To see the other types of publications on this topic, follow the link: Деметра.
Journal articles on the topic 'Деметра'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 44 journal articles for your research on the topic 'Деметра.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Ш.З., Хакимов. "Влияние динамики NPK на дозы внесения минеральных удобрений под озимую пшеницу". Плодородие, № 5(122) (7 грудня 2021): 56–61. https://doi.org/10.25680/s19948603.2021.122.14.
Full textAbstract:
Показано, что в изучаемых сортах озимой пшеницы во время периода развития растений (колосование-полная спелость) количество N-NО+ N-NH в почве постепенно уменьшается. Динамика в почве минерального азота сортов Чиллаки, Купава и Деметра близка, сорт Санзар 8 при применении NРК кг д.в/га отличается от других сортов. Во время вегетационного периода озимой пшеницы количество подвижного фосфора в почве похоже с минеральным азотом. При применении одинакового количества минерального удобрения при возделывании сортов Купава и Деметра на протяжении вегетационного периода количество активного фосфора в слое почвы 0-30 см выше, чем у Санзар 8, а сорт Чиллаки находится между ними. Во всех опытных вариантах в слое почвы 0-30 см количество КО повышается с момента развития растений до образования зерновок, затем, до периода созревания зерна уменьшается. In the studied varieties, during the experiment of the development period (spike-full ripeness) of plants, the amount of N-NO+N-NH in the soil gradually decreases. The dynamics of mineral nitrogen in the soil of the varieties Chillaki, Kupava and Demetra are close to each other, Sanzar-8, the use of N250P175K125 kg/ha differs from other varieties. During the growing season of winter wheat, the dynamics of the amount of active phosphorus in the soil is similar to that of mineral nitrogen. When using the same amount of mineral fertilizer in the Kupava and Demetra varieties, during the growing season the amount of active phosphorus in the soil layer 0-30 cm is higher than Sanzar-8, and the Chillaki variety is between them. In all experimental variants of mixing in a 0-30 cm soil layer, the amount of KO increases from the moment of plant accumulation until a grain is obtained, then, until the period of grain ripening, decreases.
2
Kartashev, K. "Grain Processing: Technological Updating and Power of Agricultural Region (on the Example of JSC Demetra)." Bulletin of Science and Practice 5, no. 5 (2019): 171–75. http://dx.doi.org/10.33619/2414-2948/42/23.
Full textAbstract:
In this paper, we have visually reviewed the update of the production equipment at JSC Demetra, which played a major role in increasing the efficiency of the organization. The strength of the agricultural region is directly dependent on the technological renewal of enterprises operating in it. The article on the example of JSC Demetra reviewed the main technological updates used by the enterprise in the field of grain processing, which greatly increase the efficiency of productivity, thereby affecting the economic performance of the entire region. Through facts and economic indicators, the effectiveness of timely updating production equipment is shown.
3
Мишнев, Сергей Николаевич, та Александра Николаевна Черномурова. "Иллиризм как основа становления хорватской национальной идентичности". Via in tempore. История. Политология 50, № 2 (2023): 377–84. http://dx.doi.org/10.52575/2687-0967-2023-50-2-377-384.
Full textAbstract:
В конце XVIII в. миру была явлена идеология национализма, распространившаяся в Западной Европе в ходе наполеоновских войн. Она же проникла в начале XIX в. в южнославянские земли Балканского п-ова. События конца XX – нач. XXI вв. в Восточной Европе заставляют нас обратить свой взор к древним истокам истории данного региона как к источнику их генезиса. Статья посвящена исследованию эволюции термина «иллиризм», его содержательным изменениям применительно к сербохорватской истории, а также роли в нём концептов античной истории. Особое внимание в статье уделено такому феномену XIX века, как иллирийское движение, а также фигуре его основоположника, лингвиста Людевита Гая – создателя гаевицы, современной хорватской письменности на основе латинского алфавита и наследия Яна Гуса. Также рассматривается литературное наследие «иллирийцев» Деметра Димитрие и Ивана Мажуранича. В частности, примечательно их обращение к классической античности и к истории древних иллирийцев, в которой особую роль играет фигура царицы Тевты. На этих и иных примерах продемонстрировано использование рецепции античности для реализации тех или иных культурно-идеологических целей хорватской национальной идеи. В качестве итога данного процесса анализируется феномен Венского литературного соглашения 1850 года, которое позволило реализоваться общему сербохорватскому литературному языку в виде двух субдиалектов штокавского диалекта сербохорватского разговорного языка. БлагодарностиРабота подготовлена при поддержке гранта НИУ «БелГУ» для создания и развития молодежных студий научно-инновационного творчества (приказ ФГАОУ ВО НИУ «БелГУ» № 992-ОД от 22.08.2022). Студия «Цитадель «Хронос»; проект «От древней истории к новым нациям: этнос, нация, национализм в прошлом и настоящем» (научный руководитель студии д-р ист. наук, проф. Н.Н. Болгов).
4
Борисов, В. А., Н. А. Фильрозе, and А. Р. Бебрис. "Varietal response of table beet plants to the use of increasing doses of mineral fertilizers." Kartofel` i ovoshi, no. 1 (February 12, 2024): 53–55. http://dx.doi.org/10.25630/pav.2024.27.37.004.
Full textAbstract:
Одна из причин невысокого уровня производства свеклы столовой в РФ – низкая урожайность этой культуры (24,3 т/га в 2020 году), что очень далеко от ее биологических возможностей. Цель исследований: выявить наиболее урожайные сортообразцы с высоким выходом стандартной продукции, отзывчивые на удобрения, имеющие конкурентоспособные показатели с популярными зарубежными гибридами. Длительные исследования отдела земледелия и агрохимии (2010–2019 годы) показали, что важнейшим резервом повышения продуктивности растений свеклы столовой является оптимизация питания растений и внедрение новых сортов и гибридов, что позволяет повысить ее среднегодовую урожайность до 52-54 т/га, а по отдельным сортам и гибридам до 61-63 т/га, при выходе стандартной продукции 85-90%. Исследования были проведены в 2010-2019 годах на аллювиальных луговых почвах поймы р. Москвы, которые отличаются хорошим естественным плодородием. Агротехника возделывания свеклы столовой общепринятая, рекомендованная ВНИИО для центральных регионов Нечерноземной зоны. Посев свеклы производился во второй половине мая, уборка корнеплодов в конце сентября. За период вегетации были проведены 2-3 междурядные обработки, полив, обработка гербицидами против сорных растений. Удобрения вносили ранней весной под весновспашку или предпосевную культивацию. Наиболее высокий уровень урожайности свеклы столовой в среднем за 10 лет был получен при внесении рекомендованной дозы удобрений N120P60K180 под новые российские сорта Деметра (63,7 т/га), Карина (59,9 т/га), Нежность (56,7 т/га), которые практически не уступали по продуктивности лучшим голландским гибридам F1 Водан (58,7 т/га), F1 Экшен (61,0 т/га). На фоне N240P120K360 наиболее высокая урожайность отмечена у российских сортов Грибовская плоская (62,8 т/га), Деметра (61,9 т/га) и голландских гибридов F1 Боро (62,9 т/га) и F1Пабло (62,4 т/га). Table beet is the most important vegetable crop, the leader among vegetables in terms of dry matter content, sugars, betanine, and biologically active substances. The Ministry of Health of the Russian Federation has established the need for each citizen of the country to consume 18 kg / person per year (second place after cabbage). However, the production of beetroot does not allow this result to be achieved. One of the reasons for the low level of table beet production in the Russian Federation is the low yield of this crop (24.3 t/ha in 2020), which is very far from its biological capabilities. The purpose of the research: to identify the most productive varieties with a high yield of standard products, responsive to fertilizers, and having competitive performance with popular foreign hybrids. Long-term studies of the department of agriculture and agrochemistry (2010-2019) showed that the most important reserve for increasing the productivity of table beet plants is the optimization of plant nutrition and the introduction of new varieties and hybrids, which allows increasing its average annual yield to 52-54 t/ha, and for some varieties and hybrids up to 61-63 t/ha, with the output of standard products 85-90%. The highest level of table beet yield on average over 10 years was obtained when applying the recommended dose of N120P60K180 fertilizers for new Russian varieties Demetra (63.7 t/ha), Karina (59.9 t/ha), Nezhnost' (56.7 t/ha), which were almost as productive as the best Dutch hybrids F1Vodan (58.7 t/ha), F1 Ekshen (61.0 t/ha). Against the background of N240P120K360, the highest yield was observed in Russian varieties Gribovskaya ploskaja (62.8 t/ha), Demetra (61.9 t/ha) and Dutch hybrids F1 Boro (62.9 t/ha) and F1 Pablo (62.4 t/ha).
5
M.S., Bobrova, Holodaieva O.A., and Vorona S.O. "RESEARCH OF PRODUCTION OF PROOXIDANTS IN THE TISSUES OF GRAINS OF ZEA MAYS L. DIFFERENT IN THE LEVEL OF RESISTANCE TO DISEASES OF CULTIVARS." Scientific Bulletin of Natural Sciences (Biological Sciences), no. 31 (December 20, 2021): 15–22. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2524-0838/2021-31-2.
Full textAbstract:
Reactive Oxygenspecies (ROS) cause free radical peroxidation of macromolecules (FRPO). The formation of malonic dialdehyde (MDA) is the marker of FRPO, and the consequences of changes in prooxidant-antioxidant system (PAS) are evidenced by changes in the activity of the enzyme cytochrome oxidase. The study of the role of ROS in anti-infective protection of animals, oxidative explosion processes, mechanisms of aging and apoptosis has opened up the prospects for the search for analogues in the plant world. Quantitative determination of PO and FRPO products was carried out on grains of Zea mays L. taken from plants of the following cultivars: "DK Burshtyn" (high disease-resistant cultivar), "DN Demeter" (medium disease-resistant cultivar) and "DK Veles" (low resistance). Evaluation of the level and sources of ROS generation was performed by spectrophotometric HBT test. The level of FRPO was assessed by the concentration of background and stimulated malonic dialdehyde (MDA). To assess the effects of PAS changes, the cytochrome oxidase activity was determined. As a result of the conducted researches, it was established that the tissues of grains of highly resistant variety Zea mays L. "DK Burshtyn" have the lowest background level and the highest level of stimulated by yeast and NaF generation of •O2-, which indicates the presence of a powerful activating ability, and especially calcium and NADPH oxidase signalling systems. It was found that with increasing disease resistance of Zea mays L. there is a decrease in the background and stimulated levels of MDA, which indicates a low degree of FRPO membrane lipids and may be due to increased AO of PAS. It is proved that during the transition from low-resistant to disease "DK Veles" cultivar to medium-resistant "DN Demeter" and high-resistant "DK Burshtyn" cultivar, the cytochrome oxidase activity increases, which may be explained by a decrease in the intensity of peroxide degradation of mitochondrial membranes as a result of the increased AOD. It is concluded that the prooxidant link of PAS is involved in maintaining the resistance of plant cultivars to disease, but requires a powerful compensatory antioxidant mechanism to protect against peroxide destruction of macromolecules.Keywords: prooxidants, superoxide, malonic dialdehyde, reactive oxygen species, free radical peroxidation, cytochrome oxidase. Активні форми Оксигену (АФО) спричинюють вільнорадикальне перекисне окиснення макромолекул (ВРПО). Маркером ВРПО є утворення малонового діальдегіду (МДА), а про наслідки зміни прооксидантно-атиоксидантного балансу свідчить зміна активності ферменту цитохромоксидази. Дослідження ролі АФО у протиінфекційному захисті тварин, процесах окисного вибуху, механізмах старіння та апоптозу відкрило перспективи пошуку аналогів у рослинному світі.Кількісне визначення ПО та продуктів ВРПО здійснювали на зернівках Zea mays L. взятих від рослин наступних сортів: «ДК Бурштин» (високостійкий до хвороб сорт), «ДН Деметра» (середньостійкий до хвороб сорт) та «ДК Велес» (малостійкий). Оцінку рівня та джерел генерації АФОздійснювали за спектрофотометричниим НСТ-тестом.Оцінку рівня ВРПО здійснювали за концентрацією фонового та стимульованого малонового діальдегіду(МДА).Для здійснення оцінки наслідків зміни ПАС проводили визначення активності цитохромоксидази. В результаті проведених досліджень встановлено, що тканини зернівок високостійкого сорту Zea mays L. «ДК Бурштин» мають найнижчий фоновий рівень та найвищийрівень стимульованої дріжджами та NaF генерації •О2-, що свідчить про наявність потужної активуючої здатності каскаду передачі сигналу для збудження експресії захисних генів, а особливо кальцієвої та НАДФН оксидазної сигнальної систем. Виявлено, що зі збільщенням стійкості сорту Zea mays L. до хвороб спостерігається зниження фонового та стимульованого рівня МДА, що свідчить про низький ступінь ВРПО ліпідів мембран та можливо пояснюється посиленою АО ланки ПАС. Доведено, що при переході від малостійкого до хвороб сорту «ДК Велес» до середньостійкого «ДН Деметра» та високостійкого сорту «ДК Бурштин» активність цитохромоксидази зростає,що, можливо, пояснюється зниженням інтенсивності перекисної деструкції мембран мітохондрій в результаті посилення АОЗ. Здійснено висновок про те, що прооксидантна ланка ПАС бере участь у підтримці стійкості сорту рослин до хвороб, однак потребує потужного компенсаторного антиоксидантного механізму для захисту від перекисної деструкції макромолекул.Ключові слова: прооксиданти, супероксид, малоновий діальдегід, активні форми Оксигену, вільнорадикальне перекисне окиснення, цитохромоксидаза.
6
Miroshnychenko, Dmytro. "ЗНАХІДКИ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ МОНЕТ У БІЛОЗЕРСЬКОМУ РАЙОНІ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Ukrainian Numismatic Annual, № 6 (30 грудня 2022): 46–70. http://dx.doi.org/10.31470/2616-6275-2022-6-46-70.
Full textAbstract:
У статті розглянуто відомі автору знахідки давньогрецьких монет у Білозерському районі Херсонської області. Більшість було знайдено поблизу річки Інгулець і належить до емісій Ольвії. Це говорить про початковий, можливо непрямий зв'язок місцевого населення з Ольвією. Найстарша монета – «дельфін» з околиць с. Садове (кінець VI – IV початок ст. до Р.Х.). Наймолодшою монетою є обол Деметра-Зброя, який дослідники датують 240-230рр до Р.Х. Цікавою нумізматичною знахідкою, на думку автора, є «редукований ас» із зображенням горгогейону, який використовували як прикрасу у вигляді бляшки. Серед монетних знахідок, у статті згадуються 2 бронзові монети Македонії, часів Олександра Великого. На аверсі цих монет зображено портрет Геракла у скальпі вбитого ним Німейського лева, а на реверсі – атрибути героя, який став богом – його знаменита палиця та лук із сагайдаком. 
 Значну увагу приділено вивченню скарбу знайденого у лютому 2019 р. зі східного боку с. Орлове (с. Понятівка) Білозерського району. У ньому налічувалося понад 85 мідних ольвійських монет – «борисфенів», з яких автор дослідив 63 монети. Проаналізовані «борисфени» відносяться до шести послідовних груп ольвійських оболів даного типу, зокрема, І група – 1 монета, ІІ група – 7 монет, ІІІ група – 3 монети, ІV група – 18 монет, V група – 28 монет, VI група – 6 монет. Старшою монетою скарбу є «борисфен» із диферентом №1, який належить до першої групи даних мідних монет. Наймолодша монета представлена «борисфеном» з диферентом №76, відноситься до шостої групи. Таким чином, тезаврація даного комплексу мідних монет Ольвії могла мати місце приблизно в 30-20-х рр. ІІІ ст. до Р.Х.
 Всі проаналізовані у статті нумізматичні знахідки свідчать про проживання поблизу гирла р. Інгулець та його околицях населення, яке мало економічні зв'язки з Ольвією. Ця місцевість, принаймні в IV-ІІІ ст. до Р.Х. була обжитою, густонаселеною та розвиненою в економічному та культурному відношенні.
7
Колосок, Володимир Григорович, та Сергій Олександрович Бутенко. "ВИДОВІ ТА СОРТОВІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ НАСІННЯ ГІРЧИЦІ В УМОВАХ ПІВНІЧНО-СХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 51, № 1 (2023): 64–71. http://dx.doi.org/10.32782/agrobio.2023.1.8.
Full textAbstract:
У статті наведено особливості формування показників якості насіння залежно від виду та сорту гірчиці в умовах північно-східного Лісостепу України. Об’єкт дослідження – процес формування якості насіння гірчиці білої, сизої та чорної залежно від сортових особливостей та погодно-кліматичних умов. Предмет дослідження – сорти гірчиці білої (Біла принцеса, Еталон, Запоріжанка, Підпечерецька, Ослава), сорти гірчиці сизої (Деметра, Мрія, Пріма, Ретро, Роксолана, Росава, Феліція, Чорнява, Романтика), сорти гірчиці чорної (Вікторія, Софія), погодно-кліматичні умови, вміст білку та олії. Експериментальні дослідження проводилися в польових умовах навчально-науково-виробничого комплексу (ННВК) Сумського НАУ впродовж 2020−2022 рр. Грунт дослідної ділянки – чорнозем типовий глибоко середньогумусовий крупнопилувато-середньосуглинковий на лесових породах. За результатами розрахунку гідротермічного коефіцієнта було встановлено, що періоди вегетації 2020 р. та 2021 р. слід класифікувати як нормальні (ГТК=1,02–1,03). Водночас надмірна кількість опадів у квітні та червні 2022 року обумовила загальний ГТК на рівні 1,32, що відповідає вологим умовам. Найвищий показник маси 1000 шт. насінин був у гірчиці білої (4,6 г). У розрізі сортів: Біла принцеса та Запоріжанка (4,9 г); Талісман (4,8 г). Суттєво менші показники отримали у гірчиці чорної (3,8 г) та гірчиці сарептської (3,2 г). Доведено, що умови вологого 2022 року сприяли формування більш виповненого насіння (4,8 г) гірчиці білої, ніж у сухі 2020 та 2021 роки (4,3– 4,6 г). Гірчиці сарептської та гірчиці чорної більш сприятливим виявились посушливий 2021 рік (маса 1000 насінин 3,3 та 4,0 г відповідно). Виявлено, що більший вміст протеїну було сформовано в насінні гірчиці чорної (32,3%) та гірчиці білої (32,4%). Максимальні значення (понад 33,0% протеїну) отримано в сортів Запоріжанка, Підпецерецька та Еталон. Мінімальний вміст білку розраховано у гірчиці сарептської (середньому по сортам – 28,0%). Максимальний показник вмісту жиру отримано у гірчиці сарептської (38,0%). Істотно менші середні значення розраховано у гірчиці чорної (30,5%) та гірчиці білої (28,2%). В розрізі досліджуваних сортів найвищу олійність мало насіння сортів Пріма та Ретро (понад 40,0%). За метрологічних умов 2021 року отримано вищий вміст жиру: гірчиці білої – 28,6%; гірчиці сарептської – 39,5%. У гірчиці чорної максимальна олійність (31,1%) виявлена в умовах найбільш посушливого 2020 року.
8
Колосок, Володимир Григорович, та Тетяна Іванівна Мельник. "ВИДОВІ ТА СОРТОВІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ГІРЧИЦІ В УМОВАХ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 53, № 3 (2023): 23–30. http://dx.doi.org/10.32782/agrobio.2023.3.4.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано видові та сортові особливості формування морфологічних параметрів гірчиці в умовах північно-східного Лісостепу України. Предмет дослідження: морфологічні параметри (висота, площа листкової поверхні) сортів гірчиці білої, гірчиці сизої та гірчиці чорної, метеорологічні фактори (температурний режим та опади), індивідуальна продуктивність. Експериментальні дослідження проводилися в польових умовах навчально-науково-виробничого комплексу (ННВК) Сумського НАУ впродовж 2020−2022 рр. Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем типовий середньогумусовий. Площа облікової ділянки – 15 м2. Повторність досліду – трикратна. Варіанти в повтореннях закладалися рандомізованим методом. Сівбу проводили сівалкою Клен-1,5 С. Норма висіву насіння – 1,5 млн/га. Спосіб сівби рядковий 15 см. Встановлено, що серед досліджуваних видів більші значення морфологічних параметрів отримали у сортів гірчиці чорної (середнє по групі значення – 137,8 см), меншими показниками відрізнялась біла – (136,2 см) та сиза (135,8 см). Досліджування за висотою варіювали від найвищої: Романтика (155,0 см); Талісман (147,1 см); Ослава (146,6 см); Ретро (145,7 см), Біла принцеса (143,9 см). Дисперсійний аналіз виявив, що на висоту рослин впливали в більшій мірі сортові особливості – 58 %. Фактор «Погода» впливав на 32 %. Більшу площу листкової поверхні формували рослини сортів гірчиці білої (38,2 тис. м/га). Нижчі значення отримали на посівах гірчиці сарептської (34,7 тис. м2/га) та гірчиці чорної (31,7 тис. м2/га). В розрізі сортів цей показник змінювався: Біла принцеса – 40,9 тис. м2/га; Ослава – 39,6 тис. м2/га; Запоріжанка – 38,2 тис. м2/га; Талісман та Феліція – 37,9 тис. м2/га; Пріма – 37,8 тис. м2/га. Дисперсійний аналіз підтвердив максимальний вплив на площу асиміляційної поверхні видових та сортових особливостей (88 %). Фактор «погодні умови» вплинув на 9 %, інші фактори – лише на 3 %. Максимальну індивідуальну продуктивність отримано у гірчиці білої – 1,21 г в середньому. Серед ярих форм по мірі зниження показника продуктивності сорти: Біла принцеса – 1,32 г; Ослава – 1,25 г; Запоріжанка та Феліція – 1,2 г; Талісман та Пріма – 1,18 г. Суттєвий недобір індивідуальної продуктивності спостерігали у сортів гірчиці Росава – 0,98 г; Вікторія – 0,95 г; Чорнява – 0,93 г. Середні значення маси насіння з однієї рослини отримано у сортів: Росава – 1,0 г; Софія – 1,04 г; Деметра та Підпечерецька – 1,13 г; Ретро – 1,15 г. Таким чином, слід відзначити позитивний вплив видових та сортових особливостей на реалізацію біологічного потенціалу рослин гірчиці, що підтверджено істотним варіюванням показників висоти, площі листкової поверхні та індивідуальної продуктивності.
9
Шауб, И. Ю. "SOME FEATURES OF THE CULT OF DIONYSUS AMONG THE HELLENES AND BARBARIANS OF THE NORTHERN BLACK SEA REGION." Proceedings in Archaeology and History of Ancient and Medieval Black Sea Region, no. 15 (October 31, 2023): 701–35. http://dx.doi.org/10.53737/9236.2023.89.62.027.
Full textAbstract:
Специфика северопонтийского дионисийства рассматривается как обусловленная фракийскими влияниями: в Ольвии о них прежде всего свидетельствуют орфические таблички, на Боспоре — исключительная популярность в местной нумизматике заимствованных из Фракии изображений сатиров, культ Диониса Арея, а также необычный образ хтонического Диониса на погребальных пеликах. На Боспоре и в Херсонесе к кругу этого бога относился родственный ему фрако-фригийский бог Сабазий. Сочетание на монетах Пантикапея образов сатиров на аверсе с аполлиническим грифоном на реверсе позволяет предполагать синкретизм Диониса и Аполлона в религии боспорян, причём в контексте орфических верований. На Боспоре с дионисийским кругом ассоциируется не только целый ряд богов, культово близких Дионису и в других областях греческого мира (Деметра, Кора, Геракл, Афродита, Эрот), но и далёких от него мифологических персонажей (Парис, Европа и др.). Находки в курганах скифской и синдской знати разнообразных вещей, часто культового назначения, с изображениями персонажей дионисийского круга свидетельствуют о близости последних религиозно-мифологическим представлениям варваров. К этому кругу относится и фигурирующий на ряде памятников мужской двойник змееногой ипостаси Великой богини («Владыка зверей»), который, как и другие дионисийские персонажи, мыслился как подчиненное ей божество. The article is devoted to the peculiarities of the cult of Dionysus in the Greek colonies of the Northern Black Searegion, as well as the specificities of Dionysianism among local barbarians. These features were largely due to Thracian influences: in Olbia, they are primarily evidenced by Orphic tablets, in the Bosporus — the exceptional popularity in local numismatics of images of satyrs borrowed from Thrace, the cult of Dionysus Ares, as well as the unusual image of the chthonic Dionysus on funeral pelicеs. Both in the Bosporus and in Chersonesus, the Thraco-Phrygian god Sabazios, who was close to Dionysus in function, belonged to the circle of this god. On the coins of Panticapaeum, the combination of images of satyrs on the obverse with an Apollinian griffin on the reverse enables suggestion of the fusion of Dionysus and Apollo in the context of Orphic beliefs as well as in the religion of the Bosporans. In the Bosporus, the Dionysian circle is associated not only with a number of gods close to the cult of Dionysus in other areas of the Greek world (Demeter, Kore, Heracles, Aphrodite, and Eros), but also mythological characters not associated with him (Paris, Europa, etc.). Finds in the burial mounds of the Scythian and Sindian nobility of various cult-related artifacts, often with images of characters of the Dionysian circle, indicate the closeness of the latter to the religious and mythological ideas of the barbarians. This circle also includes the male counterpart of the snake-footed hypostasis of the Great Goddess (‘Master of Beasts’), which appears on several monuments and which, like other Dionysian characters, was thought of as a subordinate deity to her.
10
Вахрамеєва, Г. "Розквіт культу Деметри за часів правління династії Спартокідів на Боспорі". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, вип. 1 (136) (2018): 11–15.
Find full text
11
Vakhrameieva, G. V. "Культ Деметри в окремих містах і поселеннях Боспору в архаїчний час." Донецький археологічний збірник, № 21 (2018): 77–94. http://dx.doi.org/10.31558/2218-2284.2018.21.5.
Full text
12
ПЕРСИДСКАЯ, О. А. "ЭТНИЧНОСТЬ В ОБРАЗОВАНИИ В СВЕТЕ МИРОСИСТЕМНОГО АНАЛИЗА И ТЕОРИИ ФОРМ КАПИТАЛА". Философия образования 24, № 4 (2024): 60–69. https://doi.org/10.15372/phe20240404.
Full textAbstract:
Введение. Школа и вуз в современном мире являются одними из значимых общественных институтов, где человек сталкивается с этническим разнообразием и глубже осознает собственную этническую идентичность. Одна из целей системы образования - воспитание личности, понимающей свое место в полиэтническом мире, где ценность разных этнических культур равнозначна. Однако полноценная реализация этой цели не всегда возможна. Методология. Анализ затруднений, не позволяющих выполнить обозначенную цель, выполнен на основании синтеза миросистемного анализа и теории капиталов П. Бурдье. Приведены примеры такого синтеза в социогуманитаристике у М. Деметра и Р. Х. Ортиза. Обсуждение. На основе рассмотрения смены стратегий развития с «борьбы против эксплуатации» в советский период на «борьбу против исключения» в постсоветский продемонстрировано, как девальвировались разные формы капиталов этнических групп в периферийных регионах России. Акцент сделан на сложностях, с которыми столкнулась система образования периферийных этнических регионов России. Среди них - недостаток финансирования, а также преобладающая ориентация подрастающего поколения на культурно-символические образцы потребления центров при девальвации ценностей традиционных этнических образцов. Ситуация образовательного неравенства есть недостаточность каналов трансляции этничности и др. Показано, что сложное положение экономик этнических регионов страны и образовательное неравенство входят в противоречие с высоким престижем этнической идентичности, обозначенном в образовательных стратегиях. Заключение. Сделан вывод, что недооценка любой формы капитала (экономического, социокультурного, символического) при реализации уже возложенных на систему образования гуманистических целей воспроизводства и сохранения этнического разнообразия народов России может обернуться безрезультативностью потраченных усилий. Introduction. School and university in the modern world are one of the significant social institutions where a person encounters ethnic diversity and realizes his/her own ethnic identity more deeply. One of the goals in the education system is to educate a person who understands his/her place in a multi-ethnic world, where the value of different ethnic cultures is equal. However, the full realization of this goal is not always possible. Methodology. The analysis of the difficulties that do not allow to fulfill the designated goal is made on the basis of the synthesis of the world-system analysis and P. Bourdieu’s theory of capitals. Examples of such synthesis in socio-humanitarianism by M. Demeter and R. H. Ortiz are given. Discussion. On the basis of consideration of the development strategies change from “struggle against exploitation” in the Soviet period to “struggle against exclusion” in the post-Soviet period, it is demonstrated how different forms of ethnic group capitals have been devalued in the peripheral regions of Russia. Emphasis is placed on the difficulties faced by the education system of peripheral ethnic regions in Russia, including lack of funding, the predominant orientation of the younger generation to cultural-symbolic patterns of consumption centers and devaluation of the traditional ethnic patterns value, educational inequality, insufficient channels of ethnicity broadcasting, and others. It is shown that the difficult situation of the ethnic region’s economies in the country and educational inequality are in contradiction with the high prestige of ethnic identity, indicated in educational strategies. Conclusion. It is concluded that underestimation of any form of capital (economic, social, cultural, symbolic) in the humanistic goals implementation of reproduction and preservation of ethnic diversity of the peoples in Russia, which are already assigned to the education system, may result in the ineffectiveness of the efforts spent.
13
Шатов, Д. В. "Деметрио Соди-Палльярес: автор и его произведение". Медицина неотложных состояний, № 3 (82) (2017): 118–22.
Find full text
14
Сапожников, Ігор. "Згадане Геродотом святилище Деметри на Мисі Гіпполаю (за матеріалами розвідок і картографії)". Старожитності Лукомор'я, № 2 (15 березня 2021): 7–23. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.2.55.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду й аналізу проблем існування та місця розташування святилища (храму) Деметри на мисі Гіпполаю, що на правому березі Дніпровського лиману, які «батько історії» Геродот описав будучі в Ольвії у середині V cт. до н.е. Особлива увага приділена описам очевидців, матеріалам розвідок та картографічним матеріалам кінця ХVІІІ – поч. ХХ ст. Самий ранній археологічний огляд місцевості здійснив у 1819 р. П.І. Кеппен, який відкрив на північ від містечка Станіслава античне городище й описав два значні кургани. Один з них – Могила Розрита – був обнесений кільцевим ровом із земляним валом, а в середині захищеного простору простежувалися рештки якоїсь п’яти чи шостикутної (?) у плані споруди.
 Дослідження 1848 року О.С. Уварова, 1862 р. Ф.К. Бруна разом з А.П. Чірковим і В.І. Гошкевича 1909 р., а також розкопки другої половини ХХ ст. не виявили залишків храму на городищі Станіслав І. Тому дуже обережно, слідом за П.І. Кеппеном, автор статті припустив, що саме на перебудованій Розритій Могилі могло існувати давньогрецьке святилище Деметри, що слід перевірити розкопками залишків цього кургану, які збереглися на північній околиці селища Станіслав Херсонської області. Стосовно «мечеті без мінарету у вигляді ротонди», яку військовий інженер А.Ж. де Лафітт-Клаве бачив на лівому березі Бузького лиману у 1784 р., то поки що у нас немає даних, щоби впевнено пов’язати її з об’єктом на Розритій Могилі.
15
Прахова, Т. Я., and И. В. Одрин. "Productivity of crambe abyssinica depending on foliar nutrition with the micronutrients of the Izagri brand." Technical crops. Scientifical agricultural journal 4, no. 1(11) (2024): 33–41. http://dx.doi.org/10.54016/svitok.2024.10.85.005.
Full textAbstract:
В статье представлены данные по изучению влияния некорневой обработки микроудобрениями марки Изагри на продуктивность крамбе в условиях лесостепи Среднего Поволжья. Исследования проводились в 2021–2023 гг. на полях ФГБНУ ФНЦ ЛК ОП Пензенский НИИСХ. Объектом исследований служила культура крамбе абиссинская сорт Деметра. В среднем за 2021–2023 годы урожайность семян крамбе составила 1,86-2,05 т/га. Во все годы изучения применение изучаемых микроудобрений Изагри стимулировало прибавку продуктивности культуры на 0,07-0,19 т/ га. Наиболее эффективным было применение удобрений Изагри Форс и Изагри Вита, которые способствовали получению наибольшего урожая семян – до 2,02 и 2,05 т/га. Увеличение продуктивности составило 0,16 и 0,19 т/га относительно контрольного варианта. Применение изучаемых микроудобрений способствовало увеличению содержания масла, которое составило 35,9-37,6%, при 34,9% в варианте без обработки. Максимальная масличность (37,6%) отмечена в варианте с применением препарата Изагри Фосфор, где прибавка содержания масла относительно контроля составила 2,7%. В варианте с обработкой микроудобрением Изагри Вита сформировались наиболее крупные (8,95 г) и выровненные (84,0 %) семена, и отмечено наибольшее в них содержание протеина – 22,6%. Применение препарата Изагри Азот максимально увеличивало процент эруковой кислоты – до 61,48%. Использование Изагри Фосфора снижало ее количество до 59,74%. Обработка удобрением Изагри Форс максимально увеличивала содержание олеиновой кислоты до 14,33% при 13,91% в контроле и снижала концентрацию линолевой кислоты до 8,31%. Фолиарная обработка микроудобрениями из линейки Изагри способствовала повышению продуктивности крамбе и улучшению качественных показателей маслосемян. The article presents data on the study of the effect of foliar treatment with micro fertilizers of the Izagri brand on the productivity of crambe in the forest-steppe conditions of the Middle Volga region. The research was conducted in 2021-2023 in the fields of the Federal Research Center for Bast Fiber Crops of a separate division of Penza Research Institute of Agriculture. The object of research was the crambe abyssinica variety Demetra. On average, in 2021-2023, the yield of crambe seeds amounted to 1.86-2.05 tons per hectare. In all years of study, the use of Izagri micronutrients stimulated an increase in crop productivity by 0.07-0.19 t/ha. The most effective was the use of Izagri Force and Izagri Vita. These fertilizers contributed to obtaining the highest seed yield – up to 2.02 and 2.05 t/ha. The increase in productivity was 0.16 and 0.19 t/ha compared to the control variant. The most effective was the use of Izagri Force and Izagri Vita fertilizers, which contributed to obtaining the highest seed yield – up to 2.02 and 2.05 t/ha. The increase in productivity was 0.16 and 0.19 t/ha relative to the control option. The use of the studied micronutrients contributed to an increase in oil content, which amounted to 35.9-37.6%, with 34.9% in the untreated version. The maximum oil content (37.6%) was noted in the variant with the use of Izagri Phosphorus, where the increase in oil content relative to the control was 2.7%. In the variant with micronutrient treatment, the largest (8.95 g) and aligned (84.0%) seeds were formed, and the highest protein content was noted in them – 22.6%. The use of Izagri Nitrogen maximized the percentage of erucic acid to 61.48%. The use of Isagri Phosphorus reduced its amount to 59.74%. Treatment with Izagri Force fertilizer maximized the content of oleic acid to 14.33% at 13.91% in the control and reduced the concentration of linoleic acid to 8.31%. Foliar treatment with micronutrients from the brand Izagri contributed to an increase in the productivity of crambe and improved the quality indicators of oilseeds.
16
Михайлова, Е. Г. ""Очеловеченные" боги: фоновые знания при изучении древнегреческих мифов о Деметре и Персефоне, о Геракле". Русская словесность в школах Украины, № 5 (2006): 43–44.
Find full text
17
Vakhrameieva, G. "THE HEYDAY OF THE DEMETER CULT DURING THE REIGN OF THE SPARTOKIDS DYNASTY ON BOSPORUS." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, no. 136 (2018): 11–15. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2640.2018.136.1.02.
Full textAbstract:
The article is devoted to the general characteristics of Demeter cult in the Bosporus, thread V – beginning III century BC. The author gives account of the main Bosporus sanctuaries of Demeter. During the excavation of cities and necropolis, a lot of terracotta of Demeter and Kore-Persephone was found. Apart from sacral complexes and coroplast products, epigraphic sources, graffiti, paintings and images of an ear on the coins evidence honouring the goddess of fertility in the Bosporus. The priority of ancient rules and traditions in the cult of Demeter was maintained in the course of this period.
18
Шапулат, Шайдуллаев, та Тошалиев Қаҳрамон. "БОЙСУН ВА КЎҲИТАНГТОҒ ОЛДИ ҲУДУДЛАРИДА АМАЛГА ОШИРИЛГАН АРХЕОЛОГИК ТАДҚИҚОТЛАР". МЕДИЦИНА, ПЕДАГОГИКА И ТЕХНОЛОГИЯ: ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА 2, № 6 (2024): 13–32. https://doi.org/10.5281/zenodo.11519162.
Full textAbstract:
Ушбу маколада<strong> </strong>Бойсун туманидаги қишлоқларда олиб борилган тадкикод ишлари, Дарбанд сўзининг топономия таҳлили, Бойсун туманининг Даҳнаижом қишлоғи, ёдгорликдан эллинистик даврини характерловчи кулолчилик буюмлари ва Юнон-Бақтрия тангалари (Eвтидемус, Деметрий) топилиши натижасида хакида маълумотлар акс этган.
19
Nikolaev, Mykola. "ХРОНОЛОГІЯ ОЛЬВІЙСЬКИХ «БОРИСФЕНІВ»". Ukrainian Numismatic Annual, № 4 (20 грудня 2020): 14–42. http://dx.doi.org/10.31470/2616-6275-2020-4-14-42.
Full textAbstract:
Мета статті – перша (оцінна) спроба побудови хронологічної схеми карбування «борисфенів» усіх груп (та подолання альтернативи між двома найбільш поширеними хронологічними схемами П. О. Каришковського та В. О. Анохіна) шляхом виконання просопографічної інтерпретації диферентів. Методика дослідження – типові наукові методи у поєднанні з власними науковими розробленнями автора із синхронізації епонімного каталогу IPE I2 201 (календаря) та просопографії Ольвії. Наукова новизна. У першому наближенні досліджено історичний контекст, який містять диференти на «борисфенах», тобто виконано ототожнення деяких із них з реальними історичними особами. Відповідно, на цій основі побудована орієнтовна хронологічна модель карбування «борисфенів». Висновки. Диференти на «борисфенах» не мають епонімного характеру, однак приблизно 50–60 % із них позначають осіб – монетних магістратів, які згідно з античною традицією в суміжні роки обіймали епонімну посаду (це характерно і для емісій «Деметра-орел, дельфін» 360–330 рр. до н. е. тощо). Диференти (монограми, скорочення), як і імена, підпорядковані стійкій в античному суспільстві традиції родового наслідування. Зазвичай, диференти зазнавали спрощення не тільки упродовж року, але і в разі застосування їх особами з наступних поколінь, пов’язаних родинними узами (наприклад, ΣΩΚΡΣΩΚΣΩ та ΘΕΟΘΕ або ΑΘΗΑΘ, або ΕΥΒΙΟΕΥΒ, або ΒΟΣΠΟΡΙΒΟΣ тощо). Припущення В. О. Анохіна про належність диферентів із різних груп, що повторюються, до однієї особи, яка неодноразово брала участь у карбуванні, та, відповідно, про тривалість випуску «борисфенів» не більше двох-трьох десятиліть, суперечить античній традиції. Початок емісії «борисфенів» – 330 р. до н. е., завершення – орієнтовно 219 р. до н. е. Перша група «борисфенів» датується з 330 до 319 рр. до н. е. включно, друга – з 307 до 301 рр. до н. е. включно; третя – у діапазоні 290 – 271+12 р. до н. е.; четверта–шоста (37 рокових випусків) – орієнтовно з 270+12 до 234+12 рр. до н. е. включно. Також отримані орієнтовні датування сьомої–десятої груп у діапазоні 232+12– 219 рр. до н. е. Патроніми великої групи епонімів 220 – 208 рр. до н. е. корелюють із диферентами «борисфенів» другої половини випусків п’ятої групи, підтверджуючи, згідно з законом генеалогії, їхнє датування в діапазоні 250 – 240 рр. до н. е. За палеографією диферент № 92 не може бути датований раніше останньої третини III ст. до н. е. В. О. Анохін установив масовий характер зв’язку двох і більше диферентів спільними лицьовими штемпелями, на підставі чого головним висновком дослідника стало припущення про існування спеціальних колегій магістратів, які для I–VI групи налічували шість осіб, а для останніх груп – двох осіб, відповідно, тривалість випуску «борисфенів» складала не більше двох-трьох десятиліть. Схема В. О. Анохіна має протиріччя: збільшення об’єму емісії останніх груп майже у шість разів щодо перших супроводжувалося зменшенням кількості магістратів – із шести до двох. Застосування ж спільних штемпелів упродовж кількох років (не більше чотирьох) нами пояснюється не однорічною емісією групи магістратів, а реалізацією відомої в античній монетній справі технології, яка передбачала використання кількох однотипних лицьових штемпелів, розташованих поряд на ковадлі. Поява такої технології цілком зрозуміла з огляду на тривалість та інтенсивність випуску. Нам невідомі принципи, якими керувалися монетарії у разі використання того чи іншого лицьового штемпеля, але, ймовірно, така технологія забезпечувала умовно рівномірне їх зношування; своїм наслідком вона мала появу монет із різними комбінаціями диферентів, пов’язаними спільними лицьовими штемпелями, упродовж кількох років. Отже, із двох найбільш відомих хронологічних схем карбування «борисфенів» (П. О. Каришковського та В. О. Анохіна) ми однозначно віддаємо перевагу схемі П. О. Каришковського (з деякими уточненнями хронології останніх груп).Просопографічне дослідження диферентів на «борисфенах» усіх груп виконано вперше, тому його треба сприймати як оцінне та наближене. Цілком очевидна необхідність подальших досліджень з метою подолання альтернативних варіантів інтерпретації, уточнення та вдосконалення моделі у хронологічній лакуні епонімного каталогу. Також необхідна ревізія інтерпретації скарбів, вивчення нових варіантів диферентів, співвідношення «борисфенів» з іншими монетами, подальше дослідження особливостей родового наслідування монограм та співставлення результатів нумізматичних досліджень із просопографічними.
20
Kozhevnikov, Mikhail. "The Throne Imagery and the Otherworld (Thronosis of Demeter, Ereshkigal’s Throne and the Divine Throne in Ascent Apocalypses)." Ideas and Ideals 15, no. 3-2 (2023): 398–419. http://dx.doi.org/10.17212/2075-0862-2023-15.3.2-398-419.
Full textAbstract:
The article investigates the throne imagery in the Homeric hymn "To Demeter", "Inanna's Descent to the Underworld" and in several Judeo-Christian ascent apocalypses: in the First and Second "Books of Enoch", "The Ascension of Isaiah" and "The Apocalypse of Abraham". These texts are united by the theme of transition to another world, death-rebirth, initiation and related revelation of the secrets of another world. It is noteworthy that in all thematically related texts, a significant role in the development of the plot is played by scenes with a fundamentally static image: a solemnly seated Demeter, the throne of the underground goddess Ereshkigal or the throne of God. The article consecutively examines these three images, their variations and their role in the development of the plot. The first part of the article is devoted to the analysis of the role of seated Demeter in the text of the hymn. It is suggested that the significance of the image of the seated goddess in the text about the main myth of Eleusis resulted in its reflection in the ritual practice of the mysteries and, subsequently, in the representation of such practices in the Athenian drama, in the ritual of θρόνωσις and in a parody of it in Aristophanes' comedy "The Clouds", which is briefly discussed in the article. The second part of the research is devoted to the climactic scene of “The Descent of Inanna” in the throne room of Ereshkigal. Approaching the throne becomes the final stage of “anti-initiation”, the immersion of the goddess into the world of the dead and the loss of her earthly and heavenly powers, the logical outcome of which is the death of Inanna and the beginning of a new storyline: the salvation from the world of the dead. The final part of the paper deals with the divine throne acting as a milestone, both requiring and signifying the completion of protagonist’s initiation and rebirth, resulting in them becoming a member of the angelic heavenly host. The latter is shown as a prerequisite for the character’s ability to receive the divine revelation – that is, to reveal the essence of any apocalypse.
21
Maria V., Medvedeva. "Decorative Painting of the Demetra Crypt at Kerch as an Object of Documentary Fixation. The Destiny of Watercolours, Drawings and Photographs." Actual Problems of Theory and History of Art 7 (2017): 159–68. http://dx.doi.org/10.18688/aa177-1-17.
Full text
22
Orlyk, Vasyl. "Знахідки в басейні р. Тясмину мідних монет Ольвії з Деметрою та «істрійським» варіантом міської емблеми". Ukrainian Numismatic Annual, № 4 (20 грудня 2020): 5–13. http://dx.doi.org/10.31470/2616-6275-2020-4-5-13.
Full textAbstract:
У районі басейну р. Тясмину, як і в цілому на території Дніпровського Правобережного Лісостепу, зустрічаються знахідки давньогрецьких монет ІV ст. до н.е., у тому числі й досить рідкісні. Серед корпусу знахідок давньогрецьких монет на території басейну р. Тясмин особливе місце належить монетам Ольвії. У статті розглядаються знахідки в басейні р. Тясмину мідних монет Ольвії з Деметрою та «істрійським» варіантом міської емблеми. Номінал цього типу монет дослідники досить часто визначають як «обол». В історіографії містяться відомості про імена монетних магістратів відповідальних за випуск цього типу монет. Кількість цих імен у різних дослідників коливається від 14 до 20. Проте, ймовірно, ця кількість імен має бути більшою. Проаналізовані у статті ольвійські оболи з Деметрою та «істрійським» варіантом міської емблеми, знайдені далеко за межами ольвійської хори, вперше введені до наукового обігу монети даного типу, що значно розширює раніше відому топографію знахідок монет цього типу. Знахідки в басейні р. Тясмин на території Олександрівського району Кіровоградської та Чигиринського району Черкаської області монет, карбованих у IV ст. до н.е. у грецькій колонії Ольвії, свідчать про існування зв’язків населення басейну р. Тясмин з мешканцями грецьких міст Північно-Західного Причорномор’я у вказаний хронологічний період. Знахідки давньогрецьких монет на території Дніпровського Правобережного Лісостепу, у тому числі й районі басейну Тясмину, спростовують побутуючу в історіографії думку про те, що мешканці Середнього Подніпров’я мали виключно товарообмінні операції з грецькими колоніями в Північному Причорномор’ї, а бронзові монети, які випадково і в незначних обсягах потрапляли до даного регіону, могли використовуватися як сировина для виготовлення бронзових предметів.
23
Horodniuk, Nataliia. "TRANSFORMATION OF THE MYTH OF DEMETRE, HADES AND PERSEPHONE IN SCARLETT ST. CLAIR’S NOVEL SERIES «HADES AND PERSEPHONE»." Vìsnik Marìupolʹsʹkogo deržavnogo unìversitetu Serìâ Fìlologìâ 17, no. 30 (2024): 7–16. http://dx.doi.org/10.34079/2226-3055-2024-17-30-7-16.
Full textAbstract:
The article examines the transformation of the myth of Demeter, Hades and Persephone in the novel series by the contemporary American author Scarlett St. Clair "Hades and Persephone". The novel series is a fantasy on an ancient theme, where the ancient Greek myth is modernized. The relevance of the study is due to the extreme popularity of Scarlett St. Clair’s books among ancient themes fantasy fans and the popularity of ancient themes fantasy itself, the uniqueness of processing ancient Greek myths, the lack of appropriate literary analysis of S. St. Clair’s works in Ukrainian criticism in general and the «Hades and Persephone» series in particular[ПW3]. The article's purpose is to explore the transformation of the myth of Demeter, Hades and Persephone in the novel series by contemporary American author Scarlett St. Clair. The research task is to analyze the metalizing of the ancient Greek myth about Demeter, Hades and Persephone, the eternal triangle of mother-daughter-son-in-law, and to identify the recognizable modern clichés of popular psychology in the analyzed texts. Ancient mythology serves as a mirror of psychology and psychiatry: all known deviations and accents are reflected in the plots of ancient Greek myths. The dramatic triangle of Demeter – Persephone – Hades embodies common psychological relationships. Demeter is the mother’s archetype, despotically fixated on her adult daughter; Persephone is a girl undergoing the separation from her mother and forced to choose between her husband and her mother; Hades is a son-in-law who has to confront the all-powerful mother-in-law, trying to free his newlywed wife from her mother's total control. The work consistently deconstructs the archetype of the virgin: Persephone is a 24-yearold student-intern, a future journalist, devoted to her studies and work, who has escaped her mother's care. The girl feels constantly her mother’s disappointment in her. Until she was 18, she grew up in her mother's greenhouse-prison, where her power manifestation was not allowed and total control was masked as care. In the novel, as in the myth, Demeter is realized as a typical toxic mother, with her total control, hyper-care and maternal selfishness. She made Persephone promise to stay away from men, trying to instill in her hatred and distrust of men, seeking to regain control over her daughter, by turning her away from her beloved and locking her up again. At the same time, she is deeply lonely in her desire to deprive Persephone of personal happiness, being realized only as a mother. Demeter denies her daughter the right to love and to make mistakes on her own. Later, it becomes clear why, the motive of Demeter’s rape by Poseidon is consciously incorporated into the backstory of Persephone's birth. Demeter behaves as a typical offended mother, shifting the blame to her daughter and justifying herself. Demeter puts the question bluntly - either Hades or her, and she painfully experiences the fact that her daughter chooses Hades over her. For Persephone, Hades embodies an alluring mystery and temptation, but the seeds of hatred, sown by her mother, have grown too deeply in the girl's soul, causing a severe internal conflict. Growing hatred for Hades, Demeter inadvertently pushes her daughter towards him, as the intense pressure on the girl's personal boundaries causes resistance and, thus, interest in everything forbidden by her mother. In addition, Demeter knows from Moira about her daughter's destiny – to be the queen of the Underworld and the wife of Hades. As a despotic mother, she was dissatisfied with her daughter's future place of residence, her future son-inlaw, and, moreover, that her daughter would escape her control. She is resisting and trying to change her beloved daughter’s destiny, aiming to deprive her of female happiness, rebelling against the higher law of Fate, thus becoming also a kind of female Oedipus. Being lonely and disillusioned in love, she wishes the same for her daughter. Thus, in addition to the enchanted world of ancient gods, S. St. Clair presents trendy clichés of modern popular psychology: painful avoiding attachment, neurotic love, anxiety, abuse, toxic relationships, jealousy, childhood traumas and complexes, communication problems, self-denial – the issues are consistently embodied in the images of Demeter, Persephone and Hades. Keywords: ancient myth, archetype of Demeter, Persephone, fantasy, novel, Scarlett St. Clair, «Hades and Persephone».
24
Zelinsky, A. "Again about the dating of the marriage of future Demetrios II and Stratonice." World of the Orient 2012, no. 3 (2012): 53–63. http://dx.doi.org/10.15407/orientw2012.03.053.
Full text
25
Јовановић, Јелена. "НИШ У ЗАПИСИМА СТРАНИХ ПУТНИЦА С ПОЧЕТКА 20. ВЕКА". ГОДИШЊАК ЗА СРПСКИ ЈЕЗИК 35, № 22 (2024): 51–63. https://doi.org/10.46630/gsrj.22.2024.04.
Full textAbstract:
У раду се бавимо путописним белешкама страних ауторки које су почетком прошлог века боравиле у Нишу. Реч је о одломцима из путописа The Heart of the Balkans, Деметре Браун (Demetra Brown), из 1917. године и Through the Lands of the Serb, Мери Дарам (Mary Durham), из 1904. године. На основу бележака које су ауторке оставиле, мапираћемо оно што им је посебно било упечатљиво на југу Србије почетком века, и испитати на који начин су утиске обликовале и представиле у својим делима. Због природе самих текстова, као и чињенице да су их писале жене (путнице и књижевнице), наше истражи- вање ослања се на следеће упоришне тачке: виђење другог – које је двосмерно (начин на који путнице описују јужњачки (српски) менталитет, али и како Срби доживљавају странкиње, наравно, дато кроз утисак путница). Други крак истраживања иде у правцу жанровског дефинисања два записа, у којима и на плану фактографског, и на плану књижевног проналазимо извесне срод- ности. Најзад, рад је покушај реконструкције слике старог Ниша почетком прошлог века, виђене из женског угла и дате женским пером. Имајући све на- ведено у виду, јасно је да ће нам за истраживање тзв. путничке књижевности од значаја бити наратолошки и имаголошки приступ текстовима.
26
Мельник, А. В., О. І. Присяжнюк та І. Л. Бондарчук. "КЛАСТЕРНИЙ АНАЛІЗ УРОЖАЙНОСТІ СОРТІВ ТА ГІБРИДІВ РІПАКУ ОЗИМОГО В РІЗНИХ АГРОКЛІМАТИЧНИХ ЗОНАХ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1-2 (29 червня 2017): 7–12. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2017.1-2.01.
Full textAbstract:
Обґрунтовано використання кластерного аналізу для підбору сортів та гібридів ріпаку озимого сучасної селекції. Дослідження проводились у 2013–2015 рр. у чотирьох різних агрокліматичних регіонах України. За вирощування в господарствах різних сортів та гібридів потрібно уникати підбору для центрального регіону Клеопатра, ПР44В30, ДК Секвоя, Демерка та ПР45Д05. Для господарств південного регіону небажаним є поєднання двох груп сортів, а саме: Клеопатра, Черемош, НК Октан та ПР45Д05 або ж: Снігова королева, Джампер, Сітро, Демерка, Абакус, Белана, ПР44В30, ДК Секвоя та ДК Секюр. Для західного регіону близькими за продуктивністю в розрізі років досліджень є Клеопатра, ДК Секюр, НК Октан, ПР45Д06, ДК Секвоя та Сітро, а для східного регіону відповідно: Клеопатра, ПР44В30, ДК Секюр, Снігова королева та Сітро. Тобто сорти та гібриди з різних груп кластерів можна висівати в умовах одного господарства, а от в межах однієї групи кластерів – небажано.
 The application of cluster analysis for the assortment of winter rape varieties and hybrids of current selection has been grounded. The research was conducted in 2013–2015 in four different agro-climatic regions of Ukraine. To get a stable and high performance of winter rape under the conditions of major agro-climatic zones of cultivation we need to adhere to the principles of production saturation with different varieties and hybrids to reduce the risk of loss of crops in the autumn–winter period and harvest shortfall due to the unfavorable factors of environment. For the farm cultivation of different varieties and hybrids, we should avoid selecting for the central region Cleopatra PR44V30, DK Sequoia, and Demerka and PR45D05. For the farms of southern region, it is undesirable to combine two groups of varieties, namely Cleopatra, Cheremosh, NK Oktan and PR45D05 or Snow Queen, Jumper, Sitro, Demerka, Abakus, Belana, PR44V30, DK and DK Sequoia and DK Sekyur. For the western region Cleopatra, DK Sekyur, NK Oktan, PR45D05, DK Sequoia and Sitro are similar in performance in terms of years of the research, and for the eastern region, there are the following varieties of Cleopatra, PR44V30, DK Sekyur, Snow Queen and Sitro. We mean the varieties and hybrids with different groups of clusters can be sown under the conditions of one farm, but within the same group of clusters, it is undesirable.
27
Шолухо, Наталія Євгенівна. "МІФИ ПРО ГОЛОД У ПАРАДИГМІ ЧУТТЄВОГО ДОСВІДУ". Culturological Almanac, № 4 (22 грудня 2022): 239–45. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2022.4.30.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано репрезентацію феномену голоду в міфопоетичному вимірі культури. Окрему увагу приділено казці про Голодомор 1932–1933 років, яка була зафіксована в етнографічному регіоні України – на Поділлі. Виокремлено два модуси голоду в міфологічних текстах – феноменологічний і морально-виховний. На прикладі міфологічного циклу про богиню плодючості Деметру показано, що феноменологічний модус голоду розповідає про колективну смерть людей через голод унаслідок природних катаклізмів або воїн. Тоді як морально-виховний модус представлений деталізованими сценами індивідуальної смерті тих героїв, що були покарані голодом через недотримання ритуальних практик або табу. Проведено паралелі двох модусів голоду в українських народних казках. Казку про Голодомор розглянуто як синтез двох модусів голоду в одному сюжеті міфу. Штучний голод поєднано зі складниками міфоритуальних практик канібалізму, що сформувало образ голодної смерті, який переводить голод із біологічної площини в соціокультурну. За допомогою міфу відбувається трансформація чуттєвого досвіду штучного голоду в символічний вимір культури. Простежено вплив міфологізації Голодомору 1932–1933 років на простір культури України. Формування міфопоетичного образу фізичного винищення селянства за допомогою штучного голоду інтегрувало феномен Голодомору 1932–1933 років до нематеріального культурного надбання України та створило єдиний символічний простір нації як травмованої Голодомором. Відхід від історичної достовірності опису подій Голодомору в парадигмі міфу не суперечить формуванню цілісного міфопоетичного образу феномену та відповідає властивості колективної пам’яті заповнювати прогалини доступними засобами. Наголошено на тому, що міфологізація Голодомору 1932–1933 років є складовою частиною розбудови історичної свідомості, яка впливає на формування національної ідентичності та самобутності українців.
28
Скачедуб, Наталія, Сергій Лазоренко та Володимир Сергієнко. "МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ВИТРИВАЛОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ БІГУНІВ НА СЕРЕДНІ ДИСТАНЦІЇ". Education. Innovation. Practice 13, № 2 (2025): 94–99. https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol13i2-013.
Full textAbstract:
Легка атлетика – найстарший вид спорту на нашій планеті. Біг – вид рухової активності, який зародився в надрах людської цивілізації тисячі років тому та допоміг зберегти біологічну ідентифікацію виду вищих приматів Homo sapiens. На думку відомих філософів, таких як Йохан Гейзинга, Йоган-Кристоф-Фрідріх фон Шиллер, Жана Бодріяра, Валерій Косяк біг був ключовим фактором трансформації Homo sapiens до статусу Homo sроrticus. Тому сучасні спортивні науковці досліджують проблематичні питання діалектики легкої атлетики у тісній інтеграції з еволюцією сучасної людини. Найбільшого піднесення у добу античності легка атлетика набула у системі змагальної практики древніх греків, яка носила назву агоністика. Усі найвідоміші змагання тієї пори – Олімпійські, Істмійські, Піфійські та Немейські агони розпочиналися протистояннями майстрів бігу. Біг входив і до програми мультиспортивний випробовувань таких як пентатлон. Грекині, правда окремо від чоловіків, теж змагалися у майстерності бігу на іграх присвячених богиням Гері, Деметрі та Афіні. Сучасна історія олімпійської легкої атлетики розпочинається від моменту відродження інтернаціонального проєкту 1896 року. Результати виступів легкоатлетів на міжнародних спортивних аренах сьогодення демонструють досить прогресивні тенденції, що указує на оптимальну організацію навчально-тренувального вишколу спортсменів, який включає в себе багатофакторність елементів вишколу. Саме останній аспект, покликана забезпечити спортивна наука, яка досить скрупульозно і раціонально повинна формувати рекомендації для тренерів у легкій атлетиці черз високу конкуренцію у цьому виді спорту. Тому у даній науковій публікації, авторський колектив презентує інформацію перевірки ефективності моделі тренувальної системи щодо розвитку витривалості та її впливу на функціональні можливості легкоатлетів-бігунів на, які спеціалізуються у бігові на середні дистанції, розробленої на основі аналізу науково-методичної літератури. Для вирішення прогностичних завдань автори використали адекватні методи дослідження та довели перспективність власних наукових поглядів.
29
Duminica, Ion. "Рец. на Цыгане / Отв. ред. Н.Г. Деметер, А.В. Черных; Институт этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая РАН. М.: Наука, 2018. 614 с." Вестник антропологии (Herald of Anthropology) 51, № 3 (2020): 298–304. http://dx.doi.org/10.33876/2311-0546/2020-51-3/298-304.
Full text
30
Сухацький, Юрій Вікторович, Мар’яна Володимирівна Шепіда, Мартин Андрійович Созанський, Зеновій Орестович Знак та Семен Володимирович Хом’як. "КІНЕТИКА ОКИСНЮВАЛЬНОЇ ДЕГРАДАЦІЇ МЕТИЛОВОГО ОРАНЖЕВОГО З ВИКОРИСТАННЯМ ПРОЦЕСУ “СОНОПЕРОКСАТ”". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 2 (27 червня 2022): 64–74. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.2.2022.262234.
Full textAbstract:
Недоліками фотокаталітичних та Фентон-подібних передових процесів окиснення барвників є високі енерговитрати та довготривалість, що зумовлено утворенням тільки одного основного реакційного виду – гідроксильних радикалів. Для збільшення швидкості деградації азобарвників, зокрема метилового оранжевого (MO), вперше було запропоновано використовувати передовий процес окиснення “Сонопероксат” (ультразвук/H2O2/KIO4), під час реалізації якого формується комплекс реакційних видів, який включає як радикали (йодильні, перйодильні, гідроксильні), так і високоактивну сполуку молекулярного типу (синглетний кисень – 1O2). Встановлено раціональні умови окиснювальної деградації MO: початкова концентрація MO у його водному розчині – 76,5·10-6 моль/дм3; мольне співвідношення MO:H2O2:KIO4=1:50:10; pH реакційного середовища – 3,00; температура середовища – 293 К; питома потужність ультразвукового кавітаційного оброблення – 68,0 Вт/дм3. Визначено константу швидкості окиснювальної деградації MO, яка за раціональних умов дорівнювала 2,883·10-3 с-1. Синергетичний ефект, зумовлений комбінацією дії ультразвукової кавітації та процесу H2O2/KIO4, охарактеризовано значенням синергетичного коефіцієнта, який дорівнював 1,62. На основі результатів UV/Vis- та ІЧ-спектроскопії підтверджено руйнування азозв’язку у молекулах MO та деградацію барвника. За результатами ідентифікації функціональних груп інтермедіатів методом ІЧ-спектроскопії запропоновано можливий шлях окиснювальної деградації МО з використанням процесу “Сонопероксат”, який послідовно включає розривання азозв’язку, демети-лювання первинних амінів, деамінування амінопохідних бензену, розкриття бензенового кільця з утворенням лінійних сполук та мінералізацію останніх.
31
Волков, Нестор. "Demestvenny chant as a sample of early Russian poliphony." Праксис, no. 1(8) (March 15, 2022): 22–32. http://dx.doi.org/10.31802/praxis.2022.8.1.002.
Full textAbstract:
Данная статья посвящена обзору истории и особенностей демественного распева в контексте исторического положения музыкальной культуры богослужебного пения Русской Церкви и соотнесения раннего многоголосия с другими стилями пения. Само наименование исследуемого пения «демественным» обыкновенно отождествляется исследователями с греческим термином δομέστικος, которое буквально обозначает начальника или солиста хора. Такое понимание связывается с особым путём развития демества по сравнению с классическим знаменным, и даже последующим — партесным, стилями пения. В ходе обозрения авторских теорий появления и развития демественного распева отмечаются их сильные и слабые стороны, а также подводится своеобразный промежуточный итог всем имеющимся сведениям по этому вопросу. Вторая часть статьи посвящена рассмотрению стилистических особенностей демественного многоголосного распева в сравнении с некоторыми современными и предшествовавшими стилями русского богослужебного пения. Выводы статьи распространяются на концепцию расширения научного аппарата изучения древнерусского пения и привлечение новых исследователей к этому вопросу. This article is devoted to an overview of the history and features of demestven chant in the context of the historical position of the musical culture of liturgical singing of the Russian Church and the correlation of early polyphony with other styles of singing. The very name of the studied singing «demestne» is usually identified by researchers with the Greek term δομέστικος, which literally means the leader or soloist of the choir. Such an understanding is associated with a special way of development of demestvo in comparison with the classical znamenny, and even subsequent — partesny, styles of singing. In the course of reviewing the author’s theories of the emergence and development of demestven chant, their strengths and weaknesses are noted, as well as a kind of intermediate result of all available information on this issue. The second part of the article is devoted to the consideration of the stylistic features of the demestvenny polyphonic chant in comparison with some modern and previous styles of Russian liturgical singing. The conclusions of the article extend to the concept of expanding the scientific apparatus for studying ancient Russian singing and attracting new researchers to this issue.
32
СМИРНОВ, С. В. "Iconography as a Trigger? On Barbarious Imitations of Seleukids Coins." Цивилизация и варварство, no. 10(10) (November 10, 2021): 219–33. http://dx.doi.org/10.21267/aquilo.2021.10.10.009.
Full textAbstract:
В работе рассматриваются ключевые проблемы иконографии варварских подражаний монетам Селевкидов на примере двух монетных серий — согдийских подражаний монетам Антиоха Iи коммагенских подражаний монетам Деметрия I. Обе монетные серии демонстрируют как общие тенденции семиотической трансформации нарратива монеты, происходящей при преобразовании оригинального монетного изображения в подражание, так и индивидуальные особенности этого процесса. Так, основным признаком трансформации нарратива монеты является изменения легенды. В случае с согдийскими подражаниями текст легенды, не воспринимавшейся аудиторий подражания как источник информации и коммуникации, преобразуется в орнамент и формирует часть изображения, а в случае с коммагенскими подражаниями, где текст легенды, очевидно, имел важную смысловую нагрузку, дополняется новыми, не характерными для оригинала эпитетами. Важным аспектом проблемы варварских подражаний является выбор иконографического сюжета. Этот выбор не был случаен и определялся культурной близостью сюжета, представленного на монете-прототипе. Таким образом, процесс создания подражания не сводился только к механическому копированию изображения, но представлял собой более содержательный процесс переосмысления текста изображения и перевод его на язык иной знаково-иконической системы посредствам особых художественных приемов. The paper surveys the key problems of iconography of barbarous imitations of Seleukid coins on the example of two-coin series — Sogdian imitations of coins of Antiochus I and Commagene imitations of Demetrius I. These coin series demonstrate both the general trends of the semiotic transformation of the narrative of the coin, which occurs in in the process of the transformation of original coin image into an imitation, and the individual features of this process. Thus, the main feature of the transformation of the coin narrative is the deviation of the legend. In the case of Sogdian imitations, the text of the legend, which was not considered by the audience of imitation as a source of information, is transformed into an ornament and constructs a part of the image, while in the case of Commagene imitations, where the text obviously was semantically determined, it is supplemented with new epithets that are not typical for the original. An important aspect of the problem of barbarous imitations is the choice of an iconographic motif. This choice was not accidental and was influenced by the cultural familiarity with the object depicted on the prototype coin. Thus, the process of creating an imitation was not only mechanical copying of the image, but represented a more meaningful process of rethinking the image text and translating it into the language of another iconic system through special artistic techniques.
33
СМИРНОВ, С. В. "CAPPADOCIAN ISSUES OF TETRADRACHMS OF ANTIOCHOS VII: ABOUT «NON-BARBAROUS IMITATIONS» IN HELLENISTIC COINAGE." Цивилизация и варварство, no. 12(12) (October 29, 2023): 111–21. http://dx.doi.org/10.21267/aquilo.2023.12.12.007.
Full textAbstract:
В этой главе проводится стилистическое и нумизматическое сравнение двух типов подражаний, распространенных в монетном деле периода эллинизма: «варварских» и «неварварских». В качестве примера были взяты подражания монетам Селевкидов: выпуски подражаний драхмам Деметрия I из Коммагены и серийные выпуски имитаций тетрадрахм селевкидского царя Антиоха VIIкаппадокийскими правителями. Оба примера относятся к «неварварским» выпускам, т.е. были произведены государствами, знакомыми с традицией монетной чеканки и использования монеты. В обоих случаях начало чеканки подражаний было предопределено как политическими, так и экономическими причинами. Так, в частности, одной из причин выпуска столь многочисленных эмиссий имитаций монет Антиоха VII стало практически полное отсутствие в монетном деле Каппадокии крупных серебряных номиналов. Более того, адаптация тетрадрахм Антиоха VII была продиктована особенностями обращения монет данного типа, которые, судя по многочисленным монетным кладам, были весьма распространены в Малой Азии, Сирии и Закавказье. Тем не менее, монетный тип тетрадрахм Антиоха — «голова правителя /Афина» был также ключевым монетным типом каппадокийских драхм, что, возможно, подчеркивает иконографическую и идеологическую близость между данными монетными выпусками. Стоит обратить внимание и на то, что каппадокийские выпуски тетрадрахм Антиоха VII не представляют собой иконографическое подражание или имитацию, в классическом смысле этого слова, но скорее, являются точной копией оригинальной монетной серии. The chapter deals with stylistic and numismatic comparison of two types of imitations spread in the coinage of the Hellenistic period: «barbarous» and «non-barbarous». As an example, imitations of Seleukid coins were taken under research: issues of imitations of drachmas of Demetrius I from Commagene and regular issues of imitations of tetradrachms of the Seleukid king Antiochus VII by Cappadocian rulers. Both examples relate to «non-barbarous» issues, i.e., they were produced by states parasitized the use of coins. In both cases, the beginning of the imitating was caused by both political and economic reasons. Thus, in particular, one of the reasons for the produce of so many issues of imitations of Antiochus VII coins was the almost complete absence of large silver denominations in the Cappadocian coinage. Moreover, the adaptation of the tetradrachms of Antiochus VII was caused by the peculiarities of the circulation of coins of this type, which, according to the numerous hoards, were widespread in Asia Minor, Syria and Transcaucasia. Nevertheless, the coin type of the Antioch tetradrachm — ‘ruler's head/Athena’ was also the key coin type of the Cappadocian drachmas, what perhaps emphasizes the iconographic and ideological affinity between these coin issues. It is also worth paying attention to the fact that the Cappadocian tetradrachms of Antiochus VII do not represent an iconographic imitation or imitation, in the classical sense of the word, but rather are an exact copy of the original coin series.
34
Гараджа, Алексей Викторович. "On the Obsolescence of Oracles." Платоновские исследования 2, no. 17(17) (2022): 291–320. http://dx.doi.org/10.25985/pi.17.2.14.
Full textAbstract:
В публикации представлен комментированный русский перевод первой частидиалога Плутарха (46 - после 119) «Об угасании оракулов» (Περί των εκλελοι-πότων χρηστηρίων). Традиционный латинский перевод названия - ; по-русски ключевое слово чаще всего передавалось как «упадок», однако греч. ἐκλείπω одновременно и сильнее, и многозначней, предполагая «оставление, прекращение, умирание», но также «затмение (о солнце и луне)», что активно обыгрывается в тексте. Непосредственным поводом для дискуссии представлено желание дать ответ на вопрос, почему во времена Плутарха многие греческие оракулы пришли в упадок или вовсе перестали функционировать. Отсюда участники диалога, среди которых Ламприй (авторское «я»), грамматик Деметрий, стоик Клеомброт, киник Дидим и другие, выходят на обсуждение природы демонов, посредников между богами и людьми, ответственных, как предполагается, за прорицание и прорицалища, а далее - к дискуссии о множественности миров, занимающей в тексте центральное место. Помимо прочего, диалог представляет собой богатейший источник для собирателей фрагментов несохранившихся сочинений древних мыслителей и поэтов. В Ламприевом списке сочинений Плутарха диалог числится под номером 88 (номер 26 в пятом томе классического Стефанова издания «Моралий») и относится к группе так называемых пифийских или дельфийских, наряду с давно переведенными на русский «Об Исиде и Осирисе», «Об ‘Ε’ в Дельфах» и «О том, что пифия болеене прорицает стихами». Перевод выполнен по изданию Р. Фласельера (1974) The publication presents the first part of a commented Russian translation of Plutarchus’ (46 - after 119) (Περί των εκλελοιπότωνχρηστηρίων). The traditional Latin translation of the title is ; in Russian, the key notion was previously rendered, most often, as ‘decline’, but the Greek has at once a stronger and more polysemous meaning, implying ‘abandoning, ceasing, dying’, but also ‘eclipsing (about Sun and Moon)’, which connotations are actively exploited in the text. The immediate occasion for the discussion staged in the dialogue has supplied a wish to inquire into the question why, in Plutarchus’ time, most Greek oracles have declined or ceased to function altogether. From this, the persons participating in the conversation, among them Lamprias as the author’s , the grammarian Demetrius, the Stoic Cleombrotus, the Cynic Didymus, and some others, come to discuss the nature of daimones, the intermediaries between gods and humans, who are supposed to be responsible for the functioning of oracles and mantic arts on the whole, and at some point the discussion turns to the question of how many worlds, or universes, there are or plausibly may be; this argument on the multiplicity of worlds is central in the text of the dialogue. The latter also serves as a genuine treasury for the fragments of many lost works attributed to quite a number of ancient thinkers and poets. In Lamprias’ list of Plutarchus’ writings, the dialogue is numbered 88 (though it is 26th in the fifth volume of Stephanus’s classic edition), and is grouped with three other so-called Pythic or Delphic dialogues (s, , ), which have long since been translated into Russian. The present translation is based on R. Flacelière’s edition of the Greek text (1974).
35
Гараджа, Алексей Викторович. "Plutarchus. On the Obsolescence of Oracles 24-52 (A Translation and Notes)." Платоновские исследования 1, no. 18(18) (2023): 348–82. http://dx.doi.org/10.25985/pi.18.1.15.
Full textAbstract:
В публикации представлен комментированный русский перевод первой части диалога Плутарха (46 – после 119) «Об угасании оракулов» (Περί των εκλελοιπότων χρηστηρίων). Традиционный латинский перевод названия — ; по-русски ключевое слово чаще всего передавалось как «упадок», однако греч. ἐκλείπω одновременно и сильнее, и многозначней, предполагая «оставление, прекращение, умирание», но также «затмение (о солнце и луне)», что активно обыгрывается в тексте. Непосредственным поводом для дискуссии представлено желание дать ответ на вопрос, почему во времена Плутарха многие греческие оракулы пришли в упадок или вовсе перестали функционировать. Отсюда участники диалога, среди которых Ламприй (авторское «я»), грамматик Деметрий, стоик Клеомброт, киник Дидим и другие, выходят на обсуждение природы демонов, посредников между богами и людьми, ответственных, как предполагается, за прорицание и прорицалища, а далее — к дискуссии о множественности миров, занимающей в тексте центральное место. Помимо прочего, диалог представляет собой богатейший источник для собирателей фрагментов несохранившихся сочинений древних мыслителей и поэтов. В Ламприевом списке сочинений Плутарха диалог числится под номером 88 (номер 26 в пятом томе классического Стефанова издания «Моралий») и относится к группе так называемых пифийских или дельфийских, наряду с давно переведенными на русский «Об Исиде и Осирисе», «Об ‘Ε’ в Дельфах» и «О том, что пифия более не прорицает стихами». Перевод выполнен по изданию Р. Фласельера (1974). The publication presents the second part of a commented Russian translation of Plutarchus’ (46 – after 119) (Περί των εκλελοιπότων χρηστηρίων). The traditional Latin translation of the title is ; in Russian, the key notion was previously rendered, most often, as ‘decline’, but the Greek ἐκλείπω has at once a stronger and more polysemous meaning, implying ‘abandoning, ceasing, dying’, but also ‘eclipsing (about Sun and Moon)’, which connotations are actively exploited in the text. The immediate occasion for the discussion staged in the dialogue is supplied by a wish to inquire into the question why, in Plutarchus’ time, most Greek oracles have declined or ceased to function altogether. From this, the persons participating in the conversation, among them Lamprias as the author’s , the grammarian Demetrius, the Stoic Cleombrotus, the Cynic Didymus, and some others, come to discuss the nature of , the intermediaries between gods and humans, who are supposed to be responsible for the functioning of oracles and mantic arts on the whole, and at some point the discussion turns to the question of how many worlds, or universes, there are or plausibly may be; this argument on the multiplicity of worlds is central in the text of the dialogue. The latter also serves as a genuine treasury for the fragments of many lost works attributed to quite a number of ancient thinkers and poets. In Lamprias’ list of Plutarchus’ writings, the dialogue is numbered 88 (though it is 26th in the fifth volume of Stephanus’s classic edition), and is grouped with three other so-called Pythic or Delphic dialogues (, , ), which have long since been translated into Russian. The translation is based on R. Flacelière’s edition of the Greek text (1974).
36
Иванова, Е., та А. Клыков. "Оценка адаптивности сортов люцерны в условиях Сахалинской области". Кормопроизводство, лютий 2025. https://doi.org/10.30906/1562-0417-2025-1-17-23.
Full textAbstract:
Определены параметры экологической пластичности, адаптивности и стабильности у сортов люцерны в условиях Сахалинской области. Исследования проводили на опытном поле в 2021-2024 гг. Объектами исследований являлись 10 сортов люцерны, стандартом служил сорт люцерны изменчивой Деметра селекции СибНИИРС. Максимальная продуктивность получена на 2-й год жизни травостоев в наиболее благоприятных агрометеорологических условиях 2022 г. при ГТК 1,63 и индексе условий среды 2,90; сбор сухого вещества (СВ) составил 21,1-29,8 т/га. В среднем за 2022-2024 гг. сбор СВ варьировал от 15,2 до 26,3 т/га. Лучшими по продуктивности стали сорта Таисия, Находка и Сарга. Значительной изменчивостью сбора СВ обладали сорта Вела и Павловская 7 (V = 22,93-37,97 %), остальные сорта – слабо- и среднеизменчивы. Наиболее стрессоустойчивыми были сорта: Деметра, Находка, Агния ВИК, Виктория (–2,9; –3,9; –4,4; –5,9 соответственно), а наиболее генетически гибкими, адаптивными с устойчивым ростом СВ – Находка, Таисия, Сарга, Уралочка, Виктория. Стабильный сбор СВ обеспечили сорта Сарга, Уралочка, Виктория и Агния ВИК, а наиболее отзывчивы на изменения условий --- сорта Павловская 7, Сарга, Вела. Высокогомеостатичны и приспособлены к конкретным условиям среды --- сорта Находка, Деметра и Агния ВИК.
37
Иванова, Е., та А. Клыков. "Сравнительная оценка современных сортов люцерны в различных зонах Дальнего Востока". Кормопроизводство, 2024. http://dx.doi.org/10.30906/1562-0417-2024-2-18-25.
Full textAbstract:
Агроэкологическое испытание сортов люцерны в 1-й и 2-й годы жизни в почвенно-климатических условиях 2 зон Дальнего Востока – северной (Сахалинская область) и южной (Приморский край) --- проводили в 2021-2023 гг. В 1-й год жизни наиболее интенсивное развитие в условиях Сахалина было у люцерны сортов Воронежская 6, Находка, Вела, Деметра, Виктория; в Приморском крае – у сортов Павловская 7, Вела, Агния ВИК, Воронежская 6, Находка и Уралочка. Во 2-й год жизни по высокорослости в обеих зонах выделились сорта Агния ВИК и Находка; по облиственности – Уралочка. В тройку лидеров по накоплению зеленой массы и сухого вещества в условиях Сахалина вошли сорта Таисия, Находка, Сарга; в Приморье – Уралочка, Находка и Виктория. Содержание сырого протеина в среднем у образцов коллекции в условиях Сахалина составило 12,3 % против 17,2 % в Приморье; сырой клетчатки – 32,2 % против 19,7 % соответственно. По содержанию протеина в северной зоне лучшими были сорта Сарга, Вела и Виктория, в южной – Сарга, Павловская 7, Виктория, Деметра и Таисия. Люцерновые травостои в обеих зонах Дальнего Востока обеспечили получение кормовой массы высокой энергонасыщенности --- 9,9-10,5 МДж/ кг сухого вещества. По питательной ценности в северной зоне лучшими были сорта Сарга, Таисия, Виктория, Находка; в южной – Сарга, Уралочка, Находка, Виктория, Павловская 7.
38
Николай, Николаев, та Цыганенко Лилия. "Клад ольвийских монет из долины р. Кучурган: новая интерпретация". 10 серпня 2022. https://doi.org/10.5281/zenodo.6979295.
Full textAbstract:
Восстановление эпонимного летоисчисления Ольвии Понтийской IV-I вв. до Р.Х. позволило решить ряд проблем хронологической интерпретации лапидарной, магической, керамической эпиграфики и нумизматики. В том числе, в 2020 г. установлено, что чеканка «борисфенов» продолжалась около 110 лет с 330 г. до Р.Х. до 219-217 гг. до Р.Х. со значительными перерывами. В этой статье обоснована гипотеза, о том, что в промежутке между чеканкой «борисфенов» средних и младших групп чеканилась иная медь. Клад из долины р. Кучурган – кошелёк, отражающий обращение медной монеты в Ольвийском полисе в 240 – начале 230 гг. до Р.Х, т.е. в хронологическом промежутке между выпуском средних и младших групп «борисфенов». «Борисфены» средних групп, монеты «Деметра-Афина-оружие» и монеты «Бородатое божество-дельфин» содержат легенды, связанные с историческими личностями из декрета в честь Протогена – самого Протогена, также, жрецов-эпонимов Геродора, Плейстарха и, вероятно, откупщика Формиона. Клеймение «борисфенов» («дельфин-звезда»), производилось с 240 гг. до Р.Х., вплоть до завершения их чеканки в 219-217 гг. до Р.Х. Ограниченный объем этого клеймения (около 8,5 % «борисфенов»), вероятно, преследовал узкую цель, например, возврат долгов по специальному курсу 1:400 Протогену, Клеомброту и т.д. Монеты «Деметра-Афина-оружие» подверглись массовой перечеканке типом «Гелий-протомы» вскоре после их эмиссии в 240 гг. до Р.Х.
39
Borisov, V. A., N. A. Filroze, L. M. Sokolova та A. V. Kornev. "Перспективные сорта и гибриды свеклы столовой для длительного хранения". Kartofel` i ovoshi, № 4 (8 квітня 2019). http://dx.doi.org/10.25630/pav.2019.54.17.003.
Full textAbstract:
В результате пятилетних исследований (2013–2017 годы) выяснено, что наиболее перспективные отечественные сорта для длительного хранения – Маришка, Русская односемянная, Фортуна, Деметра, Бордовая ВНИИО, Бордо 237. Среди голландских гибридов можно выделить F1 Пабло и F1 Водан. Эти сорта и гибриды в течение 6–7 месяцев хранения имели минимальные потери продукции от убыли массы и болезней при сохранении высокого качества продукции.As a result of a five year research (2013–2017) found that the most promising domestic varieties for prolonged storage are: Marishka, Russian odnosemyannaya, Fortuna, Demetra, Bordovaya VNIIO, Bordeaux 237. Among Dutch hybrids can distinguish F1 Pablo and F1 Vodan. These varieties and hybrids as a result 6–7 months of storage have a minimal loss of weight loss products and disease and saved high quality of products.
40
Filroze, N. A., L. N. Timakova, V. A. Borisov та M. A. Dolgopolova. "Сортоиспытание новых сортов свеклы столовой на различных фонах минерального питания". Kartofel` i ovoshi, № 10 (8 жовтня 2018). http://dx.doi.org/10.25630/pav.2018.10.18445.
Full textAbstract:
В статье изложены результаты полевого опыта по влиянию различных доз минеральных удобрений на урожайность корнеплодов свеклы столовой новых сортов селекции ВНИИО – филиала ФГБНУ ФНЦО. Дана сравнительная характеристика пяти сортов по урожайности. Применение расчетных доз удобрений способствует повышению урожайности сортов Деметра, Жуковчанка, Карина и Маришка в среднем на 10,3 т/га. Внесение повышенных доз минеральных удобрений повлекло за собой снижение общей и стандартной урожайности у всех сортов, кроме образца Бордовая ВНИИО.The following article includes field experiment results on the influence on the yield of new varieties beet root crops of ARRIVG – branch of FSCVG selection with the help of various doses of mineral fertilizers. Comparative characteristics of yield signs for 5 new varieties is proposed. The use of calculated fertilizer dose increases the yields of the new varieties such as Demetra, Zhukovchanka, Karina and Marishka by an average of 10,3 tons per hectare. Higher doses of mineral fertilizers entail yield reduction in all varieties except Bordovaya VNIIO.
41
Маринич, Е.П. "Священное значение культа деметры в первой половине II века до н.э." Сборник статей по материалам VI Всероссийской с международным участием научной конференции «Потемкинские чтения» (17–19 ноября 2022 года, г. Севастополь): в 2-х томах. Том 2 / Под ред. Г.В. Косова, Е.Е. Бойцовой, В.В. Хапаева и др. – Севастополь: Севастопольский государственный университет, 2022. – 122 с., 3 листопада 2022, 9–11. https://doi.org/10.5281/zenodo.7275759.
Full textAbstract:
В статье рассматриваются мероприятия, посвященные культу богини Деметры в первой половине II в. до н.э. и заканчивающиеся серединой II в. до н.э. В процессе исследования выяснилось, что истоки сакрального культа указывают на социокультурные особенности населения, а также раскрывают его значимость в становлении античной цивилизации. The article examines the events dedicated to the cult of the goddess Demeter and Persephone in the first half of the II century BC and ending in the middle of the II century BC. In the process of research, it was found that the origins of the sacred cult indicate the socio-cultural specifics of the population, and also reveal its significance in the formation of ancient civilization.
42
Prakhova, T. Ya, та E. L. Turina. "ОЦЕНКА СОРТООБРАЗЦОВ КРАМБЕ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ГИДРОТЕРМАЛЬНЫХ УСЛОВИЙ". Niva Povolzh`ia, № 1(54) (19 лютого 2020). http://dx.doi.org/10.36461/np.2020.54.1.006.
Full textAbstract:
Целью исследований являлась оценка сортообразцов крамбе абиссинской по продуктивности и адаптивности в зависимости от гидротермальных условий. Объектом исследований являлись сортообразцы различного эколого-географического происхождения. Изучение проводилось в контрастных климатических условиях Среднего Поволжья и степного Крыма в 2017-2019 годах. Продуктивность сортообразцов крамбе абиссинской варьирует в пределах 1,54-2,04 т/га, в среднем по двум регионам. В среднем за три года более высокий урожай отмечен у образцов к-39 (США) и к-35 (Германия), продуктивность которых составила 2,01-2,04 т/га, что превышает сорт-стандарт Деметра на 0,22 и 0,25 т/га. Данные номера отличались высокими значениями коэффициента адаптивности, который составил 1,04-1,13 и показывает их большую приспособленность к различным условиям возделывания. Сортообразцы из Канады (к-25) и из Чехословакии (к-34) сформировали урожайность 1,82 и 1,87 т/га, что несущественно превышает стандарт по урожайности. Прибавка здесь составила 0,03 и 0,08 т/га. Содержание жира в плодиках колебалась в пределах 29,68-32,20. По результатам данного признака выделился номер из Германии к-35, масличность которого составила 32,20. Наиболее стабильными по урожайности были образцы к-35, к-34 и к-10, параметры стабильности которых составили 22,8 26,1 и 29,0. Высоким значением показателя уровня стабильности сорта (ПУСС) отличались сортообразцы к-39 и к-10, значения данного признака составили 0,47 и 0,52 соответственно. При этом у данных номеров отмечена высокая экологическая устойчивость (0,49 и 0,53), что показывает более широкий диапазон их приспособленности к различным условиям произрастания.The aim of the research was to evaluate the productivity and adaptability of varieties of crambe abyssinica depending on hydrothermal conditions. The object of the research was varieties of various ecological and geographical origin. The study was conducted in contrasting climatic conditions of the Middle Volga and steppe Crimea in 2017-2019. The productivity of varieties of crambe abyssinica varied between 1.542.04 t/ha, on average in two regions. On average, for three years a higher yield was observed for samples k-39 (USA) and k-35 (Germany), which productivity was 2.01-2.04 t/ha, which exceeded the standard variety Demetra by 0.22 and 0.25 t/ha. These samples were distinguished by high values of adaptability coefficient, which amounted to 1.04-1.13 and showed their great adaptability to various cultivation conditions. Varieties from Canada (k-25) and Czechoslovakia (k-34) formed yields of 1.82 and 1.87 t/ha, which was slightly higher than the standard for yields. The increase there was 0.03 and 0.08 t/ha. The fat content in fruitlets ranged from 29.68-32.20. According to the results of this feature, the number k-35 from Germany was distinguished, the oil content was 32.20. The most stable yields had the samples k-35, k-34 and k-10, which stability parameters were 22.8 26.1 and 29.0. The varieties k-39 and k-10 were distinguished by a high value of the indicator of the variety stability level (IVSL), the values of this trait were 0.47 and 0.52, respectively. Moreover, these varieties had a high environmental sustainability (0.49 and 0.53), which showed a wider range of their adaptability to different growing conditions.
43
Завойкин, А. А. "METAL JEWELRY AND OTHER METAL ITEMS IN THE SANCTUARY OF DEMETER AND KORE («BEREGOVOY 4»)." Краткие сообщения Института археологии (КСИА) 1, no. 249 (2017). http://dx.doi.org/10.25681/iaras.0130-2620.249-1.231-249.
Full textAbstract:
В статье рассматриваются украшения и другие предметы из металла (бронза, серебро, железо, свинец), найденные в святилище Деметры и Коры-Персефоны («Береговой 4», Таманский полуостров). Украшения (браслеты, перстни, кольца, подвески, бусы) составляют численно небольшую, но наиболее представительную группу металлических вотивных приношений, которая связана по преимуществу (или исключительно) с культовой деятельностью женской части населения, почитавшего здесь богинь плодородия. Возможно, исключением являются железные перстни. Остальные металлические предметы (наконечники стрел, нож, гвозди) не имеют столь определенной гендерной «окраски», но, скорее всего, имеют отношение к «сильной половине» общества. Нельзя исключать вероятности того, что не все из этих предметов в святилище оказались в качестве вотивных даров. Однако то, что аналогичные находки неоднократно фиксируются в погребениях (в качестве предметов магических) и что они не редки в материалах других святилищ, дает возможность рассматривать находки из святилища «Береговой 4» по преимуществу в культовом аспекте. Автор особое внимание обращает на парные находки в некоторых комплексах браслетов, перстней и подвесок в форме миниатюрных сосудов. В этом он усматривает отражение дуалистического культа богинь, Матери и Дочери. The paper examines jewelry and other items made of metal (bronze, silver, iron, lead) found in the Demeter and Kore-Persephone Sanctuary (Beregovoy 4, Taman’ Peninsula). Jewelry pieces (bracelets, rings, pendants, beads) form a numerically small, although the most representative group of votive offerings predominantly (or exclusively) related with religious activities of the female population which worshiped goddesses of fertility. Iron rings may be an exception. Other metallic items (arrowheads, a knife, and nails) do not have a clear gender attribution, but, most likely, were linked to the socalled society’s «stronger sex». We cannot exclude a possibility that not all of these items ended up in the sanctuary as votive gifts. However, since similar finds have been repeatedly documented in graves (as magic objects) and have been frequently discovered in other sanctuaries, the finds from Beregovoy 4 can be discussed mostly as cult objects. The author draws a special attention to paired finds in some assemblages of bracelets, rings and pendants shaped as diminutive vessels as a reflection of the dualistic cult of the goddesses, the Mother and the Daughter.
44
Ղարիբյան, Ալինա. "Արտատեր Պառավի կերպարը «Սասնա ծռեր» էպոսում". Historical-Philological Journal, 11 липня 2023, 128–45. http://dx.doi.org/10.54503/0135-0536-2023.2-128.
Full textAbstract:
Фигура старухи имеет в эпосе «Сасна црер» довольно богатый набор мотивов и функций, проявляясь во всех его четырех ветвях. Образ Артатер Парав (хозяйки поля-старухи) выделяется в третьей ветви эпоса устойчивыми мотивами и важной ролью. По своему отношению к полевым работам, а также по другим признакам эта фигура имеет сходство с богинями Деметрой и Анаит, кельтской богиней Старухой-Матерью Тайтиун и знаменитой Старухой Гекалес в греческой мифологии. В эпосе «Сасна црер» Артатер Парав характеризуется многообразием функций, проявляется как в образе женщины с жизненным опытом, так и в образе заботливой матери, а также имеет общие черты с поучающей старухой из сказки. Старуха – персонаж Старой Матери, которая подталкивает Дaвида к испытаниям на пути от юности к зрелости, от невежества к осознанию ответственности. Образ Артатер Парав, как и ряд ее параллелей, включает в себя характеристики почвы, земли, растительности, плодородия, а во взаимоотношениях с богатырским Младенцем она представляет характеристики исполнителя обряда освящения, а также матери-наставницы или приемной матери. Старуха также является той, кто верит в божественную, небесную силу героя и освящает его. В «Сасна црер» Артатер Парав подчинена эпическим диктатам эпоса, эпическим формам характеристики, функций и конечной цели героя, действующего в третьей ветви. Исключительная роль Артатер Парав в третьей ветви эпоса показывает связь Старухи с культовыми слоями земли. The figure of an old woman in the epic “Sasna Tsrer” has a rather rich set of motifs and functions manifesting itself in all four branches of the epic. The image of Artater Parav (the mistress of the field - the old woman) stands out in the third branch of the epic with stable motifs and an important role. In her attitude to field work, as well as in other ways, this figure resembles the goddesses Demeter and Anahit, the Celtic goddess Old Mother Taitiun and the famous Old Woman Hecales in Greek mythology. In the epic "Sasna Tsrer", the image of Artater Parav has an interesting development and is characterized by a variety of functions. She manifests herself both in the image of a woman with life experience and in the image of a caring mother; she has common features with the instructive old woman from the fairy tale. The old woman is an Old- Mother character who pushes David through purification tests on the way from youth to maturity, from ignorance to awareness of responsibility. The image of Artater Parav, as well as a number of her parallels, includes the characteristics of soil, land, vegetation, fertility, while in her relationship with the heroic Infant, she represents the characteristics of the performer of the rite of consecration, as well as the mother-mentor or foster mother. The old woman is also the one who believes in the divine, heavenly power of the hero and sanctifies him. In the epic “Sasna Tsrer”, Artater Parav is subject to the plot dictates of the epic, the epic forms of characterization, the functions and the final goal of the hero acting in the third branch. The exclusive role of Artater Parav in the third branch of the epic shows the connection of the Old Woman with the cult layers of the earth.