To see the other types of publications on this topic, follow the link: Етична категорія.
Journal articles on the topic 'Етична категорія'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Етична категорія.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Грицюта, Н. "Імператив довіри як морально-етична категорія рекламної діяльності". Теле- та радіожурналістика, Вип. 9, ч. 1 (2010): 306–13.
Find full text
2
E.O, Veremchuk. "АВТОПОЕЗИС СИСТЕМИ ЕТИЧНИХ КАТЕГОРІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: ЛІНГВОСИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД". Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, № 1 (2 серпня 2021): 26–31. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2021-1-4.
Full textAbstract:
The paper represents the results of ethical categories study on the material of the English language from the linguo-synergetic approach. The aim of the paper is to address the issue of self-organization of the system of English-language ethical categories in diachronical perspective. It also highlights the principles of autopoiesis of language systems, invento-rizes the lexical verbalization means of the target ethical categories, reveals the etymological images that underpin ethical categories verbalizers, explains the cognitive connections among the categories in the process of self-organization. The employed methods include semantic analysis, which reveals the meaning of the analyzed words; etymological analysis, which unravels the inner form of the lexicalization units; cognitive reinterpretation, which explains the mental associative connections between the meanings; synergetic analysis, which explains the process of self-organization of the system of ethical categories. The paper draws a borderline between ethical categories and values and argues that ethical cate-gories appeared as a result of generalizations when, for example, a good deed of recurring character was conceived as something good in general, or an obligation in a particular situation was generalized to an all-embracing duty etc. The synergetic properties of language systems are revealed and they include complex hierarchical organization, being open and dynamic, instability and non-linearity. The paper reveals the etymological images that underly the analyzed cate-gories. The process of self-organization of the corpus of ethical categories consists in the fact that the most primordial moral category being reinterpreted gave birth to all other ones. The most primary cognitive trait is “whole” which underlies the category GOOD, while the antagonistic category EVIL is based on the cognitive feature “split”, which proves the polar perception of these categories on the cognitive level in diachrony but not only on the level of current lexico-semantic vari-ants. The autopoiesis of the system of linguoethical categories in the English language has a complex non-linear character, since the connections between the images, which underlie them are multifaced.Key words: cognitive feature, diachrony, etymological image, non-linearity, self-organization. У статті представлені результати дослідження етичних категорій на матеріалі англійської мови з позицій лінгвосинергетичного підходу. Метою статті є викладення проблеми самоорганізації системи англомовних етичних категорій у діахронії. У роботі розглядаються принципи автопоезису мовних систем, здійснюється інвентаризація лексичних засобів вербалізації аналізованих етичних категорій, викладаються етимологічні образи, що покладені в основу вербалізаторів, пояснюються когнітивні зв’язки між категоріями в процесі самоорганізації. Застосовані методи містять семантичний аналіз, етимологічний аналіз, когнітивну інтерпретацію, синергетичний аналіз. У статті здійснено розмежування між етичними категоріями й етичними цінностями й зроблено висновок, що етичні категорії з'явилися в результаті узагальнень, коли, наприклад, повторення певного доброго вчинку стало осмислюватися як щось хороше в цілому або обов'язок у конкретній ситуації був узагальнений до всеосяжного обов'язку тощо. Схарактеризовано синергетичні властивості мовних систем, до яких належать складна ієрархічна організація, відкритість, динамічність, нерівноважність і нелінійність. Було визначено, що між цими параметрами існує кільцева залежність, зміна одного з них веде до зміни всіх інших. У статті розкриваються етимологічні образи, що покладені в основу аналізованих категорій. Викладено процес самоорганізації корпусу етичних категорій, який полягає в тому, що найбільш первинна етична категорія внаслідок когнітивного переосмислення стала основою для утворення інших, що цілком корелює з принципом метафоричності людського мислення. Найбільш первинною когнітивною рисою є «цілісність», яку покладено в основу категорії ДОБРО, тоді як антагоністична категорія ЗЛО базується на когнітивній ознаці «розкол», що доводить полярне сприйняття цих категорій на когнітивному рівні в діахронії, а не лише на рівні сучасних лексико-семантичних варіантів. Автопоезис системи лінгвоетичних категорій в англійській мові має складний нелінійний характер, оскільки зв'язки між образами, які покладено в їх основи, є багатоплановими.Ключові слова: діахронія, етимологічний образ, когнітивна риса, нелінійність, самоорганізація.
3
Бойко, О. "Справедливість як категорія кримінального процесуального права". Юридичний вісник, № 1 (29 липня 2020): 31–37. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1533.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню наукових підходів до визначення сутності справедливості та її нормативного закріплення як категорії кримінального процесуального права.
 З'ясовано, що у філософських дослідженнях виділяють формальну, змістову й процедурну справедливість. У філософії права розрізняють справедливість як рівність можливостей, справедливість розподільчу та справедливість відплатну. У кримінальному процесі справедливість уживається в таких контекстних значення: як мета (завдання) кримінального провадження, як засада кримінального провадження, як суб'єктивне право на справедливий судовий розгляд, як вимога до судового рішення, як відповідність покарання, як вимога до характеристики присяжного.
 Обґрунтовано, що справедливість кримінального провадження є як його метою, так і завданням. Справедливість є тим орієнтиром, задля досягнення якого розпочинається кримінальне провадження, а завданням кримінального провадження є дотримання справедливої процедури.
 Визначено, що загальноправовий принцип справедливості поширюється на кримінальне процесуальне право, набуваючи своєї специфіки, зумовленої особливостями кримінальних процесуальних правовідносин. Справедливість є окремою та самодостатньою засадою кримінального провадження.
 Установлено, що предметом кримінального процесуального регулювання є справедливість кримінальної процесуальної форми, а не покарання.
 Обґрунтовано, що в кримінальному процесуальному законодавстві справедливість уживається в таких значеннях: як морально-етична вимога до характеристики особи, як вимога матеріального права (справедливість покарання, що призначається судом), як вимога до процесуальної форми (дотримання справедливої процедури проведення процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень). Справедливість як вимога до процесуальної форми також є багатоаспектною: є метою (завданням) кримінального провадження, засадою кримінального провадження та процесуальним правом особи (право на справедливий судовий розгляд).
4
Sahaidak, Mykhailo, Tetiana Shkoda, Oleksandr Vostriakov, Yeliena Prokhorova та Kateryna Datsko. "РОЛЬ КОМПЛАЄНСУ У ЗАПОБІГАННІ ТА ВИРІШЕННІ ЕТИЧНИХ ДИЛЕМ СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА В СФЕРІ ОСВІТИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 16 (2025): 231–46. https://doi.org/10.32750/2025-0222.
Full textAbstract:
У статті досліджено етичні дилеми, що можуть виникати у вибудові та реалізації стратегічного партнерства в сфері освіти. Визначено роль комплаєнсу як інструменту подолання етичних дилем стратегічного партнерства у сфері освіти. Розглянуто підхід до формування стратегічного партнерства в сфері освіти на засадах довіри, поваги, цілей сталого розвитку, антикорупційної політики та комплаєнсу, як етичної основи такого партнерства. Обґрунтовано доцільність впровадження комплаєнс-систем як ефективного механізму управління етичними ризиками, запобігання конфліктам інтересів та забезпечення правової й соціальної відповідальності партнерів. Запропоновано підхід до формування концептуальної моделі етичної орієнтації стратегічного партнерства в сфері освіти на засадах комплаєнсу, яка базується на принципах довіри, інституційної взаємодії та сталого розвитку. Методи. Наукові методи дослідження: аналізування, узагальнення та систематизація літературних джерел з досліджуваної проблематики — для розкриття природи дефініцій (етика, етичні дилеми, комплаєнс); порівняння та узагальнення — для узагальнення типових етичних дилем у партнерствах, а також для структурування ризиків, пов’язаних з цифровізацією; системний аналіз — для обґрунтування ролі довіри та комплаєнсу як етичного фундаменту партнерств, оцінювання переваг і загроз цифрового партнерства в сфері освіти; моделювання та структурно-функціональний аналіз — для формування концептуальної моделі етичної орієнтації стратегічного партнерства в сфері освіти та візуалізації зв’язків між її учасниками для досягнення синергійного ефекту на засадах комплаєнсу. Мета. Метою дослідження є розробка концептуальної моделі етичної орієнтації стратегічного партнерства у сфері освіти в умовах цифровізації на основі обґрунтування ролі комплаєнсу, як механізму попередження та вирішення етичних дилем, що ґрунтується на принципах довіри, доброчесності та сталого розвитку. Результати. У статті виявлено ключові етичні дилеми, що виникають у процесі формування та реалізації стратегічного партнерства між закладами освіти і науки, органами державної влади, бізнес-структурами, міжнародними організаціями та інститутами громадянського суспільства, особливо в умовах цифрового партнерства. Проаналізовано цифрові впливи, з якими стикаються учасники партнерства в сфері освіти, включно з питаннями приватності даних, кібербезпеки, використання відкритих даних, впровадження штучного інтелекту та розподілу відповідальності у віртуальному середовищі. З’ясовано чинники, що суттєво впливають на дотримання етичних принципів в стратегічному партнерстві в сфері освіти — доброчесності, прозорості, підзвітності, а також на процеси ухвалення рішень. Запропоновано підходи до реалізації стратегічного партнерства на етичних засадах інституційної взаємодії учасників та запобігання ключових ризиків залежно від категорії партнерства в сфері освіти з визначенням можливих етичних рішень, а також економічних, інституційних та соціальних наслідків етичних дилем. Розроблено концептуальну модель етичної орієнтації стратегічного партнерства в сфері освіти, яка поєднує принципи довіри, комплаєнсу та сталого розвитку. Висновки. У процесі вибудови та реалізації стратегічного партнерства між закладами вищої освіти, державними інституціями, бізнесом, міжнародними організаціями та громадянським суспільством в Україні виникає низка етичних дилем, що зумовлені як глобальними тенденціями, так і специфікою національного освітнього середовища. Визначено, що етичні дилеми, яку можуть виникати через порушення принципів академічної доброчесності та антикорупційних норм, зокрема через конфлікт інтересів, непрозорість у прийнятті управлінських рішень, використання цифрових даних та особливості віртуальній взаємодії учасників, втрату фінансової та управлінської автономії ЗВО, маніпуляції принципами сталого розвитку, можуть бути вирішені шляхом впровадження у учасників такого партнерства комплаєнс-системи. Така система у стратегічних партнерствах сприяє регулюванню стандартів поведінки, дозволяє реалізувати механізми прозорості та відкритості, сприяє імплементації принципів доброчесності та етики. На основі аналізу етичних дилем, типових ризиків і викликів освітнього середовища запропоновано концептуальну модель партнерства, що базується на принципах комплаєнсу, довіри та сталого розвитку. В цьому аспекті комплаєнс-система розглядається як ключовий інструмент забезпечення етичної відповідності та мінімізації ризиків у багатосторонній взаємодії. Результати дослідження можуть стати основою для формування внутрішніх політик учасників стратегічного партнерства, спрямованих на мінімізацію ризиків та етичних дилем, а також досягнення сталого розвитку сфери освіти України у повоєнний період. Перспективи. Подальші наукові пошуки доцільно спрямувати на вивчення таких проблемних питань як: формування дієвих механізмів та інструментів комплаєнсу у запобіганні етичним порушенням у стратегічних партнерствах у сфері освіти, які можуть бути адаптовані та впроваджені в українських умовах; дослідження етичних викликів використання штучного інтелекту учасниками освітнього процесу; формування етичних стандартів співпраці між локальними та міжнародними партнерами; вивчення цифрового розриву між партнерами з різними рівнями цифрової готовності у вибудові цифрового партнерства; визначення ролі етичного лідерства в управлінні стратегічними партнерствами з дотриманням принципів сталого розвитку.
5
Шевченко, І. О. "Cистема цифрової торгівлі на глобальному ринку моди". Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, № 6 (276) (10 січня 2023): 55–60. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2022-276-6-55-60.
Full textAbstract:
В роботі проведено дослідження сегменту ринку модної електронної комерції, який включає B2C. В роботі розкрито іноземний досвід електронної комерції моди шляхом вивчення показників та тенденцій он-лайн продажу.Представляючи ландшафт ринку моди, в дослідженні автором було розкрито ключових гравців на глобальному ринку моди. Використовуючи сервіси аналітики та соціальні медіа (Instagram, TikTok AgoraPulse та Popsters), автором було проаналізовано обсяг і настрої дискусій у соціальних мережах навколо різних тенденцій на ринку модної електронної комерції.Аналіз проводився на деяких основних ринках модної електронної комерції в різних регіонах і зосереджувався на таких ключових словах: «стійка модна електронна комерція», «сталі онлайн-магазини», «мода», онлайн-перепродаж», «етична модна електронна комерція» та «стійкий онлайн-бренд моди». В роботі автором виокремлено тенденції розвитку цифрової комерції на глобальному ринку моди шляхом аналізу брендів на Метавсесвіті та використання платформ соціальних мереж як засобу електронної комерції. Представлене дослідження дає розуміння сучасних тенденцій розвитку брендів та взаємозв’язок їх просування з розвитком цифрового інструментарію міжнародного маркетингу та цифрової торгівлі в цілому. В роботі надано авторське бачення системи цифрової торгівлі на глобальному ринку моди, яка поєднує в собі взаємозалежність таких аспектів як: цифровий канал збуту, категорія та учасники, що створює ландшафт для виокремлених тенденцій. Мета дослідження полягає у запропонуванні системи цифрової торгівлі на глобальному ринку моди шляхом поєднання цифрового каналу збуту, категорії та учасників. В роботі використані такі методи дослідження, як аналіз – для всебічного розуміння розвитку брендів та сучасного цифрового ринку, синтезу – для узагальнення основних взаємозв’язків розвитку брендів на цифрових ринках, прогнозування та моделювання. В роботі з’ясовано, що саме розвиток Інтернету та умови цифровізації сприяли еволюції шопінг-моделі на глобальному ринку. Електронна комерція в розрізі моди є частиною цифрової торгівлі на глобальних ринках та забезпечує сталий розвиток та глобалізаційні умови.
6
Kruchok, Roman. "Моделювання морально-етичної проблематики у прозовій і поетичній спадщині Віталія Мацька". Філологічний дискурс, № 8 (17 листопада 2018): 65–72. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2018.08.07.
Full textAbstract:
У стаатті висвітлено особливості художнього моделювання морально-етичної проблематики відомого українського письменника, науковця Віталія Мацька. На матеріалі повісті «Вбите коріння», кількох збірок поезій доведено, що етика є наукою про мораль, хоча моральних концептів у чистому вигляді немає. В. Мацько своєю творчістю доводить, що мораль заторкує усі сфери життя, різні аспекти і види діяльності людини. Основоположними є етичні категорії, наче два полюси, антитетичні пари, антоніми такі як правда – кривда, користь – шкода, честь – безчестя, справедливість – несправедливість, любов – ненависть, щастя – нещастя тощо. Вони увиразнені у творчості письменника завдяки широкому застосуванню зображально-виражальних засобів, стилістичних фігур і є центральними домінантами зображення в літературному творі морально-етичних проблем. Встановлено, що автор через власне глибоко філософське та образне світосприймання змальовує у своїх творах тяжкі випробування, які випали на долю українського народу: голодомор, репресії, війна, глобальна аварія на ЧАЕС та її наслідки, складні життєві людські колізії минулого і сьогодення.
7
Шипко, М. В. "РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ЕТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ". Problems of Modern Psychology, № 3 (24 листопада 2021): 87–95. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-3-11.
Full textAbstract:
У статті представлено результати експериментального впрова- дження програми розвитку етичної свідомості студентів університе- тів. Поняття етична свідомість студентів університетів визначено як динамічне психічне утворення, наповнене моральними значеннями, смислами та чуттєвим змістом, що диктуються специфікою індиві- дуальної етичності й моральності, а також особливостями соціальної ситуації розвитку особистості студентського віку – потребою в само- актуалізації, потребою в прийнятті власної етико-моральної системи. Подано критерії розвитку для кожного компонента етичної свідомості студентської молоді: засвоєння моральних норм і категорій, суб’єк- тивація моральної системи, осмисленість етичного бачення світу. Охарактеризовано дослідницьку вибірку, психодіагностичний інстру- ментарій та організаційні аспекти програми. Мета програми розвитку етичної свідомості полягала в здійсненні систематичного й ціле- спрямованого впливу на розвиток етичної свідомості студентської молоді за рахунок посилення визначених психологічних чинників (его-ідентичність, самоактуалізація, рефлексивність, автономність, саморегуляція, етичну відповідальність). Наведено та проаналізовано динаміку розвитку визначених параметрів у досліджуваних групах. Отримані дані довели, що структурні компоненти етичної свідомості піддаються розвивальному впливу за умови впровадження запропо- нованої програми. У запропонованій програмі як фасилітуючий фак- тор актуалізації та розгортання позитивного впливу психологічних чинників розвитку етичної свідомості студентської молоді виступає інтенсифікація моральної, особистісної та етичної рефлексії, акти- візація потреб в автономності й самоактуалізації, розвиток ясності Я-концепції, відповідальності й саморегуляції. Розроблена програма показала високу ефективність і підтвердила можливість актуалізації визначених психологічних чинників, цілеспрямоване посилення яких зумовлює розвиток структурних компонентів етичної свідомості (зна- чень, смислів, чуттєвої тканини), що, у свою чергу, сприяє розвитку загального рівня етичної свідомості студентів університетів.
8
Курчатова, А. В. "ВПЛИВ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИБОРУ НА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (15 листопада 2021): 206–10. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-32.
Full textAbstract:
Стаття присвячена обґрунтуванню проблеми впливу морально-етичного вибору під час розв’язання проблемних ситуацій на розвиток особистості дитини старшого дошкільного віку. Надано визначення сутності категорій «морально-етичний вибір», «моральна дилема» з педагогічного погляду. Проаналізовано публікації і дослідження науковців щодо тлумачення морально-етичного вибору та доведення його впливу на розвиток особистості дитини. Наводяться зразки педагогічних ситуацій, в яких дитина робить морально-етичний вибір однієї із двох моральних норм. Обґрунтовується ефективність використання проблемно-ігрових ситуацій, оповідань, розповідей з метою розвитку мотиваційної спрямованості особистості дітей старшого дошкільного віку на засвоєння етичних понять. Cитуації морально-етичного вибору сприяють розвитку мотиваційної спрямованості дітей старшого дошкільного віку на засвоєння етичних понять та моральних норм, формують у вихованців уявлення про норми моралі, соціокультурні цінності у взаємодії з дорослими та однолітками, стратегії поведінки. Проблемні ситуації спонукають дитину до пошуку виходу з них на підставі засвоєної ними моральної норми і тим самим допомагають накопичувати практичний досвід використання моральних норм як регулятора особистих вчинків. Проблемні ситуації, які потребують морально-етичного вибору дитини, мають виховне значення, адже вони спонукають дошкільників до активного пошуку під час вибору вчинку, який відповідає морально- етичній нормі. Дошкільник постає перед морально-етичним вибором. При цьому виникають механізми моральної ідентифікації та збагачується особистий досвід дитини. Дитина вчиться аналізувати свою поведінку та оточення, у неї формується вміння самостійно розв’язувати конфлікти і вибудовувати подальші стосунки і стратегії моральної поведінки. Морально-етичний вибір дитини залежить від її морального виховання, спонукання до здійснення позитивного вчинку, розвитку здатності до самовдосконалення. У результаті збагачення досвіду морально-етичного вибору в конкретних ситуаціях у дошкільників відбувається формування моральних цінностей.
9
Копоть, І., та С. Кукуре. "НУМІНОЗНЕ ЯК КАТЕГОРІЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЇ РЕЛІГІЇ ТА ЙОГО ВТІЛЕННЯ В ОПЕРІ Р. ВАГНЕРА "ТАНГЕЙЗЕР"". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 2(90) (9 грудня 2021): 156–64. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.2(90).2021.156-163.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження обумовлена значущістю творчості Р. Вагнера, інтерес до якої не вичерпується і потребує дедалі глибшого наукового осмислення, зокрема в аспекті феноменології релігії (окрім опери Тангейзер", це також "Лоенгрін", тетралогія "Перстень нібелунга" та "Парсифаль"). Постановка проблеми та ступінь наукової розробленості. Проблеми осмислення релігійного ставлення людини до дійсності належать до провідних завдань феноменології релігії. Якщо ж така проблематика розглядається в площині творів мистецтва, формується синергетичний ефект, який розкриває нові смисли як досліджуваного феномена, серед яких – творчість Р. Вагнера. Метою дослідження є аналітичний погляд на особливості розуміння та втілення нумінозного в опері Р. Вагнера "Тангейзер", звернення до лібрето та музики, які розглядаються як першоджерело без торкання змісту численних сценічних інтерпретацій та виконавських прочитань, хоча такий аспект також може бути вельми плідним у світлі заявленої проблематики. Наукова новизна полягає у виборі ракурсу дослідження, який дозволяє побачити та усвідомити розуміння нумінозного, репрезентоване композитором в музичному творі. В такому аспекті опера Р. Вагнера "Тангейзер" розглядається вперше. Виклад основного матеріалу включає аналіз категорії нумінозного, запропонованій німецьким філософом Р. Отто. У цьому визначенні Р. Отто намагається зрозуміти первісний сенс поняття "священне", яке не може бути зведене до етичних категорій моральності, добра, блага та інших. В цьому сенсі ідеальним матеріалом може стати мистецтво, створення та сприйняття якого базується на відчуттях, і містить трансцендентність, духовність, самодостатність. "Нумінозні відчуття" складають особливий шар змісту опери і можуть вплинути на режисерські рішення при постановці твору. Водночас, напрацювання в сфері аналізу музичних творів в аспекті феноменології релігії розвивають ідеї Р. Отто, який запропонував використання категорії "нумінозне" до аналізу музики. Conclusion. Розглянувши нумінозне як категорію феноменології релігії та його втілення в опері Р. Вагнера "Тангейзер", можемо зробити наступні висновки: 1. Категорія "нумінозне" має великі перспективи застосування в мистецтвознавстві, розкриваючи в творах мистецтва нові грані смислів. 2. Застосування категорії «нумінозне» до аналізу опер Р. Вагнера, релігійна складова змісту яких не викликає сумніву, дозволяє відкрити нові смисли творів, які йдуть на сцені понад півтора століття. 3. Застосована як інструмент аналізу творів мистецтва, категорія "нумінозне" збагачує свій зміст і в сфері власне феноменології релігії. 4. Перспективою дослідження може стати аналіз й інших опер Р. Вагнера, зокрема "Лоенгрін", "Тристан і Ізольда", тетралогія "Перстень нібелунга", "Парсифаль".
10
Шрамко, Ярослав. "Аналітична нормативна етика і тенденції її розвитку". Actual Problems of Mind, № 23 (17 грудня 2022): 9–31. http://dx.doi.org/10.31812/apm.5519.
Full textAbstract:
У статтi подано огляд основних концепцiй i пiдходiв у га- лузi нормативної етики, яка розвивається в межах сучасної аналiтичної фiлософiї. Розглянуто два основних типи нормативних етичних теорiй: телеологiчнi та деонтологiчнi, — якi розрiзняються за способом визначення поняття правильного та поняття добра i трактуванням їх взаємозв’язку. Для теорiй телеологiчного типу (консеквенцiалiзм та етика чеснот) характерне визнання добра як первинної категорiї етики, яка визначається незалежно вiд iнших етичних понять, зокрема, вiд того, що може вважатися правильним або неправильним. Категорiя моральної правильностi, навпаки, визначається в цих теорiях через поняття добра, а саме, як те, що збiльшує (максимiзує) добро чи сприяє його втiленню. Тож, телеологiчний (у широкому сенсi) пiдхiд до етики передбачає похiднiсть моральних норм, зокрема тих, якi визначають правильну поведiнку, вiд поняття добра, що виступає як деяка основна (кiнцева) мета, досягнення якої прагне будь-яка моральна людина. Це остаточне та безумовне добро не залежить вiд жодних моральних норм, i може визначатися по-рiзному. Виходячи з того, як конкретизується поняття добра, видiляють рiзнi телеологiчнi концепцiї нормативної етики. Зокрема, маємо змогу розрiзнити егоїзм, альтруїзм та утилiтаризм. Як егоїзм, так i альтруїзм мають своїх послiдовникiв серед аналiтичних фiлософiв, якi займаються розробкою нормативних етичних теорiй, проте найбiльшого поширення серед концепцiй консеквенцiйного типу отримав утилiтаризм. У теорiях деонтологiчного типу (етика обов’язку) вiдношення мiж основними етичними поняттями фактично змiнюється на протилежне, а саме: як основна та первинна розглядається категорiя моральної правильностi. Вiдповiдно, добро в таких теорiях виявляється пiдпорядкованим поняттям i, зрештою, визначається через моральнi норми, якi закрiплюють i кодифiкують те, що вважається морально правильним.
11
ПУШКАР, Олег. "РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ФОРМУВАННІ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ". Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування», № 1 (7) (13 березня 2025): 132–37. https://doi.org/10.32782/2786-5681-2025-1.17.
Full textAbstract:
Метою статті є визначення ролі інформаційних технологій у формуванні державної інформаційної політики. Методологія дослідження. Основну теоретичну базу дослідження склали мета етика Джорджа Едуарда Мура, інформаційна етика Лучано Флоріді, концепція моральної відповідальності Г. Ленка. Методологічною основою є сукупність методологічних підходів (системний, синергетичний та інформаційний тощо), які поглиблюють та розвивають сучасну діалектику. Автор спирався на широкий спектр сучасної філософської, етичної, природничо, технічної, інформаційної та ноосферно-екологічної літератури, в якій аналізується проблема, що розглядається в роботі. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розкрито філософсько-етичні основи інформаційної безпеки та структури інформаційної етики. Систематизовані за основними сферами життєдіяльності суспільства негативні ефекти застосування інформаційних технологій та інформаційні небезпеки та загрози, що породжуються ними. Виділено основні напрямки та аспекти інформаційної безпеки: захист планетарного інформаційного простору від різних загроз, формування інформаційної культури. Визначено значення культури суспільства у зв’язку з розумінням моральної відповідальності у процесі широкого застосування інформаційних технологій. Виявлено та систематизовано основні елементи структури та характеристики інформаційної етики як керівництва безпечного застосування інформаційних технологій та функціонування в інформаційному середовищі. Виділено основні проблеми етико-філософського характеру у системі інформаційної безпеки. Висновки. У зв’язку з проблемою забезпечення інформаційної безпеки виділяються основні напрямки цього процесу: захист єдиного світового інформаційного простору від різних небезпек та загроз; безпечний для людини, суспільства, держав, світової спільноти та біосфери розвиток інформаційного простору та формування інформаційної культури. Визначено можливість використання наукових досягнень заради діаметрально протилежних у моральному плані цілей, що переростає у глобальну проблему. Встановлено роль етичних норм у системі безпеки інформаційних технологій стає центральною для виживання та розвитку суспільства. Доведено методологічне значення для етико-філософських досліджень у галузі безпечного використання інформаційних технологій таких категорій, як «безпека», «відповідальність» тощо. Встановлено, що інформаційна етика виходить на перший план у світлі забезпечення безпеки використання інформаційних технологій, підвищення культури на основі засвоєння досягнутого людством, для інформування кожного суб’єкта про його права та обов’язки в інформаційному співтоваристві, відповідальності за використання інформаційно-комп’ютерних технологій та інших форм інформації. Визначено, що формування інформаційного суспільства створює нові інформаційно-етичні проблеми: комп’ютерна злочинність, маніпулювання за допомогою інформаційних технологій, виховання технократичного мислення, регулювання кіберпростору, питання клонування та генної інженерії. Все, що стосується теми забезпечення безпеки на всіх рівнях використання інформаційних технологій, формує завдання та вирішення етичного характеру.
12
Шарманова, Наталя Миколаївна. "Духовний код як лінгвокультурний еталон нації (на матеріалі паремійних кліше)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15 (20 грудня 2016): 81–104. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v15i0.169.
Full textAbstract:
Духовні цінності відіграють роль соціокультурних векторів і становлять духовно-етичне ядро нації. Кодування сакральної сфери належить до еталонних виявів світоглядної системи. Духовний код є аксіологізованим кодом, що відображає комплекс моральних цінностей, ідеалів, категорій та еталонів. Лінгвальне вираження духовного коду українства репрезентовано паремійним простором мови. Паремійні кліше як семіотичні знаки транслюють соціокультурні вектори, де сконцентровано прагматичні установки щодо активного світобуття і втілено морально-етичні пріоритети національного світогляду. Пареміологія побудована на бінарних опозиціях задля номінування категорійних протиставлень.
13
Storozhyk, Marina. "Етичні знання в освітянській традиції". Multiversum. Philosophical almanac 1, № 2 (2020): 126–43. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.1.2.08.
Full textAbstract:
У статті розкрито сутність соціально-філософського підходу до етичного знання в освітянській традиції. Нестримний розвиток сучасної цивілізації зумовлює кризові ситуації, які є загрозою для існування буття людини. А це дає можливість відповісти на вічні питання про співвідношення сущого і належного, про усвідомлення актуалізації етики у соціально-філософській думці, у культурі, в освіті. Водночас актуалізується теоретизування та практичне застосування моральних цінностей в усіх сферах суспільної діяльності. Важливим завданням етики як сутнісного аспекту сучасної освітянської традиції є становлення моральної особистості. Здійснено аналіз історичного розвитку моралі, історію становлення та розвиток етичних теорій, цінностей, категорій, концепцій, етапи історичного розвитку етичної думки їх взаємозв’язок з матеріальним та духовним, життям людей і суспільства. Розкрито сутність етичних знань, моральних принципів, моральних норм, життєвих орієнтацій, а саме – такі знання відіграють роль у визначенні спрямованості моральної культури особистості, що є показником рівня її соціалізації, носієм смислів людського буття. Актуалізовано необхідність формувати етичну культуру, моральні принципи, моральні норми, які застосовують у національних, політичних, екологічних, економічних, правових, соціальних сферах, у розвиткові культури етичного мислення, яке спроможне вирішувати найскладніші в моральному відношенні життєві проблеми. Визначено шляхи етизації освіти та людини. Таким чином, актуалізуються завдання етики щодо її застосування в освіті, а відтак, у всіх сферах людського буття.
14
Мироненко, Марина Олександрівна. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ НОТАРІУСА ТА МЕДІАТОРА". New Ukrainian Law, № 2 (30 травня 2025): 234–39. https://doi.org/10.51989/nul.2025.2.29.
Full textAbstract:
У статті проведено порівняльний аналіз професійної етики нотаріуса та медіатора у контексті розвитку інституту нотаріальної медіації. Досліджено особливості морально-етичних вимог до представників обох професій з урахуванням відмінностей їхнього правового статусу. Розглянуто специфіку нормативного регулювання професійної етики нотаріусів, яке характеризується централізованим підходом із затвердженням загальнодержавних стандартів, та медіаторів, де превалює саморегуляція через професійні об’єднання. Виявлено спільні етичні принципи (незалежність, неупередженість, конфіденційність) та різні механізми їх реалізації у практичній діяльності. Проаналізовано дуалістичну природу статусу нотаріуса та її вплив на формування етичних стандартів. Досліджено роль медіатора як незалежного фасилітатора комунікації між сторонами конфлікту. Розкрито особливості відповідальності за порушення етичних норм у обох професійних спільнотах. Охарактеризовано систему дисциплінарної відповідальності нотаріусів та самоврядні механізми контролю етичної поведінки медіаторів.Обґрунтовано необхідність розробки спеціального етичного кодексу для нотаріусів-медіаторів. Доведено, що механічне поєднання існуючих етичних вимог є недостатнім для ефективного функціонування нового інституту. Запропоновано шість ключових принципів, які мають бути включені до такого кодексу: посилені гарантії неупередженості з урахуванням публічно-правового статусу нотаріуса, збалансоване дотримання законності при забезпеченні гнучкості процедур, комплексне забезпечення доступності послуг для всіх категорій громадян, додаткові гарантії добровільності участі з огляду на авторитет нотаріуса, спеціальні механізми захисту конфіденційності при документальному оформленні результатів медіації та усвідомлення подвійної відповідальності – перед законом і перед сторонами спору. Розглянуто практичні аспекти впровадження кожного з принципів та можливі механізми їх реалізації. Окреслено необхідність етичного регулювання взаємодії нотаріусів-медіаторів, рекламування послуг та створення системи дисциплінарної відповідальності за порушення етичних норм. Обґрунтовано важливість розвитку етичних засад нотаріальної медіації як необхідної умови для підвищення якості юридичних послуг та зміцнення довіри суспільства до зазначеного нового правового інституту.
15
Білоконенко, Людмила. "Концепт згода: універсалія моделі злагодженого спілкування". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 18 (20 грудня 2018): 9–20. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v18i0.2124.
Full textAbstract:
У статті акцентовано увагу на широкому витлумаченні концепту згода, який репрезентує етичні уявлення індивідів про злагоджену комунікацію та належить до важливих характеристик їхньої поведінки в суспільстві. На підставі аналізу словникових дефініцій зроблено висновок, що у змістовій структурі концепту згода визначаються етимологічно успадковані й сучасні потрактування. З’ясовано, що перші ґрунтовані на логіко-філософських та етичних категоріях; другі засвідчують прагматичні установки сьогоденної етномовної свідомості українців.
16
Гудима, Мирослава Мирославівна. "ЗНАЧЕННЯ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК КАНДИДАТІВ НА ШЛЯХУ ФОРМУВАННЯ ЯКІСНОГО СУДДІВСЬКОГО КОРПУСУ". Центральноукраїнський вісник права та публічного управління, № 3 (18 жовтня 2024): 81–87. http://dx.doi.org/10.32782/cuj-2024-3-9.
Full textAbstract:
Належне обрання представників суддівської професії, визнання носіями судової влади професійних кваліфікованих кадрів з високим морально-етичним потенціалом є справді актуальним завданням для нашої держави, вдале вирішення якого напряму корелює з якістю та ефективністю вітчизняного судочинства. В даній публікації сфокусовано увагу на науковому осмисленні та аналізі правової регламентації морально-етичних якостей кандидатів на посаду судді, як умови якісного формування суддівського корпусу в Україні. В роботі відзначено ряд позитивних законодавчих зрушень в аспекті здійснення регламентації вимог до кандидатів на посаду судді, які визначатимуть морально-етичний фундамент їх майбутньої професійної діяльності, приміром закріплення вимоги доброчесності як умови обіймання посади судді, передбачення умови наявності високих морально-ділових та професійних якостей для обрання суддею, уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, встановлення положення щодо проведення перевірки особистих морально-психологічних якостей кандидатів на посаду судді (у разі визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України такої необхідності), тощо. Схвально оцінено позиції дослідників, які досліджуючи проблематику цензу на посаду судді, важливе місце відводили об’єктивним показникам моральних якостей претендента і обґрунтовано, що морально-етичні характеристики носїв судової влади є фундаментом для ефективного здійснення ними правосуддя, вони ж виступаючи внутрішніми імперативами, що формують основу взаємодії суддів з іншими учасниками судового процесу, дозволяють судді залишатися стійким до спокус поставити свої власні інтереси або інтереси інших вище за престиж суддівської професії, завдання та принципи судочинства. Цілком поділяючи погляди дослідників та погоджуючись з підходом законодавця щодо необхідності наявності морального-етичного потенціалу у претендентів на посаду судді, в публікації встановлено, що практична реалізація цих положень є проблематичною через розмитість та відсутність чіткого визначення морально-етичних вимог та ряду особистих якостей кандидатів. Обґрунтовано потребу нормативного розкриття змісту основних категорій, які визначають особисті властивості людини, на кшталт, порядність, чесність, справедливість і т.д., що сприятиме ефективному застосуванню відповідних положень в практиці здійснення суддівського добору та у випадках притягнення судді до відповідальності на підставі відходу від зазначених моральних орієнтирів. В роботі також встановлено потребу визначення чітких методик перевірки особистих та моральних якостей претендентів на посаду судді, які наразі відсутні, задля формування якісного суддівського корпусу.
17
Васильчук, В. О. "Категорія справедливості: філософське, етичне та юридичне розуміння". Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Правознавство, Вип.333 (2006): 20–25.
Find full text
18
Засєкіна, Лариса, Тетяна Федотова та Олена Солоненко. "Методологічні та наративні засади дослідження проблеми морального дистресу у контексті воєнного конфлікту". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(58) (2022): 96–114. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2022-58-2-96-114.
Full textAbstract:
Моральний дистрес зумовлений переважно наявністю моральних (етичних) проблем, які виникають, усвідомлюються, переживаються особистістю та потребують вирішення. Проте під час прийняття відповідних рішень людина почувається невпевненою стосовно правильності (моральності) власних дій чи взагалі доцільності їх виконання, відчуває моральні страждання, може виявляти повну бездіяльність, обґрунтовуючи її як єдино вірне рішення в наявних обставинах. Хоча вирішення відповідної моральної проблеми може знаходитися в площині загального консенсусу і ґрунтуватися на дотриманні принципів доброзичливості, гуманізму, нешкідливості та справедливості. Метою статті є теоретико-методологічний та наративний аналіз проблеми морального дистресу у філософській думці та працях вчених-психологів. Для кращого розуміння питання морального дистресу, варто розглянути основні теорії моралі, які в філософії представлені: етикою блага, яка постулює необхідність прагнення до блага, як головної цінності, що має однаковий зміст і вирізняється стійкістю незалежно від історичних змін в суспільстві; етикою зобов’язання, що розглядає моральність з точки зору поведінки людини, причому зміст моральних вимог може змінюватися, незмінною лише залишається форма виконання вимог особистістю; етикою відповідальності, яка робіть акцент на самодостатності та відповідальності вибору особистості, де маркером визначення моральності вчинку є його результат. В психології моральні аспекти поведінки особистості було розглянуто з позиції психоаналізу, гуманістичного напрямку, когнітивно-генетичної концепції та логотерапії. Аналіз останніх публікацій (O’Donnell, 2008; Shay, 2014; Epstein, 2019; Fleming, 2021; Ventovaara, 2022; Засєкіна, Козігора, 2022; та інші), що розглядають проблему моральної травми та морального дистресу (як передумови її виникнення), дозволив запропонувати гіпотетичну схему дослідження морального дистресу, виокремивши в його структурі когнітивний, емоційно-вольовий, ціннісно-смисловий та поведінковий компоненти. Результати наративного аналізу дали змогу виділити шість дилем у досвіді переживання війни юнаками, зокрема політичні ідеали vs реальному досвіду; професійна роль vs організаційному процесу; міфи про війну vs реальному досвіду війни; військова моральність vs цивільній моральності; релігійна віра vs військовій етиці; справедливий всесвіт і світовий порядок vs світовому хаосу; залишитися живим vs померти. Для кращого розуміння наративів відповідно до вираження етичних дилем як морального дистресу, перспективним вважаємо визначення провідних тем та психологічних значущих категорій у текстах досліджуваних. Ключові слова: мораль, моральний дистрес, моральна травма, етична дилема, етика блага, етика зобов’язань, етика відповідальності.
19
Чубоха, Н. "До питання інтересів у цивільному праві". Історико-правовий часопис 15, № 1 (2021): 61–67. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/12.
Full textAbstract:
У статті досліджується поняття інтересу як цивільно-правової категорії та його співвідношення з об'єктивним правом. Обґрунтовується дефініція інтересів як усвідомлених прагнень і потреб особистості, її вольових дій, спрямованих на досягнення певного правомірного результату, набуття і здійснення суб'єктивних цивільних прав. Обґрунтовано необхідність розмежування інтересу і об'єктивного цивільного права, визначаються механізми їх здійснення в цивільному праві. Спростовується необхідність застосування категорії законного інтересу, який слід вважати природним інтересом людини, оскільки це позаправова категорія, яка ґрунтується на соціальних і морально-етичних нормах. Автор дійшов висновку, що природний інтерес – це різновид інтересу, який не визначений об'єктивним правом і є відповідним простим фактичним рішенням особи діяти на власний розсуд для досягнення конкретних соціальних благ. Як позаправова категорія, він є передумовою суб'єктивного права особи і визначається як допустима в майбутньому соціальна поведінка особи, яка відповідає духу, сутності права або не суперечить їм, і здійснюється за принципом «дозволено те, що не заборонено законом». Зміст такого інтересу складається з двох прагнень людини: по-перше, фактичного – користуватися певним соціальним благом в рамках загальних дозволів і, по-друге, морально-етичного – звертатися в необхідних випадках за захистом від порушення (неможливості) реалізації прагнень людини.
20
Мендерецька, Наталія Вікторівна. "Фундаментальні аспекти дисципліни «етика та естетика в сучасному мистецтві» для студентів образотворчого напряму підготовки". Південноукраїнські мистецькі студії, № 2 (11 вересня 2024): 57–61. http://dx.doi.org/10.24195/artstudies.2024-2.10.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються фундаментальні аспекти викладання дисципліни вільного вибору «етика та естетика в сучасному мистецтві» для здобувачів вищої освіти спеціальностей 014 Середня освіта (Образотворче мистецтво) та 023 Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація. Розкриваються навчальні, виховні, людинотворчі та мистецькі можливості предмета гуманістичного спрямування через опанування та творче осмислення основних бінарних категорій етики й естетки в сучасному світі й образотворчому мистецтві. Наголошується на великому потенціалі дисципліни для становлення самосвідомості сучасної творчої молоді, розвитку духовності, креативного, позитивного мислення, а також практикування здобувачем вищої освіти себе з позицій етико-естетичного суб’єкта в навчальному процесі та майбутній професійній діяльності. Розглядаються можливості втілення гуманістичної стратегії виховання засобами предмета у процесі виконання творчих практичних і самостійних завдань. Розглядається предмет вивчення курсу «Етика та естетика в сучасному мистецтві» з позиції раціонального обґрунтування моралі та виявлення її природи, сутності, місця та значення в розвитку людини та розвитку мистецтва, його ролі в житті суспільства. Наголошується, що в рамках дисципліни здійснюється аналіз механізмів моральної орієнтації та регуляції, виражених у системах цінностей, норм, принципів, понять моральної свідомості, вивчається феномени етичного й естетичного в контексті історичного розвитку суспільства та мистецтва. Доводиться, що курс «Етика та естетика в сучасному мистецтві» сприяє формуванню у студентів стійких морально-ціннісних орієнтирів, підвищує загальну культуру людини, зокрема майбутнього фахівця-художника; уміння впевнено оперувати етико-естетичними категоріями на підставі знання спадщини світових і українських митців, сучасних художників; обґрунтовувати власну світоглядну й етичну позицію; застосовувати набуті знання у вирішенні професійних мистецьких завдань.
21
Бігун, Р. "Категорія милосердя: історико-етичний аналіз". Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки, вип. 19 (2015): 55–59.
Find full text
22
Шелевер, Н. В. "Справедливість як основоположний принцип права". Актуальні проблеми держави і права, № 89 (29 квітня 2021): 113–18. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i89.3199.
Full textAbstract:
Справедливість – це основоположний принцип, який цікавить теоретиків права та юристів-практиків. Питання справедливості досліджується як філософами, так і юристами. У своїй статті автор досліджує місце та значення справедливості у системі принципів права. Справедливість – загальноправовий принцип, про який писали у своїх працях Аристотель, В. Нерсесянц. Право пов’язане зі справедливістю. Це дві категорії, які взаємно доповнюють одна одну. У змісті права закладена справедливість. Закон повинен бути справедливим, оскільки це є критерієм його легітимності. Справедливість – це і моральна категорія. Мораль є витоком принципу справедливості. Розглядають справедливість і як філософсько-етичну категорію, і як правову категорію. Справедливість динамічна. Вона містить у собі елементи несправедливості, але це залежить від правових, економічних, політичних та інших відносин. Часто справедливість ототожнюють з рівністю. Про це йдеться і в Загальній декларації прав людини. Справедливість має досить важливе значення в юридичній практиці. Питання «справедливо-несправедливо» є болючим для українців. Прикладом є ринок української землі, націоналізація ПАТ КБ «Приватбанк», несправедливі заробітні плати в Україні. Проблемним питанням на практиці є те, що у випадку, коли правова норма не відповідає принципу справедливості, держава має можливість реалізувати несправедливі правові норми, застосовуючи державний примус. У такому випадку права та свободи людини не захищаються. Часто на практиці до принципу справедливості ставляться досить формально. Суди загальної юрисдикції повинні активно реалізовувати даний принцип при здійсненні правосуддя. Так, Конституційний Суд України часто посилається у своїх рішеннях на принцип справедливості. Вимогою справедливості є однакове застосування закону до осіб, які знаходяться в однакових ситуаціях і диференційованого – до суб’єктів, які знаходяться в різних ситуаціях. Справедливістю часто спекулюють. Усі закони та судові рішення повинні бути справедливими. В іншому випадку вони не сприймаються в суспільстві, і це призводить до правового нігілізму. Принцип справедливості – це основоположний принцип для всіх галузей права. Справедливість стоїть на п’єдесталі принципів права. Тому під час вирішення конкретної проблеми юристи мають діяти справедливо, відповідно до вимог права.
23
Кубрак, Н. Р., В. Р. Саган, and З. І. Солодуха. "SOCIALLY RESPONSIBLE MARKETING IN THE AGRICULTURAL SPHERE: PRACTICAL ASPECTS." Actual problems of regional economy development 1, no. 20 (2024): 173–80. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.20.173-180.
Full textAbstract:
У статті проведено дослідження соціально відповідального маркетингу (СВМ) підприємств у аграрній сфері. Заснований на принципах сталого розвитку, СВМ допомагає підприємствам забезпечити баланс між забезпеченням прибутковості та врахуванням соціальних, екологічних і етичних аспектів своєї діяльності. Важливою серед цього є ідея збалансованого підходу, який враховує інтереси споживачів, суспільства та навколишнього середовища. Соціально відповідальний маркетинг охоплює кілька категорій, зокрема: екологічний, етичний, благодійний та фінансовий. Незалежно від того, чи використовує бізнес один чи кілька видів СВМ можна очікувати підвищення зацікавленості клієнтів, співробітників та інвесторів. Обґрунтовано, що соціально відповідальний маркетинг стимулює покращення репутації бренду через застосування етичних і стійких маркетингових практик. Це вказує на пріоритет чесності та соціальній відповідальності, виділяє підприємство його серед конкурентів і приваблює клієнтів, які цінують етичну практику ведення бізнесу. В процесі написання статті авторами застосовано індуктивний, дедуктивний методи. За допомогою аналізу та порівняння здійснено вивчення та порівняння соціально-відповідальних програм в Україні. Для теоретичних узагальнень і формування висновків застосовано абстрактно-логічний метод. Обґрунтовані переваги соціально-відповідального маркетингу для підприємств, які полягають у зміцненні іміджу, підвищенні ролі соціального ініціатора, збільшенні залученості клієнтів. Україна має кілька прикладів успішних соціально-відповідального маркетингу в аграрній сфері, які активно впроваджують стратегії сталого розвитку та соціальної відповідальності. Зокрема, серед підприємств, які ефективно ведуть соціально відповідальний маркетинг: MХП (Миронівський Хлібопродукт), AgroGeneration та Agroprosperis Group. Обґрунтовано, що вказані підприємства агросектору є прикладами того, як аграрні підприємства в Україні можуть бути соціально-відповідальними та сприяти сталому розвитку, одночасно досягаючи своїх бізнес-цілей. Програми підприємств охоплюють всю країну та допомагають у різних регіонах, залежно від потреб.
24
Олещенко, Вероніка, та Світлана Головко. "ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ПСИХОЛОГА ЯК ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ В ЮРИДИЧНИХ НАУКАХ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 1, № 62 (2022): 41–46. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.62.16480.
Full textAbstract:
Мета: з’ясувати місце професійної етики психолога в системі дослідження юридичних наук, шляхом дослідження взаємозв’язку між етичними принципами психолога, нормами моралі та нормами права. Методологічну основу дослідження складають загальні методи мислення, функціональний, системний, структурний та синергетичний методи. Результати: проаналізовано предмет дослідження професійної етики психолога і юридичної науки, встановлено взаємозв’язок між основними категоріями науки професійної етики психолога і юридичної науки в широкому розумінні. Висвітлено основні аспекти впливу юридичної галузі (норм права) на професійну діяльність психолога та формування етичних і моральних принципів діяльності психолога. Обговорення: встановлено, що предметом дослідження професійної етики психолога є суспільні відносини, спеціальні етичні проблеми, які виникають у професійній діяльності психолога, а також сукупність моральних імперативів та етичних принципів. Досліджено взаємозв’язок норм права та принципів професійної етики психолога під час здійснення професійної діяльності.
25
Куспляк, Ігор, Наталя Колісніченко та Олексій Якубовський. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я". Теоретичні та прикладні питання державотворення, № 32 (26 грудня 2024): 219–27. https://doi.org/10.35432/tisb322024320715.
Full textAbstract:
Обґрунтовується поняття «відповідальність» у царині етичного та правового поля. Виділяються основні ознаки відповідальності. Розкривається інтегральна сутність відповідальності як властивості особистості, яка виявляється в її усвідомленій, ініціативній, вільній, самостійній поведінці, є механізмом організації життєдіяльності людини, визначає успішність її діяльності. Досліджується відповідальність управлінців-керівників з огляду на специфіку управлінням людьми та організацією їхньої цілеспрямованої спільної діяльності. Надається загальна класифікація видів відповідальності, зокрема розглядаються юридична відповідальність, етична відповідальність, моральна відповідальність, фахова відповідальність, соціальна відповідальність, наглядова відповідальність, фінансова відповідальність. Зазначається, що трактування поняття «професійна відповідальність» в наукових публікаціях є неоднозначним. Переважно воно тлумачиться як усвідомленість прийняття особистістю об’єктивного факту належності до певної професії, відтак – наслідування цілей та цінностей цієї професії. Розглядається структура професійної відповідальності, яка включає кілька рівнів: відповідальність перед професійною спільнотою, відповідальність перед підлеглими, відповідальність перед суспільством, країною, відповідальність перед колегами та клієнтами. Визнається, що категорію «відповідальність» не варто розглядати окремо від категорій «обов’язок» і «право». Підсумовується, що сформованість професійної відповідальності є головним критерієм оцінки рівня професійної зрілості представника сфери публічного управління.
26
Yatsyna, Olena F. "Дескрипція диспозиції сімейності". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 43(46) (15 липня 2019): 125–31. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).31.
Full textAbstract:
Представлено результати аналізу диспозиції сімейності, виконаного на матеріалі прислів’їв про шлюб та сім’ю як “культурних осадів”, що утримують життєвий досвід агентів масового дискурсу. Визначено, що мета дослідження полягає у виявленні домінантних категорій (компонентів структури) диспозиції сімейності класично-традиційної сім’ї. Психологічний зміст інтерпретованих текстових даних (прислів’їв і приказок про шлюб та сім’ю) розкривається за допомогою герменевтичного методу. Дескрипції в даному контексті розглядаються як техніка інтерпретації в межах герменевтичного методу психології, а домінантні категорії – як інтерпретаційний потенціал для розуміння особливостей диспозиції сімейності в масовому дискурсі. Реконструкція змісту шлюбу та сім’ї здійснюється в дискурсі традиційної сім’ї як конструйованого тексту, що відтворює уявлення про смисл стосунків між подружжям. Увага фокусується на виконанні соціокультурних ролей, функцій, дотриманні цінностей, які відповідають приписам подружньої взаємодії як інституціональної норми. Імліцитний смисл асиметричності функціонально-рольової поведінки подружжя свідчить про головну відмінність дискурсу: злиття категорій “стать”, “гендер”, “ідентичність” – і пояснює зміст базових ролей чоловіка/жінки в сімейній ієрархії. Основною характеристикою функціонально-рольового устрою в межах дискурсу визначено взаємопов’язаність зазначених категорій та рядоположність: сім’я – шлюб – батьківство, що відповідають розумінню їх як суспільної норми взаємодії подружжя і членів сім’ї. На основі аналізу корпусу 118 прислів’їв виокремлено домінантні категорії сім’ї: мотив, функції, ролі, стосунки і цінності, що розглядаються як компоненти структури традиційної сім’ї. Зауважено, що вони мають інтерпретаційний потенціал для розуміння системи поглядів на організацію взаємин подружжя в межах дискурсу традиційної сім’ї. Процедура “насичення” даних виявила типові інтерпретативні правила сім’ї та шлюбу, відтворені в мотивах директивності диспозиції сімейності як абсолютних цінностей подружжя, дітності та батьківства, ієрархізації взаємодії чоловік – дружина – діти. Зроблено висновок, що диспозиція сімейності як матриця конфігурації культивованих суспільством практик забезпечувала реплікацію патернів поведінки з чинними імперативами: соціальні цінності (матеріальні, морально-етичні), статусність чоловіка/жінки, гетеронормативність взаємин, функціонально-рольова дихотомія. Виявлені компоненти структури є підґрунтям для теоретичного осмислення процесів трансформації практик шлюбно-сімейного партнерства і батьківства та підставою для вивчення суб’єктивних компонентів цих практик.
27
Мусхаріна, Ю. Ю., О. І. Холодний та Ю. О. Долинний. "ВПЛИВ СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ, МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (2021): 201–12. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-201-212.
Full textAbstract:
У статті представлено результати теоретико-прикладного дослідження особливостей впливу спортивної діяльності на формування моральної сфери студентів педагогічного університету: діагностовано рівень розуміння сутності категорії «моральності» та змісту моральних норм і професійно важливих для вчителя якостей особистості, визначено особливості ставлення досліджуваних до моральних норм, вивчено прояви моральності і дотримання морально-етичних правил у поведінці і вчинках, проаналізовано рівень сформованості моральної поведінки у студентів факультету фізичного виховання, майбутніх вчителів.
 Було встановлено, що результатом спортивної діяльності є не тільки фізична, технічна, тактична підготовленість і спортивний результат, але і зміни, що відбуваються у духовній, морально-етичній, аксіологічній сферах особистості. У студентів 1 групи, які активно займаються спортом, показники духовно-моральної вихованості значно вищі, ніж у респондентів 2 групи, які займаються фізкультурно-спортивною діяльністю лише в рамках навчальних занять, що проводяться за освітньою програмою. Також було виявлено, що ступінь реалізації конструктивності спілкування, саморозвитку, саморегуляції дій та емоцій вище у досліджуваних студентів 1 групи, які активно займаються різними видами спорту, регулярно відвідують групи спортивного самовдосконалення, беруть участь у змаганнях. Студенти 2 групи мають прагнення до розвитку морально-культурного потенціалу, але реалізація досягнення мети значно нижча бажаного.
 Отже, на основі аналізу емпіричних даних було визначено специфіку впливу спортивної діяльності на особистісний розвиток майбутнього вчителя, зокрема формування моральних якостей, визначено її суттєве значення у розвитку духовності і формуванні морально-етичної поведінки студентів, майбутніх педагогів, їх прагнення і поступу до самовдосконалення.
28
Бех, Іван. "ДУХОВНО-ГЛИБИННА МЕТОДИЧНА ЕВРИСТИКА У ТВОРЧОСТІ В. СУХОМЛИНСЬКОГО". New pedagogical thought 99, № 3 (2020): 3–6. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2019-99-3-3-6.
Full textAbstract:
У статті розкривається виховна інноватика В. Сухомлинського, яка насамперед обумовлена неповторним і незміряним за своєю глибиною його духовним світом. Він мав у своєму серці духовно-перетворювальний імпульс, що зігрівав і орієнтував у духовну далину кожну дитину. Тому В. Сухомлинського неможливо повторити, його можна лише наслідувати, наближатися, та й цього достатньо, щоб бути успішним не лише вченим, а й практиком. Йдеться про виховання власною особистістю як виховання своєю святістю. Це ж найвища міра і ступінь духовного перетворення дитини як вихованця. Наголошується, що виховання власною особистістю як духовно-перетворювальна дія має складну і нині ще незвідану психологічну будову. Центральною категорію у цьому плані, за В. Сухомлинським, виступає «мудрість». Саме в контексті цієї категорії він піднімається до філософсько-етичних вершин, щоб спуститися до глибин духовного перетворення особистості.
 
29
ДАНІЛОВА, Альона. "ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В КОНТЕКСТІ «ІНШОЛОГІЇ» – УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЗАКОРДОННИЙ НАУКОВИЙ КОНТЕКСТ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ КУЛЬТУРОЛОГІЯ), № 50 (24 травня 2025): 393–401. https://doi.org/10.35619/ucpmk.50.990.
Full textAbstract:
Досліджується феномен міжкультурної взаємодії в контексті іншології як сучасної філософсько-гуманітарної парадигми. Особливу увагу приділено аналізу українського та західного наукових підходів до осмислення «іншого», його ролі у формуванні культурної ідентичності, освітньої політики та суспільного діалогу. Зазначено, що в українському гуманітарному дискурсі поняття іншості активно розробляється в контексті пострадянських трансформацій, національного самовизначення та мультикультурності. Аналізуються праці вітчизняних дослідників (М. Поповича, В. Андрущенка, А. Єрмоленка, В. Суковатої), які інтерпретують Іншого як етичну та соціокультурну категорію, що відіграє ключову роль у гармонізації міжкультурного простору. Окрему увагу приділено впливу іншології на освітню політику: розглянуто західні моделі міжкультурної компетентності (зокрема моделі Д. ДіБенедетто, Д. Дірдорф), а також українські ініціативи з інтеграції принципів іншості у зміст освіти. Підкреслено, що гуманізація освітнього процесу на основі іншологічних підходів сприяє розвитку емпатії, толерантності та здатності до діалогу з представниками інших культур. Проведено порівняльний аналіз українського і західного контекстів іншології, виявлено спільні концептуальні орієнтири (етичне ставлення до Іншого, відкритість до різноманіття) та специфічні національні особливості. У висновках підкреслюється актуальність іншології як інструменту подолання культурних бар’єрів та засобу формування інклюзивного освітнього простору в умовах глобалізованого світу.
30
МАКАРОВ, Зоріслав. "ТРАНСФОРМАЦІЇ КАТЕГОРІЇ ПРИРОДИ НА ШЛЯХУ ГУМАНІСТИЧНОГО ПЕРЕУСВІДОМЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 46 (23 травня 2023): 111–35. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.46.7.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідити вихідний зміст і трансформації категорії природи, викликані ціннісними впливами в європейській філософії та екологічними запитами сьогодення, аби встановити історичні обставини протиставлення природничих і антропологічних аспектів загального розуміння природи, виявити актуальні напрями його філософської рефлексії, що мають перспективу логічного синтезу категоріальних опозицій, та висунути методологічні орієнтири для переусвідомлення теперішньої глобальної екологічної кризи. Методи дослідження. Основу методології складають системний, історичний та герменевтичний методи, необхідні для виявлення семантичної еволюції категорії природи і пов’язаного з нею сімейства понять. Аксіологічний підхід та компаративістський аналіз застосовано до категоріального змісту альтернатив сучасних екологічних програм та стратегій відношення людини і природи. Модельні побудови теоретичної аргументації та практичних перспектив розвитку виконано на матеріалі інвайронментальної етики, біологічної етики та концепцій постгуманізму. Наукова новизна. У філософських концепціях античності, середньовіччя, Відродження і Нового часу ставлення до природного начала корелює з внутрішньолюдськими відносинами в координатах цілісності і індивідуальності, органічності і конвенціальності, моральності і природності. Семантична еволюція категорії природи підпорядковується змістовним опозиціям індивідуальності природ і царства Природи, природної субстанції і природного субстрату, позалюдського і коеволюційного начал. Концентрація паліативних значень природи в новоєвропейській стратегії взаємин людини і природи, заснованій на ліберальній політичній свідомості, механістичній парадигмі та індустріалізмі, викликала до життя модель повної раціоналізації природи як об’єкта і керування природними процесами людиною як суб’єктом. Припинення її панування у другій половині ХХ ст. і реактуалізація альтернативних етичних та натурфілософських моделей пояснюється глобальною екологічною кризою, в якій збільшення прибутків завдяки науково-раціональній інтенсифікації природокористування перестало перекривати виснаження природних систем. Сучасне переосмислення відносин природи та людини у філософських, морально-правових та екологічних концепціях засновується на викритті дуалістичного редукціонізму в класичному змісті категорії природи. Перспективну основу загальних екологічних програм становлять моделі реляційної структури базових категорій природи, людської природи, життя, суб’єкта тощо в інвайронментальній та біологічній етиці. Висновки. Міжнародний рівень обговорення екологічної кризи викликає потребу переусвідомлення відношення людини і природи, що починається з виявлення їх взаємного впливу і переходить у перегляд фундаментальних визначень. В ролі онтологічної підстави цих змін можна розглядати викриття суб’єкт-об’єктної опозиції в ролі редукції традиційних значень категорій природи і людини. Деуніверсалізація людської природи і тлумачення позалюдської природи в термінах суб’єктності унеможливлюють суто сцієнтистський методологічний підхід до розв’язання глобальної екологічної кризи та інших проблем природокористування. Провідні інвайронментальна і біоетична моделі об’єднання цінностей людського і природного життя сприяють переосмисленню «нейтрального» стандарту природничо-наукового пізнання та внутрішньої структури усталених класичних категорій або висувають категоріальні неологізмі стосовно природи, нові дискурси та методологічні принципи її пізнання.
31
Мазурик, М. "Онтологічний вимір етичних категорій добра і зла". Вісник Національного університету "Львівська політехніка", № 661 (2010): 25–31.
Find full text
32
Drobovych, Anton. "Категорія «свобода» у творчості Альберта Ейнштейна". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (30 листопада 2018): 76–84. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2018.3-4.07.
Full textAbstract:
Матеріал являє собою короткий філософський коментар до першого перекладу на українську мову статті Альберта Ейнштейна «Свобода та наука». Актуальність публікації пов’язана з тим, що категорія «свобода», яку аналізує Ейнштейн, розглядається у світлі тих соціально-філософських проблем, які сьогодні стоять і перед українським суспільством – громадянська відповідальність в умовах війни, здатність плекати свободу і протистояти пропаганді, використання науки для підвищення якості життя людей та утвердження їх гідності. Мета полягає у ширшому залучені інтелектуальної спадщини Альберта Ейнштейна в український соціально-філософський та етичний дискурс.
33
ВЕРЕМЧУК, Ельдар. "МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТИМОЛОГІЧНОГО ВИМІРУ АНГЛОМОВНОЇ ЛІНГВОЕТИЧНОЇ СИСТЕМИ". Актуальні питання іноземної філології, № 19 (30 січня 2024): 8–13. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2023-19-2.
Full textAbstract:
Стаття входить до серії наукових праць автора, присвячених проблемі висвітлення внутрішньої форми базових англомовних лінгвоетичних категорій. Метою дослідження є висвітлення особливостей аналізу етимологічного виміру англомовної лінгвоетичної системи методом етимологічного профілювання. Об’єкт дослідження є англомовна лінгвоетична система, а предметом виступають особливості методики етимологічного профілювання. Англомовна лінгвоетична система визначається як фрагмент мовної картини світу, який категоризує та концептуалізує досвід міжособистісних відносин у морально-аксіологічній площині. Було доведено, що основу етимологічного профілювання складає траєкторно-орієнтирна кореляція, яка відображає шлях семантичної еволюції номінативних засобів мови й віддзеркалює «когнітивний шлях» процесів категоризації та концептуалізації дійсності, а також пояснює вибір конкретної мовної оболонки для окремих лінгвоетичних категорій. Кореляція траєктора та орієнтира в ономасіологічному сенсі полягає в тому, що одна або декілька когнітивних ознак цільового домену (траєктор), яким виступає етичний концепт, асоціативно співвідносяться із когнітивною ознакою / ознаками домену-джерела (орієнтиром). Етимологічний профіль включає в себе дві зони: безпосередню та розширену. Безпосередня зона представлена когнітивним змістом домену-емітера, тоді як розширена концептуальна база включає також когнітивний зміст більш схематичного етимологічного домену, відносно якого домен-емітер профілюється. Запропонована методика є дієвим інструментом для висвітлення етимологічних профілів англомовних лінгвоетичних категорій, оскільки вона дозволяє встановити особливості їх первинної категоризації та концептуалізації. Отримані результати можуть бути застосовані для характеризування змін, які відбуваються в об’єктивації етичних категорій і концептів у сучасній англомовній картині світу, включаючи їх окремі лінгвосоціокультурні відмінності.
34
Клічук, А. В. "Етичний аналіз справедливості як універсальної категорії міжіндивідних взаємин". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, вип. 100 (2010): 10–15.
Find full text
35
Клічук, А. В. "Етичний аналіз справедливості як універсальної категорії міжіндивідних взаємин". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, вип. 100 (2010): 10–15.
Find full text
36
Клічук, А. В. "Етичний аналіз справедливості як універсальної категорії міжіндивідних взаємин". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, вип. 100 (2010): 10–15.
Find full text
37
Ліпич, Л. Г., К. П. Мельник, С. М. Бортнік, Ю. Я. Візняк та М. А. Козоріз. "АУДИТОРСЬКА ПОЛІТИКА СУБ’ЄКТІВ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 2, № 43 (2022): 39–45. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3580.
Full textAbstract:
В статті ґрунтовно проаналізовано сучасне нормативно-правове регулювання аудиторської діяльності та виявлено напрямки його вдосконалення в частині внутрішнього забезпечення аудиторської діяльності, яке передбачає для аудиторських компаній можливість вибору підходів до управління якістю своїх послуг, політики ціноутворення, корпоративної етики тощо, що посилюється умовами сталого розвитку та процесами децентралізації влади й управління. Можливість вибору методів і процедур в бухгалтерському обліку призвело до появи поняття «облікова політика». Назрілим є застосування в теорії і практиці аудиту категорії «аудиторська політика». Така категорія для суб’єктів аудиторської діяльності обґрунтовується необхідністю комплексної систематизації в одному внутрішньому документі як опису підходів (розкриття політики) щодо особливостей управління якістю і ціноутворенням своїх послуг, так і розкриття свого суспільного позиціонування й відповідальності. Публічна аудиторська політика сприятиме формуванню в суспільстві (зокрема, на певних сільських територіях) позитивного іміджу цієї діяльності, її відповідності цілям сталого розвитку. Запропоновано широке використання в науці та практиці аудиту категорії «аудиторська політика суб’єкта аудиторської діяльності» та змодельовано основні положення (розділи) її змісту (місія, управління якістю, розвиток персоналу й гендерна рівність, корпоративна етика, партнерська відповідальність, ціноутворення й винагород персоналу, дорожня карта розвитку суспільної корисності, професійно-громадська активність). Застосування аудиторської політики як внутрішнього документу, що визначає ключові орієнтири і вибір підходів функціонування аудиторської компанії на певний період, формує стрижень її фінансової діяльності та слугує комплексним представленням компанії для зовнішніх партнерів.
38
Zavhorodnii, D. V. "ІНФОМЕДІЙНА ГРАМОТНІСТЬ ЯК ПЕДАГОГІЧНА КАТЕГОРІЯ". Scientific Notes of Lviv State University of Life Safety. Pedagogy and Psychology, № 2(4) (30 грудня 2024): 44–47. https://doi.org/10.32782/3041-1297/2024-2-7.
Full textAbstract:
У публікації визначено, що проблема формування інфомедійної грамотності здобувачів набуває сьогодні особливої актуальності. Це вимагає чіткого визначення поняття «інфомедійна грамотність». Науковці з цього питання висловлюють різні точки зору. Тому мета статті – на основі вивчення наукової літератури уточнити сутність поняття «інфомедійна грамотність» як педагогічної категорії. Як установлено на основі аналізу наукової літератури, під інфомедійною грамотністю різні вчені розуміють: результат засвоєння людиною навичок для ефективної й відповідальної роботи з медіа та іншими інформаційними системами, а також відповідних компетентностей (здатність отримати доступ та знайти відповідні медіа та інші джерела інформації; здатність правильно розуміти інформацію, зокрема медіа інформацію, щоб застосовувати її в повсякденному житті; здатність оцінювати достовірність, точність та об’єктивність інформації з різних джерел; здатність створювати та виробляти інформацію, зокрема медіа інформацію тощо); набір компетентностей, необхідних для усвідомленої й активної участі в життєдіяльності медійного суспільства; здатність особи правильно сприймати інформацію на основі прояву критичного мислення, створювати інформаційні продукти й медіапродукти з урахуванням динамічності подій у навколишньому світі тощо. Ураховуючи різні точки зору вчених щодо трактування поняття «інфомедійна грамотність», у представленій статті під зазначеним феноменом розуміємо особистісне утворення, що інтегрує в собі сукупність знань, навичок, установок, компетентностей, які дозволяють забезпечити ефективний доступ до потрібної інформації, її критичний аналіз, оцінку, інтерпретацію, створення використання та розповсюдження різних медійних продуктів на основі врахування етичних норм.
39
Пилипишин, П. Б. "ПРОБЛЕМА ІНДИВІДУАЛІЗМУ У ДОФІЛОСОФСЬКОМУ ПЕРІОДІ АНТИЧНОСТІ: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ПІДХІД". Знання європейського права, № 2 (27 жовтня 2020): 121–24. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.86.
Full textAbstract:
У статті досліджується дофілософський період Античності, який характеризувався чіткою детермінацією людської поведінки, адже вважалося, що людська істота не має власної долі, оскільки існує безособова сила -доля. Тому щастя чи нещастя, успіх чи поразка не залежать від етичної сторони її вчинків, адже її дії, бажання визначаються механічно, а сам індивід не є мислячою, діяльною істотою.
 Встановлено, що людина не була відокремлена у дофілософській традиції як «одинична» категорія, оскільки цілковито підпорядковувалася домінуванню категорії «загального», що характерно для космоцентричної парадигми.
 Акцентується увага на тому, що гомерівський епос здійснив своєрідну революцію у суспільній свідомості античних громадян, адже завдяки йому відбулося вивільнення індивідуальної свідомості з колективної. «Відкриття» індивіда відбувалося спершу у гомерівському епосі, однак це дало поштовх до усвідомлення свого «я» у філософії права і звичайній людині, а не лише гомерівському герою. В межах цієї інтерпретації склалося твердження початку справедливості, законності і полісного життя.
 Формулюється висновок про те, що в епосі можна віднайти філософсько-правові ідеї, які стали основою подальшого розвитку індивідуалізму. До них належать епічні герої, наділені особистісними рисами; герой може діяти з урахуванням власних інтересів, ставлячи перед собою власні цілі, тобто він здатний до самовизначення, в тому числі правового; усвідомлення зумовленості своєї долі надає герою можливість власного правового вибору; відокремлення категорії «одиничного» у структурі особистості; герой завжди мислиться в однині, що є підтвердженням його індивідуальності; правові вчинки людини індивідуально-мотивовані; ідея вольової участі у здійсненні свого призначення; героїзм - це драматичний шлях боротьби за самобутність.
40
Борзик, О. Б. "АСПЕКТНИЙ АНАЛІЗ ГЕНЕЗИ КАТЕГОРІЇ «ГАРМОНІЯ»". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (2020): 25–36. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-25-36.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аспектному аналізу ґенези категорії «гармонія». Установлено, що сучасне суспільство потребує професійних дій щодо окультурення, утвердження морально-ціннісних орієнтирів, сприяння самоусвідомленню того, що людина є гармонійною часточкою Всесвіту та відновлення гармонії у системі людина-людина-природа-суспільство. З’ясовано, що відповідно до специфіки певного напряму науки різні аспекти феномену «гармонія» безпосередньо чи опосередковано розкриваються філософією, психологією, етикою, естетикою та педагогікою. Аналіз наукової літератури засвідчив, що гармонія є філософською категорією, розуміння якої в кожному історичному часовому проміжку пов’язане з проблемами космології, гносеології, етики, базисом яких є естетичні ідеали та уявлення про особистість, суспільство та світобудову. Установлено, що вперше лексема «гармонія» зустрічається у міфології давніх греків. Доведено, що Античність сформувала раціоналістичну гармонію як пайдею, що відображає духовні, моральні, етичні й естетичні імплікації. Наголошено, що прихід епохи Нового часу надає естетичне пояснення явищу гармонії як прекрасного: результат зміни світогляду особистості, злиття внутрішнього світу в єдине гармонійне ціле шляхом вольової діяльності. З’ясовано, що у Новітньому часі розуміння гармонії набуває більш диференційного та структурованого вигляду, де простежуються не лише філософські, але й психологічні аспекти. Установлено, що наприкінці ХХ століття уявлення про гармонію піддається іронічному, деструктивному поштовху редукції, змінити які покликане ХІХ століття шляхом відновлення втрачених духовних, моральних істин. Доведено, що сучасні науковці розкривають поняття «гармонія» крізь призму благополуччя, краси та духовності.
41
Корчак, Наталія. "Доброчесність як інструмент розвитку правосвідомості публічних службовців в умовах реформування державної служби". Public administration aspects 11, № 4 (2023): 82–88. http://dx.doi.org/10.15421/152356.
Full textAbstract:
Автором здійснено аналіз доброчесності як інструменту розвитку правосвідомості публічних службовців в реформування державної служби, що визначає його норми поведінки і формує правомірну модель кар’єрного розвитку в системі професіоналізації державної служби. Здебільшого дослідження доброчесності проводиться науковцями у сфері юридичної науки. Однак сьогодні даний термін має різновекторний контекстний підхід у законодавстві і широковживаний в публічному управлінні та адмініструванні: як оціночна характеристика діяльності державного органу влади; як вимога до конкурсу та кандидата-учасника конкурсу; як критерій відповідності посаді на державній службі; як превентивний засіб у боротьбі з корупцією через запровадження декларації доброчесності державних та публічних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; як перевірка на доброчесність; як сукупність етичних принципів та визначених законом правил на державній службі чи службі в органах місцевого самоврядування; як інструмент розвитку правової свідомості та правової культури публічних службовців. Автор робить висновок про юридизацію доброчесності як етичної категорії (тобто закріплення морального обов’язку як юридичний) в позитивний юридичний обов’язок публічних службовців в органах влади. 
 З цією метою автор статті застосовує такі методи як аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, конкретизація, узагальнення.
 Розв’язання проблеми розвитку правосвідомості публічних службовців автор вбачає через принцип доброчесності, законодавчо встановлених етичних регуляторів поведінки та стандартів моральних цінностей ЄС, зростання ролі двох інституцій – Національного агентства з питань запобігання корупції та Національного агентства України з питань державної служби в інституалізації стандартів доброчесності.
42
Хомич, Іванна. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ОСОБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ РІЗНИМ СОЦІОМЕТРИЧНИМ СТАТУСОМ У КЛАСІ". Психологія: реальність і перспективи, № 15 (2 січня 2021): 155–61. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i15.198.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню особливостей прояву моральних характеристик молодших школярів в залежності від соціометричного статусу в класі з урахуванням наукових підходів до вказаної проблеми. В ході експериментального дослідження підтвердилася гіпотеза про ймовірний вплив означеної групуючої змінної (соціометричного статусу в класі) на рівень вираженості інтегральних особистісних факторів молодших школярів, а саме факторів «морально-ціннісного відношення» та «ціннісного відношення до справ, обов’язків та інших людей». Вказані фактори найвищих середніх значень досягають у категорії молодших школярів з високим соціометричним статусом в класі («зірки»), демонструючи пік найнижчих середніх значень у категорії досліджуваних з низьким соціометричним статусом в класі («ізольовані»). Це означає, що значення усіх психологічних шкал, що структурно і змістовно визначають специфіку даних інтегральних особистісних факторів, лінійно зростають від категорії досліджуваних з найнижчим соціометричним статусом в класі до категорії досліджуваних з найвищим соціометричним статусом, що свідчить про зорієнтованість представників з найвищим соціометричним статусом у класі на морально-етичні цінності у поведінці.
43
Смолінська, О. Є. "Категорія мотиваційної культури в університетській педагогічній освіті: проблема означення та етичної дієвості". Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія, № 2 (2012): 9–16.
Find full text
44
ШОВКУН, Юрій. "СУТНІСТЬ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЗА ПОРУШЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ ПРАВОВИХ ОБМЕЖЕНЬ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки, № 5(68) (30 грудня 2023): 65–70. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2023.5.11.
Full textAbstract:
У статті визначено такі ознаки юридичної відповідальності публічних службовців, які розкивають її зміст: вона регламентована нормами чинних законів і підзаконних нормативно-правових актів; підставою настання юридичної відповідальності є вчинення публічним службовцем правопорушення, яке передбачає невиконання чи неналежне виконання особою своїх службових обов’язків; результатом притягнення особи до юридичної відповідальності є певні наслідки організаційного, особистого та/або матеріального характеру. В свою чергу вказані вище ознаки дозволили детально проаналізувати процедуру дисциплінарної відповідальності публічних службовців за порушення встановлених правових обмежень і виокремити низку істотних ознак: 1) дисциплінарна відповідальність настає за вчинення дисциплінарного проступку, зокрема порушення загальновизнаних етичних норм поведінки та спеціальних обмежень, передбачених в профільних законах і підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють етичні правила поведінки окремих категорій публічних службовців; 2) порядок притягнення публічного службовця до дисциплінарної відповідальності на загальному рівні закріплено нормами трудового права, але більш детально регулюється нормами адміністративного права; 3) притягнення особи до дисциплінарної відповідальності неможливе без проведення службового розслідування чи службової перевірки; 4) таке службове розслідування (перевірка), частіше за все здійснюється колегіальним органом – спеціальною комісією; 5) безпосереднє рішення приймається керівником органу, де працює публічний службовець; 6) до публічного службовця можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень: догана, зауваження, звільнення, пониження в посаді, пониження в спеціальному званні на один ступінь; попередження, попередження про неповну службову відповідність, сувора догана.
45
Колосова, С. В., та Ю. В. Сирова. "ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ В МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, № 3 (2020): 158–67. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-158-167.
Full textAbstract:
У статті висвітлено окремі аспекти формування духовної культури майбутніх вихователів як складової частини іміджу педагога. Розкрито основні компоненти професійного іміджу педагога: природні якості (комунікабельність, емпатійність, рефлексійність, красномовність); якості, сформовані внаслідок виховання та навчання (морально-етичні уявлення, психологічне здоров’я, комунікаційні навички, духовна культура); життєвий і професійний досвід. Встановлено, що імідж вихователя в наукових дослідженнях розглядають у контексті проблем формування індивідуального стилю педагога і визначено як якісну характеристику особистості, яка сприяє прояву її внутрішніх установок, особистісних і професійних якостей, життєвих позицій, духовної культури. Здійснено аналіз різних поглядів на проблему формування духовності особистості. З’ясовано, що духовна культура залежить від психологічних особливостей особистості, її моральних цінностей, пов’язана з оціночними категоріями та з загальною культурою. Узагальнено основні ціннісні орієнтири формування духовної культури майбутніх фахівців дошкільного профілю: гуманістичні цінності (толерантність, емпатія, альтруїзм, перцепція); моральні цінності (совість, гідність, чесність, повага, правдивість, справедливість); професійні цінності (працелюбність, відповідальність, професійні знання та навички, педагогічний такт, професійна етика); самоосвітні цінності (рефлексія, прагнення до пізнання світу, себе, сенсу та призначення свого життя). Встановлено, що цілеспрямована робота по формуванню ціннісних орієнтирів в процесі фахової підготовки сприяє розвитку професійно-особистісної компетентності майбутніх педагогів дошкільного профілю.
46
Воскобойнікова-Гузєва, Олена Вікторівна, та Наталія Миколаївна Терещенко. "ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ У СТРАТЕГІЧНОМУ РОЗВИТКУ БІБЛІОТЕК ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Питання культурології, № 38 (29 жовтня 2021): 39–53. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245578.
Full textAbstract:
Мета статті — проаналізувати цінності, які покладено в основу побудови стратегічного розвитку шести європейських університетських бібліотек — Національного університету «Києво-Могилянська академія», Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київського університету імені Бориса Грінченка, Вільнюського університету, Варшавського університету та Ягеллонського університету. У дослідженні використано методи системного і контент-аналізу. Зазначено, що цінності університетських бібліотек корелюються із базовими складниками корпоративної культури і можуть класифікуватися у певних категоріях, зокрема як етичні цінності, соціально-економічні цінності, комунікативні цінності тощо. Серед цінностей, які сповідують сучасні університетські бібліотеки виділено такі: відкритість, доступність, повнота, інновації, науковість, професіоналізм, партнерство, відповідальність, традиції. Для порівняльного аналізу використано також результати британського науково-дослідного проєкту, спрямованого на визначення та відображення цінностей університетської бібліотеки у ХХІ ст. Наукова новизна. Вперше проаналізовано ціннісні орієнтири європейських бібліотек з позицій системного аналізу документів, що визначають їхній стратегічний розвиток та кореляцію із категоріями корпоративної культури закладів вищої освіти, засадничими принципами академічної доброчесності. Висновки. Особливу увагу приділено імплементації п’яти засадничих цінностей академічної доброчесності: чесності, довіри, справедливості, поваги та відповідальності у цінності стратегічного розвитку університетів. Визначено, що «відкритість» є базовою цінністю як для українських бібліотек, так і для закордонних. Значними для більшості бібліотек є такі цінності, як «партнерство», «інновації», «відповідальність». Відмінними ознаками є те, що бібліотеки українських університетів як цінність визначають «сервісність», а закордонні — «традиції».
47
Шестопалова, Тетяна Павлівна. "Шевченкознавчі студії Юрія Лавріненка". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 2 (14 лютого 2013): 168–83. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v2i0.2293.
Full textAbstract:
Статтю присвячено маловідомій шевченкознавчій проблематиці письменницького доробку Ю. Лавріненка, у якому категорію любові й кордоцентризм трактується як творчий, морально-етичний, структурно-семіотичний центр поезії й цілого життя Т.Шевченка.
48
СОБКО, О. В. "МЕТОД НЕЙРОМЕРЕЖЕВОГО ФОРМУВАННЯ РЕПРЕЗЕНТАТИВНИХ НЕДИСКРИМІНАЦІЙНИХ ТЕКСТОВИХ ДАТАСЕТІВ ЗГІДНО FATE-ПРИНЦИПУ СПРАВЕДЛИВОСТІ". Вісник Херсонського національного технічного університету, № 4(91) (30 грудня 2024): 342–48. https://doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2024.4.45.
Full textAbstract:
У статті запропоновано метод нейромережевого формування репрезентативних недискримінаційних текстових датасетів згідно FATE-принципу справедливості. Запропонований метод акцентує увагу на створенні збалансованих датасетів, які точно відображають демографічні групи, враховуючи етичні аспекти, такі як гендер, вік, релігія та етнічність. Метод полягає в ідентифікації та коригуванні дисбалансів у датасеті шляхом розв'язання оптимізаційної задачі, що обирає дані для видалення або аугментації таким чином, щоб кінцевий датасет залишався репрезентативним і неупередженим. Для оцінки ефективності цього підходу було розроблено програмне забезпечення, яке використовує моделі машинного навчання, зокрема SVM для класифікації за віковим аспектом, LSTM для гендерної класифікації та BERT для релігійної класифікації, всі з яких показали високі статистичні результати. Результати застосування цього методу показують, що після формування датасет став більш репрезентативним з точки зору справедливості за віковим та гендерним аспектами, з мінімальними відхиленнями (від 0.00% до 0.04%) від ідеального репрезентативного розподілу. Ці результати демонструють, що запропонований метод здатний ефективно аналізувати та формувати датасети, забезпечуючи їх відповідність стандартам справедливості за різними етичними категоріями. Крім того, цей підхід сприяє досягненню Цілей сталого розвитку, зокрема Цілі № 5 (гендерна рівність), Цілі № 10 (скорочення нерівності) та Цілі № 11 (сталий розвиток міст і громад). Забезпечення того, щоб датасети відображали різноманітне і інклюзивне представлення соціальних груп, сприяє створенню етичних та справедливих систем штучного інтелекту, що допомагає зменшити упередженість та дискримінацію в процесах прийняття рішень.
49
ФЕДУРКО, Марія, та Ірина ПАТЕН. "МОВНА КАТЕГОРИЗАЦІЯ РУХУ У ВОДНОМУ ПРОСТОРІ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ)". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 60 (12 березня 2025): 151–58. https://doi.org/10.24919/2522-4565.2024.60.17.
Full textAbstract:
Анотація. У статті розглянуто особливості фразеологічної репрезентації філософської категорії руху; доведено, що рух є невід’ємною характеристикою матерії, без якої неможливо пояснити будь-які зміни; аргументовано, що категорія руху є центральною для людини, оскільки її діяльність у просторі та часі неможлива без руху; підкреслено, що важливість води для життя людини усвідомлювано здавна й це підтверджено міфологічними уявленнями різних культур; виділено фразеологізми з ключовими дієсловами, які позначають рух у водному просторі. Мета статті – контрастивний розгляд ідіом із компонентом на позначення руху у водному просторі в неблизькоспоріднених мовно-культурних системах (українській та англійській). Її актуальність вмотивована кількома чинниками: 1) вимогою врахування в лінгвістичному аналізі здобутків інших наук (психології, філософії, етнології, культурології тощо), що уможливлює розгляд мови як втілення культури, її частину, автора, продукт та основу; 2) потребою вивчення особливостей мовної категоризації руху в водному просторі засобами фразеології; 3) потребою компаративного розгляду змісту, структури, особливостей функціювання цих одиниць у різних лінгвокультурних просторах, зокрема у мовах слов’янської та германської класифікаційних груп. У статті фразеотемантичну групу «Рух у водному просторі» розглянуто як складник фразеотематичного поля «Рух», побудовану навколо концепту РУХ, та проаналізовано її складники – фразеосемантичні поля «активний рух» і «пасивний рух». Доведено, що ідеографічне представлення фразеологічних одиниць дає змогу виявити своєрідну таксономію семантичних груп фразем, їхні парадигматичні й синтагматичні відношення, їхню якісну й кількісну типологічну структуру, пов’язаність семантики руху з мотивацією рис характеру людини; з’ясовано, що більшість фразем зі значенням руху водою має видозмінену семантику, трансформовану з власне фізичного руху в рух об’єкта в соціумі, його активну / пасивну діяльність, у міжособистісні стосунки, у деякі морально-етичні та інші прагматичні характеристики й оцінки. Перспективу подальших розвідок становить дослідження руху тварин водного простору у слов’янських та романських мовах.
50
Osyodlo, G. V., L. V. Kominko та A. V. Vovkodav. "Розроблення концепції етичного кодексу використання штучного інтелекту у військово-медичній освіті: підхід Української військово-медичної академії". Ukrainian Journal of Military Medicine 6, № 2 (2025): 14–23. https://doi.org/10.46847/ujmm.2025.2(6)-014.
Full textAbstract:
Вступ. В наші дні неможливо уявити свою повсякденну діяльність без знань основ штучного інтелекту (ШІ) для правильного користування такими урядовими системами як «Дія», пошуковими програмами, online-перекладачами (Google Translete). Поява ChatGPT, Bard, Midjourney, DALL·E, Copilot з україномовною підтримкою інтерфейсів призвели до активного використання ШІ в освіті, бізнесі, програмуванні. Світовий досвід вказує на те, що інтеграція ШІ в освітні, медичні та військові практики супроводжується низкою етичних викликів, серед яких захист приватності, забезпечення справедливості алгоритмів, прозорість процесів прийняття рішень і розподіл відповідальності. Особливої актуальності ці питання набувають у військово-медичній освіті, де перетинаються вимоги медичної, академічної та військової етики. В Україні на сьогоднішній день поки немає чіткого юридичного врегулювання щодо правил користування ШІ в галузі науки, тому перед нами і постало питання про розробку позицій етичного кодексу та регламенту по використанню ШІ в навчальній програмі нашого вищого навчального закладу з урахуванням аналізу міжнародного досвіду (ЮНЕСКО, ВООЗ, ОЕСР, Європейського Союзу) використання ШІ в медицині, освіті та військові справі. Мета: розроблення концепції етичного кодексу використання ШІ у військово-медичній освіті на прикладі Української військово-медичної академії (УВМА) з урахуванням інтеграції міжнародних етичних стандартів, принципів медичної, академічної та військової етики та особливостей підготовки військових медичних кадрів в умовах цифрової трансформації освіти і медицини. Матеріали та методи: Проведено теоретичний та порівняльний аналіз, концептуальне моделювання та логічне узагальнення досвіду використання ШІ у військово-медичній освіті США, Канади, Німеччини, Франції та Великобританії. Глибина дослідження – досвід застосування ШІ в закордонних навчальних закладах за 5 останніх років та вивчення типових проблем при його застосуванні. Основу дослідження становить міждисциплінарний підхід, який інтегрує принципи педагогіки, медичної та військової етики, а також теорії ШІ з врахуванням міжнародних та національних нормативно-правових актів, наукової літератури, рекомендацій ЮНЕСКО, ВООЗ, ОЕСР, Європейської Комісії щодо етичного регулювання використання ШІ в освіті, медицині та військовій сфері. Результати: На основі аналізу наукової літератури нами сформовано концепцію етичного кодексу використання ШІ у військово-медичній освіті УВМА, що містить глосарій термінів, систему етичних принципів, конкретизовані етичні норми та поведінкові вимоги для різних категорій користувачів (викладачів, слухачів, адміністрації), а також механізми впровадження та моніторингу дотримання кодексу, практичної реалізації і перспектив подальшого використання ШІ з можливістю проведення цільового навчання персоналу та слухачів та пілотного впровадження кодексу у вибраних навчальних дисциплінах. Висновки: Нами розроблено проєкт концепції етичного кодексу використання ШІ у військово-медичній освіті на прикладі УВМА та запропоновано цілісну модель етичного регулювання застосування ШІ, що інтегрує принципи медичної етики, академічної доброчесності та військової моралі в єдину концептуальну рамку; виокремлено базові етичні вимоги до використання ШІ в освіті й медицині та зроблена спроба адаптації їх до потреб військово-медичної підготовки. Розроблена концепція сприяє підвищенню якості освітнього процесу, зміцненню академічної доброчесності, безпечному впровадженню інноваційних технологій, захисту прав слухачів і пацієнтів, а також гармонізації цифрової трансформації освіти з військовими стандартами і міжнародними етичними вимогами. Результати роботи можуть бути використані для впровадження етичного регулювання ШІ в інших військових освітніх закладах України та стати основою для подальшого розвитку національної політики етики ШІ у сфері вищої та післядипломної освіти.