To see the other types of publications on this topic, follow the link: Криміналістика.
Journal articles on the topic 'Криміналістика'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Криміналістика.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Колодіна, А. С., and Т. С. Федорова. "ЦИФРОВА КРИМІНАЛІСТИКА: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ." Kyiv Law Journal, no. 1 (May 11, 2022): 176–80. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.27.
Full textAbstract:
Анотація. З кожним роком інноваційні технології все більше впроваджуються в різні сфери суспільного життя. Не винятком є i криміналістична експертиза, яку сучасні інформаційні технології вивели на новий етап розвитку. Зокрема, завдяки новітнім технологіям з’явилася нова галузь криміналістики – цифрова криміналістика. У статті досліджується новітня галузь криміналістики – цифрова криміналістика, яка є прикладною наукою про розкриття злочинів, пов’язаних з комп’ютерною інформацією, про дослідження цифрових доказів, методи пошуку, отримання і закріплення таких доказів. Цифрова криміналістична експертиза — це «одна із галузей криміналістичної експертизи, яка зосереджується на кримінально-процесуальному праві та доказах щодо комп’ютерів та пов’язаних із ними пристроїв», таких як мобільні пристрої (телефони, смартфони тощо), ігрові консолі та інші пристрої, які функціонують через Інтернет (охорона здоров’я і фітнес-пристрої та медичні прилади тощо). Цифрова криміналістична експертиза, зокрема, відноситься до процесу збору, отримання, зберігання, аналізу та подання електронних доказів (також відомих як цифрові докази) з метою отримання слідчої інформації та розслідування та переслідування різних видів злочинів, у тому числі кіберзлочинів. Автори статті проаналізували складові частини цифрової криміналістики, оцінили тенденції розвитку цієї науки на сучасному етапі та спрогнозували подальший розвиток цифрової криміналістик в Україні і в іноземних країнах. Цифрова криміналістична експертиза включає процеси ідентифікації, отримання, зберігання, аналізу та представлення цифрових доказів. Криміналістичні артефакти та криміналістичні методи (наприклад, збір статичних даних або даних у реальному часі) залежать від пристрою, його операційної системи та функцій безпеки. Запатентовані операційні системи (з якими дослідники можуть бути незнайомі) і функції безпеки (наприклад, шифрування) є перешкодами для цифрової криміналістичної експертизи. Наприклад, шифрування, яке блокує доступ третіх сторін до інформації та повідомлень користувачів, може перешкодити правоохоронним органам отримати доступ до даних, що містяться на цифрових пристроях, таких як смартфони. В Національній поліції було створено спецпідрозділ по боротьбі з кіберзлочинністю. Але для того, щоб вітчизняні правоохоронні органи дійсно змогли використовувати весь спектр можливостей, які надають сучасні технології, необхідно якомога швидше завершити процес інтеграції вітчизняних правоохоронних структур у європейський простір.
2
В. В. Юсупов, А. О. Антощук. "КРИМІНАЛІСТИЧНА НАУКОВА ШКОЛА ПРОФЕСОРА А. В. ІЩЕНКА." Криміналістичний вісник 31, no. 1 (January 27, 2020): 96–104. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2019-31-1-96.
Full textAbstract:
Висвітлено життєвий шлях і творчу діяльність доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України, академіка Міжнародної слов’янської академії наук, полковника міліції у відставці Андрія Володимировича Іщенка (24.08.1951–26.04.2019) – знаного і шанованого в наукових колах українського вченого, засновника наукової школи, дослідника історії та сучасності світової криміналістики, талановитого педагога, управлінця, криміналіста.Ключові слова: А. В. Іщенко; криміналістика; судова експертиза; історія криміналістики; криміналістичне забезпечення; учений-криміналіст; криміналістична наукова школа.
3
Р. Л. Степанюк, С. І. Перлін,. "НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СТРУКТУРИ І ЗМІСТУ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ В УКРАЇНІ." Криміналістичний вісник 32, no. 2 (February 3, 2020): 6–14. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2019-32-2-6.
Full textAbstract:
Мета статті – окреслити актуальні наукові завдання з визначення напрямів удосконалення структури, а також подальшого розвитку криміналістичної техніки, зважаючи на досягнення провідних країн, передусім Європейського Союзу та США. У процесі дослідження узагальнено підстави до визначення поняття криміналістичної техніки, застосовувані вітчизняними і зарубіжними науковцями, запропоновано власну дефініцію. Виокремлено складові криміналістичної науки (криміналістична техніка, криміналістична тактика, криміналістична методика). Обґрунтовано необхідність розвитку саме криміналістичної техніки. Доведено недоцільність подальших спроб обстоювати правовий (юридичний) характер криміналістичної техніки як розділу науки криміналістики. Вироблено пропозиції, з огляду на мультидисциплінарну природничо-технічну природу і беручи до уваги процеси глобалізації та взаємної інтеграції, щодо удосконалення її структури, спираючись на досвід інших країн, зокрема США, Німеччини, за аналогічною моделлю якої формувалася вітчизняна криміналістика. Аргументовано доцільність започаткування нових розділів криміналістичної техніки, таких як криміналістична мікрологія, криміналістична вибухотехніка, криміналістичне зброєзнавство, криміналістична фоноскопія, судова одорологія, дослідження матеріальних слідів на наявність ДНК, дослідження наркотичних засобів, дослідження комп’ютерної техніки, цифрових носіїв та програмного забезпечення, базуючись на результатах проведення ґрунтовних теоретичних досліджень з метою розроблення наукових засад і прикладних рекомендацій щодо розвитку цих розділів. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено загальнонауковими і спеціальними методамидослідження, зокрема: системно-структурним з’ясовано сутність досліджуваних категорій і правових явищ; логіко-аргументаційним проаналізовано чинні положення щодо їх повноти, відповідності досягненням сучасних юридичних наук; порівняльно-правовим узагальнено правоохоронну практику та положення законодавства, зокрема США, Німеччини; історико-правовим зроблено ретроспективний аналіз розвитку криміналістичної техніки як складової криміналістичної науки; догматичний сприяв поглибленню та уточненню понятійно-категоріального апарату дослідження; моделювання уможливив формулювання висновків, а також пропозицій щодо удосконалення структури криміналістичної техніки, у тому числі започаткуванням нових її розділів.Ключові слова: криміналістика; криміналістична техніка; структура; зміст; техніко-криміналістичні засоби.
4
Щур, Б. В. "ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ МЕТОДИКИ В СУЧАСНІЙ КРИМІНАЛІСТИЦІ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 19 (November 7, 2019): 459–65. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v19i0.484.
Full textAbstract:
У статті висвітлюється місце криміналістичної методики в структурі криміналістики та деякі тенденції її розвитку. Криміналістика на сучасному етапі характеризується значним підвищенням ролі такої її частини, як криміналістична методика. Саме в цій частині відбувається поєднання рекомендацій криміналістичної техніки та тактики щодо своєрідності окремих видів злочинів, виявляється її прагматична роль. Тобто криміналістична методика найбільшим чином наближена до практичної діяльності органів досудового слідства, до розкриття та розслідування різних категорій злочинів. У зв'язку з цим, під час визначення напрямів наукового пошуку в галузі криміналістичної методики вченим треба, насамперед, виходити з потреб судово-слідчої практики, прогностичного бачення ймовірних шляхів розвитку та структурних змін злочинних проявів, міжнародного досвіду боротьби з ними, оскільки на сьогодні, на жаль, спостерігається певна диспропорція між запитами практики і науковими розробками. У криміналістичній літературі справедливо наголошується, що незважаючи на активні дослідження сучасних проблем криміналістичної методики, не можна сказати, що більшість із них успішно розв'язано.
5
Саінчин, О. С. "ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛІСТИКИ ЗА КОРДОНОМ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (July 22, 2020): 96–106. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.666.
Full textAbstract:
В умовах формування і становлення нових соціально-економічних відносин, реформування державних структур законодавчої, виконавчої і судової влади виникають завдання створення правової основи зміцнення законності і вдосконалення правоохоронної діяльності. Юридичні науки повинні розробляти та формувати правові основи державності й законності правозастосовної діяльності, спрямованої на надійне забезпечення захисту конституційних прав і законних інтересів громадян, суспільних формувань і державних структур України.
Криміналістика озброює співробітників правоохоронних органів ефективними методами й засобами розкриття та розслідування злочинів, що сприяє реалізації принципу невідворотності покарання, об'єктивному використанню кримінального закону та профілактичному впливу.
Останнім часом в Україні приділяється особлива увага вдосконаленню діяльності правоохоронних органів і зміцненню науково-технічної бази протидії злочинності взагалі й організованій зокрема. Сучасний рівень науки криміналістики та науково-технічний потенціал природничих і технічних наук, даючи змогу органам прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та суду запобігати, припиняти й розслідувати дуже складні злочини, відповідно, сприяють розв'язанню одного з головних завдань - зміцнення законності та правопорядку в Україні.
Криміналістика - це юридична наука, яка виникла у надрах кримінального процесу у минулому столітті як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх використання для розкриття та розслідування.
У статті продовжено дослідження проблем теорії та історії розвитку криміналістики в деяких країнах Європи, США, та Англії. Загалом, метою цього аналізу було дослідити, яким чином іде розвиток криміналістики за межами нашої держави, які в них виникають проблеми, а головне - дійти висновку про необхідність перебудови (або достатність) системи криміналістичних методів та експертних досліджень.
Проведене дослідження стосується виключно теорії та історії розбудови наукових пізнань у криміналістиці за межами нашої держави, виокремлення позитивних рис її сучасного розвитку та екстраполяції на умови розвитку нашої науки, яка слугує певним інструментарієм у розслідуванні злочинів і встановленні осіб, які їх вчинили.
У наступному дослідженні планується запропонувати дискусію в середовищі науковців і практичних працівників, задіяних у розслідуванні злочинів, про можливу імплементацію сучасних досягнень наших колег-криміналістів за кордоном.
6
ЖУРАВЕЛЬ, ВОЛОДИМИР. "Формування та розвиток окремих криміналістичних теорій (учень)." Право України, no. 2021/08 (2021): 65. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-065.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду концептуальних підходів до формування та застосування окремих криміналістичних теорій (учень). Актуальність означеної проблематики полягає в тому, що вона лежить у площині досліджень, спрямованих на формування загальної теорії криміналістики, що відображує сучасний рівень розвитку цієї галузі юридичних знань і належить до найбільш важливих напрямів криміналістичної доктрини. Зазначено, що окремі криміналістичні теорії (вчення) як наукові конструкції становлять основу структури загальної теорії криміналістики та визначають рівень розроблення теоретико-методологічної бази цієї науки. Система окремих криміналістичних теорій (учень) становить зміст загальної теорії криміналістики. Запропоновано окрему криміналістичну теорію (вчення) визначати як систему наукових знань, що описують і пояснюють деяку сукупність явищ і досліджують лише певне коло закономірностей об’єктивної дійсності з числа тих, які вивчає криміналістика загалом. Підкреслено, що характер закономірностей, які досліджує кожна з окремих криміналістичних теорій (учень), обумовлюють порядок їх упорядкування в структурі загальної теорії криміналістики. При цьому між предметами загальної теорії криміналістики й окремих криміналістичних учень існують відносини підпорядкованості цілого і частини. Кожна окрема криміналістична теорія (вчення) повинна мати власний об’єкт, предмет і методи дослідження, розкривати зміст і характер відносин з іншими теоріями (вченнями), визначати мету, завдання, функції та місце в системі криміналістики, формуватися на певній науковій гіпотезі, мати необхідне емпіричне підґрунтя, а також відповідний ступінь консолідації, що зумовлює можливість виділення певних закономірностей, які доповнюють, уточнюють предмет науки криміналістики загалом. Лише за умов дотримання цих вимог певні тео ретичні конструкції в змозі набувати статусу окремої криміналістичної теорії (вчення). Зроблено висновок, що в структурі загальної теорії криміналістики доцільно виділяти три рівні окремих теорій (учень): 1) криміналістичні теорії (вчення) наукознавчого спрямування, що охоплюють наукознавчі проблеми про об’єкт, предмет, методи, сферу дослідження, систему, природу, понятійний апарат та категорії криміналістики (мову криміналістики), її міжнаукові зв’язки і місце в системі наукових знань, історію розвитку та сучасний стан; 2) криміналістичні теорії (вчення) загальнонаукового рівня, які охоплюють закономірності, що поширюються на весь предмет дослідження, входять до нього загалом; 3) криміналістичні теорії (вчення) окремонаукового рівня, які стосуються дослідження закономірностей, що належать до окремих складових предмета криміналістики, розкривають його сутність і специ фіку. Наголошено, що сучасна система окремих криміналістичних теорій (учень) є динамічною і її вдосконалення зумовлене потребами судової та слідчої практики, розвитком суміжних галузей знань, загальної теорії та окремих криміналістичних учень, зміною зв’язків і залежностей між ними.
7
В. М. Чисніков, В. М. Чисніков. "МАЛЕНЬКІ ОГРІХИ ВЕЛИКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЮРИДИЧНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ (ТОМ 20)*." Криміналістичний вісник 33, no. 1 (February 2, 2021): 117–26. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2020-33-1-117.
Full textAbstract:
Нещодавно побачив світ останній, 20-й том Великої української юридичної енциклопедії – «Криміналістика, судова експертиза, юридична психологія», який мене, історика криміналістики, дуже зацікавив. Насамперед зазначу, що авторами більшості статей енциклопедії є доктор юридичних наук В. Ю. Шепітько і на той час кандидат юридичних наук М. В. Шепітько (батько і син). Проте рецензент не ставить за мету висвітлювати позитивні якості праці (гадаю, це зроблять інші), а бере на себе менш вдячну місію: звернути увагу читача і авторів на ті огріхи, що, на нашу думку, є в рецензованому виданні.
8
ЧОРНОУС, ЮЛІЯ. "Вплив міжнародних договорів і практики Європейського суду з прав людини на розвиток криміналістики в Україні." Право України, no. 2021/08 (2021): 77. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-077.
Full textAbstract:
Розвиток правової системи нашої держави спрямований на інтеграцію до світового та європейського співтовариства. Нині криміналістика активно розвивається, залучаючи інноваційні засоби, методи і прийоми до вирішення поставлених завдань. Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) входять до системи кримінального процесуального законодавства Україні і є новим джерелом розвитку науки криміналістики. Мета статті полягає у висвітленні особливостей впливу інтеграційних процесів розвитку правоохоронної системи держави на предмет науки криміналістики, і безпосередньо – впливу міжнародних договорів та практики ЄСПЛ на розвиток криміналістики в Україні. За результатами дослідження встановлено, що міжнародні договори та практика ЄСПЛ визначають формування теоретико-методологічних, правових, праксеологічних засад науки криміналістики. Однією із форм виразу такого впливу є розроб лення та практична реалізація криміналістичних засобів, методів і прийомів розслідування кримінальних правопорушень, формування практичного “інструментарію” науки криміналістики з урахуванням міжнародного та європейського досвіду. Тлумачення міжнародних договорів України та практики ЄСПЛ дали змогу виокремити такі напрями впливу вказаних джерел на розвиток науки криміналістики, розроблення та практичну реалізацію криміналістичних засобів, методів і прийо мів: забезпечення захисту прав і свобод людини; розслідування кримінальних правопорушень із врахуванням кращого міжнародного та європейського досвіду; підвищення ефективності реалізації заходів міжнародного співробітництва під час кримінального провадження; забезпечення ефективного розслідування та судового розгляду справ про міжнародні злочини. Підсумовано, що формування теоретико-методологічного підґрунтя криміналістики з урахуванням положень міжнародних договорів та практики ЄСПЛ є важливим для здійснення таких наукових криміналістичних досліджень, визначає зміст практичної правозастосовної діяльності, створює передумови для розроблення ефективних криміналістичних рекомендацій для практичних працівниківправоохо ронних органів. Дотримання положень міжнародних договорів та практики ЄСПЛ визначає допустимість криміналістичних засобів, методів і прийомів, є джерелом їх розвитку й удосконалення.
9
Клименко, Н. І. "Криміналістика: наука та навчальна дисципліна." Вісник Київського університету. Юридичні науки, Вип. 26 (1985): 75–78.
Find full text
10
Коваль, С. М. "СЛІДЧИЙ-КРИМІНАЛІСТ У СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 6(35) (May 11, 2021): 188–200. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(35).717.
Full textAbstract:
Коваль С. М. Слідчий-криміналіст у системі правоохоронних органів України: організаційні та правові аспекти. - Стаття.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають та розвиваються щодо функціонування служби криміналістки як унікальної інституції в сучасній системі правоохоронних органів України. Предметом статті є дослідження організаційних та правових аспектів статусу та особливостей діяльності слідчого-криміналіста. Методологічною основою статті є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання, де провідне місце належить системному підходу та інтеграційному методу дослідження. Охарактеризовано напрями розвитку служби криміналістики в сучасній системі правоохоронних органів. Зазначено, що у правову систему України впроваджено ідею диференціації слідчих підрозділів, де служба криміналістики зазнала суттєвих організаційних змін. Указується, що нині слідчі-кримі- налісти проходять службу в органах МВС, СБУ та ДБР.
Наголошується на доцільності розгляду організаційно-правових аспектів функціонування служби криміналістики як сукупності теоретичних положень та похідних від них практичних рекомендацій, тому в цифрових умовах одним із важливих учасників нових інформаційних відносин є слідчий-криміналіст. Увага акцентована на тому, що комунікативна діяльність слідчого-криміналіста складається з інформаційної, інтерактивної та реляційної.
З’ясовано, що організаційна діяльність слідчо- го-криміналіста спрямована на впорядкування як своєї роботи, так і проведення відповідних процесуальних дій, регламентованих законом, а також здійснення планування, інформаційного забезпечення діяльності, аналітичної роботи та контролю. Констатовано, що слід- чий-криміналіст є процесуальною фігурою, яка вимагає необхідності законодавчого закріплення його прав і обов’язків. Утім підсумовується, що невизначеність його статусу призводить до розмивання завдань, функцій та повноважень. Спираючись на гіпотезу про те, що всі знання людства про реальний світ є безліччю інформаційних моделей, запропоновано авторське бачення проблеми створення інформаційно-правової концепції професійної діяльності слідчого-криміналіста. Вибудовано теоретичну (логічну) суб’єктну модель служби криміналістики, що включає три основні ланки формальної адміністративної комунікації та неформальні комунікаційні канали.
11
ZHURAVEL, V. A., and Y. KURUMISAWA. "Criminalistics in the System of Scientific Knowledge." Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine 26, no. 2 (2019): 99–113. http://dx.doi.org/10.31359/1993-0909-2019-26-2-85.
Full text
12
Volobuev, Anatoly. "CRIMINALISTICS IN CONDITIONS OF CRIMINAL JUDICIAL REFORM." Law Journal of Donbass 64, no. 3 (September 28, 2018): 153–57. http://dx.doi.org/10.32366/2523-4269-2018-64-3-153-157.
Full text
13
Шевчук, В. М. "ІННОВАЦІЙНІ КРИМІНАЛІСТИЧНІ ПРОДУКТИ У ПРАВОЗАСТОСОВНІЙ ДІЯЛЬНО¬СТІ: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ У ПРАКТИКУ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (July 22, 2020): 139–55. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.671.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі дослідження поняття інноваційного криміналістичного продукту, його ознак, властивостей, теоретичних проблем розроблення та практики їх впровадження у правозастосовну діяльність. Проведено аналіз наукових підходів до розуміння інноваційного криміналістичного продукту, запропоновано його визначення, виокремлено суттєві ознаки та властивості, проаналізовано його співвідношення з поняттям криміналістичної інновації. Розглядаються основні властивості інноваційного криміналістичного продукту: інноваційність (новизна), упредмеченість, суб'ектність, цілеспрямованість, затребуваність, запровадженість у практику, ефективність. Визначено основні інноваційні напрями використання засобів криміналістки у правозастосовній діяльності, які забезпечують її ефективність і результативність. Обґрунтовується, що методологічним підґрунтям розроблення та впровадження інноваційних криміналістичних продуктів у пра-возастосовній діяльності виступають також діяльнісний, системно-структурний і технологічний підходи, використання яких є перспективним для формування окремої криміналістичної теорії - криміналістичної інноватики. Досліджуються проблеми незатребуваності та не впровадження інноваційних криміналістичних продуктів у правозастосовну діяльність, роль суб'ектів-розробників і суб'ектів-споживачів. Сформульовано пропозиції та авторське бачення щодо розв'язання окремих дискусійних питань, пов'язаних із інноваційними продуктами у криміналістиці та правозастосовній практиці. Досліджуються питання створення інноваційних криміналістичних продуктів у криміналістиці та проблеми їх впровадження у практику, акцентується увага на причинах незатребуваності та не впровадження криміналістичних інновацій. Обґрунтовується, що створення та застосування інноваційних криміналістичних продуктів сьогодні є пріоритетним завданням криміналістики та нагальною потребою практики. Зазначається, що комплексний підхід у розроблені та формуванні основних понять криміналістичної інноватики є методологічним фундаментом для подальших досліджень цієї проблематики, який визначає перспективні напрями розвитку криміналістичної науки.
14
Ф. М. Сокиран. "ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ." Криміналістичний вісник 32, no. 2 (February 3, 2020): 15–21. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2019-32-2-15.
Full textAbstract:
Мета статті – подальше й усебічне, через важливість проблематики, дослідження питання застосування психологічного впливу в кримінальному судочинстві. У процесі розгляду теми надано визначення психологічного впливу. Доведено, що обов’язковою умовою розроблення питань психологічного впливу під час досудового розслідування є з’ясування його юридичного та загального змісту як неодмінного атрибута будь-якого акта правового регулювання. Обґрунтовано доцільність застосування психологічного впливу під час слідчої (розшукової) дії, а також застосування його як складової тактичного прийому чи як напряму діяльності слідчого при розв’язанні окремих завдань розслідування. Визначено, що головним напрямом психологічного впливу як під час досудового розслідування, так і судового провадження є отримання об’єктивно правдивої інформації законним шляхом зі встановлених законом джерел щодо розслідуваної події. Констатовано, що психологічний вплив є обов’язковим суттєвим елементом криміналістичної (слідчої) тактики, постійним джерелом формування тактичних рекомендацій і неодмінним структурним компонентом тактичних прийомів і операцій процесуального та допоміжного (оперативного) характеру. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено сукупністю методів філософського, загальнонаукового та конкретно-наукового рівнів, зокрема системно-структурним з’ясовано сутність досліджуваних категорій і правових явищ, зв’язків елементів психологічного впливу в кримінальному судочинстві з іншими категоріями криміналістики, кримінального процесу тощо; методом наукової абстракції сформульовано позиції щодо оцінки теоретичних, правових та організаційних засад застосування психологічного впливу в кримінальному судочинстві, удосконалення у зв’язку з цим норм законодавства та порядку його застосування; догматичний метод сприяв уточненню понятійно-категоріального апарату; моделювання – формулюванню висновків і загальних оцінок.Ключові слова: психологічний вплив; слідча тактика; тактичний прийом; досудове розслідування; криміналістика.
15
ТІЩЕНКО, ВАЛЕРІЙ. "Роль криміналістичної методики розслідування у формуванні доктрини криміналістики." Право України, no. 2021/08 (2021): 91. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-091.
Full textAbstract:
Метою статті є з’ясування взаємного впливу теорії криміналістики і теоретичних основ криміналістичної методики і ролі останньої у формуванні докт рини криміналістики. Відзначається, що криміналістична методика є складовою криміналістики, а тому свої завдання вирішує в руслі загальної мети криміналістичної науки: пізнання і подальше практичне використання знань щодо закономірностей у події злочину, механізму відображення його в носіях інформації, організації пошуково-пізнавальної діяльності, на основі чого розробляє технології, методи і засоби з виявлення та розслідування кримінальних правопорушень. Наголошено, що теоретичні положення криміналістичної методики розслідування ґрунтуються на низці загальних засад криміналістики, до яких відносяться: 1) виокремлення двох взаємопов’язаних об’єктів криміналістичного аналізу – злочину (злочинної діяльності) і розслідування (слідчої діяльності); 2) дослідження вказаних об’єктів із позицій діяльнісного, системного, функціонального, технологічного, евристичного й інформаційного підходів; 3) розуміння сутності розслідування як інформаційно-пізнавальної діяльності. Виокремлено пізнавальний, інформаційний та організаційно-управлінський аспекти діяльності з розслідування у світлі згаданих засад криміналістики, що суттєво впливає на розуміння змісту і завдань криміналістичної методики, на розроблення теоретично обґрунтованих практичних рекомендацій з оптимальної організації розслідування окремих категорій правопорушень. Відзначено, що криміналістична методика не тільки використовує загальну й окремі криміналістичні вчення і теорії, а й сама розробляє власні теоретичні засади, які являють собою системне наукове утворення, в якому відбиваються призначення, завдання, сутність і специфічні елементи криміналістичної методики. Вказано, що окремі теоретичні положення, поняття і категорії, що виникли в криміналістичній методиці (криміналістична класифікація, криміналістична характе ристика злочинів, типові слідчі ситуації тощо) з часом стали розглядатися як окремі теорії криміналістики. Мета теоретичних положень криміналістичної методики злочинів полягає у створенні теоретичної бази, на якій формуються системи наукових підходів іпринципів побудови окремих методик розслідування різного рівня та умов їх застосування у практичній діяльності. Розглянуто завдання криміналістичної методики: 1) розроблення принципів формування окремих методик розслідування; 2) розроблення рекомендацій з їх адаптації та застосування у розслідуванні конкретних кримінальних правопорушень; 3) розроблення рекомендацій із побудови методики розслідування у кримінальному провадженні за відсутності наукової методики з розслідування відповідної категорії кримінальних правопорушень. Відзначено, що за умови правильного визначення принципів наукового формування окремих методик доцільним є створення загальної (базової) моделі криміналістичної методики розслідування. Наводяться та обґрунтовуються специфічні принципи формування окремих криміналістичних методик, які відзначаються конкретно-методичною, прагматичною і програмованою спрямованістю. Запропоновано систему принципів адаптації окремих методик до конкретного випадку розслідування кримінального правопорушення. Зазначено, що доцільним є виокремлення стратегічного і тактичного рівнів розслідування, що надає йому системності й технологічності, дає змогу чітко виділити кінцеві і проміжні, загальні і локальні завдання, а також шляхи їх вирішення. У цьому розумінні криміналістичну методику можна розглядати як стратегію розслідування. Зроблено висновок, що криміналістична методика розслідування як завершальний розділ криміналістики синтезує всі її наукові здобутки з метою створення системи ефективних рекомендацій з розслідування кримінальних правопорушень. Вона також відіграє суттєву роль у формуванні доктринальних положень криміналістики, збагачуючи і розвиваючи її теорію, трансформуючи та покладаючи їх у практичне русло діяльності з розслідування різних видів і форм кримінальних правопорушень.
16
Фурса, С. Я. "Теорія і практика правового забезпечення діяльності нотаріуса: кримінальний процес та криміналістика." Юриспруденція: теорія і практика, no. 2 (76) (2011): 34–44.
Find full text
17
ШЕПІТЬКО, ВАЛЕРІЙ, and МИХАЙЛО ШЕПІТЬКО. "Доктрина криміналістики та судової експертизи: формування, сучасний стан і розвиток в Україні." Право України, no. 2021/08 (2021): 12. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-012.
Full textAbstract:
Виникнення криміналістики, судової експертизи та різних судових наук пов’язано з використанням передових досягнень науки і техніки у протидії злочинності. Нині можливо говорити про достатньо високий рівень у формуванні цих наукових знань на доктринальному рівні. Мета статті полягає у дослідженні проблем формування і визначення сучасного стану доктрини криміналістики та судової експертизи в Україні, а також констатація щодо виникнення нової галузі криміналістичних знань або певного стратегічного напряму – цифрової криміналістики, визначення ролі цифрових доказів у процесі доказування. У статті розглянуто новітні тенденції криміналістики в сучасних умовах і формування нового криміналістичного напряму “цифрової криміналістики”. Важливою тенденцією криміналістики є її “технологізація”, розроблення та впровадження інформаційних, цифрових, телекомунікаційних та інших технологій. Визначено роль цифрових доказів (цифрової інформації) в доктрині криміналістики та судової експертизи. Цифрові докази вимагають новітніх підходів до їх зби-рання, зберігання, використання та дослідження під час доказування у кримінальному провадженні. Звернено увагу на вирішення криміналістикою стратегічних завдань, вплив на її розвиток науково-технічного прогресу, змін у правових механізмах і запровадження стандартів доказування.
18
Шепітько, В. Ю. "Криміналістика як система наукових знань в умовах глобальних загроз і трансформації злочинності." Теорія та практика судової експертизи і криміналістики, Вип. 18 (2018): 4–9.
Find full text
19
Шевчук, В. М. "Концептуальні основи формування окремих криміналістичних методик (проблеми визначення поняття та ознак)." Актуальні проблеми держави і права, no. 86 (September 23, 2020): 246–58. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2452.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню актуальних проблем окремої криміналістичної методики, її поняття і ознак, формування її концептуальних основ та перспективних напрямів сучасних досліджень. Проведено аналіз наукових підходів до дослідження поняття «окрема криміналістична методика», здійснено їх критичний аналіз, виокремлено суттєві ознаки цього поняття, запропоновано авторське визначення сучасного розуміння криміналістичної методики. Запропоновано окрему криміналістичну методику розглядати як інформаційно-пізнавальну модель, яка містить систему методів, засобів, прийомів, рекомендацій, слідчих та судових технологій типізованого характеру, викладених у описовій або формалізованій формі щодо організації та оптимального здійснення процесу збору, оцінки і використання доказової інформації стосовно специфіки вчинення кримінальних правопорушень з метою забезпечення ефективного їх розслідування, профілактики і судового розгляду кримінальних проваджень. Вбачається, що до суттєвих ознак окремої криміналістичної методики необхідно віднести такі: інформаційність; системність; структурованість; формалізованість; технологічність; рекомендаційність; ефективність.
Обґрунтовується, що окрема криміналістична методика має інформаційно-пізнавальну спрямованість і фактично являє собою інформаційно-пізнавальну модель, яка розробляється на підставі вивчення та узагальнення значної кількості практики розслідування кримінальних правопорушень і відображає саме типове для всього масиву розслідуваних деліктів і містить науково обґрунтовані та апробовані практикою методико-криміналістичні рекомендації. Пізнавальна цінність цієї моделі полягає в тому, що суб'єкти досудового розслідування та судового розгляду мають можливість використовувати її як своєрідний орієнтир стосовно підвищення ефективності та оптимізації процесу виявлення, розслідування, профілактики кримінальних правопорушень та їх судового розгляду.
Доводиться, що сучасний розвиток криміналістичної методики потребує розширення меж дослідження та уточнення його предмету та сучасного розуміння. Вбачається, що відповідні методико-кри-міналістичні рекомендації потрібні для усіх учасників кримінального провадження з метою реалізації своїх кримінально-процесуальних функцій у процесі досудового розслідування та судового розгляду. Тому криміналістика має розробляти ефективні методико-криміналістичні рекомендації не лише для суб'єктів досудового розслідування, а й для судового розгляду кримінальних проваджень, адресованих для судді (суду), прокурора, захисника, які включаються в об'єктно-предметну сферу криміналістичної методики. Обґрунтовано нові наукові підходи розроблення та формування концептуальних основ криміналістичної методики, запропоновано окремі пропозиції з вирішення досліджуваних дискусійних проблем, визначено перспективні напрями криміналістичних досліджень у цій царині знань.
20
Котюк, І. І. "Криміналістика в системі юридичних знань: історичний аспект формування, сучасний стан і перспективи розвитку." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, Вип. 70/71 (2006): 42–45.
Find full text
21
Перлін, С. І. "ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ ЯК ЧАСТИНИ НАУКИ КРИМІНАЛІСТИКИ." Знання європейського права, no. 2 (June 30, 2021): 95–99. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.213.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню можливостей удосконалення визначення поняття криміналістичної техніки як розділу науки криміналістики та його структури відповідно до сучасного стану розвитку техніко-криміналістичного забезпечення судочинства. Відзначено відставання розвитку криміналістичної техніки порівняно із іншими складовими криміналістики в Україні. Підкреслено мультидисциплінарну природу цієї частини криміналістики. Запропоновано визначити криміналістичну техніку як природничо-технічний розділ науки криміналістики, який вміщує сукупність наукових положень і практичних рекомендацій щодо використання в криміналістичній діяльності технічних засобів і методів дослідження матеріальних слідів кримінальних правопорушень. Розглянуто його співвідношення із судовою експертизою, яку деякі науковці визначають як окрему науку, що вимагає подальших досліджень з метою недопущення розпаду криміналістики на дві різні науки. Обґрунтовано доцільність подальшого розвитку криміналістичної техніки як окремого розділу криміналістичної науки, що містить єдиний сплав знань про засоби, прийоми і методи виявлення, вилучення, фіксації та дослідження слідів кримінальних правопорушень. Проаналізовано сучасну структурну побудову цього розділу криміналістики. Обґрунтовано потребу вдосконалення його структури шляхом віднесення низки нових сфер до галузей криміналістичної техніки. До їх числа віднесено традиційні сфери (загальні положення, криміналістична фотографія, трасологія, судова балістика тощо) та новітні галузі, зокрема: криміналістичне дослідження ДНК, криміналістичне дослідження матеріалів, речовин і виробів, криміналістичне дослідження транспортних засобів і транспортних подій, криміналістичне дослідження у сфері інформаційно-комунікаційних технологій.
22
Юсупов, В. В. "ПРОФЕСОР АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ІЩЕНКО: СПОГАДИ ПРО ВЧИТЕЛЯ (до 70-річчя від дня народження)." Криміналістичний вісник 36, no. 2 (December 14, 2021): 115–22. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-36-2-115.
Full textAbstract:
Висвітлено життєвий шлях і творчу діяльність доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України, полковника міліції у відставці Андрія Володимировича Іщенка (24.08.1951 – 26.04.2019), знаного і шанованого в наукових колах українського вченого, засновника наукової школи, дослідника історії та сучасного розвитку науки криміналістики, талановитого педагога, управлінця, криміналіста.
23
Сокиринська, О. А. "Історичні аспекти формування предмета криміналістики та понятя сліду у криміналістиці." Адвокат, no. 3 (2003): 20–23.
Find full text
24
Юхно, О. О. "Проблемні питання використання знань криміналістики при здійсненні прокурором процесуального керівництва досудовим розслідуванням." Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 4, no. 96 (December 23, 2021): 276–87. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.96.276-287.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретичні, правові і прикладні проблемні питання щодо процесу о тримання, використання й удосконалення знань криміналістики при здійсненні прокурором процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Здійснено вивчення співвідношення кримінального процесуального законодавства 1960 року та чинного КПК України щодо розглянутих у статті проблемних питань і надано відповідну оцінку його результатам. Проаналізовано наукові позиції вчених, представників наукових шкіл, а також результати дисертаційних досліджень щодо порушених проблем. Подано авторське бачення з приводу дискусійних питань та низка пропозицій щодо удосконалення цього напрямку в криміналістиці, експертології, кримінальному процесі та прокурорській діяльності.
25
Арешонков, В. "Техніко-криміналістичні дослідження як базова категорія криміналістичної техніки: поняття та ознаки." Юридичний вісник, no. 4 (October 30, 2020): 92–100. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1976.
Full textAbstract:
Наукова стаття присвячена розгляду такої базової для криміналістики категорії, як «техніко-криміналістичні дослідження». Наголошується, що в більшості випадків у літературі з криміналістики цей термін вживається відносно досліджень документів і ним позначається галузь криміналістичної техніки з однойменною назвою. Водночас термін «техніко-криміналістичні дослідження» без віднесення його до дослідження документів майже не вживається в науковій літературі. Таким чином, на відміну від інших існуючих категорій у криміналістиці, до цього часу чітко не визначено поняття техніко-криміналістичних досліджень та не окреслені їхні ознаки. Це призводить до певних проблем як наукового, так і практичного характеру. Для визначення ознак даних досліджень пропонується використовувати два критерії: за належністю та за обов'язковістю. За першим критерієм ознаки тех-ніко-криміналістичних об'єктів можуть бути загальними обов'язковими та окремими. Загальні обов'язкові ознаки пов'язані із сутністю досліджень, метою їх проведення та сферою використання. Загальні обов'язкові у свою чергу передбачають знання, які використовуються в ході досліджень, суб'єктів та об'єкти техніко-кри-міналістичних досліджень. Факультативні окремі ознаки пов'язані з технічними засобами, які застосовуються під час проведення таких досліджень. На основі окреслених у роботі ознак зроблено висновок, що техніко-криміналістичні дослідження в розслідуванні кримінальних правопорушень - це вивчення матеріальних об'єктів з метою отримання інформації або виявлення її джерел, яке здійснюється в ході розслідування кримінальних правопорушень з використанням спеціальних криміналістичних знань, умінь, навичок та за потреби - техніко-криміналістичних засобів суб'єктом, який володіє такими знаннями, уміннями та навичками та який правомочний на виконання відповідних досліджень. Окрім цього, як висновок відстоюється позиція, що поява даного терміна дозволить об'єднати різні види досліджень в одну групу, чітко окреслити її та відмежовувати від інших існуючих у криміналістиці досліджень, а також дозволить розглядати дані дослідження на рівні з іншими базовими для криміналістичної техніки категоріями.
26
КАЛЮГА, КАРІНА. "Криміналістикою покликаний (присвячується до 70-річчя від дня народження видатного вченого-криміналіста Віталія Лукашевича)." Право України, no. 2018/08 (2018): 223. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-08-223.
Full text
27
ЮСУПОВ, ВОЛОДИМИР. "Історія формування доктрини криміналістики в Україні." Право України, no. 2021/08 (2021): 44. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-044.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження історії формування доктрини криміналістики в Україні; вивчення становлення науки криміналістики й основних складових її об’єкта, предмета і системи; застосування положень доктрини криміналістики у правозастосовній діяльності на сучасному етапі. На підставі історичного аналізу пам’яток стародавнього права, випадків використання наукових знань у розкритті злочинів на ранніх етапах правоохоронної практики, комплексного аналізу джерелознавчих юридичних видань визначено передумови виникнення доктрини криміналістики в Україні. Показано розвиток науко вого знання, зародження криміналістичних знань, які лежать в основі загальної теорії (доктрини) криміналістики. Констатовано розширене використання положень доктрини криміналістики в кримінальному, цивільному, адміністративному, господарському судочинстві та інших видах правозастосування. Визначено головні закономірності та перспективні напрями розвитку доктрини криміналістики в Україні, що обумовлені сучасними завданнями цієї науки та виявляються у тенденціях загальних положень криміналістики, криміналістичної техніки, криміналістичної тактики, криміналістичної методики й процесу вдосконалення криміналістичної підготовки юристів.
28
Кулик, Яна. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛІСТИКИ В УКРАЇНІ." Молодий вчений, no. 8 (96) (August 31, 2021): 97–100. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-8-96-21.
Full textAbstract:
Статтю присвячено вивченню сучасних тенденцій розвитку вітчизняної криміналістики. Проведено огляд останніх наукових досліджень з проблем криміналістики в Україні. Розглянуто основні підходи в літературі до засад розвитку теорії, методології та практики криміналістики. Визначено основні детермінанти розвитку криміналістики за останні роки: зростання ролі інформаційних технологій у житті суспільства та зростання обсягу злочинів, пов’язаних із їх використанням; погіршення криміногенної ситуації у зв’язку із збройним конфліктом на Сході та анексією АР Крим; вплив пандемії вірусу COVID-19. Визначено та охарактеризовано основні тенденції розвитку криміналістики у зв’язку із впливом вищезгаданих факторів: поглиблення міждисциплінарної інтеграції криміналістики; впровадження інноваційних інформаційних та технологічних продуктів у криміналістичну діяльність; поглиблення співпраці з міжнародними криміналістичними організаціями.
29
Dumchykov, M., V. Pakhomov, and O. Bondarenko. "FORENSIC PROBLEMATIC ASPECTS OF COMBATING CRIMES IN CYBERSPACE." Criminalistics and Forensics, no. 65 (May 18, 2020): 283–90. http://dx.doi.org/10.33994/kndise.2020.65.27.
Full textAbstract:
The article deals with the main forensic issues in the fight against cybercrime, as a new threat to modern society. The statistics of cybercrime and the relevance of this problem in Ukraine and other countries of the world are given. The problems of applying the concept of computer crime and the need to amend the legal framework, as well as attracting the help of international organizations, companies and specialists in the field of information technology is examined. It analyzes the rapid increase in cybercrime in modern conditions. The interpretation of concepts related to crimes in cyberspace, both in national and international legislation, is considered. When considering the problem of combating cybercrime, the works of such scientists as L.P. Zverianskaia, M.A. Vinokurova, A.P. Kireenko, S.V. Chuprova. The main problems that arise in the study of such crimes are identified: – the lack of an agreed theoretical base, and as a result, legislative regulation suffers; – lack of specialists in the field of information technology in law enforcement agencies; Криміналістика і судова експертиза. Випуск 65 290 The issues of prevention and combating cybercrime, and the solution of these problems are investigated. The main measures to combat and minimize existing problems, namely: – technical and theoretical improvement: the need to justify a single concept of cyberspace in all national legislation, from the point of view of forensics, which will allow a new legislative regulation of this area; – new approaches based on a wider use of the achievements of scientific and technological progress that will help to successfully identify and investigate such crimes; – the need to provide law enforcement with highly qualified specialists in the field of information technology; – attracting international support in the form of international organizations, companies and specialists.
30
Іваницький, Я. "Історичний ракурс предмета криміналістики." Вісник Львівського університету. Серія юридична, вип. 63 (2016): 195–204.
Find full text
31
Журавель, В. "Міжнаукові зв"язки криміналістики." Вісник Національної академії правових наук України, no. 3 (74) (2013): 227–37.
Find full text
32
Коновалова, В. "Алгоритмізація в теорії криміналістики." Вісник Академії правових наук України, no. 1 (2007): 169–75.
Find full text
33
Лукашевич, В. Г. "Кримінально-процесуальні проблеми криміналістики." Держава та регіони. Серія: Право, no. 2 (52) (2016): 101–4.
Find full text
34
Коновалова, В. "Алгоритмізація в теорії криміналістики." Вісник Академії правових наук України, no. 1 (2007): 169–75.
Find full text
35
Коновалова, В. О. "МЕТОДОЛОГІЯ КРИМІНАЛІСТИКИ: НОВА КОНЦЕПЦІЯ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 19 (November 6, 2019): 214–19. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v19i0.514.
Full text
37
Журавель, В. А. "Методи в криміналістиці." Теорія та практика судової експертизи і криміналістики, Вип. 19 (2019): 21–31.
Find full text
38
Мельничок, В. М. "Криміналістична характеристика вини." Судова практика, no. 5 (2009): 18–25.
Find full text
39
Маренич, Д. "Криміналістична характеристика кіберзлочинів." Вісник прокуратури, no. 12 (162) (2014): 113–20.
Find full text
40
Мирошниченко, Ю. М. "ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ МЕТОДИКИ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ." Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 3, no. 95 (September 30, 2021): 276–86. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.95.276-286.
Full textAbstract:
Стаття присвячена формуванню загальних положень методики судового провадження, першим серед яких розглянуто питання щодо того, чи належить методичний аспект судового провадження до предметної області криміналістики. Визначені суб’єкти методики судового розгляду кримінальних справ. Сформульовані положення, що стосуються предмета, завдань, функцій, джерел, структури судової методики та її місця в системі криміналістики. Запропоновані дефініції деяких ключових категорій. Обґрунтовано значення розвитку судової методики для підвищення ефективності кримінального судочинства.
41
ВАЩУК, ОЛЕСЯ. "Невербальна інформація в криміналістиці: доктринальні засади." Право України, no. 2021/08 (2021): 104. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-104.
Full textAbstract:
Метою статті є розроблення доктринальних засад використання невербальної інформації в криміналістиці. Актуальність такого дослідження полягає в тому, що вже розроблені положення щодо використання невербальної інформації в криміналістиці є достатніми для подальшого розроблення їх доктринальних засад, теоретично обґрунтовуючи таку інтегративну можливість, підвищуючи їхню роль та значення на практиці. Наголошено, що розроблення доктринальних засад використання невербальної інформації має такі теоретичні напрями, як то визначення і характеристика засад невербальної інформації в криміналістиці (теорія) та формування наукових положень щодо сприйняття і використання невербальної інформації у кримінальному провадженні. Здійснено узагальнення сучасного криміналістичного знання про положення невербальної інформації в кримінальному провадженні. Виділено етапи формування наукових підходів до розробленості проблеми, пов’язаної з дослідженням невербальної інформації в криміналістиці із трьох напрямів: психологічного, кримінального процесуального та криміналістичного. Підкреслено, що розробленими та вживаними є такі два види невербальної інформації в криміналістиці: невербальна інформація, що наявна в речах матеріальної обстановки (навколишнього середовища, енвайроментджерельна); антроподжерельна невербальна інформація, що надходить із зовнішності учасника кримінально-релевантної події (у статиці) й антроподжерельні функціональні прояви почуттів, думок у вигляді міміки, жестів, рухів тіла, особливостей мовлення, погляду, що виражаються і сприймаються у процесі комунікативного процесу (в динаміці). Визначено принципи використання невербальної інформації в криміналістиці: ретроспективний підхід до вивчення невербальних проявів; єдність діяльності і свідомості особи; урахування взаємозв’язку фізичних і психічних проявів при дешифруванні невербальної комунікації; врахування двоаспектності проявів вербальної та невербальної поведінки. Сформовано доктринальні засади використання невербальної інформації в кримінальному провадженні. Розкрито значення доктринального напрацювання використання невербальної інформації в криміналістиці на теоретичному та практичному рівнях. Визначено, що метою такого доктринального підходу є інтенси-фікація використання положень невербальної інформації в криміналістиці, що сприяє вдосконаленню практики боротьби зі злочинністю. Зроблено висновок, що предметом наукового пізнання цих засад є енвайроментджерельна невербальна інформація та прояви антроподжерельної невербальної інформації осіб, причетних до кримінально-релевантної події на рівні злочинної діяльності і діяльності у сфері кримінального провадження. Запроновано впровадження у доктринальний обіг нових наукових категорій (“антроподжерельна невербальна інформація”, “енвайроментджерельна невербальна інформація”, “верифікація”, “валідація”, “вербалізація”).
42
Гапонова, Л. Є. "Афіксальні способи творення термінів криміналістики." Слов"янський збірник, Вип. 19 (2015): 67–75.
Find full text
43
Журавель, В. А. "Природа криміналістики: сучасні наукові концепції." Теорія та практика судової експертизи і криміналістики, Вип. 16 (2016): 16–21.
Find full text
44
Шевчук, В. М. "Методологія криміналістики: дискусії, "новації", "перспективи"." Питання боротьби зі злочинністю, Вип. 18 (2009): 193–202.
Find full text
45
Клечановський, І. С. "Тактика проведення слідчих (розшукових) дій під час розслідування погрози або насильництва щодо захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1 (July 2, 2021): 94–97. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1.740.
Full textAbstract:
У статті досліджується тактика проведення слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів під час розслідування погрози або насильництва щодо захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги. Розглянуто зміст та поняття тактичних прийомів під час здійснення слідчих (розшукових) дій. Наголошується, що одним із головних завдань науки криміналістики є розроблення організаційно-тактичних основ забезпечення діяльності слідчих, які під час виконання слідчих (розшукових) дій використовують певні тактичні прийоми з урахуванням тієї слідчої ситуації, що склалася. Констатується, що криміналістична тактика здатна розробляти такі наукові прийоми, які можуть бути використані під час проведення огляду, обшуку, допиту та інших процесуальних слідчих дій для того, щоб досягти максимального ефекту в отриманні фактичних даних про подію злочину.
Зазначається, що у кримінальних провадженнях погрози або насильництва щодо захисника чи представника особи найбільш розповсюдженими і дієвими слідчими (розшуковими) діями в процесі розслідування є огляд місця події, допит свідків та обшук, організаційно-тактичні особливості яких у статті детально проаналізовані. Автор зазначає, що такі дії можна визначити у трьох аспектах, таких як: лінія поведінки слідчого у процесі здійснення конкретних слідчих (розшукових) дій; спосіб впливу слідчого на учасників слідчих (розшукових) дій; наукова рекомендація щодо розслідування конкретного виду злочинів.
Наголошується, що особливість тактичних прийомів під час проведення таких слідчих дій проявляється у застосуванні нетрадиційної версії, постановці таких запитань під час допиту, що будуть спрямовані саме на розкриття мотиву злочину. Зазначається, що тактика розслідування цього виду злочинів ґрунтується на криміналістичній характеристиці. Звертається увага на застосуванні правильної тактики слідчим з метою унеможливити знищення або фальсифікацію доказів та попередити інші спроби протидії розслідуванню, а також на вдосконалені прийомів слідчої тактики на основі сучасних досягнень психології, що нині є одним із перспективних напрямів подальшого розвитку криміналістичної науки.
46
Довженко, О. Ю. "КЛАСИФІКАЦІЯ КІБЕРЗЛОЧИНІВ У КРИМІНАЛІСТИЦІ." South Ukrainian Law Journal 1 (2019): 19–22. http://dx.doi.org/10.32850/sulj.2019.1-5.
Full text
47
Топорецька, З. М. "Криміналістична характеристика незаконного збагачення." Криміналістика і судова експертиза, Вип. 64 (2018): 305–19.
Find full text
48
Ковальов, К. М. "ВИЗНАЧЕННЯ ДАВНОСТІ ВИГОТОВЛЕННЯ ДОКУМЕНТА: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ І СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ." Криміналістичний вісник 35, no. 1 (June 18, 2021): 19–37. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-35-1-19.
Full textAbstract:
Мета статті – виявити сучасні тенденції подальшого формування науково-методичних засад визначення давності виготовлення документа в контексті основних віх розвитку криміналістики. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням комплексу загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Зокрема, за допомогою діалектичного методу як загального методу пізнання питання теми розглянуто в динаміці, виявлено їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, завдяки застосуванню методів системного й історичного аналізу, формальної логіки, абстракції й аналогії, узагальнення й класифікації в контексті основних віх розвитку криміналістики окреслено етапи формування науково-методичних засад визначення давності виготовлення документа, схарактеризовано основні тенденції їх удосконалення, виокремлено перспективні напрями розширення можливостей судової експертизи документів із метою визначення давності їх виготовлення. Наукова новизна. Зроблено спробу крізь призму історії стисло схарактеризувати сучасні тенденції формування науково-методичних засад визначення давності виготовлення документа в контексті основних віх розвитку криміналістики. Висновки. Виокремлено етапи розвитку криміналістичного документознавства, формування науково-методичних засад дослідження документів із метою визначення давності їх виготовлення, що умовно окреслені в контексті основних віх розвитку криміналістики трьома великими періодами: виникнення та формування основ криміналістичних знань (до кінця XIX ст.); становлення й розвиток криміналістики як науки (кінець XIX ст. – кінець 70-х рр. XX ст.); диференціація криміналістичних знань і формування в її межах основ самостійних наукових дисциплін (від кінця 70-х рр. XX ст.). Наголошено, що на сучасному етапі розвитку криміналістичного документознавства дослідження, які проводяться з метою визначення давності виготовлення документа, спираються на ґрунтовний науково-методичний доробок щодо окремих реквізитів, насамперед виконаних пастами кулькових ручок, штемпельними фарбами, натомість науково-методичне забезпечення дослідження інших реквізитів і частин документа потребує поглибленого вивчення, практичної апробації, а також запровадження комплексного підходу і використання спеціальних знань, різних аналітичних і спеціальних методів криміналістичного дослідження документів, зокрема поєднання методів і методик вирішення завдань судової почеркознавчої експертизи і технічного дослідження документів. Виявлено перспективні напрями розширення можливостей судової експертизи документів із метою визначення давності їх виготовлення, якими, убачається, є: поглиблення їх комплексності; використання спеціальних знань, різних аналітичних і спеціальних методів криміналістичного дослідження документів; розвиток неруйнівних методів; автоматизація й комп'ютеризація процесів застосування методів; алгоритмізація процесів дослідження.
49
Крапівцев, О. О. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧАСТІ СПЕЦІАЛІСТА-КРИМІНАЛІСТА В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ НА СТАДІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ: ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ." Криміналістичний вісник 35, no. 1 (June 18, 2021): 58–69. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-35-1-58.
Full textAbstract:
Метою статті є розроблення теоретичних положень і наукове обґрунтування в процесуальному та організаційному контексті практичних рекомендацій щодо забезпечення участі спеціаліста-криміналіста в кримінальному судочинстві на стадії досудового розслідування. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено застосуванням загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. Зокрема, аналіз, синтез, узагальнення дозволили докладно вивчити нормативну базу щодо напряму дослідження. Метод наукової абстракції сприяв формулюванню позиції щодо змісту діяльності спеціаліста-криміналіста із застосування спеціальних знань і техніко-криміналістичних засобів, доцільності внесення змін до законодавства України щодо розмежування понять «спеціаліст» і «спеціаліст-криміналіст». Наукова новизна. Обґрунтовано необхідність на законодавчому рівні розмежувати поняття «спеціаліст» і «спеціаліст-криміналіст», окреслити завдання, визначити функції і повноваження, компетенції спеціаліста-криміналіста як учасника кримінального провадження, діяльність якого здійснюється під керівництвом і контролем слідчого. При цьому передбачити розроблення механізму регулювання діяльності спеціаліста-криміналіста, спрямованої на підвищення професійної мотивації результативності використання спеціальних знань і навичок, належного техніко-криміналістичного супроводження кримінального провадження і процедури перевірки рівня фахових знань та практичних навичок із метою періодичного підтвердження кваліфікації «спеціаліст-криміналіст». Висновки. У результаті дослідження констатовано, що поняття і сутність терміна «спеціальні знання» на законодавчому рівні не витлумачені, бракує спільної думки щодо цього й серед науковців. Викликає певні дискусії і термін «криміналістичні знання», хоча, убачається, найбільше відповідає суті діяльності спеціаліста-криміналіста як посадової особи, що володіє й на професійному рівні використовує такі знання. Бракує одностайності й щодо форм використання спеціальних знань. Проте, в контексті нашого дослідження, насамперед варто говорити про такі процесуальні форми, як участь спеціаліста (спеціаліста-криміналіста) у кримінальному провадженні. При цьому, вважаємо, до основних форм використання спеціальних знань належать консультації спеціалістів-криміналістів. Комплексне застосування окреслених форм забезпечить об’єктивність, повноту і всебічність досудового розслідування. Окреслено напрями розроблення механізму регулювання діяльності спеціаліста-криміналіста, спрямованої на підвищення професійної мотивації результативності використання спеціальних знань і навичок, належного техніко-криміналістичного супроводження кримінального провадження. Надано деякі практичні рекомендації щодо забезпечення участі спеціаліста-криміналіста в кримінальному судочинстві на стадії досудового розслідування і пропозиції щодо запровадження організаційно-правових засад визначення порядку отримання та підтвердження кваліфікації «спеціаліст-криміналіст», вжиття заходів контролю за результативністю його діяльності.
50
Юсупов, В. "Сучасні напрями розвитку криміналістики в Україні." Підприємництво, господарство і право, no. 3 (265) (2018): 163–67.
Find full text