To see the other types of publications on this topic, follow the link: Екологічний стан земель.
Journal articles on the topic 'Екологічний стан земель'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Екологічний стан земель.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Войтків, Петро, та Євген Іванов. "ЕКОЛОГІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ СТАНУ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ БРОДІВЩИНИ". InterConf, № 14(113) (20 червня 2022): 373–85. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.06.2022.038.
Full textAbstract:
Проаналізовано та оцінено екологічний стан земельних ресурсів Бродівщини (Львівська обл.). Розраховано показники екологічної стабільності земель та ступені антропогенного навантаження на земельні ресурси в адміністративних утвореннях. Вивчено структуру земельного фонду району дослідження за категоріями його використання та цільовим призначенням. Екологічна стабільність району є середньо стабільною (0,54 ум. б.). До екологічно стабільних територій відносимо північно-західну і південно-західну частини, а до менш стабільних – східну і південно-східну частини району дослідження. Рівень антропогенного навантаження в межах Бродівщини визначено як підвищений (3,17 ум. б.). За рівнем антропогенного навантаження на земельні ресурси спостерігаємо досить розбіжні до показників екологічної стабільності геопросторові тенденції.
2
Войтків, Петро, та Євген Іванов. "ЕКОЛОГІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ СТАНУ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ У РАЙОНІ КАМ’ЯНКИ-БУЗЬКОЇ". InterConf, № 13(109) (20 травня 2022): 267–77. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.05.2022.034.
Full textAbstract:
Проаналізовано та оцінено екологічний стан земельних ресурсів у районі м. Кам’янки-Бузької Львівської обл. Розраховано показники екологічної стабільності земель та ступені антропогенного навантаження на земельні ресурси в адміністративних утвореннях. Вивчено структуру земельного фонду досліджуваної території за категоріями його використання та цільовим призначенням. Екологічна стабільність є середньо стабільною (0,56 ум. б.). До більш екологічно стабільних територій відносяться утворення в межах північної та центральної частини району дослідження, а менш стабільними є території південної його частини. Рівень антропогенного навантаження в околицях міста визначений як середній (2,4 ум. б.). За рівнем антропогенного навантаження на земельні ресурси спостерігаємо аналогічні до показників екологічної стабільності геопросторові тенденції.
3
Демчук, Антон Михайлович, та Яна Іванівна Ленгер. "ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ". Історико-правовий часопис 23, № 2 (2024): 26–33. https://doi.org/10.32782/2409-4544/2024-2/4.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу юридичної відповідальності за екологічні правопорушення у сфері земельних відносин в Україні. Мета дослідження – визначити особливості юридичної відповідальності у контексті земельних правопорушень та показати специфіку її реалізації в умовах українського законодавства. В процесі наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: аналіз, синтез, порівняння, індукція, дедукція та системний підхід. Результати дослідження показують, що юридична відповідальність за екологічні правопорушення є важливим інструментом охорони земельних ресурсів та забезпечення правопорядку в цій сфері. Особливістю таких порушень є поєднання екологічних і правових аспектів, що вимагає комплексного підходу до регулювання та застосування санкцій. Досліджено, що система юридичної відповідальності охоплює три основні види: цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Цивільно-правова відповідальність передбачає відшкодування збитків, однак її реалізація ускладнюється через відсутність чіткого законодавчого визначення земельного правопорушення. Адміністративна відповідальність є найбільш поширеною та застосовується за порушення земельних норм, таких як самовільне зайняття земель чи їх забруднення; вона передбачає штрафи та попередження. Кримінальна відповідальність регулюється Кримінальним кодексом України та охоплює найбільш суспільно небезпечні правопорушення, наприклад, псування земель або незаконне заволодіння природними ресурсами. Важливим аспектом цієї системи є поєднання каральних заходів із зобов’язанням усунути наслідки правопорушень і відновити екологічний стан земель. Показано, що штрафи є найпоширенішим видом покарання, а їх розмір визначається з урахуванням тяжкості порушення, особистих характеристик та майнового стану порушника. У дослідженні звернуто увагу на дискусії в наукових колах щодо запровадження спеціального виду земельно-правової відповідальності, який поєднував би не лише каральні заходи, але й усунення наслідків та запобігання повторним порушенням. Практичне значення дослідження полягає у визначенні напрямів удосконалення законодавства для підвищення ефективності юридичної відповідальності у сфері земельних правовідносин.
4
Stadnik, A. "Оптимізація структури захисних лісових насаджень та їх систем в агроландшафтах України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 16 (31 травня 2018): 70–80. http://dx.doi.org/10.15421/411808.
Full textAbstract:
Розглянуто категорії і системи захисних лісових насаджень у лісомеліоративних районах України, головні деревні породи для створення ефективних захисних лісових насаджень та особливості їх росту і розвитку. Обґрунтовано шляхи створення оптимізованих систем захисних лісових насаджень, природоохоронні та екологічні пріоритети в агролісових екосистемах. У концептуальному плані оптимізована система захисних лісових насаджень різного цільового призначення має ґрунтуватися на ландшафтно-екологічних основах і забезпечувати формування стійкого агролісового ландшафту, в якому стабілізуватиметься екологічний стан, збережеться природно-ресурсний потенціал території, створяться оптимальні умови для росту, розвитку і продуктивності сільськогосподарських культур.
 Запропоновано типологічний підхід до створення оптимізованих систем полезахисних лісових насаджень і раціональне використання фіторізноманіття деревних та кущових порід, рекомендовано асортимент деревних рослин, а також типи лісових культур для різних лісорослинних умов. Встановлено оптимальне співвідношення захисних лісових насаджень та інших категорій земель в агроландшафтах Бузько-Дніпровського лісомеліоративного району. Результати проведених досліджень можуть бути використані для створення оптимізованих захисних лісових насаджень різного цільового призначення. Збільшення полезахисної лісистості дасть можливість формувати та покращити національну екологічну мережу України, сприяти відтворенню природних екосистем та охороні агроландшафтів, успішному соціально-економічному розвитку держави. Крім того, зменшаться загрози деградації земель, створяться сприятливі умови для ведення сільського господарства.
5
БОГДАНЮК, Ігор. "ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА СУБ’ЄКТІВ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ТА МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ". Development Service Industry Management, № 3 (29 серпня 2024): 239–44. http://dx.doi.org/10.31891/dsim-2024-7(36).
Full textAbstract:
В умовах сучасних екологічних викликів, таких як зміна клімату, деградація земель, забруднення водних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки стає одним із пріоритетів розвитку аграрного бізнесу. Суб’єкти аграрної діяльності, що активно використовують природні ресурси, повинні відповідально підходити до екологічних питань, забезпечуючи мінімальний вплив на навколишнє середовище. Екологічна безпека підприємства є важливим аспектом його діяльності, що передбачає захист навколишнього середовища від негативного впливу виробничих процесів. Оцінка екологічної безпеки можлива через систему показників, які дозволяють ідентифікувати, аналізувати та контролювати екологічні ризики. У рамках цієї доповіді розглянуто основні групи показників, що описують екологічну безпеку підприємства. Визначено що екологічна безпека підприємства може бути оцінена за допомогою різноманітних груп показників, які відображають екологічні, економічні та соціальні аспекти діяльності. Їх системний аналіз є основою для розробки ефективних екологічних стратегій і підтримання конкурентоспроможності підприємства в умовах зростаючої уваги до сталого розвитку. Зазначено що екологічна та економічна безпека є взаємодоповнюючими компонентами успішного функціонування господарюючого суб’єкта. Забезпечення гармонії між ними сприяє підвищенню ефективності діяльності, збереженню ресурсів і підтриманню довгострокової конкурентоспроможності підприємства. На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що забезпечення екологічної безпеки суб’єктів аграрного бізнесу потребує системного підходу, який включає аналіз ризиків, застосування інноваційних технологій і дотримання екологічних стандартів. Рекомендується впроваджувати системи моніторингу, використовувати екологічно чисті технології та інтегрувати стратегії сталого розвитку в управління підприємствами. Впровадження сучасних концептуальних підходів і методів оцінювання дозволяє мінімізувати негативний вплив на довкілля, оптимізувати використання ресурсів та сприяти екологічній відповідальності.
6
Trohaniak, O. S. "Стан, тенденції та наукові засади соціально-екологічних проблем суспільства". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 5 (2018): 48–53. http://dx.doi.org/10.15421/171867.
Full textAbstract:
В даній статті зроблено огляд соціальних проблем людства, пов’язаних з екологічними проблемами. Проведено короткий аналіз впливу екологічного забруднення на природу і суспільство, звернувши увагу на свідомість суспільства з метою збереження стану здоров’я та життєдіяльності людей, флори і фауни. Суспільство змінює все, що його оточує для власної мобільності. Глобальну екологічну проблему викликали різні фактори, та головні з них – це демографічна і промислово-енергетична. Демографічна – це надшвидке зростання населення, яке природа не встигає забезпечити. А промислово-енергетична – це транспорт, який дає надмірну кількість вихлопних газів; це підприємства, особливого забруднення з яких надають: гірничопромисловий, хіміко-металургійний, машинобудівний, паливно-енергетичний, будівельний, агропромисловий комплекси. Найтоксичнішими серед них є відходи, що містять важкі метали, нафтопродукти, отрутохімікати (пестициди) тощо. В сільськогосподарській діяльності людини є збідніння і виснаження родючих українських чорноземів, промислове забруднення ґрунтів та інтенсивне освоєння цілинних земель, широке розповсюдження монокультур, застосування азотних і нітратних мінеральних добрив. Великого забруднення в останні роки зазнало повітря і вода. В статті ґрунтовно розглянуто соціально-екологічний аспект проблеми і мотиваційний підхід до виправлення даної ситуації.
7
Shchepak, V. V., I. A. Senenko та S. Y. Shara. "ПРИНЦИПИ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ". Bulletin of Lviv State University of Life Safety 29 (28 червня 2024): 24–31. http://dx.doi.org/10.32447/20784643.29.2024.03.
Full textAbstract:
Проблема. В результаті повномасштабної війни погіршився екологічний стан територій. Частина сільськогосподарських угідь України зазнала значних екологічних пошкоджень. Виникає потреба у дослідженні стану земель, визначенні шляхів ревіталізації як окремих земельних ділянок, так і цілісних агроландшафтів, територій громад і районів. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей територій, які постраждали внаслідок війни, виокремленні факторів впливу військових дій на території, визначенні системи принципів ревіталізації розвитку сільських територій та розробці відповідної структурно-логічної моделі. Результати. Виокремлено дві групи факторів: прямого і опосередкованого впливу військової агресії на території. Запропоновано до факторів прямого впливу віднести: рух техніки, фізичний вплив військових дій, замінування територій, будівництво захисних споруд, залишена знищена військова техніка на полях, розмінування територій. До факторів опосередкованого впливу запропоновано віднести: утворення кратерів від бомбардування, зсуви ґрунтів, забруднення ґрунтів важкими металами; захаращення територій, руйнування поверхні, доступність територій після розмінування.Запропоновано систему принципів ревіталізації сталого розвитку сільських територій, які постраждали внаслідок військових дій. До основних компонентів системи віднесено: моніторинг земель, потенціал територій (екологічний, географічний, ресурсний, економічний, соціальний), комплексність та збалансованість сталого розвитку сільських територій. При цьому складові системи перебувають у взаємодії та взаємозв’язку.Виокремлено наслідки військового впливу на ґрунти, зокрема ущільнення ґрунтів, зміна їх структури, зміна фізичних параметрів ґрунту внаслідок вібраційного, радіоактивного та теплового впливу, порушення ґрунтового покриву, дефіцит природного зволоження, опустелювання, розвиток вітрової та водної ерозії, міграція важких металів у вегетативну масу рослин, деградація довкілля, викиди на поверхню піску, глини та інших осадових порід, руйнування гумусового горизонту, втрата фізико-хімічних властивостей ґрунту.Розроблено структурно-логічну модель системи принципів ревіталізації сталого розвитку сільських територій. Модель передбачає, що комплексність та збалансованість сталого розвитку сільських територій, які постраждали внаслідок військових дій, ґрунтуються на потенціалі територій, що дає можливість враховувати особливості цих територій та забезпечувати ревіталізацію сталого розвитку.Висновки. Подальші розробки повинні зосереджуватись на визначенні шляхів відновлення земель, зокрема ґрунтів, та цілісних агроландшафтів залежно від наслідків пошкодження військовими діями. Необхідно звернути особливу увагу на технології відновлення ґрунтів та використання ґрунтів залежно від стану і потенціалу територій, зокрема екологічного, географічного, ресурсного, економічного, соціального. В результаті виникає потреба у формуванні напрямів просторово-територіального розвитку громад, раціонального використання відновлених земель та ефективного функціонування навколишнього середовища територіальних громад.
8
Караїм, О. А., В. П. Караїм, О. О. Бєдункова, З. В. Лавринюк та О. А. Джам. "ОЦІНКА АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ В АСПЕКТІ БАСЕЙНОВОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 105 (2024): 97–119. http://dx.doi.org/10.31713/vs120247.
Full textAbstract:
Антропогенний вплив на навколишнє природне середовище нині є актуальною проблемою, що вимагає комплексного підходу та глибокої оцінки. Сучасні технології та промисловий розвиток призвели до значних змін в екосистемах, зокрема в басейнах річок, які виступають ключовими компонентами збереження природних ресурсів. Невідповідальне використання природних благ та надмірне забруднення призводять до серйозних проблем, які потребують негайного втручання. У цьому контексті, басейнове екологічне управління є одним із основних чинників забезпечення сталого розвитку та збереження довкілля. У статті представлено результати дослідження особливостей водокористування та впливу господарської діяльності у басейні річки Стрипа, зокрема здійснено оцінку гідроморфологічної якості, подано дані гідрохімічних показників поверхневих вод, визначено оцінку антропогенного впливу та загального екологічного стану. За результатами дослідження встановлено, що в межах басейну р. Стрипа відсутні великі промислові комплекси, склади отрутохімікатів, полігони твердих побутових відходів та ін., стічні води яких могли б спричинити значні забруднення, cкиди від існуючих об’єктів мають низький рівень впливу на поверхневі води. Вагомий антропогенний слід у басейні річки спостерігається внаслідок гідромеліоративних робіт, а рекультивація таких земель відбувається досить повільно. Гідрохімічні показники є задовільними, оскільки значних перевищень ГДК не спостерігається. Таких речовин, як нафтопродукти, хром, мідь, цинк, свинець не виявлено. Розчинний кисень, завислі речовини, БСК, сухий залишок, нітрати, марганець, хлориди і сульфати знаходяться в межах норми. Оцінка антропогенного навантаження за підсистемою «Використання земель» визначена як «близька до норми». Стан підсистеми «Використання річкового стоку» є «добрим». Стан підсистеми «Якість води» за ступенем чистоти відповідає ІІ класу якості води (добрі, досить чисті води) та категорія якості води – 3 (добрі, досить чисті води).Загальний екологічний стан басейну річки Стрипа відповідає показнику – «зміни незначні».
9
ВОЖЕГОВА, Р. А., С. П. ГОЛОБОРОДЬКО, Г. О. ІУТИНСЬКА, Л. В. ТИТОВА та О. Д. ДУБИНСЬКА. "ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ВІДТВОРЕННЯ РОДЮЧОСТІ ДЕГРАДОВАНИХ ЗЕМЕЛЬ ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ". Аграрні інновації, № 18 (4 липня 2023): 14–23. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2023.18.2.
Full textAbstract:
Розширення площ орних земель у степовій зоні України призвело до дестабілізації агроландшафтів, розораність яких на сьогодні досягає найвищих показників у світі. За рахунок скорочення посівів багаторічних трав та цукрових буряків протягом останніх років відбулося істотне збільшення посівних площ пшениці озимої, кукурудзи, соняшнику, ріпаку озимого, – культур, які користуються підвищеним попитом на ринку. Перетворення природних степових ландшафтів Південного Степу на зону з виробництва зернових і технічних культур за суттєвого скорочення посівних площ кормових культур спричинило глобальні негативні явища в існуючих агроландшафтах й, насамперед деградацію й істотне зниження родючості ґрунтів, що призвело до виникнення значних екологічних та соціально-економічних проблем. Метою досліджень було агробіологічне обґрунтування сучасного ландшафтно-екологічного стану сільськогосподарських угідь Південного Степу України та розробка ресурсозберігаючих технологій вирощування високопродуктивних багаторічних трав на кормові цілі за тимчасової або постійної консервації орних земель, вилучених з обробітку, в умовах природного зволоження. Методи. Польові досліди проводили в Державному підприємстві «Дослідне господарство «Копані»» Інституту зрошуваного зелеробства НААН України (Херсон). Залуження орних земель проводили багаторічними бобовими й злаковими травами, найбільш адаптованими до природно-кліматичних умов підзони Південного Степу України. В залежності від термінів використання, у травосумішки включали пажитницю багатоквіткову (Lolium multiflorum Lam.) сорту Ярослав та еспарцет піщаний (Onobrychis arenaria Kit.) сорту Інгульський, кострицю східну (Festuca orientalis (Hack.) V. Krecz.) сорту Доменіка й люцерну мінливу (Medicago varia T. Martyn.) сорту Веселка, стоколос безостий (Bromopsis inermis (Loyss.) Holub) сорту Таврійський та люцерну мінливу сорту Веселка, пирій середній (Elytrigia intermedia (Host) Nevski) сорту Вітас та люцерну мінливу сорту Унітро. Визначали показники потенційного випаровування і дефіциту вологозабезпечення за роками досліджень, густоту травостоїв, зміну видового ботанічного складу, вміст сухої речовини, вихід кормових одиниць, валової та обмінної енергії, кількість фіксованого біологічного азоту і фракційний склад азоту в грунті. Результати. Максимальний збір перетравного протеїну протягом усіх років використання багаторічних трав отримано у моновидових посівах люцерни мінливої – 0,30–0,62 т/га, а також у посівах бінарних люцерно-злакових травосумішок – 0,30–0,59 т/га, що істотно залежало від участі у видовому ботанічному складі люцерни мінливої. Вирощування одновидових посівів люцерни мінливої й еспарцету піщаного та їх травосумішок зі злаковими травами за трирічного використання дозволяло отримувати зелені корми, збалансовані за перетравним протеїном, без внесення мінеральних добрив та мати кращі попередники для зернових колосових культур протягом усіх років вирощування. Після трирічного використання люцерни мінливої за інокуляції насіння комплексним мікробним біопрепаратом Ековітал відбувалось найбільше накопичення всіх фракцій азоту в 0–20 см та 20–40 см шарах ґрунту порівняно з іншими ланками сівозміни. Висновок. Створення високопродуктивних одновидових агрофітоценозів люцерни й еспарцету піщаного і бінарних люцерно-злакових та еспарцето-злакових травосумішок у поєднанні з впровадженням новітніх біопрепаратів сприятиме відновленню родючості деградованих земель та стабілізації сільсько- господарського виробництва.
10
Грещук, Г. І., та А. О. Нестеренко. "ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ". Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична, № 33 (4 лютого 2023): 241–46. https://doi.org/10.5281/zenodo.7606397.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню правових механізмів розвитку екологічного аудиту земель сільськогосподарського призначення, як важливого інструменту регулювання ринку землі в Україні. На сьогодні земельна реформа привела до значних змін у системі сільськогосподарського землекористування та вплинула на характер організаційно-правових форм освоєння земельно-ресурсного потенціалу. Також аналіз використання земельних активів говорить про тенденцію максимального економічного ефекту, що інколи стає причиною нехтування екологічних та соціальних пріоритетів при залученні земельних ресурсів в сільськоггосподарський обіг. Актуальність даного питання полягає в тому, що екологічна ефективність земельних відносин пов’язана з необхідністю охорони земель і довкілля, відтворення й раціонального використання земельних ресурсів. Проявляється вона перш за все через вплив земельних відносин на навколишнє природне середовище і характер використання землі. Лише за раціонального використовуватися земельні ресурси зможуть бути постійним джерелом доходу та забезпечення населення. Вирішення проблеми екологічного аудиту земель сільськогосподарського призначення в значній мірі залежить від визначення найбільш реального рівня еколого-економічних збитків, спричинених сільськогосподарським землям господарською діяльністю підприємств та правових механізмів його застосування. Проаналізовано правові підходи щодо здійснення екологічного аудиту. Встановлено, що деякі вітчизняні науковці в своїх дослідженнях опираються на визначення, надане в Законі України “Про екологічний аудит”. Доведено, що екологічний аудит тісно пов’язаний із стимулюванням раціонального природокористування та займає важливе місце в упорядкуванні земель сільськогосподарського призначення. Досліджено підходи до трактування екологічного аудиту в контексті стимулювання раціонального ведення сільськогосподарської діяльності. Проаналізовано склад земельних правовідносин та національне законодавство, що регулює механізми застосування екологічного аудиту земель сільськогосподарського призначення.
11
Радченко, Оксана Олександрівна. "ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА СУЧАСНИХ ДЕРЖАВ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ І ЗАГРОЗ". Public management 28, № 3 (2022): 73–81. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-11.
Full textAbstract:
Мета роботи. У статті пропонується розгляд проблематики порушення природного балансу життєдіяльності ноосфери Землі та спричиненого цим наростання глобальних екологічних викликів, які стоять перед системами публічного управління національних держав та міжнародною спільнотою в цілому.Методологія. Методологічним інструментарієм проведеної розвідки є кейс-стаді виконання Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації».Наукова новизна. Обґрунтовано, що ноосфера Землі на початку третього тисячоліття піддається тиску значної кількості глобальних викликів і загроз, які все більше виходять на передній план національної безпеки сучасних держав та екологічної безпеки усього людства. Проаналізовано стан реалізації заходів щодо протидії загрозам екологічній безпеці в Україні, який засвідчив, що лише незначна частина передбачених президентським указом першочергових заходів щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України виявилася вчасно виконаною в повному обсязі.Висновки. Зроблено висновок, що турбота про збереження природного середовища нашої життєдіяльності все більше виходить на передній план проблематики розвитку людської цивілізації та – врешті-решт – самого її існування. І одним з найголовніших напрямків діяльності усіх національних урядів має стати нова державна екологічна політика, яка функціонально покликана забезпечити досягнення конституційно-гарантованого рівня екологічної безпеки та безпеки життєдіяльності людини й суспільства через формування необхідних для цього політичних, економічних та соціальних умов, а також через проактивну протидію глобальним екологічним загрозам.
12
Bachyshyna, L. D. "ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДАПТАЦІЇ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА УКРАЇНИ ДО ЗМІНИ ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 81 (2018): 207. http://dx.doi.org/10.31713/ve1201821.
Full textAbstract:
Виконано аналіз динаміки стану ґрунтів України. Встановлено, що розораність земель є найвищою у світі, що порушує екологічну стійкість агроландшафтів і негативно впливає на зерновиробництво. Незадовільний стан ґрунтів та зміни клімату потребують трансформації зерновиробництва. Інструментами забезпечення адаптації зерновиробництва до нових природно-кліматичних умов є впровадження екологічних технологій обробітку землі та захисту посівів, нових сортів зерна, надійне прогнозування основних показників зернової галузі.
13
Саєнко, Ю. О. "АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ЕКОЛОГІЧНИЙ ВИМІР". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 40 (2024): 320–27. https://doi.org/10.34142/23121661.2024.40.38.
Full textAbstract:
В цій статті досліджуються актуальні питання правового регулювання земельних відносин під час воєнного стану, через призму екологічних аспектів. Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну призвело не лише до значних людських втрат та руйнувань інфраструктури, а й до масштабної екологічної катастрофи, порушивши екологічне законодавство у сфері земельних відносин. Автор досліджує поширені види пошкоджень природних об’єктів та, безпосередньо, земель, ґрунтів (фізичне руйнування, хімічне та фізичне забруднення, пожежі, тощо) та оцінку завданих збитків. Стаття також розглядає правові форми відновлення земель (рекультивація, консервація) та проблеми, пов’язані з визначенням обсягу шкоди та ефективністю процедури її оцінки. Наголошується на необхідності подальших досліджень для розроблення ефективних методологій оцінки впливу воєнних дій на землю, ґрунти.
14
Виговська, Валентина, Жанна Дерій, Ірина Кичко, Вікторія Маргасова, Алла Холодницька та Анатолій Приступа. "ПРОБЛЕМИ АНТРОПОТЕХНОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ГІДРОСФЕРУ В КОНТЕКСТІ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ВОДОКОРИСТУВАННЯ: ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 47 (2022): 341–51. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.6.47.2022.3939.
Full textAbstract:
У статті визначені ключові фактори антропотехногенного впливу на гідросферу. Систематизовано фінансово-кредитні інструменти регулювання впливу на гідросферу. Зазначається, що посилений негативний вплив на водні ресурси та нераціональне природокористування спричиняють виснаження запасів питної води, зниження рівня трудового потенціалу, скорочення тривалості життя, стрімкий демографічний спад, інтенсифікацію міграційних процесів; підвищують рівень актуальності вирішення критичних соціально-економічних проблем збереження навколишнього середовища та природних ресурсів, безпеки водокористування з метою задоволення потреб сучасного та наступних поколінь. Авторами систематизовані компоненти та складові еколого-економічної безпеки водокористування. Зазначається, що загрозами безпеці водокористування є забруднення водних об'єктів скотомогильниками, відходами виробництва, зливовими та талими водами, вирубування лісів, розорювання земель, забудова житловими та промисловими об'єктами прибережних територій, діяльність підприємств житлово-комунального господарства, порушення режимів експлуатації водозаборів тощо. Дослідження проведені за даними Чернігівської області. Зокрема, вивчена гідрографічна мережа області, основні підприємства-водокористувачі, а також підприємства-забруднювачі водних ресурсів, проаналізовано загальний забір води, фактори впливу на екологічний стан поверхневих вод області, обґрунтовані основні проблеми при очищенні зворотних вод. Запропоновано з метою раціоналізації водокористування в Чернігівській області (у межах Програми охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області на 2021-2027 роки) сукупність заходів, спрямованих на нейтралізацію негативних екологічних та соціально-економічних наслідків антропотехногенного впливу, зокрема проведення паспортизації водних об`єктів області, реконструкції очисних споруд, гідротехнічних споруд та водойм; будівництво локальних очисних/мініочисних споруд, елементів каналізаційних систем (колекторів, насосних станцій, мереж), облаштування джерел та криниць.
15
Грищенко, О. М., Е. В. Куліджанов, М. В. Гунчак, Ю. М. Яценко, В. О. Грищенко та Н. М. Вознюк. "ЕКОЛОГО-ТОКСИКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ ПІДТОПЛЕННЯ ВНАСЛІДОК РУЙНУВАННЯ КАХОВСЬКОЇ ГЕС". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 108 (2025): 54–76. https://doi.org/10.31713/vs420245.
Full textAbstract:
Висвітлено вплив руйнування дамби Каховської ГЕС та тривалого підтоплення на екологічний стан земель сільськогосподарського призначення. Наведено результати експериментальних досліджень вмісту рухомих сполук важких металів у тринадцяти збірних пробах ґрунту, відібраних на території Березнегуватської та Снігурівської ТГ Баштанського району Миколаївської області. За результатами проведених досліджень встановлено перевищення гранично допустимої концентрації (ГДК) рухомих сполук важких металів лише за вмістом свинцю, яке відмічено в ґрунті ділянки 6 на території с. Тернівка Березнегуватської ТГ Баштанського району. Також одна ділянка характеризується дуже високим ступенем забруднення рухомими сполуками свинцю, по чотири ділянки – підвищеним та середнім, три ділянки – помірним ступенем забруднення. Дев’ять ділянок мають слабкий ступінь забруднення ґрунтів за вмістом рухомих сполук кадмію, дві ділянки – помірний та середній. На ділянці 6 встановлено слабкий рівень забруднення ґрунту за вмістом рухомих сполук нікелю та високий ступінь забруднення за вмістом рухомих сполук кобальту. Ґрунти однієї ділянки характеризуються слабким рівнем забруднення за вмістом рухомих сполук марганцю. Забруднення ґрунтів досліджуваних ділянок за вмістом цинку та міді не виявлено. ГДК заліза не нормується. Найбільш забрудненою є ділянка 6 на території с. Тернівка Березнегуватської ТГ Баштанського району Миколаївської області. Здійснено кореляційний аналіз залежності вмісту досліджуваних рухомих сполук важких металів.
16
Мельник, В., О. Романашенко, М. Циганенко, О. Калюжний, В. Качанов та М. Романашенко. "Застосування суміжних посівів для збалансування біологізації агроекосистеми України". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 4(18) (11 лютого 2021): 42–46. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.4(18).42-46.
Full textAbstract:
Екологічний стан земель сільськогосподарського призначення, що розглядається як вирішальний чинник отримання високоякісної сільськогосподарської сировини, кормів і харчових продуктів є незадовільним через інтенсивний характер їх господарського використання й антропогенно-техногенне навантаження прогресуючої ерозії, підвищеної кислотності, засолення, перезволоження, радіаційного забруднення і розвитку інших негативних процесів.Стабілізації розвитку землеробства сприяє перетворення сучасної агроекосистеми в адаптивну, тобто стійку й сталу. Сталі екосистеми можливі лише за умови стабілізації вмісту гумусу в ґрунті внаслідок внесення необхідної кількості органічних добрив, оптимізації співвідношення між просапними та суцільної сівби культурами, мінімізації обробітку, вапнування, гіпсування ґрунтів та їх захисту від ерозії.Дегуміфікація, або зменшення гумусу в ґрунті, є контрольованим показником зниження його родючості. Багаторічні дослідження показують, що основними причинами дегуміфікації ґрунтів України є зниження загальної культури землеробства, зменшення обсягів внесення органічних добрив, неконтрольований розвиток водної ерозії та дефляції.Декальцинація, або кислотна деградація ґрунтів. Це – одна з найгостріших проблем сучасності та найближчого майбутнього, яка пов’язана зі зростанням кислотності ґрунтового покриву і погіршенням агрохімічних властивостей ґрунтів.Забруднення ґрунтів зумовлене наявністю у них надмірної кількості важких металів, радіонуклідів, залишків пестицидів і мінеральних добрив тощо. На землях сільськогосподарського призначення забруднення ґрунтів, як правило має локальний характер і залежить від розміщення їх біля промислових об’єктів, атомних електростанцій, сміттєзвалищ, складів мінеральних добрив і отрутохімікатів.Фізична деградація ґрунтів є наслідком інтенсивного сільськогосподарського використання земель, а саме: надмірної розораності ґрунтів, інтенсивного механічного обробітку та зниження вмісту в ґрунтах органічної речовини.
17
Кушнірук, Т. М., та О. І. Петрище. "АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ". Podilian Bulletin Agriculture Engineering Economics, № 47 (30 травня 2025): 93–97. https://doi.org/10.37406/2706-9052-2025-2.12.
Full textAbstract:
У статті визначено, що накопичення матеріалу про земельні ресурси в Україні відбувається по-різному й зосереджується в установах, які проводять дослідження стану землекористування відповідно до своєї спрямованості. У масштабі країни масово збирається земельна інформація недостовірна, що унеможливлює створення ефективної інформаційної системи. І навіть наявність порядку ведення державного земельного кадастру не вирішує проблему з отриманням достовірної та актуальної інформації. Інформаційна система землекористування в Україні представлена системою ведення державного земельного кадастру, тобто земельна інформаційна система прямо пов’язана із земельним кадастром. Якщо не будемо використовувати дані інформаційної системи земельного кадастру, то жодна з функцій управління землекористуванням не буде здійснена, тому що інформація, яка визначається комплексом земельно-кадастрових даних, не відповідатиме даним щодо використання земель. ДЗК України сьогодні має значну кількість проблем, а саме: невизначеність правового статусу земельно-кадастрових відомостей і порядку ведення кадастру, недостатня достовірність і повнота земельно-кадастрової інформації. Інформаційне забезпечення сфери сільського господарства сприяє веденню збалансованого землекористування, величезне значення у сфері сільського господарства має інформація, так як вона є базою проведення аналізу наявного середовища землекористування, який має відповідати критеріям раціональної та екологічної безпеки. Також ми можемо зарахувати й визначення екологічної придатності земель до вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур, розроблення сівозмін землеробства.
18
Фролов, Валерій Федорович, та Олексій Миколайович Ботнаренко. "ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЗЕМЛІ: НЕОБХІДНІСТЬ І ШАНСИ НА ВИЖИВАННЯ ЛЮДСТВА". Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія юридична), № 1 (26 березня 2025): 32–38. https://doi.org/10.32782/2311-8040/2025-1-5.
Full textAbstract:
Анотація. Погіршення антропогенного навантаження спричинило виникнення теорії «золотого мільярда», яка акцентує увагу на нерівномірності доступу до ресурсів та можливостей. З подальшим поглибленням цих процесів зменшуються шанси людства на виживання та сталий розвиток, ставлячи під загрозу гармонійне співіснування на планеті. Ідея створення необхідного для всього людства правового акта, який би забезпечив виживання всього живого на планеті Земля, не є новою. Вона виникла ще в 90-ті роки минулого століття і стала результатом активного пошуку науковцями всього світу шляхів подолання екологічної кризи планетарного масштабу, спричиненої глобальною зміною безповоротних процесів у біосфері Землі, та негативних наслідків діяльності людини. Актуальність ідеї створення Екологічної Конституції Землі зростає з кожним роком і це насамперед пов’язано з поширенням активності процесів глобалізації, антропогенним та техногенним навантаженням, війнами, зміною клімату, погіршенням стану озонового шару Землі тощо. У червні 1992 року в Ріо-де-Жанейро відбулася Конференція ООН з довкілля і розвитку, яка отримала назву «Саміт Землі». Попри критику за недостатню конкретність і слабкість ухвалених угод, ця подія стала важливим кроком у приверненні уваги до гармонійного співіснування людини і природи. Значну роль у підвищенні глобальної екологічної свідомості відіграли зусилля науковців, громадських і релігійних діячів, а також політиків, серед яких виділяється внесок колишнього віце-президента США Альберта Гора. Альберт Гор зробив значний внесок у розуміння широкою громадськістю, політичною і бізнесовою елітою у своїй країні та всьому світі глобальної кризи довкілля та сприяв творчому пошуку ефективних шляхів її подолання. На жаль, ця ідея не знайшла підтримки в переконливості наукового обґрунтування відомих українських учених: Ю. Ю. Туниці, Ю. С. Шемшученка, Ф. Г. Бурчак, М. М. Костицького, С. А. Кравченко. Вперше ґрунтовно та методологічно ця ідея була висвітлена у статті «Екологічна Конституція Землі: сутність і концептуальні засади». Отже, стаття висвітлює актуальність створення Екологічної Конституції Землі як ключового міжнародного правового документа для збереження біосфери планети та забезпечення сталого розвитку людства. Автори аналізують сучасний стан екологічних систем, виснаження ресурсів та глобальні виклики, пропонуючи стратегії їх подолання через правове врегулювання та міжнародну співпрацю. Впровадження запропонованих механізмів дозволить ефективно реагувати на екологічні загрози, стабілізувати екосистеми та забезпечити гармонійне співіснування людини і природи.
19
Zavarika, G. M. "Екологічні ризики розвитку туризму на прикладі Донбасу". Journal of Geology, Geography and Geoecology 27, № 1 (2018): 162–70. http://dx.doi.org/10.15421/111842.
Full textAbstract:
Проаналізовано екологічні ризики розвитку туризму на прикладі Донбасу в умовах конфліктного періоду, що вкрай актуально для України. Методикадослідження полягає у поєднанні емпіричних (спостереження, порівняння) та теоретичних (систематизація та класифікація) методів наукового пізнання. У процесі написання статті також застосовано історичний метод та узагальнення отриманих результатів. Особливе значення має аналіз впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на екологічний стан. Надано характеристику впливу конфлікту на довкілля. Оцінено види можливих ризиків створення конкурентних умов розвитку туризму, а саме екологічних, для поліпшення інвестиційної привабливості регіону. Проаналізовано та визначено екологічні ризики конфлікту, які згруповано у дев’ять найменувань. Установлено, що для нормалізації екологічного стану регіону необхідно розробити значну кількість заходів задля збереження екосистем території. Узагальнено і доповнено особливості екологічного стану в період конфлікту та його впливу на туризм із точки зору суспільної географії. Доведено необхідність відновлення миру, розвитку системи екологічного моніторингу, в тому числі з використанням супутникових даних дистанційного зондування Землі та залученням впливових міжнародних партнерів із метою розвитку туризму.
20
Домусчи, Світлана Василівна, та Валентина Іванівна Тригуб. "НЕГАТИВНИй ВПЛИВ НЕСАНКЦІОНОВАНИХ СМІТТЄЗВАЛИЩ НА ҐРУНТОВИй ПОКРИВ: ОЦІНКА ТА ШЛЯХИ МІНІМІЗАЦІЇ". Слобожанський науковий вісник. Серія: Природничі науки, № 1 (1 липня 2025): 64–70. https://doi.org/10.32782/naturalspu/2025.1.10.
Full textAbstract:
У статті досліджено екологічний вплив несанкціонованих сміттєзвалищ на ґрунтовий покрив, визначено основні забруднювачі та їх вплив на фізико-хімічні та біологічні властивості ґрунту. Несанкціоновані звалища є джерелом значної кількості токсичних речовин (важкі метали, органічні сполуки, мінеральні солі, мікропластик, тощо). Встановлено, що такі забруднювачі змінюють кислотно-лужний баланс ґрунтів, порушують їхню структуру, зменшують біологічну активність та знижують родючість. Для оцінки стану ґрунту проведено комплексне дослідження, яке включало аналіз pH, вмісту гумусу, іонний склад водної витяжки та біотестування. Зразки ґрунту відібрано у контрольній зоні, на території сміттєзвалища та на прилеглій присадибній ділянці. Виявлено, що рівень pH у зоні впливу сміттєзвалища підвищений, що може зумовлювати зниження доступності мікроелементів та негативно впливати на ріст рослин. Результати біотестування із використанням гороху посівного (Pisum sativum L.) показали, що у забруднених ґрунтах значно зменшується відсоток проростання насіння, а також спостерігається уповільнення росту як надземної, так і підземної частини рослин, що вказує на підвищену токсичність ґрунту внаслідок накопичення забруднювачів.Для мінімізації негативного впливу несанкціонованих сміттєзвалищ запропоновано комплекс заходів. Одним з яких є рекультивація порушених земель, яка передбачає механічне очищення територій, використання методів біоремедіації та фіторемедіації для природного відновлення ґрунтів. Важливим є впровадження систематичного екологічного моніторингу забруднених територій для своєчасного виявлення змін у стані ґрунтів та вжиття необхідних заходів щодо їхньої рекультивації. Запропоновано також заходи щодо покращення поводження з відходами, включаючи впровадження ефективних методів утилізації, роздільного збирання сміття та переробки відходів. Важливим кроком є підвищення рівня екологічної обізнаності населення, що сприятиме зменшенню кількості стихійних звалищ і збереженню ґрунтового покриву. Враховуючи екологічні ризики, необхідно посилити контроль за діяльністю промислових та побутових секторів, які генерують відходи, та забезпечити ефективну систему екологічного менеджменту на рівні громад і регіонів. Збереження родючості ґрунтів та екологічної рівноваги вимагає комплексного підходу, що включає наукові дослідження, практичні заходи з очищення та відновлення ґрунтів, а також удосконалення законодавчої бази у сфері поводження з відходами. Результати дослідження можуть бути використані для розробки природоохоронних програм та екологічних стратегій щодо запобігання деградації земель і покращення стану довкілля.
21
Potapchuk , H. V. "кологічний конституціоналізм: теоретико-нормативні підходи до розуміння та становлення". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (27 квітня 2021): 116–30. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.02.12.
Full textAbstract:
Метою статті є розгляд теоретико-нормативних підходів до розуміння та становлення феноменології екологічного конституціоналізму. Доводиться, що феномен екологічного конституціоналізму виступає іманентною органічною частиною національного і глобального конституціоналізму. Аргументовано, що в рамках національного конституціоналізму екологічний конституціоналізм виникає і формується з початком регламентації і регулювання екологічних правовідносин на галузевому рівні (національне земельне, водне, лісове, повітряне, про надра законодавство) з розробкою та прийняттям законодавчих актів у профільній сфері. Відправним моментом у розвитку цього процесу стає конституційно-правова регламентація та регулювання екологічних прав і свобод людини і громадянина. Показано, що в рамках глобального конституціоналізму екологічний конституціоналізм, з одного боку, – виникає як зворотна реакція міжнародного співтовариства держав на екологічні проблеми, що носять транскордонний, регіонально-глобальний характер, а з іншого – як нормативна реакція на конституціоналізацію екологічної діяльності держави та її зобов’язань з охорони навколишнього природного середовища, у сфері якої екологічні права та свободи людини і громадянина займають основоположне місце.
 Наукова новизна дослідження полягає в критичному розгляді процесів виникнення, формування, доктриналізації, легалізації феноменології екологічного конституціоналізму як нової частини національного і глобального конституціоналізму.
 Висновки. Екологічний конституціоналізм є новою феноменологією сучасного національного конституційного та загального міжнародного права, виступаючи іманентною органічною частиною національного і глобального конституціоналізму. Феноменологія екологічного конституціоналізму знаходить своє закріплення в національно-правовому та міжнародно-правовому обороті, причому як на декретованому (технологічному), так і фактично на нормативному рівнях – в основі таких процесів лежить діяльність самого міжнародного співтовариства держав у контексті діяльності його інституцій, що спирається на рішення національних судових установ держав-членів міжнародного співтовариства з розгляду прав на здорове навколишнє середовище, яке, на їх думку, є найважливішим елементом конституційного права на життя; воно є правом, що охороняється конституцією; та є правом, яке можна відстоювати в судах.
22
Войтків, П.С., Є.А. Іванов та Я.Т. Сапошинський. "Екологічна оцінка стану земельних ресурсів Мостиського району Львівської області". Наукові записки Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Географічні науки 2, № 2 (2021): 26–34. https://doi.org/10.5281/zenodo.4782575.
Full textAbstract:
Проаналізовано структуру земельного фонду Мостиського району Львівської області за категоріями його використання та цільовим призначенням. Здійснено оцінку екологічного стану земельних ресурсів району, проаналізовано екологічну стабільність територій та рівень антропогенного навантаження на земельні угіддя для адміністративних утворень. За показниками екологічної стабільності у досліджуваному районі переважають екологічно нестабільні та середньо стабільні утворення. Більшість з них припадає на місцевості Сянсько-Дністерської височини, значно менше – Надсянської рівнини. Водночас екологічно стабільні території також тяжіють до Сянсько-Дністерської височини. Розподіл антропогенного навантаження по території району показав, що більшість земельних угідь зазнає підвищеного рівня впливу, а середній рівень зустрічається локально в центральній, південній, північній і південно-західній частинах району. Загалом, екологічну стабільність території Мостиського району визначаємо як слабо стабільну (0,41 у. б.), а рівень антропогенного навантаження ‒ підвищений (3,97 у. б.).
23
КАРАЇМ, Ольга, Лариса ЧЕРЧИК, Сергій СУПРУНОВИЧ та Володимир КАРАЇМ. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 4 (30 грудня 2024): 66–76. https://doi.org/10.32782/pcsd-2024-4-9.
Full textAbstract:
Мета. Розвиток методичних підходів до інформаційного забезпечення й оцінювання сталого розвитку регіону та їх апробація на прикладі екологічного стану Волинської області. Методи. Методологічна основа оцінки сталого розвитку базується на системному підході, основою якого є взаємозв’язок показників, які характеризують стан соціального, економічного та екологічного розвитку регіону. Апробація методики здійснюється на основі використання набору ключових показників екологічної підсистеми. Методика оцінки передбачає три рівні агрегування показників: перший рівень включає базові показники, що відображають стан екологічної підсистеми регіону на основі статистичних даних; другий рівень охоплює агреговані показники, розраховані на основі кількох базових, які дають змогу оцінити стан споріднених груп (макропоказників) підсистеми; третій рівень представлений інтегрованими показниками, сформованими на основі агрегованих, що дозволяє комплексно оцінити стан екологічної підсистеми регіону. Для аналізу побудовано регресійні моделі, що відображають залежності між змінами показників у часі. Коефіцієнт детермінації R2, отриманий для кожного рівняння, використаний як критерій оцінки надійності моделі та її здатності пояснювати варіацію показників. Результати. У статті на основі огляду та узагальнення напрацювань вітчизняних та іноземних вчених набули подальшого розвитку методичні підходи до оцінки сталого розвитку регіону, які передбачають поєднання системного та ієрархічного підходів та використання багаторівневої структури агрегування базових показників. Здійснено апробацію методики оцінки сталого розвитку регіону на прикладі екологічного стану Волинської області. До агрегованих показників екологічної підсистеми віднесено: показник стану атмосферного повітря; земля, природно-заповідний фонд; показник використання водних ресурсів; показник якісного стану питної води; показник поводження з відходами. Наведено результати моделювання динаміки показників екологічного розвитку Волинської області, включаючи рівняння регресії та значення коефіцієнта R2. Зокрема, розглянуто 23 показники. Результат демонструє середні та високі рівні R2, що дало змогу оцінити відповідну придатність моделей для прогнозування. За результатами розрахунків, після приведення базових показників до нормованого виду, здійснення їх агрегування в інтегровані показники, стан за екологічним показником І1 розвитку Волинської області оцінюється як задовільний, маючи значення 0,59. Висновки. Проведений регресійний аналіз дозволив виявити ключові закономірності та тенденції змін у екологічній підсистемі Волинської області за період 2000–2020 років. Зокрема, встановлено, що спостерігається поступове покращення якісного стану атмосферного повітря та водних ресурсів, проте стан земельних ресурсів і управління відходами залишається проблемним. Отримані залежності підтверджуються високими значеннями коефіцієнтів детермінації регресійних моделей, що свідчить про надійність результатів і можливість їх використання для прогнозування розвитку регіону. Інтегрований показник екологічного розвитку Волинської області дає змогу оцінити стан регіону як задовільний. Ці результати є важливими для формування стратегій сталого розвитку Волинської області, оскільки дозволяють виділити ключові напрями для подальших інтервенцій, спрямованих на збалансованість соціального, економічного та екологічного компонентів.
24
Стойко, Н., М. Богіра, О. Черечон та В. Онисковець. "МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ У ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ ДЛЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЦІЛЕЙ". Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and construction, № 24 (16 грудня 2023): 165–76. http://dx.doi.org/10.31734/architecture2023.24.165.
Full textAbstract:
У статті представлено авторське бачення методичного підходу до аналізу використання земель як важливої складової комплексної оцінки території при розробці комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади. Описано основні складові аналізу використання земель для природоохоронних цілей і заходів: вибір об’єкта аналізу (земельний покрив території громади або окремі типи земельного покриву); збір даних про використання земель (польові, ґрунтові, геоботанічні обстеження; геопросторові дані; інформація про антропогенні зміни земельного покриву; інформація про екосистемні функції і послуги різних типів угідь); аналіз отриманих даних (позитивні/негативні зміни земельного покриву; порівняння кадастрових даних і фактичного стану використання земель; оцінка отриманих/втрачених екосистемних послуг у результаті використання земель). На основі проведеного аналізу рекомендовано формувати висновки про стан використання земельних ресурсів і враховувати ці висновки під час розроблення та обґрунтування альтернативних рішень щодо екологоорієнтованого й природоохоронного використання території. Методичний підхід апробовано на території Золочівської міської громади Золочівського району Львівської області під час аналізу заповідних територій, територій Смарагдової мережі України, земельних ділянок із самосійною лісовою рослинністю, водно-болотних угідь. За результатами аналізу зроблено такі пропозиції: зменшити фрагментацію заповідних територій, які входять у Смарагдову мережу, через формування екологічних коридорів; сільськогосподарські угіддя з самосійними лісами і заболоченими луками залучити до природоохоронних територій у складі Смарагдової мережі. Вважаємо, що, ув’язуючи екосистему і людську діяльність через зміни в землекористуванні, можна отримати необхідну інформацію для проведення стратегічної екологічної оцінки проєктних рішень комплексного плану. Це дозволить проаналізувати різноманітність екосистемних послуг і їх вплив на екологічну безпеку, дослідити, як екосистема реагує на діяльність людини, вибрати оптимальні природоохоронні заходи щодо заповідання, заліснення, ренатуралізації чи відновлення природних екосистем.
25
Демчук, Антон Михайлович, та Яна Іванівна Ленгер. "АДМІНІСТРАТИВНА ТА КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН". New Ukrainian Law, № 5 (8 січня 2025): 60–65. https://doi.org/10.51989/nul.2024.5.8.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню адміністративної та кримінальної відповідальності за екологічні правопорушення у сфері земельних відносин в Україні. Мета дослідження – проаналізувати специфіку застосування адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення екологічного законодавства в земельній сфері, зокрема встановити відмінності у правових наслідках і механізмах запобігання порушенням. Результати дослідження показують, що адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства в Україні передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, зокрема статтею 53-1, яка регулює санкції за незаконне зайняття земельних ділянок або інші порушення норм використання земель. Так, для громадян та посадових осіб передбачені штрафи, розмір яких визначається в залежності від соціального статусу порушника та ступеня заподіяної шкоди. Досліджено, що кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення у сфері земельних відносин встановлена Кримінальним кодексом України, який передбачає суворіші покарання для значних порушень, що спричиняють масштабну шкоду навколишньому середовищу. Наприклад, стаття 197-1 Кримінального кодексу карає за самовільне зайняття земельних ділянок, що призвело до значних негативних наслідків, у тому числі застосуванням штрафів або арештом. Такий підхід обґрунтований необхідністю належного реагування на випадки, що мають вагомий суспільний резонанс та загрожують екологічній безпеці. Показано, що основною відмінністю між адміністративною та кримінальною відповідальністю є серйозність порушень і їхні наслідки. Адміністративна відповідальність переважно стосується правопорушень, що не мають тривалого впливу на стан земель та навколишнє середовище, тоді як кримінальна відповідальність є необхідною для реагування на серйозні правопорушення, що значно шкодять земельним ресурсам та екологічній безпеці. Практичне значення дослідження полягає у визначенні чітких критеріїв застосування відповідальності для підвищення ефективності захисту земельних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.
26
Havrylyuk, Volodymyr, Andrii Bortnik та Roman Melymuka. "Оцінка сучасного стану осушуваних та деградованих ґрунтів Західного Полісся". Notes in Current Biology, № 2 (3 лютого 2022): 23–29. http://dx.doi.org/10.29038/ncbio.21.2.23-29.
Full textAbstract:
У роботі проаналізовано й оцінено якість агроекологічного стану ґрунтового покриву осушуваних та деградованих земель зони Західного Полісся, з метою підвищення, а подекуди й відновлення родючості цих земель. Визначено екологічну ситуа-цію досліджуваних ґрунтів за результатами отриманих аналізів стосовно вмісту радіоактивних сполук, зокрема цезію-137, проведе-но дослідження задля визначення вмісту важких металів у ґрунтовому покриві та здійснено агрохімічний аналіз ґрунту.За результатами досліджень встановлено, що: 1) навіть у зоні радіаційного забруднення не спостерігаються землі із надзви-чайною екологічною ситуацією, а показники не перевищують 15,1 Бк/м2; 2) важкі метали не перевищують гранично допустимі но-рми, а подекуди перебувають у дуже малих кількостях та потребують поповнення; 3) для підвищення продуктивності осушуваних земель потрібно підвищувати вміст елементів живлення у ґрунтовому покриві, адже вміст азоту у ґрунті на дуже низькому та низь-кому рівні, вміст фосфору коливається від дуже низьких до середніх значень, а вміст калію є нижчим за середні значення.Також проведено дослідження, спрямовані на визначення реакції ґрунтового середовища. Результати аналізів показали знач-ну неоднорідність, оскільки показники коливалися від дуже кислих до слаболужних показників, проте більшість досліджуваних ґрунтів характеризується середньокислою та слабокислою реакцією ґрунтового середовища.
27
Дудич, Г. "ОБҐРУНТУВАННЯ ЗЕМЛЕВПОРЯДНИХ ПРОЄКТНИХ РІШЕНЬ ПРИ РОЗРОБЛЕННІ КОМПЛЕКСНОГО ПЛАНУ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ". Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and Construction, № 25 (23 грудня 2024): 198–202. https://doi.org/10.31734/architecture2024.25.198.
Full textAbstract:
Обґрунтовано землевпорядні проєктні рішення при розробленні комплексного плану просторового розвитку територій, що враховуватиме економічні, екологічні та соціальні аспекти з метою забезпечення сталого розвитку та раціонального використання земельних ресурсів. Визначено землевпорядні проєктні рішення, проблеми розвитку землеустрою на рівні територіальних громад та управління їхнім комплексним розвитком, що є актуальною науковою проблемою, вирішення якої може забезпечити реалізацію розвитку сільських територій. Досліджено сучасний землеустрій та землевпорядкування, що є багатогранною діяльністю, яка охоплює наукове обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, організацію раціонального використання і охорони земель, регулювання земельних та екологічних відносин, формування сталого землекористування та раціональної системи землеволодіння. Розкрито інформацію, яку містять землевпорядні заходи перспективного використання земель, що формуються на основі розроблених проєктних рішень. Виокремлено умови примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної потреби. Доведено, що під час розроблення комплексного плану просторового розвитку територій необхідно проаналізувати сучасний стан та запропонувати проєктні землевпорядні рішення. У результаті об’єкти, які можуть бути відчуженими, відображають на схемі землевпорядних заходів із перспективного використання земель, що передбачає виконання етапів з аналізу сучасного стану території, визначення зон для житлової, комерційної, промислової, сільськогосподарської та рекреаційної діяльності, а також урахування природоохоронних та історико-культурних аспектів для ефективного використання земельних ресурсів і сталого розвитку територій.
28
ВАЩУК, Вікторія, Соломія ПИСАРЕВСЬКА та Зіновій ЯРЕМКО. "УСВІДОМЛЕННЯ МОЛОДДЮ ЕКОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ ВІЙНИ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 1 (7 червня 2024): 32–37. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2024-1-5.
Full textAbstract:
Повномасштабне вторгнення рф до України з 24 лютого 2022 року завдало і продовжує завдавати величезної шкоди не лише людям та інфраструктурі населених пунктів, де тривають бойові дії, але й навколишньому природному середовищу не тільки України, а й сусідніх країн та клімату Землі в цілому. Ці згубні наслідки для довкілля матимуть не лише короткостроковий, а й довгостроковий ефект. Тому важливим моментом є усвідомлення населенням згубного впливу результатів бойових дій на екологічний стан нашої країни, бо воно сприятиме швидшому відновленню навколишнього природного середовища після закінчення війни. Проведенo опитування студентів різних напрямів підготовки щодо їхнього усвідомлення та сприйняття екологічних наслідків війни в Україні. Переважна більшість студентів вказує, що війна перш за все вплинула негативно на їхній психологічний стан, проте окремі студенти стверджують, що війна ніяк не вплинула на них. Критичними наслідками війни студенти назвали можливість радіоактивного забруднення території України внаслідок можливого обстрілу Запорізької АЕС, а також мінування значної території нашої країни. Студенти недооцінюють згубний вплив забруднення атмосферного повітря, хоча за моніторинговими даними розраховані збитки від забруднення повітря значно переважають усі інші збитки. В більшості опитані студенти вважають, що інформування населення щодо екологічних наслідків війни є недостатнім. Тому ефективну систему моніторингу стану довкілля, яка б дозволила зафіксувати фактичний обсяг завданої шкоди довкіллю, важливо доповнити підвищенням рівня усвідомлення населенням реального екологічного стану з метою запровадження найефективніших заходів, щоб уникнути подальшого погіршення ситуації та відновлення екосистем до безпечного стану як для людини, так і для дикої природи.
29
ШЕВЧУК, Т. А. "ЗАХИСТ ДОВКІЛЛЯ В КОНТЕКСТІ ПРОТИДІЇ ЗБРОЙНІЙ АГРСІЇ РОСІЇ: КРИМІНОЛОГІЧНИЙ ВИМІР". Вісник Кримінологічної асоціації України 32, № 2 (2024): 274–82. http://dx.doi.org/10.32631/vca.2024.2.18.
Full textAbstract:
Повномасштабне вторгнення рф являє собою суттєву загрозу для екологічної безпеки України, як елементу національної безпеки у внутрішньодержавному та міжнародному її вимірах. Сучасна екологічна ситуація в Україні фактично є кризовою саме через активні воєнні дії та пов’язаний із цим негативний, згубний вплив на природнє середовище. Внаслідок збройної агресії рф шкода завдається землі, ґрунтам, атмосферному повітрю, земельному фонду України, водними ресурсам, надрам, лісовому фонду, об’єктам природно заповідного фонду, через що довкілля можна вважати жертвою збройного конфлікту. На підставі результатів аналізу наукової літератури, судової практики, положень нормативно-правових актів у сфері охорони довкілля обґрунтовано необхідність: адаптації кримінального законодавства України до загроз безпековому стану довкілля в контексті повномасштабної воєнної агресії росії проти України; реалізація заходів із забезпечення захисту та відновлення порушених екологічних прав та інтересів населення в Україні в умовах війни; забезпечення фіксації фактів вчинення кримінальних правопорушень проти довкілля в результаті російської агресії на тимчасово окупованих територіях України; оцінки негативного впливу на довкілля в результаті повномасштабного російського вторгнення та прогнозування наслідків війни в середньо та довгостроковій перспективі; забезпечення правильної фіксації злочинів проти довкілля у відповідності до вимог міжнародних судових інституцій з метою встановлення справедливості та притягнення до відповідальності за екологічну шкоду, спричинену воєнними діями, та забезпечення включення збитків довкіллю до міжнародного реєстру збитків.
30
Клименко, М. О. "СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ БАСЕЙНУ РІЧКИ ГОРИНЬ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (29 березня 2012): 69–73. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2012.01.16.
Full textAbstract:
Наведенні результати досліджень із вивченняагроекологічного стану земель сільськогосподар-ського призначення басейну річки Горинь за показ-никами екологічної стабільності, рівня антропо-генного навантаження та стану агроландшафтів.Установлено, що відносно задовільним станомхарактеризуються лише райони басейну, які відно-сяться до зони полісся, а найбільш вразливою і не-стабільною є територія зони лісостепу, що пере-буває у незадовільному та критичному екологіч-ному стані, має підвищений рівень антропогенногонавантаження, низьку екологічну стабільність івисоку трансформацію природних екосистем.
 Aiming results of researches from the study of theagrarian ecological state of earths of the agriculturalsetting of river of Goryn' basin on the indexes ofecological stability, level of the anthropogenic loadingand state of agrarian landscape. It is set that relatively thesatisfactory state is characterize territories of districtswhich belong to the area of Polesya, and the mostvulnerable and unstable are territories of districts of areaof Forest-steppe.
31
Толочко, Світлана, та Наталія Шевченко. "ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК КУЛЬТУРИ МИРУ В УКРАЇНЦІВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 1, № 1 (103) (2022): 247–54. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2022-103-1-247-254.
Full textAbstract:
Стаття містить результати наукових досліджень щодо особливостей формування навичок екологічної безпеки як складника культури миру в українців у контексті соціальних викликів під час війни в Україні. Проаналізовано стан сформованості екологічної компетентності громадян у контексті воєнних дій та засвідчено достатній теоретичний рівень сформованості екологічної компетентності, але низький ступінь здатності практично застосувати знання щодо парадигми безпекової поведінки та реалізації здоров’язберігаючої компетентності в складних екологічних обставинах. Розглянуто теоретичні та практичні аспекти значущості поняття «культура миру» як взаємної безпеки людства в усьому її різноманітті з глибоким відчуттям ідентичності видів і спорідненості із живою землею та відсутністю потреби в насильстві. Визначено екологічну безпеку як рівень захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, зумовлених антропогенними чи природними чинниками. Проаналізовано Програму дій з питань культури миру Генеральної Асамблеї ООН та визначено вимоги до забезпечення культури миру (повага до життя, припинення насильства, повага до суверенітету й територіальної цілісності, прав і свобод людини, мирне врегулювання конфліктів, потреби розвитку та екології нинішніх і майбутніх поколінь задля сталого розвитку). Схарактеризовано особливості безпекової соціальної взаємодії з іншими людьми, безпекової повсякденної діяльності в контексті формування екологічної культури як складника культури миру під час війни в Україні. Актуалізовано потребу розвивати вміння використовувати здобуті знання у власній здоров’язабезпечуючій діяльності, зокрема і під час відновлення територій, постраждалих внаслідок бойових дій.
32
Kovalevskii, Sergii, Yuri Marchuk, Konstantin Maevsky, Olexander Kurdyuk та Sergii Kovalevskyi. "Стан лісових ділянок Житомирського ОУЛМГ, пошкоджених внаслідок видобутку бурштину". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 17 (25 жовтня 2018): 133–40. http://dx.doi.org/10.15421/411828.
Full textAbstract:
Оцінено стан лісових ділянок Житомирського ОУЛМГ, які зазнали пошкоджень внаслідок незаконного видобутку бурштину. За результатами аналізу встановлено найпоширеніші типи лісорослинних умов і типи лісу, які зазнали пошкоджень. З’ясовано, що внаслідок незаконного видобутку пошкоджено та знищено низку територій, що мають статус заказників місцевого та загальнодержавного значення. Наведено узагальнені дані про географію сучасного розміщення покладів бурштину на території Українського Полісся. Зазначено передумови виникнення проблеми незаконного видобутку бурштину. Наведено перелік територій, де активність самовільних старателів є найбільшою. Визначено основні екологічні, економічні та соціальні наслідки незаконного видобутку бурштину, описано специфіку ушкоджень. Встановлено, що питання рекультивації та, зокрема дендрорекультивації лісових земель, порушених унаслідок несанкціонованого видобутку бурштину на території Українського Полісся, є новим і не має аналогів у світі. Перші наукові публікації з цього питання почали з’являтися лише три роки тому, їхніми основними напрямами є супутниковий моніторинг порушених територій та оцінювання екологічних наслідків і економічних збитків, завданих несанкціонованим видобутком бурштину. Необхідними передумовами для ефективних заходів з рекультивації порушених територій є: об’єктивна оцінка масштабів та наслідків порушень; здійснення аналізу основних типів порушень ґрунту та лісових ценозів; встановлення особливостей та стимулювання природного відновлення рослинності на деградованих територіях; дослідження впливу абіотичних екологічних чинників на процеси поновлення рослинного покриву.
33
Наконечний, Владислав, Світлана Гунько та Олександра Бєлянська. "Дослідження диференційної міграції мангану у сільськогосподарських землях шляхом комплексування методів". International Science Journal of Engineering & Agriculture 2, № 2 (2023): 153–65. http://dx.doi.org/10.46299/j.isjea.20230202.15.
Full textAbstract:
Екологічні дослідження урбанізованих територій та оцінка стану навколишнього середовища є пріоритетними напрямками науки сьогодення. Їх актуальність обумовлена необхідністю виявлення факторів і причин формування екологічної ситуації в екосистемах, виділення пріоритетних проблем і вивчення просторової диференціації урбанізованих територій з метою створення безпечного та комфортного середовища проживання населення. У більшості випадків сучасна оцінка якості навколишнього середовища базується лише на статистичних даних (рівень викидів, концентрація мікроелементів в ґрунті та ін.), які є доступними достатньо широкому колу суспільства, але не можуть повністю представити реальну екологічну ситуацію та надати уявлення про особливості просторової структури забруднення території. Манган розповсюджений в ґрунтах у вигляді оксидів і гідрооксидів, що осіли як на ґрунтових частках, так і у вигляді конкрецій різного діаметра. В процесі вивітрювання двовалентний марганець переходить в карбонат або в бікарбонат. Манган накопичується у верхньому горизонті більшості ґрунтів; це накопичення особливо чітке в ґрунтах лісової зони. Проведеними дослідженнями підтверджено, допоки важкі метали тісно пов’язані зі складовими частинами ґрунту і важкодоступні, їх негативний вплив на ґрунти і навколишнє середовище буде незначним. Однак, якщо ґрунтові умови дозволяють перейти важким металам в ґрунтовий розчин, з’являється пряма загроза забрудненню ґрунтів, виникає можливість проникнення їх в рослини. Проведені дослідження сільськогосподарських земель, що знаходяться навколо регулюючих басейнів геофізичним методом природного імпульсного електромагнітного поля Землі, дозволили встановити положення зон фільтрації води у прилеглих до басейну ґрунтах та напрямок міграції вод, що містять розчинену форму мангану, проаналізовано характер протікання цих процесів та можливі наслідки.
34
Furdychko, Orest, Oksana Drebot, Nina Palianychko, Stepan Dankevych та Yoshihiko Okabe. "Еколого-економічна звітність як індикатор стану лісогосподарського землекористування". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, № 2 (2021): 219–50. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.02.12.
Full textAbstract:
Мета. Мета статті – здійснити теоретико-методичне обґрунтування повноти, доступності й прозорості показників еколого-економічної звітності лісогосподарських підприємств як індикатора стану лісогосподарського землекористування в контексті збалансованого розвитку (на прикладі Малого Полісся України); з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки між окремими показниками, що характеризують перебіг певних процесів у лісогосподарському землекористуванні. 
 Методологія / методика / підхід. Теоретичні та методологічні основи дослідження базуються на аналізі набору еколого-економічних показників звітності лісогосподарських підприємств як індикаторів стану використання земель лісогосподарського призначення в контексті збалансованого розвитку. Використано методи: діалектичний метод пізнання для аналізу законодавчих і нормативних актів та наукових праць учених щодо проблематики збалансованого використання земель лісогосподарського призначення; метод аналогій (перенесення впливів, що були виявлені на інших територіях з аналогічними об’єктами та властивостями, на територію, яка розглядається); аналіз найбільш актуальних проблем доступності для громадськості показників стану використання земель лісогосподарського призначення; кореляційного аналізу – при визначенні тісноти зв’язку між статистичними характеристиками показників використання земель лісогосподарського призначення; синтез і логічне узагальнення концептуальних основ необхідності й передумов удосконалення еколого-економічних показників; монографічний – для виявлення чинників удосконалення показників; абстрактно-логічний – теоретичні узагальнення та формулювання висновків. У дослідженні для оцінки доступності інформації щодо стану лісогосподарського землекористування використовувався кількісний аналіз із використанням даних із первинних та вторинних джерел. У цьому дослідженні проаналізовано не значення показників звітів, а те, як вони структуровані та яку інформацію вони містять. 
 Результати. Досліджено повноту, доступність і прозорість системи показників еколого-економічної звітності лісогосподарських підприємств на прикладі Малого Полісся України. Робота досліджує з точки зору збалансованого землекористування практику в області звітності з використанням даних державних та комунальних лісогосподарських підприємств Малого Полісся України, онлайн-сервісу ProZvit (у вільному доступі база даних по підприємствам з 2016 р.). Досліджена величина кореляційної залежності між статистичними характеристиками окремих показників використання земель лісогосподарського призначення дає можливість на підставі об’єктивно наявного причинно-наслідкового зв’язку між явищами та показниками виявити перебіг певних позитивних чи негативних процесів у лісогосподарському землекористуванні. На основі аналізу за оприлюдненими в інтернет-джерелах даними висвітлено окремі недоліки набору доступних для громадськості показників, зокрема необхідність їх актуалізації з урахуванням законодавства Європейського Союзу. Результати цього дослідження вказують на необхідність переосмислення національної спрямованості звітності із суто економічної на еколого-економічну.
 Оригінальність / наукова новизна. Запропонована структурна схема інформаційного доступу громадськості до еколого-економічних показників використання земель лісогосподарського призначення, що забезпечить повноту й прозорість, відкритість і підзвітність перед суспільством інформації про екологічні наслідки використання земель лісогосподарського призначення. Запропоновано запровадити додаткові екологічні показники звітності, які в подальшому можуть бути використані в ролі індикаторів збалансованості лісогосподарського землекористування в масштабах країни, зокрема: накопичення вуглецю в лісах і зміни такого накопичення; ступінь еродованості ґрунтів; уміст гумусу; показники продуктивності (бонітету) лісових земель залежно від ґрунтових умов у різних зонах України; показники стану популяцій видів фауни й флори, що підлягають охороні та збереженню; різноманітність видів природних ресурсів, які використовуються населенням на території планованої діяльності і в зоні її впливу; різноманітність екосистемних послуг; на доповнення до абсолютних даних застосовувати відносні показники на 1 га земель лісогосподарського призначення. Зазначені показники запропоновано включати до звітності за такими блоками: вплив на земельні угіддя й ґрунти; вплив на фауну, флору, біорізноманіття; вплив на поверхневі води; вплив на ландшафти; вплив на атмосферне повітря; накопичення вуглецю; обсяги поновлення лісів, лісокультурних робіт.
 Практична цінність / значущість. На прикладі лісогосподарських підприємств, розташованих на території Малого Полісся України, доведено, що набір економічних та екологічних показників звітності, доступної онлайн, є індикатором стану використання земель лісогосподарського призначення. На основі проведеного дослідження підготовлено підґрунтя для удосконалення інформаційної бази звітності в масштабах як країни, так і кожного лісогосподарського підприємства, окремого регіону, оскільки регіональні галузеві поліпшення сприятимуть досягненню збалансованого землекористування на рівні країни.
35
Черба, Ольга Володимирівна. "КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ ВПЛИВУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА СТАН ҐРУНТІВ УКРАЇНИ". Acta Carpathica, № 2 (2 листопада 2023): 99–106. http://dx.doi.org/10.32782/2450-8640.2023.2.11.
Full textAbstract:
Анотація. Нині в усьому світі приділяється велика увага екологічній складовій частині розвитку суспільства. Особливо це стосується негативних наслідків антропогенної діяльності, що призводять до деградації навколишнього природного середовища. У зв’язку із цим розроблено багато різноманітних підходів до оцінювання техногенного впливу на довкілля. Земельні ресурси є важливим складником навколишнього природного середовища, вмістилищем корисних копалин, джерелом харчування, місцем проживання, економічною складовою частиною життя суспільства. Це місцерозташування промислових об’єктів, населених пунктів, доріг. За умови правильного використання верхній родючий шар землі є практично невичерпним засобом виробництва харчової продукції. Однак техногенні забруднювачі, які поступово накопичуються у ґрунтах, порушують функціонування життєвих циклів найбільш чутливих видів організмів, що із часом призводить до небажаних змін екосистеми загалом. Аграрне виробництво є однією із провідних галузей економіки України та найбільшим забруднювачем земельних ресурсів і ґрунтів. Тому дуже важливо контролювати розмір антропогенного навантаження, яке чинить сільське господарство, відстежувати адмінтериторії, які відчувають найбільший вплив, і вчасно ухвалювати необхідні адміністративні рішення щодо його зменшення. Розроблено систему комплексного оцінювання впливу сільського господарства на земельні ресурси та ґрунти адмінтериторії, яку можна використовувати у звітних доповідях про стан довкілля, для ухвалення коректних управлінських рішень під час розроблення природоохоронних заходів на державному, регіональному та місцевому рівнях, для підвищення обізнаності громадян. Використаний підхід до проведення екологічної оцінки узгоджено з європейським, а саме з рекомендаціями Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй щодо моніторингу й оцінки якості навколишнього природного середовища. Використано комплекс критеріїв, які максимально повно та достовірно враховують антропогенний вплив на земельні ресурси та ґрунти. Розраховано вагові коефіцієнти для всіх компонентів системи, які враховують їх різну значимість і нерівний внесок у загальну оцінку. Проведено апробацію результатів дослідження на прикладі України за двадцятирічний період часу як частини комплексного підходу до контролю за антропогенним навантаженням на екосистему країни.
36
Легеза, Євген Олександрович, та Юлія Олександрівна Легеза. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 2 (1 серпня 2023): 116–20. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.2.19.
Full textAbstract:
Розкрито правове регулювання у сфері охорони водних ресурсів. Доведено, що за короткий історичний проміжок часу в незалежній Україні створені основи національної системи правового регулювання використання водно-ресурсного потенціалу. Однак наявність проблем у сфері його використання у процесі сучасного соціально-економічного розвитку держави потребує подальшого системного розвитку водного законодавства та його неухильного дотримання, удосконалення нормативно-правової бази з питань охорони та використання водних ресурсів. Запропоновано розробити Концепції реформування сфери охорони та відтворення вод, раціонального використання водних ресурсів та розвитку водного господарства і меліорації земель після завершення воєнного стану. Зазначеною концепцією буде мета реформування сфери охорони та відтворення вод, раціонального використання водних ресурсів та розвитку водного господарства і меліорації земель для забезпечення впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, включаючи реформування організаційної структури як Держводагентства, так і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, та передбачає впровадження ринкових засад господарювання в сфері надання послуг водопостачання та водовідведення. Акцентовано увагу, що контроль за використанням та охороною вод полягає в забезпеченні додержання всіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства. Об’єктами екологічного контролю виступають: стан довкілля та водних об’єктів, виконання заходів з охорони довкілля водокористувачами, забезпечення заходів екологічної безпеки, дотримання водного законодавства, екологічних норм і правил. Контрольна діяльність втілюється в проведенні інспекторських перевірок суб’єктів господарської діяльності, стану об’єктів довкілля з метою отримання інформації та прийняття на її основі управлінських рішень. Інституту відповідальності за порушення водного законодавства притаманні основні риси відповідальності за порушення природоохоронного законодавства. Так, у разі порушення водного законодавства винна особа може бути притягнута до дисциплінарної, цивільно-правової або кримінальної відповідальності згідно із законодавством України.
37
Rusan, V. M. "Стан та напрями підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 січня 2017): 137–45. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.01.22.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, який засвідчив екстенсивність та високу екологічну завантаженість найбільшої частки земель у структурі земельного фонду України. Запропоновано основні напрями і заходи щодо підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, які сприятимуть якіснішій реалізації їх потенціалу як однієї з основних конкурентних переваг аграрного сектору економіки України.
38
Браславська, Оксана, Олег Грицик та Томас Рожі. "ІСТОРИЧНІ ЗМІНИ ТА СУЧАСНІ ВИКЛИКИ У ЗБЕРЕЖЕННІ ЧОРНОЗЕМІВ УКРАЇНИ". Географiчний часопис Волинського нацiонального унiверситету iменi Лесi Українки, № 5 (30 квітня 2025): 22–34. https://doi.org/10.32782/geochasvnu.2025.5.02.
Full textAbstract:
У статті здійснено всебічний аналіз історичних змін, сучасного стану та можливих шляхів відновлення чорноземів України, які є одним із найцінніших природних ресурсів країни. Досліджено основні процеси деградації чорноземів, що включають скорочення вмісту гумусу, погіршення їх фізико-хімічних властивостей, а також поширення ерозійних явищ. Виявлено, що ці негативні зміни зумовлені надмірною експлуатацією земель, незбалансованим використанням агрохімічних засобів, активним землеробством і впливом кліматичних змін. Проаналізовано сучасний стан чорноземів України, акцентовано увагу на рівнях гумусу та структурній цілісності ґрунтів у різних природно-кліматичних зонах. Обґрунтовано важливість упровадження інноваційних підходів до управління станом чорноземів з огляду на їх екологічне значення й економічний потенціал. У цьому контексті було розроблено низку рекомендацій, зокрема щодо впровадження біотехнологій, які сприяють активізації процесів утворення гумусу, популяризації органічного землеробства, а також застосування сучасних ґрунтозахисних технологій. Отримані висновки сприятимуть формуванню комплексної стратегії збереження та раціонального використання чорноземів України, що забезпечить їх поступове відновлення та стане основою для сталого розвитку аграрного сектору.
39
ГУТОРОВ, Андрій, Сергій ГРОШЕВ та Андрій ГРОШЕВ. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ". Development Service Industry Management, № 3 (29 серпня 2024): 134–40. http://dx.doi.org/10.31891/dsim-2024-7(20).
Full textAbstract:
В умовах капіталізму кінцевою метою діяльності підприємця, фермера є одержання прибутку, який виступає основним джерелом розширеного відтворення. Основою сільськогосподарського виробництва є земля – специфічний актив, який до цього часу повною мірою не включений в економічний і господарський обіг. Зважаючи на особливості землі як засобу виробництва, її капіталізація відбувається нерівномірно, а вартість здебільшого недооцінена. Встановлено, що під економічною ефективністю використання земельних ресурсів необхідно розуміти загальний рівень фермерського господарювання на землі, що характеризується максимумом виробленої продукції при мінімумі витрат з розрахунку на одиницю земельної площі. У такому разі економічний ефект виражає затрати ручної і уречевленої праці, а також обумовлений економічною родючістю ґрунту. Показано, що економічна ефективність не залежить від форми реалізації економічних і земельних відносин. У розробленій типології ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств базовими її видами визначено економічну, екологічну, соціальну й техніко-технологічну ефективність. Залежно від сфери поєднання економічних інтересів формується еколого-економічна, соціально-економічна, виробничо-економічна та соціально-еколого-економічна ефективність землекористування. Остання водночас є іманентною раціональному використанню земельних ресурсів фермерських господарств. Для оцінювання рівня використання земельних ресурсів фермерських господарств нами удосконалено систему показників, що дає змогу якісно і кількісно схарактеризувати відповідний стан земель залежно від конкретного виду ефективності. Основою цієї системи є факторні (еколого-ландшафтний стан земель та інтенсивність використання земельних ресурсів) та результативні (ефективність використання землі як засобу виробництва й об’єкта господарювання) групи показників. Своєю чергою результативні показники поділяються на натуральні й вартісні, охоплюючи загальні, частинні й допоміжні набори індикаторів, що характеризує систему як цілісну, придатну для стратегічного планування й аналізу. Підтверджено, що для оцінювання ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств слід використовувати такі основні методи: розрахунково-конструктивний; метод порівнянь; балансовий метод; індексний метод; метод ланцюгових підстановок; факторний аналіз; функціонально-вартісний аналіз; нормативний метод; метод експертних оцінок; графічний метод; економіко-математичні методи.
40
Шевчук, С. М., та О. Р. Пуденко. "МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ГІС ТА ДЗЗ ПРИ ЕКОЛОГІЧНОМУ МОНІТОРИНГУ МАКУХІВСЬКОГО СМІТТЄЗВАЛИЩА В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (24 червня 2022): 165–74. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2022.02.20.
Full textAbstract:
Макухівське сміттєзвалище функціонує з 1953 р. За методиками аудиторської оцінки екологічної небезпеки полігонів та звалищ твердих побутових відходів цей об’єкт вичерпав усі можливі ресурси і є перевантаженим, належить до групи надзвичайно небезпечних. Незадовільний стан природного комплексу в зоні впливу сміттєзвалища пов’язаний з тим, що місце видалення відходів не відповідає санітарно-гігієнічним нормам, не має фільтраційного екрану, системи очищення та відводу фільтрату, експлуатується без застосування превентивних і надійних заходів ізоляції підземних вод. Використання методів геоінформаційних систем (ГІС) та дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) дало змогу здійснити моніторинг території звалища з реалізацією таких етапів: розрізнення території; спектральна характеристика природних об’єктів; з’ясування найбільших відмінностей і класифікації зображень поверхні полігону; проведення різночасового порівняння отриманих растрів та побудови тематичних карт і графіків упливу полігону на довкілля; виявлення зростання площі полігону та невідповідності супутникових знімків із даними нормативних документів; встановлення залежності пожеж, що виникають на території звалища, від концентрацій звалищних газів в атмосфері. Для оцінки екологічного стану Макухівського сміттєзвалища було застосовано функціональну крос-платформу ГІС, а саме – Quantum GIS (QGIS) 3.16. та її додатки: dzetsaka; MapSwipeTool; QvickMapServices. Були проаналізовані знімки низької та середньої розподільчої здатності від 10 до 30 м, мультиспектральні (до 12 каналів залежно від року отримання), отримані із супутників: Sentinel 2 L2A за 15 липня 2021 р. з використанням каналів 12, 11, 8; Landsat 8 L2 за 14 червня 2013 (канали 2, 3, 4, 5); Landsat 4-5 TM L2 за 12 липня 2000 р. (канали 1, 2, 3); Sentinel 5Р. У роботі представлені дослідження Макухівського сміттєзвалища як результату антропогенної діяльності людини, зроблено спробу оцінити деякі характеристики полігону твердих побутових відходів засобами ГІС та ДЗЗ, обґрунтувати заходи із підвищення екологічної безпеки в зоні впливу сміттєзвалища. Результати дослідження полягають у проведеній екологічній оцінці території Макухівського сміттєзвалища з огляду на постійні та аварійні екологічні ризики; виконано порівняльний аналіз характеристик полігону (загальна площа, особливості ґрунтово-рослинного покриву, деякі показники атмосферного повітря) засобами ДЗЗ за період з 2000 по 2021 р.; запропоновано заходи щодо зниження рівня екологічної небезпеки сміттєзвалища.
41
Богіра, М. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ". Bulletin of Lviv National Environmental University. Series Architecture and Construction, № 25 (23 грудня 2024): 184–87. https://doi.org/10.31734/architecture2024.25.184.
Full textAbstract:
Розкрито особливості проведення державного контролю за використанням і охороною земель в умовах воєнного стану. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303, здійснення заходів державного нагляду в умовах воєнного стану припинено. Перевірки можна проводити винятково на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, за наявності загрози, що негативно впливає на захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов’язань України. Проаналізовано вплив війни на використання та охорону земель і доведено, що необхідно кардинально змінити ставлення держави до охорони земельного фонду. Запропоновано заходи щодо повоєнного відновлення земельного фонду держави, враховуючи охорону від самовільного захоплення, розбазарювання, деградацію. Унаслідок припинення робіт із боротьби з ерозією ґрунтів, їхнім забрудненням, постійно зростають площі деградованих угідь. Проблеми землекористування, використання земельно-ресурсного потенціалу, екологічної напруги тощо – наслідок недосконалого управління використанням та охороною земель і потребують негайного вдосконалення, адже досить часто погіршення земель є незворотним процесом, який може суттєво вплинути на продовольчу безпеку в Україні. Запропоновано нові підходи до вирішення цих проблем. Органи влади вже розпочали дії щодо посилення охорони земель. Зокрема, 27 листопада набув чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04 вересня 2023 року №1625 «Про затвердження уніфікованої форми акту, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, та інших форм розпорядчих документів».
42
Обіход, Тетяна. "ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 2, № 67 (2023): 24–29. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.67.17839.
Full textAbstract:
Мета: розглянути проблемні питання забезпечення розмінування земель України в умовах воєнного стану задля проведення посівних робіт, знайти засоби і методи щодо подолання екологічного колапсу в країні. Методи: включають в себе як правову складову аналізу стану управління земельними ресурсами в Україні, так і емпіричні методи збору і обробки даних задля порівняння і теоретичного обґрунтування поставлених завдань. Результати: актуалізовано проблеми правового стану землекористування; окреслено екологічні проблеми України внаслідок військових дій, виділено технічну і адміністративну складову забезпечення посівних робіт. Обговорення: складові комплексного підходу щодо врегулювання землекористування як у земельному праві, так і в адміністративному праві, формування технічних методів подолання проблем щодо розмінування земель України.
43
Рубльова, Оксана Володимирівна. "ПРАВОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ". Історико-правовий часопис 23, № 2 (2024): 75–81. https://doi.org/10.32782/2409-4544/2024-2/10.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню правових особливостей юридичної відповідальності за екологічні правопорушення у сфері земельних відносин в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення України. Мета статті – провести всебічний аналіз правових особливостей юридичної відповідальності за екологічні порушення в сфері земельних відносин в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення в Україні. У ході наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання, зокрема аналіз, синтез, систематизація, порівняння, індукція та дедукція. Результати дослідження показують, що військові дії, які розпочалися у 2022 році, значно посилили екологічні загрози в Україні, спричинивши масштабне забруднення вод, атмосфери та ґрунтів. Особливо серйозними наслідками стали екологічні втрати після підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року. Для протидії цим викликам були внесені зміни до законодавчої бази, зокрема прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 326, що визначає порядок оцінки шкоди та збитків, завданих внаслідок збройної агресії. Однак, постанова має низку недоліків, таких як відсутність чітких механізмів фінансування відновлення екосистем, недостатня деталізація процесів відшкодування збитків, невизначеність термінів і відповідальності за екологічні порушення. З огляду на це, автори рекомендують удосконалення законодавства шляхом запровадження чітких визначень, механізмів і санкцій, які б регулювали екологічні правопорушення. Крім того, пропонується створити спеціалізовані екологічні суди для розгляду відповідних справ, впровадити обов’язкові екологічні аудити та розробити програми для комплексного відновлення земель, постраждалих внаслідок воєнних дій. Важливою умовою є розширення повноважень місцевих громад у прийнятті рішень щодо управління земельними ресурсами. Завершальним етапом має стати прийняття Екологічного кодексу України, який систематизує екологічне законодавство, забезпечуючи юридичну чіткість та сприяючи відновленню і захисту екосистем у постраждалих регіонах.
44
Буднік, З. М., та В. В. Грицюк. "ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ РІВНЕНСЬКОГО РАЙОНУ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 104 (2024): 3–16. http://dx.doi.org/10.31713/vs420231.
Full textAbstract:
У статті викладено короткий аналіз екологічного стану лісових екосистем Рівненського району Рівненської області. Сьогодні одна з основних проблем українських лісів – це надмірна вирубка, малий рівень заліснення, ведення військових дій. Існує багато екологічних факторів, які зменшують площу лісів, це лісові пожежі, шкідники та хвороби, стихійні лиха, незаконні рубки. Ліси всихають, хворіють, часто їх неконтрольовано рубають. Крім того, в умовах переходу до позиційної війни українські захисники та російські окупанти активно розчищали ліси, щоб розгорнути численні оборонні позиції. Хоча цей вид рубок на порядок менший за традиційні, оборонні рубки в охоронюваних природних лісах, особливо старовікових природних лісах, можуть завдати значної шкоди навколишньому середовищу. Адже чим старший основний ярус лісу, тим довше він відновлюється. Загальна площа лісів Рівненської області становить 841 тис. га. З них у користуванні Державного агентства лісових ресурсів України – 716,7 тис. гектарів, Міністерства оборони України – 12,4 тис. гектарів, землі спеціалізованих кооперативів – 59,4 тис. гектарів. Лісистість області становить 36,4%, а Рівненського району, відповідно становить 24,7%. Це значить, що найближчим часом потрібно засадити молодим лісом приблизно 2 млн га українських земель. Розширення площ лісового фонду відбувалося насамперед за рахунок занепаду сільського господарства і, як наслідок, заліснення колишніх земель сільськогосподарського призначення та земель, що вийшли із землеробського використання. Інтенсивна вирубка пристигаючих та стиглих деревостанів, особливо хвойних, призводить до зменшення площі лісового фонду та погіршення якісного складу лісів. Ліси мають надзвичайно важливе значення, вони є національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
45
Ласло, О. О., Р. В. Олепір та О. Ю. Диченко. "ОЦІНКА ПРОДУКТИВНОСТІ ҐРУНТІВ ЗА ВМІСТОМ ГУМУСУ". Podilian Bulletin Agriculture Engineering Economics, № 44 (30 вересня 2024): 38–42. http://dx.doi.org/10.37406/2706-9052-2024-3.6.
Full textAbstract:
У статті висвітлено питання моніторингу та оцінки продуктивності земель сільськогосподарського призначення, а також системи спостереження за їх станом, цільовим використанням з метою вчасного виявлення змін та уникнення негативних наслідків. Результатом досліджень є аналіз родючості ґрунтів Полтавської області у розрізі ОТГ та районів за параметром: зміни запасів гумусу. Встановлено, що за час проведення досліджень Х та ХІ турів агрохімічних обстежень ґрунтів Полтавської області, під час яких визначено вміст гумусу, зміни актуальної та обмінної кислотності та вміст основних макроелементів, окреслено заходи контролю за станом земель сільськогосподарського призначення, що дозволяє використовувати результати цих досліджень для виявлення змін стану й структури земельних угідь, ґрунтового покриву, оцінки земель, поширення ерозійних процесів та рівня екологічної стійкості ландшафтів. Дослідженнями встановлено, що вміст гумусу у Лубенському та Кременчуцькому районах середній (2,1−3,0%) і підвищений (3,1−4,0%) показники, тоді як для Полтавського та Миргородського районів характерний і високий рівень (4,1−5,0%) вмісту гумусу. Результати досліджень підтверджують що високий вміст гумусу мають ґрунти Великобагачанської (4,4%) та Карлівської (4,22%) ОТГ. Тоді як середній рівень (2,1−3,0%) вмісту гумусу відмічено у Пирятинській (2,74%), Чорнухинській (2,76%), Лохвицькій (2,97%), Гадяцькій (2,99%), Козельщанській (3,03%), Кременчуцькій (2,72%) та Кобеляцькій (3,09%) ОТГ. Шістнадцять ОТГ області мають підвищений вміст гумусу у ґрунтах, що характеризується у межах 3,1−4,0%. Результати моніторингу ґрунтів є важливим заходом при регулюванні земельних відносин. Вони використовуються для економічної та грошової оцінки земель, встановлення розмірів плати за землю, планування заходів щодо відновлення родючості ґрунтів та підвищення урожайності, коригування агротехнологій та проведення еколого-агрохімічного районування території. Його основною метою є вчасне виявлення змін у їх стані, оцінка, запобігання негативним наслідкам процесів та розроблення науково обґрунтованих систем землеробства.
46
Korotun, O. P. "ВНУТРІШНІЙ ТУРИСТИЧНИЙ ПРОДУКТ ЯК НАПРЯМ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 98 (2022): 85. http://dx.doi.org/10.31713/ve220229.
Full textAbstract:
У статті, виходячи з розуміння обмеження природно-рекреаційного потенціалу окремих територій України, обґрунтовано можливості створення нового внутрішнього туристичного продукту – рекреаційних зон, шляхом рекультивації техногенно-відпрацьованих об’єктів, що дозволило б забезпечити потребу містян у зонах відпочинку безпосередньо біля місць їх проживання, підвищити екологічну та естетичну складову територій. Досліджено світовий досвід рекреаційної рекультивації техногенно-відпрацьованих об’єктів, визначено основні негативні чинники змін стану довкілля в районах розробок корисних копалин, визначено проблематику ефективного використання техногенно-відпрацьованих об’єктів в Україні, що включає: дослідження поняття про охорону земель; визначення сутності деградованих, малопродуктивних і порушених земель; проведення характеристики рекультивації територій, порушених діяльністю людини; здійснення класифікації порушених земель для рекультивації; оцінку порушених територій за їхньою придатністю до рекультивації; визначення послідовності здійснення рекультивації; виокремлення особливостей рекультивації територій, порушених відкритими виробітками; розробку вимог до вибору напряму рекультивації земель; порядок передачі рекультивованих земель землевласнику та контроль якості рекультивації, запропоновано алгоритм створення рекреаційних зон на територіях техногенно-відпрацьованих об’єктів.Результати проведеного дослідження дали змогу визначити вигоди всіх зацікавлених стейкхолдерів від реалізації проєктів адаптивного повторного використання техногенно-відпрацьованих об’єктів, які матимуть економічне, соціальне та екологічне значення для регіонів.Рекреаційна рекультивація дасть змогу ефективно використовувати наявні місцеві туристичні і рекреаційні ресурси; стимулюватиме розвиток інфраструктури; створюватиме сприятливі умови для задоволення потреб населення в активному відпочинку, зміцненні здоров’я.
47
Петровський, Святослав. "СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ". Via Economica, № 8 (21 лютого 2025): 93–99. https://doi.org/10.32782/2786-8559/2025-8-14.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано стан і динаміку органічного виробництва у Львівській області, а саме: площу сільськогосподарських угідь під органічним виробництвом; операторів органічного ринку та їхню спеціалізацію. У довоєнний період сільськогосподарські угіддя Львівської області з органічним статусом займали 11 701 га (3,2% усіх українських земель), на яких працювало 27 операторів органічного сільського господарства (6,5% таких операторів в Україні). Незважаючи на віддаленість від бойових дій, площа сільськогосподарських земель з органічним статусом у 2022 році зменшилася на 80% (2 320 га). У 2023 році сільськогосподарські землі з органічним статусом у Львівській області становили 0,2% таких земель в Україні та 5,5% усіх її сільськогосподарських операторів, сертифікованих відповідно до органічного законодавства. Станом на березень 2024 року у Львівській області працювало 28 операторів органічного ринку (приблизна площа оброблюваних земель – 2,0 тис. га). З’ясовано, що в межах досліджуваної області активно розвивається органічне рослинництво. Зокрема 10 операторів (35,7%) займаються заготівлею органічних об’єктів рослинного світу (збиранням дикоросів) та їхньою переробкою. У галузях ягідництва / садівництва і торгівлі та харчових продуктів працює по 6 операторів (21,4%); по 3 оператори (10,7%) зайняті в галузі рослинництва (вирощування зернових) і виробляють засоби захисту рослин (добрив). У 2023 році зібрано понад 23 600 тонн ягідної органічної продукції, включаючи продукцію дикоросів та понад 900 тонн органічних зернових та олійних культур. Серед адміністративних районів Львівської області найбільшу кількість операторів органічного виробництва має Львівський район (11). На другому місці – Золочівський район (6). 4 оператори працюють у Шептицькому районі, 3 – у Яворівському, по 2 оператори – у Дрогобицькому та Стрийському районах. У Самбірському районі на даному етапі оператори ринку органічної продукції діяльність не провадять. Нами складено карти операторів органічного виробництва Львівської області станом на 2023 і 2024 роки. На внутрішньому ринку органічна продукція продається в торгових точках супермаркетів «Сільпо», «Арсен», «Ашан», «Метро», де мережі виділяють окремі полиці та відкривають цілі «органічні» відділи для продажу екологічно чистої та безпечної продукції. 13 операторів ринку органічної продукції Львівщини експортують її до країн Європи та США. З метою популяризації органічного виробництва та споживання органічної продукції у Львові проводять ярмарки та фестивалі.
48
МАМЕНКО, Олексій, Валентина ЗАНДАРЯН та Сергій ПОРТЯННИК. "ВДОСКОНАЛЕННЯ СПОСОБІВ ВИРОБНИЦТВА ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОГО МОЛОКА НА СКОТАРСЬКИХ ФЕРМАХ ТА ТЕХНОЛОГІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ І ВЕДЕННЯ ОРГАНІЧНО-БІОЛОГІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА". Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування», № 2 (5 вересня 2024): 57–66. http://dx.doi.org/10.32782/2786-5681-2024-2.07.
Full textAbstract:
Виробництво екологічно безпечної продукції рослинництва і тваринництва залишається актуальною проблемою для сталого розвитку різних країн світу. У післявоєнний період відновлення аграрного виробництва в Україні потребуватиме ефективних перевірених на практиці науково-обґрунтованих технологій ведення органічно-біологічного землеробства з виробництвом молока, мʼяса ін. продукції, котра відповідатиме вітчизняним і міжнародним стандартам якості, забезпечило стабільну зайнятість людей та експорт високоякісної продукції. Метою статті є обґрунтування виробництва екологічно безпечної продукції скотарства з дотриманням вітчизняних і міжнародних вимог, розвитку органічно-біологічного землеробства в Україні з урахуванням сьогоднішніх викликів і на післявоєнний період. Методологія дослідження базується на результатах власних дослідів з виробництва екологічно безпечного молока, моніторингу агробіогеоценозів, що проводилися в господарствах різних ґрунтово-кліматичних зон України. При проведенні наукового експерименту з дійними коровами чорно- та червонорябої молочної породи дотримувалися методів загальноприйнятих в зоотехнічній практиці, метод екологічного моніторингу екосистем застосовується постійно. Біохімічний аналіз зразків рослинного і тваринного походження на вміст макро-, мікроелементів, токсичних металів та ін. проведено методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії (спектрофотометр AAS-30). Матеріал аналізу – власні дослідження вчених, вітчизняні і міжнародні нормативно-правові документи та наукові публікації. Аналіз біометричних даних виконали з урахуванням особливостей отриманих результатів: розміру вибірки, типу розподілу даних, характеру дисперсій. Для кожної вибірки розраховано середнє значення ознаки у виборці (М) та стандартне відхилення (SD), оцінка наводиться у вигляді М ± SD. Розбіжності між середніми значеннями вважали статистично вірогідними за Р<0.05. Розрахунок проводився в пакеті програм STATISTICA версії 10.0. Досліджено екологічний стан агроекосистем лісостепу, степу, полісся, органічно-біологічного землеробства. Забруднення довкілля токсичними металами кадмієм, свинцем внаслідок техногенного впливу і бойових дій, мінування та вибухових розривів тощо негативно впливає на стан агроекосистем. Є хороші приклади ведення органічно-біологічного землеробства в господарствах України. Вироблена молочна, мʼясна продукція відповідає вітчизняним і міжнародним стандартам якості. Наукова новизна роботи полягає в тому, що було комплексно аналізовано стан органічно-біологічного землеробства в Україні і вперше запропоновано вдосконалення технології виробництва екологічно безпечного коровʼячого молока в умовах забруднення агроекосистем важкими металами. Висновки. Запропоновані нами прийоми вдосконалення технології виробництва екологічно безпечного молока за допомогою згодовування дійним коровам спеціального мінерально-вітамінного преміксу в комплексі з фітобіопрепаратом забезпечують посилення екскреції токсикантів з екскрементами і виробництво екологічно безпечного молока згідно Регламенту (ЄС) № 853/2004 і № 1881/2006. Внесення гною як органічного добрива в господарствах з органічним виробництвом потребує систематичного моніторингу за міграцією полютантів у ґрунтах сільськогосподарських угідь скотарських господарств з утримання дійних корів лісостепової і ін. сільськогосподарських зон. Компостування гною шляхом змішування з торфом, землею, соломою, тирсою більш безпечними щодо вмісту важких металів матеріалами зменшуватиме концентрацію токсикантів в органічних добривах. Органічно-біологічне землеробство і виробництво продукції скотарства має беззаперечні переваги над традиційним землеробством щодо екологічної безпеки продукції, біологічної повноцінності, високої якості. Подальші дослідження вивчення впливу інкорпорованих важких металів на вміст соматичних клітин в молоці дійних корів.
49
Мольчак, Я.О., І.Я. Мисковець та Л.М. Горбач. "Методичні підходи вирішення еколого-економічних проблем водноресурсного потенціалу". Наукові записки Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Географічні науки 2, № 3 (2022): 18–30. https://doi.org/10.5281/zenodo.6548913.
Full textAbstract:
У статті розглянуто методичні підходи основ вирішення сучасного стану водноресурсного потенціалу, раціонального використання, охорони та відтворення водних ресурсів територій. Проаналізовано проблеми в еколого-економічних системах водокористування та запропоновано ряд заходів покращення стану водноресурсного потенціалу Волинської області. Водноресурсний потенціал і, особливо його стан, повинен задовольняти соціально-економічні та екологічні вимоги суспільства та довкілля, які направлені на розробку заходів із вдосконалення територіально-галузевої структури і технологій використання вод. Розробка методичних підходів щодо вирішення еколого-економічних проблем забезпечення якісною водою населення, з метою збереження їх здоров’я, основа водноресурсного потенціалу. Міжнародне співробітництво у цій галузі, охорона вод та їх раціональне використання повинно сприяти стабільному розвитку суспільства. Чорнобильська трагедія змінила можливість сільськогосподарського використання земель. Сьогодні все більшого значення набуває необхідність у методичному підході використання еколого-економічних інструментів покращення водноресурсного потенціалу. Представлено ряд пропозицій із вирішення ефективної еколого-економічної системи використання вод.
50
Глива, Оля, та Надія Гловин. "АГРОХІМІЧНИЙ СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ДОСЛІДЖУВАНИХ АГРОГОСПОДАРСТВ СХІДНОГО РЕГІОНУ ОПІЛЛЯ". Grail of Science, № 25 (28 березня 2023): 148–54. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.17.03.2023.023.
Full textAbstract:
З метою забезпечення збалансованого розвитку агроекосистем та раціонального природокористування важливе значення має перехід аграрного сектора на альтернативні методи господарювання. Організація сільськогосподарської території є першим етапом на шляху перетворення природної екосистеми в агроекосистему, а межі типів організації сільськогосподарської території формують природні кордони агроекосистем. Базою виконання роботи вибрано дослідження екологічного стану природних ресурсів сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання східного регіону Опілля, а саме агроекосистеми двох господарств, як порівняння традиційного та біоорганічного методу господарювання і впливу на екосистеми на території Бережанського регіону (Дослідження агроекосистем у ТзОВ «Жива земля Потутори» (органічний метод землеробства) с. Потутори, Бережанського регіону та ТОВ «Агропродсервіс» с. Козлів Тернопільського району. Метою є обґрунтування екологічних підходів та аналіз практичних рекомендацій щодо формування механізму розвитку екобезпечного землеробства та надання екологічної оцінки агроландшафтів для можливості органічного вирощування сільськогосподарських культур. Матеріали і методи визначення проводили згідно з методикою суцільного ґрунтово– агрохімічного моніторингу сільськогосподарських угідь України. За кількістю врожаю, фермери альтернативних господарств, в більшості випадків, не можуть конкурувати з фермерами традиційних господарств. Задовільна кількість врожаю абсолютно залежить від кількості використання гною та компосту, а також від площі, яку фермери можуть виділити для бобових культур.