Academic literature on the topic 'Кооперативна взаємодія'

Розвиток кооперативного руху в Україні має більш як 150-річну історію. Перший кооператив був створений ще 1866 року з ініціативи харківської громади. Успіхи кооперативного руху на ранніх стадіях його розвитку пояснювалися тим, що в українському суспільстві існують давні традиції кооперування в різних сферах життєдіяльності й серед засновників і популяризаторів кооперативної ідеї були імена найавторитетніших на той час лідерів українського суспільства. Відродження та розвиток аграрної кооперації в Україні є важливим фактором структурної перебудови аграрного сектора на основі приватної власності на землю й засоби виробництва, диверсифікації діяльності на внутрішньому й зовнішньому ринках товарів і послуг в умовах відбудови національної економіки під час воєнного стану та в післявоєнний період. Феномен кооперації як унікального соціально-економічного явища може стати однією з рушійних сил реалізації успішної економічної політики держави в сільській місцевості.Сьогодні аграрна «кооперація, як і вся економіка України, знаходиться у стані глибоких економічних перетворень. Кооперативні підприємства та організації щодня стикаються з викликами та проблемами, які обумовлені глобальними трендами соціально-економічного розвитку у світі та Україні. До ключових характеристик конкурентного середовища, які мають визначальний вплив на розвиток аграрної кооперації, доцільно віднести наступні» [26, с. 6]: монокультурний характер сільськогосподарського виробництва; «загострення конкуренції на ринку зі сторони економічних суб’єктів інших форм власності, зокрема крупних агрохолдингів» [26, с. 6]; стрімкий розвиток технологій у всіх сферах аграрної діяльності (рослинництві, тваринництві та харчовій промисловості); значна частка продукції рослинництва й тваринництва, що виробляється приватними домогосподарствами населення; «зміни на ринку праці, викликані, передусім, міжнародною трудовою міграцією та змінами у демографічній структурі населення» [26, с. 6]; недостатній рівень державної підтримки аграрного сектора, зокрема приватних домогосподарств населення та кооперативів; поява якісно нових цінностей та запитів споживачів (соціальних, екологічних); підвищення вимог до якісних характеристик аграрної продукції, обумовлене членством України в СОТ та Зоні вільної торгівлі з ЄС тощо.Стрімкі зміни в соціально-економічному середовищі вимагають переосмислення та доповнення економічної стратегії подальшого розвитку аграрної кооперації, пошуку та впровадження нових напрямів і підходів у веденні бізнесу, урахування глобальних економічних трендів та викликів сучасності при формуванні стратегії й тактики посилення конкурентоспроможності, розроблення стратегічних засад та оперативних завдань розвитку в умовах воєнного стану та в поствоєнний період, зокрема в частині ефективної взаємодії з іншими економічними суб’єктами, особливо кооперативними підприємствами та організаціями з інших секторів економіки.

У матеріалах статті представлено результати дослідження проблеми кооперативного навчання та його актуалітети. За результатами аналізування вітчизняних та зарубіжних наукових праць визначено сутність поняття “кооперативне онлайн-навчання” як командна онлайн-діяльність здобувачів освіти, за якої кожен виконує певну функціональну роль і участь кожного є рівнозначною. Виокремлено методичні аспекти його організації: базові засади побудови навчального онлайн-простору засобами цифрових інструментів; техніки укладання правил командної взаємодії на ознайомлювально-мотиваційному етапі діяльності; принципи вибору оптимального з варіантів підходів до формування команд; опис застосування різних структур кооперативної роботи; можливі способи оцінювання результатів / процесу / індивідуального внеску кожного учасника команди. Деталізовано реалізації зазначених компонентів з наведенням прикладів цифрових ресурсів для певних напрямів. Значну увагу приділено способам формування та визначенню кількісного складу команд й оцінюванню командної роботи в альтернативних варіантах: процесу та результату, роботи усієї групи та індивідуального внеску кожного. Представлено адаптовані та апробовані структури кооперативного онлайн-навчання: “думки на столі”, “хрестики-нулики”, “шпаргалка”, “шестикутники Рассела”, які є ефективними для певних етапів уроку. Надано опис та проілюстровано їхню реалізацію на прикладах дидактичних матеріалів з предметів природничої та інформатичної освітніх галузей засобами цифрових інструментів. Визначено подальші перспективи у розробленні та формуванні комплекту універсальних структур кооперативного онлайн-навчання: оцінювання потенціалу для впровадження в умовах віддаленої взаємодії інших пропонованих дидактами структур тімбілдінгу, моделі Фрейера, предметні лабіринти, модельні портрети, “коло в колі” тощо.

У статті досліджені основні тенденції розвитку органічного виробництва в Україні і світі, на основі чого сформовано таблицю SWOT-аналізу. Визначено, що виробництво органічної продукції та її експорт є пріоритетним напрямом розвитку аграрного сектору економіки України. Важливим фактором, який нівелює перешкоди розвитку цього напряму, є кооперація виробників органічної продукції. Розвиток органічного виробництва в Україні стримують високі витрати на сертифікацію, необхідність формування великої партії товару для експорту та ін. Перспективним напрямом розвитку ринку органічної продукції є створення кооперативів, які об’єднуватимуть органічні дрібнотоварні господарства. Кооперація дає можливість створити належну заготівельно-збутову та матеріально-технічну базу, узгодити питання щодо виробництва однорідної продукції, формувати товарні партії продукції, забезпечити систематичність поставок продукції впродовж року.

<strong>Постановка проблеми.</strong> Історико-правовий аналіз взаємин української кооперації та більшовицької влади, як тема статті, зумовлений переконанням автора у важливості для історичної долі України подій, що відбулися століття тому (1920-й рік), коли сталося захоплення більшовиками керівництва українською кооперацією задля її подальшої реорганізації за російським зразком. У науковій літературі спостерігається певна недооцінка цих подій, зміщення наголосу на економічні, ідеологічні та політичні їх аспекти, тоді як у сучасних умовах найбільш актуальним видається соціально-інституційний аспект. Відповідно, кооперація розглядається автором як головний осередок становлення громадянського суспільства в Україні першої чверті ХХ століття, а кооперативне законодавство &ndash; як інструмент взаємодії та &quot;дзеркало&quot; загалом антагоністичних відносин диктаторської держави і кооперативної громадськості. Основними <strong>завданнями</strong> статті є з&rsquo;ясування соціально-правової сутності організаційних заходів щодо кооперації, здійснених в Україні радянською владою у 1920 році та в подальшому, а також окреслення загальної логіки та основних віх розвитку кооперативного законодавства УСРР у контексті визначальних тенденцій трансформації тогочасного українського суспільства. Для вирішення цих завдань було застосовано комплекс наукових <strong>методів</strong>, зокрема, історичний, логічний, порівняльний, формально-юридичний. <strong>Результатом</strong> дослідження є авторське трактування змісту і значення зазначеного фрагмента української історії. <strong>Висновки.</strong> Динаміка розвитку законодавства про кооперативні дії в Радянській Україні відображає тактичні коливання в економічній політиці більшовицької влади. Стратегія залишилася такою ж &ndash; більшовизація та підпорядкування державній бюрократії всіх кооперативних структур. Більшовицький уряд свідомо знищував традицію кооперації, але активно використовував її матеріальні та людські ресурси. <strong>Problem statement.</strong> The article presents a historical and legal analysis of the relations between the Ukrainian cooperation and the Bolshevik authorities. The author focuses on events that are very important for the historical fate of Ukraine. One hundred years ago, the Bolsheviks seized the leadership of the Ukrainian cooperative organizacions for their further reorganization on the Russian model. There is some underestimation of these events in the scientific literature. Researchers focus on the economic, ideological and political aspects of the past, while in the current context, the socio-institutional aspect is the most relevant. Accordingly, the cooperative movement is considered by the author as the main factor in the formation of civil society in Ukraine in the first quarter of the twentieth century. Cooperative law is interpreted as an instrument of unequal interaction between the dictatorial state and the cooperative community and a &quot;mirror&quot; of their relations. The main <strong>purpose</strong> of the article are: to find out the social and legal nature of the reorganization activities in relation to cooperative organizacions that were implemented in Ukraine by the Soviet authorities in the 1920s; defining the general logic and main stages of development of the cooperative legislation of the USSR in the context of the determining tendencies of transformation of the Ukrainian society. To solve these problems, a set of scientific <strong>methods</strong> was applied. These are, first of all, historical, logical, comparative, formal legal method. <strong>Results. </strong>It was found that on the eve of the Bolshevik coup, cooperative organizations were numerous, mass, and economically powerful. More than half of the country&#39;s population participated in cooperatives of various kinds. Cooperation in Ukraine was the only mass public movement. For the most part, Ukrainian cooperators were supporters of the creation of a national Ukrainian state and did not support the Bolsheviks. The takeover of Ukrainian cooperatives came about through the establishment of communist control over national cooperative unions. These unions, under administrative pressure, were forced to submit to an all-Ukrainian Consumer Cooperation Center created by a state decision and headed by a Russian functionary and other representatives of the Bolshevik Party. This organization had no cooperative nature. The newly created organization was to provide organizational reception for Russian Soviet cooperative legislation in Ukraine. The acts of Soviet cooperative law had both anti-cooperative and anti-legal content. The decisive tendency for the development of Soviet law in general was the narrowing of the scope of private law and the extension of public law to protect the interests of the dictatorial state. <strong>Conclusions</strong>. The dynamics of the development of cooperative legislation in Soviet Ukraine reflect the tactical fluctuations in the economic policies of the Bolshevik authorities. The strategy remained the same - Bolshevization and the submission to state bureaucracy of all cooperative structures. The Bolshevik government deliberately destroyed the cooperative tradition, but actively used its material and human resources.