To see the other types of publications on this topic, follow the link: Конкурентний розвиток.
Journal articles on the topic 'Конкурентний розвиток'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Конкурентний розвиток.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Кузьмак, Олег. "МАРКЕТИНГОВА КОМУНІКАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУНКУРЕНТНИХ ПОЗИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ІРРАЦІОНАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧІВ". Економічний форум 1, № 4 (2022): 74–82. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-4-9.
Full textAbstract:
У статті узагальнюються питання щодо ключових завдань сучасних власників бізнесу, зокрема, забезпечення конкурентних позицій на ринку та сталого розвитку підприємств в умовах невизначеності розвитку економічних відносин, спричинених пандемією, а також частої ірраціональної поведінки споживачів. Основною мстою дослідження є розробка теоретичних аспектів та практичних рекомендацій щодо врахування ірраціональної поведінки споживачів, значення та специфіки застосування сучасних маркетингових технологій, їх впливу на комерційну діяльність підприємств та зміцнення конкурентних позицій на внутрішньому та світовому ринках. Систематизація літературних джерел свідчить про дискусійність та певні розбіжності у розумінні та трактуванні сутності маркетингових технологій, систематизації факторів, що впливають на їх впровадження в діяльність підприємств, поведінку бізнесу в умовах ірраціонального споживчого вибору та формування конкурентної стратегії управління підприємством із застосуванням маркетингових технологій. Актуальність вирішення поставленої проблеми полягає у тому, що ефективне використання маркетингових технологій, які б враховували різноманітні чинники зовнішнього середовища та специфіку факторів ірраціональної поведінки споживачів, має стати одним із інструментів забезпечення передумов конкурентних переваг суб’єкта господарювання, зміцнення іміджу шляхом удосконалення управління відносинами з підприємством та взаємодія з існуючими та потенційними клієнтами, залучення та утримання споживачів, розвиток діалогу та відносин з клієнтами. У статті доведено важливість застосування сучасних маркетингових технологій у діяльності підприємств в контексті ірраціональної поведінки споживачів в умовах глобальної конкуренції. Досліджено зміст, специфіку, особливості формування маркетингових технологій. Обгрунтовано мсту та напрями застосування маркетингових технологій та їх вплив на конкурентоспроможність і сталий розвиток вітчизняних підприємств. Дослідження зводиться до висновків, що використання сучасних маркетингових технологій дозволяє підприємствам удосконалити управління маркетинговою діяльністю, збільшити конкурентні переваги, забезпечити сталий розвиток і більш високий конкурентний статус на ринку, підвищити свій імідж. Побудова рекламної кампанії повинна враховувати емоційну вигоду для споживача і не повинна повністю базуватися, виключно, на принципах раціональності, оскільки 100% раціонального споживача не існує, його поведінка містить багато упереджень і протиріч, які призводять до неузгодженості в різних емоціях, контекстах і часових рамках.
2
А. А., МЕЛІХОВ. "ЧИННИКИ КОНКУРЕНТНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ТУРБУЛЕНТНОГО ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 88, № 3 (2021): 55–61. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.88-3-05.
Full textAbstract:
У статті аналізуються чинники розвитку підприємства в умовах ринкової конкуренції. Дано визначення поняття «конкурентний розвиток підприємства». Отримала подальший розвиток класифікація чинників конкурентного розвитку, що враховує турбулентність сучасного ринку та дуагенну взаємодію чинників зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Дана оцінка впливу турбулентних і дуагенних чинників на формування цілей конкурентного розвитку підприємства.
3
Dong, Zhiwei, та V. V. Zianko. "ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ОСВІТНІХ КЛАСТЕРІВ ЯК ВАЖЛИВА КОНКУРЕНТНА ПЕРЕВАГА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 90 (2020): 49. http://dx.doi.org/10.31713/ve220206.
Full textAbstract:
У статті на основі праць науковців досліджено проблеми у сфері освіти в Україні. Визначено, що з метою забезпечення сталого розвитку економіки та її конкурентоспроможності необхідно здійснювати зміни вимог до рівня та якості освіти шляхом формування процесів освітніх кластерів в країні. Розроблено основні концептуальні положення освітнього кластеру, складовими елементами яких є: створення єдиного інтеграційного освітнього простору; освітня модель, системна багаторівнева інтеграція; вертикальна та горизонтальна структура взаємодії з роботодавцем. Проведено характеристику функцій органів управління освітнього кластеру та виокремлено етапи формування організаційно-економічного механізму освітнього кластеру. Проведено оцінку ефективності освітнього кластеру за такими аспектами : конкурентний, бізнесовий, регіональний, ресурсний, коопераційний. Доведено, що формування і розвиток освітніх кластерів є суттєвою конкурентною перевагою національної економіки України, яка здатна впливати на формування державної політики в освітній галузі.
4
ГАВЛОВСЬКА, Наталія, Богдан ДЗИГОВСЬКИЙ та Павло ГЛАДУН. "КОНКУРЕНТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ОСНОВНА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Development Service Industry Management, № 4 (28 листопада 2024): 303–8. https://doi.org/10.31891/dsim-2024-8(46).
Full textAbstract:
У статті досліджено концепцію потенціалу підприємства та його конкурентного потенціалу як ключових елементів стратегічного управління. Розглянуто еволюцію поняття «потенціал» від класичних ресурсних теорій XVIII–XIX століть до сучасних багатовимірних підходів, які охоплюють інтеграцію матеріальних, людських, фінансових, інноваційних і інтелектуальних ресурсів. Особливу увагу приділено визначенню конкурентного потенціалу, що розглядається як сукупність внутрішніх і зовнішніх ресурсів та можливостей, здатних забезпечувати підприємству довгострокову конкурентну перевагу. Науковий аналіз охоплює основні підходи до визначення понять «потенціал» і «конкурентний потенціал», включаючи ресурсно-компетентнісний, системний, діалектичний і стратегічний. У статті запропоновано власне трактування цих термінів, наголошуючи на їхній багатовимірності та динамічності. Під потенціалом слід розуміти сукупність ресурсів, можливостей, здібностей і компетенцій підприємства, які можуть бути мобілізовані, та ефективність їх використання з метою досягнення стратегічних та операційних цілей. Під конкурентним потенціалом – сукупність внутрішніх та зовнішніх ресурсів, можливостей, компетенцій і здібностей підприємства, які воно може використовувати для досягнення конкурентних переваг на ринкуУ статті також висвітлено фактори, які впливають на управління конкурентним потенціалом, зокрема економічні зміни, політична нестабільність, технологічні інновації та зміна попиту. Окрему увагу приділено аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на конкурентоспроможність підприємств у динамічному ринковому середовищі. Стаття акцентує на необхідності адаптації та інноваційного розвитку для забезпечення довгострокової конкурентної переваги.
5
Уманців, Ю. М., та Д. О. Золіна. "КОНКУРЕНТНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ЗА УМОВ ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 2(56) (22 березня 2021): 52–61. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2020.2(56).52-61.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз проблем конкурентної політики в умовах новітніх глобальних викликів. Визначено, що складність процесу розвитку конкуренції обумовлює необхідність формування конкурентної політики держави. Конкурентна політика є одним із найскладніших видів економічної політики. Встановлено, що конкурентна політика держави сприяє економічній конкуренції, стимулюючи незалежних економічних суб’єктів вступати у конкурентні відносини. Визначено, що важливе значення має конкурентне регулювання, спрямоване на формування ефективної конкурентної поведінки учасників ринкового процесу в Україні. Зроблено висновки про те, що реалізація дієвої конкурентної політики держави дає змогу сприяти збалансованому функціонуванню товарних ринків, підтримувати позитивні тенденції зміни кон’юнктури та масштабів ділової активності.
6
Каличева, Н. Є., Г. Є. Островерх та М. В. Орехов. "ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ СПРИЧИНЕНОЇ ВОЄННИМ ЧАСОМ". Вісник економіки транспорту і промисловості, № 78-79 (5 жовтня 2022): 77–86. http://dx.doi.org/10.18664/btie.78-79.282786.
Full textAbstract:
Конкурентна перевага є мінливою, її важко отримати і ще важче підтримувати та зміцнювати за допомогою споживачів, які через свою індивідуальну поляризацію вибору підтверджують визнання результатів діяльності та присуджують конкурентні переваги, обумовлюючи таким чином конкурентний рейтинг компаній, присутніх на ринку. Аналіз показав, що підприємства не приділяютьдостатньої уваги оцінці своїх конкурентних переваг. В статті запропоновано основні типи компромісів для створення конкурентних стратегій для українських підприємств. Крім того, на підставі проведеного дослідження, вище керівництво зможе обирати оптимальну стратегію поведінки в конкурентному середовищі. Ці пропозиції стануть корисними для топ-менеджерів і дирекції фірм для формування конкурентних переваг, що є одним із вирішальних чинників успішного розвитку підприємства у сучасних умовах.
7
КОТОВ, Олексій. "МОДЕЛЮВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ В УПРАВЛІННІ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ". Development Service Industry Management, № 4 (28 грудня 2023): 253–60. https://doi.org/10.31891/dsim-2023-4(39).
Full textAbstract:
Зростання конкуренції між підприємствами ресторанного бізнесу вимагає пошуку нових шляхів підтримки стійкості ринкової позиції. З огляду на це у статті досліджено взаємозв'язок між інноваційним потенціалом, якістю сервісу, операційною ефективністю та конкурентними перевагами підприємств ресторанного бізнесу. Метою статті постав розвиток теоретико-практичних засад організації управління конкурентним розвитком підприємств ресторанного бізнесу на основі ідентифікації ключових напрямів спрямування керівних впливів. В рамках реалізації мети та на основі методології моделювання структурними рівняннями (PLS-SEM) розроблено та емпірично перевірено модель формування конкурентних переваг. В теоретичну основу даної моделі покладено настанови ресурсної теорії конкурентних переваг, концепції інноваційного розвитку сфери послуг, теорії сервісного менеджменту та концепції операційної досконалості. Відповідно базовою гіпотезою дослідження становить реалізація конкурентного розвитку підприємств ресторанного бізнесу через постійне провадження інновацій. Управління конкурентними перевагами за такого підходу запропоновано організовувати через відповідну розробку та комерціалізацію інновацій. Структурні рівняння задали додатків гіпотези щодо узгодженості окремих елементів теоретичного базису. У якості середовища моделювання використано програмний продукт ADANCO. Дослідження базується на даних опитування внутрішніх стейкхолдерів, експертів галузі та клієнтів ресторанних закладів з використанням розроблених критеріїв та шкали Лікерта. На основі розрахунку значень шляхових коефіцієнтів виявлено ключову роль інноваційного потенціалу як прямого та опосередкованого драйвера конкурентних переваг підприємств ресторанного бізнесу. Результати дослідження дозволяють визначити пріоритетні напрями інвестування для посилення конкурентних позицій підприємств ресторанного бізнесу, оптимізувати розподіл ресурсів між різними аспектами їх діяльності та розробити збалансовану стратегію інноваційного розвитку закладу, який відбудеться без втрати стійкості конкурентних позицій.
8
Павловський, Сергій, Ольга Могилевська, Наталія Мельник та Ростислав Ситик. "ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ У ВЕКТОРІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ІНДУСТРІЇ 4.0". РОЗВИТОК МІСТА, № 2 (06) (30 квітня 2025): 107–13. https://doi.org/10.32782/city-development.2025.2-14.
Full textAbstract:
У статті розглянуто конкурентний потенціал фармацевтичного сектору України у векторі інноваційного розвитку в умовах Індустрії 4.0. Авторами доведено, що конкуренція є основою ринкової економіки, сприяючи дієвості механізму саморегулювання. Підприємства намагаються здобути конкурентні переваги, що визначає їх позиції на ринку. В умовах глобалізації та технологічного прогресу конкурентоспроможність стає ключовим фактором для успіху підприємства, особливо в таких галузях, як фармацевтика. Визначено, що сучасні вимоги до конкурентоспроможності зростають, оскільки інновації, швидкість виходу на ринок та цифровізація стають важливими аспектами конкурентної боротьби. Фармацевтична галузь стикається з новими викликами, зокрема необхідністю адаптації до Індустрії 4.0, що включає інтелектуальні технології, автоматизацію та цифровізацію бізнес-процесів. Відтак, впровадження таких технологій, як штучний інтелект, великі дані, Інтернет речей та адитивні технології, дає можливість значно підвищити ефективність виробництва, якість продукції та швидкість виведення нових препаратів на ринок. Однак, автори стверджують, що ці інновації потребують значних інвестицій, адаптації кадрового потенціалу та забезпечення безпеки даних. Індустрія 4.0 має потужний вплив на конкурентоспроможність фармацевтичних підприємств, оскільки технології, як адитивне виробництво та кіберфізіологічні системи, здатні значно покращити процеси виробництва та управління ланцюгами постачання. Водночас вони створюють нові виклики, зокрема пов'язані з необхідністю підготовки персоналу до нових технологій та можливими соціальними наслідками автоматизації. При цьому, авторами доведено, що для успішної адаптації до нових умов важливим є комплексний підхід, що включає не тільки технологічні, а й економічні, соціальні та етичні аспекти, що дозволяють фармацевтичним підприємствам забезпечити сталий розвиток і зміцнити свої позиції на внутрішньому та міжнародному ринках.
9
Кощій Оксана. "КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ЗАПОРУКА ЇЇ ВИСОКОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ". Економічний форум 1, № 1 (2023): 71–78. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-1-10.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання забезпечення конкурентоспроможності та ефективності функціонування організацій на ринку. Доведено, що передумовою забезпечення високої конкурентоспроможності організації є наявність в неї конкурентних переваг. Обґрунтовано, що для забезпечення конкурентних переваг організації потрібно приділяти значну увагу управління ними, в тому числі їх формуванню, розвитку, успішному використанню.
 Наведено різні види конкурентних переваг організації. Обґрунтовано, що для забезпечення високої конкурентоспроможності організації на ринку їй потрібно володіти багаточисельними конкурентними перевагами високого рангу. Для збереження конкурентних переваг у довгостроковій перспективі організації слід постійно удосконалювати існуючі конкурентні переваги та створювати нові. Джерела формування конкурентних переваг організації можуть бути зовнішні та внутрішні.
 Доведено, що нині особливу роль у формуванні конкурентних переваг організації відіграє її здатність створювати розвинену систему комунікацій, використовувати переваги міжнародного поділу праці, враховувати геополітичні чинники та спроможність розробляти і використовувати інновації. Для формування та розвитку конкурентних переваг організації можуть використовуватись наступні підходи: підхід, зорієнтований на споживачів; підхід, зорієнтований на конкурентів; ресурсний підхід. Обґрунтовано, що для формування та розвитку конкурентних переваг організації слід використовувати креативний підхід.
 У статті наведено сучасні особливості управління конкурентними перевагами організацій: постійна та системна робота у сфері формування та розвитку конкурентних переваг; постійний пошук нових джерел конкурентних переваг; одночасне використання конкурентних переваг низького рангу та високого рангу; вища доступність технологічних конкурентних переваг для організацій з країн, що розвиваються; формування та розвиток конкурентних переваг вимагає значних фінансових витрат та потребує наявності унікальних людських ресурсів.
 Обґрунтовано, що формування та розвиток конкурентних переваг організації слід здійснювати відповідно до наступних вимог: основуватись на можливостях організації бути оригінальною порівняно конкурентами; забезпечувати унікальність торгової марки порівняно з конкурентами у довгостроковій перспективі; задовольняти специфічні потреби споживачів тощо.
10
Руденко-Сударєва, Лариса, Євген Панченко, Юлія Шевченко та Артем Варакін. "ЕКОНОМЕТРИЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ГРУПИ ФАКТОРІВ НА СКОРИГОВАНІ ЧИСТІ ЗАОЩАДЖЕННЯ БЕЛЬГІЇ У РУСЛІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ". Grail of Science, № 43 (15 вересня 2024): 74–81. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.06.09.2024.008.
Full textAbstract:
Глобальні трансформаційні процеси, зростання асиметрії інформаційного простору, непередбачувана динамічність середовища, цифровізація, фінансиалізація, мережевізація економічних відносин, поширення інноваційних технологій вплинули на формування міжнародної конкурентоспроможності країн. Турбулентність спричинила появу нового типу мислення щодо ведення господарської діяльності та прийняття макроекономічних рішень у площині забезпечення чистих заощаджень національного масштабу. Сучасні економічні процеси зумовлюють формування своєрідного «поля тяжіння і взаємодії», в яке включається сучасний економічний розвиток. Ступінь реальної участі в ньому чи загроза аутсайдерства визначається результативними характеристиками національних економічних систем, зокрема рівнем заощаджень у їх скоригованому представленні. Звідси випливає значущість проблематики, пов’язаної з тим, що саме на базі критеріїв конкурентоспроможності у ХХІ столітті має бути сформовано нову конфігурацію світового порядку. Це вимагає нових адекватних розробок за такими векторами як методологія дослідження конкурентоспроможності національних економік спираючись на виявлення факторів впливу на конкурентний стан економічної системи; експлікація методичних підходів щодо оцінювання ролі ключових глобальних факторів у новій максимально жорстко конкурентній конфігурації світового порядку.
11
Зубехіна, Тетяна. "Аналіз та оцінка конкурентного потенціалу розвитку суб’єктів культурного туризму". Acta Academiae Beregsasiensis. Economics, № 9 (25 червня 2025): 40–49. https://doi.org/10.58423/2786-6742/2025-9-40-49.
Full textAbstract:
Конкурентний потенціал розвитку туризму – це комплекс ресурсів, можливостей та переваг, які забезпечують туристичним дестинаціям, підприємствам і організаціям здатність ефективно функціонувати на ринку туристичних послуг. Він визначає можливість залучення та утримання туристів, одночасно забезпечуючи економічну, соціальну та екологічну стійкість. Культурний туризм є одним із ключових сегментів галузі, що сприяє розвитку регіональної економіки, збереженню культурної спадщини та формуванню позитивного іміджу країни. Для сталого розвитку суб’єктів культурного туризму важливо оцінити їхній конкурентний потенціал та визначити основні чинники конкурентоспроможності. Аналіз останніх досліджень показує, що науковці акцентують увагу на різних методичних підходах до оцінки конкурентного потенціалу суб’єктів культурного туризму. Вони пропонують комплексні стратегії, що включають оцінку ринкових факторів, аналіз економічних показників, рівень цифровізації та соціально-економічних чинників. Особлива увага приділяється впровадженню новітніх технологій, маркетингових стратегій та вдосконаленню управлінських процесів у сфері туризму. Сучасний стан розвитку суб’єктів культурного туризму в Україні характеризується як значними можливостями, так і певними викликами. Незважаючи на багату культурну спадщину, недостатня інфраструктурна забезпеченість, обмежені фінансові ресурси та низький рівень цифровізації залишаються ключовими проблемами. Проте за останні п’ять років спостерігається динаміка змін у розвитку культурного туризму, що була суттєво впливана пандемією COVID-19 та військовими діями, але водночас демонструє поступове відновлення внутрішнього туризму. Оцінка конкурентного потенціалу суб’єктів культурного туризму дозволяє розробити ефективні стратегії розвитку, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності галузі. Основні напрями підвищення конкурентного потенціалу включають розвиток унікальних туристичних продуктів, впровадження інноваційних технологій, покращення рівня сервісу та підготовки кадрів, підтримку малого та середнього бізнесу у сфері туризму, а також розширення міжнародного співробітництва. Впровадження цих заходів сприятиме стабільному розвитку культурного туризму, підвищенню його ролі у національній економіці та зміцненню позицій на міжнародному ринку.
12
Морохова В.О., Бойко О.В. та Лорві І.Ф. "МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВ". Економічний форум 1, № 3 (2021): 87–93. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-12.
Full textAbstract:
В статті розглянуто питання використання маркетингових технологій з метою формування конкурентних переваг. Систематизовано дослідження зарубіжних і вітчизняних науковців стосовно джерел конкурентних переваг. Узагальнено вимоги, яким мають відповідати конкурентні переваги та наведено систематизований перелік характеристик, через які виявляється сутність конкурентних переваг. Конкурентні переваги мають вигідно відрізняти підприємство від конкурентів, задовольняти потреби споживачів, забезпечувати підприємству довгострокову конкурентну позицію на ринку, бути гнучкими та адаптованими до змін сучасного бізнес-середовища.
 Доведено, що засобом досягнення конкурентоспроможної позиції підприємства на ринку є розробка конкурентної стратегії, що базується на системі цінностей споживачів. Впровадження принципу клієнтоорієнтованості та створення споживчої цінності визначено головними складовими забезпечення стійких конкурентних переваг.
 За сучасних умов нестабільного ринкового середовища аргументовано доцільність розробки адаптивних маркетингових стратегій, що дають змогу підприємствам реагувати на зміни ринкового середовища, мінімізувати ризики та втримати конкурентні позиції. Наголошено на необхідності забезпечення системного підходу до формування стратегій окремих елементів комплексу маркетингу. Виділено напрями адаптивного маркетингового управління.
 Узагальнено сучасні маркетингові технології, які можуть застосовувати підприємства з метою розширення цільової аудиторії, збільшення обсягів продаж та зміцнення своїх позицій на ринку. Їх особливостями є орієнтація на стратегічні цілі розвитку, інтегрованість із загальною системою управління підприємством, комплексність, безперервність та динамізм реалізації. Результатом ефективного використання цих технологій є успішна діяльність підприємств на ринку, досягнення маркетингових та управлінських цілей.
13
Томашевський, Ю. М., та О. З. Томашівський. "МАРКЕТИНГОВІ СТРАТЕГІЇ У ФОРМУВАННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУБ’ЄКТІВ БІЗНЕСУ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 79 (25 листопада 2024): 49–54. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1205-2024-79-06.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальним питанням визначення сутності та особливостей формування конкурентних стратегій на підприємствах. Встановлено, що одним із ключових напрямків стратегічного планування є конкурентна стратегія підприємства, яка генерує конкурентні переваги та передбачає перспективу ефективного функціонування та розвитку. Досліджено критерії формування конкурентних переваг підприємства. В Україні поступово створюються нові умови для діяльності підприємств, за яких особливого значення набувають стратегічний підхід, концепція стратегічного управління та розробка стратегії розвитку. Однак більшість підприємств мають низький рівень розвитку цих складників, особливо в сфері маркетингових стратегій. Незважаючи на це, реалізація маркетингових стратегій є ефективним способом забезпечення належного рівня конкурентоспроможності та успішного функціонування підприємства в сучасних умовах бізнесу. Питання розробки маркетингових стратегій підвищення конкурентоспроможності підприємства є актуальними і відіграють важливу роль у виробничих процесах, формуванні збутової політики, організації збутової діяльності та розвитку системи маркетингового менеджменту. У статті доведено, що врахування та дотримання принципів розробки стратегії дає змогу створити ефективний засіб досягнення цілей підприємства, забезпечуючи високу конкурентоспроможність і гнучкість. Обґрунтовано особливості формування конкурентної стратегії підприємства, визначено концептуальні положення цього процесу. У статті також обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до вибору конкурентних стратегій підприємств та представлено маркетинговий напрям їх удосконалення. Подано схему поетапного формування маркетингової стратегії підприємства на основі структурно-логічної схеми та оцінки конкурентних позицій підприємства.
14
ГАВРИШ, Олег Анатолійович, та Ірина Олексіївна КАРПЕНКО. "ІННОВАЦІЇ ЯК ІМПЕРАТИВ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ НА ГЛОБАЛЬНИХ РИНКАХ". Economic Synergy, № 1 (31 березня 2023): 136–50. http://dx.doi.org/10.53920/es-2023-1-11.
Full textAbstract:
Метою статті виступає визначення інновацій як імперативу конкурентоспроможності транснаціональних корпорацій на глобальних ринках. У статті визначено особливості конкуренції на глобальному ринку в ХХІ ст. Встановлено що стратегіями розвитку ТНК виступають стимулювання, створення та використання інновацій за рахунок інтелектуальної діяльності людини, спрямованої на якісне підвищення ефективності виробничих систем та створення й виведення на ринок продукції з новими, кращими споживчими властивостями, і, як наслідок, отримання конкурентних переваг. Сучасна глобальна економіка – це інформаційно-мережева економіка, у якій народжуються нові види бізнесу, змінюються структура галузей та відбувається загальна трансформація змісту конкуренції, удосконалюються її правила, виникають нові конкурентні переваги, надаючи компаніям нові можливості щодо завоювання ринку. За таких умов економічна категорія «конкурентоспроможність», залишаючи за собою основну властивість – здатність суб’єкта конкурентних відносин до забезпечення конкурентних переваг, крок за кроком набуває глобального характеру – перетворюється на глобальну конкурентоспроможність і стає все більш спрямована на інноваційний розвиток з використанням випереджальних інновацій, що суттєво впливає на інтереси суб’єктів ринкових відносин (партнерів, конкурентів, споживачів тощо). Виділено риси, властиві глобальній конкурентоспроможності, які чітко обумовлюють конкурентні переваги країн-лідерів та передових ТНК. Розглянуто інноваційну складову глобальної конкурентоспроможності ТНК. З метою забезпечення глобальної інноваційної конкурентоспроможності і збереження лідерських позицій ТНК не зволікаючи здійснюють розробку, виробництво і просування випереджальних інновацій - інноваційних продуктів, технологій, сервісів, компетенцій, методів конкурентної боротьби, що користуються підвищеним попитом на світових ринках. Визначено характеристики високотехнологічних ТНК. Проаналізовано рейтинг найбільш інноваційних ТНК та динаміку обсягів інвестицій у науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи та чистих продажів компаній-інвесторів з ЄС, США, Китаю, Японії, світу в цілому. У XXI ст. ключова роль у глобальних процесах економічного розвитку належить інноваціям, синхронізованим з досягненнями науково-технічного прогресу, які забезпечують беззаперечний успіх в конкурентній боротьбі як країн, так і окремих ТНК, що постачають на глобальні ринки значну частку високотехнологічної продукції.
15
Молдаван, Л. "Конкурентний розвиток малого і середнього підприємництва у сільському господарстві: проблеми і шляхи вирішення". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 148 (2013): 8–11.
Find full text
16
Babachenko, Larysa, Khrystyna Kovshun та Yuliia Portna. "ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 3 (19) (2019): 45–52. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-3(19)-45-52.
Full textAbstract:
У статті через синтез таких понять, як «конкурентоспроможність», «конкурентна перевага» та «конкурентні стратегії» визначено сутність та необхідність управління конкурентоспроможністю підприємства в сучасних умовах. Проаналізовано ефективність управління конкурентоспроможністю підприємства як певного аспекту менеджменту підприємства. Встановлено, що система управління конкурентоспроможністю спрямована на формування, розвиток і реалізацію конкурентних переваг, забезпечення життєздатності підприємства як суб’єкта економічної конкуренції, оскільки конкурентоспроможність є найважливішою порівняльною характеристикою результатів діяльності підприємства в гострій боротьбі за споживача. Зростаюча актуальність необхідності управління конкурентоспроможністю підприємств в Україні зумовлюється складністю процесів ринкових економічних відносин і тими зрушеннями, що відбуваються під час інтеграції у світогосподарські процеси. Саме тому постає необхідність реалізації процесів пошуку, формування і розвитку конкурентних переваг для підвищення конкурентоспроможності, що, у свою чергу, зумовлює створення системи управління ними.
17
Воловельська, І. В., та Я. Старченко. "СУЧАСНІ КОНКУРЕНТНІ СТРАТЕГІЇ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ". Вісник економіки транспорту і промисловості, № 81-82 (30 червня 2023): 134–38. http://dx.doi.org/10.18664/btie.81-82.287270.
Full textAbstract:
В умовах глобалізації відбувається посилення конкурентної боротьби, оскільки багато підприємств пропонують ринку аналогічну продукцію за аналогічними цінами. Таким чином, лише від рівня ведення конкурентної боротьби залежить для цих підприємств ступінь їхнього виживання на ринку. Конкурентна стратегія – це генеральний план підприємства щодо досягнення цілей, пов'язаних із розширенням або збереженням поточної ринкової позиції. Для досягнення переваг в агресивній конкурентній боротьбі підприємство має знати своїх конкурентів настільки добре, щоб зуміти уникати їх атак і в той же час атакувати самим. Підприємству необхідно досліджувати як свої сильні і слабкі сторони, а й позицію конкурента. Це потрібно для того, щоб згодом просувати свої сильні сторони із проведенням одночасного маркетингового удару по слабких сторонах супротивника. Підприємство має бути лідером у кожній сфері своєї діяльності. Можна сфокусувати свої зусилля у кількох сферах, досягти у них відмінних результатів, і навіть лідирувати, залишаючись в інших сферах послідовником чи претендентом. У статті розглянуто класифікацію сучасних конкурентних стратегій для подальшої побудови генеральної стратегії підприємства на основі та з урахуванням особливостей та специфіки розвитку підприємств у нестабільному зовнішньому середовищу. Використовуючи наведену систематизацію конкурентних стратегій, значно швидше та простіше можливо значно простіше обрати стратегію для обраного підприємства.
18
Коценко, Маріна. "Еволюція розвитку конкурентних переваг органічної продукції". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3 (89) (24 вересня 2021): 24–30. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2021.3.4.
Full textAbstract:
Виробництво продуктів харчування у сучасному світі супроводжується негативним впливом на навколишнє середовище. Питання забруднення повітря, ґрунтів та річок усе більше турбує міжнародне співтовариство, яке протягом останніх років перебуває у пошуку альтернативних методів господарювання, які б змогли не лише забезпечувати якісними продуктами харчування населення планети, а й позитивно впливати на природу. Одним із запропонованих методів господарювання є органічне виробництво, за якого існує заборона використання будь-яких синтетичних та хімічних домішок. Продукція, що виготовлена методом органічного землеробства, є корисною для здоров’я населення та сприяє відновленню річок, ґрунтів, збереженню генофонду, а органічне виробництво є перспективним напрямом аграрної галузі економіки України. Важливим етапом становлення органічного сільського господарства є створення системи забезпечення та управління конкурентоспроможністю вітчизняної органічної продукції. Установлено, що важливим етапом забезпечення конкурентоспроможності органічної продукції є формування конкурентних переваг. У зв’язку із цим виникає потреба дослідження та розроблення нових шляхів їх формування. Статтю присвячено теоретичним аспектам еволюції конкурентних переваг, метою якої є встановлення основних етапів розвитку економічної думки щодо сутності терміна «конкурентні переваги», морфології поняття та особливостей конкурентних переваг органічної продукції. Розглянуто підходи до визначення понять конкуренції та конкурентоспроможності. Охарактеризовано структурний, функціональний, ресурсний та системний підходи до трактування сутності конкуренції. Установлено, що такі поняття в економічній теорії, як «конкуренція», «конкурентоспроможність» та «конкурентні переваги» нерозривно пов’язані та прямо залежать одне від одного. Здійснено аналіз розвитку економічної думки та охарактеризовано підходи до визначення конкурентної переваги та конкурентної переваги продукції. Конкурентні переваги органічної продукції – це такі оригінальні властивості продукції виробника, які краще від конкурентів забезпечують потреби споживача. За стрімкого розвитку конкурентних відносин на ринку органічної продукції та впливу зовнішньоекономічних чинників на сільськогосподарських виробників формування конкурентних переваг є обов’язковим атрибутом вітчизняних сільськогосподарських виробників.
19
Степаненко, Тетяна. "ЕКОНОМІЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА". Молодий вчений, № 9 (109) (30 вересня 2022): 178–81. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-9-109-37.
Full textAbstract:
Проаналізовано сутність економічної стабільності підприємства через критерії внутрішнього потенціалу та здатності протистояти зовнішнім чинникам, як рівноважний стан функціонування підприємства, через критерії ресурсного підходу. Економічною стабільністю визначено контрольований та стійкий до зовнішнього впливу стан економічної системи, здатний забезпечувати прибутковий та конкурентний розвиток підприємства. Запропоновано підхід до оцінювання економічної стабільності за наступними етапами: визначення стратегічної мети функціонування підприємства, формування системи критеріїв оцінювання економічної стабільності, діагностика підприємства відповідно до визначених критеріїв та стратегічної мети, діагностика зовнішнього середовища та оцінювання впливу на внутрішній потенціал підприємства, визначення рівня розриву між критеріями економічної стабільності та поточним станом підприємства, розробка комплексної програми дій з досягнення критеріїв економічної стабільності. Програма дій з досягнення економічної стабільності має включати наступний інструментарій: управлінські інструменти, економічні інструменти, кадрові, інноваційні та техніко-технологічні, маркетингові інструменти. Важливе значення має сценарне моделювання стану підприємства, що дозволяє спрогнозувати майбутні тенденції в розвитку підприємства. Мають розроблятись декілька сценаріїв: оптимістичний, реалістичний та песимістичний.
20
Karpunina, M., S. Karpunin, and A. Sarychev. "Competitive Development of Trade Enterprises in Conditions of System Integration." Economic Herald of the Donbas, no. 3 (77) (2024): 83–88. https://doi.org/10.12958/1817-3772-2024-3(77)-83-88.
Full textAbstract:
Modern approaches to defining the concepts of "competitiveness" and "competitiveness management" were studied, influencing factors and methods of forming the process of competitiveness management were considered, and an algorithm for the growth of the company's competitive advantages on the market in crisis conditions was built on their basis. The evolution of marketing and sales channels under the influence of the development of information and communication technologies is considered. The peculiarities of traditional marketing, Internet marketing, digital and post-digital marketing and their role in the organization of sales at retail enterprises are analyzed. Recommendations have been developed for an integrated approach to the organization of sales, based on the implementation of an omnichannel strategy, which involves the use of all possible sales and communication channels on a single platform that should ensure a high level of their interconnection. The interaction of international integration unions in the conditions of global competition is considered. It was revealed that the modern architecture of the world economy reflects the coexistence of various types of systemic interaction of international integration associations in conditions of global competition, which determine the basis of efforts to transform them into principles of global management.
21
Вараксіна, Олена, Тетяна Сазонова та Олександр Жигилій. "РОЛЬ ЕТИКИ В КОНКУРЕНТНІЙ БОРОТЬБІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РЕПУТАЦІЮ ТА СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ". Сталий розвиток економіки, № 2 (53) (2 квітня 2025): 44–49. https://doi.org/10.32782/2308-1988/2025-53-6.
Full textAbstract:
У статті досліджується роль етичних аспектів конкуренції в сучасному бізнес-середовищі, оскільки вони формують не лише конкурентну поведінку компаній, а й впливають на розвиток ринкових відносин. Доведено, що встановлення та дотримання етичних норм у конкурентній боротьбі сприяє формуванню справедливих умов, запобігає зловживанням і шахрайству. Компанії, які дотримуються етичних принципів, отримують конкурентні переваги завдяки зростанню довіри споживачів, покращенню іміджу та стабільності партнерських відносин. Визначено, що чесна конкуренція стимулює інновації, підвищує якість продукції та мінімізує юридичні й фінансові ризики. Етичні принципи в конкуренції є не лише засобом дотримання правових норм, а й важливим чинником довгострокової конкурентоспроможності компаній. В умовах глобалізації дотримання етичних стандартів є необхідною передумовою для стійкого розвитку бізнесу та його адаптації до динамічних змін ринку.
22
Lypovska, Kateryna O. "Інтелектуальний потенціал міських громад як чинник підвищення їх конкурентоспроможності". Public administration aspects 5, № 12 (2018): 59–66. http://dx.doi.org/10.15421/15201751.
Full textAbstract:
Автор розглядає інтелектуальний потенціал міських громад – знань та компетентностей людей, які проживають у місті, їх інтелектуальної власності та організаційних можливостей і доводить, що інтелектуальний потенціал громади відіграє ключову роль в сучасному розвитку міста та його конкурентних переваг.На думку автора, інтелектуальний потенціал створює нові конкурентні переваги малим і середнім містам, які отримують можливість стати рівноправними центрами економічної діяльності. Автор доводить, що важливою конкурентною перевагою міста мають стати кваліфіковані професійно підготовлені кадри місцевого самоврядування, що володіють сучасними знаннями й сучасними технологіями управління. З огляду на дві складові інтелектуального потенціалу міста, людську й організаційну, автор виділяє основні напрями діяльності органів місцевого самоврядування, адміністрації міста в сфері підтримки і розвитку його інтелектуального потенціалу: формування та підтримка людського потенціалу міста за допомогою підвищення знань і компетентності громади, підготовки необхідних фахівців; збереження наявного рівня й розвиток сучасних видів інформаційного та організаційного забезпечення всіх споживачів міста. У межах цих напрямів для малого і середнього міста найбільш актуальними стають: керована міграція кваліфікованих кадрів, пріоритетний розвиток освіти й професійного навчання, розвиток інформаційних технологій, захист інтелектуальної власності, створення професійного кадрового потенціалу органів місцевого самоврядування.
23
ГАВЛОВСЬКА, Наталія, Лілія ТАРАСЕНКО, Руслан ЧУМАК та Анатолій ВЕНГЕР. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГУВАННЯ У РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Development Service Industry Management, № 2 (30 травня 2024): 26–30. http://dx.doi.org/10.31891/dsim-2024-6(4).
Full textAbstract:
Нові виклики для підприємств обумовлюють необхідність зміни підходів до формування їх стратегії. Сам процес стратегування трансформується відповідно до запитів бізнесу та впливу середовища. Жорстка конкуренція на ринках обумовлює необхідність розуміння як теоретичних основ стратегування, так і прикладних аспектів розробки конкретних стратегій. У статті представлено трактування поняття «стратегія» найбільш відомими фахівцями у цій сфері, вони трактують її як план дій, спрямований на досягнення конкретних цілей чи завдань у певних умовах. Стратегія може охоплювати різні сфери діяльності організації, однак варто відзначити, що стратегія підприємства тісно пов'язана із конкурентною стратегією, а їх успішна взаємодія дозволяє підприємству забезпечувати його стійкість на ринку та досягати конкурентних переваг. Процес формування конкурентної стратегії включає ряд послідовних кроків: формування місії, цілей, оцінювання зовнішнього середовища, управлінський аналіз сильних та слабких сторін, аналіз стратегічних альтернатив, вибір стратегії, реалізація стратегії, оцінювання стратегії. Визначено, що основою стратегування є бачення керівництвом компанії шляхів інноваційного розвитку підприємства у довгостроковій перспективі. Доведено, що ринкова та технологічна позиції підприємства впливають на підходи до інноваційних стратегій. В залежності від цих позицій, компанії можуть обирати різні напрями розвитку та інновацій. Конкурентні стратегії та інноваційні стратегії забезпечують сам процес стратегування в залежності від актуальних умов функціонування підприємства та схильності власників та менеджменту до ризику і впровадження інновацій. Конкурентні та інноваційні стратегії дозволяють вирішити це питання за рахунок комплексного підходу до визначення стратегічних цілей та системного дослідження альтернативних підходів до управління підприємством в умовах невизначеності.
24
Петриченко, Лариса. "ЧИННИКИ ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ". Education. Innovation. Practice 11, № 1 (2023): 28–34. http://dx.doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i1-005.
Full textAbstract:
У статті аналізуються чинники конкурентних переваг ЗВО, окреслюються напрями розвитку вітчизняних ЗВО у межах реформування системи вищої освіти в умовах глобалізації ринку освітніх послуг. Для досягнення мети використано низку теоретичних методів наукового пізнання: аналіз економічної, психолого-педагогічної і методичної літератури, систематизація, спостереження, порівняння та узагальнення. За визначених аспектів, глобалізація ринку освітніх послуг обумовлює поглиблений розвиток вищої освіти та виступає фактором розросту науково-інтелектуальних перспектив громади, а продукування конкурентної сфери на ринку освітніх послуг визначається як один із найвищих щаблів національних пріоритетів розвитку країни. Сучасний ринок освітніх послуг характеризується станом, коли пропозиції на ринку освіти значно перевищують попит, що обумовлює здійснення освітньої діяльності ЗВО в умовах наскрізної конкуренції, яка постійно підвищується через зростаючі запити до якості з боку держави та майбутніх фахівців. Представлений аналіз чинників конкурентних переваг ЗВО у межах реформування системи вищої освіти в умовах глобалізації ринку освітніх послуг засвідчив, що під конкурентоспроможністю ЗВО передбачають здатність закладу оптимальним шляхом задовольняти наявні та впливати на формування майбутніх запитів споживачів освітніх послуг через сформовані власні конкурентні переваги. Головними аспектами дефініції категорії «конкурентоспроможності ЗВО» можна визначити: порівнюваність, відкритість, динамічність, предметність, іміджевість, системність, об’єктивність чинників формування конкурентних переваг. Перспективам подальших досліджень підлягають існуючі підходи до розкриття сутності основних ознак моніторингу конкурентного середовища ЗВО; аналіз впливу системи зовнішніх і внутрішніх факторів на формування конкурентних переваг ЗВО в умовах військового стану. Уточнення потребує технологія оцінки конкурентного середовища ЗВО, що вимагає дослідження відповідного інструментарію.
25
Бучко, Жанна Іванівна, та Максим Миколайович Тангер. "ОЦІНКА КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІНОЗЕМНОГО ТУРИЗМУ". Acta Academiae Beregsasiensis: Geographica et Recreatio, № 3 (30 серпня 2024): 13–21. http://dx.doi.org/10.32782/2786-5843/2024-3-2.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження: вивчення особливостей формування конкурентних переваг в окремому туристичному регіоні та їх порівняння з іншими регіонами є одним із ключових напрямів дослідження конкуренції в іноземному туризмі. Особливої актуальності це набуває у контексті виявлення чинників інтенсифікації розвитку іноземного туризму, які надають йому конкурентні переваги над іншими регіонами. Таким регіоном до повномасштабної війни, яку проти України розв’язала росія, була Одеська область. Предметом дослідження є вивчення різних аспектів формування та розвитку чинників i процесів становлення конкурентного середовища туристичних регіонів із метою визначення їхніх конкурентних переваг у контексті розвитку іноземного туризму для Одеської області. Мета дослідження: визначити конкурентні переваги Одеської області для розвитку іноземного туризму (в довоєнний період) порівняно з іншими туристичними регіонами Чорного та Середземного морів. Методологія дослідження: використано методи аналізу, синтезу, теоретичного узагальнення, порівняльних характеристик, рейтингової оцінки чинників формування конкурентного середовища щодо розвитку іноземного туризму. Результати дослідження: проведена рейтингова оцінка різних чинників формування конкурентного середовища за окремими туристичними регіонами, що розташовані на узбережжі Чорного та Середземного морів. Визначено відмінності у формуванні певних видів конкурентних переваг. Виявлено, що кращі кліматичні умови для розвитку туризму й рекреації мають Єгипет та Греція, водночас Аджарія характеризується кращими соціально-економічними умовами розвитку іноземного туризму, що було властиво і для Одеської області до початку повномасштабної війни. Визначено для кожного регіону як конкурентні переваги, так i певні перешкоди, що потрібно враховувати під час розроблення та реалізації стратегій конкурентної боротьби на ринку міжнародних туристичних послуг. Практичне значення: отримано результати, які свідчать, що Одеська область у довоєнний період порівняно з іншими туристичними регіонами мала найвищий рейтинг конкурентного середовища для розвитку іноземного туризму. Це дає підстави після завершення війни відбудувати інфраструктуру й повернути регіону його конкурентні переваги. Висновки: з’ясовано, що Одеська область з усіх досліджених регіонів до початку повномасштабної війни росії проти України мала найкращі конкурентні умови для розвитку іноземного туризму. Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні можливостей повоєнної відбудови та відновлення інфраструктури в регіоні із залученням зацікавлених інвесторів.
26
Лупак, Р. Л., А. В. Стіскун та О. В. Сисун. "РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ В УКРАЇНІ: СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ". Підприємництво і торгівля, № 44 (21 березня 2025): 122–29. https://doi.org/10.32782/2522-1256-2025-44-15.
Full textAbstract:
У статті визначено низку особливостей розвитку зовнішньої торгівлі послугами на регіональному рівні, які охоплюють сировинно-ресурсне забезпечення, просторово-територіальне розміщення, конкурентний потенціал, інфраструктурне забезпечення та інші аспекти. Проведений структурно-функціональний аналіз зовнішньої торгівлі послугами в розрізі операцій експорту та імпорту дозволив здійснити групування регіонів України та виділити регіони-лідери, регіони з найменшим експортом/імпортом послуг, регіони з найбільшим падінням експорту/імпорту послуг, а також регіони з позитивною динамікою експорту/імпорту послуг. Зроблено висновок, що регіони, які продемонстрували позитивну динаміку експорту послуг, змогли забезпечити зростання або зберегти стабільність цього показника, попри складні економічні, політичні та інші умови. Географічно-просторовий розподіл імпорту послуг продемонстрував, як різні регіони України задовольняють свої економічні потреби, враховуючи особливості та галузеву спеціалізацію місцевого господарства. Отримані результати структурно-функціонального аналізу наочно продемонстрували негативний вплив війни та окупації на зовнішньоекономічну діяльність і стабільність економічних процесів у регіонах, розташованих на лінії фронту або в зонах активних бойових дій. Надано характеристики сальдо зовнішньої торгівлі послугами в Україні за регіонами та виявлено негативне значення цього показника в Полтавській, Дніпропетровській та Донецькій областях. До стратегічних орієнтирів регіональної політики активізації зовнішньої торгівлі послугами в Україні віднесено такі: (1) розвиток місцевої інфраструктури для торгівлі послугами, (2) удосконалення регуляторної бази в регіонах, (3) підготовка та розвиток місцевої висококваліфікованої робочої сили, (4) посилення підтримки інновацій та цифровізації, (5) підтримка місцевого малого та середнього бізнесу, (6) розширення міжнародного міжрегіонального співробітництва та партнерства, (7) посилення просування послуг на міжнародних ринках, (8) постійний моніторинг реалізації стратегічних ініціатив.
27
Лупак, Р. Л. "ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: ГАЛУЗЕВО-СЕКТОРАЛЬНИЙ АСПЕКТ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 2(62) (7 листопада 2023): 79–84. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2023.2(62).79-84.
Full textAbstract:
У статті виділено важливість оцінювання конкурентних переваг економіки регіону, у результаті чоговдається сформувати повноцінну інформаційну базу в ході визначення та підбору інструментаріювирішення стратегічних завдань регіону. Аналіз низки наукових досліджень виявив, що серед науковцівнемає єдиної думки стосовно дотримання спільного методичного підходу до оцінювання конкурентнихпереваг економіки регіону. Оцінювання конкурентних переваг економіки регіонів України проведено ізвикористанням низки індикаторів з орієнтацією на галузево-секторальні тенденції. Притримуючисьіндексного методу здійснено розподіл регіонів України у відповідності до їх конкурентних переваг угалузево-секторальному вимірі. Зроблено висновки, що стратегічні цілі регіональної економіки Україниповинні бути пов’язані із вибудовуванням конкурентоспроможних комплексів динамічного розвитку звисоким рівнем інноваційності та технологічності. Ключові слова: конкурентні переваги економіки регіону, конкуренція, конкурентоспроможність регіону,конкурентна позиція, галузь, сектор
28
КОТОВ, Олексій. "МОДЕЛЬНИЙ БАЗИС УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 4 (29 грудня 2022): 231–38. https://doi.org/10.31891/mdes/2022-6-33.
Full textAbstract:
У статті розглядається формування модельного базису управління конкурентним розвитком підприємств ресторанного бізнесу. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю формалізації процесів прийняття управлінських рішень у сфері ресторанного бізнесу, що функціонує в умовах високої конкуренції та динамічних змін споживчих уподобань. Методологія дослідження базується на системному підході до управління конкурентним розвитком ресторанів та включає методи математичного моделювання, багатокритеріальної оптимізації, прогнозування часових рядів та сценарного аналізу. Запропоновано систему взаємопов'язаних математичних моделей, що охоплюють аналіз конкурентного середовища, прогнозування попиту, оптимізацію асортименту та цін, ефективний розподіл ресурсів і персоналу, а також стратегічне планування. Модельний базис включає п'ять основних компонентів. Перший – модель оцінювання конкурентної позиції на основі інтегрального показника, що враховує цінову політику, якість обслуговування, репутацію та локацію закладу. Другий компонент забезпечує прогнозування попиту з урахуванням сезонності та мультиканальності збуту на основі моделей часових рядів. Третій – оптимізує асортимент та ціни з врахуванням комплементарності страв для максимізації прибутку. Четвертий компонент спрямований на оптимальний розподіл ресурсів і персоналу відповідно до прогнозованого попиту. П'ятий реалізує багатокритеріальний вибір стратегічних сценаріїв розвитку. Враховано специфіку ресторанного бізнесу, зокрема вплив сезонності, репутаційних чинників, одночасної наявності різних каналів збуту та множинності видів реакції конкурентів. Розроблені моделі дозволяють формалізувати процес управління та забезпечити його адаптивність до ринкових змін. Розроблений модельний базис дозволяє створити цілісний механізм прийняття управлінських рішень, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності та стійкому розвитку підприємств ресторанного сектору. Запропоновані моделі дозволяють оптимізувати ресурси, покращити якість обслуговування та посилити конкурентні позиції закладу.
29
Трахтенберг, Ісаак. "Звернення до Організаторів та Учасників Мультидисциплінарної Науково-Практичної Конференції, яка Відбудеться 18–19 Листопада, 2021 р." Actual Problems of Medicine and Pharmacy 2, № 2 (2021): 1–3. http://dx.doi.org/10.52914/apmp.v2i2.32.
Full textAbstract:
У сучасних умовах зростає роль мультидисциплінарних наукових досліджень. Зазначені дослідження об’єднують зусілля науковців, які створюють нові життєві лікарські засоби та впроваджують їх за участю лікарів, фармацевтів, фармакологів, токсикологів та юристів у медичну практику і промислове виробництво. Цілком зрозуміло, що упродовж мультидисциплінарної конференції будуть обговорюватися проблемні питання медичного і фармацевтичного права, які пов’язані з реформою у сфері охорони здоров’я та фармацевтичній галузі, що оптимізує розвиток аптечної екстемпоральної рецептури, експериментальної токсикології, медичної гігієни промислового середовища та довкілля, сучасного напрямку досліджень нанотоксикології, оцінки безпечності наночастинок сполук важких металів, лікарських засобів, ряду промислових композицій тощо. Виведення у найближчі роки української медицини та фармації на конкурентний світовий та європейський рівні може відбуватися завдяки проведенню в Україні мультидисциплінарних наукових конференцій, високому професіоналізму, знанням, досвіду та високим людським, духовним та моральним якостям українських лікарів, фармацевтів, юристів, фармакологів, токсикологів та інших фахівців, а також потужному промисловому, освітньому, науковому потенціалу, що базовою основою ефективного реформування вітчизняної системи охорони здоров’я.
30
Соболєва, Ганна, та Богдан Ноженко. "СУТНІСТЬ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА". РОЗВИТОК МІСТА, № 1 (01) (31 травня 2024): 112–15. http://dx.doi.org/10.32782/city-development.2024.1-15.
Full textAbstract:
Конкуренція є невід'ємною складовою ринкової економіки та потужним двигуном економічного розвитку, важливим критерієм доцільності функціонування підприємства, його адаптації до змінних умов середовища економічної діяльності, забезпечення його стійких конкурентних переваг на ринках збуту. Конкурентоспроможність, її чинники та переваги в сукупності характеризуються конкурентним середовищем. В умовах посилення конкуренції постійний моніторинг конкурентного середовища виступає важливою умовою забезпечення високого рівня конкурентоздатності підприємства. Сучасний ринок будь-якої продукції є мінливим динамічним утворення, активність дій його суб'єктів на якому визначає постійні зміни середовища діяльності підприємства. Конкурентне середовище формується під впливом значної кількості чинників, які зумовлюють як зовнішні умови, так і особливості взаємодії суб’єктів.
31
ДВОРСЬКИЙ, Владислав Олексійович, Микола Миколайович ПОНОМАРЕНКО та Олександр Олександрович ВЕРХУША. "ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ У ЦИФРОВУ ЕПОХУ: ВІД АНАЛІЗУ РИНКУ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ". Economic Synergy, № 3 (30 вересня 2024): 109–20. http://dx.doi.org/10.53920/es-2024-3-7.
Full textAbstract:
У статті досліджено інноваційні підходи до формування стратегій підвищення конкурентоспроможності підприємств в умовах глобалізації та цифрової трансформації. Огляд наукових джерел демонструє, що конкурентоспроможність є багатовимірним поняттям, яке вимагає комплексного підходу до аналізу та розробки стратегій, що враховують як внутрішні, так і зовнішні фактори впливу. Зазначено, що використання сучасних інструментів та методів дозволяють підприємствам ефективно адаптуватися до змін ринкового середовища, оптимізувати свої бізнес-процеси та зміцнити конкурентні позиції на ринку. Розглянуто основні типи конкурентної поведінки, включаючи креативний, адаптивний та забезпечувальний типи, які визначають відповідні стратегії для досягнення конкурентних переваг. Автори аналізують сучасні інструменти, такі як цифрові платформи, великі дані, штучний інтелект та Інтернет речей, які сприяють зміцненню позицій підприємств на ринку. Окрему увагу приділено розвитку цифрових компетенцій персоналу, що є ключовими елементами успішної цифрової трансформації. У статті також розглядаються виклики, з якими стикаються підприємства у цифрову епоху, і надаються рекомендації щодо адаптації бізнес-моделей до нових умов. Запропоновані стратегії орієнтовані на довгострокове зміцнення конкурентоспроможності підприємств, враховуючи як внутрішні, так і зовнішні чинники. Впровадження цифрових технологій дозволяє підприємствам не лише зберегти свої конкурентні позиції, але й досягти лідерства у своїх галузях. Застосування інноваційних стратегій також сприяє підвищенню продуктивності, ефективності управління та рівня обслуговування клієнтів, що в свою чергу забезпечує стійкий розвиток і зростання прибутковості.
32
Синюра-Ростун, Н. Р., Н. А. Крахмальова та А. І. Клим. "РОЗВИТОК СТРАТЕГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ". Цифрова економіка та економічна безпека, № 2 (11) (25 березня 2024): 232–35. http://dx.doi.org/10.32782/dees.11-37.
Full textAbstract:
Метою наукового дослідження є поглиблення розуміння процесу управління стратегічним потенціалом підприємництва в умовах інноваційної конкуренції, представлення напрямів формування та розвитку соціокультурного потенціалу та людського капіталу на підприємстві. Виокремлено керунки розвитку стратегічного потенціалу підприємництва в умовах інноваційної конкуренції передбачає вироблення та втілення ефективних стратегій, спрямованих на створення конкурентних переваг та забезпечення стійкого розвитку підприємств: формування та розвиток інноваційного потенціалу, людського капіталу, соціокультурного потенціалу, методи стратегічного управління, формування партнерства та посилення взаємодії, орієнтир на сталий розвиток підприємництва. Виділено способи, якими формування соціокультурного потенціалу сприяє стратегічному розвитку підприємства в умовах інноваційної конкуренції: розуміння культурних особливостей ринку, підвищення креативності та інновацій, адаптація продуктів та послуг, установлення довіри та взаємовідносин, адаптивне управління, створення конкурентної переваги, підвищення відчуття спільності та приналежності, задоволеності роботою та лояльності й утримання працівників, зниження плинності кадрів. Розвиток людського капіталу на підприємстві відіграє ключову роль у стратегічному розвитку в умовах інноваційної конкуренції через реалізацію таких напрямів: навчання та розвиток навичок, стимулювання творчості та інновацій, програми розвитку лідерського потенціалу, культура співпраці та командна робота, підтримка робочого клімату.
33
Моісєєв, Ю. О. "До питання правового регулювання економічної конкуренції у сфері біржової торгівлі". Прикарпатський юридичний вісник, № 1 (2 липня 2021): 42–46. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1.729.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз впливу процесів глобалізації та концентрації на розвиток біржового ринку України, акцентовано увагу на посилення конкуренції серед учасників біржової торгівлі в сучасних умовах ринкової економіки.
 На підставі аналізу різних думок, висловлених ученими-економістами та юристами, зроблено висновок про необхідність розглядати як першочергове завдання удосконалення правового забезпечення процесу формування та розвитку конкурентних відносин у сфері біржової торгівлі.
 Автором досліджено особливості формування правової основи захисту економічної конкуренції у сфері біржової торгівлі, наведені приклади та надана змістовна характеристика таких видів правопорушень конкурентного законодавства, як зловживання монопольним становищем та антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання під час проведення біржових торгів.
 У статті проведено аналіз практики антимонопольних органів щодо виявлення та попередження порушень конкурентного законодавства у сфері біржової торгівлі шляхом проведення моніторингу біржового ринку, застосування до правопорушників відповідних санкцій, а також надання рекомендацій щодо усунення наслідків правопорушення.
 Пропонується удосконалення механізму правового регулювання конкурентних відносин учасників біржової торгівлі на основі побудування системи злагодженої співпраці та координації між антимонопольними органами та біржами щодо втілення принципів та реалізації положень національної конкурентної політики в Україні.
 На підставі дослідження обґрунтовано положення щодо необхідності правового закріплення у біржовому законодавстві спеціальних норм, присвячених регулюванню конкурентних правовідносин у сфері біржової торгівлі, як ключової засади формування та розвитку конкурентної моделі біржового ринку України.
34
ГОРДЄЄВА, Інна. "Еволюція управління підприємством в межах життєвого циклу: кейс "могутніх слонів"". Foreign trade: economics, finance, law 131, № 6 (2023): 72–88. http://dx.doi.org/10.31617/3.2023(131)05.
Full textAbstract:
Стаття продовжує цикл емпіричних досліджень, спрямованих на визначення змін в організаціях. Перевірено наявність взаємозвʼязків між стратегіями та фазами організаційного розвитку задля забезпечення гнучкості та своєчасної адаптації до змін у середовищі, швидшого реагування на зміни, збереження стратегічної узгодженості, стійкості, управління організаційними кризами. Розуміння взаємозвʼязку між стратегіями та фазами розвитку організації допомагає керовано адаптувати стратегії до поточного стану організації та покращати ефективність проєктно-орієнтованого управління. Метою статті є встановлення тісноти звʼязків між віолентною конкурентною стратегією "могутніх слонів" та фазами життєвого циклу розвитку організації, перевірка наявності трьох типів звʼязків: спорідненого, протилежного та з безпосередньо незалежним взаємним впливом, визначення впливу отриманих результатів на зміну поведінки організації. Для вирішення поставлених завдань застосовано методи морфологічного аналізу, аналізу та синтезу, систематизації, аналізу наукових джерел, оцінки узгодженості думок експертів, модель конкурентних стратегій Х. Фрізевінкеля, модель життєвого циклу розвитку організації І. Адізеса. На основі порівняння морфологічних тверджень отримано докази значущості та наявності тісноти різних типів звʼязків. Отримані результати свідчать про найбільшу ефективність та своєчасність реалізації віолентної стратегії "могутні слони" на фазах "Юність", "Розквіт", "Стабільність", але підготовку та нарощування організаційного каркасу до запровадження цієї стратегії необхідно розпочинати вже з попередньої фази "Давай-давай", де опір впровадження цієї стратегії є низьким та вже починають виникать і виявлятися ознаки нової структури. Вироблення стратегії на основі тісноти звʼязків забезпечить адаптацію під час управління організаційними змінами, а проєктні рішення, спрямовані на реалізацію віолентної конкурентної стратегії "могутні слони", будуть ефективними та своєчасними. Знання закономірностей організаційної поведінки на основі тісноти звʼязку між конкурентними стратегіями та фазами розвитку організації може допомогти керівникам вищої ланки зрозуміти взаємозвʼязок між проєктною діяльністю та корпоративною стійкістю.
35
Дідухович, А. М., та Л. В. Романова. "ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕСТОРАННОГО СЕРВІСУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 2 (78) (28 травня 2025): 158–65. https://doi.org/10.32689/2523-4536/78-23.
Full textAbstract:
Авторами було проведено загальну оцінку розвитку ресторанного бізнесу в Україні в умовах війни та визначено, як нові українські реалії вплинули на формування конкурентних переваг. Визначено, що конкурентні переваги отримали ті заклади, які швидко адаптувалися до нових умов через перегляд цінової політики, використання локальних продуктів, розвиток системи лояльності та роботі в digital-просторі. В підсумку автором було сформовано комплексну стратегію забезпечення конкурентоспроможності ресторанного господарства в контексті впровадження технологій в розвиток сервісу. Мета даної стратегії полягає у підвищенні рівня ресторанного сервісу через використання сучасних технологій, що матиме позитивний вплив на зростання обсягів продажів та загального рівня конкурентоспроможності ресторанного господарства України.
36
БОЙКІВСЬКА, Галина, Дмитро ЛУЧКО та Павло ГОРДОН. "ВПЛИВ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМ КАПІТАЛОМ НА РОЗВИТОК СТРАТЕГІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ". Development Service Industry Management, № 2 (15 травня 2025): 185–90. https://doi.org/10.31891/dsim-2025-10(22).
Full textAbstract:
У статті аналізується взаємозв'язок між гнучкістю управління людським капіталом (УЛК) та розвитком стратегічних людських здібностей організації в умовах мінливого конкурентного середовища. Дослідження фокусується на ролі стратегічно орієнтованого УЛК та гнучкості УЛК у формуванні конкурентних переваг організації через стратегічні людські здібності. Автори визначають стратегічні людські здібності як важливий результат діяльності управління персоналом на рівні організації, що безпосередньо впливає на ефективність її діяльності. Зокрема, відзначено, що гнучкість практик УЛК є важливим чинником, який не лише підвищує ефективність роботи персоналу, а й виступає посередником між стратегічно орієнтованим управлінням персоналом та стратегічними людськими здібностями організації. Стратегічна важливість людського капіталу, яка визначається його цінністю для досягнення стратегічних цілей організації, позитивно впливає на цей зв'язок і посилює ефективність гнучкості УЛК у розвитку здібностей персоналу. На основі досліджень доведено, що організації, які приділяють більше уваги розвитку стратегічних людських здібностей, демонструють вищий рівень конкурентоспроможності та організаційної ефективності. Дослідження також підтверджує важливість стратегічно орієнтованого УЛК як основи для формування стратегічних можливостей та конкурентних переваг. Зроблено висновок, що для досягнення стійкої конкурентної переваги організаціям необхідно інвестувати в гнучкість УЛК і сприяти формуванню адаптивних систем УЛК, що здатні реагувати на зміни зовнішнього середовища. Результати дослідження можуть бути корисними для подальших наукових досліджень і практичного впровадження в організаціях, які прагнуть до підвищення стратегічної ефективності через розвиток людського капіталу.
37
Лишенко, Маргарита, та Максим Чайка. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ СТРУКТУР ЯК СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 1 (101) (27 січня 2025): 32–38. https://doi.org/10.32782/bsnau.2025.1.6.
Full textAbstract:
У статті досліджено теоретичні основи формування конкурентних управлінських структур як складова інноваційного розвитку аграрних підприємств. Визначено складові формування конкурентних управлінських структур. А також розглянуто теоретичні аспекти формування конкурентних управлінських структур, через: системний підхід до управління, стратегічне управління, організаційну структуру, фінансове управління, маркетинг та управління взаємодією з клієнтами та інше. Формування конкурентних управлінських структур вимагає комплексного підходу, що включає аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів, оцінку ресурсів і можливостей, врахування інституційних чинників та впровадження ефективних стратегій управління змінами. Використання теоретичних основ дозволяє підприємствам розробляти та впроваджувати структури, які сприятимуть досягненню стійких конкурентних переваг на ринку. Формування конкурентних управлінських структур у аграрних підприємствах є важливим елементом інноваційного розвитку, що забезпечує їх адаптацію до ринкових умов і підвищення конкурентоспроможності. Основними теоретичними засадами цього процесу є: концепція управлінської інновації - управлінські інновації передбачають впровадження нових підходів до організації та управління підприємством, що сприяє підвищенню його ефективності. Це може включати зміни в структурі підприємства, впровадження нових технологій, оптимізацію бізнес-процесів тощо. Теорія конкурентних переваг - в основі формування конкурентних управлінських структур лежить здатність підприємства створювати і підтримувати конкурентні переваги. Це може бути досягнуто шляхом ефективного використання ресурсів, інноваційних підходів до управління, оптимізації виробничих процесів та ін. Організаційна гнучкість – важливим фактором конкурентоспроможності є гнучкість управлінської структури, яка дозволяє підприємству швидко реагувати на зміни в зовнішньому середовищі та адаптуватися до нових умов ринку. Це включає в себе як горизонтальні, так і вертикальні зміни в структурі управління. Системний підхід – формування конкурентних управлінських структур вимагає системного підходу, який передбачає інтеграцію всіх підсистем підприємства (виробничої, фінансової, маркетингової, кадрової) для досягнення загальної мети – підвищення конкурентоспроможності. Інноваційний розвиток – інновації є ключовим фактором розвитку аграрних підприємств, і їх впровадження в управлінські структури сприяє підвищенню ефективності управління, зменшенню витрат і підвищенню якості продукції. Управління інноваціями вимагає спеціальних компетенцій та підходів до керування змінами. Формування конкурентних управлінських структур є невід'ємною складовою інноваційного розвитку аграрних підприємств, що дозволяє їм залишатися конкурентоспроможними в умовах динамічного ринку та мінливих зовнішніх умов.
38
Zeyu, Liu. "МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО КЛАСТЕРИЗАЦІЇ РЕГІОНІВ КИТАЮ ЗА СТУПЕНЕМ ПРОЯВУ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (96) (25 листопада 2023): 55–64. http://dx.doi.org/10.32782/bsnau.2023.4.9.
Full textAbstract:
У статті запропоновано кластеризацію, суть якої полягає у групуванні регіонів Китаю за ступенем прояву їх конкурентних переваг за технологічно-інноваційними, освітньо-інтелектуальними, економіко-інфраструктурними, туристично-культурними групами. Методичний підхід дозволів до оцінки територій полягає не лише з боку адміністративного поділу, він визначає конкретні території, які можуть мати схожі стратегії маркетингового менеджменту з метою досягнення високого ступеня конкурентної переваги та впливу на конкурентоспроможність регіону в цілому. Управління конкурентними перевагами регіонів з урахуванням кластерного підходу дозволяє не тільки більш повно та конкретно оцінити поточну ситуацію, але й ефективно використовувати ресурси, необхідні для гармонійного розвитку. Застосування кластерного підходу в координації діяльності територій дозволить створити якісний конкурентоспроможний територіальний бренд, що матиме позитивні наслідки в соціальній, економічній та інших сферах життя суспільства.
39
ІППОЛІТОВА, ІННА. "ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА". ZESZYTY NAUKOWE WYŻSZEJ SZKOŁY TECHNICZNEJ W KATOWICACH, № 19 (2024): 131–42. https://doi.org/10.54264/0104.
Full textAbstract:
В статті було визначено, що для підприємств важливо бути конкурентоспроможними у довгостроковому періоді, тому вони повинні постійно посилювати свій стратегічний потенціал і створювати складновідтворювані стійкі конкурентні переваги. Саме це можна досягти тільки шляхом постійного розвитку наявних ключових компетенцій та створенням нових у відповідь на швидкі зміни зовнішнього середовища. Формування та підтримання таких переваг є ключовим елементом для зміцнення конкурентних позицій на ринку. Досліджено теоретичні аспекти понять “ключова компетенція підприємства” та зміст, який вкладають у цю дефініцію науковці. Також було розглянуто процес подальшого розвитку та удосконалення окремих понять щодо певних аспектів функціонування компетентної організації. Детальне дослідження сутності, ролі та значення компетенції як джерела конкурентних переваг підприємства з метою довгострокового функціонування підприємства дало змогу сформувати послідовність формування ключових компетенцій. Запропонована послідовність формування ключових компетенцій підприємства допомагає системно та ефективно зрозуміти процес їх формування, що дозволяє підприємству створювати унікальні переваги й зміцнювати свої позиції на ринку. Формування, імплементація в діяльність та розвиток ключових компетенцій підприємства значно впливають на його конкурентоспроможність у довгостроковій перспективі через створення унікальних конкурентних переваг у порівнянні з конкурентами
40
Вовк, О. М., та А. М. Ковальчук. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ КОНКУРЕНТНОЇ ЕКОНОМІКИ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (22 червня 2019): 20–32. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2019.20-32.
Full textAbstract:
В статті досліджено процеси стратегічного управління розвитком підприємства з акцентуванням уваги дослідників на застосуванні функцій менеджменту у проектуванні етапів забезпечення ефективності змін та розкритті ролі конкурентоспроможності підприємства в досягненні поставлених цілей. Метою дослідження є удосконалення теоретикометодичних основ стратегічного управління розвитком підприємства. Методичний інструментарій, що використовувався під час підготовки статті, включає методи ретроспективного аналізу, систематизації й класифікації, графічного представленні результатів. Основними науковими результатами є авторське узагальнення видів розвитку економічних систем, що на відміну від існуючих здійснено відповідно до трактувань поняття «економічний розвиток»; уточнено поняття «стратегічне управління розвитком підприємства»; запропоновано власне бачення процесу стратегічного управління розвитком при нарощуванні ефективності шляхом застосування функціонального підходу та з урахуванням особливостей діяльності авіаційних підприємств промислової галузі.
41
НИЖНИК, Віктор, та Ірина НИЖНИК. "ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ: ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ У ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 2 (15 травня 2025): 120–23. https://doi.org/10.31891/mdes/2025-16-14.
Full textAbstract:
У статті досліджуються актуальні проблеми зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) вітчизняних промислових підприємств в умовах глобалізаційних викликів та військового стану. Автори наголошують на необхідності створення нових механізмів управління конкурентними перевагами та пошуку інноваційних підходів для підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках. Зазначається, що вихід на зовнішні ринки ускладнюється значною кількістю зовнішніх факторів та вимагає дотримання міжнародних стандартів якості. Підкреслюється, що більшість промислових підприємств мають застарілу технічну базу та нестабільний фінансовий стан, що ускладнює їх конкурентоспроможність. Для вирішення цих проблем пропонується впровадження інноваційних стратегій з використанням зовнішніх інвестицій, технологічного оновлення, сертифікації продукції та нарощування кваліфікованого трудового потенціалу. У статті розглядаються внутрішні (техніко-технологічні, виробничо-функціональні, кваліфікаційно-трудові, організаційно-управлінські) та зовнішні (комунікаційні, кон’юнктурно-ринкові, інституційно-законодавчі, логістично-інформаційні) конкурентні переваги. Пропонується кількісна оцінка конкурентних переваг за декілька етапів, включаючи визначення мети, конкурентів, параметрів порівняння, інтегрального показника та розробку заходів щодо підвищення рівня конкурентних переваг. Основними інноваційними підходами до підвищення конкурентних переваг визначено: державну підтримку відтворювальних процесів, страхування інвестиційних ризиків, державні капіталовкладення у вигідні проекти, усунення галузевих диспропорцій, удосконалення нормативно-правової бази для стимулювання ЗЕД, розвиток лізингу обладнання, формування проектів з довшим періодом повернення коштів та проектів зі прискореною самоокупністю, а також зменшення імпортозалежності інноваційних підприємств. Реалізація цих підходів дозволить промисловим підприємствам ефективно здійснювати ЗЕД та конкурувати на зовнішніх ринках. Подальші дослідження мають бути спрямовані на детальнішу розробку та реалізацію запропонованих інноваційних підходів.
42
Вахович, І., Л. Матвійчук та Б. Смаль. "РОЗВИТОК ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ЗАХОДИ ПОСИЛЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (2022): 494–502. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251512.
Full textAbstract:
Анотація. Присвячено дослідженню тенденцій розвитку індустрії гостинності в регіонах України. Розглянуто зміст та значення індустрії гостинності в соціально-економічному розвитку регіонів. Визначено зміст досліджуваних дефініцій, узагальнено та сформульовано підходи до визначення співвідношень понять «індустрія гостинності» й «індустрія туризму». Визначено основні показники, що характеризують споживання послуг індустрії гостинності. Доведено що основними такими показниками є внесок індустрії туризму у ВВП, обсяги туристичного збору. Визначено, що стан і розвиток індустрії гостинності характеризують також обсяги капітальних інвестицій за видами економічної діяльності у сфері тимчасового розміщення та організації харчування. Проведено аналіз зазначених показників у динаміці та в регіональному розрізі. Охарактеризовано тенденції розвитку індустрії гостинності в сучасних умовах. Виявлено суттєві регіональні диференціації щодо сплати туристичного збору в Україні, а також зниження майже всіх показників розвитку індустрії гостинності. Проаналізовано дані Всесвітньої ради з подорожей і туризму щодо стану індустрії гостинності в Україні. Виявлено скорочення загального внеску подорожей і туризму в зайнятість України 2020 року до 6,3 %. Визначено напрями і заходи посилення конкурентних переваг індустрії гостинності в регіонах України. Визначено умови діяльності суб’єктів господарювання індустрії гостинності, до яких віднесено гнучкість і здатність швидко адаптуватися до сучасних умов ринку, упровадження заходів безпеки та гігієни, оптимізації форм підприємницької діяльності, розвиток цифрових технологій, посилення ролі здорового харчування, розширення асортименту продукції та послуг туристичних регіонів, швидкий розвиток послуг доставки, орієнтація на екологічну діяльність, посилення вимоги до кваліфікації персоналу тощо. Доведено, що перспективними напрямами підвищення конкурентних переваг індустрії гостинності в сучасних умовах є підвищення рівня фінансування галузі, активізація зусиль органів місцевого самоврядування щодо цільового використання коштів від туристичного збору на місцях, а також застосування інструментів стратегування та програмування розвитку індустрії гостинності регіонів, об’єднання стейкхолдерів індустрії в кластери, альянси тощо. Ключові слова: конкурентні переваги, індустрія гостинності, регіональний розвиток, туристичний збір. Формул: 0; рис.: 3; табл.: 1; бібл.: 14.
43
Вітковський, Юрій. "ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ ЯК СКЛАДОВА ІНТЕГРАЦІЇ В ГЛОБАЛЬНУ ЕКОНОМІЧНУ СИСТЕМУ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 4 (29 грудня 2022): 8–14. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2022-6-1.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження конкурентоспроможності економіки та факторів її розвитку у динамічній світогосподарській системі. У статті розглянуто теоретичні засади конкурентоспроможності економіки в умовах інтеграції в глобальну економічну систему. Суспільний розвиток країн сьогодні формується під впливом глобалізаційних зрушень та процесів економічної інтеграції. Конкурентоспроможність національної економіки (національна конкурентоспроможність) - це сукупність умов, які сприятливо впливають на створення конкурентоспроможної продукції та сприяють процвітанню конкурентоспроможних компаній. 
 Доведено, що вирішальною умовою досягнення високого рівня конкурентоспроможності країни є сильна держава із сформованою та розвиненою ринковою і галузевою структурою, високою діловою активністю підприємців, кваліфікованими фахівцями та передовим науковим потенціалом. Якісні зміни, притаманні світовій економіці на сучасному етапі її функціонування за своєю суттю, масштабами та глибиною трансформують у глобальному форматі ресурсно-технологічний базис розвитку національних економічних систем і створюють передумови для пошуку їх нових контурів та ефективних моделей у контексті новітньої парадигми глобалізації.
 Визначено, що підвищення конкурентоспроможності економіки та перехід на інноваційний шлях розвитку є ключовим завданням державної економічної політики. Конкурентоспроможність національної економіки має велике практичне значення для покращення конкурентних переваг кожної країни, а саме: розвиток експорту в короткостроковому та довгостроковому періодах, набуття певного авторитету в міжнародному середовищі, рівень конкурентоспроможності, переважаючі сфери виробництва та послуг. Міжнародна конкурентоспроможність країни є володінням певними властивостями та можливостями, які дозволяють державі розвиватися в сфері інновацій та мати перевагу в світовій конкурентній боротьбі. Оцінка конкурентних позицій України за традиційними групами критеріїв (технологічними, інституціональними та макроекономічними) відображає її рейтингову позицію, і лише частково розкриваючи національні потенційні можливості.
44
Дятлова, Ю. В. "РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ КОНКУРЕНТНОЇ ІНТЕРНАЛІЗАЦІЇ: МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ". Actual problems of regional economy development 1, № 16 (2020): 67–74. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.67-74.
Full textAbstract:
Сучасний розвиток банківського сектору України відбувається в умовах жорсткої конкуренції вітчизняних банків з іноземними банками, які активно використовують інструменти інтерналізації як конкурентні переваги на українському фінансовому ринку. Актуальність дослідження таких умов розвитку банківського сектору та необхідність розроблення методичного підходу до їх оцінювання зумовили мету даної статті. У дослідженні використано методи статистичного аналізу (для визначення тенденцій розвитку банківського сектору за певними показниками); математичного моделювання і розрахунковий (для визначення рівня конкурентної інтерналізації та інших показників), логічного узагальнення (для формулювання результатів і висновків).
 Встановлено, що показники кількості присутніх на національному ринку іноземних банків та їх активів є недостатніми для характеристики умов розвитку вітчизняних банків. Запропоновано використовувати коефіцієнт конкурентної інтерналізації. Удосконалено методичний підхід до оцінювання розвитку банківського сектору в умовах конкурентної інтерналізації із застосуванням сукупності статичних і динамічних індикаторів, які використовуються в комплексі або як окремі та визначаються для країни відносно іншої країни або її банку за рік або інший період. Розрахунками доведено, що за станом впливу іноземних банків банківський сектор України може бути порівняний з країн Співдружності незалежних держав з банківським сектором Молдови, з країн-членів Європейського Союзу – з банківським сектором Словенії. Використання показників на практиці дасть можливість формувати інформаційно-статистичний ресурс щодо рівня розвитку банківського сектору, зокрема банків з вітчизняним капіталом, а також приймати рішення щодо інтеграції банківського сектору до інших країн.
45
Данилюк, Микола, та Ірина Данилюк-Черних. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВ НА СТАДІЯХ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ". Scientific Bulletin of Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas (Series: Economics and Management in the Oil and Gas Industry), № 2(22) (31 грудня 2020): 32–40. https://doi.org/10.31471/2409-0948-2020-2(22)-32-40.
Full textAbstract:
У статті досліджено закономірності трансформації конкурентних переваг суб’єктів господарювання з врахуванням динаміки стадій життєвого циклу. Розглянута проблематика формування конкурентних переваг з позиції ринкового, ресурсного та поведінкового підходів. Конкуренція розглядається не лише як класичне протистояння окремих суб’єктів, а як формування передумов для ефективної взаємодії на ринку, послаблення антагоністичної складової конкуренції та пошук шляхів до встановлення ефективних партнерських зв’язків для подальшої співпраці. У статті проаналізовано теоретичний внесок у формування й розвиток теорії конкуренції та конкурентних переваг та зроблено висновок, що під впливом глобалізації набувають поширення такі типи партнерських відносин, як кооперація, коопетиція та консолідація. Наведено два основних шляхи (сценарії) зміцнення конкурентних переваг суб’єктами господарювання, а саме: розраховувати на свої можливості або створювати нові партнерські формування. Зроблено акцент на актуалізації поведінкової та стратегічної цінностей взаємовідносин. Якщо перша базується на довірі та впевненості, то стратегічна цінність передбачає забезпечення стратегічних переваг, зосередження зусилля на розвитку ключових компетенцій, раціональному розподілі ресурсів та одержання в перспективі синергетичного результату. У роботі проаналізовані підходи до класифікації стадій життєвого циклу організації. Основний акцент ставиться на формуванні стратегії розвитку підприємства та деталізації конкурентних переваг на кожному із періодів його діяльності. Проілюстровано взаємозв’язок стадій життєвого циклу, цілей та завдань, що ставляться перед організацією, можливих стратегій розвитку та відповідних конкурентних переваг. Зроблено висновок про те, що підприємство на будь-якій стадії життєвого циклу, реалізуючи ту чи іншу стратегію, може створити та забезпечити певні конкурентні переваги. Особливість цього процесу в тому, що тільки успішний вибір та реалізація відповідної стратегії може гарантувати бажану кількість та якість цих переваг, тривалість їх збереження та ефективність використання. При цьому важливо, щоби ці переваги не були спрямовані на «боротьбу» з конкурентами, а на можливість формування нових партнерських структур з врахуванням спільних інтересів.
46
ШЕВЧЕНКО, Володимир Володимирович. "ХМАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА AGILE-ПІДХІД ЯК ІНСТРУМЕНТИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПРОГРАМНИХ ПРОДУКТІВ". Economic Synergy, № 1 (31 березня 2024): 85–102. http://dx.doi.org/10.53920/es-2024-1-7.
Full textAbstract:
Сфера інформаційних технологій постійно еволюціонує, а швидкість змін посилює конкурентний тиск на підприємства. Ефективний інноваційний менеджмент, хмарні технології та Agile-підхід є потужними інструментами, які дозволяють забезпечити швидкий цикл розробки, гнучкість та впровадження змін у програмні продукти. Вивчення їхнього впливу на ефективність інноваційного менеджменту стає надзвичайно важливим для компаній, що прагнуть залишатися конкурентоспроможними. Метою статті є розгляд та дослідження зв’язку між використанням хмарних технологій, Agile-підходу та ефективністю інноваційного менеджменту програмних продуктів з метою розробки рекомендацій для практичного впровадження цих інструментів у покращення процесів розробки та впровадження програмних продуктів. Хмарні технології надають можливості для збільшення масштабованості, доступності та ефективності розробки програмних продуктів. Використання хмарних платформ та сервісів дозволяє розробникам швидше створювати, тестувати та впроваджувати продукти, а також знижувати витрати на інфраструктуру та сервісне обслуговування. Agile-підхід з фокусуванням на ітераційному розробленні, співпраці та гнучкому реагуванні на зміни сприяє прискоренню досягнення вищої результативності та забезпеченню більшої відповідності до потреб користувачів. Наявність ефективних стратегій інноваційного менеджменту актуалізує необхідність оптимізації сучасного інформаційного середовища. Наразі констатується відсутність фундаментальних досліджень, що розглядають конкретний вплив хмарних технологій та Agile-підходу на ефективність інноваційного менеджменту програмних продуктів, що потребує поглиблення наукових досліджень та активізації їх комерціалізації, тому проведення детального аналізу може результувати вагомий внесок у розвиток наукової бази та здійснення практичних рекомендацій.
47
Дудко, Павло Миколайович. "СУЧАСНІ СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ IT-АУТСОРСИНГУ". Journal of Strategic Economic Research, № 1 (7 червня 2022): 17–25. http://dx.doi.org/10.30857/2786-5398.2022.1.2.
Full textAbstract:
У статті висвітлено питання щодо аналізу сучасних світових тенденцій розвитку ІТ-аутсорсингу. Зазначається, що розвиток та формування конкурентного середовища світового ринку аутсорсингу в ІТ-бізнесі відбувається з урахуванням відповідних передумов, має певні тенденції та результати. Вивчення цих характеристик дозволило встановити форму функціонування цього явища на глобальному рівні, окреслити сучасні тенденції та перспективи розвитку ринку IT-аутсорсингу, що своєю чергою надало можливість обґрунтувати та здійснити аналіз українських реалій цифрової трансформації. Дослідження еволюції моделей надання послуг показало, що впродовж останніх кількох років особливу увагу зосереджено на показнику цифрового резонансу, який оцінює країни на основі цифрових навичок робочої сили, цифрових результатів, обсягу корпоративної діяльності, правового захисту інтелектуальної власності та інших елементів бізнес-діяльності. Визначено, що ринок ІТ-аутсорсингу є висококонкурентним через присутність на ньому багатьох постачальників, які надають ІТ-послуги на внутрішньому та міжнародному ринках. Наголошується, що завдяки цифровій трансформації чимало компаній стали залежними від успіху креативних додатків і розширень, які можуть надати інформаційні технології, що робить ІТ ключовою конкурентною перевагою для багатьох організацій різних сфер діяльності. Аналіз сучасних тенденцій розвитку ІТ-аутсорсингу у світі показав, що найпоширенішою моделлю сьогодні вважається модель цифрового резонансу, яка враховує цифрові навички робочої сили при виборі стратегії розташування цифрових центрів. У рамках цього дослідження робиться висновок, що зміщення акцентів у бік якісної переорієнтації ІТ-аутсорсингу впливатиме на подальші тенденції розвитку ринку ІТ-аутсорсингу в аспекті підвищення конкурентної привабливості країн із високими показниками цифрового резонансу. Це означає, що Індія, яка сьогодні вважається одним із найбільш зрілих глобальних напрямів IT-аутсорсингу з широким спектром можливостей, поступово втрачатиме свої позиції та конкурентну привабливість, поступаючись країнам із більш високими показниками цифрового резонансу.
48
КОРОЛЬ, Юрій, та Вікторія ПИСЬМАК. "РОЗВИТОК МАРКЕТИНГОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ". MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, № 3 (29 серпня 2024): 394–400. https://doi.org/10.31891/mdes/2024-13-56.
Full textAbstract:
В сучасних умовах ринкові умови ставлять перед підприємствами важливість забезпечення конкурентоспроможності. Процеси глобалізації ринків, стрімке зростання конкуренції потребує постійного моніторингу ринків, тому маркетинговий потенціал сприяє формуванню лідируючих позицій. Розробка, впровадження сучасного інструментарію маркетингових засобів та інструментів набувають важливу роль при формуванні маркетингового потенціалу, сприяють формуванню конкурентних переваг і конкурентного потенціалу аграрних підприємств та зростанню ефективності фінансових і господарських показників функціонування підприємств аграрної сфери національної економіки. Метою публікації є оцінка теоретичних і методичних та практичних підходів до сутності та формування і розвитку маркетингового потенціалу аграрних підприємств за сучасних умов. В статті досліджуються сутність маркетингового потенціалу підприємства та особливості його формування і розвитку враховуючи специфіку аграрного сектору. Визначено сутнісне наповнення категоріальних понять: потенціал підприємства, маркетинговий потенціал, наукові підходи до його формування, управління маркетинговим потенціалом підприємства. Обґрунтовано, що для підприємства аграрної сфери маркетингова діяльність і сформований маркетинговий потенціал визначають місце у конкурентній боротьбі та ефективність діяльності. Проведений аналіз і оцінка процесу формування маркетингового потенціалу аграрного підприємства та визначено чинники, які впливають на нього. Досліджено інструментарій формування управління розвитком маркетинговим потенціалом аграрного підприємства. Для аграрних підприємств маркетинг є інструментом забезпечення успішного функціонування в сучасних економічних умовах, а його використання дозволяє орієнтувати власну діяльність відповідно до вимог ринку. Формування та розвиток маркетингового потенціалу підприємств агросфери мають ґрунтуватися на підтримці з боку органів влади, а також на активному впровадженні і розвитку агромаркетингу.
49
Вавдіюк Наталія, Корецька Наталія, Ковальчук Надія та Гаврилюк Роксолана. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ БРЕНД-МЕНЕДЖМЕНТУ ЛНТУ". Економічний форум 1, № 1 (2023): 44–52. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2023-1-7.
Full textAbstract:
Університети здійснюють освітню діяльність у конкурентних умовах, а зростання вартості бренду ЗВО буде залежати від його репутації. Потенціал зростання вартості бренду ЗВО міститиме зменшення загальної конкуренції; посилення іміджу та престижу; збільшення фінансових ресурсів; досягнення місії; досягнення стратегії розвитку. Нині налічується багато університетів та коледжів, які управляють власними брендами, щоб отримати конкурентну перевагу. Зростання кількості нових освітніх продуктів призводить до посилення конкурентної боротьби на ринку освітніх послуг. Це вимагає від ЗВО формування інструментів управлінням брендом з метою розвитку вищої освіти відповідно до споживчих потреб та запитів та підтриманням комунікації з аудиторією.У статті розглянуто проблеми бренд-менеджменту в ЗВО. Визначено залежність між обсягом залучених студентів на навчання, отриманих фінансових находження від оплати за освітню послугу та вартістю бренду ОП. Розподілено суббренди ОПП ЛНТУ та сформовавно матрицю їх позиціонування. Встановлено, що бренд-менеджмент ЗВО залежить від обраної стратегії, а ефективність реалізації стратегії від оцінки сприйняття бренду і навпаки. Запропоновано стратегічні альтернативи управління субрендами ОП в Луцькому НТУ (вибірковий бренд; престижний бренд; доступний бренд; тупиковий бренд) та тактики бренд-менеджменту.
50
Diatlova, Yuliia. "КОНЦЕПЦІЯ КОНКУРЕНТНОЇ ІНТЕРНАЛІЗАЦІЇ В БАНКІВСЬКОМУ СЕКТОРІ: ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЙ І НАУКОВІ ПОЛОЖЕННЯ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(17) (2019): 219–27. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-219-227.
Full textAbstract:
У статті систематизовано наукові погляди щодо теорій конкуренції, конкурентних переваг та міжнародного руху капіталу. Наведено коротку характеристику еволюційних концепцій різних наукових шкіл і напрямів. На засадах компаративного аналізу окреслено прогалини теорій щодо розвитку національного банківського сектору в умовах конкуренції з капіталом іноземних банківських груп. Обґрунтовано доцільність розроблення концепції конкурентної інтерналізації. Доведено її важливість для банківського сектору України. Сформульовано основні положення концепції конкурентної інтерналізації в банківському сектору. Запропоновано та обґрунтовано підходи до дослідження процесів розвитку банківського сектору в умовах конкурентної інтерналізації.