Journal articles on the topic 'Життєвий цикл технології'

У роботі звернено увагу на те, що на зносостійкість деталей впливають умови їх роботи та параметри матеріалу, такі як твердість і мікроструктура, а також параметри якості їх поверхневих шарів, якими, завдяки існуючої гамми технологічних методів можна управляти. Дійсний термін роботи обладнання залежить від несучої здатності поверхневого шару деталей, яка визначається його якістю. Доведено, що роботи, які пов’язують параметри основного матеріалу деталі та параметри якості їх поверхневих шарів з стійкістю проти зносу актуальні та своєчасні. Метою роботи є підвищення надійності і довговічності деталей машин, працюючих в умовах гідроабразивного зношування, шляхом розробки системного підходу до вибору технологій управління параметрами якості поверхневих шарів їх деталей. Методологія спрямованого вибору технології підвищення якості поверхневих шарів виробів охоплює весь його життєвий цикл, що включає: матеріал виробу та його елементів, технологію виготовлення виробу та його елементів, технологію ремонту та відновлення працездатності та ін. Всі вони розглядаються через спеціальні методи спрямованого вибору про який згадувалося вище. При цьому необхідно враховувати вплив методів, що обираються один на одного, що в кінцевому підсумку буде позначатися на якості виробу. У цій інтерпретації і простежується сам метод системного аналізу. Авторами на підставі теоретичних досліджень удосконалена взаємозалежність інформаційної сфери, яка складається з науково-технічної підготовки виробництва: конструкторської, технологічної, організаційної та науково дослідної роботи та матеріальної сфери, що включає: виробництво, експлуатацію, ремонт та утилізацію. Також розроблено систему спрямованого вибору екологічно безпечної технології управління параметрами якості поверхневих шарів деталей машин, що працюють в умовах гідроабразивного зношування. Відмічено, що при необхідності вирішення оптимізаційних завдань, пов’язаних з вибором екологічно безпечної технології управління параметрами якості поверхневих шарів деталей машин, що працюють в умовах гідроабразивного зношування, значно зростає роль інформаційної сфери, яка складається з результатів пізнання, що виражаються в законах, теоріях, наукових гіпотезах. Завдяки інформаційній сфері створюються і набувають відносної самостійності такі форми та засоби, як ідея, проблема, гіпотеза, концепція, закон, теорія.

Актуальність: необхідність оновлення сучасної системи професійної освіти та запровадження, у зв’язку з цим, дуальної форми навчання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти актуалізують розвиток у них соціального партнерства. Це зумовлює пошук інноваційних підходів, методів, технологій і механізмів забезпечення даного процесу.
 Мета: розгляд суті та структури технології розвитку соціального партнерства в закладах професійної (професійно-технічної) освіти в умовах дуальної форми навчання, змісту її етапів для успішного й ефективного її використання.
 Методи: теоретичні (індукція, дедукція, синтез та узагальнення; моделювання); емпіричні (праксиметричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду, робочих планів, програм підготовки майбутніх кваліфікованих робітників та результатів їхньої діяльності); опитувально-діагностичні (бесіда, інтерв’ювання).
 Результати: розроблено технологію розвитку соціального партнерства в закладах професійної (професійно-технічної) освіти в умовах дуальної форми навчання, що є сукупністю поетапно здійснюваних заходів, процедур, методів, котра забезпечує ефективну взаємодію закладів професійної (професійно-технічної) освіти із органами виконавчої влади, об’єднаннями роботодавців, профспілок, підприємствами різних форм власності й підпорядкування, установами служби зайнятості та дає можливість максимально узгодити їхні спільні інтереси. Вона містить структурні складники (концептуально-цільовий, змістово-технологічний та мотиваційно-результативний) та реалізується в чотири етапи (стратегічно-планувальний, організаційно-виконавчий, контрольно-координуючий та мотиваційно-стимулюючий).
 Висновки: визначені структурні складники запропонованої технології уможливлюють її життєвий цикл та подальше перетворення. Її ефективне запровадження у закладах професійної (професійно-технічної) освіти сприятиме взаємовигідній продуктивній діяльності суб’єктів системи соціального партнерства, спрямованої на ефективний розвиток професійної освіти, а саме: зміцненню зв’язків між закладами відповідного профілю та соціальними групами цієї професійної спільноти; гнучкості їхнього освітнього процесу та його швидкому реагуванню на вимоги роботодавців; спрощеній адаптації випускників закладів до умов виробництва.

Метою роботи є проєктування та розроблення програмної системи для центру вивчення іноземних мов на базі Java-технологій. При розробці програмної системи було використано методологію об’єктно-орієнтованого програмування, технології JavaServer Faces Technology, JDBC API, Java Naming and Directory Interface та Java Persistence API. Проведено аналіз основних тенденцій розвитку програмних систем для центру вивчення іноземних мов на базі Java-технологій. Визначено основні функціональні можливості та принципи роботи таких систем. Виявлено сучасні тенденції побудови, розвитку та застосування таких систем. Вирішено актуальне науково-практичне завдання, що полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні підходів та принципів побудови програмних систем для центру вивчення іноземних мов на базі Java-технологій. Практична значимість роботи полягає в можливості застосування теоретико-методологічних підходів і висновків, отриманих в межах роботи для розробки та впровадження програмної системи для центру вивчення іноземних мов на базі Java-технологій. В роботі сформульовано основний і додатковий функції програмної системи, наведено ролі користувачів, що передбачені у програмній системі: адміністратор програмної системи, фахівець з маркетингу та рекламі центру вивчення іноземних мов, методист напрямку, фахівець з викладання курсу (викладач), зареєстрований користувач, відвідувач, побудовано моделі варіантів використання для ролей, що передбачені у програмній системі. Також в роботі розроблено БД програмної системи, описано використання шаблону MVC, наведено життєвий цикл програми JSF, описано методи створення керованого компонента JSF, описано анотації, що встановлюють область, до якої буде розміщено керований компонент, розроблено структуру проєкту в IDE NetBeans, наведено методи керованого bean-компонента.

<strong>Мета.</strong>&nbsp;Основна мета роботи &ndash; огляд інноваційних технологій для підвищення безпеки на перетині залізничних колій з автомобільними дорогами. Об&rsquo;єктом дослідження є процеси функціонування &ndash; залізничних переїздів за різної інтенсивності і параметрів руху транспорту, що вимагають вирішення досить широкого кола завдань теоретичного, практичного й організаційного плану.&nbsp;<strong>Методика.</strong>&nbsp;Дослідження ґрунтується на теорії математичного моделювання та чисельних методах розрахунків на ЕОМ. Предметом дослідження є показники, що дозволяють оцінити стан безпеки після проведеної модернізації чи нових проєктних рішень.&nbsp;<strong>Результати.</strong>&nbsp;Запропоновано модель удосконаленого методу підсумкового коефіцієнта, що дозволяє прогнозувати зміни у вихідних даних та отримувати різні значення підсумкового коефіцієнта, а отже, планувати заходи з упровадження інноваційних технологій, що підвищують безпеку руху на переїздах. Закриття залізничних переїздів або перехід на дворівневий перетин залізниці й автодороги (шляхопроводи) &ndash; це єдиний спосіб повністю усунути ризик. Однак практично неможливо негайно закрити всі залізничні переїзди. Крім фінансових та практичних обмежень, зручність користувача все ще має бути ключовим фактором. Використовуючи методи ієрархій, мозкового штурму та інші, можна визначати надійний набір показників для оцінки й забезпечення загальної безпеки пасажирів і транспорту, пов&rsquo;язаних з усіма аспектами проєктування, будівництва, обслуговування та експлуатації залізничної мережі. Упровадження інноваційних технологій під час модернізації наявних переїздів є важливим кроком на шляху до організації швидкісного руху поїздів. Ці технології дозволять підвищити рівень безпеки руху на залізничних переїздах і захистити життя людей.&nbsp;<strong>Наукова новизна.</strong>&nbsp;Вирішено науково-прикладну задачу щодо впровадження інноваційних технологій під час модернізації наявних переїздів для організації швидкісного руху поїздів.&nbsp;<strong>Практична значимість.</strong> Реалізація обґрунтованої технології модернізації наявних переїздів забезпечить значне підвищення безпеки руху транспорту і пропускної спроможності.

Метою роботи є застосування системного підходу як методології побудови інформаційно-комунікаційних технологій у базисах системних властивостей, системних ресурсів та структурах життєвих циклів інформаційних технологій. В статті розглянуто реалізацію системного підходу до управління життєвим циклом інформаційно-комунікаційної технології яка містить у собі два основних етапи: етап зовнішній й етап внутрішній. Життєвий цикл інформаційно-комунікаційної технології розглядається як цільова структура етапів перетворення інформаційно-комунікаційної технології. Подано види забезпечень інформаційно-комунікаційної технології з урахуванням багатоаспектності задач, що вирішуються в умовах її функціонування. Висновок. Даний підхід при більш детальному дослідженні в подальшому дасть можливість підвищити ефективність розробки всіх видів забезпечення для ефективності управління життєвим циклом інформаційно-комунікаційної технології з урахуванням багатоаспектності вирішуваних задач в умовах функціонування

В роботі розглянуті основні тенденції сучасної світової економіки, визначено, що суспільство сьогодні стикається з численними викликами, зокрема, зростанням попиту на природні ресурси, глобальним потеплінням та проблемами з відходами. У цьому контексті трансформаційні зміни, що відбуваються в економічній, соціальній та екологічній сферах, стають ключовими факторами для розробки нових підходів до управління ресурсами. Одним із найбільш перспективних напрямів є циркулярна економіка, яка прагне зменшити вплив на навколишнє середовище шляхом оптимізації використання ресурсів і зменшення відходів. Метою представленої роботи є визначення та обґрунтування нового вектору розвитку циркулярної економіки в умовах трансформаційних змін. Методи представлені в робота: метод аналізу, метод порівняння, метод синтезу, логічний метод, методи дедукції та індукції, експертний метод, метод моделювання, графічний метод. В ході дослідження доведено, що циркулярна економіка є не лише новою економічною парадигмою, а й стратегічним рішенням, яке дозволяє максимально ефективно використовувати природні ресурси, продовжувати життєвий цикл продуктів і впроваджувати інноваційні технології для їх переробки та повторного використання. Трансформаційні зміни, що супроводжують цю парадигму, відбуваються внаслідок нових технологічних розробок, змін у споживацькій поведінці та державної політики, спрямованої на сталий розвиток. Таким чином, дослідження трансформаційних змін як нового вектора розвитку циркулярної економіки є надзвичайно актуальним. Це дослідження дозволяє зрозуміти, як інновації, технології та нові моделі бізнесу можуть сприяти створенню стійкої економічної системи, що базується на принципах збереження ресурсів та екологічної відповідальності. У рамках цього дослідження ми розглянемо основні аспекти трансформаційних змін і їхній вплив на розвиток циркулярної економіки, а також практичні кроки для їх реалізації на різних рівнях.

Сучасні процеси продукування знань й боротьби за владу в усьому світі пов’язують їжу та цифрову культуру, даючи підстави культурологам звернути увагу на відмінності, паралелі та збіги між їжею та цифровими продуктами.Культурологічний аналіз цифрової культури харчування здійснюється зокрема і з метою виявити її вплив на повсякденне життя. Стверджується, що культура харчування в цифрову епоху фокусується на питаннях влади та нерівності, і це відображається на буденній політиці «цифрового» харчування з відповідними соціальними, економічними та етичними наслідками. Стаття висвітлює ключові питання, знайомить із концепціями та теоретичними дебатами, які є рушійною силою цього дослідження. Крім того, розглянуто вплив COVID-19 на культуру харчування, який оголив, а в деяких випадках навіть посилив існуючу нерівність щодо доступності, соціальності та економіки їжі.Дійсно, неможливо переоцінити екзистенціальну близькість між їжею та цифровою культурою. Цифрові технології сьогодні суттєво впливають на весь життєвий цикл харчових продуктів, від виробництва до споживання, репрезентації та всього між ними. Від роботів, безпілотників та інструментів штучного інтелекту, які допомагають фермерам стежити за станом посівів і здоров’ям худоби. Розглядається проблематика гастрономічних смаків, кулінарного авторитету, тілесного вдосконалення, повсякденних інтеракцій громадськості з їжею та її споживанням крізь призму феміністичного дискурсу та критики неоліберальної капіталістичної культурної політики.

У процесі дослідження використано загальнонаукові і спеціальні методи, зокрема: діалектичний, системного аналізу для дослідження сучасних тенденцій інноваційного розвитку, цифровізації та діджиталізації; абстрактно-логічний – для визначення особливостей трансформації антикризового менеджменту підприємств; графічний – для формування концептуальних засад антикризового менеджменту інноваційного розвитку агропромислових підприємств в умовах цифровізації та діджиталізації. Визначено концептуальні засади трансформації антикризового менеджменту інноваційного розвитку агропромислових підприємств в умовах цифровізації економіки та діджиталізації, які включають менеджмент забезпечення інтеграції зі стейкхолдерами для створення загальної цінності; можливі інноваційні зміни технологій, процесів, продуктів, організаційно-управлінські, які відбуваються на тлі діджитал-середовища; переорієнтацію стратегії у бік зміщення акцентів із прибутку на розширення можливостей задоволення споживачів; зміну парадигми організаційної культури на основі поглиблення кооперації та інтегрування і переходу на гнучке управління, на інноваційні бізнес-моделі, яка трансформує інновації в економічні вигоди для підприємства та високу споживчу цінність для клієнтів; механізми забезпечення та інноваційні методи управління, зміни функціоналу системи управління, використання інноваційного інструментарію на засадах діджитал-трансформації, інформаційних технологій, цифровізації і віртуалізації бізнесу; пошук і своєчасне отримання інформації для забезпечення ефективності процесу прийняття управлінських рішень щодо превентивних заходів адаптації підприємства під нові умови. Розроблено концептуальні засади трансформації антикризового менеджменту інноваційного розвитку агропромислових підприємств в умовах цифровізації та діджиталізації на основі узагальнення наукових підходів до адаптації до мінливих ситуацій і ринкових умов за рахунок балансування на межі порядку і хаосу з урахуванням дизрапторів, трендів, необхідності постійного оновлення бізнес-моделі, що поєднує індивідуальний творчий внесок, спільну роботу, результат, його корегування і контроль із подальшим розширеним відтворенням. Отримані результати дослідження можуть бути використані для визначення потенційних можливостей довгострокових тенденцій, які допоможуть вирости бізнесу, що потрібно врахувати для ефективної роботи та будувати довгострокові плани, спрямовані на зростання свідомості бізнесу, а тому зростає запит на відповідальність, прозоре співробітництво та інвестиції, механізми віддаленої роботи та врахування досвіду співробітників і ролі офісів, розвиток кооперації та інтеграції, вираховування ESG-факторів у бізнес-стратегії, трансформації системи управління підприємством із традиційної бізнес-моделі, життєвий цикл якої постійно скорочується через високу конкуренцію, на інноваційну, яка трансформує інноваційні технології в економічні результати підприємства.

Формуванню гельмінтофауни сприяє циркуляція і збереженість інвазійного початку в зовнішньому середовищі. Природно-кліматичні умови Північної частини України мають сприйнятливі умови для розвитку паразитів сільськогосподарських тварин. Широке розповсюдження паразитів як серед тварин, так і людей сприяє обсіменінню навколишнього середовища інвазійними елементами, що в свою чергу утворюють умови для інтенсивного перезараження поголів’я. Еколого-паразитологічна оцінка водоймищ, пасовищ, вигульних площадок, стійл щодо утримання тварин та інших об’єктів навколишнього середовища має важливу роль в циркуляції збудників гельмінтозних інвазій. В наукових роботах фрагментарно висвітлюється напрямок досліджень як нематодозної, так і трематодозної інвазії. Сучасні технології ведення господарства обумовлюють значні зміни екологічного середовища для мешкання збудників. Вони надають можливість розірвати життєвий цикл розвитку гельмінтів та спрямувати дії на оздоровлення господарств від інвазії. Окрім традиційних біологічних методів боротьби, необхідно застосовувати традиційні, з використанням ефективних препаратів, які рекомендовані в практичній діяльності. Вивчення гельмінтофауни шлунково-кишкового тракту тварин здійснювали в господарствах, розташованих в поліській зоні. Експертизою лабораторних досліджень мали підтвердження на рівень зараженості тварин гельмінтами, що випасалися протягом одного та більше пасовищних сезонів. Встановлювали інвазованість в шлунково-кишковому тракті великої рогатої худоби, тварини різних вікових груп мають неоднакову зараженість збудниками. Максимальний відсоток припадає на Trichostrongylus від 21,3% до 37,9%, Oesophagostomum від 8,6% до 13,7% і Capillaria від 5,8% до 13,1%. Контамінація поголів’я великої рогатої худоби залежить від пори року, що пов’язано з розвитком статевозрілих форм паразитів. Визначається, що заходи боротьби та профілактики розповсюдженості збудників стають невід’ємним ланцюгом. Перспективою подальших досліджень у цьому напрямку є розробка науково обґрунтованих біолого-екологічних методів боротьби з гельмінтами шлунково-кишкового тракту великої рогатої худоби в умовах північної частини України, з урахуванням вивченості факторів, що зумовлюють формування гельмінтофауни.

Представлена робота відображає актуальне питання економічної науки сьогодення, що стосується розвитку циркулярних бізнес-моделей. Так циркулярні бізнес-моделі стали важливим інструментом для досягнення цілей сталого розвитку. Вони ґрунтуються на концепції «циркулярної економіки», яка відрізняється від традиційної лінійної економіки тим, що прагне до зменшення відходів, максимальної повторної обробки ресурсів та мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище. Метою роботи є визначення особливостей розвитку циркулярних бізнес-моделей в умовах сталого розвитку та аналіз їх якості. Методами поточного дослідження визначено: метод аналізу, метод синтезу, методи дедукції та індукції, логічний метод, порівняльний метод, табличний метод, графічний метод для відображення графічно деяких елементів дослідження. Основними результатами, що було отримано в ході дослідження є: циркулярні бізнес-моделі передбачають використання ресурсів на основі принципів зменшення відходів, повторного використання, ремонту, модернізації та переробки, а також вони заохочують підприємства розглянути життєвий цикл продуктів та послуг, зокрема їхню утилізацію та можливості для повторного використання матеріалів. У рамках циркулярних бізнес-моделей підприємства часто впроваджують новітні технології та процеси, що може включати розробку нових матеріалів, а також розробку продуктів, що мають довший термін служби або можливість для багаторазового використання. Циркулярні бізнес-моделі акцентують увагу на зміні відносин між підприємствами і споживачами. Такі моделі можуть приносити економічні вигоди, такі як зниження витрат на сировину, зменшення витрат на управління відходами та створення нових джерел доходу через моделі обслуговування і ремонту.Визначено, що одна з ключових особливостей таких моделей – це зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. Це досягається за рахунок зменшення обсягів відходів, скорочення використання природних ресурсів і зниження викидів забруднюючих речовин. Цей підхід допомагає покращити екологічний баланс та сприяє збереженню біорізноманіття. Розвиток циркулярних бізнес-моделей в умовах сталого розвитку є важливим аспектом переходу до більш екологічно відповідальної та економічно вигідної економіки. Вони сприяють зменшенню впливу на навколишнє середовище, економічному зростанню через інновації та забезпечують нові можливості для бізнесу.

Об’єктом дослідження є процеси підтримки життєвого циклу сервісів в інформаційних системах провайдерів інформаційно-комунікаційних послуг. Мета полягає у підвищенні ефективності управління життєвим циклом сервісів вінформаційних системах провайдерів інформаційно-комунікаційних послуг за рахунок створення платформи підтримки життєвого циклу сервісів. Сформульована проблема управління життєвим циклом сервісів в інформаційних системах провайдерів інформаційно-комунікаційних послуг. В процесі аналізу існуючих підходів до вирішення сформульованої вище розглянуто відомі платформи, що надають інструменти для підтримки усіх етапів життєвого циклу сервісів. При цьому акцент зроблено на концептуальних засадах платформ, аналізі використовуваних платформами технологій, моделях і методах, покладених в основу їх створення. Обґрунтовано доцільність вирішення проблеми управління життєвим циклом сервісів в інформаційних системах провайдерів інформаційно-комунікаційних послуг на основі комплексного рішення для аналізу, проектування і управління життєвого циклу сервісів і їх ефективного використання, яке здатне інтегрувати усі чинники впливу і реалізоване у вигляді платформи підтримки життєвим циклом сервісів в інформаційних системах провайдерів інформаційно-комунікаційних послуг. Запропонована концепція платформи підтримки життєвого циклу сервісів. У сучасних умовах розвитку галузі інформаційних технологій в основу створенняплатформи, з одного боку, покладені перевірені ідеї, які добре себе показали в існуючих платформах, з іншого боку, сформульовані нові ідеї, обумовлені потребами розвитку сфери надання інформаційно-комунікаційних послуг. Процеси платформи підтримки життєвого циклу сервісів в інформаційних системах провайдерів інформаційно-комунікаційних послуг визначені на основі процесів підтримки традиційних етапів життєвого циклу сервісів E2E з урахуванням процесів, яких вимагають комплексна модель організаційної зрілості (Capability Maturity Model Integration), використовуванадля сертифікації організацій і компаній галузі інформаційних технологій, підхід Evergreen та концепції інтегрованості платформи і керованих сервісів. Розроблена архітектура зазначеної платформи і описаний підхід до її реалізації.При побудові складових платформи, визначенні їх взаємодії, організації функціонування інструментального комплексу використані сучасні підходи до створення програмних систем, методологія аналізу і проектування інформаційнихсистем, сучасні інформаційні технології.&#x0D; Бібл. 30, іл. 3

<strong>Мета.</strong>&nbsp;Однією з ключових вимог до рухомого складу нового покоління є потреба збільшення гарантійних строків або пробігів між технічними обслуговуваннями в експлуатації та між плановими ремонтами, що призведе до зниження витрат на технічне обслуговування та ремонт рухомого складу за його життєвий цикл. У зв&rsquo;язку з цим при будуванні, ремонті, модернізації рухомого складу прагнуть використовувати крепіж, який забезпечить високу надійність під дією вібрації. Цим вимогам відповідає шестигранна самостопорна суцільнометалева FS-гайка багаторазового використання компанії-виробника Flaig+Hommel GmbH. Тому в роботі необхідно розглянути результати випробувань на підтвердження надійності FS-гайок у нових умовах.&nbsp;<strong>Методика.</strong>&nbsp;Для підтвердження функціональності різьбових з&rsquo;єднань із FS-гайками для рухомого складу залізниць ширини колії 1520 мм проведений комплекс випробувань: 1) випробування навантаженням та на стопорний момент згідно з ISO 2320 при нормальних кліматичних умовах та після впливу низьких температур; 2) випробування на рухомому складі в умовах ресурсних пробігових навантажень та в підконтрольній експлуатації вагонів.&nbsp;<strong>Результати.</strong>&nbsp;Проведені випробування FS-гайок та представлені результати свідчать про те, що суцільнометалеві самостопорні FS-гайки відповідають міжнародним стандартам, підтверджують надійність в експлуатації на рухомому складі залізниць ширини колії 1520 мм. Зокрема, під час експлуатації зберігається стопорний момент та момент затягування в різьбових з&rsquo;єднаннях на необресорених частинах та на обресорених частинах візків вантажних вагонів в умовах вібронавантажень при багаторазовому використанні FS-гайок.&nbsp;<strong>Наукова новизна.&nbsp;</strong>Розроблений комплекс програм і методик вдосконалений проведенням додаткових випробувань після впливу на різьбові з&rsquo;єднання з FS-гайками низьких температур, а також контрольними операціями оцінки стану різьбових з&rsquo;єднань із FS-гайками в умовах підконтрольної експлуатації рухомого складу. Це в повній мірі дозволяє підтвердити надійність використання FS-гайок на рухомому складі залізниць ширини колії 1520 мм.&nbsp;<strong>Практична значимість.</strong>&nbsp;Застосування FS-гайок дозволяє відмовитись від використання у різьбових з&rsquo;єднаннях рухомого складу ширини колії 1520 мм таких елементів як корончаті гайки, пружні шайби, стопорні шайби, зубчаті шайби, запобіжні пластини, одноразові скріплення, контргайки тощо, щоб гарантувати технічні вимоги до інноваційного рухомого складу. Також сучасні виробничі технології FS-гайок забезпечують тривалу роботу в умовах забрудненості, вологості, перепадів температури та інших несприятливих факторів.

У зв'язку із стрімким розвитком технологій, важливість впровадження інноваційних підходів у проєктуванні та будівництві бурильних установок для нафтогазової промисловості стає суттєвою. У даній науковій статті докладно розглянуто потенційні переваги та можливості, які вкладає в себе технологія ін-формаційного моделювання будівель (BIM) в інформаційній підтримці життєвого циклу (ЖЦ) бурильних установок. Починаючи з аналізу існуючих методів, у статті виявлено обмеження традиційних підходів та необхідність переходу до більш інтегрованих технологій. Літературний огляд глибоко висвітлює вже наявні виклики, такі як складність керування процесами та нестабільність керування життєвим циклом бурильного обладнання, що визначають актуальність проведення дослідження в даному напрямку. Методологічний підхід статті включає розгляд впливу BIM на всі етапи життєвого циклу, враховуючи позиції всіх учасників. Зазначається важливість встановлення чіткої системи обміну інформацією та взаємодії між учасниками, що допомагає ефективно керувати всіма аспектами проєкту. Реальні приклади впровадження BIM ілюструються успішними проєктами, де технологія дозволяє не лише ефективно керувати конструкторськими рішеннями, але і впливати на економічні та якісні показники. Результати дослідження підкреслюють значущість BIM як критичного елементу для керування якістю і зменшення витрат нафтогазового обладнання у складних умовах нафтогазового сектору. Обговорення в статті також враховує перспективи розвитку технологій, таких як розширення інтеграції BIM в інформаційну систему вищого рівня, а також необхідність створення стандартів та правових рамок для безпеки та конфіденційності даних, робиться акцент на необхідності подальшого наукового дослідження та практичного впровадження, щоб максимально використати потенціал цієї технології. Дослідження також звертає увагу на важливість впровадження цифрових інструментів у нафтогазовому секторі, що включає автоматизацію процесів, підвищення точності прогнозування та зниження ризиків на кожному етапі проєкту. Використання BIM дозволяє не лише оптимізувати витрати та збільшувати швидкість розробки, але і забезпечує цілісність даних та покращує співпрацю між всіма учасниками процесу, що є критичним у контексті складності і масштабів проєктів у сучасній нафтовій промисловості.

У статті проаналізовані недоліки вітчизняної системи управління життєвим циклом, розглянуто підходи США щодо застосування методології програмно-проєктного управління в контексті керування повним життєвим циклом ОВТ, представлена модель життєвого циклу озброєнь в США, визначено переваги використання програмного управління та координації всіх заінтересованих сторін з єдиної структури замовника – програмного офісу, наведено нормативну основу системи управління життєвим циклом ОВТ, що використовується в НАТО, проведено класифікацію стандартів системної інженерії, досліджено застосування процесного підходу для керування взаємно узгодженими процесами життєвого циклу ОВТ і процедурами для здійснення ефективного управління ресурсами, використання інформації і технологій, зосереджено увагу на важливості використання інформаційних технологій, як критичного елементу сучасної системи управління процесами життєвого циклу.

У статті розглядається проблема усвідомлення, використання діяльного наповнення часу у літньому віці, оскільки особливістю похилого віку є конфронтація з часом. Час одночасно поєднує у собі дві взаємовиключні позиції – безкінечність та завершеність, розуміння цього посилюється на останніх етапах життєвого циклу. За часом стоять переживання, вчинки, дії, взагалі життєвий шлях особистості, поєднуючи минуле, теперішнє та майбутнє. Час об’єднує та розрізняє усіх людей, бо люди різних вікових категорій живуть немов у різних часових вимірах, з різним життєвим темпом. У статті аналізуються також джерела безвідповідального ставлення до часу у молодому віці, з тенденцію відкладати або не поспішати втілювати у життя плани. Розглядаються негативні наслідки оманливих тенденцій безкінечності часу та технологій швидкого задоволення потреб, що відволікають від справжнього сенсу життя та можливостей з користю використати час. Обґрунтовується звʼязок особливостей життєдіяльності з використанням часу у літньому віці. Аналізуються причини свідомого застрягання у минулому часі, у минулих спогадах, що спричинюються психологічними захисними механізмами. Розглядаються ідея настання психологічної старості через вичерпність резервуару часу, по-суті, через відсутність мотивації, цілепокладання. Зникнення планів на майбутнє, мрій та задумів спричиняють відсутність у фактичній потребі часу. Адже час є цінністю не сам по собі, а лише з огляду на те, що саме може бути реалізовано в його інтервалах. Час зупиняється у ситуації бездіяльності, тому він слідує за намірами особистості діяти. І коли потреби діяти не виникає, то й час, а разом із ним і життя, стають безцільними та порожніми, особливо це стає актуальним у літньому віці. Пропонуються життєві стратегії літнього віку, в основі яких прояви рівнів життєстійкості та особистісних характеристик. Описується також значення внутрішніх переживань та екзистенційних тривог, що впливають на життєдіяльність людини. Підкреслюється важливість психологічного супроводу літніх осіб, що можна розглядати як зовнішній ресурс. Ключові слова: час, життєдіяльність, життєстійкість, життєві стратегії, людина похилого віку.

У повідомленні представлено інформацію щодо проведення короткого циклу науково-практичних заходів, що їх ініціював та провів Інститут проблем виховання НАПН України з нагоди Всеукраїнського фестивалю науки. Заходи спрямовано на пошук оптимальних механізмів нівелювання викликів, обумовлених воєнною агресією, шляхом популяризації освітніх інновацій та впровадження відповідних інструментів у педагогічну практику. Цикл складався з круглого столу «Науково-методичне забезпечення ціннісного професійного самовизначення і кар’єрного становлення учнів закладів загальної середньої освіти в умовах воєнного часу і повоєнного відновлення країни», науково-практичного семінару «Модернізація позашкільної освіти в умовах війни і повоєнного відновлення», майстер-класу «Формування життєвої успішності учнів в умовах воєнного стану: підходи, форми, методи, технології виховання» та Всеукраїнської науково-практичної конференції «Виклики та перспективи формування зростаючої особистості в повоєнній реальності».Засадничою ідеєю циклу став принцип необхідності зміни акцентів у формуванні зростаючої особистості в період воєнного стану та повоєнної реальності. Зокрема, мовиться як про посилення національно-патріотичного виховання дітей та молоді, інституційної спроможності закладів освіти реалізовувати принципи інклюзивності та безбар’єрності, гарантувати безпеку здобувачів освіти, так і про механізми досягнення життєвого успіху і трансформацію професійної траєкторії в умовах фундаментальних економічних змін.

Будь-який інвестиційно-будівельний проект є успішним за умови своєї економічної доцільності на кожному з етапів свого життєвого циклу. Період експлуатації є найтривалішим і важливим етапом, коли стане очевидною інвестиційна спроможність проекту. Сучасні технології інформаційного моделювання відкривають нові можливості в оцінці ефективності управління експлуатацією об'єкта. У статті розглянуто можливості застосування BIM-технології в управлінні нерухомістю. Розкриваються основні проблеми, пов'язані з впровадженням системи інформаційного моделювання будівель на етапі експлуатації та характеризуються процеси управління експлуатацією об'єкта на основі інформаційної моделі.

Розглядається проблема створення ефективної моделі формування цифрових слідів проєктів та розвитку освітніх програм в умовах цифровізації суспільства. Життєвий цикл проєктів цифровізації, знань й технологій управління, які застосовуються, суттєво скорочується. Процеси цифровізації формують особливі вимоги до створення їх цифрових тіней та слідів. Складність проєктів розвитку збільшується за рахунок інновацій у межах навчальних програм. Ці тренди формують ключові виклики в розвитку систем управління проєктами та програмами в умовах цифровізації суспільства. Запропонована концентрична модель формування цифрового сліду проєктів та програм дозволяє враховувати зовнішнє та внутрішнє оточення проєкту в межах розвитку освітніх програм. Наведено модель носія методології формування цифрового сліду проєкту розвитку освітніх програм. Проєкт та проєктна діяльність реалізуються в умовах формування та динамічної зміни цифрового сліду, сутність та структура якого була визначена в даному дослідженні. Аналіз джерел та типу елементів цифрового сліду проєкту дозволив побудувати класифікацію його елементів. Визначено зв'язок цифрового сліду проєкту та його інформаційної невизначеності, встановлено основні варіанти позитивного та негативного впливу цифрового сліду на успіх проєкту через зниження інформаційної невизначеності. Проаналізовано динаміку цифрового сліду проєкту та встановлено співвідношення життєвого циклу освітнього проєкту та тривалість існування його цифрового сліду. Концентрична модель методології формування цифрового сліду проєкту дозволяє структурувати всю наявну інформацію у форматі подвійної спіралі. Така форма структурування, дозволяє компактно упакувати всі данні по проєкту, процесу, організації та оточенню. Побудова цифрового сліду проєкту дозволить сформувати нові моделі та методи управління розвитком компетенцій освітніх проєктів.

У сучасному світі брендинг території стає одним із ключових інструментів розвитку регіонів і міст, оскільки допомагає вирішувати широкий спектр соціально-економічних завдань. Глобалізація, посилення конкуренції між територіями за інвестиції, туристичні потоки, таланти та ресурси стимулюють зростання інтересу до формування унікального іміджу регіонів. Успішний брендинг території дозволяє не лише створити впізнаваний образ, але й підвищити довіру до регіону, залучити нові джерела фінансування та посилити почуття ідентичності серед місцевого населення. Розвиток цифрових технологій, соціальних мереж та онлайн-комунікацій значно розширює можливості для просування територій, забезпечуючи доступ до глобальної аудиторії. Особливо актуальним брендинг території є для регіонів, які прагнуть подолати економічний занепад, стимулювати інноваційний розвиток або інтегруватися в міжнародний економічний простір. Крім того, він стає важливим інструментом у боротьбі за збереження культурної спадщини, підвищення екологічної свідомості та реалізації сталого розвитку. Зростання інтересу до брендингу територій пояснюється також тим, що сучасне суспільство дедалі більше орієнтується на емоційні та ціннісні складові. Створення сильного бренду дозволяє території зайняти унікальну нішу на глобальному ринку, сприяючи її сталому розвитку та зростанню конкурентоспроможності. Таким чином, зростання інтересу до брендингу території є закономірним явищем, яке відповідає викликам сучасності та відкриває нові перспективи для соціального, економічного і культурного розвитку регіонів. В статті запропоновано мультипроектний підхід, що ґрунтується на інтегрованих технологіях, де певні процеси, операції, методи та методики брендингу співвідносяться з життєвим циклом бренду території. Розкрито підходи до використання інформаційно-аналітичних технологій у брендингу території інноваційного розвитку у рамках життєвого циклу бренду. У брендингу виділено етапи та підетапи, визначено їх змістовну характеристику та наведено відповідні методи, методики, процедури, процеси, в яких як база використовується аналітика та власне інформаційно-аналітичні технології: інформаційні моніторинг, прогнозування, діагностика тощо.

Сучасне бізнес-середовище характеризується високою динамічністю, що вимагає адаптації стратегій управління до глобальних змін. Ефективне управління етапами зростання та зрілості компаній є критично важливим для забезпечення їх стійкості та довгострокового розвитку. У статті проведено систематизацію основних викликів з якими стикаються зростаючі та зрілі компанії. На основі аналізу теоретичних підходів та емпіричних досліджень сформовані інструменті управління життєвим циклом зростаючих та зрілих компаній в умовах технологічних трансформації та глобалізації. Особлива увага зосереджена на інструментах моніторингу ризиків, управління змінами, впровадження сучасних технологій. Результати дослідження базуються на міждисциплінарному підході та спрямовані на вдосконалення практики управління життєвим циклом компаній. Основні висновки сприяють розвитку теорії життєвого циклу компаній, надають теоретико-методологічну базу для розробки адаптивних стратегій, що інтегрують принципи фінансово-економічної безпеки, стійкості та інноваційного розвитку та дозволяють компаніям не лише адаптуватися до викликів, а й перетворювати їх на можливості в умовах мінливого бізнес-середовища.

У цій статті актуалізовано питання важливості оцінювання ризику в інноваційному розвитку підприємства. Основною метою дослідження є розробка рекомендацій щодо можливості використання матриці ризику при прийнятті рішень з реалізації інноваційних проєктів.&#x0D; Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми оцінювання інноваційних ризиків свідчить про те, що не всі підприємства (інноваційні менеджери) знають про можливість використання матриці ризику при прийнятті рішень щодо інновацій. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що досягнення ефективної роботи підприємства, зростання його конкурентоспроможності неможливе без освоєння інновацій (продуктів, технологій, послуг, ринків). Дослідження теми здійснюється в такій логічній послідовності. Розглянуто поняття інноваційного ризику, встановлено взаємозв’язок ризику та інновацій. Відмічено, що будь-яка інновація – новий товар чи послуга, має свій життєвий цикл: дослідження і розробка, впровадження, зростання, зрілість та занепад (або ж новий розвиток) товару. Запропоновано класифікацію ризиків за стадіями інноваційних заходів. На кожній стадії життєвого циклу використовуються окремі інструменти управління ризиком.&#x0D; Управління інноваційними ризиками безпосередньо включає в себе аналіз інноваційного портфелю. Процес управління інноваційною діяльністю дозволить здійснювати ефективний вибір стратегічних програм і проєктів та забезпечувати допустимий рівень ризику і своєчасність реагування інноваційної системи на його зміну. Методологічним інструментарієм методів дослідження були останні двадцять років досліджень провідних науковців. Об’єктом дослідження є підприємство (інноваційний проєкт), саме тут реалізуються інноваційні процеси, де необхідна оцінка інноваційних проєктів на різних стадіях їх реалізації, тому що саме оцінка на різних стадіях вказує на необхідність продовження реалізації проєкту чи зняття його з реалізації. У статті представлені результати емпіричного аналізу взаємозв’язку ризику і інновацій, який показав, що управління ризиками є складовою інноваційного управління. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що існує пряма залежність між ризиком і дохідністю від інновації. Результати дослідження можуть бути корисними для організацій різних рівнів і видів діяльності, які реалізовують інноваційні проєкти.

Розглянуто інженерно-технічні аспекти поєднання наукових, промислових і бізнес-поліграфічних організацій у локальному, національному або міжнародному масштабі з метою створення інноваційних екосистем. Проаналізовано сучасний стан матеріалів і технологій для виробництва друкованої поліграфічної продукції. Розглянуто ресурси для виробництва поліграфічної продукції з урахуванням екологічного аспекту. Розроблено алгоритм методики оцінки стану стартапу. Методика складається з комбінації кроків, які виконують експерти в процесі оцінки стартапу, а основною метою рекомендацій є прискорення зростання стартапу шляхом розширення можливостей його працедавців: «створення працедавців»; «розширення можливостей працедавців»; «стимулювання працедавців». Для побудови структури інноваційного середовища застосовано принцип ХАБу. Запропоновано концепцію математичної моделі процесу формування інноваційного середовища. Модель враховує параметри, що описують функціонування структурних елементів підприємницької екосистеми та набір компетенцій з реалізації інноваційної ідеї. Математична модель представлена системою функціональних залежностей: кількість компетенцій в режимі синхронізації на всіх рівнях (елементах) ХАБ-інфраструктури інноваційного середовища, часовий інтервал синхронізації компетенцій всіх рівнів (визначається з умов успішності проєкту), час виконання проєкту. Практичне застосування запропонованої моделі дозволяє розробляти проблемно-орієнтовані інструменти у виді стартапів. Розглянуто життєвий цикл стартапу, його етапи та складові. Визначено елементи проєктного простору стартапу та потенційних працедавців.

У статті детально розглядаються основні аспекти впровадження BIM-технологій у процеси моніто- рингу та обслуговування свердловинних штангових насосних установок (СШНУ). Підкреслюється зна- чення BIM як універсального інструменту для інте- грації різних етапів управління інфраструктурними об'єктами. Використання BIM дозволяє ефективно оптимізувати життєвий цикл таких складних си- стем, як СШНУ, що забезпечує не лише надійність їхньої роботи, але й підвищення продуктивності та зменшення експлуатаційних витрат. У статті акцентується увага на перевагах, які надає використання BIM у сфері моніторингу та об- слуговування СШНУ. Зокрема, підкреслюється важ- ливість підвищення точності інформації, що забез- печує своєчасне виявлення можливих відхилень у ро- боті системи, дозволяючи оперативно реагувати на проблеми. Це, в свою чергу, сприяє підтримці безпе- рервності виробничих процесів та знижує ризик ви- никнення аварійних ситуацій. Крім того, у статті аналізуються технічні та ор- ганізаційні виклики, які можуть виникнути під час впровадження BIM. Особлива увага приділяється пи- танням інтеграції BIM з існуючими інформаційними системами, що є важливим аспектом для забезпе- чення повноти та точності даних. Важливо також зазначити необхідність проведення навчання персо- налу для опанування новими технологіями та підхо- дами, що дозволить максимально ефективно викори- стовувати потенціал BIM. Розроблено низку рекомендацій для успішного впро- вадження BIM-технологій, серед яких особливу увагу приділено детальному аналізу потреб конкретного проекту, забезпеченню ефективної інтеграції BIM з іншими системами управління, а також постійному оновленню моделей відповідно до змін на об'єкті. Ви- конання цих рекомендацій забезпечить не лише підвищення ефективності роботи СШНУ, але й три- валу стабільність та надійність їх функціонування. Таким чином, впровадження BIM-технологій стає ключовим фактором підвищення ефективності та надійності управління свердловинними штанговими насосними установками, що дозволяє оптимізувати процеси, знизити витрати та забезпечити більш ви- сокий рівень безпеки під час експлуатації. Успішне впровадження BIM вимагає комплексного підходу, що враховує всі можливі технічні та організаційні виклики, а також постійної адаптації до змінних умов та нових технологій.

Стаття базована на аналізі результатів PISA‑2022, міжнародного дослідження якості освіти, з акцентом на використання знань та умінь з читання, математики та природничих наук у реальних життєвих контекстах серед 15-річного учнівства. Результати цього дослідження показали загальне зниження успішності в усіх предметних галузях у більшості країн-учасниць, у тому числі й України. Україна, яка брала участь у PISA вдруге, продемонструвала певне зниження навичок читання, знань з природничих наук й математики порівняно з попереднім дослідженням у 2018 році. Це дослідження відображає важливість реформування освітніх підходів, зокрема через впровадження STEM‑освіти, яка може підвищити рівень природничоуковоїграмотності.У праці проаналізовано тенденції змін в успішності українських учнів між циклами PISA 2018 р. та 2022 р., причини погіршення результатів сформованості природничо-наукової грамотності учнів за результатами дослідження «Українські підручники з предметів природничо-наукового циклу і математики в ракурсі цілей PISA: бачення вчителів», окреслено напрями застосування концептуальних підходів до впровадження STEM‑освіти й прогнозування проявів синергетичного й алокаційного ефектів від їх застосування.Стаття розглядає STEM як інноваційний та інтегративний підхід у навчанні, який поєднує науку, технологію, інженерію та математику, як потенціал у підготовці учнів до майбутніх викликів у науці та технологіях. Доведено, що впровадження та розвиток STEM‑освіти в Україні позитивно впливатиме на покращення результатів природничо-наукової грамотності та, як наслідок, на забезпечення рівного доступу до якісної освіти у майбутньому. Це важливо для розвитку освітніх стратегій, спрямованих на підвищення якості наукової та математичної освіти серед молоді.У статті висвітлено критичну роль STEM‑освіти (Science, Technology, Engineering, Mathematics) у покращенні природничо-наукової грамотності. Аргументовано, що STEM може ефективно вирішити проблеми, виявлені у результаті PISA‑2022, шляхом підвищення критичного мислення, творчості та інноваційного потенціалу серед учнів. Зокрема, вона здатна допомогти учням краще розуміти природні явища, оцінювати наукові дослідження та розвивати навички, важливі для майбутньої кар’єри в галузях науки та технологій.Автори акцентують увагу на необхідності розроблення науково-методичного і навчального забезпечення STEM‑освіти, зокрема інтеграції відповідного змісту у підручники і посібники з предметів природничо-математичного циклу, створення інтегрованих курсів. Твердження спираються на результати дослідження серед вчителів «Українські підручники з предметів природничо-наукового циклу і математики в ракурсі цілей PISA», проведеного фахівцями Інституту педагогіки НАПН України. Дослідження було спрямоване на аналіз змісту й апарату сучасного підручника на предмет кореляції з завданнями PISA і досягнення цілей PISA.Майже половина (48,86% від загальної вибірки) з 4883 респондентів висловили побажання щодо покращення якості підручників з математики та природничо-наукового циклу шляхом вдосконалення їх змісту, необхідності розробки та представлення в них компетентнісних задач дослідницького і практичного характеру, що спираються на життєві ситуації, аналогічні завданням PISA.

У статті розглянуто моделювання життєвого циклу видобутку нафти. Проаналізовано сутність, переваги й недоліки цих під­ходів. Авторами розв’язано задачу апроксимації методами математичного моделювання: експоненційного вирівнювання, Хольта та прогнозування на основі нейромережевих технологій. У роботі надано класифікацію цих методів, зазначено важливість їх застосування з метою знаходження ефективних шляхів розв’язку проблем розвитку промислового комплексу та первинного сектору економіки України, базовою складовою якої є видобувна галузь.&#x0D; Розглянуте моделювання життєвих циклів видобутку нафти дає можливість відобразити прогноз у вигляді трикутного нечіткого числа, тобто вказати можливі очікувані значення. Адаптивні моделі прогнозування - це моделі, які використовують дисконтування даних і можуть швидко пристосовуватись до зміни умов, змінюючи свою структуру та параметри.&#x0D; Метод експоненційного вирівнювання ґрунтується на тому, що при прогнозуванні ряд динаміки показників вирівнюється на основі зваженої ковзної середньої, де вагові коефіцієнти визначаються експоненційним законом розподілу. Для прогнозування на основі нейромережевих технологій використана нейронна мережа Feed-forward back propagation, що містить три прошарки нейронів – вхідний, проміжний та вихідний. У роботі показано, що найменше прогнозоване значення одержується при застосуванні методу експоненційного вирівнювання, дещо більше при застосування методу Хольта і найбільше при використанні нейронних мереж.

У статті проаналізовано сучасний життєвий цикл розробки веб-застосунків, що поєднує методології Agile та практики DevOps, і виокремлено основні причини перевитрат ресурсів та часу. Автор звертає увагу на часто змінювані або нечіткі вимоги, накопичення технічного боргу внаслідок рутинних завдань і нестачі часу на рефакторинг, проблеми з автоматизацією тестування та складністю відтворення дефектів, а також на недосконалу комунікацію у великих чи розподілених командах. У контексті цих викликів розглянуто роль генеративного штучного інтелекту (ГШІ), що здатен значно прискорити виконання рутинних операцій, допомогти у написанні коду, тестуванні та навіть пропонувати проектні рішення. Аналіз останніх досліджень засвідчує, що, попри широке впровадження гнучких (Agile) підходів і DevOps-практик, ефективна синергія з інструментами ГШІ залишається фрагментарно вивченою. У традиційних роботах із проектного менеджменту та розробки (Pressman &amp; Maxim, Sommerville) велика увага приділяється процесам збирання вимог і управління змінами, проте роль генеративних моделей там або не розглядається, або згадується поверхнево. Натомість у публікаціях, присвячених ГШІ (Chen та ін., OpenAI, GitHub Copilot, Amazon CodeWhisperer), бракує комплексного аналізу впливу цих технологій на весь цикл веб-розробки – від постановки вимог до розгортання та супроводу.Основна мета статті – оцінити, як саме генеративний ШІ здатен долати «вузькі місця», що зумовлюють найбільші втрати часу й ресурсів. Автор демонструє, що інтеграція ГШІ в Agile-спринти може пришвидшити формування backlog та генерацію тест-кейсів, а в контексті DevOps – полегшити автоматизацію CI/ CD-процесів та інфраструктури. Окрім того, стаття висвітлює ризики: безпекові уразливості в згенерованому коді, неточність чи «галюцинації» моделей та потребу додаткових перевірок якості й безпеки. Зроблено висновок, що генеративний штучний інтелект може стати вагомим каталізатором ефективності веб-розробки, суттєво скорочуючи рутинні операції, зменшуючи кількість дефектів і підвищуючи швидкість реагування на зміни. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розробку методологій із вимірювання ROI від використання ГШІ, підвищення безпеки та точності згенерованого коду, а також на формування практичних рекомендацій щодо адаптації Agile/DevOps-процесів під можливості генеративних мовних моделей.

Метою дослідження є створення методики діагностики стану об’єктів на підставі удосконалення перетворення координат станів та їх класифікації.&#x0D; Дослідження з розробки системи розпізнавання для вдосконалення діагностики об’єктів проводиться на основі вирішення задачі «виключаюче «але»» зі застосуванням цільових функцій. У якості апробації застосовується аналіз частини виробництва з дванадцяти розглянутих факторів для тридцяти вох прецедентів.&#x0D; Перетворення векторного простору дозволяє виконати розпізнавання образів багатовимірних об'єктів, представлених векторним простором вирішальною функцією на основі повороту координат з наступним відображенням однієї з координатних осей. У реальному виробництві такий підхід дозволяє на спрощених базах прецедентів малого об’єму з вибором наявності параметру «так/ні» на основі однакової математичної моделі та постановки оптимізаційних завдань проводити не тільки дослідження впливу окремих виробничих факторів на якість та довговічність виробу у рамках його загального життєвого циклу, але й отримати дані, на основі яких можуть бути визначені загальні рекомендації через зміну прояву ознак відносно цільової функції. Це дозволить, окрім фактичної діагностики існуючого виробництва, проводити дослідження майбутнього виробництва, а також аналізувати стратегії розвитку як окремих етапів, так і їх сукупності.&#x0D; Методика визначення значення параметрів розділової функції дозволяють прогнозувати ступінь впливу кожної складової вектора на кінцевий результат та представлення загального образу. Запропоновані системи рівнянь для вирішення задачі «виключаюче «або»» на основі повороту координат з наступним відображенням однієї з координатних осей та застосуванням цільової функції дозволяють виконувати багатокритеріальне дослідження стратегії, які дозволять отримати результат з бажаним ефектом.&#x0D; Отримані дані дають можливість застосовувати метод визначення системи координат векторного простору, який розділяє результати за мінімумом цільової функції. На основі цього проводиться визначення впливу факторів процесів виробництва на етапах виготовлення на кінцевий результат. Такий підхід дає можливість обґрунтовувати проектування інноваційних технологій, які б забезпечували оптимізацію життєвих циклів виробів машинобудівного виробництва.

У статті розкрито підходи до оцінювання якості доповненої реальності, зокрема визначено і обґрунтовано один з видів об’єктів – 3D-модель, що має використовуватися у процесі візуалізації в друкованій продукції. Під час дослідження розглянуто поняття “3Dзображення” і “3Dмодель” та конкретизовано відмінності між ними. Установлено, що 3Dзображення доступні у двох форматах: стереопара та анагліф, однак вони не знайшли застосування в освітньому процесі, оскільки не забезпечують його дидактичну складову. Зроблено висновок, що на предметах природничого циклу більш доцільним є використання 3D-моделей, оскільки така наочність максимально наближає освітній простір до реальних життєвих умов і робить навчання зрозумілішим. Коротко розглянуто технології їх створення, а саме NURBS поверхні та полігональні моделі. Наведено моделі низькополігональних (low-poly), середньополігональних (mid-poly) та високополігональних (high-poly) тривимірних цифрових об’єктів. Описано такі етапи процесу візуалізації 3D-моделей, як моделювання, текстурування, освітлення й анімування. Виокремлено види процесів тривимірного моделювання (каркасне, поверхневе, твердотільне), текстурування (MIP-текстурування та рельєфне) та анімування (анімація за траєкторією, анімація в динамічному моделюванні, реалістична анімація, ручна анімація та анімація обличчя). З досвіду оцінювання додатків доповненої реальності було визначено низку критеріїв, що дозволять оцінити якість 3D-моделей, а саме: загальний, моделювальний, відображальний, текстурний, освітлювальний, маніпуляційний, користувацький, анімаційний, технологічний. Запропоновані критерії і показники потенційно нададуть змогу дібрати якісні зразки, інтегрувати їх у навчальну друковану продукцію та забезпечити повсюдний доступ, зокрема до засобів навчання на предметах природничого циклу, які неможливо продемонструвати в реальних умовах освітнього закладу.

В статті визначено концептуальні напрями розвитку системи податкових та митних експертиз в Україні за міжнародними стандартами та з урахуванням перспективного та корисного досвіду митних лабораторій ЄС. Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що діяльність митних лабораторій спрямована на забезпечення здійснення контролю за дотриманням митного законодавства та захист економічних інтересів України і тому є важливим інструментом в реалізації митної та податкової політик. Але з метою більш ефективного виконання покладених на Спеціалізовану лабораторію з питань експертиз та досліджень завдань постає необхідність розбудови системи митних експертиз в Україні за міжнародними стандартами. Сформовані в статті пропозиції щодо вдосконалення системи податкових і митних експертиз в Україні засновані на результатах дослідження досвіду роботи митних лабораторій світу, зокрема митних лабораторій ЄС, а також на результатах узагальнення національної практики експертної діяльності. В результаті проведення дослідження визначено, що з метою розширення спектру досліджень, що проводиться СЛЕД, та підвищення якості висновків, виданих СЛЕД та його структурними (територіальними) підрозділами за запитами про проведення експертизи, необхідним є закупити нове лабораторне обладнання та відремонтувати існуючі технічні засоби, запровадити в Україні багатоетапний аналіз зразків товарів та створити на митницях спеціальні технічні умови для зберігання додаткових проб (зразків). Також, враховуючи світовий досвід, стратегічним завданням є розробка та запровадження мобільних лабораторій, які будуть оснащені портативними пристроями для проведення експертиз, що є результатом останніх досягнень в галузі технологій та у роботі самих митних лабораторій. Також встановлено, що з метою забезпечення здійснення комунікації між структурними підрозділами ДМС під час проведення експертиз засобами електронного зв’язку, враховуючи досвід європейських митних лабораторій, запропоновано розробити програмний модуль, який би охоплював весь «життєвий цикл» документального супроводження проведення митних експертиз.

У сучасну епоху цифрових технологій відкриті дані стали потужним ресурсом для розробки інноваційних додатків. Вони забезпечують розробників доступом до цінної інформації, яка сприяє створенню рішень для різноманітних сфер – від медицини до транспорту, від освіти до урбаністики. Проте використання відкритих даних викликає низку питань, пов'язаних із конфіденційністю та етикою. Як балансувати між необхідністю вільного доступу до інформації та захистом приватності? Як забезпечити етичне використання даних у додатках, що впливають на життя мільйонів людей? У цій статті ми розглянемо ключові проблеми конфіденційності та етики у контексті використання відкритих даних для розробки додатків. Мета статті. Проаналізувати етичні та конфіденційні аспекти використання відкритих даних у процесі розробки програмних додатків, визначити ключові проблеми, пов'язані з захистом приватності користувачів, та запропонувати рекомендації для дотримання етичних принципів при роботі з відкритими даними. Методологія. Проведено аналіз нормативно-правових актів, які регулюють використання відкритих даних. Використано кейс-аналіз реальних прикладів, коли використання відкритих даних викликало етичні або конфіденційні суперечності. Проведено опитування та інтерв’ю з розробниками додатків і експертами в галузі даних, щоб виявити їхні підходи та труднощі у роботі з відкритими даними. Систематизовано ризики через порівняння теоретичних концепцій конфіденційності з практичними викликами. Наукова новизна. Представлено новий підхід до класифікації етичних викликів при використанні відкритих даних у розробці додатків, враховуючи їхній вплив на різні стейкхолдери. Описано механізми виявлення прихованих ризиків для конфіденційності користувачів при інтеграції відкритих даних у програмні продукти. Розроблено рекомендації щодо впровадження етичних стандартів у життєвий цикл розробки додатків, включаючи етапи збору, аналізу та інтеграції відкритих даних. Висновок. Використання відкритих даних у розробці додатків створює значні етичні та конфіденційні ризики, які можуть порушувати права користувачів та знижувати довіру до програмних продуктів. Для мінімізації цих ризиків необхідно впроваджувати етичні стандарти на всіх етапах розробки, розробляти механізми захисту даних, дотримуватись правових норм і створювати прозорі політики щодо використання інформації. Ефективне управління конфіденційністю сприятиме гармонізації інтересів розробників, користувачів і суспільства.

У статті представленні результати досліджень щодо стану і перспективи використання інформаційно-комунікаційних технології для організації художньо-продуктивної діяльності дітей старшого дошкільного віку шляхом анкетування педагогічних працівників і батьків. На основі результатів анкетування автором було розроблено цикл онлайн занять з художньо-продуктивної діяльності для дітей старшого дошкільного віку, визначено фактори та перспективні напрями щодо створення безпечного розвивального середовища онлайн занять художньо-продуктивною діяльністю дітей старшого дошкільного віку. У ході дослідження було розроблено і здійснено анкетування педагогічних працівників закладів дошкільної освіти м. Харкова. Результати його засвідчили про зацікавленість педагогічних працівників ідеями дистанційної освіти дітей старшого дошкільного віку. З’ясовано, що ідея безпечного розвивального середовища онлайн занять художньо-продуктивною діяльністю дітей старшого дошкільного віку полягає в тому, щоб інтегрувати знання в цілісне явище, максимально наближене до реального буття дитини (в онлайн-заняттях варто враховувати специфіку перебування дітей в сім’ї, логіку карантинних заходів тощо). Онлайн заняття допомагають дитині створювати продукт, формувати культуру інформаційну, цифрову, загальну. Ситуаційний характер завдань дає право на множинність припустимих рішень. Особливо значимим для дитини старшого дошкільного віку є можливість презентувати і зафіксувати своє досягнення. Зміст і рівень самостійної діяльності залежать від досвіду дітей у володінні конкретним видом діяльності, їхньої життєвої компетентності, наявності розвивального предметно-ігрового, природного, соціального середовища, врахування власного продуктивного простору кожної дитини. Це передбачає грамотне, дозоване керівництво з боку дорослого. Перспективним напрямом подальшого розроблення заявленої проблеми вбачаємо налагодження співпраці педагогів і батьків дітей щодо організації доцільних занять художньо-продуктивною діяльністю дітей онлайн, офлайн, за розробленими інструкціями чи простим алгоритмом дій. Наскрізним має стати завдання конкретики в осмисленні і розумінні позицій цифрової, комп’ютерної безпеки для фізичного і психічного здоров’я дитини старшого дошкільного віку.

У статті досліджено напрямки оптимізації маркетингового управління товарною політикою підприємства шляхом розробки ринкової стратегії. Визначено основні принципи та напрямки розробки маркетингового управління товарною політикою. Під час дослідження виділено три стратегії управління товарною політикою підприємства: підтримки, модифікації, оновлення. В цілому ж, маркетингове управління формуванням товарною політикою (стратегією) підприємства здійснюється поетапно. Цими етапами передбачається: аналіз номенклатури товарів, які випускаються та класифікацію продукції за номенклатурними групами; формування таблиці стратегічних груп товарів; постановку варіантів стратегічних рішень керівництва та вибір конкретного варіанта товарної стратегії. Тобто, маркетингове управління товарною (продуктовою) політикою підприємства дозволяє передбачити обсяги виробництва і реалізації продукції (товарів, виробів). При цьому, перевагою для підприємства, безперечно, залишається програма розвитку його діяльності. Авторами визначені складові елементи науково-методичних підходів адаптації стратегії аграрного підприємства в умовах здійснення трансформаційних змін і пристосувань до ринку перетворень та зіставлені з компонентами ринкової стратегії. Результати дослідження допоможуть удосконалити напрямки оптимізації маркетингового управління товарною політикою. Оптимізація маркетингового управління товарною політикою підприємства є важливим завданням для досягнення конкурентних переваг і збільшення ринкової частки. Ось кілька ключових напрямів, які можна використовувати для вдосконалення цього процесу. 1. Аналіз ринку та конкурентів: сегментація ринку - розробка різних пропозицій для різних сегментів ринку з урахуванням потреб і поведінки споживачів; аналіз сильних і слабких сторін конкурентів для формування унікальних торгових пропозицій; SWOT- аналіз: виявлення сильних і слабких сторін підприємства, а також загроз і можливостей ринку. 2. Створення та розвиток товарного асортименту: асортиментна політика - формування ефективного товарного портфеля з урахуванням тенденцій ринку, попиту та змін у перевагах споживачів; життєвий цикл товар- оптимізація управління товаром на різних етапах його життєвого циклу для максимізації прибутку та мінімізації ризиків. 3. Цінова політика: ціноутворення на основі цінності - встановлення цін на основі сприйманої цінності продукту для клієнтів, а не тільки витрат на виробництво; цінові стратегії - використання стратегій проникнення на ринок, преміального ціноутворення або конкурентного ціноутворення для різних сегментів ринку. 4. Комунікаційна стратегія: розробка маркетингових комунікацій - використання інтегрованих маркетингових комунікацій (реклама, PR, просування продажів) для підвищення впізнаваності бренду та стимулювання попиту; цифровий маркетинг - використання цифрових каналів для залучення та взаємодії зі споживачами. 5. Розподіл та логістика: оптимізація каналів розподілу - вибір ефективних каналів розподілу для забезпечення доступності товарів для споживачів у різних регіонах; логістика та управління ланцюгами поставок - забезпечення безперервності постачань і мінімізація витрат на логістику. 6. Інновації та адаптація до змін: прогнозування тенденцій - виявлення нових тенденцій і технологій, які можуть вплинути на ринок, та адаптація товарної політики під ці зміни; інновації в продуктах - створення нових або поліпшення існуючих продуктів для відповідності потребам ринку. 7. Моніторинг і оцінка результатів: KPIs і аналітика - впровадження ключових показників ефективності для вимірювання результативності товарної політики; коригування стратегії - постійне коригування товарної політики на основі даних ринку та внутрішніх показників. 8. Підтримка сталого розвитку: екологічна та соціальна відповідальність - інтеграція принципів сталого розвитку в товарну політику підприємства для задоволення зростаючих вимог споживачів до етичного виробництва та соціальної відповідальності. Оптимізація маркетингового управління товарною політикою через розробку ринкової стратегії дозволяє підприємству бути більш адаптивним, конкурентоспроможним і орієнтованим на довгостроковий успіх.

Модернізація педагогічної освіти в руслі переходу до нової освітньої парадигми спрямована на формування висококваліфікованого вчителя-гуманіста, готового до інноваційної творчої діяльності та професійного самовдосконалення, здатного, як зазначав видатний педагог Ян Амос Коменський, що усіма можливими засобами потрібно розпалювати в дітях гаряче прагнення до знань та навчання.Формування пізнавального інтересу школяра у процесі його навчання є досить складним процесом, який безпосередньо впливає на результативність навчальної діяльності учня, успішність його становлення як особистості. Пізнавальний інтерес є основним поштовхом для самовизначення молодої людини, вибору роду діяльності у подальшому житті, від чого залежить і її кар’єра, і життєві досягнення, і адаптація у соціумі.У практиці навчання вчитель застосовує найрізноманітніші способи для пробудження пізнавального інтересу школяра, проте в умовах сьогодення, коли найбільш привабливим видом діяльності для дітей є робота з комп’ютером, не можна не скористатися всіма резервами, які криються у використанні комп’ютера, для формування пізнавального інтересу учнів.Інформаційні технології впливають на сучасну дитину, утворюючи навколо неї специфічне інформаційне оточення, віртуальний світ, який її приваблює і захоплює, відкладає певний відбиток на її свідомість і розвиток. Надзвичайно важливо спрямувати потужний потенціал інформаційних технологій не на відрив дитини від реальності, а на користь її інтелектуальному розвитку й освіченості.Проведення уроків з використанням мультимедійних засобів комп’ютера – це могутній стимул у навчанні. Такі уроки активізують психічні процеси учнів: сприйняття, увагу, пам’ять, мислення, а саме головне – активніше і швидше відбувається формування пізнавального інтересу.У традиційному навчанні дисциплін природничо-математичного циклу вчитель дуже рідко має можливість продемонструвати учням об’єкт вивчення в усій його повноті або так, як він існує в природі. Зазвичай вчитель не має засобів ефективного комплексного впливу на чуттєвий апарат учня і обмежується вербальною моделлю, тобто речовим описом об’єкту вивчення. Від того, наскільки виразно вчитель здатний описати об’єкт, від його емоційності залежить, як учень буде сприймати навчальний матеріал. Щодо використання наочних дидактичних засобів, то учитель змушений переважно орієнтуватися на схеми, діаграми, таблиці, плакати, картинки тощо, але здебільшого це статичні речі, які відображують зовнішні особливості об’єкту, що вивчається.Разом із тим, програма навчання дисциплін природничо-математичного циклу у базовій школі передбачає ознайомлення учнів із достатньо складними процесами і явищами, зокрема такими, як характеризують глибинну сутність навколишнього світу, і засвоєння навчального матеріалу без створення у школярів адекватного уявлення про об’єкт вивчення може відбуватися лише на формальному рівні.Сьогодні, завдяки комп’ютеру, вчитель має можливість акцентувати не на докладному усному поясненні ходу процесу, його закономірностей, що традиційно віднімає велику частину часу уроку, а на поясненнях і коментарях до спостережуваної на екрані комп’ютера мультимедійної моделі об’єкта вивчення. Комп’ютер дозволяє образно відтворити не тільки те, що безпосередньо сприймається відчуттями, але й те, що виражається абстрактними законами і моделями. При цьому вчитель своїм словом, вміло поставленим питанням спрямовує сприйняття і думку учнів до потрібних висновків. Такий вплив на чуттєвий апарат та на сприйняття підлітка позитивно відбивається на формуванні його пізнавального інтересу, в учня формується правильне сприйняття даної теми, і якою б складною не була тема, що вивчається, вона стане більш зрозумілою школяреві, якщо навчальний матеріал на екрані буде представлений у фарбах, із звуком, анімацією та іншими ефектами. Таке використання комп’ютера відкриває можливості для подолання описового характеру викладання і виступає засобом подолання формалізму в знаннях.Комп’ютерні технології привносять у навчальний процес такий новий засіб вивчення й дослідження явищ і процесів, як комп’ютерне моделювання, за допомогою якого можна надати учню можливість реалізувати природний спосіб набуття знань на основі спостережень, спроб і помилок, що допомагає підлітку будувати суб’єктивну систему знань у предметній галузі. Застосування комп’ютерного моделювання у навчанні суттєво розширює діапазон об’єктів, з якими учень може набути досвід “безпосереднього” ознайомлення. Шляхом вільного експериментування з моделлю він може задовольнити свою допитливість і дізнатися, “а що буде, якщо...”. Для сучасного школяра створена на екрані комп’ютера віртуальна модель легко асоціюється з реальністю, і його зацікавленість, пробуджена при роботі з комп’ютером, цілком природно переростає у пізнавальний інтерес.

У статті представлено актуальні питання реалізації практичного складника підготовки здобувачів магістерського рівня вищої освіти в галузі 01 Освіта/Педагогіка, зокрема, за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки. Метою статті є розкриття змісту, напрямів, форм організації науково-педагогічної практики за освітньою програмою «Освітологія» в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди. З’ясовано, що науково-педагогічна практика, як важливий компонент цілісної системи підготовки викладача вищої школи, вимагає створення необхідного інструментарію для здійснення його особистісного і професійного розвитку. Доведено, що у процесі проходження науково-педагогічної практики відповідно до освітньої програми «Освітологія» Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди у здобувачів магістерського рівня спеціальності 011 мають бути сформовані такі компетентності, як: здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях; здатність до адаптації та дії в новій ситуації з урахуванням соціального, гендерного та вікового розмаїття учасників освітнього процесу; здатність критично осмислювати проблеми у сфері освіти; здатність гармонізувати групову взаємодію учасників освітнього процесу; здатність проводити педагогічне дослідження, добирати відповідні методи, сучасні методики та інструменти обробки й інтерпретації даних; здатність розробляти і реалізовувати нові освітні інструменти, проєкти та інтегрувати їх в освітнє середовище закладу освіти, створювати індивідуалізоване навчальне і/або підтримуюче середовище, використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні та цифрові технології в освітній та дослідницькій діяльності тощо. У статті зазначено, що досягненню програмних результатів за освітньою програмою «Освітологія» відповідно до робочої навчальної програми «Науково-педагогічна практика» сприяють два модулі: «Організація науково-педагогічної практики здобувача вищої освіти» та «Науково-педагогічна діяльність здобувача вищої освіти» (охоплює такі змістові модулі: навчально-методична, виховна, науково-дослідна діяльність). Кожний з них передбачає свої завдання. Автори наголошують, що з метою формування професійного образу, власного іміджу, набуття педагогічної майстерності, реалізації життєвих і кар’єрних цілей здобувача програмою практики передбачено: відвідування навчальних занять керівників практики та професорів кафедри, самостійне проведення магістром-практикантом лекції, семінарського заняття з одного із освітніх компонент педагогічного циклу за предметною спеціалізацією.

Стаття досліджує методи оцінки ефективності функціонування органів публічної влади як ключового елемента демократичного управління. Автори аналізують значення таких оцінок для підвищення прозорості, відповідальності та гнучкості в діяльності влади, що сприяє соціально-економічному розвитку громадянського суспільства. У роботі доведено, що оцінка ефективності дозволяє ідентифікувати проблемні аспекти роботи органів влади, оптимізувати використання ресурсів та забезпечити відповідність дій законодавчим нормам. Відзначено, що відсутність єдиної методики оцінювання ускладнює досягнення цілісного аналізу ефективності. Натомість пропонується використовувати різні підходи, зокрема алгоритм DEA, оцінку на основі цифрових технологій та теоретичні моделі, такі як раціональна бюрократія і життєві цикли. Проте кожен із методів має свої недоліки, наприклад, обмеженість охоплення, відсутність інтеграції, складність застосування на практиці, а також ігнорування соціальних і регіональних аспектів. Автори також обговорюють основні підходи до оцінки, включаючи концепції лідерства, економічної відповідальності та професіоналізму, підкреслюючи, що ефективне управління залежить від урахування різноманітних факторів та потреб суспільства. Висвітлено недоліки сучасних законодавчих актів і офіційних методик, що регулюють оцінювання, зокрема відсутність системності та зворотного зв’язку для впровадження змін. Проведений порівняльний аналіз найпоширеніших моделей 3Es, IOO та BSC дозволив авторам зробити висновки щодо переваг моделі BSC, яка серед розглянутих альтернатив найбільшою мірою враховує потреби різних зацікавлених сторін, дає можливість охопити як короткострокові, так і довгострокові перспективи відповідно до прийнятих довгострокових місії та стратегії державного утворення. У результаті дослідження висунуто пропозиції щодо створення узгодженої та практично орієнтованої методології оцінювання, яка враховувала б специфічні аспекти діяльності органів публічної влади та забезпечувала механізми впровадження результатів оцінки. Підсумовано, що розробка такої методології є ключовою для підвищення ефективності функціонування органів публічної влади та задоволення потреб громадян.

Стаття присвячена пошуку шляхів ефективного управління інтелектуальними продуктами починаючи від етапу винаходження, реєстрації та виходу на ринок. Для досягнення поставлених завдань використано методи: аналізу та синтезу; системний аналіз; логічний; абстрактний. Авторами статті запропоновано визначення суті поняття «інтелектуальний продукт», який слід розуміти як новостворені духовні і матеріальні цінності, які виступають результатом інтелектуальної діяльності особистості чи групи в результаті роботи. В статті висвітлено найпоширеніші типи прав інтелектуальної власності, до яких відносяться патенти, торгові марки, авторське право, зареєстровані знаки, права на компоновку ланцюгів, права селекціонерів. Доведено, що знання та розуміння правил ефективного використання інтелектуальних продуктів дає змогу суб’єктам господарювання краще розуміти інструменти управління ними, та отримувати вигоди чи користь, які вони можу приносити бізнесові, адже це додатковий прибуток. Обґрунтовано, розуміння керівниками компаній цінність різних засобів захисту та отримання вигоди від інтелектуальних продуктів, адже вона на пряму залежить від стратегії фірми, конкурентного середовища та швидко змінюваних контурів права інтелектуальної власності, та незалежно від форми власності повинні мати стратегію щодо формування портфеля інтелектуальної власності. Розглянуто вплив зовнішнього середовища на розвиток суб’єкта господарювання, адже з’являються нові правила, і вони досить потужно впливають на розвиток внутрішніх інтелектуальних продуктів, і сильно залежить від внутрішнього потенціалу суб’єкта господарювання. Зокрема, у статті проаналізовано, що розвиток процесів провокує стрімкий розвиток Індустрії 4.0 (Industry 4.0), а це повністю автоматизація виробництва, де управління всіма процесами здійснюється в режимі реального часу, та з врахуванням факторів мінливого зовнішнього середовища. Запропоновано застосовувати патентні стратегії або ж «охоронних стратегій» для більшого захисту запатентованих технологій, які надають продуктам та послугам перевагу над продуктами та послугами конкурентів. Патенти або ж так звані «охоронні стратегії» мають слугувати суб’єктам господарювання захистом для створених продуктів, які будуть лідирувати в категоріях, та посилювати зусилля щодо брендування даних продуктів.&#x0D; Управління інтелектуальними продуктами відіграє важливу роль в управлінні суб’єктами господарювання, адже розпочинається процес входження в технологічні життєві цикли продуктів, що зумовлені змінним турбулентним середовищем. Стаття є актуальною як в науковому, так і прикладному аспектах.

Підручник, залишаючись основним дидактичним засобом навчання у школі та вузі, відіграє важливу роль у навчальному процесі. Він окреслює предметний зміст освіти та визначає види діяльності, призначені програмою для обов’язкового засвоєння. Одним із напрямів побудови підручника є цілеспрямоване формування усіма доступними засобами системи дидактичних функцій підручника та їх реалізація в його структурі.Засновником теорії підручника став чеський педагог Ян Амос Коменський, який не тільки створив перший ілюстрований підручник «Світ чуттєвих речей у картинках», що на сторіччя визначив шлях розвитку учбової книги, а і зафіксував теоретичні принципи побудови підручника, багато з яких зберігають свою цінність до теперішнього часу. У своїх наукових працях Я. А. Коменський чітко сформулював положення про научність (зміст повинен бути повним, ґрунтовно продуманим) та доступність (ясна чітка побудова, доступна для учня) підручника; про місце підручника в структурі навчання та його форму (невеликий за обсягом).Вітчизняна наука розглядає підручник як основний інструмент вчителя в процесі викладання учбових дисциплін. Теорія підручника постійно розробляється та вдосконалюється провідними вченими. Вона будується на основних принципах дидактики, враховує положення науки та теорії навчального предмета. Дидактичні основи шкільного підручника розробляли В. П. Беспалько, М. І. Бурда, Г. П. Бевз, Л. Я. Зоріна, В. В. Краєвський, І. Я. Лернер, Н. Ф. Тализіна та інші. Так, І. Я. Лернер визначає підручник, виходячи із уявлення про зміст освіти, як матеріалізовано зафіксований обсяг соціального досвіду. що потребує обов’язкового засвоєння [2]. В. П. Беспалько розуміє під підручником комплексну інформаційну модель, яка відображає основні елементи педагогічної системи – цілі навчання, зміст навчання, вибір та розробку дидактичних процесів, орієнтацію на організаційні форми навчання і яка дозволяє відтворити їх на практиці [1]. Історичні аспекти видання навчальної літератури взагалі та для вищої школи зокрема, розглянуто в дослідженнях В. Г. Бейлінсона, Д. Д. Зуєва, Т. Г. Купріянової. Втім, аналіз наукової літератури та існуючих підручників засвідчив недостатню розробку науково-педагогічних основ підготовки вузівського підручника, як інформаційно-методичного засобу забезпечення якості освіти для окремих категорій студентів. Деякі підручники були позбавлені науково обґрунтованих узагальнень і досягнень дидактики, психології, логіки, книгознавства. В кінцевому підсумку користувачі підручника зустрічалися з відсутністю обґрунтованих вимог до підготовки та використання цих досить важливих учбових книг. Разом з тим, учбова книга, що створена як базовий інструмент педагогічної діяльності в процесі навчання, може бути спроектована тільки на основі чіткого уявлення про цілі, форми і методи навчання і виховання конкретної групи людей. Тому перше, що необхідно визначити, – це місце підручника в системі наук.Створення якісного підручника для студентів-іноземців в сучасних умовах залежить від багатьох чинників. Будучи засобом навчання, підручник з одного боку, є важливим джерелом знань, носієм змісту освіти для значної маси студентів, в ньому формулюються і розкриваються основні наукові поняття, що передбачені програмою, визначається обсяг основ навчального матеріалу. З другого боку, підручник – це засіб навчання і як засіб навчання він покликаний допомогти студенту засвоїти навчальний матеріал в строго обумовлений програмою обсяг знань. Більше того, підручник повинен сприяти засвоєнню конкретних знань, напрацюванню студентами в процесі навчання умінь та навичок, досвіду самостійної творчої діяльності, вмінню орієнтуватися в навчальному предметі, шукати та знаходити необхідну інформацію. Він повинен сприяти накопиченню соціального досвіду студентів-іноземців, формуванню уміння оцінювати явища та події оточуючого середовища.Основою дослідницького підходу до найважливіших проблем підручника є діалектична єдність змісту та форми. Важко перелічити всі проблеми, що входять до дидактичної концепції підручника, але про їх актуальність свідчить необхідність визначення обсягу предметних знань, умінь та навичок, що повинні знайти відображення в кожному підручнику. Необхідно науково обґрунтоване дозування матеріалу, призначеного на кожну учбову годину з урахуванням специфіки предмету, принципу доступності, рівня розвитку студента, а також загального обсягу знань, що він повинен засвоїти у відповідний відрізок часу.Головною методичною умовою написання підручника для іноземних студентів є те, що матеріал з предмету має бути поданим російською або українською мовою як іноземною з урахуванням рівня володіння студентами цією мовою на кожному конкретному етапі навчання.Теорія підручника спирається на вікову психологію, широко використовує досягнення психологічної науки. Безумовним є, наприклад, зв’язок теорії підручника з психологією сприйняття та розуміння навчального матеріалу (читання та розуміння змісту тексту, сприйняття ілюстрованого матеріалу тощо ).Відповідно до вимог сучасної дидактики потрібно покращувати структуру підручника, кожного його компонента, виявляючи внутрішні резерви, за допомогою яких може бути активізовано процес навчання. В той самий час підручник не є єдиним засобом навчання, але, як і раніше, займає центральне місце в навчальному процесі.Матеріал багатьох посібників з математики, хімії, біології для іноземних студентів підготовчих відділень розподілений по заняттях, кожне з яких має таку структуру:– полімовний словник основних термінів теми та граматичні конструкції, за допомогою яких подається текстовий матеріал;– текст заняття, що містить основні положення теми;– питання до тексту, що передбачають пошук інформації, її трансформацію, а також практичні завдання, що формують навички використання теоретичного матеріалу для розв’язування різного типу задач [5].Навчально-методичний комплекс містить в собі велику кількість компонентів, що доповнюють підручник:– дидактичні матеріали;– словники;– довідники;– науково-популярна література,– інформаційно-комп’ютерні засоби навчання.Дидактичні функції підручника – це цілеспрямовано сформовані його властивості (якості) як носія змісту освіти і базового книжкового засобу навчання, що найбільш повно відповідає цільовому призначенню підручника в процесі реалізації змісту освіти в умовах розвиваючого та виховуючого навчання.Аналізуючи цілі та зміст навчання, враховуючи закономірності процесу засвоєння та індивідуальні особливості студентів-іноземців, можна виділити такі дидактичні функції підручника :– інформаційна;– трансформаційна;– систематизуюча;– закріплення, самоконтроль та самоосвіта;– інтегруюча;– координуюча;– розвиваюче-виховна;– діагностична.Даний перелік дидактичних функцій є, безумовно, відкритою системою що не претендує на закінченість, а, скоріше за все, є відправним для подальшого дослідження.Переваги наведеної системи дидактичних функцій полягають, на наш погляд, в тому, що вона, по-перше, спирається на системний підхід, відображає реальні вимоги реалізації змісту освіти. По-друге, конкретизує їх стосовно головного засобу навчання, яким є підручник. Можна стверджувати, що ні одна з перелічених дидактичних функцій підручника не протирічить загальним принципам та функціям навчання.Зупинимося конкретніше на перелічених функціях.Інформаційна функція.Поряд зі словом вчителя підручник є основним джерелом обов’язкової для засвоєння інформації. Підручник розкриває основний зміст освіти, інформує про нього іноземного студента підготовчого відділення. Сьогодні актуальним є питання дидактичного обґрунтування змісту освіти – обґрунтування того конкретного мінімуму знань про сучасний світ, який повинен бути сформованим в процесі пізнання, та тих засобів, які повинні забезпечити засвоєння змісту освіти, необхідний рівень розвитку та виховання студентів. Саме цьому цей мінімум має бути включеним до підручника, також має бути визначеним обов’язковий для засвоєння обсяг інформації. Формування інформаційної функції підручника має на увазі в першу чергу високу якість учбового матеріалу, його високий науковий рівень. Відбір текстів в посібниках з природничо-математичного циклу для іноземних студентів підготовчих відділень здійснюється за такими критеріями: короткі, змістовні тексти, насичені актуальною інформацією і дією; урахування майбутньої спеціальності студента та професійного інтересу; наявність набору термінів і слів (лексичного мінімуму).Трансформаційна функція.Підручник включає в себе перероблені, перетворені основи знань. Це перетворення відбувається на основі дидактичних принципів і правил для того, щоб зміст освіти був найкращим чином засвоєний студентом. Основним напрямком трансформації змісту предмета при переказі на рівень учбового матеріалу є:– забезпечення доступності освіти – дидактична переробка навчального матеріалу;– установлення значущих для певної категорії студентів зв’язків виучуваного матеріалу з життєвою практико;– оптимальна активізація навчання студентів шляхом введення елементів проблемного навчання, посилення його переконливості та емоційної виразності.Характерною рисою посібника для іноземних студентів підготовчих відділень є трансформація знань, символіки, логічних структур, отриманих іноземним студентом раніше з підручників в країні попереднього навчання в норми підручників вітчизняної освіти.Проблема дидактичної переробки вихідного матеріалу підручників з природничо-математичних дисциплін для підготовчих відділень для іноземних громадян досліджується багато років поспіль. Вона полягає в тому, щоб забезпечити належну комунікацію між підручником та студентом. До засобів забезпечення розуміння навчального матеріалу відносяться:– урахування базових знань студента;– опора на актуалізацію цих знань, встановлення між ними та новими знаннями міцних логічних зв’язків;– строга регламентація кількості пізнавальних задач, їх постановка в доступній для певного рівня підготовки вербальній формі.Забезпечення доступності, вміла дидактична обробка вихідного матеріалу є важливою складовою трансформаційної функції підручника. Трансформуючи науковий матеріал в навчальний, викладачі-методисти повинні дати в руки студентів інструмент практичного пізнання та впливу на світ і оточуючу реальність.Систематизуюча функція.В кожному підручнику повинно бути забезпечене строго послідовне подання інформації, яка є змістом навчального курсу, а сам підручник повинен навчати студента прийомам та методам наукової систематизації. Подача інформації іноземним студентам на підготовчому відділенні здійснюється за принципом поступового збільшення словникового запасу студентів. Реалізація систематизуючої функції є необхідною передумовою існування інших функцій підручника, що забезпечує цілісне уявлення про навколишній світ. Вона також повинна активізувати процес оволодіння студентами учбовим матеріалом на нерідній для них мові, допомогти викладачеві в управлінні процесом навчання.Функція закріплення та самоконтролю. Функція самоосвіти.Будучи носієм певного учбового матеріалу, підручник має полегшити студенту засвоєння та закріплення цього матеріалу, допомогти йому самостійно заповнити прогалини в знаннях та уміннях. Повна реалізація функцій закріплення знань і самоконтролю також, як і функція самоосвіти безпосередньо пов’язана з тими компонентами підручника, які мають забезпечити послідовне формування умінь працювати з навчальною книгою.Навчати студента – це, передусім, викликати в нього бажання вчитися і навчити його вчитися самостійно, при цьому вчитися активно, творчо, а не тільки копіювати та наслідувати. Підручник – це важливий інструмент в руках викладача, який має допомогти йому сформувати у студента потребу оволодіти не тільки конкретним змістом предмета, певним обсягом інформації, але і уміти узагальнювати вивчене, перевіряти вірогідність знань, застосовувати їх в тій чи іншій конкретній ситуації.Інтегруюча функція.Засоби масової інформації, технічні засоби навчання та інформаційно-комп’ютерні технології мають велику цінність для загальної освіти іноземного студента, але охоплюють (іноді дуже глибоко) якусь конкретну частину змісту освіти і така інформація залишається по своїй суті фрагментарною. В підручнику цілеспрямовано відібрано головне, він має дати цілісне уявлення про предмет навчання, а в кінцевому результаті в ньому повинні бути відпрацьовані в системі фундаментального знання. Розраховані на постійне та повсякденне користування протягом тривалого часу, підручники з дисциплін природничо-математичного циклу передусім інтегрують знання і уміння, набуті студентами-іноземцями в рамках учбової програми країн їх попереднього навчання, в різних видах діяльності та з різних навчальних джерел. Такі підручники володіють реальною можливістю для того, щоб послідовно формувати методи наукового мислення, виховувати у студентів уміння самостійно та вірно оцінювати факти мовою, яка не є для них рідною, переробляти всю ту масу інформації, яка поступає. Інтегруюча функція підручника служить, таким чином, певним каркасом, що з’єднує внутрішню структуру підручника і систему навчальних посібників, в яких закладені знання та уміння, що є опорними при вивченні матеріалу.Слід зазначити, що з усіх засобів навчання, що є в розпорядженні викладача, тільки підручник має інтегруючу функцію, тільки він здатен забезпечити внутрішній взаємозв’язок компонентів системи навчання з опорою на міжпредметні зв’язки.Координуюча функція.Принципова особливість підручника для студентів-іноземців полягає в тому, що він є ядром, навколо якого групуються всі інші засоби навчання. Підручник координує функціональне застосування всіх засобів навчання, а також використання відповідних змісту освіти відомостей, які несуть засоби масової інформації та інформаційно-комп’ютерні технології навчання. Координаційна функція підручника має максимально забезпечити викладачу диференційований підхід до навчання, виробити у студентів вміння орієнтуватися в потоці інформації, поглиблювати отримані знання, виробити вміння застосовувати ці знання в процесі практичної діяльності.Розвиваюче-виховна функція.Активна розвиваюче-виховна функція підручника визначається у великій мірі науковістю змісту освіти. У самих основах наук завдяки зв’язку навчання й життя закладені великі можливості формування світогляду особистості. Напрямки виховної функції є багатовекторними: виховується працелюбність, відповідальність, зосередженість, набувається системний підхід до розв’язання не тільки учбових, але і життєвих проблем.Підручникам з природничо-математичних дисциплін для підготовчих відділень, що рекомендуються студентам-іноземцям, вважаємо за необхідне додати діагностичну функцію з метою виявлення відповідності учбових програм з математики країн попереднього навчання студентів з вітчизняними навчальними програмами.

Одним із шляхів реформування освіти у вищій школі є модернізація її на компетентнісних засадах, зокрема, через широке запровадження інформаційно-комунікаційних технологій навчання. Особливої ваги набуває генералізація знань, посилення функції теорії у науці, інтеграція і диференціація знань. Компетентності вчителя математики, зокрема математичні і методичні, розглядаємо як особистісні утворення фахівця, які формуються на основі здобутих знань, досвіду діяльності, вироблених ціннісних орієнтацій, ставлень та оцінок.Оскільки підґрунтям для набуття компетентностей виступають знання і вміння майбутніми вчителями застосовувати основні теоретичні положення і розв’язувати задачі, то необхідно регулярно здійснювати моніторинг сформованості відповідних компетентностей, а тому і рівня знань студентів. Акцент при цьому слід робити на взаємоконтроль та самоконтроль. Для забезпечення рівневої диференціації навчання доцільно пропонувати студентам для виконання рівневі тести: 1) вхідний тест (попередній) – система завдань закритої форми, призначених для актуалізації та корекції опорних знань; 2) початковий тест (формувальний, тест початкового розуміння) – система тестових завдань закритої форми з вибором відповіді на впізнавання і розпізнавання; 3) тест базового рівня (формувальний, діагностичний) – система тестових завдань закритої форми або з короткою відповіддю; 4) тест навчальних досягнень (підсумковий) – призначений для встановлення фактичного рівня засвоєння знань і умінь з теми.В якості механізму здійснення поточного (вхідне, тематичне, модульне та інші) та підсумкового контролю знань та умінь студентів доцільно застосовувати систему комп’ютерного тестування, виважене використання якої надає можливість не лише визначати рівень підготовленості студентів, але й здійснювати дистанційне навчання.Теоретичне обґрунтування питань, пов’язаних із використанням комп’ютерного тестування в якості контролю рівня знань, проблеми педагогічного вимірювання та використання тестових технологій у вищій школі розглядали Л. І. Білоусова, О. Г. Колгатін, С. А. Раков, А. М. Калинюк [3], В. О. Шадура [4], С. В. Домашенко [1] та ін.Можна виокремили певні переваги комп’ютерного тестування у порівнянні з традиційними формами контролю:– швидке отримання результатів і вивільнення викладача від трудомісткої роботи по опрацюванню результатів тестування;– об’єктивність оцінки;– виникає можливість студентам здійснювати самоконтроль;– студенти відзначають, що тестування з використанням програмного забезпечення для них є цікавішим у порівнянні з традиційними формами опитування, що створює позитивну мотивацію;– підвищення ефективності роботи викладача шляхом перенесення акцентів у спілкуванні зі студентами на проблемні питання, завдання творчого, евристичного характеру.І хоча акценти у сучасному навчанні робляться не на запам’ятовування і відтворення, а на «мислення» і «розмірковування», осмислення взаємозв’язків теорії з практикою в теорії ймовірностей не можна здійснювати без знання формул, властивостей випадкових подій, випадкових величин, основних законів розподілу. Тому важливо на проміжних етапах вивчення теми здійснювати перевірку сформованості вмінь та навичок розв’язування типових завдань, яка не повинна займати багато часу, але при цьому має якісно діагностувати.Існує значна кількість вільного програмного забезпечення для здійснення тестового контролю (Moodle, iTest та OpenTEST 2). Тестування за допомогою програмного забезпечення Moodle в найбільшій мірі використовуємо при вивченні курсів «Інформаційно-комунікаційні засоби навчання», теорії ймовірностей та математичної статистики. За допомогою Moodle відносно зручно опрацьовувати результати тестування і представляти графічні характеристики.Мета нашого дослідження полягає в розробці початкових тестів і тестів базового рівня до теми «Одновимірні дискретні і неперервні випадкові величини», здійсненні тестування з використанням інформаційної системи LOGIT [2], опрацюванні результатів тестування, побудові профілів питань і профілів респондентів, а також перевірці на практиці того, наскільки дане програмне забезпечення охоплює повний життєвий цикл тесту.Тест в LOGIT проходить стадії створення та наповнення, рецензування, багаторазового випробування та удосконалення. У зв’язку з цим інформаційною системою передбачені такі рівні доступу: адміністратор, менеджер, користувач, гість. В свою чергу, користувачі системи мають певні ролі або їх комбінації, а саме: тестувальник, рецензент, автор. Зрозуміло, що розподіл прав та надання ролей відповідає процесу розроблення тесту.Першою стадією є розроблення тесту, на яку тест переходить після надання йому теми та опису автором і призначення менеджером адміністратора. На цій стадії автор визначає розділи тесту та наповнює не менш як тридцятьма питаннями кожний з них. Тест створюється лише у вигляді системи тестових завдань закритої форми з вибором однієї правильної відповіді. Рецензенти аналізують створене і, при необхідності, роблять зауваження, які в подальшому повинні бути враховані або прокоментовані автором тесту. Після цього автор робить запит до адміністратора тесту на перехід до наступної стадії. Якщо виконуються всі необхідні умови, то адміністратор тесту переводить тест на наступну стадію – випробування. На вказаному етапі користувачі-тестувальники проводять пробне тестування з групами респондентів за всіма розділами. Після отримання результатів тестування системою LOGIT здійснюється статистичний аналіз за певними групами респондентів. Завдяки автоматизації процесу розрахунків та побудові профілів в інформаційній системі, користувачі можуть використовувати її для вдосконалення тестів навіть без глибоких знань із статистики та математики. Результат розрахунку профілів питань окремого розділу та респондентів певних груп подається зведено у вигляді карток з основними показниками. Передбачено і побудову графічних характеристик. Після оптимізації тест переводиться на стадію «застосування», яка не передбачає змін.Провести тестування за допомогою LOGIT можна як безпосередньо за комп’ютером, так і у звичайному паперовому зошиті (із бланком для відповідей), які потім переносяться у систему автором чи користувачами-тестувальниками. Послідовності питань для тесту генеруються, тому кількість варіантів для групи може бути довільною, що виключає можливість списування. Розробниками LOGIT передбачено окремі технічні можливості, використання яких гарантує високий рівень вірогідності тестування та зменшує його похибку.Наведемо приклади розроблених тестових завдань для початкового тесту з курсу теорії ймовірностей, які завантажували в LOGIT.Обрати з поданих формул таку, за допомогою якої задають функцію розподілу для одновимірної неперервної випадкової величини.Обрати з поданих графік щільності рівномірного розподілу.Яка з представлених випадкових величин може бути моделлю для біноміального розподілу ймовірностей? В якості дистракторів пропонувалося: «число картоплин у мішку певної ваги»; «число викликів, які надійдуть на станцію автоматичного зв’язку за проміжок часу T»; «число влучень в ціль при 10 пострілах, якщо немає можливості дізнатися про результат попадання після кожного пострілу»; «число молекул у певному об’ємі речовини».Яка з перерахованих властивостей функції розподілу може не виконуватися для певних випадкових величин? Варіанти: невід’ємна; неперервна; значення не більші одиниці; неспадна. Наші дослідження показали, що LOGIT доцільно використовувати як інструмент для здійснення насамперед поточного контролю знань з дисципліни «Теорія ймовірностей та математична статистика».Комп’ютерне тестування, реалізоване в інформаційній системі LOGIT, демонструє перевагу у порівнянні з Moodle при побудові профілів питань та респондентів для питань у вигляді системи тестових завдань закритої форми з вибором однієї правильної відповіді. За допомогою комп’ютерного тестування у стислі терміни можна діагностувати і усунути недоліки у подальшому вивченні певного курсу.З метою формування гносеологічного та праксеологічного компонентів методичної компетентності у майбутніх вчителів доцільно залучати їх безпосередньо до розробки тестових завдань, тестування та статистичного опрацювання отриманих результатів. Попередньо слід ознайомити майбутніх вчителів з основами педагогічного вимірювання та використання тестових технологій у навчанні учнів та студентів, наприклад, на заняттях з методики навчання математики.

Сучасний стан вищої інженерної освіти в Україні та вимоги. ХХІ сторіччя, як відчуває людство, несе глобальні проблеми, пов’язані, перш за все, з енергетичною та продовольчою кризами, які стрімко наближаються, з вичерпанням запасів корисних копалин, порушенням навколишнього середовища, землетрусами, нетиповими хворобами, суттєвими радіоактивними забрудненнями і таке інше. Необхідність вивчення цих проблем та їх наслідків не підлягає сумніву. Це можливо тільки значно підвищивши рівень, якість освіти, яка відіграє основну, суттєву роль в пізнанні та оволодінні істинною картиною світу, методами її використання та адаптації до її швидкозмінних процесів. Цивілізований світ розуміє, що акцент у ХХІ сторіччі необхідно робити на підготовку людини з більш розвиненим ментальним тілом, здібностями мислення, яка жила б у порозумінні з суспільством, природою та їх інформаційними проявами. Саме фундаментальні кафедри технічних університетів повинні формувати у студентів системне, структуроване, логічне світосприйняття та здійснювати фундаментальну підготовку, закладати базис майбутнього інженера на основі математичних, природничо-наукових та загальноінженерних дисциплін. Сучасні педагогічні дослідження показують [8], що на сучасному етапі розвитку вищої освіти на перше місце виступають саме загальнотеоретичні, фундаментальні та міждисциплінарні знання, а не технологічні, утилітарні знання та практичні вміння , як це має місце останніми роками. Без фундаментальної освіти, без оволодіння системним знанням та без формування цілісної природничо-наукової та інформаційної картини світу підготовка сучасного, здатного до навчання протягом всього життя фахівця, як наголошено у національній доктрині розвитку освіти в Україні, неможлива. Не є панацеєю від усіх негараздів і проблем вищої інженерної освіти в Україні пріоритетні інформатизація та комп’ютерізація. За словами відомого фахівця механіки твердого деформівного тіла В. І. Феодосьєва [7], електронні обчислювальні машини та інформаційні технології, звільняючи та спрощуючи життя інженера у плані чисельних розрахунків, не звільняють його від необхідності знання механіки [1; 2], математики та, особливо, від творчого мислення [3; 4]. Сьогодні важливим показником якісної освіти стає мобільність знань, якої може набути лише якісно освічена людина, з надійною фундаментальною базою, здатна адаптуватися та гнучко реагувати на швидкозмінні процеси, машини та технології. Тенденція «миттєвого прагматизму» [5; 6; 8],орієнтація на вузьких професіоналів, характерна для минулого сторіччя, поступово зникає з виробничої сфери. Виробництву ХХІ століття, у тому числі і агропромисловому, потрібен спеціаліст, здатний гнучко перебудовувати напрям та зміст своєї діяльності у зв’язку зі зміною життєвих орієнтирів та вимог ринку. Досягнення професійної мобільності є однією з найважливіших задач Болонського процесу [8], розв’язання якої можливе лише за умови фундаменталізації вищої освіти. Вузькопрофесійна підготовка, отримання знань на все життя, поступово замінюються освітою впродовж усього життя. Таки реалії, реальні вимоги часу та ринкової економіки.Деякі заходи по підвищенню якості вищої аграрної освіти. Сучасна парадигма системи вищої освіти за ЮНЕСКО полягає коротко у тому, що треба вчитися, вчитися і ще раз вчитися «щоб бути, щоб існувати». У протилежному випадку людство загине, як написано на піраміді Хеопса «від невміння користуватися природою, від незнання дійсної картини світу». Як відгук на виклик та вимоги часу, у Дніпропетровському державному аграрному університеті прийнята стратегія перспективного розвитку університету на 2011-2015 р.р., в основі якої лежить концепція 4-Я, а саме: якість освіти → якість виробництва → якість продуктів харчування → якість життя. Весь цей ланцюг має прямий і зворотній зв’язок та відповідає національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, згідно з якою розвиток освіти є стратегічним ресурсом подолання кризових процесів, покращення людського життя, ствердження національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності української держави на міжнародній арені. Основна мета прийнятої концепції спрямована на підготовку якісних фахівців для АПК, для виробництва якісної сільськогосподарської продукції, її переробки та виготовлення якісних і безпечних продуктів харчування. Наприкінці 2010 року у стінах ДДАУ відбулося відкриття центру природного землеробства, головною метою якого є створення інноваційної системи виробництва, переробки , культури споживання сільськогосподарської продукції та створення інноваційної природної системи співіснування людини і довкілля. Не є секретом, що сучасний процес вирощування сільськогосподарської продукції з об’єктивних та суб’єктивних причин давно відійшов від природного, про що свідчать зміни смаку, запаху та якості продукції, що вирощується на землі, іноді багатою на нітрати та шкідливі хімічні елементи, яка, як відомо не є корисною для споживання людини. Глобальним завданням АПК України є перехід на товарне виробництво якісної продукції, яке треба починати з підготовки фахівців. ДДАУ здатний забезпечити повний цикл цієї важливої роботи, бо має необхідну структурну, наукову та кадрову бази. Природне землеробство покращуватиме родючість землі, позбавить від ерозії, позитивно впливатиме на її урожайність. Звичайно, тут теж є свої проблеми і труднощі, які потребують вирішення. Покращивши якість освіти, втіливши наведені концепції в реальність, матимемо якісне виробництво, якісні продукти, якісну державу, якісну Україну та, головне, здорових її мешканців. Якісна Україна – це справа усіх її мешканців, і починається ця справа саме з якісної освіти. Для забезпечення якісної інженерної освіти, вважаємо, необхідно: підвищити рівень шкільної підготовки, особливо з природничих дисциплін; не знижувати фундаментальності вищої освіти; приділяти більше уваги самостійній роботі студентів; втілювати у навчальний процес дієвий контроль; використовувати ринкові важелі управління навчальним процесом; приділяти більше уваги заохоченню (мотивації) студентів до навчання та стимулюванню викладачів до ефективної, результативної роботи; створити необхідну, сучасну матеріально-технічну базу та фінансувати систему освіти на належному рівні. Переймаючись питанням покращення якості освіти та підготовки інженерних кадрів для агропромислового виробництва, на кафедрі теоретичної механіки та опору матеріалів Дніпропетровського державного аграрного університету за потребою часу у складі авторського колективу С. В. Кагадія, А. Г. Дем’яненка та В. О. Гурідової підготовлено та надруковано навчальний посібник «Основи механіки матеріалів і конструкцій» для інженерно-технологічних спеціальностей АПК, який рекомендовано Міністерством аграрної політики України як навчальний посібник під час підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напряму 6.100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» у вищих навчальних закладах II–IV рівнів акредитації (лист № 18-28-13/1077 від 18.08.2010 р.). З урахуванням переходу навчального процесу в Україні на кредитно-модульну систему (КМС), суттєвим зменшенням аудиторних годин на вивчення цієї важливої для інженера-механіка дисципліни після приєднання України до Болонського процесу у навчальному посібнику приділено більше уваги фаховим питанням, а саме розрахункам елементів конструкцій та деталей машин на міцність, жорсткість та стійкість, які використовуються у машинах та знаряддях агропромислового виробництва [5; 6]. Теоретичний матеріал кожного розділу проілюстровано прикладами із галузі сільськогосподарського виробництва. У зв’язку із скороченням кількості аудиторних годин на вивчення предмету та винесенням великої кількості матеріалу на самостійне вивчення студентами, для кращого розуміння та засвоєння в посібнику наведено багато фахових прикладів з відповідними розрахунками та поясненнями. Маючи на увазі, що більша частина землеробської техніки працює на ріллі та знаходиться у стані вібрації під дією динамічних, знакозмінних навантажень та напружень, велика увага у посібнику приділена розрахункам елементів та деталей під дією динамічних навантажень та питанням їх втомної міцності. По кожному розділу наведені запитання для самоконтролю отриманих знань, навичок та тестові завдання. У навчальному посібнику узагальнено багаторічний досвід викладання теоретичної механіки, механіки матеріалів і конструкцій, будівельної механіки, накопичений кафедрою теоретичної механіки та опору матеріалів Дніпропетровського державного аграрного університету. Сподіваємося що навчальний посібник буде корисним для студентів, а його автори зробили свій посильний внесок у справу підвищення рівня та якості підготовки майбутніх фахівців землеробської механіки та в цілому агропромислового комплексу України.В умовах ХХІ інформаційного та нанотехнологічного сторіччя , сторіччя інформаційного буму, перенасиченості новою інформацією не вдається традиційними репродуктивними методами навчання охопити, довести всю інформацію до майбутніх фахівців. У зв’язку з цим при переході на КМС організації навчального процесу у вищій школі, у тому числі і аграрній, біля 50% передбачених програмою навчання питань з технічних дисциплін винесено на самостійне опрацювання студентами. При цьому значно скорочена кількість аудиторних годин, відведених на вивчення технічних дисциплін професійного спрямування, природничо-наукових дисциплін, які закладають основи, формують базу професійних знань майбутніх фахівців народного господарства. А тому, у тій ситуації, яку зараз маємо у вищій інженерно-технологічній освіті в Україні, у тому числі і аграрній, сьогодні варто використовувати інформацційно-комунікаційні технології (ІКТ) при організації навчального процесу. Виникають питання іншого плану – коли, як, скільки, щоб ефективно та оптимально, хто сьогодні використовуватиме, чи є готові педагогічні кадри, які не завжди встигають за розвитком ІКТ і таке інше. Відомо, що інформатизація та комп’ютеризація призначені слугувати підвищенню ефективності, результативності навчання, створенню нових машин та сучасних технологій, а в цілому спрямовані на підвищення якості навчання, якості підготовки майбутніх фахівців агропромислового виробництва та народного господарства в цілому. Особливо це питання актуальне для галузі сільськогосподарського машинобудування, наприклад, тракторного виробництва південного машинобудівного заводу імені О. М. Макарова, де сьогодні на порядку денному стоїть питання створення нових зразків тракторної техніки, які відповідатимуть європейським вимогам по технічному рівню, безпеці та екології навколишнього середовища. Цю проблему здатні розв’язувати нова генерація фахівців землеробської механіки, які володіють знаннями та навичками комп’ю­терного проектування з використанням інформаційних та комп’ютерних технологій. Починаючи з 2011 року викладачами кафедри, які мають вищу освіту класичного університету за спеціальністю «Механіка» та володіють комп’ютерними та інформаційними технологіями, на факультеті механізації сільського господарства за напрямом підготовки «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» викладають варіативну дисципліну «Основи комп’ютерних розрахунків в інженерній механіці». Метою викладання дисципліни є формування у майбутніх фахівців знань та навичок у галузі виконання комп’ютерних розрахунків в задачах інженерної механіки елементів конструкцій та деталей машин сільськогосподарського призначення. За час вивчення дисципліни студенти повинні оволодіти основними методами комп’ютерних розрахунків елементів конструкцій та деталей машин на міцність, жорсткість та стійкість. Звичайно, тут необхідно привернути увагу до складу, контингенту студентів аграрних навчальних закладів, які у своїй більшості із сільської місцевості, де, чого гріха таїти, і шкільна підготовка не завжди на вищому рівні, особливо з природничих наук, фізики, математики та і інформатики. Зрозуміло, що і технічні дисципліни на лаві студентів їм опановувати значно складніше. Застосовуючи ІКТ, потрібно не забувати , що тільки одними засобами ІКТ проблему якісної підготовки майбутніх фахівців, інженерів, у тому числі і агропромислового виробництва не розв’язати. Базисом є фундаментальна підготовка з математики, фізики, матеріалознавства,теоретичної механіки, механіки матеріалів і конструкцій та інших інженерних наук, а усе інше є надбудовою над фундаментом інженера. А тому, реформуючи систему вищої інженерної освіти, приєднавшись до створення Європейського простору вищої освіти, не треба втрачати кращих здобутків національної системи вищої інженерної освіти, і в першу чергу – її фундаментальності. Розробляючи заходи по реформуванню, реформуючи освіту, необхідно ґрунтовно розуміти, наскільки це конче необхідно і що в результаті матимемо. Бо дуже часто сподіваємося на краще, а в результаті маємо ще гірше, ніж маємо. Такі реформи краще не здійснювати, залишити галузь у спокої.

Система освіти, яка ґрунтується на наукових засадах її організації, характеризується зміщенням акцентів від отримання готового наукового знання до оволодіння методами його отримання як основи розвитку загальнонаукових компетенцій.Уже достатньо чітко визначена спрямованість нової освітньої парадигми, осмислені її детермінуючі особливості, визначено предмет постнекласичної педагогіки та її основоположні аксіоми. Вироблені пріоритети всієї постнекласичної дидактики, аж до розроблення її категоріального апарату. Проте, на фоні такої колосальної роботи педагогічної думки так і не сформульовано достатньо чітко концептуальні основи постнекласичної дидактики, яка перебуває в стані активного формування як загалом, так і по відношенню до її природничо-наукової компоненти.На сучасному етапі модернізації освіти головним завданням стає формування у студентів здатності навчатися, самостійно здобувати знання і творчо мислити, приймати нестандартні рішення, відповідати за свої дії і прогнозувати їх наслідки; за період навчання у них мають бути сформовані такі навики, які їм будуть потрібні упродовж всього життя, у якій би галузі вони не працювали: самостійність суджень, уміння концентруватися на основних проблемах, постійно поповнювати власний запас знань.Зараз вимоги до рівня підготовки випускника пред’являються у формі компетенцій. Обов’язковими компонентами будь-якої компетенції є відповідні знання і уміння, а також особистісні якості випускника. Синтез цих компонентів, який виражається в здатності застосовувати їх у професійній діяльності, становлять сутність компетенції. Отже, інтегральним показником досягнення якісно нового результату, який відповідає вимогам до сучасного вчителя, виступає компетентність випускника університету. Оволодіння сукупністю універсальних (завдяки інтегральному підходові до викладання) і професійних компетенцій дозволить випускнику виконувати професійні обов’язки на високому рівні. Необхідно шляхом інтеграції навчальних дисциплін, використовуючи активні методи та інноваційні технології, які привчають до самостійного набуття знань і їх застосування, допомагати як формуванню практичних навиків пошуку, аналізу і узагальнення любої потрібної інформації, так і набуттю досвіду саморозвитку і самоосвіти, самоорганізації і самореалізації, сприяти становленню і розвиткові відповідних компетенцій, актуальних для майбутньої професійної діяльності учителя.Стосовно обговорюваного питання, то в результаті вивчення циклу природничих дисциплін випускник повинен знати фундаментальні закони природи, неорганічної і органічної матерії, біосфери, ноосфери, розвитку людини; уміти оцінювати проблеми взаємозв’язку індивіда, людського суспільства і природи; володіти навиками формування загальних уявлень про матеріальну першооснову Всесвіту. Звичайно, що забезпечити такі компетенції будь-яка окремо взята природнича наука не в змозі. Шлях до вирішення цієї проблеми лежить через їх інтеграцію, тобто через оволодіння масивом сучасних природничо-наукових знань як цілісною системою і набуття відповідних професійних компетенцій на основі фундаментальної освіти [2].Когнітивною основою розвитку загальнонаукових компетенцій є наукові знання з тих розділів дисциплін природничо-наукового циклу ВНЗ, які перетинаються між собою. Тобто, успішність їх розвитку визначається рівнем міждисциплінарної інтеграції вказаних розділів. Загальновідомо, що найбільший інтеграційний потенціал має загальний курс фізики, оскільки основні поняття, теорії і закони фізики широко представлені і використовуються у більшості інших загальнонаукових і вузькоприкладних дисциплін, що створює необхідну базу для розвитку комплексу загальнонаукових компетентностей.У той же час визначальною особливістю структури наукової діяльності на сучасному етапі є розмежування науки на відносно відособлені один від одного напрями, що відображається у відокремлених навчальних дисциплінах, які складають змістове наповнення навчальних планів різних спеціальностей у ВНЗ. До деякої міри це має позитивний аспект, оскільки дає можливість більш детально вивчити окремі «фрагменти» реальності. З іншого боку, при цьому випадають з поля зору зв’язки між цими фрагментами, оскільки в природі все між собою взаємопов’язане і взаємозумовлене. Негативний вплив відокремленості наук вже в даний час особливо відчувається, коли виникає потреба комплексних інтегрованих досліджень оточуючого середовища. Природа єдина. Єдиною мала б бути і наука, яка вивчає всі явища природи.Наука не лише вивчає розвиток природи, але й сама є процесом, фактором і результатом еволюції, тому й вона має перебувати в гармонії з еволюцією природи. Збагачення різноманітності науки повинно супроводжуватися інтеграцією і зростанням упорядкованості, що відповідає переходу науки на рівень цілісної інтегративної гармонічної системи, в якій залишаються в силі основні вимоги до наукового дослідження – універсальність досліду і об’єктивний характер тлумачень його результатів.У даний час загальноприйнято ділити науки на природничі, гуманітарні, математичні та прикладні. До природничих наук відносять: фізику, хімію, біологію, астрономію, геологію, фізичну географію, фізіологію людини, антропологію. Між ними чимало «перехідних» або «стичних» наук: астрофізика, фізична хімія, хімічна фізика, геофізика, геохімія, біофізика, біомеханіка, біохімія, біогеохімія та ін., а також перехідні від них до гуманітарних і прикладних наук. Предмет природничих наук складають окремі ступені розвитку природи або її структурні рівні.Взаємозв’язок між фізикою, хімією і астрономією, а особливо аспектний характер фізичних знань стосовно до хімії і астрономії дають можливість стверджувати, що роль генералізаційного фактору при формуванні змісту природничо-наукової освіти можлива лише за умови функціонування системи астрофізичних знань. Генералізація фізичних й астрономічних знань, а також підвищення ролі наукових теорій не лише обумовили фундаментальні відкриття на стику цих наук, але й стали важливим засобом подальшого розвитку природничого наукового знання в цілому [4]. Що стосується змісту, то його, внаслідок бурхливого розвитку астрофізики в останні декілька десятків років потрібно зробити більш астрофізичним. Астрофізика як розділ астрономії вже давно стала найбільш вагомою її частиною, і роль її все більше зростає. Вона взагалі знаходиться в авангарді сучасної фізики, буквально переповнена фізичними ідеями й має величезний позитивний зворотній зв’язок з сучасною фізикою, стимулюючи багато досліджень, як теоретичних, так і експериментальних. Зумовлено це, в першу чергу, невпинним розвитком сучасних астрофізичних теорій, переоснащенням науково-технічної дослідницької бази, значним успіхом світової космонавтики [3].Разом з тим, сучасна астрономія – надзвичайно динамічна наука; відкриття в ній відбуваються в різних її галузях – у зоряній і позагалактичній астрономії, продовжуються відкриття екзопланет тощо. Так, нещодавно відкрито новий коричневий карлик, який через присутність у його атмосфері аміаку і тому, що його температура істотно нижча, ніж температура коричневих карликів класів L і T, може стати прототипом нового класу (його вчені вже позначили Y). Важливим є й те, що такий коричневий карлик – фактично «сполучна ланка» між зорями і планетами, а його відкриття також вплине на вивчення екзопланет.Сучасні астрофізичні космічні дослідження дозволяють отримати унікальні дані про дуже віддалені космічні об’єкти, про події, що відбулися в період зародження зір і галактик. Міжнародна астрономічна спілка (МАС) запровадила зміни в номенклатурі Сонячної системи, ввівши новий клас об’єктів – «карликові планети». До цього класу зараховано Плутон (раніше – дев’ята планета Сонячної системи), Цереру (до цього – найбільший об’єкт з поясу астероїдів, що міститься між Марсом і Юпітером) та Еріду (до цього часу – об’єкт 2003 UB313 з поясу Койпера). Водночас МАС ухвалила рішення щодо формулювання поняття «планета». Тому, планета – небесне тіло, що обертається навколо Сонця, має близьку до сферичної форму і поблизу якого немає інших, таких самих за розмірами небесних тіл. Існування в планетах твердої та рідкої фаз речовини в широкому діапазоні температур і тисків зумовлює не тільки величезну різноманітність фізичних явищ та процесів, а й перебіг різнобічних хімічних процесів, таких, наприклад як, утворення природних хімічних сполук – мінералів. На жодних космічних тілах немає такого розмаїття хімічних перетворень, як на планетах. Проте на них можуть відбуватися не тільки фізичні та хімічні процеси, а й, як свідчить приклад Землі, й біологічні та соціальні. Тобто планети відіграють особливу роль в еволюції матерії у Всесвіті. Саме завдяки існуванню планет у Всесвіті відбувається перехід від фізичної форми руху матерії до хімічної, біологічної, соціальної, цивілізаційної. Планети – це база для розвитку вищих форм руху матерії. Слід зазначити, що це визначення стосується лише тіл Сонячної системи, на екзопланети (планет поблизу інших зір) воно поки що не поширюється. Було також визначено поняття «карликова планета». Окрім цього, вилучено з астрономічної термінології термін «мала планета». Таким чином, сьогодні в Сонячній системі є планети (та їх супутники), карликові планети (та їх супутники), малі тіла (астероїди, комети, метеороїди).Використання даних сучасних астрономічних, зокрема астрофізичних уявлень переконливо свідчать про те, що дійсно всі випадки взаємодій тіл у природі (як в мікросвіті, так й у макросвіті і мегасвіті) можуть бути зведені до чотирьох видів взаємодій: гравітаційної, електромагнітної, ядерної і слабкої. В іншому плані, ілюстрація застосувань фундаментальних фізичних теорій, законів і основоположних фізичних понять для пояснення особливостей будови матерії та взаємодій її форм на прикладі всіх рівнів організації матерії (від елементарних частинок до мегаутворень Всесвіту) є переконливим свідченням матеріальної єдності світу та його пізнаваності.Наукова картина світу, виконуючи роль систематизації всіх знань, одночасно виконує функцію формування наукового світогляду, є одним із його елементів [1]. У свою чергу, з науковою картиною світу завжди корелює і певний стиль мислення. Тому формування в учнів сучасної наукової картини світу і одночасно уявлень про її еволюцію є необхідною умовою формування в учнів сучасного стилю мислення. Цілком очевидно, що для формування уявлень про таку картину світу і вироблення у них відповідного стилю мислення необхідний й відповідний навчальний матеріал. В даний час, коли астрофізика стала провідною складовою частиною астрономії, незабезпеченість її опори на традиційний курс фізики є цілком очевидною. Так, у шкільному курсі фізики не вивчаються такі надзвичайно важливі для осмисленого засвоєння програмного астрономічного матеріалу поняття як: ефект Доплера, принцип дії телескопа, світність, закони теплового випромінювання тощо.В умовах інтенсифікації наукової діяльності посилюється увага до проблем інтеграції науки, особливо до взаємодії природничих, технічних, гуманітарних («гуманітаризація освіти») та соціально-економічних наук. Розкриття матеріальної єдності світу вже не є привілеями лише фізики і філософії, та й взагалі природничих наук; у цей процес активно включилися соціально-економічні і технічні науки. Матеріальна єдність світу в тих галузях, де людина перетворює природу, не може бути розкритою лише природничими науками, тому що взаємодіюче з нею суспільство теж являє собою матерію, вищого ступеня розвитку. Технічні науки, які відображають закони руху матеріальних засобів людської діяльності і які є тією ланкою, що у взаємодії поєднує людину і природу, теж свідчать про матеріальність засобів людської діяльності, з допомогою яких пізнається і перетворюється природа. Тепер можна стверджувати, що доведення матеріальної єдності світу стало справою не лише філософії і природознавства, але й всієї науки в цілому, воно перетворилося у завдання загальнонаукового характеру, що й вимагає посилення взаємозв’язку та інтеграції перерахованих вище наук.Звичайно, що найбільший внесок у цю справу робить природознавство, яке відповідно до характеру свого предмета має подвійну мету: а) розкриття механізмів явищ природи і пізнання їх законів; б) вияснення і обґрунтування можливості екологічно безпечного використання на практиці пізнаних законів природи.Інтеграція природничо-наукової освіти передбачає застосування впродовж всього навчання загальнонаукових принципів і методів, які є стержневими. Для змісту інтегративних природничо-наукових дисциплін найбільш важливими є принцип доповнюваності, принцип відповідності, принцип симетрії, метод моделювання та математичні методи.Вважаємо за доцільне звернути особливу увагу на метод моделювання, широке застосування якого найбільш характерне для природничих наук і є необхідною умовою їх інтеграції. Необхідність застосування методу моделювання в освітній галузі «природознавство» очевидна у зв’язку зі складністю і комплексністю цієї предметної галузі. Без використання цього методу неможлива інтеграція природничо-наукових знань. У процесі моделювання об’єктів із області природознавства, що мають різну природу, якісно нового характеру набувають інтеграційні зв'язки, які об’єднують різні галузі природничо-наукових знань шляхом спільних законів, понять, методів дослідження тощо. Цей метод дозволяє, з одного боку, зрозуміти структуру різних об’єктів; навчитися прогнозувати наслідки впливу на об’єкти дослідження і керувати ними; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між явищами; з іншого боку – оптимізувати процес навчання, розвивати загальнонаукові компетенції.Фундаментальна підготовка студентів з природничо-наукових спеціальностей неможлива без послідовного і систематичного формування природничо-наукового світогляду у майбутніх фахівців.Науковий світогляд – це погляд на Всесвіт, на природу і суспільство, на все, що нас оточує і що відбувається у нас самих; він проникнутий методом наукового пізнання, який відображає речі і процеси такими, якими вони існують об’єктивно; він ґрунтується виключно на досягнутому рівні знань всіма науками. Така узагальнена система знань людини про природні явища і її відношення до основних принципів буття природи складає природничо-науковий аспект світогляду. Отже, світогляд – утворення інтегральне і ефективність його формування в основному залежить від ступеня інтеграції всіх навчальних дисциплін. Адже до складу світогляду входять і відіграють у ньому важливу роль такі узагальнені знання, як повсякденні (життєво-практичні), так і професійні та наукові.Вищим рівнем асоціативних зв’язків є міждисциплінарні зв’язки, які повинні мати місце не лише у змісті окремих навчальних курсів. Тому, сучасна тенденція інтеграції природничих наук і створення спільних теорій природознавства зобов’язує викладацький корпус активніше упроваджувати міждисциплінарні зв’язки природничо-наукових дисциплін у навчальний процес ВНЗ, що позитивно відобразиться на ефективності його організації та підвищенні якості навчальних досягнень студентів.Підсумовуючи вище викладене, можна зробити наступні висновки:Однією з особливостей компетентісного підходу, що відрізняє його від знанієво-центрованого, є зміна функцій підготовки вчителів з окремих дисциплін, які втрачають свою традиційну самодостатність і стають елементами, що інтегруються у систему цілісної психолого-педагогічної готовності випускника до роботи в умовах сучасного загальноосвітнього навчального закладу.Інтеграційні процеси, так характерні для сучасного етапу розвитку природознавства, обов’язково мають знаходити своє відображення в природничо-науковій освіті на рівні як загальноосвітньої, так і вищої школи. Майбутнім педагогам необхідно усвідомлювати взаємозв’язок і взаємозалежність наук, щоб вони могли підготувати своїх учнів до роботи в сучасних умовах інтеграції наук.Учителям біології, хімії, географії необхідно володіти методами дослідження об’єктів природи, переважна більшість яких базується на законах фізики і передбачає уміння працювати з фізичними приладами. Крім того, саме фізика створює основу для вивчення різноманітних явищ і закономірностей, які складають предмет інших природничих наук.Інтеграція природничо-наукових дисциплін дозволить розкрити у процесі навчання фундаментальну єдність «природа – людина – суспільство», значно посилить інтерес студентів до вивчення цього циклу дисциплін, дасть можливість інтенсифікувати навчальний процес і забезпечити високий рівень якості його результату.

Стаття присвячена висвітленню питання технологічного прогнозування на промислових підприємствах. Зазначено наріжну роль, яку відіграє технологія у формування конкурентоспроможності промислового підприємства, і, відповідно, необхідність врахування перспектив її розвитку під час стратегічного планування. Зазначено, що роль технологічного прогнозування останнім часом значно зросла з огляду на інноваційний характер конкуренції на багатьох промислових ринках. З’ясовано, що технологічне прогнозування на сьогодні набуває найбільш популярної форми форсайт-методу, що передбачає залучення значної кількості ресурсів, учасників, вимагає збору великого масиву даних, що виконується переважно великими компаніями-технологічними лідерами, або на рівні держави чи окремих ділових угрупувань. Для компаній невеликого розміру такий метод прогнозування є занадто складним та дорогим, вони потребують менш масштабних інструментів. Визначення необхідного набору засобів прогнозування вимагає уточнення об’єкту дослідження: що саме підлягатиме аналізу. Технологія, к об’єкт дослідження, є складною системою, що взаємодіє із зовнішнім та внутрішнім середовищем підприємства, окрім того, вона має власні специфічні особливості, як наприклад, ефект синергії, життєвий цикл, тощо. Отже, аналіз має йти у трьох напрямках: 1) прогнозування стану зовнішнього середовища, що охоплює класичні фактори маркетингового середовища, на макро- (політико-правове, економічне, демографічне, соціокультурне, науково-технічне середовище) та мікрорівні (конкуренти, постачальники тощо); 2) прогнозування потенційних змін самої технології, із урахуванням її особливостей: нелінійності її розвитку, ефектів синергії, особливостей життєвого циклу; 3) прогнозування сфери впливу технології: товару, його особливостей, його життєвого циклу, стану ресурсів, особливостей організації підприємств, технологій управління, можливостей використання нових ресурсів та модернізації існуючих. Поєднання аналізу щодо цих трьох складових дає комплексне бачення технологічного розвитку, що може бути покладене в основу стратегічного корпоративного планування підприємства.

У статті викладений аналіз формування набору важелів та інструментів забезпечення екобезпечного видобутку бурштину, який здійснюється в три етапи: перший етап – забезпечує ідентифікацію цільових груп забруднювачів – споживачів; другий – забезпечує побудову екологічних ланцюжків цінності по цільовим групам; третій – передбачає вибір інструментів забезпечення екологічної безпеки при видобуванні бурштину. Зазначається, що видобуток бурштину здійснюють три цільові групи: перша група – державні підприємства; друга група – бригади, які отримали ліцензії на видобуток бурштину; третя група – злочинні угрупування. Наголошується, що екологічно життєвий цикл видобутку бурштину включає етапи: технології видобутку; використання сировини; продажу, переробки бурштину; транспортування; утилізації відходів (рекультивації порушених земель).

У статті на основі модифікації логістичного рівняння за умов впливу потоку інновацій отримано еволюційне рівняння, яке описує динаміку розвитку технічної системи. Проведено якісний аналіз еволюції за методом інтегралу Дюамеля. Отримано розв&rsquo;язок еволюційного рівняння як розвиток нелінійного диференціального рівняння Бернулі за умов впливу потоку інновацій, що відповідає пуасонівському стаціонарному процесу з незалежними прирощеннями, розподіленими за нормальним законом. На основі розв&rsquo;язку еволюційного рівняння розроблено математичну модель технологічного розриву. Отримано залежності рівня технологічного відставання від значень інтенсивності впровадження інновації, середнього значення потенціалу нововведення, а також швидкості впровадження технологій. На підставі отриманих результатів сформульовано основні практичні рекомендації щодо технологічного розвитку.

У статті доведено, що стосовно консолідації інформації про сприйнят-тя споживачем запропонованої йому цінності традиційно необхідним є впрова-дження CALS-технологій. Показано, що консолідація інформації у даному випа-дку передбачає не тільки створення заснованих на єдиних (для споживача і ви-робника) стандартах баз даних, а й формалізацію досвіду спільної взаємодії шляхом спільного коригування стратегічних напрямків розвитку. Відповідно, в системі консолідованої інформації збираються знання про всі бізнес-процеси, які формують життєвий цикл цінності, що надається споживачу. Саме знан-ня про структуру життєвого циклу дозволяють більш точно ідентифікувати сфери, у яких можна вдосконалити стратегічну відповідність компанії.

<em>Мета дослідження полягає у виявленні та аналізі проблем організаційно-економічного управління вартістю життєвого циклу будівельних об&rsquo;єктів, а також у розробленні шляхів їхнього розв&rsquo;язання для підвищення ефективності капітального будівництва в Україні.</em> <em>Методи дослідження охоплюють системний аналіз наукової літератури, порівняльний аналіз сучасних практик управління життєвим циклом будівельних об&rsquo;єктів, а також SWOT-аналіз для оцінювання переваг і недоліків застосування різних управлінських підходів.</em> <em>Ефективне управління вартістю життєвого циклу будівельних об&rsquo;єктів є визначальним чинником забезпечення їхньої економічної доцільності, довговічності та сталого розвитку. Результати дослідження вказують на основні проблеми, що перешкоджають ефективному управлінню вартістю життєвого циклу будівельних об&rsquo;єктів: недостатня інтеграція сучасних інформаційних технологій (BIM-технології), низький рівень упровадження принципів сталого будівництва, обмеженість механізмів державного регулювання та недостатнє залучення приватного сектору до фінансування довгострокових будівельних проєктів. Для покращення ситуації запропоновано комплекс заходів, зокрема розвиток державно-приватного партнерства, стимулювання інвестицій у цифрову трансформацію будівельної галузі, удосконалення нормативно-правової бази та економічне стимулювання інновацій.</em> <em>У висновках підкреслено важливість інтегрованого підходу до управління вартістю життєвого циклу будівельних об&rsquo;єктів, що враховує технологічні інновації, економічну ефективність та екологічні аспекти. Для подальших досліджень рекомендовано поглиблене вивчення впливу цифрових технологій та штучного інтелекту на управління вартістю життєвого циклу будівельних об&rsquo;єктів, а також розроблення механізмів фінансування сталого будівництва в Україні.</em>

Розглядається проблема створення ефективної концептуальної моделі формування цифрових слідів проектів та програм розвитку в умовах цифровізації. Життєвий цикл проєктів, знань, та технологій управління суттєво скорочується та процеси цифровізації формують вимоги до створення їх цифрових слідів та тіней. Технічна та технологічна складність проектів розвитку збільшується за рахунок інновацій. Ці тренди формують суттєві виклики у розвитку систем управління проектами та програмами в умовах цифровізації суспільства. В якості базової моделі та методології формування цифрових слідів проєктів пропонується застосувати геномні уявлення. Запропонована концептуальна модель формування цифрового сліду проєктів дозволяє враховувати зовнішнє та внутрішнє оточення проєкту в межах певної діяльності. Наведено формалізовану модель носія методології формування цифрового сліду проєкту на основі системи знань Р2М. Визначено класи гіпотетично повної моделі методології управління проєктами задля формування геному в межах створення цифрового сліду. Визначена алгебра методології, яка дозволяє формувати комплексні цифрові сліди проектів та програм.

Стаття присвячена системному підходу до управління твердими побутовими відходами, що виступають актуальною проблемою в контексті зростання їх кількості та негативного впливу на природне середовище. В роботі аналізуються ключові засади системного підходу до управління відходами, враховуючи весь життєвий цикл від їхнього утворення до їхнього повторного використання або вторинної переробки. Проаналізовано принципи організації систем поводження з відходами, важливість міжгалузевої співпраці, а також роль інноваційних технологій у вдосконаленні процесів переробки. У дослідженні акцентується увага на потребі комплексного підходу та впровадженні ефективних стратегій управління твердими побутовими відходами з метою сприяння стратегічному розвитку підприємства та збереження природного середовища. Кількість твердих побутових відходів (ТПВ) в Україні стабільно зростає, що негативно впливає на екологічну ситуацію та здоров'я громадян. В даний час ТПВ переважно депонуються на спеціалізованих полігонах або незаконно збираються на стихійних звалищах. Невелику частину ТПВ обробляють на сміттєспалювальних заводах. Однак у розвинених країнах використовуються різноманітні методи використання ТПВ, серед яких основними є вторинна переробка, компостування, анаеробне бродіння та термічна обробка.

В сучасних умовах збройних конфліктів та силових протистоянь наявність потужної ресурсної бази збройних сил не гарантує достатнього рівня готовності до виконання завдань за призначенням, якщо матеріально-ресурсний потенціал не буде раціонально організований. Глобальні виклики та потреби спонукають Збройні Сили України постійно створювати, адаптувати та впроваджувати нові або удосконалювати існуючі технології для утримання та розширення необхідних спроможностей.&#x0D; Стрімке зростання об’єму інформації та обмежені терміни виконання проєктів створюють перед керівництвом та органами управління проблему оперативного прийняття рішень в проєктному менеджменті щодо розробки, впровадження та супроводження інформаційних систем військового призначення. Саме тому, для керівного складу ЗС України та підрозділів супроводження та підтримки критично важливим є наявність технологічного та інституційного середовища, яке б сприяло якісному аналізу інформації та оперативному прийняттю ефективних управлінських рішень, щодо стану проєктів інформатизації, і особливо коли це стосується вдосконалення процесів життєвого циклу інформаційних систем. В межах держави таким середовищем можуть бути ситуаційні центри, а в межах підрозділу супроводження та підтримки ‑ приміщення, обладнанні необхідним устаткуванням з доступом до інформаційно-аналітичних систем підтримки ведення проєктів інформатизації.&#x0D; Метою статті є обґрунтування доцільності створення ситуаційних центрів (СЦ) та використання устаткування інформаційно-аналітичної системи ведення проєктів інформатизації Збройних Сил України.&#x0D; Впровадження в діяльність ЗС України СЦ для управління впровадженням проєктів інформатизації ‑ це новий етап, який дозволить на основі вдосконалення процесів управління життєвим циклом проєкту інформатизації, контролювати, реагувати на будь-які проблемні ситуації та приймати посадовим особам обґрунтовані і своєчасні рішення з використанням сучасних технічних засобів.