Journal articles on the topic 'Компетентність експерта'

The article reveals the peculiarities of students' expert competence based on the assessments of the results of the semantic evaluation of political agents. At the first stage of the research, 496 residents of Ukraine were interviewed online. With the personal differential method, the respondents evaluated "typical Ukrainians", "typical Russians", President Zelenskyi, other authorities, "typical Poles", as well as how Poles see Ukrainians. At the second stage, 607 students from 7 universities acted as experts and tried to assess how they thought the respondents in the previous study had answered. The level of their expert competence depended on the accuracy of the assessments. The questionnaire also included questionnaires on collective narcissism, gender roles, psychological inclination to poverty. According to the results of the first stage, it was found that the respondents highly valued Ukrainians as a reference community and actively identified with it. The Poles were rated somewhat lower, and the Russians received the lowest points. The image of Ukrainians in the eyes of Poles occupied an intermediate position between the assessments of Ukrainians and Poles. The attitudes towards the authorities were dominated by neutral or critical assessments, the level of identification with it was low. The attitudes towards Zelenskyi turned out to be contradictory: he was the object of positive identification both by the respondents themselves and, in their opinion, by Ukrainians in general; the laudable image of Zelenskyi was significantly contrasted with the rest of the unattractive authorities; Zelenskyi and the rest of the authorities were united partly by positive perception, and partly by negative one. At the second stage, correlations of expert competence with social and psychological characteristics of the student sample were recorded. The positive correlation with age in comparing the assessments of Ukrainians and Zelenskyi was considered as a consequence of life and political experience. The connection between expert competence and collective narcissism in comparison of the assessments of Ukrainians and the image of Ukrainians in the eyes of Poles was explained by the sensitivity of carriers of collective narcissism to foreigners’ attitudes to Ukrainians. The reason for the positive dependence of expert competence on femininity in the comparison of assessments of Zelenskyi and other authorities was recognized to be an increased sensitivity to the assessment of influential figures in politics. Presumably, the basis of the positive correlation of expert competence with the inclination to poverty and the negative correlation with masculinity in comparing the assessments of Ukrainians and Poles lies in the tendency to dependence and helplessness.

Малетов Д. В. Щодо поняття «компетентність» судді Вищого антикорупційного суду. - Стаття.
 У статті розглянуто зміст поняття «компетент­ність» в розрізі правової науки та теорії держави і пра­ва. Проаналізовано законодавство на наявність термі­нологічного визначення поняття «компетентність». Сформовано загальне уявлення щодо змісту поняття. При цьому наголошено, що поняття «компетентність» не може односторонньо застосовуватися в різних сфе­рах суспільних правовідносин. Зазначено, що відпо­відно до чинного законодавства закріплений поділ «компетентності судді» на три складники: професійна, соціальна та особиста компетентності.
 Досліджено наукові праці щодо поняття «компе­тентність судді», визначення його змісту та основних його складників. Наведено пропозиції щодо вдоскона­лення поняття та його нормативного закріплення. Ав­тором зосереджено увагу на тому, що для формування критеріїв оцінки кваліфікаційного іспиту для визна­чення компетентності судді Вищого антикорупційного суду ключовим є дотримання принципу спеціалізації. Досліджено аспекти оцінки компетентності суддів спеціалізованого антикорупційного суду. Відповідно до викладеного матеріалу особливість вимог до ком­петентності антикорупційного судді пов’язана з його спеціалізацією на здебільшого складних справах щодо розгляду кримінальних корупційних правопорушень і межуючих із ними злочинах.
 Однією з особливостей оцінювання компетентно­сті кандидата на посаду судді до Вищого антикоруп- ційного суду України є те, що у процесі добору суддів бере участь Громадська рада міжнародних експертів. Зроблено висновок, що Громадська рада міжнарод­них експертів є допоміжним суб’єктом оцінки компе­тентності судді Вищого антикорупційного суду, яка є додатковою унікальною гарантією забезпечення якіс­ної процедури оцінки критерію «компетентності» суд­ді Вищого антикорупційного суду України. У статті автором сформульовано поняття «відповідності кри­терію професійної компетентності судді Вищого ан- тикорупційного суду». Наголошено, що це здатність здійснювати правосуддя в антикорупційному суді з відповідною спеціалізацією на кримінальних коруп- ційних правопорушеннях і правопорушеннях, пов’я­заних із корупцією.
 Ключові слова: компетентність, компетентність судді, антикорупційний суд, спеціалізовані суди, Вищий антикорупційний суд України.

Сучасному соціуму вкрай потрібні висококваліфіковані, компетентні та конкурентоспроможні фахівці, здат- ні ефективно проводити спортивно-масові заходи, фізкультурно-оздоровчу роботу, відновлювати стан здоров’я людей і молоді. Отже, якісна професійна підготовка здобувачів вищої освіти з фізичного виховання і спорту є актуальною проблемою сучасності. Для експериментальної перевірки якісної професійної підготовки здобувачів вищої освіти з фізичного вихо- вання і спорту, а саме методики ефективності сформованості рефлексивного компонента готовності майбутніх фахівців із фізичного виховання i спорту до спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи було запропо- новано експертне оцінювання рівнів оволодіння професійною компетентністю рефлексивного компонента готов- ності майбутніх фахівців із фізичного виховання і спорту: проведено зіставлення розподілів здобувачів вищої освіти експериментальних і контрольних груп (порівнюваля відповідні розподіли на початку й у кінці форму- вального експерименту; кількісні та якісні результати констатуючого та формувального експериментів; визначено достовірності результатів та обґрунтовано висновки про педагогічний ефект експерименту). Результати констатуючого експерименту переконливо доводять суттєві позитивні зрушення у рівнях сформо- ваності рефлексивного компонента готовності здобувачів вищої освіти до спортивно-масової та фізкультурно- оздоровчої роботи: частка таких здобувачів вищої освіти зросла відповідно на високому рівні на 10%, на достат- ньому – на 20,3%. Експерти продемонстрували єдність думок у тому, що низький рівень рефлексивних здатностей притаманний лише 5,5% студентам експериментального масиву. У контрольних групах рівневі зрушення менш помітні: на 3,7% зросла частка здобувачів вищої освіти з високим і достатнім рівнями сформованості рефлексивно- го компонента готовності до спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи; практично не змінилася кіль- кість здобувачів вищої освіти з низьким рівнем сформованості названого компонента.

Мета:розробити та теоретично обґрунтувати технологію формування управлінської компетентності майбутніх менеджерів фізичної культури. Матеріал і методи:проведено теоретичний аналіз сучасної літератури щодо досліджуваної проблеми; проаналізовано нормативно-правову базу підготовки майбутніх менеджерів фізичної культури; проведено опитування здобувачів освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти (n=50); за допомогою методу парних порівнянь проведено експертну оцінку серед професорсько-викладацького складу Харківської державної академії фізичної культури (n=10). Результати:уточнено поняття «компетентність», «компетенція», «управлінська компетентність», «управлінські компетенції»; виявлено самооцінку та проведено самоаналіз здобувачів освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти результатів навчання щодо рівня сформованості у них управлінських компетенцій; визначено найбільш значущі управлінські компетенції у майбутніх менеджерів фізичної культури. За результатами власного дослідження представлено матрицю управлінської компетентності менеджера фізичної культури. Розроблено та обґрунтовано технологію: методи, форми та засоби формування управлінської компетентності у майбутніх менеджерів фізичної культури. Висновки: визначено управлінські компетенції, які є найважливішими для здійснення майбутньої управлінської діяльності менеджерів фізичної культури, серед них перші п’ять позицій займають: лідерство, генерація ідей, комунікативність, володіння системою вирішення управлінських проблем та ділові якості. Ключові слова:здобувач вищої освіти, менеджер фізичної культури, компетентності, управлінська компетентність, управлінські компетенції.

Визначено дидактичний та освітній потенціал змістового модуля «Засоби цифрової підготовки» навчальної дисципліни «Педагогіка» для розвитку цифрових компетентностей студентів гуманітарних та природничих спеціальностей. Індекс цифрової компетентності у двох групах Г1 (природничий факультет) та Г2 (гуманітарний факультет) було визначено за допомогою вхідної та підсумкової діагностики, які розроблені згідно з рамкою цифрової компетентності DigComp 2.0 та методикою «Індекс цифрової компетентності» (Г. Солдатова та інші). Про ефективність зазначеного змістового модуля та його суттєвий вплив на розвиток цифрової компетентності студентів свідчать отримані результати: на рівні А1 (Початківець. Потрібно розвивати цифрові навички) – 14,3% студентів групи Г1, та 10,5% групи Г2; на рівні А2 (Дослідник. Розуміє високий потенціал цифрових технологій, але ситуативно використовує цифрові інструменти для навчання) – 17,1% студентів групи Г1, та 10,5% групи Г2; на рівні В1 (Інтегратор. Експериментує з цифровими інструментами в різних контекстах, інтегрує їх у своїй навчальній діяльності) – 20,1% Г1 та 23,7% Г2), на рівні В2 (Експерт. Цілеспрямовано добирає цифрові інструменти для певної ситуації) – 14,3% Г1 та 21,1% Г2. На рівні С1 (Лідер. Володіє певним набором цифрових інструментів та знає, як обрати найбільш ефективний у певній ситуації) –17,1% в групі Г1 та 15,8% в групі Г2. На рівні С2 (Новатор. Експериментує з високо інноваційними цифровими технологіями та розробляє свої) –17,1% в групі Г1 та 18,4% в групі Г2. Результати моніторингових досліджень дають всі підстави стверджувати, що розроблений змістовий модуль «Засоби цифрової підготовки» як складова навчальної дисципліни «Педагогіка» сприяє підвищенню рівня сформованості цифрової компетентності студентів. При цьому бачимо суттєвіші відмінності між показниками студентів гуманітарних та природничих спеціальностей, що свідчить про те, що для гуманітаріїв потрібно збільшити кількість годин на вивчення зазначеного модуля або впровадити нову навчальну дисципліну.

Викладено опис і результати експериментального дослідження експертної технології, що створена на базі методу парних порівнянь, в основу якого для більш ефективного отримання інформації покладено надання експертові можливості проводити оцінювання в шкалі, докладність якої адекватно відображає його компетентність у питанні експертизи. Метою дослідження є порівняльний аналіз запропонованої технології та наявних, що використовують для експертного оцінювання деяку єдину визначену вербальну шкалу. Результати дослідження, які отримано на основі суджень експертів, залучених до експертизи, свідчать на користь новоствореної технології.

The urgency of the research of the issue related to implementation of journalistic standards by TV broadcasters in Ukraine is due to rapid development of information TV channels. These TV channels work in the format of conversation, when during broadcasting the audience can hear the thoughts of experts in order to implement the standards of opinions and views. At the same time the Ukrainian news journalism not always maintain the standards of information broadcasting. Along with this the standards of balance and reliability, separation of facts from opinions, completeness, accuracy and reliability of information are outlined most often in the editorial statutes of TV companies. When analyzing the issue related to implementation of journalistic standards mentioned above, the author draws attention to the question of involvement of the experts into TV programs. The standard of balance of information or views and opinions means that all speakers can be heard on the conflict-related issues, in particular, those experts who have different point of views on the certain problem. The most part of things happening in Ukraine and in the world demands highly qualified comments from the specialists who are competent in the relevant issues. Such comments will ensure the standards of information broadcasting and the audience’s rights to obtain unbiased information. Consequently it is concluded that captioning of experts that determines their duties, organizations or businesses they represent cannot be considered as advertisement. This information must be regarded as implementation of the standards of information reliability.

У статті акцентовано на важливості цифрової компетентності викладача як вагомого чинника якості професійно-педагогічної діяльності. Зазначено, що поява цифрових технологій зумовила нові підходи до модифікації, представлення, оброблення, пошуку та критичного аналізу інформації й актуалізувала такі професійні компетентності, які формують уміння та навички роботи з цифровими інструментами та технологіями. Упровадження нових механізмів і засобів організації та здійснення підготовки викладачів характеризується низкою суперечностей, зумовлених чинниками і тенденціями, що визначають напрямки в межах взаємодії тенденцій, передбачає розуміння методології соціальної педагогіки щодо всебічного вивчення та системного відображення всіх процесів і явищ. Основними проблемами цифрової підготовки фахівців є структурна цілісність теоретичної та практичної цифрової освіти; функціональний зміст освіти, який гарантує цифрову активність, компетентність, відповідальність та адекватну практичну компетенцію; взаємопов’язаність наукової, методологічної, спеціальної, цифрової, психолого-педагогічної підготовки викладача; формування стилю мислення, потрібного для розвитку цифрової компетентності викладача. Визначено рівні цифрової компетентності викладача: початківець (епізодичне використання цифрових технологій у повсякденному житті та професійній діяльності); інтегратор (систематичне використання інтернет-сервісів у професії); експерт (самостійно розробляє та впроваджує цифровий контент). Розглянуто можливості цифрових інструментів та платформ, які використовує викладач для ефективної взаємодії й організації процесу навчання. Наголошено, що навчальні заняття з використанням цифрових інструментів характеризуються адаптивністю, керованістю, інтерактивністю, можливістю поєднанням групової та індивідуальної роботи, необмеженістю навчання в часі. Розвинена цифрова компетентність викладача стає запорукою впровадження нових цифрових інструментів, ефективної взаємодії, використання інформаційно-комунікаційних технологій для організації продуктивного дистанційного та змішаного навчання, об’єктивного оцінювання успішності студентів.

У статті представлено структурно-системний аналіз процесу формування компетентності майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи у процесі професійної підготовки в закладах вищої освіти. На основі опрацювання досліджень науковців із проблеми підготовки майбутніх фахівців сфери обслуговування в закладах вищої освіти здійснено диференціацію низки компетентностей означених фахівців. Дефініцію «компетентність майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи» визначено як полікомпонентну динамічну комбінацію, представлену знаннями, вміннями, навичками, способами мислення, поглядами, цінностями, іншими особистими якостями, зреалізовану наскрізно на рівнях вищої освіти галузі знань 24 «Сфера обслуговування», спеціальності 241 «Готельно-ресторанна справа», формах організації навчання, що є комплексом інтегральної, загальних («м’які» навички) і спеціальних («тверді» фахові, предметні навички) компетентностей та визначає здатність здобувача освіти успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність, самостійно й цілеспрямовано підвищувати фахову компетентність, розбудовувати кар’єру та формувати власну концепцію життєвого успіху. До загальних компетентностей нами віднесено такі: культурологічну, полікультурну, морально-етичну, соціальну, здоров’язбережувальну, громадянську, релігієзнавчу, світоглядну, цивілізаційну, космополітичну, художньо-естетичну, мовно-комунікативну, полілінгвальну, риторичну, гуманітарну, психолого-фасилітативну, емоційно-інтелектуальну, самоосвітню, критичного мислення, креативну, інформаційно-цифрову, медіакомпетентність, інклюзивнау, рефлексивну. Відповідно до спеціальних компетентностей – конкретно-професійну, правову, науково-дослідницьку, експериментальну, екологічну, соціально-економічну, підприємницьку, інноваційну, інструментально-аналітичну, дискурсивну, технічну, технологічну, лідерсько-управлінську, моніторингово-діагностичну, експертну, прогностично-моделюючу, сталості.

Визначено особливості цілеспрямованої та системної підготовки майбутніх викладачів фізичного виховання і спорту до формування позиції суб’єкта творення освітнього середовища з високим адаптивним потенціалом на основі особистісних цінностей, пріоритетів розвитку. В дослідженнях на добровільній основі взяли участь 97 студентів ІІ курсу факультетів фізичної культури і спорту педагогічних університетів Кам’янець-Подільська і Одеси. Контрольна група (КГ) включала 51, експериментальна (ЕГ) – 46 студентів. У дослідженні використовувались методи теоретичного дослідження, а також діагностичні групи методів: статистичні, психодіагностичні і експертні. Відбувалося оцінювання результативності навчання, працездатності студентів, динаміки змін фізичних станів, сформованості освітнього середовища за визначеними показниками якості. Експериментальне навчання відбувалося в рамках змішаного навчання (інтеграції очного та дистанційного), а далі – дистанційного в умовах воєнного стану. Визначений комплекс параметрів та методів діагностики сформованості освітнього середовища за критеріями: особистісної самореалізації, емоційного комфорту, а відтак і психофізичного здоров’я, а також готовності студентів до його творення (під час навчання в університеті та у майбутній професії). В результаті дослідження експериментально апробовано теоретичні положення, відповідно до яких посилення суб’єктної позиції студентів щодо формування особистісно зорієнтованого освітнього простору з високим адаптивним потенціалом передбачає: посилення особистісно орієнтованих технологій організації навчання студентів, формування індивідуальної освітньої траєкторії їх професійного розвитку; збільшення питомої ваги інтерактивних методів навчання, аналітико-рефлексивних форм діяльності; орієнтація на здоров’ язберігаючі освітні технології. Результати фінальної діагностики засвідчили ріст за всіма параметрами сформованості освітнього середовища. Закономірно, що найвищий приріст (19,6%) стосується найбільш мобільного показника – конструктивності взаємовідносин суб’єктів навчальної діяльності. Обґрунтовано можливість підготовки викладача фізичного виховання і спорту до творення психологічно сприятливого середовища, яке сприяє: а) переходу на систему компетентнісної професійної освіти, спроможності адаптуватися до різних форматів навчання; б) володінню інноваційними технологіями, забезпеченню конкурентоздатності у майбутній професії; в) безконфліктній інтеграції освітнього, професійного середовища у власний життєвий простір.

Підвищення якості підготовки майбутніх інженерів сфер сільськогосподарського машинобудування та виробничої експлуатації сільськогосподарської техніки залишається актуальною проблемою національної системи освіти. Одним із шляхів вдосконалення навчального процесу є тісна співпраця університетів з роботодавцями сільськогосподарського виробництва та залучення їх до активної участі у формуванні компетенцій випускників, адекватних вимогам ринку праці. З огляду на важливість підвищення ефективності цієї співпраці в статті досліджуються взаємопов'язані поняття «компетенція», «компетенції», «компетентність», «компетентний». Пропонується перелік компетенцій інженера. Вивчається зміст сукупності значущих для випускника компетенцій, а також досліджується їх прояви у виробничих умовах, пов'язаних з необхідністю певного часу для адаптації випускника інженерного факультету. Основна мета дослідження — підвищити ступінь готовності студентів спеціальностей: галузеве машинобудування та агроінженерія, до швидкої адаптації в майбутній професійній діяльності. Для чого, на підставі результатів дослідження вимог роботодавців, відкоригувати змістовну складову сукупності професійних компетенцій. Для досягнення мети в лютому 2017 року по вересень 2018 року здійснювалось експертне опитування роботодавців. Брали участь в дослідженні випускники грудня 2016 роки (78 чол.), факультету конструювання та дизайну, а також механіко-технологічного факультету направлені на роботу в машинобудівні, дилерські, сервісні та виробничі сільськогосподарські організації різних форм власності. Результати проведеного опитування дозволили встановити саме які компетенції вимагають перегляду навчальних курсів і програм дисциплін для вдосконалення навчального процесу.

Актуальність: формування мотивації працівників до дотримання безпеки безпосередньо впливає на зменшення виробничого травматизму та підвищення доходу підприємств. Відтак, підготовка фахівців механічної інженерії до працеохоронної професійної діяльності з метою забезпечення її ефективності має відбуватися на етапі навчання студентів у ЗВО. Мета: полягає у визначенні змісту працеохоронної компетентності фахівців механічної інженерії як невідємної складової професійної підготовки та окреслені ефективних шляхів її формування. Методи: теоретичні (аналіз стандартів вищої освіти, публікацій, що відображають проблему дослідження, узагальнення кращого вітчизняного та зарубіжного педагогічного досвіду щодо підготовки фахівців технічних спеціальностей до працеохоронної професійної діяльності); емпіричні (анкетування, опитування для з’ясування рівня зацікавленості та активності студентів у набутті працеохоронних знань, умінь та навичок; спостереження за навчальним процесом; опитування експертів). Результати: проаналізовано сучасні підходи до управління ризиками підприємства, уточнено зміст ризик-орієнтованого мислення; на підставі ризик-орієнтованого підходу означено зміст поняття «працеохоронна компетентність»; визначено та схарактеризовано шляхи формування працеохоронної компетентності майбутніх фахівців механічної інженерії. Висновки: визначення змісту працеохоронної компетентності майбутніх фахівців механічної інженерії охоплювало аналіз теоретичних студій, присвячених особливостям професійної підготовки фахівців машинобудівної галузі та специфіці ризик-орієнтованого мислення (відповідно до ДСТУ ISO 9001:2015), а також вивчення умов професійної діяльності працівників на кожному етапі створення та виготовлення продукції машинобудівної галузі.

Дана стаття розглядає еволюційний перехід дослідницької діяльності студентів-психологів від традиційної знаннєвої парадигми до сучасної компетентнісної моделі професійної підготовки майбутніх психологів. Проаналізовано важливі відмінності переходу від підходу, орієнтованого на накопичення теоретичних знань, до акцентування на розвитку практичних навичок і вмінь, що дозволяє студентам не лише розуміти психологічні концепції, але й успішно застосовувати їх у майбутніх професійних ситуаціях.У статті висвітлено ключові аспекти цього процесу, зокрема: переосмислення ролі студента-психолога як активного учасника дослідницького процесу, впровадження інтерактивних методів навчання та практичних завдань для стимулювання аналітичного та критичного мислення, а також розвитку інтелектуальних умінь у процесі розв’язання психологічних завдань.На основі аналізу власного педагогічного досвіду та наукових джерел надано рекомендації щодо ефективних методів навчання, спрямованих на професійну підготовку студентів-психологів на засадах компетентнісно-орієнтованого підходу. Для забезпечення успіху у здійсненні дослідницької діяльності важливо у процесі професійної підготовки, взагалі, та, зокрема, у процесі вивчення фахових дисциплін ОР «Бакалавр» («Консультативна психологія», «Реабілітаційна психологія», «Основи психокорекції», «Основи психотерапії» тощо) розвивати інтелектуальні уміння, а саме: уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, уміння виділяти з потоку інформації головне і другорядне та робити обґрунтовані висновки; уміння планувати свої дії на декілька кроків наперед. Доцільно це робити під час рольових тренінгів. У процесі таких тренінгів майбутній фахівець бере на себе певну роль у певних змодельованих професійних ситуаціях («клієнта», «психолога» «експерта» тощо), діє в її межах, плануючи свої дії на декілька кроків наперед. Результати дослідження підкреслюють важливість поєднання теоретичних знань з практичними навичками для професійної підготовки компетентних фахівців у галузі психології.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що на стадії переходу від постіндустріального етапу суспільного розвитку до інформаційної епохи інтенсивність науково-технічного прогресу стала справжнім випробуванням для біологічних, адаптаційних, соціальних та інших аспектів буття сучасної людини. Сучасному соціуму вкрай потрібні висококваліфіковані, компетентні та конкурентоспроможні фахівці, здатні ефективно проводити спортивно-масові заходи, фізкультурно- оздоровчу роботу, відновлювати стан здоров’я людей та молоді. Отже, якісна професійна підготовка здобувачів вищої освіти з фізичного виховання і спорту є актуальною проблемою сучасності. Для експериментальної перевірки методики ефективності сформованості діяльнісного компонента готовності майбутніх фахівців із фізичного виховання i спорту до спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи було запропоновано експертне оцінювання рівнів оволодіння професійною компетентністю майбутніх бакалаврів: проведено зіставлення розподілів здобувачів вищої освіти досліджуваних груп (порівнювалися відповідні розподіли на початку і в кінці формувального експерименту). Результати констатувального експерименту переконливо доводять необхідність суттєвої модернізації змісту освітньо-професійних програм підготовки бакалаврів із фізичного виховання і спорту, методів, форм, технологій формування готовності здобувачів вищої освіти до спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи. Констатовано, що зміст навчального матеріалу, відображений у програмах навчальних дисциплін, підручниках, навчально-методичних посібниках, індивідуальних навчальних завданнях, недостатньо орієнтований на розвиток професійної компетентності здобувачів вищої освіти, їхніх потреб, мотивів, інтересів до спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи.

У статті розглянуто поняття цифрової компетентності майбутніх економістів. Наголошено на тому, що розвиток цієї компетентності є невід’ємною характеристикою сучасного фахівця, зокрема економічної галузі, що знаходить підтвердження в закордонних і вітчизняних дослідженнях. Розвиток цифрової компетентності є процесом неперервним, що не завершується по закінченню певного навчального курсу, а триває впродовж усього життя. Водночас постає питання вимірювання й оцінювання рівня її розвитку у майбутніх економістів. Оскільки цифрова компетентність є складним інтегрованим поняттям, для вимірювання рівня її розвитку доцільно застосовувати більш загальні підходи, що зосереджуються на головних аспектах, залишаючи простір для адаптування залежно від конкретної цільової групи, потреб, задач тощо. Такий підхід пропонують рамки (цифрової) компетентності. Аналіз сучасних підходів (DigComp, DigCompEdu, DigCompOrg, OpenEdu, DigCompConsumers, EntreComp та ін.) показав, що рамки сприяють уніфікації розуміння головних категорій, спільному баченню еталонних результатів; на основі рамок можна розробляти більш вузько орієнтовані індикатори; рамки можуть слугувати інструментом для співставлення й порівняння навичок, компетентностей у національному і міжнародному контекстах та ін. Беручи до уваги міжнародні підходи до визначення рівнів розвитку цифрової компетентності, авторами розроблено проєкт рамки цифрової компетентності майбутніх економістів. У рамці представлено здатності, що складають компоненти цієї компетентності (робота з даними, комунікація, розробка контенту, безпека, вирішення проблем), індикатори та рівні розвитку (низький, базовий, достатній і високий). У результаті експертного оцінювання з’ясовано, що переважна більшість експертів (93,4 %) оцінюють запропонований проєкт рамки позитивно. Представлений проєкт рамки цифрової компетентності майбутніх економістів може слугувати основою для розроблення більш вузьких специфічних рамок для конкретних економічних чи суміжних спеціальностей.

Технологічний прогрес у цій тенденції приніс багато змін у бібліотечні та інформаційні послуги, а також у соціальні очікування бібліотекарів/експертів з питань інформації. Тому дуже важливо, щоб бібліотекар/інформатик змінювався разом із системою, забезпечуючи оновлення знань і навичок, а також використання нових веб-технологій у наданні бібліотечних послуг. Базуючись на цьому факті, цей документ намагається визначити глобальні та актуальні проблеми, а також нові технології для бібліотечних та інформаційних наук, щоб читачі могли спеціально зосередитися на них для ефективного бібліотечного обслуговування.
 Хоча фахівці в галузі аналізу сучасної бібліотечно-інформаційної діяльності роблять песимістичні прогнози щодо майбутнього цієї діяльності, зазначається, що за допомогою новітніх технологій створюються нові можливості. Компетентність фахівців, які займаються бібліотечно-інформаційною діяльністю, повинна дозволяти реалізацію необхідних видів послуг у широкому спектрі напрямків шляхом впровадження нових технологій обробки інформації.
 У представленій статті висуваються пропозиції щодо створення поряд із традиційним обслуговуванням нових напрямків бібліотечного обслуговування, виходу за його межі, використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та відведення цим напрямам особливого місця у підготовці фахівців.
 У статті розглядаються питання навчання та професійного використання інструментів, важливих у сфері розширення бібліотечної діяльності, із засобів комунікації, які широко поширені в сучасну епоху, особливо в соціальних мережах. Для цього також дуже важливо аналізувати нові галузі та «напрямки» з точки зору підготовки фахівців у цій галузі.
 Сучасні напрями бібліотечно-інформаційної діяльності та використання інноваційних проектів в організації нових інформаційних послуг наразі є дуже актуальними. Вважаємо дуже важливим вивчення досліджень, які привертають увагу фахівців цього напрямку.

Метою статті є розроблення принципів методичного забезпечення мовних компетентностей керівника з управління закладом вищої освіти в Україні із урахуванням європейського досвіду. Методологія дослідження – загальний системний підхід до вивчення явищ об’єктивної дійсності, застосування теоретичних і емпіричних методів (аналіз і синтез, спостереження, типологічні класифікації, опитування й експертні оцінки), цілісних філософських уявлень про пріоритетність ціннісної сфери особистості й запровадження європейських стандартів і нової освітньої парадигми в Україні з опорою на провідні національні документи та міжнародний досвід дослідження мови як системи явищ, природи мовлення, спілкування й комунікації, сутності комунікативного акту, культури мовлення, а також науково-методичних основ формування висококультурної особистості сучасного фахівця. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у контексті європейського досвіду мовної підготовки для українських закладів вищої освіти: сформульовано методичні принципи набуття й розвитку мовних компетентностей керівника з управління закладом вищої освіти, запропоновано методичні напрями самопідготовки й підвищення кваліфікації з мовних компетентностей керівників закладів вищої освіти України. Висновки. Стан вітчизняних організаційно-інституційних, нормативно-правових, інфраструктурних та відповідних науково-методичних складників розвитку компетентностей керівників закладів вищої освіти свідчить про нагальну потребу інновацій, нового формування й становлення. Мовно-комунікативна компетентність керівника для управління розвитком вітчизняного закладу вищої освіти потребує двох взаємопов’язаних багатокомпонентних компетентностей – мовної національної компетентності й іншомовної лінгвістично-культурної компетентності. Їх необхідно забезпечувати дотриманням таких основних методичних принципів: принцип професійної спрямованості мовної підготовки; принцип словниково-смислової спільності, або єдності тезаурусу мовного середовища закладу вищої освіти; принцип індивідуалізації навчання; принцип безперервності самопідготовки та навчання; принцип гуманітарної різноплановості підвищення кваліфікації з мовних компетентностей.

У статті зазначено, що проблема виміру лідерської компетентності майбутніх педагогів пов’язана з визначенням критеріїв, показників та рівнів її сформованості, що полягає в порівнянні через експертні оцінки, спостереження, анкетування, бесіди, математичну статистику цієї здатності з деякими «константами», прийнятими за еталон порівняння. На основі теоретичного дослідження проблеми лідерства та розвідок сучасних науковців визначено критерії сформованості лідерської компетентності майбутніх педагогів: когнітивно-потребовий (потреба в лідерстві, усвідомлення значущості сформованої лідерської компетентності для майбутньої професії, умотивованість щодо високих професійних досягнень, бажання досягати поставлених цілей, прагнення формувати та вдосконалювати лідерську компетентність через набуття теоретичних загальнонаукових, психолого-педагогічних знань, необхідних для розвитку лідерського потенціалу), професійно-діяльнісний (сформованість організаційних і комунікативних умінь та навичок, необхідних для здійснення ефективної лідерської діяльності, що забезпечують здатність здобувачів працювати в команді, застосовувати отримані знання в процесі професійно-педагогічної практики), та особистісно-рефлексивний (розвиток лідерських рис та якостей, необхідних для успішної реалізації освітньої діяльності, усвідомлення механізмів власної лідерської діяльності та оцінка власного лідерського потенціалу). Наголошено, що визначені критерії характеризуються такими показниками: усвідомлення лідерства як цінності, бажання успішно реалізувати себе в професії та житті, якість знань, необхідних для сформованості лідерської компетентності (повнота, глибина, дієвість); здатність застосовувати на практиці лідерські уміння (комунікативні, організаторські, інтелектуальні, творчі, професійні тощо), здатність до ефективного виконання ролі лідера в професійній діяльності, уміння командної взаємодії; лідерські якості, що виявляються як у контексті фахової роботи, так і поза її межами, здатність до самоаналізу лідерської діяльності, узгодження внутрішньої оцінки себе із зовнішніми вчинками. Виділено три рівні оцінювання сформованості лідерської компетентності майбутніх педагогів за кожним критерієм: високий, середній і низький.

Актуальність. Питання підвищення якості підготовки фахових молодших бакалаврів передбачає значне поліпшення контролю результатів навчання студентів як важливого засобу управління освітнім процесом. За допомогою педагогічного контролю розкривають рівень знань випускників та отримують інформацію про стан знань студентів у освітньому процесі. Шляхом контролю здійснюється систематичний зворотний зв’язок, що дозволяє будувати адаптивну компетентнісно орієнтовану програму навчання та своєчасне коригування дій викладачів і студентів у освітньому процесі. Тестовий контроль знань, як метод вимірювання і оцінювання знань, умінь та навичок студента найбільш повно відповідає вимогам законодавства у сфері освіти, щодо забезпечення релевантності, прозорості, надійності та об’єктивності оцінювання результатів навчання. Мета: метою даної статті є висвітлення методики апробація тестових завдань та аналіз їх якості для нестандартизованих тестів. Методи: теоретичного аналізу – для дослідження існуючих підходів до методики розроблення тестів, тестових завдань та перевірки якості тестових завдань; експертної оцінки – для визначення правильності формулювання тестових завдань та точності питань, і терміну виконання тестових завдань; апробація (пілотажне дослідження) – для перевірки розробленого інструментарію; коефіцієнта кореляції Пірсона – для визначення коефіцієнта кореляції балів завдання з сумарними балами тесту. Результати: розкрито зміст понять тест та тестовий контроль, визначено відмінність між стандартизованими та нестандартизованими тестами, охарактеризовано особливості здійснення експертної оцінки ефективності тесту та його перевірки в освітньому процесі в рамках пробного тестування, розкрито алгоритм аналізу якості тесту, визначено основні показники відбору завдань для нестандартизованих тестів та їх розрахунок. Висновки: У статті розглянуто апробацію нестандартизованих тестових завдань, їхня експертна перевірка на правильність формулювання завдань, точність формулювання питань, умови здійснення пробного тестування; критерії відбору тестових завдань: потенціал трудності; дисперсія балів; коефіцієнт кореляції балів завдання з сумарними балами тесту. Проте, подальшими напрямками розвідок є робота у напрямку проведення спеціального методологічного експерименту для створення стандартизованих тестів, а саме: перевірка надійності та валідності на основі репрезентативної вибірки.

<strong>Cite in Vancouver style as:</strong> [Shevchenko A. Adaptation of the educational achievement evaluation system to the educational competency approach. Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University Bulletin. Series: Pedagogical Sciences. 2022;3(50)Pt1:194-203. DOI: 10.31376/2410-0897-2022-3-50-194-203. Archived: https://doi.org/10.5281/zenodo.7480409]. The article solves the problem of assessing the academic success of students studying the disciplines Health Pedagogy and Fundamentals of Medical Knowledge and Health-Saving, taking into account the need for the formation of such components of valeological competence as cognitive, activity, motivational-value and personal. It is proposed to use the functionality of the Moodle learning environment to assess the level of competence formation. The strategy of joint formation of competencies by various departments of a Higher Education Institution within the educational program is described. Proposed mechanisms for harmonizing the results of the qualitative assessment of competence formation with the system for assessing academic success in the European Credit Transfer and Accumulation System. <strong>Keywords:</strong> Higher Education Institutions, Valeological Competence, Environmental Competence, Cloud Learning Technologies, Qualitative Model, Individual Educational Trajectory. &nbsp; <strong>Адапта</strong><strong>ція системи оцінювання успіхів навчання до&nbsp;компетентнісного підходу навчання (англ.)</strong> <strong>Резюме</strong> <strong><em>Проблема</em></strong><strong><em>.</em></strong><em> Компетентнісно-орієнтована освіта вимагає від педагогічної спільноти стандартизованого та науково-обґрунтованого розуміння механізмів формування загальних та спеціальних компетентностей у здобувачів освіти та об&rsquo;єктивного підходу до оцінювання академічних успіхів студентів щодо формування цих компетентностей. Оцінка за критеріями Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ЄКТС) по дисципліні не завжди відповідає оцінці сформованості всіх компонентів компетентності (когнітивного, діяльнісного, мотиваційно-ціннісного та особистісного).</em> <strong><em>Мета</em></strong><strong><em>.</em></strong> <em>Дослідження проведено для розробки моделі адаптація системи оцінювання успіхів навчання в Європейській кредитній трансферно-накопичувальній системі до компетентнісний підходу навчання на прикладі валеологічних дисциплін &laquo;Педагогіка здоров&rsquo;я&raquo; та &laquo;Основи медичних знань та здоров&rsquo;язбереження&raquo;.</em> <strong><em>Методи дослідження</em></strong><strong><em>.</em></strong><em> Використані метод системного аналізу та бібліосемантичний метод.</em> <strong><em>Основні результати дослідження</em></strong><strong><em>.</em></strong> <em>Для оцінки сформованості валеологічної (або здоров&rsquo;язбережуваної) компетентності запропоновано використовувати: 1) модифіковану таксономію Б. Блума з такими рівнями як &laquo;запам&rsquo;ятовування та відтворення&raquo;, &laquo;розуміння&raquo;, &laquo;застосування&raquo;, &laquo;аналіз та інтерпретація&raquo;, &laquo;творчість&raquo;; 2) квартильну точково-інтервальну шкалу з рівнями &laquo;мінімальний&raquo;, &laquo;низький&raquo;, &laquo;середній&raquo; та &laquo;високий&raquo;; 3) еталонну факторно-критеріальну кваліметричну модель з експертно встановленою кваліметричною вагою та механізмом обрахування результатів за методикою Г. Єльникової. Ці шкали співставлені з поточною стобальною шкалою оцінювання академічних успіхів ЄКТС та попередньою п&rsquo;ятибальної шкалою. Запропоновані рівні відповідності шкал при формуванні валеологічної компетентності: 1) для бакалаврів та магістрів з обмеженими можливостями, які навчаються разом зі здоровими магістрами в рамках сучасної парадигми інклюзивної освіти мінімальний рівень ‒ &laquo;застосування&raquo;, максимальний рівень ‒ &laquo;аналіз та інтерпретація&raquo;; 2) для магістрів, обдарованих бакалаврів, студентів, які вже мають медичну, біологічну або валеологічну освіту мінімальний рівень ‒ &laquo;аналіз та інтерпретація&raquo;, максимальний рівень ‒ &laquo;творчість&raquo;. Найкращим освітнім програмним середовищем для одночасного оцінки за всіма шкалами названа система дистанційного навчання </em><em>Moodle</em><em>. Розглянуті варіанти формування валеологічної компетентності у випадках навчання в межах 8 кредитів ЄКТС в освітній програмі бакалаврів, магістрів та послідовного вивчення валеологічних дисциплін в освітній програмах бакалаврів, а потім магістрів. Наведено дані про можливість повного формування валеологічної компетентності в межах 7 кредитів ЄКТС при послідовному вивченні валеологічної дисципліни на бакалавраті, а потім у магістратурі. Визначено, що у формуванні валеологічної компетентності можуть брати інші кафедри, на яких студентам викладають споріднені дисципліни &laquo;Основи екології&raquo;, &laquo;Охорону праці&raquo;, &laquo;Анатомію, фізіологію і гігієну&raquo;, що також скорочує необхідну кредитів ЄКТС для повного формування валеологічної компетентності. </em> <strong><em>Наукова новизна результатів дослідження</em></strong><strong><em>.</em></strong><em> Проблема оцінки академічних успіхів студентів при вивченні валеологічних дисциплін з урахуванням успішності формування валеологічної компетентності раніше не досліджувалась. Вперше запропоновано встановити мінімальний рівень формування валеологічної компетентності на рівні, що відповідає оцінці С за ЄКТС та очікуванням стейкхолдерів від підготовленості випускників Закладів вищої освіти України.</em> <strong><em>Висновки</em></strong><strong><em>.</em></strong> <em>В результаті дослідження на прикладі вивчення валеологічних дисциплін розроблена модель адаптації системи оцінювання успіхів навчання в ЄКТС до компетентнісний підходу навчання, яку запропоновано використовувати для інших компетентностей, загальних і спеціальних після відповідної перевірки у педагогічній практиці.</em> <strong><em>Ключові слова:</em></strong><em> заклади вищої освіти, валеологічна компетентність, екологічна компетентність, хмарні технології навчання, кваліметрична модель, індивідуальна освітня траєкторія.</em> &nbsp; Збірка: http://visn-ped.gnpu.edu.ua/index.php/uk/home1/74-visnyk-hlukhivskoho-natsionalnoho-pedahohichnoho-universytetu-imeni-oleksandra-dovzhenka-2022-vyp-3-50

Мета статті – розроблення теоретико-практичних питань технології слухо-мовленнєвого корекцій-но-розвивального впливу, що базується на національному освітньому контексті.Методи дослідження: аналіз літературних джерел, теоретичне моделювання, педагогічний експери-мент, кількісна та якісна обробка експериментальних даних.За результатами аналізу наукової літератури обґрунтовано зміст конструкту «слухо-мовленнєвінавички дітей з кохлеарними імплантами» та визначено, що слухо-мовленнєвий розвиток дітейз кохлеарними імплантами ґрунтується на поетапному формуванні слухових навичок ідентифіка-ції (виявлення), диференціації (розрізнення), ідентифікації (упізнавання) і перцепції (відтворення)акустичних сигналів, які утворюють ієрархію, де кожен наступний елемент «накладається» на рані-ше сформований. Формування слухових навичок забезпечує поступове збільшення ваги слуховогокомпонента в сприйманні, розумінні та продукуванні власного мовлення і є основою формуваннямовленнєвих, а саме лексичних, граматичних, фонетичних навичок; він також пов’язаний з розвиткомслухової уваги, слухо-мовленнєвої пам’яті, аналізу, синтезу, фонематичних процесів.Розроблено, репрезентовано у вигляді моделі та експериментально перевірено технологію слухо-мовленнєвого розвитку дітей з кохлеарними імплантами, складові якої (цільова, концептуальна іпрофесійно-компетентнісна) забезпечують комплексність корекційно-розвивального впливу з ура-хуванням основних чинників та стану слухо-мовленнєвого розвитку дітей з кохлеарними імпланта-ми. Суб’єктами реалізації технології визнано міждисциплінарну команду супроводу, до складу якоївходять лікарі, фахівці з технічного обслуговування, педагоги, батьки.Визначено напрями оптимізації умов слухо-мовленнєвого розвитку дітей з кохлеарними імпланта-ми: організація командної взаємодії на засадах міждисциплінарності; залучення батьків до корек-ційно-розвивальної діяльності на партнерських засадах; поєднання спонтанного і цілеспрямова-ного навчання в умовах сім’ї та закладу освіти; вузькопрофільна фахова підготовка і підвищеннякваліфікації педагогів щодо роботи з дітьми з кохлеарними імплантами.Ключові слова: слухо-мовленнєвий розвиток, слухо-мовленнєві навички, кохлеарна імплантація,діти з порушеннями слуху, корекційно-розвивальний вплив.

Мета – визначити вплив фізичного навантаження на функціональний стан абітурієнтів протягомсеместру. Матеріал і методи. У дослідженні були задіяні 116 майбутніх фахівців водного транспор-ту. КГ – 58 здобувачів вищої освіти факультету «Судноводії» I курсу (навчались за звичайною про-грамою фізичного виховання); ЕГ – 58 здобувачів вищої освіти I курсу ХДМА факультету «Судноваенергетика» – 6 годин (4 год факультатив) на тиждень за спеціально розробленою методикою (доякої були включені вправи атлетичної гімнастики, настільний теніс, спортивний бадмінтон, теоре-тичний матеріал про вплив фізичної активності). Використовувалися такі методи дослідження, як:аналіз літературних джерел, визначення функціонально-резервних можливостей серцево-судинноїсистеми (проба Руф’є), математичний аналіз. Результати. Здоров’я можна розглядати з позиції здат-ності організму адаптуватися до умов навколишнього середовища. Процес адаптації спрямованийна збереження гомеостазу (стійкості). Разом із тим адаптація в життєдіяльності фахівця водноготранспорту, на відміну від простого пристосування, розуміється як його активна взаємодія із профе-сійними чинниками та соціальним середовищем екіпажу з метою досягнення оптимальних рівніввзаємодії за принципом гомеостазу. У ході дослідження використано визначення функціонально-резервних можливостей серцево-судинної системи (проба Руф’є). Дані переконливо свідчать прозростання рівня фізичної працездатності в ЕГ: 10 % – добрий рівень (на початку експерименту – 0);67,6 % – задовільний рівень (60 %); поганий – 20 %, залишився без змін; 2,4 – незадовільний рівень(20 %). Незначне зростання показників рівня фізичної працездатності в КГ: добре – із 7,1 % зріс до8 %; задовільно – із 42,9 % до 43 %; погано – із 42,9 % до 43,8 %; незадовільно – із 7,1 % зменшивсядо 5,2 %. Власне, проба Руф’є дає можливість оцінити не тільки фізичну працездатність, стан тре-нованості організму та функціональний резерв серця, але й надає важливу інформацію про перебігпристосувальних процесів у разі адаптації до фізичного навантаження.Висновки. Під час проведення дослідження виявлено позитивний вплив рухової активності наздоров’я ЗВО. Рівень фізичної працездатності в ЕГ зріс: 10 % – добрий рівень (на початку експери-менту – 0); 67,6 % – задовільний рівень (60 %); поганий – 20 %, залишився без змін; 2,4 – незадо-вільний рівень (20 %). Незначне зростання показників рівня фізичної працездатності в КГ: добре –із 7,1 % зріс до 8 %; задовільно – із 42,9 % до 43 %; погано – із 42,9 % до 43,8 %; незадовільно – із7,1 % зменшився до 5,2 %. Таким чином, можна констатувати, що рухова активність має вирішальнезначення, формуючи життєву компетентність студентської молоді у контексті теорії життєдіяльнос-ті. Обмеження спеціально організованої рухової активності є одним із провідних чинників знижен-ня фізичної підготовленості студентської молоді та резервів її здоров’я.

Мета – визначити вплив фізичного навантаження на функціональний стан абітурієнтів протягомсеместру. Матеріал і методи. У дослідженні були задіяні 116 майбутніх фахівців водного транспор-ту. КГ – 58 здобувачів вищої освіти факультету «Судноводії» I курсу (навчались за звичайною про-грамою фізичного виховання); ЕГ – 58 здобувачів вищої освіти I курсу ХДМА факультету «Судноваенергетика» – 6 годин (4 год факультатив) на тиждень за спеціально розробленою методикою (доякої були включені вправи атлетичної гімнастики, настільний теніс, спортивний бадмінтон, теоре-тичний матеріал про вплив фізичної активності). Використовувалися такі методи дослідження, як:аналіз літературних джерел, визначення функціонально-резервних можливостей серцево-судинноїсистеми (проба Руф’є), математичний аналіз. Результати. Здоров’я можна розглядати з позиції здат-ності організму адаптуватися до умов навколишнього середовища. Процес адаптації спрямованийна збереження гомеостазу (стійкості). Разом із тим адаптація в життєдіяльності фахівця водноготранспорту, на відміну від простого пристосування, розуміється як його активна взаємодія із профе-сійними чинниками та соціальним середовищем екіпажу з метою досягнення оптимальних рівніввзаємодії за принципом гомеостазу. У ході дослідження використано визначення функціонально-резервних можливостей серцево-судинної системи (проба Руф’є). Дані переконливо свідчать прозростання рівня фізичної працездатності в ЕГ: 10 % – добрий рівень (на початку експерименту – 0);67,6 % – задовільний рівень (60 %); поганий – 20 %, залишився без змін; 2,4 – незадовільний рівень(20 %). Незначне зростання показників рівня фізичної працездатності в КГ: добре – із 7,1 % зріс до8 %; задовільно – із 42,9 % до 43 %; погано – із 42,9 % до 43,8 %; незадовільно – із 7,1 % зменшивсядо 5,2 %. Власне, проба Руф’є дає можливість оцінити не тільки фізичну працездатність, стан тре-нованості організму та функціональний резерв серця, але й надає важливу інформацію про перебігпристосувальних процесів у разі адаптації до фізичного навантаження.Висновки. Під час проведення дослідження виявлено позитивний вплив рухової активності наздоров’я ЗВО. Рівень фізичної працездатності в ЕГ зріс: 10 % – добрий рівень (на початку експери-менту – 0); 67,6 % – задовільний рівень (60 %); поганий – 20 %, залишився без змін; 2,4 – незадо-вільний рівень (20 %). Незначне зростання показників рівня фізичної працездатності в КГ: добре –із 7,1 % зріс до 8 %; задовільно – із 42,9 % до 43 %; погано – із 42,9 % до 43,8 %; незадовільно – із7,1 % зменшився до 5,2 %. Таким чином, можна констатувати, що рухова активність має вирішальнезначення, формуючи життєву компетентність студентської молоді у контексті теорії життєдіяльнос-ті. Обмеження спеціально організованої рухової активності є одним із провідних чинників знижен-ня фізичної підготовленості студентської молоді та резервів її здоров’я.

Мета – визначити вплив фізичного навантаження на функціональний стан абітурієнтів протягомсеместру. Матеріал і методи. У дослідженні були задіяні 116 майбутніх фахівців водного транспор-ту. КГ – 58 здобувачів вищої освіти факультету «Судноводії» I курсу (навчались за звичайною про-грамою фізичного виховання); ЕГ – 58 здобувачів вищої освіти I курсу ХДМА факультету «Судноваенергетика» – 6 годин (4 год факультатив) на тиждень за спеціально розробленою методикою (доякої були включені вправи атлетичної гімнастики, настільний теніс, спортивний бадмінтон, теоре-тичний матеріал про вплив фізичної активності). Використовувалися такі методи дослідження, як:аналіз літературних джерел, визначення функціонально-резервних можливостей серцево-судинноїсистеми (проба Руф’є), математичний аналіз. Результати. Здоров’я можна розглядати з позиції здат-ності організму адаптуватися до умов навколишнього середовища. Процес адаптації спрямованийна збереження гомеостазу (стійкості). Разом із тим адаптація в життєдіяльності фахівця водноготранспорту, на відміну від простого пристосування, розуміється як його активна взаємодія із профе-сійними чинниками та соціальним середовищем екіпажу з метою досягнення оптимальних рівніввзаємодії за принципом гомеостазу. У ході дослідження використано визначення функціонально-резервних можливостей серцево-судинної системи (проба Руф’є). Дані переконливо свідчать прозростання рівня фізичної працездатності в ЕГ: 10 % – добрий рівень (на початку експерименту – 0);67,6 % – задовільний рівень (60 %); поганий – 20 %, залишився без змін; 2,4 – незадовільний рівень(20 %). Незначне зростання показників рівня фізичної працездатності в КГ: добре – із 7,1 % зріс до8 %; задовільно – із 42,9 % до 43 %; погано – із 42,9 % до 43,8 %; незадовільно – із 7,1 % зменшивсядо 5,2 %. Власне, проба Руф’є дає можливість оцінити не тільки фізичну працездатність, стан тре-нованості організму та функціональний резерв серця, але й надає важливу інформацію про перебігпристосувальних процесів у разі адаптації до фізичного навантаження.Висновки. Під час проведення дослідження виявлено позитивний вплив рухової активності наздоров’я ЗВО. Рівень фізичної працездатності в ЕГ зріс: 10 % – добрий рівень (на початку експери-менту – 0); 67,6 % – задовільний рівень (60 %); поганий – 20 %, залишився без змін; 2,4 – незадо-вільний рівень (20 %). Незначне зростання показників рівня фізичної працездатності в КГ: добре –із 7,1 % зріс до 8 %; задовільно – із 42,9 % до 43 %; погано – із 42,9 % до 43,8 %; незадовільно – із7,1 % зменшився до 5,2 %. Таким чином, можна констатувати, що рухова активність має вирішальнезначення, формуючи життєву компетентність студентської молоді у контексті теорії життєдіяльнос-ті. Обмеження спеціально організованої рухової активності є одним із провідних чинників знижен-ня фізичної підготовленості студентської молоді та резервів її здоров’я.

Актуальність: наразі радіоелектроніка є наукомістким і пріоритетних сектором світової економіки із стабільним і постійно зростаючим попитом, значним експортним потенціалом, низькою матеріаломісткістю та високою питомою вартістю продукції, що стимулює розвиток не тільки інформаційно-комунікаційних технологій, але й таких галузей як машинобудування, приладобудування, медицина тощо. Ефективність професійної діяльності фахівця в галузі електроніки та телекомунікацій залежить від поєднання науково-дослідної, графічної та винахідницької діяльності в процесі їхньої професійної підготовки. Мета: дослідження та визначення ключових понять (дефініцій), що характеризують графічну компетентність, а також встановлення умов, необхідних для її ефективного формування у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців в галузі електроніки та телекомунікацій з використанням цифрових технологій. Методи: теоретичні (аналіз стандартів вищої освіти, наукових і методичних публікацій, що відображають проблеми дослідження, критичний аналіз наявних теоретичних та методичних шляхів вирішення започаткованої проблеми в Україні та за кордоном щодо формування графічної компетентності майбутніх фахівців у галузі електроніки та телекомунікацій засобами цифрових технологій); емпіричні (анкетування; спостереження за навчальним процесом; опитування роботодавців і експертів). Результати: проаналізовано та обґрунтовано теоретичні положення щодо формування графічної компетентності майбутніх фахівців з електроніки та телекомунікацій засобами цифрових технологій. На основі проведеного аналізу теорії та практики формування графічної компетентності майбутніх фахівців в процесі професійної підготовки було встановлено низку дефініцій, які характеризують результат процесу формування графічної компетентності та визначено умови для її формування. Висновки: в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі електроніки та телекомунікацій, з метою ефективного формування їх графічної компетентності має бути: реалізовано взаємозв’язок професійної й графічної діяльності, що є передумовою ефективного виконання професійних завдань; розвинена готовність до змін і здатність до коригування діяльності відповідно до змінних вимог суспільства; забезпечено формування загальної професійної культури фахівця в цілому. Relevance: currently, radio electronics is a science-intensive and priority sector of the world economy with stable and constantly growing demand, significant export potential, low material intensity and high specific cost of products, which stimulates the development of not only information and communication technologies, but also such industries as mechanical engineering, instrument engineering, medicine etc. The effectiveness of the professional activity of a specialist in the field of electronics and telecommunications depends on the combination of research, graphic and inventive activities in the process of their professional training. Purpose: research and definition of key concepts (definitions) characterizing graphic competence, as well as establishing the conditions necessary for its effective formation in the process of professional training of future specialists in the field of electronics and telecommunications using digital technologies. Methods: theoretical (analysis of higher education standards, scientific and methodical publications reflecting research problems, critical analysis of available theoretical and methodical ways of solving the problem started in Ukraine and abroad regarding the formation of graphic competence of future specialists in the field of electronics and telecommunications by means of digital technologies); empirical (questionnaires; observation of the educational process; surveys of employers and experts). Results: the theoretical provisions regarding the formation of graphic competence of future specialists in electronics and telecommunications by means of digital technologies were analyzed and substantiated. Based on the analysis of the theory and practice of the formation of graphic competence of future specialists in the process of professional training, a number of definitions were established that characterize the result of the process of formation of graphic competence and the conditions for its formation were determined. Conclusions: in the process of professional training of future specialists in the field of electronics and telecommunications, in order to effectively form their graphic competence, the following should be implemented: the relationship between professional and graphic activities, which is a prerequisite for the effective performance of professional tasks; developed readiness for changes and the ability to adjust activities in accordance with the changing requirements of society; the formation of the general professional culture of the specialist as a whole is ensured.

Кінець ХХ ст. в діяльності ЮНЕСКО, Світового Банку, освітніх департаментів Європейського Союзу та інших міжнародних організацій відзначений кількома важливими змінами:– безприкладним підвищенням уваги до вищої освіти та наукових досліджень як головної передумови стійкого соціального і економічного розвитку націй у ХХІ столітті (введення нових стандартів класифікації освіти в 1997 р., конференція 1998 р. в Парижі з вищої освіти та ін.);– акцентуванням проблеми вимірювання і забезпечення якості навчання і професійної підготовки, створення та поширення засобів об’єктивного оцінювання діяльності навчально-виховних закладів (здійснення проектів на кшталт PISA – масового тестування сотень тисяч учнів у десятках країн);– прискоренням розвитку фундаментальних наук і розширенням використання їх у системах освіти як незамінного засобу підготовки працівників ХХІ ст. і формування передумов для стійкого суспільно-економічного розвитку.Строго кажучи, останні два аспекти тісно поєднуються, оскільки високоякісна і сучасна освіта не може не включати вивчення точних наук і формування навичок використання новітніх інформаційних та інших “високих” технологій. Прикладом цього є рекомендації Всесвітньої конференції з точних наук, організованої під егідою ЮНЕСКО в Будапешті (26 червня – 1 липня 1999 р.) [1]. Для нас особливо важливим є та частина документів цієї конференції, де йдеться про безперспективність скорочення вивчення фундаментальних наук в системі обов’язкової освіти під фальшивим приводом їх “складності”, де пропонується змінювати й осучаснювати зміст природничо-математичної складової середньої та вищої освіти як фундаменту стійкого розвитку людства, збереження і поліпшення довкілля, забезпечення миру і стабільності.Однак, у деклараціях конференцій та інших працях експертів ЮНЕСКО мало мовиться про необхідність негайного подолання наслідків сучасного “інформаційного вибуху”, насамперед – браку в активного населення новітніх знань для ефективної й результативної діяльності. Пропонуємо називати це явище “ефект хоттабізації” на знак того, що все частіше і частіше кваліфіковані фахівці внаслідок незнання новітніх наукових досягнень повторюють дії дідугана Хоттабича, який намагався допомогти одному лінуватому підлітку скласти екзамен з фізичної географії на основі знань про довкілля, які існували за дві тисячі років до нашої ери на теренах Індії і Близького Сходу. Негативні наслідки ефекту хоттабізації загострюються тим, що нашими сучасниками є приблизно 90% всіх науковців, які жили на планеті, а продуктивність їхньої праці постійно зростає завдяки комп’ютерній техніці і створенню світових мереж для циркуляції наукової інформації та наукової співпраці (електронна пошта, Інтернет та ін.).Неусвідомлення загрози з боку ефекту хоттабізації вже привело в Україні до того, що у нас продовжують використовувати поняття “фундаментальні курси” в анахронічному аспекті як синонім тих усталених академічних знань, що датуються періодом становлення класичних наук. Наслідком цього, очевидно, стає зниження ефективності діяльності всієї системи освіти, а також певна втрата впливу наукової спільноти на громадську думку. Як відомо, цим негайно скористалися представники псевдонаук і невігласи, адепти релігійних й езотеричних вчень тощо.В Україні для вчителів шкіл і викладачів вищих навчальних закладів зникла можливість для ліквідації ефекту хоттабізації і безперешкодного отримання нових даних про результати наукових досліджень в десятках старих і молодих наук. Наукові матеріали чи повідомлення про відкриття займають маргінальне становище, зустрічаються в кількох газетах і науково-популярних журналах з мікроскопічним накладом. Не буде перебільшенням твердження, що сучасна Україна поступається більшості країн третього світу в увазі до поширення наукових знань, у виданні книг, журналів, газет, використанні спеціалізованих каналів телебачення тощо.Очевидно, що подібна деградація не віщує нам нічого хорошого у найближчому майбутньому й загрожує подальшим зниженням інтегральної виробничої компетентності населення України. Яскравий і виключно неприємний приклад стратегічно помилкових дій в освітній сфері – здійснення у нас на Кіровоградщині фінансованого зі США проекту “розвитку критичного мислення”, опис якого і перші “результати” можна знайти в статті [2]. Заокеанські “меценати” розвитку нашої школи безапеляційно оголосили всі тексти підручників “банальними й усім відомими знаннями”, а справжньою цінністю – те, що в ці книги не входить. Цим вони гранично активізували цікавість молоді до антинаукової інформації – переповідання старих релігійних текстів і псевдо-знань алхіміків, байок про легкість отримання “необмеженої енергії з вакууму” та здійснення всіх мрій людства на базі “торсійних полів”. Наслідок? Він дуже сумний – учні на заключних заняттях і залікових дискусіях затаврували всі фундаментальні науки, “довели шкідливість і помилковість” праць Ч. Дарвіна та безлічі інших геніальних вчених...Ми були б необ’єктивними, стверджуючи, що лише в Україні природничо-математичні науки страждають від активізації фанатизму і невігластва. Зауважимо, що і в зарубіжних країнах ситуація з оновленням комплексу навчальних дисциплін і врахуванням у них новітніх наукових відкриттів другої половини ХХ ст. залишається доволі строкатою. З міркувань лаконічності, вкажемо лише два приклади.На відміну від української практики 90-х років, що відзначається значним зниженням уваги до точних наук під гаслом кампанії з гуманізації та гуманітаризації діяльності системи освіти, політичне і адміністративне керівництво Франції інтенсифікувало рух у протилежному напрямі. Як свідчать останні матеріали про тенденції розвитку вищої школи Франції [7], країна обрала твердий курс на розширення охоплення молоді вищою освітою шляхом професіоналізації навчальних програм, широкого впровадження коротких професіоналізованих профілів підготовки кадрів, доповнення класичних спеціалізацій (філолога, історика тощо) додатковими – юриста середньої кваліфікації, соціолога, психолога та ін. Якщо у нас ключовим терміном є “інтелект”, то у сучасній Франції – “компетентність”. Зауважимо, що такою ж є освітня політика кількох інших розвинених країн – Фінляндії, Австрії, Нідерландів, – а також частини країн третього світу – Південної Кореї, Сінгапуру, Індії тощо.Інший приклад. Сучасна Росія, очевидно, успадкувала від СРСР не лише розташовану на своїй території мережу навчальних закладів, але й теоретично-методичний доробок науково-педагогічних дослідних установ, більшість яких концентрувалася в радянські часи у Москві. Нас особливо цікавлять досягнення в інтегруванні природничих наук, зокрема, створенні навчального курсу з інтегрованого “Природознавства”. Вже на початку 80-х років там розпочалися дослідження з диверсифікації старшої середньої школи і використання в навчальному процесі нових предметів і дисциплін.В Україні ці тенденції оновлення виявили себе у планах міністерства народної освіти ввести в майбутньому профільне навчання в старших класах середньої школи. Серед підготовчих кроків (очевидно, за дозволом Москви) воно у другій половині 80-х рр. проводило конкурс на створення програми інтегрованого предмету “Природознавство”, призначеного для заміни фізики, хімії і біології в гуманітарних профілях або потоках навчання. Протягом декількох років комісії відкинули багато невдалих варіантів. Організатори в 1990 р. запропонували автору взяти участь у конкурсі, що призвело до створення бажаної програми і закриття проблеми. Вперше нова програма з інтегрованого “Природознавства” була опублікована в №23 Інформаційного збірника міносвіти в 1991 р., а пізніше регулярно перевидавалася (напр., [3]).Ми переконані – головні ідеї цього нового предмету стають все більш актуальними. Про це свідчать і події в Росії, де експериментують з новою вузівською дисципліною “Концепції сучасного природознавства” і пропонують іншу – “Наукова картина світу” ([4] та ін.). Та вже побіжне ознайомлення з російськими варіантами інтегрованих природознавчих дисциплін засвідчує, що вони мають численні недоліки – еклектичність, відсутність певної інтегруючої ідеї, акцентування другорядної інформації та ін. Схоже, росіяни не змогли скористатися негативним досвідом країн Заходу, де у 80-х роках нова дисципліна “Наука (Science)” була найчастіше простим об’єднанням надмірно класичних фрагментів двох-трьох традиційних наук.Українська старша середня і вища школи мають врахувати вказані приклади і тенденції, створивши і використавши власний варіант дисципліни (чи групи споріднених дисциплін), де були б акумульовані й логічно поєднані в єдине ціле більшість головних відкриттів природничих наук останнього тридцятиріччя. Цей період виділений нами тому, що нові досягнення групи молодих наук дають змогу створити більш повне і сучасне уявлення про Всесвіт і довкілля, Землю і людство.Один з варіантів нових підходів ми пропонуємо у згаданому інтегрованому “Природознавстві”, яке може бути однаково корисним як у старшій середній школі, так і на базовому рівні вищої освіти.Основна особливість авторського “Природознавства” – акумуляція в ньому останніх відкриттів і досягнень цілої групи наук про природу і людину: астрофізики, ядерної і теоретичної фізики, нерівноважної термодинаміки, нелінійної хімії, геофізики і геохімії, етології, нейро- і молекулярної біології, генетики, теорії інформації, почасти, екології й ін.Розроблений варіант курсу складається з двох частин із подібними цілями, що послідовно висвітлюють сучасні уявлення про походження неживої (1-я частина курсу) і живої субстанції, їхній розвиток й постійне ускладнення, а також розглядають сучасний стан і шляхи подальшої еволюції косної і живої матерії у Сонячній системі. У центрі уваги – загальні й партикулярні закони, що детермінують цю еволюцію, а також “досягнення” людства в порушенні природної ходи подій та пошуки реального шляху ліквідації загроз його існуванню. Відсутність фінансування не дає змоги виділити півтора-два року на завершення цього досить складного проекту і створення серії підручників для навчальних закладів різного рівня (включаючи посібники для підготовки викладачів нової дисципліни). Поки-що є лише попередній текст першої частини “Природознавства” (приблизно 20 друкованих аркушів).Настільки детальна розповідь про нереалізований проект виправдана переконанням автора в тому, що в найближчому майбутньому в рамках переходу до 12-річної середньої освіти в Україні можуть активізуватися пошуки нових предметів і дисциплін для заключних рівнів первинної освіти (термін означає всю сукупність засобів і методів підготовки нових генерацій до активного життя). Наприклад, проблема адекватного викладу складних наукових аспектів сучасної екології як інтегративної науки найкраще вирішується саме в рамках ще більш інтегративного курсу “Природознавства”. Багато років автор використовував у різних комбінаціях інформацію з екології, природознавства і наукового людинознавства під час читання курсів “Вступ в екологію”, “Основи екології” і “Безпека життєдіяльності” в університетах та спеціалізованих середніх навчальних закладах Києва. Досвід показав, що учні і студенти негативно ставляться до викладу цих курсів на основі акцентування видів забруднень і правил цивільної оборони, віддаючи перевагу отриманню знань про закони живої і неживої природи та про особливості комплексних динамічних явищ довкілля.Наше заключне зауваження стосується ужитого терміну “наукове людинознавство” і, напевне, має особливе значення. Цієї науки ще немає, але існують і розширюються досить тривкі острівці наукових знань про сутність людини в рамках групи окремих молодих точних наук.Тисячоліттями сутність людини була об’єктом вивчення, аналізу і трактування гуманітарних наук і мистецтв. Накопичений ними океан знань відрізняється декількома особливостями, зокрема: а) колосальним обсягом; б) словесною або графічною формою; в) відсутністю надійного інструментарію для відділення істини від помилок і хибних гіпотез; г) непристосованістю до швидкої передачі молодим поколінням.Для автора друга половина ХХ ст. відзначена насамперед тим, що у своєму розвитку генетика, етологія, теорія інформації, нейро- і молекулярна біологія й інші точні науки “проникли” в сферу вивчення сутності людини. Багато чого з золотого фонду здогадок науковців-гуманітаріїв вони підтвердили у формі законів природи, виявивши одночасно хибність частини поширених ідей і постулатів (особливо в сфері психології й уявлень про мотиви поведінки людини, див. напр. [5,6]). Автор, зрозуміло, володіє лише частиною інформації зі сфери наукового людинознавства, але й вона чітко виявила свою виняткову ефективність у процесі виховання і викладання. Відзначимо, що окремі аналітики-прогнозисти серед педагогів-науковців (як Т. Левовицький у Польщі чи Б. Гершунський у Росії) пропонують розширити можливості педагогіки у ХХІ ст. шляхом залучення досягнень психології, соціології і кібернетики. Та значно більшого можна чекати від названих вище молодих наук, особливо етології, генетики і нейромолекулярної біології.Й досі педагоги або не підозрюють про існування, приміром, законів етології й нейрохімії людських емоцій, або, не вивчивши їх глибоко, відхиляють як небезпечну для їхньої науки єресь (“сьянтизм”). Звичайно, ці варіанти дій по-своєму логічні, але не мають перспективи з урахуванням необхідності переходу від адаптаційної до трансформаційної (існують також назви “гуманістична” і “критично-креативна”) парадигми освіти, формування в молоді потрібної в ХХI сторіччі неоцивілізаційної компетентності – фундаментальної передумови виживання людства і його стійкого прогресу.Свою частину рішення зазначених освітньо-виховних проблем може взяти на себе великий курс “Основи сучасного природознавства” як комплекс знань про походження, розвитку і сутності природи і людини, міру розумності і можливостей останнього.

Анотація. Стаття присвячена актуальним питанням, пов’язаних із застосуванням моделювання в оцінюванні проєктної діяльності учнів. Проаналізовано теоретичні здобутки з проблем моделювання як інструменту візуалізації процесу експертного оцінювання. Розкрито сутність експертного оцінювання проєктної діяльності як важливої̈ складової̈ сучасного освітнього процесу у закладі загальної середньої освіти. Запропоновано модель експертного оцінювання проєктної діяльності, яка складається з таких модулів: мотиваційно-цільового, теоретичного, суб’єктно-функціонального, організаційно-діяльнісного, діагностично-рефлексивного, результативного. Обґрунтовано структуру та зміст кожного модуля запропонованої моделі. Зокрема пояснено мету розробки цієї моделі-системи, звернено увагу на теоретичне та нормативно-правове забезпечення експертного оцінювання. Виділено суб’єктів експертного оцінювання, серед яких: керівник експертної групи, керівник закладу освіти, педагоги, інструктори, експерти. Окреслено їх функції відповідно до повноважень в експертному оцінюванні проектної діяльності учнів. Досліджено процедуру здійснення експертного оцінювання через функції, інструменти, методи, алгоритми та об’єкт (проєктну діяльність). Перевірка системи експертного оцінювання відображена у діагностично-рефлексивному модулі, яка проводиться через параметрично-критеріальне оцінювання, корекцію оцінок, самооцінювання та експертні висновки. В останньому результативному модулі розкрито головні та проміжні результати експертного оцінювання. До головних результатів функціонування системи експертного оцінювання проектної діяльності належать: сформований механізм експертного оцінювання, об’єктивна інформація про проєкти. зростаюча якість проєктів, сформована експертна компетентність педагогів. &#x0D; Перспективами подальших досліджень – є розроблення критеріїв оцінювання доцільності кожного компонента моделі системи, обґрунтування структури компетентності педагога-експерта та прогнозування розвитку механізмів експертного оцінювання у закладах загальної середньої освіти.&#x0D; &#x0D; Ключові слова: модель, моделювання, проєктна діяльність; експертне оцінювання, функції, алгоритми, методи експертного оцінювання.

У статті досліджено сутність та специфіку консалтингово-фасилітативної діяльності як інноваційного механізму забезпечення якості професійної освіти, яка ефективно інтегрує стратегічний менеджмент освітніх трансформацій із активізацією внутрішніх ресурсів всіх учасників навчально-виховного процесу. З’ясовано, що синергія консалтингу і фасилітації в контексті модернізації професійної освіти проявляється: в інтеграції експертно-аналітичного потенціалу консалтингу з психолого-педагогічними ресурсами фасилітації, що створює цілісну систему науково-методичного супроводу інституційних трансформацій; у формуванні адаптивного освітнього середовища, де консалтингові втручання визначають стратегічні напрями розвитку, а фасилітативні практики забезпечують гуманізацію процесу змін на основі активізації суб’єктної позиції всіх учасників; у розвитку інноваційної організаційної культури закладів професійної освіти, коли консалтинг привносить сучасні управлінські моделі та технології, а фасилітація сприяє їх органічній імплементації шляхом подолання психологічних бар’єрів і резистентності до інновацій; у створенні ефективних моделей взаємодії з стейкхолдерами та ринком праці, де консалтингова складова гарантує аналітичне обґрунтування такої співпраці, а фасилітативний компонент – продуктивну комунікацію та узгодження інтересів різних суб’єктів професійної освіти; у формуванні системи неперервного професійного розвитку педагогічних працівників, що поєднує цільове консультування з питань розвитку професійних компетентностей із фасилітацією процесів рефлексії та самовдосконалення. Визначено ключові умови ефективності консалтингово-фасилітативної діяльності в системі професійної освіти: експертна компетентність консультантів-фасилітаторів, системний підхід до діагностики та вирішення проблем навчально-виховного процесу, партнерська взаємодія з освітньою установою та стейкхолдерами, створення психологічно-комфортного освітнього середовища, гнучкість та адаптивність освітнього процесу, розвиток суб’єктності та професійної автономії учасників.

У статті автор розкрив сутність і значення компетентності педагогічного партнерства. З опорою на компетентнісний, діяльнісний, суб’єкт-суб’єктний, особистісноорієнтований підходи, принципів доцільної педагогічної підтримки, “рівний – рівному”, методології Gartner, охарактеризовано цільові, змістові і методичні аспекти формування компетентності педагогічного партнерства. Наголошено увагу на доцільності опори на піраміду Едгара Дейла у формуванні суб’єкт-суб’єктних взаємодій учасників – партнерів освітнього процесу.&#x0D; За принципом паритетності розкрито значення і способи співпраці та командної роботи із зацікавленими особами в якості освіти, фахівцями й експертами. Виразною умовою втілення компетентності педагогічного партнерства виділено когнітивний компонент педагогічної діяльності для забезпечення якості освіти. З позицій цінності для формування компетентності педагогічного партнерства творчо інтерпретовано рекомендації Й. Песталоцці А. Дістервега, Дж. Дьюї, С. Шацького, П. Блонського. Перспективою подальшої розробки проблеми формування компетентності педагогічного партнерства визначено ідеї модерації (К. Klebert, E. Schreder, W. Straub).

Обґрунтовано програму дослідження рольової компетентності як чин-ника ресоціалізації наркозалежних, виділено об’єктивні і суб’єктивні показникиресоціалізації, визначено етапи, методики та цільову групу дослідження. Тео-ретичні підходи до розуміння рольової компетентності класифіковано на фено-менологічний і структурний. Представлено модель емпіричного дослідження,що базується на гіпотетичній структурі рольової некомпетентності наркоза-лежного з відповідними сферами вияву та показниками. Так, до сфер вияву, якіокреслюють її зовнішню структуру, віднесено соціальні ролі наркозалежного(рольові відхилення від соціальних нормативних ролей, що сформувалисявнаслідок відчуження особистості від соціуму), його міжособові ролі (жертва,простак тощо), які створюють патологічні стереотипи соціальної взаємодії тавтягують у “нездорове” коло спілкування, а також особистісні життєві ролі, якіпризводять до самостигматизації (“Я – наркозалежний, ізгой”). До внутрішньоїструктури зараховано такі компоненти: когнітивний (обмеженість знань нарко-залежного про зміст ролей, про механізми рольової взаємодії, через які він неможе позбавитися від залежності та здійснити успішну ресоціалізацію); коно-тативний (володіння стереотипним репертуаром ролей, які не відповідаютьвіковим характеристикам наркозалежного і не сприяють становленню зрілої,автономної поведінки; некритичне сприйняття рольових очікувань вузькогокола спілкування; рольові конфлікти та емоційна напруженість) і мотиваційно-рефлексивний (неусвідомлене входження в роль, нездатність до ціннісноїрефлексії процесів рольової ідентифікації). Складено перелік інтегральних по-казників рольової некомпетентності наркозалежного: низька рольова варіатив-ність поведінки, рольова ригідність та глибока ідентифікація особистості ізсоціально-психологічною роллю наркозалежного. Висунуто гіпотезу, згідно зякою формування рольової компетентності за допомогою активних технологійвпливу на особистість наркозалежного сприятиме становленню його як суб’єктаролей, автономності його поведінки, а також усвідомленню ним власних змістіві цінностей життєдіяльності. Означено подальші перспективи дослідження, щополягають у верифікації емпіричної моделі в процесі формувального експери-менту з визначення впливу рольової компетентності колишнього наркозалеж-ного на успішність його ресоціалізації.

<em>У статті проілюстровано важливість розвитку інформаційно-цифрової компетентності у майбутніх і працюючих педагогічних працівників, яка дає можливість для ефективної професійної взаємодії з учнями та власного професійного розвитку; здійснено аналіз документів, статей та інших онлайн-ресурсів щодо формування інформаційно-цифрової компетентності педагогів; розглянуто методичні рекомендації щодо застосування рамок цифрових компетентностей; наведено дані з Концепції розвитку цифрових компетентностей, які є важливими для наукових студій за окресленою проблемою, а саме: її загальні положення та проблеми, які потребують розв&rsquo;язання, мета реалізації та її строки, шляхи та способи розв&rsquo;язування проблем, прогнози впливу на ключові інтереси зацікавлених сторін, очікувані результати, наведено метод перевірки цифрової грамотності за допомогою національного тестування, завдання якого систематизовані за сферами знань європейської рамки цифрових компетентностей DigComp 2.1., що була адаптована українськими експертами; обґрунтовано можливість використання онлайн-курсів, освітніх серіалів з метою формування і розвитку інформаційно-цифрової компетентності вчителів.</em>

Результати проведеного нами дослідження довели, що структурними складовими політичної культури майбутніх офіцерів є такі: політична спрямованість, політична грамотність, політична готовність та політична компетентність.Політична компетентність – це здатність особистості розуміти соціально-політичні процеси та здійснювати на них вплив, володіння комплексом ґрунтовних політичних знань, нагромадженого політичного досвіду, політичними технологіями, умінням їх застосовувати на практиці в політичному житті суспільства; компетенція в політичній сфері (наявність у людини внутрішньої мотивації, здібностей і відповідної кваліфікації для діяльності в політичній системі), авторитетна думка особистості в політичних відносинах; специфічна здатність, необхідна для ефективного виконання конкретної політичної дії в конкретній політичній ситуації.Питання політичної компетентності серед курсантів вищих військових навчальних закладів має посідати одне з головних місць у вихованні майбутніх офіцерів, важливо, щоб курсанти вміли не тільки виконувати бойові завдання, а й самостійно могли спрогнозувати будь-яку політичну подію/ситуацію, які відбуваються в Україні та світі.З урахуванням особливостей професійної діяльності майбутніх офіцерів та вимог до їх професійних якостей, які визначені в нормативно-правових документах і які регламентують їх діяльність, нами було визначено такі види політичної компетентності:а) функціонально-професійна політична компетентність, яка має на меті уміння застосовувати набуті політичні знання при виконанні професійних завдань;б) інтелектуальна політична компетентність, яка виражається в умінні орієнтуватися у вирії політичних подій, які мають місце в суспільстві, у здатності аналітично мислити, аналізувати та робити висновки, відстоювати свої політичні переконання;в) ситуативна політична компетентність представлена умінням швидко реагувати на різні політичні ситуації та діяти відповідно нормам професійної поведінки;г) соціальна політична компетентність, яка сприяє розвитку уміння встановлювати ділову комунікацію, підтримувати відносини, уміти переконувати, сприймати та інтерпретувати думки та погляди інших людей, висловлювати своє ставлення до них та їх поглядів.Особливе місце в створенні педагогічних умов формування політичної культури майбутніх офіцерів, а особливо її структурного компонента – політичної компетентності, ми відводимо «педагогічним ситуаціям».У формувальному експерименті застосовували такі типи педагогічних ситуацій взаємодії:− ситуації ціннісно-смислового вибору, спрямовані на усвідомлення курсантами і студентами особистісного сенсу вибраного ними напряму професійної освіти;− орієнтовні ситуації, спрямовані на забезпечення прийняття курсантами і студентами діалогічної форми взаємодії;− аналітичні ситуації, спрямовані на усвідомлення курсантами і студентами протиріч між вимогами до фахівця і реальними здібностями, наявними в них;− ситуації критичного аналізу інформації, здібності висунути і обґрунтувати свій підхід до вирішення конкретних професійних проблем, що забезпечують стимулювання;− ситуації оцінки, спрямовані на самопізнання, саморегуляцію курсантів і студентів через взаємодію в навчальній групі, на актуалізацію розвитку професійно-особистісних якостей;− ситуації самопрезентації, що забезпечують вироблення і прояв індивідуального стилю професійної діяльності;− ситуації експертизи через рольову взаємодію «експертів» із іншими учасниками ситуації, що розвивають уміння курсантів і студентів вставати на позицію іншого, розуміти його логіку;&#x0D; − ситуації самореалізації в груповій науково-експериментальній діяльності;− конструктивні ситуації, спрямовані на створення спільних проектів професійної діяльності;− корекційно-моделюючі ситуації, що сприяють осмисленню труднощів і протиріч в оволодінні особистісно необхідним комплексом професійних компетенцій.

Мета роботи – на прикладі викладання теми «Функціональні гастроінтестинальні розлади у дітей (відповідно до Римських критеріїв ІV)» розглянути можливість застосування новітніх технологій у медичній освіті для розвитку клінічного мислення та професійної компетентності майбутніх лікарів, спонукання їх до самостійної роботи, ініціативного пошуку, аналізу досліджень міжнародної групи експертів з позицій доказової медицини та самореалізації.Основна частина. Інтеграція України в міжнародне науково-освітнє співтовариство та реформування системи охорони здоров’я в Україні потребують впровадження в освітньо-інтегративний процес міжнародних медичних та освітніх стандартів, підвищення інтелектуального, науково-освітнього, професійно-орієнтованого рівня майбутніх лікарів, забезпечення їх сучасними інноваційними та інформативними медичними технологіями. Інноваційний навчально-виховний процес повинен базуватися на засадах доказової медицини та бути орієнтованим на самостійну діяльність щодо здобуття знань, із використанням інноваційних технологій викладання, інтерактивних методик, запровадженням у навчальний процес сучасних наукових розробок.Висновки. Реформування медичної освіти в Україні та її модернізація на засадах світових стандартів та відповідно до вимог і потреб системи охорони здоров’я країни (впровадження інноваційних технологій, проблемно-орієнтоване навчання, використання світового досвіду) формує професійну компетентність майбутнього лікаря.

У статті надається огляд сучасних відкритих освітніх ресурсів, матеріали яких можутьбути використані при навчанні іноземної мови в академічному дискурсі, найпопулярнішими середяких є платформа TED Talks. Оскільки сучасний високотехнологічний світ висуває високі вимогидо системи освіти, а навчання англійської мови відповідає цим вимогам, використання цієїплатформи допоможе підвищити комунікативну компетентність студентів у навчальних закладах.В рамках статті розглядаються перспективи використання відкритих освітніх ресурсів TED Talks,а також їхній освітній потенціал. Вибір на користь такого методу навчання та освітніх ресурсіввідіграє важливу роль, адже являється потужним інструментом, який можна ефективновикористовувати для підготовки майбутніх фахівців до спілкування в академічному тапрофесійному середовищі. Обґрунтовано значення та актуальність проекту TED Talks, аджеавтентичні матеріали дають можливість розвивати різноманітні лінгвістичні навички, такі як:аудіювання, вимова, граматика, письмо, збагачення словникового запасу. Наголошується, щовідеоролики відповідають сучасним вимогам до формування навичок, компетенцій та цінностей,таким як креативність, критичне мислення, комунікативна наочність, медіаграмотність, гнучкістьтощо. Охарактеризовано певний алгоритм, котрого необхідно дотримуватися студентам задляефективної роботи з лекціями TED Talks. Як правило він складається з трьох етапів:переддемонстраційний, демонстраційний і післядемонстраційний. Однією з численних переваг єте, що студенти можуть використовувати високоякісні відео як безкоштовний навчальний ресурснезалежно від їхнього місцезнаходження. Основні методи, використані в статті, поділяються натеоретичні (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, моделювання, класифікація) та емпіричний(аналіз документів, експертне опитування).