To see the other types of publications on this topic, follow the link: Кваліфікація професійна.
Journal articles on the topic 'Кваліфікація професійна'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Кваліфікація професійна.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Лузан, Петро, Надія Колісник та Сергій Осипенко. "ДЕФІНІТИВНИЙ АНАЛІЗ БАЗОВИХ ПОНЯТЬ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 17 (27 грудня 2018): 5–13. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.17.5-13.
Full textAbstract:
У статті в контексті ідей компетентнісної концепції розглянуто основні педагогічні категорії професійної підготовки кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів у закладах професійної освіти. Наголошено на об’єктивних причинах гальмування розвитку вітчизняної професійної освіти (залишковий принцип фінансування; недостатня участь суб’єктів господарювання у розв’язанні завдань професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти; неузгодженість нормативно-правової бази; відсутність системи підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників; недосконалий механізм формування державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників, фахівців тощо; низький рівень стандартизації підготовки кваліфікованих робітників, фахівців у закладах професійної освіти). Наведено результати дефінітивного аналізу найважливіших для проблеми дослідження понять (стандарт, кваліфікаційні стандарти, професійні стандарти, стандарти оцінювання кваліфікацій, кваліфікація, професійна кваліфікація, результати навчання, стандартизація освіти), що стало основою виокреслення основних суттєвих ознак досліджуваних базових понять.На основі правил теорії визначення понять сформульовано атрибутивно-реляційне визначення (через найближчий рід і видову ознаку) поняття «стандартизція професійної освіти» – процедура, що визначає встановлення нормативних вимог кваліфікаційних стандартів до освітніх результатів (компетентностей) випускників закладів професійної освіти, передбачає перманентне зіставлення навчальних досягнень учнів і студентів з цілями їх компетентнісно орієнтованої підготовки задля її корекції, забезпечує досягнення належних рівнів якості професійної підготовки фахівців у професійних закладах освіти засобами інноваційності змісту та технологій навчання і сприяє конвертованості рівнів професійної освіти всередині держави та за її межами.Вказано на перспективи подальших наукових розвідок, пов’язаних з розробленням технології проектування змісту компетентнісно орієнтованої підготовки молодших спеціалістів у закладах фахової передвищої освіти.
2
Азюковський, Олександр, Артем Павличенко, Микола Трегуб, Олександр Пащенко та Тетяна Медведовська. "КВАЛІФІКАЦІЙНІ ЦЕНТРИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ЗА УМОВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Grail of Science, № 28 (24 червня 2023): 357–65. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.09.06.2023.57.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано роль та значення кваліфікаційних центрів в умовах бурхливого сьогодення. Проаналізовано складові міжнародної політики щодо професійних кваліфікацій, схарактеризовано формування в Україні відповідної державної політики в умовах євроінтеграційних процесів. Розглянуто тлумачення таких понять, як: «кваліфікація», «професійна кваліфікація», «кваліфікаційний центр», «національна система кваліфікацій».
3
Вороніна, Н. В. "ДО ПИТАННЯ ЩОДО ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ СТРАХУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 84–87. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).17.
Full textAbstract:
У запропонованій статті зроблена спроба проаналізувати професійну відповідальність як вид майнової відповідальності та визначити її специфіку. Цивільно-правова відповідальність – це самостійний вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні державного примусу до правопорушника шляхом позбавлення особи певних благ чи покладення обов’язків майнового характеру. Професійна відповідальність – це майнова відповідальність спеціалістів різних професій, недостатня кваліфікація, помилки та упущення яких внаслідок необачності чи недбалості можуть спричинити шкоду клієнтові. Слід звернути увагу на різницю між поняттями «цивільно-правова відповідальність» і «професійна відповідальність». Відмінність полягає в нерозривному зв’язку поняття «професійна відповідальність» з такими категоріями, як «професія», особистість конкретної фізичної особи, що володіє необхідними спеціальними знаннями і кваліфікацією, досвідом і діловими якостями. Розглянуто питання деліктної відповідальності особи, яка здійснює професійну діяльність. Слід зазначити, що безпосередньо деліктна відповідальність виникає з договірних (або прирівняних до них) зобов’язань, у зв’язку з чим з’являється обґрунтована можливість визначити таку підпорядкованість двох видів відповідальності як змішану відповідальність. Страхування професійної відповідальності передбачає захист майнових інтересів страхувальників (фізичних та юридичних осіб), що спричинили шкоду третім особам, а також майновим інтересам постраждалих (третіх осіб), які здійснювали професійну діяльність.
 Об’єктом страхування професійної відповідальності є майнові інтереси особи, яка надає послуги, виконує будь-яку роботу, що здійснює дії, які безпосередньо пов’язані з професійними обов’язками.
4
Кайтановська, Ольга. "ОПЕРАТОР ПОШТОВОГО ЗВ’ЯЗКУ: АНАЛІЗ СТАНДАРТУ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ". Professional Pedagogics 1, № 24 (2022): 186–94. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2022.24.186-194.
Full textAbstract:
Актуальність статті зумовлюється необхідністю подальшого вдосконалення стандарту професійної (професійно-технічної) освіти з робітничої професії «Оператор поштового зв’язку» відповідно до сучасних потреб роботодавців і ринку праці. Мета: аналіз стандарту професійної (професійно-технічної) освіти з робітничої професії «Оператор поштового зв’язку». Методи: теоретичний аналіз нормативно-правових документів, що регламентують професійну (професійно-технічну) освіту з робітничої професії «Оператор поштового зв’язку», законодавчих актів з розвитку освіти в Україні, публікацій у базах даних GoogleScholar, OUCI, NRAT та ін.; пошук інформації з використанням пошукових систем, баз даних і вебсайтів за ключовими словами; порівняльний аналіз; узагальнення; прогнозування. Результати: на основі аналізу чинних законодавчих і нормативно-правових джерел, матеріалів і рекомендації міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій, зарубіжного досвіду підтверджено належність ініціативи роботодавцю при розроблені професійного стандарту і мапи професій; уточнено дефініцію «стандарт»; виокремлено особливості професійної кваліфікації за класами операторів поштового зв’язку; встановлено відмінності професійних компетентностей за кожною професійною кваліфікацією. Висновки: на основі вивчення зарубіжного досвіду з’ясовано, що при розроблені професійного стандарту і мапи професій провідна роль та ініціатива належать роботодавцю; вивчення нормативно-правових документів, наукової і методичної літератури дали змогу уточнити дефініцію «стандарт»; на основі аналізу чинного стандарту професійної (професійно-технічної) освіти виокремлено особливості професійної кваліфікації за класами операторів поштового зв’язку та встановлено відмінності професійних компетентностей за кожною професійною кваліфікацією; отримані дані в подальшому можуть бути використані для модернізації стандарту «Оператор поштового зв’язку».
5
Сидорук, А. В., та Г. Д. Голобородько. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ТУРИЗМУ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСКУРСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 99, № 6 (2020): 131–40. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-99-6-131-140.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасний стан розвитку туристичної галузі в Україні. Схарактеризовано сутність і мету екскурсійної діяльності. Розглянуто погляди видатних вітчизняних і зарубіжних теоретиків й практиків туристичної галузі щодо процесу організації екскурсійної діяльності, а також щодо професійної підготовки фахівців екскурсійної справи. Надано значення поняттю «екскурсовод» як фахівцю сфери туризму для організації і здійснення екскурсійної діяльності, котрий професійно надає основну послугу (екскурсію), під час якої споживачу (групі або індивідуалам), шляхом поєднання показу об’єктів, явищ та розповіді про події, розкриває певну тему. Виокремлено особливості та вимоги, які висуваються до фахівців-екскурсоводів, а також критерії, за якими визначається кваліфікація фахівців з туризму до організація екскурсійної діяльності. Означено, що професійна підготовка фахівців сфери туризму складається з таких компонентів, як: пізнавальний, функціональний, діяльнісний і особистісний. Визначено залежність формування готовності майбутнього фахівця сфери тризму до екскурсійної діяльності від соціально-психологічних особливостей, які впливають на стандарти професійної поведінки, професійний етикет, у підвищенні культури обслуговування, культуру мовлення, вміння виходити і долати конфліктні ситуації при обслуговуванні. Виявлено кількість закладів вищої освіти України, які займаються підготовкою майбутніх фахівців з туризму. Схарактеризовано професійну підготовку майбутніх фахівців з туризму до організації екскурсійної діяльності у Запорізькому національному університеті.
6
Зелений, Ігор, та Анна Боярська-Хоменко. "ПРОФЕСІЙНИЙ САМОРОЗВИТОК ОФІЦЕРІВ РОЗВІДКИ У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ОСВІТИ ВПРОДОВЖ ВІЙСЬКОВОЇ КАР’ЄРИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 25, № 1 (2024): 86–97. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(25).2024.86-97.
Full textAbstract:
У статті визначено поняття військової освіти, професійного саморозвитку офіцерів розвідки і її складників, системи військової освіти в Україні та її компонентів, принципу освіти впродовж військової кар’єри. Проаналізовано систему неперервного професійного саморозвитку офіцерів розвідки в Україні, яка поєднує формальну та неформальну військову освіту. Формальна освіта охоплює здобуття ступенів бакалавра, магістра, доктора філософії та доктора наук, що забезпечує структуроване та академічне навчання. Неформальна освіта включає курси підвищення кваліфікації та професійну військову освіту, що спрямовані на неперервне професійне вдосконалення без присудження академічних кваліфікацій. У статті деталізовано варіативні шляхи професійного саморозвитку офіцерів розвідки, які включають послідовне здобуття освітніх ступенів та проходження курсів професійної військової освіти на тактичному, оперативному та стратегічному рівнях. Зазначено, що майбутні офіцери мають можливість будувати індивідуальні освітні траєкторії, поєднуючи формальну та неформальну освіту для досягнення високого рівня професійної підготовки. Особлива увага приділено концепції неперервного навчання, що дозволяє офіцерам розвідки поступово вдосконалювати свою військову майстерність протягом усієї кар’єри. Це досягається шляхом систематичного проходження курсів підвищення кваліфікації, що сприяють набуттю нових та вдосконаленню набутих професійних компетентностей. У ході дослідження з’ясовано, що поряд із здобуттям формальної освіти, офіцери розвідки систематично проходять підвищення кваліфікації за спеціальними програмами, які охоплюють різні рівні військової освіти. Це забезпечує неперервний професійний саморозвиток офіцерів на тактичному, оперативному та стратегічному рівнях. Робота підкреслює важливість інтеграції професійної військової освіти з системою управління кар’єрою, що сприяє ефективному впровадженню нових стратегій, технологій у військовій сфері. Ключові слова: неперервна освіта; військова освіта; професійна військова підготовка; професійний саморозвиток; принцип освіти впродовж військової кар’єри; офіцери розвідки.
7
ЄФРЕМОВА, Олена, та Леонід БИВАЛЬКЕВИЧ. "ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ". Дидактика, № 1 (18 квітня 2024): 53–61. http://dx.doi.org/10.58407/didactics.24.1.7.
Full textAbstract:
У статті проаналізованоно професійну освіту в країнах Західної Європи. Визначено, що структура вищої професійної освіти країн Західної Європи є дуже різнорідною. Охарактеризовано: процес залучення соціальних партнерів у професійну освіту; створення нових типів закладів професійної освіти; запровадження нових кваліфікацій, професійних і освітніх стандартів, програм професійної освіти, розроблення правового підґрунтя дуального професійного навчання здобувачів середньої та вищої професійної освіти та, як окремої категорії й дорослого населення. Обґрунтовано, що напрямами удосконалення професійної підготовки кваліфікованих фахівців в країнах Західної Європи варто виокремити: подальшу уніфікацію та посилення рівня конвергенції систем професійної освіти і навчання; підвищення рівня попиту на кваліфіковану робочу силу з високим рівнем технологічної та цифрової компетентності; зростання попиту та соціального замовлення на безперервну професійну освіту. Мета статті – проаналізувати складові та напрями професійної освіти в країнах Західної Європи. Висновки. 1. Теоретичне підґрунтя розвитку професійної освіти і навчання в країнах Західної Європи формується завдяки спільним транснаціональним дослідницьким та практико-орієнтованим проєктам у галузі формування європейського простору у сфері професійної освіти. 2. Досвід функціонування систем професійної освіти і навчання в країнах Західної Європи є цінним для реформування вітчизняної системи професійної освіти в частині: управління професійної освіти із залученням соціальних партнерів; створення нових типів закладів професійної освіти; запровадження нових кваліфікацій, професійних і освітніх стандартів, програм професійної освіти, розроблення правового підґрунтя дуального професійного навчання здобувачів середньої та вищої професійної освіти та, як окремої категорії й дорослого населення. 3. Структура вищої професійної освіти країн Західної Європи є дуже різнорідною. В її рамках пропонується широкий спектр курсів. 4. Період навчання дорослих на робочому місці є обов’язковим у більшості програм професійних шкіл. Дорослі можуть отримувати такі ж самі кваліфікації у формальній освіті і навчанні, як і молодь: програми підготовки дорослих, побудовані на основі попереднього досвіду (загальна освіта, професійне навчання), допомагають їм підвищити кваліфікацію або отримати додаткову.
8
Кулалаєва, Наталя. "SWOT-АНАЛІЗ УПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ДУАЛЬНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 15 (14 травня 2018): 54–60. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.54-60.
Full textAbstract:
У статті наведено здійснений автором SWOT-аналіз упровадження елементів дуальної форми навчання в професійну підготовку майбутніх кваліфікованих робітників. Означений аналіз ґрунтується на узагальненні чисельних пілотних досліджень, які реалізуються в багатьох закладах професійної (професійно-технічної) освіти України. До сильних сторін упровадження віднесено: регулювання професійного навчання принципами ринкової економіки; зростання попиту на ринку праці на випускників, які навчалися за дуальною формою; відповідність якості професійної підготовки вимогам роботодавців; тісна співпраця між урядом та бізнес-спільною з питань професійної освіти і навчання; взаємовигода для держави, підприємств, закладів професійної (професійно-технічної) освіти та учнів; посилення мотивації учнів до навчання; підвищення престижу професійної освіти. Охарактеризовано елементи дуальної форми навчання, котрі доцільно впроваджувати у професійну підготовку майбутніх фахівців. Зазначено соціально-економічні чинники, наявність яких вимагає застосування професійною освітою України дуальної форми навчання. Розкрито сутність дуальної системи навчання. Показано, що за межами Німеччини доцільно впроваджувати її окремі елементи. Підкреслено, що їхнє відповідне поєднання у складі педагогічної системи дасть змогу забезпечити позитивний результат упровадження елементів дуальної форми навчання в професійну підготовку майбутніх кваліфікованих робітників. На основі проведеного SWOT-аналізу визначено основні складові організації навчально-виробничого процесу за дуальною формою навчання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти: нормативно-правова база забезпечення дуальної форми навчання; система консультування з професійної кар’єри (професійна орієнтація та ідентифікація); стандарти професійної (професійно-технічної) освіти з професій на компетентнісній основі, структуровані за модульним принципом; система підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти з урахуванням вимог підприємств – замовників робітничих кадрів; інститут наставників для представників підприємств; інноваційні багатопрофільні центри професійної (професійно-технічної).
9
Kravets, Svitlana. "ЦЕНТР СУЧАСНИХ ПРОФЕСІЙ І ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ІНСТИТУТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ НАПН УКРАЇНИ ЯК ОСЕРЕДОК ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 6, № 1 (2024): 1–9. http://dx.doi.org/10.37472/v.naes.2024.6147.
Full textAbstract:
У статті представлено результати діяльності Центру сучасних професій і технологій навчання Інституту професійної освіти НАПН України у 2023-2024 рр., які забезпечують: науково-методичний та консультативний супровід створення нових професій, розроблення професійних стандартів і впровадження сучасних професійних кваліфікацій для задоволення потреб населення у навчанні, працевлаштуванні та гідній праці в сучасних ринкових умовах; удосконалення нормативно-правових документів для реформування й розвитку системи професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти, національної системи кваліфікацій; партнерську взаємодію із заінтересованими у розвитку людського капіталу сторонами (урядові структури, підприємства, приватні компанії, наукові установи, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти, громадські організації, професійні спілки та ін.); вивчення досвіду формування і розвитку трудових ресурсів у зарубіжних країнах та імплементацію кращих практик в Україні; розроблення, апробацію та впровадження навчально-програмної документації для якісної професійної підготовки молоді та дорослого населення.
10
Бодрова, І. О. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ САМОВИЗНАЧЕННЯ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ УНІВЕРСИТЕТУ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (2021): 156–61. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-23.
Full textAbstract:
У статті описано особливості формування самовизначення майбутніх соціальних працівників в умовах університету. Репрезентовано вплив університету на професійну діяльність майбутнього соціального працівника – це можливість вибору фахівцем соціальної роботи власного шляху самовизначення, який обирається самостійно, не нав’язується ззовні; використання достовірних інформаційних потоків для отримання професійної освіти через урахування впливу різних громадських організацій, культурно-просвітницької діяльності. Описано етапи професійного самовизначення майбутніх соціальних працівників в умовах університету: професійне самовизначення, професійний розвиток, професійне становлення. Охарактеризовано особливості кожного з етапів професійного самовизначення майбутніх соціальних працівників в умовах університету: усвідомлений вибір професії з урахуванням власних можливостей і здібностей, вимог професійної діяльності та соціально-економічних умов, професійна адаптація, підвищення рівня професіоналізму, набуття професійного авторитету, досягнення активності, самостійності, творчого підходу у професійній діяльності. Доведено роль університету у формуванні самовизначення майбутніх соціальних працівників. З’ясовано, що наслідком такого процесу є підвищення рівня професійного самовизначення майбутніх соціальних працівників за умов повного розкриття фахового потенціалу та використання наявних можливостей особистісного самовизначення. Роль університету у процесі формування самовизначення майбутніх соціальних працівників репрезентовано через освітнє середовище університету. Освітнє середовище університету описано як багатокомпонентну систему, де головною є наявність науково-обґрунтованого, професійно спрямованого плану освітнього процесу, який базується на самовизначенні майбутніх соціальних працівників. Зроблено висновок про те, що самовизначення майбутніх соціальних працівників в умовах університету диференціюється насамперед за рівнем освіти, професійної кваліфікації, особистісних якостей та ресурсів.
11
ІСАЧЕНКО, Вікторія. "ПРОФЕСІЙНА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Humanitas, № 6 (20 березня 2023): 58–64. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.9.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сучасні підходи до визначення понять проблеми професійної самореалізації соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення. Здійснено теоретичний аналіз визначення понятійно-категоріального апарату теми дослідження. Зокрема всебічно розкрито такі поняття, як: «реалізація», «самореалізація», «професійна самореалізація», «професійна самореалізація особистості», «професіоналізм», «професіонал», «професія соціального працівника» та ін. На основі теоретичного аналізу визначено структуру професійної самореалізації соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення. Здійснено аналітичний огляд «Стандарту вищої освіти за спеціальністю 231 «Соціальна робота» для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти», з метою вивчення націлені програми на майбутню професійну самореалізацію соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення. Проаналізовано трактування «професійної самореалізації особистості» у працях сучасних дослідників. Охарактеризовано професійна самореалізація особистості фахівця соціальної сфери в системі освіти. Проаналізовано акмеологічний підхід до визначення та трактування професійної самореалізації особистості фахівця соціальної сфери у системі методичної роботи. Задля більш повного та об’єктивного уявлення про професійну самореалізацію соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення здійснено порівняльний аналіз з професійною самореалізацією психолога в практичній діяльності. Визначено та охарактеризовано критерії, що висуваються до понять «професіоналізм та професійний розвиток особистості». Розглянуто сучасні джерела, які подають власні визначення поняття «Професійна самореалізація майбутніх соціальних працівників». Розкрито роль та місце підвищення кваліфікації у процесі професійної самореалізації соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення.
12
БУЖИНА, Ірина, Леонід БИВАЛЬКЕВИЧ та Олена МАКСИМЕНКО. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН". Дидактика, № 6-7 (20 січня 2024): 35–42. http://dx.doi.org/10.58407/didactics.23.6-7.5.
Full textAbstract:
У статті доведено існування сучасних європейських моделей професійної освіти: професійно-технічних шкіл; професійних центрів підготовки; традиційного учнівства; дуальна система, що поєднує навчання в навчальному закладі з навчанням на виробництві/фірмі; професійна підготовка на неформальних засадах. Обґрунтовано потребу європейських країн в коригуванні та збільшенні напрямів спеціальностей, за якими здійснюється професійна підготовка з урахуванням вимог економіки та виробництва. Доведено, що провідними тенденціями змін в професійній освіті є перехід від вузькопрофільної до більш фундаментальної підготовки. Обґрунтовано потребу в розподілі професійної освіти в ліцеях на три групи: загальноосвітні ліцеї; технологічні ліцеї; професійні ліцеї. Висвітлено проблему модернізації професійних вищих освітніх закладів в європейських країнах в умовах гострих викликів. Адже стратегія розвитку освіти упродовж життя передбачає вихід професійної освіти за межі освітнього закладу. Мета статті – висвітлити актуальні аспекти професійної освіти європейських країн. Висновки. Проведений аналіз уможливлює такі висновки: 1. У сучасних умовах стратегічна мета кожної країни-члена Європейського Союзу полягає в розбудові інноваційної вищої професійної освіти. 2. Мета створення майбутньої європейської інноваційної вищої професійної освіти – набуття здобувачами освіти фахових компетентностей та створення професійного середовища, яке відповідає здібностям, потребам і можливостям особистості. 3. Необхідно передбачати наступність професійних програм різних рівнів та спеціальностей. 4. Для професійної освіти країн Європейського Союзу необхідно удосконалення сумісності національних систем професійної освіти шляхом обґрунтування і запровадження Європейської Рамки Кваліфікацій. 5. Національним європейським системам професійної освіти необхідно створювати сприятливі умови для навчання та адаптації здобувачів професійної освіти до вимог ринку праці, що стрімко змінюється.
13
Леся, Лебедик, та Кравченко Любов. "РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ВИКЛАДАЧІВ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ". Українська професійна освіта, № 4 (19 квітня 2019): 46–53. https://doi.org/10.5281/zenodo.2647150.
Full textAbstract:
<em>Метою статті визначено систематизацію основних компетенцій майбутніх викладачів (загальних і професійних), вимог до його особистості, які мають становити основу змісту педагогічної підготовки в умовах магістратури. Завданнями дослідження стали: дослідити зміст загальних (ключових) і спеціальних (професійних) компетенцій майбутніх викладачів; сформулювати вимоги до особистості майбутнього викладача (на прикладі викладача економіки); застосувати професіографічні методики для визначення готовності майбутнього викладача до виконання професійних завдань.</em> <em>У статті розглянуто загальні (необхідні людині для соціалізації в реальному житті) та професійні компетенції – для виконання спеціальних функцій. Зясовано, що загальні компетенції формуються у процесі неперервної освіти людини, спеціальні – у процесі професійної підготовки (професійної освіти, підвищення кваліфікації, післядипломної освіти, стажування тощо).</em> <em>Для визначення готовності до виконання професійних завдань як складника професійної культури майбутніх викладачів економіки застосовано професіографічні методики, оскільки без конкретного знання професії і професійної діяльності важко давати рекомендації щодо формування професійної культури майбутніх викладачів в умовах магістратури. Представлено сукупність вимог до фахівця: стійкість до стресів і конфліктів, культури мови, її виразності, точності, багатства модуляцій, інтелектуальної і емоційної насиченості, дикції, гучності, розбірливості тощо, форм емоційної уваги, як емпатія, співчуття, чутливість до малопомітних зовні, але важливих внутрішніх змін поведінки, відчуття настрою партнера у спілкуванні, стійкість до неадекватних реакцій на ситуації у професійній сфері. </em> <em>З’ясовано, що професіограма має містити характеристику основних видів професійної діяльності майбутнього викладача економіки: професійна орієнтація і адаптація студентів; діагностика професійної підготовки, вихованості і розвитку студентів; керівництво науковою творчістю студентів; проектування дидактичної системи; дидактичне і методичне наповнення навчання; здійснення навчально-виховного процесу; науково-дослідна діяльність; самоосвіта і підвищення кваліфікації. Зважаючи на типові професійні завдання діяльності майбутнього викладача економіки, доповнено професіограму якостями: сприяння появі мотивації навчання студентів; діагностика і прогнозування розвитку особистості і колективу студентів; розробка методики навчання, у т.ч. мережної; керівництво науковою творчістю студентів; формування професійних умінь, навичок і способів діяльності студентів; дидактичне і методичне забезпечення навчання; перевірка й оцінювання поточних результатів засвоєння навчального матеріалу; контроль і оцінювання професійних умінь і навичок студентів; психокорекція професійного розвитку студента; сприяння розвитку самоуправління в групі; професійне виховання, конструювання навчально-виховного середовища</em><strong><em> </em></strong>
14
Горбан, Євдокія. "СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕТОДИСТІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У МІЖКУРСОВИЙ ПЕРІОД ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 14 (21 вересня 2018): 37–43. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.37-43.
Full textAbstract:
У статті зосереджено увагу на необхідності теоретичного обґрунтування, розробки й експериментальної перевірки технології розвитку професійної компетентності методистів професійно-технічних навчальних закладів у міжкурсовий період підвищення кваліфікації, що включає ціннісно-мотиваційний, інформаційно-когнітивний, професійнодіяльнісний і рефлексивно-оцінний етапи реалізації та ставить за мету безперервне професійно-педагогічне вдосконалення, самовдосконалення і саморозвиток, оволодіння інноваційними компетентностями професійної освіти, опанування коучинговими програмами стажування та наставництва. Охарактеризовано суперечності, що виникають внаслідок системного впровадження нової техніки та передових технологій, що вимагають постійної готовності працівників до змін характеру праці й самих професій, зростання загальноосвітнього та технічного рівнів, коли об‘єктивно виникає потреба у всебічному гармонійному розвитку всіх суб‘єктів, котрі беруть участь у виробництв. За таких умов педагогічні працівники повинні бути налаштовані на постійне оновлення своїх знань, професійних умінь і навичок, збагачення досвіду пізнавальної практичної діяльності, що підкріплюється відповідними ціннісними орієнтаціями. Наведено структуру педагогічної компетентності, розкрито суть професійної компетентності. На основі узагальнення наукових досліджень встановлено, що професійна компетентність розглядається як професійна підготовка і здатність педагогічних працівників (методистів) до виконання завдань і обов'язків діяльності, міра та основний критерій їх відповідності вимогам професійної діяльності, що складається з таких компонентів: знання, уміння, навички, професійна позиція, індивідуальні психологічні особливості людини та акмеологічні чинники (цінності та потреба в саморозвитку). Зосереджено увагу на реалізації творчого потенціалу методистів професійно-технічних навчальних закладів як суб‘єктів професійної діяльності у взаємодії з іншими суб‘єктами навчально-виховного процесу через розвиток професійної компетентності, що дає їм змогу успішно виконувати різноманітні види професійної діяльності, синтезувати широкий спектр знань та практичних дій, відображати ступінь сформованості професійної культури фахівців і визначати результати їх роботи.
15
Качан (Мельник), Яна. "ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ТА ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ЯК СКЛАДОВІ ДЕРЖАВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ". Public management 19, № 4 (2019): 166–77. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-166-177.
Full textAbstract:
З’ясовано особливості професійного навчання та професійного розвитку як складових державної кадрової політики України. Доведено, що професійне зростання — це освоєння професії у всій її повноті й різноманітно- сті, приріст професійних знань, умінь і навичок, що приводить, звичайно, до визнання результатів праці професійним співтовариством, придбання авто- ритету в конкретному виді професійної діяльності. Визначено, що підвищен- ня якості управління та ефективності діяльності органів виконавчої влади потребує підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців з метою здобуття і поглиблення управлінських, фінансово-еко- номічних, соціальних, правових знань, а також удосконалення професійних знань і умінь, здобуття нової спеціальності або кваліфікації на основі раніше здобутої освіти і досвіду практичної роботи. Тому професіоналізація держав- ної служби розглядається як одне з першочергових завдань, без вирішення якого неможливо зробити реальним входження України до спільноти про- відних Європейських держав. Доведено, що основними напрямами профе- сійної підготовки мають бути: забезпечення випереджаючого характеру нав- чання з урахуванням перспектив розвитку держави, удосконалення завдань і функцій органів державної влади; запровадження цільової спрямованості навчання на основі дотримання державних освітніх стандартів, гнучкості застосування усіх видів, форм і методів навчання, досягнення інтенсифіка- цїї та оптимізації навчального процесу; вдосконалення підготовки та підви- щення кваліфікацїї кадрового резерву та новопризначених державних служ- бовців; розширення підготовки та перепідготовки державних службовців за спеціальністю “Державна служба” та за спеціалізаціями з економіки, права, а також соціальної, гуманітарної та кадрової політики; оптимізація мережі навчальних закладів різних форм власності, які здійснюють підготовку спе- ціалістів для державної служби; запровадження дистанційного навчання, що дасть можливість розширити коло державних службовців, які професійно підвищують кваліфікацію без відриву від роботи; забезпечення єдиного на- вчально-методичного управління та координація практичної діяльності всіх структурних елементів системи. Виявлено, що необхідною умовою ефектив- ного державного управління є його професіоналізація. Важливим інститутом професіоналізації державного управління є система фахового професійного навчання державних службовців шляхом підготовки, перепідготовки та під- вищення кваліфікації з використанням нових форм і методів навчання, освіт- ніх механізмів і технологій з урахуванням досвіду розвинених країн світу.
16
Чистякова, Ірина. "ЄВРОПЕЙСЬКІ ТРАДИЦІЇ ТА ПРАКТИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА (НА ПРИКЛАДІ ВЧИТЕЛІВ ВОКАЛУ ЧИ ІНСТРУМЕНТУ МУЗИЧНОЇ ШКОЛИ)". Education. Innovation. Practice 12, № 6 (2024): 60–65. http://dx.doi.org/10.31110/2616-650x-vol12i6-009.
Full textAbstract:
У статті з’ясовано особливості професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва на прикладі вчителів вокалу чи інструменту музичної школи у країнах Європейського Союзу. У результаті аналізу наукових джерел з досліджуваної проблеми та європейських практик професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва зазначено, що існує величезна різноманітність навчальних практик і структур. На основі дослідження сайтів закладів вищої освіти, які готують учителів музичного мистецтва нами було помічено відмінності не лише між системами освіти, але й у поглядах на навчальні цілі інструментального/вокального навчання. Зазначено, що інструментальні/вокальні цілі викладання варіюються від розширення участі та посилення насолоди в музичній діяльності на рівні аматорів, до навчання майбутніх професійних музикантів та підтримці мистецьких традицій. визначено низку компетентностей, які необхідні для виклику інтересу до музики протягом усього життя та забезпечення широкого доступу до музичної освіти для всієї громади. Подано загальні характеристики підготовки вчителів вокалу чи інструменті музичної школи: зазвичай заклад для музичної освіти поза обов’язковою системою освіти, що пропонує 1) освіту в музиці студентам будь-якого віку та етапів (загальна музична школа) та/або 2) спеціальна навчальна програма, яка готує студентів до професійного навчання музиці на рівні вищої освіти; найчастіше музичні школи, принаймні частково, фінансуються державним чи регіональним урядом, а в більшості країн вихованці таких закладів також сплачують внески; діяльність часто керується конкретними законами та/або національною навчальною програмою, але є велика різниця у фактичній роботі, виконаній у школах; викладачам, які працюють у цих музичних школах, зазвичай потрібна професійна музична кваліфікація, але часто не потрібна кваліфікація вчителів; чим більше отримують публічне фінансування музичні школи, тим більше регульованою зазвичай стає професія.
17
Тимченко, Руслана. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ДОКУМЕНТОЗНАВЦІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН". Society. Document. Communication, № 8 (10 лютого 2020): 284–97. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-284-297.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню професійної підготовки майбутнього документознавця в процесі навчання. Професійна освіта розглядається як найважливіша передумова науково-технічного прогресу, що спрямована на досягнення загального рівня професіоналізму суспільства та служить засобом формування, розвитку та самоствердження особистості. Схарактеризовано основні невирішені проблеми, що стосуються професійної підготовки майбутніх фахівців та сучасний стан системи професійної підготовки фахівців з документознавства в закладах вищої освіти. Здійснено аналіз освітньої програми щодо підготовки документознавців та розглянуто детальний перелік компетентностей майбутнього фахівця в межах спеціальності «Професійна освіта (Документознавство)». З’ясовано, що відповідно до міжнародних підходів та вимог роботодавців, а також для полегшення мобільності студентів, відбулося укрупнення спеціальностей. 
 Здійснений аналіз свідчить, що актуальним питанням сьогодення в Україні є рівень і якість підготовки майбутніх фахівців зі спеціальності «Професійна освіта (Документознавство)», які б мали не тільки професійні знання, уміння і навички, а й вирізнялися мобільністю та конкурентоспроможністю. Доведено, що професійна підготовка є сукупністю властивостей суб’єкта діяльності, яка визначає його професійний рівень властивостей як суб’єкта діяльності, професійний рівень компетентності і дозволяє йому демонструвати певну соціальну цінність та відповідати потребам і можливостям ринку праці. А також визначає готовність до діяльності, адекватної здібностям та кваліфікації в системі соціопрофесійних відношень, здатність нести особисту соціальну і професійну відповідальність за прийняття рішень..
18
Міненко, Ольга, та Ірина Мамчур. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ПСИХОЛОГА У ЙОГО ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Психологія: реальність і перспективи, № 19 (30 грудня 2021): 40–48. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i19.306.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми особистісних якостей організаційного консультанта та з’ясування їхньої ролі у забезпеченні успішності професійної діяльності спеціаліста даної галузі. Зазначено, що в організаційній психології існують різні підходи щодо визначення тих особистісних якостей і професійних компетентностей, якими повинен володіти організаційний консультант. При цьому цікавим є той факт, що саме питання ролі особистісних якостей організаційного консультанта в його професійній діяльності не набуло широкого розповсюдження у наукових дослідженнях на відміну від уваги щодо особистісних якостей психолога-консультанта. На основі теоретичного аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових праць представлено особистісні якості та характеристики, які є необхідними в роботі організаційного консультанта, обґрунтовано їхню значущість в його професійній діяльності. Проаналізовано складові професійної діяльності організаційного консультанта, які не визначаються як особистісні якості останнього, але є або похідними від них, або взаємопов’язаними з ними, і тому напряму залежать від особистісної сфери консультанта. До них віднесено професійну кваліфікацію, професійні уміння, професійні компетенції та настанови професійного консультанта, його професійні поведінкові ролі. Представлено власну структуру особистісно-професійних якостей організаційного консультанта, в основі якої покладено співвіднесення особистісних якостей консультанта в галузі психологічного консультування та в галузі організаційного консультування. Робиться висновок про те, що сучасна управлінська психологія має недостатню кількість досліджень даної проблематики, як теоретичних, так і емпіричних. Відповідно перспективою подальших досліджень повинно стати розширення поля досліджень ролі особистісних якостей організаційного консультанта в його професійній діяльності.
19
Кашина, Ганна, Лариса Громоздова та Інна Косяк. "ПІДГОТОВКА ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ: КІБЕРНЕТИЧНИЙ ВИМІР ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ СИСТЕМ". Education. Innovation. Practice 12, № 4 (2024): 12–16. http://dx.doi.org/10.31110/2616-650x-vol12i4-002.
Full textAbstract:
У статті розглянуто інтелектуальні системи як кібернетичну категорію ділового наукового контенту підготовки педагогів професійного навчання, зокрема за спеціальністю 015 Професійна освіта (спеціалізація цифрові технології). Встановлено, що професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, що дозволяють забезпечити оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, формування компетентності та розвиток професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Зазначено, що рівень підготовки кваліфікованих робітників у закладах професійної (професійно-технічної) освіти залежить від професійної освіти педагогічних працівників цих закладів. Акцентовано увагу на формуванні нового покоління фахівців, здатних самостійно змінювати професійні навички та кваліфікації, навчатися упродовж життя, підвищувати кваліфікацію, професійно самовдосконалюватися з урахуванням потреб ринку праці. Охарактеризовано сучасні технології, пов’язані з використанням ІКТ, що надають змогу розширити можливості отримання освіти під час пандемії COVID-19 та повномасштабної війни в нашій державі, зокрема застосування мережі Internet, зокрема хмаро орієнтованих середовищ, технологій дистанційного та змішаного навчання за допомогою платформ Microsoft Teams, Moodle, Skype, Zoom, Hangouts meet та ін. Окреслено понятійне поле досліджуваної дефініції «Інтелектуальна інформаційна система» як комплексу засобів (програмних, лінгвістичних, логіко-математичних тощо), який обробляє, накопичує та використовує значні обсяги інформації, забезпечує спілкування з людиною на природній мові, забезпечує високий рівень автоматизації при формуванні управлінських рішень на основі отриманої інформації, поточних та попередніх станів системи. Їх особливість полягає в акумуляції складних технологічних рішень для забезпечення автоматизації процесів обробки інформації та прийняття альтернативних рішень вирішення поставлених задач. Визначено категорію інтелектуальної системи у кібернетичному вимірі: Інтелектуальна система – це інтерфейсний інструментарій продовження інтелектуальних можливостей людини. Ця система має в своєму кібернетичному вимірі: вхід (Х)– інтелект людини, чорну скриню (Y) – програмний інформаційний продукт інтелектуальної діяльності людини та вихід (Z) – людину-користувача результату роботи системи.
20
Радкевич, Валентина, Олександра Бородієнко, Вікторія Кручек та Олександр Радкевич. "РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ ПАРТНЕРСТВА У ПІДГОТОВЦІ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ". Professional Pedagogics 2, № 21 (2021): 69–82. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.69-82.
Full textAbstract:
Актуальність: у системі підготовки педагогів для професійної (професійно-технічної) освіти бракує взаємодії між суб’єктами цього процесу, стейкхолдерами та іншими зацікавленими сторонами, що зумовлює її невідповідність потребам ринку праці, знижує якість освіти. Разом з тим, сформованість професійних компетентностей викладачів визначає не лише якість підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти, але й усієї системи, що спрямована на забезпечення економіки країни кваліфікованими робітничими кадрами. Механізми управління професійною підготовкою викладачів для закладів професійно-технічної освіти (ПТО) потребують перегляду та вдосконалення. Одним з інструментів розв’язання цієї проблеми є управління на основі партнерства та стандартизації. Тому дослідження сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти заради розроблення нових механізмів управління підготовкою є надзвичайно актуальним. Мета: аналіз сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Методи: аналіз наукової літератури, законодавчо-нормативних документів – для вивчення сучасних тенденцій в управлінні професійною підготовкою педагогів; метод опитування (анкетування з використанням веб-сервісу GoogleForms), метод експертного оцінювання, порівняльний аналіз – для з’ясування сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Результати: представлено результати опитування викладачів закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку здобувачів за спеціальністю «Професійна освіта», здобувачів вищої освіти, педагогів та керівників закладів професійної освіти. Висновки: опитування засвідчило факт недосконалості існуючої системи підготовки педагогів професійного навчання, зокрема: несистемної співпраці усіх суб’єктів освітнього процесу та потенційних роботодавців, недостатньої практичної та професійної спрямованості навчання, невідповідності вимогам ринку праці, віддаленості від виробничих умов, затеоретизованості навчання, невикористання усіх потенційних можливостей співпраці з міжнародними організаціями, центрами зайнятості, професійними спілками. Для посилення якості підготовки необхідне впровадження нових механізмів управління цією підготовкою, вдосконалення методики навчання, організації практичного навчання здобувачів освіти та системи підвищення кваліфікації через налагодження тісної співпраці, розширення партнерських відносин між закладами професійної (професійно-технічної), вищої освіти та з іншими зацікавленими сторонами.
21
ТАРАСОВА, Вікторія. "ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦЯ, ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (вересень 2020): 380–89. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-380-389.
Full textAbstract:
У статті розглядається питання становлення і розвитку особистості, як компетентного фахівця, здатного задовольняти запити держави й суспільства. Сучасний світ доводить, що якість наданих послуг прямопропорційно залежить від фахівця, який її надає, а саме від рівня його професійної компетентності. Суспільство дедалі більше впроваджує ідею гуманізації освіти, а звідси випливають принципово нові зміни ролі та професійних функцій педагога. Стає ширшим коло професій і спеціальностей, але особливої уваги, значимості в професійному вдосконаленні та підвищенні кваліфікації все ж таки потребують професії типу «людина-людина». Досліджуючи вплив професійної компетентності на соціально-економічний розвиток життя суспільства, автором розкрито сутнісні характеристики понять «розвиток особистості», «професійний розвиток особистості», «професійна компетентність», «сучасний фахівець». Наведено історичні приклади ХХ століття соціально-економічних змін у різних країнах світу і доведено їх залежність від розвитку системи освіти, підготовки фахівців та їх професійного розвитку. Звідси доходимо висновку, що сучасний фахівець постає перед необхідністю постійно підвищувати свою професійну компетентність, набувати нових знань, збагачувати та поглиблювати їх. У всіх сферах життя зараз відбувається інформаційна революція, формується нове інформаційне суспільство. За допомогою мережі Інтернет сучасні люди мають можливість спілкування по всьому світу, тому обізнаність і опанування інформаційними технологіями стає пріоритетним завданням і в розвитку освіти, а інформаційна компетентність стає базовою для усіх фахівців, незалежно від галузі. В умовах інформатизації освіти змінюється парадигма педагогічної науки, відкориговано структуру та зміст освіти, які постійно мають переглядатися і вдосконалюватися. Розвиток і активне використання комп’ютерної техніки та інформаційних технологій стає актуальним підґрунтям для розвитку соціально-економічного суспільства, що здобуло назву інформаційного, тобто такого, в якому більшість фахівців не тільки перейматимуться виробленням, збереженням, обробленням і реалізацією інформації, а й вищою її формою – знаннями. Ключові слова: інформатизація, компетентність, професійна компетентність, професійний розвиток, сучасний фахівець
22
Гриценок, Інна. "ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ ДО ВИБОРУ Й РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 15 (21 вересня 2018): 81–87. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.81-87.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему формування психологічної готовності учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти до вибору й реалізації професійної кар’єри. Охарактеризовано суть понять «психологічна готовність» та «психологічна готовність учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти до вибору й реалізації професійної кар’єри. Представлено два основні підходи до визначення змісту й структури психологічної готовності – функціональний і особистісний. Відповідно до функціонального підходу, психологічна готовність розглядається як певний стан психічних функцій. Цей стан учені наближають до феномену, який називають «оперативним спокоєм», «передстартовим станом», «мобілізаційною готовністю», «оптимальним робочим станом і станом спокою» тощо. Особистісний підхід передбачає розгляд психологічної готовності як результату підготовленості до певної дiяльностi. Розкрито структуру психологічної готовності майбутніх кваліфікованих робітників до вибору й реалізації професійної кар’єри, визначено критерії та рівні сформованості. Виділено структурні компоненти психологічної готовності учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти до вибору й реалізації професійної кар’єри: оцінювально-орієнтаційний, емоційно-вольовий та мотиваційно-ціннісний.За результатами педагогічного експерименту виявлено особливості сформованості компонентів психологічної готовності до вибору й реалізації професійної кар’єри учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти впродовж навчання. Визначено психолого-педагогічні умови формування психологічної готовності учнів закладів професійної (професійно-технічного) освіти до вибору й реалізації професійної кар’єри у професійній підготовці, а саме: професійна орієнтація, психолого-педагогічний супровід системи консультування з професійної кар’єри учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, створення освітнього простору для самовизначення учня, робота Центрів розвитку професійної кар’єри при закладах професійної (професійно-технічної) освіти, підтримка батьків, підвищення кваліфікації і професійна перепідготовка педагогів. Висвітлено результати дослідження стану сформованості психологічної готовності в учнів закладів професійної (професійно-технічного) освіти до вибору й реалізації професійної кар’єри.
23
Шестопалова, Світлана, та Дмитро Шестопалов. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ". Науковий вісник: Державне управління, № 1 (15) (30 квітня 2024): 146–64. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2024-1(15)-146-164.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемам формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців служби цивільного захисту. Здійснено детальний аналіз вітчизняних наукових джерел досліджуваної теми, стандартів вищої освіти на різних рівнях, Національної рамки кваліфікацій. На прикладі зазначених нормативних документів показано, що комунікативний компонент, а саме – комунікативна компетентність, є складовою професійної компетентності досвідчених висококваліфікованих фахівців. Розглядаючи професійну підготовку майбутніх фахівців сфери цивільного захисту, наголошено, що одним із пріоритетних завдань навчання є формування професійно значущих умінь і навичок, зокрема комунікативних. Виділено гальмівні фактори, які впливають на формування та розвиток комунікативної функції під час професійної підготовки, що можуть завадити професійній діяльності у майбутньому. Доведено, що державний службовець, виконуючи свої безпосередні службові обов’язки, має суміщати комунікативні здібності та іншомовні знання, успішно ними послуговуватися у своїй професійній діяльності. Це сприятиме процесу формування іншомовної комунікативної компетентності, оскільки оволодіння засобами іншомовного спілкування відбувається під час здійснення мовленнєвої діяльності за реальних професійних обставин. Водночас зазначено, що фахівці служби цивільного захисту мають бути спроможними не лише поєднувати спеціальні фахові знання та вміння, знання англійської мови та комунікативні здібності, а й бути у постійному стані балансування між ними, враховуючи значення мовних одиниць у своєму спілкуванні, щоб забезпечити високий рівень виконуваної роботи у своїй професійній діяльності. Підкреслено, що від рівня сформованості іншомовної комунікативної компетентності фахівців значною мірою залежить успішність розв’язання професійних завдань.
24
Купрієвич, Вікторія. "МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 15 (14 травня 2018): 41–47. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.41-47.
Full textAbstract:
У статті розглядається модель професійного самовдосконалення керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти у процесі підвищення кваліфікації, яка суттєво змінює характеристики процесу та результату їх навчання у системі післядипломної освіти. Результатом упровадження розробленої моделі має стати суттєве підвищення рівневих показників кваліфікації керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти як менеджерів і управлінців. Акцентовано увагу на створенні педагогічних умов для безперервного професійного самовдосконалення керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти на курсах підвищення кваліфікації; визначено ціннісні пріоритети процесу підвищення кваліфікації для даної категорії слухачів. Здійснено теоретичний аналіз педагогічних джерел з питань теорії та методології процесу підвищення кваліфікації керівників закладів освіти за останні роки, зокрема закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Автором статті розкрито важливу роль післядипломної освіти, як однієї з ланок неперервною освіти, що доповнює та розширює базову професійну освіту, створює креативне середовище для саморозвитку та самовдосконалення. Система підвищення кваліфікації керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти має бути суттєво вдосконалена на основі андрагогічної складової організації навчального процесу, що найбільшою мірою сприяє реалізації концепції «освіта впродовж життя».
25
Бойко, Анна Дмитрівна. "ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА У БАГАТОНАЦІОНАЛЬНИХ ЕКІПАЖАХ МОРСЬКОЇ ІНДУСТРІЇ". Vodnij transport, № 3(41) (24 грудня 2024): 234–38. https://doi.org/10.33298/2226-8553.2024.3.41.26.
Full textAbstract:
Сучасна морська індустрія є однією з найбільш міжнародних галузей, де відбувається тісна взаємодія між людьми різних національностей, культур, мов та гендерів. У контексті глобалізації і сучасних тенденцій розвитку морської сфери важливу роль відіграє гендерна політика в екіпажах, яка стає все більш актуальною через підвищену увагу до прав людини, рівності та інклюзивності. У цьому контексті особливо важливо забезпечити рівність між чоловіками і жінками на борту, усуваючи стереотипи та створюючи умови для продуктивної співпраці. Ключові слова: морська індустрія, гендерна політика, алгоритм, безпека, морська сфера, безпека на морі, професійна кваліфікація, безпека судноплавства, безпека плавання, морський та річковий транспорт, екіпаж, освіта, наставництво, культура, стать, судно, судноводіння.
26
Illia, Pakhomov. "ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙСТРІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ". B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 52, № 2 (2023): 132–38. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2023-2-52-132-138.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні технології формування та розвитку педагогічної майстерності майстрів виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Розкрито особливості розвитку їх під час проходження підвищення кваліфікації в Білоцерківському інституті неперервної професійної освіти ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України. Висвітлено особливості змістових модулів та спецкурсів для майстрів виробничого навчання, які підвищують кваліфікацію в інституті. Зроблено висновок про те, що найбільш ефективно педагогічна майстерність формується та розвивається при поєднанні зусиль закладу професійної (професійно-технічної) освіти та закладу вищої освіти, який здійснює підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання.
27
Пуховська, Людмила. "ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ТА ІННОВАЦІЇ: ДОСВІД КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 14 (1 жовтня 2018): 124–32. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.124-132.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано політику Європейського Союзу щодо інновацій у сфері професійної освіти і навчання. Охарактеризовано сучасні європейські ініціативи щодо реалізації положень стратегії «Європа 2020», спрямовані на зміцнення співробітництва та активне включення молоді в інноваційні процеси. Розкрито результати діяльності європейської тематичної мережі «Інновації в професійній освіті і навчанні» на базі європейського Центру розвитку професійної освіти і навчання (CEDEFOP). З‘ясовано головні напрями розвитку інновацій у системах професійної освіти і навчання в країнах ЄС: інновації, пов‘язані з використанням новітніх інформаційних технологій (цифрові інновації); інновації в сфері підготовки вчителів і тренерів для системи професійної освіти і навчання; інновації, пов‘язані з кваліфікаціями (зміст, стандартизація, процедура і правила надання); інноваційне викладання та інновації оцінювання; інновації в сфері курікулуму; системні ініціативи у сфері співробітництва (створення урядами нових освітніх інституцій на засадах партнерства з роботодавцями; міжнародне співробітництво; створення національних схем заохочення співробітництва між професійною і вищою освітою). Проведено огляд кращих інноваційних практик у системах професійної освіти і навчання в країнах ЄС. Розглянуто нові заклади професійної освіти і навчання: Центри управління, підготовки і зайнятості (Італія), Кампуси професій і кваліфікацій (Франція), Центри компетентності (Латвія) тощо. Окреслено шляхи стимулювання інноватики в професійній освіті на різних її рівнях, включаючи використання нових навчальних методів і нових технологій навчання, запровадження нових механізмів фінансування, посилення співробітництва між інституціями професійної освіти, вищої освіти, дослідницькими організаціями і підприємствами. Визначено головні ідеї позитивного європейського досвіду, що є цінними для розвитку сучасної інноваційної політики і практики професійної освіти в Україні.
28
Потапчук, Т. В. "РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАГІСТРІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 122–32. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.13.
Full textAbstract:
Мета статі – проаналізувати професійну компетентність магістрів дошкільної освіти у наукових дослідженнях та простежити підвищення якості професійних і особистісних характеристик педагогів в установах професійної освіти. У статті розкрито поняття «професійна компетентність магістра», представлено теоретичну модель Д.Р. Левітеса щодо поетапного конструювання змістово-цільового компонента технології, яка представляє особливу цінність для проведення педагогічного експерименту. Висвітлено аналіз динамічних змін якості діяльності за такими рівнями, як світоглядний, методологічний, теоретичний та практичний. Схарактеризовано принципи, методи і прийоми навчання слухачів в системі підвищення кваліфікації. Зазначено, що в педагогічній науці й практиці гостро позначилася потреба ресурсного забезпечення процесу розвитку компетентності педагога в умовах, адекватних сучасному стану освіти, – безперервному і гуманістичному. На етапі післядипломної освіти педагога закладу дошкільної освіти (ЗДО) можливості успішного розвитку його компетентності мають визнаватися установами додаткової професійної освіти, що відповідає логіці ієрархічних структур безперервної освіти. Однак, як засвідчує досвід реформування освіти, система додаткової професійної освіти, якій притаманний гранично високий консерватизм та інерція, традиційно «запізнюється» у своїй реакції на життя суспільства. Зазначено, що теоретична основа дослідження формувалася з урахуванням наукових праць концептуального способу опису моделі системи розвитку педагогічної компетентності педагога ЗДО, що дозволило визначити психолого-педагогічні, соціокультурні ресурси розвитку компетентності педагога у процесі підвищення кваліфікації на базі установ додаткової професійної освіти. Тому підвищення якості професійних і особистісних характеристик педагогів в установах професійної освіти дає підставу для висновку про необхідність засвоєння вихователями логіки діяльності, у процесі якої вихователь має підвищувати рівень педагогічної компетентності
29
Горбан, Євдокія. "СУТЬ І СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕТОДИСТІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 17 (27 грудня 2018): 69–76. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.17.69-76.
Full textAbstract:
У статті зосереджено увагу на необхідності обґрунтування суті та структури професійної компетентності методистів закладів професійної (професійно-технічної) освіти для актуалізації необхідності її розвитку в міжкурсовий період підвищення кваліфікації, зроблено коротий аналіз останніх наукових праць і публікацій з досліджуваної проблеми. Розглянуто трактування основних ключових понять з точки зору вітчизняної та зарубіжної наукової думки: «компетенції», «компетентність», «суть», «структура», «методист закладу професійної (професійно-технічної) освіти», «професійна компетентність». На підставі аналізу й узагальнення наукових досліджень встановлено, що професійна компетентність розглядається як професійна підготовка і здатність педагогічних працівників (методистів) до виконання завдань і обов’язків діяльності, міра та основний критерій їх відповідності вимогам професійної діяльності, яка складається з таких компонентів: знання, уміння, навички, професійна позиція, індивідуальні психологічні особливості людини та акмеологічні чинники (цінності та потреба в саморозвитку). Автором здійснено аналіз суті і структури професійної компетентності методистів закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Розкрито суть професійної компетентності та наведено структуру педагогічної компетентності. Закцентовано увагу на проблемі необхідності формування професійної здатності педагога здійснювати діяльність творчо. Означено існування гострої потреби сучасного суспільства в педагогах-дослідниках, здатних організовувати діяльність на інноваційних засадах. Обгрунтовано необхідність розвитку професійної компетентності методистів, розкрито зміст професійної компетентності методиста. Конкретизовано суть і структуру поняття «професійна компетентність методиста». Охарактеризовано основні взаємозалежні та взаємообумовлені структурні компоненти професійної компетентності методиста. Виокремлено професійно важливі якості методистів.
30
Поцулко, Олена. "ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(101) (17 вересня 2022): 107–18. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(101)2022.264951.
Full textAbstract:
У статті розкрито специфічні риси та основні проблеми становлення та розвитку студентського волонтерського руху в Україні, визначено перспективи його подальшого розвитку та зміст організації волонтерської роботи в умовах вищого навчального закладу. Рівень обізнаності суспільства прогресує, але проблема вивчення волонтерства залишається на два кроки позаду, оскільки для багатьох людей незрозуміло, навіщо залучати помічників, особливо студентів, для добровільної праці, при цьому навчати їх проводити тренінги та консультації, якщо цю роботу можуть виконувати спеціалісти окремих соціальних сфер. Однак, незважаючи на це, феномен студентського волонтерства існує в Україні в усіх своїх проявах. Звичайно, професійна кваліфікація студентів-волонтерів досить низька, проте вони мають ті якості і здібності, які в свою чергу не завжди мають спеціалісти тієї чи іншої організації.Організація волонтерської роботи у вищому навчальному закладі повинна включати такі складові: технологічний підхід у соціальній роботі; професійна підготовка фахівців у галузі соціальної роботи (психологів, соціальних педагогів); школа особистісного розвитку, успішної самореалізації особистості; підготовка волонтерів та організація волонтерської діяльності –окремий напрямок діяльності органів студентського самоврядування; створення окремої громадської молодіжної організації в умовах вищого навчального закладу; залучення до волонтерства тільки особистостей з відповідною професійною та особистісною спрямованістю, певною позитивною зовнішньою та внутрішньою мотивацією, з власною життєвою перспективою та значущою метою. Залучення студентів до волонтерської діяльності є важливим напрямком роботи кураторів, викладачів, студентського активу вищого навчального закладу. Напрями здійснення студентами волонтерської діяльності є багаточисленними. В сучасній Україні, окрім вже традиційних для нашого суспільства таких напрямів волонтерської діяльності як соціальна опіка й захист найменш захищених категорій дітей та молоді, соціальна підтримка тяжкохворих громадян, додалася соціально-психологічна реабілітація військовослужбовців АТО/ООС та їх сімей.Ключові слова: волонтерство, волонтерська діяльність, студенти-волонтери, молодь, феномен, університет.
31
Kurnyshev, Yuriy, Maryna Kozhokar та Yurii Moseychuk. "ПОКАЗНИКИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (6 грудня 2018): 122–28. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.122-128.
Full textAbstract:
У статті уточнюються показники рівнів професійного розвитку майбутніх учителів фізичної культури. Теоретичний аналіз та узагальнення педагогічного досвіду дали можливість з’ясувати, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізкультури розглядається в контексті оновлення навчально-виховного процесу у вищій школі, формування потреби у професійному саморозвитку фахівця в галузі спорту і неперервному вдосконаленні педагогічної майстерності. Професійний саморозвиток учителя передбачає самостійне оволодіння сукупністю педагогічних цінностей, ідей, сучасних технологій, ситуацій творчості, загальною культурою і характеризується активною, ціннісно-смисловою, мотиваційною, творчою професійною діяльністю. Основною причиною такого стану є неадекватне розуміння майбутніми вчителями власного професійного саморозвитку, етапів та шляхів його формування.
 Саморозвиток майбутнього вчителя фізкультури розглядається як відносно самостійна діяльність студента із внесення змін у власну освітню траєкторію вдосконалення професійних якостей, розширення знанєвого потенціалу, підвищення рівня педагогічної та спортивної кваліфікації, спрямована на освоєння сучасних педагогічних ідей і технологій, що забезпечує професійне зростання педагога, підвищення якості освіти і виховання учнів.
32
СЕМИГІНА, Тетяна, Юрій БАЛАНЮК та Інна СЕМЕНЕЦЬ-ОРЛОВА. "ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО ВЗАЄМНОГО ВИЗНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КВАЛІФІКАЦІЙ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, № 3(63) (26 січня 2023): 96–105. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2022-3(63)-13.
Full textAbstract:
Мета роботи полягає в тому, щоб cхарактеризувати нинішній стан спільної європейської політики щодо взаємного визнання професійних кваліфікацій та представити національні особливості її реалізації у деяких країнах ЄС (Німеччина, Данія, Австрія, Польща). Дослідження побудоване на неоінституційному підході, за якого ретроспективному аналізу піддавались як правила та норми (підхід де-юре), так і практики (підхід де-факто), встановлені основними політичними акторами євроінтеграційної політики в сфері кваліфікацій. Проведений аналіз засвідчує, що держави-члени ЄС при визнанні професійних кваліфікацій орієнтуються на статус професії. Якщо професія регулюється, професіонал, який хоче займатися цією конкретною професією, потребуватиме спеціального дозволу на виконання відповідної професії. Цей дозвіл юридично залежить від унормування у національному законодавстві. До основних нормативних документів ЄС щодо взаємовизнання кваліфікацій можна віднести: Директиву ЄС про визнання професійних кваліфікацій; Лісабонську Конвенцію; Рекомендацію щодо сприяння автоматичному взаємному визнанню вищої та середньої освіти та професійної кваліфікації та результатів періодів навчання за кордоном. Встановлено, що у ЄС поступово сформувалась спільна політика стосовно взаємного визнання освітніх та професійних кваліфікацій, здобутих у державах-членах ЄС, яка відображає загальний ліберальний характер політики, спрямованої на забезпечення свободи пересування в межах Співтовариства. Європейській політиці щодо кваліфікацій притаманний горизонтальний характер, держави-член ЄС мають значну свободу для у цій сфері, що зумовило формування національних моделей і свідчить про диференційовану інтеграцію, проте вони послуговуються спільними європейськими нормами і правилами, використовують європейські бази даних та інші інструменти.
33
Shpak, Valentina, and Iryna Dubrovina. "MOTIVES FOR CHOOSING A PROFESSION BY FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 51, no. 1 (2023): 25–31. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2023-1-51-25-31.
Full textAbstract:
Актуалізовано проблему професійної орієнтації майбутніх учителів початкових класів закладів загальної середньої освіти з урахуванням таких складників, як профінформування, профдіагностика, профконсультування і профадаптація. Проведено паралель між сутністю понять «мотив» і «мотивація». Метою статті передбачено визначення мотивів вибору професії майбутніми вчителями початкової школи для стимулювання їхньої активності у фаховій підготовці. Проведено констатувальний експеримент, у ході якого застосовано тест «Мотиви вибору професії», яким передбачено 4 блоки тверджень, що характеризують професійний вибір відповідно до позначень: внутрішні соціально значущі мотиви; внутрішні індивідуально значущі мотиви; зовнішні позитивні мотиви; зовнішні негативні мотиви. Отримані емпіричні дані підтверджують, що серед діапазону мотивів вибору майбутніми вчителями початкової школи своєї професії переважають: внутрішні соціально значущі мотиви (професійні цінності, уявлення про значущість професії, професійний світогляд); внутрішні індивідуально значущі мотиви (професійне покликання, професійні наміри, професійна інтернальність, прагнення самореалізації, смислотворчість у професії); зовнішні позитивні мотиви (оволодіння етичними нормами у професії, професійні домагання, інтерес до заробітку, прагнення до професійного зростання, до різних видів підвищення кваліфікації). Серед найбільш поширених критеріїв зазначених мотивів переважають комунікативний, відповідність роботи характеру і здібностям, покликання, творчий характер, привабливість професії, традиції сім’ї та поради друзів. Натомість найменш привабливими критеріями визначено близькість вишу до місця проживання, випадковий збіг обставин, матеріальні міркування, бажання виховувати молоде покоління та інтерес до педагогічної діяльності. Оскільки проведене визначення мотивів вибору професії майбутніми вчителями початкової школи не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми, подальшого дослідження потребують чинники демотивації професійного вибору, а також розроблення новітніх форм і методів профорієнтаційної роботи з потенційними абітурієнтами.
34
Малишева, Махіра. "ВПЛИВ ОСВІТНІХ РЕФОРМ У ТУРЕЧЧИНІ НА РОЗВИТОК БЕЗПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 15 (14 травня 2018): 176–82. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.176-182.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасні освітні реформи в Туреччині та обґрунтовано їхній уплив на розвиток безеперервної професійної освіти в країні. З’ясовано, що реформування професійної освіти і навчання у Туреччині здійснює Міністерство національної освіти. Встановлено, що система професійно-технічної освіти Туреччини націлена на реалізацію інноваційних функцій у професійній підготовці фахівців, актуальність яких підтверджується досвідом розвинених країн і Європейським Союзом. Водночас стратегії розвитку безперервної освіти в Туреччині передбачають взаємодоповнення формального, неформального, інформального навчання задля створення гнучкої системи освіти впродовж життя.Визначено, що ключовими елементами модернізації професійної (професійно-технічної) освіти є формування зв’язків системи освіти з ринком праці; розвиток професійних стандартів і перспективних стандартів підготовки; розвиток курикулумів професійної (професійно-технічної) освіти на засадах компетентності, модульності й навчальних результатів; зміцнення соціального партнерства; обґрунтування і запровадження концепції навчання впродовж життя та ін. Зазначено, що для реалізації концепції освіти впродовж життя турецьким урядом розроблено і затверджено законодавчі й нормативно-правові документи (Закон щодо створення Управління професійних кваліфікацій, Декрет про інституції неформальної освіти та ін.), спрямовані на виконання ключових принципів Меморандуму безперервної освіти країн Європи.Зроблено висновок, що означені реформи щодо реалізації концепції освіти впродовж життя в Туреччині є вкрай важливими для інноваційного поступу країни до європейського простору. Однак перспективними залишаються проблеми, актуальні для сучасних процесів реформування системи професійно-технічної освіти Туреччини, а саме: узгодження й відповідність результатів професійного навчання з потребами ринку праці; створення професійних стандартів і відповідних їм освітніх стандартів; зміцнення соціальних відносин із роботодавцями та залучення їх до активної участі в удосконаленні системи професійної освіти тощо.
35
Стопенчук, С.М. "ЗАПОБІГАННЯ НЕЗАКОННОМУ ПЕРЕМІЩЕННЮ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ: ЗАГРОЗИ, ВИКЛИКИ, ВІДПОВІДІ". Економіка та митно-правові відносини 15-16, Спецвипуск (2020): 20–54. https://doi.org/10.5281/zenodo.3964527.
Full textAbstract:
<em>Акцентовано увагу на практиці і проблематиці незаконного обігу культурних цінностей, в т.ч. для фінансування терористичної діяльності. Зазначено про особливості протидії міжнародним терористичним організаціям в американській системі спеціальних операцій. </em> <em>Досліджено напрямки протидії міжнародному тероризму у питанні незаконного обігу культурних цінностей. Проаналізовано діяльність Міжнародної ради музеїв, Інтерполу та Європолу у протидії незаконному переміщенню зброї та культурних цінностей. Констатовано, що велику роль відіграє можливість обміну інформацією між правоохоронними органами різних країн в контексті протидії незаконному обігу культурних цінностей. </em> <em>Наголошено, що проблема незаконного переміщення культурних цінностей становить загрозу для національної культурної спадщини України. Висвітлено роль органів управління митною справою у протидії незаконному переміщенню культурних цінностей, зокрема, акцентовано, що велике значення у протистоянні злочинним намірам відіграє професійна кваліфікація митника. </em>
36
ЧИСТЯКОВА, Людмила. "ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТІВ ДО ЕКОЛОГОЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 419–27. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-419-427.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ У статті осмислюється проблема формування позитивної мотивації студентів до екологозбережувальної діяльності. Актуальність студії визначається тим, що саме цей вид діяльності є однією із основних предметно-перетворювальних практик, які реалізуються на уроках трудового навчання в середній школі та уроках технологій у старшій школі. Специфіка професійної діяльності вчителів, які забезпечують викладання цих предметів, передбачає синтез психолого-педагогічної, методичної, навчально-виробничої та техніко-технологічної діяльності. Професійна діяльність учителя трудового навчання та технологій ґрунтується на високому рівні психолого-педагогічної майстерності, глибоких знаннях із основ сучасного виробництва, матеріалознавства, машинознавства; уміннях реалізовувати найсучасніші технології обробки різних матеріалів. При цьому майбутньому вчителеві необхідно мати мотивацію, адже навіть висока кваліфікація не матиме високих результатів професійної діяльності, якщо не буде узгоджена з мотиваційною функцією самого процесу цієї діяльності. Саме тому мотивація розглядається як психологічний феномен, який у сукупності із соціальними, моральними, професійними інтенціями сприяє отриманню очікуваного результату. Сформульовано алгоритм, використання якого у освітній практиці, забезпечує належний педагогічний ефект. Визначено, що екологічна спрямованість діяльності майбутнього вчителя трудового навчання та технологій передбачає пошук індивідуального стилю поведінки в навколишньому середовищі, відповідальність до розв'язання різних екологічних ситуацій, усвідомлений вибір способів діяльності з урахуванням екологічних закономірностей та гармонійних відносин «людина – природа» та залучення учнів до такої діяльності. Студія засвідчує, що створення і застосування екологозбережувального середовища, раціональне використання ресурсів, розв’язання екологічних питань є важливими мотивами особистісного і професійного самоствердження майбутніх учителів трудового навчання та технологій. Ключові слова: мотивація, мотив, інтерес, екологозбережувальна діяльність, майбутній вчитель.
37
Boichuk, Yu D., A. V. Boiarska-Khomenko та L. A. Shtefan. "СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ ТА ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЄВРОПІ". Теорія та методика навчання та виховання, № 52 (2022): 21–33. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2022.52.02.
Full textAbstract:
У статті визначено, що професійна освіта дорослих в Україні потребує суттєвого реформування з урахуванням прогресивних змін у європейському освітньому просторі. Було виявлено спільні та відмінні підходи до впровадження професійної освіти дорослих. Спільними аспектами є такі: інтеграція в європейський освітній простір; врахування міжнародних тенденцій розвитку професійно-технічної освіти дорослих; прагнення до вдосконалення системи професійно-технічної освіти дорослих на основі гармонізації національних традицій зі світовими вимогами та стандартами; орієнтація на розвиток професійної освіти дорослих у контексті навчання впродовж життя; усвідомлення необхідності реформування системи професійно-технічної освіти дорослих відповідно до вимог суспільства, економіки та сучасного ринку праці тощо. Відмінними аспектами системи професійно-технічної освіти дорослих в Україні є: недосконалість нормативно-правової бази щодо визначення мети, завдань, функцій професійно-технічної освіти дорослих, регулювання діяльності суб’єктів освітнього процесу, визначення їх прав та обов’язків, характер взаємодії з державою; недостатньо високий рівень економічного забезпечення розвитку професійно-технічної освіти дорослих, недосконалість принципів і форм фінансування; невизначеність функцій центральних та місцевих органів виконавчої влади з організації професійно-технічної освіти дорослих; відсутність нормативного врегулювання питань системного визнання та атестації професійних кваліфікацій та компетенцій, здобутих у неформальній та інформальній освіті; недосконалість системи акредитації та оцінки попереднього професійного досвіду; відсутність достатнього потенціалу державних організацій для розвитку, координації, управління системою освіти дорослих; недостатньо високий освітньо-кваліфікаційний рівень, компетентність і конкурентоспроможність управлінських, педагогічних, наукових кадрів у сфері професійної освіти дорослих та інші.
38
Дяченко, І. М. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КОМПЕТЕНТНИХ ФАХІВЦІВ ІЗ ЖУРНАЛІСТИКИ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (2021): 44–49. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-06.
Full textAbstract:
У статті розкрито наукові підходи до формування компетентності майбутніх фахівців із журналістики та соціальних комунікацій. Окреслено основні аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців бакалаврського і магістерського рівнів за освітньою програмою «Журналістика та соціальні комунікації». Підкреслюється, що стан сучасної журналістики значно мірою визначається професійною компетентністю журналістів, розумінням ними своєї суспільної ролі й соціокультурної місії, ставленням до професії. Справжній професіонал-журналіст повинен володіти не лише комплексом загальних і спеціальних професійних здібностей, але й умінням творчо реагувати на політичні, економічні, соціально-культурні зміни у світі й бути при цьому конкурентоспроможним, компетентним у вирішенні професійних завдань, що все частіше виступає запорукою його успіху у фаховій діяльності. Зазначено, що формування компетентності майбутніх фахівців із журналістики та соціальних комунікацій, їхньої готовності застосовувати отримані знання, вміння та навички у професійних ситуаціях полягає в набутті студентами інтегральної, загальних та спеціальних компетентностей. Загальні компетентності фахівця із журналістики та соціальних комунікацій: перекладати державною мовою професійно- спрямовану інформацію, аргументувати вибрані варіанти рішень і нести за них особисту відповідальність. Студента необхідно навчити пошуку, обробленню та аналізу інформації з різних джерел, здатності знаходити напрями саморозвитку, підвищення своєї кваліфікації та майстерності. У випускника університету спеціальності 061 «Журналістика» мають бути розвинені вміння аналізувати соціально-значущі проблеми та процеси, що відбуваються в суспільстві, й прогнозувати можливий розвиток їх у майбутньому. Необхідно сформувати навички використання інформаційних і комунікаційних технологій; усвідомлення небезпеки і загроз, що виникають у процесі професійної діяльності в медіа. Майбутні фахівці з журналістики та соціальних комунікацій повинні володіти навичками роботи з комп’ютером як засобом управління інформацією в глобальних соціальних мережах та засобами її захисту; здатністю працювати в міжнародному контексті. Особлива роль належить формуванню здатності до групової взаємодії під час вирішення проблем; здатності до самостійного прийняття рішень у непередбачуваних умовах. Важливими є: здатність аналізувати і визначати ефективність використання сучасних напрямів розвитку інформаційних проектів; здатність зрозуміло доносити висновки та пояснення до аудиторії; здатність організовувати і проводити професійну діяльність у сфері соціальних комунікацій; здатність формувати інформаційний контент; здатність створювати інформаційний продукт; здатність ефективно просувати створений медійний продукт; здатність проводити дослідження для ефективного просування медійного продукту.
39
Ткачук, Надія, та Неля Кінах. "Професійний стандарт як вектор модернізації післядипломної педагогічної освіти". New pedagogical thought 106, № 2 (2021): 21–28. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-21-28.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано нормативно-правову базу, що регламентує створення професійних стандартів; розглянуто окремі підходи та принципи із зарубіжного досвіду щодо стандартизації освіти; визначено сфери застосування професійного стандарту. Зазначено, що новий професійний стандарт учителя визначає загальні (громадянська, соціальна, культурна, лідерська та підприємницька) і професійні компетентності педагога (мовно-комунікативна, предметно-методична, інформаційно-цифрова, психологічна, емоційно-етична, педагогічне партнерство, інклюзивна, здоров’язбережувальна, проєктувальна, прогностична, організаційна, оцінювально-аналітична, інноваційна, рефлексивна, здатність до навчання впродовж життя), що є складовими загальної моделі професійної компетентності педагога. Проведено пілотне дослідження щодо ставлення педагогів до нового професійного стандарту в контексті забезпечення якості підвищення кваліфікації та особистого безперервного навчання. Обґрунтовано ставлення педагогів до нового професійного стандарту в контексті забезпечення якості підвищення кваліфікації та особистого безперервного навчання. Проаналізовано актуальність загальних і професійних компетентностей педагогів у структурі професійного розвитку, визначено пріоритетність трудових функцій у системі особистісного розвитку вчителя; зроблено акцент на важливості врахування нового професійного стандарту вчителя в проєктуванні професійного розвитку педагогів.
40
АКІМОВА, О. В., Г. П. ПУСТОВІТ та К. Г. МАГРЛАМОВА. "Загальні підходи до національної системи кваліфікацій майбутніх лікарів у Великій Британії". EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society 1, № I (2019): 30–53. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2019.1-i.03.
Full textAbstract:
Досліджено, що система професійної підготовки майбутніх лікарів у вищих медичних навчальних закладах Великої Британії є складною і має ряд відмінних характеристик. Існують різні системи але подібність серед чотирьох (Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії) є більшою, ніж їх відмінності, тому можна говорити про «систему вищої освіти у Великій Британії», однак їй притаманні певні відмінності. Суттєвою відмінністю у системі вищої медичної освіти Великої Британії є діючий документ «Кодекс якості вищої освіти» (Кодекс якості), котрий є орієнтиром для всіх вищих навчальних закладів Великої Британії. Кодекс якості чітко окреслює змістові характеристики роботи вищих навчальних закладів. Кодекс якості охоплює всі чотири країни Великої Британії (Англія, Північна Ірландія, Шотландія та Уельс) та заклади вищої освіти Великої Британії, що діють на міжнародному рівні. Він захищає інтереси всіх студентів, незалежно від того, де вони навчаються, чи вони є на повній формі навчання, абітурієнти, бакалаври або аспіранти. Важливою особливістю є наявність національних кваліфікаційних рамок, що є формальними структурами, які затверджені країнами для визначення їх кваліфікаційних систем. В загальному вони визначають ієрархію кваліфікаційних рівнів у зростаючому порядку та встановлюють основні вимоги до кваліфікацій, що повинні бути присуджені на кожному з цих рівнів. Рамки показують, які кваліфікації знаходяться на одному рівні та вказують на те, як одна кваліфікація може призвести до надання іншої на тому ж, або вищому рівні. Вони описують континуум навчання, що дозволяє помістити будь-які нові кваліфікації в освітню систему. Присудження рівнів кваліфікаціям сприяє точному та послідовному опису та маркетингу кваліфікацій тими, хто їх надає. Національні кваліфікаційні рамки надають контекст поєднанню, огляду та розвитку кваліфікацій. Вони є інструментом як для забезпечення порогу національних академічних стандартів, так і для здійснення правильних порівнянь кваліфікацій на міжнародному рівні (тим самим полегшуючи мобільність студентів). Важливим елементом системи є постійний моніторинг та діагностика рівня відповідності освітнім вимогам.
41
Kovtunets, Volodymyr. "ВИМОГИ РИНКУ ПРАЦІ ДО ОСВІТНІХ ТА ПРОФЕСІЙНИХ КВАЛІФІКАЦІЙ ПРАЦІВНИКІВ". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 4, № 2 (2022): 1–7. http://dx.doi.org/10.37472/v.naes.2022.4222.
Full textAbstract:
Проаналізовано потреби роботодавців України щодо освітніх та професійних кваліфікацій працівників. Дослідження виконано за даними інформаційної системи дослідження ринку праці України, створеної із використанням технологій великих даних і штучного інтелекту (Big Data Labour Market Intelligence — Ukraine). Насамперед доведено надійність даних через спроможність даних системи відображати тенденції розвитку ринку праці, що є основою для практичного використання даних. Дослідження виконано за даними 2021–2022 рр. Показано, що значна частина вакансій ринку праці потребує лише початкової освіти. Мова йде переважно про найпростіші професії. Такий стан відповідає частці низькотехнологічних видів економічної діяльності. Інша частина ринку праці тяжіє до вищої освіти. Вказані тенденції стабільні і не зазнали впливу війни у 2022 р. Показано, що значна частина економіки орієнтується на високотехнологічні виробництва, які потребують постійного удосконалення кваліфікацій. Досліджено динаміку потреб ринку праці у професійних кваліфікаціях без вищої освіти упродовж 2022 р. Виявлено вплив війни на зміну потреби у кваліфікаціях. Так, стабільним залишається попит на техніків і помічників спеціалістів (третій розділ Класифікатора професій). За значного падіння попиту на працівників за час війни виріс попит на ремісників (робітників, здатних виробляти завершений продукт чи надавати повну послугу). У роботі перелічено основні результати навчання — знання, вміння і навички, цінності і ставлення, — яких найчастіше потребують роботодавці. Наголошено на першочергових потребах у знаннях з інженерії, технологій, інформаційних технологій. Надано рекомендації щодо удосконалення освітніх програм професійної освіти.
42
Бойко-Бузиль, Юлія. "Професійно-психологічна компетентністість як індикатор професіогенезу фахівця системи МВС". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 89–100. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-89-100.
Full textAbstract:
Акцентовано, що успішність функціонування та діяльності системи МВС України забезпечують фахівці, які не лише опікуються державною політикою у секторі безпеки та оборони, а своїми здібностями, надійністю та кваліфікованістю формують професійне ядро органів системи МВС. Підкреслено, що професійно-психологічна компетентність є індикатором професіогенезу фахівця, його вузловою категорією, яка мало досліджена, але перспективна у напрямку покращення кадрового забезпечення та підвищення кадрового потенціалу системи МВС України. Наголошено, що професійно-психологічна компетентність виступає особливим особистісним утворенням, яке визначає ефективність виконання професійної діяльності фахівця та обумовлює успішність його професіогенезу загалом. З огляду на наявний стан теоретичної розробленості обраної проблематики, доповнено праксеологічним підходом існуючі підходи (аксіологічний, компетентнісний, системний, діяльнісний) до вивчення професійно-психологічної компетентності фахівця. Обґрунтовано доцільність виділення когнітивного, мотиваційного, комунікативного та рефлексивного компонентів професійно-психологічної компетентності фахівця. Звернено увагу, що когнітивний компонент професійно-психологічної компетентності є показником теоретичної підготовки фахівця, мотиваційний компонент обумовлює спрямованість до професійної діяльності, комунікативний компонент свідчить про готовність до професійного спілкування та взаємодії, рефлексивний компонент визначає усвідомлення себе як фахівця та професіонала. На базі органів та підрозділів системи МВС України проведено емпіричне дослідження професійно-психологічної компетентності фахівця. Вивчення показників компонентів професійно-психологічної компетентності фахівця здійснено відповідно до таких етапів професіогенезу як: початковий (І етап), кваліфікації (ІІ етап), компетентності (ІІІ етап) та професіоналізму (ІV етап). За результатами здійсненої роботи підкреслено необхідність розроблення заходів щодо розвитку показників професійно-психологічної компетентності фахівця у відповідності до етапів його професіоналізації. Ключові слова: професіогенез, професійна діяльність, компетентність, професійно-психологічна компетентність.
43
ONYSHCHENKO, Nataliіa. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ: ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД". Теоретична і дидактична філологія, № 39 (8 березня 2025): 118–38. https://doi.org/10.31470/2309-1517-2025-39-118-138.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз закордонного досвіду професійної підготовки майбутніх фахівців освітньої галузі. Зазначено, що у закладах вищої освіти Великої Британії структура професійної підготовки педагогічних кадрів є багаторівневою; магістратура є основною формою підготовки майбутніх учителів, викладачів; магістерські програми у Великій Британії проходять акредитацію Академією вищої освіти і є складовою безперервного професійного розвитку. Закцентовано увагу на тому, що неперервний професійний розвиток у Великій Британії є обов’язковою умовою самореалізації кожного фахівця освітньої галузі; у процесі навчання за магістерськими програмами використовуються оптимальні інноваційні технології, методи і форми навчання, творчий підхід до викладання, що сприяє підвищенню професіоналізму, науково- дослідній роботі майбутніх викладачів. Зазначено, що у вищій освіті Великої Британії керівним документом є Кодекс якості вищої освіти. Зазначено, що у Великій Британії розроблено професійні стандарти підготовки майбутнього викладача, національні стандарти кваліфікацій, які є основним змістом професійної компетентності майбутнього викладача. На основі рамки професійних стандартів ЗВО встановлюють свої власні критерії. Моніторинг якості освіти, зокрема рівень викладання і навчання та їх приналежність відповідним стандартам у ЗВО Великої Британії проводить Рада якості вищої освіти. Зазначено, що під час підготовки майбутнього викладача у ЗВО Великої Британії активно використовуються інноваційні технології, запроваджена національна програма (TEF). Зазначено, що Канада є країною з найрозвиненішою економікою у світі і входить до двадцяти країн світу, які приділяють важливу увагу підвищенню кваліфікації фахівців, корпоративній освіті, дистанційному навчанню. У Канаді навчання та розвиток фахівців забезпечується усіма освітніми системами: формальною, неформальною та інформальною, з використанням різноманітних інтерактивних форм, методів і засобів навчання. У статті запропоновано методичні рекомендації вдосконалення професійної підготовки фахівців освітньої галузі в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду.
44
ЧИШКО, К. О. "КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ УКРАЇНИ (НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ ЙОГО ШТАТНО-ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ)". Вісник Кримінологічної асоціації України 30, № 3 (2023): 382–89. http://dx.doi.org/10.32631/vca.2023.3.34.
Full textAbstract:
авного бюро розслідувань за наступними критеріями: професійна приналежність, тобто конкретним видом трудової діяльності, здійснення якого потребує кваліфікації, сукупності теоретичних і практичних навичок та/або спеціалізації (юристи, правоохоронці, економісти, інженери, психологи тощо); рівень кваліфікації, який визначає ступінь готовності співробітника до виконання професійних функцій і залежить від наявності чи відсутності дипломів про освіту, підвищення кваліфікації, досвіду роботи (висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані та некваліфіковані); посадове становище (директор, перший заступник директора, заступники директора, керівники управлінь і їх заступники, начальники відділів і їх заступники, детективи, старші оперуповноважені та оперуповноважені, інспектори тощо); правове становище в системі управління: посадові особи, представники влади, робітники тощо; функціональний напрям професійної діяльності (керівний склад, спеціалісти, службовці, робітники тощо). Також на підставі характеристики організаційно-штатної структури Державного бюро розслідувань та проведеного поділу його персонал (у широкому розумінні) визначено як сукупність осіб, які на постійній або тимчасовій основі проходять державну (публічну) службу, виконуючи професійну діяльність у центральному апараті, його територіальних управліннях, а також інших установах Державного бюро розслідувань та отримають за це грошове забезпечення чи заробітну плату (якщо вони працюють на умовах турового договору).
45
Фрицюк, Валентина, Людмила Марцева та Людмила Любарська. "КРЕАТИВНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ У КОНТЕКСТІ ДЕФІНІТИВНИХ ПІДХОДІВ". Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems 69 (23 жовтня 2023): 141–51. http://dx.doi.org/10.31652/2412-1142-2023-69-141-151.
Full textAbstract:
У статті представлено аналіз теоретичних позицій науковців та дефінітивних підходів щодо сутності й змісту поняття «креативність». Наголошено на важливості формування цієї особистісної якості у майбутніх учителів технологій. Доведено, що особливої актуальності набуває формування в майбутнього вчителя технологій креативності, яка є важливою складовою його професійної готовності та однією з умов самореалізації; креативність пов’язана з діяльністю педагога будь-якого профілю, але для учителя технологій ця якість є особливо необхідною. Вона може виявлятись у формі власне технологічної творчості і в інших видах педагогічної діяльності. З метою аналізу значення креативності для майбутньої професійної діяльності студентів проаналізовано Освітньо-професійну програму «Середня освіта. Трудове навчання та технології» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 014 Середня освіта, предметна спеціальність 014.10 Середня освіта (Трудове навчання та технології), Галузь знань 01 Освіта / Педагогіка, кваліфікація: бакалавр середньої освіти (Трудове навчання та технології); вчитель трудового навчання та технологій. Доведено, що креативність, привертаючи увагу дослідників, знаходилась у центрі уваги різних філософських, психолого-педагогічних напрямів. Рівень професійної кваліфікації майбутніх учителів технологій значною мірою залежатиме від здатності самостійно торувати шляхи вирішення конкретних дидактичних завдань, виявляти нетрадиційне мислення, швидко знаходити вихід у проблемних ситуаціях, обирати оригінальні рішення – тобто від креативності. Наголошено на тому, що здатність до творчості є актуальною професійною якістю майбутніх учителів, потребу в яких відчуває сьогоднішня освіта; успіхів у професійній діяльності сьогодні може досягнути тільки той вчитель, який має високий рівень креативності, який відбувся як творча особистість. Аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми дав можливість також уточнити зміст поняття «креативність» як динамічної, інтегративної особистісної характеристика, яка визначає здатність до творчості і є умовою самореалізації особистості.
46
Коваленко, О. О. "ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПІДХОДИ У ПІДВИЩЕННІ КВАЛІФІКАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ПРОБАЦІЇ". Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", № 40 (2024): 167–74. https://doi.org/10.34142/23121661.2024.40.20.
Full textAbstract:
Метою статті є конкретизація фундаментальних підходів у професійній підготовці і підвищенні кваліфікації працівників пробації. Розкрито деякі аспекти фундамен-тальних підходів у професійній підготовці і підвищенні кваліфікації працівників пробації. Зокрема на підставі вивчення чинного законодавства конкретизовано принципи професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників пробації. Зазначено про те, що принципи професійної діяльності персоналу пробації мають виразну соціальну спрямованість. Це обумовлено суттю пробації і пробаційного нагляду як виду покарання. У статті автор зосередив увагу на синергетичному і компетентнісному підходах. Синергетичний підхід передбачає спрямованість підвищення кваліфікації працівників пробації на опанування науковою методологією, максимальне урахування усіх можливих аспектів реальних проблем професійної діяльності працівника пробації у їх цілісності і причинно-наслідкових зв’язках, осмислення окремих властивостей і характеристик явищ професійної діяльності з позицій ціннісних орієнтирів і світоглядних позицій, відповідно до реального стану соціально-економічного, політико-правового, соціокультурного та інших видів розвитку суспільства. Синергетичний підхід як фундаментальний передбачає виділення головних і супутніх цілей професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників пробації, практики адаптивного і персоналізованого навчання. Компетентнісний підхід передбачає чітке визначення переліку компетентностей у змісті програм підвищення кваліфікації працівників пробації, їх узгодження з очікуваними результатами навчання, які можна об’єктивно оцінити і моніторити їх динаміку чи стан сформованості. Компетентнісний підхід у професійній підготовці і підвищенні кваліфікації працівників пробації сприятиме більш виваженій диференціації професійних обов’язків, відкриє додаткові можливості для кар’єрного розвитку працівників пробації. Перспективним напрямом подальшого розроблення проблеми, заявленій у назві статті, визначено порівняльний аналіз національного і світового досвіду організації професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників пробації.
47
Белан, Владислав. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРОФЕСІЙНИХ ТЕХНІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ В УНІВЕРСИТЕТАХ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА ТА УКРАЇНИ". Professional Pedagogics 2, № 21 (2021): 145–52. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.145-152.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження визначається потребою українського суспільства у вивченні та використанні позитивного досвіду застосування дистанційного навчання у процесі підготовки педагогічних кадрів для системи професійної освіти у Республіці Польща. Мета – виявити пріоритети політики Європейського Союзу у сфері інформатизації освіти в контексті реалізації програми "Освіта та професійна підготовка 2020"; проаналізувати особливості застосування дистанційного навчання у польській вищій школі; розробити рекомендації щодо використання її досвіду для модернізації української системи освіти. Методи: аналіз нормативно-правової бази інформатизації вищої і базової середньої освіти у Республіці Польща – для з’ясування стану дослідженості проблеми професійної підготовки майбутніх учителів професійних технічних предметів в університетах Республіки Польща; анкетування студентів – для виявлення ставлення студентів закладів вищої освіти України та Польщі до використання дистанційного навчання у їхній професійній підготовці. Результати: характеризується Європейська стратегія інформатизації освіти, аналізується нормативно-правова база інформатизації вищої і базової середньої освіти у Республіці Польща, розглядається польський досвід стандартизації цифрової компетентності майбутніх учителів професійних технічних предметів і розвитку їх готовності до використання технологій дистанційного навчання; здійснено порівняльний аналіз результатів опитування польських і українських студентів щодо їх ставлення до використання технологій дистанційного навчання в професійній підготовці майбутніх педагогічних кадрів для закладів професійної освіти. Висновки. У результаті дослідження були виявлені такі пріоритети політики Європейського Союзу у сфері інформатизації освіти в контексті реалізації програми "Освіта та професійна підготовка 2020": формування готовності вчителів і викладачів до інформатизації освіти та стандартизації їхньої цифрової компетентності; використання цифрових технологій в освітньому процесі; створення курсів дистанційного навчання для викладачів; технологізація та інтернаціоналізація європейської вищої освіти; розвиток онлайн-програм підвищення кваліфікації викладачів з окремих дисциплін. Проаналізовано особливості застосування технологій дистанційного навчання у польській вищій школі, зокрема під час пандемії коронавірусу. Розроблено рекомендації щодо використання польського досвіду застосування технологій дистанційного навчання у підготовці майбутніх учителів професійних технічних предметів для модернізації української системи освіти.
48
Сотська, Галина, та Олена Тринус. "НОРМАТИВНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ГРАМОТНО-СТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century" 1, № 9 (2024): 8–30. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.1(9).2024.0001.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження зумовлена важливістю формування інформаційної грамотності майбутніх викладачів закладів вищої освіти в умовах глобальних технологічних змін та розповсюдження інформаційних ресурсів. Наголошується, що грамотна й професійна взаємодія з інформацією є не тільки педагогічною необхідністю, але й педагогічним забов’язанням майбутнього науково-педагогічного працівника, який під час навчання має сам оволодіти інформаційними знаннями, уміннями, навичками, а також бути готовим навчити цьому здобувача освіти. Виявлено, що в міжнародному нормативному полі існує більш ніж тридцятирічний досвід створення нормативних документів, що інтегрують інформаційну грамотність в освітню, професійну та інші сфери діяльності особистості та проаналізовано деякі з них, систематизовано характеристики, якими має володіти інформаційно грамотний випускник закладу вищої освіти (здатність до усвідомлення власних інформаційних потреб, розуміння функцій різноманітних джерел інформації, вміння шукати, критично оцінювати та створювати нову інформацію з метою досягнення професійних цілей). Узагальнено вимоги до інформаційної грамотності випускників магістратури українських закладів вищої освіти, які позначені у низці державних освітніх стандартів та програм (Національна рамка кваліфікацій; стандарти вищої освіти; професійний стандарт викладача закладу вищої освіти; освітньо-професійні програми підготовки магістрантів; силабуси навчальних дисциплін). Представлено результати опитування майбутніх викладачів щодо їхнього уявлення про стан формування інформаційних знань, умінь, навичок у закладах вищої освіти, рівень їхньої інформаційної грамотності. Зроблено висновок про необхідність розроблення спеціалізованого блоку дисциплін з інформаційної грамотності для здобувачів вищої освіти.
49
Костюченко, Олена Євгенівна. "ПРОФЕСІЙНІ СТАНДАРТИ ЯК ОСНОВА ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ 081 «ПРАВО»". New Ukrainian Law, № 6 (27 грудня 2021): 148–55. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.22.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі унормування підготовки студентів-правників. У роботі аналізується освітнє та трудове законодавство щодо визначення кваліфікаційних вимог працівників, які претендують на заняття правничих посад або на провадження правничої діяльності у статусі самозайнятої особи. Правнича професія, будучи віднесеною до переліку регульованих професій, вимагає ретельного унормування, але сьогодні такого компонента визначення кваліфікації працівників, як професійний стандарт, не існує. Обґрунтовується, що підвищення якості формування професійних компетентностей студентів-правників доцільно проводити шляхом орієнтації освітньо-професійних програм підготовки юристів на професійні стандарти правничих професій. Професійний стандарт, в основу якого покладаються трудові функції працівника, надає закладам вищої освіти можливість конкретизувати зміст своїх програм підготовки відповідно до потреб роботодавців, а як необхідна умова трудового договору трудова функція розкриває зміст роботи, що виконується працівником у межах трудових відноси. Відстоюється думка, що нормативні властивості професійних стандартів правничих професій дозволяють унормувати підготовку студентів-правників відповідно до потреб роботодавців за рахунок того, що зміст цих стандартів розкривається через конкретні трудові функції (трудові дії, набір трудових дій). Зроблено висновок, що розробка професійних стандартів виступає нагальним завданням не лише для закладів вищої освіти, а і для роботодавців і їх об’єднань, адже саме задля задоволення їхніх потреб у висококваліфікованих працівниках необхідно скоординувати зміст підготовки студентів-правників. Наближення змісту підготовки студентів-правників до вимог і потреб ринку праці позитивно вплине не лише на формування їхніх фахових компетентностей, а й на продуктивність та ефективність праці юристів. Формування змісту програм підготовки правників на основі професійних стандартів прискорить процеси адаптації молодих спеціалістів, їх «включення» у робочі процеси та знизить додаткові витрати часу та/або коштів роботодавців на профе- сійну підготовку працівників правничих професій на робочому місці.
50
Василенко, О. М., І. С. Мартинюк та С. І. Кузьмінський. "РОЛЬ «SOFT SKILLS» У РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ТА КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Професійно-прикладні дидактики, № 2 (30 грудня 2024): 20–24. https://doi.org/10.37406/2521-6449/2024-2-3.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню ролі «soft skills» у розвитку професійної спрямованості та компетентності здобувачів вищої освіти. З’ясовано, що підготовка кваліфікованого та конкурентоспроможного фахівця в закладі вищої освіти потребує не лише засвоєння ним необхідного обсягу навчальної інформації, але й розвитку його здатності ефективно діяти в складних життєвих і майбутніх професійних ситуаціях. Визначено, що існують такі типи навичок фахівців у професійному середовищі, як «hard skills», або «тверді навички» (професійні знання та вміння), та «soft skills», або «м’які навички» (організаційні, комунікативні, управлінські, лідерські тощо). Проаналізовано думки науковців стосовно необхідності розвитку «soft skills» здобувачів вищої освіти як об’єктивної вимоги сучасного ринку праці. З’ясовано, що наявність високо розвинених «soft skills» формує професійну спрямованість та компетентність майбутнього фахівця, що не лише відображає ступінь його кваліфікації, але й свідчить про актуалізацію його особистісних ресурсів у професійній діяльності. У статті розглянуто роль «soft skills» у розвитку компетентності здобувачів вищої освіти як їхньої здатності успішно соціалізуватися, навчатися, провадити професійну діяльність, що виникає на основі динамічної комбінації знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей. За результатами проведеного опитування здобувачів вищої освіти авторами статті виявлено низький рівень поінформованості студентської молоді про «soft skills» та їхню роль у формуванні компетентності майбутніх фахівців. З’ясовано, що більшість здобувачів мають фрагментарні знання про такі поняття, як «компетентність», «компетенція», «модель компетенцій», а свій рівень сформованості компетентності визначають як достатній або задовільний.