Academic literature on the topic 'Коагулограма'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Коагулограма.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Коагулограма"
1
Zhuk, S. I., and I. V. Us. "Screening coagulation tests in normal pregnancy." HEALTH OF WOMAN, no. 4(150) (May 30, 2020): 58–60. http://dx.doi.org/10.15574/hw.2020.150.58.
Full textAbstract:
The objective: to evaluate the performance of screening coagulation tests in normal pregnancy. Materials and methods. A study of screening coagulation tests was conducted with the participation of 124 patients with normal pregnancy in terms of 12–14, 20–22, 28–30 and 37–40 weeks of gestation. The control group consisted of 82 patients who were at the pregravid stage of pregnancy planning. Coagulation tests were determined on a HELENA 2000 coagulometer. Namely, the activated partial thromboplastin time, the percentage of prothrombin by Quick and fibrinogen were examined. Results. During normal pregnancy, a dynamic, statistically significant increase in plasma fibrinogen level was determined. This indicator during full-term pregnancy differed from that of non-pregnant women by 1.8 times. During all normal pregnancies, there was no statistically significant dynamics of the activated partial thromboplastin time and the percentage of prothrombin by Quick, but there was a tendency towards these indicators increase in coagulation potential with an increase in the gestation term. Conclusion. When assessing a screening coagulation tests, pregnancy term should be taken into account first of all, rather than comparing the obtained values with reference indices for non-pregnant women. Keywords: screening coagulation tests, hemostatic system, fibrinogen level, prothrombin percentage by Quick, activated partial thromboplastin time.
2
Сухан, Вікторія. "БАЗИСНА ТЕРАПІЯ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ПРИ COVID-19". ГРААЛЬ НАУКИ, № 5 (14 червня 2021): 342–44. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.068.
Full textAbstract:
Було обстежено 30 хворих на бронхіальну астму інфікованих коронавірусом SARS-CoV-2, що лікувались амулаторно , віком від 22 до 65 років. Діагноз COVID-19 , був підтверджений ПЛР-тестом. Всім хворим було проведено лабораторне обстеження: загальний аналіз крові, коагулограма, феритин, С-реактивний білок, Д-димер, прокальцитонін та діагностичне обстеження: комп’ютерну томографію. Хворі були поділені на дві групи. В першій групі (12) хворих не змінювалось дозування базисної терапії бронхіальної астми, а в другій (18)– доза інгаляційних кортикостероїдів збільшилась у 2 рази. При комп’ютерно-томографічному обстеженні в ІІ-групі у 72,7% пацієнтів не було виявлено ознак «ковідної» пневмонії порівняно з 66,7% в І-групі хворих.
3
Venger, I. K., A. R. Vaida, S. Y. Kostiv, T. V. Romaniuk, B. P. Selskyy та V. S. Moroz. "КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ПОДВОЄННЯ ПРАВОЇ НИРКОВОЇ АРТЕРІЇ, УСКЛАДНЕНИЙ КОМПРЕСІЄЮ ТА ТРОМБОЗОМ ПРАВОЇ НИРКОВОЇ ВЕНИ, ФЛОТУЮЧИМ ТРОМБОЗОМ НИЖНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 186–89. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11772.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Пацієнт К. звернувся в Тернопільську університетську лікарню зі скаргами на гематурію та періодичний біль у попереку, які з’явилися протягом останніх двох днів, вперше. При об’єктивному фізикальному обстеженні виявлено пастозність шкірних покривів та виражений набряк обох нижніх кінцівок. Лабораторні показники – загальний, біохімічний аналізи крові, коагулограма та електрокардіограма – без патологічних змін. Наявна макрогематурія. При проведенні цистоуретроскопії патології не виявлено. За даними ультрасонографічного обстеження живота, органів заочеревинного простору, нижніх кінцівок патологічних змін не виявлено. Проведено комп’ютерну томографію з контрастуванням судинного русла органів черевної порожнини, в результаті якої виявлено подвоєння правої ниркової артерії з нетиповим аномальним розташуванням додаткової артерії.
У результаті проведеної діагностики захворювання у пацієнта вдалось встановити вроджену аномалію розвитку артеріальної системи правої нирки, що спричинила компресію правої ниркової вени, її ектазію, венозний стаз крові та явища флебогіпертензії у правій нирці, що, власне, і стало причиною гематурії. Саме венозний стаз і спричинив тромбоутворення із прогресуванням тромбозу на нижню порожнисту вену з флотацією в її просвіт.
Враховуючи явища флотації з поширенням тромботичних мас у нижню порожнисту вену, методом лікування обрано оперативне втручання – тромбектомію з правої ниркової та нижньої порожнистої вен.
4
Bedeniuk, А. D., В. В. Твердохліб, А. І. Мисак, С. О. Нестерук, О. А. Якимчук та Л. Є. Войтович. "Клінічний випадок тазової дистопії лівої нирки, ускладненої термінальним гідронефрозом". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (23 лютого 2022): 101–4. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12771.
Full textAbstract:
Резюме. Вроджені аномалії розвитку нирок і верхніх сечовивідних шляхів посідають одне з перших місць серед вад розвитку різних органів і систем, складаючи 13–39 % усіх уроджених вад, і до 5 % від загальної кількості урологічних хворих. Найпоширенішими видами аномалій є порушення розташування і форми нирок, серед яких: аномалії зрощення нирок, дистопія нирок.
Мета дослідження – висвітлити клінічний випадок, що стосується рідкісної аномалії розвитку сечовидільної системи, а саме тазової дистопії нирки, ускладненої термінальним гідронефрозом.
Матеріали і методи. Пацієнту, який перебував на стаціонарному лікуванні в урологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні, проведено загальноклінічні, лабораторні, рентгенологічні та інструментальні методи обстеження для оцінки стану сечовидільної системи.
Результати. Пацієнт К. звернувся в Тернопільську університетську лікарню зі скаргами на періодичний біль нападоподібного характеру в надлобковій ділянці, часті поклики до сечовипускання, які з’явилися протягом останніх двох тижнів. При об’єктивному фізикальному обстеженні виявлено пухлиноподібне утворення над лоном, який деформував передню черевну стінку. Лабораторні показники – загальний, біохімічний аналізи крові, коагулограма та електрокардіограма – без патологічних змін. Проведено екскреторну урографію, в результаті якої виявлено відсутність функції та контуру лівої нирки, деформацію сечового міхура. У результаті проведеної діагностики захворювання в пацієнта вдалось встановити вроджену аномалію розвитку сечовидільної системи тазову дистопію лівої нирки, ускладнену термінальним гідронефрозом, який спричинив компресію сечового міхура що, власне, і стало причиною частих покликів до сечовипускання.
Висновки. Результати аналізу сучасної світової літератури свідчать, що хоча аномалії розвитку сечовидільної системи займають одне з перших місць серед вроджених вад розвитку різних органів і систем, а ниркова дистопія спостерігається практично у 0,24 % населення, то на тазову дистопію, ускладнену термінальним гідронефрозом, припадає лише 0,0095 %. Отож, можна стверджувати, що тазова дистопія, ускладнена термінальним гідронефрозом, є клінічним випадком, який дуже рідко зустрічається.
5
Rusin, V. І., та Ya М. Popovich. "Оцінка показників коагулограми у пацієнтів з тромбозом системи нижньої порожнистої вени". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 5 (2018): 30–32. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.05.30.
Full textAbstract:
Мета. Оцінити зміни показників коагулограми у пацієнтів з тромбозом глибоких вен (ГВ) системи нижньої порожнистої вени (НПВ) залежно від виду лікування.
Матеріали і методи. Проведена кількісна оцінка показників коагулограми у 615 пацієнтів із тромбозом у системі НПВ. Залежно від методу лікування хворі розподілені на дві групи: 1-ша – 380 (61,8%) хворих, яким провели хірургічне лікування з наступним призначенням антикоагулянтної терапії; 2-га – 235 (38,2%) хворих, яким призначали лише антикоагулянтну терапію.
Результати. Оцінка більшості показників коагулограми показала більш виражену гіпокоагуляцію у пацієнтів 1-ї групи порівняно з 2-ю групою: рівень D-димеру був нижче на 14,1%, середня концентрація тромбокриту (СКТ) - на 7,8%, протромбіновий індекс (ПІ) - на 7,1%, міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) - на 3,8%, рівень гематокриту - на 2,4%, кількість тромбоцитів - на 1,9%. У пацієнтів 1-ї групи спостерігали більш виражене подовження активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), активованого часу рекальцифікації (АЧР) та протромбінового часу (ПЧ) порівняно з пацієнтами 2-ї групи: на 37,9, 10,6 та 4,8% відповідно. Водночас рівень фібриногену у 1-й групі був на 9,1% вище порівняно з 2-ю групою.
Висновки. Гіпокоагуляційні зміни гемостазу у пацієнтів, яким застосували хірургічне лікування тромбозу ГВ системи НПВ, порівняно з пацієнтами, яким призначали лише антикоагулянтну терапію, дають підстави припустити, що механічне видалення тромботичних мас сприяє більш швидкій нормалізації показників гемостазу.
6
Zaremba, E. H., V. M. Karplyak, N. O. Rak, O. V. Zaremba-Fedchyshyn та O. V. Zaremba. "ОПТИМАЛЬНИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ, ПОЄДНАНОЇ З ДИСПЛАЗІЄЮ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (1 жовтня 2018): 61–68. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9276.
Full textAbstract:
Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним із найагресивніших факторів ризику формування та прогресування патології серцево-судинної системи (ССС) з ураженням органів-мішеней та розвитком асоційованих захворювань: ішемічної хвороби серця, гострої та хронічної церебральної патології, системного атеросклерозу, ураження клубочкового апарату нирок з розвитком нефропатії та ниркової недостатності.
Мета дослідження – покращити ефективність лікування хворих на АГ, поєднану з ДСТ, на основі вивчення клінічного перебігу, вираженості зовнішніх і внутрішніх фенотипових ознак ДСТ, активності запалення, системи згортання крові, з застосуванням комбінації ІАПФ та БКК та використанням метаболічної терапії в комплексному лікуванні.
Матеріал і методи. Обстежено 57 хворих (24 жінки та 33 чоловіки) на АГ ІІ – ІІІ стадії з проявами ДСТ. Хворі були поділені на 3 групи: І група (основна) – 35 хворих, які, крім базисної терапії, отримували 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат (мексикор); ІІ група (порівняння) – 22 хворих, які отримували базисну терапію згідно з клінічним протоколом; ІІІ група – 20 практично здорових осіб. До базисної терапії в якості гіпотензивних засобів входила комбінація раміприл/амлодипін (хартил АМ) з титруванням дози залежно від вихідних рівнів АТ, добового моніторингу артеріального тиску (ДМАТ). Обстеження хворих проводили згідно з розробленим нами протоколом: об’єктивний огляд, лабораторні дослідження (коагулограма: протромбіновий час (ПЧ), протромбіновий індекс (ПІ) та загальний фібриноген (ЗФ); визначення С-реактивного протеїну (СРП)), інструментальні методи обстеження (ЕКГ, ехоКГ, ДМАТ, УЗД внутрішніх органів та судин нижніх кінцівок, УЗ дуплексне обстеження сонних і хребтових артерій, рентгенологічне дослідження кістково-суглобової системи), консультації офтальмолога, невропатолога, травматолога, стоматолога.
Результати. У результаті проведеного дослідження в хворих на АГ ІІ–ІІІ стадій діагностовано ДСТ різного ступеня вираженості. У І групі хворих ДСТ середнього ступеня тяжкості виявлено в 30 (85,7 %), у ІІ групі – в 20 (90,9 %), тяжкого ступеня – в 5 (14,3 %) та 2 (9,1 %) пацієнтів відповідно.
Результати дослідження показали, що до 10 діб лікування в основній групі середньодобові САТ і ДАТ знижувалися на 15,6 % і 17,5 % відповідно, а до 30 діб – на 25,2 % і 26,4 %. Після застосування раміприлу/амлодипіну та 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в комплексному лікуванні хворих на АГ, поєднану з ДСТ, рівень СРП знизився на 42,8 % на 10 день лікування (p<0,01) та удвічі після 30 днів спостереження. Достовірно змінився рівень ПІ на 10 день – 85,52±4,93 (р<0,05), через 30 днів стаціонарного лікування – 82,39±5,13 (р<0,05).
Висновки. Застосування раміприлу/амлодипіну та 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в комплексному лікуванні хворих на АГ, поєднану з ДСТ, покращує клінічний перебіг захворювання, зменшує частоту рецидивів гіпертонічних кризів, знижує кількість ускладнень, призводить до зменшення термінів стабілізації АТ, сприяє нормалізації СРП та показників системи згортання крові.
7
Cherniy, V. I., A. A. Yegorov, Ye A. Kotlova, I. L. Bosko та V. V. Yegorova. "Сравнение клинического эффекта применения Фленокса и клексана в профилактике венозного тромбоэмболизма при операциях по поводу рака щитовидной железы". EMERGENCY MEDICINE, № 5.52 (3 жовтня 2013): 136–38. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.5.52.2013.88942.
Full textAbstract:
В статье сравнивается клинический эффект фленокса и клексана в профилактике венозного тромбоэмболизма при операциях по поводу рака щитовидной железы. Показано отсутствие статистически значимых отличий в показателях коагулограммы, анти-Ха-активности гепарина плазмы крови.
8
Старкова, Алла Валентиновна, Борис Яковлевич Сыропятов, Федор Владимирович Собин та Наталья Алексеевна Пулина. "Влияние нового прямого антикоагулянта 4-хлорфенил-2-гидрокси-4-оксо-2-бутеноата тиазолинаммония на показатели коагулограммы". Экспериментальная и клиническая фармакология 78, № 7 (2015): 12–14. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2015-78-7-12-14.
Full textAbstract:
Целью исследования стало изучение влияния впервые синтезированного вещества 4-хлорфенил-2-гидрокси-4-оксо-2-бутеноата тиазолинаммония (ФС-169), обладающего прямой антикоагулянтной активностью на показатели коагулограммы. Исследования проводились с помощью коагулометра «АПГ4-02-П». Для исследования использовали плазму крови кроликов. В результате исследования было выявлено, что ФС-169 достоверно удлиняет протромбиновое время на 49,1 % (p < 0,001), увеличивает протромбиновый индекс на + 30,9 % (p < 0,001), уменьшает протромбиновое отношение и международное нормализованное отношение на 40 % (p < 0,001), увеличивает АЧТВ на 122,2 % (p < 0,001). На тромбиновое время ФС-169 не влияет.
9
Yaremchuk, O. Z. "ВПЛИВ МОДУЛЯТОРІВ СИНТЕЗУ ОКСИДУ АЗОТУ НА ПОКАЗНИКИ ГЕМОСТАЗУ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ АНТИФОСФОЛІПІДНОМУ СИНДРОМІ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (28 квітня 2020): 99–106. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i1.10988.
Full textAbstract:
Вступ. Антифосфоліпідний синдром (АФС) – це автоімунне захворювання, що характеризується артеріальними та венозними тромбозами, тромбоцитопенією. Він є причиною невиношування вагітності у 27–42 % випадків.
Мета дослідження – оцінити вплив L-аргініну та аміногуанідину на показники системи згортання крові й рівень тромбоцитів за умов експериментального антифосфоліпідного синдрому до вагітності та на її фоні.
Методи дослідження. Антифосфоліпідний синдром моделювали на мишах-самках лінії BALB/с. Для корекції використовували L-аргінін (25 мг/кг) та аміногуанідин (10 мг/кг). Досліджували кількість тромбоцитів, концентрацію фібриногену і показники коагулограми.
Результати й обговорення. У результаті виконаних досліджень у тварин з АФС до вагітності й на 18-й день вагітності встановлено зниження кількості тромбоцитів, підвищення концентрації фібриногену, вкорочення активованого часткового тромбопластинового часу і протромбінового часу, збільшення протромбінового індексу та зменшення міжнародного нормалізованого співвідношення відносно показників контрольних груп. На фоні введення L-аргініну в мишей з АФС до вагітності й на 18-й день вагітності відзначено зростання кількості тромбоцитів та зниження концентрації фібриногену щодо тварин з АФС. Водночас у тварин з АФС встановлено подальше вкорочення активованого часткового тромбопластинового часу, а у вагітних мишей з АФС спостерігали його подовження і збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення. При введенні аміногуанідину у тварин з АФС відмічено подальше вкорочення активованого часткового тромбопластинового часу, зменшення протромбінового часу та міжнародного нормалізованого співвідношення відносно інтактних тварин. У мишей з АФС до вагітності та на її фоні спостерігали зростання протромбінового індексу при введенні аміногуанідину.
Висновки. Встановлено схильність до гіперкоагуляції та ризик тромбоутворення у самок з антифосфоліпідним синдромом, що є одним із провідних патобіохімічних аспектів невиношування вагітності при цій патології. L-аргінін сприяє відновленню показників гемокоагуляції та нормалізації кількості тромбоцитів, а аміногуанідин у мишей з антифосфоліпідним синдромом та з антифосфоліпідним синдромом на фоні вагітності призводить до прогресування змін коагулограми, що свідчать про зростання схильності до тромбоутворення.
10
Aivardgi, A. A., V. N. Kovyrev, V. L. Borodulya, N. V. Bondar та Yu Yu Kobeliatskyi. "Декcмедетомидин как компонент анестезиологического обеспечения в хирургии лор-органов". EMERGENCY MEDICINE, № 8.63 (1 листопада 2014): 30–34. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.8.63.2014.84191.
Full textAbstract:
Целью данного исследования был поиск методов оптимизации периоперационной анальгезии, стабилизации гемодинамики, улучшения контроля интраоперационного кровотечения при септопластике в условиях комбинированной анестезии. В исследование включено 53 пациента, которые разделены на 2 группы: основную (28 человек) и контрольную (25 человек). В основной группе проводилась инфузия дексмедетомидина — нового агониста центральных α2-адренорецепторов, которая начиналась за 10 мин до индукции анестезии в дозе 0,7 мкг/кг/ч и заканчивалась за 10 мин до завершения оперативного вмешательства. Исследовались показатели гемодинамики, общий анализ крови, коагулограмма, объем кровопотери, длительность анестезии и оперативного вмешательства, доза анестетиков и анальгетиков, уровень боли по визуально-аналоговой шкале, осложнения. Этапы исследования: 1-й — 1-е сутки до анестезии; 2-й — непосредственно перед операцией (за 20 мин); 3-й — в течение анестезии (20–30 мин); 4-й — после пробуждения пациента; 5-й — через 6 часов после анестезии; 6-й — через 12 часов после анестезии; 7-й — на 2-е сутки после анестезии; 8-й — на 3-и сутки после анестезии. Использование дексмедетомидина коррелировало со стабилизацией гемодинамики в течение и после анестезии (р ≤ 0,05), уменьшением интраоперационного кровотечения (р ≤ 0,05), улучшением визуализации операционного поля и оптимизацией послеоперационной анальгезии (р ≤ 0,05).
Dissertations / Theses on the topic "Коагулограма"
1
Попова, Д. М., Д. С. Панієва та Н. В. Максимцева. "Вплив інфекційних ускладнень на коагулопатію у хворих з цирозом печінки". Thesis, Сумський державний університет, 2015. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/43129.
Full textAbstract:
Діагностичні тести зазвичай дозволяють виявити порушення коагуляції у хворих з цирозом печінки (ЦП).
При ЦП з інфекційними ускладненнями в крові виявляються ендогенні низькомолекулярні гепариноїди, які здатні посилювати коагулопатію, сприяти розвитку кровотечі та зникають при вирішенні інфекції. Однак роль бактеріальної транслокації у розвитку прозапальної відповіді з активацією тучних клітин і виходом в кровоток низькомолекулярних ендогенних гепариноїдів не з’ясована.
Conference papers on the topic "Коагулограма"
1
Абрагамович, Орест, та Наталія Дробінська. "ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ КОАГУЛОГРАМИ У ХВОРИХ НА ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ З ПЕЧІНКОВОЮ ОСТЕОДИСТРОФІЄЮ". У EDUCATION AND SCIENCE OF TODAY: INTERSECTORAL ISSUES AND DEVELOPMENT OF SCIENCES, chair Орест Абрагамович. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/logos-19.03.2021.v4.17.
Full text