To see the other types of publications on this topic, follow the link: Економічний аналіз права.
Journal articles on the topic 'Економічний аналіз права'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Економічний аналіз права.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Гаврилюк, О.О. ""Економічний аналіз права": огляд зарубіжних досліджень". Форум Права 79, № 2 (2024): 142–51. https://doi.org/10.5281/zenodo.10114537.
Full textAbstract:
<strong>Постановка проблеми.</strong> Міцний взаємозв’язок, що перманентно існує між правом та економікою, потребує в умовах сьогодення більш глибокого осмислення. При цьому на рівні юридичної та економічної наук вже відносно тривалий час робляться спроби поєднання методології обох напрямків для дослідження юридичних та економічних актів суспільних відносин. У зв’язку з цим огляд зарубіжних досліджень за напрямом "економічний аналіз права" здатний більш широко розкрити специфіку еволюції розгляду права з позицій економічної науки, а тому і сприяти ефективній інтеграції методології економічної науки у вітчизняні юридичні дослідження, присвячені у тому числі ефективності права. <strong>Метою </strong>статті є визначення особливостей зарубіжних досліджень за напрямком "економічний аналіз права", зокрема в аспекті предмету наукового аналізу, методологічної платформи та ракурсу його проведення. <strong>Методи.</strong> Дослідження будується на історичному методі, використання якого дозволило розкрити послідовність розвитку наукового напрямку "економічний аналіз права" у працях зарубіжних вчених. У ході розгляду змісту наукових досліджень використано методи аналізу та синтезу посередництвом яких диференційовано юридичний та економічний компоненти відповідних робіт і водночас здійснено умовне об'єднання досліджень у межах юридичного напрямку з одного боку, і економічного – з іншого в залежності від методологічної платформи дослідження. Також використано порівняльний метод (при співставленні робіт між собою за критеріями предмету та методології). <strong>Результати.</strong> Показано, що колискою для "економічного аналізу права" як напрямку наукових досліджень виступила зарубіжна юриспруденція. Напрям започатковано Р.А. Познером – американським суддею посередництвом однойменної монографічної праці 1973 року. Однак, незважаючи на це, у подальшому напрям почав активно розвиватися економістами, що дозволяє сучасним вченим-правникам умовно диференціювати два напрямки у межах одного вектору: "економіка та права" та "економічний аналіз права". <strong>Висновки.</strong> Розвиток наукового напрямку одночасно юристами та економістами призвів не до створення "гібридної" дослідницької методологічної платформи, а до фактичної диференціації двох окремих платформ – економічної (яка будується на економічній методології з інтеграцією методології юридичної науки) та юридичної (яка будується на методології юридичних досліджень з інтеграцією економічних методів). Як наслідок, сьогодні під "економічним аналізом права" можуть "скриватися" як юридичні дослідження, у межах яких факультативно використовуються як методи економічної науки, так і суто економічні дослідження права. Це, своєю чергою, піднімає питання "чистоти" вітчизняного методологічного підходу до проведення відповідних досліджень. <strong>Problem statement.</strong> The strong relationship that exists permanently between law and economics requires a deeper understanding in today's context. In addition, at the level of legal and economic sciences, attempts have been made for a relatively long time to combine the methodology of both areas to study legal and economic regulations of social relations. In this regard, a review of foreign studies in the area of "economic analysis of law" can more broadly reveal the specifics of the evolution of law consideration from the perspective of economic science, and therefore facilitate the effective integration of economic science methodology into national legal studies, including those devoted to the effectiveness of law. The <strong>purpose</strong> of the article is to identify the specific features of foreign research in the area of "economic analysis of law", in particular, in terms of the subject matter of scientific analysis, methodological platform and the perspective of its conduct. <strong>Methods.</strong> The study is based on the historical method, and its use made it possible to reveal the sequence of development of the scientific area of "economic analysis of law" in the works of foreign scholars. When considering the content of scientific research, the author uses the methods of analysis and synthesis, which differentiate the legal and economic components of the relevant works and at the same time conditionally combine research within the legal area, on the one part, and economic research, on the other part, depending on the methodological platform of the research. The article also uses the comparative method (comparing the works with each other by the criteria of subject matter and methodology). <strong>Results.</strong> The cradle for "economic analysis of law" as a field of scientific research was foreign jurisprudence. Richard Posner, an American judge, through his monographic work in 1973, launched the field. However, it was the economists who began to actively develop the field in the future, which allows modern legal scholars to conditionally differentiate two areas within the same vector: "economics and law" and "economic analysis of law". <strong>Conclusions.</strong> The development of this scientific area by lawyers and economists simultaneously has not led to the creation of a "hybrid" research methodological platform, but to the actual differentiation of two separate platforms –economic (based on economic methodology with integration of legal science methodology) and legal (based on legal research methodology with integration of economic methods). As a result, today the "economic analysis of law" can be used to show both legal research, which optionally uses the methods of economic science, and purely economic research of law. This, in turn, raises the question of the "purity" of the national methodological approach to conducting relevant research.
2
Гаврилюк, О.О. ""Економічний аналіз права" та "юрекономіка" (сутнісні, семантичні та методологічні аспекти)". Форум Права 80, № 3 (2024): 133–46. https://doi.org/10.5281/zenodo.12591887.
Full textAbstract:
<strong>Постановка проблеми.</strong> На початку 70-х років ХХ століття у межах юридичної думки західного світу виокремився такий науковий напрямок як "економічний аналіз права" – спроба поєднання юридичного та економічного інструментарію наукових досліджень. Своєю чергою у межах вітчизняної наукової сфери приблизно у цей же період працями В.К. Мамутова було закладено основу для напрямку юридичних наукових досліджень, що отримав назву "юрекономіка". Однак, незважаючи на зовнішню схожість, обидва напрямки розвивалися у різних умовах. Більше того, саме поєднання юридичного та економічного дослідницького інструментарію у межах одного дослідження може бути неоднорідним, що піднімає проблему можливої диференціації методологічних платформ наукових пошуків. <strong>Метою </strong>статті є визначення сутнісних, семантичних і методологічних аспектів дивергенції та конвергенції таких наукових напрямків як "економічний аналіз права" та "юрекономіка". <strong>Методи.</strong> використано методи аналізу та синтезу, які дозволили визначити природу зв'язку економіки та права, й встановити особливості методології юридичної та економічної наук і специфіку їх можливого поєднання. Порівняльний метод дозволив на рівні сутнісних особливостей і семантичних проявів зіставити "економічний аналіз права" та "юрекономіку" як напрямки досліджень. Також використано методи лінгвістичного аналізу, які дозволили провести семантичну диференціацію між "економічним аналізом права" та "юрекономікою". <strong>Результати.</strong> Встановлено, що економіка та право перебувають у перманентному зв’язку між собою. Економіка являє собою господарську систему у якій діють об’єктивні закони, що отримують відображення у економічних явищах та процесах. Своєю чергою право, перебуваючи під впливом економіки, здатне водночас впливати на економіку, виконуючи стосовно неї інструментальну функцію через регулювання суспільних відносин. Найбільш міцний зв'язок економіки та права у юридичній сфері проявляється у контексті господарського права положення якого забезпечують правовий господарський порядок, а тому і реалізацію економічної політики держави. <strong>Висновки.</strong> Визначається можливість дослідження у межах "юрекономіки" економічних аспектів права з точки зору господарсько-правового регулювання суспільних відносин. Водночас при наданні переваги економічним методами дослідженні у межах юрекономіки як напрямку досліджень, виявляється за можливе виокремлення "юридико-економічного аналізу права" як методологічної платформи, що будується на юридичній методологічній основі, модифікованої інструментами пізнання, характерними економічній теорії та економічному аналізу. <strong>Problem statement.</strong> In the early 70s of the XX century, within the legal thought of the Western world, such a scientific trend as "economic analysis of law" emerged as an attempt to combine legal and economic research tools. In turn, within the national scientific sphere, around the same period, the works of Valentyn Mamutov laid the foundation for the area of legal research called "legal economics". However, despite the external similarities, both areas developed in different conditions. Moreover, the very combination of legal and economic research tools within one study may be heterogeneous, which raises the issue of possible differentiation of methodological platforms for scientific research. The <strong>purpose</strong> of the article is to determine the essential, semantic and methodological aspects of divergence and convergence of such scientific areas as "economic analysis of law" and "legal economics". <strong>Methods.</strong> The article uses the methods of analysis and synthesis, which allowed, on the one part, to determine the nature of the relationship between economics and law, and, on the other part, to establish the peculiarities of the methodology of legal and economic sciences and the specifics of their possible combination. The comparative method made it possible to compare "economic analysis of law" and "legal economics" as areas of research at the level of essential features and semantic ones. In addition, the study used the methods of linguistic analysis, which allowed for a semantic differentiation between "economic analysis of law" and "legal economics". <strong>Results.</strong> It is established that economics and law are in permanent connection with each other. The economy is a system in which objective laws operate and are reflected in economic phenomena and processes. In its turn, law, being influenced by the economy, is able to simultaneously influence the economy by performing an instrumental function in relation to it through the regulation of social relations. The strongest connection between economics and law in the legal sphere is manifested in the context of economic law, the provisions of which ensure the legal economic order and, therefore, the implementation of the State's economic policy. <strong>Conclusions.</strong> The author determines the possibility of studying economic aspects of law within the framework of "legal economics" from the perspective of economic and legal regulation of social relations. Moreover, while giving preference to economic methods of research within legal economics as a research area, it appears possible to distinguish "legal and economic analysis of law" as a methodological platform built on the legal methodological basis, modified by the tools of cognition characteristic of economic theory and economic analysis.
3
Дикий, Анатолій Петрович. "Економічна злочинність як загроза економічній безпеці держави: понятійно-змістовні положення та властивості". Економіка, управління та адміністрування, № 4(102) (30 грудня 2022): 3–17. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2022-4(102)-3-17.
Full textAbstract:
Економічна злочинність безумовно впливає на систему економічної безпеки держави, адже є деструктивним фактором, що руйнує систему економічних відносин різних рівнів як зсередини, так і ззовні. Зважаючи на те, що економічна злочинність знаходиться в об’єктно-предметному полі економічних наук та є загрозою економічній безпеці держави, її варто внести в поле економічних наук, що вивчають економічну безпеку держави. Аналіз наукових джерел дав можливість згрупувати усі підходи відповідно до того як їх тлумачать автори, а саме: кримінально карані корисливі діяння; вид злочинів; протиправна діяльність; соціально-економічне явище; умисні корисливі злочини; діяння у сфері економічних відносин; порушення інтересів; джерела тіньової економіки; корисливі зазіхання; навмисні або необережні діяння. Аналіз наведених підходів до тлумачення змісту поняття «економічні загрози» дав можливість виявити його багатовекторність, через те, що економічні злочини є об’єктом різних галузей права, зокрема, господарського, земельного, екологічного, адміністративного, міжнародного та кримінального; економічні злочини знаходяться на перетині інтересів сукупності учасників суспільних відносин, а саме: підприємств; державних органів; фінансово-кредитних установ; міжнародних організацій; громадських організацій; громадян та груп осіб; економічні злочини є об’єктом дослідження сукупності наук, зокрема, економічних, соціальних, юридичних, державного управління, технічних. Усвідомлення об’єктно-предметного поля визначення економічної злочинності дало можливість запропонувати під економічними злочинами розуміти загрози економічній безпеці держави, що полягають у здійсненні протиправної економічної діяльності (економічні процеси, відносини, операції) або порушення вимог щодо легальної економічної діяльності для задоволення корисливих інтересів особи або групи осіб.
4
Мацелюх, Н. П., та І. А. Максименко. "ІНСТРУМЕНТАРІЙ НЕОКЛАСИЧНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ ПРАВА". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 2 (27 лютого 2018): 91–98. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.2.2018.91-98.
Full textAbstract:
Економічна теорія права – особливий науковий напрям із своїм власним предметом і методологією. Предметом дослідження економічної теорії права є економічна поведінка, що здійснюється в умовах правових обмежень, та економічна логіка виникнення і функціонування правових норм. У статті досліджено етапи становлення економічної теорії права, розкриті основні передумови економічного аналізу права, можливості використання інструментарію неокласичної економічної теорії в економічній теорії права. Доведено, що в системі понять неокласичної економічної теорії право стає способом обмеження, який компенсує недоліки ринкової економіки і допомагає їй відтворювати конкурентні переваги. Зазначена теорія досліджує економічну сутність правових обмежень, що виявляються в їхньому впливі на ціни, наявності альтернативних витрат, у змінах попиту та пропозиції економічних ресурсів. Судові рішення стають допоміжним способом досягнення ринкової ефективності, а критерієм застосування правових норм виступає економічний результат від їхнього використання.
5
Antonova, Liudmyla, та Ljudmyla Ivashova. "Сутність прав інтелектуальної власності відповідно до положень хартії основних прав Європейського союзу". Public Administration and Regional Development, № 18 (29 грудня 2022): 1018–39. http://dx.doi.org/10.34132/pard2022.18.02.
Full textAbstract:
У статті теоретично висвітлено європейські підходи до розуміння сутності прав інтелектуальної власності відповідно до положень Хартії основних прав Європейського Союзу на основі європейської судової прецедентної практики у сфері прав інтелектуальної власності. Сутність прав інтелектуальної власності розглянуто саме у межах Європейського Союзу. Визначено що найактуальнішими видами прав інтелектуальної власності в Європейському Союзі є авторське право, патенти та права на товарні знаки. З’ясовано що ексклюзивність та винагорода є двома основними визначальними ознаками прав інтелектуальної власності в ЄС. Встановлено зв'язок між функціями і видами прав інтелектуальної власності. Виявлено, що головною функцією прав інтелектуальної власності є економічна. У зв’язку із цим здійснено ґрунтовний аналіз сутності статті 17 Хартії основних прав Європейського Союзу, що має суто економічний характер. Розкрито абсолютну та відносну теорію сутності. Зауважено що поняття сутність не застосовується систематично, а зазвичай лише у випадках, де є необхідність підкріплення відповідної аргументації. Проаналізовано низку судових справ Суду Європейського Союзу щодо трактування сутності прав інтелектуальної власності. У результаті чого виявлено, що Суд Європейського Союзу не підтримує абсолютну теорію сутності прав у сфері інтелектуальної власності. На прикладі Німеччини, як одного із «правових стовпів» європейського співтовариства, розглянуто як сутність розуміється у національній правовій системі та конституційних традиціях міжнародного права з прав людини.
6
Tkach, Mykola, Anatolii Loishyn та Serhii Kondratiuk. "Вплив рівня розвитку освіти та права на економічний потенціал країни". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 6 (2020): 57–66. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.6.6.
Full textAbstract:
Стаття є цікавою для фахівців в економічній сфері, які займаються дослідженням проблем розвитку економічного потенціалу країни. Метою статті є дослідження закономірностей у розвитку економічного потенціалу країни та його залежність від ступеню розвитку освіти, науки та права в державі. Поставлене наукове завдання вирішувалося шляхом порівняння економічного розвитку деяких країн світу та розвитку їхньої системи освіти та права.
 В процесі досягнення мети дослідження використані наступні методи наукового пізнання: історичної аналогії, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, системного підходу.
 Проведений аналіз джерел свідчить, що питанням впливу освіти та права на розвиток економіки країн приділяється надзвичайно велика увага всесвітньо відомих вчених економістів ще з початку XVII ст. і закінчуючи теперішнім часом. В даній науковій праці показано, що саме розвиток освіти та її масове розповсюдження є передумовою розвитку науки та лібералізації права, а в сукупності і передумовою економічного розвитку країни. На прикладі таких розвинутих світових країн, як США, Великобританія, Франція, Німеччина, та ін. виявлені певні фактори, які сприяли розвитку способів передачі і розвитку знань в цих країнах. Проведено аналіз рейтингу університетів світу, світового індексу правосуддя та економічного благополуччя деяких країн світу.
7
Андрощук, Г. "Значення індустрій авторського права і суміжних прав в Україні: економічний аналіз". Інтелектуальна власність, № 4 (2011): 17–24.
Find full text
8
Ніколаєв, Є. "Економічний аналіз специфікації авторського права як форми інтелектуальної власності". Економічна теорія, № 3 (2007): 13–20.
Find full text
9
Ніколаєв, Є. "Економічний аналіз специфікації авторського права як форми інтелектуальної власності". Економічна теорія, № 3 (2007): 13–20.
Find full text
10
Ніколаєв, Є. "Економічний аналіз специфікації авторського права як форми інтелектуальної власності". Економічна теорія, № 3 (2007): 13–20.
Find full text
11
Тимошевич, М. М. "ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ СУБ’ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ЗАЙНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ". Juridical science 2, № 3 (2020): 82–90. https://doi.org/10.32844/2222-5374-2020-105-3-2.11.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що право на підприємницьку діяльність дає змогу громадянам обирати шлях самозайнятості, що зменшує рівень безробіття та підвищує соціальну мобільність. Люди отримують можливість самостійно формувати свій економічний добробут, що позитивно впливає на рівень життя в державі та суспільстві. Важливим також є те, що підприємці, створюючи власні бізнеси, забезпечують зайнятість інших громадян, тим самим підвищуючи рівень економічної активності в державі. Важливо відзначити, що забезпечення реалізації права на зайняття підприємницькою діяльністю покладається на низку суб’єктів, кожен з яких володіє своїм, особливим правовим статусом. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, виділено коло суб’єктів забезпечення реалізації права на зайняття підприємницькою діяльністю. Розкрито положення нормативно-правових актів різної юридичної сили, на основі чого надано змістовну характеристику правовому статусу суб’єктів забезпечення реалізації права на зайняття підприємницькою діяльністю. Проведений аналіз дав можливість відповідні суб’єкти поділити на чотири групи. Зроблено висновок, що система суб’єктів забезпечення реалізації права на зайняття підприємницькою діяльністю включає в себе чотири складові групи, кожен учасник яких має унікальний правовий статус, а саме: 1) Вищі органи державної влади, - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Комітет ВРУ з питань економічного розвитку, Комітет ВРУ з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин, Комітет ВРУ з питань цифрової трансформації України та Кабінет Міністрів України. На суб’єктів цієї групи покладаються повноваження із: формування законодавчої основи здійснення підприємницької діяльності; контролю виконання законодавства України, а також дотримання прав і свобод людини і громадянина у сфері господарювання; забезпечення організації формування державної політики, у тому числі за напрямом підприємництва; координації роботи центральних органів виконавчої влади; 2) центральні органи виконавчої влади: Міністерство економіки, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України. Це органи виконавчої влади, координовані та підконтрольні КМУ, які безпосередньо формують та реалізують державну фінансову, економічну, правову, податково-митну політику, забезпечують конкуренцію у сфері підприємницької діяльності; 3) правоохоронні органи – Національна поліція України, Державне бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки, які забезпечують попередження, припинення та запобігання адміністративним і кримінальним правопорушенням в сфері здійснення підприємницької діяльності, та які несуть найбільш негативні наслідки для суспільства, а також процесу законного і ефективного господарювання; 4) громадськість (у вигляді громадських об’єднань), діяльність якої орієнтована на досягнення фізичними та юридичними особами законних інтересів у сфері господарювання за рахунок надання консультацій, представництва, взаємодії з органами державної влади і таке інше.
12
Воловик, О. "Економічний аналіз права: потенціал та проблеми використання у правових дослідженнях". Юридична Україна, № 10 (118) (2012): 56–59.
Find full text
13
Воловик, О. "Економічний аналіз права: потенціал та проблеми використання у правових дослідженнях". Юридична Україна, № 10 (118) (2012): 56–59.
Find full text
14
Воловик, О. "Економічний аналіз права: потенціал та проблеми використання у правових дослідженнях". Юридична Україна, № 10 (118) (2012): 56–59.
Find full text
15
Воловик, О. "Економічний аналіз права: потенціал та проблеми використання у правових дослідженнях". Юридична Україна, № 10 (118) (2012): 56–59.
Find full text
16
Кот, Л. "Економічний аналіз права як засіб підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин". Підприємництво, господарство і право, № 4 (232) (2015): 36–39.
Find full text
17
Кот, Л. "Економічний аналіз права як засіб підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин". Підприємництво, господарство і право, № 4 (232) (2015): 36–39.
Find full text
18
Кот, Л. "Економічний аналіз права як засіб підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин". Підприємництво, господарство і право, № 4 (232) (2015): 36–39.
Find full text
19
Кот, Л. "Економічний аналіз права як засіб підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин". Підприємництво, господарство і право, № 4 (232) (2015): 36–39.
Find full text
20
Череп, Алла, Валентин Воронкова, Регіна Андрюкайтене та Максим Денисенко. "Соціально-економічна безпека у контексті міжнародного економічного клімату задля забезпечення конкурентоспроможності економіки". Acta Academiae Beregsasiensis. Economics, № 3 (10 вересня 2023): 172–79. http://dx.doi.org/10.58423/2786-6742/2023-3-172-179.
Full textAbstract:
Встановлено, що поняття соціально-економічної безпеки пов'язане з процесами глобалізації та інтеграції і визначає перебудову національної економіки відповідно до існуючих правил взаємодії зі світовою економікою. Міжнародні організації вказують на вразливість національної економіки та необхідність забезпечення конкурентоспроможності України, що вимагає уваги до широкого спектру економічних та неекономічних факторів у контексті управління регіональним та національним соціально-економічним розвитком. Тож, аналізуючи спектр загроз соціально-економічній безпеці, зазначаємо, що щонайменше дві третини загроз безпосередньо пов'язані з питанням конкурентоспроможності національної економіки, а третина - з нераціональною економічною політикою в соціальній та екологічній сферах. Цей виклик стосується реалізації стратегії соціально-економічного розвитку країни, забезпечення стійкого балансу між внутрішніми і зовнішніми інтересами та відстоювання стратегічних і тактичних інтересів, що вимагає дослідження соціально-економічної безпеки. Встановлено, що соціально-економічна безпека пов'язана із розвитком людського потенціалу, екологічної безпеки та забезпечення економічного розвитку на засадах інноваційної діяльності з метою забезпечення конкурентоспроможності економіки держави. Визначено, що гуманітарні, екологічні та економічні питання надзвичайно тісно взаємопов'язані. Аналіз безпеки в міжнародному економічному контексті та розробка комплексної системи управління ризиками показує, що гуманітарна безпека охоплює всі найважливіші питання, що стоять перед сучасним світом, включаючи мир, права людини, нерівність, здоров'я, харчування, освіту, зайнятість, безпеку громад та особисту безпеку, енергетику, забруднення, біорізноманіття і, звичайно ж, зміну клімату. Запропоновано основні цілі, які відповідають компетенціям інноваційної спільноти, грунтуються на доцільності формування соціально- економічної безпеки і направлені на забезпечення конкурентоспроможності економіки держави.
21
Ревенко, Анатолій Дмитрович. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ У ХХІ СТОЛІТТІ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 9 (2 вересня 2022): 141–55. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.9.2022.265456.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у розгляді концептуальних засад/принципів реалізації глобальної економічної справедливості у ХХІ столітті. Завданнями статті є виокремлення та аналіз цих засад з урахуванням наявного соціально-політичного і нормативного контексту, який виник під впливом тривалої історичної практики асиметричних економічних відносин, а також основних теоретичних підходів (розподільної справедливості, права на розвиток та підходів третього світу до міжнародного права). Дослідницька методологія спирається на доктринально-правовий підхід, який потрібний для пояснення та розуміння поточного стану міжнародного економічного правового режиму, критичний міжнародно-юридичний підхід, а також елементи системного і порівняльного аналізу, загальнонаукові методи (аналіз, синтез, узагальнення). Наукова новизна статті полягає у спробі виокремити та обґрунтувати концептуальні принципи як дійові інструменти подолання асиметрії в рамках міжнародних економічних відносин та досягнення глобальної економічної справедливості в майбутньому. У підсумку проведеного дослідження було, по-перше, виокремлено та розглянуто такі концептуальні засади глобальної економічної справедливості, як визнання та інтеграція розвитку в якості центральної мети міжнародної економічної політики; реструктуризація та операціоналізація ідеї диференційованого режиму в торговельній політиці; залучення прав людини разом із соціально-економічними, політичними та громадянськими правами до укладання міжнародних угод і пов’язаних із ним політичних питань; закріплення ідеалів прозорості та рівної участі в міжнародній економічній практиці; розширення глобальної соціальної відповідальності, яка сприяє виробленню механізмів етизації економічних практик, що їх повинні однаковою мірою дотримуватися усі учасники міжнародних ділових відносин. По-друге, доведено ефективність цих засад в якості інструментів виправлення несправедливого status quo та налагодження справедливої, чесної та сумісної з розвитком системи торгівлі, більш вигідної для світу у ХХІ столітті.
22
Артемчук, Микита Дмитрович. "АКСІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРАВА НА ПРАЦЮ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА ОСНОВА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ТА УПРАВЛІННЯ СПІВРОБІТНИКАМИ". Culturological Almanac, № 3 (21 лютого 2023): 111–17. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2022.3.15.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанням комплексного аналізу поняття «праця» крізь призму сучасних філософських досліджень. Актуальність теми зумовлена відсутністю науково-дослідних робіт, які б досліджували в межах філософської теорії онтологічні зв’язки трудових інтересів та потреб індивіда і суспільства. Мета дослідження полягає в ідентифікації аксіологічних аспектів права на працю з позиції поглиблення уявлень про закономірності змін ціннісних орієнтацій під впливом системних факторів трансформації суспільства. Обґрунтовано основні еволюційні елементи розвитку думки мислителів у відношенні аналізу феномену «право на працю». Опрацьовано економічний та соціальний підходи до розуміння вказаного поняття. Тезисно окреслено ключові характеристики. Запропоновано теорію, яка частково пояснює підвищення наукового інтересу до багатоаспектного вивчення концепту «праця». Досліджено основні марксистські ідеї та розуміння «праці» та наголошено на різноманітності видів трудової діяльності, що відображає потенційну складність цього поняття. Проаналізовано зміст суспільного розподілу праці, співвідношення «людських якостей» і «характеру виконуваної праці». Відображено наслідки від примітивності праці, відсутності суспільної користі та естетичного задоволення, що має наслідком професійне вигорання як психологічний стан. Розкрито потужний аксіологічний зміст праці як ключового елемента ціннісної системи суспільства, що знаходить відображення у соціальній дійсності, матеріальних благах, самовдосконаленні, колективному дусі, самореалізації. Окреслено коло питань, що перебувають у центрі наукових пошуків сучасних філософів. Як перспективи подальших наукових досліджень запропоновано провести комплексний аналіз трактатів представників китайської та індійської філософії з погляду права на працю.
23
Яциковський, Б., А. Чинчик, С. Голубка, С. Яремчук та Є. Буряк. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В КООРДИНАТАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (2022): 300–306. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251460.
Full textAbstract:
Анотація. Сучасний стан української економіки свідчить про те, що процес розроблення і реалізації ефективної стратегії розвитку є дуже важливим, оскільки стратегії сталого економічного розвитку України — один із найважливіших документів, що характеризують довгострокові цілі та напрями соціального розвитку України — економічний розвиток, розвиток, досягнення. Варто зазначити, що в європейських країнах такій стратегії приділяється більше уваги, вона дуже детальна. Досліджено стратегічне бачення сталого соціально-економічного розвитку України до 2030 року. Воно демонструє реформування цінностей народу України з метою досягнення балансу між економічним, соціальним та екологічним розвитком. Розвиток вітчизняної економіки є одним із пріоритетних завдань у трансформаційних умовах нашої країни. Україна має стати країною із сильною економікою та інноваційними інноваціями. Для цього потрібно, перш за все, відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке економічне зростання шляхом проекологічних дій, створити сприятливі умови для економічної діяльності та створити прозору податкову політику. Досліджено цілі сталого розвитку, а саме: боротьба з бідністю і голодом, міцне здоров’я, якісна освіта, гендерна рівність, хороша санітарія і чиста вода, поновлювана енергія, гідна робота та економічне зростання, інновації та інфраструктура, зменшення нерівності, сталий розвиток міст і громад, відповідальне споживання, боротьба зі зміною клімату, збереження морських і наземних екосистем, мир і справедливість, партнерство задля сталого розвитку. Проведено дослідження щодо місця України в міжнародних рейтингах, аналіз динаміки основних показників індексу глобальної конкурентоспроможності України, досліджено динаміку індексу економічної свободи України за 2019—2020 року. За дванадцятьма категоріями економічної свободи Україна належить до країн світу: права власності — 123, свобода від корупції — 154, свобода оподаткування — 100, державні витрати — 161, свобода заснування — 111, свобода ринку праці — 146, грошова свобода — 184, свобода торгівлі — 54, свобода інвестування — 165, фінансова свобода —160. Результати мають визначити частку кожної з чотирьох груп в індексі економічної свободи. Ключові слова: сталий розвиток, економіка, індекс, конкурентоспроможність, стратегія, національна, розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл. 10.
24
Будзин, В. Р. "ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НА ОСНОВІ МЕДИКО-ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 6 (28 грудня 2023): 22–27. http://dx.doi.org/10.32782/tnv-pub.2023.6.4.
Full textAbstract:
У статті визначено, що право на охорону здоров’я є одним із основних прав людини і широко визнано міжнародною спільнотою, про що і свідчить Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод, також відома як Конвенція про права людини, котра надає низку гарантій щодо права на охорону здоров’я. Інституції, що створюються уповноваженим державним органом у галузі охорони здоров’я, зазвичай мають на меті забезпечення базових медичних послуг для населення. Установи охорони здоров’я, які створюються іншими державними органами управління, можуть виконувати спеціалізовані функції відповідно до своїх статутних завдань. З’ясовано, що на даний час існує безліч різних інститутів, принципів їх формування, реалізованих у країнах світової спільноти, отож існує безліч показників для моніторингу розвитку, але немає інтегрального показника оцінки поліпшення якості життя та здоров’я населення. Сьогодні одним із найефективніших шляхів є соціально-економічний аналіз, що передбачає зіставлення фінансових витрат на охорону та зміцнення здоров’я населення з рівнем соціальних втрат суспільства від захворюваності та смертності як індикатора втрати здоров’я населення. Проте, з позиції ефективності прийнято розглядати систему охорони здоров’я за такими показниками: тривалість життя, смертність, захворюваність та якість життя. Обґрунтовано, що результативність системи охорони здоров’я необов’язково супроводжується її високою ефективністю. Країни з високими показниками в медичній галузі можуть мати високі витрати, в інших при достатньому фінансуванні тривалість життя населення не відповідає оптимальному рівню. Суспільне благополуччя забезпечує захист життя та фізичного благополуччя кожної людини. Доведено, що загальні норми, що містяться в Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, уособлюють важливу нормативну конструкцію для забезпечення права на охорону здоров’я. Необхідно відзначити, що система органів охорони здоров’я в державі класифікується за різними параметрами, включаючи форму власності та відомчу приналежність. Кожна установа охорони здоров’я має функції, пов’язані з наданням медико-соціальної допомоги на різних рівнях.
25
Buhas, Vasyl, та Alyona Pirogova. "АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (2020): 259–64. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0224.
Full textAbstract:
В сьогоденні питання всебічної оцінки природних ресурсів залишаються найменш вивченими. Відповідно цьому важливим та актуальним є питання економічної оцінки природних ресурсів, виступає основою ціни на природні ресурси, що дає можливість розглядати їх як одну із форм капіталу і брати участь у товарно-грошових відносинах. Об’єктивна необхідність оцінки обумовлюється дією загальних економічних законів, їх роллю та змістом у процесі виробництва незалежно від будь-якої суспільної формації, а ступінь цієї необхідності – рівнем та характером розвитку матеріального виробництва. Економічна оцінка природних ресурсів є результатом економічних розрахунків, на основі яких визначається прогноз цінності окремих компонентів природи. Вона має безперечний вплив на формування структури економіки, вибір заходів, пов'язаних з природоохоронною діяльністю, формування соціально-економічних, науково-технічних програм розвитку підприємства, регіонів, країни. Економічна оцінка також забезпечує стратегію розвитку окремого підприємства від формування затрат до розподілу прибутку, з її допомогою формуються відносини на ринку природних ресурсів та ін. Оскільки природні ресурси є основою суспільного виробництва, то економічна оцінка відіграє роль у формуванні всіх економічних зв'язків суспільного виробництва, виконує планово облікову і стимулюючу функції і в цьому контексті, безумовно, є економічною категорією. Об’єктами оцінки вартості природних ресурсів можуть бути: запаси природних ресурсів; природні об’єкти, що перебувають у власності, а також різні права, пов’язані з їхнім використанням оренда, концесія, право забудови, екосистемні послуги й екологічні блага функції, що виконуються природними об’єктами екологічний збиток. Відомі дві концепції економічної оцінки природних ресурсів: витратна, яка визначається за критерієм витрат на освоєння і використання нових ресурсів, і рентна – за критерієм народногосподарського ефекту ренти. Основа утворення ренти – якісні відмінності природних ресурсів. Економічною основою її існування, як відомо з теорії рентних відносин, є монополія держави на експлуатацію кращих за якістю природних ресурсів. За одних і тих же засобів виробництва і технологічних рішень праця у кращих умовах є більш продуктивною.
26
Свистунова, Олена Вікторівна. "СУТНІСТЬ ТА ОЗНАКИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ". Центральноукраїнський вісник права та публічного управління, № 4 (28 грудня 2023): 42–48. http://dx.doi.org/10.32782/cuj-2023-4-6.
Full textAbstract:
У статті на основі аналізу низки наукових позицій розглянуті проблемні правові питання щодо сутності конституційного права людини та громадянина на соціальний захист і його ознак. Право на соціальний захист розглядається як основне (конституційне) право людини та громадянина, оскільки воно передбачене в Конституції України та належить до групи соціальних прав, що спрямовані на задоволення соціальних потреб. Авторкою досліджені дві групи ознак цього права: по-перше, як основного права людини та громадянина України; по-друге, як окремого виду прав, що має особливі ознаки, які притаманні тільки йому. Звернено увагу, що складовими особливої правової охорони конституційного права людини та громадянина на соціальний захист є те, що такі права є невідчужуваними та непорушними, не є вичерпними та їх неможливо скасувати, мають гарантії їх реалізації, заборону їх обмеження, крім чітко регламентованих Конституцією України випадків і меж. Авторкою підкреслено, що конституційному праву на соціальний захист притаманні власні, особливі ознаки, які характеризують його як окремий вид права. Ці ознаки випливають із формулювання положень про право на соціальний захист у статті 46 Конституції України. Виокремлено основні ознаки конституційного права людини та громадянина на соціальний захист: загальні ознаки, які притаманні всім конституційним правам; особливі ознаки, які притаманні йому як окремому виду прав. Акцентовано, що розглянуті ознаки конституційного права людини і громадянина на соціальний захист дають змогу визначити його сутність. У науковій літературі соціальний захист розглядається як єдине ціле включно з економічною, соціальною та правовою складовими. Ґрунтуючись на результатах аналізу праць вітчизняних і закордонних науковців з конституційного права, авторка підкреслює, що у праві соціальний захист більшістю науковців інтерпретується як соціальна функція держави, сукупність скоординованих суспільно-державних заходів економічного, юридичного, організаційного характеру щодо гарантування та забезпечення соціальних прав громадянина.
27
Королевська, Н. "КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996 РОКУ". Юридичний вісник, № 4 (6 жовтня 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.2210.
Full textAbstract:
Мета дослідження – аналіз тек-сту Конституції України 1996 рокуз огляду на її положення з основподальшої розбудови України яксоціальної держави за допомогоюстатистичного методу (Розділи Іта ІІ).Стаття написана з викорис-танням статистичного методу(для узагальнення отриманих фак-тичних даних), а також мето-дів аналізу, синтезу, індукції(для інтерпретації отриманихстатистичних результатів).Результати. Конституція Укра-їни 1996 року містить 15 розді-лів та 16 структурних частин(додатково до розділів – ще й Пре-амбулу). Виходячи з цього, слідрезюмувати, що наявність слів ізкоренем «соціал» у 9 з 16 розділівнадає підстави навести показник56,25%. Отже, більшість струк-турних частин Основного Законумістить слова з коренем «соціал».Привертає увагу той факт, щоз 7 разів, коли ключові слова-при-кметники у Розділі ІІ застосову-ються в тому ж значенні, що у сло-восполученні «соціальна держава»,двічі воно поєднується з прикмет-ником «економічний»,Висновки. Слід вирішитипитання про те, щоб у контек-сті подальшої розбудови соціальноїдержави в Україні у двох наведе-них вище положеннях розглянутиокремо соціальні та економічні про-грами (частина друга статті 49),а також окремо – питання про«соціальні права та інтереси», про«економічні права та інтереси»(речення перше частини третьоїстатті 36) так само, як у проци-тованому фрагменті частині пер-шої статті 44.З огляду на наявні обмеженнящодо обсягу статті на цьомудоцільно завершити інтерпрета-цію отриманих статистичнихпоказників.Слід зазначити гіпотезу дослі-дження: «на конституційномурівні в Україні соціальним пробле-мам приділено не досить уваги, таксамо, як і перспективним напря-мам подальшої розбудови соціаль-ної держави» та підкреслити, щоне завжди необхідною є наявність уконституційному положенні словаз коренем «соціал» для того, щобобговорювати дотичність цьогоположення до подальшої розбудовисоціальної держави. Зокрема, ста-тистичні показники не охоплюютьнизку статей Конституції Укра-їни 1996 року, в яких йдеться просоціальні права, однак від того вонине є менш значущими для подаль-шої розбудови соціальної держави вУкраїні. Але виявлення таких поло-жень є потенціалом для подальшихтворчих розробок у цьому напрямі.
28
Мадрига, Тетяна, та Орест Борецький. "СУЧАСНІ ФОРМИ КОЛАБОРАЦІОНІЗМУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА НАЦІОНАЛЬНУ БЕЗПЕКУ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Політологія, № 18 (24 жовтня 2024): 209–18. http://dx.doi.org/10.32782/2312-1815/2024-18-20.
Full textAbstract:
У статті проведено всебічний аналіз проявів колабораціоністської діяльності в сучасному контексті, зокрема її впливу на національну безпеку. Розглянуто різноманітні форми колабораціонізму, а саме: політичний, що включає співпрацю з окупаційними режимами у сфері управління та політики; адміністративний, який передбачає взаємодію з окупаційною адміністрацією на рівні державного управління та місцевого самоврядування; військовий, що полягає у підтримці або участі у військових структурах агресора; економічний, який охоплює співпрацю в економічній сфері, зокрема в торговельних і фінансових відносинах з агресором; культурний, що стосується сприяння і пропаганди культурних ідей ворожих режимів; побутовий, що проявляється в підтримці або дружніх стосунках з окупантами в повсякденному житті. Встановлено, що діяльність колаборантів підриває суверенітет, територіальну цілісність, соціально-психологічну стабільність і міжнародну правову систему. З’ясовано, що колабораціонізм створює серйозні загрози національній безпеці, порушуючи державний суверенітет, дестабілізуючи соціально-психологічний клімат суспільства та порушуючи міжнародні норми і права людини. У статті наведено конкретні приклади колабораційної діяльності, форми її прояву та наслідки для національної безпеки. Встановлено, що колабораціонізм може сприяти реалізації агресивних планів зовнішніх сил, загрожувати соціально-психологічному благополуччю громадян і порушувати основоположні права та свободи. Визначено, що колабораціонізм являє собою серйозну загрозу для національної безпеки та суверенітету держави, особливо через його здатність підривати основи державної цілісності та територіальну недоторканість. Результати дослідження можуть бути корисні для державних органів, правозахисних організацій і наукових установ у формуванні ефективних стратегій захисту національної безпеки й забезпечення державного суверенітету. Подальші дослідження можуть зосередитися на аналізі нових форм колабораціонізму та розробці інтегрованих підходів до їх запобігання, що є критично важливим для підтримання стабільності й безпеки держави.
29
МАЛЬСЬКИЙ, Валерій. "СУЧАСНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, № 1(73) (26 червня 2024): 48–52. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2024-1(73)-7.
Full textAbstract:
Стаття зосереджена на детальному аналізі теоретичних аспектів економічної безпеки в контексті зовнішніх і внутрішніх викликів, з якими стикається Україна. У статті досліджено сучасні теоретичні підходи для оцінювання економічної безпеки, що є актуальним у зв’язку з економічними складнощами, спричиненими глобальною фінансовою кризою та військовими діями на території України. Стаття має на меті ідентифікувати та систематизувати потенційні загрози для фінансової стабільності країни та розробити стратегічні заходи для їх нейтралізації, з особливим акцентом на внутрішньому імунітеті та зовнішньому захисті від глобальної конкуренції. Стаття базується на існуючих національних та міжнародних дослідженнях, а також на первинних даних, отриманих з різних офіційних джерел, що дає змогу вносити обґрунтовані пропозиції щодо покращення фінансової безпеки на макро- та мікроекономічному рівнях. Основними принципами, на яких має ґрунтуватися національна система економічної безпеки, є права та свободи громадян, верховенство права, та ефективне використання міжнародних і національних ресурсів для захисту економічних інтересів України. Стаття покликана зробити внесок у розуміння комплексної структури економічної безпеки, оскільки пропонує інтегрований підхід до оцінки і управління ризиками, зі спрямуванням на досягнення стабільності та сталого розвитку. Дослідження економічної безпеки в умовах воєнного стану набуває особливої ваги, оскільки воєнні дії кардинально змінюють економічний ландшафт країни, створюючи нові ризики та виклики для національної стабільності. Військові конфлікти призводять до значних збитків інфраструктури, знищення продуктивних активів, втрати ринків, збільшення державних витрат на оборону, що в свою чергу може спричинити економічну рецесію або навіть колапс. Оцінка економічної безпеки дозволяє уряду та приватному сектору розробити та впровадити стратегії, які мінімізують фінансові втрати та сприяють швидкому відновленню економіки. Таке дослідження також має на меті забезпечення захисту соціально-економічних прав громадян, які особливо вразливі у кризових ситуаціях, та зміцнення інституціональної спроможності країни протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам.
30
ВАКУЛЕНКО, ОЛЕКСАНДР. "Правовий, психологічний та соціально-економічний аспекти проблеми моральної шкоди, завданої громаді". Право України, № 2018/04 (2018): 165. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-04-165.
Full textAbstract:
Проблема моральної шкоди, завданої громаді (зокрема, в разі екологічних правопорушень), встановлення факту заподіяння, чинників та міри цієї шкоди є вкрай актуальною. Питання ж компенсації моральної шкоди та методика її розрахунку належить до найскладніших у юридичній практиці. У різних країнах його вирішують по-різному; в Україні після призупинення використання методики О. Ерделевського проблема відшкодування моральних збитків набула особливої гостроти. Тим паче, коли це стосується групових позовів. У зв’язку з цим очевидною є потреба теоретичних і методологічних розробок у цьому напрямі. Метою статті є аналіз правового, психологічного та соціально-економічного аспектів проблеми моральної шкоди, завданої громаді, а також розробка (на практичній основі) альтернативного методу розрахунку її відшкодування з можливістю подальшої конвертації у грошовий еквівалент. Встановлено, що існуючий процесуальний інструментарій і правова невизначеність у матеріальному праві на сьогодні не сприяють розвитку інституту екологічних class-action в Україні, хоча право на class-action для природоохоронних не урядових громадських організацій гарантоване спеціальним законодавством (ст. 21 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та Закон України “Про громадські об’єднання”). Отже, постраждала громада може обрати групову форму захисту права, стаючи суб’єктом відшкодування. Принциповим та обов’язковим є лише зазначення меж групи за просторовим принципом, часом та іншими обставинами. Саме така група (громадська організація “Фонд подолання наслідків Васильківської трагедії”) звернулася до Асоціації психологів України (далі – АПУ) з проханням розробити методологічний інструментарій визначення розміру моральної шкоди, заподіяної постраждалим. Оскільки факт заподіяння моральної шкоди встановлює лише суд, нашим завданням було визначити обсяг моральних страждань потерпілих внаслідок техногенної катастрофи та виявити рівні вираженості посттравматичного стресового розладу. Впродовж декількох місяців таке дослідження було проведено фахівцями АПУ на основі теоретичного аналізу проблеми та методологічного обґрунтування діагностики тяжкості й глибини моральних страждань, яких зазнали члени громади. У статті докладно представлено алгоритм дослідження та його результати. На основі проведеної роботи було розроблено формулу монетизації завданих громаді моральних збитків. Базуючись на Цивільному кодексі України та загальній судовій практиці визначення моральної шкоди, ми використали низку психологічних коефіцієнтів, а за грошову основу взяли середнє арифметичне від суми мінімальних заробітних плат за час, що минув від техногенної катастрофи. У статті обґрунтовується компетентність фахового висновку за сукупними результатами проведених психодіагностичних процедур і наводиться остаточна формула монетизації моральних страждань. Аргументується також важливість соціально-психологічного та соціально-економічного аспектів проблеми.
31
ТОГОЧИНСЬКИЙ, Олексій. "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПІДГОТОВКА ОФІЦЕРІВ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 22, № 3 (2021): 193–212. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v22i3.522.
Full textAbstract:
У статті зосереджено увагу на наукових публікаціях, в яких розглянуто питання формування соціально-економічної культури та визначення змісту соціально-економічної компетентності. До змісту соціально-економічної компетентності офіцерів віднесено знання, вміння та навички, особистісні якості (правова культура, комунікабельність, вміння працювати в команді, відповідальність, прагматизм), досвід, що сприяють розумінню соціальної значущості професії, формуванню готовності до розпізнання наслідків соціальних та економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, шляхом їх аналізу. Представлений аналіз освітньо-професійних програм для підготовки в Академії Державної пенітенціарної служби фахівців за спеціальностями 081 «Право», 262 «Правоохоронна діяльність», 053 «Психологія» та 051 «Економіка». Встановлено, що освітньо-професійні програми вміщують перелік соціально-економічних компетентностей, що стосуються усвідомлення майбутніми офіцерами соціальної значущості майбутньої професії, наявності знань про основи економіки та різні економічні явища. Проведений аналіз силабусу навчальної дисципліни «Економіка та управління підприємствами установ виконання покарань» й зазначено, що простежується перевага теоретичної складової над практичною. Названо питання, які мають вивчатися курсантами та слухачами в процесі соціально-економічної підготовки. Висвітлено результати опитування 156 офіцерів, які перебували на курсах підвищення кваліфікації та окреслено перелік питань, вивченню яких вони надають перевагу. Мета статті – розкрити зміст та визначити педагогічні умови соціально-економічної підготовки офіцерів ДКВС України в системі безперервної освіти. Теоретично обґрунтовані педагогічні умови соціально-економічної підготовки офіцерів ДКВС України в системі безперервної освіти, які передбачають: використання інноваційних підходів та методик, інтерактивних форм і методів проведення занять; інтеграцію в освітній процес дисциплін, які дозволяють формувати та розвивати соціально-економічну компетентність офіцерів; забезпечення освітнього процесу належною матеріально-технічною базою; сприяння економічній самоосвіті та самовдосконаленню офіцерів, формуванню у них моральних та ділових якостей в умовах безперервної освіти.
32
Бондаренко, Вікторія Анатоліївна, та Наталія Олександрівна Пустова. "ПРИНЦИПИ ГАРАНТІЙ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ТА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ (КОНТРОЛЮ)". Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія юридична), № 1 (29 травня 2023): 11–18. http://dx.doi.org/10.32782/2311-8040/2023-1-2.
Full textAbstract:
У статті на підставі комплексного системного підходу до дослідження правових явищ здійснено аналіз чинних і таких, що втратили чинність, нормативно-правових актів, які розкривають принципи гарантій прав фізичних і юридичних осіб під час здійснення державного нагляду (контролю) в Україні. Принципи-гарантії – це закріплені нормами права належні умови для забезпечення прав і свобод, законних інтересів фізичних і юридичних осіб під час проведення державного нагляду та контролю. Актуальність теми дослідження зумовлена впливом наглядових і контрольних заходів на соціально-економічний стан країни та конкурентоспроможність економіки. Розглянуто такі принципи державного нагляду (контролю), як: пріоритетності безпеки в питаннях життя та здоров’я людини, функціонування та розвитку суспільства, середовища проживання та життєдіяльності перед іншими інтересами та цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності та підзвітності органу державного нагляду відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів; гарантування прав і законних інтересів суб’єкта господарювання; об’єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю); відкритості, прозорості, плановості та системності державного нагляду; неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду; невтручання органу державного нагляду в діяльність суб’єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду та його посадових осіб за шкоду, завдану суб’єкту господарювання; презумпції правомірності діяльності суб’єкта господарювання; орієнтованості державного нагляду на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; допущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій. Визначено, що формування принципів-гарантій державного нагляду (контролю) залежить від закономірностей економічного розвитку, а їх зміст є відображенням соціально-економічної ситуації у країні. Зазначено, що доцільно здійснювати пошук нових ефективних принципів-гарантій.
33
САВЧИН, МИХАЙЛО. "Чотири вершники трансформацій: ефективність правового регулювання економічних інституцій". Право України, № 2021/04 (2021): 89. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-089.
Full textAbstract:
У перехідних конституційних демократіях проблема ефективності правового регулювання економічних інститутів зумовлена трансформаційними процесами в політичній, економічній, соціальній та культурній сферах. Особливо гострою є взаємодія політичних та економічних факторів у функціонуванні економічних інститутів, оскільки це методологічна проблема реалізації реформ. У статті розглядається це питання крізь призму верховенства права, належного урядування та принципів пропорційності втручання в економічні свободи з метою забезпечення економічного добробуту. Це досить абстрактне формулювання питання потребує його аналізу через призму трансформації сучасної економічної системи та переосмислення функцій держави. Метою статті є визначення основних параметрів ефективності правового регулювання економічних інститутів. Доведено, що система гарантій економічних свобод базується на конституційних цінностях, які виражають консенсус щодо цільових установок учасників економічних відносин, їх цілепокладання. Ключовими факторами цього процесу є трансформація глобалізації та регіональне економічне співробітництво між державами, що змінює їхні функції. Зближення держави та приватного сектору виражається у диджиталізації економіки та зростанні ролі штучного інтелекту в економічних процесах, що дедалі більше впливає на зміст правил і процедур на ринку. Оскільки за таких умов змінюється структура професій та зайнятості, це призводить до розширення сфери інтелектуальної діяльності людства. Ключовим фактором трансформації українського конституціоналізму є відмова від постколоніальних практик управління через відносини ієрархії. Їх змінюють відносини гетерархії, які поєднують субординацію та горизонтальні зв’язки в економічній системі. Порядок визнання норм за допомогою поєднання приватного права та публічного механізму правотворення є на порядку денному. Аналогічним чином успіх економічних реформ обумовлений існуванням незалежних інституцій, що важко уявити без політико-правової складової. До таких інструментів належать судовий контроль за конституцією, неупереджене та незалежне публічне урядування, зокрема у діяльності незалежних державних установ, які рівновіддалені від політичних інститутів і ділових кіл. Економічні структури повинні брати участь у збереженні довкілля, впровадженні новітньої структури охорони здоров’я та наданні доступних і якісних адміністративних послуг населенню. Тому цінності та настанови щодо конкурентоспроможності, належної ділової практики на ринку забезпечуються інструментами економічного конституціоналізму, регуляторної держави та демократичної підзвітності. Засобами забезпечення цього є верховенство права, незалежні державні регулятори й вимоги щодо прозорості та належної процедури при ухваленні владних рішень.
34
Сироїд, Т. Л. "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАХИСТУ СЕКСУАЛЬНОГО ТА РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ'Я ЖІНОК". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 151–55. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.117.
Full textAbstract:
У статті проведено ґрунтовний аналіз міжнародно-правових актів, якими регламентовано право на сексуальне і репродуктивне здоров'я жінок, що є невід'ємним складником загального права жінок на досягнення найвищого життєвого рівня (права на здоров'я), гарантованого Міжнародною хартією прав людини. Зокрема, у статті висвітлено положення Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. Проаналізовано матеріали міжнародних міжурядових форумів, у межах яких приділено увагу загальному захисту прав жінок, і зокрема, праву на сексуальне та репродуктивне здоров'я, серед яких - документи Всесвітньої конференції з прав людини (1993 р.), Міжнародної конференції народонаселення і розвитку (Програма дій 1994 р.), Четвертої Всесвітньої конференції зі становища жінок у Пекіні (Пекінська платформа дій 1995 р.), Глобальної стратегії охорони здоров'я жінок, дітей і підлітків (2016-2030 рр.). Зазначено, що саме в межах міжнародних конференцій, зокрема Каїрської конференції (1994 р.), було розроблено концепцію захисту сексуального і репродуктивного здоров'я жінок та визначено напрями діяльності держав у цій сфері.
 Акцентовано увагу на значенні (загальних і спеціальних) рекомендацій, розроблених міжнародними договірними контрольними органами, - Комітетом з економічних, соціальних і культурних прав і Комітетом з ліквідації дискримінації щодо жінок у галузі захисту сексуального і репродуктивного здоров'я жінок, які покладають на держави зобов'язання щодо дотримання, захисту і реалізації прав у зазначеній сфері; доповідях Спеціального доповідача з питання про право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров'я. Зроблено відповідні висновки і рекомендації щодо імплементації положень цих актів у національне законодавство держав з метою покращення ситуації у галузі захисту прав жінок.
35
Мірошниченко, М. І., та П. О. Мельник. "Інтеграція організованої злочинності в економічну сферу в умовах переходу до ринкової економіки в УРСР (1985-1991 рр.)". Прикарпатський юридичний вісник, № 5(34) (23 лютого 2021): 16–23. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i5(34).639.
Full textAbstract:
Проведений у статті аналіз інтеграції організованої злочинності в економічну сферу в умовах переходу до ринкової економіки в УРСР (1985-1991 рр.) та отримані результати спрямовані на доведення авторської гіпотези, що організована злочинність - це не сукупність окремих злочинів, а організована злочинна діяльність, що одночасно пронизує систему соціальних, правових, економічних та інших відносин. Автори наголошують на некоректності і науковій неспроможності поглядів щодо ототожнення понять і явищ організованої злочинності та організованої економічної злочинності, виходячи лише з корисливого інтересу, що лежить у основі цих видів деструктивної, протиправної діяльності і доходять висновку (на прикладі УРСР), що сутнісною ознакою організованої злочинності є її укоріненість у державній владі. Мета організованої злочинності - державна влада. Стратегічна ціль організованої злочинності - тотальний контроль над стратегічними ресурсами держави і суспільства, частина з яких не обов'язково приносять матеріальну вигоду (ідеологія, освіта, духовна сфера тощо).
 Корислива мотивація до збагачення характерна для організованої економічної злочинності, для якої головною метою є отримання прибутків і надприбутків шляхом здійснення забороненої законодавством діяльності. Проте ці поняття взаємопов'язані і взаємодоповнюючі. Об'єм понять організованої злочинності і організованої економічної злочинності співпадає у частині здійснення злочинною групою чи злочинною організацією економічних злочинів або у разі встановлення факту корупції. Суттєва ж різниця полягає в тому, що економічна злочинність - це сукупність різних видів злочинних посягань на економічні відносини, які перебувають під охороною держави. Організована злочинність - це сукупність різних видів злочинних посягань на цінності універсального, вселюдського характеру: права і свободи людини і громадянина, екологічна, громадська, національна безпека, інтереси держави, мир і безпека людства. Економічна злочинність є лише інструментом організованої злочинності.
36
Беззубов, Дмитро, Катерина Добкіна, Євгенія Клюєва та Олександр Вітко. "КОМЕРЦІЙНІ ПРАВА ЯК ОСНОВНА СКЛАДОВА ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛУЗІ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 1, № 70 (2024): 148–55. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.70.18497.
Full textAbstract:
Метою статті є пошук шляхів вирішення проблем забезпечення комерційних прав авіаційних підприємств з позицій організаційно-правової та економічної складової діяльності підприємства, окреслення моделей забезпечення дотримання комерційних прав в діяльності авіаційних підприємств, розробка універсальної моделі забезпечення «свобод повітря» в діяльності авіаційних підприємств при перевезеннях вантажу. Методи дослідження: з метою досягнення наукової об’єктивності авторами використано комплекс методів дослідження, які застосовуються в сучасній правовій науці. В основу наукової статті покладено наукові методи та принципи, властиві як загальній теорії права, так і науці міжнародного права з притаманними їй специфічними особливостями. У роботі використані порівняльно-правовий та формально-юридичний методи дослідження. За допомогою формально-юридичного методу проводився аналіз текстів перших міжнародних конвенцій про цивільну авіацію, Чиказької конвенції про цивільну авіацію 1944 року, Угоди про міжнародний повітряний транспорт та Угоди про транзит по міжнародних повітряних лініях 1944 року, нормативно-правових актів України. Цей метод застосовувався також при визначенні понять «доступ до ринку повітряних перевезень», «комерційні права» та в процесі дослідження позиції України щодо лібералізації міжнародних повітряних перевезень. Це пояснюється тим, що дослідження внутрішньої структури норм права, аналіз джерел права, систематизація та тлумачення нормативного правового матеріалу властиве формально-юридичному методу. У цілому, дослідження побудоване на принципі методологічного плюралізму, відповідно до якого при проведенні аналізу необхідно спиратися на цілий ряд наукових методів, а не віддавати виняткову перевагу одному з них. Результати: дослідження питання правових засад адміністрування проблеми комерційних прав є частиною дослідження проблем прикладної економічної науки, філософії права, господарського та міжнародного економічного права. Результати дослідження, викладені в даній науковій статті, дозволяють визначити подальші кроки розробки проблем розвитку юридичної науки та організаційної і правової складової забезпечення «свободи повітря» в діяльності підприємств авіаційної галузі. Обговорення: проблеми лібералізації повітряних перевезень є частиною досліджень в авіаційному та економічному праві; отримані наукові результати дозволяють стверджувати про наявність зв’язків між ступенем лібералізації та економічною ефективністю діяльності авіаційного підприємства.
37
Швець, Ю. Ю. "Місце права особи на охорону здоров'я в системі прав людини". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(31) (4 вересня 2020): 138–42. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).581.
Full textAbstract:
Стаття присвячена висвітленню проблеми співвідношення права на охорону здоров'я з іншими конституційними правами та визначенню його місця у системі таких прав. Проаналізоване змістове та сутнісне співвідношення права на охорону здоров'я з такими конституційними правами, як право на життя, рівність і вільний розвиток, достатній життєвий рівень, повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність, відпочинок тощо. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок про місце права на охорону здоров'я у системі інших конституційних прав.
 Обґрунтовано, що право на охорону здоров'я є самостійним конституційним правом, у зв'язку з чим виникає необхідність у визначенні його місця у системі інших прав, з'ясування його специфічного значення та ролі.
 На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що соціальні, економічні, культурні та інші конституційні права тісно пов'язані між собою, є взаємозумовленими та певним чином перетинаються за змістом. Тому за сучасних умов необхідне їх комплексне дослідження, що передбачає застосування передусім системного методу. Водночас право на охорону здоров'я необхідно визнати самостійним конституційним правом, оскільки у його зміст включено такі правомочності, які у системі створюють єдиний унікальний об'єкт цього права, що дозволяє говорити про його сутнісну особливість. Остання виражається у тому, що право на охорону здоров'я поєднує у собі елементи соціальних, економічних і культурних прав, а отже, його реалізація потребує відповідних видів гарантій.
 Доведено, що значення права на охорону здоров'я у системі інших конституційних прав полягає у тому, що завдяки його реалізації створюються гарантії для здійснення деяких інших прав (зокрема права на життя, на працю). Одночасно з цим його реалізація потребує створення певних передумов, якими можуть виступати такі права, як право на достатній життєвий рівень, екологічне благополуччя тощо.
38
Ковальова, Світлана Григорівна. "«КОНГЛОМЕРАТНА ДЕРЖАВА» ЯК ФЕНОМЕН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ". Історико-правовий часопис 22, № 1 (2024): 21–28. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2024-1/3.
Full textAbstract:
У статті пропонується ввести до вітчизняної науки історії і теорії держави і права термін «конгломератна держава», який здобув визнання і поширення у науковців Європи. Автором цього терміну, як і концепту конгломератної держави, що була результатом укладення уній між суверенними політичними утвореннями середньовіччя, є британський історик німецького походження Гельмут Кьонігсберґер. Здійснено аналіз сутності й особливостей державності у трьох конгломератних державах – Короні Арагону, Каталонії і Валенсії, Королівства Польщі і Великого князівства Литовського, Королівстві Данія, Норвегія і Швеція. Встановлено, що спільним чинником, котрий дав поштовх укладанню унійних договорів між країнами у різних регіонах середньовічної Європи були кризові ситуації, пов’язані зі спадкуванням престолу. Однак підкреслюється, що глибинними причинами, які сприяли пошукам політичних союзів та об’єднанню у конгломератну державу, були прагнення створення потужних у територіальному, а відтак у воєнному відношенні держав, боротьба проти спільних ворогів і конкурентів, економічні міркування. Загальною тенденцією доби пізнього середньовіччя у Європі було подолання феодального партикуляризму й створення централізованих держав, одним з різновидів яких стала конгломератна держава. Її потужність і час існування залежав від того, наскільки потужні та життєздатні центральні інституції їй вдалося створити і наскільки ефективним було їхнє функціонування. На чолі таких держав стояв монарх, а соціальною базою його влади в усіх конгломератних державах була родова аристократія. Запорукою лояльності аристократії було дотримання монархом її прав та привілеїв. Разом з тим, на перспективи конгломератної держави впливала наявність/відсутність у ній середнього класу, який визначав економічний розвиток держави. Конгломератні держави були феноменом європейського середньовіччя, тож існували порівняно недовго. Згодом вони або розпадалися на територіальні національні держави (як, наприклад, Данія, Швеція і Норвегія), або еволюціонували у територіальну державу (як Арагон, Каталонія і Валенсія).
39
Лісова, Т. В. "Деякі актуальні питання правового забезпечення відновлення земель". Актуальні проблеми держави і права, № 90 (9 серпня 2021): 94–103. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3213.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню проблем правового забезпечення відновлення земель. Наголошується, що значна частина земель незалежно від їх цільового призначення вимагає проведення невідкладних заходів відновлення. Звертається увага на декларативність правових приписів, спрямованих на відновлення стану земель, наявність юридичних прогалин і колізій у вказаній сфері. Запропоновано критерії розмежування понять «відновлення» та «відтворення», зауважено, що вказані поняття не є тотожними. Наголошено на невідтворюваності земель як природного об’єкта.
 Зазначено, що під час відновлення земель відбувається приведення стану земель від існуючого негативного до притаманного їм первісного якісного стану. Підкреслюється необхідність документальної фіксації змін стану земельної ділянки. Запропоновано дефініцію поняття «відновлення земель». Наголошено на різних його правових аспектах.
 Запропоновано класифікацію заходів відновлення земель. Особливу увагу привернуто до основних заходів відновлення останніх. Пропонується відрізняти відновлення земель у широкому розумінні від вузького розуміння вказаного терміну. Наголошується на особливостях відновлення земель різних категорій. Акцентовано увагу, що насамперед землі потребують відновлення через неправомірні дії, водночас у певних випадках стан земель може бути погіршеним і через дії правомірні.
 Досліджено правову природу норм, що регулюють суспільні відносини у сфері відновлення земель, їх місце у системі земельного права. Запропоновано обґрунтовані критерії розмежування охорони та відновлення земель, проаналізовано їх взаємозв’язок.
 Розглянуто особливості та місце відновлення стану земельної ділянки в системі способів захисту порушених прав на землю.
 Проведено аналіз правових норм, які регламентують права та обов’язки у відповідній сфері. Виявлено прогалини у правовому регулюванні у вказаній царині та зроблені відповідні пропозиції. Зроблено висновок про слабкий економічний механізм та необхідність посилення юридичної відповідальності у сфері забезпечення відновлення земель. Зроблено висновок про необхідність надання відновленню системного характеру та розробки й прийняття необхідних нормативно-правових актів.
40
БОЙКО, ІГОР. "Розвиток права як важливої ознаки Галицько-Волинської держави (1199–1349 роки)". Право України, № 2020/01 (2020): 97. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-01-097.
Full textAbstract:
Стаття присвячена характеристиці процесів становлення та розвитку права у Галицько-Волинській державі (1199–1349 рр.). Зазначено, що створення Галицько-Волинської держави – важливий етап в історії Української державності. Ця держава досягла значного політичного розвитку і за рівнем економіки та культури увійшла до когорти найпередовіших країн тогочасної Європи. Значну увагу приділено аналізу звичаєвого права, “Руської правди”, князівського законодавства, магдебурзького права, церковного права Галицько-Волинської держави. В основі правового регулювання суспільних відносин у Галицько-Волинській державі були джерела права Київської Русі. Галицько-Волинська держава використовувала джерела права Київської Русі, оскільки вони відповідали її соціальноекономічному розвитку. Проте під впливом нових соціально-економічних, культурних і політичних відносин галицько-волинські князі видавали грамоти, які розвивали та вдосконалювали чимало положень руського права. Мала місце наступність у розвитку державно-правових інститутів Галицько-Волинської держави, що передбачала зв’язок, наявність спільних рис у процесі становлення і розвитку державно-правових інститутів, котрі їх не розмежовували, а об’єднували, робили подібними. У цей час мав місце розвиток державно-правових інститутів від попереднього періоду розвитку держави до наступного, те, що відбувається послідовно, почергово. Це безперервність державно-правових процесів, явищ тощо. Вияви наступності в праві ГалицькоВолинської держави мали специфіку, оскільки визначальна роль у її забезпеченні належала наступності державних і самоврядних органів, законодавства. Тому в нових державно-правових інститутах Галицько-Волинської держави зберігалися основні риси, ознаки, властивості попередніх державно-правових інститутів Київської Русі (князівська влада, віче, звичаєве право, князівське законодавство, “Руська правда”, канонічне право й інші джерела права, які відповідали новим соціально-економічним і політичним відносинам). Показано, що станом на 1199 р. у Галицько-Волинській державі формувалася українська правова традиція, зокрема й щодо регулювання цивільних, кримінальних і процесуальних відносин.
41
Васюренко, Л. В. "Теоретичні аспекти облікової концепції нематеріальних активів". Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, № 1 (281) (14 лютого 2024): 5–10. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2024-281-1-5-10.
Full textAbstract:
Інтелектуальна власність стає найпотужнішим економічним ресурсом, що генерує надходження економічних вигод, що гарантує платоспроможність і збереження економічного потенціалу організації, а також відповідним елементом оцінки бізнесу, об'єктом інвестування. У зв'язку з цим права на об'єкти інтелектуальної власності можуть і повинні знаходити адекватне відображення у фінансовому обліку та звітності підприємств з метою забезпечення достовірності характеристик їх фінансового становища та економічної привабливості для інвесторів. Проблемні області дослідження, серед яких важливе значення має врегулювання взаємин між суб'єктами та об'єктами інтелектуальної власності, що набуває особливої актуальності і специфіки в сучасних реаліях економічного розвитку. Юридична та економічна трактування власності у взаємозв'язку дозволяють ідентифікувати інтелектуальну власність в якості активів. На даний час актуальні питання розробки теоретичних і методологічних підходів до бухгалтерського обліку інтелектуальної власності, що дозволяють розкрити її правову природу і економічний зміст, питання створення концепції обліку інтелектуальної власності, орієнтованої на більш повне задоволення інформаційних потреб користувачів фінансової звітності. Тому в статті окреслено необхідність реконструкції у складі бухгалтерської інформації юридичної природи та економічного змісту інтелектуальної власності в її нерозривній єдності як факторів, які впливають на фінансове становище та перспективи розвитку бізнесу, що, на відміну від усталеного в практиці орієнтиру на правовий аспект, забезпечує користувачам фінансової звітності можливість всебічного аналізу економічного потенціалу. Зазначено, що основні підходи до поняття концепції обліку інтелектуальної власності, дозволяють розкрити її правову природу та економічний зміст, створення концепції обліку інтелектуальної власності, орієнтованої на більш повне задоволення інформаційних потреб користувачів.
42
САВЧИН, МИХАЙЛО. "Конституційна економіка та основні моделі втручання держави в економічні свободи". Право України, № 2018/05 (2018): 13. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-013.
Full textAbstract:
У статті визначено чинники формування правил на основі стандартів, які визначають проблему вибору моделі втручання держави в економіку. Зроблено висновок, що ліберальна, ліберально-демократична, соціетальна та перехідні моделі економіки є відносними і насамперед залежать від балансування між принципами і цінностями, що визначається в інституційну спроможність економіки та держави. У статті застосовано синтетичний підхід здійснення досліджень у правничій науці, який поєднує міждисциплінарність, правовий плюралізм та цінності у праві. Доктрина, правозастосування та верифікація достовірності постулатів та юридичних конструкцій у процесі правозастосування аналізуються як єдина правова матерія, в основі якої лежать цінності права. З погляду досягнень сучасної доктрини конституціоналізму, зокрема поваги до гідності людини та приватної автономії індивіда, у статті проаналізовані основні моделі втручання держави в економічну систему. Такі моделі накладаються на особливості перехідних конституційних демократій для визначення прийнятного алгоритму економічних реформ. На основі аналізу природи принципу пропорційності розкрито конституційні аспекти втручання держави у фундаментальні економічні свободи – свободу договору, гарантії права приватної власності, свободи вибору професії і роду занять, свободи руху капіталів, товарів, послуг та свободи поселення і вибору місця проживання. Компаративний аналіз моделей втручання держави у здійснення економічних свобод через призму принципу пропорційності свідчить, що застосування конкретних заходів з боку держави цілком залежить від певної структури економіки, ступеня її диференціації, відкритості та гарантування економічних свобод. Це охоп люється інституційною спроможністю держави за активної участі економічних акторів формулювати, відтворювати та примножувати правила та процедури, які можуть гарантувати стабільність і добросовісне виконання контрактів. З точки зору соціетального конституціоналізму держава діє у симбіозі з суспільством із метою впровадження передових економічних досягнень та збереження довкілля, реалізуючи у такий спосіб сталий розвиток.
43
Антонова, Олена. "Соціальна відповідальність держави як громадської організації та виконання нею зобов'язань в системі публічного управління та суспільних (громадських) відносин". Public administration aspects 12, № 3 (2024): 30–35. http://dx.doi.org/10.15421/152434.
Full textAbstract:
Актуальність. Автором з’ясовано, що соціальна відповідальність є найважливішим елементом взаємозв’язку людини і суспільства, вона регулює поведінку індивіда відповідно до вимог суспільства, держави – відповідно до запитів індивіда, а у випадку порушення цих норм, сторони повинні нести покарання. Втім, найчастіше науковці, даючи визначення соціальної відповідальності, висвітлюють лише ті риси, які розкривають моральну, політичну або інші види відповідальності, ігноруючи площину публічного управління та суспільних відносин. Метою дослідження є аналіз змісту відповідальності держави за її соціальним призначенням, розглядаючи державу як громадську організацію та суб’єкт виконання соціальних зобов’язань. Результати. У статті встановлено, що зміст соціальної відповідальності не сталий, він залежить від очікувань суспільства. За міжнародним стандартом ISO 26000 «Настанови щодо соціальної відповідальності», соціальна відповідальність – це відповідальність організації (у тому числі громадської) за свої рішення і діяльність (у сфері надання послуг, захисту прав людини тощо), які стосуються забезпечення сталого розвитку і добробуту суспільства; не суперечать нормам діючого законодавства та міжнародним стандартам поведінки; розповсюджені на кожного її члена та діють за її межами в рамках сфери свого впливу (2010). Враховуючи складність самої природи держави, автором виявлено, що соціальна відповідальність держави корелює з юридичною, адже юридичний аспект відповідальності держави застосовується у вигляді правового примусу до державних органів та їх посадових осіб за заподіяну шкоду особам своїми рішеннями, діяльністю/бездіяльністю. Висновки. Автором запропоновано розглядати державу як громадську організацію та суб’єкта виконання соціальних зобов’язань. Підставою для такого сприйняття держави є її схожість за пріоритетними напрямами, цілями, особливостями діяльності з громадськими об’єднаннями. До таких належать – управлінська структура, необхідність у стратегічному управлінні, незалежність, публічність і підзвітність суспільству, колективний характер прийняття рішень, широкий аспект напрямів діяльності. Також доведено, що зміст соціальної відповідальності держави випливає із суті соціального призначення самої держави, що означає забезпечення рівності та реальності соціально-економічних прав для всіх громадян, зокрема права на працю, соціальне забезпечення, доходи не нижче прожиткового мінімуму тощо. Як і зміст соціальної відповідальності громадських організацій варто розглядати за пріоритетами розвитку суспільства: управління і адміністрування, права людини, трудові відносини, довкілля, добросовісні ділові практики, соціально-економічний розвиток суспільства. З’ясовано, що соціальна відповідальність держави корелює з юридичною, адже соціальний аспект відповідальності держави полягає у створенні умов та веденні такої політики, за якої здійснюється соціальне забезпечення, реалізуються гарантії соціального захисту, працевлаштування, гідного рівня життя, в той час як юридичний аспект відповідальності держави застосовується у вигляді правового примусу до органів публічної влади та їх посадових осіб за заподіяну шкоду особам своїми рішеннями, діяльністю/бездіяльністю шляхом відкриття виконавчого провадження в порядку, визначеному законами «Про виконавче провадження» (2016) та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (2012).
44
Нікітенко, Вікторія Вікторівна. "МЕЖІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА ЗАБУДОВУ ЯК ВИМІР ПРАВОМІРНОСТІ БУДІВНИЦТВА". New Ukrainian Law, № 5 (15 грудня 2023): 25–31. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2023.5.4.
Full textAbstract:
У статті проведений теоретико-правовий аналіз меж здійснення права на забудову як вимір правомірності будівництва. Авторкою зазначено, що будівництво як матеріально-виробнича, економічно-господарська, соціально та екологічно орієнтована діяльність відіграє важливу соціально-економічну роль у житті суспільства, що зумовлює юридично значущий характер будівельної діяльності. Тобто будівництво розглядається як юридично значуща діяльність. Категорія «межі здійснення суб’єктивного права» дає можливість кваліфікувати дії забудовника як правомірні чи неправомірні. Авторкою висвітлюються відмінності «права на забудову» у складі правомочностей власника земельної ділянки і «права для забудови» як окремого речового права. Відповідно до законодавства України будівництво є законним способом здійснення низки суб’єктивних прав особи (права на житло, права власності на землю, права користування земельною ділянкою, ін.), здійснення яких шляхом будівництва відбувається через «право на забудову». Пропонується виокремлювати такі види права на забудову, що ґрунтується на титулах права власності на землю, суперфіцію, постійного землекористування та оренди. У зв’язку з чим визначаються межі здійснення права на забудову власника земельної ділянки, суперфіціарія, постійного землекористувача та орендаря. За методологічну основу визначення меж здійснення права на забудову взято комплексний підхід, який інтегрує загальноправові, цивілістичні і земельно-правові засади меж здійснення суб’єктивних прав. Робиться висновок, що межі здійснення права на забудову визначаються правовими обмеженнями, що відображені у принципах права і закріплені в актах законодавства України, обмеженнями й обтяженнями прав на землю, а також обов’язками власників і користувачів земельних ділянок.
45
Хвіст, Вікторія Олексіївна, Олена Миколаївна Любовець та Сергій Олексійович Білан. "ДЕРЖАВНІ СТАТИСТИЧНІ ОРГАНИ В УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЯХ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.: СТАНОВЛЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ". Culturological Almanac, № 1 (27 березня 2025): 170–77. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.1.19.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу ролі державних статистичних органів у дослідженні соціально-економічних процесів українських губерній з другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. Дослідження економічної історії цього періоду дозволяє зрозуміти суспільні трансформації, що відбувалися під впливом загальноімперських реформ і політичних подій. Основна увага приділена діяльності державних статистичних служб у контексті реформ 1860 рр., зокрема скасування кріпосного права, аграрних змін і становлення ринку праці. Окрім того, в статистичних відомостях бачимо наслідки реалізації аграрної реформи П. Столипіна, особливості розвитку селянських господарств та індустріалізації на початку ХХ ст. У роботі проаналізовано внесок статистичних органів у створення джерельної бази для оцінювання економічного стану українських губерній, висвітлено їх методи роботи, ключові напрями досліджень та результати. Показано, як державна статистика впливала на формування економічної політики й визначення стратегічних пріоритетів. Зазначено, що діяльність статистичних служб сприяла формуванню уявлення про соціально-економічні процеси в Україні та стала важливим джерелом для історичного аналізу. Узагальнення історичного досвіду функціонування статистичних органів у дослідженні економіки українських губерній демонструє значення статистики як інструменту аналізу й управління соціально-економічними процесами. У статті запропоновано систематизований огляд внеску державної статистики в розуміння економічної історії України, підкреслено важливість збереження її спадщини для сучасного наукового дослідження.
46
Моца, Андрій. "Правові проблеми економіки України під час правового режиму воєнного стану". Acta Academiae Beregsasiensis. Economics, № 6 (9 липня 2024): 125–36. http://dx.doi.org/10.58423/2786-6742/2024-6-125-136.
Full textAbstract:
У зв'язку з тривалими бойовими діями на території України стає необхідним ретельне вивчення проблем правового регулювання воєнного стану. У такому контексті надважливим виникає питання характеру впливу цього правового режиму на фінансово-економічну систему країни, а також аналіз основних юридичних проблем, що виникають в економічній сфері. Правовий режим воєнного стану обумовлює обмеження функціонування економіки. Зокрема, запровадження воєнного стану призвело до обмеження прав та свобод громадян, введення додаткових регуляцій щодо економічної діяльності, а також до змін у фінансовій і банківській сферах, що має вплив на фінансову стабільність країни та загальний економічний клімат. Для ефективного подолання цих проблем необхідно провести комплексний аналіз та розробити стратегії, спрямовані на забезпечення стабільності економіки в умовах воєнного конфлікту. Такі стратегії включають заходи щодо залучення міжнародної допомоги, стимулювання внутрішнього підприємництва, збереження соціальних гарантій для населення, а також забезпечення безпеки та захисту прав бізнесу. Наукова стаття присвячена системному аналізу основних правових проблем, що виникають у сфері економіки України під час дії правового режиму воєнного стану. Зокрема, розглядаються наслідки воєнних дій, які суттєво підірвали економічну стійкість країни та призвели до складного економічного контексту, вимагаючи комплексного реагування з боку уряду та міжнародних партнерів. У ході проведення аналізу виявлено потребу в застосуванні комплексного та ефективного реагування з боку уряду та міжнародних партнерів для подолання проблем розвитку економіки України. Вплив таких проблем обумовлює зменшення рівня розвитку економіки країни на початку повномасштабного вторгнення та її подальше відновлення, а також роль Національного банку України у забезпеченні фінансової стабільності. Детально проаналізовано зміни у фінансовій системі та важливість розробки ефективних механізмів контролю за фінансовими операціями. Крім того, у статті приділено окрему увагу викликам, пов'язаним з падінням ефективності ринкових механізмів та потребам в управлінні фінансовими потоками для відновлення економіки. Зазначено, що умови воєнного стану схильні до централізації управлінських рішень, і важливо забезпечити ефективну взаємодію між місцевими органами влади та територіальними громадами з метою активізації економічного розвитку.
47
Костюченко, О. Є. "ЗМІНА ПАРАДИГМИ У СТРАТЕГІЇ ВИЖИВАННЯ (НА ПРИКЛАДІ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН). ЧАСТИНА 2: ЗМІСТ ТА ОБСЯГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ПРАВ". Ірпінський юридичний часопис, № 4(17) (9 січня 2025): 142–54. https://doi.org/10.33244/2617-4154-4(17)-2024-142-154.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу сутності змісту й обсягу соціально-трудових прав як складника соціально-економічних прав у їх співвідношенні із обмеженням прав чи звуженням прав у контексті матеріальних і ресурсних витрат держави. Обстоюється думка, що обмеження конституційних прав і свобод громадян у сфері праці та соціального захисту в умовах воєнного чи надзвичайного стану є пережитком радянської доби. Наголошується, що право та його стрижень справедливості у сполученні із концепцією колективізму вимагає усвідомлення того, що громадяни та їх об’єднання, зокрема через інститути громадянського суспільства, повинні колективно впливати на динаміку права як відображення справедливості в мірі права й свобод людини та громадянина. Індивідуалізм у обстоюванні прав і свобод є результативним тільки під час вирішення індивідуальних трудових спорів і не впливає на загальний стан законності й правопорядку у сфері праці. Індивідуалізм особи потрібен для реалізації її конкретних правових можливостей, що відповідають її потребам та інтересам. Тобто для реалізації можливостей у праві потрібні не тільки індивідуальні вольові дії, а й колективні. Аналіз сутності змісту й обсягу соціально-трудових права переконує, що ресурсна та матеріальна база цих прав належить роботодавцю (основні та обороні фонди) та працівнику (здібності до праці). Саме на основі матеріальної та ресурсної бази цих суб’єктів формуються фінансові спроможності держави, тому правові можливості обмеження конституційних прав і свобод громадян у сфері праці та сфері соціального захисту в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що закріплені в Конституції України, повинні відповідати інтересам працівників і роботодавців як юридично рівних суб’єктів. Ідеологічна основі обмеження соціально-трудових прав громадян в умовах надзвичайного чи воєнного стану є рудиментом радянської епохи, що не відповідає ідеології та меті існування демократичної, правової, соціальної держави. Обґрунтовується, що тривалість воєнного стану в Україні, очевидно не залежить від одностороннього волевиявлення Українського народу. Не заперечуючи факту актуальності та доцільності прийняття Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», сьогодні назріли умови для переосмислення його положень з метою удосконалення законодавства в цій сфері. Щонайменше зміст та обсяг трудових і соціальних прав працівників переконує в потребі провести аналіз ефективності норм трудового права щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану та переосмислити, уточнити мету запровадження таких обмежень.
48
Поздняков, Юрій, Ігор Брітченко, Наталія Гринів та Таїсія Наконечна. "МЕТОДОЛОГІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВИМІРЮВАНЬ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ МАЙНОВИХ ПРАВ НА НЕДОБУДОВАНІ ОБ’ЄКТИ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 45 (2022): 133–52. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.4.45.2022.3846.
Full textAbstract:
Робота відноситься до галузі економічних вимірювань вартості майнових прав та права їх вимоги, що виконуються методами незалежної експертної оцінки. Розглядаються методологічні підстави та аналіз законодавчо-нормативної бази виконання економічних вимірювань вартості майнових прав на квартири в будинках, не завершених будівництвом. Метою статті є розгляд методики незалежної оцінки майнових прав на недобудовані об’єкти житлової нерухомості; аналіз теоретичних засад, алгоритмів і методик установлення вартості права вимоги передачі цих майнових прав; виклад алгоритму методики та прикладу її апробації. Кінцевою метою дослідження є опрацювання та формулювання практичних рекомендацій, спрямованих на збільшення точності й зменшення ступеня невизначеності результатів оцінювальних робіт.Зазначено, що вимоги до здійснення економічних вимірювань таких нематеріальних активів у чинних національних стандартах оцінки (НСО) України викладено в дуже обмеженому обсязі, і це може викликати труднощі при виборі та обґрунтуванні методичних підходів і оцінювальних процедур. Виконано огляд методів оцінки нематеріальних активів; проаналізовано можливості їх застосування для встановлення вартості права вимоги передачі покупцеві майнових прав на квартири в будинках, не завершених будівництвом, при їх продажу (відступленні права вимоги) на довільній стадії готовності будинку. Запропоновано методику визначення цієї вартості на основі застосування порівняльного підходу, з об’єктивним розрахунковим коригуванням на відсоток готовності будинку. Досліджено математичні засади методики кількісного визначення вартості права вимоги досліджуваних нематеріальних активів, що базуються на основі класичного порівняльного підходу з наступною статистичною обробкою отриманого ряду результатів ринкової інформації. Описано алгоритм визначення залежності вартості майнових прав від відсотка будівельної готовності будинку. Показано, що запропоновану математичну модель можна розглядати як основу для встановлення вартості об’єкта оцінки, що відтворює вимірюване значення цієї вартості з певним статистичним розсіюванням поодиноких оцінок у серії спостережень. Зроблено висновок про доцільність переважного застосування нелінійного кореляційно-регресійного аналізу при виконанні економічних вимірювань вартості майнових прав на об’єкти житлової нерухомості в будинках, не завершених будівництвом. Сформульовано перспективні напрями подальших досліджень у цій галузі виконання економічних вимірювань.
49
РЄЗНІКОВА, Вікторія, Володимир УСТИМЕНКО та Валентин ЩЕРБИНА. "ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В КОНТЕКСТІ АДАПТАЦІЇ ДО ПРАВА ЄС". Economics and Law 76, № 1 (2025): 3–11. https://doi.org/10.15407/econlaw.2025.01.003.
Full textAbstract:
В статті досліджується сучасний стан інвестиційного законодавства. Особлива увага приділяється порівняльно-правовому аналізу законодавства України про іноземні інвестиції з правом Європейського Союзу, з тим, щоб виявити проблеми і запропонувати шляхи їх вирішення задля ефективного залучення іноземних інвестицій в економіку України в період воєнного стану та в післявоєнний час. Стверджується, що запровадження в Україні власного механізму скринінгу прямих іноземних інвестицій є критично важливим для сталого функціонування економіки у воєнні та повоєнні часи, а також прогнозованим з огляду на триваючі процеси наближення українського законодавства до права Європейського Союзу. Однією з важливих складових державного регулювання інвестиційної діяльності як комплексу організаційних, економічних та правових заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів, є політика протекціонізму, спрямована на захист національного інвестиційного ринку. Її основними інструментами є підвищення митних тарифів на імпорт, оподаткування іноземних інвестицій, обмеження ввезення певних товарів. Ключовим елементом державної політики у сфері інвестицій є нормативно-правове регулювання. Обґрунтовано висновок про те, що господарське (економічне) законодавство, включаючи інвестиційне законодавство, потребує системного оновлення (модернізації), що забезпечить: упорядкованість господарської (економічної) діяльності на більш високому рівні; закладення підґрунтя для системного, послідовного, логічного розвитку законодавства щодо господарської (економічної) діяльності; досягнення взаємоузгодженості та стабільності дії правових норм, які регулюють відносини у сфері економіки; відповідність законодавства новітнім потребам економіки; спрощення пошуку суб’єктами правозастосування необхідного нормативного матеріалу; оптимальне поєднання державного регулювання і ринкової саморегуляції економіки; врахування і узгодження публічних та приватних інтересів в економічній сфері; досягнення єдності відповідної правозастосовної (в тому числі судової) практики; зменшення кількості економічних правопорушень, господарських спорів, які підлягають судовому розгляду, тощо.
50
Білан, А. М., та С. М. Мельничук. "ДЕРЖАВНА МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ: ПРАВОВІ ПИТАННЯ". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, № 102 (2023): 24–34. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.102.24-34.
Full textAbstract:
Статтю присвячено правовим питанням державної міграційної політики сучасної України. Актуалізовано вплив глобальних викликів на формування правових механізмів державної міграційної політики. Наголошено, що міграційні процеси, зумовлені різними факторами, можуть мати для держави як позитивні (соціально-політично-економічний розвиток), так і негативні наслідки (деструктивний вплив на безпековий простір України), що зумовлює необхідність організації та контролю цих процесів за допомогою правових засобів і механізмів. У роботі звернено увагу на те, що поняття «державна міграційна політика» має міждисциплінарний характер і розглядається з позиції теорії управління, демографії, соціології, адміністративного права, економіки та інших галузевих наук, що витребовує методологію, відповідну до предмету дослідження. Встановлено, що державна міграційна політика є стратегічним планом щодо збалансованого впливу на міграційні процеси з метою забезпечення національної безпеки держави. Її зміст корелює з факторами (ризиками, реальними, потенційними чи гібридними загрозами національним інтересам), які виступають детермінантом реакції держави в тій чи іншій сфері. З’ясовано, що формування правового механізму забезпечення державної міграційної політики розпочалося фактично з прийняттям Декларації про державний суверенітет України, однак не набуло системного характеру. Аналіз Концепції державної міграційної політики виявив її декларативний характер і відсутність положень про інституційне забезпечення. Встановлено, що вдосконалення правових механізмів забезпечення державної міграційної політики України, зокрема й прийняття Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року обумовлено ратифікацією Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Виявлено, що міграційні мотиви населення України пов’язані насамперед безпековими аспектами, а глобальні економічні процеси можуть відкрити нові можливості для нашої держави. Констатовано потребу в розробці адекватних кризовим міграційним ситуаціям правових механізмів, які дадуть змогу організовувати міграційні процеси в національних інтересах.