To see the other types of publications on this topic, follow the link: Електронне управління.
Journal articles on the topic 'Електронне управління'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Електронне управління.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Краснопольська, Т. М., та І. М. Милосердна. "Компоненти електронної демократії в умовах переходу до електронного правління". Актуальні проблеми політики, № 66 (18 січня 2021): 58–64. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.708.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сутність і роль електронної демократії в сучасному світі в умовах зміни парадигми від електронної держави та електронного правління. Встановлено, що перше відноситься до міжор-ганізаційних і внутршшьо-організащйних відносин і характеризується такими поняттями як «електронний уряд» і «електронна адміністрація», а друге (електронне правління) характеризує відносини між громадянами, урядовими структурами, громадською думкою і обраними офіційними особами.
 Встановлено, що про електронну демократію можна говорити на локальному рівні (наприклад, муніципалітетів і місцевого самоврядування), національному та міжнародному рівнях (наприклад, програма Е-Європи 2005). Визначено три основні компоненти електронної демократії: електронне голосування, електронна участь та громадський контроль за допомогою ІКТ. Проаналізовано особливості кожного з них, а також світову практику їх застосування. Визначено, що умовою ефективності реалізації усіх компонентів електронної демократії є громадянська грамотність (сукупність здібностей, які дають можливість функціонувати в демократичному суспільстві, критично мислити, діяти обдумано в умовах плюралізму).
 З'ясовано основні ризики формування та реалізації, а також перспективи розвитку електронної демократії в сучасному світі. До останніх віднесені поступовий перехід на електронну взаємодію; розвиток громадських ініціатив та краудсорсінгових проектів, заснованих на активності громадян у соціальних мережах; шститущоналізація статусу електронного обігу («електронної петиції»); розширення можливостей для громадського контролю за діяльністю органів влади та управління. Обгрунтовано необхідність становлення основних компонентів е-демократії в Україні.
2
АМРО, Тайєр. "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ ТА КОМУНІКАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, № 1(67) (26 травня 2023): 5–8. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2023-1(67)-1.
Full textAbstract:
У статті здійснено науково-теоретичний огляд технологій електронного урядування та комунікації в контексті публічного управління під час російсько-української війни 2014–2023 рр. Автор досліджує сучасні методи інформаційних технологій, що використовуються урядовими органами для поліпшення ефективності, доступності та прозорості управлінських процесів. Розглядаються різні аспекти, включаючи електронне урядування, електронну ідентифікацію, електронну демократію та електронні послуги. Мета дослідження ‒ аналіз технологій електронного урядування та комунікації публічного управління під час війни. Методологія. У даній статті використовується аналітичний підхід до вивчення технологій електронного урядування та комунікації публічного управління. Автор проводить аналіз наявних досліджень, законодавства та практики використання інформаційних технологій урядовими органами. Залучено до дослідження загальнонаукові методи. Наукова новизна. Наукова новизна вивчення технологій електронного врядування та комунікації публічного управління полягає у наступних аспектах: дослідження пропонує комплексний аналіз та оцінку різноманітних технологій електронного урядування та комунікації, включаючи електронний документообіг, онлайн-портали, мобільні додатки, електронні послуги тощо. Особлива увага приділяється інноваційним підходам та унікальним рішенням, які можуть бути застосовані в контексті публічного управління під час воєнного стану. Висновки. Технології електронного урядування та комунікації публічного управління відіграють важливу роль у поліпшенні ефективності та доступності державних послуг, сприяючи збільшенню взаємодії між державою та громадянами. Так, онлайн-портали, мобільні додатки та електронні послуги стають все більш популярними формами взаємодії громадян з державними органами, забезпечуючи зручність, швидкість та 24/7 доступність, особливо в умовах воєнного стану.
3
Бурик, Зоряна, Ігор Івасютин та Денис Косоногов. "ДИДЖИТАЛІЗАЦІЯ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". Public Management and Policy, № 2(6) (25 лютого 2025): epp0030. https://doi.org/10.70651/3041-2498/2025.2.04.
Full textAbstract:
Цифровізація стала складовою будь-якого виду діяльності, включаючи публічне управління та процеси адміністрування. Процеси впровадження технологій охоплюють не лише покращення публічних послуг, а й значно поширилися в управлінській діяльності органів влади різних інституційних рівнів, включаючи такі напрямки, як: міжсекторальна співпраця, взаємодія, комунікація, обмін даними та відкриті дані. Мета статті полягає у висвітленні ключових особливостей та тенденцій диджиталізації в системі публічного управління України упродовж 2019–2024 років. Для досягнення цілей у дослідженні використовуються загальнонаукові методи, проведено огляд стратегічних документів, проаналізовано фінансування цієї сфери упродовж 2019–2024 років, наведено основні результати цифровізації в публічному управлінні. Цифровізація в системі публічного управління характеризується рядом особливостей. По-перше, розроблені урядом стратегічні документи, які визначають цілі цифровізації за окремими напрямками публічного управління. Це пов’язано з потребою вирішення проблем управлінської діяльності в різних сферах, з якими стикаються повноважні органи менеджменту. По-друге, впровадження цифрових технологій в умовах скорочення бюджетного фінансування зосереджене на напрямку електронного урядування. Ресурси, які були виділені у 2021 році на розбудову мережі центрів надання адміністративних послуг та підвищення доступності Інтернету тепер спрямовуються до резервного фонду бюджету. По-третє, в умовах війни держава зосередила увагу на таких вагомих напрямках цифровізації, як електронні комунікації та сфера відкритих даних, а урядом затверджено стратегії їх розвитку. На сьогодні найбільш пріоритетними цілями, відповідно до планів Міністерства цифрової трансформації України, визначені розвиток цифрової економіки, інновацій, технологій, електронної демократії та врядування, інформаційного суспільства, цифрових навичок, цифрових прав громадян, впровадження електронного документообігу, відкритих даних, публічних електронних реєстрів, національних електронних інформаційних ресурсів, цифрової інфраструктури та електронних комунікацій, електронної комерції, надання електронних адміністративних послуг, довірчих послуг, електронної ідентифікації, ІТ-індустрії та правового режиму Дія Сіті. Тож цифровізація в системі публічного управління охоплює широке коло питань та проблем. В умовах скорочення фінансування окремих програм через війну, ресурси держави в першу чергу спрямовуються на електронне урядування, виконання функцій управління Міністерством цифрової трансформації України.
4
Кормич, Л. І., та А. І. Кормич. "ВДОСКОНАЛЕННЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ". Актуальні проблеми політики, № 69 (27 травня 2022): 5–12. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i69.1295.
Full textAbstract:
Кормич Л. І., Кормич А. І. Вдосконалення публічного управління в Україні в контексті діджиталізації: теоретичний аспект. – Стаття. 
 У статті проаналізовані концептуальні засади процесу вдосконалення публічного управління в епоху цифровізації. У центрі уваги питання змісту та співвідношення електронного урядування та електронної демократії. Проблема розкривається на основі вивчення теоретичних розробок провідних зарубіжних науковців в сфері управління. Показано, що електронна демократія – це вдосконалена модель електронного урядування, яка забезпечує двостороннє політичне спілкування та участь недержавних суб’єктів у процесі прийняття рішень. Найкраще розрізняти електронне урядування та електронну демократію можна шляхом визначення основної зацікавленої сторони трансформацій. Якщо цифровізація впливає лише на процесуальний аспект державного управління, це залишається питанням електронного урядування. Коли трансформації включають громадянський контроль управління, це стає сферою електронної демократії. Існують певні обмеження ефективності повномасштабного застосування основних інструментів електронного урядування та електронної демократії без досягнення належного рівня «електронної готовності» для держави та суспільства. В цифровізації мають бути зацікавлені як уряд так і соціум,а її переваги повинні стати відчутними щодо якості управлінських послуг та можливостей впливу на прийняття управлінських рішень. 
 Аналіз поглядів зарубіжних фахівців-теоретиків та практиків з питань функціонування публічного управління та адміністрування в умовах інформаційного суспільства дає можливість адаптувати їх висновки до національної практики. Узагальнення та використання кращого зарубіжного досвіду впровадження інноваційних технологій в управлінську діяльність дозволить уникнути ряду існуючих недоліків в процесі реформування системи публічного управління та адміністрування в Україні. Всі ці питання набудуть особливої актуальності для повоєнного відродження та розвитку України і її ефективної інтеграції в європейські економічні та безпекові структури. Україна має продовжити творення ефективної «держави в смартфоні» як складової процесу глобальної цифровізації.
5
Курус, Тарас. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Політологія, № 19 (6 листопада 2024): 73–92. http://dx.doi.org/10.32782/2312-1815/2024-19-9.
Full textAbstract:
Дослідження нормативно-правового регулювання електронного урядування є важливим для розуміння його ролі у сучасному державному управлінні та розвитку демократії, що робить цю тему актуальною як з наукової, так і з практичної точки зору. Метою статті є аналіз нормативно-правової бази електронного урядування в Україні, що спрямоване на підвищення ефективності державного управління та взаємодії з громадянами. Розглядаються основні етапи формування нормативно-правової бази, яка регулює цей процес, а також її вплив на розвиток електронної демократії та цифрової економіки. Аналізуються підходи до розуміння електронного урядування як комплексного політико-правового явища, яке використовує інформаційно-комунікаційні технології для вдосконалення взаємодії держави з громадянами та бізнесом. Акцентується на ключових аспектах нормативного регулювання, таких як електронний документообіг, електронні довірчі послуги та публічні електронні сервіси, які забезпечують відкритість і прозорість діяльності державних органів. Для досягнення цілей статті використано порівняльний та системний методи, що дозволило визначити ключові вузли нормативно-правового регулювання та порівняти український досвід з європейськими практиками. Також було проведено детальний аналіз законодавчих актів, таких як Закони України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про доступ до публічної інформації» та «Про адміністративні послуги», що створюють фундамент для функціонування електронного урядування. На основі аналізу нормативно-правової бази автори статті виокремлюють основні проблеми та перспективи розвитку електронного урядування в Україні. Висловлюються міркування щодо потреби оновлення окремих законодавчих актів та розширення цифрових можливостей для громадян. Підкреслюється важливість залучення громадськості та експертів до обговорення державної політики у сфері електронного урядування, а також доцільність використання зарубіжного досвіду, зокрема, держав Європейського Союзу. Отже, електронне урядування виступає ключовим елементом сучасного державного управління, яке сприяє розвитку демократії, підвищенню ефективності адміністративних процесів та забезпеченню прозорості дій державних органів.
6
КРИЛОВ, Денис Валерійович. "ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ КОМПОНЕНТІВ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Economic Synergy, № 3 (29 вересня 2023): 143–53. http://dx.doi.org/10.53920/es-2023-3-10.
Full textAbstract:
У статті визначено загальносвітову тенденцію, що полягає в активному становленні та поширенні цифрової економіки, яка має ряд позитивних здобутків як для національної економіки, так і суспільства в цілому. Цифрова економіка виступає у вигляді нової сучасної системи соціально-економічних відносин, що спрямовані на підвищення ефективності, конкурентоспроможності, максимізацію прибутку, використання нових підходів до управління, електронної взаємодії та документообігу, й охоплює різні сфери життя людини. Феномен цифрової економіки є досить новим для суспільства, адже перші дослідження даного явища припадають лише на кінець ХХ століття, але за досить короткий час він став невід’ємною частиною сьогодення. У класичному варіанті виділяють три основні компоненти цифрової економіки, а саме: інформаційно-комунікаційні технології, цифрове виробництво та електронну комерцію. Проте, з часом, до таких складових починають окремо зараховувати також електронний банкінг та електронне управління. Наразі цифрова економіка, завдяки комплексу інформаційно-комунікаційних систем та програмному забезпеченню, поєднує в єдину цифрову систему окремих людей, підприємства, країни. Тобто, цифрова економіка спрямована на поєднання в єдине ціле глобальної економіки, що не обмежена географічною приналежністю.
7
Скібіна, Т. І. "РОЛЬ ІННОВАЦІЙ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ТА АДМІНІСТРУВАННІ УКРАЇНИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (29 липня 2024): 88–95. http://dx.doi.org/10.32782/tnv-pub.2024.3.11.
Full textAbstract:
У статті досліджено роль інновацій у публічному управлінні та адмініструванні України в умовах стрімкого розвитку технологій, зростаючих вимог суспільства, актуальності боротьби з корупцією та європейської інтеграції. Систематизовано основні фактори, що визначають потребу впровадження інновацій у сфері публічного управління та адміністрування. Обґрунтовано актуальність теми впровадження інновацій на основі сучасних викликів та можливостей, які стоять перед публічним управлінням та адмініструванням. Визначено основні види інновацій, які застосовуються в публічному управлінні та адмініструванні України, зокрема: електронне урядування, онлайн-моніторинг публічних послуг, прозорість у державних закупівлях, електронна система голосування, використання блокчейн-технологій, розвиток інноваційних міст і регіонів, а також системи масової інформації та освіти з цифрових навичок. Проведено SWOT-аналіз для детального дослідження кожного виду інновацій, що дозволило оцінити їх переваги, ризики, можливості та загрози. Обґрунтовано необхідність забезпечення кібербезпеки, розвитку ефективної комунікації з громадськістю та стійкого технічного й організаційного захисту для успішного впровадження інновацій. Визначено основні бар’єри для інтеграції інновацій у публічне управління України, серед яких: технологічні, фінансові, організаційні, соціокультурні, політичні та законодавчі обмеження. Сформовано рекомендації щодо подальшого розроблення стратегій, які враховуватимуть ці бар’єри та можливості, забезпечуючи успішне впровадження інновацій. Визначено, що потенціал інновацій створює низку переваг для покращення ефективності, прозорості та демократії в публічному управлінні, отже, існує необхідність комплексного підходу до подолання перешкод для впровадження інновацій у публічне управління та адміністрування України. Визначено, що впровадження інновацій у публічному управлінні України має вирішальне значення для підвищення ефективності державного управління та задоволення сучасних вимог суспільства. Подолання існуючих бар’єрів та розробка відповідних стратегій забезпечать успішну інтеграцію інновацій, що сприятиме створенню прозорої, ефективної та відповідальної системи публічного управління та адміністрування.
8
ШЕСТАКОВСЬКА, Тетяна Леонідівна. "АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ТА ВИКЛИКІВ ВПЛИВУ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ". Economic Synergy, № 2 (30 червня 2023): 8–22. http://dx.doi.org/10.53920/es-2023-2-1.
Full textAbstract:
Стаття присвячена впливу цифрових технологій на публічне управління. Зазначається, що цифрові інструменти та ресурси стають все більш важливими для ефективного та прозорого управління. Спочатку розглядається поліпшений доступ до інформації, який стає доступним завдяки інтернету та електронним системам. Громадяни отримують актуальну інформацію про урядові програми та послуги, що сприяє громадському контролю та залученню до управління. Цифрові технології мають великий потенціал для перетворення публічного управління, поліпшення ефективності державних органів та забезпечення більш прозорих та громадських послуг. У статті розглядаються перспективи майбутнього розвитку та використання цифрових технологій у публічному управлінні. Акцентовано увагу на таких аспектах, як електронне урядування, відкриті дані, штучний інтелект та аналітика даних, електронна ідентифікація, IoT, блокчейн, соціальні медіа та громадська участь. Встановлено, що важливими викликами є забезпечення інклюзивності та етичного використання цих технологій, а також постійна адаптація до мінливих потреб та викликів суспільства. Ця стаття розглядає етичні аспекти та захист персональних даних в контексті цифрового публічного управління. В умовах зростаючого збору, зберігання та обробки персональних даних громадян урядовими організаціями, необхідні ефективні механізми, щоб забезпечити приватність та безпеку цих даних. Стаття визначає ключові етичні принципи, які повинні бути враховані в цифровому публічному управлінні, такі як прозорість, згода, мінімізація даних та безпека. Вона також наголошує на важливості пропорційності, захисту індивідуальних прав та використання анонімізації та псевдонімізації даних. Систематизовано різні заходи, що можуть бути використані для захисту персональних даних, включаючи криптографію, багаторівневу аутентифікацію, аудит та моніторинг, та співпрацю зі сторонніми постачальниками. Підкреслено значення законодавчого захисту та культури свідомого використання даних. Актуалізовано необхідність постійного моніторингу та вдосконалення політик і процедур забезпечення безпеки даних, а також до сприяння довірі громадян у діяльність уряду та публічних організацій.
9
Ляхович, Галина Іванівна, та Ганна Іванівна Жекало. "Концептуальні характеристики та особливості впровадження взаємодії інституцій влади та громадян в Україні із використанням ресурсів e-governance". Економіка, управління та адміністрування, № 1(103) (3 квітня 2023): 111–17. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2023-1(103)-111-117.
Full textAbstract:
Розвиток сучасних інформаційних технологій, що концептуально на практиці публічного управління реалізується через систему е-урядування, дозволяє використовувати нові нетрадиційні форми взаємодії з громадянами та ефективно просувати демократичні практики громадської участі. Аналіз наукових джерел дав можливість підсумувати, що різні теоретичні концепції підтримують залучення громадян до вироблення і прийняття суспільно важливих рішень, адже це сприяє формуванню та підвищенню рівня соціальної відповідальності, соціальної причетності, а також врахуванню позицій та інтересів різних груп людей. А ресурси та можливості e-governance дозволяють провадити прозору та відкриту політику по відношенню до громадян і тим самим збільшувати число інструментів громадської участі в управлінні суспільним розвитком. Ми з’ясували, що електронне урядування має беззаперечні переваги, які покращують стан демократичних процесів у державі першочергово через інформування. Адже чим більше каналів для здійснення інформування застосовується в практиці управління інституціями влади, тим більш відкрита та прозора політика формується. Також у контексті взаємодії влади та громадян важливу роль відіграють інструменти залучення жителів до процесів ухвалення рішень (електронні петиції, громадський бюджет, консультації з громадськістю в онлайн-форматі, електронні звернення, е-голосування тощо), що дозволяють громадянам брати участь у законотворчій діяльності, прийнятті управлінських рішень, розподілі бюджету, вирішенні кадрових питань чи формуванні стратегій розвитку. Завдяки електронним інструментам контролю громадяни отримують можливість моніторити розподіл ресурсів та коштів держави чи громад, здійснювати аудит ефективності та правомірності роботи влади.
10
Pydorych, Ruslan Oleksandrovych. "ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ: НОВІ МОДЕЛІ СУБ'ЄКТНИХ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКІВ У КОНТЕКСТІ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 4 (30 грудня 2024): 65–73. https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2024.4.9.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сучасні виклики та перспективи цифрової трансформації місцевого самоврядування, акцентуючи увагу на зміну традиційних моделей суб'єктних взаємозв'язків між місцевою владою та громадянами у контексті електронної демократії. Основна увага приділена розробці нових моделей, які сприяють підвищенню прозорості, інклюзивності та підзвітності влади за рахунок використання цифрових платформ. Проаналізовано теоретичні основи цифровізації, які передбачають перехід від централізованих підходів до більш гнучких моделей, орієнтованих на активну участь громадян у процесі прийняття рішень. У дослідженні надано огляд основних теорій цифрового управління, включаючи концепції електронного урядування та «смарт-міст». Виділено кілька важливих інструментів електронної демократії, таких як платформи електронних петицій, онлайн-консультації, партиципаторні бюджети, відкриті дані та електронне голосування, які дозволяють громадянам безпосередньо впливати на політичні рішення та контроль за діяльністю органів влади. Окремо розглянуто досвід країн, що є лідерами у впровадженні електронного урядування, таких як Естонія та Швейцарія, які служать прикладами успішної інтеграції цифрових рішень. Запропоновано конкретні рекомендації щодо посилення ефективності цифрової трансформації місцевого самоврядування. Представлено наступні рекомендації: розробка освітніх програм для підвищення цифрової грамотності громадян, адаптація законодавства для підтримки безпечного та ефективного використання цифрових інструментів, розвиток платформ для моніторингу виконання рішень та залучення громадськості до контролю над витрачанням бюджетних коштів. Сформовано наступні висновки: цифровізація місцевого самоврядування є важливим етапом у розвитку демократичних процесів і зміцненні соціальної згуртованості. Використання інструментів електронної демократії створює умови для більш прозорих, ефективних та інклюзивних процесів управління. Завдяки впровадженню цифрових платформ влада отримує можливість швидше реагувати на потреби громадян, а громадяни, у свою чергу, можуть більш активно брати участь у прийнятті рішень і контролювати дії влади. Таким чином, електронна демократія стає необхідною складовою сучасного управління, допомагаючи громадянам активно впливати на життя громади, підвищувати ефективність прийняття рішень і підтримувати постійний зворотний зв’язок із владою.
11
Reshetova, Hanna. "Електронне урядування як складова інформаційно- комунікаційної системи забезпечення сталого розвитку". Public Administration and Regional Development, № 18 (29 грудня 2022): 1141–62. http://dx.doi.org/10.34132/pard2022.18.08.
Full textAbstract:
У статті досліджується електронне урядування як складова частина інформаційно-комунікаційної системи демократичного врядування в Україні, його роль у створенні нових, більш зручних методів доступу до державних послуг в рамках національної програми діджиталізації, побудови більш ефективних способів взаємодії органів місцевого самоврядування та державної влади з бізнесом та громадськістю, модернізацію державного управління та покращення якості надання державних послуг.
 Констатовано що в останні роки електронне урядування стало ключовим інструментом сприяння сталому розвитку та покращення надання державних послуг. В Україні електронне урядування розглядається як важливий компонент загальної інформаційно-комунікаційної системи країни, що має потенціал для значного підвищення ефективності, прозорості та підзвітності державних послуг.
 Проаналізовано стан розвитку електронного урядування за показниками підвищення ефективності державного управління. Розглянуто питання впровадження в Україні електронного уряду як невід'ємної частини процесу європейської інтеграції країни та приведення державного управління у відповідність до практики Європейського Союзу.
 Зроблено акцент що однією з існуючих проблем впровадження ініціатив електронного урядування в Україні в сучасних умовах є певна несистемність та невизначеність, яка склалася у взаємовідносинах між владою та споживачами адміністративних послуг. В цих умовах електронне урядування вимагає співпраці та координації між державними установами для забезпечення безперебійного та інтегрованого надання електронних послуг.
 Розроблені рекомендації, пропозиції та визначені основні напрямки дій для вдосконалення системи, втілення котрих повинно привести до численних переваг, включаючи покращення прозорості та підзвітності, підвищення ефективності та економічності, покращення доступу громадян до інформації та державних послуг, а також посилення взаємодії між урядом та громадянами в Україні.
12
Пурський, Олег Іванович, Світлана Олександрівна Баннікова та Дмитро Павлович Мазоха. "Розробка і використання тренінгової Web-системи управління бізнес-процесами в електронній торгівлі в рамках викладання дисципліни «Електронна комерція»". New computer technology 15 (27 квітня 2017): 140–44. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v15i0.648.
Full textAbstract:
Метою дослідження є розробка та програмна реалізація тренігової Web-системи управління бізнес-процесами в електронній торгівлі (для лабораторного практикуму в рамках викладання дисципліни «Електронна комерція»). Задачами дослідження є дослідження загальної проблематики ринку електронної торгівлі та форм взаємодії суб’єктів електронної торгівлі, аналіз існуючих підходів до побудови Web-системи управління бізнес-процесами, програмна реалізація Web-системи управління бізнес-процесами в електронній торгівлі, використання розробленої Web-системи для практичного навчання студентів механізмам електронній торгівлі в рамках викладання дисципліни «Електронна комерція». Об’єктом дослідження є процеси функціонування ринку електронної торгівлі. Предметом дослідження є використання інформаційних засобів управління електронною торгівлею навчальному процесі ВНЗ. У роботі проведено аналіз, узагальнення та систематизація досліджень з проблеми використання Web-системи управління бізнес-процесами в електронній торгівлі в навчальному процесі з дисципліни «Електронна комерція». Представлено механізми програмно-апаратної реалізації Web-системи управління бізнес-процесами в електронній торгівлі. Розроблено модульну структуру функціональних блоків Web-додатку, представлено модель бази даних і структурну схему модуля логістики Web-системи. Здійснено програмну реалізацію Web-системи управління взаємодією суб’єктів електронної торгівлі. Розроблено завдання до лабораторного практикуму з дисипліни «Електронна комерція» на основі використання Web-системи управління бізнес-процесами в електронній торгівлі. Результати дослідження планується узагальнити для формування рекомендацій щодо використання розробленої Web-системи в навчальному процесі ВНЗ.
13
Кругляк, Григорій Олексійович. "Дослідження ролі інноваційних технологій в управлінні підприємствами готельно-ресторанного господарства". Economic and food security of Ukraine, № 3-4 (6 березня 2019): 58–64. http://dx.doi.org/10.15673/efs.v6i3-4.1287.
Full textAbstract:
У сучасних ринкових умовах впровадження інновацій сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємств. Розвиток підприємства вимагає постійного використання інновацій. Для того, щоб підвищити ефективність діяльності підприємства, важливо вдосконалювати методи управління, створювати нові продукти і послуги. У статті досліджено основні визначення понять інновація та інноваційні технології в управлінні підприємствами та визначено їх роль у розвитку підприємств готельно-ресторанного господарства. Розглянуто такі сучасні методи управління готелем, як електронне управління готелем, системи управління взаємовідносинами з клієнтом (crm-системи). Проведено порівняльний аналіз популярних на ринку CRM-систем, таких як Libra OnDemand CRM, Парус, Opera Enterprise Solution. Досліджено їх основні модулі, функціональні можливості в оптимізації управління готельними підприємствами. Визначено роль інтерактивного електронного меню в управлінні ресторанним підприємством, переваги використання QR-кодів та інших інтерактивних технологій в закладах ресторанного господарства. Розглянуто інноваційний тип закладу - інтерактивний ресторан. Наведені в статті результати дослідження можуть бути використані в якості джерела інформації для побудови і вдосконалення системи інвестиційної привабливості підприємствами готельно-ресторанного комплексу. Згодом все більшу кількість підприємств розробляють і впроваджують інноваційні технології для оптимізації управління та підвищення конкурентоспроможності. Оскільки впровадження таких інноваційних технологій і електронних систем дозволяє надавати гостям технологічно новий, сучасний формат взаємодії з готелем і рестораном, а також дозволяє підвищити загальний рівень управління підприємством. Інтерактивні технології формують новий ринок, відкривають широкі можливості і впливають на майбутнє індустрії готельно-ресторанного господарства, тому являються перспективними як у всьому світі, так і в нашій країні.
14
Лукачина, С. С. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 1(61) (6 травня 2023): 105–12. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2023.1(61).105-112.
Full textAbstract:
У статті досліджено концептуальні засади управління підприємствами електронної комерції. Розглянуто сутність електронної комерції та підходи до її визначення. З'ясовано, що поняття “електронна комерція” доцільніше розглядати з двох позицій: економічної та правової. Визначено типи електронної комерції та розглянуто їх особливості. Встановлено, що при управлінні підприємством електронної комерції слід враховувати переваги і недоліки, які притаманні електронній комерції. Розглянуто ключові інструменти, які використовуються в процесі управління підприємством електронної комерції.
 Ключові слова: електронна комерція, e-commerce, управління, підприємства електронної комерції, електронна торгівля, компанія.
15
Завада, Р. С. "ПРАВОВА ПРИРОДА ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ: АСПЕКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ". Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична, № 35 (30 грудня 2022): 251–55. https://doi.org/10.5281/zenodo.7884240.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу правової природи електронного урядування в контексті відносин адміністративно-правового характеру. Доводиться, що сучасні суспільні відносини знаходяться в стані реформування та потребують трансформації враховуючи транзитивні зміни соціуму в умовах глобалізації, інформатизації, військово-пандемічних загроз. Публічна влада загалом створена з метою надання суспільних благ для населення, управління державою та регулювання суспільних відносин. Розвиток економіки та виробництва прямо залежить від фундаментальних парадигм, що створює публічне управління. А сучасне публічне управління – це, безумовно, електронне урядування. Констатовано, що електронне урядування є ефективним засобом, методологічним інструментом здійснення публічної влади, проте не може підміняти адміністративну діяльність в державі. Вказано, що прогнозувати тенденції розвитку електронного урядування0 доволі складно. Саме технологічний, інформаційний розвиток встановлює поштовх для правового регулювання та оновлення системи електронного урядування. Не можна з наближеною точністю спрогнозувати розвиток електронного урядування як дієвої системи електронного управління, оскільки неможливо передбачити її новітні можливості а також труднощі та перепони. Поряд з цим і суспільно-політична реальність створює додаткові завдання для електронної системи. У висновку доводиться, що правова природа електронного урядування проявляється його методологічній інструментарності через технологічно забезпечувальну можливість державно-управлінської діяльності у багатьох сферах, що передбачає захист прав, свобод, законних інтересів осіб, вирішення проблеми конфлікту інтересів, створення суспільного блага та надання відкритості ресурсів для загального користування, що ґрунтується на синергетичних підходах непередбачувальності подальших можливостей.
16
Корчак, Наталія, Анатолій Рачинський та Наталія Ларіна. "Цифрова трансформація та електронне врядування: наукові підходи дослідження в сфері публічного управління та адміністрування". Public administration aspects 11, № 3 (2023): 43–49. http://dx.doi.org/10.15421/152334.
Full textAbstract:
Цифровий розвиток все більше охоплює сфери суспільного життя, а в демократично розвинених країнах може стати головним фактором не лише економічного, а й соціального зростання, зокрема, інфраструктури, цифрової грамотності населення, електронної демократії, що призводить до трансформації суспільних відносин. Завдяки використанню сучасних цифрових технологій можемо спостерігати якісні зміни у взаємодії органів державної влади з громадянами та бізнесом у сфері культури, освіти, охорони здоров’я тощо. Рівень запровадження цифровізації та електронного врядування також впливають на реформування державного управління в публічне управління, серед яких доцільно виокремити цифрову трансформацію, поглиблення фокусу на забезпеченні прозорості та підзвітності органів влади, зміцнення співпраці та партнерства, визнання та підтримку багатовекторності публічного управління для досягнення Цілей сталого розвитку. Саме тому увага науковців зосереджена на вдосконаленні цифрового розвитку держави та суспільства шляхом впровадження різноманітних інновацій та технологій задля реалізації державної політики у забезпеченні високого рівня електронної демократії. 
 Тенденції до зростання цифрової трансформації та електронного врядування в Україні спостерігаються не лише на місцевому та національному рівнях, вони стають характерними і для наднаціонального рівня. Однією з причин є вимушене поширення міграційного руху нашими співвітчизниками, використання ними діючих електронних послуг для полегшення адаптаційного періоду в еміграції, систематизація знань про традиції країн, в яких вони вимушені тимчасово проживати, їх культуру, традиції, когнітивний підхід у вивченні іноземних мов.
 В Україні дослідження цифрової трансформації та електронного врядування є важливою складовою забезпечення електронної демократії. Це пояснюється тим, що вони можуть створити в Україні передумови для запобігання або мінімізації корупційних негативних наслідків в державному управлінні, існуючих та прогнозованих ризиків і загроз.
17
Латковський, П. П. "ЕЛЕКТРОННЕ УРЯДУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТРАТЕГІЧНОГО РЕАГУВАННЯ НА ПАНДЕМІЧНУ КРИЗУ". Знання європейського права, № 3 (7 вересня 2021): 90–94. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.237.
Full textAbstract:
Світовий досвід боротьби з COVID-19 протягом короткого терміну спричинив значний тиск на уряди багатьох країн для негайного вирішення широкого кола складних політичних, економічних та управлінських питань, що стосуються як державного, так і приватного сектору. Прагнучи бути гнучкими та адекватно реагувати на ситуацію, уряди сприяли оперативному стратегічному осмисленню ситуації та пошуку ефективних рішень у країнах, де вони працюють. Щоб швидко створити потенціал для вирішення нових викликів та запобігти виникненню таких ситуацій у майбутньому, вони розглядають шляхи підвищення ефективності та результативності державного сектору.
 Основні питання полягають у тому, щоб уникнути необдуманого витрачання грошей платників податків, забезпечити найбільш ефективне використання ресурсів та відновити довіру громадян шляхом підвищення прозорості прийняття та реалізації рішень. Як наслідок, уряди також стикаються з проблемою знаходження нових шляхів для збільшення відкритої участі та залучення громадян до державного управління.
 З цієї точки зору різні підходи урядів до реагування на пандемічну кризу демонструють деякі загальні тенденції. Багато країн уже досить тривалий час як включили електронний уряд у свої пакети реагування на кризу. Загалом, ці країни сьогодні займаються: підвищенням ефективності та скороченням витрат у державному секторі; здійсненням стратегічних інвестицій у нові та інноваційні ключові сфери електронного уряду; збільшенням державних витрат на електронне урядування; відновленням довіри до громадян; підвищенням якості державних послуг; перетворенням державного сектору за допомогою електронного уряду як ключового важеля; стимулюванням розвитку іТ-сфери в країні.
 Перед країною постають питання: яку роль відіграло електронне урядування у відповіді уряду на кризу?; як уряди використовують електронне урядування для досягнення прямих або опосередкованих впливів на економічне відновлення?; як електронний уряд розглядається як інструмент стратегічного реагування у відновлення економіки? Всі ці питання потребують критичного осмислення.
 Незважаючи на те, що не всі країни офіційно включили електронне урядування у відповідь на пандемію, більшість із них повідомили про незначні зміни, якщо такі є, в темпі впровадження електронного уряду з певним коригуванням пріоритетів. Це є важливою ознакою політичної прихильності в кризовий час та свідченням усвідомленої важливості інструментальної цінності електронних урядів як ключового інструменту політики для підвищення ефективності державного сектору.
18
Даміров, Наміг Рафіг огли. "МОДЕЛЬ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕРЖАВИ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". Litopys Volyni, № 28 (8 червня 2023): 344–49. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2023.28.49.
Full textAbstract:
У статті аналізується модель електронної держави як основа формування інноваційної системи публічного управління. Зазначено, що наслідки пандемії COVID-19, війна росії на території України, бойові дії та окупація деяких територій України впливають на трансформацію системи публічного управління. На ці зміни також впливають нові тенденції глобалізації, цифровізації, запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у всі сфери життєдіяльності суспільства. На сьогодні виникла об’єктивна необхідність здійснення системного аналізу моделі електронної держави як основи формування інноваційної системи публічного управління. Концепція електронного урядування в контексті електронного управління та інформаційного менеджменту обґрунтовує його функціональну специфіку з огляду на характеристики управлінського процесу як електронного інформаційно-комунікаційного обміну, а також з огляду на соціальні зміни, пов’язані з упровадженням і використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Сучасні інтерпретації концепції електронного урядування формулюють нові особливості та нові напрями його дослідження. Основні відмінності пов’язані з тим, по-перше, що електронне урядування розглядається у співвідношенні з розвитком мобільних телекомунікаційних технологій, які забезпечують вищу якість державних інформаційних послуг, а також із впливом цих технологій на адміністративні чи бізнес-процеси. По-друге, варто зазначити нові аспекти інформаційного доступу та інформаційної відкритості, що забезпечуються принципами мережевої комунікаційної взаємодії, які відкривають перспективу електронної демократії. Обґрунтовано, що створення моделі електронної держави як основи формування інноваційної системи публічного управління веде до ключової зміни відносин між суспільством та урядом, наближає систему публічного управління до споживачів послуг цієї системи, створює безпекові умови отримання державних (адміністративних) послуг як для населення, так і для працівників органів державної влади, змінює контекст діяльності органів влади, мінімізує прояви корупції.
19
Матвейчук, Л. О. "Електронне державне управління оподаткуванням: досвід Республіки Казахстан". Ефективність державного управління, Вип. 42 (2015): 68–77.
Find full text
20
Матвейчук, Л. О. "Електронне державне управління оподаткуванням: досвід Республіки Казахстан". Ефективність державного управління, Вип. 42 (2015): 68–77.
Find full text
21
Котух, Є. В. "Електронне урядування як нова парадигма публічного управління". Інвестиції: практика та досвід, № 3, лютий (2020): 122–27.
Find full text
22
Матвейчук, Л. О. "Електронне державне управління оподаткуванням: досвід Республіки Казахстан". Ефективність державного управління, Вип. 42 (2015): 68–77.
Find full text
23
Котух, Є. В. "Електронне урядування як нова парадигма публічного управління". Інвестиції: практика та досвід, № 3, лютий (2020): 122–27.
Find full text
24
Матвейчук, Л. О. "Електронне державне управління оподаткуванням: досвід Республіки Казахстан". Ефективність державного управління, Вип. 42 (2015): 68–77.
Find full text
25
Вакалюк, Т. "ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДРУЧНИК ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ". Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems, № 53 (5 жовтня 2022): 143–46. http://dx.doi.org/10.31652/2412-1142-2019-53-143-146.
Full textAbstract:
У статті розглянуто різні тлумачення поняття електронний підручник, в результаті піделектронним підручником у даному дослідженні розуміється електронне освітнє видання, в якому навчальнийматеріал відповідає освітній програмі та забезпечує повноту викладеного матеріалу, є структурованим,систематизованим, а також містить аудіо та відеоматеріали, зображення й анімації, мультимедійнийконтент і симулятори, та інші елементи, і забезпечує інтерактивну взаємодію між школярем та навчальнимматеріалом.Встановлено, що складовими електронного підручника мають бути такі компоненти: теоретичні,практичні, демонстраційні та емпіричні, а також засоби перевірки знань школярів.Підсумовано, що електронний підручник результативний в тих випадках, коли він: економить час прибагаторазовому зверненні до гіпертекстових пояснень; дає доступ користувачу для перевірки знань з певноїтеми; є інтерактивним, задовольняє зворотний зв'язок; дозволяє школяру вільно вибирати шлях по структуріпідручника; забезпечує виконувати корекцію зa результатами контролю, тестування; має мультимедійніструктурні складові; дозволяє здійснювати управління об’єктами тощоУзагальнено, що при розробці електронних підручників, потрібно врахувати наступні принципи:повноти інформаційних ресурсів, модульності; регулювання; наочності, адаптивності; комп’ютерноїпідтримки; відповідності, мультиплатформності, систематичності, послідовності та структурованості,колективності, доступності та мобільності.Зроблено висновок, що електронний підручник є альтернативним варіантом для заміни звичайногопідручника, який простий та цікавий для використання школярами. Перспективою подальших досліджень євиділення критеріїв та показників, яким має відповідати сучасний електронний підручник закладу загальноїсередньої освіти.
26
Чуба, Назар Володимирович. "ЕЛЕКТРОННЕ ВРЯДУВАННЯ ТА АДАПТАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ДО СТАНДАРТІВ ЄС". Public management, № 2 (30) (8 вересня 2022): 101–9. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-2(30)-13.
Full textAbstract:
Інтенсифікація розвитку інформаційного суспільства, а в його межах концепції електронного врядування, є викликом сьогодення та вимогою прискореної глобалізації. Усе більше науковців, практиків та аналітиків спрямовують свої зусилля на пошук найбільш прийнятних та ефективних шляхів досягнення окреслених цілей цифровізації соціально-економічних процесів. Україна не стоїть осторонь даних процесів та активно впроваджує електронне врядування із врахуванням європейського досвіду. Метою написання статті є систематизація та окреслення досвіду європейських країн в напрямку розвитку електронного врядування, порівняння вітчизняного досвіду та розробка концептуальних кроків для підтримки українського поступу. Методологія. Серед переліку методів дослідження обрано метод порівняння, ретроспективний аналіз, метод систематизації та узагальнення. Наукова новизна. Представлене дослідження містить критичний аналіз підходів до трактування поняття «електронне врядування», а також власне авторське бачення. Електронне врядування пропонується розуміти як «інноваційну форму державного управління, яка передбачає взаємодію між державними органами та суспільством за допомогою новітніх інформаційно-комунікаційних технологій на умовах доступності, відкритості, прозорості та високо ефективності». Також отримали подальшого розвитку принципи електронного врядування, а також систематизація перешкод та проблем впровадження електронного врядування в Україні. Висновки. Електронне врядування в ЄС знаходиться на доволі високому рівні, окресленому стратегією, із достатнім нормативним забезпеченням та ресурсами для подальшого розвитку. На противагу європейським державам Україна розвиває електронне врядування значними темпами, деякі результати були визнані міжнародною спільнотою, однак виокремлено ряд проблем, які потребують нагального вирішення, зокрема: неготовність населення до змін, недовіра до електронних ресурсів та сервісів, які пропонує держава, недостатнє фінансування проектів з цифровізації, недостатня захищеність інформаційних баз даних та інноваційних інструментів.
27
Fisenko, N. "ЕЛЕКТРОННЕ УРЯДУВАННЯ ЯК СКЛАДНИК ТРАНСФОРМАЦІЇ УПРАВЛІННЯ В ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ". Theory and Practice of Public Administration, № 4 (67) (26 листопада 2019): 80–98. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.04.11.
Full textAbstract:
Обґрунтовано розуміння електронного урядування як складника трансформації управління в публічному секторі. Доведено, що розвиток електронного урядування чи упровадження сучасних ІКТ не має бути самоціллю. Наголошено на необхідності створення правових, організаційних та технічних умов, які нададуть взаємодії між органами публічного управління, громадянами та підприємствами легітимності та гарантії.
28
ПАВЛОВ, Нікіта. "ЕЛЕКТРОННЕ УРЯДУВАННЯ ТА ЕЛЕКТРОННА ДЕМОКРАТІЯ: ЄВРОПА ТА УКРАЇНА (ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ)". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, № 2(74) (3 вересня 2024): 63–68. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2024-2(74)-9.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження сучасного стану розвитку інститутів електронного урядування та електронної демократії в Європі та Україні.. Дослідження виконано з використанням системи загальнонаукових та спеціальних методів пізнання. Основним став історичний підхід. Було використано методи аналізу та синтезу, системний метод. Результати. В статті досліджено розвиток які пройшли інститути електронного урядування та електронної демократії в Європейському союзі та Україні з моменту свого виникнення до нашого часу. Здійснено аналіз нормативних документів Європейського союзу та національного законодавства якими регламентується реалізація зазначених інститутів. Наголошено, що актуальність більш глибокого дослідження електронного врядування та електронної демократії, обумовлене об’єктивними процесами розвитку інформаційних технологій та потребою розуміння, як ці технології можуть бути використані для покращення управління, залучення громадян до політичного процесу та створення більш відкритого та прозорого суспільства. В ході дослідження сучасного етапу запровадження зазначених інститутів в Україні, згадано про Єдиний державний веб портал електронних послуг та Реєстр адміністративних послуг (Портал Дія). Згадано, що в 2019 році шляхом ліквідації Державного агентства з питань електронного урядування України було створено новий орган – Міністерство цифрової трансформації України. Висновки. Розвиток електронного врядування в ЄС поділено на чотири основні етапи: початковий, розвиток електронних послуг, стандартизація та стратегічний розвиток, розширення діапазону послуг у сучасності. Кожен з цих етапів став внеском у формування сучасних систем електронного врядування. Україна розпочала активне впровадження електронного врядування у 2014 році з утворенням Державного агентства з питань електронного урядування України. Прийняття Концепції розвитку електронного урядування заклало основу для подальших реформ у цій сфері.
29
Косич, М. В., та Н. Н. Губанова. "РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ". Вісник економіки транспорту і промисловості, № 81-82 (30 червня 2023): 52–59. http://dx.doi.org/10.18664/btie.81-82.287126.
Full textAbstract:
Сучасний етап розвитку соціально-економічних відносин характеризується процесами переходу від третьої до четвертої промислової революції з використанням інформаційно-комунікаційних технологій у виробництві. У державному секторі економіки такі зміни визвали появу нового інструменту - електронне урядування. Департамент з економічних і соціальних питань ООН визначає раз на 2 роки індекс розвитку електронного урядування. Україна в останні роки демонструє постійне зростання даного показника, а у 2022 році величина індексу електронного урядування дозволила перейти Україні до групи країн з дуже високим значенням електронного урядування, але 25 % населення цього ж року не були приєднані до мережі Інтернет, що говорить про неможливість їх участі у використанні інтернет послуг, що надаються органами державного та місцевого управління. Цифровізація життя суспільства вимагає від органів влади ефективного публічного управління на базі електронної взаємодії.
30
Савон, К. В. "Поняття «діджиталізація» в контексті цифрового уряду". Актуальні проблеми політики, № 67 (25 травня 2021): 107–11. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1159.
Full textAbstract:
У статті досліджено поняття «діджиталізація», «автоматизація», «оцифровка даних», «цифрова трансформація», «електронне урядування» та «цифрове урядування». «Діджиталізація» стосується всіх сфер суспільного життя та означає новий підхід до управління державою, бізнес-структурами та комунікацією. Процес автоматизації пов’язаний з певним переходом даних в електронну форму. Таким чином, можна вважати, що це частковий процес, який не змінює сутності явища. Встановлено, що оцифровка даних є частиною процесу автоматизації. Зроблено висновок про ототожнення понять «діджиталізація» та «цифрова трансформація». Проаналізовано проект президента України В. Зеленського «Держава у смартфоні». Крім того, окрема увага у статті приділяється CDTO – посаді керівника цифрової трансформації у виконавчих органах державної влади в Україні. Наведено дані про місце України в дослідженні ООН щодо Електронного урядування за 2020 рік. Проаналізовано, які країни досягли найкращих результатів у електронному урядуванні та в яких країнах можна брати участь у виборах онлайн. Досліджена законодавча база України у регулюванні електронного урядування та наведено саме визначення поняття «електронного урядування». Поняття електронного урядування та електронної демократії були зіставлені у цій статті та визначена ієрархія між ними. Проаналізовані певні проблеми та позитивні трансформації в електронному урядуванні в Україні та наведено інформацію щодо відсутності поняття цифрового уряду в українському правовому полі. Надано визначення терміна «цифрове урядування» та наведено ключові відмінності порівняно з електронним урядуванням. Наведено ключові, на думку автора, пропозиції ООН щодо пришвидшення темпів цифрового урядування та цифрової трансформації держав. Зроблено висновок про недостатню ефективність побудови іміджу України як електронної держави у соціальних мережах через низьку цифрову гра- мотність серед населення та нерівномірне покриття Інтернетом по всій території Україні. Окремою проблемою залишається непоінформованість громадян щодо освітніх програм в Україні у сфері цифрових навичок.
31
Медведенко, І. В. "ЕЛЕКТРОННЕ УРЯДУВАННЯ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ". Український економічний часопис, № 6 (27 вересня 2024): 52–58. http://dx.doi.org/10.32782/2786-8273/2024-6-9.
Full textAbstract:
У статті визначено ключові аспекти впровадження електронного урядування в системі державного управління України з урахуванням міжнародного досвіду. Автор статті показує, як використання інформаційно-комунікаційних технологій впливає на ефективність та прозорість надання публічних послуг, зокрема через розвиток електронної взаємодії між державою, громадянами та бізнесом. Розглянуто правові та прикладні аспекти впровадження електронного урядування в Україні через прийняття законодавчих актів, цифровізацію публічних послуг та покращення взаємодії в онлайн та офлайн форматах. Досліджено перші кроки в запровадженні основ електронної демократії. Підкреслено позитивну динаміку індексу розвитку електронного урядування та висвітлено актуальність подальших досліджень для удосконалення державного управління в епоху цифрових трансформацій.
32
Руднєва, А. О. "ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПОЛІТИЧНОМУ ТА ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ: НОВИЙ ВИМІР ДЕМОКРАТІЇ". Сучасні політичні візії, № 2 (30 грудня 2024): 36–43. https://doi.org/10.32782/3083-5755/2024/2-6.
Full textAbstract:
У статті досліджено вплив цифрових технологій на сучасну політику та державне управління. Зокрема, аналізується, як електронне урядування, соціальні мережі й інші інструменти змінюють взаємодію громадян з владою, підвищують прозорість політичних процесів і сприяють розвитку демократії. Розглядаються ключові інструменти, такі як блокчейн, великі дані, штучний інтелект і платформи для електронного голосування, які впливають на прийняття рішень, підвищення прозорості й залучення громадян до політичних процесів. Проаналізовано приклади успішного використання цифрових інструментів у різних країнах для досягнення більш інклюзивного й інтерактивного політичного процесу. Зокрема, досвід використання урядової програми Digital India, використання цифрових технологій у політичному й державному управлінні США, Великобританії, Тайваню, Китаю тощо. Підкреслено досягнення України у сфері цифрового державного управління, такі як платформа «Дія» та концепція «Держава у смартфоні». Також проаналізовано використання чат-ботів з метою забезпечення комунікації між владою і громадянами, інформаційного забезпечення взаємодії органів місцевого самоврядування. Відзначається, що цифрові технології розширюють можливості для активної участі населення, знижуючи корупційні ризики й підвищуючи ефективність державних установ. Окреслено як позитивний, так і негативний вплив цифровізації, включаючи ризики маніпуляцій, питання кібербезпеки тощо. Аналізується вплив нових технологій на демократичні структури та процеси, що призвело до утвердження нового терміна «електронна демократія» (e-democracy). Автор робить висновок, що інтеграція цифрових технологій створює новий вимір демократії, але водночас потребує комплексної підтримки з боку держави та суспільства для забезпечення їхньої безпечної й ефективної реалізації.
33
Кондрацька, Г. Д. "ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Pedagogical Sciences Theory and Practice, № 1 (26 березня 2025): 83–89. https://doi.org/10.26661/2786-5622-2025-1-11.
Full textAbstract:
Для покращення якості освіти переглянуто шляхи організації освітнього середовища у закладах вищої освіти. Виклики сьогодення показують, що саме інформаційне середовище лежить в основі підготовки сучасних фахівців. Для покращення якості освітнього процесу у закладах вищої освіти пропонується враховувати дидактичні вимоги до сучасного ІТ навчання. Інформаційне середовище – одна із умов організації освітнього процесу, мета якого – задоволення власних навчальних потреб студентів та досягнення відповідних навчальних цілей, має назву персонального навчального середовища. Такий підхід забезпечить кожному студенту можливість навчання за індивідуальною траєкторією. Ми брали до уваги особливості, мотиви та інші особисті якості студентів. Зміст навчальних дисциплін має збагачувати знання студентів; дотримання оптимального співвідношення теоретичної і практичної підготовки майбутніх фахівців, що інтенсифікує процес навчання, зменшує психічне і фізіологічне навантаження на студента.Розглянуто процес підготовки фахівців, який вимагає якісної організації надання інформації, враховуючи різні способи та підходи: створення платформ для навчання (Google Classroom, Zoom та інші) призначене для використання студентів і викладачів, для здійснення зворотнього зв’язку. Також ефективними засобами навчання є: електронна дошка; електронний навчальний курс; електронний навчальний посібник; електронний підручник (посібник). Для покращення якості освіти студентів було використано сучасні засоби і системи інформаційного обміну: інтерактивна дошка; інтерактивні комп’ютерні технології для навчання.Результатом підготовки фахівців у ЗВО є рівень сформованості таких компетентностей, як: здатність використовувати цифрові пристрої та їхнє базове програмне забезпечення; оцінювати достовірність та надійність інформаційних джерел, вплив інформації на свідомість та розвиток здобувачів освіти; використовувати електронні освітні ресурси педагогічного спрямування для професійного розвитку та обміну педагогічним досвідом, створювати й наповнювати власне порт фоліо; уникати ризику та небезпеки в інформаційному просторі; забезпечувати захист і збереження персональних даних; добирати електронні освітні ресурси та оцінювати їхню ефективність для досягнення навчальних цілей; модифікувати, редагувати, комбінувати наявні електронні освітні ресурси; упорядковувати ресурси й надавати до них доступ учасникам освітнього процесу;використовувати безпечне електронне освітнє середовище для організації та управління освітнім процесом, організації групової взаємодії Показано, що інформатизація освіти сприяє особистісно-орієнтованому навчанню студентів в університеті, допомагає формувати індивідуальну освітню траєкторію. Розширює можливості майбутнього фахівця у засвоєнні педагогічних методик та технологій. Тому для покращення якості вищої освіти створюються умови, що дають можливість перебудови пізнавальної та дослідницької діяльність студентів. Такий підхід також сприяє розвитку інтелектуальних можливостей та культурних цінностей майбутніх фахівців. Досягнутий рівень сформованих інформаційно- комунікаційних компетентностей розширить можливості швидкої адаптації та працевлаштування випускників закладів вищої освіти.
34
Пурський, Олег Іванович, Олександр Анатолійович Харченко та Дмитро Павлович Мазоха. "Використання рекомендаційних систем на основі методів Machine Learning у рамках вивчення дисципліни «Електронна торгівля»". New computer technology 16 (14 травня 2018): 147–51. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v16i0.830.
Full textAbstract:
Метою дослідження є вивчення процесів формування рекомендаційних інформаційних систем в електронній торгівлі та аналіз процесу навчання рекомендаційних систем з метою використання у навчальній дисципліні «Електронна торгівля». Задачами дослідження є вивчення загальної проблематики використання рекомендаційних систем електронної торгівлі, аналіз існуючих підходів до побудови рекомендаційних інформаційних систем в електронній торгівлі, вивчення механізмів впровадження рекомендаційних інформаційних систем в механізми електронної торгівлі. Об’єктом дослідження є процеси визначення споживчих пріоритетів в електронній торгівлі. Предметом дослідження є рекомендаційні системи та використання інформаційних засобів управління електронною торгівлею в навчальному процесі. У роботі проведено аналіз, узагальнення та систематизація досліджень з проблеми використання рекомендаційних інформаційних систем в електронній торгівлі. Проаналізовано типи та моделі рекомендаційних інформаційних систем, визначено методи та алгоритми побудови рекомендаційних систем на основі машинного навчання, розглянуто можливості використання алгоритмів машинного навчання для побудови різних типів рекомендаційних систем, досліджено інструментальні засоби для розробки рекомендаційної системи в електронній комерції. Розроблено завдання до лабораторного практикуму з дисципліни «Електронна торгівля» на основі використання рекомендаційних систем. Результати дослідження планується узагальнити для формування рекомендацій щодо використання рекомендаційних систем електронної торгівлі в навчальному процесі.
35
МОСКАЛЕЦЬ, Інна Миколаївна. "РОЛЬ ІННОВАЦІЙ У ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". Economic Synergy, № 2 (30 червня 2023): 89–104. http://dx.doi.org/10.53920/es-2023-2-7.
Full textAbstract:
У статті розглянуто роль інновацій у підвищенні ефективності публічного управління. У сучасному світі, де публічне управління стикається зі складними викликами, інновації стають необхідним інструментом для забезпечення успішної реформи та поліпшення якості послуг. Представлено поняття і значення інновацій у контексті публічного управління та обґрунтовано їх переваги, такі як зміна підходів та методів управління, використання нових технологій та розвиток стратегій. Публічне управління є невід'ємною складовою суспільного розвитку, тому впровадження інноваційних підходів стає все більш важливим. Завдяки інноваціям можна покращити доступність та якість послуг для громадян, підвищити ефективність управління, стимулювати інноваційний потенціал, збільшити громадську довіру та розвивати інноваційну екосистему. Крім того, інновації допомагають адаптуватися до змін у мінливому світі. Інтеграція інноваційних підходів у публічне управління є ключовим фактором для досягнення прогресу та розвитку суспільства. Виокремлено кілька способів залучення громадськості, таких як публічні консультації, партнерство з громадськими організаціями, електронне управління, громадські обговорення та форуми, громадські ради та комітети, а також громадський моніторинг. В статті зазначається, що залучення громадськості сприяє покращенню якості прийнятих рішень, забезпечує широкий спектр поглядів і переконань, а також зміцнює демократичні цінності. Додається, що успішне залучення громадськості передбачає врахування різноманітності суспільства та забезпечення систематичного та стабільного співробітництва між урядом і громадськістю. Також розглядається залучення громадськості до процесу управління та наводяться приклади успішного впровадження інновацій у публічне управління. Визначені приклади успішного впровадження інновацій у публічне управління. Розглядаються такі ключові аспекти, як електронне урядування, відкриті дані, цифрові інструменти участі громадян, інноваційні підходи до екологічного управління, використання штучного інтелекту та мобільні додатки для публічних послуг. Систематизовано виклики та перешкоди, які можуть виникати під час впровадження інновацій, такі як фінансові обмеження та нестача кваліфікованих кадрів. Надано рекомендації щодо подолання цих перешкод, таких як зміна культури організації, пошук альтернативних джерел фінансування, вдосконалення юридичного середовища, навчання персоналу та залучення зацікавлених сторін. Остаточний успіх впровадження інновацій у публічне управління залежить від ретельного аналізу та врахування цих викликів та перешкод.
36
Morozov, A. V., та T. A. Vakaliuk. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ НАЯВНИХ ЦИФРОВИХ ОСВІТНЬО-НАУКОВИХ СЕРЕДОВИЩ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (2021): 236–43. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-37.
Full textAbstract:
У статті представлено порівняльний аналіз наявних цифрових освітньо- наукових середовищ закладів вищої освіти України. Доведено, що у період всесвітньої пандемії COVID-2019 важливим постало питання наявності цифрового освітньо-наукового середовища закладу вищої освіти, що забезпечило б безперебійне функціонування освітнього процесу у період вимушеного дистанційного навчання. Установлено, що досі недостатньо дослідженими залишаються проблеми проєктування та педагогічно виваженого використання цифрового освітньо-наукового середовища закладу вищої освіти. Нині в різних закладах вищої освіти використовуються або власноруч розроблені системи, або придбані у популярних розробників. Зокрема, найбільш поширеними у використанні системами управління освітнім процесом серед закладів вищої освіти України є «Директива», «Університет», «Політек-софт». Також є заклади вищої освіти, які користуються власними напрацюваннями: Київський університет імені Бориса Грінченка, Хмельницький національний університет. Отже, у статті детально проаналізовано функціонал таких цифрових середовищ. Зокрема, е-середовище Київського університету імені Бориса Грінченка містить низку складників, що доступні із зовнішніх ресурсів, а також деякі компоненти, які доступні лише з мережі університету. Зокрема, із зовнішніх ресурсів доступні такі складники: Е-навчання, Е-портфоліо викладача, Вікі-портал, інституційний репозиторій, електронні видання, електронний каталог, електронні заявки, наукові конференції та семінари, база випускових робіт, сертифіковані ЕНК, підвищення кваліфікації, хмарні сервіси Microsoft, профілі інститутів у Google-академії, Авторизований сертифікаційний центр CERTIPORT. Окрім того, із внутрішньої мережі доступні й інші складники середовища: електронний репозиторій, електронне тестування, база реєстрів діяльності, журнал заявок на ремонт КТ, створення корпоративної пошти. Своєю чергою, Хмельницький національний університет представляє це середовище як перелік посилань на необхідні матеріали.
37
Лікарчук, Н., О. Андрєєва, M. Кутепова, Д. Дзвінчук та Є. Буряк. "УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19: ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД, УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (2022): 437–47. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251472.
Full textAbstract:
Анотація. Предмет дослідження: складові механізмів публічного управління економікою України в умовах пандемії COVID-19. Мета дослідження: розвиток теоретичних основ і розроблення методичних рекомендацій щодо обґрунтування напрямів удосконалення механізмів публічного управління економікою в умовах пандемії COVID-19, а також формування теоретичної моделі їх використання в Україні на базі вивченого позитивного досвіду інших країн. Методологія дослідження: закони і принципи діалектичної логіки, положення економічної теорії, концепції видатних учених з проблем публічного управління та адміністрування. Використано методи системного аналізу при дослідженні сутності механізму публічного управління і його інструментарію, структурно-логічні методи — при обґрунтуваннi напрямів удосконалення наявних механізмів публічного управління. Методи аналітико-синтетичної обробки інформації та моделювання стали ключовими в побудові моделі адміністративно-правового забезпечення публічного управління Проаналізовано підходи різних науковців у галузі публічного управління щодо дефініцій «державне управління», «механізм державного управління», «публічне управління» та «механізм публічного управління». Установлено історичний зв’язок між державним управлінням і публічним управлінням, перехідною формою для якого виступало публічне адміністрування. Запропоновано структуру адміністративно-правового забезпечення публічного управління, що містить певні елементи. З’ясовано, що позитивним джерелом для формування вітчизняних моделей державного управління є досвід європейських країн, для яких питання модернізації державного управління, подолання глобальних соціально-економічних викликів і створення ефективної системи реагування є ключовими напрямками роботи. Відзначено, що у країні формується основа прогресивної трансформації системи публічного управління шляхом створення нових можливостей для формування потенціалу розвитку територіальних громад і територій, нових центрів концентрації ресурсів. Обґрунтовано структуру адміністративно-правового забезпечення публічного управління з урахуванням виокремлення об’єктів, суб’єктів, норм і форм, а також засобів захисту прав, свобод і законних інтересів приватних осіб у сфері публічного управління. Нині державні органи Україні з метою вдосконалення механізмів публічного управління економікою України у своїй діяльності повинна використовувати досвід Великобританії, а саме: активно використовувати «великі дані» для визначення ефективності державних витрат шляхом застосування практики онлайн-обстежень, зокрема на основі використання соціальних мереж. Ключові слова: публічне адміністрування, публічне управління, механізм публічного управління, децентралізація, територіальна громада, електронне урядування, економіка, Україна, COVID-19. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 2; бібл.: 21.
38
Namestnik, Viktoriia, та Mykola Pavlov. "Електронне, цифрове та smart-управління: сутність та співвідношення термінів". Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, № 1(96) (27 лютого 2020): 115–21. http://dx.doi.org/10.36030/2310-2837-1(96)-2020-115-121.
Full text
39
Перегуда, Н. І. "СТАНОВЛЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ «ЕЛЕКТРОННЕ УРЯДУВАННЯ» В ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ". Law and public administration, № 2 (2024): 314–19. https://doi.org/10.32782/pdu.2024.2.41.
Full text
40
Пивовар, П. В., Л. В. Тарасович та Т. Т. Присяжна. "ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ, МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ТА СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТАЦІЇ". Київський економічний науковий журнал, № 1 (30 червня 2023): 60–68. http://dx.doi.org/10.32782/2786-765x/2023-1-8.
Full textAbstract:
У статті виокремлено концептуальні засади діджиталізації інвестиційної діяльності територіальних громад та обґрунтовано можливості підвищення ефективності управління цим процесом. Діджиталізацію соціально-економічних процесів в територіальних громадах запропоновано розглядати як комплекс адміністративних, програмно-технічно забезпечених дій органів управління територіальних громад, що призводять до трансформації усталених, традиційних практик та процедур в цифровий формат (електронний документообіг, адміністрування податків та зборів, електронні платформи надання адміністративних послуг, електронні системи звітування, системи моніторингу стану навколишнього середовища тощо). Акцентовано увагу на тому, що програмно-технічне забезпечення дій органів управління територіальних громад базується на основі комплексу з чотирьох аспектів – технології, організації, управлінні, регулюванні, що мають позитивний вплив на формування інвестиційного потенціалу громади. Аргументовано, що діджиталізація інвестиційної діяльності є активним інструментом залучення та управління інвестиційними ресурсами в територіальних громадах, що забезпечує їх економічний розвиток. Доведено, що діджиталізація уможливлює впровадження цифрових технологічних рішень у процес залучення інвестицій з позицій забезпечення ефективності та транспарентності інвестиційної діяльності, подолання адміністративних перешкод та спрощення процедури прийняття рішень. До основних напрямів діджиталізації інвестиційної діяльності на рівні територіальної громади віднесено: запровадження електронних сервісів; використання штучного інтелекту; краудфандинг та краудінвестинг; електронний документообіг та електронний підпис; блокчейн технології. Теоретично доведено, що застосування різноманітних інноваційних технологій та електронних сервісів може значно спростити процес залучення інвестицій, покращити управління фінансовими ресурсами територіальних громад та забезпечити більшу прозорість та відкритість у взаємовідносинах з інвесторами.
41
Котлярова, І. Ю. "ЦИФРОВА ЕРА ПРАВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ВИКЛИКИ, ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРАВОВІ МЕЖІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПРАВНИЧОЇ ПРАЦІ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 49 (3 червня 2025): 154–70. https://doi.org/10.33216/2218-5461/2025-49-1-154-170.
Full textAbstract:
Цифровізація сфери правничої праці є одним із ключових напрямів сучасного розвитку юриспруденції,що обумовлюється глобальними процесами автоматизації та інтеграції інформаційних технологій управозастосовну діяльність. Впровадження електронного судочинства, LegalTech-рішень, штучногоінтелекту та автоматизованих систем управління юридичними процесами сприяє підвищеннюефективності правової роботи, прискоренню судового розгляду та розширенню доступу до правосуддя.Водночас цифровізація породжує нові виклики, серед яких особливу увагу привертають питання правовогорегулювання, кібербезпеки, конфіденційності персональних даних, етичності використання алгоритмів уприйнятті рішень та забезпечення рівності прав сторін у цифровому середовищі. Стаття аналізуєосновні аспекти цифрової трансформації правничої праці в Україні та міжнародному правовому полі,досліджує нормативно-правові акти, що регулюють електронний документообіг, електронне правосуддята штучний інтелект у юриспруденції. Автор окреслює проблематику автоматизації юридичнихпроцесів, визначає потенційні ризики делегування правозастосовної діяльності цифровим алгоритмам тааналізує роль юриста в умовах динамічної цифровізації. Окрему увагу приділено питанням кіберзахистусудових інформаційних систем, необхідності гармонізації цифрових правових стандартів наміжнародному рівні та розвитку цифрових компетенцій правників. Запропоновані вектори розвиткуправничої цифровізації включають удосконалення нормативної бази, підвищення рівня кібербезпеки,інтеграцію штучного інтелекту у правозастосовну практику з дотриманням етичних стандартів, атакож цифрову адаптацію юридичної освіти. Таким чином, цифровізація правничої діяльності маєспиратися на принципи верховенства права, справедливості та дотримання прав людини, що дозволить ефективно інтегрувати технології у систему правосуддя. Ключові слова: цифровізація, правнича праця, електронне судочинство, LegalTech, штучний інтелект, дистанційна праця, віддалена робота, надомна праця,електронний документообіг, правове регулювання, цифрове правосуддя.
42
Сорока, І. М. "НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (24 серпня 2023): 119–28. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2023.2.14044.
Full textAbstract:
Мета: узагальнення та інтерпретація наукової інформації щодо вибору стратегій реформування охорони здоровʼя в Україні із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій, оцінки ризиків, бар’єрів та інноваційних розробок для їх впровадження. Матеріали і методи. Здійснено пошук відповідної літератури в PubMed, Web of Science та в електронному каталозі Національної наукової медичної бібліотеки України з обмеженням часу з 1998 до 2022 р. Пошук у Google Scholar використовувався для виявлення досліджень, які були пропущені під час пошуку в академічних базах даних. Результати. Оцінено методологічні засади з акцентуванням уваги на концептуальних принципах інформаційної підтримки ухвалення управлінських рішень, які можуть бути інтегровані в конкретні сценарії створення електронної системи охорони здоров’я. Попри те, що цифровізація медицини вже тривалий час є вагомою складовою наукової діяльності, впровадження цих принципів залишається відносно повільним процесом. Інтенсивність використання ІКТ у галузі є не лише обʼєктивним критерієм відповідності системи охорони здоров’я сучасним вимогам, але й є потужним каталізатором інноваційного розвитку галузі. Результати аналізу наукової літератури свідчать про значні масштаби використання ЕСОЗ у світі, створюються загальнонаціональні служби eHealth, включаючи телемедицину, телефармацію, електронне страхування життя і здоровʼя, дистанційну освіту тощо. Водночас треба зазначити, що законодавчий інструментарій, що визначає діяльність інституту електронного управління в галузі охорони здоровʼя в Україні, розроблений недостатньо. Висновки. Впровадження інституту електронного управління системою охорони здоровʼя в Україні можливе лише за умови системного вирішення проблем його імплементації, що потребує реструктуризації державного управління як всією системою еHealth, так і окремих її елементів, забезпечуючи підвищення ефективності та безпеки надання медичних послуг населенню.
43
Арутюнян, Володимир. "Сучасні тенденції використання ІТ у публічному управлінні". Public administration aspects 12, № 1 (2024): 49–56. http://dx.doi.org/10.15421/152407.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження полягає в аналізі інтегрованого підходу до цифровізації держуправління, акцентуючи на важливості впровадження інноваційних ІТ-рішень, таких як блокчейн та штучний інтелект, для забезпечення ефективності, прозорості та доступності публічних послуг. Наголошено на створенні сприятливих умов для цифрової трансформації, включно з оновленням законодавства, розвитком цифрової інфраструктури, підвищенням кваліфікації серед держслужбовців і доступом до інформації для громадян. Метою дослідження є вивчення сучасних ІТ-тенденцій в управлінні, включаючи теоретичне виявлення механізмів ІТ-впливу на ефективність управління, моделювання оптимізації процесів і практичне застосування цих моделей. Практична частина передбачає розробку рекомендацій для покращення ІТ в управлінні, спрямованих на збільшення прозорості, ефективності та відкритості держуправління. Результати підкреслюють значення цифровізації для підвищення якості держуправління, зокрема через електронне урядування, блокчейн і штучний інтелект, що оптимізує процеси та покращує сервіси для громадян. Важливим є розвиток цифрових навичок серед держслужбовців і доступ до цифрових ресурсів для всіх. Висновки. Отримані у ході дослідження результати дослідження важливі для створення інституційних рамок, які будуть сприяти інтеграції ІТ в держуправління, включно з електронним урядуванням, цифровізацією послуг, та застосуванням штучного інтелекту та блокчейна. Рекомендації мають на меті покращити публічні послуги та зміцнити довіру до уряду, що може підвищити міжнародну конкурентоспроможність країни та якість життя громадян.
44
Ляпін, Клим. "ПЕРСПЕКТИВИ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В СУЧАСНИХ МІСТАХ". Молодий вчений, № 7 (119) (31 липня 2023): 71–73. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2023-7-119-13.
Full textAbstract:
Електронне урядування, також відоме як електронне управління або е-урядування, є процесом використання інформаційних технологій для забезпечення зручного та ефективного надання державних послуг громадянам і підприємствам. Стаття досліджує різноманітні аспекти електронного урядування, включаючи приклади його успішної реалізації в різних містах світу та України. Також розглядаються можливі виклики та обмеження, пов'язані з впровадженням електронного урядування. Стаття підкреслює, що успішне впровадження електронного урядування вимагає активної співпраці між державними органами, приватним сектором та громадськістю, вказується на необхідність створення сприятливого правового середовища для розвитку цифрових технологій. Загалом, стаття відображає актуальність теми електронного урядування та його потенційного впливу на розвиток сучасних міст.
45
Білик, О. О., та В. О. Баленко. "ЕЛЕКТРОННЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ВПЛИВ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВИ НА СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 6 (28 грудня 2023): 9–16. http://dx.doi.org/10.32782/tnv-pub.2023.6.2.
Full textAbstract:
У статті автори зауважують, що найпоширеніший вигляд комунікацій у суспільній сфері мають соціальні мережі, де представники різних соціальних спільнот взаємодіють між собою. Сформований інформаційний простір призначений для широких верств населення, де одна особа перед спільнотою, яка підключена чи внесена у базу даних таких соціальних мереж, як Facebook, Telegram, Instagram, Viber тощо, представляє саму себе, викладаючи відеоролики і фотографії. Виникає необхідність державного управління, де органи влади і місцевого самоврядування, перебуваючи у таких профільних структурах, як підвідомчі організації, функціонуючі установи, які мають у собі територіальні відділення, служби, комітети, спрямовують впливові та регулюючі дії до суспільного середовища. Звідси потрактовується роль е-управління у державі, що характеризується системоутворюючим та структурованим автоматизованим простором для виконавчих функцій органів державної влади та місцевого самоврядування. Поряд із впливом і регулюванням на суспільне середовище, організації і установи, віднесені до державної служби, також у своїй повсякденній діяльності користуються цими вищезазначеними соціальними мережами, які дозволяють доступитися до існуючих у них спільнотах, зокрема – підписниках. Необхідність здійснення державою впливаючих та регулюючих дій полягає не лише у дотриманні законодавства, але і забезпеченні спільнот і підписників захисту їхніх прав чи збереженні інформаційних даних від несанкціонованого доступу. Закцентовано увагу на тому, що е-управління як напрям і водночас комплекс технічного забезпечення цілком має функціональні можливості для впливу і регулювання з боку держави соціальних мереж, зокрема – через спільне підключення і доступові паролі до інформаційно-комунікаційних технологій, які знаходяться у серверних та обчислювально-аналітичних центрах організацій і установ. А це, у свою чергу, зумовлено спільними діями всіх тих, хто користується соціальними мережами, включаючи управлінські процеси.
46
Олександр, ПИЛИПЕНКО. "РОЗВИТОК IНФОРМАЦIЙНОГО СУСПIЛЬСТВА ТА IНФОРМАЦIЙНА БЕЗПЕКА В УКРАЇНI". Розумовські зустрічі 215, № 11 (2024): 65–71. https://doi.org/10.5281/zenodo.13846351.
Full textAbstract:
<em>Стаття присвячена дослідженню основних етапів становлення та розвитку інформаційного суспільства в Україні, його політико–правового забезпечення та стану інформаційної безпеки в умовах війни з російською федерацією.</em> <em>Створення інформаційного суспільства в Україні є важливою умовою євроінтеграційних процесів та передумовою розвитку держави. Українське інформаційне законодавство має значну нормативно–правову базу, яка потребує постійного вдосконалення відповідно до вимог сучасності.</em> <em>Законодавчі акти, такі як Закон «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки»,, Закон «Про доступ до публічної інформації» та «Стратегія розвитку інформаційного суспільства», відіграють ключову роль у формуванні інформаційного суспільства. Вони забезпечують прозорість та відкритість влади, створюють умови для розвитку електронної комерції, підвищують ефективність державного управління та сприяють впровадженню інформаційно–комунікаційних технологій у різні сфери життя.</em> <em>Важливим аспектом розвитку інформаційного суспільства є забезпечення інформаційної безпеки. Доктрина інформаційної безпеки України (2017) спрямована на протидію ворожій пропаганді та захист прав громадян. Важливу роль у цьому відіграє електронне урядування, електронний суд та впровадження електронних паспортів.</em> <em>Гібридна війна, що включає інформаційні атаки та пропаганду, робить забезпечення інформаційної безпеки важливим елементом національної оборони. Стаття акцентує увагу на необхідності розвитку сучасної інформаційної інфраструктури, яка включає національні, галузеві та регіональні інформаційні системи, а також стимулювання високотехнологічних галузей та електронної економіки.</em> <em>У висновках підкреслюється, що розвиток інформаційного суспільства в Україні повинен базуватися на двох основних принципах: пріоритеті інтересів людини та захисті інформаційної свободи. Поєднання та гармонізація цих принципів є необхідними для уникнення конфліктів між державою і суспільством, що є особливо актуальним в умовах російсько–української війни.</em> <strong><em>Ключові слова</em></strong><em>: інформаційне суспільство, інформаційна безпека інформаційні технології, гібридна війна, Доктрина інформаційної безпеки, національна безпека протидія пропаганді</em>
47
Хольченков, Микола. "УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ". Молодий вчений, № 2 (133) (30 квітня 2025): 152–59. https://doi.org/10.32839/2304-5809/2025-2-133-13.
Full textAbstract:
В статті обґрунтовані заходи вдосконалення інституційного забезпечення регіонального розвитку в Україні. Автор акцентує, що ефективна реалізація політики регіонального розвитку значною мірою залежить від точної координації діяльності органів публічної влади на різних рівнях управління. Реформування системи регіонального управління потребує комплексного та системного підходу, який би забезпечував оптимальний баланс між централізацією та децентралізацією, ефективну взаємодію між різними рівнями влади та чіткий розподіл функцій і повноважень. Зазначено, що оптимізація системи органів регіонального управління має відбуватися на основі принципів верховенства права, демократичності, прозорості, підзвітності та ефективності. Важливим аспектом оптимізації системи регіонального управління є підвищення ролі та посилення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування регіонального рівня – обласних та районних рад. Застосування сучасних підходів та інструментів регіонального управління, таких як електронне врядування, проектний менеджмент, технології відкритих даних, міжрегіональна співпраця тощо, дозволяє підвищити ефективність та результативність діяльності органів регіональної влади.
48
Конопольва, І. О. "Електронне врядування як інструмент удосконалення механізму управління економічними процесами регіону". Актуальні проблеми економіки, № 10 (2007): 127–33.
Find full text
49
Конопольва, І. О. "Електронне врядування як інструмент удосконалення механізму управління економічними процесами регіону". Актуальні проблеми економіки, № 10 (2007): 127–33.
Find full text
50
Конопольва, І. О. "Електронне врядування як інструмент удосконалення механізму управління економічними процесами регіону". Актуальні проблеми економіки, № 10 (2007): 127–33.
Find full text