To see the other types of publications on this topic, follow the link: Конкурентоспроможне підприємство.
Journal articles on the topic 'Конкурентоспроможне підприємство'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 40 journal articles for your research on the topic 'Конкурентоспроможне підприємство.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Морохова В.О., Бойко О.В. та Лорві І.Ф. "МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВ". Економічний форум 1, № 3 (2021): 87–93. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-12.
Full textAbstract:
В статті розглянуто питання використання маркетингових технологій з метою формування конкурентних переваг. Систематизовано дослідження зарубіжних і вітчизняних науковців стосовно джерел конкурентних переваг. Узагальнено вимоги, яким мають відповідати конкурентні переваги та наведено систематизований перелік характеристик, через які виявляється сутність конкурентних переваг. Конкурентні переваги мають вигідно відрізняти підприємство від конкурентів, задовольняти потреби споживачів, забезпечувати підприємству довгострокову конкурентну позицію на ринку, бути гнучкими та адаптованими до змін сучасного бізнес-середовища.
 Доведено, що засобом досягнення конкурентоспроможної позиції підприємства на ринку є розробка конкурентної стратегії, що базується на системі цінностей споживачів. Впровадження принципу клієнтоорієнтованості та створення споживчої цінності визначено головними складовими забезпечення стійких конкурентних переваг.
 За сучасних умов нестабільного ринкового середовища аргументовано доцільність розробки адаптивних маркетингових стратегій, що дають змогу підприємствам реагувати на зміни ринкового середовища, мінімізувати ризики та втримати конкурентні позиції. Наголошено на необхідності забезпечення системного підходу до формування стратегій окремих елементів комплексу маркетингу. Виділено напрями адаптивного маркетингового управління.
 Узагальнено сучасні маркетингові технології, які можуть застосовувати підприємства з метою розширення цільової аудиторії, збільшення обсягів продаж та зміцнення своїх позицій на ринку. Їх особливостями є орієнтація на стратегічні цілі розвитку, інтегрованість із загальною системою управління підприємством, комплексність, безперервність та динамізм реалізації. Результатом ефективного використання цих технологій є успішна діяльність підприємств на ринку, досягнення маркетингових та управлінських цілей.
2
Stankovska, I. M. "ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІНСЬКОГО АНАЛІЗУ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ЯКОСТІ СКЛАДОВИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗОВАНОЇ CИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ НАФТОГАЗОВОЇ ГАЛУЗІ". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (2016): 67–72. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.67-72.
Full textAbstract:
Стаття досліджує реалізацію методів управлінського бізнесу, використовуючи діагностичні групи, складені інтелектуальною системою управління конкурентоспроможними підприємствами нафтогазової галузі. У докладному варіанті «людина» та «система управління системою», використовувались гігієнічні стандарти для ідентифікації характеристичних характеристик особи, що інтегруються в систему конкурентоспроможних систем. Для врахування специфічних нафтогазових технологій при формуванні характеристичних систем системи управління конкурентоспроможними компаніями запропоновано відповісти на міжнародні стандарти. Для діагностики системи управління конкурентоспроможним продуктом запропоновано перелік методів управління жорстким рівнем.
3
Ткаченко, С. М. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРІТЕТИ ВИКОРИСТАННЯ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-04.
Full textAbstract:
У статті досліджується оцінка та стратегічне управління конкуренто- спроможністю підприємства. Розглянуті основні концепції управління і питання удосконалення управління інноваціями, що направлені на підви- щення конкурентоспроможності підприємства. Обґрунтовано, що важли- вим аспектом системи забезпечення належного рівня конкурентоспромож- ності підприємства є процес його оцінювання, в ході якого виявляються його сильні і слабкі сторони, приховані можливості та потенційні загрози, що у подальшому дає можливість ефективно планувати та розвивати діяль- ність на основі конкурентних переваг. Визначення рівня конкурентоспро- можності підприємства є початковим моментом планування його діяльності та розробки стратегії конкурентоспроможності. Для функціонування орга- нізаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідна система оцінки конкурентоспроможності, яка б врахувала інтереси інвесторів, підприємств, споживачів, держави. Акцен- товано увагу на те, що відсутність єдиного розуміння суті поняття конку- рентоспроможності підприємства обумовило неоднозначність трактування даної категорії. В сучасних ринкових умовах підприємства діють в конку- рентному середовищі. Зроблено висновок, що для забезпечення ефектив- ної діяльності підприємствам потрібно вивчати конкурентне середовище, визначати конкурентні переваги та конкурентоспроможність. Визначено, що існують різні підходи до визначення конкурентоспроможності підпри- ємства. Зроблено висновок що конкурентоспроможність підприємства це: порівняльна перевага, відмінність чи відносна характеристика, показник; властивість об’єкта управління (суб’єкта ринкових відносин) задовольняти потреби; система показників конкурентоспроможності та ефективності; підсумковий показник стійкості роботи підприємства, ефективного вико- ристання ресурсів, здатності протистояти чи виробляти і збувати товари і послуги; здатність витримувати конкуренцію на ринку; займана частка ринку; критерій виходу підприємства на товарні ринки; гнучкість і адап- тивність; рівень компетенції підприємства; пріоритетні аспекти конку- рентоспроможності з урахуванням інтересів зацікавлених користувачів інформації про конкурентоспроможність; якість і конкурентоспроможність продукції, що випускається. Зроблено висновки, що важелями підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є фактори конкурентоспро- можності. Встановлення визначальних факторів конкурентоспроможності здійснюють за їх впливом та в залежності від цілей і завдань управління конкурентоспроможністю.
4
Ларіонова, К., О. Синюк, Т. Донченко та Г. Капінос. "УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ОЦІНКИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ". Science and Innovation 18, № 2 (2022): 30–43. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.02.030.
Full textAbstract:
Вступ. Реалізація інноваційної реструктуризації підприємств дозволить досягти позитивних результатів у фінансово-економічному становищі, зростанні питомої ваги наукомісткої конкурентоспроможної інноваційної продукції та інтелектуальних послуг промисловості, що має посилити конкурентоспроможність продукції. Розробка нових механізмів інноваційної реструктуризації підприємств набуває особливої актуальності.Проблематика. Практично не дослідженими залишаються питання визначення та встановлення ролі, складу та основних критеріїв об’єктивної комплексної оцінки реструктуризаційного потенціалу для обґрунтування доцільності проведення інноваційної реструктуризації на підприємстві.Мета. Розробити методичний підхід до оцінки реструктуризаційного потенціалу підприємства, використання якого дозволить комплексно узагальнити отримані результати та прийняти оптимальні управлінські рішення.Матеріали й методи. Застосовано методичний підхід для розрахунку інтегрального показника за допомогою індексного та експертного методів оцінки та інтерпретації його величини лінгвістичними характеристиками шкали рівнів реструктуризаційного потенціалу.Результати. Удосконалено науково-методичний інструментарій оцінки реструктуризаційного потенціалу промислового підприємства, який ґрунтується на обчисленні системи локальних показників, сформованої з урахуванням функціональних складових реструктуризаційного потенціалу. Впровадження системи спостереження за локальними, комплексними показниками і загальним рівнем реструктуризаційного потенціалу дозволило розробити єдинийдля кожної групи підприємств алгоритм вибору відповідного виду реструктуризації та обрати відповідну стратегію розвитку.Висновки. Сформовано систему індикаторів і здійснено моделювання розроблених інтегральних показників реструктуризаційного потенціалу підприємства. Запропоновано методичний підхід щодо вибору стратегії розвитку підприємства для впровадження інноваційної реструктуризації залежно від рівня реструктуризаційного потенціалу.
5
Dyndyn, M., та О. Tokarchuk. "ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ВІВЧАРСТВА І КОЗІВНИЦТВА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (2016): 53–57. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6909.
Full textAbstract:
Історично вівчарство є традиційною галуззю сільськогосподарського виробництва в Україні. У процесі розвитку вівчарства і козівництва створено галузь з багатим генофондом. Однак з переходом на ринкові відносини нагромаджений потенціал галузі почав руйнуватися. Наразі гострою вбачається необхідність відродження вівчарства і козівництва у сільськогосподарських підприємствах, що вимагає розширення наукових досліджень щодо забезпечення ефективного ведення галузі, формування конкурентоспроможної продукції вівчарства і козівництва. Обґрунтування напрямів успішного вирішення цього завдання можливе лише за умови об’єктивної всебічної оцінки стану розвитку вівчарства і козівництва в сільськогосподарських підприємствах та рівня ефективності виробництва продукції галузі. Розглянуто теоретичні основи ефективності сільськогосподарських підприємств вівчарства і козівництва в ринкових умовах господарювання. Проаналізовано існуючі на сьогодні визначення категорії «ефективність». Висвітлено концепції аналізу ефективності підприємницької діяльності та рівень економічної ефективності сільськогосподарських підприємств вівчарства і козівництва. Визначено показники ефективного виробництва у вівчарстві та козівництві. Відображено фактори формування ефективності сільськогосподарських підприємств вівчарства і козівництва. Розкрито поняття «ефективність» різними економістами–аграрниками у науковій літературі. Проілюстровано систему чинників зростання ефективності виробництва продукції вівчарства і козівництва у сільськогосподарських підприємствах.
6
Ковтун, О. І. "ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО СЕКТОРА В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЇХ ВИХОДУ ТА ДІЯЛЬНОСТІ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 63 (1 жовтня 2021): 42–51. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-07.
Full textAbstract:
Питання управління конкурентоспроможністю вітчизняних агропідприємств та їх продукції на світовому ринку, яке зводиться до її (конкурентоспроможності) забезпечення, підтримування та розвитку, пов’язане насамперед із з’ясуванням поняття конкурентоспроможності та її адекватною оцінкою, оскільки ефективно управляти можна лише тим, що об’єктивно оцінено з позицій переваг і недоліків. У статті запро-поновано авторський погляд на категорію “конкурентоспроможність підприємства”. “Конкурентоспромож-ність підприємства” нами потрактовано як оціночні категорію і критерій щодо можливостей створювати підприємством конкурентні переваги за критичними факторами успіху в конкретному галузево-ринковому сегменті (ГРС) певного бізнесу та адаптуватися до змін цього бізнес-середовища і на цій основі досягати там кращих результатів, ніж діючі чи потенційні конкуренти.У контексті такого трактування конкурентоспро-можності підприємства в майбутніх публікаціях нами будуть розглянуті альтернативні методики її оцінки та універсальний механізм її забезпечення (як сукупність засобів, форм і заходів) у межах певного інтегровано-го (ресурсно-ринкового) підходу, який повинен для кожного конкретного підприємства персоніфікуватися в залежності від галузево-ринкового сегмента його бізнес-діяльності, специфіки ланцюжка вартості формуван-ня споживчої вартості продукту бізнесу цього підприємства (коротко - ланцюжка вартості) та його конку-рентної позиції в конкретному ГРС, оціненої за відповідною методикою, вибір якої продиктований насамперед наявністю відповідної (необхідної для оцінки конкурентної позиції підприємства, його конкурентної сили, тоб-то конкурентоспроможності за даною методикою) інформації про цей ГРС ведення бізнесу. В якості ключо-вого аспекту й етапу в процесі управління конкурентоспроможністю підприємства, який охоплює питання її оцінки, забезпечення, підтримки та розвитку, розглянуто процедуру її оцінки. Проаналізовані різноманітні підходи, методи і методики до проведення її оцінки як в тактичному, так і в стратегічному контекстах. Власне, адекватно оцінена конкурентоспроможність підприємства з огляду його конкурентної позиції в ГРС, з одного боку (ринковий аспект), і з огляду його специфіки ланцюжка вартості, з іншого (ресурсний аспект), дозволяє визначити адекватні заходи щодо підвищення його конкурентоздатності в певному бізнесі на кон-кретному ринку. Цьому мають слугувати розглянуті та проаналізовані в цій статті альтернативні методи, методики та показники оцінки конкурентоспроможності підприємства, які можна застосувати для визна-чення рівня та параметрів конкурентоспроможності вітчизняних агропродовольчих підприємств з огляду на можливості і загрози, обумовлені провадженням ними бізнесу в умовах зовнішньоекономічної лібералізації (як прояву економічної глобалізації) як в межах національного, так і в масштабах світового ринку.
7
Воронкова, А. "Концепція управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства". Економіст, № 8 (2007): 14–17.
Find full text
8
АРТЮХ, Т. М., А. С. ТЕРНОВА та І. В. ГРИГОРЕНКО. "ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ШКІЛЬНОЇ ФОРМИ". Товарознавчий вісник 1, № 13 (2020): 75–90. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2020-13-07.
Full textAbstract:
Мета. Розробка моделі оцінки конкурентоспроможності продукції та оцінка відповідно до неї шкільної форми основних вітчизняних виробників.
 Методика. Під час дослідження використано методи рейтингових оцінок та комплексної оцінки конкурентоспроможності підприємства.
 Результати. Модель оцінки конкурентоспроможності швейних товарів представляє собою дерево показників, на нульовому рівні якого розташовується показник конкурентоспроможності продукції (К), на першому − перебувають: комплексний показник нормативних вимог (Кнв), комплексний показник якості товару (Кя), комплексний економічний показник (Ке) і комплексний показник, що характеризує можливості підприємства на ринку (Кп). Алгоритм оцінки конкурентоспроможності шкільної форми включає: оцінку відповідності товарів-конкурентів нормативним вимогам та іншим обов'язковим вимогам, що задаються нормативними документами; обчислення комплексного показника якості на основі ранжування характеристик товарів, яке здійснюють експерти; визначення комплексного економічного показника; розрахунок комплексного показника можливостей підприємства з відповідними одиничними та комплексними показниками; оцінка рівня конкурентоспроможності шкільної форми основних вітчизняних виробників.Для оцінки конкурентоспроможності шкільної форми у відповідності із моделлю конкурентоспроможності та послідовністю визначення було розроблено і обґрунтовано пропозиції з визначення: важливості показників швейних товарів (визначення коефіцієнтів вагомості відповідних параметрів при оцінці конкурентоспроможності); якості товару (визначення порядку і правил кількісної оцінки якості на основі параметрів, що характеризують використання шкільної форми за призначенням, і в процесі експлуатації); витрат на придбання та експлуатацію шкільної форми; організаційних показників ринкової стабільності підприємства; конкурентоспроможності шкільної форми.
 В результаті застосування розглянутих пропозицій і оцінки рівня конкурентоспроможності шкільної форми були проведені розрахунки стосовно продукції ТОВ «Хмельничанка», ТМ «Мілана», ПрАТ Швейне підприємство «Юність» і Виробничо-комерційної фірми «Велма».
 Проведені дослідження свідчать про те, що найбільш конкурентоспроможною продукцією на ринку шкільної форми і кращою на даний момент часу є продукція ПрАТ Швейне підприємство «Юність». 
 Практична значимість. Запропонована модель оцінки конкурентоспроможності шкільного одягу, заснована на задоволенні нормативних вимог якості продукції, економічних характеристиках товару та ринкової стабільності фірми, що дозволить її вітчизняним виробникам більш ефективно управляти конкурентоспроможністю.
9
Harvas, H. D., та P. M. Myzuka. "Кластеризація виробництва ветеринарних препаратів в умовах Євроінтеграції". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 81 (2017): 118–22. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8121.
Full textAbstract:
Інтерес до кластерів у світі постійно зростає, наукові дослідження в різних країнах підтверджують, що саме впровадження кластерних структур – це запорука соціально-економічного розвитку та ефективного функціонування держави в цілому. Економіка територій, яка формується на основі кластерів, – це модель конкурентоспроможної та інвестиційно привабливої економіки, яка базується на використанні ефектів синергії та масштабу. Кластерні мережі територіально-виробничих систем є джерелами й факторами забезпечення високого рівня та якості життя населення, економічного зростання і сталого розвитку територій. Сучасний розвиток економіки України – це підвищення конкурентоспроможності продукції, використання власних ресурсів для забезпечення потреб внутрішнього і зовнішнього ринку. Як свідчить світовий досвід, кластерний розвиток економіки країни базується на географічній близькості відповідних економічних видів діяльності, що дає можливість для вищого рівня продуктивності та інновацій. Важливими рушійними факторами у кластерній системі виступають безпосередня близькість виробника, постачальника сировини, постачальника послуг, науково-дослідні організації, навчальні установи, та інші установи в певній економічній галузі. Що стосується галузі ветеринарної фармації провідні місця на ринку займають підприємства-виробники які впроваджують кластерну систему в частині якості (система якості GMР). У впровадженні системи якості (GMP) на підприємствах-виробниках беруть активну участь і провідні науковці ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок, які тісно співпрацюють з такими країнами світу, як Польща, Чехія, Франція, Нідерланди, Німеччина, і інші та враховують набутий ними досвід. Обмін досвідом і знаннями через міжнародні науково-практичні конференції, тренінги, виставки і семінари – це складові кластерного підходу, який допомагає розвиватися галузі ветеринарної фармації в Україні та вирішувати проблемні питання як виробництва, так і участі підприємств ветеринарної медицини на ринку.
10
Салівончик, І. М. "СТРУКТУРНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІСОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 68–71. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-12.
Full textAbstract:
У статті розглянуто загальні напрями та методи фінансової діяльності лісових підприємств, представлено комплекс модернізованих заходів, що забезпечують розвиток економіки. Модернізація лісових підприємств включає у себе ефективну податкову систему, достатні обсяги інвестування. Нині переважна більшість технічного устаткування лісових підприємств є застарілою, що потребує негайного оновлення новітніх технологій та якісного обладнання. Це дасть змогу бути конкурентоспроможним у ринкових умовах, збільшити ринки збуту, що, своєю чергою, дасть змогу підвищити фінансові результати. Загалом модернізація будь-чого базується на якісній еволюції, переході від традиційного до сучасного, оновленні відповідно до вимог сьогодення. Конкурентоспроможність продукції підприємства є важливим чинником створення необхідних умов для проведення модернізації. Тому конкурентоспроможність продукції – це сукупність її якісних, споживчих властивостей, що становлять інтерес для споживача, відрізняють її від іншого товару-аналога та дають змогу конкурувати на конкретному ринку збуту. Відомо, що конкурентоспроможність продукції залежить від низки чинників, що впливають на пріоритетність вибору і визначають обсяг їх реалізації на певному ринку. Для прискорення модернізації лісових підприємств потрібне здійснення заходів, спрямованих на концентрацію інвестиційних ресурсів для реалізації їхніх інвестиційних та інноваційних програм і проєктів. Вони повинні бути спрямовані на технічне переоснащення тих виробничих підрозділів підприємств, які є визначальними у виготовленні продукції з інноваційним наповненням. Структурна модернізація та зростання національної конкурентоспроможності належать до головних пріоритетів соціально-економічного реформування України. Модернізація підприємств повинна здійснюватися з урахуванням зовнішнього попиту на відповідні товари та послуги. Відповідно, це дасть змогу повернути втрачені та захопити нові ринки збуту через задоволення їх попиту на інноваційну продукцію. Вистояти і випередити конкурентів – це діяти зовсім по-іншому, а саме за допомогою модернізації виробничої діяльності на основі інновацій.
11
Gryshova, I. Yu, O. P. Diachenko та A. V. Gerasimenko. "Бенчмаркінг як метод підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств: практичний досвід застосування". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (15 листопада 2019): 62–72. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.06.07.
Full textAbstract:
У статті досліджується практичний досвід застосування бенчмаркінгу як методу наукових досліджень із метою підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств.
 Метою статті є дослідження ролі і впливу бенчмаркінгу в сучасних методах дослідження та його практичне застосування в розвитку аграрного виробництва шляхом підвищення конкурентоспроможності сільського господарства.
 Наукова новизна. Впроваджено практичний досвід застосування бенчмаркінгу в розвитку аграрного сектору економіки з метою підвищення конкурентоспроможності сільського господарства. Розраховано основні економічні показники реально функціонуючого господарства, що може використовуватися з метою порівняння для інших господарюючих суб’єктів у цій галузі.
 Висновки. Наведені у своїй логічній послідовності аргументи актуалізують та об’єктивізують проблематику використання бенчмаркінгу в діяльності різних за розміром сільськогосподарських підприємств України: від малих фермерських господарств, розміром 30–300 га, до величезних агрохолдингів, які мають у своєму розпорядження десятки або навіть сотні тисяч гектарів землі.
 Згідно з проведеним аналізом діяльності сільськогосподарського підприємства можна зробити висновок, що насамперед необхідним є зниження собівартості продукції тваринництва, адже запас росту цін на продукцію скотарства є доволі незначним порівняно з цінами на світовому ринку. Також важливим елементом розвитку тваринництва є державна підтримка виробників м’яса і молока, яка здійснюється в усіх розвинених країнах, відрізняючись лише формою та змістом.
 Отже, сільгосппідприємства України повинні мати змогу отримати нові ідеї щодо вдосконалення та розвитку свого бізнесу, обмінятися досвідом з іноземними колегами, визначити свої слабкі та сильні сторони (у порівнянні з іншими), дізнатися, наскільки ефективні та конкурентоспроможні окремі технології, якими є перспективи розвитку тієї чи іншої галузі.
12
Velychko, V. O., A. V. Hrymak, L. V. Kurilas та T. Ye Senyshyna. "Маркетингова складова виробництва ветеринарних препаратів за функціонування системи управління". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (2019): 426–32. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.54.
Full textAbstract:
Якість продукції для ветмедицини, яку виробляють вітчизняні підприємства, її конкурентоспроможність, сьогодні на жаль, ще не є сильним і безапеляційним показником окремих підприємств. В той же час, необхідно визнати, що реформи, які проводяться у державі орієнтують виробників продукції, в т. ч. і для ветеринарної медицини до переоцінки своїх застарілих тенденцій в сторону удосконалення виробництв, що забезпечувало б виробництво якісної і безпечної продукції для ветмедицини, йдеться в першу чергу про ветеринарні препарати, застосування яких ефективно забезпечувало б благополуччя тваринництва, птахівництва і інших галузей, сприяло збереженню здоров'я людей і екологічної рівноваги природнього середовища. Та й на самих підприємствах ветмедицини прийшло розуміння того, що саме впровадження ефективних систем управління якістю продукції спроможне забезпечити стійке становище підприємств як у сфері виробництва так і на ринку продукції для ветмедицини. Звичайно, впровадження ефективної системи управління якістю вимагає високого професіоналізму, освоєння сучасних методів і технологій, а головне відповідного рівня кваліфікації персоналу. Це сприятиме тому, що вже сам процес розробки нових ветеринарних препаратів, відповідно і їх апробації та виробництво буде базуватися на основних принципах системи якості, яка гарантуватиме, що вироблена продукція виробляється і контролюється відповідно до чіткого дотримання вимог нормативно-технічної документації і стандартів.
 Ринок продукції для ветмедицини уже орієнтує виробників на виробництво якісної, ефективної і конкурентоспроможної продукції, по-новому, з врахуванням зарубіжного досвіду розглядати контакти з усіма суб'єктами, які причетні до виробництва і поставок в обіг ветеринарних препаратів. В цьому важлива роль відводиться маркетингу, який супроводить виробництво, допомагає його організувати і управляти не тільки виробництвом, а й збутом виробленої продукції. Саме маркетинг може давати відповідні на ситуацію на ринку, планування асортименту продукції, її характеристики, оцінки конкурентів, формує пропозиції і аналізує споживацький попит. Зрозуміло, що якість ветеринарних препаратів забезпечується комплексом заходів, в т. ч. і принципами ринку. Основні із них, зокрема і механізми контролю якості ветпрепаратів регламентовані в Законах України «Про ветеринарну медицину», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист прав споживачів», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної і небезпечної продукції», ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з виробництва ветеринарних препаратів, «Положення про реєстрацію (перереєстрацію) ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок в Україні». Основні параметри цих документів уже враховуються при гармонізації законодавчих і нормативно-регламентуючих документів України.
13
Beztelesna, L. I. "РОТАЦІЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ КОМПЕТЕНЦІЄЮ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 84 (2019): 24. http://dx.doi.org/10.31713/ve420183.
Full textAbstract:
У статті запропоновано використовувати ротацію людських ресурсів для забезпечення конкурентоспроможної діяльності організації (компанії, підприємства) у глобальній економіці. Доведено, що ротації має передувати налагодження ефективного управління, у межах якого відбуватиметься ідентифікація людських ресурсів за їх компетентністю, системні зміни в управлінні та створення центру компетенцій.
14
Череп, А. В., І. С. Абдулаєв та В. С. Чеховська. "ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В ЦІЛІ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 83–87. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-16.
Full textAbstract:
Актуальним завданням, що стоїть перед Україною, є обґрунтування напрямів підвищення конкурентоспроможності та завоювання міцних позицій на міжнародному ринку. Адже забезпечення конкурентоспроможності економіки є пріоритетом для будь-якої держави, яка піклується про своє місце на світовому ринку і своєму економічному зростанні. Рівень інвестицій в значній мірі залежить від економічної привабливості українських підприємств, оскільки конкурентоспроможні підприємства є важливим фактором успіху інвесторів. Формування інвестиційної привабливості країни необхідно для забезпечення її конкурентоспроможності та вирішення соціальних проблем. Ефективне використання прямих іноземних інвестицій в національну економіку може стати важливим фактором прискорення економічного зростання, оптимізації відтворювальної структури економіки, вирішення багатьох інших стратегічних завдань. Накопичені іноземні інвестиції є одним з показників і відображають рівень інтеграції країни в світову економіку, розвиток її зовнішньоекономічних зв’язків і прагнення до створення відкритої експортно-орієнтованої моделі економіки. В цьому відношенні Україна значно відстає від більшості країн з перехідною економікою. Стаття присвячена оцінці поточного стану конкурентоспроможності України та інших країн. Проаналізовано стан і тенденції інвестування в Україну. Проведено аналіз конкурентоспроможності України. Встановлено, що підвищення конкурентоспроможності країни призводить, як наслідок, до збільшення інвестицій. Визначено, що потреба в стійкому економічному зростанні, який сприяє підвищенню продуктивності, залишається критично важливою для підвищення рівня життя. Пропонуються шляхи поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Результатом роботи є система пропозицій по збільшенню інвестиційної активності.
15
Буга, Н. Ю., Т. В. Янчук та І. В. Філіпішин. "МАРКЕТИНГОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ХОСТИНГОВОЇ КОМПАНІЇ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 4 (26 січня 2021): 65–72. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.4.8.
Full textAbstract:
У статті розглянуто маркетингове забезпечення діяльності хостингової компанії. Формування маркетингового забезпечення – це складний процес, що починається з марке- тингового дослідження ринку, підприємства та завершується розробленням планів щодо розвитку підприємства на основі виробництва конкурентоспроможних товарів та послуг. Під час формування маркетингового забезпечення необхідно оптимізувати використання маркетингових ресурсів. Проведене маркетингове дослідження діяльності хостингової компанії дало змогу визначити пріоритетні напрями, що забезпечать збільшення обсягів продажів з огляду на її конкурентну позицію. Головним інструментом впливу на спожива- чів вважається маркетингова комунікаційна політика, для якої центральним рингом бо- ротьби стало інтернет-середовище. Надано рекомендації щодо застосування цифрових інструментів на кожному етапі воронки продажів.
16
YERMAKOV, Oleksandr, and Lyudmila SLYEPTSOVA. "MODELING OF COMPETITIVE HORTICULTURAL INNOVATIVE ENTERPRISES." Ukrainian Journal of Applied Economics 4, no. 4 (2019): 183–90. http://dx.doi.org/10.36887/2415-8453-2019-4-21.
Full textAbstract:
The article is devoted to organizational and economic aspects of the creation and functioning of horticultural innovation-oriented enterprises and substantiates scientific approaches to the development of such production and economic structures. The objective of every economic entity in the competitive economy is to maximize the profit that may be achieved not only by producing fruitful products, but by its successful sale in certain terms and markets. This is primarily due to the fact that, under market conditions for horticultural enterprises, agrobiological potential is already insufficient to effectively grow fruit and berry crops. Therefore, innovation’s activity and its results are a prerequisite for successful management of the horticulture industry in Ukraine, namely: the transition to models of horticultural innovation-oriented enterprises which will be able to ensure the competitiveness of grown fruit products in both its domestic and foreign markets. The object of the investigations was the process of innovative development of horticultural enterprises and the construction of an economic and mathematical model of optimization of pome fruits (apples) sales – the basis of the industry in most regions of Ukraine. On the research basis of organizational and economic features of innovative development in the article the economic-mathematical optimization model of production and sale (apples) in a horticultural innovation-oriented enterprise is grounded. This is the experimental farm of the Podilsky Horticultural Research Station as a testing ground for innovative developments in fruitful production. Optimization of the structure of production and sales of products on the basis of the proposed model in this horticultural enterprise allows to significantly increase the profitability of growing apple’s orchards (from 0.9 million to 35.4 million UAH). Due to its high efficiency, this innovative project can be extended to other horticultural enterprises of Ukraine, in particular in the Podillya. Keywords: simulation, competitiveness, innovative development, horticultural enterprises, economic and mathematical model, realization, maximum profit, optimization, innovation-oriented enterprises.
17
Паленичак, О., та О. Стасів. "КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИЙ РОЗВИТОК АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ КОРЕКЦІЇ ЇХНЬОЇ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (2021): 582–95. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245242.
Full textAbstract:
Анотація. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні конкурентоспроможного розвитку регіональних сільськогосподарських товаровиробників в умовах корекції їхньої галузевої структури в контексті євроінтеграційних процесів. Методологія / методика / підхід. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії та практики забезпечення конкурентоспрожного розвитку аграрного товаровиробництва з урахуванням екзогенних та ендогенних факторів. Зі спеціальних методів дослідження використано економіко-статистичний — під час аналізу сучасного стану й прогнозування перспектив конкурентоспрожного розвитку регіональних аграрних товаровиробників в умовах євроінтеграційних процесів, графічний — для визначення прогнозованих обсягів тваринницької продукції у фермерських господарствах у розрізі областей Карпатського регіону України, абстрактно-логічний з метою обґрунтування інституціонально-економічного механізму конкурентоспроможного розвитку сільськогосподарських товаровиробників Карпатського регіону України в контексті корекції їхньої галузевої структури. Результати. У результаті проведеного дослідження виявлено, що з огляду на можливості налагодження транскордонного партнерства, поглиблення економічної євроінтеграції з країнами ЄС важливим економічним пріоритетом регіональних сільськогосподарських товаровиробників Карпатського регіону України є можливість формування ринку різних видів агропродовольчої продукції з географічним зазначенням. Карпатський регіон України володіє достатньо потужним земельно-ресурсним потенціалом для виробництва якісної і безпечної молочної продукції з високою доданою вартістю. Згідно з проведеними розрахунками за умови використання конкурентних переваг, які законодавчо закріплені у країнах ЄС, у досліджуваному регіоні потенційні обсяги виробництва найважливішої тваринницької продукції — молока у фермерських господарствах можуть зрости з 14 тис. тонн до 252 тис. тонн, або у 18 разів. У регіоні відродження традиційних напрямів спеціалізації в сільськогосподарському виробництві сприятиме корекції його галузевої структури, поліпшенню організаційно-економічних умов щодо самозабезпечення регіону тваринницькою продукцією, мінімізації економічного ризику внаслідок розширення напрямів спеціалізації, зниженню трансакційних витрат на транспортування і реалізацію завдяки розвиткові фірмової торгівлі, підвищенню рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, що вироблятимуть продукцію з високою доданою вартістю. Оригінальність / наукова новизна. Уперше обґрунтовано організаційно-економічні засади оптимізації галузевої структури регіональних сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням конкурентних переваг, які законодавчо закріплені у країнах ЄС. Практична цінність / значущість. Згідно з проведеними розрахунками в Карпатському регіоні врахування принципу боніфікації в розмірі 10,0 % на агропродовольчу органічну, приміром нішеву або крафтову тваринницьку продукцію, з географічним зазначенням, дозволить скоригувати галузеву структуру аграрних підприємств відповідно до науково обґрунтованих вимог і підвищити рівень рентабельності традиційно важливого виробництва і водночас життєвого необхідного виду продовольчої продукції — молока на 13,0—22,0 процентного пункту. Ключові слова: конкурентоспроможний розвиток, галузева структура, аграрна продукція, конкурентні переваги, екологічний маркетинг, регіон. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 2; бібл.: 20.
18
Шубалий О.М. та Гриник І.С. "ТЕНДЕНЦІЇ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ". Економічний форум 1, № 1 (2021): 107–15. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-12.
Full textAbstract:
У статті вивчено тенденції фінансового забезпечення інвестиційної діяльності у Північно-Західному регіоні України, до якого відносять Волинську та Рівненську адміністративні області, для виявлення проблемних сфер та виділення перспективних напрямів активізації інвестиційної діяльності. Враховуючи низький рівень економічного розвитку цих областей, забезпечення їх зростання вбачається в необхідності залучення додаткових інвестицій, особливо капітального характеру. Для проведення аналізу фінансового забезпечення інвестиційної діяльності основну увагу доцільно зосередити на вивченні показника капітальних інвестицій, адже саме такі вкладення формують базу матеріальних і нематеріальних активів тривалого користування, які становитимуть основу для подальшого економічного розвитку Північно-Західного регіону. За реальними оцінками обсяг капітального інвестування залежить від економічної ситуації в країні та є нестабільним. Протягом аналізованого періоду основним джерелом фінансування капітальних інвестицій були власні кошти підприємств і організацій. У періоди економічної нестабільності прогнозовано підприємства і організації збільшували частку капітальних інвестицій з власних джерел. Частка фінансування капітальних інвестицій з держаного бюджету була найменшою. Аналіз динаміки капітальних інвестицій в охорону навколишнього природного середовища показав, що основними напрямками інвестування стали очищення зворотних вод та поводження з відходами. Зроблено висновок, що в наступних періодах особливе значення для Північно-Західного регіону має створення сприятливих умов для збільшення капітальних інвестицій як в матеріальні, так і нематеріальні активи, адже вони забезпечать оновлення основного капіталу на інноваційній основі, що дозволить збільшити виробництво конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту продукції на основі залучення потужного природно-ресурсного потенціалу даного марко регіону, що в кінцевому підсумку сприятиме підвищення рівня його соціально-економічного розвитку.
19
KYCHYGHIN A.,, SAVCHENKO M. ,. "ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 83, № 2 (2019): 14–24. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.83-2-02.
Full textAbstract:
У статті досліджено концептуальні підходи до визначення категорії«конкурентоспроможний потенціал підприємства». На основікритичного аналізу надано власне визначення конкурентоспроможногопотенціалу підприємства. На основі дослідження встановлено, щоконкурентоспроможний потенціал підприємства слід розглядати як«ядро» загального економічного потенціалу підприємства з врахуваннямйого складових: науково-технічної, трудової, виробничо-технологічної,фінансової, інвестиційно-інноваційної, логістичної. Визначено, щоспроможність системи генерувати суттєві результати діяльності,перетворюючи їх на конкурентні переваги вищого рівня, забезпечуєтьсячерез сукупність економічних ресурсів та акселераторів. Встановлено,що системними характеристиками конкурентоспроможного потенціалупідприємства є системність, синергійність, структурність,адаптивність, відкритість, пропорційність, динамічність,відтворюваність, протирічність, реальність, орієнтованість у часі.
 The article deals with the conceptual approaches to the definition of thecategory of «competitive potential of the enterprise». On the basis of criticalanalysis, the firm's own definition of the competitive potential of the enterpriseis provided. On the basis of the research it was established that the competitivepotential of the enterprise should be considered as the «core» of the overalleconomic potential of the enterprise, taking into account its components:scientific, technical, labor, production-technological, financial, investment,innovation. It is determined that the ability of the system to generate significantperformance results, turning them into competitive advantages of a higherlevel, is ensured through a combination of economic resources andaccelerators. It is established that the system characteristics of the competitivepotential of the enterprise are systematic, synergistic, structural, adaptive,openness, proportionality, dynamism, reproducibility, contradiction, reality,time orientation.
20
Dyak, O. T. "СТАН ТА НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ГАЛУЗІ ПТАХІВНИЦТВА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (2016): 58–61. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6910.
Full textAbstract:
Стратегічним пріоритетом соціального та економічного розвитку України в умовах ринкових трансформацій є підвищення рівня продовольчої безпеки держави на основі нарощування виробництва продуктів харчування. При розв’язанні даного питання птахівництво стало одним із найбільш економічно привабливих та конкурентоспроможних видів агробізнесу і є в Україні традиційною галуззю сільського господарства, чому сприяють кліматичні умови та розвинуте зернове господарство. Однак в агропромисловому виробництві України досліджувана галузь залишається проблемною. Проведений в дослідженні аналіз сучасного стану розвитку галузі показує, що в цілому по Україні спостерігається позитивний розвиток птахівництва, спостерігається тенденція до збільшення поголів’я птиці, обсягів виробництва м’яса птиці та виробництво яєць. Але, незважаючи на позитивні тенденції, у птахівничих підприємств ще залишається низка проблем, таких як нестабільність державної підтримки, цінової політики, податковий тиск, недостатня кормова база, неналежна якість продукції тощо. Тому, основними напрямами розвитку птахівництва повинні стати: формування нових та відродження колишніх спеціалізованих комплексів з виробництва продукції птахівництва на індустріальній основі, основі більш повного використання генетичного потенціалу кросів і порід птиці, раціональної організації праці та виробництва, впровадження ресурсозберігаючих технологій виробництва продукції, поглиблення переробки птахівничої сировини, розширення асортименту і підвищення якості продукції; освоєння сучасних методів маркетингу, збуту, реклами.
21
Ощипок, І. М. "СПЕЦИФІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ D-ГОСПОДАРЮВАННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 59 (18 червня 2020): 83–89. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-11.
Full textAbstract:
Розглянуто поняття цифрового d-господарювання (digital- господарювання) як складне і бага-тогранне. Цифрове господарювання слід визначати тією частиною економічної діяльності, яка спирається на використання цифрових технологій, очевидний є її прямий вплив на процеси в готельно-ресторанному бізнесі. Розвиток наукових досліджень і прогресивних цифрових технологій привели до цивілізаційних змін світового господарського розвитку та зумовили виникнення нового типу господарювання, в межах якого відбувається трансформація моделей бізнес-процесів конкурентоспроможних підприємств. Інтернет-бронювання в готелях та замовлення місць в ресторанах дасть змогу підвищити якість обслуговування, зробить міську інфраструк-туру більш “розумноюˮ та енергоефективною. Розглянуто визначення цифрової економіки та виділено три ключові компоненти цифрового господарювання. Зосереджено увагу на розвитку деяких ефективно функціонуючих компонентів d-господарювання. Важливим напрямком розвитку підприємств готельно-ресторанного бізнесу може стати платформний бізнес, який надає суттєві конкурентні права в порівнянні з організаціями традиційних моделей. Цифрові платформи все частіше з’являються в традиційних сферах діяльності і послуг та призводять до швидких інновацій, до зміни ліній, складу галузевих ринків і норм конку-рування на них. Показана роль функціонування соціально-виробничих систем (СВС) на сучасному етапі, вияв-лені особливості і закономірності відтворювального функціонування СВС підприємств готельно-ресторанного господарства. Процес формування високих технологій за допомогою перетворення інновацій і можливостей цифровізації в ключовий фактор d-господарювання є невід’ємним базисом ефективного розвитку і зростання. Вивчаючи деякі властивості розглядуваних систем, встановлено, що при зміні однієї складової відбуваються впливи на інші елементи і все це надалі призводить до перетворення всієї сукупності, що свідчить про її цілісність. Використання хмарних обчислень і загальної віртуалізації дозволяє не тільки досягти цільових зна-чень надійності, продуктивності і гнучкості платформи підприємств готельно-ресторанного господарства, але і значно полегшити процедури її експлуатації, а також знижувати витрати на обладнання за рахунок більш високого ступеня уніфікації деталей машин.
22
Muniv, R. M., та O. M. Nosalchuk. "Роль місцевих органів влади в розвитку регіонального АПК". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 81 (2017): 49–55. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8108.
Full textAbstract:
Проблема регулювання у сфері управління агропромисловим розвитком на місцевому рівні, а саме низький рівень управління галуззю, є однією з ключових для поліпшення соціально-економічного розвитку села. З метою створення передумови стабільного динамічного розвитку виробництва конкурентоспроможної продукції сільського господарства та переробної сфери малими суб’єктами господарювання та особистими селянськими господарствами для розбудови ефективної економіки села як передумови формування самодостатніх територіальних сільських громад та запровадження засад сталого сільського розвитку Львівська обласна рада затвердила комплексну програму підтримки та розвитку агропромислового виробництва Львівської області на 2016–2020 роки, в якій передбачено фінансування ефективного розвитку аграрного сектору Львівщини. Для виконання комплексної програми у вказаний період потреба у фінансових ресурсах обласного бюджету складає 86,3 млн грн. На реалізацію завдань і заходів комплексної програми, крім коштів обласного бюджету, заплановано залучити 387,0 млн грн з інших джерел, в тому числі з державного бюджету – 96,0 млн грн, з інших місцевих бюджетів – 11,0 млн грн, проектів міжнародної технічної допомоги – 30,0 млн грн, кошти суб’єктів господарювання, особистих господарств населення – 250,0 млн грн. За рахунок фінансової підтримки АПК Львівщини у 2016 році здешевлено понад 320 млн грн кредитних ресурсів. Індекс валового виробництва сільськогосподарської продукції за 2016 р. склав 102,0%, в т. ч. сільськогосподарських підприємств – 108,3%, господарств населення – 98,8%. У 2016 році вироблено 1,4 млн тонн зерна (104,4% до 2015 року),1,6 млн. тонн картоплі (100%), 0,5 млн. тонн овочів (104,5%), близько 0,2 млн тонн м’яса (в живій вазі) (101,0%), понад 546,1 млн. штук яєць (101,8%). Додатково у 2016 році залучено в сільськогосподарський оборот 23,9 тис га. Надано дотацію 26 підприємствам. На площі 56 тис. га проведено збагачення ґрунтів біологічним азотом після використання інокулянтів азотофіксуючих мікроорганізмів. На площі 760 га проведено сидерацію ґрунтів та проведено вапнування на площі 2019 гектарів. Досягнення основної мети комплексної програми сприятиме поглибленню інтеграційних зв’язків, розбудові соціально-орієнтованої ринкової економіки Львівської області, інвестиційній привабливості агропромислового комплексу, дасть основу для розбудови ефективної економіки села як передумови формування самодостатніх територіальних громад.
23
O., Zharikova, та Pashchenko O. "ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ АГРОБІЗНЕСУ ЗА МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ". Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, № 42 (25 червня 2021): 64–71. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2021-42-10.
Full textAbstract:
This article reveals the essence of financial and economic activity of agribusiness according to international standards. The activity of small enterprises, which produce 60-80% of GDP and employ about 70% of the working population, are the main producers in many countries, and it is proved that small business contributes to a fair competitive market by producing a wide range of high quality goods and services. Its importance in the agricultural sector requires the attention of public authorities, as well as scientific and public organizations. According to the financial and economic analysis, it is proved that small farms must be provided with the necessary socio-economic conditions for commodity production. Thus, small businesses need to create dairy farms in the livestock sector, and their activities must meet the requirements of European standards, comply with environmental standards and safety of dairy consumption. Despite the fact that the share of households was 76% of all categories of farms in total milk production, its production requires capital investment in Ukraine. Cooperation is an important way to increase the efficiency of small farms. Service cooperatives can organize the sale and processing of products, provide the farm with feed, equipment and advanced technologies, which will help increase the productivity and economic efficiency of each member of the service cooperative. As a result of the study, it was found that in terms of efficiency and quality, large agricultural enterprises are of great importance in milk production. However, public policy should promote milk production in households and small farms, as they concentrate almost 76% of milk production. Based on the study, we can conclude that currently the problem of the economy is to provide competitive and high-quality marketable dairy products and obtain a large amount of raw milk, and for this it is necessary to keep highly productive breeds of animals, introduce high-performance equipment and new production technologies. milk and quality control of raw milk at all stages of its production and sale to dairy enterprises. It is not possible for households and small farms to carry out these measures on their own. This is possible through the cooperation of small businesses, which will promote the production of quality dairy products, increase productivity and economic efficiency of each member of the cooperative, as well as government support.Keywords: agricultural enterprises, households, farms, milk production, production competitiveness, servicing cooperatives. У даній статті розкрито сутність фінансово-економічної діяльності агробізнесу за міжнародними стандартами. На основі власних досліджень практично та теоретично обгрунтовано діяльність малих підприємств, що виробляють 60-80% ВВП і зайняті близько 70% працездатного населення, є основними виробниками в багатьох країнах, а також доведено, що малий бізнес сприяє формуванню справедливого конкурентного ринку, виробляючи широкий асортимент високоякісних товарів та послуг. Його значення в аграрному секторі вимагає уваги державних органів влади, а також наукових та громадських організацій. За здійсненим фінансово-економічним аналізом доведено, що маленькі фермерські господарства повинні бути забезпечені необхідними соціально-економічними умовами для товарного виробництва. Охарактеризовано, малому бізнесу потрібно створити молочні ферми у галузі тваринництва, а їх діяльність повинна відповідати вимогам європейських стандартів, дотримуватися норм щодо охорони навколишнього середовища та безпеки споживання молочних продуктів. Незважаючи на те, що частка домогосподарств становила 76% усіх категорій ферм у загальному виробництві молока, його виробництво вимагає капітальних вкладень в Україну. Співпраця є важливим способом підвищення ефективності діяльності малих фермерських господарств. Обслуговуючі кооперативи можуть організовувати збут та переробку продукції, забезпечувати ферму кормами, технічними засобами та передовими технологіями, що допоможе підвищити продуктивність та економічну ефективність кожного члена обслуговуючого кооперативу. В результаті проведеного дослідження виявлено, що з точки зору ефективності та якості, великі аграрні підприємства мають велике значення у виробництві молока. Однак державна політика повинна сприяти виробництву молока в домашніх господарствах та невеликих фермерських господарствах, оскільки вони концентрують майже 76% виробництва молока. На основі проведених розрахунків доведено, що в даний час проблема економіки полягає у забезпеченні конкурентоспроможної та якісної товарної молочної продукції та отриманні великої кількості молочної сировини, а для цього необхідно утримувати високопродуктивні породи тварин, впроваджувати високопродуктивні технічні засоби та нові технології виробництва, зберігання сирого молока та контролю якості молочного сировини на всіх етапах його виробництва та реалізації молочним підприємствам. Встановлено, що до-могосподарствам та дрібним фермерським господарствам неможливо здійснити ці заходи самостійно, лише можливо завдяки співпраці малих підприємств, що сприятиме виробництву якісної молочної продукції, підвищенню продуктивності та економічної ефективності кожного члена кооперативу, а також державній підтримці. Ключові слова: аграрні підприємства, домогосподарства, ферми, виробництво молока, конкурентоспроможність виробництва, обслуговування кооперативів.
24
Латковська, Т. А. "Напрями гармонізації податку на прибуток до вимог Європейського Союзу". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (26 липня 2021): 69–79. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.698.
Full textAbstract:
Становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави передбачає необхідність проведення політичних, соціально-економічних та правових реформ, реформування та удосконалення існуючої податкової системи. Перед Україною постає вибір шляху розвитку в напрямі сучасної цивілізаційної моделі, реалізація якого покликана сприяти прогресу в усіх сферах життєдіяльності суспільства й держави. Податкові реформи, що відбуваються в Україні, безпосередньо впливають на стан правового регулювання відносин у сфері публічних фінансів та залежать від податкової політики, яка розробляється на різних рівнях управління. Ці зміни зумовлюють необхідність переосмислення багатьох питань, до кола яких відносяться і проблеми прибуткового оподаткування.
 Мета статті полягає у тому, щоб на основі вітчизняного і зарубіжного законодавства проаналізувати податок на прибуток підприємств як один з основних доходів формування бюджету у будь-якій країні, виявити наявні проблеми та запропонувати напрями і шляхи їх вирішення. Методами дослідження стали такі методи, як логічний, історико-правовий, системно-структурний, формально-юридичний та порівняльно-правовий метод. На основі проведеного дослідження запропоновані зміни до Податкового кодексу України, які сприятимуть подальшій гармонізації податкового законодавства, спрощенню адміністрування податку на прибуток підприємств, матимуть позитивний ефект на процеси економічного зростання та підвищення інвестиційної привабливості країни загалом. Встановлено, що класична модель оподаткування прибутку підприємств в сьогоднішніх складних економічних реаліях в країні є неефективною, оскільки податок на прибуток має низку суттєвих недоліків, серед яких не тільки складні правила розрахунку об'єкта оподаткування та проблеми з накопиченням збитків, але й те, що значною перешкодою для становлення в Україні конкурентоспроможної у глобальному вимірі національної економіки та забезпечення належної технологічної та екологічної безпеки є високий рівень зносу основних засобів. Запропоновано перейти до моделі податку на виведений капітал, запровадження якого дозволить вирішити існуючі системні проблеми, пов'язані з адмініструванням податку на прибуток підприємств, відновити справедливість в оподаткуванні, спростити ведення бізнесу та в певній мірі скоротити витрати платників податків на виконання податкового обов'язку.
25
Гбур, Зоряна, та Ірина Крилова. "ВПЛИВ РОЗВИТКУ ВОДОПОСТАЧАННЯ НА ЯКІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Public management 19, № 4 (2019): 57–79. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-57-79.
Full textAbstract:
Розглянуто вплив стану розвитку сфери водопостачання на рівень економічної безпеки України. Окреслено ряд проблем, які носять системний характер для сфери водопостачання та водовідведення, серед яких: високий рівень зносу комунальної інфраструктури, об’єктів водопо- стачання та водовідведення від 50 до 90 %; соціальна значущість сфери, об- меження зростання розміру тарифів; значні витрати на модернізацію, низька очікувана прибутковість проектів, низька інвестиційна привабливість для бізнесу; збільшення тарифу на електроенергію; тарифи, які затверджуються для підприємства, “упираються” в граничний індекс, що спричинює плано- во-збиткову діяльність на майбутній період; підвищена потужність вико- ристовуваного обладнання; значне зношення споруд та трубопровідної сис- теми; на розвиток галузі значно впливає заборгованість населення та бізнесу за житлово-комунальні послуги. Схарактеризовано внутрішні та зовнішні чинники, що впливають безпосередньо на економічну безпеку України з по- зицій стану розвитку сфери водопостачання.
 Спираючись на власні ресурси та сили, на ефект об’єднаної праці народу, Україна має реалізувати свій шанс стати великою конкурентоспроможною політичною нацією з європейським рівнем економіки і безпеки загалом. Згруповано найважливіші національні економічні інтереси (які виокрем- люють дослідники сьогодення), від реалізації яких залежить майбутнє України, добробут і процвітання нації, зокрема: створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки; створення надійної системи економічної безпеки України, за- безпечення можливості самостійного, прогресивного національно-еконо- мічного розвитку; здійснення структурної перебудови економіки; забез- печення ефективного розвитку національної промисловості; здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника; істотне зменшення енергомісткості і матері- аломісткості ВВП; здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей; створення замкнутих циклів ви- робництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння; створення рівних соціальних та економічних можливостей для всіх громадян України; здобуття Україною належного місця у світовому поділі праці та міжнародній торгівлі, інтеграція у світове господарство; побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправ- ності та взаємовигідності; забезпечення конкурентоспроможності вітчиз- няної продукції; удосконалення товарної структури експорту й імпорту; забезпечення географічної збалансованості експорту й імпорту; нарощу- вання експортного потенціалу, забезпечення позитивного сальдо зовніш- ньо торговельної діяльності; підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту; захист національного ринку від несприятливої дії світової кон’юнктури та іноземної конкуренції; ефективне використання Україною свого вигідного географічного положення для здійснення міжнародного транзиту.
 Визначено, що державні структури в Україні не досягли економічної рівноваги. Так, зокрема, постійно підтримуються на державному рівні по- ставки газу, замість того, щоб замінити його використанням електроенергії та іншими видами енергоносіїв. Це — принциповий структурний момент рівноваги, яку Україна прагне досягти.
26
Статівка, Н. В., Ю. Л. Орел та К. Я. Кучерява. "СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ ЗАЙНЯТОСТІ У МАЛОМУ ПІДПРИЄМНИЦТВІ". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 66–72. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-11.
Full textAbstract:
У статті досліджено стан і основні тенденції зайнятості у малому підприємництві. Аналіз основних показників зайнятості показав, що за період 2013-2019 рр. чисельність зайнятих на малих підприємствах скоротилася на 13,3 %, у фізичних осіб-підприємців, навпаки, зросла на 12,8 %. У таких видах економічної діяльності, як «освіта», «тимчасове розміщування й організація харчування», «інформація та телекомунікації», «оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів» малий сектор забезпечує більш ніж три чверті робочих місць по країні. Натомість у «промисловості», «оптовій та роздрібній торгівлі; ремонті автотранспортних засобів і мотоциклів», «тимчасовому розміщуванні й організації харчування», «фінансовій та страховій діяльності», «професійній, науковій та технічній діяльності» частка зайнятих скорочується і такі структурні зміни є результатом абсолютного відтоку трудових ресурсів, а не переміщення в інші галузі. Встановлено, що впроваджувані урядом зміни у сфері регулювання трудових відносин сприяли частковій легалізації зайнятих у малому підприємництві, зростанню показників рівня витрат на оплату праці та рентабельності витрат на персонал. Здійснені розрахунки виявили тенденцію зростання рівня продуктивності праці відносно витрат на її оплату. При цьому рівень заробітних плат на малих підприємствах надалі лишається низьким, вдвічі меншим порівняно з великими. Але достовірність офіційних показників та отримуваних розрахунків знижують недоліки у класифікації суб’єктів господарювання за їх розмірами, верифікації суб’єктів малого підприємництва, статистичній інформації та високий рівень тінізації малого підприємництва в цілому. Проведене дослідження дає підстави висновувати, що малий сектор виконує свою соціальну функцію, є однією з основних сфер працевлаштування, надаючи робочі місця для 47,9 % зайнятого населення. Проблема із зайнятістю криється не у самих масштабах працевлаштування, а у забезпеченні таких умов, за яких малий бізнес легально працював би та сплачував конкурентоспроможну заробітну плату. Не вичерпними, але основними стримуючими факторами зайнятості у малому підприємництві визначено складність адміністрування та податкове навантаження.
27
Фединець, Н. І., та О. В. Кушнір. "ОСНОВНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ САНАТОРІЇВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 88–96. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-14.
Full textAbstract:
У статті досліджуються актуальні питання, пов’язані з управлінням конкурентоспроможніс-тю підприємств некомерційної сфери – протитуберкульозних санаторіїв. Цілями статті є визначення основ-них напрямів управління конкурентоспроможністю протитуберкульозних санаторіїв, аргументування доціль-ності оцінювання конкурентоспроможності як передумови забезпечення її відповідного рівня. Підтверджен-ням актуальності цього питання є значний інтерес зі сторони наукової спільноти. У ході дослідження встано-влено, що медична сфера за останні роки характеризується рядом змін: перепрофілювання медичних закладів, надання їм автономії, функціонування в особливому режимі через COVID-19. Виявлено, що важливою переду-мовою забезпечення конкурентоспроможності є формування системи критеріїв оцінювання конкурентоспро-можності протитуберкульозних санаторіїв. З’ясовано, що сильними сторонами протитуберкульозних сана-торіїв є кваліфікований персонал, висока якість послуг, застосування ефективних методів діагностики, ліку-вання та реабілітації, надання кваліфікованої спеціалізованої санаторно-реабілітичної допомоги хворим на активну та неактивну форму туберкульозу. Серед слабких сторін протитуберкульозних санаторіїв: взаємодія з іншими лікувально-профілактичними установами з питань охорони здоров’я, платне проведення окремих діагностичних досліджень; недостатнє оздоровлення медичних працівників протитуберкульозного санаторію; потреба у постійному навчанні діагностики та лікування хворих на туберкульоз лікарів-фтизіатрів через ін-тернатуру, ординатуру на базі вищих навчальних закладів; незавершена реструктуризація ліжкового фонду; низькі посадові оклади персоналу. Зроблено висновок, що для забезпечення конкурентоспроможності санаторі-їв слід концентруватися в першу чергу на якості медичних послуг. Запропоновано основні етапи процесу управ-ління конкурентоспроможністю протитуберкульозних санаторіїв. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на формування ефективного механізму управління розвитком протитуберкульозних санаторіїв в Україні.
28
Lukianiuk, S. "Підготовка виробництва в умовах виготовлення дослідних партій: особливості організації". COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 46 (30 березня 2022): 24–28. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2022-46-04.
Full textAbstract:
У статті визначено сутність науково-технічної підготовки виробництва в умовах виготовлення дослідних партій. Головною метою організаційної підготовки виробництва є забезпечення повної готовності виробництва до випуску продукції встановленої якості та кількості. Відзначено, що критеріями досягнення є: вихід на заплановані для серійного виробництва техніко-економічні показники; зменшення витрат усіх ресурсів на реалізацію процесу опанування виробництва нових виробів; скорочення циклу та термінів організаційної підготовки та опанування нової техніки. У роботі описані принципи і методи управління та способи виконання робіт науково-технічної підготовки виробництв. Запропоновано пріоритетні напрями підготовки виробництва в умовах виготовлення дослідних партій. Наголошено, що ефективна науково-технічна підготовка виробництва в умовах виготовлення дослідних партій на етапі розвитку економіки нової продукції (нововведень) в значній мірі визначає успішне функціонування підприємства, а саме його конкурентоспроможність та його фінансову незалежність, забезпечує виробництво конкурентоспроможної продукції та конкурентні переваги на ринках збуту. Також автором акцентовано, що в організації робіт підготовки виробництва в умовах виготовлення дослідних партій важливе місце займає використання наочних графічних зображень. Найбільшого практичного поширення отримали графіки лінійного типу, особливо при невеликому обсязі робіт, останні проектуються та короткостроковості етапів їх здійснення. Пов'язано це з простотою та зручністю їхньої графічної побудови, наочністю зображуваних процесів.Підсумки роботи свідчать, що головною метою планування технічної підготовки виробництва є забезпечення повноти, комплектності та своєчасності видачі технічної документації з конструкторської та технологічної підготовки виробництва. Критерієм досягнення цієї мети є зведення до мінімуму витрат і термінів підготовки виробництва високої якості. Локальними цілями підсистеми планування технічної підготовки виробництва є визначе
29
Salamin, O., та S. Poperechnuy. "Державне регулювання сільського господарства в умовах активізації міжнародних інтеграційних процесів". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 81 (2017): 64–69. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8110.
Full textAbstract:
Розглядаються проблеми організації, спрямування та здійснення державної регуляторної політики в аграрному секторі економіки України. Показано особливості вітчизняного сільського господарства, через які не можуть автоматично застосовуватись поширені в економічно розвинутих країнах підходи до державного регулювання галузі. Основною з них є неналежний рівень сформованості аграрного ринку та його інфраструктури, що призводить до високої мінливості цін. За результатами здійсненого аналізу державного регулювання цін показано, що жоден з підходів, який застосовувався після 1991 року, не забезпечив належних результатів. В умовах активізації міжнародних інтеграційних процесів проблеми посилюються обмеженням міжнародними організаціями державного впливу на ціну. Через високу мінливість цін прискорено розвиваються особливо великі за розмірами суб’єкти господарювання голдингового типу, зорієнтовані на виробництво сировинної продукції та її поставки на зовнішній ринок, де ціни стабільніші. Зростання експортного потенціалу поєднується з посиленням монокультурної спрямованості вітчизняного сільського господарства, посиленням соціальних проблем у селах, значної ізоляції від ринків збуту малих і середніх за розмірами господарств. В цих умовах не відмічаються закономірні процеси диференціації особистих селянських господарств, трансформації їх у товарні господарства фермерського типу. Для забезпечення належної конкурентоспроможності переробленої продукції сільського господарства пропонується формувати інтегровані системи з участю різних за розмірами суб’єктів господарювання, що займаються виробництвом, переробкою і збутом продукції, а державну фінансову підтримку спрямовувати на ті інтегровані структури, які зорієнтовані на виробництво конкурентоспроможної на зовнішньому ринку продукції. Необхідною умовою такої підтримки може бути розробка бізнес плану виробництва такої продукції. Підтримку слід спрямовувати на придбання засобів виробництва, необхідних для реалізації бізне-плану. Для здійснення контролю за цільовим характером витрачання коштів державної підтримки її слід здійснювати на засадах приватно-державного партнерства. Держава може залишатись власником засобів виробництва, придбаних за кошти державної підтримки до виходу на проектну потужність визначену бізнес планом. Після цього дані засоби можуть бути передані на баланси підприємств. Переваги такої підтримки порівняно з нинішньою полягають у її вищій результативності, спрямованості на реалізацію потенціалу вітчизняного сільського господарства в умовах міжнародної інтеграції України. Позитивний досвід сприятиме поширенню інтегрованих систем на основі залучення децентралізованих коштів.
30
Прохорова, Вікторія, Христина Залуцька та Тетяна Маслак. "Механізм управління розвитком сучасних підприємств як адаптаційна перевага їх стратегічного функціонування". Adaptive Management Theory and Practice Economics 11, № 22 (2021). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-11(22)-08.
Full textAbstract:
Анотація. Результативність прийнятих рішень щодо розвитку підприємства в стратегічному періоді залежить від ефективного механізму управління обраним напрямком розвитку, сформованим адекватно умовам функціонування сучасних підприємств. Відповідно, метою статті є формування і обґрунтування структури механізму управління розвитком підприємств з позиції основної її адаптаційної переваги для ефективної стратегічної діяльності підприємств в сучасних умовах функціонування.
 Для досягнення поставленої мети та вирішення основних дослідницьких завдань використано такі основні методи: теоретичного узагальнення; аналізу й синтезу; декомпозиції та структурно-логічного аналізу; порівняльного аналізу, індукції та дедукції; систематизації та узагальнення; структурно-логічний.
 Обґрунтовано необхідність формування інтегрованого механізму управління розвитком підприємств як основну їх адаптаційну можливість до сучасних умов функціонування за рахунок забезпечення довгострокової конкурентоспроможної діяльності. Описано структуру інтегрованого механізму управління розвитком сучасних підприємств. Доведено доцільність виділення у його складі окремих локальних механізмів відповідної спеціалізації (механізм перманентної діагностики параметрів розвитку; механізм забезпечення бізнес-активності; адаптаційно-комунікаційний механізм; механізм досягнення стратегічних цілей; мотиваційний механізм; механізм інтелектуалізації управлінського процесу; механізм ефективного розподілу ресурсів; механізм забезпечення інституціональної архітектоніки; механізм управління дисбалансами розвитку), які забезпечать оперативно-адекватне реагування на багатоаспектні зміни умов функціонування підприємства, а їх взаємодія сприятиме збалансованому нарощенню підприємством конкурентних переваг для ефективного функціонування в стратегічному періоді. Охарактеризовано кожен із виділених локальних механізмів та описано особливості взаємно обумовлюючого їх впливу між собою.
 Ключові слова: механізм управління розвитком; стратегічний період; локальні механізми; конкурентні переваги; адаптаційна перевага.
31
Бондаренко, Ольга, Ольга Матвєєва та Олексій Звірюк. "OСOБЛИВOСТI ПРOВЕДЕННЯ АУДИТУ НЕМАТЕРIАЛЬНИХ АКТИВIВ". Економіка та суспільство, № 26 (27 квітня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-48.
Full textAbstract:
У процесі встановлення ринкових відносин в Україні нематеріальні активи становлять все більшу частку корпоративних активів. Сьогодні важливо створити умови, які залучають великі обсяги інвестицій, з метою підвищення прибутковості підприємств. З цією метою інвестори повинні бути впевнені, що вкладені ними кошти дійсно можуть принести очікувані вигоди. Тому керівники повинні приділяти особливу увагу моніторингу ефективності діяльності підприємства, особливо вирішального фактора розвитку підприємства – нематеріальних активів, щоб мати можливість знаходити проблеми підприємства та створювати умови для їх вирішення. Це допоможе зробити компанію конкурентоспроможною в сучасних ринкових умовах. Оскільки нематеріальні активи впливають на конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість підприємств, виникає проблема контролю за їх використанням. Сьогодні розвиток використання нематеріальних активів, недосконалість законодавчої бази та розробка класифікації об’єктів, а також недосконалість методів оцінки зумовлюють необхідність вдосконалення його обліку та аудиту. Дедалі більше інформації, що відображається у фінансовій звітності, вимагає незалежної оцінки, щоб переконати користувачів у фінансовому стані суб'єкта господарювання. Для надання такого підтвердження необхідний незалежний огляд. З огляду на все більше використання нематеріальних активів, особливу увагу слід приділити методам, що використовуються при зовнішньому огляді таких конкретних об'єктів. Ця стаття присвячена аналізу поточних питань незалежного аудиту нематеріальних активів з метою розробки вдосконалених методів з урахуванням конкретних деталей цього об'єкта. Дослідження підтвердило необхідність систематичного підходу до аудиту, включаючи впровадження аналітичних процедур для підвищення об'єктивності аудиторських звітів. Бухгалтерські помилки нематеріальних активів, виявлені в процесі дослідження, вважаються основою для формулювання рекомендацій щодо процедури аудиту.
32
Савенко, І. І., та Д. В. Седіков. "Логістичний менеджмент, як інструмент оптимізації логістичних витрат". Food Industry Economics 12, № 3 (2020). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v12i3.1815.
Full textAbstract:
Конкурентоспроможність підприємств виступає ключовою умовою виживання та подальшого їхрозвитку в умовах жорсткої ринкової економіки. Забезпечення ефективного рівня конкурентоспромож-ності досягається різними методами, прийомами організаційного, технологічного та технічного харак-теру. В переліку ефективних методів та прийомів чільне місце займає логістика, як прогресивний на-прямок господарювання. Стаття присвячена дослідженню впливу логістики на конкурентоспромож-ність підприємств, впливу логістичного менеджменту, як інструментарію логістики, на оптимізацію ло-гістичних витрат, впливу логістичних витрат на формування собівартості продукції та шляхів їх скоро-чення. Не зважаючи на трансформації, які протікають в суспільстві (перехід до постіндустріалізму),більш ефективних інструментів менеджменту підприємств аніж логістичний підхід, наука та практикане розробила. В роботі проведено дослідження дефініцій «логістика», «логістичний менеджмент»,«логістичні витрати» та наведено авторські визначення термінів.
33
Гаража, Олена. "РОЗВИТОК ТА НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Економіка та суспільство, № 27 (25 травня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-27-44.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розвитку та напрямам підвищення ефективності зерновиробництва сільськогосподарських підприємств України. Метою статті є розробка теоретичних та методологічних положень, обґрунтування науково-практичних рекомендацій стосовно підвищення ефективності зерновиробництва сільськогосподарських підприємств. Об’єктом дослідження стали ресурсно-економічні процеси зерновиробництва аграрних підприємств. Обґрунтована важливість розвитку виробництва зернових та зернобобових культур, які в сучасних ринкових умовах стають прибутковою експортною та конкурентоспроможною агропродукцією на зовнішньому ринку. У статті розглянуто структуру посівних площ зернових та зернобобових культур за період 1990-2020 рр. Проаналізовано урожайність та обсяг виробництва зернових та зернобобових культур за період 1990-2020 рр. Досліджено виробництво зерна на одну особу в розрізі регіонів України. Розглянуто вплив розміру посівної площі на обсяг та урожайність зернових та зернобобових культур, зокрема пшениці та кукурудзи на зерно.
34
Кірносова, Марина, та Олена Савічевич. "ВИКОРИСТАННЯ КАРТ ЕМПАТІЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРІВ НА РИНКУ". Economy and Society, № 22 (15 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2020-22-24.
Full textAbstract:
У статті розглядається побудова «карт емпатії» споживачів та їх використання для підвищення клієнтоорієнтованості бізнесу. Визначено актуальність використання даного інструменту для формування конкурентоспроможних товарних пропозицій. Розглянуто значення розуміння глибинних потреб споживачів у сучасних умовах ведення бізнесу. Визначено, для яких задач маркетингу доцільно розроблювати карти емпатії споживачів. Розглянуто процес побудови карти емпатії клієнта. Досліджено основні помилки при складанні карти емпатії. Визначено умови отримання ефективної карти емпатії, на основі якої можна приймати маркетингові рішення. Розглянуто значення емоційного інтелекту та когнітивної емпатії у розумінні потреб клієнтів підприємства. Визначено джерела отримання інформації для побудови карти емпатії.
35
Купріна, Н. М. "Розвиток сучасних бізнес-стратегій та аутсорсингової діяльності суб’єктів національної економіки: сутність та напрями". Food Industry Economics 13, № 2 (2021). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v13i2.2034.
Full textAbstract:
В сучасних умовах діяльності та розвитку суб’єктів національної економіки України актуальнимє дослідження зарубіжного досвіду та досліджень вітчизняними ученими сучасних бізнес-стратегій тавпровадження нових напрямів діяльності суб’єктів національної економіки для забезпечення ефектив-ності їх функціонування та конкурентоспроможності. Дослідження публікацій учених показало, що аут-сорсинг, як напрям діяльності на підставі ділового партнерства, трактується не однаково, але сучасніглобальні тенденції у розвитку діяльності підприємств спрямовані у сферу послуг та інформаційнихтехнологій та отримання «ключових компетенцій», заснованих на співпраці і соконкуренціі, викорис-танні переваг малих і середніх підприємств. Обґрунтовано, що для забезпечення конкурентоспромож-ності та ефективності функціонування суб’єктів національної економіки в Україні необхідна їх економі-чна трансформація – персистентна, де м'якою трансформацією діяльності є саме здійснення аутсор-сингової діяльності суб’єктів на основі різних підходів та видів аутсорсингу. Розроблена система кри-теріальної оцінки персистентної трансформації харчової промисловості в системі оцінювання персис-тентності діяльності її суб’єктів в контексті забезпечення її конкурентоспроможності.
36
Stukan, Tatyana. "INNOVATIVE TYPE OF DEVELOPMENT OF AGRARIAN ENTERPRISES AS A FACTOR OF STRENGTHENING COMPETITIVE POSITIONS." PROBLEMS OF SYSTEMIC APPROACH IN THE ECONOMY, no. 2 (76) (2020). http://dx.doi.org/10.32782/2520-2200/2020-2-13.
Full text
37
Пивоваров, Петро. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ОЛІЇ СОНЯШНИКОВОЇ ВИСОКООЛЕЇНОВОГО ТИПУ НА СТРУКТУРНО МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЗАВАРНОГО ТІСТА ТА ВИПЕЧЕНИХ З НЬОГО НАПІВФАБРИКАТІВ". Grain Products and Mixed Fodder’s 63, № 3 (2016). http://dx.doi.org/10.15673/gpmf.v63i3.213.
Full textAbstract:
Наявність інноваційної складової у концепції підприємства є однією із умов його сталої конкурентоспроможності. Інноваційний розвиток закладів ресторанного господарства (ЗРГ) та підприємств харчової промисловості є основою стратегічного планування, яке формує комплекс заходів, пов’язаних із випуском нового виду продукції, впровадженням і використанням нових технологій, розвитком ринків збуту, організацією виробництва. Тому сьогодні ЗРГ та харчова промисловість орієнтується на інноваційний шлях розвитку, в основі якого лежить цілеспрямований процес пошуку нових технологій та сировинних джерел, що характеризуються доступністю, технологічністю, функціональністю. Найважливішою умовою створення нової технології є отримання продукції, яка не поступається за якістю аналогам, а за деякими показниками перевершує їх. У структурі харчування людини важливе місце займає споживання кулінарної продукції, серед якої високим попитом користуються вироби із заварного тіста. У загальній структурі ринку харчової промисловості вироби із заварного тіста займають вагому частку, і становлять сегмент, який динамічно розвивається. Тому наші наукові інтереси були зосереджені на розробці жировмісної кулінарної та кондитерської продукції, виробах із заварного тіста. Аналітично підтверджено, що реалізація технологічного процесу виробництва виробів із заварного тіста визначається переважно технічними та технологічними властивостями жирового компоненту. Проведено порівняльний аналіз жирнокислотного складу традиційних для заварного тіста жирових компонентів (масла вершкового та маргарину) з олією соняшниковою високоолеїнового типу. У статті наведено результати досліджень структурно-механічних властивостей заварного тіста з використанням олії соняшникової високоолеїнового типу та фізико-хімічні показники випечених напівфабрикатів із нього. Визначено пластичну в’язкість та інші показники деформації заварного тіста залежно від вмісту олії та води в модельній системі. Установлено, що оптимальна концентрація олії у рецептурі – 32%, за даної концентрації питомий об’єм випеченого напівфабрикату становить 7,3 см3/г; формостійкість – 1 у.о.; упік – 39 %; усушка – 4,4%. Вивчення властивостей жирового рецептурного компонента заварного тіста в умовах моделювання технологічного процесу дозволить управляти і забезпечити отримання конкурентоспроможної продукції, що має збалансований склад за харчовою та біологічною цінністю.
38
Поперечний, Степан, та Оксана Саламін. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ МОЛОКА". Економіка та суспільство, № 37 (29 березня 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-37-32.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальним питанням розвитку сфери виробництва і переробки молока. Аналізуються причини стійких тенденцій скорочення поголів’я корів і зменшення обсягів виробництва молока. Досліджено причини неналежної результативності державної економічної політики та прямої державної фінансової підтримки у даній сфері. Показано, що така підтримка здійснювалась без визначених стратегічних цілей розвитку галузі. Не забезпечувало подолання монопольних тенденцій у сфері закупівель молока впровадження мінімальних закупівельних цін. Після впровадження таких цін багато молокопереробних підприємств відмовлялись від закупівель молока і призупиняли виробництво, що призводило до скорочення попиту на молоко, подальшого зниження цін і скорочення поголів’я корів. Пропонується державну підтримку спрямовувати на створення і розвиток вертикальних маркетингових систем, у яких автоматично без державного втручання формуються прийнятні ціни, на основі погодження вимог до сировини забезпечується виробництво конкурентоспроможних як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках молочних продуктів.
39
Kalaman, Olga. "FORMING A COMPETITIVE STRATEGY DEVELOPMENT FOR WINE ENTERPRISE IN THE WORLD AND DOMESTIC MARKETS." Black Sea Economic Studies, no. 50 (February 2020). http://dx.doi.org/10.32843/bses.50-35.
Full text
40
Bodelan, V. R. "Теоретико-прикладні аспекти громадсько-державного партнерства". Public administration aspects 2, № 8 (2014). http://dx.doi.org/10.15421/151450.
Full textAbstract:
У статті узагальнено основні підходи до формування і розвитку громадсько-державного партнерства у зарубіжних державах і в Україні. Категорія «громадсько-державне партнерство» у науці не має чіткого визначення, а в державному управлінні використовується у багатьох значеннях. Відсутність теоретичної обґрунтованості, брак системного підходу до виокремлення теоретико-методологічних основ громадсько-державного партнерства, форм його практичної реалізації не дає можливості нашій державі бути конкурентоспроможною на міжнародному рівні. Зокрема, це стосується такого аспекту, як розвиненість соціальних бізнесу і підприємництва. Такі підприємства відкривають громадські організації, які в багатьох державах створюють від 3 до 9% в ВВП, залучають внутрішні і зовнішні інвестиції, приносять користь суспільству та є видом цілеспрямованого впливу держави на стан і розвиток суспільних процесів і відносин. В Україні не створено культури соціального підприємництва, відсутнє розуміння як у органів влади, так і в громадських організацій перспективності такого виду діяльності, дозволеного законодавством України. Не використовується резерв і потенціал громадських організацій при розгляді питань створення спеціального інвестиційного клімату, розвитку виробництва, поповнення бюджетів усіх рівнів, створення умов для підприємництва тощо. Головна роль відводиться громадським організаціям, які роблять вагомий внесок у соціально-економічний розвиток держави і стають її надійним інвестиційним партнером.