To see the other types of publications on this topic, follow the link: Когнітивна модель знань.
Journal articles on the topic 'Когнітивна модель знань'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Когнітивна модель знань.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Романенко, О. П. "КОГНІТИВНА ІНТЕГРАЦІЯ ДЕМІНУТИВІВ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 120–25. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-17.
Full textAbstract:
У статті розглянуто процес концептуальної інтеграції, який базується на основі об’єднання теорії концептуальної метафори та теорії концептуальних просторів. Досліджено ментальні простори як концептуальні структури оперативної пам’яті людини, що виникають в її свідомості в момент породження мовлення. Ментальні простори перебувають між собою в когнітивних зв’язках, тому концептуальні структури можуть використовуватися для утворення інших концептуальних структур, які виникають в інтегрованих просторах. Ці простори, комбінуючись, утворюють бленд, який є не просто набором елементів початкових просторів, а новою унікальною структурою. Розглянуто просторові моделі, що конструюються на основі метафори, яка актуалізує ті ознаки та смисли, що не є головними і суттєвими для прямого значення слова, але є стійкими у свідомості мовців. Зазначено, що в основі метафоризації, за теорією концептуальної метафори, лежить процес взаємодії між структурами знань двох доменів: сфери-джерела і сфери-мішені. Чим детальніше структурована понятійна сфера-джерело, тим більше номінативних можливостей у понятійної сфери-донора. Особливу увагу зосереджено на дослідженні процесу метафоричного моделювання та ознак метафоричної моделі А.П. Чудінова Творчо опрацьовано семантико-когнітивні форманти, досліджені у роботах Ю.В. Кравцової, що базуються на типах метафоричної мотивації. Представлено певні аспекти метафоричного моделювання демінутивів, що відбуваються через вербалізацію корелятивних в асоціативному плані понять, утворюючи метафоричні моделі. Метафорична модель містить вихідну і нову поняттєві сфери метафоричної проєкції та семантико-когнітивний формант, який інтегрує ці сфери за схожою рисою. Розглянуто метафоричні моделі демінутивів, які утворюються за перенесення компонента значення твірного слова на похідне слово, тобто під час взаємодії компонента значення одного концептуального простору зі значенням іншого концептуального простору, у результаті чого утворюється бленд, демінутивна одиниця. Детально досліджено метафоричну модель демінутива «котик».
2
Мельничук, О. Д. "АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОНЦЕПТІВ ЯК ТЕОРІЙ КАТЕГОРІЙНОЇ ПОДІБНОСТІ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 175–80. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-25.
Full textAbstract:
Стаття присвячена одній з важливих проблем сучасної лінгвістики – мовній категоризації. Запропонований семантико-когнітивний підхід опису категорій та особливостей мовної категоризації є актуальним у світлі сучасної науки, його використовують для повної характеристики представленого явища. У межах цього підходу розглядаємо також атрибутивні теорії організації категорій – класичний підхід, прототиповий та екземплярний. Представляємо та аналізуємо принципи організації та побудови різнотипових категорій, зважаючи на те, що науковці описують цей феномен з різних точок зору та в межах різних лінгвістичних теорій – денотативно-референційної, функційно-семантичної, теорії фреймової семантики та семантико-когнітивної теорії категорій. Оскільки мова використовує загальний когнітивний апарат, то і мовні категорії представляються категоріями того ж типу, що й інші категорії в поняттєвій системі, наприклад, вони демонструють прототипові ефекти та ефекти базового рівня. Однією з представлених проблем є зв’язок відмінностей, які існують в реальному світі, та відмінностей, що фіксуються засобами мови. Існування категорій зумовлене тим, що в основі їх функціонування лежать не особливості конкретної мови, а визначена модель знання. Важливим чинником є внутрішня організація категорії, яка охоплює ядро та периферію. У зв’язку з тим, що когнітивна лінгвістика – це дисципліна, яка залучає науковців різних галузей, отже заснована на когнітивному та психологічному методах, сучасна лінгвістика привносить нові пояснення щодо організації знань про світ у свідомості мовця. Когнітивний підхід до аналізу мови полягає у виявленні та поясненні процесів категоризації і концептуалізації, які відтворені в мові. Одиницею концептуалізації в когнітивній лінгвістиці є концепт (поняття), який розуміють як результат когніції (пізнання). У концепті згідно з когнітивним та лінгво-культурним тлумаченням сконцентрована не тільки семантика мовної одиниці. Концепт є одиницею ментального лексикону і становить сукупність значень, цінностей і норм як результат пізнавальної діяльності людини.
3
Шашкіна, Н. І., К. В. Соколова, Л. В. Дружиніна та I. I. Атрошенко. "ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В ЛІНГВОКОГНІТИВНОМУ АСПЕКТІ". Nova fìlologìâ, № 88 (3 березня 2023): 104–10. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2022-88-16.
Full textAbstract:
Стаття присвячена основним теоретичним поняттям термінознавства – «термін», «терміносистема», обґрунтуванню передумов дослідження базових питань, пов’язаних із визначенням терміна як основної одиниці спеціальної номінації. Інтерес до термінології зумовлюється не лише соціальною значущістю цього класу номінативних одиниць як засобу мовного представлення та кодування концептуальних знань конкретних сфер діяльності людини, але й тим, що термінологія – наймобільніша частина лексики, що відображає рух науково-технічного прогресу. Було зазначено, що роль термінів у науковому пізнанні цілеспрямовано визначає нещодавно сформований напрям – когнітивне термінознавство, у рамках якого визначається когнітивна функція термінів, установлюється зв’язок розумових процесів із процесами вивчення дійсності та передачі знань. У статті підкреслюється, що в рамках когнітивного підходу термін розглядається як результат спеціальної когнітивної діяльності людини. Значущість когнітивних ретельних пошуків зростає в разі звернення до не досить досліджених у лінгвістичному аспекті терміносистем. Застосування до дослідженого матеріалу методики фреймового аналізу дозволило збудувати концептуальну модель одного з розділів будівництва – терміносистему найменувань будівельних машин і механізмів. Було встановлено, що з усіх засобів представлення знань найбільшого поширення набуло поняття фрейму. Установлено, що загальна структурація фрейму терміносистеми «Найменування будівельних машин і механізмів» зумовлена специфікою концептуальної області, яка репрезентується. Кожен фрейм і підфрейм має складну ієрархічну структуру, що відображає концептуальний зміст понятійного апарату будівельного машинобудування. Було також виявлено, що фрейми не просто замінюють один одного або з’являються на порожньому місці. Їх виникнення відбувається на основі вже наявних тематичних єдностей, що є наслідком діалектичного процесу розвитку екстралінгвістичної реальності. Також відбуваються спеціалізація та диференціація фреймів, що входять до термінологічної системи. Ось чому кількість і склад фреймів у терміносистемі не можуть бути постійними. У статті важливо було відзначити незамкненість і відкритість меж фреймів, які проявляються у вільному вході та виході термінологічних одиниць, що, однак, не призводить до змін парадигматичної організації терміносистеми. Зроблено висновок, що концептуальна модель може бути використана як основа для подальшого розвитку та ранжування машинобудівельної термінології.
4
Савчук, І. І., Ю. В. Лисецька та О. Р. Савчук. "ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ Й КОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕЙКСИСУ В АНГЛОМОВНІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ МАРКА ТВЕНА". Nova fìlologìâ, № 93 (17 травня 2024): 169–75. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2024-93-24.
Full textAbstract:
У фокусі дослідження – прагматичні й когнітивні особливості втілення дейксису в текстах англомовної художньої прозі, що потребує залучення знань із галузі теорії комунікації та когнітивної лінгвістики. Дейктики як мовні сутності належать до комунікативної ситуації, пов’язаної з висловлюванням, і розглядаються в системі координат, де точкою відліку є модель «Я-тут-зараз». І лінгвопрагматичні, і когнітивні особливості реалізації дейксису в комунікації втілюються в ставленні продуцента й реципієнта до тексту. Дейксис глибоко досліджений у прагматиці й поділяється на просторовий, часовий, персональний, дискурсивний і соціальний. Дейксис належить до прагматичних категорій, оскільки стосується зв’язку між структурою мови та контекстом, у якому вона використовується, а також використання мови в комунікації, зокрема зв’язку між мовою та її користувачами. Прагматична компетенція, яка включає знання про соціальну дистанцію, соціальний статус між учасниками комунікації та культурні знання, сприяє ефективній деконструкції контекстної інформації, пов’язаної з дейксисом. Використання дейксису передбачає, що мовець асоціює сутність із поточною мовленнєвою ситуацією, роблячи її когнітивно доступною для слухача. Зокрема, це можна пояснити як процес, коли невербальна репрезентація сутності в зовнішньому контексті стає частиною дискурсу й залучається до контексту дискурсу за допомогою інструкцій, виражених мовними одиницями. Розуміння змісту учасниками комунікативного акту опирається на їхні спільні знання, переконання й погляди, які називають пресупозицією, що створює когнітивну перспективу розташування співрозмовників. Дослідження пояснює співіснування когнітивних і прагматичних детермінантів у функціонуванні дейксису в текстах англійської художньої прози Марка Твена, виокремлюючи його основні види в контексті роману «Пригоди Тома Сойєра».
5
Ковалик, Н., та Л. Тимочко. "ФЕНОМЕН КОГНІТИВНОГО МОДЕЛЮВАННЯ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ". Nova fìlologìâ, № 97 (25 березня 2025): 57–67. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2025-97-8.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню феномена когнітивного моделювання у сучасній лінгвістиці, зокрема процесу когнітивного картування в екологічному дискурсі англійської наукової концептосфери. У центрі уваги – поняття когнітивного картування як одного з методів когнітивного моделювання, який використовується для візуалізації ментальних моделей та аналізу концептуальних структур у наукових дослідженнях. Вибір об’єкта дослідження зумовлений необхідністю розкриття змісту процесу когнітивного моделювання через виявлення, опис та упорядкування взаємозалежності між мовними формами та когнітивними структурами, а також аналізу взаємодії когнітивної лінгвістики з механізмом моделювання мовних одиниць для виявлення концептуальних відношень, характерних для галузі довкілля. Дослідження зосереджується на аналізі мультимовного інформаційного ресурсу EcoLexicon, який функціонує як візуальний тезаурус та базується на когнітивно-семантичних підходах до моделювання знань. У статті розглянуто теоретико-методологічне підґрунтя цього ресурсу, зокрема основи когнітивної лінгвістики Лоуренса Барсалу та елементи генеративного лексикону Джеймса Пустейовського. Під час дослідження було виявлено, що застосування когнітивно-семантичного аналізу та методів генеративного лексикону сприяє систематизації знань та ефективному аналізу взаємозалежностей між мовними одиницями. Особливу увагу приділено аналізу Qualia-структури як основного механізму генеративного лексикону, що дозволяє встановити причинно-наслідкові зв’язки між поняттями та розширити можливості концептуального моделювання у сфері екологічного дискурсу. Результати свідчать про те, що застосування когнітивних моделей у наукових дослідженнях дозволяє не лише покращити організацію знань, а й створити нові підходи до опису мовних одиниць у науковому дискурсі. Таким чином, розширення та впровадження когнітивно-семантичних методів у лінгвістиці сприяє глибшому розумінню механізмів формування значень та розвитку екологічної термінології в мультимовному просторі.
6
Волгіна, О. О. "ДИНАМІКА МЕНТАЛЬНОЇ СТИЛІСТИЧНОЇ МОДЕЛІ «LITTÉRAIRE» В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ". Nova fìlologìâ 1, № 81 (2021): 73–78. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-11.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню динаміки стилістичного шару «littéraire» з позиції когнітивно-комунікативної парадигми. Визначено, що стилістичні значення слів, у тому числі художні, є засобами збереження й передачі знань. Виступаючи одиницями мовної картини світу, що мають оцінну сутність, стилістично марковані вербальні знаки втілюють унікальне бачення світу носіями мови. У світлі когнітивного підходу стилістика розглядає систему знаків з позиції їх зорієнтованості на породження стилістично маркованої інформації, а апарат когнітивної лінгвістики може бути використаний для осмислення й інтерпретації глибинних ментальних механізмів, що забезпечують продукування стилістично та культурно прецедентної інформації. Стилістичне значення мовного знаку в статті розуміється як експресивно- оцінний квант знання про концепт, що ґрунтується на асоціативно- образному сприйнятті оточуючої дійсності. Отже, стилістичне значення, що становить різноаспектну сукупність знань і зафіксоване в лексикографічних джерелах, допомагає розкрити особливості концептуалізації дійсності носіями мови. З позицій сучасних когнітивних досліджень лексико-стилістичні підсистеми мови можуть бути досліджені як ментальні моделі, що співвідносяться з певними наборами лексико-стилістичних маркованих одиниць. Ці ментальні моделі містять уявлення про використання мови залежно від ситуації спілкування й формуються на основі стилістичних шарів лексики. У ході дослідження встановлено, що лексико-стилістична система французької мови має ментальну організацію, може бути представленою у вигляді когнітивних структур. З’ясовано, що найбільш репрезентативними ментальними стилістичними моделями є «littéraire», «familier», «populaire», «vulgaire» і «argot». Вони втілюють інформацію щодо специфічного вживання відповідних лексичних одиниць у певних ситуаціях спілкування. Ментальна стилістична модель «littéraire» містить інформацію про поширений ужиток слова в художньому стилі мовлення з яскраво вираженою експресивно-оцінною конотацією. Розвиток ментальної стилістичної моделі «littéraire» відбувається шляхом концептуального переосмислення реалій навколишньої дійсності, що відображається на стані французької мови загалом.
7
Котов, Ігор Анатолійович. "Формалізація моделей онтологій у навчальних комплексах електроенергетичних спеціальностей". New computer technology 15 (25 квітня 2017): 68–72. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v15i0.640.
Full textAbstract:
Метою дослідження є автоматизація прийняття управлінських рішень у кризових ситуаціях, обґрунтування застосування формально-лінгвістичного підходу до подання професійних знань у системі підтримки рішень диспетчера енергосистеми, а також до опису евристик під час реалізації логічного висновку. Теоретична розробка і практичне впровадження уніфікованої, інтегральної моделі подання знань в системі підтримки прийняття рішень є актуальною науковою проблемою. Задачами дослідження є проведення аналізу форм представлення знань, застосування формальних моделей для різних форм представлення знань, формулювання підходу до методу ієрархічної уніфікації різних форм представлення знань, розробка формальних моделей для кожної форми представлення знань, розробка формальної моделі уніфікації кожної форми подання знань. Об’єктом дослідження є процес автоматизації підтримки прийняття управлінських рішень у кризових ситуаціях на основі використання уніфікованої моделі представлення професійних знань. Предметом дослідження є моделі уніфікації форм представлення знань у системах штучного інтелекту та методи автоматизації процесів управління підтримкою прийняття рішень у кризових ситуаціях. Передбачається розробка інтегральних програмних систем, заснованих на знаннях, для автоматизації процесів керування прийняттям рішень у кризових ситуаціях. При такому підході кожна використана форма представлення знань повинна розглядатися окремим випадком (частковою формою) загальної моделі. Результатом роботи є єдиний підхід до подання та аналізу професійних знань. Запропонована взаємопов’язана ієрархія форм представлення знань, що включає в себе знання різних рівнів про когнітивну діяльність системи підтримки рішень диспетчера. Розроблена формальна модель уніфікації форм представлення знань, формальна система введення обмежень для специфікації форм представлення знань.
8
Chalyi, Serhii, та Volodymyr Leshchynskyi. "МОЖЛИВІСНА МОДЕЛЬ КАУЗАЛЬНОГО ЗВ'ЯЗКУ ПО ВХІДНІЙ ЗМІННІЙ ДЛЯ ПОБУДОВИ ПОЯСНЕННЯ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІЙ СИСТЕМІ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, № 73 (2023): 138–43. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2023.3.138.
Full textAbstract:
Предметом вивчення в статті є процеси побудови пояснень для отриманих в інтелектуальній інформаційній системі рішень. Метою побудова моделі причинно-наслідкових зав'язків для побудови пояснень в умовах невизначеності щодо станів інтелектуальної інформаційної системи, якщо остання представляється у вигляді чорного ящика. Завдання: структуризація пояснення з урахуванням особливостей когнітивної діяльності людини; формування необхідної та достатньої умови щодо каузальної залежності як складової пояснення з використанням теорії можливостей; розробка можливісної моделі каузальної залежності для одної вхідної змінної, яка враховує невизначеність щодо станів інтелектуальної системи. Використовуваними підходами є: підходи до побудови пояснень у когнітивній діяльності людини, підходи до побудови пояснень у пояснювальному штучному інтелекті. Отримані наступні результати. Структуровано пояснення як елемент когнітивної діяльності людини. Показано, що пояснення може бути представлено в двох аспектах: концептуальному, шляхом порівняння вхідної інформації із існуючою системою знань людини; тлумачному, шляхом порівнянні властивостей вхідних об'єктів. Запропоновано можливісні необхідна та достатня умови для каузальної залежності на базі однієї вхідної змінної, що лежить в основі пояснення. Запропоновано модель можливісної каузальної залежності для побудови пояснення в інтелектуальній системі. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному. Запропоновано модель можливісної каузальної залежності між вхідною змінною та результатом роботи інтелектуальної системи, що поєднує необхідну умову каузальності у вигляді рівня довіри до впливу вхідної змінної на результат та достатню умову каузальності у вигляді максимальної можливості впливу значення вхідної змінної на результат інтелектуальної системи. Модель дає можливість сформувати каузально-орієнтоване пояснення на основі зв'язку вхідної змінної і отриманого результату в умовах неповноти знань модель щодо стану інтелектуальної системи.
9
Дем’яненко, Валентина Борисівна, Віктор Михайлович Дем’яненко та Сергій Прокопович Кальной. "ОНТОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ОЦІНЮВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ". Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 4, № 2 (2022): 1–7. http://dx.doi.org/10.37472/v.naes.2022.4225.
Full textAbstract:
На основі аналізу проблем інтерпретування даних в педагогічних вимірюваннях обґрунтовано задачі моніторингу та оцінювання навчально-пізнавальних досягнень учнів на засадах забезпечення латентно-семантичного аналізу. Досить значна за обсягом навчально-пізнавальна діяльність учнів та всі її системні складники потребують застосування сучасних когнітивних ІТ-технологій для забезпечення профільних експертів та фахівців-методистів інформаційно-аналітичними засобами оцінювання інтелектуального розвитку учнів. Формування таких засобів є можливим на основі використання когнітивних технологій опрацювання значних обсягів даних через онтологічне моделювання усіх складників освітнього процесу та інженерії знань, включаючи процеси управління знаннями в освітньо-інформаційному середовищі. Запропоновано використання когнітивної інформаційно-аналітичної системи оцінювання інтелектуальних досягнень учнів на засадах трансдисциплінарного (цілісного) аналізу їхньої навчально-пізнавальної діяльності. В основі цього процесу лежить підтримка прийняття організаційних рішень за певними критеріями, які відображають такі характеристики особистості учня, як схильності, поведінка, модифікатор та психометрика.
10
Тригуб, Олена. "ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІЗ ДИЗАЙНУ ОДЯГУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ КОГНІТИВНО-КРЕАТИВНОГО СТИЛЮ МИСЛЕННЯ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(103) (14 липня 2023): 79–91. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(103)2023.284531.
Full textAbstract:
Метою дослідження була експериментальна перевірка впливу систем реагування аудиторії (ARS) (клікерів) на когнітивну рефлексію, тип прийняття рішень та креативність мислення студентів, зокрема спеціальності «Дизайн одягу», у процесі їх навчальної діяльності через посилення їх зацікавленості на трьох рівнях: підвищення уваги студентів; поліпшення їх залученості у процес навчання; сприяння дискусійному формату навчальної діяльності під час лекційних занять. Дане дослідження здійснювалося у квазі-експериментальному форматі і в ньому застосовувалися методи для квантитативних та квалітативних (комбінованих) досліджень. Сприйняття студентами ARS (клікерів), залученість у процес навчання, відвідуваність навчальних занять, когнітивні та креативні навички було визначено досліджуваними варіативними ознаками. Навчальну дисципліну «Дизайн-проєктування» було обрано для проведення експерименту тому, що її структура та зміст відповідали меті дослідження. Збір емпіричних, експериментальних та констатувальних даних здійснювався за допомогою: аналізу статистики даних студентами відповідей на запитання, аналізу відвідування навчальних занять, методики діагностики когнітивної рефлексії і прийняття рішень Ш. Фредеріка та питальника для визначення рівня креативності мислення В. Кумара, Д. Кеммлер і Е. Холмана. Для підвищення надійності результатів діагностики додатково були зібрані письмові відгуки студентів експериментальної групи, проведені відкриті опитування в аудиторії та опитування у фокус-групі. Експериментальна перевірка виявила позитивну кореляцію між використанням ARS (клікерів) та покращеннями у когнітивній і креативній сфері студентів. Модель прийняття рішень студентів експериментальної групи (ЕГ) стала більш детермінована передбачуваними наслідками. Виявлені позитивні зміни у рівні креативності мислення у студентів ЕГ за всіма шкалами питальника, зокрема: підвищення уваги студентів на заняттях, зростання їх залученості у процес навчання під час лекційних. Опитані студенти зазначали, що отриманий навчальний досвід був для них корисним з огляду на набуття навичок та знань, які є важливими для їхнього фаху, саморозвитку, покращення навчальної успішності, підвищення самооцінки та мотивації.
11
Карповець, М. В. "ПЕРФОРМАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ: ДО ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ РОЗУМІННЯ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 4 (3 грудня 2024): 41–45. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2024.4.8.
Full textAbstract:
У статті розкрито зміст перформативної діяльності студентів вищої школи у контексті психологічних процесів розуміння. Показано, що в перформативній теорії, віковій та когнітивній психології нема детального аналізу та емпіричної перевірки впливу перформативної діяльності студентів на розуміння. Психологія діяльності вказує на важливості діяльності як складника соціалізації, де університет слугує сприятливим середовищем для цього. Однак перформанс уможливлює більш активне й практичне втілення засвоєних знань, що приводить до розуміння як комплексного психологічного процесу, унаслідок якого відбувається формування людської особистості. Подана у статті інформація вказує на те, що виразною особливістю перформативної діяльності є не лише вивчення навчального матеріалу, але й осмислення власного «Я» та ідентичності, формування ціннісно-смислових орієнтирів, апробування професійної та соціокультурної ролі. У процесі перформативної діяльності студенти взаємодіють у рівній креативній площині, створюючи середовище довіри та взаємопідтримки. Це якісно відмінна модель освітньої діяльності, що не спрямована на отримання результатів та конкуренцію, а саморозвиток, соціальну взаємодію і творення нових знань. Зокрема когнітивний вимір перформативної діяльності уможливлює вихід за межі усталених пізнавальних схем і змістів, закладених у навчальній програмі. Цей процес відбувається завдяки імпровізації як основному елементові перформансу, що спрямований на процесуально-діяльнісну траєкторію навчання. Виявлено, що перформативна діяльність може сприяти системному розумінню поданого матеріалу, який вивчається в субʼєктно-субʼєктній площині взаємодії між викладачем і студентами, і власного «Я» як заданої моделі, здатної змінюватись і трансформуватись у перформативному дискурсі. Подальше упровадження перформативних методик може сприяти введенню нових дидактичних моделей у вищій школі з метою розширення й поглиблення психологічних процесів розуміння.
12
Поєзднік, Олександр. "ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЕКОНОМІСТА". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 64 (2021): 82–96. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.05.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження: розвиток професійних якостей майбутніх економістів залежить від сформованості їх професійної компетентності, саме тому важливим виявляється питання про операціоналізацію поняття «професійна компетентність фахівця-економіста» у сучасній психології. Мета дослідження: концептуально обґрунтувати теоретичну модель професійної компетентності економіста. Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових літературих джерел, узагальнення теоретичних даних з проблеми професійної компетентності економіста. Результати дослідження: у статті представлені результати теоретичного аналізу феномену професійної компетентності фахівця економічного профілю, проаналізовано сутнісні її ознаки, побудовано теоретичну модель. Висновки:У результататі теоретичного аналізу проблеми професійної компетентності майбутніх економістів її було визначено як вмотивовану здатність до успішного здійснення професійної діяльності економіста, що забезпечується сукупністю професійно значущих знань та вмінь, когнітивних особливостей, регулятивних, організаційних, комунікативних та управлінських здатностей. Теоретичну модель професійної компетентності економіста сладають такі компоненти: ціннісно-мотиваційний (вмотивованість на професійну діяльність, інтерес до економіки кар’єрна спрямованість), регулятивно-вольовий (саморегуляція професійної діяльності, адаптивні копінг-стратегії, високий наполегливість, завзятість, стресостійкість, рефлексивність), організаційно-управлінський (афіліативна спрямованість, організованість, здатність до планування, контролю, оцінки поточної діяльності та прогнозування), комунікативно-коопераційний (комунікативні навички, здатність до конструктивного розв’язання конфліктних ситуацій, вміння працювати у команді, знання ділового етикету), когнітивний (обізнаність у професійній діяльності, метакогнітивні вміння), інформаційно-діяльнісний (інструментально-методологічна озброєність в економіці).
13
Бутенко, Олексій Володимирович. "АНАЛІЗ КОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ У КУЛЬТУРНИХ КОНТЕКСТАХ". Culturological Almanac, № 2 (15 серпня 2024): 103–7. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2024.2.11.
Full textAbstract:
Дослідження та розвиток культурних мереж комунікації стає все більш актуальним у сучасному світі глобалізації та багатокультурності. Однією із ключових ідей описаних напрямів є використання культурних моделей для сприяння міжнаціональній співпраці та розроблення ефективних комунікаційних стратегій. У результаті проведеного аналізу культурних моделей стає можливим розроблення інструментів і впровадження процесів, які підтримують узгодженість і взаєморозуміння між спільнотами різних культур. У статті розглядається вплив мережевої логіки на сучасну культуру з погляду сучасних технологій і соціальних трансформацій. Аналізується поняття мережі як елементу соціальної морфології та розглядається його роль у контексті культурних мереж і символічних форм. Висвітлюються зміни в суспільних процесах, виробництві, владі та культурі під впливом мережевої логіки. Також розглянуто підхід аналізу культурної мережі як інструмент для вивчення розподілу ментальних моделей у межах культурної групи та динаміки культури. Зазначається, що цей підхід дозволяє розглядати культуру як мережу ідей і вивчати, як ці ідеї організовані та поширюються. Описано методологію аналізу культурної мережі, спрямованої на виявлення, аналіз і представлення спільних вірувань, цінностей і когнітивних концепцій у культурних групах. Розглянуто важливість розрізнення між культурними моделями та когнітивними звичаями. Культурні моделі вважаються відображенням знань і уявлень, спільних для окремої культурної групи, тоді як когнітивні звичаї належать до способів мислення й ухвалення рішень, які можуть варіюватися в різних культурах. Культурні моделі є важливим інструментом для розуміння того, як члени окремих культурних груп сприймають світ навколо себе. Вони включають в себе знання та ментальні уявлення, які розподіляються між членами культурної групи та впливають на їхні рішення та дії. Патенти, авторське право, товарні знаки та промислові зразки; видання газет, книг і періодичних видань; радіомовлення та кабельне телебачення; мережеві відео та телекомунікації; економіка виробництва знань і освіти – це лише деякі з галузей, практик і видів діяльності, на які має бути скерована увага дослідника комунікаційних мереж у культурних контекстах.
14
Тхоровська, Світлана. "МЕТОД ДИСКУРС-АНАЛІЗУ: ПОНЯТТЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ (НА ПРИКЛАДІ ІДЕОЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ)". Молодий вчений, № 2 (102) (28 лютого 2022): 104–7. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-2-102-21.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розкриттю поняття дискурс-аналізу, який визначає розгляд дискурсу на рівні глибинних та поверхневих структур і слугує інструментом дослідження ідеологічного дискурсу. Модель дискурс-аналізу передбачає декодування смислів одиниць дослідження у межах макротексту при активному залученні особливостей контексту, який окреслює вплив різноманітних аспектів на процеси породження та інтерпретації дискурсу, з одного боку, та когнітивних чинників, які позначаються на утворенні та модифікації ментальної моделі адресата, з іншого. Ментальна модель, яка містить комплекс уявлень, знань, думок, покладаючись на які адресат інтерпретує інформацію, слугує основою для сприйняття повідомлення. Застосування методу дискурс-аналізу дозволяє з’ясувати, в який спосіб нова інформація накладається на існуючі в адресата переконання та цінності, та простежити, як вона позначатиметься на його позиції.
15
ТХОРОВСЬКА, Світлана. "ДЕКОНСТРУКЦІЯ ІДЕОЛОГІЧНОЇ ДИХОТОМІЇ В ДИСКУРСІ РЕДАКЦІЙНОЇ СТАТТІ (НА МАТЕРІАЛІ THE WASHINGTON POST)". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 398–405. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.36.
Full textAbstract:
Статтю присвячено вияву ідеологічних настанов у тек- стах редакційних статей через деконструкцію дискурсу шляхом методу дискурс-аналізу. Через аналіз тематичної та архітектонічної структур дискурсу у зв’язці з контекстуальною інформацією – соціальною ситуацією та репрезентацією знань – та розгляд конкретних мовленнєвих засобів вияв- лено імпліцитні ідеологічні переконання, форми маніфестації яких у дискурсі зазвичай завуальовано. Розглянуто природу ідеології, яка має соціальний та когнітивний виміри й є варіантом моделі світу для певної суспільної групи, визначаючи світогляд її учасників. Ідеологічні настанови покладено в основу дихотомії «ми» – «вони», прояв якої простежуємо на макрорівні дискурсу: у тематичній структурі тексту, через розподіл інформації в межах компонен- тів інваріантної моделі редакційної статті, в актуалізації ідеологеми та на мікрорівні дискурсу – через декодування локальної семантики тексту, значень слів та речень. Модель редакційної статті зумовлює структурування інфор- мації у межах тексту, забезпечуючи каркас для вербалізації повідомлення шляхом використання засобів мовлення, які експліцитно або імпліцитно роз- кривають позицію адресанта. Оцінність як одну з ключових категорій іде- ологічного дискурсу маніфестують уже заголовок та короткий виклад, які закладають кут інтерпретації події. Особливу роль у реалізації дихотомії відіграє принцип структурування релевантності, який сприяє розгортанню ідеологеми ворога. Простежено, як ідеологічна дихотомія «ми» – «вони», що є одною з визначальних когнітивних категорій, яка скеровує принципи мис- лення та сприйняття дійсності, актуалізується у дискурсі, відображаючи прагматичну інтенцію адресанта – передати ставлення до події, явища чи особи та переконати адресата у правильності саме такого погляду через вербалізацію інформації в певний спосіб та скеровування інтерпретації у відповідному руслі.
16
Полюжин, Михайло. "КОНЦЕПТУАЛЬНА СИСТЕМА ТА КАРТИНИ СВІТУ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 2, № 50 (2023): 367–73. https://doi.org/10.24144/2663-6840.2023.2.(50).367-373.
Full textAbstract:
У статті йдеться про проблеми ментальності та концептуальні й лінгвістичні репрезентації в сучасній лінгвістиці. Одиницями ментальної системи є концепти різної складності на позначення більшості, віддаленості, сумлінності, з’єднання, роз’єднання, задуму і т. ін. Найбільш переконливим, на наш погляд, є диференційне розуміння концепту як фрагмента дійсності, що передбачає виділення раціональних абстрактних і конкретних компонентів. Об’єктивна реальність відображена в мозку людини в процесі мислення як нагромадження різних уявлень відповідно до характеру й обсягу знань про певну реальність, представлену в матеріально вироблених мовних одиницях, які дають змогу людині оперувати відповідними вербальними структурами мислення. Одним із компонентів таких структур, шо займає проміжне становище в цьому процесі, є концепт. Його призначення полягає в тому, щоб виконувати роль функції у проміжній «думці мови» ментальних конструкцій. Основні характерні ознаки концепту в цьому трактуванні полягають у наявності уявлень, знань і стереотипів поведінки у сфері переважно смислової (наука), переважно образної (мистецтво), переважно діяльнісної (буденні справи). Концептуальна система є ментальним рівнем або структурою, в якій сукупність наявних концептів у свідомості людини і їхнє упорядкування зосереджено у вигляді менталітету людини. Однією з основних проблем сучасної когнітивної лінгвістики є кореляція концептуальних і лінгвістичних репрезентацій. Цілісне, глобальне уявлення про світ функціонує у вигляді моделі, що сформувалася у свідомості людини, створеній нею у процесі ознайомлення й пізнання навколишнього середовища й усвідомлення його як всеосяжності. Це значний пласт світогляду, оскільки виникає й формується в людині, в актах її світогляду, й допомагає їй ефективно орієнтуватися в навколишньому середовищі. Концептуальні репрезентації – це когнітивні структури, які фіксують і зберігають знання, отримані внаслідок набутого досвіду або пам’яті у вигляді певних структур. Це концепти, упорядковані у вигляді схем, що входять до складу концептосфери культури. Як відомо, безпосереднє значення концепту відсутнє. Його можна отримати тільки через мову, оскільки прийнято вважати, що лінгвістичні та інші семіотичні типи дій точно кодифікують і передають концептуальну інформацію. Отже, лінгвістична репрезентація визначається як результат об’єктивації концептуальної моделі світу в мові. Якщо концептуальна модель світу представлена сукупністю концептів, то мовна картина світу наявна у вигляді значень мовних одиниць, що утворюють семантичну сферу в мові.
17
Артамощенко, В. С. "Методологічний аспект формування професійної кваліфікації офіцерів сил оборони на шляху впровадження нових рівнів військової освіти". Наука і оборона, № 2 (18 серпня 2021): 34–41. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2021-15-2-34-41.
Full textAbstract:
За результатами аналізу кількісних показників галузей знань, спеціальностей та спеціалізацій для підготовки військових кадрів, змісту і побудови перспективного каталогу військових посад осіб офіцерського складу, континууму професійної військової освіти та кваліфікаційних рівнів, прийнятих у збройних силах держав – членів НАТО, і на засадах класифікації рівнів мислення в когнітивній (пізнавальній) сфері за таксономією Блума обґрунтовано принцип класифікації рівнів військової освіти в Україні.
 Розроблено концептуальну модель рамки кваліфікацій рівнів військової освіти на підґрунті класифікації видів економічної діяльності, класифікації професій, вимог Національній рамки кваліфікацій, перспективного змісту підготовки офіцерського складу для здобуття нових рівнів військової освіти, вимог щодо наявності відповідності спеціальності (спеціалізації) підготовки військово-обліковим спеціальностям військової посади осіб офіцерського складу. До моделі рамки кваліфікацій впроваджено кваліфікаційні рівні для оцінювання продуктивності професійної діяльності за стандартами НАТО.
18
Ткаченко, Костянтин Олександрович, Олександр Андійович Ткаченко та Ольга iванiвна Ткаченко. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ПРИДБАННЯ, МОДЕЛЮВАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ". Vodnij transport, № 3(31) (10 грудня 2020): 92–100. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2020.3.31.10.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз концептуальних підходів до процесів отримання, генерації нових знань з наявних даних і знань. Розглянуто та проведено дослідження шляхів когнітивних досліджень (наприклад, створення, набуття та отримання нових знань). Проаналізовано застосування основних джерел знань (наприклад, інша система знань, інша фізична система для деякої системи знань, сама система знань), яка або має, або створює елементарні знання та інші структури знань. Описана KDD (Knowledge Discovery in Databases) – сфера забезпечення автоматизованих рішень щодо аналізу даних та процесів генерації знань. Було визначено, що знання формуються лише всередині якоїсь системи знань (наприклад, інтелект користувача, інтелектуальна система знань). Описано основні поняття систем знань та їх поєднання за допомогою відповідної комп’ютерної моделі. Ключові слова: знання, система знань, подання знань, моделювання систем знань, управління знаннями.
19
Кузьмич, Давид. "СТРУКТУРА ТА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ". Молодь і ринок, № 12/232 (16 січня 2025): 169–73. https://doi.org/10.24919/2308-4634.2024.320558.
Full textAbstract:
У статті розкриваються теоретичні та практичні аспекти формування екологічної культури майбутніх учителів технологій, враховуючи сучасні тенденції розвитку освіти та екологічної свідомості. Основна увага зосереджена на структурі бази та моделі цього процесу, які надаються за результатами наукових досліджень. Процес формування екологічної культури майбутніх педагогів розглядається як багаторівневий та багатокомпонентний, що включає аксіологічний, когнітивний, діяльнісний і рефлексивний компоненти. Також вказано на важливість інтеграції екологічного компоненту в освітній процес, розвиток етичного ставлення до природи та формування професійних компетенцій, пов’язаних із захистом довкілля. Розглянуто ключові етапи формування екологічної культури, серед яких: усвідомлення екологічних цінностей, набуття знань про довкілля, розвиток практичних навичок з екологічної діяльності та формування стійкої мотивації до захисту природи. У статті також висвітлено вплив екологічної освіти на професійний розвиток учителів технологій, що дає змогу сформувати цілісну систему знань, умінь і навичок для інтеграції екологічних принципів у педагогічну діяльність.
20
Камєнєва, І. А., та Н. С. Мініна. "АНАЛІЗ МЕТАФОРИЧНИХ МОДЕЛЕЙ У ПОЕЗІЇ ТЮТЧЕВА". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 106–14. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-16.
Full textAbstract:
Лінгвокогнітивна школа сучасної лінгвістики сформувалася на початку XXI століття як інтегрований напрям лінгвістичної семантики, лінгвокогнітології та лінгвокультурології. Вивчення когнітивної семантики слова вимагає розмежування семантичного й когнітивного рівнів аналізу, мовних та енциклопедичних знань, вивчення їх взаємозв’язку. Актуальність теми зумовлена потребою встановлення взаємозв’язку семантичних і когнітивних структур поетичних текстів Ф.І. Тютчева на рівні метафоризації, важливістю опису особливостей метафоричного моделювання. У статті представлено метафоризацію як основний прийом виявлення особливостей вербалізації світосприйняття філософської поезії Ф.І. Тютчева; виділено основні метафоричні моделі в ліриці Ф.І. Тютчева; розглянуто лінгвокогнітивну систему філософської лірики Ф.І. Тютчева. Предметом дослідження є система ключових понять метафоричних моделей індивідуально-авторської поетичної картини світу Ф.І. Тютчева, об’єктивованих у структурі текстів за допомогою мовних репрезентантів. Основні ключові поняття «хаос», «космос», «день», «ніч» об’єктивовані в лексичній структурі філософських творів поета через систему словесних одиниць та авторських інтенцій, на основі яких виявляються пізнавальні зв’язки. Компоненти таких понять містять ряд базових когнітивних функцій, представлених ключовими лексемами, пов’язаними з ними, їх асоціатами. Метафоричне уявлення дає можливість організувати способи подання понять, виявити своєрідне розуміння, засноване на різних способах лексичної експлікації та семантичної модифікації. Аналіз засобів вербалізації ключових понять у поезії Ф.І. Тютчева дозволив визначити загальнолінгвістичні й індивідуально-авторські характеристики поняття, його структуру й засоби художнього втілення. Індивідуальна авторська оригінальність засобів вербалізації понять проявляється на рівні функціонування текстових асоціацій. Різні метафоричні уявлення ключових понять стають важливим елементом мовної картини світу Ф.І. Тютчева. Взаємодія індивідуально-авторських асоціативних співвідношень у формуванні понять у поетичних текстах Ф.І. Тютчева є проявом його власного світогляду. Асоціативний взаємозв’язок і взаємозалежність ключових понять світогляду поета («хаос», «космос», «день», «ніч») сприяє лексичній персоніфікації його філософських концепцій, які будуть розкриті через динамічну єдність двох мегасфер – «хаос» vs «космос», «день» vs «ніч».
21
ЧЕКАН, Оксана, та Віра САНТО. "ДИДАКТИЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 67–75. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.11.
Full textAbstract:
У статті наведено дидактичну модель формування професійної компетентності майбутніх вихователів дітей дошкільного віку засобами комп’ютерних технологій. Модель обіймає три етапи: когнітивно-збагачувальний, продуктивно-діяльнісний, креативно-інформаційний. Метою першого етапу було уточнення знань студентів про функції і роботу з комп’ютером у власній і навчальній діяльності та ознайомлення їх із методикою використання комп’ютера в майбутній професійній діяльності. Метою другого – продуктивно-діяльнісного – етапу було озброєння майбутніх вихователів уміннями та навичками самостійної роботи з комп’ютерними програмами професійної спрямованості. Метою третього – креативно-інформаційного – етапу було максимальне занурення студентів в активну самостійну творчу комп’ютерно-інформаційну діяльність як в умовах ДНЗ, так і на педагогічній практиці в ДНЗ. До кожного із модулів наведено приклади фрагментів заняття зі студентами, портфоліо з фахових методик та портфоліо з теми «Використання комп’ютерних технологій у дошкільному закладі», фрагменти розвивальних комп’ютерних ігор для дітей старшого дошкільного віку за допомогою мережі Інтернет та їх аналіз тощо. Наведені етапи дидактичної моделі щодо формування професійної компетентності майбутніх вихователів дітей дошкільного віку засобами комп’ютерних технологій включають у себе реалізацію педагогічних вимог. На когнітивно-збагачувальному етапі було реалізовано першу педагогічну умову – інформатизацію викладання фахових дисциплін у процесі професійної підготовки майбутніх вихователів дітей дошкільного віку засобами комп’ютерних технологій. На продуктивно-діяльнісному етапі реалізувалася така педагогічна умова, як наявність відповідного інформаційного середовища на факультетах дошкільної освіти. На третьому, креативно-інформаційному, етапі було реалізовано таку педагогічну умову, як індивідуалізація та інтенсифікація використання комп’ютерних технологій у навчально-виховному процесі ВНЗ. Зроблено висновок, що матеріали спецкурсу «Методика навчання дітей дошкільного віку комп’ютерної грамоти», що спрямовані на усвідомлення студентами різноманітних можливостей використання комп’ютерних технологій у педагогічному процесі сучасного ДНЗ, ефективно вплинули на підготовку студентів.
22
MYKHAILIUK, Oleksandr, та Viktoriia VERSHYNA. "ФОРМУВАННЯ «СУСПІЛЬСТВА ЗНАНЬ»: ПРОБЛЕМИ І СУПЕРЕЧНОСТІ". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 15, Спецвипуск (2023): 69–75. http://dx.doi.org/10.15421/352332.
Full textAbstract:
«Суспільство знань» розглядається як суспільство з новою якістю проблем. Розглядаються антропологічні та соціально-політичні аспекти проблеми реалізації концепції «суспільства знань».«Суспільство знань» на сьогоднішній день постає як умоглядна концепція чи ідеологема, котру визначають, наголошуючи на зростанні ролі знання у життєдіяльності сучасної людини в найрізноманітніших його вимірах та формах. Втім, єдиної моделі суспільства знань не існує. В процесі практичного втілення стратегії «суспільства знань» проявилися численні проблеми та суперечності самої концепції. Так, в сполученні з поняттями «інформаційне суспільство», «суспільство знань» і як похідні від них в ужиток входять поняття «кліпова-культура», кліпове мислення», «кліпова свідомість», «функціональна неграмотність», «постправда» тощо. Це позначається не лише на якості знань, освіти, наукових досліджень, а й на самих когнітивних здібностях людини. Відбувається, якщо можна сказати, «інтелектуальне спрощення» людини.
23
М., Ф. Чемоданова. "ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ІННОВАЦІЇ: НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ОСВІТИ ТА ПІДГОТОВКИ КАДРІВ". ВЧЕНІ ЗАПИСКИ Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» 28 (25 травня 2022): 261–67. https://doi.org/10.5281/zenodo.7464049.
Full textAbstract:
Метою даної роботи є висвітлення процесів глобалізації, в які ми занурюємося. Ці процеси активно впливають на сфери зайнятості, фінансові ринки, тому питання передачі досвіду в цій сфері впливає на виробництво і ринок трудових ресурсів. У статті підкреслюється інтерактивність, притаманна новітній комунікаційних технологій, яка дозволяє отримувати змінні, персоналізований результати; Фактично, навіть якщо Глобалізаційні ідеї поширюються на сприйняття мільйонів людей, не все здатні адаптувати їх до своїх особистих потреб, для трансформації їх в досвід і наступні знання. Мультимедіа, віртуальна реальність, цифрові мережі, цифрові супутники та Інтернет змінюють Не тільки спосіб передачі знань, а й спосіб їх отримання. Ці зміни ведуть до переходу від інформаційного суспільства до когнітивного, продуктивному і політичного світу. Тому, у зв'язку з аналізом нових можливостей в галузі освіти та професійної підготовки, важливо розвивати пріоритет синтетичних, більш загальних перетворень, які призводять технології до створення і модифікації нових моделей освіти й професійної підготовки. Новий культурний контекст вимагає відмовитися від старої моделі вчителя, як професіонала і розглядається як абсолютне сховище знань, єдиний передавач знань. Вчитель повинен відмовитися від ролі мудреця на сцені, щоб взяти на себе більш м'яку, але вирішальну роль «провідника». У новій ролі з'являється вчитель - режисер, розробляє сценарії навчання, а потім співпрацює зі своїми учнями сценарії, а потім співпрацює зі своїми учнями, щоб разом створити освітній шлях, який поважає різні стилі навчання. У статті підкреслюється, що поряд з розвитком нових інструментів передачі знань відбувається важлива зміна переважної освітньої концепції парадигма навчання, робить акцент на передачі знань і орієнтована на вчителя, ми переходимо до іншої освітньої концепції - парадигмі навчання в якій підкреслюється активна роль учнів у розвитку навчання.
24
Мося, Ірина, Оксана Лапа та Петро Лузан. "ЯКІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ЯК ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГІЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ". Professional Pedagogics 1, № 24 (2022): 259–76. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2022.24.259-276.
Full textAbstract:
Актуальність. Якість професійної підготовки фахівців є тим інтегративним критерієм, який характеризує здатність випускника коледжу вже з перших днів роботи за фахом конструктивно, творчо розв’язувати виробничі ситуації, демонструвати здібності самостійно опановувати новітні виробничі технології, розвивати навички навчання впродовж життя. Проте сучасна освітня практика вкрай повільно відходить від усталених роками технологій оцінювання підготовленості майбутніх фахових молодших бакалаврів до професійної діяльності, використовує діагностичні методики, що недостатньо диференціюють студентів за рівнями навчальних досягнень. Водночас і педагогічною наукою поки що не розроблено докладних теорій забезпечення і оцінювання якості підготовки фахівців у закладах професійної освіти. З огляду на це, актуальним науковим завданням є пошук відповіді на запитання: що таке якісна професійна підготовка фахівців, як і яким чином її забезпечити, як виміряти та оцінити рівень її якості та ін. Мета: на основі аналізу сутнісних характеристик якості професійної підготовки фахівців, особливостей формулювання сучасних результатів навчання запропонувати методику проєктування різнорівневих завдань для оцінювання когнітивних рівнів навчальних досягнень студентів. Методи: теоретичні (теоретичний аналіз наукових джерел, вивчення вимог професійних і освітніх стандартів, освітніх програм, аналіз програм навчальних дисциплін, теорій формулювання результатів навчання – задля з’ясування стану проблеми дослідження та визначення напрямів наукового пошуку; порівняння – з метою вивчення наукових підходів щодо розв’язання проблеми; аналіз і синтез – задля розроблення методики проектування різнорівневих завдань для оцінювання когнітивних рівнів навчальних досягнень студентів; моделювання – для розроблення моделі когнітивних рівнів уточненої таксономії; емпіричні (спостереження, тестування – для підтвердження валідності інструментарію, внесення коректив у методику оцінювання; експертні оцінки – для визначення вагомості педагогічного оцінювання в структурі факторів підвищення якості професійної підготовки фахівців). Результати. Конкретизовано, що якість професійної підготовки фахівців має різнорівневий характер і визначається через встановлення відповідності результатів навчання здобувача освіти вимогам кваліфікаційних стандартів (за наявності), освітньо-професійних програм, запитам суспільства, ринку праці, роботодавців та самої особистості. Засобами факторного аналізу встановлено, що педагогічне оцінювання є важливою детермінантою забезпечення (підвищення) якості підготовки фахових молодших бакалаврів у коледжах. Констатовано брак сталих підходів до визначення понять «якість освіти», «якість професійної підготовки», «результати навчання» та інших, що тісно пов’язані з названими. Доведено, що забезпечення і оцінювання якості професійної підготовки фахівців у закладах професійної освіти доцільно здійснювати із використанням уточненої таксономії Б. Блума, яка зіставляє рівні знань (фактичні, концептуальні, процедурні, метакогнітивні знання) з кожним рівнем когнітивного процесу – а) пам’ятати; b) розуміти; с) застосовувати; d) аналізувати; е) оцінювати; f (створювати). На конкретних прикладах показано методику «програмування» результатів навчання в когнітивній сфері за уточненою таксономією, що дозволяє цілеспрямовано забезпечувати та, відповідно, оцінювати необхідні когнітивні рівні навчальних досягнень студентів. Висновки. У дослідженні уточнено, що якість професійної підготовки фахівців у коледжах визначається шляхом встановлення відповідності результатів навчання здобувачів освіти вимогам кваліфікаційних стандартів чи освітньо-професійних програм. Розроблена на основі обґрунтованої ієрархічної моделі рівнів складності результатів навчання методика проєктування різнорівневих завдань для забезпечення якості професійної підготовки фахівців надає можливість цілеспрямовано, на науковій основі програмувати еталонні результати навчання та розробити доступну широкому загалу педагогічних працівників діагностику компетентнісних досягнень студентів на всіх етапах опанування освітньо-професійної програми у коледжі.
25
Ситник, Ю. Б. "Підхід щодо побудови системи управління безпекою польоту авіації в умовах невизначеності". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(43), (11 травня 2021): 66–72. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.43.09.
Full textAbstract:
У статті проведений аналіз щодо організації системи безпеки польотів (БП), що базується на двох контурах управління БП (управління та забезпеченням БП). Встановлено, що рішення задач по управлінню та забезпеченню БП на сьогоднішній день базується в основному на математичному апараті, який побудований на імовірнісних, статистичних методах. Дані методи не дозволяють урахувати неповноту, невизначеність, неточність відомостей. Для задач, які не піддаються строгій формалізації і мають логіко-аналітичний характер, у тому числі виробці рекомендацій з управління БП, запропоновано використовувати нечітку логіку як засіб моделювання невизначеності природної мови. Обґрунтовано автоматизацію рішення задач управління БП здійснити впровадженням нових технологій в систему управління БП. Обраний когнітивний метод формалізації задачі управління БП та модель подання знань, яка заснована на нечітких множинах і нечіткої логіки. Запропоновано формалізацію знань про процес управління БП здійснити шляхом використання трикутних нечітких чисел і трапецієподібних нечітких інтервалів, доцільність використання яких обумовлюється простотою виконання операцій над ними, можливістю їх наочної графічної інтерпретації. В якості базової моделі представлення знань про процес управління БП в умовах невизначеності визначені інтервальні нечіткі множини типу 2 і засновані на них нечіткі логічні системи інтервального типу. Тип алгоритму нечіткого виводу, що використовується в нечіткій логічній системі, визначається структурою нечітких продукційних правил, процедурою фазифікації, агрегування, активізації, акумулювання і дефаззифікації. Розроблений новий підхід побудови системи управління БП з використанням нових інформаційних технологій, який забезпечує запобігання авіаційних подій при організації конкретного польоту повітряного судна.
26
Онищенко, Наталія. "МОДЕЛЮВАННЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Scientia et societus 1, № 1 (2022): 39–48. http://dx.doi.org/10.31470/2786-6327/2022/1/39-48.
Full textAbstract:
У статті розкрито сучасні концептуальні засади моделювання процесу підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності у процесі педагогічної практики. Визначено критерії (мотиваційна і цільова спрямованість, системність знань, усвідомленість власних можливостей, продуктивна технологічність і креативність), структурні компоненти (мотиваційно-орієнтаційний, когнітивно-рефлексивний, креативно-практичний) і показники готовності майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності; основні принципи організації практики, недоліки її проведення, шляхи вдосконалення. Розроблено авторську концепцію професійної підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності в процесі педагогічної практики на основі трьох взаємопов’язаних концептів (методологічного, теоретичного, методико-технологічного). Визначено методологічні підходи до проблеми дослідження: системний, діяльнісний, компетентнісний, аксіологічний, акмеологічний, контекстний, середовищний, студентоцентрований. Запропоновано дві групи педагогічних умов, а саме: організаційно-педагогічні, що відповідають забезпеченню зовнішніх умов організації педагогічної практики, і психолого-педагогічні, що забезпечують внутрішні умови підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності у процесі педагогічної практики. Розроблено концептуальну модель професійної підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності в процесі педагогічної практики. Усі блоки моделі взаємопов’язані, а сама модель стала основою для апробації розвивальної програми формування досліджуваного феномена (аксіологічний, квазіпрофесійний, практичний етапи). Ефективність упровадження розвивальної програми професійної підготовки майбутніх учителів до інноваційної виховної діяльності в процесі педагогічної практики доведена шляхом порівняння результатів констатувального й формувального експериментів, визначення її позитивної динаміки за допомогою методів математичної статистики.
27
Русіна, Неля Григорівна, та Вадим Олександроич Люльчик. "МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ ГЕОДЕЗІЇ ТА ЗЕМЛЕУСТРОЮ В УМОВАХ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ, ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Information Technologies and Learning Tools 80, № 6 (2020): 176–87. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v80i6.2981.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасні тенденції підготовки фахівців геодезії та землеустрою з урахуванням перспектив розвитку у сфері топографо-геодезичної та земельно-кадастрової діяльності, їх вплив на систему освіти, євроінтеграційні та глобалізаційні процеси. Запропоновано та обґрунтовано структурну модель підготовки фахівців-землевпорядників в університетах України. Визначено та описано компоненти моделі, які складають цільовий, концептуальний, теоретично-методологічний, процесуально-змістовний, навчально-технологічний, результативний блоки. Сформульовано завдання підготовки майбутніх землевпорядників для потреб галузі геодезії та землеустрою, яке передбачає виховання в майбутніх фахівців мотиваційно-ціннісного ставлення до діяльності, спрямованої на потреби сфери землеустрою; опанування цілісної системи теоретичних знань, спеціальних умінь, практичних навичок, необхідних для професійної діяльності; формування професійно важливих особистісних якостей, необхідних для застосування набутих знань, умінь і навичок діяльності у сфері землеустрою; формування усвідомленої потреби в оцінюванні власного рівня готовності до професійної діяльності, прогнозуванні та подальшому корегуванні цієї готовності. Розглянуто професійну підготовку майбутнього фахівця як педагогічний процес університетської освіти, результатом якого є формування та розвиток його професійної готовності. Вирізнено основні напрями вдосконалення підготовки фахівців сфери геодезії та землеустрою, зокрема: використання інформаційних технологій; застосування мультимедійних засобів; використання інтерактивних методів. Визначено перелік компетентностей, які дають можливість випускнику закладу вищої освіти виконувати професійні обов’язки у структурних підрозділах Держгеокадастру України, проєктних організаціях, а саме: загальні компетентності, професійні компетентності землевпорядника, фахові компетентності в галузі геодезії та землеустрою. Розроблено діагностичний інструментарій, який передбачає добір стандартизованих і авторських методик для визначення компонентів у структурі готовності фахівця до професійної діяльності. Охарактеризовано компоненти результативного блоку структурної моделі, а саме: діяльнісно-операційний; інформаційно-технічний; когнітивний; мотиваційний. особистісно-творчий.
28
Коваленко, В. Є. "РЕЗУЛЬТАТИ ВПРОВАДЖЕННЯ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ ШКОЛЯРІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ У ТВОРЧИХ ОБ’ЄДНАННЯХ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія, № 43 (24 листопада 2022): 16–26. https://doi.org/10.31392/npu-nc.series19.2022.43.02.
Full textAbstract:
У статті представлено результати впровадження структурно-функціональної моделі соціалізації тарозвитку школярів з інтелектуальними порушеннями у творчих об’єднаннях художньо-естетичного, еколого-натуралістичного та туристсько-краєзнавчого напрямів позашкільної освіти. У сфері соціалізації модельспрямована на засвоєння та відтворення соціального досвіду школярами з інтелектуальними порушеннями,формування ціннісних орієнтацій; у сфері розвитку – на формування знань, умінь, навичок і профільнихпредметних компетентностей (відповідно до напряму позашкільної освіти), розвитку здібностей. За результатамивпровадження моделі встановлено суттєві розбіжності між рівнями соціалізованості та розвитку дітей молодшого,середнього та старшого шкільного віку експериментальної та контрольної груп за когнітивно-усвідомлювальним,мотиваційно-ціннісним, емоційно-регулятивним, діяльнісно-поведінковим, фізичним та інтелектуально-знаннєвимкритеріями.
29
Чугу, Світлана. "ІНТЕРМЕДІАЛЬНИЙ АСПЕКТ АНОТАЦІЙ СУЧАСНИХ ПРОЗОВИХ АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТІВ". Молодий вчений, № 10.1 (98.1) (29 жовтня 2021): 115–18. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-98.1-29.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовується необхідність використання новітніх дослідницьких підходів до вивчення сучасних прозових англомовних тестів у межах когнітивно-прагматичної парадигми та важливість застосування інтерпретативного підходу до вивчення анотацій наративних художніх творів. Автор підкреслює вагомість теоретико-методологічних постулатів, які віддзеркалюють міждисциплінарність наукових знань, загальну спрямованість сучасних лінгвістичних студій на вивчення особливостей складної взаємозалежності мови і мислення, пізнання і культури, що зумовлює необхідність урахування в наукових розвідках закономірностей моделювання ментальних конструктів у ході прочитання анотації шляхом вибору вірних інтерпретаційних інструментів для вірного тлумачення семіотики інтермедійних елементів. Актуальність подальшої розробки інтерпретативного підходу до аналізу художнього тексту випливає із завдання поглибленного розуміння складних механізмів кодування та декодування змісту в художньому просторі тексту, який моделюють конструкти альтернативних світів. Дослідження способів реалізації семіотико-комунікативної складової і змістового наповнення анотації художнього твору вербальними і невербальними засобами відкриває можливість типологізації аналізованих текстів. Динаміка комунікативних процесів сьогодення окреслює перспективу подальшого вивчення когнітивно-прагматичних характеристик художніх творів, їх полімодальності та розкриття семантичного потенціалу вербальних і візуальних засобів, що репрезентують концептуальні структури і формати знань у художній моделі світу тексту.
30
Koliada, A. "РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ КОНЦЕПТУ ГОЛОВА У ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЯХ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ". Лінгвістичні дослідження, № 61 (2024): 29–39. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2024.61.03.
Full textAbstract:
Дослідження присвячено фразеологічним одиницям, що містять концепт ГОЛОВА, який відображає унівесальні когнітивні моделі, засновані на особливостях та історичного підґрунтя української та англійської мов. Наголошено на важливості аналізу концепту ГОЛОВА для розуміння розмаїття людської мови та когнітивного пізнання оточення людини. Вивчення зазначеного концепту ґрунтується на припущенні, що тіло людини вважається одним з перших об’єктів, доступних для спостереження та відіграє важливу роль у процесі отримання знань про події та явища, що відбуваються навколо людини, саме тому нерідко стає об’єктом для позначення різних сфер людської діяльності.
31
Сичікова, Яна, Ігор Богданов, Ірина Бардус та Сергій Ковачов. "ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК КОГНІТИВНИХ ПРОФЕСІНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО НАНОТЕХНОЛОГА В УМОВАХ ФУНДАМЕНТАЛІЗАЦІЇ ЙОГО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Actual Problems in the System of Education: General Secondary Education Institution – Pre-University Training – Higher Education Institution, № 2 (26 червня 2022): 726–33. http://dx.doi.org/10.18372/2786-5487.1.16661.
Full textAbstract:
У статті визначені умови формування та розвитку когнітивних професійно важливих якостей майбутнього нанотехнолога під час фундаменталізації його професійної підготовки. На основі досліджень з теорії особистості, теорії творчості та психологічних моделей репрезентації знань обґрунтовано психологічні основи розроблення методичної системи фундаментальної професійної підготовки майбутніх нанотехнологів до продуктивної професійної діяльності із синтезу нових наноматеріалів.
32
Рубанець, О. М. "Наука у вимірі практичної філософії". Nauka ta naukoznavstvo, № 1(127) (27 березня 2025): 76–85. https://doi.org/10.15407/sofs2025.01.075.
Full textAbstract:
У статті викладено результати аналізу науки з точки зору концепту практичної філософії науки та комунікативної філософії. Новизна статті полягає у поширенні на сучасну науку підходів практичної філософії, що дає можливість розглянути вплив науки на суспільство та імплементацію наукового знання з точки зору комунікативної філософії. Аналіз виконано з використанням онтологічного, гносеологічного і синергетичного підходів практичної філософії науки. Введення сучасної науки в комунікативний, аксіологічний і трансцендентальний виміри практичної філософії передбачає застосування до неї методів комунікативної філософії, трансцендентального та аксіологічного підходів. Джерелами аналізу сучасної науки у вимірі практичної філософії є дослідження трансцендентальної прагматики, аксіологічного та комунікативного вимірів сучасної практичної філософії. Розглянуто практичну філософію науки, зокрема синергетичні концептуальні основи сучасної онтології науки. Визначено особливості впровадження наукових знань у соціальні практики. Встановлено, що концепт практичної філософії науки пов’язаний із реалізацією синергетичних моделей. Показано технологічний вимір впровадження наукових знань у соціальні практики, який розкриває образ науки як науки відкриттів і технологій. Проаналізовано різні способи реалізації результатів наукових досліджень. Доведено, що практичний вимір науки пов’язаний із впровадженням знань та економікою знань. Розкрито значення когнітивних продуктів для трансформації онтології інформаційного суспільства. Зроблено висновок, що наукові дослідження з точки зору сучасної практичної філософії дозволяють запровадити комунікативні, онтологічні та аксіологічні підходи до аналізу впровадження наукових знань у соціальні практики. Обґрунтовано необхідність поглиблення розгляду онтологічного виміру комунікацій і дискурсів шляхом впровадження знань і когнітивних цінностей у комунікативну практику.
33
Дубасенюк, Олександра, та Олександр Вознюк. "АНДРАГОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ДОСВІД, НАУКОВІ РОЗВІДКИ, ПЕРСПЕКТИВИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 26, № 2 (2024): 99–112. https://doi.org/10.35387/od.2(26).2024.99-112.
Full textAbstract:
У статті представлено результати наукових пошуків в Україні у сфері освіти дорослих на початку XXI століття, зокрема монографічні дослідження цього періоду, в яких аналізуються особливості освіти дорослих у перспективі сучасних змін: теоретико-методологічні та методичні засади, інноваційні технології. Використання андрагогічного підходу дозволило проаналізувати базові дефініції у досліджуваній сфері і на цій основі підготувати навчально-методичні посібники з основ освіти дорослих. Виявлено, що концептуальною тенденцією сучасної освіти дорослих є її неперервність та інноваційність. Диференційовано основні чинники, що підтверджують важливість утвердження парадигми неперервної освіти: упровадження інноваційних технологій, конкурентоспроможність, неперервні й швидкі зміни в усіх сферах життя, підвищення кваліфікації учасників освітнього процесу у системі неперервної освіти. Доведено, що інтелектуальний потенціал є найбільш вагомим показником вимірювання рівня розвитку країни. З’ясовано, що освіта дорослих – феномен, характерний для високорозвинених країн світу. Проведено дослідження проблеми формування професійної компетентності здобувачів освіти з освітньої компоненти «Технологія навчання дорослих» за певними рівнями (високий, достатній, середній) і відповідними критеріями (цілемотиваційний, когнітивний, процесуальний, рефлексивний). На цій основі розроблено концептуальну модель формування професійної компетентності здобувачів освіти у сфері освіти дорослих. Відповідно до зазначеної моделі здобувачі освіти мають оволодіти певними якостями у сфері освіти дорослих, зокрема цілеспрямованістю і вмотивованістю щодо засвоєння необхідних знань, умінь, навичок, формування певних професійних компетентностей; вони не тільки відчувають постійну потребу у нових знаннях, але й здійснюють їх пошук, опановують інноваційними методами і засобами, цифровими технологіями, відчувають потребу і бажання працювати з різними категоріями дорослих людей. Ключові слова: освіта дорослих; андрагогічний підхід; неперервність та інноваційність освіти; здобувачі освіти; професійна компетентність; концептуальна модель; технологія навчання дорослих.
34
Коцур, Надія, та Вікторія Горбачевська. "ПРОГНОСТИЧНА МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УНІВЕРСИТЕТСЬКОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ". Scientia et societus 2, № 2 (2022): 34–43. http://dx.doi.org/10.31470/2786-6327/2022/2/34-43.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження зумовлена погіршенням стану здоров’я сучасних школярів, збільшенням факторів ризику зниження функціональних резервів організму, поширенням соціальних та поведінкових хвороб, епідеміологічними викликами сучасності, зростанням нервово-психічного напруження. Зменшити вплив зазначених чинників на здоров’я учнів можливо лише шляхом створення здоров’язбережувального освітнього середовища. У зв’язку з цим вагоме значення має якісна професійна підготовка майбутніх педагогів до організації та впровадження здоров’язбережувальної діяльності в закладах загальної середньої освіти.
 Мета написання статті полягає у розробці прогностичної моделі підготовки майбутніх учителів до здоров’язбережувальної діяльності в університетському освітньому середовищі.
 Проаналізовано внесок учених у галузі педагогіки, психології, валеології, шкільної гігієни, фізичної культури та спорту в розробці теоретико-методологічних аспектів підготовки майбутніх учителів до здоров’язбережувальної діяльності в освітньому середовищі. Обґрунтовано необхідність оптимізації підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності в освітньому середовищі,яка потребує компетентнісного підходу. Серед його складових чільне місце посідає здоров’язбережувальна компетентність. У зв’язку з цим категорія здоров’я стає об’єктом педагогічного впливу.
 Сформульовано базові категорії дослідження, які є основою його поняттєво- категоріального апарату, зокрема «компетентність», «здоров’ябережувальна компетентність», «здоров’ябережувальна компетентність майбутнього вчителя».
 Розроблено модель формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх учителів до професійної діяльності в освітньому середовищі. Вона представлена як комплексна система взаємопов’язаних структурних елементів, що спрямовані на досягнення мети. Виокремлено такі структурні компоненти моделі: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний, емоційно-вольовий. Визначено педагогічні умови формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх учителів та критерії ефективності.
 Формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх учителів у закладах вищої освіти потребує ґрунтовних знань, умінь і навичок, особистісних якостей і здібностей та вміння їх реалізовувати в професійній діяльності в освітньому середовищі.
35
Вознюк, Олександр, Кирило Гаращук та Олена Зимовець. "Пошуки ефективної моделі освітньої діяльності: світовий досвід". Нові технології навчання, № 97 (17 грудня 2023): 16–26. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.97.2023.97.02.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження випливає з того, що сучасний світ входить в еру інформаційного суспільства, що зумовлює поширення тенденції науки до експонентного зростання і поновлення знань. А це позначається на феномені, який отримав назву "напіврозпад компетентностей сучасного фахівця". За таких умов розвиток сучасної педагогічної теорії і практики характеризується пошуком фундаментальних підходів до побудови освітнього процесу, який має відповідати викликам сучасного світу. У зв’язку з цим надзвичайно актуальним є аналіз підходів до освітньої діяльності, що дасть змогу з’ясувати тенденції розвитку сучасної освіти. 
 Виявлена нами логіка розвитку підходів до освітньої діяльності як у теоретико-практичному, так і хронологічному аспектах, що виявляє рух від конкретно-спеціалізованих до абстрактно-загальних підходів. Підходи до освтньої діяльності, пов'язані з інформаційно-когнітивно-афективними процесами людини, можна вважати певною проміжною сходинкою від конкретно-спеціалізованих до абстрактно-загальних. Абстрактно-загальні підходи передбачають розгляд найвищих функцій людини як представника Homo sapiens. У руслі цих підходів науковці намагаються виявити найбільш ефективні чинники побудови навчального процесу. 
 Перспективами подальших наукових розвідок у контексті заявленого проблемного поля дослідження вважаємо побудову розгорнутої змістової моделі зазначеного процесу з використанням розглянутих концепцій, теорій, технологій, методик освітньої діяльності.
36
Потапчук, Євген, та Дар’я Карпова. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ УЯВЛЕНЬ МОЛОДІ ПРО СІМЕЙНІ РОЛІ". Psychology Travelogs, № 1 (7 червня 2021): 15–29. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-1-2.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню психологічної структури уявлень молоді про сімейні ролі. Результати теоретизації предмету дослідження дозволяють стверджувати, що найважливішою функцією уявлень є те, що вони служать інструментом пізнання. Тобто за допомогою уявлення ми спочатку описуємо, потім класифікуємо і, лише тоді пояснюємо об’єкти уявлень. Уявлення студентської молоді про сімейні ролі є складним психологічним феноменом, що формується на основі їхніх знань про рольовий розподіл у системі сімейно-шлюбних взаємин. Вони сприяють продуктивній поведінці сім’янина, далі орієнтують у моделях поведінки і, нарешті, мають важливе значення для адаптація до сімейного життя. Наявність таких уявлень спонукають молодь формувати звички до гармонійних моделей поведінки у майбутньому сімейному житті. Така манера поведінки стане нормою життя і буде сприяти формуванню відповідального сім’янина. Поняття «уявлення молоді про сімейні ролі шлюбних партнерів» відображає стійкі переконання молодої людини, які забезпечують типове реагування на ситуацію рольового розподілу сімейних обов’язків відповідно до сформованої в неї життєвої позиції. З’ясовано, що психологічна структура уявлень студентської молоді про сімейні ролі відображає три взаємопов’язаних компоненти: когнітивний компонент – система знань про сімейні ролі як моделі поведінки шлюбних партнерів (знання функцій сім’ї; знання сімейних ролей за інтелектуально-світоглядним чинником; знання сімейних ролей за морально-психологічним чинником; знання сімейних ролей за інтимно-сексуальним чинником; знання сімейних ролей за матеріально-фінансовим чинником; знання сімейних ролей за господарським чинником; знання патологізуючих сімейних ролей та причин їх появи); емоційно-оцінний компонент – ставлення до сімейного життя та обов’язків у майбутній сім’ї (сприймання та оцінка моделей поведінки батьків як шлюбних партнерів; емоційна ідентифікація з батьками; сприймання та оцінка моделей поведінки друзів як шлюбних партнерів; сприйняття та оцінка майбутнього шлюбного партнерства; сприйняття та оцінка свого ставлення до дітей; сприйняття та оцінка себе в ролі сім’янина; сприйняття стереотипних думок щодо ролі жінки та чоловіка у сім’ї); поведінковий компонент – ідентифікаційна поведінка в ролі майбутнього шлюбного партнера (вияви моделей поведінки, що відображають важливі сімейні ролі; розвиток свого шлюбного потенціалу; пізнання шлюбного потенціалу можливих майбутніх шлюбних партнерів).
37
Мінцер, О. П., Л. Ю. Бабінцева та О. О. Суханова. "ЛОГІКА КОНКОРДАЦІЇ ПОКАЗНИКІВ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ У ПОРТФОЛІО ЛІКАРЯ". Medical Informatics and Engineering, № 1-2 (2 грудня 2022): 56–63. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2022.1-2.13112.
Full textAbstract:
Розглянуто дискусійні питання створення портфоліо лікаря під час безперервного професійного розвитку. Особливу увагу приділено питанням оцінювання інформації, що аналізується. Показано, що для забезпечення адекватного ме-ханізму оцінювання багатовимірної інформації у портфоліо лікаря можливе використання методів інтелектуального аналізу великих даних. Дослідження спрямовано на обґрунтування передумов для створення портфоліо нового типу шляхом використання методів інтелектуального аналізу багатовимірної інформації, що вноситься в портфоліо, а та кож формування моделей і когнітивних структур, які мають стати центральною подією в особистісно-орієнтованому активному навчанні. З метою прискорення оцінювання компетентності лікаря та корекції траєкторії його навчання під час безперервно-го професійного розвитку обумовлена необхідність застосування механізмів пріоритетності за допомогою стратегії сегментації інформації VEN (Vital Essential Non-essential). Внесенню інформації в портфоліо повинно передувати визначення семантичної еквівалентності наявних даних про отримання та засвоєння знань. При аналізі й упорядкуванні інформації у портфоліо запропоновано використовувати ансамбль підходів - поєд-нання відразу декількох алгоритмів, що функціонують одночасно та надають можливість виправляти можливі по-милки. Також запропоновано алгоритм прийняття рішень при аналізі попередньої інформації у портфоліо.
38
Tanasiichuk, Iuliia. "Preparation model of future physical-education teachers to form pupils' responsible attitude to their own health." Pedagogical Education:Theory and Practice, no. 28 (July 1, 2020): 404–17. http://dx.doi.org/10.32626/2309-9763.2020-28-404-417.
Full textAbstract:
У статті розкрито структуру моделі, її провідну ідею. Розроблено модель підготовки майбутніх учителів фізичної культури до формування в учнів ціннісного ставлення до власного здоров’я. Провідною ідеєю побудови моделі підготовки майбутніх учителів фізичної культури до формування в учнів ціннісного ставлення до власного здоров’я стала єдність цілей, завдань, закономірностей, принципів, змісту, форм, методів, засобів діяльності. Відповідно модель включає такі блоки: методологічно-цільовий (мета – підготовка майбутніх учителів фізичної культури до формування в учнів ціннісного ставлення до власного здоров’я), підходи (аксіологічний, системний, особистісно-орієнтований, компетентнісний, культурологічний та діяльнісний), принципи (загальні та специфічні), змістовно-технологічний (етапи (мотиваційно-адаптаційний, пізнавально-операційний, діяльнісно-практичний), зміст (дисципліни: «Педагогіка», «Вступ до спеціальності», «Професійна діяльність у сфері фізичного виховання», «Психологія», «Психології здоров’я», «Здоровий спосіб життя та профілактика ВІЛ/СНІДу», «Контроль у фізичному вихованні», «Теорія й методика фізичного виховання», «Охорона праці та безпека життєдіяльності», «Основи медичних знань», «Основи екології»; психолого-педагогічний практикум «Теоретичні основи формування в учнів ціннісного ставлення до власного здоров’я», спецсемінари «Формування ціннісного ставлення учнів до власного здоров’я», «Формування здорового способу життя учнів засобами фізичних вправ», «Здоров’я людини як предмет комплексного міждисциплінарного дослідження», тренінг «Фізичне самовиховання»), форми (проблемна лекція, семінар, тренінг, практикум, лабораторно-практичні заняття, вправи (правильний «вдих і видих», рухові дії̈ на силу, стрибучість, витривалість, гнучкість тощо), рухливі ігри, старти всією сім’єю, екскурсії̈та походи з друзями, загартовування, заняття в групах (клубах), які об’єднують любителів оздоровчого бігу й ходьби, велоспорту та ін., самостій не тренування за індивідуальним планом), методи (мозковий штурм, круглий стіл, пресконференція, ділова гра, кей с-метод, написання рефератів), технології̈ (підготовка студентів до використання засобів оздоровлення учнів на уроках та в позаурочний час, формування креативності май бутнього вчителя фізичної̈ культури, педагогічного спілкування май бутніх учителів фізичної̈ культури в аспекті формування в учнів ціннісного ставлення до власного здоров’я), засоби (фізичні вправи, природні сили природи (сонце, повітря, вода), гігієнічні (особиста гігієна, режим, харчування, сон тощо), інструментальні чинники (тренажери, гімнастичні снаряди), діяльнісно-результативні критерії̈ (мотивацій но-ціннісний , когнітивно-змістовий , діяльнісно-рефлексивний ), рівні (високий, середній, низький), результат (готовність майбутніх учителів фізичної культури до формування в учнів ціннісного ставлення до власного здоров’я).
39
Кусій, Мирослава, та Оксана Карабин. "Математична підготовка фахівців служби цивільного захисту як невід’ємна складова професійної підготовки". Педагогіка і психологія професійної освіти, № 1 (8 серпня 2019): 117–22. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.12.
Full textAbstract:
Визначено основні процеси, які необхідно реалізувати на заняттях із вищої математики для майбутніх фахівців цивільного захисту (усвідомлення, осмислення, засвоєння). Зазначено, що для процесу осмислення необхідно навчити курсантів і студентів створювати математичні моделі. Наведено приклади таких задач. Визначено фактори (мети і завдань, повноти і якості викладання, складності, місця і значення окремої теми в подальшому вивченні предмета, місця і значення дисципліни у професійному застосуванні, можливостей і вміння викладача переконати студентів і курсантів у важливості навчального предмета, вибору викладачем раціональних методів, прийомів, засобів і способів викладання) та педагогічні технології (особистісно орієнтована, модульна, ситуаційного навчання, повного засвоєння, імітаційні, ігрові, дискусії), які впливають на процес засвоєння знань. Виокремлено особливості (операційна, аналітична, когнітивна, евристична), які впливають на розвиток професійних якостей майбутніх фахівців цивільного захисту в контексті математичної підготовки.
40
Кузнєцова, К. О., та О. С. Ченуша. "ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ В ПОВЕДІНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 26 (11 вересня 2023): 14–17. http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.26.2023.287403.
Full textAbstract:
У даній науковій статті поставлено за мету дослідження емоційної складової поведінки економічних суб’єктів, зокрема, емоційного інтелекту як фактору бізнес-успіху та зміни парадигми сприйняття необхідних компетентностей у бізнес-середовищі. Зазначено, що абстрактні моделі, що застосовувались на практиці в чистому вигляді, продукували системні похибки; деякі припущення, закладені під час побудови моделі, не відповідали дійсності. На цьому етапі розвитку економічної думки виникла поведінкова економіка як область знань, що досліджує похибки людської раціональності у прийнятті рішень; вивчає особливості впливу емоційних, когнітивних та соціальних факторів на прийняття економічних рішень. Встановлено, що володіння собою та своїми емоціями впливає на перебіг подій в життєдіяльності людини, а успіх чи невдача значною мірою буде залежати від навичок володіння емоціями, тобто емоційним інтелектом. В контексті необхідності визначення впливу емоційного інтелекту на поведінку людини, спочатку необхідним є оцінювання його рівня, що є досить складним завданням, оскільки вписати якісну та відносну характеристику в кількісну модель вимагає врахування багатьох факторів, не всі з яких є вимірюваними. На сьогодні до вимірювання емоційного інтелекту у людини застосовується в більшості своїй метод опитування, розроблений за певними методиками. З прикладної точки зору, виявлені взаємозв’язки емоційного інтелекту із трудовою та соціальною діяльністю людини. Популяризація ролі емоційного інтелекту в світі визначає його важливу роль у життєдіяльності людини, проте це має бути підтверджено також емпіричними дослідженнями та конкретними причинно-наслідковими зв’язками, що не є досить простим завданням в контексті об’єкту дослідження, який є відносним, якісним та поки що адекватно невимірюваним. Важливим напрямом продовження досліджень у цій сфері має бути визначення впливу IQ (intelligence quotient) та EQ (emotional quotient) на результати роботи, а саме розподіл їх вкладу у результат.
41
Писаревська О. В. "Модель формування стратегічної компетентності майбутніх юристів-міжнародників в університетах Франції". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (12 лютого 2021): 193–200. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.127.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано актуальні підходи до моделювання як методу дослідження педагогічних процесів і явищ, що дозволяє виявити їх основні компоненти та описати взаємозв’язок і умови функціонування. Розглянуто поняття стратегічної компетентності майбутнього юриста-міжнародника, яку в межах нашого дослідження розуміємо як складну, динамічну, інтегративну систему особистісних якостей та професійно-значущих знань, умінь і навичок, спрямованих на адекватний і ефективний вибір стратегій і тактик у професійній діяльності, що набувають студенти під час професійного навчання. У статті представлено результати дослідження процесу формування стратегічної компетентності правників на прикладі навчання юристів-міжнародників в університетах Франції у вигляді авторської моделі формування зазначеної компетентності. Результати аналізу науково-педагогічних джерел та нормативних документів дозволили визначити п’ять основних взаємопов’язаних блоків розробленої моделі: цільовий - містить соціальне замовлення суспільства, мету та завдання формування стратегічної компетентності; методологічний – включає її компоненти (змістовий, професійно-когнітивний, діяльнісно-оперативний, комунікативно-інформаційний та особистісно-мотиваційний) та основні принципи і підходи до її формування (компетентістний, системний, діяльнісний, трансверсальний); організаційно-процесуальний, що містить форми, методи, засоби формування аналізованої компетентності; змістовий - зміст дисциплін, навчальних курсів, знання, вміння, навички; контрольно-результативний – критерії, показники та рівні сформованості стратегічної компетентності майбутніх юристів-міжнародників під час їх професійної підготовки в університетах Франції.
42
Бохонкова, Юлія, та Єлизавета Савельєва. "Особливості психологічної готовності керівників банківських установ до управління персоналом". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 1(54) (2021): 26–36. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-54-1-26-36.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано особливості формування психологічної готовності керівників банківських установ до управління персоналом. Виокремлено два основних теоретико-методологічних підходи психологічної готовності керівника до професійної діяльності: функціональний та особистісний. Автор статтіпід психологічною готовністю до управліннярозуміє загальну схильність керівників банківських установ до керівництва собою та іншими в професійному та особистому житті.Для проведення дослідження застосовано теоретичні методи, які передбачали впорядкування та систематизацію знань про психологічні аспекти управління персоналом в банківських установах; узагальнення теоретико-методологічних підходів до проблеми; розробку та обґрунтування теоретичної моделі.Обґрунтовано теоретичну модель психологічної готовності керівників банківських установ до управління персоналом, основними компонентами якої є: когнітивний, операційно-діяльнісний, особистісний,мотиваційний.Розкрито зміст і структуру, обґрунтовано систему організаційно-психологічних чинників, які впливають на рівень психологічної готовності керівників банківських установ до управління персоналом та визначено організаційно-психологічні умови її формування.Психологічну готовність керівників банківської установи до управління персоналом можна розвивати в процесі самоосвіти та в умовах післядипломної освіти. Найбільш ефективними з них є тренінги, семінари, дистанційне навчання, наставництво, відео курси, стажування. Ключові слова: психологічна готовність, управлінська діяльність, банківська установа, регіональні філії,теоретична модель.
43
НИКИТЮК, Богдан. "СТРУКТУРНО-КОМПОНЕНТНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПУБЛІЧНОГО СЛУЖБОВЦЯ". Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування», № 2 (5 вересня 2024): 128–35. http://dx.doi.org/10.32782/2786-5681-2024-2.16.
Full textAbstract:
У сучасному суспільстві, що переживає постійні трансформації та вплив глобалізаційних процесів, ефективне функціонування публічної служби визначається не лише вмінням реагувати на зміни, але й здатністю до успішної комунікації. Комунікативна компетентність публічних службовців стає ключовим чинником їх професійного успіху та ефективності в роботі, оскільки вона є критично важливою у контексті відкритого діалогу з громадськістю, адже він сприяє підвищенню легітимності прийнятих рішень і забезпечує відповідність інтересам суспільства. Таким чином, необхідність удосконалення комунікативних здібностей стає не лише обов’язковою, але й стратегічно важливою для підтримання високого стандарту професійної діяльності публічних службовців. Однак, до сьогоднішнього часу, існує невизначеність у розумінні структури та компонентів цієї визначальної складової. Таким чином, актуальність дослідження структурно-компонентної моделі розвитку комунікативної компетентності публічного службовця зумовлює необхідність систематизації та уточнення понять та методологічних підходів у цій області знань. Мета статті – дослідити структуру та компоненти комунікативної компетентності публічного службовця, проаналізувати запропонувати власний варіант моделі її розвитку. Для досягнення поставлeної мeти, потрібно вирiшити такі зaвдання: 1) проаналізувати нормативно-правові передумови до розвитку комунікативної компетентності публічних службовців; 2) проаналізувати наявні підходи до визначення складових структури комунікативної компетентності та шляхів їх розвитку; 3) запропонувати власну модель розвитку комунікативної компетентності публічного службовця. Методологія дослідження. Матеріалами дослідження є: 1) нормативно-правові акти щодо розвитку комунікативної компетентності публічних службовців; 2) праці вітчизняних авторів, що провадять свої науково-практичні дослідження у галузі публічного управління та адміністрування, а також суміжних суспільних наук. В процесі здійснення дослідження було використано наступні наукові методи: теоретичного узагальнення та групування (для визначення структури комунікативної компетентності та її компонентів); логічного узагальнення результатів (формулювання висновків). Наукова новизна. У статті проаналізовано наукові та нормативні підходи щодо структури та компонентів комунікативної компетентності та вперше запропоновано теоретичну модель її розвитку з урахуванням сучасних вимог законодавства. Висновки. Комунікативна компетентність має складну багаторівневу структуру, яка охоплює різноманітні елементи та компоненти, уміння та навички. До компонентів комунікативної компетентності входять: мотиваційний компонент, когнітивний компонент, операційно-технологічний компонент, особистісно-поведінковий компонент та рефлексія. Комунікативну компетентність потрібно розглядати як інтегративну структуру, що пов’язує усі дані компоненти між собою у складну взаємодоповнюючу систему.
44
Ташматов, В. А., О. С. Геращенко та Д. Р. Калина. "АГРЕСІЯ ТА ЗЛОЧИННІСТЬ: ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ТА ЇХ ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ". Journal of Modern Psychology, № 2 (28 травня 2025): 97–105. https://doi.org/10.26661/2786-7471/2025-2-10.
Full textAbstract:
Статтю присвячено ґрунтовному аналізу феномену агресії та злочинності, що набувають особливої актуальності через зростання соціальної напруги і зміну ціннісних орієнтирів у сучасному суспільстві. Агресія розглядається як багатогранне психологічне явище, зумовлене взаємодією біологічних, індивідуально-психологічних і соціальних чинників.Злочинність постає найрадикальнішою формою агресивної поведінки, що порушує правові норми та спричиняє відчутний громадський резонанс. Розкрито еволюцію наукових уявлень про природу агресії – від інстинктивістських ідей К. Лоренца та психоаналітичних концепцій З. Фройда до соціального научіння А. Бандури та сучасних когнітивних підходів. Наголошено на біопсихосоціальній моделі, яка об’єднує спадкові, середовищні й психологічні передумови агресивності.Окрему увагу приділено обставинам, за яких агресивні дії перетворюються на злочин, а також юридичному аспекту їх оцінки, що вимагає комплексного аналізу мотивів, емоційного стану й особистісних особливостей правопорушника. Акцентовано на важливості профілактичних заходів, де поєднуються робота правоохоронних органів, психологічна корекція та правова освіта, спрямовані на формування навичок ненасильницького розв’язання конфліктів. Автори наголошують на необхідності впровадження спеціальних програм у сім’ях, навчальних закладах і пенітенціарних установах, що містять когнітивно-поведінкові та психолого-педагогічні підходи. Це сприяє розвитку емпатії, соціальних навичок і позитивної самооцінки, зменшуючи ризики повторних правопорушень. Зроблено висновок, що міждисциплінарна співпраця психологів, юристів та соціальних інституцій є ключовим чинником зниження рівня агресії та запобігання злочинній поведінці у довгостроковій перспективі.Водночас у роботі розглянуто практичне застосування психологічних знань у процесі кримінальної відповідальності та ресоціалізації правопорушників. Особливу увагу звернено на значення судово- психологічної експертизи, результати якої допомагають визначити стан осудності, специфіку мотивації та емоційного тла злочинця, а також ступінь ризику вчинення повторних правопорушень. Використання комплексних методик оцінювання агресивного потенціалу сприяє формуванню індивідуального підходу до профілактики та корекції девіантної поведінки.
45
Варварук, Христина. "Вплив конфліктологічної компетентності на професійну ідентичність педагогів: структурно-функціональний підхід". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(65) 2024 Том 1 (2024): 83–94. https://doi.org/10.33216/2219-2654-2024-65-3-1-83-94.
Full textAbstract:
У статті аналізується значення конфліктологічної компетентності в процесі формування професійної ідентичності вчителів. Основна увага приділяється вивченню впливу конфліктологічних знань та навичок на розвиток особистісних і професійних якостей вчителів. Досліджуються ключові складові конфліктологічної компетентності, які включають знання про природу конфліктів, уміння застосовувати різноманітні техніки вирішення конфліктів, а також навички медіації та асертивності. В статті обґрунтовується, що висока конфліктологічна компетентність сприяє формуванню позитивної професійної ідентичності, що, в свою чергу, підвищує ефективність педагогічної діяльності. Структурно-функціональний підхід використовується для аналізу взаємозв’язку між цими двома аспектами, зокрема, шляхом вивчення того, як різні компоненти конфліктологічної компетентності впливають на когнітивні, емоційні та поведінкові складові професійної ідентичності. Дослідження має практичне значення для освітніх установ, які прагнуть вдосконалити підготовку педагогічних кадрів, а також для науковців, які досліджують питання професійної ідентичності та конфліктології в освіті. Ключові слова:конфліктологічна компетентність, професійна ідентичність, структурно-функціональний підхід, модель, конфлікт, асертивність.
46
Трофименко, Людмила. "ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Особлива дитина: навчання і виховання 118, № 2 (2025): 145–61. https://doi.org/10.33189/ectu.v118i2.255.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасні технології вивчення мовленнєвого розвитку дітей з позицій психолінгвістичного підходу, розробленого і впровадженого Соботович Є.Ф. та її науковою школою, відповідно до якого ставиться акцент на взаємозв’язок мови, мовлення, мислення та когнітивної діяльності дитини в онтогенезі. Репрезентовано психолінгвістичний аналіз особливостей мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку з особливими освітніми потребами (ООП) в лексико-граматичній ланці. Метою дослідження є виявлення механізмів засвоєння лексичних і граматичних структур у дітей з мовленнєвими порушеннями та визначення їхнього впливу на розвиток когнітивної сфери і комунікативної компетентності. Описано результати емпіричного дослідження, яке виявило характерні труднощі у формуванні лексичних і граматичних навичок, їх взаємозв’язок з когнітивними процесами. Інтерпретація результатів здійснювалася на основі психолінгвістичних моделей породження мовлення з урахуванням особливостей розвитку лексики та граматичного оформлення висловлювань. Представлено детальні результати дослідження, які засвідчили наявність труднощів у дітей: обмежений словниковий запас, порушення в доборі слів, спрощення синтаксичних конструкцій, граматичні помилки в узгодженні слів. Ці особливості корелюють із дефіцитами когнітивних процесів – слухової уваги, вербальної пам’яті, категоризації понять. Встановлено, що порушення мовлення суттєво впливають на загальний розвиток дитини, її пізнавальну активність, комунікативні навички. У статті зазначається, що недостатня сформованість мовної компетенції у дітей з ООП постає серйозною перешкодою для опанування ними навичок спілкування рідною мовою, призводить до появи численних помилок в усному, а потім і в писемному мовленні під час навчання у початковій школі, стає причиною відставання у засвоєнні предметів мовного циклу, а також цілісної системи шкільних знань. Виникнення труднощів у мовленнєвому розвитку дитини гальмує її соціальний розвиток в цілому. Висновки дослідження підкреслюють необхідність створення спеціально організованого корекційно-розвиткового простору для дітей з ООП. Отримані результати може бути використано для створення спеціальних навчальних матеріалів, логопедичних програм і дидактичних стратегій, спрямованих на розвиток мовлення і мислення в умовах спеціального та інклюзивного навчання.
47
МОРОЗОВА, Маргарита. "ПРОФЕСІЙНИЙ ДИСКУРС: СЕМІОТИЧНИЙ ТА КОГНІТИВНИЙ ПІДХОДИ". Актуальні питання іноземної філології, № 21 (30 грудня 2024): 84–90. https://doi.org/10.32782/2410-0927-2024-21-13.
Full textAbstract:
Актуальність поданого дослідження зумовлена тим, що професійний дискурс відіграє важливу роль у професійній соціалізації, яка є процесом, за допомогою якого люди набувають спеціалізовані знання, навички, відносини, необхідні для ефективного виконання своїх професійних ролей. Мета даної розвідки – розглянути і проаналізувати професійний дискурс в розрізі семіотики й когнітивістики, для чого були використано методи спостереження і аналізу. У статті подано визначення професійного дискурсу та його загальна характеристика, відповідно до якої він аналізується в аспекті екстралінгвістичного середовища і соціальних чинників. Зроблено висновки про те, що професійний дискурс переплітається з науковим дискурсом, дискурсом на робочому місці, інституційним (статусно-орієнтованим) та іншими типами дискурсу, пов’язаного з професійною діяльністю; має чіткі цілі і відбувається в професійних ситуаціях, які регламентуються учасниками, місцем і комунікативною подією. Експертний характер професійного дискурсу відображається в термінології, текстових жанрах, моделях спілкування, які варіюються залежно від предметної області. Особливістю професійного дискурсу є його залежність від різних суспільних фреймових систем, таких як юридично-соціальна, техніко-економічна, соціокультурна та лінгвістична; а відмінною рисою є динамічний характер професійного дискурсу, який простежується у типі знань і навичок, необхідних для професійного спілкування на різних етапах, у швидкоплинних змінах ринку праці та політики, глобалізації економіки. Професійний дискурс поєднує в собі корпус текстів і розмов, об’єднаних професійним світоглядом, тезаурусом, темами, жанрами разом із екстралінгвістичними факторами, які зумовлені професійною діяльністю людини. Кожен тип професійного дискурсу визначає мову, що використовується у процесі спілкування. Когнітивними механізмами у професійному дискурсі виступають метафора й метонімія. Базові поняття, метафоричні моделі та типи метонімічних переносів роблять кожен професійний дискурс унікальним і специфічним. Знаковий (семіотичний) характер професійного дискурсу на метамовному рівні представлений мовою для конкретних цілей, де основна частина представлена спеціальною термінологією.
48
Заячківська, Надія. "Формування готовності викладачів закладів вищої освіти до використання сучасних освітніх технологій у професійній діяльності". New pedagogical thought 103, № 3 (2020): 36–40. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-103-3-36-40.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему оперативної та якісної підготовки педагогів в умовах застосування сучасних освітніх технологій завдяки активізації процесу інформатизації системи освіти. Охарактеризованокомпоненти традиційного й новітнього підходів до підготовки педагога у підвищенні фахового рівня, описано класифікації технологій навчання, виокремлено моделі розгортання хмарних технологій. Проаналізо-вано сучасні освітні технології, в основу яких покладено інформатизацію освітнього процесу. Обґрунтовано поняття «готовність» як цілісний прояв рис індивіда у контексті традиційних трьох складових: пізнавальної,емоційної, мотиваційної. Визначено сутність окреслених складових готовності педагогів (мотиваційна, когнітивна, діяльнісна). Наведено приклади використання сучасних освітніх технологій з авторськогокурсу (освітні технології в їх історичному розвитку, проєктна технологія, ігрові технології навчання, інформаційно-комунікаційні технології навчання). Зроблено висновок, що, крім знань про освітні технології,педагоги мають по-новому підійти до викладання програмового матеріалу, органічно включаючи ці знання у свою практичну та наукову діяльність, що призводить до покращення системи викладання загалом.
49
Стельмашук, Жанна Григорівна. "ДО ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ОСОБИСТОСТІ". Інноватика у вихованні, № 9 (11 червня 2019): 259–65. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.130.
Full textAbstract:
У статті на основі здійсненого теоретичного аналізу розкрито сутність феномену емоційного інтелекту як особливого конструкта та здатності особистості.
 Приділено увагу вітчизняним та зарубіжним концепціям у розумінні емоційного інтелекту, їх спільним та відмінним позиціям стосовно його структури та ґенези розвитку.
 Доведено, що термін «емоційний інтелект» розглядається як здатність до розпізнання, розуміння емоцій і управління ними; служить для визначення сукупності здібностей, знань та вмінь, пов’язаних з регуляцією емоційної сфери особистості, необхідних для успішної соціалізації та комунікації.
 Схарактеризовано дві форми репрезентації поняття «емоційний інтелект»: міжособистісний емоційний інтелект (спроможність людини розуміти інших людей, усвідомлювати мотиви їхньої діяльності, ставлення їх до роботи, вирішувати, як краще співпрацювати з цими людьми) та внутрішньоособистісний емоційний інтелект (властивість людини, спрямована на себе: спроможність формувати точну адекватну модель власного «я» та використовувати цю модель, щоб ефективно функціонувати у житті).
 Обґрунтовано доцільність розглядати емоційний інтелект як інтегральну властивість особистості, що забезпечує здатність розуміти емоції та управляти ними через когнітивну обробку емоційної інформації.
 Зроблено висновок, що емоційний інтелект як наскрізне уміння учня Нової української школи знайшло своє обґрунтування у наукових дослідженнях з психології, але є практично недослідженим у педагогічній теорії та практиці.
50
Kutsenko, Vira, та Nataliia Stavnycha. "ФУНДАМЕНТАЛІЗАЦІЯ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬСТВА ЗНАНЬ ТА СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ". Scientific Bulletin of Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas (Series: Economics and Management in the Oil and Gas Industry), № 2(24) (12 лютого 2022): 140–48. https://doi.org/10.31471/2409-0948-2021-2(24)-140-148.
Full textAbstract:
У статті розглянуто роль фундаментальної освіти у забезпеченні розвитку економіки на інноваційній основі та у досягненні соціальної безпеки. Досліджено зміст явища фундаменталізації освіти. У цьому зв’язку окреслено як теоретичні, так і практичні передумови її досягнення. Надалі визначаються основні шляхи досягнення фундаментальної освіти, а також аналізуються її основні компоненти, а саме: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний тощо. Відповідно доводиться те, що фундаменталізація освіти прискорює формування інноваційної економіки та суспільства знань, які являють собою адекватні сучасному періоду моделі соціально-економічного розвитку. Поряд із тим, подана оцінка сучасної ситуації стосовно якості освіти, яка нині надається системою освіти України, і робиться висновок про її недостатньо високий рівень. У зв’язку із цим, підкреслюється необхідність наповнення освітнього процесу інноваційної сутністю, що включає як впровадження новітніх електронно-цифрових технологій, так й інноваційних освітньо-педагогічних підходів. Також у статті обґрунтовується положення про те, що соціальна безпека, з одного боку, є наслідком розвитку освіти, а з іншого – сприяє останньому. У даному контексті у статті наводяться критерії та характеристики безпечного освітнього середовища, необхідність формування якого відмічається, зокрема, у Національній стратегії розвитку освіти в Україні. Наголошується, що головною умовою збереження соціальної безпеки є успішний економічний розвиток. Важливе місце у статті займає обґрунтування напрямів, якими має розвиватися освітня сфера. Серед цих напрямів виділяється активне впровадження соціально-педагогічного партнерства, яке є ефективною формою взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу. Все це покликане сприяти формуванню інноваційної економіки та суспільства знань, досягненню соціальної безпеки.