Journal articles on the topic 'Лінгвокультурний код'

Дослідження присвячено вивченню написів на українських сувенірах періоду російсько-української війни. У цей час мистецтво стало потужним інструментом вираження національної ідентичності, віддзеркаленням сучасних реалій життя українського народу, міці національного духу та політичних змін. Мовно-культурні коди на сувенірній продукції допомагають формувати колективну пам’ять, підсилюють відчуття єдності серед населення та є своєрідним символом культурного опору агресії. Дослідження цього явища дозволяє глибше зрозуміти значення сучасного мистецтва в контексті національного опору загарбникам і культурного відродження нації.

Time is not only a form of matter existence, a fourth coordinate, but also a category of linguistic culture, a phenomenon of a specific conceptual worldview. The present study aims to examine the linguistic and worldview phenomena which have specific linguocultural features, in particular, the temporal code which reveals a system of beliefs about time characteristic for the speakers of the Ukrainian language. The article describes the results of the reconstruction of a temporal fragment from a pre-scientific worldview. The study is based on the semasiological procedure of field modelling as well as etymological, component and syntaxeme analyses. It relies on the knowledge about word origin in the temporal group as well as about phraseological units containing words with the central seme of time and vocabulary characterized by a temporal connotation. The article elucidates two key associative vectors which guide the cognition of the temporal, namely, «time – human» and «time – environment». It provides data which reflect naïve beliefs about physics and psychology of time, coded in the Ukrainian idioms. The author examines the syntaxemic functions within phraseologisms based on temporal vocabulary. The axiological peculiarities of verbal contexts producing temporal semantics have been investigated and their utilitarian, teleological, and emotional evaluations have been described. The article offers arguments in favour of systemic connections between the temporal code of linguistic culture with the biomorphic, the objective and the somatic. The author explains that the words of the temporal group reveal deep etymological associations related to the human and the environment. In some Ukrainian idioms, the vocabulary bulk with the central seme of time is related to beliefs about mythical creatures. Due to this, such vocabulary bulk within the structure of phraseologisms mainly performs the function of the subject of action and the locative. Verbal contexts in which this vocabulary with temporal connotation is employed generate primarily negative utilitarian, teleological, and emotional evaluations. The vocabulary bulk with the semantics of time has no material denotation, and the realization of the temporal code of linguistic culture is systematically linked to the biomorphic, the somatic and the substantive.

В статті розглядаються роль та функції абсолютних і регулятивних одиниць в німецькій етно- та лінгвокультурі. З’ясовано, що нові смислові структури певної культурологічної парадигми є концептами мовної картини світу, її «культурним геном» (В. Л. Іващенко). Концепти є основною одиницею «ментального коду людини, мають впорядковану внутрішню структуру, є результатом пізнавальної (когнітивної) діяльності особи і суспільства» (А. Приходько). Для розуміння концептуальних домінант німецької етнокультури застосовуємо лінгвокультурологічний підхід, який інтерпретує концепт як семантичне утворення, що володіє маркованою понятійною системою, цілим комплексом уявлень про предмет та явища, властиві представникам певного етносу. Аналіз німецької лінгвокультри дає підстави стверджувати про домінування двох різновидів концептів – абсолютних та регулятивних. Такі концепти відображають національну картину світу, позначаються безеквівалентною лексикою, тобто властиві носіям конкретної культури. Проаналізовано понятійний, образний і ціннісний компоненти ключових концептів GEMÜTLICHKET/ЗАТИШОК та SICHERHEIT/БЕПЕКА. Прослідковано, що смислові відтінки лексеми gemütlich не знаходять аналогів в англійській та французькій мовах, що на думку німецького фразеолога К. Крюгера-Лоренцена, підкреслює факт унікальності контепту та вагоме ціннісне значення для німецької лінгво-культури. Аналіз синонімів ключового слова GEMÜTLICHKET (зафіксовано більше двадцяти синонімів лексеми) дає можливість виявити диференційні ознаки даного концепту та є свідченням його багатовимірності. Концепт має велику цінність для німецької культури, позаяк належить до приватних сфер життя в суспільстві та актуалізує смисли внутрішнього стану та емоційного настрою. Концепт SICHERHEIT вирізняється широким семантичним полем. Відтак зафіксовано шість лексико-семантичних варіантів назви концепту. У лексикографічних джерелах зафіксовано більше сорока синонімів лексеми. Детермінативні іменники на позначення ознаки SICHERHEIT часто номінують нові поняття. Аналіз лексико-семантичних одиниць дискурсу дає підстави стверджувати про переважання ознаки SICHERHEIT у текстовій реалізації, що охоплює усі принципи буття – від сфери почуттів, безпечного існування до сфери економічного, соціального та політичного життя. Отже, досліджувані концепти мають вагоме ціннісне значення в німецькій лінгвокультурі та утворюють неповторну конфігурацію, що часто є причиною невідповідності в інших мовах.

Російсько-українська війна ввійшла в кожний український дім, що знайшло відображення в розбудові щоденного мілітарного дискурсу. У мовлення кожного українця з’явилося чимало нових мілітарних лексем, зокрема й міліті-пропріативів, у мілітарній онімній лексиці значний сегмент становлять хрематоніми. Із цього онімного класу походять одні з найпопулярніших слів в українському мілітарному дискурсі 2022 року – хрематоніми Джавелін і Байрактар, семантика, прагматика й функційне навантаження яких проаналізовано у цій студії. Хрематономастика як ономастична галузь є недостатньо розробленою і потребує теоретичного осмислення в світлі досягнень сучасної лінгвістики. Актуальність цієї роботи зумовлена маловивченістю феномена хрематонімії і полягає в новому антропоцентричному ракурсі дослідження хрематонімної проблеми. Мета статті – дослідити функціювання вказаних назв зброї, виявити їхню культурологічну інформативну кумулятивність, онімний потенціал та аксіологічні можливості в неономінації. Доведено, що хрематоніми Джавелін і Байрактар за короткий час пройшли шлях від неологізмів до загальновживаних слів; також посіли вагоме місце в системі онімного простору, про що свідчить їхня загальновідомість, частотність уживання, функціювання в різних стилях мовлення, інтернет-мемах, поп-культурі. Ономасіологічний підхід дав змогу з’ясувати продуктивність аналізованих хрематонімів у творенні нових онімів, відношення між онімними одиницями в процесі їхнього становлення, а також соціокультурну визначеність неономінації та апелятивізації. Встановлено, що аналізовані міліті-хрематоніми є джерелом для творення нових онімів (зокрема антропонімів) внаслідок позитивної конотації, зумовленої екстралінгвальними соціокультурними чинниками. Лінгвокультурний підхід до хрематонімів відкриває перспективу вивчення назв зброї як культурного коду, адже зброя є одним із найдавніших артефактів, створених людиною.

Стаття присвячена семантиці загальновживаних слів із компонентом варен- та їхнім антропонімам з погляду лінгвокультурних проблем сучасного мовознавства. Актуальність праці зумовлена особливою важливістю проблем, пов’язаних з етимологією, дериватологією, семантикою та художніми засобами, з’ясування яких ґрунтується на принципах та методах когнітивного та лінгвокультурного аналізу. Студіювання таких мовних одиниць з позицій когнітивного підходу дає можливість виявити механізм співвідношення мовленнєвих та пізнавальних процесів у виявленні їх смислового навантаження.
 Метою дослідження є виявлення та аналіз семантико-пізнавальних особливостей, характерних для загальномовних і антропонімних компонентів української мови на основі знання національно-специфічних явищ матеріальної та духовної культури українства.
 Об’єктом роботи є ціннісні концепти, реалізовані за допомогою досліджуваних лексем в українському усному та писемному мовленні. Предметом дослідження є структурно-семантичні особливості обраних компонентів у живому народному мовленні, фольклорі, художній та науковій літературі.
 У статті окреслено тему та завдання її реалізації, оскільки в засобах масової інформації продукуються нав’язливі погляди щодо походження таких українських національних страв, як борщ, вареники. Основна увага зосереджена на висвітленні значення компонентної одиниці як частини змістового об’єкта концепту та його номінативно-стилістичної функції. Для аналізу дібрано ілюстративний матеріал, який містить у своєму складі сталі загальновживані лексичні елементи, діалектні риси та антропоназви з компонентом варен-.
 Висвітлюються також вияви національної ідентичності, маніфестовані такими мовними явищами, що містять вербалізовані культурні коди і відображають національну мовну картину світу українського етносу. Аналіз досліджуваного шару лексики дав змогу виявити й обґрунтувати широку палітру загальновживаних мовних одиниць із компонентом варен- у живому народному мовленні та їх ролі у творенні української антропосистеми.

Purpose. The article aims to study the peculiarities of lexicalisation of cognitive features of concepts “langue”, «мова» and «язык» in French, Ukrainian and Russian languacultures by analysing phraseological units with representative words langue, мова and язык. The objects of the study are the concepts “langue” (language in French), «мова» (language in Ukrainian) та «язык» (language in Russian), and its subjects are phraseological units with lexicalised figurative features of these concepts. Methods. The article defines methodological features of the structure principle of selection of phraseological units, semiotic analysis and method of linguistic reconstruction. The article also provides definitions of key notions such as concept, conceptualisation and languaculture.Having performed the sample list of the research material, based on a structural principle, a semiotic analysis of the phraseological locutions was carried out to bring them to the corresponding domains of concepts “langue”, «мова» and «язык» and the method of linguistic reconstruction was used to correlate the figurative components of the phraseological locutions and their meaning with the corresponding lexicalised cognitive features of the concept. Further, a comparative study of the obtained results in French, Ukrainian and Russian languacultures was carried out.Results. All the results of the study are provided in the summary tables. It was revealed that all three studied languacultures have only one common cognitive feature – verbality, which proves that language in different languacultures is primarily a means of verbalisation and communication. Ukrainian and Russian languacultures also have (mis)understanding, identification and search among the common cognitive features, demonstrating that for the speakers of these languacultures, language is also a means of understanding and identification. Further, a number of specific for each languaculture cognitive features were singled out and analysed (Ukrainian – “mentality”, “periodicity”, “dynamism”, “desire”, “emotionality”, “ability”, “starting”, “control”, “successful conversation”, “spoiled conversation”, “logic”, “mysteriousness”, “topicality”, “precision”, “reticence”; Russian – “quantity”, “possession” and French – “motherhood”, “nationality”, “age” “reproductive preperty”, “dogmatism/stereotype”, “argotic”, “manner of expression”, “art”, “divinity”, “individual author’s style”, “use”, “tyranny”, “wood” and “green colour”).Conclusions. The performed research of phraseological units with words-representatives langue, мова, язык made it possible to identify a number of common and specific to French, Ukrainian and Russian languacultures domains and cognitive features of the concepts “langue”, «мова», «язык».Common domains of the studied concepts of Ukrainian and Russian languacultures are “language-ability” and “language-means”, and among the specific domains of the languacultures we can find Ukrainian “language-conversation” and French “language-type of language”, “language-code”, “language-lect/style” and “language-system”.Considering the results of the study, the conclusions were drawn concerning the specificity of conceptualisation of the language by French, Ukrainian and Russian native speakers. Language in all the analyzed languacultures is primarily the means of communication, and for the speakers of the studied Slavic languages it is also the means of understanding and identification in society. For the Ukrainians, the language also has a connection with thinking processes, emotions and feelings, as well as it is related to the concepts of competence, control and language/conversation character. For the speakers of Russian languaculture, cognitive features of the language like “quantity” and “possession” belong to the group of features about the language’s governance by speakers. And the French speakers conceptualise the language in connection with the concepts of motherhood, art and divinity and correlate the language with its use. The concept “langue” can also have the features of objects. Language for the French can be dogmatic and stereotypical, and its manner of expression can be specific (argotic or individual). For the speakers of French languaculture, language can also indicate the nationality and the age of its speakers, from which they began to use it.Key words: conceptualisation, phraseological units, concept domains, objectification, language. Мета. Стаття має на меті дослідження особливостей лексикалізації когнітивних ознак досліджуваних концептів у фран-цузькій, українській та російській лінгвокультурах за допомогою аналізу фразеологічних одиниць із словами-репрезентанта-ми langue, мова та язык. Об’єктом цього дослідження є концепти “langue”, «мова» та «язык», а його предметом виступають фразеологічні одиниці з лексикалізованими у них образними ознаками цих концептів. Методи. У статті визначено методологічні особливості структурного принципу відбору фразеологічних одиниць, семіо-тичного аналізу та методу лінгвокультурологічної реконструкції. Також наведені визначення таких ключових понять, як кон-цепт, концептуалізація та лінгвокультура.Після вибірки матеріалу дослідження за структурним принципом, проведено семіотичний аналіз виокремлених фразеологізмів для їх віднесення до відповідних доменів концептів “langue”, «мова» та «язык»; використано метод лінгвокультурологічноїреконструк-ціїдля співвіднесення образних компонентів фразеологізмів та їх значення із відповідними лексикалізованими когнітивними ознаками концепту. Далі проведено зіставний аналіз отриманих результатів у французькій, українській та російській лінгвокультурах.Результати. Усі результати дослідження наглядно представлено у підсумкових таблицях. Виявлено, що всі три дослі-джувані лінгвокультури мають тільки одну спільну когнітивну ознаку – вербальність, що доводить, що мова у різних лінг-вокультурах перш за все є засобом вербалізації та спілкування. Українська та російська лінгвокультури також мають серед спільних когнітивних ознак (не)порозуміння, ідентифікацію та пошук, які демонструють, що для носіїв цих лінгвокультур мова також є засобом порозуміння та ідентифікації. Далі виокремлено та проаналізовано низку специфічних для кожноїз трьох лінгвокультур когнітивних ознак (українські – «ментальність», «періодичність», «динамічність», «бажання», «емоційність», «здатність», «початок», «контроль», «успішна розмова», «зіпсована розмова», «логічність», «таємничість», «актуальність», «влучність», «небагатослівність»; російські – «кількість», «володіння» та французькі – «материнство», «національність», «вік», «репродуктивність», «догматичність/стереотипність», «арготичність», «манера висловлювання», «мистецтво», «боже-ственність», «індивідуальний стиль автора», «уживання», «тиранія», «деревина» та «зелений колір»).Висновки. Виконане дослідження фразеологічних одиниць із словами-репрезентантами langue, мова, язык дало змогувиявити низку спільних та специфічних французькій, українській та російській лінгвокультурам доменів та когнітивних ознак концептів “langue”, «мова», «язык». Спільними доменами досліджуваних концептів української та російської лінгвокультур є «мова-здатність» та «мова-засіб», а серед специфічних доменів ми знаходимо українську «мову-розмову» та французькі «мову-тип мови», «мову-код», «мову-лект/стиль» та «мову-систему». Зважаючи на результати дослідження, зроблено висновки щодо специфіки концептуалізації мови носіями французької, української та російської мов.Мова у всіх проаналізованих лінгвокультурах перш за все є засобом спілкування, а для носіїв досліджуваних слов’янських мов також засобом порозуміння та ідентифікації у суспільстві. Для українців мова також має зв’язок із мисленнєвими процесами, емоціями та почуттями, а також пов’язана із поняттями компетентності, контролю та характеру (роз)мови. Для носіїв російської лінгвокультури когнітивні ознаки мови «кількість» та «володіння» належать до групи ознак про урядування мови мовцями. А французи концептуалізують мову у зв’язку з поняттями материнства, мистецтва та божественності та співвідносять мову із її вживанням. Концепт “langue” також може мати предметні ознаки. Мова для французів може бути догматичною та стереотипною, а її манера висловлювання – специфічною (арготичною чи індивідуальною). Для носіїв французької лінгвокультури мова також може вказувати на національність та вік її носіїв, з якого вони почали її вживати. Ключові слова: концептуалізація, фразеологічні одиниці, концептуальні домени, об’єктивація, мова.

У статті йдеться про те, що дотепер ще чітко не визначені критерії установлення зоофразем, відсутня також єдність думок, що стосуються категоріальних властивостей цих одиниць. Питання про критерії визначення зоо- фраземних одиниць, їхніх меж і можливостей продовжує викликати полеміку серед дослідників. Автор вважає, що головним завданням зіставних зоофраземних досліджень є не тільки виявлення національно-культурної специфіки у мовленні, а й також з’ясування тих специфічних рис, які притаманні саме цій мові, а не іншій. Наукові пошуки такого типу є вкрай необхідні ще й тому, що вони відкривають доступ до найбільш прихованих сторін національних мов і сво- єрідної специфіки ментальності їхніх носіїв. Без цього неможливе ні теоретичне осмислення будови мов, ні належне практичне оволодіння ними для потреб перекладу. Каменем спотикання є той факт, що одне й те ж явище лінгвокультури може по-різному втілюватися в мовах. Но- сій однієї мови й культури, намагаючись засвоїти інші, сприймає той самий комплекс значень зоофраземіки, як у своїй мові та культурі. Якщо ж ці комплекси значень у чому-небудь не збігаються, то в такому разі можливий інформаційний збій, що веде до явних непорозумінь. Сказане дає підставу для твердження про те, що якщо у двох мовах зустрічаються повні або відносні еквіваленти зоофразем, то такі вислови не викличуть значних труднощів під час перекладу з іншої мови. У протилежному випадкові можуть виникнути непередбачувані непорозуміння. Порівняльно-зіставне дослідження двох і більше мов охоплює нині особливий розділ сучасної лінгвістики – зіставну зоофраземіку, що знаходиться на етапі становлення й викликає все більше наукове зацікавлення серед лінгвістів. Взаємне співвідношення, порівняння й протиставлення окремих категорій, розрядів та інших мовних угрупувань, пошуки суттєвих формальних і смислових зв’язків між ними виступають обов’язковою передумовою отримання відо- мостей про їхню кореляцію. Зоофраземи зіставлюваних мов виразно передають світорозуміння кожного народу, що ґрунтується на актуалізації тих чи тих фрагментів об’єктивної дійсності через низку екстралінгвальних чинників, найважливішими серед яких є спосіб життя, особливості культурно-історичного розвитку, етнічна психологія, система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства. Особливого значення ця проблема набула в наш час у зв’язку з інтенсивним розвитком міжнародних відносин, потребою ефективного спілкування людей, що належать до різних мов і культур. Успішна реалізація міжнародних кон- тактів вимагає, щоб кожна мова засвоювалася поряд із вивченням етнокультурної специфіки її народу-носія. Автор доходить висновку про те, що нині все частіше застосовуються ідеографічні класифікації фраземного фонду різних мов. Дослідження зоофразем за тематико-ідеографічним принципом, тобто з точки зору понять, які вони позначають, є важливим із таких причин: 1) у різних мовах зоофраземи є наслідком мовної репрезентації аналогічних життєвих ситуацій однаковим або різним складом словосполучень; 2) сукупність системних зв’язків у порівнюваних мовах досліджується синонімічними й антонімічними кореляціями; 3) набутий досвід тематичного розподілу зоофразем ідеографічними словниками має прикладну цінність; 4) можливість залучення в дослідженні усього того, що бере свій початок у генетичній спорідненості етносів, розмаїтті способів життя, зумовлених психологією їхніх представни- ків, побутом та специфікою світосприйняття, що є важливими чинниками для створення основ ефективної міжмовної та міжкультурної комунікації.