Academic literature on the topic 'Дитяча тривожність'

The purpose of the article is to analyze the mechanism of the emergence and functioning of the discourse of neurosis of Vasyl Stefanyk on the material of the artistic and biographical novel by S. Protsyuk “Rose of Ritual Pain”.Methods of analysis, synthesis, description, interpretation, psychoanalytic methodology, postcolonial reading were used to analyze the set goal.Research results. The novel presents a wide range of artistic psychoanalytic tools – unconscious processes of mental development of the hero, traumas and traumatic events in the life of Vasily Stefanyk, a body of mental inspirations, built on numerous fears, neuroses, pain, a number of associations and suggestions, well-associated images and visionary discourses, indepth archetypes. It was found that neurosis is a natural consequence of the intensified struggle of various incarnations of Vasyl Stefanyk, which he tried to reconcile with each other. Significant aspects of the appearance and functioning of the neurotic state of the hero added children’s trauma, fears, complexes, stress, excessive anxiety. Internal tension and early childhood trauma formed deeply associated images of the beast with the bloody paw and the Bullet of Alarm as fundamental neurotic factors. The Oedipus complex and the conflict between the real idea of oneself and one’s ideal self also significantly developed the neurotic way of life of Vasyl Stefanyk. It is established that the image of Vasyl Stefanyk in the novel is marked by dispersive tension, excessive anxiety, which led to the emergence of a depressive, melancholic and partly infantile worldview. It was found that creativity helped the character to alleviate tension, fears, guilt, sins.Conclusions. The image of Vasyl Stefanyk in the novel is marked by neurosis, the key components of which are excessive anxiety, depression, actually neurotic and mental disorders in behavior, fears and addictions, communication problems, the Oedipus complex, multiple personality. Important psychoanalytic codes for the interpretation of the neurotic type of personality are the deep personal associations of the Bullet of Alarm and the beast with the bloody paw, which express the neurotic discourse of the protagonist’s performance.Key words: neurosis, fear, trauma, anxiety, association. Мета статті – на матеріалі художньо-біографічного роману С. Процюка «Троянда ритуального болю» проаналізувати механізм появи і функціонування дискурсу неврозу Василя Стефаника.Для аналізу поставленої мети використано дослідницькі прийоми систематизації, класифікації та узагальнення, застосовано психоаналітичну методологію, постколоніальне прочитання.Результати дослідження. У романі представлений широкий художній психоаналітичний інструментарій – неусвідомлені процеси психічного розвитку героя, травми і травматичні події у житті Василя Стефаника, корпус душевних інспірацій, розбудованих на численних страхах, неврозах, болях, низка асоціацій і сугестій, вдало засоційованих образів тривоги і неспокою, хитросплетених сновидного й візійного дискурсів, поглибленої архетипіки. Зʼясовано, що невроз є закономірним наслідком утривавленої боротьби різних іпостасей Василя Стефаника, які він намагався примирити між собою. Вагомих аспектів появи і функціонування невротичного стану героя додали дитячі травми, страхи, комплекси, стреси, надмірна тривожність. Внутрішня напруга й рання дитяча травма виформували глибоко засоційовані образи звіра із кривавою пащекою і Кулі Тривоги як засадничих невротичних факторів. Едіпів комплекс і конфлікт між реальним уявленням себе та своїм ідеальним Я також вагомо розвивали невротичний спосіб життєукладу Василя Стефаника. Встановлено, що образ Василя Стефаника в романі відзначається дисперсійною напругою, надмірною тривожністю, що призвело до появи депресійного, меланхолійного і почасти інфантильного світоставлення. Зʼясовано, що творчість допомагала персонажеві притлумлювати напругу, страхи, відчуття провини, гріхи.Висновки. Образ Василя Стефаника в романі маркований неврозом, ключовими складниками якого є надмірна тривога, депресія, власне невротичні і психічні зриви в поведінці, страхи і залежності, проблеми в комунікації, Едіпів комплекс, множинна особистість. Важливими психоаналітичними кодами потрактування невротичного типу особистості є глибинні осібні асоціації Кулі Тривоги та звіра із кривавою пащекою, що увиразнюють невротичний дискурс виповнення головного героя.Ключові слова: невроз, страх, травма, тривога, асоціація.

У статті наголошено актуальність проблеми формування емоційної сфери дошкільників, а, також, запобігання чи корекції негативних її проявів, зокрема, й проявів тривоги. Розкрито сутність тривоги як емоційного стану (переживання емоційного дискомфорту, пов’язаного з очікуванням неблагополуччя) та особистісної властивості (підвищеної схильності почуватися занепокоєним за будь-яких життєвих ситуацій). Проаналізовано підходи вчених до чинників дитячої тривоги та виокремлено найбільш поширені серед них пояснення тривожної поведінки дошкільників: 1) тривожність в дітей прямо пропорційна комфортності / стресовості життєвої ситуації; 2) тривожність дитини посилює постійне очікування можливих негативних наслідків (фізичного дискомфорту, болю, покарання, приниження) від якогось реального чи уявного впливу, ситуації, дії, людини тощо; 3) тривожність дітей тісно пов’язана з деструктивністю та нестабільністю поведінки і виховних впливів батьків, особливо матері; 4) наявність у анамнезі батьків, здебільшого матері, тривожних розладів може провокувати невиправдану тривожність у дітей; 5) порушення нейропсихологічної та нейрофізіологічної регуляції є віковою особливістю дошкільників та чинником їхньої тривожності. За допомогою комплексу емпіричних методів (проєктивні методи, тестування, анкетування, метод самооцінки) досліджено рівень та особливості прояву тривоги (тривожності як особистісної риси) в дітей старшого дошкільного віку. З’ясовано, що стан з тривожністю в дітей дошкільного віку не критичний, однак є відносно стійка частка дітей (17,5%), які мають за різними показниками високі прояви тривожності. Виявлено значущі кореляційні зв’язки між поведінковими проявами тривожності в дітей, рівнем їхнього психічного напруження та неадекватною самооцінкою. Констатовано, що не всі батьки готові прийняти інформацію про наявність у дитини проявів тривоги, а вихователі часто не вважають її свідченням проблемного розвитку дошкільника. У разі відсутності вчасної психопрофілактичної та психокорекційної роботи ці прояви можуть закріпитися та перерости у серйозні тривожні розлади.

У статті розкрито сутність поняття «тривожність», а також проаналізовано основні чинники виникнення даного явища, особливості його протікання, охарактеризовано особливості прояву поведінки дітей з тривожністю: агресія та фантазування. Висвітлено відмінності тривожної поведінки дівчат та хлопців старшого дошкільного віку та проаналізовано наслідки закріплення даної характеристики. Актуалізується проблема корекції тривожності у дітей дошкільноого віку, адже в даний період існує ризик закріплення її як властивості особистості. Також в статті описується проведене експериментальне дослідження спрямоване на корегування тривожної поведінки дітей старшого дошкільного віку методами пісочної терапії. Надаються результати проведеного дослідження, розглядається методичний інструментарій, за яким воно здійснювалося, наводиться кількісний та якісний аналіз отриманих даних, а також описуються підсумки дослідження – порівняння результатів до проведення психокорекції та після. За аналізом результатів дослідження, констатується наявність кількісних змін в результатах до та після корекції, що доводить ефективність використання технік пісочної терапії при роботі з даною віковою групою. З’ясовується, що рівень самооцінки, особливості дитячо-батьківських стосунків та психологічний клімат у сім’ї є основними чинниками формування тривожної поведінки дітей старшого дошкільного віку.

Анотація. В даній статті висвітлені результати емпіричного дослідження відмінностей у позиціях чоловіків і жінок у ставленні до дітей дошкільного віку, а також результати вивчення батьківсько-дитячої взаємодії. З метою оцінки особливостей батьківсько-дитячої взаємодії в дослідженні використовувалась методика «Взаємодія батьки-дитина» І. Марковської. Для оцінки ступеня та модальність значущості матері та батька для кожної дитини використовувався редукований варіант методики «Сімейний тест стосунків» Д.Антоні та Е.Бене. Відтак, для більшості чоловіків характерні такі позиції у взаєминах з дітьми, як вимогливість, контроль поведінки дитини та емоційна дистанція у взаєминах з дитиною; у матерів частіше проявляється тривожність за дитину, вони характеризуються меншою послідовністю, нестабільністю у взаєминах з дітьми. Результати «Сімейного тесту ставлення» свідчать, що більша частина дітей проявляє позитивні почуття і до матерів, і до батьків. Однак відсоток дітей, що мають амбівалентне ставлення до батьків, перевищує кількість дітей, що проявляє амбівалентні почуття до матері. Якщо ставлення, яке дитина отримує від матері, переважно позитивне, то сприйняття дітьми ставлення батьків менш сприятливе: разом з позитивним існує і амбівалентне сприйняття почуттів, адресованих дитині від батька.

У статті висвітлюється проблема передумов виникненнятривожності. Розкривається поняття «тривожність», психологічніособливості тривожності у дітей підліткового віку, як одного з емоційнихстанів особистості. Детально аналізується структура тривожності у дітей.На основі огляду наукових джерел виділяються механізми розвиткутривожності. Робиться акцент на дослідженні тривожності. Аналізуютьсярезультати проведеного дослідження та визначається структура й рівеньтривожності в різному віці. Здійснено порівняльний аналіз результатівтривожності в підлітковому віці. Встановлено, що переживаннятривожності підлітками проходить відповідно до індивідуальнихособливостей. Визначається роль різних факторів у формуванні дитячої тапідліткової тривожності.

У статті здійснюється теоретичний аналіз поняття «страх», визначається його сутність з точки зору різних психологічних течій. Наведено погляди вітчизняних та зарубіжних вчених щодо проблеми страху. Приведені думки науковців з приводу розмежування понять «страх» та «тривога». Визначено місце поняття «страх» в системі психологічних категорій. Проаналізовано особливості виникнення страхів в дітей дошкільного віку. Визначено переважаючі види дитячих страхів та умови переходу страхів у фобії. Показано вплив найближчого оточення дитини на виникнення в неї нав’язливих страхів. Вказано засоби та форми корекції страхів в дітей дошкільного віку. Проаналізовано роль механізмів психологічного захисту у нівелюванні дитиною власних страхів. Підкреслено необхідність надання психологічної допомоги дітям, в яких спостерігаються нав’язливі страхи та фобії. Ключові слова: страх, фобія, тривожність, емоції, дошкільний вік.

Стаття присвячена теоретичному аналізу психологічної літератури щодо понять тривоги, тривожності, їх компонентів, рівнів прояву та характерних ознак. Проаналізовано основні теорії у вивченні феноменів тривоги і тривожності. Встановлено, що найбільш розробленими в психології з дослідження тривоги є теорії З. Фройда, А. Адлера, К. Хорні, Е. Фромма. Зокрема, в роботах класиків психології тривога розглядається як прояв неблагополуччя, причиною якого можуть бути несприятливі умови або дитячі психотравми. Сучасні підходи до розуміння тривоги характеризуються термінологічною розбіжністю. Так, тривога розглядається на основі поведінкових ознак, з позицій захисних механізмів, як результат впливу минулого досвіду, як фізіологічна реакція. З’ясовано, що тривожність визначається як складний процес, що містить когнітивні, афективні та конативні реакції в ситуації, що об’єктивно оцінюється особистістю як потенційно небезпечна. Розглянуто класифікації видів і форм прояву тривожності. Розглядаючи тривожність як ситуативну та особистісну, встановлено, що в першому випадку термін використовується для опису неприємного емоційного стану, пов’язаного з напруженням, очікуванням несприятливих подій, а в другому – як переживання особистої загрози, підвищену чутливість до невдач та помилок. Визначено та проаналізовано психологічні особливості юнацького віку: соціальну ситуацію розвитку, основні новоутворення (саморефлексія, усвідомлення власної індивідуальності, поява життєвих планів, готовність до самовизначення, установка на свідому побудову власного життя, розвиток теоретичного мислення, філософська рефлексія, прагнення до абстрагування, широких узагальнень, формування індивідуального стилю розумової діяльності). Розглянуто та проаналізовано деякі причини виникнення і прояву тривожності у студентської молоді.

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми прояву та розвитку сором’язливості у дітей молодшого дошкільного віку, експериментально проаналізовано психологічні детермінанти особистісної сором’язливості у 3-4 річному віці. Теоретичне дослідження продемонструвало, що сором’язливість є різносторонньою якістю особистості, яка зазвичай асоціюється із замкнутістю, невпевненістю, боязливістю, соромом. Дуже часто ранній прояв дитячої сором’язливості залишається непомітним та ототожнюється з інтровертованістю, несміливістю, тривожністю. Серед чинників появи особистісної сором’язливості у дитячому дошкільному віці називають недостатній розвиток комунікативних знань і вмінь, копіювання поведінки одного з членів сім’ї, поведінкову скутість, постійне відчуття тривоги, негативний образ власного «Я». Аналіз психологічних джерел дозволив виділити такі компоненти особистісної сором’язливості молодшого дошкільника: емоційно-оцінний, поведінковий і комунікативний. Ці складові активно розвиваються під час психофізіологічного дозрівання дитини та здійснюють взаємовплив на формування її самооцінки. Важливого значення у цей віковий період набуває також процес автономії, коли дитина починає робити перші самостійні кроки у дорослому світі, намагаючись продемонструвати особистісне «Я». Беззаперечного значення набуває й гармонійний емоційний розвиток молодшого дошкільника, під час якого формується емоційне самоставлення до себе, однолітків і дорослих, а негативний досвід взаємодії може слугувати основою майбутньої недовірливої поведінки дитини. Також варто зазначити, що психологічною особливістю особистісної сором’язливості у молодшому дошкільному віці є майбутня проєкція негативної оцінки оточення і переживання почуття дискомфорту в присутності сторонніх людей.

Метою дослідження було вивчення особливостей адаптації дітей із дитячих будинків на підставі результатів комплексного дослідження різних складових означеного феномену та розробка математичної моделі оцінки актуального стану адаптованості з використанням кореляційного аналізу. Обстежено 361 дитину з дитячих будинків віком від 3 до 17 років у стані клінічного благополуччя, проведено кореляційний аналіз за 512 показниками, які вивчались (кратність ГРВІ в анамнезі, наявність хронічних вогнищ інфекції, результати диспансерних оглядів дітей, оцінка фізичного розвитку, характеристика біоценозу слизових верхніх дихальних шляхів, наявність клінічних симптомів післяінфекційної астенії, дані щодо перенесених бронхітів, пневмоній та ін.; результати імунологічного обстеження — вміст лейкоцитів, лімфоцитів, CD25+, сироваткових імуноглобулінів А, М, G, цитокінів (IL-2, ­IL-4, ­IL-10; IL-12р70+, IL-12р40+p70+; TFGβ1) у периферичній крові та концентрація протимікробних білків (альфа-дефензини 1–3; лактоферин) і SIgA у ротоглотковому секреті; психологічний патерн — типологічні характеристики (тест Айзенка, Шмішека, тепінг-тест), оцінка колір-асоціативних реакцій (тест Люшера, колірний тест відношень), особливостей емоційного портрету (тривожність, САН) та виявлення граничних донозологічних невротичних станів). Статистична обробка результатів дозволила виявити найбільш значущі фактори, за сукупністю даних яких можна діагностувати рівень адаптованості дітей із дитячих будинків.

В статті представлено результати емпіричного дослідження проявів агресивності у дітей старшого дошкільного віку. Агресивність дитини дошкільного віку охарактеризовано як специфічну форму її дій, завдяки яким дитина демонструє переваги у силі або використовує силу стосовно інших. Визначено домінуючі чинники формування агресивної поведінки дітей дошкільного віку: стилі сімейного виховання та системи сімейних взаємин, чинники мікросередовища (приклади агресивної поведінки, що демонструють дорослі, однолітки та телебачення), фізичні умови оточуючого середовища; вікові та індивідуально-психологічні особливості особистості. Вивчення прояву агресивності у дітей дошкільного віку за шкалою агресивності виявило перевагу вербальної агресії над іншими видами; меншою мірою представлена фізична та непряма агресія. Встановлено, що більшість досліджуваних дошкільників не проявляють агресивність або лише мають тенденції до агресивної поведінки. Результати дослідження за методикою «Неіснуюча тварина» показали, що більша частина вибірки виявляють слабкий рівень агресивності або зовсім не проявляють її. Найменшу частку складають дошкільники з високим та дуже високим рівнем агресивності. Вивчення прояву агресивності за методикою «Тест Руки» засвідчило, що в більшості досліджуваних дошкільників відсутні відкриті агресивні дії. Водночас, у третини вибірки зафіксовано показники вище за норму, що вказує на тенденцію до відкритої агресивної поведінки, небажання пристосовуватися до своєрідного соціального оточення. Аналіз результатів за методикою «Тест тривожності» показав, що значна частка дошкільників мають середній та високий рівні тривожності. Тривожність дитини може виступати особистісним параметром, який сприяє прояву агресивності. На основі теоретичних підходів до проблеми дитячої агресивності в сучасній зарубіжній та вітчизняній психології, вікових особливостей старшого дошкільного віку, а також результатів проведеного емпіричного дослідження, було визначено основні напрями роботи та завдання психокорекційного тренінгу зі зниження та попередження прояву агресивності у дітей старшого дошкільного віку.

На сьогоднішній день дитяча тривожність є розповсюдженою проблемою. Тривога у дитини може проявлятися в різних ситуаціях, проте у більшості випадків причи- ною тривоги є неадекватні вимоги дорослих, що підріплюються критикою. Проблема є актуальною та потребує вчасного діагностування й корегування дитячих страхів, занепокоєнь. Адже затягнута тривожність може призводити і до неврозів.

На сьогоднішній день дитяча тривожність є розповсюдженою проблемою. Тривога у дитини може проявлятися в різних ситуаціях, проте у більшості випадків причи- ною тривоги є неадекватні вимоги дорослих, що підріплюються критикою. Проблема є актуальною та потребує вчасного діагностування й корегування дитячих страхів, занепокоєнь. Адже затягнута тривожність може призводити і до неврозів.

На сьогоднішній день дитяча тривожність є розповсюдженою проблемою. Тривога у дитини може проявлятися в різних ситуаціях, проте у більшості випадків причи- ною тривоги є неадекватні вимоги дорослих, що підріплюються критикою. Проблема є актуальною та потребує вчасного діагностування й корегування дитячих страхів, занепокоєнь. Адже затягнута тривожність може призводити і до неврозів.

Мєдвєдь В. В. Психокорекція дитячих страхів засобами арт-терапії : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник О. А. Лукасевич. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 78 с.
UA : Робота виклади на 78 сторінок, 2 таблиці, 6 малюнків. Перелік посилання включає 46 джерел. Об’єкт дослідження – страхи дітей дошкільного віку. Дошкільний вік є найбільш сприятливим для формування емоційних форм спілкування дитини. Закладаються в дошкільному періоді освітні, світоглядні, моральні, культурні пріоритети, визначають і емоційний розвиток. Формалізоване спілкування з батьками, обмеження ігрових форм, освоєння дійсності і надлишок інформації, неадекватної для сприйняття дітей старшого дошкільного віку, - є джерелами формування і закріплення у дітей негативних емоційних станів - страхів, тривожності, занепокоєння і т. д. В свою чергу актуалізація страхів супроводжується порушеннями адекватного психічного розвитку, що негативно впливає на становлення особистості дитини. Арт-терапія є ефективним засобом гармонізації емоційної сфери дітей, відноситься до психологічного впливу мистецтвом за допомогою заняття творчістю. Арт-терапія сприяє позбавленню дитини від надмірної емоційної напруги, нейтралізує страхи, знижує тривожність, дозволяє пережити позитивні емоції. Наукова новизна: полягає у розробці та впроваджені програми з корекції дитячих страхів засобами арт-терапії у дітей дошкільного віку в умовах закладу дошкільної освіти.
EN : The work is presented on 78 pages, 2 tables, 6 figures. The list of references includes 46 sources. The object of research is the fears of preschool children. Preschool age is the most favorable for the formation of emotional forms of communication of the child. Educational, ideological, moral, cultural priorities are laid down in the preschool period, and emotional development is also determined. Formalized communication with parents, limitation of game forms, development of reality and excess of information inadequate for the perception of older preschool children - are sources of formation and consolidation of children's negative emotional states - fears, anxiety, worry, etc. In turn, the actualization of fears accompanied by disorders of adequate mental development, which negatively affects the formation of the child's personality. Art therapy is an effective means of harmonizing the emotional sphere of children, refers to the psychological impact of art through creativity. Art therapy helps to relieve the child from excessive emotional stress, neutralizes fears, reduces anxiety, allows you to experience positive emotions. Scientific novelty: consists in the development and implementation of programs for the correction of children's fears by means of art therapy in preschool children in a preschool institution.