To see the other types of publications on this topic, follow the link: Кодекс з процедур банкрутства України.
Journal articles on the topic 'Кодекс з процедур банкрутства України'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Кодекс з процедур банкрутства України.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Попков, П. О. "ЗАСТОСУВАННЯ МИРОВОЇ УГОДИ У ПРОЦЕДУРІ БАНКРУТСТВА В УМОВАХ ОНОВЛЕНОГО ЗАКОНОДАВСТВА". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 58–61. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).12.
Full textAbstract:
У статті проведено дослідження теоретичних підходів до застосування мирової угоди у процедурі банкрутства. Автор розглядає мирову угоду в процедурі банкрутства в умовах оновленого законодавства. Мету зазначеного дослідження досягнуто за допомогою авторського аналізу нормативних актів і звернення до відповідних наукових праць окремих фахівців. Визначено, що мирова угода є одним із засобів запобігання банкрутству боржника, відновлення його платоспроможності, врегулювання майнових розбіжностей із кредиторами. Мирова угода – це оптимальний засіб вирішення спору, з одного боку, спрямований на задоволення інтересів кожної сторони, тобто він захищає приватні інтереси, з іншого – зберігається суб’єкт господарювання, боржник продовжує свою діяльність, тобто мирова угода спрямована на захист публічного інтересу та задоволення інтересів держави. Визначено, що сутність мирової угоди полягає у припиненні провадження у справі про банкрутство шляхом визначення положень, спрямованих на врегулювання обов’язків неплатоспроможного боржника щодо погашення заборгованості його кредиторам будь-якими законними засобами. Проаналізовано норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо регулювання укладення мирової угоди та зазначено, що цей закон діє до 21 жовтня 2019 р. Надалі починає діяти Кодекс України з процедур банкрутства, який не містить норми щодо мирової угоди. Тобто нині можливість укладення мирової угоди залишається на підставі статей Господарського кодексу України і Господарського процесуального кодексу України, що зводить можливість її укладання нанівець через існування особливостей механізму укладання, прописаного у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Положення, які передбачає Кодекс України з процедур банкрутства, у процесі санації не можуть бути аналогом мирової угоди. Доведено, що відсутність положень, спрямованих на укладення мирової угоди, негативно позначаться на правах та інтересах як боржника, так і кредиторів. Пропонується доповнити Кодекс України з процедур банкрутства розділом, який міститиме норми щодо укладення мирової угоди у процесі банкрутства.
2
РАДЗИВІЛЮК, ВАЛЕРІЯ, та РОДІОН ПОЛЯКОВ. "Проблеми застосування господарсько-процесуальних норм у процедурі банкрутства (неплатоспроможності)". Право України, № 2020/07 (2020): 147. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-07-147.
Full textAbstract:
На сучасному етапі процедура банкрутства в Україні регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (КзПБ), який набрав чинності 21 жовтня 2019 р. Це величезний, прогресивний крок у розвитку процедури банкрутства або конкурсного процесу в нашій державі. Водночас практика застосування КзПБ виявила низку описок, колізій і прогалин, які сьогодні доводиться долати правозастосовним органам. Важливу роль при цьому відіграє те, що норми КзПБ розповсюджуються як на провадження у справах про банкрутство, які відкрито після набрання ним чинності, так і до. Одним із ключових питань залишається застосування норм господарського процесуального законодавства при здійсненні процедури банкрутства. Метою статті є висвітлення проблем застосування господарсько-процесуальних норм у процедурі банкрутства (неплатоспроможності). Авторами встановлюється наявність колізії в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) щодо справ про неплатоспроможність фізичних осіб. Наголошується, що при здійсненні судом основного провадження у справі про банкрутство, положення про їх розгляд за правилами загального порядку позовного провадження не застосовується з огляду на специфікупроцедури банкрутства. Аналізується оскарження судових рішень у процедурі банкрутства. За результатами проведеного дослідження авторами зроблено висновки: у ГПК України містяться посилання на нечинний Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що створює колізії для судів; передбачений у ГПК України для позовного провадження загальний порядок розгляду справи абсолютно не підходить для процедури банк рутства і на практиці взагалі не застосовується судами; статті КзПБ щодо залишення без руху або повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство зовсім не стосуються недоліків самої заяви і не дають можливості застосовувати у цих випадках відповідні норми ГПК України; поширення загальних положень ГПК України без урахування особливостей процедури банкрутства для вирішення спорів майнового характеру у межах справи про банкрутство може заблокувати саму процедуру банкрутства; варто встановити чіткі умови відкриття провадження у справі про банкрутство, поставивши їх у залежність від стійкої неплатоспроможності боржника; скоротити кількість судових рішень, які підлягають апеляційному оскарженню у процедурі банкрутства через процесуальні акти, ухвалені з малозначних та організаційних питань.
3
Бережна, Катерина Вікторівна. "МЕХАНІЗМИ ЗАХИСТУ ПРАВ КРЕДИТОРІВ У ПРОЦЕСІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ПІДХІД". Kherson State University Herald Series Legal Sciences, № 4 (2 жовтня 2024): 23–28. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2024-4-4.
Full textAbstract:
У науковій статті аналізуються нововведення Кодексу України з процедур банкрутства, що набрав чинності у 2019 році, та їх вплив на механізми захисту прав кредиторів у контексті адміністративно-правового підходу. Мета полягає в комплексному дослідженні та оцінці механізмів захисту прав кредиторів у процесі банкрутства підприємств в Україні з акцентом на адміністративно-правовий підхід. Методами дослідження, якими користувався автор, були методи накопичування фактів, що мають відношення до об’єкта дослідження, методи аналізу фактів (оцінка, зіставлення, порівняння), методи вибору та обґрунтування наукових рекомендацій. Результати дослідження. Останні зміни у законодавстві радикально трансформували практику банкрутства в Україні, зокрема у напрямі більшої орієнтації на захист інтересів кредиторів. Стаття починається з огляду основних змін, що внесені до законодавства, які усунули необхідність отримання судового рішення про стягнення боргу і підтвердження виконавчої служби для подання заяви про банкрутство. Це значно скоротило часові та фінансові витрати на відкриття провадження у справі про банкрутство. Також було знижено кількість вимог до досудової санації, що робить її доступнішою для великих підприємств. Важливими нововведеннями є спрощення процедури ліквідації та вдосконалення механізмів захисту прав кредиторів. Відзначено значення розширених повноважень арбітражних керуючих, які отримали можливість визнання правочинів недійсними та повернення втрачених активів підприємства. Стаття також досліджує вплив нововведень на судову практику, де стало можливим притягнення до відповідальності несумлінних менеджерів та власників боржників. Зміни у регулюванні прав кредиторів також розглядаються крізь призму нових умов для зборів кредиторів. Кодекс чітко визначає умови їх повноважності, що сприяє більш прозорій та ефективній організації зборів. Крім того, Кодекс вводить нові правила щодо мораторію для забезпечених кредиторів, автоматично припиняючи мораторій після пів року. Автор підкреслює, що Кодекс дає кредиторам більше можливостей для реалізації своїх вимог і забезпечує кращий захист прав кредиторів порівняно з попереднім законодавством. Окремо розглядається автоматизація процесів і зміни у процедурах зборів кредиторів, що покращують ефективність процесу банкрутства. Висновки. Кодекс України з процедур банкрутства суттєво вдосконалює наявну правову систему, надаючи нові інструменти для захисту прав кредиторів і забезпечення більш ефективного процесу банкрутства. Це сприяє як покращенню ситуації з боргами в Україні, так і підвищенню рівня довіри до правової системи загалом.
4
БУТИРСЬКИЙ, АНДРІЙ. "Класифікація строків у процедурі банкрутства". Право України, № 2021/04 (2021): 33. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-033.
Full textAbstract:
Процедура банкрутства є необхідним елементом ринкової економіки, який у підсумку забезпечує задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника, що відбувається завдяки спеціальному механізму, який функціонує на підставі Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ). Для отримання зазначених результатів учасникам справи про банкрутство доводиться пройти тривалий шлях: від відкриття провадження у справі до досягнення необхідного результату (отримання коштів кредиторами, затвердження звіту ліквідатора або керуючого санацією тощо). У цьому контексті варто звернути увагу саме на тривалість процедури банкрутства, оскільки грошові кошти мають схильність до знецінення, що зумовлено інфляційними процесами у державі, або подекуди самі кредитори стають боржниками через нескінченно довгу процедуру банкрутства і неможливість отримати свої кошти. Метою статті є розроблення авторської класифікації строків у процедурі банкрутства. В основі справи про банкрутство завжди лежить матеріально-правовий інтерес учасників цієї процедури, задоволення якого здійснюється у межах судових процедур банкрутства, на підставі процесуальних норм КУзПБ і Господарського процесуального кодексу України. За результатами дослідження автор доходить висновку, що зважаючи на комплекс ний характер такої підгалузі господарського права, як банкрутство, у цій процедурі знаходить свій прояв велика кількість строків, що зумовлює необхідність їхньої класифікації за декількома критеріями. Строки у процедурі банкрутства пропонуємо класифікувати за такими критеріями: видом законодавства, яке регламентує такі строки (строки, передбачені загальним законодавством, і строки, передбачені спеціальним законодавством); характером правовідносин, у яких застосовуються строки у процедурі банкрутства (матеріальні, процедурні та процесуальні); залежно від наслідків застосування (загальні строки та присікальні строки у процедурі банкрутства).
5
Нецька, Любов, та Карина Галатенко. "ВПЛИВ ВОЄННОГО СТАНУ НА ПРОЦЕДУРИ БАНКРУТСТВА СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 3, № 68 (2023): 180–87. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.68.17990.
Full textAbstract:
Мета: на основі аналізу функціонування інституту банкрутства в Україні та впливу воєнного стану на процедури банкрутства сформулювати пропозиції для вдосконалення законодавства, що регулює відносини неплатоспроможності. Методи дослідження: використано загальнонаукові (діалектичний, аналізу і синтезу) та спеціальні методи дослідження (формально-юридичний, формально-логічний, порівняльного аналізу, статистичний). Результати: виявлено та окреслено негативні наслідки впливу воєнного конфлікту на процедури банкрутства. Проаналізовано зміни у законодавство про банкрутство, здійснені в період воєнного стану. Змодельовано можливі шляхи подолання існуючих проблем, пов’язаних з впливом воєнного стану на процедури банкрутства. Зокрема, з’ясована необхідність державного втручання з метою забезпечення гарантій прав кредиторів та боржників у справах про банкрутство, доцільність надання допомоги суб’єктам господарювання-учасникам справ про банкрутство, які зазнали негативних наслідків під час війни. Висунуто пропозиції щодо подальшого вдосконалення законодавства про банкрутство в сучасних умовах. Обговорення: незважаючи на позитивні зміни, внесені у Кодекс України з процедур банкрутства з метою спрощення доступу суб’єктів господарювання та інших зацікавлених осіб до процедур банкрутства, все ж залишаються перешкоди для відкриття провадження у справі про банкрутство або ж його здійснення; у період воєнного стану викликає занепокоєння доцільність відкриття провадження про банкрутство підприємств, які забезпечують функціонування об’єктів критичної інфраструктури; виявлення нових проблем, які унеможливлюють здійснення визначених законом процедур банкрутства, потребує виваженого підходу до вдосконалення правового регулювання, зокрема зупинення провадження у справах про банкрутство у певних випадках до припинення/скасування воєнного стану.
6
РАДЗИВІЛЮК, ВАЛЕРІЯ. "Процедура банкрутства страховиків в Україні". Право України, № 2021/07 (2021): 100. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-100.
Full textAbstract:
Стабільний страховий ринок є необхідною передумовою сталого економічного розвитку України, підвищення її інвестиційної привабливості, однією з найважливіших складових фінансової безпеки держави, без якої неможливо забезпечити розвиток будь-якої країни, безпечне функціонування суб’єктів господарювання, убезпечення різних сфер їхньої життєдіяльності. В Україні, як і в багатьох країнах світу, страхові компанії є досить потужними учасниками ринку фінансових послуг, які відіграють ключову роль у впровадженні економічної і соціальної політики, у прискоренні економічних перетворень. Проте не слід залишати поза увагою ту обставину, що страхова діяльність є високо ризиковою і завжди існує небезпека, особливо в період загострення світової фінансово-економічної кризи, через банкрутство однієї страхової компанії спричинити ланцюгову реакцію банкрутств інших страховиків (перестраховиків, страхових посередників) аж до системної кризи на ринку фінансових послуг загалом. З огляду на це у багатьох країнах світу правова регламентація відносин неплатоспроможності страховиків, щодо яких застосовуються судові процедури банкрутства (неспроможності), конкурсу має на меті запобігання зазначеним негативним наслідкам і збереження активів страхових компаній. Певним чином зазначена тенденція прослідковується у законодавстві про банкрутство в Україні. Мета статті – виявити специфіку провадження у стравах про банкрутство, де боржником (банкрутом) виступає страховик; проаналізувати особливості судових процедур банкрутства, що можуть бути застосовані до страховика; сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про банкрутство в частині проблем, які досліджуються. Встановлено, що з ухваленням Кодексу України з процедур банкрутства правова регламентація відносин, пов’язаних із неплатоспроможністю, банкрутством страховика не зазнала суттєвих змін. У зв’язку з цим актуальною є відповідь на запитання, чи міститься у нормах новітнього законодавства про банкрутство достатньо положень, що можуть сприяти вирішанню проблеми, які виникають у зв’язку та внаслідок із неплатоспроможністю таких боржників. Авторка доходить висновку, що зокрема: своєрідність справ про банкрутство страховиків пов’язана з тим, що вони “обтяжені” специфікою правового статусу суб’єкта таких процедур; законодавством про банкрутство передбачена можливість застосування до страховиків процедур відновлення платоспроможності; до специфічних правових наслідків відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника-страховика банкрутом належить припинення всіх договорів страхування, продаж єдиного майнового комплексу; характерною рисою законодавств про банкрутство (неспроможність), конкурсного законодавства різних країн є те, що вони засновані на неоднакових підходах до правового регулювання процесуальних відносин банкрутства страховиків.
7
Рубан, О. О. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВ КРЕДИТОРІВ ПІД ЧАС ПРОЦЕДУРИ БАНКРУТСТВА". Прикарпатський юридичний вісник, № 2 (31 серпня 2021): 49–52. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.872.
Full textAbstract:
Рубан О. О. Окремі аспекти захисту прав кредиторів під час процедури банкрутства. - Стаття.
 Статтю присвячено дослідженню різних аспектів захисту прав кредиторів під час процедури банкрутства. Розглянуто питання захисту прав і забезпечення вимог кредиторів. Проаналізовано зміни, які внесені до законодавства про неплатоспроможність (банкрутство). Зокрема норми Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначено, що самим Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено укладення мирової угоди під час провадження у справі про банкрутство, а отже, у такому разі господарські суди повинні керуватися нормами Господарського процесуального кодексу України. На стадії розпорядження майном права кредиторів захищаються за допомогою різноманітних засобів, зокрема і шляхом обмеження можливостей боржника самостійно розпоряджатися своїм майном. Але під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які не поширюється дія мораторію. У статті
 визначається, що судова практика керується відповідним законодавством і правильно визначає незаконність учинених боржником дій із погашення кредиторської заборгованості в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
 Кодексом України із процедур банкрутства закріплено положення, що всі кредитори, а не тільки конкурсні, можуть оскаржувати договори, укладені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або укладені боржником протягом трьох років перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, якщо такі завдали збитків боржнику чи кредиторам. Раніше в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» цей строк був обмежений одним роком.
 Доведено, що процедура ліквідації менш ефективна, ніж процедура санації, оскільки під час реалізації майнових активів боржника кредитори отримують у п’ять - десять разів менше їхньої балансової вартості. З іншого боку, ліквідація боржника - це крайній спосіб отримання заборгованості.
8
Марченко, Олеся Володимирівна, та Олег Ігорович Вознюк. "УМОВИ ПРИТЯГНЕННЯ ОСІБ, ВИННИХ У ДОВЕДЕННІ ДО БАНКРУТСТВА, ДО СУБСИДІАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ". New Ukrainian Law, № 4 (1 жовтня 2021): 37–43. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.6.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню проблемних аспектів та особливостей правового регулю- вання та застосування субсидіарної відповідальності, а саме: умов притягнення осіб, винних у доведенні до банкрутства суб’єктів господарювання – юридичних осіб, до субсидіарної від- повідальності відповідно норм Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс). Крім того, автор торкається питання щодо розуміння субсидіарної відповідальності як окремого господарсько-правового виду відповідальності, який покладається на засновників (учасни- ків, акціонерів) або інших осіб, включно з керівником боржника. У статті також опрацьовано сутність та особливості мети субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства. Також було проаналізовано правове регулювання інституту субсидіарної відповідальності з урахуванням законодавчих змін, а саме заміна Закону України «Про відновлення плато- спроможності боржника або визнання його банкрутом» новим нормативно-правовим актом – Кодексом. З урахуванням позицій науковців та суддів господарських судів, було виділено і наведено основні переваги та недоліки законодавства про банкрутство. Ще одним пунктом нашої мети було питання доведення відсутності своєї вини, законодавцем покладене на особу, яку притягують до субсидіарної відповідальності, у зв’язку з чим саме вона повинна довести відсутність у своїх діях складу делікту. У статті розкрито сутність форми звернення до господарського суду для покладення на особу субсидіарної відповідальності, які в Кодек- сі, на жаль, не визначені. Авторами чітко зазначені умови, ознаки та підстави для засто- сування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства, а також дії ліквідато- ра щодо доведення необхідності застосування додаткової відповідальності до винних осіб. Визначено, що субсидіарні вимоги є частиною ліквідаційної маси і не можуть бути отримані кредиторами іншим чином, ніж у порядку черговості у процедурі банкрутства.
9
Поліщук, Р. М. "ПРЕДМЕТ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОВАРИСТВ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТА ПРАВОВИХ ЗАСАД ЇХ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ". Kyiv Law Journal, № 3 (9 грудня 2024): 79–86. https://doi.org/10.32782/klj/2024.3.12.
Full textAbstract:
Анотація. Дана наукова стаття присвячена проблематиці визначення предмету господарсько-правового регулювання функціонування товариств з обмеженою відповідальністю та правових засад їх платоспроможності. У праці досліджено визначення понять правового регулювання, предмету правового регулювання, системи права неспроможності, складовою частиною якого є інститут неплатоспроможності боржників – юридичних осіб, зокрема, товариств з обмеженою відповідальністю. Автором проаналізовано норми Кодексу України з процедур банкрутства, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, праці вітчизняних науковців у розрізі досліджуваного предмету. Наголошено на тому, що з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства, мало місце запровадження принципу концентрації усіх спорів, у тому числі майнових, з боржниками – товариствами з обмеженою відповідальністю у межах єдиного відкритого провадження у справах про банкрутство. Охарактеризовано відносини неспроможності через аналіз досліджень вітчизняних авторів, встановлено, що вони мають комплексну публічно-приватну природу, спрямовані на встановлення умов і порядку відновлення платоспроможності товариств з обмеженою відповідальністю або ж визнання їх банкрутами через застосування ліквідаційної процедури з метою справедливого та пропорційного задоволення вимог кредиторів. У статті резюмовано, що предмет господарсько-правового регулювання функціонування товариств з обмеженою відповідальністю та правових засад їх платоспроможності складається з чотирьох елементів: суб’єктів; їхньої поведінки; об’єктів; фактів, які є безпосередніми підставами виникнення чи припинення відповідних правових відносин. Акцентовано увагу на тому, що правовідносини, які складаються між боржниками – товариствами з обмеженою відповідальністю із кредиторами у судових процедурах, відносини щодо арбітражного управління, та у самих процедурах банкрутства відповідних підприємств в цілому, припиняються з підстав зазначених у частині першій статті 90 Кодексу України з процедур, тобто з постановленням ухвали господарським судом про закриття провадження у справах про банкрутство.
10
Деревянко, Б. В., та О. В. Циганович. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ДОСУДОВОЇ САНАЦІЇ ЯК ВИДУ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 47 (1 червня 2024): 49–59. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461/2024-47-1-49-59.
Full textAbstract:
Стаття має за ціль дослідити особливості регулювання досудової санації в українськомузаконодавстві, а також – судову практику застосування регулюючих положень закону, виявитипотенційні прогалини та запропонувати напрями їхнього вирішення. Методи дослідження. Длядосягнення мети використано різноманітні загально-наукові та спеціальні методи пізнання. Задопомогою методів аналізу та синтезу, а також порівняльно-правового методу визначено особливостіпроцедури досудової санації а за допомогою системно-структурного методу – її місце у межахінституту неплатоспроможності, а також виявлено потенційні прогалини у регулюючомузаконодавстві. Застосування методу абстракції дозволило уточнити реальні ризики від виявленихнедоліків законодавства для судової практики. Прогностичний та порівняльно-правовий методивикористано для визначення напрямів удосконалення Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).Висновки і пропозиції. Наукова новизна статті полягає у вивченні та аналізі положень законодавства,поглядів науковців і судової практики на предмет наявності прогалин у регулюючому проведення досудовоїсанації законодавстві, а також у пропонуванні власних напрямів вирішення визначених проблем. У статтівисвітлено проблему недостатнього інформування кредиторів про стан боржника у ході ініціюванняпроцедури досудової санації, задля вирішення якої пропонується закріпити обов’язковість включенняфінансового аналізу до плану санації.Для уникнення потенційних зловживань з боку недобросовісних боржників, які намагаютьсязатвердити план санації, використовуючи голоси пов’язаних з ними кредиторів, пропонується розширитипоняття «заінтересованих щодо боржника осіб», включивши до переліку також юридичні особи, якіпротягом останніх трьох років мали будь-яких спільних з боржником керівників.Крім цього, у статті показано, що у разі використання процедури досудової санації для затягуваннячасу КУзПБ не передбачено жодної відповідальності або способу впливу на недобросовісного боржника.Запропоновано введення відповідальності за зловживання процедурою санації та введення в оману кредиторів з неправомірною метою, зокрема, ухилення від виплати заборгованості. Ключові слова: неплатоспроможність, банкрутство, санація, досудова санація, Кодекс України з процедур банкрутства, зловживання правом, арбітражний керуючий, оздоровлення підприємства, реструктуризація активів, кредитор, господарський суд. санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.
11
Сарнацький, М. "Чинники, які впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні". Юридичний вісник, № 5 (16 грудня 2020): 203–12. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2021.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню чинників, які впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні. Наголошено, що адміністративно-правове регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні наразі не є достатньо ефективним, зважаючи на недосконалість галузевого законодавства, ослаблену увагу з боку держави до процесів відновлення платоспроможності боржника, а також застосування різних протиправних діянь, що призводить до ліквідації великої кількості підприємств, чимала частка яких є підприємствами державної власності, стратегічно важливими та соціально значущими.
 Автором наголошено, що значним нормативним здобутком було прийняття парламентом Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодексу), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника -юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Разом із тим у статті розкрито й ряд критичних зауважень до Кодексу. Так, зокрема, недостатньо регламентованим є питання відкриття провадження у справі про банкрутство, проблемними також є питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство. Неясність викликає й зміст ст. 7 Кодексу, де йдеться про концентрації справ у справі про банкрутство. Окрім вказаного, в Кодексі існує наразі й ряд інших протиріч та невизначе-ностей, як то відсутність інституту мирової угоди, що може негативно вплинути на перегляд старих справ де вона застосовувалась.
 Серед основних організаційних чинників, що негативно впливають на ефективність відносин та змісту державної політики у сфері банкрутства, на думку автора, є корупція, яка завжди завдає шкоди нормальному функціонуванню суспільства, оскільки важливі рішення приймаються на підставі прихованих мотивів без урахування інтересу громадськості.
 Показано, що основний зміст Кодексу України із процедур банкрутства спрямований на вдосконалення процедур банкрутства, що, на думку автора, сприятиме підвищенню ефективності адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні, в тому числі й зменшенню рівня корупційних ризиків у даній сфері. Серед вказаних заходів нормами ст. 30 Кодексу передбачено зміну підходу до встановлення і виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, збільшення розміру мінімальної грошової винагороди.
 Автор наголошує, що важлива роль у зниженні корупційних ризиків у сфері відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом належить запровадженню електронної торгової системи, яка сприятиме створенню конкурентного середовища у сфері організації та проведення аукціонів із продажу майна боржників у справах про банкрутство, а також розширенню кола потенційних покупців та підвищенню рівня погашення вимог кредиторів.
 Серед категорії політично-правових чинників, що впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері банкрутства в Україні, автором виділено загальний стан стабільності вітчизняного громадянського суспільства.
 До переліку соціально-психологічного та морально-ідеологічного факторів належать чинники, які впливають на рівень підприємницької активності, що є однією з головних передумов створення валового внутрішнього продукту та формування економічного потенціалу держави й добробуту населення.
12
Поляков, Р. Б. "ПІДСУМКОВЕ ЗАСІДАННЯ СУДУ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО (НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ)". Kyiv Law Journal, № 2 (25 серпня 2023): 78–92. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2023.2.11.
Full textAbstract:
Дана наукова стаття присвячена проблемним питанням правового регулювання підсумкового засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Актуальність теми обумовлена значними для боржника наслідками, які за результатами проведення підсумкового судового засідання визначатимуть подальшу правову долю неплатоспроможного суб’єкта, аж до його ліквідації з реалізацією активів у примусовому порядку. Автором розкрито сутність та ознаки підсумкового засідання у справі про банкрутство (неплатоспроможність), виявлено проблемні питання, що виникають у правозастосовних органів на цьому етапі процедури банкрутства, та вироблено пропозиції щодо удосконалення законодавства України в цій частині. Зокрема, автором доведено, що на початковому етапі законодавство про банкрутство в незалежній Україні не передбачало обов’язкового проведення судового засідання, де вирішувалася правова доля боржника, спочатку таку обов’язковість виробила судова практика, а згодом передбачив Закон про банкрутство в редакції 1999 року. Назва «підсумкове засідання суду» та порядок його проведення були закріплені в Законі про банкрутство в редакції 2011 року. Подальші зміни законодавства про банкрутство в редакції Кодексу України з процедур банкрутства 2018 року торкнулися підсумкового засідання лише стосовно дискреції суду. Окрім того, автором виявлено подібність підсумкового засідання у процедурі банкрутства і засідання суду в позовному провадженні та відмінності між ними; обґрунтовано, що в підсумковому засіданні не вирішується спір по суті, а встановлюється наявність чи відсутність у боржника ознак банкрутства або перешкод щодо руху справи; сформульовано поняття підсумкового засідання як судового засідання, на якому суд здійснює правосуддя з обмеженим судовим розсудом шляхом диференційованого дослідження письмових доказів стосовно фінансово-господарського стану боржника на предмет встановлення наявності або відсутності в нього ознак банкрутства або перешкод щодо руху справи з подальшим прийняттям ухвали або постанови суду. Автором доведено, що судова практика Верховного Суду не завжди враховує завдання, які законодавець ставить перед судом у підсумковому судовому засіданні, зокрема, не вбачає різниці між неплатоспроможністю та неоплатністю, однак категорія неплатоспроможності як передумова неоплатності використовується на етапі підготовчого засідання при відкритті справи про банкрутство, а неоплатність є однією з ознак банкрутства та, відповідно, підлягає встановленню судом саме в підсумковому судовому засіданні для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури (санації чи ліквідації). Аргументовано автором також те, що у випадках, коли в юридичної особи – боржника відсутні ознаки банкрутства, а граничний строк процедури розпорядження майном закінчився, то суд повинен закривати справу про банкрутство. І, насамкінець, аналізуючи процедуру неплатоспроможності фізичних осіб, автором обґрунтовано, що при вирішенні питання щодо переходу до наступної судової процедури суд у підсумковому засіданні оцінює дії фізичної особи – боржника крізь призму добросовісної його поведінки як до, так і після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, адже тільки добросовісний боржник має право претендувати на пільги, які надає законодавець у процедурі неплатоспроможності, а щодо недобросовісного боржника провадження у справі про неплатоспроможність повинно бути закрите. При цьому, оскільки особливість провадження у справах про неплатоспроможність проявляється в можливості боржника, використовуючи як наявне в нього майно, так і свою трудову правосуб’єктність, погасити борги перед кредиторами, то процедура погашення боргів має носити виключний характер, надаючи пріоритет плановій реструктуризації.
13
МИКІЄВИЧ, МИХАЙЛО, та РОДІОН ПОЛЯКОВ. "Порівняльно-правовий аналіз правового статусу кредиторів та їхніх органів самоуправління у процедурі банкрутства (неспроможності) за правом України та Німеччини". Право України, № 2021/04 (2021): 57. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-057.
Full textAbstract:
Стаття присвячена порівняльно-правовому аналізу положень Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), а також Inzolvenzordnung (Статут процедури неспроможності в Німеччині), що регулюють правовий статус кредиторів та їхніх органів самоуправління. Мета статті полягає у комплексному порівняльно-правовому дослідженні теоретико-правових засад правового статусу кредиторів, а також створенні і функціонуванні органів самоврядування кредиторів за правом України та Німеччини. Аналізуються законодавчі визначення поняття “кредитор” і певних його різновидів у процедурі банкрутства в Україні та у процедурі неспроможності в Німеччині. Окрім законодавчо закріплених різновидів кредиторів, автори наводять їхнє доктринальне розмежування та обґрунтовують необхідність їхньої більш чіткої деталізації. Аналізуються положення про правовий статус зборів кредиторів і комітету кредиторів в Україні та зборів кредиторів, тимчасового комітету кредиторів і комітету кредиторів за правом Німеччини. У результаті дослідження висвітлюються проблемні питання у зазначених вище елементах конкурсного процесу, особливості юридичної природи їхніх рішень і компетенції представницьких органів кредиторів. Особлива увага присвячена мінімальній кількості голосів для прийняття рішень, а також аналізу інших проблем них елементів цієї тематики, що залишають можливість недоброчесним кредиторам для потенційного зловживання власними правами. Наводяться приклади із практики українських судів, які зіштовхнулися з подібними зловживаннями. Крім того, висвітлюються конкретні шляхи вирішення описаних проблем, а також надані пропозиції щодо покращення українським законодавцем положень чинного КУзПБ, що можливо завдяки здійсненню порівняльно-правового аналізу окремих елементів процедури банкрутства (неспроможності) в Україні та Німеччині.
14
Дяченко, С. В., та А. А. Динюк. "ФРАУДАТОРНІ УГОДИ В ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ. СУДОВА ПРАКТИКА". Ірпінський юридичний часопис, № 3(12) (11 грудня 2023): 151–59. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154-3(12)-2023-151-159.
Full textAbstract:
У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти застосування конструкції фраудаторних угод у справах про банкрутство. Звертаємо увагу, що законодавством України про банкрутство встановлено важливий правовий інструмент – визнання правочинів боржника, вчинених у так званий підозрілий період, недійсними (ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, далі – КУзПБ). Метою його застосування є збільшення ліквідаційної маси боржника шляхом повернення майна, переданого іншим особам з метою захисту інтересів кредиторів.
 Розглянули особливості недійсності правочинів боржника під час застосування різних судових процедур у разі банкрутства. Автор підкреслив, що на етапі пред’явлення та оцінки вимог кредиторів вони виявляють високу активність, яка полягає не лише в пред’явленні власних вимог, а й в активному оскарженні вимог інших кредиторів. Встановлено, що інститут недійсності дій боржника по-різному проявляється на окремих стадіях застосування провадження у справі про банкрутство до боржника-банкрута, що визначається цілями та завданнями відповідного провадження. Доведено, що у провадженні щодо розпорядження майном боржника та у провадженні санації наявні інші підстави для визнання недійсними правочинів боржника – це вчинення значних правочинів без згоди комітету (зборів) кредиторів.
 Інститут недійсності правочинів боржника у процесі застосування майнового процесу, особливо під час попереднього засідання, спрямований на недопущення визнання вимог кредиторів, що виникли на підставі фіктивних та удаваних правочинів, з метою штучного збільшення зобов’язань. У процедурах реструктуризації основною метою застосування інституту недійсності правочинів боржника є відновлення платоспроможності боржника. Метою визнання недійсними документів боржника в ліквідаційній процедурі є максимізація ліквідаційної маси та задоволення якомога більшої кількості вимог за ці кошти.
15
БУТИРСЬКА, ІРИНА. "Провадження у справах про банкрутство як особливий вид провадження у господарському судочинстві". Право України, № 2021/04 (2021): 23. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-023.
Full textAbstract:
Справи про банкрутство посідають особливе місце у господарському судочинстві, що зумовлено низкою чинників, а саме: широким колом учасників справи, особливим процесуальним порядком розгляду таких справ тощо. До того моменту, поки боржник або кредитор не звернуться до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, відносини “боржник – кредитори” мають переважно приватний характер, оскільки кредитори на власний розсуд обирають як, коли і в який спосіб заявляти свої вимоги до боржника. Коли ж щодо такого боржника відкривається провадження у справі про банкрутство, то відносини “боржник – кредитори” переходять на новий рівень: по-перше, кредитори “переслідують” боржника вже не кожен окремо, а всі разом, а по-друге, активну роль у цьому процесі вже відіграють господарський суд та арбітражний керуючий. 21 жовтня 2019 р. набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), який став прогресивним кроком законодавця у правовому регулюванні відносин неплатоспроможності (банкрутства). Однак водночас він поставив перед наукою і практикою нові виклики та запитання, зокрема й щодо місця провадження у справах про банкрутство в системі господарського судочинства. Метою статті є теоретичне осмислення місця провадження у справах про банкрутст во в господарському судочинстві та виявлення ознак, притаманних провадженню у справах про банкрутство. Відносини неплатоспроможності (банкрутства), які за своєю природою мають комплексний характер (матеріально-правовий і процесуально-правовий), у будьякому разі повинні існувати у межах господарсько-процесуальної форми, адже, за загальним правилом, поки немає відкритого провадження у справі про банкрутство, говорити про відносини неплатоспроможності (банкрутства) не можна (не беручи до уваги санацію боржника до відкриття провадження). У статті наголошено, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом провадження у господарському судочинстві, який має свої особливості. За результатами дослідження авторка доходить висновку, що серед характерних ознак провадження у справах про банкрутство можна виокремити: 1) дуалістичний характер правового регулювання – нормами Господарського процесуального кодексу України та КУзПБ; 2) активна роль господарського суду у справі про банкрутство; 3) особливий суб’єктний склад; 4) концентрація у межах справи про банкрутство всіх спорів, стороною в яких є боржник; 5) застосування під час розгляду справи про банкрутство особливих матеріальних і процесуальних норм.
16
ГРАБОВАН, ЛІЛІЯ. "Деякі проблеми розгляду справ про банкрутство державних підприємств". Право України, № 2021/04 (2021): 43. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-043.
Full textAbstract:
Основна мета законодавства про банкрутство полягає в утворенні умов для відновлення платоспроможності боржників та якомога повнішого задоволення вимог кредиторів. Досягнення цієї мети безпосередньо залежить від особливостей правового статусу боржника, його фінансового стану й обраного у процедурі банкрутства способу погашення боргів. Унаслідок відсутності протягом тривалого часу ефективного механізму правового регулювання банкрутства державних підприємств, введення численних мораторіїв на проведення процедур банкрутства, кредитори позбавлені можливості захистити свої права й отримати задоволення вимог, а державні підприємства – відновити свою платоспроможність. Вказані обставини також безпосередньо впливають на процесуальну діяльність суду при розгляді справи про банкрутство державних підприємств. Метою статті є розгляд особливостей банкрутства державних підприємств, процедурних питань, окреслення проблематики, яка виникає при застосуванні норм Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) та спеціального законодавства при розгляді справ про банкрутство. У статті проаналізовано низку законодавчих актів, які поряд із КУзПБ регу люють питання проведення процедур банкрутства відносно різних видів державних підприємств. Виділені проблеми застосування, що спричинені їхньою суперечністю та неузгодженістю. Визначено правові підходи до розгляду справ про банкрутство державних підприємств на прикладах практики господарських судів. Зроблені висновки про те, що виключення державних підприємств із переліку суб’єктів банкрутства призводить до нарощування обсягу заборгованості внаслідок застосування штрафних санкцій, нарахування яких було б зупинено у межах справ про банкрутство через введення мораторію. Змістовно законодавство про банкрутство державних підприємств не координується із вимогами ринкового саморегулювання, умовами формування здорового конкурентного середовища та принципами рівності всіх суб’єктів господарювання. Разом із невідповідністю нормам законодавства про банкрутство за суттю, вказані норми є неузгодженими і за формою (процесом), що ускладнює їхнє застосування та впливає на фінансовий стан підприємств і процесуальну діяльність суду. Запропоновано зміни до законодавства про банкрутство державних підприємств.
17
Хом'яченко, Світлана, та Владислава Джура. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ДОСВІД І ВИКЛИКИ". Scientific works of National Aviation University. Series: Law Journal "Air and Space Law" 3, № 72 (2024): 174–83. http://dx.doi.org/10.18372/2307-9061.72.19078.
Full textAbstract:
Мета: на основі аналізу новел українського законодавства щодо правового регулювання господарської діяльності в умовах воєнного стану виявити недоліки та прогалини такого регулювання і запропонувати напрями для його вдосконалення. Методи дослідження: використано загальнонаукові (діалектичний, аналізу, синтезу, статистичний) та спеціальні методи дослідження (формально-юридичний, логіко-юридичний). Результати: окреслено та проаналізовано основні законодавчі зміни у сфері господарської діяльності. Розкрито законодавчі ініціативи та заходи державних органів і Президента України, спрямовані на регулювання та покращення діяльності суб’єктів господарювання під час дії воєнного стану. Виявлено проблеми, які перешкоджають розвитку підприємницької діяльності у період воєнного стану. Висунуто пропозиції для їх вирішення правовим шляхом. Обговорення: особливості господарської діяльності в умовах воєнного стану; повноваження Ради з питань підтримки підприємництва; заходи підтримки критично важливих підприємств; ризики діяльності суб’єктів господарювання, які надають послуги з організації і проведення азартних ігор; розширення видів господарської діяльності для військових частин ЗСУ; спрощення процедур оборонних закупівель; негативні фактори для розвитку підприємництва та правові способи їх усунення; продовження мораторію на банкрутство державних шахт та операторів системи розподілу електроенергії; впровадження нових положень до Кодексу України з процедур банкрутства, які запобігають банкрутству операторів критичної інфраструктури.
18
ДАНІЛОВ, АРТЕМ. "Контроль арбітражного керуючого за задоволенням вимог кредиторів за зобов’язаннями, на які не поширюється дія мораторію". Право України, № 2019/02 (2019): 274. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-02-274.
Full textAbstract:
Основною метою процедури банкрутства є справедливий розподіл конкурсної (ліквідаційної) маси неплатоспроможного боржника між його кредиторами. На відміну від конкурсних кредиторів, які можуть отримати задоволення своїх вимог виключно в межах конкурсу на принципах черговості та пропорційності, кредитори, на вимоги яких не поширюється дія мораторію, можуть отримати задоволення позачергово. У цьому контексті особливої актуальності набуває питання належної правової регламентації та ефективної практичної реалізації контролю арбітражного керуючого за виконанням боржником грошових зобов’язань перед кредиторами, на вимоги яких не поширюється дія мораторію, оскільки преференційний порядок їх задоволення справляє відчутний вплив на рівновагу інтересів сторін у справі про банкрутство. Положення чинного Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яким унормовано питання контролю, містять суттєві прогалини, що на практиці створює проблеми у суб’єктів правозастосування, зокрема суддів, сторін справи про банкрутство, Міністерства юстиції України, та передусім в арбітражних керуючих. Невирішеним залишилося це питання і в щойно прийнятому Кодексі України з процедур банкрутства, в якому не зазнав будь-яких змін порядок здійснення арбітражним керуючим контролю за виконанням боржником грошових зобов’язань перед кредиторами, на вимоги яких не поширюється дія мораторію. Метою статті є аналіз причин, що мають негативний вплив на практичну реалізацію функції контролю арбітражного керуючого за виконанням боржником грошових зобов’язань перед кредиторами, на вимоги яких не поширюється дія мораторію, а також викладення пропозицій щодо шляхів забезпечення ефективності здійснюваного контролю. Контроль за задоволенням вимог кредиторів розглянуто як сукупність послідовних дій, що здійснюються арбітражним керуючим з метою досягнення покладених на нього завдань у процедурах банкрутства. Сформульовані поняття та мета контро лю за задоволенням вимог кредиторів, на які не поширюється дія мораторію, досліджено чинники, що забезпечують ефективність контролю; запропоновано захо ди, спрямовані на підвищення дієвості контролю арбітражного керуючого за задоволенням вимог кредиторів, на які не поширюється дія мораторію. Зроблено висновок, що низька ефективність контролю арбітражного керуючого за задоволенням вимог кредиторів, на які не поширюється дія мораторію в процедурах банкрутства, обумовлена неповнотою законодавчого регулювання, яка, з огляду на спеціально-дозвільний тип правового регулювання діяльності арбітражного керуючого, не може бути зведена до проблеми тлумачення.
19
Гелецька, Ірина Олександрівна. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ". Galician Studies Law Sciences, № 3 (8 листопада 2023): 10–15. http://dx.doi.org/10.32782/galician_studies/law-2023-3-2.
Full textAbstract:
У статті крізь призму нормативного регулювання та судової практики розглянуто окремі аспекти інституту відновлення платоспроможності фізичних осіб. Наголошено на його значенні як інструменті, з допомогою якого можна забезпечити баланс між інтересами боржника і кредиторів у разі перебування фізичних осіб – боржників у скрутному матеріальному становищі. Незважаючи на «прокредиторський нахил» Кодексу України з процедур банкрутства, наголошено на дотриманні судами під час розгляду таких справ ідеї соціального захисту фізичних осіб, що прослідковується у назві книги 4 КУзПБ. Розкрито підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та, зважаючи на висновки Верховного Суду, зазначено, що їх перелік не є вичерпним. Окремо звертається увага на принцип добросовісної поведінки боржника та його трактування судовою практикою. Акцентовано на неоднаковому розумінні поняття «член сім’ї», наведеному у Сімейному кодексі України і Кодексі України з процедур банкрутства, та на визначальному для такого висновку положенні, що міститься у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 у справі № 5-рп/99. Проаналізовано декларацію про майновий стан та план з реструктуризації боргів як документи, що мають подаватися боржником разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з позиції забезпечення раціональної співпраці між боржником і кредитором у вирішенні фінансових труднощів фізичної особи і збереженні її фінансової стабільності. Зроблено окремі висновки і щодо наявності негативних моментів, які можуть мати місце у процесі здійснення боржником права на відновлення власної платоспроможності. Узагальнено напрацьовані судовою практикою принципи врегулювання неплатоспроможності фізичних осіб та важливі правові презумпції цієї категорії справ. Надано авторські висновки та позиції щодо вдосконалення законодавства у зазначеній сфері відносин.
20
ВАСЬКОВСЬКИЙ, ОЛЕГ. "Судові процедури у справах щодо неплатоспроможності та банкрутства юридичних осіб: сутність". Право України, № 2021/07 (2021): 169. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-169.
Full textAbstract:
Формування нового правового поля задля удосконалення регулювання відносин у сфері неплатоспроможності та банкрутства зумовило необхідність переосмислити теоретичні та практичні підходи до розуміння і застосування правових норм, що регулюють судові процедури відносно боржників – юридичних осіб. У статті проводиться ґрунтовний правовий аналіз сутності та розуміння судових процедур як інституту загалом, так і передбачених згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, а також судової практики зокрема. Він свідчить про наяв ність окремих правових прогалин і колізійність правових норм, недостатність їх повноти та визначеності. Це, безумовно, порушує принципи якості законодавства та перешкоджає забезпеченню належних умов для ефективної реалізації прав та обов’язків учасників відносин неплатоспроможності й банкрутства, і, як наслідок, негативно відображається на функціонуванні ринку й економічних відносинах. Мета статті полягає в окресленні сутності судових процедур у справах щодо неплатоспроможності та банкрутства з огляду на цілі кожної із передбачених законодавством процедур, що є квінтесенцією для належного врегулювання відносин неплатоспроможності та досягнення необхідних наслідків для всіх залучених учасників. За допомогою порівняльно-правової методології окреслено відмінності й особливості у правовому регулюванні інституту судової процедури із попереднім законодавством у сфері неплатоспроможності. Логіко-семантичний метод дав змогу виявити важливі елементи й ознаки у смисловій наповненості судової процедури. На підставі системного правового аналізу судової практики визначено певні недоліки та прогалини у праворозумінні й тлумаченні судових процедур, а також неналежне (необачливе) вживання і застосування такої категорії в окремих сферах правового регулювання, відмінного від сфери відносин неплатоспроможності, та яке непритаманне судовій юрисдикції, що не може бути прийнятним у площиніякісного правового регулювання, правової визначеності та верховенства права загалом. За допомогою методу аналогії виявлено неузгодженість судової практики та законодавства щодо розуміння встановлених у ньому правових понять, зокрема судових процедур. У науковій статті також були застосовані такі методи правового дослідження, як гіпотетичний, аксіоматичний, формально-юридичний, які суттєво сприяли розкриттю сутності судової процедури у справах щодо неплатоспроможності та банкрутства і формулюванню узгодженого її тлумачення. У процесі наукової розвідки сформульовано дефініцію правової категорії “судова процедура”, яку доцільно закріпити на законодавчому рівні та застосовувати у практичному значенні, зокрема під час обґрунтування судових рішень, що сприятиме узгодженості підходів у процесі прийняття таких рішень. Попри це, концепційне тлумачення судової процедури залишається залежним від ракурсу наукових поглядів та повноти їх відображення. У статті також визначено необхідність розмежування судових процедур на окремі категорії, що відповідатимуть меті та завданням кожної із них. Зокрема, пропонується диференціювати судові процедури, передбачені як згідно із чинним законодавством, так і у разі появи у законодавчих нормах нових видів процедур, на превентивні судові процедури, судові процедури відновлення платоспроможності боржника, судові процедури банкрутства та судові процедури примирення. Такий розподіл на окремі категорії сприятиме відповідному розумінню мети впровадження необхідних заходів під час кожної із судових процедур. Проведений правовий аналіз теоретичних напрацювань, судової практики та законодавчого регулювання у сфері судових процедур відносно юридичних осіб – боржників вкотре підтверджує необхідність як у вдосконаленні підходів до розуміння сутності судових процедур, їх мети та наслідків за допомогою правил правничої мови, так і у підвищенні якості правових норм, неухильному дотриманні принципів права та законотворення.
21
Вільчик, Т. Б. "Інститут банкрутства в Україні та Німеччині". Форум права 74, № 1 (2023): 6–19. https://doi.org/10.5281/zenodo.7016655.
Full textAbstract:
<strong>Постановка проблеми.</strong> Для України досвід та особливості правового регулювання країн Європейського Союзу є актуальними у контексті євроінтеграційного зовнішньополітичного курсу, особливо враховуючи зобов’язання України про повне "узгодження галузевого та горизонтального законодавства України, інституцій та стандартів з галузевим і горизонтальним законодавством, інституціями та стандартами ЄС" відповідно до ч.1 ст.57 Угоди про асоціацію України з ЄС. Процес інтеграції України в міжнародний економічний і політичний простір не може бути ефективним без реалізації відповідних правових норм у різних галузях права, зокрема права Європейського Союзу на українську систему права в рамках оголошеного курсу на європейську інтеграцію. Одним з ключових напрямків реалізації є правове регулювання реорганізації та банкрутства господарюючих суб'єктів, так як велику частку на світовому ринку займають транснаціональні корпорації і спільні підприємства з різних країн. <strong>Метою</strong> статті є визначення ступеня реалізації окремих норм законодавства з питань реорганізації та банкрутства. В якості основного <strong>методу</strong> дослідження було обрано порівняльне дослідження, яке дозволило порівняти національну законодавчу базу щодо регулювання процедур реорганізації та банкрутства суб'єктів господарювання з правовою базою зарубіжних країн з різними правовими системами. <strong>Результати</strong> свідчать, що процедури реорганізації та банкрутства мають значний приплив юридичних запозичень і мають як структурні, так і змістовні елементи реалізації. <strong>Висновки.</strong> В якості основних векторів аналіз дає підстави визначати переважання правових трансплантатів в законодавстві ЄС на тлі прийняття новітнього законодавства про банкрутство в Україні. Виявлені у вітчизняному правовому полі недоліки та прогалини потребують подальшого обговорення та дослідження. <strong>Problem statement.</strong> For Ukraine, the experience and peculiarities of the legal regulation of the countries of the European Union are relevant in the context of the European integration foreign policy course, especially taking into account Ukraine's obligation to fully "harmonize the sectoral and horizontal legislation of Ukraine, institutions and standards with the sectoral and horizontal legislation, institutions and standards of the EU" in accordance with Part 1 of Art. 57 of the Association Agreement between Ukraine and the EU. The process of Ukraine's integration into the international economic and political space cannot be effective without the implementation of relevant legal norms in various fields of law, in particular the right of the European Union to the Ukrainian legal system as part of the announced course of European integration. One of the key areas of implementation is the legal regulation of reorganization and bankruptcy of business entities, as a large share of the world market is occupied by transnational corporations and joint ventures from different countries. The <strong>purpose</strong> of the article is to determine the degree of implementation of certain legislation on reorganization and bankruptcy. A comparative study was chosen as the main research <strong>method</strong>, which made it possible to compare the national legal framework for the regulation of reorganization and bankruptcy procedures of business entities with the legal framework of foreign countries with different legal systems. The <strong>results</strong> indicate that reorganization and bankruptcy procedures have a significant influx of legal borrowing and have both structural and substantive implementation elements. <strong>Conclusion.</strong> As the main vectors, the analysis gives reasons to determine the predominance of legal transplants in EU legislation against the background of the adoption of the latest legislation on bankruptcy in Ukraine. Deficiencies and gaps in the domestic legal field were identified, which require further discussion and research in this area.
22
Бутирська, І. А. "Прикінцеві та перехідні положення кодексу України з процедур банкрутства: зрозуміло, що нічого не зрозуміло". Юридична Україна, № 4 (208) (2020): 37–39.
Find full text
23
ДАНІЛОВ, АРТЕМ. "Актуальні питання сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого". Право України, № 2020/10 (2020): 202. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-202.
Full textAbstract:
Сучасна практика розгляду господарськими судами справ про банкрутство засвідчує, що основна проблематика, пов’язана зі сплатою грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодуванням понесених ним витрат, полягає у площині недостатньої правової визначеності джерел і порядку сплати винагороди і відшкодування витрат, а також порядку оцінки співвідношення обсягу виконаної арбітражним керуючим роботи до розміру нарахованої винагороди. Метою статті є аналіз причин, що мають негативний вплив на практичну реалізацію права арбітражного керуючого на своєчасне отримання винагороди та відшкодування понесених витрат під час виконання повноважень у справах про банкрутство юридичних осіб і справах про неплатоспроможність фізичних осіб, а також викладення власного бачення шляхів подолання зазначеної проблематики. Розглянуто передумови виникнення та сучасний стан недоліків правового регулювання механізму нарахування і сплати винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Проаналізовано правові позиції, сформульовані під час розгляду господарськими судами різних інстанцій, які стосуються предмета дослідження. Виявлено неузгодженість між порядком звітування арбітражного керуючого та механізмом реалізації права на отримання винагороди та відшкодування витрат. Сформульовано пропозиції, спрямовані на забезпечення балансу між правом арбітраж ного керуючого на щомісячне отримання винагороди й відшкодування витрат і правом кредиторів бути поінформованими про обсяг здійсненої арбітражним керуючим протягом звітного періоду роботи, розмір нарахованої та сплаченої винагороди, здійснених і відшкодованих витрат. Зроблено висновок, що існуючі проблемні питання, пов’язані з забезпеченням права арбітражного керуючого на своєчасне та повне отримання винагороди й відшкодування витрат у справах про банкрутство, мають бути вирішені за допомогою внесення запропонованих автором змін до низки положень Кодексу України з процедур банкрутства.
24
Малех, І. Б. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ СУДДІВСЬКОГО РОЗСУДУ В КРИМІНАЛЬНІЙ ПРОЦЕСУАЛЬНІЙ ДОКТРИНІ". Juridical science, № 11 (113) (11 березня 2020): 172–78. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-113-11.23.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні наукові підходи до визначення поняття суддівського розсуду в теорії права, зокрема, в кримінально-правовій доктрині. Зазначено, що законність суддівського розсуду проявляється в дотриманні судом правових норм, що підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні конкретної справи і пов’язаних із здійсненням суддівського розсуду, а також при належному використанні судом аналогії закону чи права, за умови дотримання правил судочинства, встановленими процесуальним законодавством. З’ясовано, що неможливо в законодавстві передбачити всі обставини та всі передбачувані шляхи вирішення виникаючих проблем. Цим і підкреслюється потреба в гнучкому законодавстві, що регулює відносини, що складаються в ході реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Останнє повинно забезпечувати, крім всього іншого, надання господарському суду широких можливостей для застосування суддівського розсуду при розгляді вказаної категорії справ. Однак Кодекс з питань банкрутства містить деякі оціночні категорії. Так, наприклад, у кодексі визначається, що розпорядник майна несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України. При цьому що розуміється під поняттям «невиконання або неналежне виконання своїх повноважень» закон не визначає. Тому аналіз практики застосування зазначених положень Закону приводить до висновку про необхідність надання господарському суду права застосовувати в даній ситуації суддівський розсуд: відстороняти розпорядника за власною ініціативою у випадку невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов’язків. Крім того, неприпустимо встановлювати законодавчо які-небудь формальні тимчасові межі, у рамках яких можна здійснювати заходи щодо відновлення платоспроможності боржника. Кожна справа такого роду є індивідуальною, неповторною та вимагає вирішення обсягу величезної кількості різного роду обставин.
25
Ostapenko, Iu. "INNOVATIONS IN ECONOMIC LEGISLATION REGARDING BANKRUPTCY PROCEDURE: CERTAIN ASPECTS." Norwegian Journal of development of the International Science, no. 97 (November 26, 2022): 14–18. https://doi.org/10.5281/zenodo.7377232.
Full textAbstract:
<strong>Abstract</strong> The article analyzes the innovation of KUzPB regarding the bankruptcy procedure, as well as its theoretical basis as such. The experience of implementation in some developed countries is considered. It was emphasized that the legislator borrowed foreign practice regarding the bankruptcy of individuals in a timely manner, but it remains to be hoped that law enforcement in this area will go the right way. It is emphasized that the institution of bankruptcy of natural persons in Ukraine may face the following problems: natural persons are "psychologically" and theoretically insufficiently prepared to become bankrupt; the procedure is paid and rather complicated for debtor applicants; the law does not provide for a list of property included in the liquidation mass. <strong>Анотація</strong> У статі проаналізовано нововведення КУзПБ щодо процедури банкрутства, а також її теоретичну основу як такої. Розглянуто досвід впровадження в деяких розвинених державах. Наголошено, що законодавцем своєчасно запозичено іноземну практику стосовно банкрутства фізичних осіб, однак залишається сподіватися, що правозастосування в даній сфері піде правильним шляхом. Акцентовано, що перед інститутом банкрутства фізичних осіб в Україні можуть постати такі проблеми: фізичні особи «психологічно» і теоретично недостатньо готові ставати банкрутами; процедура є платною і досить складною для заявників-боржників; законом не передбачено переліку майна, що потрапляє до складу ліквідаційної маси.
26
Зимненко, Євгеній Віталійович. "ДОДАТКОВА ГРОШОВА ВИНАГОРОДА ЯК ІНСТРУМЕНТ СТИМУЛЮВАННЯ АРБІТРАЖНОГО КЕРУЮЧОГО ДО ПРОВЕДЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО АУКЦІОНУ". New Ukrainian Law, № 3 (12 серпня 2024): 159–64. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2024.3.20.
Full textAbstract:
У статті досліджується значення додаткової грошової винагороди арбітражного керуючого як важливого чинника забезпечення незалежності, прозорості та ефективності аукціонів у процедурах банкрутства. Арбітражний керуючий виконує ключову роль у проведенні аукціонів з продажу майна боржника, що вимагає високого рівня професіоналізму та неупередженості. Проте, існує негативна практика коли арбітражні керуючі з метою отримання фінансової вигоди починають співпрацювати з конкретними учасниками справи про банкрутства і, на жаль, така співпраця не завжди направлена на досягнення основної мети банкрутства – отримання якнайбільшого задоволення вимог кредиторів. В більшості випадків така негативна практика обумовлена тим, що арбітражні керуючі у справах про банкрутство за звичайних умов позбавлені мотивації діяти незалежно та неупереджено з метою погашення якомога більшої кількості вимог кредиторів. Ця проблема знайшла своє вираження в діяльності арбітражних керуючих на стадіях підготовки та проведення аукціону. Як виявляється, на практиці в більшості випадків арбітражний керуючий жодним чином не сприяє активному продажу майна з прилюдних торгів покладаючись на гарантії законодавства щодо отримання винагороди в результаті його продажу в незалежності від активних дій. Автор статті аналізує вплив способу отримання розміру додаткової винагороди на якість роботи арбітражного керуючого щодо підготовки та проведення аукціону у банкрутстві. У зазначеній статті автор надає правову оцінку нормам чинного законодавства, що гарантують право арбітражного керуючого на отримання додаткової грошової винагороди. В статті проаналізовані ситуації, коли арбітражний керуючий може мати право на додаткову винагороду згідно з вимогами Кодексу. Автор статті аналізує вплив розміру додаткової грошової винагороди та спосіб її призначення на якість роботи арбітражного керуючого щодо підготовки та проведення аукціону у банкрутстві. Робота має значний практичний інтерес для адвокатів, арбітражних керуючих, суддів та інших зацікавлених учасників процедур банкрутства в Україні. В статті наголошено на необхідності формування нових підходів до виплати додаткової грошової винагороди арбітражному керуючому з метою його стимулювання до розвитку професійної етики, неупередженості та незалежності. Автором проаналізовано правові підходи країн Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки до порядку та умов виплати арбітражному керуючому додаткової винагороди з метою використання цих підходів у вітчизняному законодавстві. У зазначеній статті автор пропонує механізми створення балансу інтересів між арбітражними керуючими та кредиторами при реалізації права арбітражного керуючого на додаткову винагороду. Аналіз останніх досліджень і публікацій: На сьогоднішній день тема додаткової грошової винагороди арбітражного керуючого, як гарантії незалежного аукціону, не є широко дослідженою в українській науковій літературі. Однак, деякі аспекти цієї теми були висвітлені у роботах вчених, що займаються питаннями правового регулювання процедур банкрутства та ролі арбітражних керуючих: О. Беляневич, О. Васьковський, Л. Грабован, В. Джунь, Ю. Кабенок, Б. Поляков, В. Радзивілюк, А. Бутирський, Л. Ніколенко.
27
Minkovskyi, S. V., and Ye V. Chypyzhenko. "ISSUES OF COMPETITION OF THE RULES OF THE CODE OF UKRAINE ON BANKRUPTCY PROCEDURES AND THE LAW OF UKRAINE “ON EXECUTIVE PROCEEDINGS” IN CASES OF INSOLVENCY OF INDIVIDUALS." Economics and Law, no. 4 (December 6, 2021): 32–38. http://dx.doi.org/10.15407/econlaw.2021.04.032.
Full textAbstract:
The Code of Ukraine on Bankruptcy Procedures is the first insolvency law codified in domestic legislation. The legislative novelty is the so-called consumer bankruptcy provided by the Code, the restoration of solvency through the settlement of problem debts of individuals, individuals – entrepreneurs to banks, microfinance organizations, arrears of taxes, fees and other mandatory payments within the framework of litigation, and in case of impossibility – their repayment (write-off) in the procedure of debt repayment. In addition, the new Code offers special conditions for addressing the issue of “foreign currency borrowers”, which has become relevant for many Ukrainians after the financial crisis of 2008. In general, the procedure for restoring the solvency of individuals is designed to encourage responsible borrowing, start or resume business, increase economic activity and taxable income, aimed at preventing crime and unemployment. Such a procedure is beneficial not only to the debtor, but also to the state. An individual, getting rid of debts, returns to active legal work, and the state returns another economic unit to an active lifestyle, acquires another taxpayer. In addition, the procedure provides creditors of the debtor – an individual with legal grounds for instalment and (or) write-off of part of the debt, as well as improving their own financial performance. However, currently many norms of the Code and other acts of the legislation of Ukraine are inconsistent, which causes conflicts during their practical application. The article considers some aspects that arise in cases of insolvency of individuals, individuals – entrepreneurs during the competition of the Code of Ukraine on Bankruptcy Procedures and the Law of Ukraine “On Enforcement Proceedings”, which relate to: suspension of enforcement proceedings during the moratorium on satisfaction of claims creditors; removal of arrests (encumbrances) in the procedure of debt repayment; consequences of the completion of the debt repayment procedure (including the exclusion of a person from the Unified Register of Debtors), identified problematic issues and proposals for their improvement by making appropriate changes to the legislation of Ukraine.
28
ПОЛІЩУК, Роман. "ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ НЕСПРОМОЖНОСТІ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА СТАНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки, № 1(73) (26 березня 2025): 29–35. https://doi.org/10.32689/2522-4603.2025.1.5.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню іноземного досвіду розвитку інституту неспроможності та його впливу на становлення в Україні. Виокремлено шість загальносвітових історичних етапів становлення інституту банкрутства та п’ять – загальноукраїнських. Автор, застосувавши порівняльний підхід, дійшов до висновку, що дані етапи відрізняються між собою тривалістю становлення через об’єктивні історичні процеси, які відбулися на територіях різних держав світу, у тому числі і українських земель. Стаття висвітлює започаткування засад конкурсного права у Римській імперії, його подальший розвиток у періоди феодалізму та капіталізму через призму розвитку передових країн світу, вплив світових стандартів інституту неспроможності на ефективність розроблення та застосування відповідних правових норм та законодавчих актів на території українських земель. Вивчено та відображено зміст нормативно-правових актів вітчизняного та загальносвітового законодавства у сфері банкрутства через ретроспективу, починаючи з часів Стародавнього світу до сьогодення. Досліджено праці багатьох вітчизняних наукоуців щодо впливу зародження та подальшої еволюції грошово-кредитних правовідносин на становлення інституту неспроможності. Резюмовано, що розвиток банкрутного законодавства супроводжувалося переходом від засад особистої немайнової відповідальності боржників перед кредиторами, а згодом і майнової, до вироблення ефективних та дієвих у практичному аспекті нормативних механізмів з метою запобігання неспроможності боржників. Розкрито зміст та положення діючих законодавчих актів у розвинутих державах світу, зокрема, Кодексу про банкрутство США, Закону Німеччини «Про банкрутство», Закону Республіки Польщі «Про банкрутство», Регламенту ЄС 2015/848 від 20 травня 2015 р. «Про процедури неспроможності (нова редакція)», тощо, та їх вплив на еволюцію становлення та розвиток інституту банкрутства в Україні.
29
Донков, С. В. "Особливості реалізації функцій державного управління суб’єктами адміністративно-правових відносин у процедурах банкрутства державних підприємств". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 4 (30 грудня 2024): 48–58. https://doi.org/10.34015/2523-4552.2024.4.06.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу правових норм, що регулюють адміністративно-правові аспекти процедури банкрутства суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також виявленню колізійних норм, що мають місце у чинному законодавстві України про банкрутство та приватизацію. В України триває реалізація програми приватизації державних підприємств. Більше 1000 державних підприємств передано профільними міністерствами до Фонду державного майна України для приватизації. Перелік об'єктів малої приватизації на початок 2023 року налічував 1 154 об'єкти. Через електронну торгову систему «Прозорро. Продажі» Фондом у 2023 році продано 431 об'єкт на суму 2 911,6 млн гривень [1]. Багато з цих підприємств знаходяться у процедурах банкрутства. У статті поглиблено досліджено особливості реалізації функцій державного управління суб’єктами адміністративно-правових відносин у контексті процедур банкрутства державних підприємств. Проаналізовано теоретико-правові засади державного управління у сфері економіки та банкрутства, визначено ключових суб’єктів, їхні повноваження та специфіку взаємодії в рамках законодавства про банкрутство. Особлива увага приділяється виявленню колізійних норм, аналізу впливу державного управління на ефективність процедур банкрутства та захист державних інтересів. На основі дослідження наукових праць та чинного законодавства України запропоновано шляхи оптимізації реалізації функцій державного управління з метою підвищення ефективності процедур банкрутства державних підприємств.
30
НИКИТЧЕНКО, НАТАЛІЯ, та СЕРГІЙ ДОНКОВ. "Особливості процедур банкрутства об’єктів державної власності". Право України, № 2020/04 (2020): 216. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-04-216.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу правових норм, що регулюють процедури банкрутства суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також виявленню колізійних норм у чинному законодавстві України про банкрутство та приватизацію. Зокрема, Урядом оголошено реалізацію програми приватизації. Близько 960 державних підприємств передано Фонду державного майна України для приватизації. Постановка проблеми, проаналізованої авторами статті, полягає у тому, що переважна більшість цих підприємств має велику заборгованість перед кредиторами. Така ситуація породжує низку конфліктів у застосуванні на практиці різних нормативно-правових актів, які так чи інакше торкаються сфери банкрутства. Мета статті полягає у дослідженні проблеми правового регулювання банкрутства об’єктів державної власності. Основні результати полягають у рекомендації щодо недоцільності встановлення надмірних обмежень і мораторіїв на застосування процедур банкрутства відносно підприємств державного сектору управління. Зазначена практика адміністративноправового регулювання господарсько-правових відносин, як правило, має небажані економічні наслідки. Такі обмеження призведуть до негативного економічного ефекту як для підприємств державного сектору, зокрема, так і для економіки загалом, що позначиться на міжнародних рейтингах інвестиційної привабливості України. У результаті дослідження можна зробити висновки про необхідність удосконалення механізмів практики застосування законодавчих норм, що регулюють процеду ри банкрутства відносно підприємств із часткою державної власності понад 50 %. Таке вдосконалення можливе через активізацію взаємодії між органами державного управління, судової влади та суб’єктами професійного громадського суспільства, зокрема, з професійними саморегулівними організаціями арбітражних керуючих України з метою уніфікації практики застосування, вирішення колізійних питань та підвищення ефективності реалізації процедур банкрутства.
31
ПЕРЕСТЮК, Інга. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ". Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування», № 1 (2 травня 2024): 112–17. http://dx.doi.org/10.32782/2786-5681-2024-1.14.
Full textAbstract:
Досліджено нормативно-правове забезпечення процедур банкрутства в Україні та їх вплив на соціально-економічний розвиток країни. Визначено критичне значення нормативно-правових актів для ефективної економічної системи, спроможної вирішувати фінансові труднощі підприємств. Зазначено, що процедури банкрутства забезпечують чіткі механізми розподілу активів та захисту прав кредиторів, що сприяє збільшенню довіри інвесторів і створює сприятливі умови для залучення капіталу. Обґрунтовано роль цих процедур у стимулюванні підприємництва та розвитку інновацій в бізнесі, а також їх вплив на збереження робочих місць та запобігання соціальним кризам. Виокремлено, що прозоре та ефективне нормативно-правове забезпечення процедур банкрутства робить Україну стійкою до викликів війни, сприяючи високому рівню захисту прав та створюючи сприятливий інвестиційний клімат. Метою статті є розгляд та аналіз нормативно-правового забезпечення процедур банкрутства в Україні з метою визначення їхнього впливу на соціально-економічний розвиток країни. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових методів. Безпосередньо застосовувалися. такі методи: аналіз, синтез, спостереження, узагальнення. Проте ключовим методом для аналізу нормативно-правового забезпечення процедур банкрутства в Україні слугував контент-аналіз, який дозволив якісно дослідити тексти нормативно-правових актів та зробити подальші висновки. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше систематизовано нормативно-правові акти в сфері забезпечення процедур банкрутства в Україні і визначено їхній вплив на соціально-економічний розвиток країни та встановлено значення процедур банкрутства для стійкості економіки в умовах війни. Висновки. Розглянуті аспекти свідчать про необхідність постійного вдосконалення законодавства та виконання нормативно-правових актів щодо процедур банкрутства з метою забезпечення ефективного функціонування економічної системи та збереження стабільності в соціально-економічному розвитку країни. Також обґрунтовано необхідність подальших заходів удосконалення цієї сфери для забезпечення економічної стійкості та конкурентоспроможності національної економіки в умовах війни.
32
Дерлюк, В. Д. "САНАЦІЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА БАНКРУТСТВУ". Ірпінський юридичний часопис, № 2(15) (14 червня 2024): 95–109. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154-2(15)-2024-95-109.
Full textAbstract:
В умовах неплатоспроможності значної частини українських підприємств стає нагальною необхідність створення ефективного інституту банкрутства, який покликаний забезпечувати баланс інтересів держави та бізнесу, врегульовувати господарські відносини між субʼєктами господарювання в ситуаціях, коли один із них стає неплатоспроможним, а також мінімізувати соціально-економічні витрати циклічного функціонування ринкової економіки. У статті визначено переваги досудової санації для своєчасного оздоровлення підприємства, акцентовано увагу на тому, що законодавство України про банкрутство наразі потребує суттєвого оновлення, особливо в частині відновлювальних процедур, з метою приведення його у відповідність до європейських практик. У цьому напрямі важливим кроком стане імплементація Директиви Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2019/1023 від 20 червня 2019 року про превентивну реструктуризацію, а також про заходи стосовно підвищення ефективності процедур щодо реструктуризації, неплатоспроможності та погашення боргу. Метою такої процедури є завчасне попередження банкрутства та збереження життєздатних підприємств на ранній стадії труднощів. Її актуальність зростає не лише для приватного бізнесу. Це також дієвий інструмент для запобігання проблем банкрутства державних підприємств. У процесі дослідження встановлено, що суттєвою спільною характеристикою превентивної реструктуризації та судових проваджень з процедур банкрутства є колективність поширення юридичних наслідків на всіх кредиторів, зокрема тих, хто не згоден з ними, для досягнення мети. Під час процедури превентивної реструктуризації, зокрема, існує заборона будь-кому з кредиторів, а також і з незгодної меншості, розпочинати вимогливі процедури, навіть за наявності законних підстав. Це обумовлено тим, що юридичні наслідки поширюються на всіх кредиторів, усуваючи конфлікт інтересів через різну оцінку ними економічного становища боржника.
33
РОМАНЕНКО, Максим. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ БАНКРУТСТВА: СОЦІАЛЬНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ВИМІР". Law. State. Technology, № 1 (9 травня 2024): 34–38. http://dx.doi.org/10.32782/lst/2024-1-5.
Full textAbstract:
Метою статті визначено встановлення змісту ефективності державної політики у сфері банкрутства з точки зору соціальної та правової характеристики функціонування суспільних відносин. Автором визначено, що здійснення загальнодержавної та регіональної політики у сфері банкрутства є складовою політики у сфері економічних відносин, яка має переслідувати за функціональну мету прагнення держави до підприємницького зростання, де базисом є соціально відповідальний бізнес-сегмент. Встановлено, що однією із ключових проблем здійснення державної економічної політики має визначатися якісне організаційно-правове її забезпечення та встановлення ефективної інституціональної моделі побудови системи суб’єктів владних повноважень, діяльність яких спрямовується на формування механізму відновлення платоспроможності боржника або у разі необхідності реалізації процедур визнання його банкрутом. На підставі характеристики змісту чинного господарсько-правового законодавства України встановлено, що здійснення державної політики у сфері банкрутства має спрямовуватися на створення ефективних соціально-економічних, організаційно-правових та інших умов для відновлення платоспроможності юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності як складової системи гарантій стабільного прогресу функціонування суспільств та держави. Зроблено висновок про те, що здійснення державної політики у сфері банкрутства, а відтак і реалізація адміністративних процедур, має відповідати визначеним чинним законодавством принципам, формам та методам впровадження, що має обмежуватися обсягом компетенційних повноважень, що надаються владним суб’єктам. Сутність державної політики у сфері банкрутства визначено як певна сукупність ідей, інтересів, потреб, прагнень суспільства, що визначають зміст компетенції органів державної влади з питань сприяння відновлення платоспроможності суб’єктів господарювання, що переслідує загальну ціль суспільного розвитку – забезпечення добробуту населення та гарантування соціально-економічного прогресу соціуму та держави.
34
Дегтяр, Руслана Олександрівна, та Таїсія Олександрівна Печена. "ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ПРАВОСУДДЯ В ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО УКРАЇНИ". New Ukrainian Law 1 (12 січня 2023): 101–8. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2022.6.1.13.
Full textAbstract:
У статті здійснено огляд процесу імплементації європейських стандартів правосуддя в цивільне судочинство України з детальним дослідженням основоположних принципів судочинства Євросоюзу. Доцільність огляду вибраної проблематики пояснюється тривалою судовою реформою, яка націлена на інтеграцію України з ЄС. Аналізуючи процес імплементації європейських стандартів у цивільне судочинство України, вказано на істотні позитивні зміни в Цивільному кодексі України, що відбулися в 2017 році, які покликані зробити процес цивільного судочинства більш доступним, швидким та прозорим. Зміни зачепили також Господарський процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства України та інші нормативно-правові акти, регулюючи суспільні відносини в цих сферах. Доведено, що на сьогодні судова реформа не завершена і перебуває в процесі реалізації. Причиною цього є наявність різноманітних помилок під час виконання практичних рішень, які згодом будуть змінюватися і в теоретичному відображенні. Дослідження дало можливість констатувати, що реорганізація основних процесуально-правових інститутів здійснення цивільного судочинства в Україні призведе до створення сучасної європейської системи правосуддя. Стосовно нормотворчого процесу, то для впровадження європейських стандартів у сферу процесуально-правового регулювання цивільного судочинства України слід враховувати особливості системних зв’язків національного процесуального законодавства, динаміку змін у європейських моделях цивільного процесуального регулювання здійснення судочинства. Окрім теоретичного закріплення та практичного виконання нововведень, спрямованих на інтеграцію нашої держави з ЄС, ці принципи та стандарти потребують глибокого наукового аналізу для покращення розуміння інтерпретаційно-правової та правозастосовної діяльності процедур впровадження цих стандартів, що створює перспективні напрями для подальших наукових досліджень.
35
Голютяк-Пенкальска, Марія. "ЗЛОВЖИВАННЯ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ В ПРАВОВІДНОСИНАХ З ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ". Молодий вчений, № 7 (95) (30 липня 2021): 114–20. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-7-95-24.
Full textAbstract:
У роботі ретельно досліджено проблему зловживань правом у сфері оподаткування податковими органами. Cутнісна причина неправомірної поведінки органів криється в переважанні користі й упевненості в тому, що вони можуть отримати певний зиск від задоволення неправомірних інтересів при зловживанні своїми правами, над потенційними негативними наслідками такого зловживання. Таким чином, зловживання посадовими особами податкових органів своїми повноваженнями призводить дo заподіяння шкоди правам і законним інтересам платників податків. На жаль, Податковий кодекс України не передбачає жодних чітких процедур захисту прав сумлінних платників податків, що дає службовим особам податкового органу необмежені можливості для зловживань правом. У статті детально описуються різноманітні види незаконних дій податкових органів у сфері оподаткування та досліджуються причини таких зловживань. У цій роботі тaкoж виокремлeно групу зловживань, пов’язаних з автоматизацією податкових правовідносин, запровадженням системи електронного адміністрування ПДВ.
36
Донков, С. В. "Адміністративне регулювання дисциплінарної відповідальності арбітражних керуючих". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 1 (25 березня 2025): 92–100. https://doi.org/10.34015/2523-4552.2025.1.10.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості дисциплінарної відповідальності арбітражних керуючих в Україні, яка має дуже складну специфіку, обумовлену особливостями їх правового статусу. Окрім приватно-правового характеру діяльність арбітражних керуючих обтяжена адміністративно-публічним елементом, пов’язаним з отриманням права на здійснення професійної діяльності через спеціально уповноважений державний орган – Міністерство юстиції України - та процедурою призначення у справах про банкрутство (неспроможність) господарським судом. Тобто, арбітражні керуючі в Україні, хоча не є держслужбовцями, посадовими особами суду, представниками кредиторів та боржників в судових процедурах банкрутства, але наділені повноваженнями зовнішнього адміністрування, нагляду та управління за господарською діяльністю боржників та уповноважені на максимально повне та пропорціональне задоволення вимог кредиторів. У статті встановлено, що особливості контролю за діяльністю арбітражних керуючих в Україні зумовлені зростаючою роллю інституту банкрутства в економіці та необхідністю забезпечення законності та ефективності процедур відновлення платоспроможності або ліквідації боржників. Арбітражний керуючий є ключовою фігурою у цих процедурах, наділеною значними повноваженнями та відповідальністю. Неналежне виконання ним своїх обов'язків може призвести до порушення прав кредиторів, боржників та інших учасників провадження у справі про банкрутство, а також до підриву довіри до всієї системи. У зв'язку з цим, ефективний контроль за діяльністю арбітражних керуючих є надзвичайно важливим. Система контролю в Україні включає різні рівні та органи, серед яких особливе місце посідає адміністративний контроль, що здійснюється Міністерством юстиції України, та судовий контроль, який реалізується господарськими судами в рамках провадження у справах про банкрутство.
37
Синєгубов, Олег Васильович. "МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКИ У СФЕРІ НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ: ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ГАРМОНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА". New Ukrainian Law, № 5 (8 січня 2025): 18–25. https://doi.org/10.51989/nul.2024.5.2.
Full textAbstract:
Статтю присвячено характеристиці міжнародних стандартів та практик у сфері неплатоспроможності як ключових передумов створення ефективних правових механізмів реструктуризації та банкрутства, гармонізації українського законодавства в цій сфері. Визначено базові принципи реструктуризації та банкрутства, розроблені такими міжнародними інституціями, як Світовий банк, ЮНСІТРАЛ, INSOL International, Єврогрупа та Європейська комісія, серед яких гнучкість, прозорість, доступність процедур, а також баланс інтересів учасників і захист їхніх прав. Підкреслено, що їх впровадження сприятиме економічній стабільності, підтримці бізнесу та захисту прав кредиторів і боржників. Увагу приділено значенню спрощених режимів для мікро-, малих і середніх підприємств (ММСП), які допомагають знижувати фінансові та адміністративні бар’єри, забезпечують відновлення платоспроможності життєздатних підприємств або швидку ліквідацію нежиттєздатних. Розкрито значення Директиви ЄС про реструктуризацію та неплатоспроможність 2019 року та Директиви ЄС про гармонізацію окремих аспектів законодавства про неплатоспроможність 2022 року для забезпечення інтегрованого підходу до регулювання неплатоспроможності, включаючи раннє втручання, створення умов для нового старту боржників і прозорість у транскордонних справах. Акцентовано увагу на викликах зеленого переходу і цифровізації, які вимагають урахування екологічної стійкості бізнесу, специфіки цифрових активів та інноваційних проєктів, інтеграції принципів сталого розвитку у процедури реструктуризації та банкрутства, що сприятиме збереженню робочих місць, капіталу та знань. Визначено, що узгодження національного законодавства з міжнародними стандартами має сприяти покращенню інвестиційного клімату України та інтеграції в європейський економічний простір.
38
Бесага, Ірина Василівна, та Юлія Вікторівна Панімаш. "ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ". Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія юридична), № 4 (30 грудня 2024): 19–27. https://doi.org/10.32782/2311-8040/2024-4-3.
Full textAbstract:
Питання зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення в умовах воєнного стану є актуальним у контексті сучасних змін в українському правовому середовищі. З огляду на те, що чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає чіткої регламентації зупинення провадження у разі проходження військової служби особою, що притягається до адміністративної відповідальності, виникають численні проблеми в правозастосуванні. Це вимагає детального дослідження механізмів зупинення провадження та вдосконалення нормативних актів для забезпечення єдності правозастосовної практики. Методологічно дослідження базується на аналізі судової практики, яка стосується зупинення провадження в адміністративних справах в умовах воєнного стану, а також на порівнянні з нормами інших процесуальних кодексів, зокрема Кримінального процесуального кодексу України. Автор використовує методи юридичного аналізу, порівняльного правознавства та кейс-аналізу судових рішень для виявлення проблемних аспектів застосування правових норм щодо зупинення провадження у адміністративних справах. Метою статті є визначення проблем і викликів, що виникають під час застосування норм адміністративного процесу щодо зупинення провадження в умовах воєнного стану, а також пошук шляхів удосконалення законодавства. Основні завдання роботи полягають у дослідженні судової практики з цього питання, визначенні юридичних підстав зупинення провадження, а також аналізі можливих ризиків, пов’язаних з недосконалістю процесуальних процедур. Основні висновки дослідження полягають у тому, що відсутність чітких положень у КУпАП щодо зупинення провадження в умовах воєнного стану призводить до неоднозначного застосування правових норм суддями, що спричиняє проблеми з визначенням достатності доказів та можливістю зловживання процесуальними правами. Пропонується внести зміни до КУпАП для чіткого визначення підстав і процедур зупинення провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також для забезпечення належного контролю за такими рішеннями. Подальші дослідження повинні зосередитися на визначенні правових наслідків спливу строків накладення адміністративних стягнень під час зупинення провадження та на удосконаленні механізмів контролю за цими процесами.
39
Бучинська, А. Й. "Банкрутство фізичних осіб за законодавством України та Польщі". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(31) (2 вересня 2020): 28–32. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).559.
Full textAbstract:
У CTaTTi досліджуються нормативно-правові підстави застосування процедури 6aHKpyTCTBa до фізичних осіб за законодавством України Ta Польщі. Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що і в українському, і в польському законодавстві, врегульовуючи процедуру бaнкpyтствa фізичних осіб (споживче бaнкpyтствo), законодавець, з одного боку, зняв боргове навантаження з боржника, який є неплатоспроможний, шляхом зменшення або часткового чи повного погашення боргів, а з іншого - захистив кредитора шляхом розстрочки та / або відстрочки погашення боргів боржником. Досліджуючи законодавство України та Польщі з питань банкрутства фізичних осіб, можна стверджувати, що загалом має місце подібність законодавчого врегулювання цього інституту, хоча напевно можна зауважити і про деякі відмінності у регулюванні цих правовідносин. Зокрема, і український, і польський законодавець наділив правом звертатися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише боржника, і саме суд приймає рішення, чи відкривати провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, чи ні. Відмінності простежуються у прийнятті рішення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи: так, український суддя керується підставами, які визначив законодавець і наявність яких становить підґрунтя для відкриття такого провадження, натомість польський законодавець вказує на обставини, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Український законодавець запровадив процедуру відновлення платоспроможності боржника шляхом реструктуризації боргів та окреслив процедуру визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення його боргів. Рішення про те, яку з названих процедур застосувати, належить кредиторам. У польському праві фактично йдеться про оголошення фізичної особи - боржника банкрутом і ухвалення плану погашення вимог кредиторів, домовленість між банкрутом і кредиторами може мати місце, але це відбувається в ході здійснення процедури погашення боргів боржника, і спрямована така домовленість на уникнення реалізації майна боржника, зокрема його житла.
40
Кобзєва, Т. А., А. В. Стеблянко та В. О. Сагайдак. "ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАХОДІВ ПРОТИДІЇ МИТНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ НА ОСНОВІ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, № 102 (2023): 151–62. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.102.151-162.
Full textAbstract:
У сучасних реаліях України особливої уваги потребує питання про удосконалення адміністративно-правових заходів протидії митній злочинності. У статті розглядаються правові засади, за допомогою яких регулюється процес митної політики та митної справи, правопорушення в митній сфері та відповідальність за недодержання митних правил, встановлених законодавством. Наголошено, що в чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «митна злочинність», однак Митний кодекс України використовує термін «порушення митних правил» або, як визначено Міжнародною конвенцією про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства, – «порушення митного законодавства». Здійснено аналіз адміністративно-правових заходів із протидії митній злочинності. Ними є заходи адміністративного примусу, а саме: заходи адміністративного попередження, припинення та заходи адміністративної відповідальності за скоєне порушення митних правил. З’ясовано особливості діяльності із запобігання митній злочинності на прикладі законодавства Європейського Союзу й таких його провідних членів, як Франція та Німеччина. За допомогою дослідження успішних країн Європи у сфері запобігання митній злочинності, а також аналізу первинного та вторинного законодавства ЄС, надано пропозиції щодо подальшого вдосконалення митного законодавства України та його адаптації до митного законодавства ЄС. Встановлено, що у порівнянні з більшістю зарубіжних країн, в Україні митні органи не визнані правоохоронними. У результаті комплексного аналізу наукових праць у сфері митної справи та протидії митній злочинності, а також норм чинного законодавства України та Європейського Союзу визначено особливості функціонування митної політики в Україні та організаційно-правового механізму митної справи на даний момент, проте наведено подальшу перспективу боротьби з митними правопорушеннями на шляху до євроінтеграції. Удосконалення митного законодавства та електронного декларування, спрощення процедур митного контролю, покращення технологічних схем, подолання корупції на митниці допоможе вирішенню проблематики митної злочинності в Україні.
41
Стахєєва-Боговик, О. О. "Аналіз спірних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у новій редакції (щодо процедур банкрутства пов"язаних з іноземною процедурою банкрутства)". Вісник господарського судочинства, № 4 (2013): 186–93.
Find full text
42
Стахєєва-Боговик, О. О. "Аналіз спірних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у новій редакції (щодо процедур банкрутства пов"язаних з іноземною процедурою банкрутства)". Вісник господарського судочинства, № 4 (2013): 186–93.
Find full text
43
НЕОФІТА, Дмитро. "УЧАСТЬ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН В ДЕРЖАВНИХ СПРАВАХ: ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки, № 1(69) (7 червня 2024): 13–19. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2024.1.3.
Full textAbstract:
Стаття розглядає актуальну тему участі іноземних громадян у державних справах, зосереджуючись на їхніх правах та обов'язках в контексті міжнародного права, внутрішнього законодавства країни, а також в аспекті міграційного, цивільного, кримінального та адміністративного права. Зазначено, що іноземці мають право на участь у судочинстві та надає огляд нормативних актів, які регулюють ці питання в Україні, зокрема Цивільний процесуальний кодекс. У тексті йдеться про права та обов'язки іноземних громадян та осіб без громадянства в Україні, а також про їхнє стосування до правових норм, які регулюють їхній статус і поведінку в країні. Також розглядаються процедури їхнього участі у судочинстві та умови, за яких суди України можуть розглядати справи з іноземним елементом. Вказано про важливі зміни до законодавства України, які стосуються правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які надавали підтримку у захисті територіальної цілісності та недоторканості України. Ці зміни визнають важливість внеску цих осіб у захист країни та надають їм відповідний правовий статус. У цій статті також йдеться про прийняття норми в законодавстві, яка визнає внесок іноземців у безпеку та захист України в період складних історичних подій. Ця норма вважається сигналом відкритості та готовності України до співпраці з іноземними громадянами і може стимулювати подальшу міжнародну співпрацю та підтримку. Також зазначається, що участь іноземних громадян у державних справах може викликати різноманітні проблеми, такі як розбіжності в розумінні правових норм, що може призвести до конфліктів і непорозумінь. Виявлені проблеми та виклики, пов'язані з участю іноземних громадян в державних справах. Основні проблеми включають: різноманітність розуміння правових норм між іноземцями та місцевими жителями, що може призвести до конфліктів та непорозумінь; перешкоди в доступі до правосуддя через незнання місцевих процедур та недостатню підтримку чи доступ до правового представництва; ускладнення виконання судових рішень для іноземних громадян, особливо якщо вони перебувають за межами країни. Визначено необхідність вжиття комплексу заходів для вирішення проблем, пов'язаних з участю іноземних громадян в державних справах. Сформовано ефективне вирішення цих проблем вимагає комплексного підходу та співпраці між державними органами, правозахисними організаціями та цільовими групами громадян.
44
Вербовий, А. П. "АНАЛІЗ НОРМАТИВНИХ ВИМОГ ЩОДО РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ РЕСУРСІВ ТА ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД МАЛОЇ ГІДРОЕНЕРГЕТИКИ ДЛЯ ОБ'ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ". Vidnovluvana energetika, № 2(65) (28 червня 2021): 72–80. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.2(65).72-80.
Full textAbstract:
В наш час відновлення інтересу до малої гідроенергетики викликано невпинним зростанням тарифів на електроенергію, скороченням будівництва великих гідро- та гідроакумулювальних станцій (ГЕС, ГАЕС), значним підвищенням цін на органічне паливо та наявністю малоефективних дизельних електростанцій у віддалених населених пунктах. Подальший розвиток малої гідроенергетики неможливий без скоординованої державою схеми розміщення малих ГЕС, розробки процедур землевідведення, дозволів на спеціальне водокористування, налагодження співпраці з громадськими організаціями екологічного та природоохоронного спрямування, оновлення нормативної бази. Чинна нормативна база не сприяє розвитку малої гідроенергетики, оскільки для виконання проєкту малих ГЕС (ГАЕС) необхідно затвердити таку саму кількість нормативної документації та висвітлити ті самі питання, що й для будівництва великої ГЕС (ГАЕС). Реформування потребує існуюча нормативно-технічна база проєктування, будівництва та експлуатації ГЕС та ГАЕС. У статті розглянуто й проаналізовано такі нормативні документи: Водний кодекс України, Правила влаштування електроустановок, галузеві керівні документи (34.20.507-2003. Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила. 34.03.106-2003. Безпека гідротехнічних споруд і гідротехнічного обладнання електростанцій України. Положення про галузеву систему нагляду). Розглянуто основні положення, щодо проєктування, будівництва та експлуатації ГЕС; регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Аналіз полегшує процедуру розгляду і моніторингу законодавчої бази, сприяє підвищенню ефективності роботи експертів, інженерів, науковців, а також якості прийнятих законів у цілому. Бібл. 13.
45
Приліпко, Т. М., Н. М. Богатко, А. Ф. Богатко, Л. В. Руснак та Н. О. Вакуленко. "АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ХАРЧОВОЇ БЕЗПЕКИ". Podilian Bulletin Agriculture Engineering Economics, № 47 (30 травня 2025): 205–10. https://doi.org/10.37406/2706-9052-2025-2.29.
Full textAbstract:
У статті подано результати аналізу ефективності застосування міжнародних законодавчих актів і приватних стандартів операторами ринку харчових продуктів для забезпечення виробництва безпечних харчових продуктів. З метою регламентації виробництва харчових продуктів, їх якості, асортименту, правил реалізації, заходів щодо профілактики харчових отруєнь, запобігання фальсифікації тощо, державні органи видають закони, постанови, стандарти й інструкції, сукупність яких називають харчовим законодавством. Однак інтенсифікація і глобалізація сучасного виробництва харчових продуктів і міждержавних торгових відносин зумовили необхідність створення міжнародного харчового законодавства з метою впровадження жорсткіших вимог до безпеки харчових продуктів. З огляду на це, прийнято Кодекс Аліментаріус, застосовано приватні стандарти щодо контролювання безпечності харчових продуктів. Установлено, що впровадження стандарту BRC дає змогу надавати за необхідності всі підтвердження харчової безпеки; продукція буде відповідати всім вимогам безпеки та якості; завдяки сертифікації BRC забезпечується наявність інструментів для вдосконалення продукту, зміни якості роботи, підвищення безпечності; можливість зменшення кількості відходів у процесі виробництва продукції. В Україні застосують положення законодавства щодо покарання за випуск операторами ринку харчових продуктів небезпечної та неякісної продукції, зокрема Кодексу України «Про адміністративні правопорушення». У статті 166²² «Порушення вимог щодо безпечності харчових продуктів» прописано, що невиконання обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур (GVP, GMP, GHP, GLP), які ґрунтуються на принципах системи аналізу небезпечних чинників і контролю в критичних точках (НАССР), тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб від 60 до 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; уведення в обіг неправильно маркованих харчових продуктів тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб від 38 до 53 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оператори ринку харчових продуктів, які дбають про конкурентоспроможність свого підприємства на ринках збуту продукції, виробництво безпечних харчових продуктів, дотримання санітарно-гігієнічних вимог на виробництві продукції, беззаперечно виконують вимоги міжнародних стандартів.
46
Коцеруба, Н. В. "КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ В СИСТЕМІ КРИЗИС-МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 28–34. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-05.
Full textAbstract:
Загострення кризи світової економіки актуалізує необхідність мінімізації впливу кризових ризиків на результати економічної діяльності підприємств. Події попереднього та поточного років свідчать про те, що найбільше потерпають від наслідків кризи мікро-, малі та середні підприємства, які на відміну від великих підприємств не мають ефективних запобіжників для своєчасного виявлення та попередження кризових загроз. Це вимагає від суб’єктів підприємницької діяльності своєчасного виявлення, перш за все, операційних ризиків, до яких належать зменшення обсягів діяльності і, як наслідок, уповільнення зростання операційних доходів і зменшення операційного прибутку, що призводить до загострення фінансових ризиків – зниження рентабельності операційної діяльності, а також рентабельності активів та капіталу підприємства і погіршення фінансового стану підприємств. Чинники кризи як предмет антикризового управління являють собою явища, що є причинами порушення стабільного розвитку підприємства. Залежно від середовища виникнення чинники кризи розподіляються на зовнішні (на зміну яких окреме підприємство впливати не може) та внутрішні (які піддаються регулюванню з боку систем антикризового управління підприємством). Ефективне антикризове управління підприємством торгівлі ґрунтується на використанні інформації стосовно показників операційної і фінансової діяльності, негативна зміна яких призводить до утворення кризових ситуацій. Із метою визначення проблемних ланок діяльності підприємства торгівлі запропоновано моделювання операційного прибутку, що розраховується методом прямого рахунку: збільшення доходів та зменшення витрат створюють приріст прибутку, а зниження доходів та зростання витрат зменшують прибуток на відповідну величину. Для зниження ризику та втрати платоспроможності підприємства рекомендовано використання платіжного календаря. Грошові потоки у платіжному календарі групуються за видами діяльності відповідно до напрямів надходження і витрачання коштів, що дає змогу своєчасно встановити потенційні кризові загрози та сформувати критерії оцінки ризику неплатоспроможності. Доцільне використання методики оцінки потенційного банкрутства за системою формалізованих і неформалізованих критеріїв, що доповнена показником власного оборотного капіталу, від’ємне значення якого є ознакою критичного фінансового стану суб’єкта господарювання. Зважаючи на обмежені ресурси кризис-менеджменту значної кількості підприємств, що діють на товарному ринку України, у статті запропоновано систему контрольно-аналітичних процедур, застосування яких дає змогу оцінити ризики та визначити орієнтири безпечної економічної діяльності, не залучаючи фахівців консалтингових аудиторських фірм та маркетингових агентств.
47
Kudriavtseva, Viktoriya, and Zhanna Bernatska. "CODE OF UKRAINE ON PROCEDURE BANKRUPTCY AS ANTICORRUPTIONAL REFORMING OF THE INSOLVENCY SYSTEM." International scientific journal "Internauka". Series: "Juridical Sciences", no. 10(32) (2017). http://dx.doi.org/10.25313/2520-2308-2020-10-6429.
Full textAbstract:
The article considers the main directions of state policy to reduce the level of corruption in the insolvency system of Ukraine, reforming the legislation in the field of bankruptcy. Attention is drawn to the important problem of corruption in Ukraine, as it threatens the national security of the state, economic stability, slows down the formation of market institutions, reduces the efficiency of government, creates distrust in society in the values of democracy and rule of law. The author explores different approaches to defining the concept of corruption. This is a complex social, political and economic phenomenon that occurs between induviduals authorized to perform the functions of state or local government, who permanently or temporarily hold positions related to the performance of organizational or administrative functions, officials of legal entities, officials of local self-government but who are not civil servants, who provide public services by using the power granted to them in the field of politics or public administration in order to gain illegal weath for self-interest or for other people interests. Unfortunately, nowadays the situation with corruption is getting worth and worth in Ukraine. According to Transparency International, in 2019 Ukraine ranked 126th out of 180 countries in terms of corruption. The article examines the reform of the insolvency system, namely the adoption of the Bankruptcy Code of Ukraine that has a strong anti-corruption focus. The article pays attention on experience of foreign countries on bankruptcy proceedings, as well as the institution of the trustee, self-regulatory organizations, the term of the debtor's property and electronic trading system.
48
Nazarenko, Yaroslava, Nataliia Tesliuk, and Nataliia Levkovets. "TRANSFORMATION OF ANTI-CRISIS MANAGEMENT OF ENTERPRISES IN ACCORDANCE WITH THE CODE OF UKRAINE ON BANKRUPTCY PROCEDURES." Black Sea Economic Studies, no. 67 (2021). http://dx.doi.org/10.32843/bses.67-6.
Full textAbstract:
Anti-crisis management of Ukrainian enterprises takes place in difficult institutional conditions, which is confirmed by international experts and analytical studies of the World Bank Group. It is determined that Ukraine’s indicators are several times lower than those indicators in OECD high-income countries and European countries (Doing Business 2020). The purpose of the study is to substantiate the theoretical and methodological foundations of crisis management and develop practical recommendations for the transformation of crisis management in accordance with the provisions of the Code of Ukraine on bankruptcy procedures. Approaches to the selection of types of crisis management are generalized. The types of crisis management that have been transformed under the influence of the Code of Ukraine on bankruptcy procedures are identified. The Code of Ukraine on bankruptcy procedures defines the features of anti-crisis management of the enterprise in the event of a crisis. Thus, changes in current legislation lead to the need to transform crisis management and take into account changes in the basic provisions of the legal support of business. The Code of Ukraine on bankruptcy procedures determines the possibility of reorganization before the opening of bankruptcy proceedings and court proceedings (disposal of property, reorganization and liquidation). The Law of Ukraine “On restoring the debtor’s solvency or declaring him bankrupt” and the Code of Ukraine on bankruptcy procedures are generalized and the existence of changes in the current legislation that produce a change in anti-crisis management of the enterprise is determined. The process of reorganization requires special attention and study before the opening of bankruptcy proceedings, when the management of the enterprise is obliged to: inform the founders about the presence of signs of bankruptcy; to hold a meeting of the founders and ensure the decision on reorganization; develop a remediation plan and liquidation analysis; convene a meeting of creditors and also submit to the commercial court the approved reorganization plan for approval. The scheme of sequence of carrying out of reorganization before opening of proceedings in bankruptcy case is constructed.
49
Zabrodin, Olexiy. "LEGAL AND PSYCHOLOGICAL ASPECTS OF DECISION-MAKING OF THE ARBITRATION MANAGER ACCORDING TO THE CODE OF UKRAINE ON BANKRUPTCY PROCEDURES." International scientific journal "Internauka". Series: "Juridical Sciences", no. 7(21) (2019). http://dx.doi.org/10.25313/2520-2308-2019-7-5243.
Full text
50
Марусяк, Наталія, та Дарія Пильнюк. "БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ". Економіка та суспільство, № 33 (30 листопада 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-33-29.
Full textAbstract:
У статті досліджено питання банкрутства підприємств в сучасному змінному економічному середовищі. Розглянуто трактування поняття банкрутства вчених економістів за хронологією для оцінки зміни позицій та підходів для розуміння його сутності. Досліджено розуміння банкрутства на законодавчому рівні, у відповідних нормативно-правових актах в його актуальних визначеннях у Господарському кодексі, Кодексі України з питань банкрутства, Кримінальному кодексі України. Визначено першочергові проблеми, які виникають в економіці під час процесу банкрутства підприємства. Виділено основні сучасні передумови банкрутства підприємств, а також внутрішні та зовнішні фактори, які потенційно можуть чинити вплив на функціонування підприємств. Також виділено основні і заходи для передбачення та запобігання банкрутства. Звернута увага на позитивні та негативні наслідки банкрутства та потребі в постійному моніторингу фінансового стану підприємства для нейтралізації негативних наслідків.