Academic literature on the topic 'Екстралінгвістичні аспекти'

Динамічний розвиток інформаційного суспільства, інформаційно-комунікаційних технологій висуває нові вимоги до освітньої підготовки майбутніх абітурієнтів. Майбутні фахівці повинні бути здатними вільно, активно та креативно мислити, самостійно генерувати та використовувати нові ідеї та технології, моделювати свою освіт- ню траєкторію, безперервно розвиватися. У центрі уваги сучасної школи є організація та впровадження дистан- ційного навчання, що дозволяє створити віртуальне освітнє середовище для кожного школяра й використовувати інноваційні методи навчання із застосовуванням комп’ютерних технологій. Здійснено аналіз законодавчих і наукових джерел стосовно вимог XXI століття за умов НУШ. Сам процес навчання іноземної мови має бути спрямований на розвиток особистості школяра, котрий здатний і бажає брати участь у міжкультурній комунікації та може самостійно вдосконалюватися у майбутній діяльності. Зазначимо, що вимоги НУШ визначають необхідність оволодіння комунікативною компетентністю старшокласників, одним із найважливіших компонентів якої є дискурсивний аспект, який передбачає наявність в учня вмінь орієнтуватися у ситуації спілкування, сприймати, розуміти, відтворювати та створювати власний дискурс відповідно до стиліс- тичних правил; об’єднувати окремі речення у зв’язні усні уривки дискурсу з використанням різних семантичних і синтаксичних засобів когезії; аналізувати ситуацію спілкування та її складники; брати до уваги контекст кому- нікативної взаємодії; проектувати спілкування, при цьому визначаючи модель побудови дискурсу та підбираю- чи мовні засоби для її реалізації; інтерпретувати дискурс відповідно до комунікативної ситуації [Kravets 2017]; структурувати дискурс за особливостями функціонального стилю та жанрової форми; контролювати та регулюва- ти загальну модальність дискурсу; виокремлювати лінгвістичні й екстралінгвістичні параметри дискурсу; виявля- ти й усвідомлювати зв’язок між мовними засобами та екстралінгвістичними аспектами мови. Змішана форма навчання у вивченні іноземної мови є цілісним навчальним процесом, що складається з двох частин пізнавальної діяльності учнів – живого навчання під керівництвом вчителя та дистанційного, з перева- жанням самостійних видів робіт. Поєднуючи кращі аспекти та переваги викладання в аудиторії та дистанційного навчання, модель змішаного навчання дозволяє реалізувати принципи наочності, адаптивності та зручності робо- ти у великих групах. За грамотного розподілу методичних ресурсів результатом стає високий рівень володіння учнів іноземною мовою, зокрема дискурсивною компетентністю старшокласників.

Стаття присвячена вивченню потенціалу лінгвістичного та екстралінгвістичного підходів до навчання дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» у педагогічних закладах вищої освіти. Завданням дослідження є висвітлення основних шляхів усунення орфоепічних, акцентуаційних, лексичних, синтаксичних і пунктуаційних недоліків професійного мовлення майбутніх учителів початкових класів у межах навчального курсу. На основі аналізу інформаційного простору проблеми встановлено, що перспективи застосування лінгвістичного підходу в контексті української мови за професійним спрямуванням представлені незначною кількістю публікацій. Лексичний аспект професійного мовлення спрямований на формування термінологічної компетентності студентів і частково – на розкриття методики лексичної сполучуваності у фаховій мові та усунення лексичних помилок. Наголошено на актуальності проблем надмірного вживання пасивних дієслівних форм і неправильної побудови прийменникових конструкцій у писемному діловому мовленні, а також можливостях їх вирішення у межах курсу. Окреслено основні аспекти вдосконалення синтаксичного й пунктуаційного оформлення професійного мовлення студентів та невирішені питання у цьому контексті. Лінгвістичний підхід до навчання української мови за професійним спрямуванням охоплює реалізацію прагмалінгвістичних категорій у професійній комунікації, зокрема мікропрагматичних одиниць (рівень мовця), макропрагматичних (рівень реципієнта), мегапрагматичних (соціальний рівень). Акцентовано на відсутності досліджень методики навчання особливостям застосування екстралінгвістичних засобів у професійному спілкуванні. Підтверджено необхідність інтегрованого застосування лінгвістичного підходу до навчання української мови за професійним спрямуванням поряд з іншими концептуальними підходами до мовної освіти.

У статті висвітлено результати дослідження лексико-семантичних особливостей психологічних термінів у перекладацькому аспекті на матеріалі англомовних текстів науково-популярної психології та їх відповідних перекладів українською. Наголошено, що на процес перекладу психологічних фахових текстів певною мірою впливає розгляд психології як гуманітарної науки. Тому необхідно звертати увагу на смисловий аналіз вихідного тексту, а також не лише на лінгвістичні чинники, а й екстралінгвістичні контексти вживання термінів. Схарактеризовано виокремлені тематичні групи англомовних психологічних термінів («Загальнонаукові терміни», «Психічні процеси», «Поведінкові моделі», «Емоції та почуття», «Стосунки», «Психічні хвороби та розлади», «Симптоми», «Анатомія»). У межах кожної тематичної групи окреслено результати перекладацького аналізу шляхів відтворення англомовних психологічних термінів українською мовою. Встановлено, що в перекладі українською англомовних термінів із текстів різних жанрів фахової мови психології простежується тенденція до вибору словникового відповідника або варіантного відповідника, а також застосування калькування. Зазначено, що варіантний відповідник становить більшість аналізованих випадків через неоднозначність певних термінологічних одиниць, морфологічних або синтаксичних форм, нехарактерних для української терміносистеми аналізованої галузі. Вибір калькування для великої кількості англомовних психологічних термінів пояснюється міжрегіональним характером фахової мови загалом, а також значною кількістю запозичених слів як в англійській, так і в українській терміносистемі. З’ясовано, що прийоми конкретизації, генералізації та додавання застосовуються здебільшого до безеквівалентної лексики або для вдалої адаптації терміну в українському термінологічному контексті.

У статті на матеріалі трилогії Томаса Стоппарда «Острів Утопії» визначено основні фрагменти англомовної картини світу, представленої лінгвістичними особливостями етнокультурного аспекту в мовній об’єктивації російського етносу британською лінгвокультурною спільністю. Увагу зосереджено на спробі дослідження етнічних стереотипів, які існують у пізнанні людиною навколишнього світу іншого народу, є етнономінаціями та створюють своєрідний етнокультурний образ багатонаціонального світу, що впливає на організацію міжетнічної комунікації: на вибір відповідних номінативних одиниць та стратегічне розгортання спілкування. Дослідження та сприйняття іншої культури завжди проходить крізь призму своїх національних цінностей та властивостей характеру, відповідно, сприймання росіян, зокрема, англійцями дає багатий матеріал для вивчення англійського менталітету. Автор аналізує стереотипні уявлення англійців про національний характер та особливості національного менталітету російської етнічної спільноти. Виявляється, що росіянам потрібен сильний жорсткий лідер, оскільки вони звикли до беззастережливого підпорядкування владі та авторитету. У результаті аналізу виявлено, що позитивна оцінка факту, дії або явища надає об’єкту, що описується, характеристик «свого»: за норму, ідеал, щось позитивне сприймаються суспільством лише свої культурні надбання. Те, що оцінюється негативно, належить до класу «чужого». Таким чином, все, що оцінюється позитивно, є характеристикою «свого» та береться за правило; все, що оцінюється негативно, описується як чуже і тому зазнає відторгнення. Саме екстралінгвістичні фактори (політична, соціально-економічна ситуація) визначають, якої форми набуде контакт двох націй: діалогу чи конфлікту. Постулюється ідея, що домінантні риси національного характеру представників інших культур складаються в англійців у певний стереотип, який є стійким утворенням та таким, що не завжди відповідає дійсному стану речей. У ситуаціях міжетнічного спілкування процес комунікації відбувається на основі стратегій ототожнення та дистанціювання. Відповідні стратегії в міжетнічній взаємодії визначають спрямування комунікативних дій мовців із можливим наданням експліцитної або імпліцитної оцінки чи характеристики.

У статті простежено концепти естетичного ідеалу в українському ліро-епосі, сутність естетичної любові в поетичній моделі фольклорного твору. На прикладі дум, балад, співанок-хронік виявлено ознаки відкритого та прихованого естетичного ідеалу. Цей феномен стає домінантою творчого процесу, оскільки митець у ході культуротворчості прагне наблизитися до омріяного й виплеканого уявою світу. Зокрема, в традиційному ліро-епосі ідеал розкривається на різних рівнях: у процесі текстотворення, виконання, сприйняття аудиторією, через розкодування певних символів, а також консекутивність. У формуванні естетичного ідеалу беруть участь численні екстралінгвістичні фактори. Особливого значення набуває модель мовленнєвої дії, що постає домінантною в різних зразках ліро-епосу: від історичних пісень, дум до балад і співанок-хронік. Чуттєве пізнання дійсності в фольклорному творі розкривається в специфічному плюралізмі поглядів на людину, цінності людського життя, і саме зіткнення цих поглядів під час подання події виводить на шлях розуміння справжньої сутності поняття «краса». Традиційний ліро-епос вияскравлюється своїм метафізичним простором, що відрізняється від усіх сфер людського життя. У ліро-епічному творі відображено події з певного естетичного досвіду, які соціально та історично зумовлені. Подія, що постає в центрі художньої моделі, може вийти на площину поліаспектної реалізації, розкриваючи дилему «прекрасне – потворне» та орієнтуючись на естетичне сприйняття. Образно-семіотична система сприяє осмисленню важливих сутностей життя, а сама зображувана в народному мистецтві подія виводить естетичну свідомість далеко за межі представлених явищ. Визначення сутності естетичного ідеалу в ліро-епосі дає підстави виокремлювати його в аспекті всеосяжного досвіду гармонізації, що постає і на рівні ціннісного сприйняття, і на рівні естетичної насолоди, і на рівні залучення нового знання.

У статті проаналізовано психолінгвістичні особливості англомовного перекладу газетно-журнальних текстів. Виявлено актуальність публіцистичного стилю у державному та міжнародному масштабах та його вплив на формування суспільних відносин. Описано причини необхідності використання лексичних трансформацій, подано основні тези щодо іх вживання при перекладі. Проаналізовано, що застосування лексичних трансформацій залежить від особливостей мовних систем та їх стилістичних характеристик. У статті продемонстровано аналіз перекладу як процес когнітивної обробки інформації та висвітлено етапи когнітивних процесів, якими послуговується перекладач під час перекладацької діяльності. Доведено, що застосування лексичних трансформацій вимагає соціокультурної перекладацької компетенції, наявність екстралінгвістичних або фонових знань культури та мови обох народів, які безпосередньо впливають на формуванні свідомості та підсвідомості особистості. Окреслено, що з психологічно го погляду перекладач також здійснює мовну діяльність, створюючи текст перекладу. Мова як засіб комунікації містить у собі важливий механізм та посідає вагоме місце у когніції людини, тому сутність природи перекладу полягає у створенні додаткових зв’язків між встановленням відповідності лінгвістичних та психологічних складових двох мов. Література References Alekseeva, I. S. (2001). Professionalnyi Trening Perevodchika. [Professional Training of Translator]. S.-Petersburg: Soyuz. Arnold, I. V. (2002). Stilistika. Sovremennyi Angliyskiy Yazyk. [Stylistics. Modern English]. Moscow: Flinta. Bakhtin, M. M. (1979). Estetika Slovesnogo Tvorchestva. [Aesthetics of Verbal Creativity]. Moscow: Iskusstvo. Zasiekina, L., Zasiekin, S. (2002). Vstup do Psykholingvistyky. [Introduction to Psycho­linguistics]. Ostroh: Ostroh Academy. Karaban, V. I. (2001). Pereklad Angliyskoyi Naukovoyi i Tekhnichnoyi Literatury. [Translation of Scientific and Technical Literature]. Vinnyntsia: Nova Knyha. Maksimov, S. (2010). Praktychnyi Kurs Perekladu [Practical Course of Translation]. Kyiv: Lenvit. Retsker, Ya. (1973) Posobie po Perevody s Angliyskogo Yazyka na Russkiy. [Translation Manual from English into Russian]. Leningrad: Prosveshcheniye. Sources https://tyzhden.ua/Politics/147037 https://ukrainianweek.com/Columns/50/150213 https://tyzhden.ua/Politics/217683 https://ukrainianweek.com/Politics/217874 http://tyzhden.ua/publication/215060 https://ukrainianweek.com/Politics/215969 tyzhden.ua/publication/218333 https://ukrainianweek.com/World/218772 https://tyzhden.ua/World/45554 http://ukrainianweek.com/World/46045 https://tyzhden.ua/World/218615 http://ukrainianweek.com/World/219714 http://tyzhden.ua/History/216348 http://ukrainianweek.com/History/218867

У статті розглядаються лексичний, семантичний, прагматичний та стилістичний аспекти дієслів, що вводять пряму мову. Як показує дослідження, пряма мова у французькій публіцистичній пресі вводиться перехідними і неперехідними дієсловами, які в основному передбачають процес говоріння. Серед цих дієслів найчастіше вживається дієслово “dire”. Контекстуальними синонімами дієслова “dire” є: дієслова говоріння, які супроводжують мовленнєвий акт; дієслова, які вказують на особливості мовлення; фазові дієслова, які вказують на початок і кінець дії; ментальні дієслова, які вказують на розумову діяльність; дієслова, які не мають семи говоріння; дієслова фізичної дії; дієслова, які передають ставлення до слухача; дієслова, які вказують на психоемоційний стан особи під час мовлення. Вибір дієслова залежить від наміру автора, його оцінки прямої мови, що дозволяє йому вживати як нейтральні, так і експресивні дієслова, завдяки яким досягається перлокутивний ефект. Багато дієслів, що супроводжують пряму мову, мають у своєму значенні оцінний елемент та вживаються для досягнення стилістичного ефекту гіперболізації, з метою переконати читача. У статті підтверджено, що дієслово, яке супроводжує пряму мову, уживається переважно в теперішньому часі, подає найчастіше минулі події як об’єктивно реальні з погляду суб’єкта мовлення. Другою часовою формою за частотністю вживання є passé composé. Автор статті вважає, що вживання imparfait є одним зі стилістичних прийомів надання авторської оцінки. Під впливом екстралінгвістичних чинників imparfait зумовлює різну темпоральну семантику висловлювання. Futur simple уживається у значенні минулого часу, означає майбутні події в момент висловлювання, які стали на цей час минулими. Plus-que-parfait виконує функцію імпліцитного минулого часу, позначає закінчену дію на тлі теперішнього часу у прямій мові.

Актуальність теми. Ефективне навчання в Україні вимагає від іноземного студента не тільки культурної адаптації та інтеграції в нове, незвичне середовище зі специфічними правилами й особливостями соціуму, а й швидкого подолання мовного бар’єру. Процес адаптації до входження в навчальний процес на підготовчих факультетах ЗВО України ускладнений тим, що досвід міжкультурної комунікації та взаємодії в багатьох іноземних студентів відсутній або вкрай малий. Високі навчальні навантаження, відірваність від звичного оточення створюють додаткове стресове навантаження на іноземних студентів, що загострює й підсилює наявні проблеми їхньої адаптації до умов країни навчання. А от успішна й швидка адаптація, навпаки, допомагає іноземним студентам швидко увійти в навчальний процес завдяки успішному вивченню мови, якою відбуватиметься цей процес.

Деякі положення пропонованого дипломного дослідження було відображено в фаховій статті, опублікованій науковому збірнику «Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка» (Випуск № 44, 2021 р.)
Мета: ретельне вивчення особливостей англомовних евфемізмів та дисфемізмів в контексті публіцистичних текстів та особливостей їх перекладу українською мовою. Теоретичне значення: Дипломна робота розкриває питання дефініції рекламного тексту та способів реалізації впливу на споживача через рекламне повідомлення. Робота розкриває поняття рекламного слогану та його роль у рекламному повідомленні. Проаналізовано особливості англомовних рекламних текстів, описані їх лінгвістичні та екстралінгвістичні характеристики. Досліджено морфологічну наповнюваність рекламних слоганів, особливості їх синтаксичної структури, роль екстралінгвістичних засобів виразності. Встановлено ефективні перекладацькі стратегії та наведені практичні рекомендації для підготовки студентів до перекладацької діяльності в сфері реклами. Отримані в результаті виконання дипломної роботи фактичні матеріали, теоретичні узагальнення та наукові спостереження можуть бути використані науковцями або студентами для подальших наукових досліджень пов’язаних з темою рекламних слоганів у лінгвістичному аспекті.
Цель: изучение особенностей англоязычных рекламных слоганов и специфики их перевода на украинский язык. Теоретическое значение: Дипломная работа раскрывает вопросы дефиниции рекламного текста и способов реализации воздействия на потребителя через рекламное сообщение. Работа раскрывает понятие рекламного слогана и его роль в рекламном сообщении. Проанализированы особенности англоязычных рекламных текстов, описаны их лингвистические и экстралингвистические характеристики. Исследована морфологическая наполняемость рекламных слоганов, особенности их синтаксической структуры, роль экстралингвистических средств выразительности. Установлены эффективные переводческие стратегии и приведены практические рекомендации для подготовки студентов к переводческой деятельности в сфере рекламы. Полученные в результате выполнения дипломной работы фактические материалы, теоретические обобщения и научные наблюдения могут быть использованы учёными или студентами для дальнейших научных исследований связанных с темой рекламных слоганов в лингвистическом аспекте.
Purpose: to study the features of English advertisement slogans and the features of their translation into Ukrainian. Theoretical value: The thesis deals with the definition of the advertising text and ways to implement the consumer's impact through the advertising message. The work reveals the concept of an advertising slogan and its role in an advertising message. The features of English advertising texts are analyzed; their linguistic and extralinguistic characteristics are described. The morphological filling of advertising slogans, peculiarities of their syntactic structure, the role of extralinguistic means of expressiveness has been investigated. Effective translation strategies are established, and practical recommendations are provided for preparing students for translation activities in advertising. Scientists or students can use the factual materials, theoretical generalizations and scientific observations obtained from completing the thesis for further scientific research related to the topic of advertising slogans in the linguistic aspect.

Дослідження присвячено питанню екстеріоризації переконання та аргументації лінгвістичними та екстралінгвістичними засобами мови. Під час аналізу були виявлені стратегії і тактики аргументації, які використовуються політиками з метою переконання аудиторії. Дослідження виступів дозволяють, з одного боку, спрогнозувати подальші дії та наміри політика, а з іншого — установлювати найбільш ефективні способи впливу на слухачів. На сьогодні вивчення публічного мовлення можна розділити на три наукові напрямки: риторичний, психологічний та лінгвістичний напрямки. Політичну публічну промову вивчають в рамках міждисциплінарних досліджень з огляду на її багатогранність. Політичний дискурс досліджується такими науками як лексикологія, прагматика, лінгвокультурологія, риторика, когнітивістика і аксіологія. Крім того, в фокус наукових філологічних досліджень входять гендерні та соціокультурні аспекти публічних промовах політиків, питання, пов'язані з іміджелогією, мас-медійним та мережевим політичним дискурсом. Питання політичного дискурсу є нагальним у роботі таких вчених Шейгал Е. І., Михальова О. А., Олешков Л. С., Бейлінсон Л. С., Гроебен Н., Хоген К., Піз А. та ін. Актуальність роботи визначається необхідністю системного аналізу аргументації та засобів переконання, як основного інструменту впливу, що постійно використовується у промовах політиків. У роботі комплексно розглядається процес політичного публічного виступу політика з урахуванням основних лінгвістичних і екстралінгвістичних чинників, які обумовлюють прагматичну ефективність мови: політико-соціальний та культурний контекст, ситуацію спілкування, особистість мовця і мовленнєві особливості побудови тексту. При плануванні виступу враховується широкий контекст, який детермінує концептуальний зміст і способи вербалізації смислів у мові. Особистість політика, його імідж і статус, соціальний і політичний досвід, мовленнєва компетентність відіграють важливу роль при підготовці і реалізації виступу. Формований текст володіє певною логічною, семантичною, синтаксичною структурою, а також фонетичними характеристиками, що дозволяють мовцю досягати шуканого прагматичного впливу на цільову аудиторію. На основі виявлених вербальних та невербальних засобів реалізації персуазивної функції політичного дискурсу виявлено специфіку моделей аргументації і переконання, що дозволить визначити необхідні перекладацькі трансформації, для досягнення точності перекладу та для передачі емоційного фону мовця до реципієнтів.
Исследование посвящено вопросу экстериоризации убеждения и аргументации лингвистическими и экстралингвистическими средствами языка. При анализе были обнаружены стратегии и тактики аргументации, которые используются политиками для убеждения аудитории. Исследования выступлений позволяют, с одной стороны, спрогнозировать дальнейшие действия и намерения политика, а с другой — устанавливать наиболее эффективные способы воздействия на слушателей. Сегодня изучения общественного вещания можно разделить на три научные направления: риторический, психологический и лингвистический направления. Политическую публичную речь изучают в рамках междисциплинарных исследований с учетом ее многогранность. Политический дискурс исследуется такими науками как лексикология, прагматика, лингвокультурологии, риторика, когнитивистики и аксиология. Кроме того, в фокус научных филологических исследований входят гендерные и социокультурные аспекты публичной речи политиков, вопросы, связанные с имиджелогии, масс-медийным и сетевым политическим дискурсом. Вопрос политического дискурса является актуальным в работе таких ученых: Шейгал Е. И., Михалева О. А., Олешков Л. С., Бейлинсон Л. С., Гроебен Н., Хоген К., Пиз А. и др. Актуальность работы определяется необходимостью системного анализа аргументации и средств убеждения, как основного инструмента влияния, постоянно используется в речах политиков. В работе комплексно рассматривается процесс политического публичного выступления политика с учетом основных лингвистических и экстралингвистических факторов, обуславливающих прагматическую эффективность языка: политико-социальный и культурный контекст, ситуацию общения, личность говорящего и речевые особенности построения текста. При планировании выступления учитывается широкий контекст, который детерминирует концептуальное содержание и способы вербализации смыслов в языке. Личность политика, его имидж и статус, социальный и политический опыт, языковая компетентность играют важную роль при подготовке и реализации выступления. Формируемый текст обладает определенной логической, семантической, синтаксической структурой, а также фонетическими характеристиками, позволяющими говорящему достигать искомого прагматического воздействия на целевую аудиторию. На основе выявленных вербальных и невербальных средств реализации персуазивности функции политического дискурса выявлена специфика моделей аргументации и убеждения, что позволит определить необходимые переводческие трансформации, для достижения точности перевода и для передачи эмоционального фона, говорящего к реципиентам.
The study is devoted to the issue of exteriorization of belief and argumentation by the linguistic and extralinguistic means of language. The analysis revealed strategies and tactics of argumentation, which are used by politicians to convince the audience. Studies of speeches make it possible, on the one hand, to predict further actions and intentions of a politician, and on the other hand, to establish the most effective ways of influencing listeners. Today, the study of public service broadcasting can be divided into three scientific areas: rhetorical, psychological and linguistic. Political public speech is studied in the framework of interdisciplinary research, taking into account its multifaceted nature. Political discourse is studied by such sciences as lexicology, pragmatics, linguoculturology, rhetoric, cognitive science and axiology. In addition, the focus of scientific philological research includes gender and the socio-cultural aspects of public speech of politicians, issues related to imageology, mass media and network political discourse. The issue of political discourse is relevant in the work of such scholars: Sheygal E.I., Mikhaleva O.A., Oleshkov L.S., Beilinson L.S., Groeben N., Hogen K., Piz A. and others. The relevance of the work is determined by the need for a systematic analysis of argumentation and means of persuasion, as the main tool of influence, is constantly used in the speeches of politicians. The work comprehensively examines the process of political public speaking by a politician, taking into account the main linguistic and extralinguistic factors that determine the pragmatic effectiveness of the language: political, social and cultural context, communication situation, personality of the speaker and speech features of the text. When planning a speech, a wide context is taken into account, which determines the conceptual content and ways of verbalizing meanings in a language. The personality of a politician, his image and status, social and political experience, language competence play an important role in the preparation and implementation of a speech. The formed text has a certain logical, semantic, syntactic structure, as well as phonetic characteristics that allow the Speaker to achieve the desired pragmatic effect on the target audience. Based on the identified verbal and non-verbal means of realizing the persuasiveness of the function of political discourse, the specificity of the models of argumentation and persuasion is revealed, which will allow us to determine the necessary translation transformations to achieve translation accuracy and to convey the emotional background that speaks to the recipients.