To see the other types of publications on this topic, follow the link: Дисциркуляторна енцефалопатія.
Journal articles on the topic 'Дисциркуляторна енцефалопатія'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 21 journal articles for your research on the topic 'Дисциркуляторна енцефалопатія.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Popenko, N. V., and O. O. Tanasiichuk. "Фактори ризику розвитку цукрового діабету в учасників АТО/ООС, особливості клінічного перебігу, діагностики та залежність від них тривалості лікування." Ukrainian Journal of Military Medicine 3, no. 1 (March 12, 2022): 41–50. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2022.1(3)-041.
Full textAbstract:
Мета. Проаналізувати фактори ризику розвитку цукрового діабету (ЦД) в учасників АТО/ООС, особливості клінічного перебігу, діагностики та залежність від них тривалості лікування.
Матеріали і методи. Обстежено 106 військовослужбовців (в/с) (діючі, запасу, пенсіонери МОУ) Збройних Сил України віком від 30 до 70 років, які знаходились на лікуванні в загальнотерапевтичній та нефрологічній клініках Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (м. Київ). Основну групу склали 61 хворий на ЦД, які є в/с-учасниками бойових дій. Контрольну групу склали 45 хворих на ЦД в/с, які не брали участі в бойових діях. Стаж хвороби в контрольній групі становив (25,6±2,28) років, а у хворих основної групи - (5,2±1,4) років. 75,47% хворих від загальної групи приймали цукрознижувальні препарати, 16,98% хворих - отримували препарати групи інсулінів, на комбінованій терапії (цукрознижувальні препарати + препарати групи інсулінів) знаходились - 7,54% хворих. Застосовували традиційні загальноклінічні дослідження, біохімічні (глюкоза плазми крові, глікозильований гемоглобін, холестерол (ХС) і триацилгліцериди (ТАГ). При необхідності використовувалися інструментальні методи дослідження та консультації спеціалістів. Статистичну обробку даних та результатів проведених досліджень проводили методами варіаційної та описової статистики на персональному комп’ютері із використанням стандартних пакетів аналізу даних програм Microsoft Excel 2016 та STATISTICA 6.0.
Результати. Було встановлено, що 59,02% в/с захворіли на ЦД після участі у бойових діях і у 40,98% пацієнтів захворювання розпочалося до перебування в зоні АТО. В основній групі спостерігали посттравматичні стресові розлади (ПТСР) в 42,6% хворих, астеноневротичний синдром - 34,2%, енцефалопатії змішаного генезу (дисциркуляторна, дисметаболічна, гіпертонічна) - 32,79%, а в контрольній групі зустрічались енцефалопатії змішаного генезу у 42,22% хворих та були відсутні ПТСР. Оцінка процесу лікування хворих на ЦД показала, що до моменту розглянутої госпіталізації пацієнти-в/с зони АТО/ООС регулярно приймали цукрознижувальну терапію/інсулінотерапію лише в 74,2% випадків, в той час як пацієнти, які не були учасниками АТО/ООС приймали цукрознижувальну терапію/інсулінотерапію частіше – 93,5%, р˂0,05. Серед ймовірних причин нерегулярного прийому препаратів підтримуючої терапії були у 42,62% хворих ПТСР, у 32,78% - енцефалопатії, у 18,03% спостерігалося зловживання алкогольними напоями, 4,9% - черепно-мозкові травми. Середній рівень глюкози плазми крові у хворих основної групи становив (12,1±0,61) ммоль/л, в той час як у пацієнтів контрольної групи рівень глюкози плазми крові був значно нижчим і становив (7,63±0,37) ммоль/л, р˂0,05. Середній рівень глікозильованого гемоглобіну сироватки крові в основній групі був вищим (9,15±0,38)%, ніж у контрольній групі – (7,69±0,48)%, р˂0,05. Середній вміст ХС сироватки крові в основній та контрольній групах істотно не відрізнявся, а рівень ТАГ достовірно вищим був у пацієнтів основної групи (5,02±0.18) ммоль/л, ніж у контрольної – (2,02±0,35) ммоль/л. Достовірно частіше у хворих контрольної групи, ніж основної мали місце діабетична полінейропатія з переважним ураженням нижніх кінцівок (82,6 %) та діабетична нефропатія (33,3%). Достовірно частіше в контрольній групі, ніж в основній зустрічались ІХС (91,11%), серцева недостатність (86,66%), дифузний кардіосклероз (91,11%). Гіпертонічна хвороба (ГХ) та енцефалопатія змішаного генезу спостерігались в обох групах з однаковою частотою. В основній групі не виявлено хворих на інфаркт міокарду та гостре пошкодження мозкового кровообігу. Це пояснюється тим, що до контрольної групи ввійшли пацієнти з тривалішим стажем хвороби, ніж до основної.
Висновки. Участь військовослужбовців у АТО/ООС підвищує ризики та провокує виникнення ЦД – 59,02%. Тривале перебування в/с в стані хронічного стресу (ПТСР - 42,62%) під час несення служби в зоні бойових дій призводить до швидкого та раптового розвитку ЦД, що супроводжується високими середніми значеннями глюкози плазми крові (12,1±0,18) ммоль/л та глікозильованого гемоглобіну сироватки крові (9,15±0,38)%. В учасників АТО/ООС ЦД виникає раніше (46±0,98 років), порівняно з некомбатантами (50±0,27 років), а основними ускладненнями виступають: мікроангіопатія нижніх кінцівок (47,5%), діабетичне ураження сітківки (45,9%) та діабетична полінейропатія з переважним ураженням нижніх кінцівок (44,3%). Складні службові задачі, що виникають у в/с під час ведення бойових дій, ПТСР (42,62%), енцефалопатії змішаного генезу (32,79%), зловживання алкогольними напоями (18,03%), черепно-мозкові травми (4,91%) призводять до нерегулярного прийому цукрознижувальних та антигіпертензивних препаратів. Це обумовлює швидке прогресування основного та супутніх захворювань, їх загострення, формування численних ускладнень і подовжує тривалість їх перебування на стаціонарному лікуванні (14±2,2 ліжко-днів) порівняно з контрольною групою (10±0,45 ліжко-днів), р˂0,05.
2
Kozyolkin A.A., Kozyolkin A. A., and S. V. Yarkova. "Особливості церебральної гемодинаміки та судинної авторегуляції при хронічній ішемії мозку." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 8.62 (November 1, 2013): 65–68. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.8.62.2013.86122.
Full textAbstract:
Обстежено 84 пацієнти, з них 62 хворі на дисциркуляторну енцефалопатію ІІ стадії, які були розподілені на 2 групи, що відрізнялися методами лікування. А саме із застосуванням L-аргініну в основній групі та без його застосування у контрольній. У пацієнтів досліджувалася церебральна гемодинаміка шляхом проведення дуплексного сканування екстра- та інтракраніальних артерій. Отримані дані свідчать, що у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію ІІ стадії після лікування L-аргініном відзначається вірогідне покращення показників гемодинаміки.
3
Yarkova, S. V. "Діагностика та корекція порушень церебральної гемодинаміки та ремоделювання брахіоцефальних судин у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію II стадії." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 1.63 (January 14, 2014): 141–45. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.1.63.2014.80465.
Full textAbstract:
Обстежені 89 пацієнтів. Із них 67 хворих на дисциркуляторну енцефалопатію ІІ стадії, із яких були виділені 2 групи, що відрізнялися методами лікування — із застосуванням L-аргініну в основній групі та без його застосування в контрольній. У пацієнтів досліджувалася церебральна гемодинаміка, еластичні властивості судин шляхом проведення дуплексного сканування екстра- та інтракраніальних артерій. Отримані дані свідчать, що у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію ІІ стадії після лікування L-аргініном відзначається вірогідне покращення показників гемодинаміки та пружно-еластичних властивостей судин.
4
Chernii, T. V., O. V. Lytvyn, and M. M. Lytvyn. "Клініко-неврологічні характеристики гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії у державних службовців." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 6.76 (October 10, 2015): 40–44. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.6.76.2015.78074.
Full textAbstract:
Серед основних причин смертності населення України у 2012–2013 рр. перше місце посідають хвороби системи кровообігу (68,2 %). Cеред основних етіологічних чинників хронічних порушень мозкового кровообігу важливу роль відіграє тривало існуюча артеріальна гіпертензія, що призводить з часом до розвитку гіпертонічної енцефалопатії. Тому метою нашого дослідження було вивчити клініко-неврологічні особливості перебігу гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії у державних службовців. Пацієнтів було розподілено за рівнем артеріального тиску, наявністю супутньої патології, сімейного анамнезу з боку гіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби сердця, обстежено за Фрамінгемським дослідженням вік серця/судин, також було виконано розподіл пацієнтів чоловічої та жіночої статі за показниками антропометрії, проаналізовано основні скарги хворих та основні неврологічні синдроми, згідно з чим була виявлена значна перевага з боку координаторних порушень. Таким чином, існуючі клініко-неврологічні характеристики гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії можуть бути доповнені та розширені запропонованими нами критеріями з метою покращення методів первинної профілактики інсультів серед працездатного контингенту, а саме — державних службовців.
5
Литвин, О. В. "Клінічні особливості дисциркуляторної енцефалопатії у осіб працездатного віку." Сучасні аспекти військової медицини, Вип. 23 (2016): 129–37.
Find full text
6
Ryzhova, I., and O. Skorobogatova. "Neurological and ocular manifestations of chronic cerebral ischemia." Oftalmologicheskii Zhurnal 80, no. 3 (June 5, 2019): 32–35. http://dx.doi.org/10.31288/oftalmolzh201933235.
Full text
7
Kovalenko, O. Ye, and O. V. Lytvyn. "Застосування цитиколіну у хворих на гіпертонічну дисциркуляторну енцефалопатію та супутній гіпотиреоз." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 3.57 (January 10, 2013): 111–15. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.3.57.2013.85427.
Full textAbstract:
Обтяжений гіпотиреозом перебіг гіпертензивної дисциркуляторної енцефалопатії (ГДЕ) потребує оптимізації патогенетичного лікування, яке б відповідало сучасним вимогам медицини та фармакології. Проведено клініко-неврологічне дослідження, визначений стан когнітивної сфери та тривожно-депресивних розладів у 60 хворих після проведення базисної терапії та лікування цитиколіном. Результати порівнювались із показниками 30 хворих після базисної терапії. За результатами дослідження доведено, що застосування цитиколіну при лікуванні хворих на ГДЕ та супутній гіпотиреоз призводить до регресу вестибуло-атактичних розладів, покращення мнестичних функцій, зменшення тривожних розладів порівняно з хворими, які приймали тільки базисну терапію. Таким чином, завдяки нейромедіаторному, нейрометаболічному, антиагрегантному ефектам цитиколін заслуговує на перспективу подальшого впровадження в лікування обтяженої гіпотиреозом цереброваскулярної патології.
8
Сірчак, Є. С., В. І. Русин, and С. М. Опаленик. "Сучасні підходи до діагностики дисциркуляторної енцефалопатії у хворих на хронічний панкреатит." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 58, no. 2 (September 20, 2018): 125–29. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2018.58.125-129.
Full text
9
Кузьмінов, В. Н. "Особливості станів відміни алкоголю з делірієм у хворих із дисциркуляторною енцефалопатією." Психіатрія, неврологія та медична психологія, no. 9 (2018): 55–59.
Find full text
10
Panchenko, O. A., O. V. Ermishev, and A. R. Zavarzina. "Effectiveness of the Application of General Extreme Aerocryotherapy in Treatment of Dyscirculatory Encephalopathy." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 5, no. 1 (January 17, 2020): 294–98. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs05.01.294.
Full text
11
Kopchak, O. O. "Вікові особливості взаємоЗв’язку між рівнем лептину та тяжкістю когнітивних порушень у пацієнтів з хронічною недостатністю мозкового кровообігу та метаболічним синдромом." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 1.63 (January 24, 2014): 44–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.1.63.2014.80439.
Full textAbstract:
ивчити можливий взаємозв’язок між рівнем лептину та тяжкістю судинних когнітивних порушень у хворих із метаболічним синдромом та дисциркуляторною енцефалопатією різного віку; уточнити характер зв’язку між рівнем лептину та складовими метаболічного синдрому, а також між тяжкістю когнітивних порушень та ступенем інсулінорезистентності в обстежених пацієнтів у віковому аспекті. У дослідження увійшли 85 хворих із дисциркуляторною енцефалопатією та метаболічним синдромом віком 48–85 років. Усі хворі були розподілені на 3 вікові групи: 45–59 років — середній вік (n = 33), 60–74 — похилий вік (n = 32), 75–89 років — старечий вік (n = 20). Ступінь когнітивних порушень оцінювали за допомогою короткої шкали оцінки психічного статусу (Mini Mental State Examination). Усі хворі пройшли клініко-неврологічне обстеження, загальні лабораторні тести, визначення рівня лептину в крові, рівня глюкози та інсуліну крові натще, С-реактивного білка, інструментальні дослідження. Виявлений вірогідний кореляційний зв’язок між рівнем лептину крові та такими компонентами метаболічного синдрому, як індекс маси тіла (вираженість ожиріння) у пацієнтів середнього та похилого віку, рівень артеріального тиску у хворих середнього та старечого віку, рівнем ліпопротеїнів високої щільності у групі обстежених похилого віку. Рівень лептину впливає на тяжкість когнітивних порушень. При цьому вплив зниження рівня лептину на стан когнітивних функцій у пацієнтів посилюється з віком: вірогідний прямий кореляційний зв’язок між рівнем лептину та тяжкістю когнітивних порушень в обстежених хворих виявлено в похилому та старечому віці.
12
Kopchak, O. O., L. M. Yena, A. I. Shcherbakov, and N. Yu Bachynska. "Церебральна гемодинаміка та когнітивна діяльність у хворих із дисциркуляторною енцефалопатією та метаболічним синдромом." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 1.71 (February 2, 2015): 110–18. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.1.71.2015.78454.
Full textAbstract:
Метою роботи було вивчення стану церебральної гемодинаміки та його зв’язку з когнітивними порушеннями у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ) з метаболічним синдромом (МС). Обстежені 93 пацієнти середнього та старшого віку, хворі на ДЕ ІІ та ІІІ стадії з когнітивними порушеннями різного ступеня тяжкості, та 37 практично здорових осіб контрольної групи без ознак когнітивного зниження; групи порівнянні за віком, статтю та рівнем освіти. Пацієнти з ДЕ були розподілені на 2 основні групи: з МС (58 осіб) та без МС (35 хворих). У результаті проведених досліджень в обстежених пацієнтів із ДЕ та МС порівняно з особами без МС встановлено більш виражені зміни в екстра- та інтракраніальних судинах у вигляді стенозуючого атеросклерозу та збільшення товщини комплексу інтима-медіа загальних сонних артерій, а також зниження швидкісних характеристик церебрального кровотоку на тлі дифузного підвищення судинного опору. Для хворих із МС притаманний більш виражений когнітивний дефіцит порівняно з пацієнтами без МС, що проявлявся у змінах показників негайної та відстроченої пам’яті, виконавчих функцій та розумової працездатності. Численні кореляційні зв’язки між показниками когнітивної діяльності, з одного боку, та станом церебральної гемодинаміки — з іншого у хворих із ДЕ та МС свідчать, що одним із шляхів реалізації негативного впливу на когнітивні функції є атеросклеротичне і гіпертензивне ураження судин і погіршення церебральної гемодинаміки.
13
Ovodiuk, N. M. "Визначення особливостей перебігу дисциркуляторної енцефалопатії після перенесеного ішемічного інсульту на тлі артеріальної гіпертензії в державних службовців." Клінічна та профілактична медицина 1, no. 4 (September 27, 2018): 42–55. http://dx.doi.org/10.31612/2616-4868.1-4.2018.06.
Full textAbstract:
Мета – визначити особливості перебігу дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ ІІ ст.) після перенесеного ішемічного інсульту на тлі артеріальної гіпертензії у державних службовців та оцінити якість життя даного контингенту хворих порівняно з пацієнтами з ДЕ ІІ ст. на тлі гіпертонічної хвороби. Оцінити ефективність запропонованої схеми лікування (поєднання малих доз судинного та ноотропного препаратів із комплексом фізіотерапевтичних процедур) в обох групах.
Матеріал і методи. Для проведення дослідження на базі багатопрофільного закладу охорони здоров’я пацієнтів розподілили на дві групи: до основної віднесено тих, хто перенесли ішемічний інсульт на тлі артеріальної гіпертензії, до контрольної – пацієнтів з ДЕ ІІ ст. без перенесеної гострої ішемічної події та на тлі артеріальної гіпертензії. Досліджували клініко-неврологічні та нейропсихологічні показники, показники мозкової гемодинаміки, структурні зміни мозкової тканини.
Результати. В обох групах мали місце рухові, когнітивні та психічно-вольові розлади, але в пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт, ці розлади були вірогідно більше вираженими, ніж у пацієнтів контрольної групи. Доведено, що пацієнти навіть із малим неврологічним дефіцитом мали вірогідно нижчу якість життя. Для лікування хворих обох груп запропоновано схему медикаментозного лікування (ніцерголін і фенібут) у невеликих дозах впродовж 2 місяців) у поєднанні з фізіотерапевтичними заходами. Внаслідок проведеного лікування стан хворих та якість їх життя вірогідно поліпшилися за клінічними та параклінічними показниками.
Висновки Отримані результати дають право пропонувати дану схему для лікування хворих із ДЕ ІІ ст. на тлі артеріальної гіпертензії та після перенесеного інсульту. Використання невеликих доз препаратів дозволяє знизити економічні витрати на лікування.
14
Nasonova, T. I. "Диференціально-діагностичні критерії початкових цереброваскулярних порушень у хворих з метаболічним синдромом." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 3.73 (July 6, 2015): 145–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.3.73.2015.78327.
Full textAbstract:
Вивчали особливості цереброваскулярних порушень у хворих з метаболічним синдромом (МС) порівняно з пацієнтами без ознак МС. Спостерігали 80 пацієнтів з хронічною ішемією мозку та початковими проявами недостатності кровопостачання мозку з ознаками МС та без нього. Пацієнтам проводилось клініко-неврологічне обстеження, обстеження серцево-судинної системи, дуплексне сканування брахіоцефальних судин з кольоровим картуванням потоку. Визначали показники крові, сечі, глюкози крові, гемокоагуляційні властивості, коефіцієнт атерогенності, С-реактивний білок, білірубін, АЛТ, АСТ, загальний холестерин, тригліцериди, ліпопротеїни низької та високої щільності, глікозильований гемоглобін (HbA1с). Проводили нейропсихологічне тестування за Монреальською шкалою оцінки когнітивних функцій (МоСА). Виявлено порушення когнітивних функцій у хворих із МС за шкалою МоСА, що є найбільш чутливою при легких та помірних порушеннях когнітивних функцій, показано, що при початкових порушеннях кровопостачання мозку немає суттєвої різниці в змінах когнітивних функцій між пацієнтами з ознаками МС та без них; у групах пацієнтів з дисциркуляторною енцефалопатією І ст. між хворими з ознаками МС та пацієнтами без МС відзначаються відмінності щодо когнітивних функцій. Виявлено обернений кореляційний зв’язок між показниками глікозильованого гемоглобіну та когнітивними функціями за шкалою МоСА (r = –0,44; p < 0,05).
15
Lytvyn, O. V. "Особливості перебігу хронічних цереброваскулярних ускладнень артеріальної гіпертензії в осіб працездатного віку." Клінічна та профілактична медицина 1, no. 4 (September 27, 2018): 56–62. http://dx.doi.org/10.31612/2616-4868.1-4.2018.07.
Full textAbstract:
В Україні цереброваскулярна патологія складає 20-40% усіх захворювань мозку, а 20-30% пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання (ЦВЗ), є особами працездатного віку, і в основному в них виявляють хронічні повільно прогресуючі форми – дисциркуляторніенцефалопатії.
Мета – вивчити клініко-неврологічні та нейропсихологічні особливості цереброваскулярних розладів в осіб працездатного віку.
Матеріал і методи. Обстежено 90 осіб віком від 40 до 68 років, які мали дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ). Пацієнтів розподілили на дві групи: перша – пацієнти з ДЕ та артеріальною гіпертензією (АГ) – 60 осіб, друга – з ДЕ без АГ – 30 хворих. Усім проведено клініко-неврологічне та клініко-інструментальне обстеження.
Результати. За результатами оцінки суб'єктивної та об’єктивної неврологічної симптоматики серед пацієнтів першої групи встановлено: у 61,7% випадків цефалічний синдром, у 55,0% – вестибулярний, у 31,7% – церебрастенічний, у 28,3% – мнестичний синдроми, у 23,3% – тривожно-депресивні розлади. Серед пацієнтів другої групи встановлено: у 66,6% випадків цефалічний синдром, у 43,3% – вестибулярний, у 46,6% – церебрастенічний, у 23,3% – мнестичний синдроми, у 20,0% – тривожно-депресивні розлади, у 20,0% – пірамідна недостатність. У пацієнтів із гіпертонічною ДЕ зі зростанням показника депресії та тривоги спостерігали зменшення показника пам’яті.
Висновки. У пацієнтів із ДЕ без АГ суттєво погіршено пам’ять за шкалою MMSE (p<0,003). Серед емоційно-вольових розладів в осіб працездатного віку з ДЕ на тлі АГ здебільшого переважали тривога (p<0,001) і депресія (p=0,033). Зростання показника депресії та тривоги у пацієнтів із ДЕ на тлі АГ зменшує показники загальної когнітивної продуктивності, орієнтації та пам'яті.
16
Trishchynska, M. A., and Yu I. Golovchenko. "Поширеність судинних факторів ризику в осіб із початковими проявами ішемії мозку." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 8.70 (January 23, 2015): 31–39. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.8.70.2014.80965.
Full textAbstract:
Судинно-мозкова недостатність на початкових, доклінічних стадіях розвитку є найменш вивченим аспектом цереброваскулярної патології.Мета дослідження полягає у виявлені частоти та взаємозв’язків основних судинних факторів ризику й порушення судинорухової функції ендотелію в осіб без клінічно значимих судинних подій (інфаркт міокарда чи інсульт) в анамнезі.Матеріал та методи дослідження. Під нашим спостереженням перебували 295 осіб віком від 30 до 65 років, у середньому 50,70 ± 7,76 року (Me = 51, Q1 = 46; Q3 = 57). Серед обстежених хворих було 80 (27,1 %) чоловіків та 215 (72,9 %) жінок. Усім хворим було проведене загальноклінічне, клініко-неврологічне та клініко-інструментальне (у тому числі нейровізуалізація) обстеження з метою встановлення форми та стадії судинно-мозкової патології. У пацієнтів визначалися основні фактори серцево-судинного ризику: артеріальна гіпертензія, паління, дисліпідемія, цукровий діабет або порушення толерантності до глюкози, надмірна вага. Судинорухову функцію ендотелію визначали за концентрацією стійкого метаболіту оксиду азоту — нітриту (мкмоль/л) та ендотеліну-1 (нг/мл). Результати та їх обговорення. Серед обстежених пацієнтів найбільш поширеними факторами ризику серцево-судинних захворювань є артеріальна гіпертензія (65,8 %) та надмірна маса тіла (47,1 %). У результаті дослідження було виявлено, що існує зв’язок між клінічною вираженістю цереброваскулярної патології та факторами ризику (χ2(3) Пірсона; критерій V Крамера): артеріальною гіпертензією (112,612, р < 0,001; 0,618, р < 0,001), цукровим діабетом/порушенням толерантності до глюкози (14,683, р = 0,002; 0,223, р = 0,002;), надмірною вагою (32,881, р < 0,0001; 0,343, р < 0,0001). Зв’язок між діагнозом та фактом паління (6,855, р = 0,077; 0,152, р = 0,077) або дисліпідемією (5,904, р = 0,116; 0,202, р = 0,116) не мав статистичної значимості. З такими факторами ризику, як цукровий діабет та надмірна маса тіла, відзначався зв’язок середнього ступеня, а з артеріальною гіпертензією — дуже сильний зв’язок. Пацієнтів з артеріальною гіпертензією було вірогідно менше серед осіб із вегетосудинною дистонією (5,7 %/53), найбільше їх було серед хворих із дисциркуляторною енцефалопатією ІІ стадії (90,3 %/31). Аналогічна ситуація спостерігалася й за поширеністю надмірної маси тіла (22,6 %/53 та 80,6 %/31 відповідно). Був виявлений зв’язок між кількістю факторів ризику й віком пацієнтів (χ2(10) = 29,226, р = 0,001; V Крамера = 0,223, р = 0,001). Виявлено, що рівень нітриту вірогідно знижувався при прогресуванні захворювання, а рівень ендотеліну-1 — підвищувався. Був виявлений кореляційний зв’язок (за коефіцієнтом Спірмена) між концентрацією нітриту та кількістю факторів ризику (–0,262, р = 0,002); між концентрацію ендотеліну-1 та кількістю факторів ризику (0,288, р = 0,002).Висновки. Встановлені зв’язки між факторами ризику й біохімічними маркерами ендотеліальної судинорухової функції та їх характер свідчать про важлість своєчасного виявлення та корекції судинних факторів ризику з метою профілактики судинних захворювань головного мозку.
17
Labinskyi, A. Y. "Комбіноване лікування дисциркуляторної енцефалопатії: гірудотерапія в поєднанні з нутриціологічними методами." Здобутки клінічної і експериментальної медицини 23, no. 2-3 (November 13, 2015). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v23.i2-3.5244.
Full textAbstract:
<p>Резюме.<strong> </strong>У роботі вивчено вплив гірудотерапії в поєднанні з нутриціологічною корекцією на хворих з дисциркуляторними енцефалопатіями. Ці методи у вказаних хворих покращують об’єктивний стан та сприяють відновленню в тканинах полярних ліпідів та етерифікованого холестерину, який є основною складовою клітинних і судинних мембран, що дало можливість підвищити ефективність немедикаментозного лікування та покращити якість життя пацієнтів з ДЕ IIст.</p><p>Ключові слова:<strong> </strong>дисциркуляторна енцефалопатія, гірудотерапія, нутріціологічна корекція.</p>
18
Брюзгінова, Н. В., В. К. Іванов, В. О. Малахов, С. П. Сіренко, and О. М. Стадник. "Цитобіофізична методика визначення індивідуальної чутливості до НВЧ-терапії." Медицина сьогодні і завтра 83, no. 2 (December 16, 2020). http://dx.doi.org/10.35339/msz.2019.83.02.01.
Full textAbstract:
Розроблено й досліджено цитобіофізичну методику визначення індивідуальної чутливості до надвисокочастотної терапії в неврології. Проведено дослідження 55 пацієнтів із діагнозом дисциркуляторної енцефалопатії I і II ступенів. Показано неоднозначну реакцію клітин букального епітелію на надвисокочастотне випромінювання. Застосування цитобіофізичної методики дозволяє на клітинному рівні визначати індивідуальну чутливість хворого до надвисокочастотної терапії на всіх етапах лікування.
19
Кузик, Ю. І. "ФІБРОМ’ЯЗОВА ДИСПЛАЗІЯ ВНУТРІШНІХ СОННИХ АРТЕРІЙ: КЛІНІЧНИЙ ТА ПАТОМОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ." Вісник наукових досліджень, no. 2 (May 9, 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.2.5588.
Full textAbstract:
<span>Проведено клініко-патоморфологічний аналіз 134 випадків фібром’язової дисплазії внутрішньої сонної артерії (ФМД ВСА). Виявлено, що ФМД виникає у жінок 40–60 років та переважно уражає обидві ВСА. Характерним є поєднання ФМД із патологічними звивистостями, зокрема з S-подібними вигинами та коулінгом. Клінічно ФМД проявляється транзиторними ішемічними атаками, дисциркуляторною енцефалопатією та ішемічними інфарктами. Характерним типом патоморфологічних змін є медіальна фіброплазія. Важливу роль у патогенезі даної патології відіграють гормональні впливи, ксенобіотики, артеріальна гіпертензія та механічна екстравазальна компресія. Необхідним у подальших дослідженнях є визначення критеріїв клініко-патоморфологічної діагностики та диференційної діагностики з іншими захворюваннями сонних артерій. </span>
20
Зозуля, К. М., and Л. М. Яковенко. "Особливості клініко-неврологічної діагностики порушень мозкового кровообігу в вертебро-базилярному басейні, зумовлених вертеброгенними стенозами хребцевих артерій." Шпитальна хірургія, no. 1 (November 18, 2013). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2778.2013.1.1614.
Full textAbstract:
Проаналізовано результати комплексного обстеження 103 хворих із порушенням мозкового кровообігу в вертебро-базилярному басейні при наявності вертеброгенного стенозу хребцевих артерій. Вивчали результати клініко-неврологічного дослідження у хворих із даною патологією, а також визначали особливості перебігу та специфічні риси, характерні для вертеброгенних стенозів хребцевих аратерій. Аналіз неврологічних проявів НМК у ВББ хребтових артерій свідчить про їх значну роль у формуванні особливостей цього клінічного варіанта судинно-мозкової недостатності. Щодо типу маніфестації основної клініко-неврологічної симптоматики, нами було виділено два її типи: вертебральний та вертебро-базилярний. Порушення мозкового кровообігу у ВББ проявлялися цілим рядом ознак, що мали об’єктивне відображення у вигляді загальномозкових та вогнищевих неврологічних симптомів, частота і ступінь вираження яких формували певний вогнищевий неврологічний дефіцит. Патогномонічним синдромом порушення мозкового кровотоку у ВББ, спричиненого вертеброгенними стенозами ХА, є асоційований симптомокомплекс ураження стовбурово-мозочкових відділів головного мозку та компресійно-больових, вегетативних симптомів ураження шийного відділу хребта (вертеброгенний стовбурово-мозочковий синдром). Різновид дисциркуляторної енцефалопатії, що виникає за таких умов, відрізняється від типової ВБН і має, як ми вже з’ясували, свої окреслені клініко-неврологічні ознаки, що можуть використовуватися як критерії диференційної діагностики.
21
Iegudina, Ye D., V. Ya Mikuksts, and O. Syniachenko. "КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ СИНДРОМУ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ПРИ СИСТЕМНІЙ СКЛЕРОДЕРМІЇ." Вісник наукових досліджень, no. 1 (April 27, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7338.
Full textAbstract:
Системні аутоімунні ревматичні захворювання супроводжуються синдромом ендогенної інтоксикації (СЕІ), але його клініко-патогенетична значущість при системній склеродермії (ССД) залишається невідомою.Мета дослідження. Оцінка ролі СЕІ в частоті розвитку і тяжкості перебігу окремих клінічних ознак ССД, значущості у патогенетичних побудовах захворювання, виділення найбільш інформативних прогностичних критеріїв.Матеріали і методи. Під спостереженням перебували 63 хворих у віці від 16 до 67 років (у середньому 42 роки), серед яких було 11 % чоловіків і 89 % жінок. У 43 % випадків мала місце лімітована форма ССД, в 57 % – дифузна, тривалість захворювання склала в середньому 11 років, І ступінь активності патологічного процесу встановлено у 41% від числа хворих, ІІ – у 38 %, ІІІ – в 21 %. Позитивність ССД за наявністю в сироватці антитопоізомеразних-1 антитіл (aScl70) встановлена у 78 % випадків, антитіл до нативної дезоксирибонуклеїнової кислоти (aDNA) – в 64 %, а до кардіоліпіну – в 18 %.Результати досліджень та їх обговорення. Було вивчено 12 показників крові (дієнові кон’югати, малоновий діальдегід, ксантиноксидаза, аміак, сечовина, креатинін, сечова кислота, нітрити, молекули середньої маси різних фракцій). Усі показники були оцінені в 1 бал, у випадках їх параметрів >M+SD (де М – медіана, SD – стандартне відхилення) оцінювали в 2 бали, а при > M + 2SD – в 3 бали. Суму балів ділили на число досліджених показників, отримуючи тим самим індекс ендогенної інтоксикації, а коли той перевищував 1, говорили про наявність СЕІ. Крім того, додатково визначали інтегральний сурфактантний індекс з урахуванням рівня рівноважного (статичного) поверхневого натягу крові. СЕІ розвивається у 70 % від числа хворих на ССД, що був зумовлений підвищенням у крові рівнів середньомолекулярних сполук, небілкових азотистих і продуктів пероксидного окиснення ліпідів, бере участь у патогенезі склеродермічної кардіоміопатії і дисциркуляторної енцефалопатії. У свою чергу, СЕІ при ССД може викликати ураження шкіри, легень, серця, печінки, нирок і нервової системи. Вміст азотистих з’єднань, як компонентів СЕІ, має достовірні прямі співвідношення з рівнем у крові aScl70, а показник тяжкості перебігу СЕІ – з aDNA.Висновки. СЕІ розвивається у більшості хворих на ССД і бере участь в її патогенезі, при цьому гіперазотемія є фактором ризику ураження центральної нервової системи, накопичення в організмі молекул середньої маси – печінки і серця, а сурфактантний індекс більше 4 у. о. є прогнозонегативним критерієм щодо шкірного синдрому.