Academic literature on the topic 'Дійові особи'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Дійові особи.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Дійові особи"
1
Купчик, О. "Торгівельна дипломатія радянської України (1920-1923 рр.): головні дійові особи." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, вип. 2 (115) (2013): 28–31.
Find full text
2
Іващенко, В. Ю. "Університети Російської імперії в автобіографіях істориків XIX - початку XX ст.: "події", дійові особи", "історії"." Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Історія", вип. 56 (2019): 46–53.
Find full text
3
Іващенко, В. Ю. "Університети Російської імперії в автобіографіях істориків XIX - початку XX ст.: "події", дійові особи", "історії"." Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Історія", вип. 56 (2019): 46–53.
Find full text
4
Купчик, О. Р. "Радянська Україна і зовнішня політика СРСР у міжвоєнний період: (1920-1930-ті роки): головні дійові особи." Соціальна історія, Вип. 9 (2013): 21–33.
Find full text
5
Гуляков, К. "Злочини проти моральності." Юридичний вісник, no. 3 (February 4, 2020): 151–54. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.957.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню поняття моральності як об’єкту злочину. Здійснено огляд сучасних проблем структурної будови даного об’єкту кримінально-правової охорони. Дається авторське визначення моральності як родового об’єкту злочинів, передбачених розділом ХІІ КК України. Моральність — це позиція особи по відношенні до норм моралі, що визначається через активну поведінку такої особи. На думку дослідників-правників, мораль виступає в даному випадку в якості умовного бар’єру, за яким будь-яка дія сприймається і особою, і суспільством як аморальна. Як приклад, наводиться більшість складів злочинів розділу ХІІ КК України, де суб’єктом усвідомлюється, що його поводження має публічний характер і протирічить моральним нормам, які склалися в суспільстві. Більш того, він розраховує або ж допускає, що його поведінка буде негативно оцінена оточуючими. Внутрішніми спонуканнями до будь-якої діяльності, певної поведінки виступають переконання, принципи, що сформувалися у особи в процесі існування в соціумі, і вони можуть бути як моральними, так і аморальними. І коли йдеться про мораль і моральність, то мається на увазі саме суспільно-корисні мотиви, і поведінка, яка є допустимою для нормального громадського життя. Таким чином, родовим об’єктом злочинів, передбачених розділом ХІІ Особливої частини КК України є моральність, яка поряд з громадським порядком виступає частиною родового об’єкту, і яку слід розуміти як правила суспільної поведінки, що складаються під впливом культурних традицій та духовних цінностей, і які реалізуються через дійові моральні переконання і принципи.
6
Isaieva, Natalia, Alina Akimova, and Anastasiya Akimova. "Категоризація травматичного досвіду особистості в китайському жіночому щоденниковому наративі: фреймово-сценарна модель." PSYCHOLINGUISTICS 28, no. 2 (November 8, 2020): 56–81. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-2-56-81.
Full textAbstract:
Мета дослідження. На основі фреймового аналізу комплексно дослідити особливості категоризації травматичного досвіду жінки у китайськомовному щоденниковому наративі.
Методи дослідження. Основним у нашому дослідженні є метод фреймового моделювання, розроблений Я.В. Бистровим; використано також інші лінгвістичні методи (когнітивний і структурно-семантичний аналіз) та загальнонаукові методи (аналіз, синтез, дескрипція та класифікація мовних фактів, структурування текстового матеріалу). Матеріалом дослідження слугують літературні діариї відомих китайських письменниць Дін Лін (“Щоденник Софії”, “Щоденник самогубці”) та Лу Їнь (“Щоденник Ліши”, “Щоденник закоханої”).
Результати. З’ясовано сутнісні характеристики фрейму-сценарію як психокогнітивної структури, що уможливлює виявлення змісту, принципів і засобів вербалізації суб’єктивного досвіду у відповідному наративі. Виявлено, що універсальною структурою категоризації жіночого травматичного досвіду (як психологічного феномену) в китайськомовному щоденниковому наративі є фрейм-сценарій ЖІНОЧЕ ЖИТТЄПИСАННЯ. Він охоплює 7 вузлів верхнього рівня: МОТИВАЦІЯ, ДІЙОВІ ОСОБИ, МЕТОДИ, ТРАВМАТИЧНИЙ ДОСВІД (ФІЗИЧНИЙ, ЕМОЦІЙНИЙ, ҐЕНДЕРНИЙ) та ПАМ’ЯТЬ, конкретизовані у 22-х терміналах нижнього рівня. Заповнення термінальних пропозицій текстовим матеріалом унаочнило емоційно-рефлексивну природу усвідомлення авторками власного досвіду як травматичного, що підтверджується семантичними ролями нараторок (найчастіше – пацієнс та експерієнцер), наративним методами (роздуми, описи, рефлексивні питання) та актуалізованими видами пам’яті (культурно-символічна, образно-іконічна, емоційна).
Висновки. Фреймово-сценарний підхід до вивчення особливостей категоризації суб’єктивного досвіду в жіночому щоденниковому наративі уможливлює: (1) виявлення механізмів усвідомлення авторками власного досвіду, (2) ідентифікацію значущих для письменниць/ нараторок життєвих подій (об’єктивних дій і внутрішніх станів), (3) з’ясування мотивів, принципів і засобів категоризації цих подій.
7
Григор’єва, М. "Згладжування заподіяної шкоди при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям." Юридичний вісник, no. 4 (February 5, 2020): 217–22. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.994.
Full textAbstract:
Cтаттю присвячено розгляду проблемних питань, що стосуються особливостей згладжування заподіяної шкоди при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям. Проаналізовано існуючі в науці кримінального права різні точки зору науковців щодо визначення понять шкода та збитки. Доведено, що збитками слід називати втрати, які наносяться майну особи в результаті суспільно небезпечного діяння. У зв’язку з чим ст.45 КК України передбачає саме відшкодування збитків, а не їх ліквідування чи усунення. Зазначено, що під відшкодуванням збитків необхідно розуміти добровільне відновлення по можливості тих майнових благ, яких винний позбавив потерпілу особу в результаті вчинення злочину. Дії по відшкодуванню збитків полягають: у поверненні незаконного вилученого майна або майна аналогічного викраденому; відновленні пошкодженого або знищеного майна (як своїми силами, так і з чиєюсь допомогою); у передачі потерпілому певної суми грошей тощо, тобто відшкодування збитків – це повернення, заміна чи компенсація результату злочину, який має майнове вираження і завжди відповідає певному грошовому чи майновому еквіваленту. Доведено, що під шкодою в ст. 45 КК слід розуміти будь-які моральні чи фізичні втрати, яких зазнала потерпіла особа в результаті вчинення злочину. Звідси, усунення заподіяної шкоди передбачає компенсацію законними засобами того негативного результату, який був завданий вчиненим злочином. Саме тому шкоду необхідно усувати, а збитки тільки відшкодовувати. Визначено, що залагоджування заподіяної шкоди – це добровільне відновлення тих прав і благ, яких злочинець позбавив потерпілу особу в результаті вчинення злочину.
8
ЗАІКА, ЮРІЙ. "Процедура нотаріального посвідчення заповіту: теоретичні та практичні проблеми." Право України, no. 2020/09 (2020): 123. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-09-123.
Full textAbstract:
Спадкоємців не завжди задовольняє зміст заповіту, тому вони звертаються до суду із позовом про визнання заповіту недійсним, посилаючись на порушення закону при його посвідченні. Метою статті є з’ясування особливості процедури посвідчення заповіту нотаріусом, визначення методологічних засад дослідження та напрямів удосконалення законодавства. Головна особливість цієї нотаріальної дії полягає у тому, що при виникненні спору особа, яка її вчинила, вже відсутня. Зазначено, що при посвідченні заповіту нотаріус зобов’язаний: встановити особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії; перевірити її дієздатність і здатність розуміти значення своїх дій; з’ясувати дійсні наміри особи відносно долі свого майна; ознайомити з правами заповідача; роз’яснити правові наслідки складання заповіту; ознайомити з межами заповідального волевиявлення; викласти текст заповіту відповідно до волі заповідача, оголосити заповіт та посвідчити його. Виявлено певну неузгодженість між окремими нормативними актами щодо переліку документів, які дають змогу нотаріусу встановити особу заповідача. Аргументується пропозиція щодо внесення відповідних змін у законодавство, які б дали нотаріусу можливість оперативно перевірити наявність чи відсутність судового рішення щодо визнання заявника недієздатним. Обґрунтовується, що важливим доказом адекватності поведінки заповідача може бути відеозапис вчинення цієї нотаріальної дії. Введення відеофіксації підвищить міру захисту укладених заповітів від їх оскарження і визнання недійсними у тих випадках, коли заповіти укладають особи похилого віку чи з певними фізичними вадами. Виявлені характерні порушення при посвідченні заповіту, які можуть стати підставою для визнання його недійсним. З метою уніфікації нотаріальної практики пропонується розробити методичні рекомендації щодо посвідчення, зміни та скасування заповітів, прийняття на зберігання секретного заповіту та процедури його оголошення.Обґрунтовується необхідність внесення змін у ч. 4 ст. 1254 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків, які настають при визнанні недійсним нового укладеного заповіту.
9
Китайгородська, В. В. "Поняття «посадової особи» в трудовому праві." Прикарпатський юридичний вісник, no. 4(33) (November 18, 2020): 42–48. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i4.621.
Full textAbstract:
У даній статті досліджується питання стосовно проблеми визначення поняття «посадова особа». Розглядаються доктринальні дослідження вчених, а також аналізується наукова література і законодавство, чинне на території України, стосовно визначення поняття «посадової особи місцевого самоврядування» в сучасному законодавстві України, встановлення сутності поняття «посадової особи місцевого самоврядування» та формування пропозицій з удосконалення чинного законодавства. Так, аналізуючи примітку Кримінального кодексу України, автором зроблено висновок, що характеризувати поняття «посадова особа» можемо по їх повноваженням. Під час дослідження автором було зроблено розмежування понять «посадова особа» і «службова особа» через окреслення критеріїв розмежування, а окреслення критеріїв можливо з визначення змісту правового статусу посадових осіб місцевого самоврядування. У даній науковій статті автор підійшов до розгляду питань служби в органах місцевого самоврядування як до комплексного політико-правового явища. Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є самостійною основою конституційного ладу України, оскільки єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює свою владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Автором зроблено висновки та внесено конкретні пропозиції. Так, автор у досліджені даного питання дійшов висновку, що можна визначити органи місцевого самоврядування як представницькі органи публічної влади, які відповідно до закону представляють інтереси територіальних громад, під власну відповідальність здійснюють управління справами місцевого значення в межах Конституції України та законів України. Автор також робить висновок зі зроблених досліджень та наголошує на тому, що саме посада визначає наявність владних повноважень посадової особи, її роль і значення в управлінському процесі. Виконання організаційно-розпорядчої функції є характерною ознакою тільки для керівної посади. Пропонуються шляхи подолання проблеми визначення поняття, визначено його особливості.
10
ВИСОЦЬКА, Наталія. "ПИТАННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ, ЩО ПОКЛАДАЮТЬСЯ НА ОСОБУ У ЗВ’ЯЗКУ З ЗАСТОСУВАННЯМ ЩОДО НЕЇ ОБМЕЖУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ (СТ. 91-1 КК УКРАЇНИ), ТА ОБОВ’ЯЗКІВ, ЩО ПОКЛАДАЮТЬСЯ НА ОСОБУ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З ВИПРОБУВАННЯМ (СТ. 76 КК УКРАЇНИ)." Law. State. Technology, no. 4 (January 10, 2022): 94–99. http://dx.doi.org/10.32782/lst/2021-4-16.
Full textAbstract:
У статті аналізуються норми кримінального права, що закріплюють обов’язки, що покладаються на особу у зв’язку із застосуванням щодо неї обмежувальних заходів (ст. 91-1 КК України), та обов’язки, що покладаються на особу при звільненні від відбування покарання з випробуванням (ст. 76 КК України). Встановлено співвідношення таких обов’язків. Констатовано, що інститут обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 Кримінального кодексу України, та обов’язки, які вони породжують, відносно нові для вітчизняного права. Звернено увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 91-1 Кримінального кодексу України обмежувальні заходи застосовуються до особи, яка вчинила домашнє насильство, не тільки одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, але і при звільненні від кримінальної відповідальності або покарання відповідно до Кримінального кодексу України. З огляду на це обсяги покладання на осіб зобов’язань за ст. 76 та зобов’язань за ст. 91-1 частково переплітаються, що актуалізує визначення співвідношення між обов’язками, покладеними на особу внаслідок застосування обмежувальних заходів, та обов’язками, покладеними судом на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. Метою статті є аналіз співвідношення обов’язків, що покладаються на особу у зв’язку з застосуванням щодо неї обмежувальних заходів (ст. 91-1 КК України), та обов’язків, що покладаються на особу при звільненні від відбування покарання з випробуванням (ст. 76 КК України). Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань: 1) розкрити спільне і відмінне між досліджуваними обов’язками; 2) виявити недоліки правового регулювання таких обов’язків та запропонувати шляхи їх усунення. Наукова новизна. У статті встановлено співвідношення обов’язків, що покладаються на особу у зв’язку з застосуванням щодо неї обмежувальних заходів, та обов’язків, що покладаються на особу при звільненні від відбування покарання з випробуванням. Автор дійшов висновку про відмінність підстав та умов покладення на особу таких обов’язків. Звернено увагу на охоплення ч. 3 ст. 76 КК України частини обов’язків, передбачених ст. 91-1 КК України, а також на відсилання в ч. 2 ст. 76 КК України до ст. 91-1 КК України. Запропоновано внести зміни до ч. 3 ст. 76 КК України з огляду на те, що при покладенні на особу обов’язків, визначених ст. 91-1 КК України, слід виходити саме з інтересів потерпілого.
Dissertations / Theses on the topic "Дійові особи"
1
Секало, О. М., and Наталія Валеріївна Шаронова. "Задачі породження та формалізації сталих текстів казок." Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/47670.
Full textBooks on the topic "Дійові особи"
Reports on the topic "Дійові особи"
1
Бережна, Маргарита Василівна. Мовленнєвий портрет персонажів, які відповідають архетипу «Горгона» (у фільмі Т. Бертона Alice in Wonderland). Видавничий дім «Гельветика», 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5316.
Full textAbstract:
Розвідку присвячено особливостям формування мовленнєвого портрета кіноперсонажів у залежності від їх архетипу. Роботу виконано на матеріалі фентезі-фільму Т. Бертона Alice in Wonderland (2010 р.) за однойменною книгою Л. Керрола. Роботу присвячено порівнянню особливостей мовлення Червоної Королеви та Леді Ескот як типових персонажів, які відповідають архетипу «Горгона». За основу визначення архетипів обираємо розгорнуту класифікацію архетипів В. Шмідт, в якій дослідниця розрізняє сорок п’ять видів персонажів за їх психотипом. Досліджуємо мовлення Червоної Королеви та Леді Ескот. Для персонажів, які відповідають архетипу «Горгона» у досліджуваному матеріалі, характерні окличні речення для висловлювання гніву, роздратування, нетерплячості, образи; прямі та непрямі директиви; прямі квеситиви; лексеми на позначення позитивних емоцій відповідно до об’єктів, що викликають у глядача страх або відразу і навпаки, лексеми на позначення негативних емоцій щодо об’єктів, які переважно викликають позитивні відчуття; оцінні та неполіткоректні лексеми; займенник першої особи однини. Певні розбіжності у статистичних показниках кількості окличних речень та директивів визначаються різницею у соціальному статусі та функції персонажів: Червона Королева – монарх, що одноосібно править країною, по суті узурпатор. Вона – дійова особа уявної країни, країни мрій і фантазій, тому події, які відбуваються за її участі, мають сприйматися як дещо нереальні, подібні до казки. Цьому сприяють нереалістичні пейзажі та персонажі; відповідно і мовлення цих персонажів дещо сюрреалістичне, гіперболізоване. З іншого боку, Леді Ескот – дама із вищого суспільства Великобританії, яка живе у реальному світі, отже її мовлення має відповідати певним правилам і нормам поведінки того часу. Цим зумовлюється використання непрямих мовленнєвих актів та нижчий показник окличних речень.