To see the other types of publications on this topic, follow the link: Емпатія.
Journal articles on the topic 'Емпатія'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Емпатія.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Бугайова, Наталія, and Ірина Андрющенко. "Розвиток емпатії студентів-психологів як складової майбутньої професійної діяльності." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(55) (2021): 5–17. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-5-17.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз наукової літератури з проблеми вивчення емпатії. Надано визначення поняттю «емпатія». Розглянуто структурні компоненти емпатії. Представлено результати емпіричного дослідження розвитку емпатії студентів-психологів як складової майбутньої професійної діяльності. Графічно відображено результати дослідження за методиками психологічної діагностики емпатії. Показано, що в процесі опанування психологічними знаннями, вміннями та навичками здобувачі вищої освіти набувають досвід щодо майбутньої професійної діяльності. Дані нашого дослідження розвитку емпатії як складової майбутньої професійної діяльності свідчать про зв’язок між формуванням емпатійності і навчанням у закладі вищої освіти, а також саморозкриттям, саморозвитком. Протягом навчання здобувачі беруть участь в наукових семінарах, конференціях, соціально-психологічних тренінгах, виховних заходах, де оволодівають навичками ефективної комунікації, вчаться відчувати інших людей, будувати взаємодію, розрізняти якості та стани власного «Я», розвивають здібності щодо ефективної професійної діяльності, зокрема, емпатію. Високоемпатійні студенти свої невдачі в навчанні, міжособистісній взаємодії схильні пояснювати внутрішніми причинами, тоді як студенти з низькими показниками емпатії дають їм екстернальну оцінку. Емпатія є суттєвим психологічним елементом цілісної, системної навчальної діяльності. Збагачена відповідними інструментальними можливостями, емпатійна взаємодія у навчальному процесі дозволяє викладачеві створювати оптимальні психологічні умови для розвитку здобувача як унікального суб'єкта навчальної діяльності та поведінки. Емпатію можливо формувати та розвивати у процесі професійного навчання здобувачів при проходженні виробничих практик, за спеціально розробленими програмами, що передбачають опанування відповідною технологією взаємодії як в повсякденному житті так і в професійній діяльності. Емпатія як психічне особистісне утворення, досягнувши своєї вираженості саме у період студентства, є надалі стимулятором до самореалізації та саморозкриття, побудови професійної, моральної поведінки, необхідної при взаємодії в професійній діяльності в системі «людина-людина». Запропоновано рекомендації щодо розвитку емпатії здобувачів вищої освіти – майбутніх психологів. Ключові слова: взаємодія, емпатійні здібності, емпатійне сприйняття, емпатія, здобувач вищої освіти, ідентифікація, комунікація, моральність, навчальна діяльність, особистість, професійна діяльність, співпереживання, співчуття, тренінг.
2
Пілецький, Віктор. "Соціально-психологічні умови розвитку емпатії у підлітків." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т3 (2021): 165–79. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-165-179.
Full textAbstract:
В статті розглянуто емпатію як специфічну психічну діяльність. Об'єктом емпатії виступають переживання іншої людини, предметом – способи, якими можна забезпечити благополуччя іншої людини. Мотивуючою потребою, що приводить в дію процес емпатії, є потреба у благополуччі іншої людини. Емпатійні дії спрямовані на надання допомоги іншій людині, яка в емпатогенній ситуації є носієм переживань неблагополуччя (горе, печалі). Тим самим, результатом емпатії для її суб'єкта виступає переживання досягнутого благополуччя. Автор визначає рівні володіння емпатійними діями: предметний, перцептивний, смисловий.Рівень розвитку емпатійних дій визначають такі критерії:ступінь усвідомленості, розгорнутості і диференційованості дій;повнота реалізації емпатійного процесу;стійкість (емпатійна чуйність стосовно різних «об’єктів»);ступінь розвитку емоційного, когнітивного і поведінкового компонентів.Проведене емпіричне дослідження дозволило автору зробити висновки, що оволодіння емпатією підлітками знаходиться на перцептивному рівні розвитку, що характеризує часткову реалізацію емпатійного процесу і найчастіше випадає ланка сприяння, іноді співчуття. Досліджувані підлітки не здатні планомірно реалізувати емпатійний процес, відчувають труднощі на тому чи іншому етапі його здійснення. Перцептивний рівень розвитку емпатії характеризується нестійкістю емпатійної чуйності. Прояв емпатії пов’язаний у них з орієнтацією на соціальні норми, на соціальне схвалення.В ході дослідження встановлено, що у досліджуваних підлітків всі три компоненти емпатійної здатності мають середній рівень розвитку (найменший розвиток має когнітивний компонент). Ключові слова: емпатія, підлітки, емпатійні дії, емпіричне дослідження, компоненти емпатії.
3
Ганаба, Світлана. "ЕМПАТІЯ У ФЕНОМЕНОЛОГІЇ Е. ШТАЙН: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ У ПРОГРАМАХ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, no. 2 (February 20, 2020): 54–67. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.165.
Full textAbstract:
У наш час питання емпатії набули особливої актуальності. Їх релевантність пов’язана із загостренням світоглядних, етнокультурних, освітніх тощо проблем, втратою під впливом стрімких науково-технічних новацій міжособистісної й комунікативної здатності людини. В умовах українських реалій питання емпатії отримують особливу значущість з огляду на військові події, які відбуваються на сході країни. У статті розглянуто засадничі ідеї філософині Едит Штайн щодо можливостей використання феномену емпатії у програмах соціально-сихологічної адаптації й реабілітації. Засадничими є ідеї про те, що емпатія (вчування) не має характеру зовнішнього спостереження,але дає нам можливість проникнення до внутрішніх станів. Вчування – це вид інтуїтивного розуміння через аналогію, це посилання на пам’ять мого Я про певне моє переживання. Моє Я співчуває з іншою людиною, тобто “співвідчуває”. У статті авторка підкреслює, що (вчування) емпатія – це розуміння почуттів та психологічних станів людини шляхом співпереживання й співпроживання. Вона виявляється у формі відгуку однієї людини на почуття У наш час питання емпатії набули особливої актуальності. Їх релевантність пов’язана із загостренням світоглядних, етнокультурних, освітніх тощо проблем, втратою під впливом стрімких науково-технічних новацій міжособистісної й комунікативної здатності людини. В умовах українських реалій питання емпатії отримують особливу значущість з огляду на військові події, які відбуваються на сході країни. У статті розглянуто засадничі ідеї філософині Едит Штайн щодо можливостей використання феномену емпатії у програмах соціально-психологічної адаптації й реабілітації. Засадничими є ідеї про те, що емпатія (вчування) не має характеру зовнішнього спостереження, але дає нам можливість проникнення до внутрішніх станів. Вчування – це вид інтуїтивного розуміння через аналогію, це посилання на пам’ять мого Я.У статті авторка підкреслює, що (вчування) емпатія – це розуміння почуттів та психологічних станів людини шляхом співпереживання й співпроживання. Вона виявляється у формі відгуку однієї людини на почуття і стан Іншого. Через емоційний відгук люди долучаються до внутрішнього стану Іншого. Емпатія заснована на вмінні правильно уявляти собі, що відбувається з внутрішнім світом іншої людини, що вона й як переживає, яким чином оцінює навколишню дійсність. Емпатія – соціально позитивна якість особистості, вона підтримується суспільними нормами, життям, але все ж таки має вибірковий, індивідуальний характер.
4
Вавринів, Олена. "Теоретичне обґрунтування комплексної програми соціально-психологічного тренінгу формування професійної емпатії майбутніх рятувальників." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 1(51) (2020): 34–45. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-51-1-34-45.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано погляди на емпатію, зокрема, особистісний та професійний. Розглянуто роль емпатії у професіях допомагаючого типу, а саме психологів, медиків, соціальних працівників, працівників аварійно-рятувальних служб. Встановлено, що емпатія виступає як мотив-посередник у допомагаючій діяльності та проявляється у різних формах, таких як допомога, просоціальна і альтруїстична поведінка. Теоретично обґрунтовано зміст комплексної програми соціально-психологічного тренінгу формування професійної емпатії майбутніх рятувальників. Показано, що впровадження комплексної програми соціально-психологічного тренінгу сприяло формуванню професійної емпатії майбутніх рятувальників, а також розвитку інших професійно важливих якостей, зокрема, готовність до ризику, мотивація досягнення успіху, високий рівень просторових уявлень, високий рівень нервово-психічної стійкості, впевненість, використання активних дії у стресових ситуаціях, підвищений рівень готовності до екстремальної діяльності. Оскільки при розробці тренінгу було враховано особливості професійного та особистісного становлення майбутніх рятувальників, актуальні проблеми службової діяльності, у спілкуванні та міжособистісних стосунках.
5
Волинчук, О. В. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЕМПАТІЇ ТА СУВЕРЕННОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОСТОРУ СТУДЕНТІВ." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, no. 4 (April 7, 2022): 87–92. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.17.
Full textAbstract:
У статті досліджуються характеристики емпатії та суверенності різних параметрів психологічного простору студентів. З’ясовано гендерні особливості досліджуваних феноменів. Здійснено теоретичний аналіз введення поняття суверенність психологічного простору в науковий вжиток, досліджено різні підходи до розуміння феномена суверенності. Стверджується, що суверенна особистість прагне до втілення своїх здібностей, виявляє потяг до розширення своїх можливостей та набуття нових умінь, саме тому першорядною характеристикою суверенної особистості виступають сформовані психологічні межі. За допомогою меж особистість регулює міру доступності та відкритості власного психологічного змісту. Психологічні межі виконують функцію підтримки сталого образу «Я» (С.К. Нартова-Бочавер, Т.С. Леві). Встановлено рівні сформованості суверенності тіла, території, речей, соціальних зв’язків, звичок та цінностей студентів. З’ясовано, що найкраще сформованою у студентів виступає суверенність цінностей. Теоретично досліджено підходи до вивчення емпатії, розглянуто різні її види й особливості прояву. Виявлено, що студентський вік є дуже важливим для позитивної динаміки емпатії, інтеграції її в особистісну якість. У цьому віці відбувається становлення емпатійності як вікової особливості особистості. Ще у ранньому юнацькому віці емпатія стає інтегральною характеристикою особистості, у якій проявляється її ставлення до світу, людей і до власної особистості; розвиваються її найвищі форми (Л.П. Журавльова). Емпірично встановлено, що емпатія студентів перебуває на середньому рівні сформованості. Виявлено взаємозв’язки між показниками емпатії та суверенності психологічного простору. Визначено, що параметри суверенності психологічного простору переважно взаємопов’язані з показниками полікомунікативної емпатії від’ємно.
6
Dolynska, Larysa. "Дитяча тема та образність в хоровій музиці: художньо-комунікативний аспект." Музичне мистецтво і культура, no. 21 (December 25, 2015): 159–66. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2015-21-159-166.
Full textAbstract:
Питання про дитячу тему та її образні складові розглядається в широкому пізнавальному діапазоні, дозволяє зачіпати відомості про історичний генезис і соціокомунікативні призначення хорової традиції. Використовуються поняття співпричетності — партиципації, співпереживання — емпатії. У контексті вивчення хорової традиції нове значення надається категорії «дитячості». Ключові слова: дитяча творчість, дитяча тема, хорова традиція, партиципація, емпатія.
7
Кулаков, Руслан. "РОЗВИТОК ЕМПАТІЇ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ." Психологія: реальність і перспективи, no. 15 (January 2, 2021): 91–96. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i15.189.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної психолого-педагогічної науки – розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку. У публікації обґрунтовано наукову й практичну значущість проблеми розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку. У статті розглядаються підходи до визначення поняття «емпатія» у психологічній науці, наводяться певні точки зору вчених на природу та онтогенетичні особливості виникнення цього соціально-психологічного явища. Визначено основні види, форми прояву емпатії, з’ясовано її основні функції. Здійснено аналіз основних рівнів розвитку емпатії. Розглядаються основні закономірності розвитку емпатії у молодших школярів в умовах навчальної діяльності у школі. З’ясовано роль педагогів в успішному розвитку емпатійності дитини молодшого шкільного віку. У публікації проаналізовано основні етапи, методи, форми та напрями психолого-педагогічного супроводу розвитку емпатії в учнів початкових класів.
8
Гречуха, Ірина. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЯЦІЇ ЕМОЦІЙ ЛІТЕРАТУРНО ОБДАРОВАНИХ СТАРШОКЛАСНИКІВ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, no. 10(55) (June 10, 2020): 15–25. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.10(55).02.
Full textAbstract:
Статтю присвячено вивченню регуляції емоцій старшокласників, які займаються літературною діяльністю. Проаналізовано сучасні погляди на регулювання емоцій і шляхи й можливості здійснення ефективної емоційної регуляції. Психологічні труднощі, які виникають у школярів із регуляцією їх емоційного стану, можна пояснити за допомогою такого психологічного явища, як алекситимія, а стримуючим фактором до її розвитку є емпатія. Схарактеризовано ранній юнацький вік, як сприятливий період для розвитку емпатійності. Розвиток емпатії в ранньому юнацькому віці дає можливість літературно обдарованим школярам через літературну творчість виявити свою найвищу емпатійність, а також є ресурсом до регуляції емоцій і профілактики алекситимії в цьому віці. В статті розкрито сутність таких психологічних понять, як: «емоційна сфера», «емоційна регуляція», «алекситимія», «емпатія», «емпатійність». Проаналізовано діагностичні можливості методів вивчення когнітивної емоційної регуляції, алекситимії та емпатії в ранньому юнацькому віці. Описано результати емпіричного дослідження особливостей розвитку емпатії старшокласників (її форм і рівнів розвитку). Емпіричним шляхом встановлено, що рівень розвитку емпатії школярів, які займаються літературною діяльністю, є вищим, порівняно з пересічними школярами. Переважаючими формами емпатійного реагування в літературно творчих школярів є «Реальне сприяння не на шкоду собі» та «Альтруїзм», а в пересічних школярів – «Реальне сприяння не на шкоду собі», «Альтруїзм», «Індиферентність» і «Внутрішнє сприяння». В школярів раннього юнацького віку (як у літературно творчих, так і таких, що літературною творчістю не займаються) спостерігається низький рівень алекситимії, а також вони демонструють широкий спектр використання як адаптивних, так і неадаптивних копінг-стратегій регуляції емоцій. У літературно творчих школярів виявлено більшу кількість емпатійних корелятів когнітивних стратегій емоційної регуляції, порівняно з пересічними школярами.
9
Shcherbakova, Оlena. "ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА АКАДЕМІЧНІ ЗДІБНОСТІ УЧНІВ СТАРШОГО ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ." Психологія: реальність і перспективи, no. 13 (December 26, 2019): 195–200. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.143.
Full textAbstract:
Стаття присвячена виявленню особливостей емоційного інтелекту в учнів з різними типами академічних здібностей. Доведено, що на рівень розвитку емпатії та здатності до управління емоціями інших позитивно позначається домінування внутрішньої мотивації у структурі типологічних профілів академічно успішних школярів. Встановлено, що нижча емоційна обізнаність, низька здатність до мотивування себе на переживання певних емоцій, слабо виражена емпатія та низька здатність до управління емоціями інших характеризують учнів з низьким рівнем академічних здібностей.
10
Руденко, Наталія, and Ольга Козлюк. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕМПАТІЇ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ." Інноватика у вихованні 1, no. 12 (November 21, 2020): 200–206. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.297.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній літературі, охарактеризовано сутність та зміст поняття «емпатія». Розкрито особливості розвитку емпатії у дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку. Здійснено діагностику рівня емпатії у дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення ІІІ рівня та у дітей з типовим розвитком мовлення. Аналіз результатів методик з визначення всіх компонентів емпатії (емоційного, когнітивного, поведінкового) показав, що рівень емпатії у дітей з типовим розвитком вищий за рівень дітей з порушеннями мовлення. Також у здорових дітей переважає гуманістичний тип емпатії, а у дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку – егоцентричний.
Розроблено та експериментально перевірено ефективність корекційно-розвиткової роботи з формування емпатії у дітей дошкільного віку з ІІІ рівнем ЗНМ засобами психологічного тренінгу. Метою програми з розвитку емпатії була профілактика агресивності; формування позитивної моральної позиції, формування емпатійних установок тощо. Корекційно-розвиткова робота базувалася на аналізі, обговоренні (емпатійне слухання, діалогічне спілкування), новому програванні (гра-драматизація), усвідомленні власних емпатійних реакцій та особливостей емпатійних ставлень інших людей (інтерпретація внутрішнього світу іншої людини) під час перегляду фрагментів відеозаписів, обговоренні емпатогенних ситуацій. Ефективність програми була підтверджена на контрольному етапі дослідження.
11
Кузьміна, Вікторія, Ольга Гульбс, and Світлана Діхтяренко. "РОЗВИТОК ЕМПАТІЇ У СТУДЕНТІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ В ГРУПАХ АКТИВНОГО СОЦІАЛЬНО ПСИХОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ (АСПН)." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 63 (2020): 117–32. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.63.08.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена необхідністю пошуку прогресивної концепції підготовки майбутнього психолога. Вивчення особливостей розвитку емпатії у студентів психологічного профілю в групах активного соціально психологічного навчання (АСПН) затребуване професійною діяльністю психолога, що потребує конкретних даних про розвиток емпатії студентів майбутніх психологів та взаємообумовлені якісні зміни в їх особистості. У зв'язку з цим виявлення умов і факторів, що детермінують розвиток емпатії майбутнього психолога, є актуальною науково-практичною проблемою, вирішення якої дозволить керувати процесом розвитку емпатії у студентів. Результати. У статті розглядається актуальна проблема розвитку емпатії у студентів психологів в групах активного соціально психологічного навчання (АСПН). Розкриваються професійні якості студентів психологів, що допоможуть їм досягати успіху у своїй майбутній роботі. Показано, що у професійній діяльності психолога емпатія є найважливішим чинником регуляції пізнавальної діяльності, обміну інформацією, встановлення комунікації. Розроблена корекційно-розвиваюча програма розвитку емпатії у студентів психологічного профілю в групах АСПН, описано емпіричне дослідження, його результати та перспективи. Висновки. Активне соціально психологічне навчання студентів є ефективним методом розвитку їх емпатії при дотриманні наступних умов: робота з групою повинна починатися з глибокого психологічного дослідження, спрямованого на діагностику виявлення рівня емпатії студентів; програма розвитку емпатії студентів враховує наступні компоненти: когнітивний, комунікативний, емоційний та конативний (поведінковий); у учасників групи АСПН необхідно сформувати високий рівень мотивації до розвитку емпатії згідно з корекційно-розвиваючою програмою.
12
Chuyko, Halyna. "ЕМПАТІЯ В КОНТЕКСТІ МОРАЛЬНИХ ПОЧУТТІВ." PSYCHOLOGICAL JOURNAL 15, no. 5 (May 24, 2018): 40–54. http://dx.doi.org/10.31108/1.2018.5.15.3.
Full text
13
Таценко, Н. В. "Емпатія як категорія лінгвістичної прагматики." Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки, no. 2 (2015): 282–88.
Find full text
14
СИТНІК, Світлана. "ЕМПАТІЯ ЯК РЕГУЛЯТОР МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 4 (53) (May 12, 2022): 70–78. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.4.12.
Full textAbstract:
У статті представлені результати емпіричного дослідження характеру міжособистісної взаємодії осіб з розвиненими емпатійними здібностями. Для перевірки гіпотези про те, що регулятивна функція емпатії проявляється у формуванні дружелюбних, доброзичливих відносин з оточуючими, в неагресивних формах розв’язання конфліктів, у загальній компетентності щодо ефективної міжособистісній взаємодії в цілому, аналіз результатів дослідження складався з трьох послідовних кроків. По-перше, це визначення точності та варіативності отриманих показників, які характеризують емпатійні здібності, а також з’ясування загальних тенденцій прояву емпатії у сучасної молоді. По-друге, встановлення характеру взаємозв’язків між цими показниками та різними формами поведінки у міжособистісній взаємодії. По-третє, порівняння груп досліджуваних з високим та невисоким рівнями розвитку емпатії. У результаті аналізу індивідуальних даних та первинних статистик показано, що більшість представників студентської молоді мають середній рівень емпатії, передусім, за рахунок розвитку вміння поставити себе на місце партнера та створити атмосферу відкритості, довірливості, задушевності. Емоційна чуйність, здатність розуміти внутрішній світ співрозмовника, несвідомо, на інтуїтивному рівні сприймати його емоційний стан та налаштовуватись на іншого розвинені в них дещо гірше. Встановлено в процесі кореляційного аналізу, що регуляторна функція емпатії у міжособистісній взаємодії розкривається через прямий зв’язок з розвитком особистісного ресурсу міжособистісної взаємодії, соціальною адаптивністю та готовністю дійти взаєморозуміння у відносинах, із схильністю до уникнення або пристосування у ситуації конфлікту, із залежним, дружелюбним, альтруїстичним ставлення до людей, а також через від’ємний зв’язок із соціальною автономністю, конкурентною формою поведінки у конфлікті, агресивним, підозрілим ставлення до людей. Виявлено шляхом порівняння груп досліджуваних з високим та низьким рівнями емпатії, що емпатійні люди відрізняються вищим проявом потреби в міжособистісній взаємодії, прагненням до встановлення контакту, до розширення кола спілкування, значнішим інтересом до людей, вмінням зрозуміти точку зору опонента, гнучкістю поведінки, що дозволяє їм більш успішно регулювати рівень конфліктності у групі, впливати на благополуччя взаємин, пристосовуватися до чужих рішень, не намагаючись відстоювати власні інтереси, або загалом ухилятися від конфлікту, не вдаючись до агресивних форм поведінки. У взаємодії такі особи частіше проявляють себе як ввічливі, компромісні, конформні, товариські, дружелюбні у відносинах. Вони невимогливі, не схильні до звинувачень, охоче приймають допомогу, схильні довіряти партнерам.
15
A.I., Krailyuk, and Ponomareva V.K. "THE RELATIONSHIP OF PARENTAL EMPATHY WITH THE PECULIARITIES OF RAISING PRESCHOOL CHILDREN." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (December 1, 2021): 40–47. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-4-5.
Full textAbstract:
Purpose. The article is devoted to the study of parental empathy and the identification of the relationship between this phenomenon and the peculiarities of raising children at the age period from 3 to 6 years. The article considers the essence and mechanisms of empathy phenomenon. It was found that the phenomenon of empathy has been studied by many scientists from different angles, creating their own concepts of understanding this phenomenon and its mechanisms, while emphasizing its importance. The phenomenon of empathy was considered as an emotional sensitivity to another, as a perception of the inner world of another person, as a penetration into the individual identity of the object of communication without losing understanding of oneself. The main mechanisms of empathy included decentralization, interpretation, emotional contagion, and identification. The role of parental empathy in relationships and interactions with the child that affect the child's development was demonstrated.Methods. An empirical study was organized and conducted based on a sample of 65 mothers and fathers aged 25 to 44 living in Ukraine who have their first or only child aged 3 to 6. Three psychodiagnostic methods were used to implement the study, namely: questionnaire of emotional empathy by A. Megrabyan and N. Epstein (1975), adapted by Yu.M. Orlov and Yu.N. Emelyanov; multifactor questionnaire by M. Davis (1980), adapted by T. Karyagina, N. Budagovskaya and S. Dubrovskaya (2013); questionnaire of emotional relations in the family by O. Zakharova (1996). Psychometric verification of the reliability and representativeness of the selected methods for empirical research was conducted.Results. The level of parents’ empathy and peculiarities of interaction with the child were determined, correlation analysis with interpretation of the obtained results was carried out. It has been proven that the higher the level of emotional empathy in parents, the higher the level of emotional intimacy with the child.Conclusions. It was found that parental emapthy is a necessary condition for positive emotional and educational interaction with the child, which has a significant impact on the child's development, communication and building relationships with other people in the future.Key words: empathy, parents, family upbringing, children, correlation, relationships. Мета. Мета статті –дослідити емпатію батьків та виявити зв’язок між даною властивістю та особливос-тями виховання дітей віком від 3 до 6 років. У статті розглянуто питання сутності та механізмів феноменів емпатії. З’ясовано, що феномен емпатії досліджувало багато вчених з різних боків, створюючи власні концепції розуміння даного феномену та його механізмів, при цьому підкреслюючи його важливість. Феномен емпатії розглянуто як емоційну чуйність до іншого, як сприйняття внутрішнього світу іншої людини, як проникнення в індивідуальну своєрідність особистості об’єкта спілкування без втрати розуміння самого себе. До основних механізмів емпатії віднесено децентрацію, інтерпретацію, емоційне зараження та ідентифікацію. Розглянуто роль емпатії батьків у стосунках та взаємодії з дитиною, які впливають на розвиток дитини.Організовано та проведено емпіричне дослідження, яке базувалось на вибірці з 65-ти матерів та батьків віком від 25 до 44 років, які проживають в Україні та мають першу або єдину дитину віком від 3 до 6 років. Методи. Для реалізації дослідження було використано три психодіагностичні методики, а саме: опитувальник емоційної емпатії А. Меграбяна та Н. Епштейна, 1975 р., в адаптації Ю.М. Орлова та Ю.М. Ємельянова; багатофакторний опитувальник М. Девіса, 1980 р., в адаптації Т.Д. Карягіної, Н.А. Будаговської та С.В. Дубровської, 2013 р.; опитувальник емоційних відносин у сім’ї О.І. Захарової 1996 р. Проведена психометрична перевірка надійності й репрезентативності вибраних методик для емпіричного дослідження.Результати. Визначено рівень емпатії батьків та особливостей взаємодії з дитиною, проведено кореляційний аналіз з інтерпретацією отриманих результатів. Встановлено, що більшість батьків мають середній рівень емпатії, якого цілком досить для гармонійного виховання дитини. Доведено, що чим вищий рівень емоційної емпатії у батьків, тим вищий рівень емоційної близькості з дитиною. Висновки. Встановлено, що емпатія батьків є необхідною умовою позитивної емоційної і виховної взаємодії з дитиною, яка має значний вплив на розвиток дитини, її комунікацію та побудову стосунків з іншими людьми в майбутньому.Ключові слова: емпатія, батьки, сімейне виховання, стосунки, кореляція.
16
Кохановська О. В. and Слюсаренко Н.В. "Сутність та складові цифрового інтелекту особистості." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 46 (February 11, 2021): 40–48. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.106.
Full textAbstract:
У статті висвітлено сутність на складові цифрового інтелекту особистості, який значною мірою визначає ефективність діяльності людини в сучасному світі.
Зауважено, що нині цифровий інтелект для людини є необхідністю, оскільки сучасні моделі навчання стають ефективними тільки за умови достатнього рівня оволодіння цифровими технологіями всіма учасниками освітнього процесу та уміння побудувати ефективні взаємовідносини у цифровому просторі. Висвітлено сутність цифрового інтелекту (DQ), його складових (цифрова пам’ять, цифрова емпатія, цифровий слід) та їх місце в сучасному освітньому середовищі. Наголошено, що процес цифровізації суспільства безпосередньо впливає на набір компетенцій, які необхідні сучасному спеціалісту. Цей набір компетенцій динамічно змінюється паралельно змінам в економіці.
Розкрито поняття цифрової емпатії та її значення в організації освітнього процесу в умовах онлайн-навчання. Вказано, що прояв емпатії в онлайн-середовищі складніший, ніж при очному спілкуванні.
Описано деякі стратегії, які допомагають спікеру-викладачу викликати емоції онлайн: відчуття та розуміння цільової аудиторії, інструктаж учнів щодо способів опанування навчального матеріалу, кольори, емодзі, слова, підтримання регулярного онлайн-зв’язку, взаємодія в чаті, активне слухання.
Наголошено, що з цифровою емпатією пов’язано поняття цифрової емоційної пам’яті, оскільки опанування інформаційно-цифрових технологій супроводжується значною емоційною забарвленістю. Розкрито поняття «цифрового сліду» як інформації, яка залишається внаслідок роботи користувача в мережі, а також «цифрових спогадів», що засновані на емоційному контакті з цифровими об’єктами та сприяють підвищенню мотивації навчання за рахунок створення ситуації успіху.
Зроблено висновок, що в умовах глобальної цифровізації сучасного світу наявність розвиненого цифрового інтелекту та його складових є необхідністю для кожної особистості, а загальна формула сучасної успішної особистості – це гармонійне поєднання когнітивного, емоційного та цифрового інтелектів.
17
Гречуха, Ірина. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕМПАТІЇ УЧАСНИКІВ ШКІЛЬНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ СТУДІЙ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, no. 8(53) (December 27, 2019): 39–48. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2019.8(53).04.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу роботи школи з літературно обдарованими дітьми. Розвиток літературних здібностей учнів забезпечується як самим навчальним процесом, так і є можливим в позанавчальний час. З’ясовано, що більшу спрямованість на розвиток творчого потенціалу школярів у літературній діяльності мають різноманітні літературні осередки: шкільні літературні гуртки та факультативи, міські та обласні літературні гуртки та студії. Проаналізовано основні їх завдання та методи роботи з літературно обдарованими дітьми. Основну увагу звернено на проблему розвитку емпатії старшокласників, які займаються літературною діяльністю. Охарактеризовано ранній юнацький вік як сприятливий період для розвитку емпатійності. У статті розкрито сутність таких психологічних категорій, як: «емпатія», «емпатійність», «літературні здібності», «освітнє розвивальне середовище», «літературна студія». Проаналізовано діагностичні можливості методів вивчення емпатії у ранньому юнацькому віці. Констатовано, що ефективність літературної діяльності забезпечується певним емпатійним фоном. Зі свого боку кожен рівень розвитку літературних здібностей має свої переважні форми емпатійного реагування, які забезпечують «продуктивність» цього рівня. Описуються результати емпіричного дослідження особливостей розвитку емпатії старшокласників (її форм та рівнів розвитку, проявів емпатійного реагування до різних об’єктів емпатії), які є учасниками шкільних літературних студій, та тих, які надають перевагу самостійному розвитку своїх літературних здібностей. Емпіричним шляхом з’ясовано, що долучення школярів до літературно-творчого колективу сприяє розвитку їхніх літературних здібностей. Розвиток емпатії у ранньому юнацькому віці дає можливість літературно обдарованим школярам через літературну творчість проявити свою найвищу емпатійність.
18
Дячкова, О. "ЕМПАТІЯ ЯК СКЛАДОВА ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ КУРСАНТА." Вісник Національного університету оборони України, no. 1-51 (February 11, 2020): 31–35. http://dx.doi.org/10.33099/2617-6858-2019-0-1-51-31-35.
Full text
19
Дячкова, О. "ЕМПАТІЯ ЯК СКЛАДОВА ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ КУРСАНТА." Вісник Національного університету оборони України 51, no. 1 (February 11, 2020): 31–35. http://dx.doi.org/10.33099/2617-6858-2019-51-1-31-35.
Full text
20
Туркова, Д. М. "Емпатія як "спосіб буття" професійного психолога." Практична психологія та соціальна робота, no. 8 (137) (2010): 69–76.
Find full text
21
Туркова, Д. М. "Емпатія як "спосіб буття" професійного психолога." Практична психологія та соціальна робота, no. 8 (137) (2010): 69–76.
Find full text
22
Туркова, Д. М. "Емпатія як "спосіб буття" професійного психолога." Практична психологія та соціальна робота, no. 8 (137) (2010): 69–76.
Find full text
23
Туркова, Д. М. "Емпатія як "спосіб буття" професійного психолога." Практична психологія та соціальна робота, no. 8 (137) (2010): 69–76.
Find full text
24
КОГУТЯК, Надія. "Засоби навчання емпатії дітей з розладами спектру аутизму." EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society, no. 1 (April 14, 2020): 126–39. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2020.1.10.
Full textAbstract:
У статті розглядається емпатія як афективно-когнітивний феномен, дефіцит якого характеризує розлади спектру аутизму. Опираючись на визначення емпатії як інтегрального соціально-психологічного явища, що поєднує у собі емоційний, когнітивний та поведінковий компоненти, автори розкрили основні засоби навчання емпатії дітей з ознаками аутизму. Здібності до емпатії у дітей з аутизмом були визначені як здатність розуміти і поведінково реагувати на емоційні стимули, запропоновані дослідником. У емпіричному дослідженні взяли участь 24 дитини (у супроводі батьків) віком від 4 до 8 років, з них 13 дітей мали ознаки аутизму, а 11 були визначені як діти з нейротиповим розвитком та з відсутніми складними соматичними захворюваннями. Гіпотеза дослідження: форма та засоби презентації емоційних виразів вливає на успішність засвоєння (навчання) емпатійної реакції та відрізняється у дітей з РСА та дітей із нейротиповим розвитком. Методи дослідження: Стандартизоване спостереження C.A.R.S (Childhood Autism Rating Scale) та експеримент для діагностики мімічної експресії дітей у статичній та динамічній формах. Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити наступні висновки: негативні емоцій швидше аніж позитивні засвоюються у обох групах дітей; динамічна форма презентації емоційного стимулу краще диференціюється нейротиповими дітьми, але складніше дітьми з ознаками аутизму; емоції на схематичних зображеннях дітям з дослідної групи легше впізнавати, аніж на фото з людьми. Динамічна форма навчання емпатії досягає більшої ефективності (збільшується час концентрації уваги та зменшується кількість відволікань) для дітей з ознаками аутизму при багаторазовому повторенні.
25
Невська, Ю. В. "Емпатія як ознака ділового листування М. Куліша." Лінгвістичні дослідження, Вип. 34 (2012): 179–86.
Find full text
26
Невська, Ю. В. "Емпатія як ознака ділового листування М. Куліша." Лінгвістичні дослідження, Вип. 34 (2012): 179–86.
Find full text
27
Невська, Ю. В. "Емпатія як ознака ділового листування М. Куліша." Лінгвістичні дослідження, Вип. 34 (2012): 179–86.
Find full text
28
Невська, Ю. В. "Емпатія як ознака ділового листування М. Куліша." Лінгвістичні дослідження, Вип. 34 (2012): 179–86.
Find full text
29
Журавльова, Л. П., and М. В. Лаас. "СТАТЕВІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА ЙОГО ЧИННИКІВ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ." Problems of Modern Psychology, no. 2 (February 16, 2021): 169–78. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-18.
Full textAbstract:
Статтю присвячено обґрунтуванню поняття емоційного інтелекту, визначенню його внутрішніх чинників та дослідженню особливостей розвитку феномена в юнацькому віці. Метою статті є дослідження статевих особливостей розвитку емоційного інтелекту та його чинників у юнацькому віці. Вибірку досліджуваних склали 25 хлопців та 25 дівчат віком від 15 до 17 років. Використано такі методики: опитувальник «ЕмІн» Д.В. Люсина, тест на визначення інтегральної емпатії у підлітків та юнаків Л.П. Журавльової, методика діагностики емоційної зрілості особистості (МДЕЗО) О.С. Кочаряна, М.А. Півня. Результати вказують на те, що не виявлено статевих відмінностей між показниками загального емоційного інтелекту, проте знайдено достовірні відмінності між внутрішньоособистісним та міжособистісним емоційним інтелектом. Знайдено статистично значущі відмінності між особливостями функціонування чинників розвитку емоційного інтелекту. У юнок домінує міжособистісний інтелект, дуже високий рівень емпатії, сприяння не на шкоду собі, емоційна експресивність, рефлексія. У юнаків домінує внутрішньоособистісний емоційний інтелект, низький рівень інтегральної емпатії, альтруїстична форма емпатії, прийняття власних емоцій, контроль експресії. У юнацькому віці дівчата більш схильні до сприяння не на шкоду собі, а хлопці – до альтруїстичної поведінки. У більшості дівчат виражена емоційна експресивність, хлопці краще приймають власні емоції. Юнаки та юнки ідентифікують власні емоції, усвідомлюють, розуміють причини їх виникнення, можуть їх вербалізувати, раціонально ставляться до минулого емоційного досвіду, розставляють пріоритети у своєму житті. Визначено специфіку впливу чинників на розвиток емоційного інтелекту у юнаків та юнок. Система чинників у дівчат є більш широкою та амбівалентною порівняно з хлопцями. Домінуючими внутрішніми чинниками емоційного інтелекту у дівчат є як нижчі форми емпатії (індиферентність), так і вищі (сприяння не на шкоду собі, альтруїстична емпатія). Антиемпатія є амбівалентним чинником емоційного інтелекту. У юнаків домінуючим внутрішнім чинником емоційного інтелекту є прийняття власних емоцій.
30
Соколова, Г. Б., П. І. Тодоров, and О. Г. Коханець. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТРЕНЕРІВ ЄДИНОБОРСТВ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ СПОРТСМЕНІВ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, no. 4 (April 7, 2022): 129–33. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.25.
Full textAbstract:
Потужний потенціал українських дефлімпійців і паралімпійців доводить, що для спортивних звершень особливого значення набуває психологічний, особистісний складник, зокрема центральна фігура в спортивному житті – тренер. Особливого значення та складності набуває тренерська робота з єдиноборцями, які мають порушення слуху. Ось чому дослідження психологічних особливостей особистості тренера єдиноборств, який виховує спортсменів з порушеннями слуху, є актуальним. До категорії унікальних особистісних утворень, що сприяють ефективній роботі тренера єдиноборств зі спортсменами, які мають порушення слуху, належить емпатія, яка може виконувати функцію внутрішнього особистісного гаранта проведення повноцінних, ефективних тренувань зі спортсменами єдиноборств, які мають особливі потреби. За результатами проведеного емпіричного дослідження в групі тренерів найбільше представлений раціональний канал емпатії, завдяки якому спортсмен стає цікавим не тільки за результатами на змаганнях, а й своєю буттєвістю, що дає змогу тренеру об’єктивно виявляти його сутність. Найменш розвинений у тренерів єдиноборств, які виховують спортсменів з порушеннями слуху, емоційний канал емпатії. Серед модеруючих чинників найбільш вираженою в групі тренерів єдиноборств, які виховують спортсменів з порушеннями слуху, є проникаюча здатність до емпатії. Найслабше в структурі емпатії тренерів єдиноборств виражена ідентифікація, унаслідок чого їм буває складно зрозуміти своїх вихованців на підставі співпереживань або постановки себе на їхнє місце. Крім того, у структурі особистості тренера єдиноборств, який виховує спортсменів з порушеннями слуху, зафіксована статистично значуща кореляція інтуїтивного та емоційного каналів, що підтверджує наявність у тренерів здатності емоційно резонувати з єдиноборцями, які мають порушення слуху. Вивчення взаємозв’язків між чинниками, що модерують розвиток емпатійних проявів у структурі особистості тренера єдиноборств, доводить, що між ідентифікацією й установками, які сприяють емпатії, є статистично значуща позитивна кореляція. Це важливо, оскільки на тлі здатності до ідентифікації як базової характеристики особистості тренера єдиноборств, який працює зі спортсменами з порушеннями слуху, формуються такі професійно важливі властивості, як прагнення до розширення особистих меж, суб’єктивна переконаність у допустимості прояву цікавості до своїх вихованців з особливими потребами.
31
Zhovtonoh, Iryna. "Місце і смисл комунікації у філософії Іншого." Multiversum. Philosophical almanac 2, no. 2 (December 23, 2020): 43–56. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.2.04.
Full textAbstract:
У статті досліджено джерела концепції комунікації, що сформувалась у філософії «Іншого». Виявлено особливості побудови дискурсу з «Іншим» на основі філософії діалогу. Взаємодія з «Іншим» тут здійснюється через артикуляцію «Іншого», звернення і відповідь на звернення «Іншого», інтенційність, рефлексивність, взаємну направленість. Визначено специфіку орієнтації на особистісну, індивідуальну основу спілкування, що здійснюється у персоналістській філософії. Концепти відкритості, чутливості, небайдужості, відповідальності є визначальними для побудови комунікації у персоналістській філософії. Визначено критерії інтерпретації чуттєвих даних «Іншого» на підставі образу, поведінки, накопиченого життєвого досвіду, які розроблюються у соціологічній феноменології. Формування соціальних зв’язків відбувається на основі сприйняття мотивів, поведінки і реакцій «Іншого» у повсякденності. Механізми соціального пізнання, успішної взаємодії з «Іншими» та самопізнання розкриваються у сучасних теоріях комунікації. Вони поглиблюють розуміння соціального пізнання через ставлення до «Іншого» у різних процесах, від емпатії до членства у групі. Комунікативний простір досліджено як сферу діяльності, що поєднує у собі взаємозв'язки внутрішніх мотивів і особистісних установок індивіда із загальними цінностями, ідеалами й нормами інших людей. Перспектива дослідження обраної проблеми охоплює сучасні розробки концепції «Іншого», які поглиблюють розуміння того, що такі механізми соціального пізнання, як емпатія чи членство у групі, розкривають значення успішної взаємодії з іншими у соціальному світі.
32
M.V., Lysechko. "PSYCHOLOGICAL MECHANISMS OF THE CONNECTION BETWEEN EMOTIONAL AND VOLITIONAL SELF-REGULATION AND ROLE COMPETENCE OF STUDENTS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 2 (June 8, 2021): 77–90. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-2-9.
Full textAbstract:
The aim of the study is to determine the psychological mechanisms of the connection between emotional and volitional self-regulation and role competence of students.Methods. Analysis of average data and correlation (by Spearman’s rank correlation method) between scales of 5 methods of research: 1) study of features and levels of development of role competence of students was carried out with use of “Questionnaire of role competence” by P. Gornostay; 2) to clarify the features of emotional-volitional regulation of role behavior, the level of emotional intelligence and its parameters such as: awareness of emotions, the ability to recognize emotions, self-motivation, empathy and emotion control were used: “Methods of diagnosing emotional intelligence” N. Hall, adapted by E. Ilyin and test-questionnaire “Study of volitional self-regulation” (A. Zverkov and E. Eidman); 3) “Methods of diagnosing the level of reflexivity” by A. Karpov was used by us to determine the level of development of the mechanism of reflection.Results. The study found that students in higher education have developed role competence at the secondary level. They have a low level of development of the integrative indicator of emotional intelligence; low level of development of ability to control one’s emotions and self-motivation, average level of development of emotional awareness and empathy, ability to recognize emotions of other people. The average general level of volitional regulation and such volitional qualities as persistence and self-control were revealed; medium and high levels of development of reflection.It is determined that the higher the level of emotional and volitional self-regulation, the higher the level of role competence. It is established that the positive factors in the formation of role competence of students of psychological and pedagogical specialties are: emotional intelligence (emotional awareness, self-motivation, emotional identification, empathy) and reflection.Conclusions. The results of the research determine the goals and objectives aimed at developing emotional and volitional components of the structure of role competence of students, which will consist in the formation of emotional and volitional characteristics connect with role competence (ability to emotional and volitional regulation, empathy, reflectivity, volitional qualities).Key words: role competence, psychological mechanisms, emotional-volitional self-regulation, empathy, reflection, student. Мета статті полягає у вивченні психологічних механізмів взаємозв’язку емоційно-вольової саморе-гуляції та рольової компетентності студентів.Методи. Аналіз середніх даних і кореляція (методом рангової кореляції Спірмена) між шкалами 5 методик дослідження: 1) вивчення особливостей і рівнів розвитку рольової компетентності студентів здійснювалося із використанням «Опитувальника рольової компетентності» П. Горностая; 2) задля з’ясування особливостей емоційно-вольової регуляції рольової поведінки, рівня емоційного інтелекту та таких його параметрів, як обізнаність в емоціях, здатність до розпізнавання емоцій, самомотивація, емпатія й управління емоціями були застосовані: «Методика діагностики емоційного інтелекту» Н. Холла в адаптації Є. Ільїна та тест-опитувальник «Дослідження вольової саморегуляції» (А. Звєрькова та Є. Ейдмана); 3) «Методика діагностики рефлексивності» А. Карпова була використана нами з метою визначення рівня розвитку механізму рефлексії.Результати. З’ясовано, що у студентів закладу вищої освіти рольова компетентність розвинена на середньому рівні; вони мають низький рівень розвитку інтегративного показника емоційного інтелекту; низький рівень розвитку здатності до управління своїми емоціями та самомотивації, середній рівень розвитку емоційної обізнаності й емпатії, здатності до розпізнавання емоцій інших людей. Було виявлено середній загальний рівень вольової регуляції та таких вольових якостей, як наполегливість і самовладання; середній і високий рівні розвитку рефлексії.Визначено, що чим вищий рівень емоційно-вольової саморегуляції, тим вищий рівень рольової ком-петентності. Встановлено, що позитивними чинниками формування рольової компетентності студентів психолого-педагогічних спеціальностей є: емоційний інтелект (емоційна обізнаність, самомотивація, емоційна ідентифікація, емпатія) та рефлексія.Висновки. Pезультати дослідження дозволяють визначити цілі та завдання, спрямовані на розвиток емоційно-вольових компонентів структури рольової компетентності студентів, які полягатимуть у формуванні емоційно-вольових характеристик, пов’язаних із рольовою компетентністю (здатності до емоційно-вольової регуляції, емпатії, рефлективності; вольових якостей та ін.), що дозволить сту-дентам розвинути власну рольову компетентність і здатність здійснювати емоційно-вольовий контроль і саморегуляцію власної поведінки та діяльності.Ключові слова: рольова компетентність, психологічні механізми, емоційно-вольова саморегуляція, емпатія, рефлексія, студент.
33
Туркова, Д. М. "ЗМІСТОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ЕМПАТІЇ МАЙБУТНЬОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА." Educational Dimension 29 (May 19, 2022): 249–55. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4943.
Full textAbstract:
Проаналізовано наукову літературу щодо явища емпатії, як соціально-психологічного феномену, що виникає при міжособистісній взаємодії. Вміння використовувати емпатію в процесі діяльності визначено одним з критеріїв професіоналізму психолога. Наведено особливості професійної емпатії практичного психолога. Визначено індивідуально-психологічні характеристики професійної емпатії.
34
ZUPAN SOSIČ, Alojzija. "Narrative empathy in two novels by Ivan Cankar." Problems of Slavonic studies 66 (2017): 102–11. http://dx.doi.org/10.30970/sls.2017.66.2072.
Full text
35
Leshchenko, Mariya P., and Larysa I. Tymchuk. "ПІДХОДИ ДО СТАНДАРТИЗАЦІЇ СФОРМОВАНОСТІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ: ПОЛЬСЬКИЙ ДОСВІД." Information Technologies and Learning Tools 42, no. 4 (September 26, 2014): 33–46. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v42i4.1118.
Full textAbstract:
У статті схарактеризовано зарубіжний, зокрема, польський досвід діагностики інформаційно-комунікаційних компетентностей учнів. Сучасні пошуки зарубіжних вчених сконцентровані на визначенні умінь учнів використовувати Інтернет. Визначені польськими дослідниками стандарти багатофункціональні і дозволяють визначити когнітивні, оцінювальні, творчі й соціальні уміння учнів функціонувати у мережі. Опрацьовано структуру семи стандартів (грамотний і успішний пошук інформації; критична оцінка інформації; творення, перетворення і презентація інформаційного змісту; правові засади творення й поширення інформаційного змісту; емпатія й образотворення; безпека та приватність; участь в мережних спільнотах) їх складників та відповідних ознак. Представлено загальні результати досліджень польських науковців.
36
H.V., Koval, and Spitsyna L.V. "Empathy as a resource of socio-psychological support in the system of factors of volunteering." Insight: the psychological dimensions of society, no. 5 (July 6, 2021): 30–45. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2021-5-3.
Full textAbstract:
The article analyzes the role and place of empathy in the specifics of socio-psychological determination of volunteering. The purpose of the research is to reveal the place and role of particular components of empa-thy in the system of factors of socio-psychological determination of volunteering. Research methods. The research was undertaken through filling up a volun-teer application form. In particular, this research relies on data obtained due to the processing of the follow-ing methods: Interpersonal Reactivity Index (“IRI”) by M.Da vis and by Portrait Values Questionnaire (“PVQ”) by S. Schwartz. It is also based on the respondents’ gen-der-age characteristics. The survey sample comprises 302 volunteers aged 17 to 80 from 15 Ukrainian cities Results.Statistically significant differences between the volunteers’ sample group and relevant normative samples regarding variances in the most IRI indicators have been shown. The complex structure of interre-lations between particular components of empathy and value-motivational tendencies of a volunteer has been reproduced. Moreover, the authors have found out the gender-age differences between the volunteers in terms of the ascertained interrelations of the com-ponents of empathy and value-motivational tenden-cies. Conclusions.The research has identified empa-thy’s peculiarities which are an important component in the system of factors of socio-psychological deter-mination of volunteering and allow establishing inter-relation with the system of personal values of a volun-teer, his age and gender. Thus, there is the interrelation between the personal value-motivational tendencies and empathic recourse which a volunteer manages in emergency. Development prospect of the issue under consideration involves a follow-up study and IRI adap-tation for Ukrainian sample.Keyw ords:empathy, personal values, voluntary move-ment, gender-age differences, motivation. Стаття присвячена аналізуванню ролі та місця емпатії в специфіці соціально-психологічного зумовлення волонтерської діяльності. Метою дослідження є розкриття місця та ролі окремих складових емпатії в системі чинників соціально-психологічного зумовлення волонтерської діяльності. Методи дослідження. Дослідження реалізовано шляхом заповнення індивідуального бланку питальника волонтера. Зокрема, для поточного дослідження використано дані, які було отримано за результатами опрацювання методик: “Міжособистісний індекс реактивності” (“IRI”) М. Девіса та “Портретний питальник цінностей” (“PVQ”) Ш. Шварца. А також характеристик гендерно-вікової приналежності респондентів. Вибірку дослідження склали 302 волонтери, віком від 17 до 80 років з 15-ти міст України. Результати.Показано наявність статистично достовірних відмінностей між вибіркою волонтерів та окремими нормативними вибірками стосовно розбіжностей за більшістю показників методики “IRI”. Відтворено складну структуру взаємозв’язків між окремими складовими емпатіїта ціннісно-мотиваційними тенденціями волонтера. Крім того, було встановлено наявність гендерно-вікових відмінностей між волонтерами щодо установлених взаємозв’язків між складовими емпатіїта ціннісно-мотиваційними тенденціями. Висновки.Виявлено особливості емпатії, що виступають вагомим складником в системі чинників соціально-психологічного зумовлення волонтерської діяльності та дозволяють установити взаємозв’язок з системою індивідуальних цінностей волонтера, його віковою та гендерною приналежністю. Зокрема, спостерігається взаємозв’язок між індивідуальними ціннісно-мотиваційними тенденціями та тим емпатійним ресурсом, яким володіє волонтер у ситуаціїдопомоги. Перспективу розробки висвітленої проблематики складає подальше дослідження та адаптація методики “IRI” для україномовної вибірки.Ключовіслова: емпатія, індивідуальні цінності, волонтерський рух, гендерно-вікові відмінності, мотивація.
37
Voloshina, Oksana. "Компонентна структура, критерії сформованості професійної майстерності майбутніх педагогів." Педагогічний дискурс, no. 29 (October 20, 2020): 19–23. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2020.29.03.
Full textAbstract:
У статті порушено проблему виокремлення компонентної структури, визначення критеріїв сформованості професійної майстерності майбутніх педагогів. Для виокремлення компонентної структури сформованості професійної майстерності майбутніх педагогів визначено функції професійної діяльності сучасного вчителя, що реалізуються в цілісній структурі особистісної компетентності, а саме перцептивну, адаптивну, координаційну, рефлексивну функції. Розкрито професійно-значущі особистісні якості педагога, які розглядаємо як компоненти здатності педагога до професійної майстерності: емпатія (сприяє реалізації перцептивної функції), самоконтроль (основа для реалізації адаптивної функції), організаторські здібності (сприяє реалізації координаційної функції) і рефлексія (є основою для реалізації рефлексивної функції). Охарактеризовано критерії визначення рівня сформованості педагогічної майстерності: мотиваційний; когнітивний; функціональний.
38
Kriachkova, L. V., V. M. Lekhan, and L. V. Krotova. "УРАХУВАННЯ КАР’ЄРНИХ ПРАГНЕНЬ ТА ІНШИХ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ІНТЕРЕСУ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ ДО ГРОМАДСЬКОЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (October 18, 2019): 76–83. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10484.
Full textAbstract:
Мета: вивчити кар’єрні орієнтації студентів–медиків і чинників що на них впливають, для визначення шляхів підвищення інтересу майбутніх лікарів до громадської охорони здоров’я.
Матеріали і методи. Проведено соціологічне та психодіагностичне обстеження серед 163 студентів-медиків I–IV курсів навчання ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» із застосуванням методик: «Якір кар’єри» Е. Шейна в адаптації А. А. Жданович; багатофакторного опитувальника емпатії М. Davis, (1983) в адаптації Т. Д. Карягиної та Н. В. Кухтової, (2016) та методики Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) вивчення якості життя, пов’язаної зі здоров’ям (ЯЖ) за 8-ма запитаннями (ВООЗ ЯЖ-8). Конфіденційність інформації була захищена деперсоніфікацією ідентифікаторів студентів. Статистичний аналіз, що включав методи описової та аналітичної статистики, здійснювали за допомогою STATISTICA 6.1 (StatSoftInc., серійний № AGAR909E415822FA).
Результати. Дослідження показало, що питаннями планування власної кар’єри опікується половина з опитаних та їх частка закономірно зростає з віком і курсом навчання.
Серед кар’єрних орієнтацій студентів-медиків домінує націленість на інтеграцію стилів життя – спосіб життя, який гармонійно поєднує інтереси сім’ї, кар’єри та саморозвитку (24,5 %), за ним слідує стабільність місця роботи (23,9 %) та служіння на користь людям (22,7 %). Для третини обстежених характерною є орієнтація на вертикальну чи горизонтальну кар’єру. Не виявлено розбіжностей у кар’єрних прагненнях за віком та статтю.
Одними із чинників, що впливають на формування кар’єрних прагнень, є емпатія студентів та їх якість життя, яка, у свою чергу, формується переважно за рахунок навколишнього середовища. Більшість опитаних оцінила власну якість життя як середню та добру (78,8 %). Меншою мірою студенти задоволені соціальними взаємозв’язками (49,1 % позитивних оцінок). Частка студентів із рівнем емпатії вище середнього становила для когнітивної складової 43,6 %, для емоційної – 41,7 %. Виявлено множинні кореляційні зв’язки між емпатичними характеристиками, сферами якості життя, кар’єрними якорями студентів та іншими чинниками.
Висновки. Під час навчального процесу у вищих медичних навчальних закладах доцільно запроваджувати підходи, спрямовані на підвищення обізнаності та залучення студентів до громадської охорони здоров’я. Це вимагає стратегій активного навчання, на кшталт спеціальних груп інтересів (гуртків), текстових та фото есе, паралельної підготовки студентів як за програмою магістра медицини, так і за програмою магістра громадського здоров’я.
39
Targoniі, Ivanna. "Толерантність студентів педагогічних коледжів: стан вихованості." Освітній простір України 17 (November 15, 2019): 278–84. http://dx.doi.org/10.15330/esu.17.278-284.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано стан вихованості толерантності у студентів педа-гогічних коледжів. Розроблено критерії та відповідні показники вихованості толерантності у студентів педагогічних коледжів: когнітивний (знання щодо сутності толерантності; усвідомлення значущості толерантності у суспільстві; знання про якості толерантної особистості); емоційно-ціннісний (розвинена емпатія; мотивація на виявлення якостей толерантної особистості; прагнення до діалогічного спілкування); поведінковий (вміння: виявляти гуманність, терпимість, доброзичливість, чуйність, володіти своїми емоціями та поведінкою; взаємодіяти, співпрацювати та вступати в діалогічне спілкування; знаходити способи попередження та вирішення конфліктів). Здійснено добір діагностичного інструментарію відповідно до проблематики дослідження, вікових особливостей раннього юнацького віку; виявлено та схарактеризовано рівні вихованості толерантності у студентів педагогічних коледжів.
40
Марійчин, Андрій. "Емпіричне дослідження особливостей впливу комунікативної компетенткості на професійну мобільність спортсменів." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(55) (2021): 113–22. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-113-122.
Full textAbstract:
В статті представлені результати емпіричного дослідження особливостей впливу комунікативної компетентності на професійну мобільність спортсменів. Показано, що показником високої професійної мобільності спортсменів є комунікативна компетентність. Теоретично обґрунтовано складові компоненти комунікативної компетентності: когнітивний, соціально-перцептивний, інтерактивний, комунікативно-мовленнєвий. Визначено специфіку впливу компонентів комунікативної компетентності на професійну мобільність особистості спортсменів-гірськолижників. Встановлено, що для горизонтального вектору кар’єрного розвитку досліджених спортсменів визначальним є інтенсивність соціальної взаємодії в зонах включення та афекту. Показано, що для вертикального вектору кар’єрного розвитку досліджених спортсменів визначальними є вміння долати різноманітні труднощі у спілкуванні, висока самооцінка своїх комунікативних навичок, усвідомлення відповідальності за якість і результати своєї комунікації, спирання на інформацію про ситуаційну адекватність тієї чи іншої поведінки. Ключові слова: комунікативна компетентність, складові комунікативної компетентності, професійна мобільність спортсменів, вектори кар’єрного розвитку, комунікація, кар’єра, емпатія, кар’єрний розвиток.
41
Корчакова, Наталія. "РОЗВИТОК ПРОСОЦІАЛЬНОСТІ ПІДЛІТКІВ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ СТУКТУРИ ГРУПИ." Психологія: реальність і перспективи, no. 14 (April 1, 2020): 109–17. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.158.
Full textAbstract:
Матеріал присвячений висвітленню питань взаємодетермінації просоціального становлення підлітка і процесів формування групи. На основі аналізу життєдіяльності новоствореної гімназійної спільноти доводиться, що формування нової групи і особистісний розвиток учня є взаємопов’язаними змінними, особливо у контексті формування важливих соціальних якостей. У статті піднімаються питання наслідків адаптації до нових умов шкільного життя та оцінювання підлітками своїх соціальних компетенцій. Зазначається, що реальна просоціальна поведінка позитивно корелює з показниками соціальної адаптації, у той час як із іншими різновидами адаптаційних процесів (психічними та психофізіологічними) такий зв’язок відсутній. Обговорюються статусні позиції учня та його ставлення до членів своєї спільноти. Простежуються зв’язки між мірою прийняття однолітками та декларуванням підлітками готовності до надання допомоги іншим. У дослідженні доводиться, що реальна просоціальна поведінка учня корелює з його емпатійними налаштуваннями, особливо із таким її компонентом як дієва емпатія. Обсяг вибірки – N=32; її вікова характеристика: М = 11,2 р. (на початку дослідження), М=13,4 р. (на заключному етапі).
42
Андреєва, О. Б., and П. С. Подоляка. "ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ НАВИЧОК МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ, ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ТА ЕРГОТЕРАПІЇ." Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), no. 10 (April 26, 2022): 10–16. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2022.10.1.
Full textAbstract:
Формування соціальних навичок (soft skills) у студентів фізичної культури та спорту,фізичних терапевтів, ерготерапевтів під час їхньої фахової підготовки у закладі вищої освітиє основною вимогою роботодавців та викликом сьогодення. Соціалізація студентів у колективіє обов’язковою умовою їхньої реалізації як конкурентоспроможних фахівців з високою профе-сійною культурою. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування особливостей формуваннясоціальних навичок студентів фізичної культури та спорту, фізичних терапевтів, ерготерапевтівННІОЗ під час фахової підготовки. Методи дослідження: аналіз літературних джерел, порівнян-ня, узагальнення. У статті визначено сутність поняття «соціальні навички». Охарактеризованонайважливіші риси особистості, які натепер є обов’язковою вимогою роботодавців: емоційнийінтелект, стресостійкість, гнучкість, креативність, емпатія, чесність, пунктуальність, поряд-ність. Проаналізовано можливі труднощі у формуванні соціальних навичок, пов’язані з осо-бистісними рисами та емоціями студентів. У перспективі передбачений моніторинг рівня сфор-мованості соціальних навичок у студентів фізичної культури та спорту, фізичних терапевпів,ерготерапевтів ННІОЗ та зосередження уваги педагогів на формуванні “soft skills” у здобувачівпід час їхньої фахової підготовки.
43
Андреєва, О. Б., and П. С. Подоляка. "ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ НАВИЧОК МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ, ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ТА ЕРГОТЕРАПІЇ." Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), no. 10 (April 26, 2022): 10–16. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2022.10.1.
Full textAbstract:
Формування соціальних навичок (soft skills) у студентів фізичної культури та спорту,фізичних терапевтів, ерготерапевтів під час їхньої фахової підготовки у закладі вищої освітиє основною вимогою роботодавців та викликом сьогодення. Соціалізація студентів у колективіє обов’язковою умовою їхньої реалізації як конкурентоспроможних фахівців з високою профе-сійною культурою. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування особливостей формуваннясоціальних навичок студентів фізичної культури та спорту, фізичних терапевтів, ерготерапевтівННІОЗ під час фахової підготовки. Методи дослідження: аналіз літературних джерел, порівнян-ня, узагальнення. У статті визначено сутність поняття «соціальні навички». Охарактеризованонайважливіші риси особистості, які натепер є обов’язковою вимогою роботодавців: емоційнийінтелект, стресостійкість, гнучкість, креативність, емпатія, чесність, пунктуальність, поряд-ність. Проаналізовано можливі труднощі у формуванні соціальних навичок, пов’язані з осо-бистісними рисами та емоціями студентів. У перспективі передбачений моніторинг рівня сфор-мованості соціальних навичок у студентів фізичної культури та спорту, фізичних терапевпів,ерготерапевтів ННІОЗ та зосередження уваги педагогів на формуванні “soft skills” у здобувачівпід час їхньої фахової підготовки.
44
Dronenko, V. V. "ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ." Медична освіта, no. 4 (September 24, 2018): 41–47. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.4.9249.
Full textAbstract:
Мета роботи – діагностика комунікативної компетентності майбутніх лікарів.
Основна частина. Успішність фахівця в медицині визначається професійними знаннями й навиками, досвідом і лікарською етикою, а також вмінням реалізувати їх у власній діяльності за рахунок певних особистісних якостей. У структурі комунікативної компетентності ми виокремлюємо комунікативний самоконтроль, толерантність, емпатію, бажання допомогти й орієнтацію на соціальну користь, прагнення до співпраці. У статті описані основні теоретичні підходи до визначення поняття “комунікативна компетентність майбутнього лікаря”, представлено результати діагностики цього особистісно-професійного утворення, описано орієнтовний зміст комунікативних тренінгових вправ для студентів медичного ВНЗ. Наголошено на необхідності формування навиків активного слухання, емпатії, продуктивних стратегій самопрезентації лікаря для успішного виконання своїх професійних обов’язків, для створення довірливих взаємин між лікарем і пацієнтом, для формування авторитету медика.
Висновок. Доведено, що цілеспрямована систематична робота з формування комунікативної компетентності майбутнього лікаря впливає на зміни типів комунікативних реакцій, розвиток емпатії, комунікативного самоконтролю студентів медичного університету.
45
Миропольцева, Н. І., and О. В. Пахомова. "ВПЛИВ МОТИВАЦІЇ ДО СЛУЖБИ В АРМІЇ НА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНУ АДАПТАЦІЮ ВІЙСЬКОВИХ КОНТРАКТНОЇ ТА СТРОКОВОЇ ФОРМ СЛУЖБИ." Problems of Modern Psychology, no. 2 (February 15, 2021): 43–51. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-5.
Full textAbstract:
У статті представлено результати валідизації опитувальника «Шкала прощення як риси характеру» на українській вибірці з 402 осіб (204 жінок і 198 чоловіків): 224 студентів віком від 19 до 23 років, які здобувають першу вищу освіту, й 178 студентів віком від 24 до 45 років, які здобувають другу вищу освіту. Концепт прощення розглядається як процес свідомої відмови особи від образи, гніву, ненависті, обурення, суму, зумовлених несправедливим ставленням інших людей до неї, та заміни негативних почуттів нейтральнішими й, нарешті, позитивними, такими, як співчуття, жалість, що супроводжуються позитивними думками стосовно кривдника й припиненням його засудження. Показано, що прощення як диспозиціональна риса засновується на усвідомленні власних емоцій і здатності керувати ними, а також на здатності й готовності проявляти емпатію щодо кривдника. У ході валідизації встановлено прийнятні показники надійності- узгодженості опитувальника. Представлено результати перевірки конвергентної та дивергентної валідності, ретестової надійності. Емпіричні результати свідчать про належну надійність і валідність опитувальника «Шкала прощення як риси характеру». Проаналізовано кореляції з показниками глибинної готовності до про- бачення, емпатії, співробітництва, комунікативної компетентності, мстивості, агресивного типу міжособистісних стосунків, вираженістю симптомів тривоги й депресії. Виявлено прямий значущий кореляційний зв’язок між показником прощення як риси характеру й інтегральним показником глибинної готовності до пробачення, емпатією, комунікативною компетентністю та співробітництвом як типом міжособистісних стосунків. Емпірично встановлено зворотній значущий кореляційний зв’язок показника прощення як риси характеру з схильністю до мстивості, агресивним типом міжособистісних стосунків, із вираженістю симптомів тривоги й депресії. Опитувальник «Шкала прощення як риси характеру» є інформативним методичним інструментом, який може бути рекомендований до використання в психологічній консультативній роботі й в дослідницьких цілях.
46
Колосова, С. В., and Ю. В. Сирова. "ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ В МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, no. 3 (June 29, 2020): 158–67. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-158-167.
Full textAbstract:
У статті висвітлено окремі аспекти формування духовної культури майбутніх вихователів як складової частини іміджу педагога. Розкрито основні компоненти професійного іміджу педагога: природні якості (комунікабельність, емпатійність, рефлексійність, красномовність); якості, сформовані внаслідок виховання та навчання (морально-етичні уявлення, психологічне здоров’я, комунікаційні навички, духовна культура); життєвий і професійний досвід. Встановлено, що імідж вихователя в наукових дослідженнях розглядають у контексті проблем формування індивідуального стилю педагога і визначено як якісну характеристику особистості, яка сприяє прояву її внутрішніх установок, особистісних і професійних якостей, життєвих позицій, духовної культури. Здійснено аналіз різних поглядів на проблему формування духовності особистості. З’ясовано, що духовна культура залежить від психологічних особливостей особистості, її моральних цінностей, пов’язана з оціночними категоріями та з загальною культурою. Узагальнено основні ціннісні орієнтири формування духовної культури майбутніх фахівців дошкільного профілю: гуманістичні цінності (толерантність, емпатія, альтруїзм, перцепція); моральні цінності (совість, гідність, чесність, повага, правдивість, справедливість); професійні цінності (працелюбність, відповідальність, професійні знання та навички, педагогічний такт, професійна етика); самоосвітні цінності (рефлексія, прагнення до пізнання світу, себе, сенсу та призначення свого життя). Встановлено, що цілеспрямована робота по формуванню ціннісних орієнтирів в процесі фахової підготовки сприяє розвитку професійно-особистісної компетентності майбутніх педагогів дошкільного профілю.
47
Korsikova, N. M. "Менеджмент у сфері публічного управління: завдання, філософія розвитку." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 3 (May 29, 2020): 110–18. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.03.13.
Full textAbstract:
Мета статті. Визначення напрямів та інструментів здійснення реформування системи державного управління із запровадженням принципів сучасного менеджменту.
Наукова новизна пов’язана із подальшим розвитком розуміння того, в якому напряму та яким чином повинна розвиватися вітчизняна система державного управління в сучасних умовах швидко мінливого світу. Визначено основні напрями трансформації сучасного менеджменту та зв’язок з ним сфери публічного управління; систематизовано комплекс вимог до особистих якостей і компетенцій менеджера.
Висновки. Для того, щоб удосконалити механізм державного управління та перетворити його в те, що отримало назву New Public Management (новий публічний менеджмент), необхідно, по-перше, усвідомити та прийняти той факт, що зміни неминучі; по-друге, основою філософії перетворень повинна стати спрямованість на інтереси суспільства та кожного окремого громадянина з використанням підприємницьких та інноваційних видів управлінської діяльності, що характерні практиці управління в приватному секторі економіки; по-третє, визнати, що основною і найважливішою умовою формування сучасної ефективної системи публічного менеджменту є воля конкретних керівників.
Великої уваги потребує відбір, навчання і розвиток держслужбовців, формування у них таких спільних цінностей, як прихильність до своєї роботи та емпатія. Саме такий підхід дозволить забезпечити високу ефективність системи публічного управління.
48
Гомонюк, Олена, and Оксана Онишко. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА." Psychology Travelogs, no. 1 (June 7, 2021): 58–71. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-1-6.
Full textAbstract:
У статті розкрито погляди науковців на важливу складову професійно-педагогічної культури педагога – психологічну культуру. Доведено, що психологічна культура педагога характеризується складністю, інтегративністю, структурністю. Її компоненти – це різні властивості особистості, що вдосконалюються й формуютьсзід впливом загальної культури людини. Ступінь вияву основних психологічних властивостей і якостей є критерієм визначення рівня психологічної культури. Встановлено, що психологічна культура, як показник високого рівня розвитку педагогічних здібностей, складається із глибоких знань із основ психології, володіння арсеналом діагностичних методик, всебічного вивчення особистісних і діяльнісних характеристик тих, кого навчають, комплексу професійно-значущих якостей і гуманістичного типу педагогічної свідомості. Провідними елементами її є емпатія, рефлексія, інноваційно-творчі й комунікативні якості, що допомагають педагогу здійснювати особистісно-орієнтоване навчання й виховання учнів. Встановлено, що психологічна культура є тільки однією гранню такого комплексного явища як професійно-педагогічна культура педагога. Наявність професійно значущих особистісних якостей, стиль діяльності педагога, його темпераменту, інші компоненти психологічної культури багато в чому сприяють ефективності роботи педагога, але не є визначальними. Особливість професійно-педагогічної культури полягає в її інтегрованості, складній структурній організації й існуванні системи багатопланових взаємин між її компонентами.
49
Ушаков, А. С. "КРИТЕРІЇ Й ПОКАЗНИКИ СФОРМОВАНОСТІ ОДУХОТВОРЕНОГО ОБРАЗУ ЛЮДИНИ КУЛЬТУРИ В СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 95, no. 2 (May 13, 2020): 214–29. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-95-2-214-229.
Full textAbstract:
У статті розглядаються критерії і показники сформованості одухотвореного образу людини культури в студентської молоді. Обґрунтовано вибір груп критеріїв сформованості одухотвореного образу людини культури в студентської молоді, окреслено критерії сформованості образу людини культури та подано їх змістовні характеристики, схарактеризовано показники, які відповідають визначеним критеріям.
До аксіологічної групи віднесено ціннісно-смисловий та естетичний критерії, що показують сформовану систему духовних і культурних цінностей і світоглядних уявлень про сенс буття, сформований ціннісний, гуманістичний світогляд, ціннісне ставлення до національної культури, наявність естетичних і художніх потреб, здатність насолоджуватися прекрасним, сформовані естетичні смаки, прагнення до естетичного ідеалу, систему естетичних цінностей, художньо-естетичну компетентність.
До складу потребово-мотиваційної групи віднесено емоційно-оцінний та мотиваційний критерії, де показниками є: емпатія, переживання катарсису, прагнення до творчого самовияву, мотивація до оцінювання моральних якостей особистості, внутрішня потреба реалізації потенціалу носія культури, зацікавленість у наслідуванні культурних традицій, прагнення до культурної самоідентифікації.
Когнітивна група представлена когнітивним критерієм, що характеризується засвоєнням базових понять і категорій культури, вмінням оперувати цими поняттями в побудові власних суджень, етнокультурна компетентність, критичне й інноваційне мислення.
Поведінкова група представлена операційно-дійовим і діяльнісним критеріями з показниками: соціокультурна адаптивність, готовність особистості до самостійної діяльності, культуротворча і духотворча діяльність.
50
Маслова, В. А. "ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК УМОВА РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПЕДАГОГА." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, no. 3 (February 17, 2022): 81–85. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.16.
Full textAbstract:
У статті досліджується професійно-педагогічна комунікація як умова розвитку комунікативних можливостей педагога. Проаналізовано теоретичні підходи до трактування сутності категорії «професійно-педагогічна комунікація», яка визначається як форма психологічної взаємодії вчителя з учнями під час освітнього процесу та спрямована на його всебічний розвиток, створення умов для реалізації творчих здібностей. Відображено структуру, основні функції професійно-педагогічної комунікації та зв’язки її суб’єктів. Проаналізовано структуру професійно-педагогічної комунікації, яка складається з чотирьох етапів: прогностичного, комунікативної атаки, управління, заключного. Визначено, що значущими для професійно-педагогічної кому- нікації є особистісні показники педагога за такими векторами: індивідуально-особистісним, комунікативним, соціально-психологічним, морально-політичним. Визначено провідні здібності педагога в педагогічній діяльності, як-от комунікативність (прихильність до людей, доброзичливість, товариськість); перцептивні (професійна пильність, емпатія, педагогічна інтуїція); динамізм особистості (здатність до вольового впливу і логічного переконання); емоційна стійкість (здатність володіти собою); оптимістичне прогнозування; креативність (здатність до творчості). Проаналізовано такі три компоненти професійно-педагогічної комунікації, як когнітивний, естетичний, поведінковий. У результаті проведеного дослідження встановлено, що професійно-педагогічна комунікація відіграє важливу роль у розвитку комунікативних можливостей педагога. Стратегія розвитку полягає в організації цілеспрямованого і неперервного освітнього процесу на засадах гуманістичного, особистісно орієнтованого, суб’єкт-суб’єктного підходів; у саморозвитку, самоорганізації особистості педагога, яка є джерелом активності в процесі професійної діяльності.