To see the other types of publications on this topic, follow the link: Гіпоплазія.
Journal articles on the topic 'Гіпоплазія'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 22 journal articles for your research on the topic 'Гіпоплазія.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Bodnar, L. P., Ya Ya Bodnar, Yu M. Orel, and P. Ya Bodnar. "Сімейна кістозна гіпоплазія легень: клінічне спостереження." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (January 4, 2019): 107–10. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.4.9722.
Full textAbstract:
У публікації описано випадок кістозної гіпоплазії легень у рідних братів. Специфічність спостереження полягає в тому, що всі члени родини тривало хворіють на хронічні обструктивні захворювання легень, кістозну гіпоплазію виявили в рідних братів у зрілому віці випадково при рентгенологічному обстеженні та комп’ютерній томографії в період загострення хвороби. Описаний випадок опосередковано свідчить про можливу роль спадковості у розвитку кістозної гіпоплазії легень та загострює увагу сімейних лікарів на доцільності ретельного обстеження, включно із комп’ютерною томографією, всіх членів родини при наявності в сім’ї хронічних захворювань легень.
2
Shpikula, N. H. "ЗВ’ЯЗОК ПЕРЕДЧАСНОГО РОЗРИВУ ПЛОДОВИХ ОБОЛОНОК З ВНУТРІШНЬОУТРОБНИМИ І МАТЕРИНСЬКИМИ ІНФЕКЦІЯМИ." Інфекційні хвороби, no. 1 (May 18, 2020): 53–59. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.1.11107.
Full textAbstract:
Мета роботи – проаналізувати сучасні наукові відомості про зв’язок передчасного розриву плодових оболонок (ПРПО) з внутрішньоутробними і материнськими інфекціями та особливості ведення недоношеної вагітності, ускладненої ПРПО.
ПРПО ускладнює до 8 % усіх вагітностей і є основною причиною розвитку спонтанних передчасних пологів (ПП) в 30-51 %, а в терміні, коли ПП починаються до 26 тиж вагітності, частка ПРПО досягає 90-92 %.
ПРПО в недоношеному терміні не завжди призводить до розвитку регулярної пологової діяльності, безводний період (БВП) може тривати дні й місяці, і це, зазвичай, веде до патологічного перебігу пологів, украй несприятливо впливає на материнський організм і на стан плода.
Зважаючи на те, що у дітей, народжених раніше 34 тиж, гіпоплазія легень може призвести до неонатальної смертності, вичікувальна тактика в цьому терміні є виправданою, а після 34 тиж тривала вичікувальна тактика (12-24 год і більше) не показана. При ПП, ускладнених ПРПО, необхідно оцінювати ризики: 1) ризик вичікувальної тактики (пролонгація вагітності); 2) ризик активно-вичікувальної тактики (преіндукція, індукція пологів); 3) ризик активної тактики (оперативне розродження шляхом кесаревого розтину (КР), а також одночасно плодові ризики: недоношеність, неонатальний сепсис, легенева гіпоплазія, респіраторний дистрес-синдром (РДС), компресія пуповини, материнські ризики: передчасне відшарування нормально розташованої плаценти, розвиток хоріоамніоніту (ХА), післяродового ендометриту (ПЕ) і сепсису.
Розвиток сепсису у новонароджених при ПРПО до 34 тиж вагітності статистично значущо частіший у жінок з позитивним результатом полімеразно-ланцюгової реакції на такі інфекційні агенти, як Ureaplasma, Mycoplasma hominis, Chlamydia trachomatis і з клінічними ознаками ХА.
3
Франчук, М. О., О. А. Франчук, Я. О. Кумпаненко, and І. В. Корда. "ВМІСТ ВІТАМІНУ D У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ, ХВОРИХ НА СУБКЛІНІЧНИЙ ГІПОТИРЕОЗ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (September 9, 2021): 144–48. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12370.
Full textAbstract:
Мета дослідження – визначення дефіциту вітаміну D у жінок репродуктивного віку з вперше діагностованим субклінічним гіпотиреозом, а також встановлення взаємозв’язку між дефіцитом вітаміну D та автоімунною тиреоїдною патологією (автоімунний тиреоїдит, субклінічний гіпотиреоз) і призначення до курсу лікування вітаміну D.
Матеріали та методи. Під наглядом перебували 25 пацієнток віком від 16 до 35 років. У 20 із них діагностовано автоімунний тиреоїдит і в 5 – гіпоплазію щитоподібної залози. Підтвердження діагнозу субклінічного гіпотиреозу полягало в наявності у крові жінок нормального рівня тиреоїдних гормонів вТ3 і вТ4 та підвищеного рівня ТТГ. За стандартною методикою УЗД проводили вимірювання об’єму і оцінку структури щитоподібної залози, а також визначали рівень вітаміну D в сироватці крові цих пацієнток.
Результати дослідження та їх обговорення. Всім жінкам із субклінічним гіпотиреозом протягом 3-х місяців призначали L-тироксин у дозі 25–37,5 мкг/добу та вітамін D – Аквадетрим 6 кр./добу, а пацієнткам з АІТ ще додатково Лізорм 30 кр./двічі на день. У всіх пацієнток після лікування нормалізувався рівень ТТГ. У жінок з гіпоплазією щитоподібної залози рівень вітаміну D повернувся до норми, а у жінок з підвищенням антитіл до ТПО – незначно.
Висновки. Жінкам репродуктивного віку із субклінічним гіпотиреозом до курсу лікування необхідно додавати препарати вітаміну D задля покращення ефективності терапії.
4
Gonchar, M., O. Pomazunovska, O. Logvinova, and A. Kosenko. "RARE CARDIO-RESPIRATORY FINDINGS IN GOLDENHAR SYNDROME (case report)." Inter Collegas 4, no. 4 (December 26, 2017): 188–93. http://dx.doi.org/10.35339/ic.4.4.188-193.
Full textAbstract:
The Goldenhar Syndrome is the rare congenital abnormalities that include Facio-Auriculo-Vertebral Spectrum, First and Second Branchial Arch Syndrome, Oculo-Auriculo-Vertebral Spectrum, oculo-auriculo-vertebral disorder. Oculo-auriculo-vertebral disorder (OAVD) represents the mildest form of the disorder, while Goldenhar syndrome presents frequently as the most severe form. Hemifacial microstomia appears to be an intermediate form. Goldenhar Syndrome includes patients with facial asymmetry to very severe facial defects (resulting from unilateral facial skeleton hypoplasia) with abnormalities of skeleton and/or internal organs. The most significant are epibulbar dermoids, dacryocystitis, auricular abnormalities, preauricular appendages, preauricular fistulas and hypoplasia of the malar bones, mandible, maxilla and zygomatic arch. Some patients are found to have oculo-auriculo-vertebral disorder, namely low height, delayed psychomotor development, retardation (more frequently seen with cerebral developmental anomalies and microphthalmia), speech disorders (articulation disorders, rhinolalia, different voice disorders, unusual timbre), psycho-social problems, autistic behaviors. The authors describe the clinical case of Goldenhar Syndrome in boy a 3-months-year-old. This case demonstrates a rarely described association of oculo-auriculo-vertebral disorders, malformation of respiratory system (hypoplasia of the lower lobe of the left lung with relaxation of the left cupula of the diaphragm), heart abnormality (atrium septa defect).Key words: Goldenhar Syndrome, children, diagnostic РІДКІСНІ КАРДІОРЕСПІРАТОРНІ ЗНАХІДКИ ПРИ СИНДРОМІ ГОЛДЕНХАРА.Гончар М.О., Помазуновська О.П., Логвінова О.Л., Тригуб Ю.В., Косенко А.М.Синдром Гольденхара є рідкісною вродженою аномалією, яка включає перший і другий синдром Бінья, окуло-аурикуло-вертебральний спектр, окуло-аурикуло-хребетний синдром. Окуло-аурикула-хребетний синдром є самою м'якою формою розладу, тоді як синдром Гольденхара часто протікає важко. Хеміфаціальная мікростомія - проміжна форма. Синдром Гольденхара включає як пацієнтів з лицьової асиметрією так і з дуже важкими дефектами лицьового черепа (в результаті односторонньої гіпоплазії лицьового скелета) з відхиленнями в будові скелета і / або внутрішніх органів. Найбільш значущими є епібульбарной дермоіди, дакріоцистит, аурікулярні аномалії, предорікулярні придатки, предорікулярні фістули, гіпоплазію нижньої щелепи, верхньої щелепи і щелепної дуги. У деяких пацієнтів виявляється окуло-аурикуло-хребетний синдром, а саме низькорослість, уповільнене психомоторне розвиток, аномалії розвитку мозку і мікрофтальмії, розлад мови, порушення артикуляції, алалия, різні порушення мови, незвичайний тембр голосу і психосоціальні порушення, аутизм. Автори описують клінічний випадок синдрому Гольденхара у хлопчика 3-місячного віку. Цей випадок демонструє асоціацію окуло-аурикула-хребетних розладів які рідко зустрічаються в практиці, мальформацию дихальної системи (гіпоплазію нижньої частки лівої легені з релаксацією лівого купола діафрагми), аномалію серця (дефект міжпредсердної перегородки).Ключові слова: синдром Гольденхара, діти, діагностика РЕДКИЕ КАРДИОРЕСПИРАТОРНЫЕ НАХОДКИ ПРИ СИНДРОМЕ ГОЛДЕНХАРА.Гончарь М.А., Помазуновская Е.П., Логвинова О.Л., Тригуб Ю.В., Косенко А.М.Синдром Голденхара представляет собой редкие врожденные аномалии, которые включают первый и второй синдром Биньяла, окуло-аурикуло-вертебральный спектр, окуло-аурикуло-позвоночный синдром. Окуло-аурикуло-позвоночный синдром (OAVD) представляет собой самую мягкую форму расстройства, тогда как синдром Голденхара часто протекает тяжело. Хемифациальная микростомия представляется промежуточной формой. Синдром Голденхара включает как пациентов с лицевой асимметрией так и с очень тяжелыми дефектами лицевого черепа (в результате односторонней гипоплазии лицевого скелета) с отклонениями в строении скелета и / или внутренних органов. Наиболее значимыми являются эпибульбарные дермоиды, дакриоцистит, аурикулярные аномалии, предорикулярные придатки, предорикулярные фистулы, гипоплазия скуловых костей, нижней челюсти, верхней челюсти и скуловой дуги. У некоторых пациентов выявляется окуло-аурикуло-позвоночный синдром, а именно низкорослость, замедленное психомоторное развитие, аномалии развития мозга и микрофтальмии, расстройство речи, нарушения артикуляции, ринолалия, различные нарушения речи, необычный тембр голоса и психосоциальные нарушения, аутизм. Авторы описывают клинический случай синдрома Голденхара у мальчика 3-месячного возраста. Этот случай демонстрирует редко встречаемую ассоциацию окуло-аурикуло-позвоночных расстройств, мальформацию дыхательной системы (гипоплазию нижней доли левого легкого с релаксацией левого купола диафрагмы), аномалию сердца (дефект перегородки атриума).Ключевые слова: синдром Голденхара, дети, диагностика
5
Gradil, Grigoriy. "LETHAL CASE OF VIRAL-BACTERIAL PNEUMONIA WITH RELATIVE LYMPHOPENIA. RETROSPECTIVE EVALUATION." Inter Collegas 6, no. 2 (August 3, 2019): 106–11. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.2.106-111.
Full textAbstract:
A LETHAL CASE OF VIRAL-BACTERIAL PNEUMONIA WITH RELATIVE LYMPHOPENIA: RETROSPECTIVE EVALUATION
Gradil G.I.
The author presents a clinical case of a fatal course of сommunity аcquired viral-bacterial pneumonia in a patient without underlying risk factors but with аtypical course. Lymphopenia and neutropenia development is considered a prognostic factor for severe course and the probability of a fatal outcome. Morphology demonstrated impairment of vascular endothelial cells, hypoplasia of the lymphoid follicles in the spleen, massive necrosis of the liver parenchyma with hemorrhages. At present such case should be differentiated with pneumonia caused by mycoplasmas, legionella, rickettsias, chlamydia, pneumocystis, as well as, in the presence of epidemiological data, with influenza A (H1N1) California 2009, influenza H5N1, coronaviral infection (MERS-CoV), that is infections complicated with acute respiratory distress syndrome (ARDS). The mechanisms of neutropenia and lymphopenia development in viral lesions of the respiratory system require further inverstigation.
Keywords: viral-bacterial сommunity аcquired рneumonia, parainfluenza, S. аureus, lymphopenia, morphology.
Резюме.
СМЕРТЕЛЬНИЙ ВИПАДОК ВІРУСНО-БАКТЕРІАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ З ВІДНОСНОЮ ЛІМФОПЕНІЄЮ: РЕТРОСПЕКТИВНА ОЦІНКА.
Граділь Г.І.
Автор представляє клінічний випадок фатального перебігу захворювання, викликаного вірусно-бактеріальною пневмонією, у пацієнта без основних факторів ризику, але з нетиповим перебігом. Розвиток лімфопенії, нейтропенії розглядається як прогностичний фактор для важкого перебігу і ймовірності летального наслідку. При морфологічному дослідженні відзначалося ушкодження судинних ендотеліальних клітин, гіпоплазія лімфоїдних фолікулів в селезінці, масивний некроз паренхіми печінки з крововиливами. Дифференційна діагностика сьогодні в клінічній ситуації, що подібна описаному випадку, повинна проводитись з пневмоніями, які обумовлені мікоплазмами, легіонелами, рикетсіями, хламідіями, пневмоцистами, а також, за наявності епідеміологічних даних, з грипом A (H1N1) California 2009, грипом H5N1, коронавірусною інфекцією (MERS-CoV) - тобто з інфекціями, які ускладнюються гострим респіраторним дистрес синдромом (ГРДС). Механізми розвитку нейтропенії, лімфопенії при вірусному ураженні респіраторної системи потребують подальшого вивчення.
Ключові слова: вірусно-бактеріальна негоспітальна пневмонія, парагрип, S. aureus, лімфопенія, морфологія
Резюме.
ЛЕТАЛЬНИЙ СЛУЧАЙ ВИРУСНО-БАКТЕРИАЛЬНОЙ ПНЕВМОНИИ С ОТНОСИТЕЛЬНОЙ ЛИМФОПЕНИЕЙ: РЕТРОСПЕКТИВНАЯ ОЦЕНКА. Градиль Г.И.
Автор представляет клинический случай фатального течения заболевания, вызванного вирусно-бактериальной пневмонией, у пациента без основных факторов риска, но с нетипичным течением. Развитие лимфопении, нейтропении рассматривается как прогностический фактор для тяжелого течения и вероятности летального исхода. При морфологическом исследовании отмечалось повреждение сосудистых эндотелиальных клеток, гипоплазия лимфоидных фолликулов в селезенке, массивный некроз паренхимы печени с кровоизлияниями. Дифференциальная диагностика сегодня, в клинической ситуации подобной описанному случаю, должна проводиться с пневмониями, что вызываются микоплазмами, легионеллами, риккетсиями, хламидиями, пневмоцистами, а так же, при наличии эпидемиологических данных, с гриппом A (H1N1) California 2009, гриппом H5N1, коронавирусной инфекцией (MERS-CoV), то есть с инфекциями, которые осложняются острым респираторным дистресс синдромом (ОРДС). Механизмы развития нейтропении, лимфопении при вирусном поражении респираторной системы требуют дальнейшего изучения.
Ключевые слова: вирусно-бактериальная негоспитальная пневмония, парагрипп, S. aureus, лимфопения, морфология.
6
Фещенко, Ю. І., М. С. Опанасенко, О. В. Терешкович, and С. М. Шалагай. "Діяльність центру дитячої фтизіохірургії." Infusion & Chemotherapy, no. 2.1 (July 31, 2021): 30. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-25.
Full textAbstract:
Обґрунтування. В Україні є відділення дитячої фтизіатрії, але не було жодного спеціалізованого дитячого фтизіохірургічного відділення. У 2019 р. в Національному інституті фтизіатрії і пульмонології (НІФП) створено центр дитячої фтизіохірургії.
Мета. Представити власний досвід і результати хірургічного лікування дітей, прооперованих у центрі дитячої фтизіохірургії НІФП.
Матеріали та методи. Повідомляється про результати хірургічного лікування 58 дітей, прооперованих із січня 2018 по січень 2021 р. Пацієнти були віком від 4 до 17 років, середній вік – 15,9±3,2 року. Діагнози, з приводу яких виконували операції: туберкульоз легень – 25 (43,1 %), периферичний лімфаденіт – 4 (6,9 %), саркоїдоз – 2 (3,4 %), внутрішньолегенева секвестрація – 2 (3,4 %), гістіоцитоз Х – 1 (1,7 %), гіперсенситивний пневмоніт – 1 (1,7 %), кістозна гіпоплазія частки легені – 1 (1,7 %), неспецифічний плеврит – 2 (3,4 %), специфічний плеврит – 2 (3,4 %), емпієма плеври – 1 (1,7 %), бульозна хвороба – 2 (3,4 %), лімфома з ураженням легені – 2 (3,4 %), ретенційні кісти – 1 (1,7 %), абсцес легені – 1 (1,7 %), новоутворення легені – 6 (10,3 %), новоутворення грудної стінки – 1 (1,7 %), стороннє тіло бронха – 1 (1,7 %), ентерогенна кіста середостіння – 1 (1,7 %), хвороба Кастлемана – 1 (1,7 %). Виконано 60 операцій відкритим і відеоасистованим (VATS) шляхом. VATS-операції: біопсія внутрішньогрудних лімфовузлів – 4 (6,7 %), біопсія плеври – 4 (6,7 %), парієтальна плевректомія – 2 (3,3 %), резекція верхньої частки – 2 (3,3 %), резекція нижньої частки – 3 (5,0 %), резекція S1-S2 – 1 (1,7 %), резекція S6 – 3 (5,0 %), часткова резекція S1 і S6 із булами – 1 (1,7 %), біопсія новоутворення легені – 3 (5,0 %), однопортова біопсія утворення грудної стінки – 1 (1,7 %), парієтальна плевректомія з резекцією верхівки легені – 1 (2,9 %), VATS праворуч із конверсією в торакотомію й субтотальним видаленням VI ребра та навколишніх м’яких тканин – 1 (1,7 %), санація плевральної порожнини – 3 (5,0 %), ревізія плевральної порожнини із заключним гемостазом – 1 (1,7 %). Відриті операції: пульмонектомія з приводу міофібробластичної пухлини легені – 1 (1,7 %), резекція нижньої частки – 4 (6,7 %), резекція верхньої частки – 2 (3,3 %), резекція базальних сегментів легені – 1 (1,7 %), резекція S1-S2 легені – 1 (1,7 %), резекція S6 – 1 (1,7 %), атипова резекція S8 – 1 (1,7 %), плевректомія – 3 (5,0 %), біопсія периферичного лімфовузла – 2 (3,3 %), встановлення імплантованої системи для тривалих інфузій – 5 (8,3 %), її видалення – 4 (6,7 %), дренування за Бюлау – 1 (1,7 %), біопсія аксилярного лімфовузла – 1 (1,7 %), видалення новоутворення кореня лівої легені з медіастинальною лімфодисекцією – 1 (1,7 %), біопсія шкіри – 1 (1,7 %), видалення кісти заднього середостіння з ушиванням стравоходу – 1 (1,7 %).
Результати. Покращення клінічного стану й позитивна рентгенологічна динаміка спостерігалися в 57 (98,3 %) хворих. Рівень післяопераційних ускладнень становив 8,3 %. Інтраопераційні ускладнення: післяопераційна кровотеча – 3 випадки (5,0 %), пошкодження стравоходу – 1 (1,7 %), неспроможність кукси бронха – 1 (1,7 %).
Висновки. Хірургічне втручання в дітей, хворих на туберкульоз та іншу легеневу патологію, є ефективним методом лікування. Спеціалісти центру на високому рівні виконують оперативні втручання з приводу як туберкульозу, так і онкології та вроджених вад. Використання мініінвазивних втручань є найприйнятнішим у дітей, імплантація внутрішньовенних порт-систем дає змогу покращити прихильність до лікування та зменшити фізичний і психологічний дискомфорт дитини.
7
Matskevych, V. M., T. L. Lenchuk, I. V. Zhulkevych, and Yu O. Mytsyk. "ВИПАДОК УНІЛАТЕРАЛЬНОГО ШИЛОПІД’ЯЗИКОВОГО СИНДРОМУ, ПОЄДНАНОГО З ГІПОПЛАЗІЄЮ ВЕРТЕБРАЛЬНОЇ АРТЕРІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (January 29, 2020): 89–93. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10806.
Full textAbstract:
Випадок асоціації одностороннього лівобічного шилопід’язикового синдрому (ШПС) з гіпоплазією хребтової артерії є рідкісною патологією, тому його представлення та обговорення є актуальними.
Мета – описання випадку виявлення поєднаної рідкісної патології шилоподібного відростка та вертебральної артерії за допомогою променевих методів.
Матеріал і методи. Обстежено 1 пацієнта, 2000 р.н., що звернувся до сімейного лікаря зі скаргами на підвищення артеріального тиску до 180/100 мм рт. ст., яке триває останні 2 роки та яке він не пов’язує з певними причинами. Додатково турбує біль у лівій половині шиї. Травм, втрати свідомості та оперативних втручань не було. У плановому порядку призначене ультразвукове дослідження гілок аорти, рентгенографію шийного відділу хребта, МДКТ-ангіографію судин голови та шиї.
Результати. При функціональних пробах встановлено помірні гемодинамічно значущі порушення кровотоку по вертебральній артерії зліва за рахунок компресії в поперечному каналі, видовжену кісткову структуру з чітко диференційованими кірковою та губчастою речовинами.
Висновки. Клінічно підозрювані випадки ШПС можуть бути виявлені за допомогою звичайних рентгенограм, але для уточнення діагнозу необхідна КТ. Компʼютерна томографія повинна бути виконана згідно із стандартним протоколом з постпроцесинговою обробкою отриманих зрізів. Обов’язковим у таких випадках є дослідження гілок аорти для виключення супутньої судинної патології.
8
Imanov, E., I. Dytkyvskyi, O. Plyska, O. Golovenko, Y. Truba, S. Siromaha, and V. Lazoryshynets. "Surgical Treatment Experience of Hypoplastic Syndrome of Left Heart Parts by Hybrid Methods." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 2, no. 3 (August 31, 2017): 56–60. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs02.03.056.
Full text
9
Zborovska, N. V., N. S. Lukyanenko, and N. I. Kitsera. "Особливості соматичного і репродуктивного статусу у жінок, які народили дитину з природженими вадами розвитку, та їх визначення з використанням методу «випадок — контроль», за даними Львівського обласного клінічного перинатального центру за 2007–2009." CHILD`S HEALTH, no. 4.39 (April 1, 2012): 59–62. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.0.4.39.2012.100881.
Full textAbstract:
Проведено збір та аналіз клініко-епідеміологічних і медико-статистичних даних із 162 джерел первинної документації (історії пологів (форма 096/о) і розвитку новонароджених (форма 097/о)) про дітей, які народились у Львівському обласному клінічному перинатальному центрі в 2007–2009 роках із природженими вадами розвитку, з використанням методу «випадок — контроль», шляхом заповнення реєстраційних карт.При порівнянні спектра показників репродуктивного анамнезу відмічено більший відсоток померлих дітей, мертвонароджень, анемії при вагітності, гестозу першої половини вагітності, гестозу другої половини вагітності, патологічних пологів у матерів, які народили дитину з природженою вадою розвитку, ніж у жінок контрольної групи.Вроджені аномалії за даними ультразвукової діагностики під час вагітності виявлено у 31,6 %. Діагностовано 4 випадки синдрому Арнольда — Кіарі (spina bifida і внутрішня гідроцефалія); по 3 випадки гідроцефалії, гастрошизису, атрезії тонкого кишечника; по 2 випадки множинних природжених вад розвитку, синдрому гіпоплазії лівих відділів серця, синдрому Дауна, вродженої діафрагмальної кисти, омфалоцеле, вродженої атрезії прямої кишки; по одному випадку spina bifida, вродженої відсутності передпліччя та кисті, рабдоміоми лівого шлуночка, енцефалоцеле.
10
Sliepov, O. K., O. P. Ponomarenko, M. Yu Migur, and O. P. Gladishko. "A rare case of association of muscle hypoplasia and diaphragm defect in a 5 month old child with congenital diaphragmatic hernia." PERINATOLOGIYA I PEDIATRIYA, no. 2(78) (June 30, 2019): 67–71. http://dx.doi.org/10.15574/pp.2019.78.67.
Full text
11
S.F., Liubarets, and Antomonov M.Yu. "Caries risk prognosis criteria in children with enamel hypoplasia of the permanent teeth, taking into account anthropogenic environmental factors." Environment & Health, no. 4 (89) (December 2018): 32–35. http://dx.doi.org/10.32402/dovkil2018.04.032.
Full text
12
Todurov, B. M., O. V. Zelenchuk, S. M. Sudakevych, A. Yu Shkandala, and N. S. Gnoyanko. "Ascending to descending aortic prosthesis with reimplantation of brachiocephalic vessels in aneurysm of the arch and descending aorta for hypoplasia of the arch and coarctation of the aorta." Cardiac Surgery and Interventional Cardiology, no. 2 (June 2020): 42–47. http://dx.doi.org/10.31928/2305-3127-2020.2.4247.
Full text
13
Maltsev, D. V., L. I. Melnik, and I. A. Maltseva. "Клінічний випадок природженої CMV-нейроінфекції в дитини з вибірковим дефіцитом IgA." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, no. 6 (January 10, 2022): 51–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.6.2021.242236.
Full textAbstract:
Вважають, що природжена CMV-інфекція має місце щонайменше у 1 % немовлят, хоча результати останніх клінічних досліджень вказують на питому вагу зазначених уражень на рівні 8 % випадків серед усіх новонароджених. Тяжкість клінічних симптомів ураження нервової системи CMV-етіології залежить від терміну внутрішньоутробного інфікування. При ранньому інфікуванні, протягом першого триместру внутрішньоутробного періоду, коли відбувається закладка головного мозку, розвиваються тяжкі вади центральної нервової системи, включаючи аненцефалію, поренцефалію, шизенцефалію, лісенцефалію, мікрополігірію та пахігірію. При більш пізньому зараженні, протягом 2–3-го триместру вагітності, відзначають більш легкі прояви: вентрикуломегалію, порушення мієлінізації білої речовини мозку, кісти в полюсах скроневих часток, гіпогенезію мозолистого тіла, перивентрикулярні кальцифікати та ураження кохлеовестибулярних нервів. В статті наведено історію хвороби хлопчика віком 5 років з типовими клініко-інструментальними ознаками природженої CMV-інфекції. У дитини відзначались глибокий спастичний тетрапарез, тяжка затримка психомовленнєвого розвитку, рефрактерний епілептичний синдром із поліморфними нападами, порушення роботи тазових органів, унеможливлення самостійного пересування. МРТ головного мозку демонструвала типові радіологічні ознаки природженої CMV-інфекції: кортикальну атрофію, вентрикуломегалію, перивентрикулярний гліоз, поля демієлінізації в білій речовині півкуль, кісти в полюсах скроневих часток, гіпоплазію мозолистого тіла. Протягом періоду новонародженості відзначалися специфічні IgM до СMV у сироватці крові. ПЛР лейкоцитів крові виявила ДНК СMV у дитини в 5-річному віці на момент звернення в клініку за медичною допомогою. Ця інфекція призводила до генералізованої лімфаденопатії, гепатоспленомегалії, тромбоцитопенії та лімфомоноцитозу. Оцінка імунного статусу показала наявність вибіркового дефіциту IgA, з чим пов’язали розвиток цієї опортуністичної інфекції. Обговорені типові помилки при клінічному веденні дітей із природженою CMV-інфекцією та шляхи їх уникнення.
14
Opanasenko, M. S., S. M. Shalahai, O. V. Tereshkovych, B. M. Konik, L. I. Levanda, V. B. Bychkovskyi, M. Yu Shamray, M. I. Kalenichenko, and V. I. Lysenko. "Відеоасистовані торакоскопічні лобектомії при туберкульозному, неспецифічному й онкологічному ураженні легенів." Klinicheskaia khirurgiia 86, no. 9 (September 28, 2019): 3–7. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.09.03.
Full textAbstract:
Мета. Поділитися власним досвідом виконання відеоасистованих торакоскопічних (ВАТС) лобектомій у пацієнтів з туберкульозним, неспецифічним і онкологічним ураженням легенів за період з 2014 по 2019 р.
Матеріали і методи. За останні 5 років нами виконано 72 ВАТС резекції частки легені, у тому числі 30 (41,7%) типових ВАТС нижніх лобектомій з роздільною хірургічною обробкою елементів кореня частки. У 1 (1,4%) пацієнта вдалися до конверсії в торакотомію у зв’язку з геморагією. Серед пацієнтів переважали жінки – 46 (63,9%). Вік пацієнтів коливався від 17 до 85 років, у середньому становив (39,2 ± 6,2) року.
Оперативні втручання було виконано з приводу туберкульозу легенів у 57 (79,2%) пацієнтів, з приводу раку - у 7 (9,7%), вродженої гіпоплазії легені - у 2 (2,8%), артеріовенозної мальформації - у 1 (1,4%), гамартохондроми великих розмірів – у 2 (2,8%), бронхоектатичної хвороби – у 2 (2,8%), внутрішньочасткової секвестрації – у 1 (1,4%) пацієнта.
Результати. Інтраопераційні ускладнення діагностовані у 3 (4,2%) пацієнтів. Загалом післяопераційні ускладнення виникли у 12 (16,7%) пацієнтів. Загальна ефективність виконання ВАТС лобектомії становила 98,6%, середня тривалість резекційних оперативних втручань – (185,1 ± 72,2) хв, середній об’єм інтраопераційної крововтрати – (154,1 ± 73,8) мл, середня тривалість лікування в післяопераційному періоді – (29,2 ± 14,1) дня, частота конверсії в широку торакотомію - 1,4%.
Висновки. ВАТС лобектомія є ефективним методом хірургічного лікування хворих, що потребують виконання торакальних операцій, у тому числі фтизіатричного та онкологічного профілів. Даний вид операцій перспективний, малотравматичний, забезпечує анатомічне препарування елементів кореня частки легені, його можна розглядати як альтернативу відкритій лобектомії. Широкому використанню даного методу перешкоджає виражений фіброз кореня легені і злуковий процес внаслідок тривалого запального процесу і тривалого медикаментозного лікування та вартість ендоскопічних інструментів.
15
Terekhova, G. M., T. V. Fedko, and V. M. Klochkova. "Набута соматотропна недостатність у дорослих: діагностика та лікування." Endokrynologia 26, no. 1 (March 22, 2021): 31–41. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-1.31.
Full textAbstract:
Вступ. Метаболічні порушення внаслідок соматотропної недостатності в дорослих можуть бути причиною серйозних ускладнень, зокрема — розвитку атеросклерозу, остеопенії та остеопорозу, суттєвого погіршення якості життя хворих. Лікування соматотропної недостатності в дорослих веде до покращення якості та прогнозу життя, разом із тим, довготривалі дослідження ефективності лікування препаратами рекомбінантного гормону росту (рГР) дорослих пацієнтів зі соматотропною недостатністю поодинокі та стосуються невеликої кількості обстежених, тому їх проведення є актуальним. Мета — визначення діагностичних критеріїв набутої соматотропної недостатності (НСТН) у дорослих хворих, дослідження ефективності та безпечності їх лікування препаратами рекомбінантного гормону росту (рГР). Матеріал і методи. Проведено комплексне обстеження 20 хворих (13 жінок і 7 чоловіків), яким було встановлено діагноз множинної недостатності гормонів аденогіпофізу з набутою недостатністю соматотропного гормону (СТГ). Вік обстежених становив 20-63 роки, тривалість захворювання — 3-25 років. У 10 хворих (50%) прояви захворювання було виявлено в дитинстві (у 6 з них хвороба розвинулася внаслідок видалення пухлини гіпофіза, у 1 — внаслідок розриву ніжки гіпофіза під час пологів, у 3 — синдром порожнього турецького сідла з гіпоплазією тканини гіпофіза). Тобто, у цих хворих мала місце органічна соматотропна недостатність, що виникла внаслідок внутрішньочерепного ураження гіпофіза. Ці хворі отримували в дитинстві лікування рГР і при переході в дорослий вік їм було проведено ретестування для підтвердження наявності недостатності СТГ. У інших 10 хворих (50%) набута недостатність СТГ виникла в дорослому віці після хірургічних втручань із приводу видалення пухлин гіпофіза. Усі отримували стабільну замісну терапію і на момент верифікації набутої СТГ недостатності були компенсовані. Проводили двофотонну остеоденситометрію, визначення антропометричних, гормональних і біохімічних показників. Рівні СТГ (базальний та під час стимуляційного тесту з інсуліном), остеокальцину, інсуліноподібного чинника 1 (ІЧР‑1) і концентрацію ІЧР-зв’язуючого білка 3 (ІЧР-ЗБ‑3) в крові визначали радіоімунним методом. Лікування проводили з використанням препарату рГР у середній добовій дозі 0,2-0,6 мг/добу. Безпечність, переносимість та ефективність лікування оцінювали через 1, 3, 6 і 12 міс., а показники порівнювали з даними до лікування. Результати. Діагноз недостатності СТГ підтверджувався у хворих низьким рівнем СТГ (базальним і під час проведення стимуляційного тесту з інсуліном). Рівень ІЧР‑1 до лікування був низьким (стандартне відхилення складало в середньому –4,36). Лікування було ефективним у всіх хворих. Зміни шкіри, запалення або алергічні реакції в місцях введення препарату не спостерігалися. Соматичні розлади та супутні захворювання протягом лікування не виявлено. За результатами анкетування всі хворі відмічали значне покращення самопочуття, знижувалися ознаки тривожності, відмічено підвищення активності та фізичної витривалості. Спостерігалася значна динаміка антропометричних показників: зменшувалися маса тіла, об’єм талії та стегон. Центральний і периферичний індекси товщини шкірної складки знижувався у 2,5 раза. У 4 хворих із недостатністю СТГ, виявленою в дитинстві, та відкритими кістковими зонами росту відмічалося збільшення лінійного росту. Через 3, 6, 9 і 12 міс. лікування рівні ІЧР‑1 і ІЧР-ЗБ‑3 зростали р<0,05. Відмічено зниження підвищеного рівня холестерину крові (до лікування — 7,05±1,30 ммоль/л, через 12 місяців лікування — 3,84±0,90 ммоль/л, р<0,05). Рівень остеокальцину крові протягом 12 міс. лікування зростав від 17,60±0,02 нг/мл до 35,30±0,10 нг/мл (р<0,05), що відображало покращення процесів остеосинтезу і супроводжувалося позитивними змінами показників остеоденситометрії. Висновки. 1. НСТН у дорослих хворих частіше розвивається внаслідок пухлинних процесів гіпоталамо-гіпофізарної області, нейрохірургічних втручань і травм головного мозку. Необхідною складовою діагностичних процедур є моніторинг соматотропної функції гіпофізу (базальний та під час навантажувальних тестів). 2. У процесі лікування рГР вірогідно зростали рівні ІЧР‑1 і ІЧР-ЗБ‑3 (знижені до лікування), (р<0,05), що свідчить на користь їх використання для оцінки ефективності лікування. Застосування препарату рГР у дорослих хворих із НСТН є безпечним, ефективним, приводить до суттєвого покращення метаболічних процесів, якості життя та має бути тривалим.
16
Прокопович, Л. М., О. С. Головенко, І. А. Перепека, Я. П. Труба, and В. В. Лазоришинець. "Критерії встановлення діагнозу гіпоплазії дуги аорти у новонароджених і немовлят." Ukrainian journal of cardiovascular surgery, May 14, 2018, 90–92. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/18.31/19(090-092).
Full textAbstract:
Провести чітку межу між нормою та патологією для того, щоб визначити, в яких випадках наявна справжня гіпоплазія, достатньо складно. Тому з практичної точки зору принциповим питанням є відбір критеріїв, на основі яких можна говорити про клінічну і прогностично значущу гіпоплазію дуги аорти. Огляд присвячений аналізу сучасних методик визначення гіпоплазії дуги аорти і результатів хірургічного лікування даної патології.
17
Лекан, Р. Й., В. П. Бузовський, and І. Р. Лекан. "Вибір тактики хірургічного лікування критичної коарктації аорти із супутніми інтракардіальними вадами у новонароджених." Ukrainian journal of cardiovascular surgery, November 30, 2018, 57–59. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/18.33/14(057-059).
Full textAbstract:
Метою даної роботи є вибір тактики хірургічного лікування критичної КоА з гіпоплазією дистальної дуги аорти та супутніми інтракардіальними септальними аномаліями у новонароджених. У період з 2007 по 2017 рр. у відділенні ССХ ОДКЛ прооперовано 33 новонароджених із критичною КАо і гіпоплазією ДДАо у 13 із них із супутніми гемодинамічно значущими інтракардіальними аномаліями. Операцію проводили через ліву задньобокову торакотомію у 4-му міжребер’ї. Всі етапи були виконані в межах однієї операції. У 13 (39,4%) випадках КАо з гіпоплазією ДДАо і септальними дефектами і ВГЛА інтраопераційно ми першочергово виконали звуження ЛА, а потім процедуру Амато і РАКвК. Першочергова операція звуження легеневої артерії з гемодинамічно значимими септальними ВВС стабілізує гемодинаміку і створює умови для безпечної пластики ДДАо і РАКвК, а ефективність модифікації операції Амато підтверджується у віддаленому періоді у 93,7% пацієнтів при корекції КАо з вираженою гіпоплазією ДДАо.
18
Truba, Ya P., I. O. Ditkivskyy, N. S. Yashchuk, B. V. Cherpak, A. S. Golovenko, S. М. Boyko, and V. V. Lazoryshynets. "Гібридні операції при лікуванні синдрому гіпоплазії лівих відділів серця." Cardiology and cardiac surgery: continuous professional development, March 20, 2019, 45–61. http://dx.doi.org/10.30702/css.201903.01.054561.
Full textAbstract:
У статті проведено оглядове ознайомлення гібридного втручання при синдромі гіпоплазії лівих відділів серця (СГЛВС) як альтернативи традиційній операції Норвуд I у пацієнтів з групи високого ризику. Перший етап гібридної паліативної операції включає білатеральне звуження легеневої артерії (ЛА) та стентування відкритої артеріальної протоки (ВАП) через серединну стернотомію без застосування апарата штучного кровообігу (ШК). Другий етап гібридного паліативного лікування СГЛВС – це одночасне виконання операції Норвуд І і Норвуд ІІ. Традиційна операція Фонтена завершує серію паліативних втручань. Ми ставили за мету довести до широкого загалу можливість виконання подібних операцій і поділитись досвідом їх виконання в ДУ «НІССХ імені М. М. Амосова НАМН України». У публікації значну увагу приділено міжетапному періоду, спостереженню за станом дитини вдома, питанням харчування, обстеження дитини лікарями за місцем проживання.
Матеріали і методи.Із січня 2014 по січень 2019 року в ДУ «НІССХ імені М. М. Амосова НАМН України» за гібридною методикою послідовно було прооперовано 12 пацієнтів із СГЛВС. Пацієнтам виконали білатеральне звуження ЛА та стентування ВАП. Середній вік пацієнтів на момент операції становив 6,6 ± 1,6 доби (від 4 до 13 діб), середня вага – 3,2 ± 1,1 кг (від 2,1 до 4,3 кг).
Результати.Після першого етапу вижили 6 пацієнтів (50 %). Причинами летальних випадків були: гостра серцева недостатність – 2, тромбоз стента – 1, гостре порушення коро-нарного кровотоку після встановлення стента у ВАП – 1, гостра ниркова недостатність, зумовлена тромбозом ниркової артерії, – 1, ятрогенне пошкодження лівого передсердя під час виконання процедури Rashkind – 1.
Висновки.Перший етап гібридного паліативного лікування є альтернативою операції Норвуд І для лікування дітей із СГЛВС. Початкові потенційні ризики включають: розвиток стенозу стента у ВАП, ретроградну обструкцію дуги аорти, можливий розвиток рекоарктації аорти в дистальній частині стента у ВАП, збільшення рестриктивності міжпередсердної перегородки. Гібридна процедура має свої показання та протипоказання і не може бути застосована в усіх новонароджених із СГЛВС.
19
Максименко, А. В., Ю. Л. Кузьменко, А. А. Довгалюк, О. О. Мотречко, and О. Р. Вітовська. "Перший досвід перфорації клапана легеневої артерії з одномоментним стентуванням артеріальної протоки у пацієнтів з атрезією клапана легеневої артерії та інтактною міжшлуночковою перегородкою." Ukrainian journal of cardiovascular surgery, March 12, 2018, 85–89. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/18.30/18(085-089).
Full textAbstract:
Атрезія клапана легеневої артерії з інтактною міжшлуночковою перегородкою (АЛА з ІМШП) – комплексна вроджена вада серця, яка характеризується атрезією клапана із супутньою гіпоплазією правого шлуночка (ПШ) та тристулкового клапана різного ступеня вираженості з дуктус-залежним легеневим кровотоком. Одним із сучасних методів лікування цієї вади є перфорація клапана легеневої артерії з подальшим стентуванням відкритої артеріальної протоки (ВАП).
Мета роботи – висвітлити перший досвід перфорації клапана ЛА з одномоментним стентуванням артеріальної протоки у пацієнтів з АЛА з ІМШП.
Матеріали та методи. На базі ДУ «НПМЦДКК МОЗ України» трьом новонародженим з АЛА і ІМШП було виконано одномоментну перфорацію клапана ЛА зі стентуванням ВАП.
Результати та обговорення. Процедура була успішно проведена трьом новонародженим пацієнтам із помірною гіпоплазією ПШ з мембранозною атрезією клапана ЛА з ІМШП. У середньому після втручання пацієнти перебували у ВРІТ протягом 5 діб, двоє з них потребували ШВЛ, один – симпатоміметичної підтримки. Пацієнтів виписано в середньому на 13-ту добу. Післяопераційних ускладнень не спостерігалось. Ранньої летальності не було.
Висновки. Перфорація клапана ЛА з одномоментним стентуванням ВАП є ефективним і безпечним методом для оптимізації легеневого кровотоку у пацієнтів з АЛА з ІМШП з помірною гіпоплазією ПШ.
20
Бульбук, О. В. "ПОШИРЕНІСТЬ І ТОПОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕФЕКТІВ ТВЕРДИХ ТКАНИН ЗУБІВ У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ НА ПРИКАРПАТТІ." Art of Medicine, March 22, 2019, 16–20. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.1.9.16.
Full textAbstract:
Карієс зубів – одне з найбільш поширених захворювань людини. За даними різноманітних джерел (WHО, FDI) поширеність карієсу сягає понад 90% у дорослому віці. При оцінці поширеності карієсу в Україні дослідники отримують високі та дуже високі показники поширеності та інтенсивності карієсу зубів (у дорослих – 95-98 %). Дефекти твердих тканин коронки зуба найчастіше утворюються внаслідок карієсу, некаріозних уражень у вигляді гіпоплазії, флюорозу, патологічного стирання, травми зубів, а також вроджених вад формування емалі та дентину у дітей.
У роботі проводився аналіз поширеності і топографічної характеристики різних видів дефектів твердих тканин зубів у пацієнтів, які проживають на Прикарпатті. Клінічне дослідження проводилося на базі кафедри стоматології післядипломної освіти ННІПО ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» в 2014-2018 рр.. Загалом було обстежено 304 пацієнти для встановлення етіології, поширеності дефектів твердих тканин зубів, ускладнень, що виникають при такій патології.
Встановлено, що найбільше поширені серед всіх груп зубів дефекти молярів (38,9%). Найбільш розповсюдженою локалізацію мали дефекти 1 типу на різцях (23,9%), 1 типу на іклах (37,5%), 1 типу на премолярах (40,8%) та 1 типу на молярах (43,25%).
Таким чином проведені нами дослідження дозволили систематизувати види дефектів для всіх груп зубів та оцінити розповсюдженість різних видів дефектів твердих тканин у досліджуваних пацієнтів, які проживають на Прикарпатті.
21
Lytvyn, N. V., and N. I. Genyk. "ОЦІНКА ПРИЧИН РАННІХ ВТРАТ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ, ВКЛЮЧЕНИХ У ПРОГРАМУ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (April 27, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2017.1.7371.
Full textAbstract:
Мета дослідження – стала оцінка перебігу першого триместру вагітності у пацієнток із лікованим безпліддям, включених у програму допоміжних репродуктивних технологій та визначення провідних етіологічних чинників, що обумовлюють розвиток локального непрогресуючого відшарування хоріона та ранні репродуктивні втрати.Матеріали та методи дослідження. Проведено ретроспективний аналіз 1864 карт стаціонарних хворих із загрозою переривання вагітності та діагностованим початковим мимовільним викиднем, які перебували на лікуванні у відділеннях невиношування, гінекологічному відділенні міського пологового будинку м. Івано-Франківськ, а також у гінекологічному відділенні Прикарпатського центру репродукції людини за період 2011–2016 років. У контрольну групу увійшли 100 здорових вагітних. У 698 випадках пацієнтки були включені у програму допоміжних репродуктивних технологій. У 542 випадках (37,44 %) було діагностовано ретрохоріальні гематоми, з них у 196 пацієнток (36,16 %) (основна група) – із заплідненням in vitro, у 346 випадках (група порівняння) – при вагітності, яка настала у фізіологічному циклі.Результати дослідження та їх обговорення. Отримані нами дані щодо віку пацієнток досліджуваних груп дозолили припустити ризик виникнення ретрохоріальної гематоми частіше у юних пацієнток та жінок віком старше 30 років, вагомим чинником також був і паритет вагітностей. Результати проведеного клініко-анамнестичного аналізу продемонстрували переважання гестаційних втрат у терміни 5–7 тижнів вагітності (63,41 %). У структурі причин ранніх викиднів анатомічні фактори складали 18,08 %, гормональні порушення – 36,53 %, вроджені та набуті тромбофілічні стани, включаючи аутоімунні і генетичні, відмічено у 27,30 %, особливості каріотипу подружжя – у 10,33 % спостережень, інфекційно-запальний фактор – у 63,83 % пацієнток. Доведено значиму роль інфекційного фактора в генезі репродуктивних втрат: при гістологічному дослідженні виявлено морфологічні ознаки хронічного ендометриту (62,19 %), висхідного інфекційного ураження плідного яйця (54,87 %), гравідарної гіпоплазії ендометрія (20,91 %). Одним із важливих факторів розвитку ретрохоріальних гематом у жінок із лікованим безпліддям може слугувати ендокринний дисбаланс, встановлений у даної категорії пацієнток, який проявляється зростанням частки оперативних втручань на органах малого таза, високим відсотком нейроендокринних розладів у вигляді порушень менструального циклу, оваріальної дисфункції, недостатності лютеїнової фази та гіпоестрогенного гормонального фону у жінок даної категорії.Висновки. Невиношування вагітності у першому триместрі у жінок із лікованим безпліддям є достатньо серйозною патологією, вагомість якої набуває особливого значення у випадку лікованого непліддя та використання допоміжних репродуктивних технологій, що вимагає поглибленого обстеження пацієнток для вияснення імовірних причин ранніх репродуктивних втрат та відкриває перспективи подальших досліджень.
22
Shapoval, L. A., N. M. Rudenko, O. M. Dovgan, and I. M. Yemets. "Власний досвід ехокардіографічного оцінювання ступеня асиметрії атріовентрикулярного з’єднання в пацієнтів з різними анатомічними варіантами атріовентрикулярної комунікації при виборі оптимальної тактики хірургічного лікування." Ukrainian journal of cardiovascular surgery, August 6, 2019, 51–57. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/19.36/10(051-057).
Full textAbstract:
Серед великої кількості анатомічних варіантів атріовентрикулярної комунікації (АВК) трапляються випадки з нерівномірним атріовентрикулярним (АВ) з’єднанням, що асоціюються з гіпоплазією лівого (ЛШ) або правого (ПШ) шлуночків і визначаються як незбалансовані форми. Ступінь дисбалансу впливає як на тип, так і на ризик оперативного втручання. Основним завданням у визначенні дисбалансу в АВК є прогнозування здатності ЛШ підтримувати системний кровообіг, що є важливим при виборі оптимальної тактики хірургічного лікування. Сучасною тенденцією в діагностиці цієї складної вади є об’єднання нових концепцій з раніше існуючими критеріями в єдине ціле, щоб допомогти обрати оптимальний шлях хірургічного лікування.
Мета – проаналізувати основні ехокардіографічні (ЕхоКГ) показники, які визначають дисбаланс у пацієнтів з різними анатомічними варіантами АВК і провести кореляцію цих показників з розмірами, що характеризують «геометрію шлуночків» відповідно до обраної хірургічної тактики.
Матеріали та методи. За період із січня 2014 по грудень 2018 року обстежено та проведено хірургічне лікування 279 пацієнтам з різними анатомічними варіантами АВК. Для визначення анатомічних особливостей вади використовували такі ЕхоКГ-показники, як модифікований індекс атріовентрикулярного клапана (mAVVI), кут припливу між ПШ та ЛШ (RV/LV inflow angle), індекс припливу ЛШ (LVII), обчислювали кінцево-діастолічну площу ЛШ та ПШ, кінцево-систолічну площу ЛШ та ПШ, лінійні розміри обох шлуночків та АВ-клапанів.
Результати. Порівнюючи зазначені ЕхоКГ-показники дисбалансу з вимірами «геометрії шлуночків», встановлено, що mAVVI помірно корелює з діаметром кільця лівого АВ-клапана (r = 0,775, p < 0,0001) та кінцево-діастолічною площею ЛШ (r = 0,531, р <0,0001) і слабо корелює з діаметром кільця правого АВ-клапана (r = 0,23, р = 0,0013) та з кінцево-діастолічною площею ПШ (r = 0,240, р = 0,001); RV/LV inflow angle помірно корелює з діаметром кільця лівого АВ-клапана та діаметром кільця правого АВ-клапана (r = 0,861, p < 0,0001 та r = 0,775, p < 0,0001 відповідно) й суттєво не корелює з кінцево-діастолічною площею ЛШ та ПШ. Виявлена слабка кореляція LVII з кінцево-діастолічною площею ЛШ (r = 0,101, р = 0,880) та слабка кореляція LVII з діаметром кільця лівого АВ-клапана (r = 0,175, р = 0,021), відсутня кореляція LVII з кінцево-діастолічною площею ПШ та діаметром кільця правого АВ-клапана.
Висновок. ЕхоКГ-показники дисбалансу мають слабку або помірну кореляцію з вимірами «геометрії шлуночків», що свідчить про те, що жоден з цих показників не повинен використовуватися самостійно при визначенні ступеня збалансованості та вибору тактики хірургічного лікування в пацієнтів з різними анатомічними варіантами АВК.