To see the other types of publications on this topic, follow the link: Емоційне вигорання.
Journal articles on the topic 'Емоційне вигорання'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Емоційне вигорання.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Лазорко, Ольга, and Тетяна Шевцова. "ЕМПІРИЧНІ РЕФЕРЕНТИ ЕМОЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІОНАЛА." Psychological Prospects Journal, no. 36 (December 30, 2020): 159–73. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2020-36-159-173.
Full textAbstract:
Мета. У статті пропонується визначення місця емоційної безпеки в структурі професійної безпеки особистості, а також емпіричних референтів емоційної безпеки. Важливим завданням бачиться визначення зв’язків загального емоційного фону та схильності до стресу з самооцінкою та професійним вигоранням за трьома шкалами: емоційне виснаження, деперсоналізація та редукція особистих досягнень; ми припускаємо, що емоційна безпека особистості пов’язана із специфікою професійної діяльності: роботою з людьми або з документами, керівною діяльністю тощо.
Методи. З метою вивчення психологічних особливостей прояву емоційної безпеки особистості, зокрема таких емпіричних референтів як схильність до стресу, емоційна виснаженість, деперсоналізація, редукція професійних досягнень, вираженість базових емоцій та рівень самооцінки, нами було використано наступні психодіагностичні методики: «Визначення ступеня схильності до стресу» (за Є. О. Тарасовим); «Професійне вигорання» (за К. Маслач, С. Джексон в адаптації Е. Водоп’янової); «Шкала диференціальних емоцій» (за К. Ізардом); «Визначення рівня своєї самооцінки» (за Г.М. Казанцевою).
Результати. Емоційна безпека професіонала розглядається як почуття впевненості щодо володіння внутрішніми психологічними ресурсами для протистояння загрозам і небезпекам, пов’язаним з професійною діяльністю. З одного боку, емоційна безпека професіонала підтримується внутрішніми психологічним ресурсам, а з іншого боку, безпечним середовищем і довірливими стосунками в організації. Якщо розглянути ресурси емоційної безпеки через призму небезпеки, то схильність до стресу, емоційний фон, рівень професійного вигорання та рівень самооцінки гіпотетично можуть бути тими емпіричними референтами, які дозволять виявити наявність чи відсутність цих ресурсів. Представлено результати дослідження, метою якого було вивчення зв’язку схильності до стресу та загального емоційного фону з рівнем самооцінки та професійним вигоранням. Доведено, що стан емоційної безпеки пов’язаний не стільки з психологічними особливостями досліджуваних, скільки з специфікою провідної професійної діяльності: роботою з документами, роботою з людьми, змішана форма (люди та документи), а також керівною діяльністю.
Висновки. Встановлено значимі статистичні взаємозв’язки між показниками базових емоцій та показниками професійного вигорання (емоційне виснаження, деперсоналізація, редукція професійних досягнень) і рівнем самооцінки та між показниками професійного вигорання та стресостійкістю і рівнем самооцінки працівників комерційної організації. Подальше вивчення феномену емоційної безпеки особистості професіонала бачиться в контексті організаційного середовища та міжособистісної взаємодії персоналу організації. Важливим завданням та викликом для організаційних психологів сьогодні є віднайдення ефективних інструментів та програм забезпечення емоційної стабільності та безпеки персоналу на робочому місці, що, безумовно, є перспективним напрямком подальших досліджень.
2
Сидоренко, Ольга, and Ельга Яновська. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У МЕНЕДЖЕРІВ КОМЕРЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, no. 9(54) (February 27, 2020): 143–53. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.9(54).13.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до трактування поняття «емоційне вигорання», висвітлено його симптоми. Емоційне вигорання представляє собою стан емоційного, психічного, фізичного виснаження, що розвивається як результат хронічного стресу, викликаного власною роботою, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію особистісних досягнень. Розкрито причини та особливості прояву емоційного вигорання. Виділено основні групи факторів, які зумовлюють виникнення синдрому емоційного вигорання: особистісний, рольовий, організаційний. Виявлено фази формування синдрому емоційного вигорання у менеджерів комерційних організацій: фаза напруження, фаза резистенції, фаза виснаження. Домінуючими симптомами вигорання у фазі напруження є: незадоволення собою, своєю професією, посадою, конкретними обов’язками; у фазі резистенції – симптом неадекватного вибіркового емоційного реагування та симптом редукції професійних обов’язків; у фазі виснаження – симптоми емоційного дефіциту, емоційної відчуженості та деперсоналізації.В дослідженні визначено, що менеджери комерційних організацій застосовують переважно механізми психологічного захисту як раціоналізація та проекція. Виявляють схильність до приписування власних негативних почуттів, переживань, намірів, бажань іншим людям. Шукають переконливі докази, виправдування для пояснення своїх дій і бажань, які є недостатньо схвалюваними. Це спроби досліджуваних довести, що їх поведінка є раціональною і виправданою, а тому соціально схваленою, вона допомагає розв’язувати конфліктні ситуації або долати труднощі на шляху до досягнення мети, уникаючи надмірні емоційні хвилювання. Майже половина респондентів із загальної вибірки досліджуваних мають середній рівень тривожності та невротизації. Відчувають постійно зниження настрою, хвилювання, занепокоєння, швидку стомлюваність, слабкість, незадоволення своїх потреб і бажань, невизначеність у майбутньому. Встановлено статистично значущий позитивний взаємозв’язок між проявами синдрому емоційного вигорання та рівнем тривожності й невротизації у менеджерів комерційних організацій. Зазначено, що для запобігання синдрому емоційного вигорання у менеджерів комерційних організацій буде сприяти розробка відповідної психокорекційної програми.
3
Цюприк, Андрій, and Світлана Федорович. "Профілактика емоційного вигорання студентів-психологів." Педагогіка і психологія професійної освіти, no. 1 (August 8, 2019): 160–70. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.16.
Full textAbstract:
У даній статті проведено теоретичний аналіз стану проблеми емоційного вигорання на сучасному етапі. Виявлено основні стадії формування, характерні для них симптоми. З’ясовано, що синдром емоційного вигорання розвивається поетапно, для кожної стадії характерні своєрідні ознаки, і він не обмежується професійною сферою. Виділено головні компоненти емоційного вигорання: емоційне виснаження, яке виявляється у відчуттях емоційного перенапруження і в почутті спустошеності, вичерпаності своїх емоційних ресурсів; деперсоналізація, пов’язана з виникненням байдужого і негативного ставлення до людей; негативні установки, які виявляються у внутрішньому стримуванні роздратування; знижена продуктивність праці. Окреслено зовнішні організаційні фактори, до яких включаються умови матеріального середовища, зміст роботи і соціально-психологічні умови діяльності, є домінуючими у формуванні «вигорання». До внутрішніх факторів, які зумовлюють емоційне вигорання, відносяться: схильність до емоційної ригідності, інтенсивна інтеріоризація обставин професійної діяльності, слабка мотивація емоційної віддачі в професійній діяльності, етичні дефекти і дезорієнтація особистості. Серед основних чинників емоційного вигорання виділено соціальну незахищеність, відсутність соціальної підтримки, незадоволеність навчанням. Запропоновано можливі шляхи профілактики емоційного вигорання у майбутніх психологів на таких етапах професійної підготовки, як: обґрунтований вибір абітурієнтів, з’ясування причин вибору абітурієнтами цієї професії та бажання працювати з людьми, обізнаності у сферах майбутнього працевлаштування, причин готовності до здійснення різних видів діяльності психолога. Дієвими засобами профілактики емоційного вигорання студентів-психологів є використання технік саморегуляції поведінки у процесі навчання, зокрема тренінгів особистісного зростання, професійної ідентичності, розвитку готовності до професійної діяльності, які забезпечують узгодження життєвих і професійно орієнтованих цінностей, гармонізацію академічної та професійної самооцінки, рівня домагань, правильну організація відпочинку та дозвілля.
4
Бегеза, Людмила. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ЛІКАРІВ." Psychological Prospects Journal, no. 36 (December 30, 2020): 37–48. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2020-36-37-48.
Full textAbstract:
Мета. У статті представлено результати теоретичного та емпіричного вивчення синдрому емоційного вигорання лікарів. Визначено, що синдром емоційного вигорання розвивається на фоні впливу соціально-професійних чинників в умовах пандемії, характеризується збільшенням робочого навантаження й частотою комунікації та взаємодії з пацієнтами, обумовлюється фізичними та емоційними проявами/стражданнями пацієнтів; складністю і труднощами проблем пацієнта та можливістю/неможливістю їх вирішити; супроводжується хронічним професійним стресом, емоційним та фізичним виснаженням.
Методи. Для діагностичного вивчення синдрому емоційного вигорання лікарів використано «Опитувальник вивчення рівня психічного вигорання (MBI) (К. Маслач і С. Джексон, адаптація Н.Е. Водопьянової). Вибірка дослідження (n = 593) складала: жінки – 71,3 %, чоловіки – 28,7 %, віком від 29 до 63 років зі стажем роботи від 5 до 32-37 років.
Результати. За ознаками професійної спрямованості у діагностуванні взяли участь 5 груп лікарів: «професійно-віковий тип», «травматичний тип», «загальний тип», «інструментальний тип», «тяжкі стани».
Встановлено, що рівень професійного вигорання загалом серед лікарів 5 груп – нерівномірний. У трьох компонентах за рівнями мають свої особливості і відмінності. Найвищі показники має компонент «емоційне виснаження», а компоненти «деперсонализація» та «редукция личных достижений», за наявних епідеміологічних умов, мали дещо нижчі показники. Виявлено рівень професійного вигорання за гендерною ознакою. У чоловіків так і у жінок ступінь професійного вигорання майже однаковий. Однак, лікарі жіночої статі схильні до більш вищого ступеню вигорання ніж лікарі чоловічої статі. За критерієм вік та стаж роботи лікарів результати виявилися різними за компонентами емоційного вигорання. Провідними ознаками емоційного вигорання в лікарів були відчуття емоційної виснаженості, тривога, зниження настрою, підвищення емоційного контролю, психоемоційна та особистісна напруженість. За компонентом «виснаження» у лікарів спостерігалися симптоми «емоційної економії», емоційної (дозування емоцій у професійній діяльності та у сімейному оточенні, відсутність хвилювання у робочому процесі та підвищена тривожність до членів власної родини) та особистісної відстороненості (повна чи часткова втрата інтересу до позапрофесійних сфер життя, відчуття обтяження при комунікації із суб’єктами непрофесійної сфери).
Висновки. Відмінності у структурі складових емоційного вигорання серед 5 груп лікарів за професійною спрямованістю обумовлювалися специфікою професійної діяльності (виконання функціональних обов’язків, тривалість робочого дня, збільшення кількості звернень до лікаря, особливості пацієнтів).
5
Коць, Михайло, and Ольга Цвігун. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ." Психологія: реальність і перспективи, no. 14 (April 1, 2020): 125–29. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.160.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз та емпіричне дослідження особливостей впливу емоційного вигорання на особистість студентів технічного університету. Доведено, що поняття емоційне вигорання студентів постає як низка взаємопов’язаних чинників, які визначають діяльність особистості. Обґрунтовано, що синдром емоційного виснаження варто розглядати як процес поступової втрати особою емоційної, когнітивної та фізичної енергії, який вказує на симптоми розумового виснаження, фізичної втоми і зниженням мотивації до навчання.
Мета дослідження полягає у вивченні особливостей синдрому емоційного вигорання студентів технічного університету. У емпіричному досліджені було використано методику «Діагностики рівня емоційного вигорання» Бойка, що є найбільш комплексною і дає можливість системно і детальніше проаналізувати такі компоненти симптомів синдрому «вигорання»: напруження; резистенція; виснаження. За допомогою методики «Визначення психічного «вигорання» Рукавішнікова дослідили прояви синдрому за такими основними показниками: психоемоційне виснаження; особистісне віддалення; професійна мотивація. Результати емпіричного дослідження виявили, що у студентів технічного університету не виявлено повністю сформованих симптомів емоційного вигорання та є проблеми лише з мотиваційною сферою професійного розвитку. Результати дослідження відображають лише окремий аспект впливу отримання академічних знань на емоційне виснаження студентської молоді і висвітлюють лише частину наявної проблеми, яка, безумовно, заслуговує на подальше дослідження. Зокрема, нами планується детальне дослідження різних компонентів, що формують синдром емоційного вигорання та їх взаємодію з умовами отримання академічних знань.
6
Павелків, Р. В., В. М. Василюк, and Х. В. Юдкіна. "ЗМІСТОВИЙ АНАЛІЗ ДЕФІНІЦІЇ «ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ В СПОРТІ»." Психологія: реальність і перспективи, no. 10 (November 18, 2019): 6–13. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi10.86.
Full textAbstract:
Стаття висвітлює основні характеристики дефініції «емоційне вигорання в спорті».У роботі здійснено теоретичний аналіз поняття. Зазначено, що на емоційне вигораннявпливають внутрішні особливості професійної діяльності, стресові чинники спорту таіндивідуальні характеристика спортсмена. Обґрунтовано що «емоційне «вигорання вспорті» є вкрай складною психофізіологічною реакцією. З одного боку це механізмпсихологічного захисту від стресових факторів професійної діяльності. З іншого боку,синдром емоційного вигорання, відносять до професійних деформацій особистості, щотрактуються як специфічний вид професійної деформації індивідуума.
7
МАКСИМЧУК, Катерина, and Лариса ПОДКОРИТОВА. "ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ІТ-СФЕРИ ЯК ПРЕДСТАВНИКІВ ПРОФЕСІЙ СУБ’ЄКТ-ОБ’ЄКТНОГО ТИПУ." Psychology Travelogs, no. 2 (November 10, 2021): 107–16. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-2-10.
Full textAbstract:
У даній статті розглядається проблема емоційного вигорання працівників суб’єкт-об’єктного типу. Особливу увагу приділено працівниками ІТ-сфери, оскільки ця галузь невпинно розвивається і попит на якісних фахівців все більше зростає у всіх куточках світу. Під час пандемії виявлено ще більший відсоток «вигорілих» представників даної професії. В статті проведений аналіз різних поглядів дослідників на питання емоційного вигорання у професіях «несоціальної сфери». Основний зміст дослідження включає у себе аналіз поняття «емоційне вигорання», його основних компонентів та їх ранжування у професіях суб’єкт-об’єктного типу. Виділено основні відмінності між вигоранням у професіях суб’єкт-суб’єктного типу та професіях суб’єкт-об’єктного типу.
В статті представлені характерні стресогенні чинники професійної діяльності ІТ-спеціалістів, що можуть мати серйозний вплив на формування емоційного вигорання. На основі цього складені рекомендації, щодо поліпшення організаційної політики в середині ІТ-компаній, що може зменшити ризик виникнення даного стану у їхніх працівників.
8
Рибін, А. І., О. В. Бондар, and А. О. Пацков. "ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ І ПИТАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ-ОНКОЛОГІВ." Медична освіта, no. 3 (December 16, 2021): 23–30. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.3.12424.
Full textAbstract:
На сьогодні феномен «емоційне вигорання» є характерним для різних професій, повʼязаних із роботою з людьми, і, перш за все, стосується лікарів. У статті наводяться ознаки феномену емоційного вигорання і представлені особливості емоційного вигорання лікарів-онкологів. Метою даної наукової роботи було показати особливості емоційного вигорання лікарів-онкологів у звʼязку з питаннями їх професійної психологічної підготовки. Для виконання цієї мети було досліджено 147 лікарів різних спеціалізацій онкології і слухачів кафедри променевої діагностики, терапії та онкології Одеського національного медичного університету. На підставі аналізу курсантів з циклів тематичного удосконалення та первинної спеціалізації, що займалися на кафедрі променевої діагностики, терапії та онкології Одеського національного медичного університету, показано, що для більшості лікарів-онкологів характерне вигорання у фазі резистенції. Резистенція (опір) є психологічним захистом, вироблена особистістю у відповідь на наростаюче напруження в процесі роботи, і виражається в тенденції обмеження емоційних контактів із хворими. Показано, що для ефективної взаємодії з хворим лікарю необхідно дотримуватися професійних кордонів, які дозволяють йому, з одного боку, не уникати контакту з онкологічним пацієнтом, а з іншого – не занурюватися надмірно в переживання хворого. Автори вказують на необхідність професійної психологічної підготовки лікарів-онкологів та переконані в тому, що така підготовка допоможе лікарям-онкологам більш ефективно взаємодіяти з пацієнтами та їх родичами, що, безсумнівно, відібʼється на самопочутті і якості життя як пацієнтів, так і самих лікарів.
9
Каширіна, Євгенія, and Дмитро Сілюков. "Синдром професійного вигорання у поліцейських Національної поліції України." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т3 (2021): 90–105. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-90-105.
Full textAbstract:
У статті розглянуто соціально-психологічну структуру синдрому професійного вигорання фахівців соціономічного профілю, а саме у працівників Національної поліції України. Наголошується, що особливої уваги заслуговують соціономічні професії, які передбачають постійну взаємодію та безпосереднє спілкування в процесі професійної діяльності, а до представників цих професій висуваються підвищені вимоги, оскільки об’єктом їх праці є інші люди. Екстремальність, напруженість, підвищена небезпека, відповіда-льність за вчинені дії - все це, може спричинити виникнення у працівників Національної поліції України станів емоційного напруження, фізичного та психічного виснаження, професійних стресів тощо. Визначено, що найчастіше у працівників Національної поліції України виникають спалахи роздратування, які призводять до конфліктних ситуацій. Для професіоналів з відсутністю або незначним емоційним вигоранням характерне гармонійне співвідношення цих компонентів у системі життєвих орієнтацій і переважання таких термінальних цінностей, як «духовний спокій», «активне творче життя» та «активна соціальна думка». У працівників з частково або повністю сформованим синдромом професійного вигорання виявляється неузгодженість у системі життєвих орієнтацій і домінуванні термінальних цінностей – «збереження власної індивідуальності», «розвиток себе» та «високе матеріальне становище». Показано, що редукція особистих звершень проявляється як зниження відчуття компетентності в роботі, незадоволеність собою та своїми проявами, зменшення цінності своєї професійної діяльності, зухвале сприйняття себе як професіонала й особистості в цілому. При цих показниках у людини поступово знижується як професійна, так й особиста самооцінка, з’являється відчуття власної неспроможності та байдужості до своїх професіональних обов’язків. Ключові слова: професійне вигорання, професійна мотивація, демотивація, професійна деформація, психічне здоров’я, емоційне напруження, невротичні реакції, психопрофілактика.
10
Serbova, Olha, Hanna Lopatina, and Natalia Tsybuliak. "Emotional burnout of a special education teacher." Actual problems of the correctional education (pedagogical sciences), no. 14 (June 21, 2019): 279–90. http://dx.doi.org/10.32626/2413-2578.2019-14.279-290.
Full text
11
Danylchuk, G. O., Y. I. Venher, and D. O. Lahoda. "ОЦІНКА СТУПЕНЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У ЛІКАРІВ ТА ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ НА ЕТАПІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ." Медична освіта, no. 2 (August 16, 2019): 137–42. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10355.
Full textAbstract:
На сьогодні відомо, що синдром емоційного вигорання, пов’язаний із професійною діяльністю медика, характеризується емоційним виснаженням та призводить до зниження результативності роботи. Дослідження проводилося на кафедрі сімейної медицини та загальної практики Одеського національного медичного університету. У дослідженні взяли участь 80 лікарів, що мали різний стаж роботи. Всім лікарям було проведено анонімне опитування за анкетою, що була розроблена на кафедрі. Лікарі не мали відмінностей у показниках, окрім показника професійної успішності (ПУ), у лікарів зі стажем роботи були достовірно вищі показники порівняно з групою, у яку увійшли лікарі-інтерни (р˂0,01). Поряд із цим було встановлено, що 22 % лікарів мають субклінічний прояв тривоги та 12 % мають тривожний розлад. Лікарі чоловічої статі є більш витривалими щодо стресових ситуацій на роботі та емоційного вигорання, це підтверджується достовірно нижчими показниками тривоги, депресії, емоційного виснаження, ніж у лікарів жіночої статі (р˂0,001). Аналогічні дані ми маємо щодо лікарів-інтернів хлопців, що мають нижчий рівень тривоги та деперсоналізації (р˂0,001). У практичну та теоретичну роботу лікарів необхідно вводити тренінги, що мали б на меті покращити психологічний стан лікарів та допомагали здолати або зменшити емоційне вигорання.
12
Лукомська, С. О. "Емоційне вигорання фахівців соціономічних професій: сучасні погляди на проблему." Наукові студії із соціальної та політичної психології, Вип. 38 (41) (2016): 246–54.
Find full text
13
Лукомська, С. О. "Емоційне вигорання фахівців соціономічних професій: сучасні погляди на проблему." Наукові студії із соціальної та політичної психології, Вип. 38 (41) (2016): 246–54.
Find full text
14
Лукомська, С. О. "Емоційне вигорання фахівців соціономічних професій: сучасні погляди на проблему." Наукові студії із соціальної та політичної психології, Вип. 38 (41) (2016): 246–54.
Find full text
15
Лукомська, С. О. "Емоційне вигорання фахівців соціономічних професій: сучасні погляди на проблему." Наукові студії із соціальної та політичної психології, Вип. 38 (41) (2016): 246–54.
Find full text
16
Olena, Halian. "RESPONSIBILITY AND EMOTIONAL BURNOUT OF TEACHERS." Insight: the psychological dimensions of society, no. 2 (November 5, 2019): 16–23. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2019-2-2.
Full text
17
Fesun, Halyna, Tetiana Kanivets, and Tetyana Nechytailo. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК КОМПОНЕНТІВ СИНДРОМУ «ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ» З ОСОБЛИВОСТЯМИ СІМЕЙНОГО СТАТУСУ У ПЕДАГОГІВ." Psychological Prospects Journal, no. 34 (December 29, 2019): 232–48. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-232-248.
Full textAbstract:
У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження синдрому «професійного вигорання». Теоретичне обґрунтування проблеми стосується питань визначення особливостей виникнення, розвитку та протікання синдрому «професійного вигорання» у педагогічній діяльності. Зазначено, що інтенсифікація життя, соціально-політичні та соціально-економічні зміни, які відбуваються в Україні сьогодні, висувають до працівників освітніх організацій нові, більш складні вимоги, що, безумовно, впливають на психологічний стан працівників, обумовлюють виникнення емоційного напруження, розвиток значної кількості професійних стресів. Суттєвим фактором стресу є психологічні та фізичні перевантаження педагогів, які сприяють виникненню так званого «синдрому професійного вигорання» – виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на стосунках у сім’ї.
Професія педагога, одна з тих видів професій людина-людина, серед яких синдром «професійного вигорання» є найбільш поширеним. Тому дуже важливим є вивчення особливостей його виникнення, розвитку та протікання саме у педагогічній діяльності. Ми обрали моделі, які, на нашу думку, найбільш повно розкривають сутність синдрому «професійного вигорання». Наше дослідження базувалось на моделі синдрому «професійного вигорання» таких вчених, як К. Маслач, С. Джексон., В. Бойко. Вчені розглядають синдром «професійного вигорання» як трьохкомпонентну систему, що включає емоційне виснаження, деперсоналізацію та редукцію власних особистісних досягнень. Використання даних моделей при проведенні емпіричного дослідження дало змогу глибоко та всебічно вивчити прояви синдрому «професійного вигорання» у вчителів. Особливо цікавим для нас було з’ясувати чи існує взаємозв’язок між компонентами синдрому «професійного вигорання» та сімейним статусом педагогічних працівників. То ж наше дослідження було спрямоване на визначення ступеню розвитку та особливостей прояву синдрому «професійного вигорання» у вчителів.
18
Maryna, Martirosian. "EMOTIONAL BURNOUT IN PROFESSIONAL ACTIVITY OF A LAWYER." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 2 (September 22, 2019): 28–35. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2019-2-4.
Full text
19
Коляда, Н. В., Н. М. Теслик, and С. М. Король. "ПРЕВЕНТИВНА ПРОФІЛАКТИКА ВИГОРАННЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ САМОЗБЕРЕЖЕННІ ЗДОРОВ’Я СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТА ПСИХОЛОГІВ." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 1(13) (2019): 7–12. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2019-1(13)-7-12.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Проблема збереження оптимального напруження праці вимагає розробки більш концептуальних шляхів в області соціально-психологічного дослідження. Постановка проблеми. Результати аналізу наукової літератури з питань стану здоров’я осіб працездатного віку свідчать, що проблема дотримання професійних основ самозбереження не знайшла належного висвітлення. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням підготовки і професійного становлення соціальних працівників присвячені праці С. Архипової, Л. Гуслякової, Б. Келасьєва, І. Козубовської, Г. Лактіонова, Л. Міщик, В. Поліщук, В. Сластьоніна, С. Тетерського, В. Фокіна, С. Чистякової, Н. Шмельової. Проблематику професійного вигорання у представників різних професій досліджували зарубіжні та вітчизняні психологи: В. Бойко, Н. Водоп’янова, С. Джексон, К. Маслач, Г. Каплан, І. Кущ, Г. Робертс, В. Семеніхіна, К. Черніс, А. Юрєв; соціальні працівники та педагоги – Т. Марек та Г. Пономарьова. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Невирішеним залишається питання соціально-психологічної сутності внутрішніх механізмів, реалізації базових аспектів самозбереження в процесі трудової діяльності для запобігання професійного вигорання. Постановка завдання. Професійні основи самозбереження вимагають наукового розгляду крізь призму проблем професіоналізму, ергономіки та професійної освіти. Виклад основного матеріалу. У статті розглядаються питання самозбереження населення працездатного віку та піднімається проблема професійного вигорання соціальних працівників та психологів зокрема. Представлені результати дослідження професійного вигорання. Цей аспект професійної діяльності є запорукою успішної професіоналізації, визначає рівень психічного і соматичного здоров’я працівників соціально-психологічної сфери. Висновки. Встановлено наближення показників редукції професіоналізму до порогового високого рівня. Визначено найвищі показники досліджених соціальних працівників за критеріями «розширення сфери економії емоцій» та «емоційне вибіркове реагування».
20
Hoshovskyi, Yaroslav, and Daria Hoshovska. "The Emotional Burnout of a Personality in the Context of Deprived Psychogenesis." Psychological Prospects Journal 28 (2016): 70–82. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2016-28-70-82.
Full text
21
Tukaiev, Sergii, Svitlana Fedorchuk, Liudmyla Chikina, Taisia Gerasko, Igor Zyma, Aleksandr Zaichenko, Yurii Havrylets, Volodymyr Rizun, Volodymyr Bogdanov, and Yurii Gorgo. "Статичні електричні потенціали в біологічно активних зонах шкіри обличчя за умов формування емоційного вигорання в студентів." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 12(337) (January 30, 2019): 178–85. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-178-185.
Full textAbstract:
Статичні електричні потенціали (СТЕП) у біологічно активних зонах шкіри (БАЗ) відображають рівень фонової активації мозкових структур і рівень психічного стресу. Мета дослідження – виявити зв’язки СТЕП у симетричних біологічно активних зонах шкіри обличчя з рівнем емоційного вигорання в студентів. Виявлена зворотна кореляція між формуванням емоційного вигорання й рівнем електричного потенціалу шкіри в правих білявушних БАЗ (r s = - .43, р < .05) відносно долоні як референтної ділянки. Знайдено кореляції між розвитком стадії опору вигоранню та фоновими СТЕП у правих і лівих лобних БАЗ (відповідно, r s = - .44 і r s = - .47, р < .05) і СТЕП у лівій лобній БАЗ після впливу негативних кадрів телевізійних новин (r s = - .50, р < .01). Це вказує на те, що формування емоційного вигорання знижує передпускову (до початку експерименту) емоційну напругу й відповідь, тобто силу реакції, на «зовнішні» негативні емоційні стимули. Отримані дані свідчать про те, що електродермальні потенціали можуть служити об’єктивними критеріями формування емоційного вигорання.
22
Sokolova, А. B. "Emotional burnout as a risk factor for desocialization of parents educating children with Down syndrome." Science and Education a New Dimension VI(174), no. 72 (September 25, 2018): 62–66. http://dx.doi.org/10.31174/send-pp2018-174vi72-14.
Full text
23
Жигаренко, Ігор, and Наталія Завацька. "Результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічної галузі." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 1(54) (2021): 162–72. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-54-1-162-172.
Full textAbstract:
У статті розкрито результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічної галузі. Визначено діагностичні маркери мотиваційно-ціннісної (мотиваційні диспозиції особистості (потреби, мотиви, установки, ціннісні переживання), генеративність, просоціальна мотивація (орієнтація на альтруїзм), як основа професійної спрямованості особистості фахівця, та її взаємозвʼязок з ціннісними орієнтаціями і рівнем емоційного інтелекту); компетентнісно-функціональної (професійна компетентність (соціально-перцептивна, соціально-психологічна, аутопсихологічна, комунікативна складові); специфіка особистісно-професійного саморозвитку та його звʼязок з самоефективністю, психологічною і комунікативною компетентністю, а також з рефлексією, саморегуляцією і самоставленням; параметри самоактуалізації; рефлексивні і регулятивні особливості фахівця; рівень і структура професійного вигорання (емоційне виснаження, напруженість у роботі, професійний перфекціонізм, професійний розвиток та самовдосконалення, інтегративний індекс вигорання тощо));конативно-стильової (специфіка індивідуального стилю професійної діяльності за стильовими (відмінності складу компонентів, умов і параметрів діяльності, ієрархія механізмів адаптації) і рівневими (діапазон параметрів, кількісний склад компонентів і характер їх взаємозвʼязків) характеристиками; процесуальні показники діяльності за блоками професійної діяльності, професійного спілкування, особистості фахівця;рівні професійної культури; самооцінка індивідуального стилю діяльності за параметрами оригінальності і надситуативності, взаєморозуміння та можливостей корекції стилю діяльності) складових особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю. Проведено аналіз результативно-змістовних параметрів особистісно-професійної адаптації та виокремлено стадії (емпірично-репродуктивну, адаптивно-евристичну, результативно-продуктивну) цього процесу на різних етапах професіоналізації фахівців соціономічного профілю. Ключові слова: фахівці соціономічного профілю, особистісно-професійна адаптація, результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації, соціально-психологічні ресурси особистісно-професійної адаптації.
24
Protsyk, Iryna, and O. Romanska. "Emotional burning out of employees as a braking factor of enterprise development in the conditions of expansion of international economic relations." Management and Entrepreneurship in Ukraine: the stages of formation and problems of development 2021, no. 2 (December 2021): 99–105. http://dx.doi.org/10.23939/smeu2021.02.099.
Full textAbstract:
The article analyzes the impact of emotional burnout on the development of modern enterprises in the context of expanding international economic relations. Information on the main causes of emotional burnout in staff is given, namely: excessive workload, work involving prolonged interaction with people, imbalance between personal and professional life, lack of proper recreation, inability of employees to organize their time (the lack of time-management skills), inflated requirements for themselves, lack of appropriate remuneration from the employer organization and employee motivation. The categories of professions whose representatives are most prone to emotional burnout are identified. Data on the most common signs of emotional burnout of staff are presented. The consequences of ignoring the psycho-emotional state of employees of the enterprise on the results of work are also generalized. Information on the impact of the COVID-19 pandemic on the emotional state of the personnel of enterprises in various industries is presented (special attention is paid to the impact of the emotional burnout syndrome on medical and educational workers). The problem of quantitative measurement of the emotional burnout syndrome is raised, information on the emotional burnout syndrome is presented, which is the result of a survey of 1,029 US residents in 2017. Information on phenomena similar to the emotional burnout syndrome (depression and stress) is given. There are two approaches to the selection of stages of emotional burnout - the approach of J. Greenberg, who identifies five stages of emotional burnout, and V. Boyko, who identifies three stages. In addition, methods of elimination of emotional burnout and prevention measures are summarized, recommendations for employees of the enterprise and for management on combating this phenomenon are given.
25
Hoshovska, Daria, and Yaroslav Hoshovskyi. "ПРЕВЕНТИВНО-КОРЕКЦІЙНА ДОПОМОГА ДЕПРИВОВАНИМ ДІТЯМ ІЗ СИМПТОМАМИ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ." Psychological Prospects Journal, no. 34 (December 29, 2019): 24–35. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-24-35.
Full textAbstract:
У статті розкрито психологічні особливості надання превентивної та корекційної допомоги депривованим дітям, які мають симптоми психоемоційного вигорання. Зазначено, що внаслідок негативного впливу різномодальних обмежень соціо- і психогенези діти, позбавлені батьківської опіки, переживають численні амортизаційні психічні стани. Депривованим дітям притаманні загальноособистісна афективна розбалансованість, висока емоційна напруга і тривожність, підвищений рівень невротизації і самотності, а також почуття безпорадності й недовіри до навколишніх людей. Депривація призводять до значно частішого і сильнішого психоемоційного вигорання дітей порівняно з віковою популяцією однолітків. Надання психореабілітаційної допомоги депривованим дітям повинно відбуватись як розробка продуктивних і розвивальних програм особистісного самозбереження, спрямованого на «антивигоральні» вектори психологічного опору дискомфортним чинникам і обставинам ускладненого розвитку. Проблема профілактики і психокорекції психоемоційного вигорання потребує здійснення системних превентивних заходів, які мають здійснюватися фахівцями служби психолого-педагогічного супроводу інтернатного закладу насамперед як психогігієнічний і психопрофілактичний вплив на депривованих вихованців. Наголошено, що важливим завданням є активізація в депривованих дітей із симптомами психоемоційного вигорання тих найважливіших рис і параметрів їхньої особистісної психоструктури, які можуть істотно знизити ризик виснаження і розчарування. Необхідно культивувати партнерські комунікативні спроможності, товариськість, емоційну і поведінкову гнучкість, креативність, оперативно-творче мислення, адже це сприяє набуттю умінь та розвиткові навичок швидше орієнтуватися в мінливих умовах спілкування, щоб успішно нейтралізувати ймовірні конфлікти і психотравми. Констатовано необхідність надання депривованим дітям ревіталізаційної допомоги, зокрема завдяки задіянню медіально-рефлексійного тренінгу.
26
ЧЕРНЕНКО, ОЛЕНА. "Емоційна складова судового рішення." Право України, no. 2020/07 (2020): 120. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-07-120.
Full textAbstract:
При здійсненні правосуддя судді повинні утверджувати гарантовану Конституцією та законами України незалежність і самостійність судів, підвищувати авторитет судової влади, забезпечувати обов’язковість судових рішень через справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд та вирішення судових справ, дотримання присяги судді. Суспільство висуває до судді високі вимоги й очікує від нього ідеальної поведінки. Посада судді вимагає не тільки досконалого знання законів та інших нормативно-правових актів, а й дотримання етичних норм, витримки, толерантності, відповідальності, справедливості, наполегливості, принциповості. Від рівня професійної правосвідомості судді залежить не лише якість здійснюваної ним роботи, а й загальне враження суспільства про правосуддя у державі. Метою статті є аналіз впливу внутрішньопсихологічних чинників на ухвалення суддею рішень у справі. Авторка розглядає професійну діяльність судді як таку, що постійно супроводжується нервово-емоційним напруженням і, як наслідок, надмірними нервовопсихічними навантаженнями, які є причиною емоційного вигорання суддів. Професійне вигорання веде до виснаження емоційних, фізичних та особистісних ресурсів людини. Наслідками професійного вигорання судді є зниження авторитету судової влади, прийняття незаконних рішень, поведінка, що суперечить Кодексу суддівської етики, тощо. Суддя, в якого проявляються ознаки професійного вигорання, не може належним чином здійснювати судочинство і потребує психологічної допомоги. У статті наголошується на тому, що лише високопрофесійна, моральна, етична поведінка судді здатна викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу в неупереджених результатах розгляду справи. Суддя проходить постійне випробування на професійну майстерність, людську мудрість і вдале вирішення конфліктних ситуацій. Судові рішення повинні утверджувати справедливість й укріплювати довіру суспільства до судової влади. Совість, чесність, честь, гідність, професіоналізм є головними моральними орієнтирами у здійсненні правосуддя. Тому, незважаючи на різноманітні фактори впливу на суддю під час розгляду справи, він повинен вміти здійснювати контроль за власними емоціями і залишатися неупередженим при ухваленні судових рішень.
27
Пирог, Ганна, and Наталія Шикирава. "ОСОБЛИВОСТІ ЕМПАТІЇ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ СИСТЕМИ ОСВІТИ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, no. 10(55) (June 10, 2020): 87–99. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.10(55).09.
Full textAbstract:
Дослідження емпатії практичних психологів та її трансформацій на різних стадіях професійного становлення є важливим для попередження емоційного вигорання фахівців, збереження їхнього психологічного здоров’я. Метою статті стало вивчення особливостей емпатії у практичних психологів системи освіти на різних етапах професіогенезу. Для емпіричного вивчення показників емпатії було використано «Тест на визначення емпатії» Л. Журавльової, для з’ясування особливостей суб’єктивного переживання різних етапів професійного розвитку досліджуваних – методику «Професійний шлях» Г.Пирог. Результати дослідження засвідчили, що для практичних психологів системи освіти найбільш характерними є середній і високий рівні емпатійності. Серед форм емпатії домінують активні емпатійні ставлення, пов’язані з емоційною і дієвою підтримкою людини. Прояви емпатії пов’язані з віком – чим старшим є психолог, тим вища його загальна емпатійність, хоча при цьому він менше переживає з приводу почуттів іншого. Зв’язок емпатії зі стажем виявлено лише в групі «молодих фахівців»: на початку професійної діяльності відбуваються досить інтенсивні зміни в проявах емпатії у напрямку зменшення її загального прояву і збільшення антиемпатії. Це пояснюється особливостями професійного становлення, а саме: змінами в емоційних оцінках професійно значущих подій, їх підсумках, характері труднощів, що призводить до усвідомлення власних проблем і зниження емпатійності. Після періоду професійної адаптації ставлення психологів системи освіти до власної професії починає мати менш емоційний і більш «інструментальний» характер. Вищий рівень емпатійності виявляється у тих досвідчених психологів, які в професійній діяльності орієнтуються на інших людей і мають високу емоційність. Подальші дослідження плануються у напрямі вивчення зв’язку емпатії практичних психологів з локусом контролю, а також розробці програми розвитку оптимальних емпатійних ставлень для попередження емоційного вигорання.
28
Тукаєв, С., T. Вашека, O. Долгова, Н. Погорільська, Д. Иваскевич, and C. Федорчук. "Аматорський спорт як засіб запобігання емоційному вигоранню." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (February 15, 2021): 18–25. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.18-25.
Full textAbstract:
Мета. Встановити значення аматорського спорту як основи копінга емоційноговигорання у студентської молоді, виявити психологічні особливості студентів, які визначаютьуразливість до стрес-умов і схильність до формування емоційного вигорання. Методи. Пси-ходіагностична процедура була розділена на чотири частини: вимірювання емоційного виго-рання, дослідження індивідуально-типологічних властивостей, визначення психічного стануреспондентів та їх емоційних реакцій, діагностики антиципаційних здібностей. Результати.Встановлено, що заняття аматорськими видами спорту допомагають запобігти емоційномувигоранню у студентів. За всіма показниками в групі спортсменів-любителів і симптоми, і фазиемоційного вигорання менш виражені. Редукція особистісних досягнень за методикою К. Мас-лач більше виражена в групі спортсменів, що можна пояснити можливими розчаруваннями якв навчальній діяльності, так і незадоволеністю спортивними успіхами. Можна стверджувати,що спорт має сильний позитивний вплив на емоційний і психічний стан людини, захищаючипсихіку від дії стресорів, навчаючи спортсменів справлятися з труднощами, привносячи гар-монію у фізичне і психічне буття.
29
Збродська, І. Г. "ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПІДХІД У ДОСЛІДЖЕННІ ФЕНОМЕНУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ." Психологія: реальність і перспективи, no. 11 (October 23, 2019): 53–59. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi11.9.
Full textAbstract:
У статті розкрито феномен емоційного вигорання з точки зору процесуального підходу. У контексті історичного екскурсу обговорюються питання виокремлення феномену вигорання, здійснено опис його змістової сутності та динаміки розгортання. Висвітлюються зарубіжні процесуальні моделі вигорання особи у професійній діяльності. Розкриті симптоми явища вигорання в емоційній, фізичній та поведінковій сферах. Окреслено вплив особистісних, соціальних та організаційних детермінант, які сприяють або запобігають розвитку емоційного вигорання
30
Бабій, Микола. "ВІКОВА РЕДУКЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я ВЧИТЕЛІВ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ." Психологія: реальність і перспективи, no. 16 (July 1, 2021): 5–11. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i16.208.
Full textAbstract:
У статті розкривається проблема вікової редукції професійного здоров’я у вчителів. Вона пов’язана з детермінантами, які викликають феномен емоційно-професійного вигорання у педагогів різного освітнього профілю, різного віку та з різним стажем роботи. Визначена проблема вивчалася у площині емоційного виснаження, що породжує невідповідності між особистісними можливостями, ресурсами та професійними обов’язками. Цей синдром редукції (знесилення) бере свій початок із негараздів персональної взаємодії з учнями й включає генезис негативного ставлення до всього, що прямо чи опосередковано стосується педагогічної діяльності.
Для підтвердження аргументів, автор представив результати власного діагностичного дослідження причин редукції професійного здоров’я у педагогів різного віку та стажем роботи. Вони вказують на те, що тривале, постійне перебуванням під пресом негативних ситуацій породжує відповідні почуття, які негативно позначається на фізичному та психічному здоров’ю вчителя. Збереження цієї тенденції спонукає до зростання рівнів емоційного знесилення, деперсоналізації, падіння рівня особистого задоволення та редукції власних досягнень, які є показниками емоційно-професійного вигорання.
31
Войтович, Оксана. "ПРОБЛЕМА ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ В СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 306–13. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.419.
Full textAbstract:
Анотація. У статті аналізується проблема формування професійних якостей вихователя закладів спеціальної дошкільної освіти, зокрема особливості їх розвитку в процесі підготовки студентів до професійної діяльності. Здійснюється аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми. Подається визначення поняття емоційної стійкості педагога, аналізуються її складові та особливості їх формування; поняття емоційного вигорання та саморегуляції вихователя, а також симптоми порушень емоційної саморегуляції, наводяться чинники, які їх детермінують (негативний соціально-психологічний клімат, взаємини в колективі і з керівництвом, ставлення до об’єкта праці, наявність напруженості й конфліктів у професійному середовищі). Розглядаються засоби формування емоційної стійкості та саморегуляції в процесі підготовки здобувачів до професійної діяльності та профілактики порушень (семінари, практичні заняття з елементами тренінгу, спрямовані на ознайомлення з особливостями емоційної стійкості та професійної саморегуляції, феноменом професійного та емоційного вигоряння). Стаття презентує результати дослідження з даної проблеми, а саме визначення рівнів емоційної стійкості та саморегуляції здобувачів вищої освіти напряму спеціальна освіта та фахівців, а також напрями роботи з розвитку емоційної стійкості майбутніх вихователів закладів спеціальної освіти. Методи корекції, представлені в статті, спрямовані на підвищення рівня емоційної грамотності та самооцінки, рівня емпатії, впевненості в собі, формування мотивів домагань здобувачів.
32
Коваленко, Олена, and Тетяна Кравцова. "ЕФЕКТИВНА КОМУНІКАЦІЯ З ЛІТНІМИ ЛЮДЬМИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ВЛАСНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ЗА СТРЕСОВИХ УМОВ (ПАНДЕМІЯ COVID-19)." UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", no. 4 (December 31, 2021): 26–37. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.2(4).2021.26-37.
Full textAbstract:
Окреслено особливості програми семінару-практикуму «Ефективна комунікація з літніми людьми та збереження власного психологічного здоров’я за стресових умов (пандемія COVID-19)». Семінар-практикум призначений для осіб, які надають певні професійні послуги людям літнього віку. Це можуть бути соціальні робітники і працівники, реабілітологи, працівники торгівлі та медичної сфери, водії і кондуктори громадського транспорту, інші працівники сфери обслуговування. Зустрічаючи літніх людей, вони не завжди розуміють, що з ними відбувається, не враховують у своїй діяльності їхніх вікових і індивідуальних особливостей. Метою семінару-практикуму є формування в осіб, які надають певні професійні послуги людям літнього віку психологічної грамотності, тобто, знань та уявлень про психо-логічні особливості осіб, які знаходяться на етапі пізній дорослості, навчанню їх ефективній комунікації з літніми людьми та збереженню власного психологічного здоров’я за стресових умов (пандемія COVID-19). Основні теми семінару-практикуму: емоційна сфера (функціонування, значення, регуляція тощо) та психічний стан людини; вікові особливості літніх осіб (фізіологічні та нейробіологічні зміни, особливості емоційної регуляції та спілкування з іншими, основні потреби осіб цього віку тощо); вплив стресу на психіку людини, особливості його прояву на наслідків для літніх осіб; розвиток навичок ефективної регуля-ції власного психічного стану та надання допомоги в цьому аспекті літнім особам; соціально «неприйнятні» або несхвалювані емоції та стани (роздратування, відчай, безсилля, заздрість тощо); основні засади ефективного виконання посадових обов’язків; розвиток навичок неконфліктного спілкування та налагодження комунікації з підопічними; профілактика професійного вигорання. Форми роботи на семінарі-практикумі: міні-лекції, групові обговорення, групові та індивідуальні практичні завдання і вправи, самостійне опрацювання літературних джерел та наданих завдань.
33
Kulbashna, Ya A., V. O. Malanchuk, Ya P. Nahіrnyі, and N. M. Lytovchenko. "ФОРМУВАННЯ СИНДРОМУ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ У ВИКЛАДАЧІВ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Медична освіта, no. 1 (May 3, 2019): 82–87. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10088.
Full textAbstract:
Мета роботи – розкрити проблему формування синдрому професійного вигорання (PBS) у викладачів вітчизняних медичних закладів вищої освіти.
Основна частина. Проаналізовано результати дослідження фаз формування PBS за методикою В. В. Бойка з урахуванням виокремлених авторами соціально-демографічних чинників серед викладачів кафедр хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії НМУ імені О. О. Богомольця, ТДМУ імені І. Я. Горбачевського (33 особи) та лікарів хірургічного профілю, які працюють на клінічних базах НМУ (22 особи). Встановлено, що на початкових стадіях формування PBS (фаза напруження) домінують такі симптоми: невдоволеність собою, тривога, депресія, переживання психотравмуючих обставин. У фазі резистенції значна частина респондентів – викладачів вказує на редукцію професійних обов’язків, а у термінальній фазі виснаження – на емоційну відстороненість. Найбільш несприятливими соціально-демографічними факторами, які впливають на формування PBS, виявилися: неповноцінне харчування, недостатнє матеріальне забезпечення, шлюб та ін.
Висновок. Викладачі медичних закладів вищої освіти, незалежно від регіону проживання, як і практикуючі лікарі, перебувають у групі ризику формування PBS, але його прояви більше виражені у педагогів, що вказує на необхідність максимального усунення несприятливих чинників і корекції психофізичного стану науково-педагогічних працівників.
34
Омельченко, Марина. "ПРОФЕСІЙНИЙ І ОСОБИСТІСНИЙ АСПЕКТИ У СТРУКТУРІ СВІДОМОСТІ КОРЕКЦІЙНОГО ПЕДАГОГА." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, no. 3 (February 1, 2020): 275–90. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.86.
Full textAbstract:
У статті автор здійснює аналітичний огляд проблеми визначення співвідношення особистісного й професійного в структурі свідомості корекційного педагога як фахівця. Визначено актуальність проблематики, розглянуто результати наукових розробок провідних вчених з вивчення взаємозв‘язку свідомості з професійною діяльністю особистості, вплив професійних і особистісних факторів на професіоналізацію фахівця, структурні елементи професійної свідомості, представлені в психологічній літературі. З огляду на теоретичний аналіз наукових джерел, автор робить спробу модифікувати структуру професійної свідомості відповідно до виокремлення в ній п‘яти ключових блоків: когнітивного, рефлексивного, аксіологічного, мотиваційного, афективного. За цією структурою, кожен блок має відповідні показники. Функціонування когнітивного блоку професійної свідомості корекційного педагога проявляється формуванням і збагаченням професійних знань; рефлексивний блок – формуванням професійної Я-концепції, адекватної самооцінки, можливостями самоусвідомлення; аксіологічний блок – розвитком орієнтаційно-ціннісної системи, стійкими професійними інтересами, формуванням, визначенням пріоритетів та авторитетів; афективний блок – регулюванням професійних емоцій і почуття, здатністю до емпатії, стійкістю до емоційного вигорання. Всі визначені блоки й їхні показники чинять прямий вплив на особистість корекційного педагога, що показано в структурі, а також обґрунтовано в викладенні основних результатів дослідницької роботи; окрім цього визначається взаємовплив блоків когнітивний-рефлексивний, рефлексивний-аксіологічний, аксіологічний-мотиваційний, мотиваційний-емоційний. Аналізуючи всі ці аспекти, автор вказує, з одного боку, на взаємозв‘язок блоків професійної свідомості з загальним світосприйняттям людини, з іншого боку, їх уособленість, відокремленість від особистісної свідомості. В якості основних критеріїв оцінки професійної свідомості корекційного педагога зазначено рівні сформованості кожного з її блоку.
35
Lazarchuk, T. B., O. Y. Samogalska, and I. B. Meretska. "РОЛЬ ПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ В ПРОФІЛАКТИЦІ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У ЛІКАРІВ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ." Медична освіта, no. 2 (August 16, 2019): 148–51. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10356.
Full textAbstract:
Анонімне анкетування 223 слухачів передатестаційних циклів (ПАЦ) у 2018 р. виявило високу частоту формування СЕВ у лікарів ПМД із найвищим показником серед лікарів медицини невідкладних станів (МНС). У рейтинговій структурі стресорів для лікарів МНС на першому місці була низька зарплатня – (5,42±1,2) бала; у сімейних лікарів і терапевтів – надлишок бюрократичних завдань – (6,78±2,2) та (6,22±3,2) бала відповідно. Перевагу у подоланні СЕВ 67,6 % лікарів ПМД надають обговоренню проблеми в сімейному або дружньому колі; фізичні навантаження, як засіб подолання стресу, обирали 41,9 %. Опитування за методикою В. Бойка виявило формування фази резистенції у 87,2 % респондентів із домінуючим симптомом «розширення сфери «економії» емоцій» – (30,2±10,4) бала. Відповіді на блок запитань, щодо мотиваційних факторів навчання на ПАЦ, а також його ролі у подоланні СЕВ, продемонстрували схильність більшості слухачів вважати зростання професійного рівня профілактичним чинником подолання СЕВ у сучасних умовах. Отже, післядипломну освіту можна розглядати як чинник підвищення ефективності комплексу превентивних заходів для подолання СЕВ у лікарів ПМД.
36
Войтович, Оксана. "ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ." Інноватика у вихованні, no. 10 (November 7, 2019): 305–11. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.174.
Full textAbstract:
Анотація. У статті аналізується проблема формування якостей емоційної сфери майбутнього вихователя, зокрема особливості її розвитку в процесі підготовки студентів до професійної діяльності. Аналізуються психолого-педагогічні дослідження проблеми. Подається визначення емоційної стійкості, емоційного вигорання та саморегуляції вихователя, аналізуються її складові, а також симптоми порушень емоційної саморегуляції та методи їх визначення (метод спостереження, бесіди, експертних оцінок, аналізу документації, тести), наводяться чинники, які їх детермінують (взаємини в колективі і з керівництвом, ставлення до об’єкта праці, негативний соціально-психологічний клімат, наявність напруженості й конфліктів у професійному середовищі). Розглядається система засобів формування емоційної стійкості та саморегуляції в процесі підготовки студентів до професійної діяльності та профілактики порушень (семінари, практичні заняття з елементами тренінгу, спрямовані на ознайомлення з особливостями професійної саморегуляції та феноменом вигоряння). Стаття містить результати експериментального дослідження з проблеми, а саме визначення рівнів емоційної стійкості та саморегуляції студентів та напрями роботи з розвитку емоційної сфери майбутніх вихователів. Корекційні техніки, представлені в статті, спрямовані на підвищення самооцінки, впевненості в собі, рівня емпатії, корекції мотивів домагань студентів.
Abstract. A subject of the article is to analyze the problem of the emotional sphere qualities forming in the future preschool teacher, in particular the special aspects of its development in the preparing students for professional activity process. Psychological and pedagogical reseach of the problem are analyzed. The definition of emotional stability and self-regulation of the preschool teacher is presented, its components as well as the symptoms of the emotional self-regulation problems and methods of their determination are analyzed (surveillance, conversations, expert assessment, documentation analysis, tests), factors that determine them are presented (relationships with the group and management, attitude to the object of work, negative socio-psychological climate, the presence of tension and conflict in the professional environment). It is reviewed the system of means of forming emotional stability and self-regulation in the process of preparing students for professional activity and prevention of violations ( seminars, practical classes trainings, aimed at familiarization with the features of professional self-regulation and professional burnout phenomenon). The content of the concepts "emotional stability" and "components of emotional stability", "emotional self-regulation", "emotional burnout" are specified. The article contains the results of experimental research on the problem, namely the determination of the emotional stability levels, students' self-regulation and directions of work on the emotional sphere development of future teachers. Presented in the article correction techniques are aimed at raising self-esteem, self-confidence, empathy level, correction of motives of students' aspirations. The program envisages the work of future teachers in the areas of workload reduction, activities restructuring (competent distribution of working tasks), division of responsibilities, using of different ways of compensation of the spent efforts, tracking of results, getting gratitude from pupils' parents, self-presentation in the environment.
37
Ковальчук, Зоряна. "ВПЛИВ ОСОБИСТІСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ РИЗИКОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРОФЕСІЙ." Psychology of Personality 9, no. 1 (February 20, 2019): 35–44. http://dx.doi.org/10.15330/ps.9.1.35-44.
Full textAbstract:
У статті теоретично обґрунтовано та емпірично доведено вплив особистісних властивостей на формування професійної деформації працівників ризиконебезпечних професій, зокрема слідчих та оперуповноважених підрозділів національної поліції України. Зазначено, що професійно важливі якості у фахівця розвиваються під час тривалої професійної діяльності, а разом з тим працівник набуває й інших якостей, які деформують особистість. Отже, у процесі професійного становлення відбувається і розвиток різноманітних професійних деструкцій. З метою виявлення деформаційних процесів працівників правоохоронних органів різних підрозділів та визначення шляхів їх профілактики авторка провела емпіричне дослідження, використавши низку психодіагностичних методик, зокрема, «Визначення психічного вигорання» О. О. Рукавишнікова, «Визначення інтегральних форм комунікативної агресивності» В. В. Бойка, «Вивчення інтегральних акцентуацій особистості» К. Леонгарда, модифікація С. Шмішека, «Особистісний опитувальник» Г. Айзенка, опитувальник «Професійне вигорання» (К. Маслач, С. Джексон, адаптовано Н. Є. Водоп’яновою). Кореляційний аналіз показав, що у слідчих виявлено професійне «вигорання», пов’язане з психоемоційним виснаженням, особистісним віддаленням, професійною мотивацією, спонтанністю агресії, екстраверсією-інтроверсією, редукцією персональних досягнень. В оперуповноважених професійне «вигорання» пов’язане з деперсоналізацією, екстраверсією-інтроверсією, невмінням переключати агресію на діяльність або неживі об’єкти, особистісним віддаленням, ритуалізацією агресії, аутоагресією та емоційним виснаженням. Перспектива досліджень полягає у розробці рекомендацій щодо кадрового відбору на вищевказані професії з урахуванням особистісних властивостей претендентів на посади та профілактиці й використанні корекційних методів з метою зниження рівня професійного «вигорання» серед працівників поліцейських підрозділів та інших ризиконебезпечних професій
In the article the author substantiates theoretically and proves empirically the influence of personal qualities on the formation of professional deformation of employees of risky professions, particularly investigators and detectives of the National Police of Ukraine. It is ndicated that professionally important qualities of a specialist are developed during a long professional activity, and at the same time the employee acquires some other qualities that deform the person. Thus, the development of various professional destructions takes place during professional formation. In order to detect the deformation processes of law enforcement officers of different units and determine the ways of their prevention the author conducted an empirical study using a number of psychodiagnostic techniques, such as: "Definition of mental burnout" (O. Rukavishnikov), "Definition of integral forms of communicative aggressiveness" (V. Boyko), "Study of the integral accentuations of a personality" (K. Leonhard, modification of S. Shmyshek), "Personality questionnaire" (G. Eysenk), Questionnaire "Professional burnout" (K. Maslach, S. Jackson, adapted by N. Vodopyanovа). Correlation analysis showed that there was a professional "burnout" in the investigators associated with psychoemotional exhaustion, personal distance, professional motivation, spontaneity of aggression, extraversion-introversion, reduction of personal achievements. Detectives’ professional burnout is associated with depersonalization, extraversion-introversion, inability to switch aggression over activity or inanimate objects, personal distance, ritualization of aggression, auto-aggression and emotional exhaustion. The author expects the prospect of research in developing recommendations on personnel selection for the above-mentioned professions, taking into consideration the personal qualities of applicants for positions and the prevention and use of corrective methods aiming to reduce the level of professional burnout among police officers and other risky professions.
38
Омельченко, Марина. "РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ СВІДОМОСТІ НА ЕТАПІ НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ: СПРОБА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ." Psychology of Personality 10, no. 1 (February 20, 2020): 159–66. http://dx.doi.org/10.15330/ps.10.1.159-166.
Full textAbstract:
Дана стаття присвячена проблемі пошуку детермінант професійного розвитку особистості на етапі професійної підготовки. Особливу увагу авторка приділяє процесу розвитку професійної свідомості, обґрунтовує його вирішальну роль у становленні особистості майбутнього фахівця, оскільки саме цей процес визначає формування індивідуального стилю діяльності людини, розвиток професійної творчості й прогресивних поглядів, формування інтересів, цінностей, мотивів, рефлексії. Підкреслюється актуальність проблеми структуризації професійної свідомості, визначення її місця і значення в механізмі професійного розвитку особистості. Встановлено й інші фактори професійного розвитку особистості – професійно-особистісні якості й професійна компетентність, обґрунтовано їхню взаємообумовленість. На основі наукового аналізу структури професійної свідомості та її складових компонентів – когнітивного, рефлексивного, аксіологічного, мотиваційного, афективного блоків визначено відповідні напрямки розвитку професійної свідомості та їхні показники: усвідомлення професійної дійсності; становлення професійного «Я»; усвідомлене оцінювання себе як фахівця; усвідомлення професійних цінностей; визначення свідомих професійних мотивів; усвідомлене переживання професійних емоцій; усвідомлене уникнення професійних стресів і вигорання. На основі виділених детермінант професійного розвитку (становлення професійно-особистісних якостей і професійної компетентності фахівця), а також напрямків розвитку професійної свідомості розроблено й представлено авторську модель становлення професійної свідомості фахівця. Отримані шляхом аналітичного огляду літератури дані дозволяють перейти до наступного етапу – дослідження механізмів розвитку професійної свідомості з метою розроблення відповідних ефективних тренінгових програм і оптимізації процесу професійної підготовки фахівців у закладах вищої освіти
39
Лапінська, Т. В. "ЗАДОВОЛЕНОСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯМ ТА СОЦІАЛЬНА ФРУСТРОВАНІСТЬ СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ, ЯКИЙ ПРАЦЮЄ В УМОВАХ ПІДВИЩЕНОЇ СТРЕСОГЕННОСТІ (З ВЕТЕРАНАМИ АТО/ООС)." Problems of Modern Psychology, no. 2 (February 15, 2021): 35–42. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-4.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу рівня задоволеності функціонуванням у різних сферах життєдіяльності та пов’язаних з нею чинників, які мають найбільший вплив на рівень задоволеності, а також визначення ступеня соціальної фрустрованості середніх медичних працівників, які працюють в умовах підвищеної стресогенності (з ветеранами АТО/ООС). Розкрито основні етапи дослідження, методи та методики, які використовувалися на кожному з цих етапів. Проаналізований вплив сфер життєдіяльності на рівень задоволеності СМП та їх ступінь соціальної фрустрованості і є однією з причин розвитку професійного/емоційного вигорання в умовах підвищеної професійної стресогенності. Натепер життя людини в суспільстві наповнене різного масштабу обмеженнями, складнощами та психологічними бар’єрами. На шляху до задоволення своїх базових потреб, які грають особливу роль у детермінації поведінки і діяльності людей, медичний працівник стикається з ними і це викликає в нього певні емоційні реакції та стани, які отримали назву фрустрація. Професійна діяльність СМП відрізняється від інших сфер: дефіцит часу на обміркування та прийняття правильного рішення, висока відповідальність за виконання поставлених завдань. Останнім часом радикальні зміни у суспільстві та в медичних закладах додають додаткового психологічного навантаження на медичних працівників, що пов’язані не тільки з необхідністю виконання роботи на високому професійному рівні, а й насамперед з підвищеним стресовим навантаженням внаслідок тісної взаємодії з пацієнтами – ветеранами АТО/ООС. Процес дезадаптації особистості призводить до деструктивних змін, які породжують деформацію поведінки людини у соціальній сфері. Дезадаптуючим можна називати такий хід внутрішньопсихічних процесів і поведінки людини, що призводить не до розв’язання проблемної ситуації, а до її поглиблення, до посилення труднощів і тих неприємних переживань, які вона викликає. Саме соціальна дезадаптованість та психологічна нестійкість у сучасних реаліях життя виводить на новий рівень проблему фрустрації та її вплив на розвиток особистості, що і зумовило актуальність такої теми.
40
Мушкевич, Валентин. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ СИМПТОМОКОМПЛЕКС ФРУСТРАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ." Psychological Prospects Journal, no. 38 (December 20, 2021). http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-177-197.
Full textAbstract:
Мета. У статті досліджено та проаналізовано гендерні особливості фрустраційної поведінки військовослужбовців різної статі, подано їх емпіричне обґрунтування, представлено процедуру та методику дослідження фрустраційної поведінки військовослужбовців, виділено основні психологічні особливості фрустраційної поведінки військовослужбовців різної статі.
Методи. Використано методи математичної статистики та психодіагностики: методики діагностики рівня соціальної фрустрованості Л. Васермана, вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга, самооцінки психічних станів Г. Айзенка, агресії Е. Вагнера, показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі, рівня емоційного вигорання В. Бойка.
Результати. Зауважено, що в жіночої частини військовослужбовців, порівняно з чоловічою, спостерігається достовірно вищий ступінь незадоволеності соціальними досягненнями. Встановлено, що достовірно вищий ступінь прояву агресивності демонструють досліджувані чоловічої статі. Доведено, що в жінок-військовослужбовців, якщо порівняти з чоловіками, спостерігається вищий ступінь вираження таких показників, як «переживання психотравмуючих обставин», «розширення сфери економії емоцій», «незадоволеність собою». Порівнюючи з жінками, в чоловічої частини досліджуваних спостерігається достовірно вищий ступінь вираження таких симптомів емоційного вигорання, як «емоційний дефіцит», «особистісна відчуженість», «редукція професійних обов’язків», «емоційна відчуженість», «психосоматичні та психовегетативні порушення», «неадекватне вибіркове емоційне реагування».
Висновки. Представлені показники вираження психологічних особливостей фрустраційної поведінки військовослужбовців різної статі залучені до перспективи подальших досліджень, які будуть спрямовані на психодіагностичний та психоедукаційний процеси у вивченні уявлень військовослужбовців про психологічне здоров’я та здоровий спосіб життя, на виявлення мотивів та стереотипів поведінки, що спрямовані на підтримання, збереження та покращення психологічного здоров’я військовослужбовців різної статі з різним рівнем як об’єктивного, так і суб’єктивного бачення якості професійного функціонування.
41
Tyshchenko, Anastasia, and Marharyta Chuprina. "EMOTIONAL BURNOUT IN THE WORKPLACE. HOW TO PREVENT WORKERS' BURNING." Young Scientist 11, no. 75 (November 2019). http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2019-11-75-158.
Full text
42
Сірко, Роксолана, and Володимир Слободяник. "Особливості діяльності психолога Оперативно-Рятувальної Служби." Disaster and crisis psychology problems, no. 1 (2021). http://dx.doi.org/10.52363/dcpp-2021.1.7.
Full textAbstract:
Визначено, що професіййна діяльність психолога оперативно-рятувальної служби поділяється на два періоди: повсякденна діяльність у особливих умовах і в екстремальних ситуаціях. Відмічається, що для кожного періоду характерні свої стрес-чинники. Повсякденна діяльність характеризується такими стрес-чинниками: відсутністю можливості підвищувати кваліфікацію, кар’єрного зростання та творчої діяльності; невеликою заробітною платнею; монотонністю окремих видів робіт; великим обсягом виконуваних завдань; жорсткою дисципліною; емоційним вигоранням; нечіткістю функцій та завдань; перевантаженням додатковими обов’язками. При екстремальній діяльності стресовими чинниками є: загибель людей; робота з родичами загиблих; непередбачуваність обставин; емоційне вигорання; спілкування з журналістами; дефіцит часу для прийняття рішень; неможливість повноцінного відпочинку та усамітнення; постійне нервово-психічне напруження; ненормований робочий день; страх за власне життя або ж отримання травми. Уявлення про особливості професійної діяльності психолога ДСНС України вивчались за допомогою розробленої нами анкети «Особливості діяльності психолога оперативно-рятувальної служби». У результаті факторного аналізу виокремлено ключові фактори роботи психолога оперативно-рятувальної служби, такі як: «стрес-чинники професійної діяльності психолога Державної служби України з надзвичайних ситуацій», «позитивні чинники професійної діяльності психолога Державної служби України з надзвичайних ситуацій», «основні напрями роботи психолога Державної служби України з надзвичайних ситуацій», «мотиви вибору професії».
43
Zolotarova, Zh M. "ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ПРОФІЛАКТИКИ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ СЕРЕД СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ." Медична освіта, no. 3 (September 21, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.4.8989.
Full textAbstract:
Мета роботи – обґрунтувати заходи профілактики синдрому емоційного вигорання у студентів-медиків.Основна частина. Встановлено, що для 37,7 % опитаних студентів був характерний синдром емоційного вигорання, з них майже третина (27,8 %) мала синдром середнього рівня, 5,2 % – високого, і ще 4,8 % – критичного.Студенти з наявністю емоційного вигорання майже удвічі частіше, ніж їх колеги без ознак цього синдрому, оцінювали стосунки у своєму студентському середовищі як конфліктні та значно рідше вказували, що їх люблять і потребують у родині (16,8 % проти 9,6 % та 66,7 % проти 83,4 % відповідно, р<0,05).Показано, що емоційне вигорання у студентів-медиків часто супроводжується наявністю шкідливих звичок (64,2–75,0 %), нерегулярним і нераціональним харчуванням (71,6 %), незадовільним психологічним (64,2 %) та фізичним (44,2 %) станом.Виявлено, що, cтуденти-медики із наявністю вигорання удвічі частіше, порівняно із респондентами без ознак синдрому, вважали, що стреси постійно супроводжують їх життя – 64,2 % проти 35,7 % відповідно (р<0,001) і, попри високий рівень усвідомлення такими студентами потреби в психологічній допомозі (73,7 %), тільки 6,3 % зверталися за нею і практично половина (48,9 %) не знала, де її отримати.Висновок. Для запобігання виникненню та розвитку синдрому емоційного вигорання серед студентів-медиків необхідно на рівні закладу вищої освіти розробити комплекс заходів, спрямованих на формування сприятливого освітнього середовища та можливості отримати при потребі кваліфіковану психотерапевтичну допомогу.
44
Shkrabiuk, Veronika, and Darina Bilyk. "EMOTIONAL BURNING OF PERSONALITY: PSYCHOLOGICAL ANALYSIS OF THE PROBLEM." Young Scientist 10, no. 86 (October 2020). http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-10-86-60.
Full textAbstract:
The article provides a theoretical and methodological analysis of the phenomenon of emotional burnout. It has been determined that emotional burnout is a complex, multifaceted phenomenon, arising as a stress response to production and emotional demands arising from excessive devotion to one's work with the accompanying contempt for family life or leisure. This condition occurs due to the internal accumulation of negative emotions without the appropriate "discharge" or "release" from them. It is noted that this phenomenon is a symptom complex, the action of which covers all major structural levels of personality. The main approaches, principles, features, factors that contribute to the emergence of this syndrome are analyzed. Personal factors of emotional burnout include: introversion, reactivity, authoritarianism, low self-esteem, low empathy, dissatisfaction with the profession and professional growth. The role risk factors of burnout include: role conflict, role uncertainty, role overload. The organizational factor is related to the conditions and features of the specialist. It is emphasized that emotional burnout is a combination of three factors: physical, emotional and cognitive exhaustion or fatigue. Models of emotional burnout are described, the peculiarities of the influence of this syndrome on the personality in professional activity are revealed. It is established that burnout is a specific human condition that occurs due to long-term stress and manifests itself in various life situations. There are types of reactions to stress, similar to the effects of "burnout": the reaction of emotional imbalance, characterized by a clear predominance of negative emotions; pessimistic situational reaction, expressed, first of all, by change of world outlook, negative thoughts and estimations of the world and itself, restructuring of system of values; situational reaction of demobilization, which is determined by the refusal of habitual contacts, their significant limitation, which causes persistent, prolonged and painful experiences of loneliness; situational reaction of the opposition, characterized by the degree of aggression, high sharpness of negative assessments of others and their activities; situational reaction of disorganization, which is based on an alarming component.
45
Збродська, Ірина. "ФЕНОМЕН БАТЬКІВСЬКОГО ВИГОРАННЯ ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, December 29, 2020, 38–52. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.12(57).04.
Full textAbstract:
У статті висвітлюється досить малодосліджений у вітчизняній науці феномен батьківського вигорання. Зазвичай, феномен емоційного вигорання вивчається у професійній сфері, особливо в професіях, які належать до сфери «людина-людина», однак було виявлено, що він може розвиватися і в інших сферах, зокрема батьківстві. Хоча батьківство не розглядається як професійна діяльність, проте вимоги суспільства та виклики, які ставляться перед батьками щодо їх обов’язків, є вкрай високими, зростають кожного дня і до багатьох з них батьки не готові. Погіршується рівень життя населення, відсутня політична та економічна стабільність, зараз з’явився новий виклик – пандемія світового масштабу, все це зумовлює у батьків надмірний і тривалий стрес і може призвести до батьківського вигорання.Метою дослідження є теоретичний аналіз феномена батьківського вигорання та обґрунтування важливості його вивчення в українському суспільстві. Задля досягнення даної мети, у статті презентовано огляд зарубіжних наукових праць, присвячених вивченню цього феномена, його особливостей, чинників розвитку, особистісних і міжособистісних впливів у сім’ї. Відповідно до іноземних наукових джерел, батьківське вигорання є окремим, специфічним синдромом, який з’являється у матерів та батьків під впливом тривалого стресу, який зумовлюється батьківством. Цей феномен містить в собі такі параметри: надмірне виснаження, що пов’язане з виконанням батьківської ролі, емоційне дистанціювання від дитини та відчуття неефективності при виконанні своєї батьківської ролі. У викладеному матеріалі описані особливості та відмінності цього феномена від професійного або сімейного вигорання. Висвітлені та проаналізовані зарубіжні дослідження щодо історії вивчення феномена батьківського вигорання, чинників, що більшою або меншою мірою впливають на його розвиток (внутрішні та зовнішні) та наслідків, до яких призводить батьківське вигорання на особистісному та міжособистісному рівні (особливо, вплив на стосунки з дитиною, що виявляється через насилля або байдужість до неї). Презентовано огляд результатів дослідження можливих чинників батьківського вигорання для українських батьків на макро-, мезо- і мікрорівні, підкреслено необхідність і доцільність вивчення феномена батьківського вигорання в українському суспільстві.
Література
Базалева, Л.А. (2010). Личностные факторы эмоционального «выгорания» матерей в отношениях с детьми. (Автореф. дисс. канд. псих. Наук). Краснодар.
Грубі, Т.В. (2012). Психологічні чинники професійного вигорання працівників державної податкової служби України. Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С Костюка, 42–45.
Жогно, Ю.П. (2009). Психологічні особливості емоційного вигорання педагогів. (Автореф. дис. канд. психол. Наук). Одеса.
Кляпець, О.Я. (2006b). Шлюбна залежність як чинник розвитку емоційного вигорання в сім’ї. Соціальна психологія, 6 (20), 164–174.
Кляпець, О.Я. (2006а). Феномен емоційного вигорання в сім’ї. Соціальна психологія, 4 (18), 168–177.
Колтунович, Т.А. (2016). Психологічні умови корекції професійного вигорання у вихователів дитячих навчальних закладів. (Дис. канд. псих. наук). Івано-Франківськ.
Пілецька, Л.С. (2018). Емоційне вигорання в сім’ї як чинник неконструктивних життєвих стратегій подружжя. Теоретичні і прикладні проблеми психології. Збірник наукових праць, 2(46), 224–231.
Титаренко, Т.М., & Кляпець, О.Я. (2007). Запобігання емоційному вигоранню в сім’ї як фактор гармонізації сімейних взаємин: науково-методичний посібник. Київ : Міленіум. Режим доступу: https://core.ac.uk/download/pdf/32308209.pdf
Хайрулін, О.М. (2015). Психологія професійного вигорання військовослужбовців. (Монографія). Тернопіль : ТНЕУ.
Basaran, A., Karadavut, K.I., Uneru, S.O., Balbaloglu O., & Atasov, N. (2013). The effect of having a children with cerebral palsy on quality of life, burn-out, depression and anxiety scores: a comparative study. European journal of physical and rehabilitation medicine, 49(6), 815–22.
Brianda, M-E., Roskam, I., Gross, J.J., Franssen, A., Kapala, F., Gérard,F., et al. (2020). Treating Parental Burnout: Impact of Two Treatment Modalities on Burnout Symptoms, Emotions, Hair Cortisol, and Parental Neglect and Violence, Psychotherapy and Psychosomatics,89, 330–332.
Freudenberger, H., (1985). Women's Burnout: How to Spot It, How to Reverse It, and How to Prevent It. USA : Doubleday
Lanstrom, E., (1983). Christian Parent Burnout. USA : Concodia Pablishing House.
Le Vigouroux, S., & Scola, C. (2018). Differences in parental burnout: Influence of demographic factors and personality of parents and children.Frontiers in Psychology, 9, Retrieved from https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6036141/
Le Vigouroux, S., Scola, C., Raes, M-E., Mikolajczak, M., & Roskam, I., (2017). The big five personality traits and parental burnout: Protective and risk factors. Personality and Individual Differences, 119, 216–219. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/318909809 _The_big_five_personality_traits_and_parental_burnout_Protective_and_risk_factors
Lindström, C., Åman, J., & Norberg, A.L. (2011). Parental burnout in relation to sociodemographic, psychosocial and personality factors as well as disease duration and glycaemic control in children with Type 1 diabetes mellitus. Acta Paediatrica, 100, 1011–1017.
Maslach, C. (1993). Burnout: A multidimensional perspective. In B. Schaufeli, C. Maslach and T. Marek (Eds.), Professional Burnout: Recent Developments in Theory and Research (p.19–32). London : Routledge.
Mikolajczak, M., Brianda, M. E., Avalosse, H., & Roskam, I. (2018). Consequences of parental burnout: a preliminary investigation of escape and suicidal ideations, sleep disorders, addictions, marital conflicts, child abuse and neglect. Child Abuse Neglect, 80, 134–145.
Mikolajczak, M., Raes, M-E., Avalosse, H., & Roskam, I. (2018). Exhausted Parents: sociodemographic, child- related, parent-related, parenting and family- functioning correlates of parental burnout. Journal of Child and Family Studies, 27(3), 602– Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/320271223_Exhausted_Parents_Sociodemographic_Child-Related_Parent-Related_Parenting_and_Family-Functioning_Correlates_of_Parental_Burnout
Mikolajczak, M., & Roskam, I., (2018). A Theoretical and Clinical Framework for Parental Burnout: The Balance Between Risks and Resources (BR2). Frontiers in Psychology, Retrieved from https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyg.2018.00886/full
Norberg, A. L. (2007). Burnout in mothers and fathers of children surviving brain tumour. Journal of clinical psychology in medical settings, 14, 130–
Norberg, L. A., Mellgren, K., Winiarski, J., & Forinder, U. (2014). Relationship between problems related to child late effects and parent burnout after pediatric hematopoietic stem cell transplantation. Transplant, 18, 302–309.
Pelsma, D. (1989). Parent Burnout: Validation of the Maslach Burnout Inventory with a Sample of Mothers, Measurement and Evaluation in Counseling and development, 22(2). Retrieved from https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/07481756.1989.12022915
Procaccini, J., & Kiefaber, M. W., (1983). Parental Burnout. (1st edition). USA :
Roskam, I., Brianda, M.-E., & Mikolajczak, M. (2018). A Step Forward in the Conceptualization and Measurement of Parental Burnout: The Parental Burnout Assessment (PBA).Frontiers in Psychology, 9,
Roskam, I., & Mikolajczak, M. (2020). Gender differences in the Nature, Antecedents and Consequences of Parental Burnout. Sex Roles, 83,485– https://doi.org/10.1007/s11199-020-01121-5
Roskam, I., Raes, M.E., & Mikolajczak, M. (2017). Exhausted parents: Development and preliminary validation of the Parental Burnout Inventory. Frontiers in Psychology, 8. Retrieved from https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyg.2017.00163/full
Séjourné, N., Sanchez-Rodriguez, R., Leboullenger, A. & Callahan, S., (2018). Maternal burn-out: an exploratory study. Journal of Reproductive and Infant Psychology, 36(3), 276–288.
Weiss M. (2002). Hardiness and Social Support as Predictors of Stress in Mothers of Typical Children, Children with Autism, and Children with Mental Retardation. Autism, 6, 115–130.
46
Якимчук, Оксана. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ОСОБИСТОСТІ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, December 24, 2021, 110–19. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.16(61).10.
Full textAbstract:
У статті наголошується актуальність проблеми зростання професійного вигорання особистості, адже емоційне благополуччя фахівця є одним із визначальних факторів професійного життя. Соціально-політичні та соціально-економічні зміни висувають нові умови праці, що безумовно впливає на психологічний та соматичний стан особистості. Синдром емоційного вигорання є формою професійної хвороби, яка не тільки руйнує професійну діяльність людини, а й спричиняє виникнення психосоматичних захворювань. Найбільша небезпека синдрому професійного вигорання в тому, що розвивається він майже непомітно і якщо ігнорувати його перші ознаки, то задоволеність від професійної діяльності з кожним днем буде зменшуватись, звичні робочі завдання що зазвичай виконувались з легкістю стануть складними, досягнені результати будуть знецінюватись, колеги почнуть викликати роздратування, соматичний стан буде погіршуватись з кожним днем, що призведе до втрати працездатності. У статті приділена увага дослідженню нозологічної приналежності синдрому, оскільки не дивлячись на те, що феномен досліджується більше тридцяти років, щодо його походження та приналежності виникає безліч теорій та суперечок. Розглянуто та проаналізовано основні теоретичні моделі синдрому в сучасній та зарубіжній літературі. Охарактеризовано основні причини та симптоми, виділені основні фактори що сприяють його формуванню. Професійне вигорання не залежить лінійно від таких професійних факторів, як стаж, вік і зовнішня результативність професійної діяльності. Синдром професійного вигорання може формуватися не лише в осіб соціально орієнтованих професій, а й у представників інших професійних груп в тих випадках, коли на перше місце виходить високий ступінь відповідальності за виконувану роботу, нерівноемоційна напруга на роботі переважно в системі «людина – людина» та інші фактори. Водночас професійне вигорання особистості – це індивідуальний процес, причиною якого є поєднання суб’єктивних та об’єктивних чинників, які залежать не тільки від особистісних якостей людини а і від індивідуальної системи професійного розвитку та соціальних факторів. Література Бойко, В.В. (1999). Синдром «эмоционального выгорания» в профессиональном общении. Санкт-Петербург : Питер. Водопьянова, Н.Е. (2009). Психодиагностика стресса. Санкт-Петербург : Питер. Гринберг, Дж. (2004). Управление стрессом. Санкт-Петербург : Питер. Журавлева, Е.А., & Сергиенко, А.Л. (2011). Стресс, выгорание, совладание в современном контексте. Москва : Изд-во «Ин-т психологии РАН». Лукьянова, В.В., Водопьянова, Н.Е., Орел, В.Е., Подсадной, С.А., Юрьева, Л.Н., & Игумнова, С.А (2008). Современные проблемы исследования синдрома выгорания у специалистов коммуникативных профессий. (Монография). Курск : Изд-во «Курский государственный университет». Мозгова, Г.П., Ханецька, Т.І., & Якимчук, О.І. (2021). Психосоматика: психічне, тілесне, соціальне. Хрестоматія: Навчальний посібник. Київ : НПУ імені М.П.Драгоманова. Орел, В.Е. (1999). Исследование феномена «психического выгорания» в отечественной и зарубежной психологии. Проблемы общей и организационной психологии, 76–97. Селье, Г. (2002). Стресс без дистресса. Москва : Прогресс. Самоукина, Н.В. (2003). Психология профессиональной деятельности. Санкт-Петербург : Питер. Burisch, M., Schaufeli, B., Maslach, C., & Marek, T. (1993). In search of theory: Some ruminations on the nature and etiology of burnout. Professional burnout: Recent developments in theory and research (pp. 75–93). New York : Taylor & Francis. Enzmann, M., Berief, P., Engelkamp, C. et al. (1992). Burnout and coping will burnout. Development and evaluation of a burnout workshop. Berlin : Technische Univercitat Berlin, Institut fur Psychologie. Freundberger, J. (1974). Staff burnout. Social Scienes, 30(1), 159–165. https://doi.org/10.1111/j.1540-4560.1974.tb00706.x Hakanen, J., Bakker, A., Jokisaari, B., & Markku, A (2011). 35-year follow-up study on burnout among Finnish employees. Journal of Occupational Health Psychology, 16(3), 345–360. Maslach, C., & Jachson, S.E. (1981). The measurement of experienced burnout. Journal of Occupational Behaviour, 2, 99–113. Pains, A., & Maslach, C. (2003). Praktikum po sotsial’noi psikhologii [Experiencing social psychology]. Saint Petersburg : Piter, 528 p. (In Russ.). Storlie, F. (1979). Burnout: the elaboration of a concept. AJN Am J Nursing, 2108–2111. Shirom, A. (1989). Burnout in Work Organizations. In C.L. Cooper, & I. Robertson (Eds.), International Review of Industrial and Organizational Psychology (pp. 25–48). New York : Wiley.
47
Liashok, O. M. "ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА. СИНДРОМ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ." Медсестринство, no. 3 (March 14, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2016.3.7454.
Full textAbstract:
У статті висвітлено професійну діяльність медичних працівників, які надають паліативну допомогу пацієнтам, пов’язаними із психоемоційними навантаженнями і супроводжується впливом емоційно негативних факторів, що призводять до синдрому професійного вигорання.
48
Шевченко, Росіна, and Аліна Єрмакова. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ З НЕСПРИЯТЛИВИМИ УМОВАМИ ПРАЦІ У РОБІТНИКІВ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ." InterConf, November 10, 2021, 160–70. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.7-8.11.2021.016.
Full textAbstract:
У статті проведено дослідження взаємозв’язку синдрому емоційного вигорання з несприятливими умовами праці у моряків торгового флоту України. В дослідженні взяли участь 40 членів екіпажу двох торгових суден «Johanna G.» та « Maria G.» віком від 23 до 35 років: 20 моряків, які працюють в несприятливих умовах, та 20 – з більш комфортними умовами праці. За результатами тестів на визначення рівня емоційного вигорання було виявлено, що у двох групах із двадцяти кваліфікованих фахівців, лише у декількох фахівців підвищений рівень психологічної напруженості і емоційного виснаження, що може вимагати коректування. Проведене дослідження показало, що несприятливі умови праці чинять невеликий вплив на емоційну сферу моряка, в тому числі на розвиток синдрому емоційного вигорання. На основі дослідження проведено аналіз цього впливу в несприятливих умовах праці: обмежений соціопростір, довготривалість рейсів, розлука з сім’єю, рівень шуму, вібрація, запиленість тощо.
49
Heryak, S. M., N. I. Bahniy, I. V. Korda, O. Y. Stelmakh, and N. V. Petrenko. "СИМПТОМОКОМПЛЕКС СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПРИ ВИКЛАДАННІ КЛІНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН ІНОЗЕМНИМ СТУДЕНТАМ ТА ШЛЯХИ ЙОГО УСУНЕННЯ." Медична освіта, no. 1 (May 11, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2017.1.7619.
Full textAbstract:
Викладачі клінічних кафедр вищої школи постійно перебувають під тиском подвійної відповідальності – викладацької та лікарської роботи, що поступово виснажує їх фізичні, розумові та психоемоційні ресурси.У роботі розглянуто механізми виникнення та шляхи подолання синдрому емоційного вигорання при викладанні клінічних дисциплін іноземним студентам у вищій школі.В умовах докорінних змін, що відбуваються у нашому суспільстві й системі вищої освіти, різко зростає роль і суть викладача вищої школи. Синдром емоційного вигорання розвивається набагато швидше у викладачів медичних ВНЗ, які викладають іноземною мовою внаслідок емоційно важких та напружених відносин у системі “викладач – студент-іноземець”, яка розвивається з часом. Це має безпосереднє значення для соціального та психологічного здоров’я викладача, відображається на його працездатності та продуктивності трудової діяльності, що потребує пошуку шляхів покращення умов роботи та додаткових психоемоційних розвантажень.Результати спостережень за викладачами вищої медичної школи вказують на низку зовнішніх та внутрішніх причин, що сприяють появі синдрому емоційного вигорання у медичних працівників при викладанні клінічних дисциплін. Як правило, сприятливими умовами для розвитку даного синдрому є виникнення своєрідних психологічних ножиць між професійною компетентністю викладача (вмінням гнучко пристосовуватись до різних прототипів студента, здатністю розв’язувати конфлікти, при цьому залишаючись на високому рівні підготовки) та дефіцитом часу на виконання підготовки позааудиторних завдань і лікувальної роботи, виконання наукових досліджень, працю в бібліотеках тощо.Заради досягнення позитивного результату як при викладанні дисципліни, так і в роботі з пацієнтами, викладачу клінічної кафедри при роботі з іноземними студентами необхідно турбуватись про власне здоров’я та самопочуття. Саме формування та зміцнення професійного підходу до сприйняття інформації, її обробку та інтерпретацію має бути, на наш погляд, пріоритетним для такого викладача. Останнє дозволить підвищити пізнавальний та творчий потенціал викладача, покращити якість формування особистості майбутнього лікаря.
50
Гошовська, Дарія, and Ярослав Гошовський. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОЇ ДЕПРИВАЦІЇ ТА СТИГМАТИЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ." Psychological Prospects Journal, no. 38 (December 1, 2021). http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-10-21.
Full textAbstract:
Мета. У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей просторо-часової депривації (депривованого хронотопу) та стигматизації особистості.
Методи. Для реалізації мети дослідження було задіяно методи наукового теоретичного аналізу : аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення.
Результати. Науково-психологічний аналіз джерелознавчої бази дав підстави стверджувати, що проблема просторово-часових обмежень особистості тісно корелює з її стигматизацією. Режим різновидових обмежень блокує вітальну активність людини, а скутість, нестача (як і перенасичення) особистісного простору вносять хаотизм і амбівалентність в усвідомлення нею часу життя. Просторова депривація ускладнює і сповільнює побудову як адекватних образів Я та гармонійної Я-концепції, так і блокує особистісний потенціал та пригнічує індивідуальний оптимізм та легенду власного життєвого шляху. Депривована особистість має низку проблем із соціальною адаптацією, а перебування на ранніх етапах онто- і соціогенезу в навчально-виховних інституціях закритого типу зумовлює песимістичний модус самоусвідомлення. Просторово-часова депривація породжує розбалансованість психологічного світу особистості, зумовлює психоемоційне вигорання, розвиток надмірної тривожності, фрустрованості та інших депресивних станів. Вона культивує в дитини пригніченість і маргінальність та накладає певну стигму, яка з різною мірою успішності долається упродовж усієї житєєдіяльності. Діти-сироти й вихованці інтернатних закладів досить часто чітко поляризують світ за параметром «свій-чужий», можуь переживати соціальну ексклюзію та низку інших обмежень свого психосоціального розвитку.
Висновки. Блокування просторово-часових вимірів депривованої особистості слугує істотним психотравмівним чинником і негативно впливає на її психоструктуру, зокрема на сенсорно-емоційні, конгнітивні та ціннісно-поведінкові компоненти. Деприваційна стигма може постати причиною асоціальної і/або девіантної поведінки особистості, тому необхідним є фаховий ревіталізаційний супровід, що містить превентивні, консультативні та корекційно-розвивальні заходи.