Academic literature on the topic 'Комунікативний імідж'

Purpose. At present when modern political leaders use the Internet service Twitter for strategic purposes, analysis of tarnishing the image of a political opponent as a communicative strategy becomes especially important. The aim of this article is to reveal cognitive (motivational and intentional), stylistic and rhetorical features of the communicative strategy of tarnishing the image of a political opponent in Donald Trump’s twitting.Methods. This research is based on the inferential, definitional, and stylistic-rhetorical analyses.Results. The study analyzes the concepts of image, communicative strategy, and rhetorical technique. It makes a case for the negative evaluation as the key characteristic of the communicative strategy of tarnishing the image of a political opponent. The analysis of the strategic organization of Trump’s Twitter-based Internet discourse has determined the strategy of tarnishing the image of a political opponent as a local one. This local strategy is subordinate to the global strategy of Trump’s twitting that aims to exert communicative influence in order to seize and retain political power. Within this local strategy, I further specify the sub-strategies of disqualification, discrediting, and discrimination, which are differentiated according to the type of the evaluation they rest on. The disqualification sub-strategy is based on the negative teleological evaluation of a political opponent, which highlights the incompatibility of his/her business, professional, and intellectual features with the image of the ideal politician. The discrediting sub-strategy is rooted in the negative ethical evaluation of a political opponent as being incompatible with the image of the ideal politician according to his/her moral/ethical features. The discrimination sub-strategy is based on the negative normative evaluation of a political opponent as belonging to a negatively assessed socio-political category, which indicates that he/she does not qualify for the ideal politician. These sub-strategies are implemented by the rhetorical techniques of influencing the addressee, which are differentiated according to the influence on different spheres of the human psyche they impact on: argumentation (the sphere of rational reasoning), declaration, and emotive contagion (emotions and feelings), and instruction (volition).Conclusions. The analysis of cognitive (motivational and intentional) characteristics of the communicative strategy of tarnishing the image of a political opponent allows to define it as a local one in the strategic organization of Trump’s twitting. This local strategy is realized through the sub-strategies of disqualification, discrediting, and discrimination, which are further implemented by rhetorical techniques of influencing the addressee. The analysis of the disqualification sub-strategy showed that Trump uses several rhetorical techniques simultaneously within one tweet, exerting communicative influence on different spheres of the addressee’s psyche.Key words: communicative influence, image of a politician, negative evaluation, rhetorical technique, strategic organization of discourse, Twitter. Мета. В умовах стратегічного використання інтернет-сервісу «Твітер» сучасними політичними лідерами вивчення руй-нування іміджу політичного опонента як комунікативної стратегії політичного твітінгу набуває особливого значення. Метою статті є встановлення когнітивних (мотиваційно-інтенціональних) та стилістично-риторичних характеристик комунікативної стратегії руйнування іміджу політичного опонента у твітінгу Дональда Трампа.Методи. В основу методики дослідження було покладено інференційний аналіз, який доповнюється дефініційним і сти-лістично-риторичним аналізами.Результати. У межах проведеного дослідження проаналізовано поняття іміджу, комунікативної стратегії, риторичної тех-ніки, обґрунтовано негативну оцінку як ключовий параметр стратегії руйнування іміджу політичного опонента. Аналіз стра-тегічної організації інтернет-дискурсу Д. Трампа на базі твітеру дозволив визначити стратегію руйнування іміджу політичного опонента як локальну стратегію, що підкорюється глобальній стратегії усього твітінгу Д. Трампа – спричиненню комуніка-тивного впливу з метою захоплення й утримання політичної влади. У межах локальної стратегії руйнування іміджу політич-ного опонента виокремлено субстратегії дискваліфікації, дискредитації й дискримінації. Критерієм їх розмежування виступає тип оцінки. В основі субстратегії дискваліфікації лежить негативна телеологічна оцінка політичного опонента, об’єктом якої є його ділові, професійні та інтелектуальні якості. Вони свідчать про невідповідність політичного опонента еталону політика за телеологічними чинниками. Субстратегія дискредитації ґрунтується на негативній етичній оцінці політичного опонента, об’єктом якої є його поведінка, яка свідчить про невідповідність еталону політика за морально-етичними чинникам. Основою субстратегії дискримінації є демонстрація негативної нормативної оцінки політичного опонента, об’єктом якої є його прина-лежність до негативно оцінюваної соціально-політичної категорії, що свідчить про його невідповідність еталону політика за нормативними чинниками. Інструментом реалізації цих субстратегій виступають риторичні техніки впливу на адресата, роз-межовані за критерієм впливу на різні сфери психіки: доведення (раціональне мислення), декларування й емотивне зараження (сфера емоцій і відчуттів), спонукання (волевиявлення).Висновки. Проведений аналіз когнітивних (мотиваційно-інтенціональних) характеристик комунікативної стратегії руйну-вання іміджу політичного опонента дозволяє визначити її як локальну стратегію у стратегічній організації твітінгу Д. Трампа. Ця локальна стратегія втілюється субстратегіями дискваліфікації, дискредитації й дискримінації, які реалізуються риторични-ми техніками впливу на адресата. Аналіз субстратегії дискваліфікації показав, що Д. Трамп використовує одночасно декілька риторичних технік у межах одного твіту, справляючи комунікативний вплив на різні сфери психіки адресата.Ключові слова: імідж політика, комунікативний вплив, негативна оцінка, риторична техніка, стратегічна організація дис-курсу, твітер.

Мета статті — визначити вплив комунікаційної культури на формування міжнародного іміджу країни. Методологія дослідження полягає у використанні методів аналізу і синтезу для вивчення «комунікаційної культури» та комунікативних технологій. Структурний метод дозволив визначити процеси комунікації та комунікативних функцій. Міждисциплінарний підхід застосовувався для виявлення інформаційних та комунікаційних технологій, спрямованих на формування міжнародного іміджу. Наукова новизна полягає у визначенні понять «комунікативна культура» та «віртуальна реальність» як особливого культурного простору з позицій формування іміджу країни на міжнародному рівні. Висновки. Доведено, що в умовах глобалізації відбувається розширення інформаційних систем та комунікаційних технологій, які характеризуються оперативністю, вільним доступом та впливом на суспільство. На міжнародному рівні типологія сучасних комунікацій охоплює медіадипломатію, публічну, електронну, іміджеву та культурну дипломатію, державний брендинг, інвестиційне іміджування, медіазв’язки, адвокасі, соціально-комунікаційні платформи, за допомогою яких створюється соціально-психологічний образ того чи іншого суб’єкта, який впливає на поведінку особистості в культурній та політичній сфері. Комунікаційна культура визначається панівними в суспільстві нормами та способами фіксації, збереження і поширення культурних змістів, а суспільна комунікаційна система є упредметненою комунікаційною культурою. Комунікативні технології розглядаються як суспільно-політичний феномен, що функціонує в різних формах, реалізується через інструменти та механізми задоволення національних (державних) корпоративних та суспільних інтересів. Отже, в інформаційному суспільстві комунікація займає домінуючі позиції, а віртуальна реальність сприймається як особливий культурний простір.

Протягом тривалої історії міжнародних відносин найважливішим фактором для сприйняття країни на міжнародній арені, ставлення до неї та встановлення/налагодження/розірвання відносин із нею був і залишається зовнішньополітичний імідж. Але на сьогодні зовнішньополітичний імідж держави стає ще більш важливим чинником, що визначає її політичну і економічну конкурентоспроможність на міжнародній арені, стає її сильною або слабкою стороною, яку впізнає світ і яку вкрай важко змінити, адже такий процес може зайняти багато часу та бути вкрай коштовним. Звертаючи увагу на той момент, що окрім самої країни її імідж за допомогою бурхливого розвитку ЗМК на початку ХХІ ст. можуть зіпсувати або змінити інші країни (прикладами чого можуть бути російські ЗМІ в Європі, які прагнули сформувати негативне сприйняття подій Революції в Україні 2014 року та спотворили сприйняття російської агресії на Сході, перетворивши їх у «громадянську війну» на своїх шпальтах), формування та підтримування іміджу є вкрай важливим елементом зовнішньої політики, який має підтримуватися та забезпечуватися централізовано самою країною. Тож технології формування зовнішньополітичного іміджу країни є тему актуальною. З огляду на це, автори поставили собі за мету виявити, проаналізувати та висвітлити аспекти формування зовнішнього і внутрішнього іміджу країни і методи його поліпшення. Протягом дослідження, автори прийшли до висновку що існує велика кількість факторів, що впливають на зовнішньополітичний імідж країн : природно-ресурсний потенціал, соціологічні фактори впливу та інституційні фактори (імідж представника держави, якість та стиль проведення зовнішньої та внутрішньої політики, політика урядів щодо вирішення глобальних проблем). Загального алгоритму, тобто схеми, яка б надала чіткі та стандартні вказівки кожній країні у побудові свого зовнішньополітичного іміджу – не існує, адже кожна країна має свої висхідні параметри: зовнішні і внутрішні чинники, які впливають на формування іміджу. Але стандартними можуть бути етапи розробки іміджевої політики держави (за Т. Грінбергом): оцінка ситуації (на яку аудиторію розраховано і який імідж та образи вже сформовані); позиціонування (пошук та демонстрації відмінної, індивідуальної переваги); вибір та розробка комунікативних стратегій просування характеристик іміджу.

У статті досліджено особливості реалізації комунікативних стратегій і тактик негативної ввічливості в сучасному британському й американському політичному дискурсі. Негативна ввічливість являє собою детально розроблений набір комунікативних стратегій, спрямованих на демонстрацію визнання незалежності співрозмовника. Негативну ввічливість вважають основою шанобливої поведінки. Увага до обраної теми зумовлена тим, що ввічливість є невід’ємним елементом мовлення політичних діячів, що сприяє формуванню соціального іміджу політика. Стратегії й тактики негативної ввічливості є ефективними інструментами для регулювання процесів комунікації. Вони сприяють уникненню конфліктів, розвитку та підтримці гармонійних відносин між комунікативними партнерами. Матеріалом дослідження слугували тексти промов екс-президента США Дональда Трампа й колишньої прем’єр-міністра Великої Британії Терези Мей. Проаналізовано особливості реалізації трьох найбільш уживаних у рамках політичного дискурсу комунікативних стратегій негативної ввічливості: стратегії ухилення, стратегії вибачення та стратегії апелювання до норми. Комунікативні стратегії негативної ввічливості спрямовані на 1) дистанціювання співрозмовників, 2)демонстрацію визнання адресантом незалежності й особистісної автономії адресата, 3) переконання адресата увідсутності наміру в адресанта порушити його особистісні кордони, 4) мінімізацію тиску на адресата з боку адресанта. Стратегія ухилення реалізується за допомогою тактики обмеження власною оцінкою, тактики перепитування й тактики пом’якшення категоричності висловлення. Стратегія вибачення актуалізується тактикою визнання завданої шкоди та тактикою визнання небажання зашкодити. Стратегію апелювання до норми реалізовує тактика демонстрації загальноприйнятих правил і вимог, що регулюють поведінку членів соціуму. Виявлено, що Тереза Мей надає перевагу офіційно-діловому стилю мовлення, у той час як Дональд Трамп більше тяжіє до неформального стилю мовлення, що зумовлено низкою культурних, соціальних і ситуативних чинників.

У статті охарактеризовано зв’язки з громадськістю (паблік рілейшнз) як систему взаємопов’язаних елементів, яка є складовою частиною стратегічного менеджменту в органі публічного управління. Проаналізовано особливості найбільш значущих елементів системи паблік рілейшнз та їхньої ролі у процесі організації діалогічних відносин органів публічного управління з громадськістю. Особливу увагу приділено аналізу понять «громадськість», «громадська думка», «інструменти зв’язків з громадськістю та ЗМІ». На прикладі органів правосуддя розглянуто застосування окремих прямих інструментів зв’язків з громадськістю (програм охоплення). Визначено, що однією із фундаментальних засад управління зв’язками з громадськістю є участь органу публічного управління у житті громади, яку можна забезпечити з допомогою програм охоплення, структурованих відповідно до певних категорій громадян та їхніх потреб. Автор визначає властивість програм охоплення для формування відносин органу публічного управління з громадськістю у векторі партнерства. У статті охарактеризовано прямі зв’язки з громадськістю як нову інтерактивну модель комунікації, що має актуалізувати комунікативний аспект та максимально наблизити органи влади до суспільства. Наголошено, що реалізація прямих ініціатив забезпечує формування позитивного іміджу органів державної влади, сприяє просвітницькій діяльності й вихованню правової культури, позитивно впливає на правильне сприйняття громадянами функцій органів публічного управління. У статті визначено важливість складання «профілю» (характеристики) цінностей кожної із груп цільової аудиторії, який включає у себе комплекс ознак – опорних пунктів у процесі стратегічного планування комунікативної діяльності установи. Автор обґрунтовує, що першим кроком до актуалізації програм охоплення має стати закріплення їх у комунікативних стратегіях та планах комунікативних заходів органів публічного управління. При цьому слід ураховувати постійний розвиток і зміну медіапростору та зважати на те, що традиційні методи комунікації мають слабкий вплив на молоде покоління.

Статтю присвячено висвітленню соціолінгвальних і лінгвопрагматичних характеристик мовлення чинного прем’єр-міністра Об’єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії Бориса Джонсона за допомогою аналізу тих комунікативних стратегій і тактик, які політик використовує для висловлення свого ставлення до сучасних соціальних тенденцій (толерантність і різноманіття), до представників різних соціогруп, що виділяються за расою, етнічною або гендерною належністю, релігійними віруваннями, професійною або соціальною стратифікацією, способом життя тощо, а також до народних традицій і цінностей британського суспільства. Головною комунікативною інтенцією Б. Джонсона є створення й підтримання свого позитивного іміджу, для чого він за допомогою комунікативних прийомів і мовних засобів здійснює ідеологічний, інформаційний та емоційний вплив на британський соціум, дотримуючись національних традицій і водночас ураховуючи нові суспільно-політичні тенденції. Виявлено, що основними комунікативними тактиками, які відображають соціолінгвальні параметри мовної особистості британського політика, є висловлення подяки, засудження, контрастування, консолідація народу, репрезентація новинної цінності, експлікація соціально- політичної позиції, інтимізація спілкування, інтегрування. Ці тактики актуалізуються за допомогою різних мовних засобів, таких як лексичні одиниці з амеліоративною конотацією, лексико-граматичні експресеми, стилістичні прийоми (тавтологія, алюзія, паралелізм, синонімічний повтор), слова та фрази, які належать до розмовного стилю. Установлено, що соціум, у свою чергу, впливає на вибір тем для виступів і комунікативних тактик, тобто на мовлення політика загалом. Соціолінгвальними параметрами мовної особистості політика є соціальні чинники формування його мовної особистості, наприклад, освіта та професійна діяльність, його ставлення до представників інших рас, етнічних груп і статей, різних релігій, професійних прошарків і стилів життя, а також його звертання до народних традицій і цінностей, тобто комплексна взаємодія мовної особистості із соціумом. Лінгвопрагматичний аспект допомагає систематизувати й узагальнити ті засоби, які об’єктивують зазначені соціолінгвальні характеристики в мовленні чинного прем’єр-міністра Великої Британії.

Прикметною ознакою нашого часу є те, що сучасна сфера рекламної комунікації являється ключовим каналом, який поєднує виробника та споживача, відтак саме реклама відіграє важливу роль у створенні та підтримці іміджу певної компанії чи бренду. Сьогодні всесвітньо відомі корпорації демонструють неабияке зацікавлення проблемами довкілля, намагаються привнести у свою корпоративну культуру ознаки екологічної освіченості, а також залучають креативних бренд менеджерів, які, у свою чергу, створюють такі переконливі рекламні кампанії товарів та послуг, що націлені на споживачів, якіпереймаються питаннями захисту та збереження навколишнього середовища. Відтак, статтю присвячено розгляду комунікативних стратегій і тактик, які використовуються як механізм переконання в англомовному рекламному дискурсі. Лінгвістичний аналіз явища мовленнєвого впливу з метою досягнення персуазивного ефекту здійснюється на матеріалі рекламних повідомлень екологічних товарів. Основними методами дослідження обрано контент аналіз, лексико-семантичний та інтерпретативний аналіз. У результаті проведеного лінгвістичного експерименту виділено та проаналізовано наступні комунікативні стратегії, які володіють значним персуазивним потенціалом у рекламному дискурсі: стратегія привернення уваги до товару чи послуги, які рекламуються; стратегія створення позитивного іміджу; стратегія оцінки та стратегія інтимізації. Окрім того, вивчено певні лінгвістичні тактики та прийоми, задіяні у процесі реалізації вищезазначених комунікативних стратегій.

У статті розглянуто сутність тенденцій становлення виборчих технологій на теренах України, виділені основні етапи розвитку виборчих технологій, проаналізовано застосування виборчих технологій під час електоральних кампаній в Україні. Охарактеризовано основні різновиди та моделі виборчих технологій, обгрунтовано застосування іміджевих політичних технологій. Іміджеві технології є надскладним феноменом, який створюється на основі поєднання діяльнісних, психологічних, інформаційних та емоційно-комунікативних чинників. Це поєднання раціональних та ірраціональних чинників впливу на масову свідомість, які передбачають поєднання політичних, психологічних і соціологічних наукових досліджень.
 Політичний імідж - це сукупність уявлень, сприйняття і переконань, які має індивід або група індивідів про різні політичні явища або товари. Поняття іміджу здебільшого відноситься до конкретної людини, але може розповсюджуватися на групу осіб, організацію, товар. За допомогою іміджу створюється яскравий образ у масовій свідомості, який запам'ятовується та схиляє симпатії електорату до політика чи партії. У політиці вдало сформований імідж кандидата - це запорука перемоги на виборах, бо в умовах нинішньої політичної культури увага потенційного виборця концентрується саме на особистості, яка представляє певну політичну силу, тому вдало підібраний образ кандидату гарантує високі рейтинги.
 У статті окреслено шкалу питань актуальності виборчих технологій під час електоральних кампаній, показані якісні зміни виборчих технологій, застосування інновацій у період електоральної боротьби за часів незалежності держави. Висвітлено питання використання «чорних» і «білих» PR-технологій, окреслено морально-етичний вибір політиків для досягнення власної мети. Досліджено вплив громадянського суспільства та рівень політичної культури на розвиток виборчих технологій. Проаналізована «помаранчева революція» в Україні, яка стала переломним моментом у веденні політичної боротьби між конкуруючими партіями.

У статті розкриваються основні види та типи українсько-латвійських комунікативних зв’язків, які сформувалися між Україною та Латвією впродовж довготривалого періоду (1991-2020 рр.). Зважаючи на слабку дослідженість зазначеної наукової теми у вітчизняній історичній науці, автор статті подає основний понятійно-категоріальний апарат, зокрема намагається сформувати власне розуміння таких понять як: інформатизація, комунікація та комунікативні зв’язки в сучасних умовах глобалізованого світу. Значна увага також приділена типологізації рівнів комунікативних зв’язків, які сформувалися між Латвією та Україною. 
 Розкриваючи українсько-латвійські комунікативні зв’язки, робиться акцент на особливому місці та ролі спільної історичної пам’яті в розвитку комунікативних зв’язків між обома народами. Саме ця пам'ять не лише укріплює міждержавну та міжнародну комунікацію, а й допомагає обом народам позбутися залишків радянського тоталітарного минулого. Поряд з історичною пам’яттю в статті досліджуються три основні рівні міждержавної комунікації Латвії та України. Зокрема, першим є офіційний загальнодержавний дипломатичний рівень, представники якого фактично формують зовнішню політику держав; рівень громадський та рівень комунікації у сфері масмедіа. 
 В статті також наголошується на визначальному впливі російської збройної агресії щодо України та формування позитивного іміджу української держави в очах широкого загалу латвійської громадськості. У цей момент прослідковується значна активізація комунікації між народами обох держав на громадському рівні. Крім того, в статті наводиться приклад цілого ряду форм та методів, які сприяють укріпленню дружніх зв’язків між українським та латвійським народами. Також вказується і на цілий ряд проблем, існуючих в комунікаціях між обома державами, до вирішення яких подаються власні авторські пропозиції.

Діяльність сучасних промислових підприємств все більше залежить від побудови ефективних комунікацій із споживачами продукції або послуг, партнерами, громадськістю та іншими стейкхолдерами. При цьому, значною стає роль мультиканального маркетингу, коли підприємство одночасно присутнє на всіх онлайн та оффлайн майданчиках, тим самим охоплюючи максимально велику частку цільової аудиторії, та зменшуючи імовірність втрати зв’язку із нею внаслідок відмови одного з каналів комунікації

Масалова Т. О. Формування комунікативної компетентності посадових осіб місцевого самоврядування : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування" / наук. керівник О. О. Широбокова. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 92 с.<br>UA : Мета дослідження: здійснити аналіз іміджу організації як одного з інструментів формування комунікативної компетентності посадових осіб з його подальшим вдосконаленням. Об’єкт дослідження: комунікативна компетентність посадових осіб органів місцевого самоврядування. Предмет дослідження: вплив іміджу органу місцевого самоврядування на формування комунікативної компетентності посадових осіб. Методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, структурнофункціональний, аналіз статистичних даних. Гіпотеза: Серед факторів, що впливають формування комунікативної компетентності працівника, організаційний імідж є потужним соціальноуправлінським інструментом, використовуваним індивідом для прийняття моделі соціальної поведінки. Висновки: 1. Посадові особи органів місцевого самоврядування мають постійно вдосконалювати компетентності, які забезпечать високу результативність їх діяльності. 2. Комунікативна культура складає важливий компонент комунікативної компетентності, адже відображає статус професіонала. 3. Одним із методів розвитку комунікативної компетентності може стати тренінг, спрямований на вдосконалення комунікативних здібностей та моделювання комунікативної поведінки.<br>EN : Research purpose is to analyze the organization image as one of the formation tools of the officials’ communicative competence with its further improvement. Research object is the communicative competence of local government officials. Research subject is the influence of local government body’s image on formation of the officials’ communicative competence. Research methods are analysis, synthesis, induction, deduction, structural and functional, statistical data analysis. Research hypothesis is that organizational image, among other factors influencing formation of the employee’s communicative competence, is a powerful social and management tool used by an individual in order to adopt a model of social behaviour. Conclusions: 1. Local government officials must constantly improve their competencies, which will ensure high efficiency of their activity. 2. Communicative culture is an important component of communicative competence, because it reflects the status of a professional. 3. One of the methods of developing communicative competence can be training aimed at improving communication skills and modeling communicative behaviour.

Нікітенко Е. К. Удосконалення напрямів роботи туристичної галузі в умовах глобалізації : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 073 "Менеджмент" / наук. керівник В. Г. Воронкова. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 141 с.<br>UA : В магістерській роботі сформовано концепцію удосконалення напрямів робои туристичної галузі в умовах глобалізації. Значна увага приділяється напрямам удосконалення комунікативних технологій у розвитку туристичного бізнесу в умовах інформаційного суспільства і глобалізації. Розглянуто теоретико-методологічні засади аналізу удосконалення напрямів роботи туристичної галузі в умовах інформаційного суспільства і глобалізації. Вивчено організаційно - управлінську структуру ТОВ "Приз-тур", проаналізовано діагностику проблем комунікативних технологій у розвитку туристичного бізнесу та сформовано SWOT-аналіз туристичного бізнесу у ТОВ "Приз-тур" як конкурентної переваги в умовах інформаційного суспільства та глобалізації, які потребують удосконалення комунікативних технологій. Досліджено напрями удосконалення напрямів роботи туристичного бізнесу в умовах інформаційного суспільства і глобалізаціїу ТОВ "Приз-тур".<br>EN : In the master's thesis the concept of improvement of directions of work of tourist industry in the conditions of globalization is formed. Much attention is paid to the directions of improving communication technologies in the development of tourism business in the conditions of information society and globalization. The first section is theoretical and methodological in nature, it discusses the theoretical and methodological principles of the analysis of improving the directions of tourism industry in the conditions of information society and globalization. The second section is devoted to the analytical and research dimensions of “Prize-Tour” LLC. The organizational and management structure of “Prize-Tour” LLC has been studied, diagnostics of communication technologies problems in tourism business development has been analyzed and SWOT analysis of tourism business at“PrizeTour” LLC has been formed as a competitive advantage in the conditions of information society and globalization, which require improvement of communication technologies. In the third section of the master's work the directions of improvement of directions of work of tourist business in the conditions of information society and globalization in LLC "Prize-Tour" are investigated.