинно бути для України своєрідною національною ідеєю на перспективу.
 У статті велику увагу приділено фактору громадянської ідентифікації як специфічному механізму соціалізації особистості, сутністю якого є усвідомлене ототожнення своєї долі з долею країни. Особливу увагу звернуто на «громадянськість» як якісну ознаку громадянина, готового й здатного на постійну й ефективну участь у вирішенні загальносуспільних проблем – тобто активного учасника громадянського суспільства.
 Громадянська ідентифікація здатна і зможе віднайти нову колективну й персональну ідентичність за рахунок культури громадянськості, що будучи пов’язаною з підтримкою ідеї демократії та демократичних цінностей, як от свобода, політична рівність, соціальна справедливість, толерантність, спрямує громадян до консолідації, визначеності щодо національної ідеї.
31
Liashenko, O. O. "Формування української політичної нації: етнополітичний контекст державотворення". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (6 грудня 2020): 60–70. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.06.07.
Full textAbstract:
Мета статті – розглянути шляхи та перспективи формування політичної нації в українському соціумі на сучасному етапі державного будівництва.
 Наукова новизна. На основі аналізу наявних у світовій і вітчизняній етнополітичній науці теорій творення нації запропоновано бачення основних принципів формування української політичної нації на сучасному етапі державотворення й актуалізовано наявні етнополітичні виклики на шляху реалізації цієї мети.
 Висновки. На відміну від більшості європейських та американських країн, де період формування націй збігся у часі з періодом становлення їх державності, в Україні формування нації відбувалося в умовах вікової бездержавності.
 Особливістю сучасного етапу становлення української політичної нації є досягнення гармонії та взаємозалежності громадянської й етнічної ідентичностей українського суспільства. Відповідно до сучасних реалій в основу формування політичної нації повинні бути покладені такі засади. По-перше, необхідно змістити акценти із боротьби «проти» і «за» на творення «в ім’я» – держави, нації, людини на основі злагоди, толерантності, захисту національних інтересів. По-друге, в основу творення нації повинна бути покладена ідея поліетнічної, соціальної, політичної злагоди на основі загальноприйнятої мети. По-третє, держава у сучасній системі цінностей не самоціль, а інструмент досягнення мети, засіб самоствердження нації. По-четверте, Україна повинна бути найвищою цінністю для всіх її громадян як їхня спільна Батьківщина в існуючих кордонах. По-п’яте, повинна забезпечуватися правова рівність громадян України, їхня духовна та культурна цілісність і самобутність. По-шосте, повинна культивуватись як національна самоповага, так і культурна та психологічна сприйнятливість до прогресивних надбань інших націй. По-сьоме, громадяни України повинні усвідомлювати свій майбутній розвиток як результат співпраці у громадянському демократичному суспільстві. По-восьме, національну ідею слід позбавити ідеологічної забарвленості. По-дев’яте, громадянські та соціальні цінності повинні бути піднесені до рівня загальнонаціональних. Слід також пам’ятати, що українському етносу так само доводиться долати наслідки тоталітаризму і бездержавного існування, фактично відроджувати свою самобутність. А це не можна сприймати як спроби асимілювати інші народи, що є складовими частинами поліетнічного суспільства України.
32
Жорова І. Я. та Худенко О.М. "ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЗАСОБАМИ ЛІТЕРАТУРИ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 51 (9 лютого 2022): 10–19. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi51.346.
Full textAbstract:
У статті розкрито теоретичні та методичні аспекти громадянського виховання учнів засобами літератури. Акцентовано на тому, що в умовах нестабільного розвитку суспільства, ескалації конфліктів як між державами, так між співгромадянами, актуалізується питання громадянського виховання учнів. Цей концепт автори розуміють як форму суспільного виховання, формування громадянина конкретної держави, здатного успішно діяти заради збереження демократії та миру. Нині неформальна освіта, окрім зрозумілого для українського освітян контенту «соціальні і громадянські компетентності», послуговується терміном «компетентності для культури демократії», що, на думку авторів, є структурованим поняттям, імплементованим у європейському вимірі громадянської освіти. Автори акцентують на тому, що художня література впливає на почуття і свідомість людини, вона є потужним засобом морального, естетичного і громадянського виховання. Через художні образи письменники надають можливість сформувати своє ставлення до подій, що описуються, зробити певні висновки, поміркувати над загальнолюдськими цінностями, над вчинками того чи іншого персонажа, побачити моделі громадянського активної/пасивної поведінки.У статті проаналізовано європейський досвід громадянського виховання, зокрема Великобританії та Німеччини, Фінляндії. Автори беруть до уваги літературу цих країн та визначають аспекти, що можуть послужити підґрунтям для громадянського виховання здобувачів освіти, порівнюють їх з українськими реаліями громадянського виховання. Авторами представлено основні вектори громадянського виховання у Німеччині, які визначаються змістовим наповненням літературних творів і заохочують до плюралізму думок, толерантності до поглядів і суджень інших, мотивують учнів до активної участі у громадянському житті, усвідомлення цінності свободи, поваги до людської гідності, права на самовираження, відповідальності за моральний вибір особистості. Твори є також підґрунтям для утвердження у підлітків таких демократичних цінностей, як право на життя, на справедливе ставлення, гідність, свободу від дискримінації, право на рівність, розуміння необхідності захисту своїх прaв і прав інших людей. Аналіз змістових концептів літератури для учнів у Великобританії свідчить, що пріоритетами громадянського виховання є національний патріотизм і виховання законослухняного громадянина. У Фінляндії базовими демократичними цінностями національного основного навчального плану є відкрита демократія, рівність, відповідальність за власний вибір.
33
Chorna, H. V. "ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (2019): 310–20. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-310-320.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз проблеми формування громадянської компетентності як необхідного компонента становлення особистості громадянина на кожному етапі її розвитку; проаналізовано підходи науковців до означеної проблеми в сучасних вітчизняних дослідженнях; підкреслено важливість ролі освітнього процесу закладу вищої освіти, компетентнісного підходу, педагогічного та соціального впливів на формування громадянської компетентності, громадянських цінностей в системі загальнолюдських цінностей, необхідних для активної участі в житті та розбудові держави, необхідність забезпечення поетапного формування громадянської компетентності, починаючи з дошкільної ланки та продовжуючи у початковій, середній школі та вищій освіті; розкрито сутність і структуру, компоненти сформованості громадянської компетентності, а також стадії формування громадянської компетентності; визначено умови набуття молоддю громадянської компетентності в країнах Європи, можливість їх реалізації в Україні; доведено, що громадянська компетентність є однією з ключових у розвитку людини під час навчання, як на етапі шкільного навчання, так і в процесі вищої освіти, що зумовлює необхідність налагодження ефективної наступності між середньою та вищою освітою; окреслено зміни у завданнях громадянського виховання відповідно до реформи та Концепції Нової української школи, значення громадянської освіти для суспільства та держави; охарактеризовано можливі наслідки низького рівня сформованості громадянської компетентності.
34
Ївженко, Юрій, та Ірина Харитонова. "Теоретичні аспекти проблеми громадянського виховання студентів педагогічних спеціальностей". Нові технології навчання, № 95 (15 грудня 2021): 82–89. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.95.2021.09.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано теоретичні аспекти проблеми громадянського виховання студентів педагогічних спеціальностей. Розкрито педагогічні умови формування громадянської позиції студентської молоді в навчальних закладах I-II рівнів акредитації. Їхні вихованці перебувають на тому віковому етапі, який за результатами різноаспектних досліджень визнано сенситивним для усвідомлення громадянських цінностей та осмислення пріоритетів громадянської культури. Таким чином відбувається громадянське становлення особистості та її соціальна ідентифікація, а внаслідок активного самоутвердження в суспільстві – усвідомлення культурних цінностей та прояви активної життєвої позиції.Відповідно, від активності молоді та її дієздатності узалежнюються перспективи державотворення в Україні. Зазначаємо, що під впливом різних факторів усе ще гальмуються процеси формування громадянської позиції вихованців означених закладів освіти, а реальний стан порушеної нами проблеми не завжди дає очікувані результати. До найвагоміших чинників актуалізації започаткованого дослідження відносимо недостатній рівень його науково-педагогічного обґрунтування. Пояснюємо це відсутністю в радянський період розвиткуУкраїни такого тлумачення проблем громадянського виховання молоді, якого вони набули в сучасній науці, освіті, теорії й практиці. Тому акцентуємо увагу на дослідженні теоретичних аспектів громадянського виховання в навчальних закладах I-II рівнів акредитації.
35
Чубінська, Наталія, та Андрій Маслюк. "ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ". Молодь і ринок, № 4/224 (24 травня 2024): 93–97. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2024.304430.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі формування громадянських якостей студентів засобом ЗМІ. Засоби масової інформації як чинники формування громадянських якостей також відіграють важливу роль у житті суспільства. І від їхньої об’єктивної позиції, демократичних засад існування, правдивості відображення світу значною мірою залежить формування громадянських якостей особистості. Громадянська освіта повинна прищеплювати студентам розуміння причин та чинників політичного й економічного розвитку країни, її духовних і культурних цінностей, економічних ресурсів, характеру відносин з іншими країнами. Процес становлення громадянського суспільства складний і тривалий. Завдання освіти – підготувати дітей та молодь не лише до життя у ньому, але й сформувати вміння будувати його. Коли мова іде про громадянське суспільство, то усвідомлюємо, що йдеться передовсім про розширення сфери свободи людини в приватному й соціальному вимірах, що загалом прийнято називати розвитком громадянського суспільства. У цьому сенсі роль ЗМІ надважлива, бо саме вони відображають пріоритетні тенденції життя соціуму і цей процес має бути об’єктивним.
36
Мішеніна, Тетяна, та Ксенія Качайло. "АКСІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР МЕДІАТЕКСТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО ЗМІСТУ У ВИХОВАННІ ЦІЛІСНОЇ ОСОБИСТОСТІ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 2(104) (3 грудня 2023): 146–53. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.2(104)2023.292318.
Full textAbstract:
Публікація присвячена розкриттю аксіологічних дескрипторів медіатекстів у порівнянні з художніми як творами мистецтва; розробленню контенту медіатексту громадянського змісту із використанням художніх образів (мовно-літературних, музично-художніх, малюнкових, художньо-кінематографічних) задля трансляції емоційно-когнітивного досвіду у відтворенні на вербальному рівні понять про громадянські цінності.
 Медіатекст є малим жанром, відповідно зміст передбачає застосування прийомів компресії інформації, що досягається шляхом добору прецедентних (упізнаваних) образів, які мають історико-культурну значущість. З огляду на те, що письменство відтворює в естетичних параметрах стандарт судження, сприймання позитивного образу-персоналії як зразок для наслідування і стратегію вироблення відповідних якостей. 
 У вихованні цілісності особистості визначальну роль відіграють цінності, тому звернено увагу на усвідомлення понять в аспекті патріотичного виховання. У медіатексті відбувається інтермедійне перекодування літературного твору через використання фольклорної основи, актуалізації історико-культурної інформації, апеляцію до історичних подій. Значущих для подальшого розвою культури нації, державотворення.
 За основу в доборі контенту медіатектів громадянського спрямування узято творчість Олександра Довженка (кіноповість «Україна в огні», оповідання «На колючому дроті», «Відступник»), провадиться протиставлення художніх образів патріота і відступника (зрадника).
 Розглянуто виховний потенціал кінематографічних художніх образів на прикладі екранізації історичних творів, а також сучасних художніх фільмів, заснованих на реальних подіях «Позивний «Бандерас», «Кіборги».
 Проаналізовано полікодовість малюкової інтерпретації текстів громадянського спрямування (на прикладі малюнкової міфологізації Анатолія Базилевича «Енеїда», Іван Котляревський).
 Простежено розвиток музично-фольклорних художніх образів (на прикладі народної пісні «Гей, пливе кача…»).
 Здійснено аналіз алюзійних застосувань у виступах громадських діячів та очільників.
 Надано коментар щодо рекомендації використання контенту громадянського спрямування для здобувачів освіти.
37
Рашидова, Світлана Станіславівна. "Проблема формування громадянської компетентності у суб’єктів інклюзивного освітнього простору в працях українських учених: аналітичний огляд". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 1, № 1 (111) (2025): 119–31. https://doi.org/10.33216/2220-6310/2025-111-1-119-131.
Full textAbstract:
У статті здійснено комплексне дослідження проблеми формування громадянської компетентності у суб’єктів інклюзивного освітнього простору на основі аналізу наукових праць українських учених. Обґрунтовано актуальність теми у зв’язку з трансформаціями в національній системі освіти, викликами сьогодення та стратегічною метою розбудови громадянського суспільства. Громадянська компетентність розглядається як інтегративна особистісна характеристика, що включає знання, цінності, установки, мотивації, уміння та готовність до активної участі в житті демократичного суспільства. У межах дослідження визначено методологічні підходи (компетентнісний, середовищний, міждисциплінарний), на які спираються науковці та практики під час формування громадянської компетентності у суб’єктів освітнього інклюзивного середовища. Наголошено на значенні інклюзивного освітнього середовища як платформи для розвитку громадянських якостей у всіх учасників освітнього процесу. Акцент зроблено на ролі педагога як ключового агента формування громадянської компетентності, особливо в умовах інклюзивної освіти, де його професійна готовність та особистісна зрілість набувають особливої значущості. Виявлено наукові прогалини у сфері формування громадянської компетентності серед осіб з особливими освітніми потребами та педагогів, що працюють в інклюзивному середовищі. Наголошено на необхідності розробки адаптованих моделей громадянської освіти, що враховують індивідуальні освітні потреби та соціокультурні контексти. Сформульовано рекомендації щодо подальших наукових розвідок і практичних рішень, спрямованих на підвищення ефективності громадянської освіти в умовах інклюзії.
38
Мірошніченко, В. І., та Т. Ю. Грузевич. "ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ НА ОСНОВІ СІМЕЙНИХ ТРАДИЦІЙ". Педагогіка та психологія, № 61 (квітень 2019): 113–21. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.13.
Full textAbstract:
Стаття присвячена висвітленню ролі сімейних традицій у формуванні громадянської культури старшокласників. Автори констатують, що кожна сім'я має свої сімейні традиції. Автори розглядають такі чинники, які впливають на формування сімейних традицій: матеріальне та економічне забезпечення, соціальний статус та рівень освіти батьків, місце проживання (місто, село), звичаї та традиції в сім’ї, кількість членів сім’ї, ставлення до дітей тощо. Громадянська культура старшокласника в сучасних умовах розглядається як його готовність та здатність громадянина до активної участі в діяльності суспільства та держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав та обов'язків. Запорукою національного відродження України є відновлення духовного багатства, збереження досвіду попередніх поколінь. І, навпаки, кожен незаповнений розрив у системі передачі етнокультурної інформації від одного покоління до іншого продовжуватиме вести до духовного зубожіння етносу, гальмуватиме розвиток патріотичних почуттів. У цьому практичний інтерес до вивчення та примноження українських народних звичаїв та сімейних традицій. Увага приділяється таким звичаям, як розумовий світогляд, втілений в рухах і діях, світосприйняття та відносини між індивідами. Зазначається необхідність проведення найважливіших державних свят у сімейних традиціях для формування громадянської культури старшокласників. Автори звертають увагу на те, що навчально-виховний процес у сім’ї організований педагогічно грамотно, якщо для всієї родини є важливими державні свята, події, історичні дати, а також сімейні традиції. Виокремлено такі напрями впливу сімейних традицій у формуванні громадянської культури старшокласників: інформаційний, емоційний, діяльнісний. Вплив сімейних традицій на формування громадянської культури старшокласників реалізується через них: інформаційний (оволодіння певними знаннями, ідеями, переконаннями щодо соціальних та громадянських цінностей); емоційний (позитивний чи негативний емоційний досвід, уточнення таких понять, як добро, зло, добродушність, грубість тощо); діяльнісний (залучення дітей до спільної суспільно корисної діяльності, надання їм можливості висловити власну громадянську позицію). Основними засобами впливу сім’ї на формування громадянської культури старшокласників є: особистий приклад, батьківський авторитет, духовний і моральний клімат сім’ї, виховні традиції, праця, сімейні звичаї, свята, національна символіка тощо.
39
Zhadan, Iryna. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОГІЧНА МОДЕЛЬ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ". Проблеми політичної психології 22 (31 грудня 2019): 7–21. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol22-year2019-25.
Full textAbstract:
Проаналізовано уявлення про компоненти та прояви громадянської компетентності, обґрунтовано припущення про зумовленість її розвитку соціально-психологічними чинниками. Виокремлено наукові підходи до конструювання моделей громадянської компетентності: 1) на основі переліку компетенцій, які входять до кожного з компонентів моделі; 2) на основі переліку індикаторів компетентності; 3) на основі виокремлення компетентностей, які забезпечують бажаний результат на різних етапах виконання ролі громадянина. Громадянську компетентність визначено як інтегративну характеристику особистості, що ґрунтується на якостях (цінності, мотивації, настановлення, ставлення, ідентичності) та кваліфікаційних ознаках (здатності, готовності), необхідних і достатніх для ефективного виконання ролі громадянина. Показано, що громадянська компетентність не може бути сформована на основі знань та умінь навіть найвищого рівня і зумовлюється насамперед соціально-психологічними чинниками. Представлено соціально-психологічну модель громадянської компетентності, вибудувану відповідно до уявлення про формування здатностей і готовностей до виконання ролі громадянина на основі комплексу особистісних якостей (тобто здатності і готовності забезпечуються відповідними конфігураціями соціально-психологічних якостей, які актуалізуються відповідно до ситуації). Пропонований конструкт може виконувати функцію ідеальної соціально-психологічної моделі громадянської компетентності, водночас у разі виокремлення індикаторів розвитку показників вона може бути операціоналізована й емпірично верифікована. Представлено аргументи на користь ідеї про визначальний вплив соціального середовища на розвиток громадянської компетентності. Показано, що середовище продукує певний дискурс громадянськості і підтримує (чи обмежує) практики, визначаючи координати простору громадянської взаємодії і встановлюючи її норми та правила, формулюючи зрештою соціальне замовлення на певний формат громадянської компетентності. Виокремлено функції середовища, сприятливого для розвитку, визначено його ознаки та способи впливу.
40
Suray, Inna G. "Компетентності державного секретаря міністерства в Україні". Public administration aspects 5, № 12 (2018): 35–41. http://dx.doi.org/10.15421/15201748.
Full textAbstract:
У статті висвітлено дослідження компетентностей (як вимоги) держсекретаря міністерства в Україні відповідно до чинних нормативно-правових актів. Доведено, що для окреслення вимог до компетентності держсекретаря міністерства в Україні за основу слід брати його компетенції щодо здійснення функцій з управління персоналом та загально-організаційних щодо апарату міністерства. Установлено, що чинні вимоги до компетентності державного секретаря міністерства в Україні не вказують на усвідомлення ним ролі й важливості його діяльності; вимога до навичок частково замінена уміннями; вимоги до професійних знань звужено до знань законодавства; не акцентується увага на навчанні як розвитку компетентності; недостатня увага приділена досвіду як вимозі до компетентності; не знайшли відображення вимоги до моральних та ділових якостей, способів мислення, професійні, світоглядні і громадянські якості, морально-етичні цінності. Зазначено, що у чинному законодавстві України, на відміну від міжнародних стандартів ISO 9001, не розкрита динамічна сутність поняття «компетентність» (як демонстрована здатність застосовувати на практиці знання та навички), а закріплена статична (яка просто має бути у особи, не акцентуючи на її реалізації). Крім того, не закріплено такий зв’язок: вимоги до компетентності держсекретаря міністерства – застосування його знань і навичок – розвиток компетентності – оцінювання впливу на якість роботи апарату міністерства.
41
ПОЛЄХІНА, Вікторія, та Євген НЕДОШОВЕНКО. "РОЛЬ СІМ’Ї У ФОРМУВАННІ АКТИВНОЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ". Humanitas, № 6 (20 березня 2023): 37–42. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.6.
Full textAbstract:
У статті розкрито роль сім’ї у формуванні активної громадянської позиції молоді. Для цього авторами проаналізовано ряд нормативних документів, які стосуються національно-патріотичного виховання, формування активної громадянської позиції, а також наукові праці, у яких вітчизняними мислителями, філософами, громадянськими діячами, ученими здійснено аналіз досліджуваного поняття. На основі проаналізованих наукових праць обґрунтовано зміст базового поняття дослідження: «активна громадянська позиція» як рухливої, складної структури, що містить переконання, цінності, суспільно-політичні уявлення, які ґрунтуються на соціальному досвіді та проявляються в поведінці. Серед чинників, які впливають на формування громадянської позиції варто виділити політико-правову систему, громадянську культуру в суспільстві, а також соціальне середовище. Розширено уявлення про сім’ю як соціальну систему стійких взаємодій її членів, функціонування якої здатне сприяти формуванню активної громадянської позиці. Доведено, що сім’я є невід’ємним компонентом соціальної структури суспільства, інститутом соціалізації, формою соціальної спільності, в основі формування і розвитку якої лежить взаємодія, взаємовплив, взаєморозуміння, взаємопізнання, взаємоспрямованість тощо та має широкі виховні можливості та значний ресурс у формуванні цілого комплексу особистісних якостей та рис, соціально прийнятих моделей поведінки, світогляду, активної життєвої та громадянської позиції. Обґрунтовано, що середовище сім’ї із найперших днів життя стає основним ґрунтом для опанування правил і норм, формування навичок взаємодії, що може сприяти або перешкоджати розвитку компетентної поведінки особистості загалом і компетентної поведінки громадянина в суспільстві зокрема. Проаналізовано форми та методи формування активної громадянської позиції в середовищі сім’ї.
42
Рубан, А. О. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЯК ФАКТОРУ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ЗМІН СУЧАСНОСТІ". Актуальні проблеми політики, № 69 (27 травня 2022): 42–47. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i69.1300.
Full textAbstract:
Рубан А. О. Теоретико-методологічні основи формування української ідентичності як фактору соціально-політичних змін сучасності. – Стаття.У статті розглядається і обґрунтовується те, що громадянська ідентичність має різні ступені презентації, це пояснюється внутрішніми, регіональними, соціально-культурними відмінностями. Виявлено різноманітні підходи до вивчення ідентичності, що обумовлено складністю і багатомірністю як реального феномена ідентичності, так і самого поняття.Звертається увага на те, що нині Україна перебуває на такому етапі розвитку, коли громадянська ідентичність є основою для консолідації різних етнічних та культурних громад. Зауважується, що для українського суспільства також важливо розвивати етнічну, місцеву, регіональну, європейську та глобальну ідентичність, тому що раціональний розвиток ідентичності є причиною успішного розвитку України.Стверджується що кожна людина, яка проживає на території України, повинна ототожнювати себе з українцем, поважаючи багатокультурний характер людського співтовариства. Самоідентифікація окремої людини переросте у любов до своєї батьківщини серцем, а потім трансформується у повагу до своєї держави – нації.Формування громадянської ідентичності для України є вкрай важливим. Україна через особливості історичного розвитку (набуття реальної незалежності лише наприкінці ХХ ст.) опинилася у ситуації «симетричної дихотомії»: в один і той самий час потрібно будувати етнонаціональну державу та державу громадянської нації.Російсько-українська війна об’єднала представників багатьох національностей, етнічних груп, релігій, переоцінені цінності і утвердилися моральні коди, визначилися нові орієнтири і пріоритети які сформувалися у особливу систему громадянських уявлень і забезпечують консолідацію людей в єдиній Українській державі.
43
Остапенко, Л. О. "ПРО МОРАЛЬНІ АСПЕКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ПРАЦІ". Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична, № 35 (30 грудня 2022): 149–54. https://doi.org/10.5281/zenodo.7697844.
Full textAbstract:
В статті розглядаються окремі прояви моральних аспектів, які виступають основою правового регулювання аспектів, які виступають основою правового регулювання відносин у сфері праці, що мають свої традиції, звичаї залежно від специфіки та особливостей як виробничої, так і іншої діяльності працівника. Суспільні цінності у сфері праці закріплюють право працівника на гуманне ставлення до нього, на додержання вимог як зі сторони роботодавця, так і інших учасників трудових відносин щодо права особи на трудову честь і гідність, сутність якого має моральну сторону і полягає у праві кожного працівника на його особисту недоторканість, честь та гідність, які є морально-правовою категорією, що має властиві для неї ознаки. Так, «гідність людини» є об’єктом захисту у міжнародних правових документах. В преамбулі Загальної декларації прав людини (1948), мова йде про визнання гідності людини. У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (1966) закріплено право на захист честі і репутації людини. Європейська соціальна хартія передбачає право працівника на захист своєї гідності під час роботи, яка є недоторканою і підлягає повазі та захисту. Звернемо увагу, на те, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Особливо це стосується вимог статті 4 Конвенції де мова йде про заборону рабства і примусової праці, що водночас характеризує і моральність зі сторони Уряді держав-членів Ради Європи, які підписали цю Конвенцію. Отже, моральний аспект гідності працівника як учасника трудових відносин має наступні складові: 1) особисту гідність, сутність якої полягає у наявності конкретних властивостей, що характеризують працівника; 2) колективну гідність, яка свідчить про належність працівника до певного трудового колективу; професійну трудову гідність, яка пов’язана з професією працівника; 4) громадянську гідність, моральний аспект якої характеризує працівника як представника певної нації та громадянина відповідної держави; 5) людську гідність яка має чи повинна мати ціннісні моральні ознаки всього людства.
44
Першина, Наталія Геннадіївна. "ОХОРОНА НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЯК СКЛАДОВА ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 5 (30 листопада 2023): 19–23. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.5.3.
Full textAbstract:
У статті досліджується проблема охорони нематеріальної культурної спадщини в контексті захисту прав людини. Обгрунтовано взаємозв’язок між нематеріальною культурною спадщиною і правами людини, зокрема те, що саме особливість нематеріальної культурної спадщини як фундаментального елемента ідентичності її творців і носіїв передбачає відповідні наслідки з точки зору захисту культурних прав людини. Показано, що імплементація положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права вимагає, щоб колективні права громади, членами якої є відповідні особи, були належним чином захищені. Захист нематеріальної культурної спадщини є важливою передумовою для забезпечення ефективності певних прав людини на користь відповідних осіб та громад. З практичної точки зору, це означає вимогу до держав забезпечити таким особам і громадам належний доступ до своєї нематеріальної культурної спадщини та участь в управлінні нею. Показано, що це означає зобов’язання не лише уникати прямого втручання державних посадових осіб у користування громадами та особами, яких це стосується, їхньою нематеріальною спадщиною, але й створювати належні умови для забезпечення конкретного та ефективного використання спадщини такими громадами та особами, у світлі їхніх конкретних очікувань і потреб. На думку авторки, державна політика у сфері охорони нематеріальної культурної спадщини має недостатньо інструментів видається недостатньою для забезпечення відповідного захисту особливостей нематеріальної спадщини. Визначено, що міжнародне співтовариство не може терпіти культурні прояви, що перетворюються на ефекти, які є абсолютно неприйнятними у світлі першорядної цінності людської гідності. На думку авторки, дуже важливим є, щоб будь-який прояв нематеріальної культурної спадщини був сумісний з кількома основними правовими нормами, які відображають цінності, фундаментальна характеристика яких переважає навіть значення культурного розмаїття. Необхідно, зокрема, щоб будь-яке культурне самовираження відповідало нормам про права людини. Однак це не означає, що жодні відступи від міжнародно визнаних прав людини не можуть бути прийняті в ім’я культурного розмаїття.
45
Кульчицький, В. Й. "ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ". Медична освіта, № 1 (24 квітня 2024): 27–32. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2024.1.14578.
Full textAbstract:
У статті розглянено актуальні питання формування патріотичних цінностей у здобувачів вищої освіти медичних закладів вищої освіти України в умовах сьогодення. Актуальність дослідження визначається тим, що формування патріотичних цінностей у здобувачів вищої освіти медичних закладів вищої освіти в сучасних умовах має важливе значення для підтримки національної ідентичності та розвитку суспільства. З’ясовано, що досліджуваний процес потребує комплексного підходу. Автор виокремлює такі патріотичні цінності, як: громадянська свідомість та відповідальність; професійна мораль та етика; гуманізм та соціальна відповідальність; готовність до служіння та смиренності; повага до історії та культури; толерантність та розуміння інших культур. Визначено ряд проблем та труднощів, які властиві формуванню патріотичних цінностей у здобувачів вищої освіти медичних закладів вищої освіти України, такі, як: зміна ціннісних орієнтирів; процеси глобалізації та суспільні зміни; відсутність належного національно-патріотичного виховного процесу в освітніх установах. Виділено основні стратегії, які необхідно використовувати для формування патріотичних цінностей у студентів медичних університетів в умовах сьогодення, такі, як: освітній процес; патріотична практика; підтримка психологічного здоров’я; менторство та приклад викладачів; інформаційна робота; стимулювання громадянської активності; формування етичних цінностей; стимулювання самовдосконалення. Встановлено, що патріотичні цінності відіграють важливу роль у професійному становленні майбутнього медичного працівника з кількох ключових причин: обов’язок перед спільнотою; сприяння здоров’ю нації; етика та професійна поведінка; громадська активність та відповідальність. Зроблено висновки про те, що формування патріотичних цінностей у здобувачів вищої освіти медичних закладів вищої освіти України є надзвичайно важливим, оскільки вони в майбутньому можуть опинитись у ситуаціях, де їхні професійні знання та цінності стануть ключовими для успішної медичної практики та взаємодії з пацієнтами, а також для створення позитивного національного образу та підтримки розвитку суспільства в цілому.
46
Хохлов, А. С. "ПАТРІОТИЗМ ЯК СКЛАДОВА ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, № 2 (2020): 230–40. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-230-240.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню однієї із складових духовного розвитку – формуванню патріотизму як духовно-моральної основи особистості.
 Людина – найголовніший носій моральних та етичних норм і цінностей. Особливо педагог у закладі загальної середньої освіти виступає «діячем-транслятором» в процесі обміну досвідом, інформацією, досягаючи результативності й гармонійності у формуванні в учнів духовної культури та громадянської відповідальності, активної громадянсько-патріотичної позиції як складової цієї культури. Уваги в дослідженні поставленої проблеми заслуговує формування в учнів патріотизму як духовно-моральної основи особистості, розуміння національної ідентичності, що повинно проявлятися в активних й свідомих громадянських відносинах та оцінках. У сучасному суспільстві, в умовах глобалізації, людина відчуває вплив економічних, соціально-політичних змін, що призводить до зміщення системи цінностей народу на другий план. Виходячи із зазначеного, у статті наголошується необхідність прийняття суспільством та державою важливості для особистості та кожного громадянина прийняття та усвідомлення загальнолюдських цінностей, національної свідомості як важливий чинник впливу на всебічний розвиток батьківщини й суспільства, зокрема його духовне збагачення й зростання.
 У статті проаналізовано основні поняття, які визначають сутність та роль патріотичного виховання учнів в розвитку їхньої духовної культури (розвиток та формування моральних, етичних, естетичних, інтелектуальних, громадянських цінностей). Розглядаються питання значення патріотичного виховання учнів в Німеччині та Україні. Порівнюється реалізація патріотичного виховання учнів в закладах освіти в Німеччині та Україні.
47
Гоженко, Л. П., та С. І. Сюткін. "Cоціально-географічний аналіз регіональної ідентичності населення Cумщини". Наукові записки Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Географічні науки 2, № 1 (2020): 120–34. https://doi.org/10.5281/zenodo.3783559.
Full textAbstract:
В статті розглянуто сучасний стан регіональної ідентичності населення Сумської області на основі аналізу даних анкетування, структури інформаційних потоків, вивчення територіальних маркерів ідентичності, таких як пам’ятки природи, видатні персоналії, торгові марки, назви закладів громадського харчування тощо. Звертається увага на систему громадянських цінностей респондентів та їхнє ставлення до мовного питання. Головна увага приділена встановленню ступеня укоріненості жителів області в населеному пункті, регіоні, країні та бажання виїхати з них, як одного з показників такої укоріненості. Важливе місце в дослідженні займає самоідентифікація респондентів, відповідь на питання «Хто я такий?». Аналіз інформації здійснювався не лише в територіальному розрізі, а й у відповідності до вікових категорій учасників анкетування та типу поселень, в яких вони проживають.
48
ГРИЦЕНКО, Лариса, Ірина КРИЦЬКА та Андрій ЦИНА. "ЗМІСТ, СТРУКТУРА ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УЧНІВ У ТРУДОВОМУ НАВЧАННІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 146–54. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-146-154.
Full textAbstract:
У статті розглядаються питання створення універсальної наукової та дієвої системи формування громадянської відповідальності учнів у трудовому навчанні. Мета дослідження – на основі цілісного наукового аналізу розкрити сутність, зміст, структуру та концептуальні засади формування громадянської відповідальності учнів у трудовому навчанні. Проаналізовано зміст ключових понять дослідження «формування», «відповідальність», «громадянськість», «громадянська відповідальність» як провідних складових феномена «формування громадянської відповідальності». Під останнім розуміється тривалий період онтогенезу, зумовлений інтегративними вимогами й особливостями вияву на оптимальному рівні таких складників життєдіяльності особистості: суспільно-активна життєва позиція; самостійність, наполегливість, самоаналіз, самоконтроль та самоорганізація у суспільних відносинах; виконання громадянських норм і цінностей; чесність, совість, обов’язок; готовність відповідати за власні вчинки; привласнення норм і принципів суспільної моралі; національна і планетарна свідомість. Науково обґрунтовано концептуальні підходи до формування громадянської відповідальності учнів 5-9 класів на засадах їхньої ефективності для пояснення та прогнозування шляхів формування її складових: концепція виховання в соціально значущих видах діяльності А. Макаренка; концепція морально-духовної ціннісної спрямованості виховання громадянськості особистості В. Сухомлинського; психодинамічна теорія особистості З. Фрейда; гуманістичний напрям у теорії особистості А. Маслоу; поведінкова теорія особистості Дж. Уотсона та Б. Скіннера; діяльнісна теорія особистості О. Леонтьєва, А. Брушлинского. Наукова новизна пропонованого концептуального підходу до формування в учнів громадянської відповідальності полягає у поясненні та прогнозуванні цього процесу шляхом визначення та інтеграції цінних принципів і підходів у перевірених практикою і часом структурних концепціях розвитку особистості. Практичне значення дослідження визначається можливістю розробки, за обґрунтованими концептуальними засадами, та впровадженням у практику освітньої діяльності загальноосвітніх навчальних закладів системи методів формування громадянської відповідальності учнів у трудовому навчанні. Результати дослідження можуть бути використані при укладанні освітніх програм, навчально-методичної літератури з трудового навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. Ключові слова: громадянська відповідальність, формування, концепція, розвиток особистості, трудове навчання.
49
Піддячий, Володимир. "ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 15 (2020): 98–107. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(15).2019.98-107.
Full textAbstract:
У статті зосереджено увагу на важливості й доцільності формування громадянської компетентності майбутніх педагогів з метою сприяння розбудови громадянського суспільства в Україні. Визначено поняття «умови», «психологічні умови», «формування громадянської компетентності майбутніх педагогів». Вказано на необхідність створення спеціально спроектовані обставини зовнішнього та внутрішнього середовища, що спонукатимуть майбутніх педагогів до активного і ефективного набування громадянських знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей. Проаналізовано психологічні умови, що спрямовані на підвищення ефективності забезпечення виконання дій щодо формування громадянської компетентності майбутніх педагогів.
 Ключові слова: умови, психологічні умови, формування громадянської компетентності майбутніх педагогів.
50
Найда, І. В. "ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ДЕРЖАВНА ВЛАДА В КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 1 (6 квітня 2023): 57–63. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2023.1.8.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню співвідношення «громадського суспільства» і «державної влади» у контексту концепції національно-патріотичного виховання в Україні. З’ясовано, що громадянське суспільство у сучасному баченні характеризується наявністю базових соціальних цінностей таких як правова держава, демократія, права людини, верховенство закону, соціальна захищеність тощо. Визначено, що основною метою Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Звернено увагу на те, що громадянське суспільство та держава взаємодоповнюють одне одного, оскільки, без вільного індивіда громадянського суспільства неможлива розбудова правової та демократичної держави. Показано, що громадянське суспільство на законодавчому рівні може впливати на розбудову нових підходів для виховання патріотизму шляхом формування громадянської самосвідомості та прийняття державних рішень у цій сфері. Зазначено, що становлення демократичної, правової та соціальної держави тісно пов’язане з розвитком громадянського суспільства як сфери суспільної діяльності громадян, що об’єднуються для прийняття спільних рішень, а також захисту прав та інтересів, досягнення спільного блага, у тому числі у взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, політичними інститутами та бізнесом. Описано, що органи державної влади мають створювати сприятливі умови для розвитку громадянського суспільства в сфері національно-патріотичного виховання, оскільки громадянське суспільство і держава функціонують для задоволення потреб та інтересів її громадян. Державна влада повинна орієнтуватися в першу чергу на інтереси громадянського суспільства.