To see the other types of publications on this topic, follow the link: Майбутні викладачі.
Journal articles on the topic 'Майбутні викладачі'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Майбутні викладачі.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
ЖУШМА, Тетяна Віталіївна. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ". Academis notes. Series: Pedagogical sciences 6 (30 січня 2024): 93–99. http://dx.doi.org/10.59694/ped_sciences.2024.06.093.
Full textAbstract:
У статті розроблено, обґрунтовано та визначено особливості реалізації педагогічних умов формування лідерських якостей у майбутніх викладачів вищої школи у закладах вищої освіти: мотивація студентів до формування цих якостей, яка зумовлена забезпеченням їх зацікавленості проявити свій потенціал та досягти успіху у майбутній професійній діяльності; систематична рефлексію студентів, спрямовану на самоспостереження, самопізнання та самоаналіз лідерських якостей та усвідомлення конкретних способів і можливостей їх формування й удосконалення; застосування тренінгової технології, яка передбачає цілеспрямовану, поетапну практичну роботу студентів над формуванням лідерських якостей. Ключові слова: педагогічні умови, лідерські якості, майбутні викладачі вищої школи, мотивація, рефлексія, тренінг.
2
Владислав Олегович, РОЖКОВ. "КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ФОРМУВАННЯ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ". Academis notes. Series: Pedagogical sciences 10 (21 листопада 2024): 140–44. https://doi.org/10.59694/ped_sciences.2024.10.140.
Full textAbstract:
У статті доведено, що у формуванні корпоративної культури майбутніх викладачі вищої школи важливого значення набувають такі критерії: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-пізнавальний, діяльнісний. Відповідно до критеріїв розроблені показники. За результатами аналізу понятійного апарату уточнено сутність ключових понять, що інтегрують в системі наукового пошуку, а саме: «корпоративна культура», «критерії» та «показники». Ключові слова: корпоративна культура, майбутні викладачі вищої школи, критерії, показники.
3
Кошелева, Наталя. "Формування методичної компетентності майбутніх викладачів психології засобами дидактичного проектування". Інноватика у вихованні 1, № 12 (2020): 168–74. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.282.
Full textAbstract:
Анотація. У статті висвітлюється актуальна проблема формування методичної компетентності майбутніх викладачів психології, яка є важливою складовою їхньої професійно-педагогічної компетентності. Обґрунтовано необхідність запровадження практико орієнтованого підходу до викладання дисципліни «Методика викладання психології у вищій школі». Запропоновано використання засобів дидактичного проектування у процесі викладу практичної частини даної дисципліни з метою формування методичної компетентності майбутніх викладачів психології. Описано структуру процесу розробки дидактичних проектів з психологічних дисциплін. Сформульовано методичні пропозиції щодо змістового наповнення кожного з етапів дидактичного проектування. У результаті виконання дидактичних проектів майбутні викладачі психології отримують практичні навички виконання різноманітних видів методичної діяльності. Розроблені дидактичні проекти мають бути реалізовані під час педагогічної (асистентської) практики, що підвищує ефективність її проходження магістрантами. Запропонований підхід переводить у практичну площину всі отримані ними теоретичні знання з методики викладання психології, забезпечує свідоме та обґрунтоване виконання методичної діяльності, усуває труднощі, пов’язані з підготовкою до проведення занять, і сприяє формуванню методичної компетентності майбутніх викладачів психології.
4
Саяпіна, Світлана, Коркішко Олена та Артем Коркішко. "НАВЧАЛЬНИЙ КУРС «АКМЕОЛОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» В СИСТЕМІ АНДРАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(100) (3 грудня 2021): 7–17. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1002021.245379.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що наразі актуальним є питання підготовки фахівців, які професійно займаються організацією навчання дорослих − педагогів-андрагогів, високоосвічених, творчих особистостей, здатних генерувати нові ідеї, оригінально розв’язувати актуальні навчально-виховні та соціокультурні проблеми, тобто підготовки магістрів спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки, які поновлять склад науковців і викладачів закладів вищої освіти. Констатовано, що професійному становленню магістрів педагогіки вищої школи здебільшого допомагає навчальна дисципліна «Акмеологічні технології», метою якої є засвоєння здобувачами системи акмеологічних знань, формування вмінь розв’язувати широкий спектр акмеологічних проблем і завдань у процесі професійної діяльності; формування та закріплення в самосвідомості майбутнього викладача необхідності саморозвитку й самореалізації, що дозволяють спеціальними прийомами та техніками самоактуалізувати особистісне та професійне «Я»; розвиток внутрішнього потенціалу, професіоналізму та творчої майстерності фахівця, який працює в системі «людина-людина», що є основою його професійного іміджу й життєвого досвіду. Акцентовано, що в межах цього курсу майбутні викладачі вивчають: предмет акмеології, його місце в системі наук, методологічні основи акмеології, акмеологічну культуру особистості в контексті життєвого шляху та професійного розвитку людини, акмеологічний підхід у педагогічній освіті України, акмеологічні технології особистісного та професійного розвитку дорослих. Підкреслено, що важливою передумовою під час вивчення зазначеної дисципліни є організація викладачем творчого процесу на заняттях і залучення здобувачів до активної участі в ньому. Наведено приклади аудиторної та самостійної роботи для засвоєння навчального матеріалу та поточного контролю. Означений курс сприяє андрагогічній підготовці майбутніх викладачів, фахівців високого рівня, для яких знання, уміння, навички, їхнє постійне оновлення є основою професійної самореалізації особистості.
5
Ребенок, Вадим. "ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН В ЗВО ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ ТРАНСПОРТ". Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка 182, № 26 (2024): 128–32. http://dx.doi.org/10.58407/visnik.242623.
Full textAbstract:
У статті розкрито особливості формування інформаційної компетентності майбутніх викладачів на заняттях спеціальних дисциплін у закладах вищої освіти. Встановлено, що ефективність навчання визначається не тільки змістом, а й способом діяльності його засвоєння, або операційною стороною діяльності. Засвоєння майбутніми викладачами системи дій сприяє розв’язанню навчальних завдань з транспортної галузі й утворює основний стержень освітнього процесу. Навчальна діяльність має своїм змістом оволодіння узагальненими способами дій в сфері наукових понять, що дає можливість студентам опанувати систему знань, навичок та умінь на заняттях спеціальних дисциплін. Проаналізовано особливості змісту професійної підготовки студентів, що складає певний обсяг систематичних наукових знань, практичних навичок і умінь, а також світоглядних і морально-етичних ідей, якими мають оволодіти майбутні викладачі у процесі навчання технічних дисциплін. Доведено, що освітній процес із використанням інформаційних технологій в транспортній галузі спонукає майбутніх викладачів до: самостійної роботи; підвищує мотивацію та пізнавальну активність; розширює та поглиблює міжпредметні зв’язки; систематизує знання окремих освітніх компонентів. В освітньому процесі застосування інформаційних технологій дає можливість студентам організувати безперервне і ґрунтовне засвоєння навчального матеріалу на заняттях фахових дисциплін. У навчальній практиці інформаційні технології в більшості випадків застосовують як допоміжний засіб у комплексі з іншими засобами, що значно інтенсифікує цей процес. Мета роботи – розкрити особливості формування інформаційної компетентності у майбутніх викладачів фахових дисциплін в закладах вищої освіти зі спеціальності транспорт. Методологічною основою є системний підхід до моделювання процесів формування інформаційної компетентності у майбутніх викладачів спеціальних дисциплін. Аналіз історіографічних джерел та наукових публікацій. Наукова новизна: визначено та обґрунтовано процес формування інформаційної компетентності у майбутніх викладачів на заняттях фахових дисциплін у ЗВО й розкрито особливості освітніх компонентів транспортної галузі. Встановлено, що інформаційна компетентність майбутніх викладачів професійної підготовки в освітньому процесі, сприятиме моделюванню та конструюванню й прогнозуванню результатів власної діяльності на заняттях фахових компонентів.
6
Голіяд, Ірина, та Марина Ребрина. "Особливості підготовки майбутніх учителів технологій в умовах реформування Нової української школи". Нові технології навчання, № 98 (8 жовтня 2024): 33–41. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.98.2024.98.04.
Full textAbstract:
Стаття присвячена визначенню особливостей компетентнісної підготовки майбутніх учителів технологій у контексті Концепції Нової української школи. НУШ ставить нові виклики та завдання перед системою освіти і зокрема перед педагогічними закладами, які забезпечують підготовку майбутніх учителів технологій. Майбутні вчителі технологій мають знати не лише предмет, а й низку ключових компетенцій, які допоможуть їм підготувати майбутнє покоління до життя в динамічному світі. Особлива увага приділяється формуванню у майбутніх учителів готовності використовувати інноваційні технології, САПР та володіти графічною компетентністю. Для підготовки майбутніх учителів технологій необхідні кваліфіковані викладачі, які мають глибокі графічні знання та досвід роботи в цій галузі. Педагоги мають опановувати сучасні методи та форми навчання, інноваційні технології, навички використання ІКТ і САПР, працювати з дітьми, налагоджувати співпрацю з практиками, роботодавцями, представниками громадськості. У статті акцентується на перевагах кластерної моделі підготовки вчителів технологій, особливо щодо формування графічної грамотності. Автори порівнюють цей підхід з університетським навчанням, виділяючи ключові відмінності між ними.
7
БІЛИК, Валентина. "ПОТРЕБА В ПІДВИЩЕННІ КВАЛІФІКАЦІЇ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВУ ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1, № 1 (2020): 256–65. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-256-265.
Full textAbstract:
Наголошено, що потреба дослідити доцільність підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників, що здійснюють природничо-наукову підготовку майбутніх психологів у закладах вищої освіти, викликана інтеграцією України до європейського освітнього простору, яка, з одного боку, передбачає перехід вітчизняної освіти до нової моделі, орієнтованої на індивідуалізацію освітнього процесу, активізацію інноваційних перетворень, осучаснення технологічного забезпечення освітньої діяльності, зростання інтеграційних процесів та міждисциплінарну консолідацію, а з іншого – висуває нові вимоги до компетентності викладача закладів вищої освіти. Зазначено, що науково-педагогічний працівник закладу вищої освіти повинен уміти організувати освітній процес на засадах інноваційності та евристичності, володіти ультрановаційними методами і прийомами викладу навчального матеріалу, сучасними освітніми технологіями, методами формування навичок самостійної роботи студентів. Сформульовано мету статті, яка полягає в з’ясуванні потреби професійного вдосконалення викладачів, які здійснюють природничо-наукову підготовку майбутніх психологів у закладах вищої освіти, та окреслено завдання дослідження, зокрема: з’ясувати думку студентів-психологів щодо доцільності здійснення природничо-наукової підготовки в закладах вищої освіти та чинників, які негативно впливають на її ефективність; окреслити власне бачення шляхів осучаснення природничо-наукової підготовки майбутніх психологів у закладах вищої освіти; дослідити стан спроможності викладачів природничо-наукових дисциплін використовувати ультрановаційні педагогічні технології в процесі природничо-наукової підготовки майбутніх психологів у закладах вищої освіти. Наголошено, що результати проведеного дослідження, а саме, з’ясування думки студентів щодо доцільності здійснення природничо-наукової підготовки майбутніх психологів у закладах вищої освіти (більше 66% позитивних відповідей), чинників, які негативно впливають на ефективність такої підготовки (лідером серед яких, на думку студентів, є застарілі методики навчання (61,58%)), власне бачення шляхів осучаснення природничо-наукової підготовки майбутніх психологів у закладах вищої освіти (здійснювати її на засадах інноваційності та евристичності) та недостатньо сформовану здатність у викладачів використовувати ультрановаційні педагогічні технології (середній показник недостатньо сформованої здатності складає 60,35%), вказують на актуальність потреби підвищувати кваліфікацію викладачів природничо-наукових дисциплін. Вказано, що представлене дослідження передбачає з’ясування можливостей вітчизняних та міжнародних програм щодо підвищення кваліфікації викладачів, які здійснюють природничо-наукову підготовку майбутніх психологів. Ключові слова: підвищення кваліфікації, викладачі природничо-наукових дисциплін, сучасні педагогічні технології, майбутні психологи.
8
ГАЛЕЦЬКИЙ, Сергій. "ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 241–49. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-241-249.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ У статті розглянуто особливості системного підходу до проблеми формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів іноземних мов засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Зазначено, що системний підхід визначає провідні системні характеристики компетентності, професійної підготовки, інформаційно-комунікаційних технологій. Охарактеризовано системні об’єкти, що підлягають вивченню й експериментальній перевірці: професійна підготовка майбутніх викладачів іноземних мов у ЗВО як система; комунікативна компетентність як системний об’єкт; інформаційно-комунікаційні технології як системне явище і процес; модель і технологія формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів. Представлено системні характеристики формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів іноземних мов засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Наголошено на значущості системного підходу до проблеми формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів іноземних мов. Визначено, що існування комунікативних зв’язків між компонентами системи і компонентами зовнішнього середовища відноситься до двох основних структурних зв’язків системи (підпорядкованості й узгодженості). Підпорядкованість передбачає існування домінуючого, головного складника системи, що є визначальним у функціонуванні й розвитку системного об’єкта. Визначено, що таким головним складником у системі формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів виступають інформаційно-комунікаційні технології. Зв’язок узгодженості, натомість, передбачає рівноцінність компонентів системи; у нашому дослідженні такими виступають, по-перше, компоненти комунікативної компетентності майбутніх викладачів; по-друге, компоненти моделі / технології формування означеної компетентності засобами інформаційно-комунікаційних технологій. На засадах системного підходу окреслено авторське формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів іноземних мов як складну динамічну відкриту систему, що має ознаки матеріальної й абстрактної водночас. Ці системні характеристики уможливлюють проєктування моделі та технології формування означеної компетентності з сукупності взаємопов’язаних складників, що забезпечують ефективність упровадження названих моделі і технології. Ключові слова: системний підхід, комунікативна компетентність, майбутні викладачі іноземних мов, засоби інформаційно-комунікаційних технологій.
9
Козленко, Володимир. "СУЧАСНІ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 8-9, № 132-133 (2023): 113–23. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2023.08-09/113-123.
Full textAbstract:
Стаття є актуальної для сучасної освіти, містить важливі теоретичні положення та практичні рекомендації щодо формування професійної культури майбутнього викладача. Метою статті є вибір та обґрунтування сучасних методик формування професійної культури майбутнього викладача. Автором було застосовано такі загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, структурно‐логічний, аналогія, узагальнення. У тексті робиться акцент, на тому, що сучасний викладач повинен володіти не лише глибокими знаннями та професійними навичками, а й високою професійною культурою. Обґрунтовано положення, що професійна культура викладача охоплює сукупність його знань, умінь, навичок, цінностей, установок, що забезпечують ефективну професійну діяльність. Виділено сучасні дидактичні методики формування професійної культури майбутніх викладачів: тренінги, які дозволяють майбутнім викладачам опанувати необхідні професійні вміння та навички через практичні заняття; кейс‐метод, який розвиває професійне мислення та вміння розв’язувати педагогічні проблеми; проектне навчання, яке формує здатність реалізовувати педагогічні ідеї та працювати в команді; інформаційно‐комунікаційні технології, які забезпечують доступ до світових освітніх ресурсів; майстер‐класи, які дозволяють переймати досвід професіоналів у вирішенні практичних завдань. У висновках та перспективах подальших досліджень охарактеризовано використання інтерактивних технологій, методик для розвитку творчої особистості майбутніх викладачів та формування професійної культури.
10
Черненко, Сергій, Юрій Долинний, Олег Олійник та Катерина Гордєєва. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ У СТУДЕНТІВ 1-4 КУРСІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ»". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(103) (14 липня 2023): 91–100. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(103)2023.284534.
Full textAbstract:
У статті окреслено особливості формування навчальної мотивації у студентів 1-4 курсів за спеціальністю «Фізична культура і спорт». Зазначено, що ефективність навчального процесу прямо пов’язана з тим, наскільки висока мотивація оволодіння майбутньою професією здобувачів освіти. Мета дослідження – вивчити рівень сформованості навчально-професійних мотивів та визначити деякі умови, що впливають на формування позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Для досягнення мети дослідження були використані такі методи: аналіз науково-методичної літератури, анкетування, методи статистичної обробки результатів. За результатами опитування у студентів 1 курсу (66,2%),2 курсу (61,5%), 3 курсу (65,3%) та 4 курсу (67,1%) за спеціальністю «Фізична культура і спорт» вагоме значення для навчання мають внутрішні мотиви навчальної діяльності, а також зовнішні позитивні мотиви на навчання. Майбутні тренери-викладачі керуються мотивами професійними, творчої самореалізації та навчально-пізнавальними. Звертається увага на те, що з часом студенти 1 – 2 курси (29%) при отриманні фахової підготовки керуються зовнішнім впливом заохочення (отримувати винагороду), при цьому майбутні фахівці 3 – 4 курсу (13%) навпаки намагаються уникнути осуду і покарання за погане навчання. Зроблено висновки про те, що з віком у майбутніх тренерів-викладачів спостерігаються зростання за комунікативними та соціальними мотивами (забезпечити успішність майбутньої професійної діяльності, успішно продовжити навчання в ЗВО). За результатами дослідження у студентів 1 – 4 курсу (80 – 88%) найбільш вагомим мотивом до навчання це можливість стати висококваліфікованими спеціалістами за допомогою знань, які вони отримують в академії. Окреслено перспективи подальших досліджень означеної проблеми.
11
Ілясова, Юлія Станіславівна, та Людмила Станіславівна Шевченко. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ". Information Technologies and Learning Tools 91, № 5 (2022): 36–51. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v91i5.3996.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано актуальність застосування інтернет-технологій у медичних закладах освіти в умовах карантину під час пандемії COVID-19. Здійснено аналіз наукових джерел у контексті застосування інтернет-технологій в освіті. Метою статті є визначення результативності організації освітнього процесу за допомогою освітніх інтернет-технологій, зокрема освітнього блогу, ментальних карт та онлайн-вправ сервісу LearningApps, під час підготовки майбутніх лікарів і фахових молодших медичних бакалаврів під час вивчення фахових дисциплін. Висвітлено основні питання організації онлайн навчання студентів-медиків, також перевірено ефективність запропонованого підходу. Описано результати опитування майбутніх лікарів і молодших медичних фахових бакалаврів стосовно їх оцінювання сучасного викладання фахових дисциплін у медичних закладах освіти. Дослідження проводилось у Вінницькому національному медичному університеті та медичних коледжах Вінницького регіону в 2017-2020 роках. Освітній процес у дистанційному режимі охоплював онлайн заняття з використанням освітнього блогу Blogger, ментальних карт Mindomo та інтерактивних вправ сервісу LearningApps. На початковому етапі дослідження було визначено недостатній рівень професійних знань і практичних навичок студентів-медиків. Виявлено недоліки професійної підготовки майбутніх медиків під час вивчення фахових дисциплін, зокрема традиційність підготовки та обмежене використання ІКТ у медичних закладах освіти. Емпіричну базу на формувальному етапі педагогічного експерименту склали 247 студентів та 70 викладачів фахових дисциплін Вінницького національного медичного університету та медичних коледжів Вінницької області. На формувальному етапі педагогічного експерименту студенти контрольної групи навчалися за традиційною методикою, а їхні викладачі фахових дисциплін використовували традиційні технології навчання. Студенти експериментальної групи навчалися за інноваційними методиками, а їхні викладачі використовували сучасні інтернет-технології. У результаті майбутні медики експериментальної групи показали кращі результати, ніж студенти контрольної групи. Зроблено висновок, що використання Інтернет-технологій в освітньому процесі значно покращує якість та ефективність навчання, наближає студентів до реальних умов клінічного середовища, дає змогу якісно вдосконалювати свої практичні навички. Ефективність використання блогів, ментальних карт та онлайн-вправ LearningApps під час викладання фахових дисциплін була перевірена шляхом проведення комплексного клінічного оцінювання. Статистична перевірка також підтвердила ефективність впровадження інтернет-технологій. Перспективи подальших досліджень зумовлені необхідністю використання педагогічного досвіду онлайн-технологій в організації ізольованого дистанційного навчання в медичній освіті під час вивчення природничих, соціально-економічних та гуманітарних дисциплін у сучасних умовах воєнного стану в Україні.
12
Rymyk, Vladislav, та Vasyl Verbovyi. "СУТНІСТЬ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 93–103. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.93-103.
Full textAbstract:
Мета. Розкрити сутність професійно-прикладної фізичної підготовки майбутніх поліцейських тавизначити перспективні підходи щодо її удосконалення. Методи. В роботі використано аналіз наукових джерел і документальних матеріалів. Результати. Проаналізовано дослідження зарубіжних і вітчизняних науковців про види та шляхи покращення підготовки майбутніх поліцейських. Встановлено, що досягнення високого рівня професійної компетентності майбутніми працівниками Національної поліції, курсантам необхідно пройти різнопланову підготовку, а саме: службову, вогневу, фізичну та психологічну. Окрім цього майбутній поліцейський повинен здобути професійні вміння, навики та якості які готують його до майбутньої професії. При цьому пріоритет надається психофізичним якостям. Адже тривала дія стресогенних чинників, наявність реальної загрози для життя, висока ймовірність загибелі чи поранення висувають високі вимоги не тільки до рівня професійних знань, але й до фізичного протистояння порушникам правопорядк,у шляхом використання прийомів самозахисту та затримання злочинців. Курсантам закладів вищої освіти України під час їх навчання викладаються такі дисципліни як “фізична підготовка” та “спеціальна фізична підготовка”. Дані дисципліни реалізуються протягом всього періоду навчання. Навчальна програма по цим дисциплінам включає в себе такі розділи як: теоретична та методична підготовка, загальна фізична підготовка та тактика самозахисту й особиста безпека. Висновок. Для формування та удосконалення психофізичних властивостей у курсантів викладачі обирають найбільш ефективні та необхідні засоби, методи і форми навчання. При цьому, велика кількість навчального матеріалу залишається не засвоєною, через певні причини, а саме: низький вихідний рівень фізичної підготовленості курсантів (так званий “доступний” рівень). Фізична підготовленість у понад 40% абітурієнтів є низькою і з року в рік погіршується; відсутня належна мотивація покращення своїх фізичних можливостей; тематичний план не охоплює усіх проблемних питань з удосконаленняпсихофізичного стану, оволодіння прийомами боротьби та рукопашного бою; мала кількість навчальних годин, які виділяють на загальну та спеціальну фізичну підготовку. Отже виникає нагальна потреба розробки нових підходів щодо психофізичної підготовки майбутніх поліцейських.Ключові слова: професійно-прикладна фізична підготовка, психофізичні якості, майбутні поліцейські.
13
Кучерявий, Олександр. "МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 25, № 1 (2024): 19–32. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(25).2024.19-32.
Full textAbstract:
У статті висвітлюється структура розробленої моделі: її концептуально-цільовий, змістовий, технолого-методичний, організаційно-діяльнісний і результативний компоненти, ціннісно-змістова основа й функції кожного з них. Обґрунтовано склад концептуально-цільового компонента модельного конструкту. Розкрито такі його елементи: 1) загальну мету моделювання 2) методологічні підходи; 3) цілі підготовки: складники системи професійно-цифрових компетентностей викладача (реалізована ідея ізоморфної відповідності груп компетентностей певним професійним функціям); 4) дві групи принципів досягнення цих цільових орієнтирів. Акцентовано увагу на провідних функціях змістового компонента моделі. Схарактеризовано цілісні властивості і напрями оновлення змісту підготовки: культуропанівний, системно-цифровий, цілісно-розвивальний, гуманістично-психопедагогічний, валеологічно-захисний і євроінтеграційний. У технолого-методичному компоненті моделі віддзеркалено складники двох авторських технологій: 1) організації цілісного саморозвитку майбутніх викладачів у модульно-розвивальній системі їх дистанційного і змішаного навчання; 2) психолого-педагогічного супроводу культивування майбутнім викладачем психічного оздоровлення і національно значущих дій у ситуації воєнного стану в країні. Їх функція – виступати провідними цінностями-засобами розкриття оновленого змісту і досягнення нових цілей. Розкрито системні умови досягнення якості організації педагогічних дій у вимірі оновлених цілей підготовки. Зроблено акцент на результативному компоненті моделі, який виконує функцію сукупного відтворення потенційно можливого нового знання про професійну підготовку у педагогічному ЗВО. Ключові слова: структура моделі; професійна підготовка; ЗВО; майбутній викладач; професійно-цифрові компетентності; принципи оновлення змісту; принципи побудови і реалізації технологій; цифровізація.
14
ЗАЛЕНСЬКИЙ, Віктор. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УМОВАХ МЕРЕЖЕВОЇ ОСВІТНЬОЇ КОМУНІКАЦІЇ". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 4 (30 грудня 2024): 124–28. https://doi.org/10.32782/pcsd-2024-4-16.
Full textAbstract:
Сучасні процеси цифровізації актуалізують необхідність перетворення діяльності викладачів у нових умовах – в умовах мережевого освітнього середовища з використанням цифрових технологій та інструментів. Інтеграція цифрових засобів навчання вимагає системних змін у підготовці майбутніх викладачів, які виявляються в зміні педагогічної діяльності, вимагають урахування принципів цифрової дидактики, методів і прийомів мережевої освітньої комунікації. Обґрунтовано, що процеси цифровізації зумовлюють формування нового освітнього запиту на підготовку викладачів, готових до професійної діяльності в умовах мережевої освітньої комунікації. Це актуалізує необхідність внесення змін і професійну підготовку майбутніх викладачів на змістовому та інструментальному рівні з урахуванням процесу цифровізації. Узагальнено, що мережева освітня комунікація трансформує електронне освітнє середовище взаємодії майбутніх викладачів та студентів, принципи структурування навчального матеріалу, забезпечує розширення цифрових інструментів та технологій. У межах статті визначено нові ролі майбутніх викладачів з урахуванням цифровізації освітнього середовища (майбутній викладач ↔ студент або група студентів; майбутній викладач ↔ цифрові технології та засоби ↔ студент або група студентів; майбутній викладач ↔ цифрові технології та засоби – як архітектор цифрових засобів навчання, розробник цифрових освітніх середовищ). Розкрито дидактичні особливості педагогічної діяльності майбутніх викладачів в умовах мережевої освітньої комунікації (впровадження нових форм, змісту, мережевих засобів навчання). Основним результатом підготовка майбутніх викладачів до використання цифрових технологій в умовах мережевої освітньої комунікації визначено їхню готовність до пошуку та оцінювання навчальних онлайн-матеріалів; створення візуально цікавих матеріалів; використання соціальних мереж для професійного розвитку; поширення якісних навчальних ресурсів; створення та розповсюдження мультимедійного контенту; використання онлайн-інструментів для впровадження сучасних педагогічних практик.
15
Trotsko, Anna V., Liudmyla S. Rybalko, Olena G. Kіrіlenko та Halyna O. Trush. "ПРОФЕСІЙНЕ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКЛАДАЧІВ В УМОВАХ УПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Information Technologies and Learning Tools 72, № 4 (2019): 258–72. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v72i4.3088.
Full textAbstract:
У статті акцентовано увагу на тому, що впровадження дистанційного навчання в закладах вищої освіти України зумовлено потребами модернізації системи професійної підготовки студентів, спроможної забезпечити конкурентоздатність майбутніх фахівців на ринку праці. Доведено, що ефективність упровадження дистанційного навчання залежить від суб’єктивних (рівень підготовки викладачів і студентів до роботи в дистанційному режимі) і об’єктивних факторів (наявність матеріально-технічної бази закладів вищої освіти). Усупереч існуючому стереотипу «із упровадженням дистанційного навчання викладачі стануть непотрібними» заявлено, що викладач є ключовою ланкою впровадження будь-якої інновації в освіті. Проте головною умовою цієї тези є позитивне ставлення викладача до освітніх новозмін, його прагнення до професійного самовдосконалення, активність та ініціативність у розбудові вищої школи. Розглянуто професійне самовдосконалення викладачів як процес постійного оновлення знань і вмінь педагогічної діяльності з метою використання в освітньому процесі інноваційних методів, організаційних форм, технологій роботи зі студентами. Проведено анкетування, результати якого засвідчили недостатньо високу готовність викладачів до професійного самовдосконалення в умовах упровадження дистанційного навчання. Розроблено навчально-методичне забезпечення процесу професійного самовдосконалення викладачів в умовах упровадження дистанційного навчання в закладах вищої освіти, а саме: робочу програму з міждисциплінарного курсу «Впровадження освітніх дистанційних технологій в освітній процес вищої школи» для викладачів різного фаху підготовки, педагогічної і непедагогічної освіти, з різним стажем роботи; дидактичні матеріали до застосування інформаційно-комунікаційних технологій у вищій освіті та організації інтерактивного зв’язку між викладачем і студентами. Отримані результати (підготовлені викладачами дистанційні курси, автоматизовані тести, ігрокомплекси, мультимедійний глосарій) довели результативність цілеспрямованого професійного самовдосконалення викладачів. Накреслено перспективи професійного самовдосконалення викладачів засобами інформаційно-комунікаційних технологій в умовах створення іншомовного середовища в закладах вищої освіти.
16
Халемендик, Юлія. "РОЗВИТОК АНГЛОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 15 (2020): 115–24. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(15).2019.115-124.
Full textAbstract:
У статті досліджена проблема ролі викладача в процесі розвитку англомовної професійної компетентності студентів як майбутніх фахівців в умовах заклад вищої освіти. Метою статті був аналіз діяльність викладачів закладів вищої освіти з розвитку англомовної професійної компетентності майбутніх фахівців на прикладі студентів спеціальності «Психологія» Запорізького національного університету. Підкреслено, що в Україні англомовна підготовка студентів-психологів спирається на концепцію іншомовної освіти, яка базується на інтегрованому навчанні мови та культури відповідних країн, на діалозі рідної та іноземної культур. Експериментально доведено, що загальне значення середнього показника англомовної компетентності студентів як майбутніх фахівців становило 9,13 балів із 20 можливих, що свідчить про нагальну необхідність удосконалення викладання англійської мови у закладах вищої освіти.
 Ключові слова: англомовна професійна компетентність; викладач; заклад вищої освіти; майбутні фахівці; професійна підготовка; розвиток.
17
Волярська, Олена. "ТЕНДЕНЦІЇ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ЗВО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ НЕФОРМАЛЬНОЇ ТА ІНФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 26, № 2 (2024): 80–90. https://doi.org/10.35387/od.2(26).2024.80-90.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретичному узагальненню тенденцій самоосвітньої діяльності викладачів закладів вищої освіти економічного профілю в умовах неформальної та інформальної освіти. Мета статі полягала у визначенні тенденцій самоосвітньої діяльності викладачів економічного профілю в умовах неформальної та інформальної освіти. З’ясовано, що поняття «самоосвіта» і «самоосвітня діяльність» у вищій освіті мають спільний момент у тому, що вони вказують на процес навчання та самопізнання викладачем без зовнішнього впливу керівництва закладу освіти. Самоосвіта розглядається як важливий чинник професійного зростання викладача. Особлива увага наголошена на необхідності самоосвітньої діяльності в умовах неперервної професійної освіти. Відмінність цих понять у тому, що самоосвіта означає процес самостійного навчання безпосередньо самим викладачем, тоді як самоосвітня діяльність може включати ширший спектр дій, що спрямовані на набуття знань та вмінь, такі як самодослідження, самонавчання, участь у вебінарах, курсах. Виокремлено такі основні тенденції самоосвітньої діяльності викладачів економічного профілю в умовах неформальної та інформальної освіти як: неперервне розширення функцій професійної діяльності викладачів економічного профілю, що пов’язане із розвитком науки та виробництва, новими освітніми практиками у вищій освіті та соціально-економічними умовами ринку праці; введення інноваційних практик і технологій в професійну підготовку майбутніх фахівців економічної сфери, що потребує підвищення рівня компетентності викладачів; розширення можливостей, потреб і запитів особистісно-професійного розвитку викладача засобами неформальної й інформальної освіти. Ключові слова: викладач; заклад вищої освіти; інформальна освіта; неформальна освіта; самоосвіта; самоосвітня діяльність; тенденції.
18
Kozak, Liudmyla. "Формування інноваційного потенціалу майбутнього викладача". Освітній простір України, № 13 (28 вересня 2018): 54–60. http://dx.doi.org/10.15330/esu.13.54-60.
Full textAbstract:
У статті аналізуються сучасні ключові поняття освітньої практики: “інноваційний потенціал”, “інноваційний потенціал педагога”, “педагогічна творчість”, “інноваційне мислення”, “інноваційна культура”, “викладач-інноватор”, “інноваційна діяльність викладача”, “інноваційне освітнє середовище”, “інноваційне навчання”, “готовність до інноваційної діяльності”. Автором розглянуто структуру та характеристику інноваційного потенціалу особистості; досліджено особливості інноваційного потенціалу викладача закладу вищої освіти; обгрунтовано педагогічні умови формування інноваційного потенціалу майбутніх викладачів: створення інноваційного середовища у закладі вищої освіти, збагачення змісту дисциплін професійно-педагогічного циклу інноваційною складовою, організація інноваційного навчання майбутніх викладачів.
19
КВАСНИЦЯ, Ірина. "НАУКОВІ ПІДХОДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ТРЕНЕРА-ВИКЛАДАЧА З ВИДУ СПОРТУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 288–96. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-288-296.
Full textAbstract:
У статті аналізуються теоретико-методологічні засади формування професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту в закладах вищої освіти. Зазначено, що в умовах сучасного ринку праці професійна освіта сприятиме становленню конкурентоспроможної особистості тільки за умови формування в неї професійної мобільності, актуальність якої пов’язана з соціальним замовленням. Наукова категорія “професійна мобільність” розглядається як системне багаторівневе явище, яке потребує міждисциплінарного підходу дослідження. Мета статті – визначити наукові підходи до формування професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів у закладах вищої освіти. Автором визначено зовнішні та внутрішні чинники, які впливають на цей процес. У роботі проаналізовано наукові підходи до формування професійної мобільності фахівця сфери фізичної культури і спорту в умовах закладів вищої освіти. Автором визначено, що концептуальними підходами формування професійної мобільності майбутнього тренера-викладача в закладах вищої освіти є системний, діяльнісний, особистісний, компетентнісний, аксіологічний., синергетичний, праксеологічний. Упровадження отриманих результатів передбачає: вивчення професійної мобільності як цілісної системи, що об’єднує взаємопов’язані та взаємозумовлені компоненти (системний підхід); розвиток фахових компетентностей (переважно компетентнісний, діяльнісний підходи); спрямованість змісту фахової підготовки майбутніх тренерів-викладачів на пошук найбільш оптимальних шляхів досягнення мети в тренерській діяльності, орієнтацію таких методів роботи з майбутніми спортивними педагогами, які б забезпечили їхню підготовку не лише як висококваліфікованих фахівців, але й високоморальних громадян (аксіологічний підхід); формування професійно важливих якостей і практичних навичок як засобів саморозвитку, самоорганізаці, самоосвіти особистості, становлення її як суб’єкта професійної діяльності (особистісний, синергетичний підходи); вдосконалення процесу формування професійної мобільності майбутніх фахівців фізкультурно-спортивного профілю на забезпечення їхньої успішності в майбутній професійній діяльності, уміння результативно планувати й виконувати фахову діяльність в майбутньому (праксеологічний підхід). Ключові слова: професійна мобільність, формування професійної мобільності, тренер-викладач, наукові підходи.
20
Звягольська, І. М., Т. В. Дерев’янко та Г. А. Лобань. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «МІКРОБІОЛОГІЯ З ПРОФІЛАКТИКОЮ ІНФЕКЦІЙ» ДЛЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ-ПАРАМЕДИКІВ". Медична освіта, № 2 (13 жовтня 2021): 30–35. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12405.
Full textAbstract:
Анотація. Метою нашого дослідження було розкрити завдання та особливості методичного забезпечення навчальної дисципліни «Мікробіологія з профілактикою інфекцій» у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців-парамедиків.
 У статті розкрито мету, завдання, форми та методи викладання і зміст навчальної дисципліни, знання, вміння та практичні навички, які отримують здобувачі освіти, програмні результати навчання. З метою високоякісної підготовки фахівців на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології Полтавського державного медичного університету викладачі розробили навчально-методичний контент дисципліни «Мікробіологія з профілактикою інфекцій».
 Встановлено, що вивчення здобувачами освіти навчальної дисципліни «Мікробіологія з профілактикою інфекцій» є невід’ємною складовою формування професійно-комунікативної компетентності фахівця кваліфікації «Парамедик», а також особистості висококваліфікованого спеціаліста у сфері екстреної медицини. Під час вивчення дисципліни майбутні фахівці-парамедики оволодівають системою необхідних знань, вмінь та практичних навичок, які є необхідними для подальшої професійної діяльності. Впровадження інтерактивних методів підвищує мотивацію та інтерес здобувачів освіти до навчання, розвиває творче та клінічне мислення, формує усвідомлене відношення до самоосвіти, навчає швидко орієнтуватися і приймати рішення в складних ситуаціях.
21
ПЕТРУНЬОК, Тетяна. "ФОРМУВАННЯ В МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ БУДІВНИЦТВА ТА ЦИВІЛЬНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ ЗНАНЬ ПРО ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ДОСЯГНЕНЬ ФІЗИКИ В БУДІВЕЛЬНІЙ ГАЛУЗІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 388–94. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-388-394.
Full textAbstract:
У статті запропоновано методичні підходи до формування знань з фізики в майбутніх фахівців будівництва та цивільної інженерії, зокрема до ознайомлення їх з використанням сучасних досягнень фізики в будівельній галузі. Обґрунтовано, що основна роль у сучасних наукових дослідженнях належить фізиці, оскільки її закони та методологія в тій чи іншій мірі задіюються в кожній науковій галузі. Констатовано, що викладачі фізики в будівельних університетах у більшості випадків надають перевагу викладенню навчального матеріалу в рамках програми, але не завжди мають час на ознайомлення студентів з конкретними сучасними дослідження в різних галузях фізики та можливостями використання їх результатів у будівельній галузі. Наголошено на необхідності перегляду співвідношення між програмним навчальним матеріалом з фізики і сучасною науковою інформацією, а також доцільності використання варіативної складової навчальних планів, зокрема, розробці та впровадженні спецкурсів для обізнаності майбутніх фахівців будівництва та цивільної інженерії зі створенням інноваційних технологій будівництва. Розглянуто можливості використання в будівельній галузі рідких кристалів, оскільки останнім часом дослідження у цій галузі перейшли на якісно новий рівень – науковці вже не тільки вивчають властивості рідких кристалів, а змінюють ці властивості з метою розширення їх можливостей. Запропоновано спецкурс “Сучасні методи модифікації рідких кристалів та їх використання у будівельній галузі”, який розроблений для поглибленого вивчення основ фізики рідких кристалів і може бути реалізований за рахунок варіативної складової навчальних планів або в рамках гурткової роботи. Розроблено методичні рекомендації щодо реалізації запропонованого спецкурсу, які допоможуть викладачам фізики акцентувати увагу студентів на найбільш перспективних будівельних технологіях, створених з використанням рідких кристалів, та сформувати в них системні знання в цій науковій галузі. Ключові слова: майбутні фахівці будівництва та цивільної інженерії, рідкі кристали, навчальний спецкурс.
22
ТЕРНАВСЬКА, ЛІЛІЯ. "ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ІНШОМОВНОГО ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 291–98. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-291-298.
Full textAbstract:
В умовах євроінтеграційних процесів зростає роль іноземної мови, що зумовлює пріоритетні завдання професійної підготовки майбутніх юристів. Одним із них є формування культури іншомовного професійного спілкування. Автор підкреслює, що першою умовою формування культури ІПС у майбутніх юристів є стимулювання їх професійної мотивації щодо оволодіння культурою іншомовного спілкування як важливого складника професіоналізму. Для розвитку професійної мотивації оволодіння культурою ІПС уже на перших заняттях з іноземної мови, а також під час вивчення курсу “Вступ до спеціальності” студентам надали цільову установку на оволодіння обраною професією в цілому й особливу значущість для сучасного фахівця комунікативної діяльності, що вимагає, у тому числі, оволодіння культурою ІПС у зв’язку з підвищенням ролі зв’язків з іноземними партнерами для забезпечення ефективності виробничого процесу. На заняттях з інших фахових дисциплін (лекціях, семінарах) викладачі (за нашим проханням) також намагалися впливати на мотиваційну сферу студентів щодо оволодіння культурою ІПС, акцентуючи увагу на поглибленні інтеграційних процесів у сфері юриспруденції. Для формування позитивної мотивації професійної підготовки студентів запровадили форми роботи, що передбачають безпосереднє ознайомлення з реальним виробництвом, особливостями професійної діяльності сучасного юриста, зустрічі з випускниками, які набули досвіду ІПС в професійній діяльності, які наводили переконливі докази щодо необхідності оволодіння студентами культурою ІПС як запоруки їхньої конкурентоспроможності в майбутній професії, розкривали значущість ділової взаємодії з зарубіжними партнерами в сучасних ринкових відносинах тощо. Також на заняттях приділялася увага проведенню тренінгів (тренінг іншомовного спілкування, тренінг мотивації досягнення успіху, імідж-тренінг), під час яких орієнтували студентів на формування культури професійного спілкування і культурою ІПС, а також на корекцію й розвиток мотиваційних, поведінкових установок. Ключові слова: мотивація, культура іншомовного професійного спілкування, майбутні юристи, тренінг.
23
Кушнірук, Світлана, та Дмитро Хоркін. "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗВО". Молодь і ринок, № 3/235 (9 квітня 2025): 12–17. https://doi.org/10.24919/2308-4634.2025.325686.
Full textAbstract:
У статті висвітлені особливості впровадження інноваційних технологій як засобу формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів закладів вищої освіти. Автори надали тлумачення цього поняття і запропонували складові комунікативної компетентності майбутнього викладача ЗВО; здійснили аналіз і науково обґрунтували низку інноваційних технологій, які доцільно застосовувати викладачам-практикам з метою формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів ЗВО (з’ясовано їх суть і переваги, а також запропоновано варіанти їх застосування в освітньому процесі).
24
Юрій Олегович, МУЗИКА Юрій Олегович. "ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ НАРОДНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ ДО ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Academis notes. Series: Pedagogical sciences 5 (23 листопада 2023): 129–34. http://dx.doi.org/10.59694/ped_sciences.2023.05.129.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему формування позитивної мотивації майбутніх викладачів народної хореографії до творчої діяльності у процесі фахової підготовки. Наголошено на особливостях творчої діяльності викладача народної хореографії. Зазначено, що творча діяльність викладача-хореографа є багатогранною, оскільки поєднує фахові знання, уміння, особистісні та професійні якості, що спрямовані на створення нової хореографічної композиції та трансляцію хореографічного досвіду молодшим поколінням. Ключові слова: викладач-хореограф, народна хореографія, мотивація, творча діяльність, професійна підготовка, творчий потенціал, форми і методи навчання, позааудиторна діяльність.
25
Трубнікова, Д. О. "ФІЛОСОФСЬКИЙ ТА ПЕДАГОГОГІЧНИЙ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ АКСІОЛОГІЧНОЇ СФЕРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 57 (2021): 74–85. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2021.57.06.
Full textAbstract:
Розглянуто поняття аксіологічної сфери з точки зору філософської та педагогічної наук, уточнено його зміст у контексті мистецької освіти. Встановлено, що аксіологічна сфера має значний вплив на становлення особистості здобувачів освіти у мистецькій галузі. Визначено поняття аксіологічної сфери майбутнього вчителя музичного мистецтва, що є ціннісним уявленням про музичне мистецтво та свою професію, відносинами, оцінкою та іншими проявами ціннісно-гуманістичної педагогічної свідомості, а також підпорядкованими зв’язками між ними, які дають змогу майбутнім фахівцям розвиватися різносторонньо, та отримати великий духовний досвід. Акцентовано увагу на цінностях, які мають важливе значення у гармонійному розвитку майбутніх вчителів музичного мистецтва. Обґрунтована значимість творчих, естетичних та гуманістичних цінностей та їх місце у змісті аксіологічної сфери майбутнього вчителя. Встановлений зв’язок цінностей та ціннісних орієнтацій у формуванні аксіологічної сфери майбутнього вчителя-музиканта. Виявлено, що філософський аспект у мистецькій освіті дає змогу усвідомити місце мистецтва в культурному житті народу, значущість зв’язку світоглядних питань розвитку мистецько-педагогічного прогресу із духовним розвитком людства. Приділено увагу функціям філософського підходу у мистецькій освіті, які полягають у застосуванні фундаментальних принципів філософії для усвідомлення і переосмислення освітньої діяльності, інтеграції всіх елементів музично-педагогічної діяльності в галузі мистецтв, та змісту філософського підходу у музичному мистецтві, який базується на філософії освіти та філософії мистецтва, пов’язаними із філософією як методологією пізнання. Висвітлено зміст аксіологічної сфери музичнопедагогічної освіти як теорії орієнтації особистості у світі музично-педагогічних цінностей. Виявлено, що сутність аксіологічної сфери можна розглядати в мистецькій освіті як інтерпретацію та світ професійних цінностей, де музичне мистецтво є носієм цінності та об'єктом пізнання, а викладачі та майбутні вчителі як колективний суб'єкт пізнання утворюють у процесі суб'єктно-об'єктних та міжсуб'єктних відносин музично-педагогічну аксіологічну сферу, в якій народжуються, функціонують та затверджуються музично-педагогічні цінності.
26
Маслюк, Олена. "РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА ХІМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У СТВОРЕННІ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗВМ(Ф)О". Grail of Science, № 31 (28 вересня 2023): 403–6. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.15.09.2023.63.
Full textAbstract:
Сучасний викладач ‒ це професіонал, який не тільки науково та доступно викладає предмет, а й постійно розвиває себе й до цього спонукає здобувачів освіти. В статті дано характеристику дефініції «інформаційно-освітнє середовище»; висвітлено аспекти інформаційно-цифрової компетентності викладача; роль власного рівня цифрової компетентності викладача хімічних дисциплін в створенні інформаційного освітнього простору та сприятливих педагогічних умов спрямованих на підвищення якості освіти майбутніх медичних (фармацевтичних) фахівців.
27
Коркішко, Олена, Яна Топольник та Олена Троценко. "ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТІЙНОГО ПОЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ЗАСОБАМИ ДИСТАНЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ (за матеріалами кваліфікаційної роботи)". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(105) (28 червня 2024): 7–15. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(105)2024.306874.
Full textAbstract:
У статті схарактеризовано понятійне поле дослідження проблеми розвитку комунікативної компетентності майбутнього викладача засобами дистанційних технологій в освітньому просторі закладу вищої освіти. На основі аналізу державних документів, сучасної наукової літератури констатовано, що особливої уваги потребує розвиток комунікативної компетентності в майбутніх викладачів вищої школи, бо викладач має орієнтуватися в різних ситуаціях педагогічного спілкування, створювати свій позитивний образ, адекватно сприймати та розуміти особистісні риси та поведінку здобувачів, налагоджувати продуктивні міжособистісні стосунки, демонструвати щиру доброзичливість, створювати сприятливий емоційний мікроклімат у студентському колективі тощо. Зазначено, що комунікативна компетентність – це ключова компетентність, що забезпечує успішність комунікативної діяльності. Узагальнивши наукові погляди представників психолого-педагогічних досліджень, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження. Підкреслено, що в процесі дослідження використано низку методологічних підходів, зокрема, компетентнісний, комунікативно-діяльнісний, комплексний, системний, особистісно-орієнтовний, студентоцентрований. Відображено наукову новизну результатів дослідження, яка полягає у визначенні педагогічних умов розвитку комунікативної компетентності майбутніх викладачів засобами дистанційних технологій в освітньому просторі закладу вищої освіти, уточненні понятійно-категоріального апарату, зокрема, категорії «компетентність», «комунікативна компетентність», «комунікативна компетентність майбутнього викладача», компонентів, критеріїв, показників і рівнів розвитку комунікативної компетентності майбутніх викладачів в освітньому просторі закладу вищої освіти, удосконаленні форм і методів навчальної та позанавчальної діяльності в контексті завдань розвитку комунікативної компетентності майбутніх викладачів засобами дистанційних технологій в освітньому просторі закладу вищої освіти.
28
Рахманов, Віталій. "ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ В УМОВАХ ОСВІТНЬО-ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ". Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology, № 20 (4 листопада 2022): 35–45. http://dx.doi.org/10.18372/2411-264x.20.16915.
Full textAbstract:
У статті проаналізовані особливості індивідуального підходу до підготовки майбутніх фахівців щодо використання освітньо-інформаційного середовища, який охоплює предмети, уявлення, поняття, стереотипи, особистісні зміни у навчанні. Мета дослідження полягає у створенні індивідуального підходу до підготовки майбутніх фахівців в умовах освітньо-інформаційного середовища технічного університету. Методи дослідження полягають у вивченні й узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду для обґрунтування концептуальних положень і індивідуального підходу майбутніх фахівців в умовах освітньо-інформаційного середовища, структурно-наукового аналізу, а також спостереження за навчальним процесом. В умовах освітньо-інформаційного середовища майбутній фахівець розвивається як носій суб’єктного досвіду. Результати. Створюється сучасний тип відносин викладача і майбутнього фахівця в лекційно-практичній системі навчання за допомогою інформаційних систем. У професійній діяльності майбутній фахівець діє не за стороннім, а за власним планом, створеним або перетвореним у процесі активної творчої діяльності, прогнозуючи, передбачаючи, обґрунтовуючи відповідним чином результат. На кожному етапі підготовки майбутній фахівець вибирає свою власну траєкторію навчання, підкорюючи пізнавальним закономірностям функціонування інформаційних потоків та тим цілям, які ставить перед ним освітній процес. У цьому випадку об’єктами траєкторії навчання стають елементи навчальної та робочої програм, позаурочних занять, а також ті дії, які накопичують життєвий досвід студента. Здебільшого інформаційна траєкторія навчання студента є прогнозованою, але не завжди оптимальною. Це пояснюється тим, що у багатьох випадках майбутні фахівці не в повній мірі уявляють собі, чим вони можуть займатися у майбутньому, що вони насправді можуть, до чого мають схильності, які якості мають розвивати, і яку мету собі поставити, до чого прагнути. Іншою причиною є відсутність або брак інформації про можливості майбутньої самореалізації. Діючи у відомій йому сфері доповнюючи запропоновану ситуацію, приміряючи відомі способи дії до нетипового завдання, майбутній фахівець поступово приходить до думки, що потрібні відповідні компетентності, які необхідні для виконання поставленого завдання, спираючись на суб’єктний досвід пошукової діяльності. Розв’язування професійних задач в умовах освітньо-інформаційного середовища сприяє не тільки формуванню особистісно-інтегрованих компетентностей, але й допомагає формуванню тих якостей його особистості, які необхідні в майбутній фаховій діяльності. Розроблений індивідуальний підхід до підготовки привчає майбутніх фахівців до свідомої й активної праці, оскільки в неї майже немає можливості ухилятися від виконання навчальних завдань, що надає можливість майбутньому фахівцю наглядно побачити скільки зусиль та часу корисно (марно) було втрачено, наскільки він просунувся (відстав) від своїх колег, а викладачу виявити результати успіху (прогалин) у майбутнього фахівця. У відповідних умовах усувається вплив випадкових факторів, а підсумкова оцінка контролю знань є об’єктивною тому, що базується на оцінюванні всіх видів робіт за всіма темами модулями протягом тривалого часу. Висновки. Кожний майбутній фахівець використовує свій індивідуальний спосіб засвоєння знань в освітньо-інформаційному середовищі. При виконанні того ж самого завдання майбутні фахівці застосовують різні способи і прийоми. Тому викладач за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій навчання використовує різноманітні управлінські дії, допомагає майбутньому фахівцю самому обрати індивідуальні для нього способи навчальної діяльності.
29
Ребенок, Вадим, та Олексій Торубара. "МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ЗАНЯТТЯХ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН У ЗВО". Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка 180, № 24 (2024): 120–25. http://dx.doi.org/10.58407/visnik.232420.
Full textAbstract:
У статті встановлено, що застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі занять з фахових дисциплін у закладах вищої освіти дає змогу майбутнім викладачам інтенсифікувати освітній процес і підвищити його ефективність за рахунок можливості опрацювання значного обсягу освітньої інформації.
 Проаналізовано особливості професійної підготовки майбутніх викладачів до майбутньої професійної діяльності, які акумулюють проблеми психологічної науки, пов’язаної з рисами та характеристикою особистості, можливостями, що обумовлюють успішність професійної підготовки.
 Доведено, що освітній процес із використанням інформаційних технологій спонукає майбутніх викладачів до: самостійної роботи під час вивчення фахових дисциплін; створює сприятливу комунікативну ситуацію та умови для розвитку творчих здібностей особистості, які особливо важливі для студентів; підвищує мотивацію та пізнавальну активність студентів; покращує індивідуалізацію, диференціацію й інтенсифікацію процесу навчання; розширює та поглиблює міжпредметні зв’язки; систематизує й інтегрує знання окремих освітніх компонентів; організовує систематичний та достовірний контроль; уникає суб’єктивізму в оцінці.
 В освітньому процесі застосування інформаційних технологій дає можливість студентам організувати безперервне і ґрунтовне засвоєння навчального матеріалу на заняттях фахових дисциплін. У навчальній практиці інформаційні технології в більшості випадків застосовують як допоміжний засіб у комплексі з іншими засобами, що значно інтенсифікує цей процес.
 Мета роботи – розкрити методичні особливості професійної підготовки майбутніх викладачів засобами інформаційно-комунікаційних технологій на заняттях фахових дисциплін у закладах вищої освіти.
 Методологічною основою є системний підхід до моделювання процесів формування готовності майбутнього викладача під час використання інформаційних технологій у професійній діяльності. Основним методом дослідження є аналіз історіографічних джерел та наукових публікацій.
 Наукова новизна. Визначено та обґрунтовано процес професійної підготовки майбутніх викладачів щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій на заняттях фахових дисциплін у ЗВО й розкрито засоби формування знань та вмінь студентів в освітньому середовищі. Встановлено, що система застосування інформаційно-комунікаційних технологій сприятиме удосконаленню професійної підготовки майбутніх викладачів у процесі самостійної навчальної діяльності; розвитку комунікативних здібностей; спрямованості до навчальної діяльності; зворотного зв’язку.
30
Pohorielov, M. H. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (2019): 190–201. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-190-201.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанням готовності у галузі транспорту до застосування ІКТ (інформаційно-комунікаційні технології) як психолого-педагогічна проблема. Проведено аналіз науково-педагогічної літератури та результатів дослідження процесу формування готовності майбутніх викладачів професійного навчання в галузі транспорту до застосування ІКТ у професійній діяльності. Визначено поняття інформаційно-комунікативні технології, інформатизація суспільства. Визначено структуру професійно-педагогічних умінь вчителя (викладача), виходячи з функцій педагогічної діяльності, етапів управління освітнім процесом та логіки процесу розглянутої діяльності. Розглядаються основні компоненти професійної діяльності вчителя (викладача) (гностичний, проєктувальний, конструктивний, комунікативний, організаторський дослідницький, проєктувальний, контрольно-оцінювальний (рефлексивний)), котрі проявляються в роботі педагога будь-якої спеціальності, зокрема к галузі транспорту. Виявлено основні чинники, що впливають на готовність майбутніх викладачів професійного навчання у галузі транспорту (соціально-економічний, ціннісно-орієнтаційний, організаційно-педагогічний). Визначено, що готовність до професійної діяльності є результатом розвитку особистості відповідно до професійних вимог, наслідком фахової підготовки з урахуванням особистих якостей індивіда. Підвищений інтерес студентів до застосування ІКТ у майбутній професійній діяльності постає надійним підґрунтям для розвитку мотивації та формування пізнавальних й освітніх потреб.
31
Гуржій, Андрій, Валентина Радкевич та Микола Пригодій. "Підвищення якості підготовки майбутніх фахівців із використанням віртуальних навчальних комплексів". Нові технології навчання, № 97 (17 грудня 2023): 42–50. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.97.2023.97.05.
Full textAbstract:
Інженерна освіта змінюється під впливом широкого запровадження різноманітних цифрових систем. Цифровізація все частіше стає центральним питанням удосконалення інженерної освіти. Водночас відкриваючи значні перспективи, це також потребує додаткової підготовки викладачів та майбутніх фахівців. В умовах збільшення тиску на бюджети та стандартизації віртуальні навчальні комплекси створюють інноваційні методи організації навчання. Віртуальна реальність має переваги для майбутніх фахівців та викладачів, надаючи економічно ефективне, територіально незалежне, індивідуальне, стандартизоване та повторювальне навчання. Повторення є важливим компонентом підвищення якості інженерної освіти на основі встановлення великої кількості синаптичних зв’язків нової навчальної інформації з наявним досвідом. Віртуальні навчальні комплекси дають змогу майбутнім фахівцям одночасно обробляти отриману інформацію з різних позицій (замовника, користувача, контролера тощо). Хоча віртуальні навчальні комплекси не є панацеєю, вони є потужним освітнім інструментом для досягнення певної мети навчання, і їхнє упровадження в процес навчання зростає в усьому світі. Майбутнє віртуальних навчальних комплексів полягає у їхній постійній інтеграції у навчальні програми та в системи технологічних розробок, які дають змогу спільно впроваджувати інженерний досвід. Це сприятиме підвищенню якості інженерної освіти незалежно від географії та змінить інженерно-технологічну підготовку фахівців майбутнього. Було обґрунтовано структуру та методику створення віртуальних навчальних комплексів для підвищення якості інженерної освіти. Здійснено огляд ресурсів, які дозволяють викладачам створювати, а майбутнім фахівцям використовувати віртуальні навчальні комплекси. У статті представлені ідеї щодо підвищення якості навчання на основі закріплення навчальної інформації шляхом її повторного опрацювання з різних джерел та різними способами. Зроблено висновок про необхідність удосконалення освітнього процесу із застосуванням цифрових технологій.
32
Коркішко, Олена, Антон Дрига та Роман Онищенко. "ЗМІСТ ТА СКЛАДОВІ SOFT SKILLS ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 2(106) (13 листопада 2024): 16–24. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.2(106)2024.314959.
Full textAbstract:
У статті розкрито зміст та складники «soft skills» особистості майбутніх викладачів. На основі аналізу наукових праць вітчизняних науковців зазначено, що, з одного боку, у визначенні «soft skills» науковці вказують на універсальні навички, які допомагають професійно розвиватися та будувати успішну кар’єру в будь-якій галузі, з іншого боку, низка дослідників вказують на роль та місце «soft skills» у процесі становлення фахівця під час навчання в закладі вищої освіти. Наголошено, що «soft skills» навички майбутніх викладачів – це сукупність універсальних здібностей, умінь, навичок, які здобувачі опановують під час освітнього процесу в закладі вищої освіти, що сприяють підвищенню конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг та успішній професійній діяльності. Узагальнивши наукові погляди представників психолого-педагогічних досліджень, виокремлено два підходи до класифікації «soft skills» навичок майбутніх педагогів: за спрямованістю діяльності та за характером діяльності. Виділено класифікацію «soft skills» майбутніх викладачів: міжособистісні (уміння працювати в команді, лідерські якості, емоційний інтелект, комунікація), професійні (креативність, робота з інформацією, системне мислення, мотивація, самоорганізація, управлінські якості) навички, що відповідають «soft skills» навичкам, зазначеним у професійному стандарті «Викладачі закладу вищої освіти». Акцентовано на тому, що жодна класифікація «soft skills» не може бути вичерпною, бо складно врахувати абсолютно всі можливі навички. Зауважено, що під час формування «soft skills» у майбутніх викладачів треба враховувати, які навички необхідно сформувати, як досягти мети та як діагностувати рівень опанування «soft skills». Констатовано, що сформованість «м’яких» навичок важливо розглядати через професійну підготовку майбутнього викладача закладу вищої освіти (процес (навчання – отримання знань, умінь і навичок) та результат (готовність – використання отримання знань, умінь і навичок)).
33
Lazarenko, Nataliia, Alla Kolomiets та Yevhen Hromov. "ЗАКОРДОННЕ СТАЖУВАННЯ ВИКЛАДАЧІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ: МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", № 1 (12 травня 2020): 45–52. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.1(1).2020.45-52.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано тенденцій розвитку європейської системи освіти; з’ясовано нові функції вчителя та викладача педагогічного університету в умовах євроінтеграції; проаналізовано пропозиції європейських країн щодо програм наукового стажування; визначено су-часний стан і можливості закордонного стажування для професійного розвитку викладачів українських педагогічних університетів; окреслено перспективи організації наукового стажування для закордонних колег.З метою підготовки нового європейського вчителя викладачі педагогічних університетів мають бути добре ознайомлені з досвідом підготовки майбутніх учителів у країнах Європейського Союзу. Найефективнішою формою вивчення європейського досвіду є закордонне стажування викла-дачів.З’ясовано, що отримані під час наукового туристичного туру нові знання, навички, інформацію викладачі педагогічних університетів активно використовують у подальшій практичній професійній діяльності. Використання європейського досвіду значно пришвидшує наближення української педагогічної освіти до європейських стандартів.Зроблено висновок, що для того, щоб адекватно відреагувати на загальносвітову тенденцію міграції студентів і викладачів, а також привабити представників міжнародної наукової спільно-ти, потрібно вжити ряд організаційних заходів. Основним завданням визначено розроблення рекламних заходів, що презентують світу наші наукові та освітні здобутки. Потрібно також розвивати інфраструктуру та заохочувати діяльність інститутів, університетів, науково-дослідних центрів, спрямовану на освітнє та наукове міжнародне співробітництво.
34
Сідіропуло, Катерина, та Богдан Бандур. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В МАГІСТРАТУРІ". Scientia et societus, № 3 (31 березня 2023): 92–99. http://dx.doi.org/10.31470/2786-6327/2023/3/92-99.
Full textAbstract:
статті з’ясовано сутність понять «тенденції», «професійно-педагогічна компетентність майбутнього викладача закладу вищої освіти». Розглянуто сучасну магістерську підготовку студентів як відкриту педагогічну систему, здатну до самоорганізації та саморозвитку. Проаналізовано сучасний зарубіжний досвід та особливості професійної підготовки майбутніх викладачів в магістратурі (Великої Британії, Німеччини, США). Доведено, що вивчення тенденцій розвитку освітніх систем у різних країнах світу дозволяють переосмислити концепцію професійної підготовки майбутніх викладачів; сучасні тенденції у системі вищої освіти потребують якісних змін у професійній підготовці майбутніх викладачів закладів вищої освіти й окреслюють для них нові вимоги й обов’язки, напрями діяльності щодо отримання інноваційної інформації, застосування педагогічних технологій, навчання упродовж свого життя. Виокремлено та охарактеризовано основні тенденції професійної підготовки майбутніх викладачів у магістратурі: варіативність та постійне оновлення магістерських програм; збільшення практичної складової професійної підготовки; нові запити щодо формування професійно-педагогічної компетентності майбутнього викладача і розширення його функцій; зростання вагомості самоосвітньої складової; введення інноваційних методів і технологій в практику професійної підготовки майбутніх викладачів. Визначено, що сучасні тенденції стають орієнтирами для удосконалення організації освітнього процесу в магістратурі в процесі професійної підготовки майбутніх викладачів.
35
Каплінський, Василь, та Ольга Пінаєва. "Роль навчальної дисципліни «Етика викладача закладу вищої освіти» у підготовці магістрів спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки»". New pedagogical thought 103, № 3 (2020): 167–72. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-103-3-167-172.
Full textAbstract:
Навчальна дисципліна «Етика викладача закладу вищої освіти» спрямована на формування у майбутніх педагогів моральних цінностей і духовного стрижня особистості. У статті розкривається не лише її своєчасність, актуальність і важливість, а й соціальна та психологічна значущість дотримання викладачем норм професійної етики. Оскільки моральні норми, принципи і правила більше формуються під впливом власного прикладу викладачів, аніж під впливом їхніх слів, значну увагу приділено особистісним характеристикам викладача вищої школи, його спонуканню до самоаналізу власних учинків, визначенню типових помилок поведінки, пов’язаних із порушенням норм професійної моралі. Чітко визначено загальні й фахові компетентності, а також результати оволодіння навчальною дисципліною. Зміст відображає сутність, принципи, методи, психологічні механізми морально-етичного виховання, яке покладено в основу формування морально-етичних цінностей.
36
Семенов, Микола. "ВИКЛИКИ ТА ПЕРЕВАГИ ЦИФРОВОГО НАВЧАННЯ: ПЕРСПЕКТИВИ ВІД ВИКЛАДАЧІВ ДВІЧІ ПЕРЕМІЩЕНОГО ЧЕРЕЗ ВІЙНУ УНІВЕРСИТЕТУ". Порівняльно-педагогічні студії, № 1 (31 грудня 2024): 36–50. https://doi.org/10.31499/2306-5532.1.2024.309762.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню викликів та переваг цифрового навчання очима викладачів двічі переміщеного внаслідок військової агресії університету – Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Цей досвід є унікальним, викладачі університету протягом останніх 10 років були учасниками багатьох вимушених трансформацій в організації навчального процесу: у 2014 р. протягом року навчання повністю відбувалось у дистанційній формі, поступовий перехід від змішаного навчання до традиційного навчання засвідчив зміни не тільки в організації навчання але й у свідомості викладачів, їхнього відношення до використання цифрових технологій в навчальному процесі. Подальший досвід використання цифрових технологій під час пандемії та внаслідок військової агресії підтверджує твердження про незворотність трансформаційних процесів в освіті, які пов’язані з цифровізацією. Тому вивчаючи погляди викладачів з таким досвідом можна прогнозувати майбутній розвиток університетів. Опитування науково-педагогічних працівників відбулось за допомогою методу онлайн анкетування на платформі LimeSurvey. Ключовими напрямками дослідження були визначення рівня готовності викладачів до цифрового навчання, особливості організації цифрового навчання в університеті, визначення проблем при цифровому навчанні, використання цифрових інструментів, візія майбутнього цифрового навчання. Результати дослідження засвідчили необхідність збільшення використання при цифровому навчанні взаємодії та активних методів навчання, необхідність адаптації навчального контенту та зміни ролі викладача та тьютора на роль фасилітатора, але з іншого боку необхідність спеціально організованої взаємодії викладача та студента для забезпечення якісного результату навчання. Рекомендована модель організації навчання – гібридна, де гнучко поєднуються змішані форми, синхронна та асинхронна взаємодія. За результатами дослідження можна зробити висновок про зміни свідомості викладачів, які мають досвід організації екстремального університету та формування у них нової візії цифрового університету.
37
Salyha, Nataliia. "ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ НА ЕТАПІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 116–20. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.116-120.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі формування методичної культури майбутніх викладачів закладів вищої освіти на етапі професійної підготовки. Особлива увага приділена необхідності підготовки майбутніх викладачів до роботи зі студентською молоддю. У статті представлено характеристики методичної культури викладача закладу вищої освіти, обґрунтовано необхідність її формування для успішної професійної діяльності в умовах оновлення вищої школи, проаналізовано особливості та функціональні можливості педагогічного середовища, його роль у системі професійної підготовки майбутніх викладачів. Проаналізовано наукові підходи щодо визначення поняття «методична культура», уточнено сутність феномена «методична культура майбутнього викладача ЗВО». Запропоновано шляхи формування методичної культури майбутнього викладача на етапі магістерської підготовки. Дотримання педагогічних умов (наповнення змісту навчальних дисциплін знаннями про методичну культуру викладача ЗВО; використання інтерактивних технологій з метою підвищення мотивації до формування власної методичної культури; врахування вікових особливостей студентської молоді тощо) забезпечує постійний цілеспрямований вплив на формування досліджуваної нами якості.Автор доводить актуальність формування методичної культури викладача як однієї з важливих особистісно-професійних якостей та зазначає, що це складне, багаторівневе і системне утворення. У статті підкреслено, що зміст предметів психолого-педагогічного циклу, які викладаються студентам спеціальності «Освітні, педагогічні науки», сприяє зростанню професіоналізму, збагаченню знань, забезпечує розвиток цілісної творчої особистості та формує методичну культуру майбутніх викладачів ЗВО на етапі професійної підготовки. Методи дослідження спрямовувалися на опис сутності змісту статті, цілісного уявлення про проблему, зазначену у темі. Результати наукової розвідки засвідчили, що нагальною сьогодні є потреба удосконалити наукові уявлення про суть та структуру поняття «методична культура майбутнього викладача ЗВО», виявити її структурні компоненти, принципи та фактори формування. Подальшої уваги заслуговує розгляд питання методичної культури майбутнього викладача, яка спрямована на підвищенняефективності його майбутньої діяльності та розвиток професійно-особистісних якостей.
38
ЯМШИНСЬКА, Н. В., Є. С. КРЮКОВА, І. В. СТАВИЦЬКА та Н. М. КУЦЕНОК. "АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ВИКЛАДАЧА І СТУДЕНТА ПІД ЧАС НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ: ДИСТАНЦІЙНО ТА В АУДИТОРІЇ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 3 (2021): 168–74. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.25.
Full textAbstract:
Ефективна і продуктивна взаємодія є необхідністю нашого сучасного суспільства. Дуже важливо для людини знати, як відбувається процес взаємодії задля того, щоб вона не мала жодних побоювань брати участь у процесі спілкування. Професійний успіх багато в чому залежить від навичок особистого спілкування – основи людської взаємодії. Статтю зосереджено на моделях взаємодії навчального процесу. Викладання/вивчення мови неможливе без взаємодії. Викладання мови спрямоване на розвиток мовленнєвих навичок студентів як основного чинника комунікативної компетентності, що стає можливим лише через взаємодію викладач-студент і студент-студент. У статті обговорено існуючі методичні підходи, що використовуються з метою покращення процесу взаємодії, та роль викладача у ньому. Автори дослідили наукові праці, присвячені проблемі взаємодії в аудиторних кла- сах, проаналізували результати досліджень щодо способів здійснення більш ефективного і продуктивного про- цесу взаємодії. Окрім того, на основі огляду літератури визначено, що викладач виконує роль мотиватора процесу взаємодії. Підтверджено, що успіх взаємодії повністю залежить від її організації. Через пандемію Covid-19 про- тягом тривалого періоду викладачі і студенти спілкувалися онлайн, що вимагало використання різних моделей взаємодії. Дослідження, проведене авторами, ставило за мету дослідити різницю між класною та онлайн-взаємо- дією. Опитування здійснено серед студентів, які здобувають технічну освіту. Автори розглядають цю категорію студентів як майбутніх професіоналів, для яких обов’язковою є здатність ефективно взаємодіяти для вирішення робочих завдань. Учасники висловили своє задоволення обома формами взаємодії та відмітили ширші можливос- ті використання інтерактивних інструментів під час онлайн-занять. Дослідження підтвердило важливість заохо- чення викладачем і його уміння давати правильні вказівки під час навчального процесу.
39
Петренко, Лариса. "ЦИФРОВА БЕЗПЕКА В СТУКТУРІ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ПЕДАГОГІЧНОГО ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ЗМІСТОВИЙ КОМПОНЕНТ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 23, № 1 (2023): 98–109. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(23).2023.98-109.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз наукових праць з проблеми формування компетентності з цифрової безпеки майбутніх фахівців. Виявлено суперечності, що існують між необхідністю дотримуватися цифрової безпеки в процесі педагогічної, науково-педагогічної діяльності та недостатньою розробленістю й обґрунтуванням змісту компетентності з цифрової безпеки майбутніх викладачів педагогічних закладів вищої освіти. Акцентовано увагу на необхідності визначення структури і змісту компетентності з цифрової безпеки майбутніх викладачів педагогічної вищої освіти як складника їхньої цифрової компетентності, що зумовлено інтенсивністю кібератак у національному кіберпросторі під час повномасштабної війни проти російської навали, та актуалізовано потребою у фахівцях із сформованою цифровою компетентністю для відновлення і технологічного розвитку країни у післявоєнний період. Установлено, що, відповідно до Рамки цифрової компетентності для громадян України, структуру компетентності з цифрової безпеки майбутніх викладачів педагогічних закладів вищої освіти складає комплекс компетентностей: захист пристроїв і безпечне підключення до мережі Інтернет; захист персональних даних і приватності, безпека в Інтернеті; захист особистих прав споживача від шахрайства і зловживань; захист здоров’я та благополуччя; захист довкілля. На основі вивчення результатів наукових досліджень, експертних оцінок визнаних експертів з проблем цифрової безпеки, практичного досвіду визначено й обґрунтовано зміст кожної окремої компетентності. Одержані результати можуть використовуватись для розроблення навчальних дисциплін в рамках освітньо-професійних програм галузі знань 01 Освіта/педагогіка, спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки, окремих модулів, а також для саморозвитку викладачів закладів вищої освіти та ін.
 Ключові слова: цифрова компетентність; компетентність з цифрової безпеки; майбутній викладач; педагогічний заклад вищої освіти; зміст; структура; професійна підготовка.
40
Цибулько, Людмила, та Максим Роганов. "ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК УМОВИ ЇХ ВИСОКОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(103) (14 липня 2023): 100–109. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(103)2023.284536.
Full textAbstract:
В статті розкривається проблема формування мотивації професійної діяльності викладачів закладів вищої освіти як умови їх високого професіоналізму; акцентовано, що проблема професійної мотивації викладачів вищої школи, пов’язана передусім, з модернізаційними процесами в освіті та соціально-економічними трансформаціями, що відбуваються сьогодні в суспільстві, що ініціює сучасного педагога до безперервного професійного самовдосконалення, що забезпечує його конкурентоспроможність на ринку праці.
 Доведено, що мотиви є складними психологічними утвореннями, які спонукають людину до свідомих дій та вчинків; саме ці усвідомлені спонукання, що зумовлюють цілеспрямовану діяльність до оволодіння майбутніми фахівцями професійно значущих знань та вмінь, що надалі забезпечують їхню ефективну професійну діяльність. Професійна мотивація як складне співвідношення різних спонукань і мотивів особистості виступає рушійною силою розвитку професіоналізму, вона є одночасно фактором та механізмом розвитку професіонала вищої школи. Її роль як фактора проявляється у ступені виразності по відношенню до якогось виду професійної діяльності. Як механізм мотивація визначає розвиток професіоналізму викладача вузу загалом, функціонуючи у єдності з механізмами ідентифікації, індивідуалізації та рефлексії.
 За допомогою методики мотивації професійної діяльності В. Семиченко досліджувалися три групи працівників вищої школи (викладачі; кандидати наук та доценти; професори); зроблено висновок, що до мотиваційного ядра викладачів увійшли такі мотиви, як «здоров'я», «пізнання нового у світі, природі, людині»; дана група викладачів характеризується вираженою орієнтацією на працю, вони використовують постійно для того, щоб щось зробити, не шкодуючи вихідних днів, відпустки та інші. Праця викладача приносить їм більше радостей та задоволення, ніж якісь інші заняття; трудова мотивація породжується безпосередньо викладацькою діяльністю, її змістом, умовами, організацією трудового процесу, режимом праці. Визначено фактори, що впливають на продуктивність процесу формування професійної мотивації викладачів вищих навчальних закладів: до головних психологічних чинників були віднесені наступні: зміст ціннісно-смислової сфери викладача, ступінь виразності його мотивації на основні види діяльності у закладі вищої освіти (науково-дослідна, науково-методична, власне-педагогічна), а також особистісні особливості викладача, що акумулюються у його професійно важливих якостях.
41
Чень, Ван. "Компоненти драмогерменевтичного досвіду майбутніх викладачів вокалу та критерії їх оцінювання". Південноукраїнські мистецькі студії, № 1 (6 червня 2024): 11–16. http://dx.doi.org/10.24195/artstudies.2024-1.2.
Full textAbstract:
У статті висвітлено теоретичні положення щодо компонентів драмогерменевтичного досвіду майбутніх викладачів вокалу та критеріїв їх оцінювання. Зроблено акцент на актуальності наукового осмислення інноваційних аспектів підготовки майбутніх викладачів вокалу, які сприяють зростанню її якості. Здійснено теоретичний аналіз наукових праць із філософської, мистецтвознавчої та педагогічної герменевтики, які дають змогу ефективно висвітлювати процеси привласнення майбутніми викладачами вокалу драматургічного контенту музичного твору з метою набуття драмогерменевтичних знань і навичок як основи драмогерменевтичного досвіду особистості. Констатовано, що підготовка майбутніх фахівців-освітян мистецького профілю в університетах України і Китаю передбачає сьогодні становлення цілісної творчої особистості, спроможної на основі опанування музичної драматургії як феномену тематичного становлення форми, діалектики образно-змістовного розвитку, естетичного принципу поетапного розкриття драматичного задуму твору, плану композиторської концепції тощо творчо й ефективно реалізовувати художньо-педагогічні функції викладача вокалу. Проаналізовано наукові погляди українських і зарубіжних вчених про драмогерменевтику як напрям драмогерменевтичного пізнання і практичної діяльності. Виокремлено компонентно-критеріальну структуру драмогерменевтичного досвіду майбутніх викладачів вокалу. Перший, драматургічно- мисленнєвий, компонент виражений у художньо-ментальному критерії. До рефлексійно-репрезентаційного компонента віднесено репрезентаційно-мотиваційний критерій. До третього, акторсько-виконавського, компонента було адресовано особистісно-перформативний критерій оцінки сформованості драмогерменевтичного досвіду майбутніх учителів вокалу в університетах України і Китаю. Практико-герменевтичному компоненту формування драмогерменевтичного досвіду майбутніх учителів вокалу відповідав творчо-інтерпретаційний критерій. Окреслено перспективи подальших наукових досліджень у теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов формування драмогерменевтичного досвіду майбутніх учителів вокалу в університетах України і Китаю.
42
Bey, Iryna. "Паритетний діалог як чинник суб’єкт-суб’єктної взаємодії в процесі спілкування викладача і студента факультету іноземних мов". Освітній простір України, № 14 (21 грудня 2018): 135–41. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.135-141.
Full textAbstract:
У статті розглядаються проблеми педагогічної взаємодії в процесі підготовки майбутніх учителів іноземних мов до проектної діяльності в закладах загальної середньої освіти.З цією метою представлено теоретичний аналіз суб’єкт-суб’єктної взаємодії в системі стосунків “викладач-студент”; обґрунтовано універсальні принципи побудови і ведення паритетного діалогу учасників освітнього процесу вищої школи. Визначено низку діалогічних умінь, якими має оволодіти майбутній учитель іноземних мов: мотиваційні, комунікативні, організаторські, гностичні, емоційні та оцінні. Автором доведено важливість паритетного діалогу як такого, що забезпечує рівність психологічних позицій, взаємні гуманістичні відносини, активність викладача та студентів, готовність прийняти співрозмовника, взаємодіяти з ним.
43
Мельник, Алла. "ВИКОРИСТАННЯ ЧАТ-БОТУ CHATGPT У ПРАКТИЧНІЙ МОВНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ". Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка 177, № 21 (2023): 100–107. http://dx.doi.org/10.58407/visnik.232117.
Full textAbstract:
Представлено результати теоретичного та практичного наукового пошуку щодо доцільності використання чат-ботів зі штучним інтелектом (ШІ) в освітньому процесі загалом та у практичній мовній підготовці майбутніх викладачів АМ у закладах вищої освіти зокрема. Схарактеризовано особливості чат-боту ChatGPT (GPT), його функціонування та переваги в освітньому процесі. Увиразнено шляхи впровадження цього інструменту у викладанні англійської мови (АМ) для студентів (другого) магістерського рівня вищої освіти.Констатовано, що у світлі особистісно-діяльнісного підходу GPT дозволяє організувати навчання за принципом поступового зростання автономії, розвитку рефлексивності та креативності магістрантів аж до проєктування індивідуальної навчальної траєкторії кожного здобувача освіти. Практична частина дослідження складається з прикладів вправ для роботи з GPT, зокрема застосування інтелектуальних карт, Сократівського спілкування, активних запитань-нагадувань. Мета статті: дослідити особливості послуговування GPT у процесі практичної мовної підготовки майбутніх викладачів АМ на університетському рівні. Методологія. Використано комплекс взаємопов’язаних теоретичних методів аналізу та синтезу наукових публікацій з баз даних Scopus та Web of Science, Інтернет-ресурсів; узагальнення педагогічного досвіду. Означені методи дослідження ґрунтуються на ідеях компетентнісного підходу. Наукова новизна полягає у виявлені особливостей GPT у процесі формування професійно орієнтованої комунікативної компетентності (ПОКК) майбутніх викладачів АМ в умовах змішаного / дистанційного / самостійного навчання.Висновки. ChatGPT відкриває нові можливості для активізації інтерактивності освітнього процесу в умовах змішаного / дистанційного / самостійного навчання, збагачення мовного матеріалу, впровадження нових форм і методів фахової підготовки майбутніх викладачів АМ. Проте, щоб зберегти цілісність сучасної вищої освіти і не жертвувати строгістю, необхідною для надання їй якості, GPT повинен доповнювати досвід викладання, де викладач вищої освіти контролює необхідний обсяг для змістовної взаємодії зі студентами.
44
КОНОХ, Анатолій, Анна БАГОРКА та Тетяна НАПАЛКОВА. "ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1, № 1 (2020): 289–300. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-289-300.
Full textAbstract:
Протягом останніх десятиліть відбувається стрімке поширення інформаційно-комунікаційних технологій, які прискорили розвиток дистанційного режиму освіти (переважно вищої школи). Технології сприяли перетворенню набору пропозицій викладача та очікувань студента щодо знань, які він може отримувати в зручному для нього місці, зручний для нього час. Навчання протягом усього життя стало звичним явищем. Актуальність дослідження продиктована соціальними реаліями. Адже, перебуваючи в обставинах, які виключаєть можливість традиційного аудиторного навчання (тренувальні збори, участь у спортивних змаганнях, тимчасова непрацездатність, режим самоізоляції, карантин тощо), майбутній фахівець повинен мати можливість отримувати повноцінну освіту. Формат дистанційного навчання задовольняє безліч потреб як викладача, так і здобувача освіти. Однак, незважаючи на високий рівень розвитку інформаційних технологій, дистанційна освіта не має готових рішень у викладанні профільних дисциплін у професійній підготовці майбутніх фахівців фізичної культури і спорту в закладах фахової передвищої та вищої освіти. У статті розглядаються питання педагогічної взаємодії в дистанційному форматі, визначаються та обґрунтовуються особливості організації занять з профільних дисциплін із застосуванням синхронних та асинхронних дистанційних технологій у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, аналізуються форми контролю в режимі дистанційного навчання. Вивчення кожної дисципліни включає в себе теоретичний матеріал, який переважно вивчається самостійно під контролем викладача, відеолекції та лекції у форматі мультимедійних презентацій PowerPoint, відеоконференції на платформі Zoom у форматі лекцій, опитувань, вирішення задач, тестування та завдання в системі Moodle, посилання на відеоуроки. Дистанційна освіта забезпечує комплексне використання сучасних технологій – освітніх, управлінських, комунікативних, інформаційних, вона є доступною і відкритою. Існує необхідність урізноманітнення форм спілкування, час їх проведення. Результати проведеного дослідження дають підстави сподіватися, що подальші розробки та розвиток дистанційних технологій, їх інтенсивне впровадження сприятиме розширенню можливостей безперервної освіти у галузі фізичної культури і спорту. Ключові слова: безперервна освіта, інформаційні технології, майбутні фахівці з фізичної культури та спорту, дистанційне навчання.
45
Ребенок, Вадим, та Наталія Носовець. "МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ТРАНСПОРТНОЇ ГАЛУЗІ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗВО". Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка, № 185-186(29-30) (18 лютого 2025): 145–50. https://doi.org/10.58407/visnik.242927.
Full textAbstract:
У статті встановлено, що застосування інформаційних технологій дає можливість студентам організувати безперервне і ґрунтовне засвоєння навчального матеріалу на заняттях з фахових дисциплін. В освітньому процесі застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі занять з фахових дисциплін у закладах вищої освіти, що дає змогу майбутнім викладачам інтенсифікувати освітній процес і підвищити його ефективність за рахунок можливості опрацювання значного обсягу освітньої інформації. У навчальній практиці інформаційні технології в більшості випадків застосовують як допоміжний засіб у комплексі з іншими засобами, що значно інтенсифікує цей процес. Доведено, що освітній процес із використанням інформаційних технологій спонукає майбутніх викладачів до: самостійної роботи під час вивчення фахових дисциплін; створює сприятливу комунікативну ситуацію та умови для розвитку творчих здібностей особистості, які особливо важливі для студентів; підвищує мотивацію та пізнавальну активність студентів; покращує індивідуалізацію, диференціацію й інтенсифікацію процесу навчання; розширює та поглиблює міжпредметні зв’язки; систематизує й інтегрує знання окремих освітніх компонентів; організовує систематичний та достовірний контроль; уникає суб’єктивізму в оцінці. Проаналізовано особливості професійної підготовки майбутніх викладачів до майбутньої професійної діяльності, які акумулюють проблеми психологічної науки, пов’язаної з рисами та характеристикою особистості, можливостями, що обумовлюють успішність професійної підготовки. Мета роботи – розкрити методичні основи професійної підготовки майбутніх викладачів транспортної галузі засобами інформаційно-комунікаційних технологій у закладах вищої освіти. Методологічною основою є системний підхід до моделювання процесів формування готовності майбутнього викладача транспортної галузі під час використання інформаційних технологій. Аналіз історіографічних джерел та наукових публікацій. Наукова новизна: визначено та обґрунтовано процес професійної підготовки майбутніх викладачів з використанням інформаційно-комунікаційних технологій на заняттях з фахових дисциплін у ЗВО. Встановлено, що система застосування інформаційно-комунікаційних технологій сприятиме удосконаленню професійної підготовки майбутніх викладачів у процесі самостійної навчальної діяльності, розвитку комунікативних здібностей, спрямованості до навчальної діяльності, організації продуктивного зворотного зв’язку.
46
ГУБАР, Іван. "СТАВЛЕННЯ ТРЕНЕРІВ-ВИКЛАДАЧІВ ДО ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ В ПЛАВАННІ". Physical Culture and Sport: Scientific Perspective, № 2 (27 жовтня 2022): 16–19. http://dx.doi.org/10.31891/pcs.2022.2.2.
Full textAbstract:
В статті представлено результати опитування тренерів-викладачі на предмет встановлення їх ставлення до потреби формування уміння майбутніх тренерів з плавання передавати теоретичні знання спортсменам.
 В анкетуванні, взяли участь тренери-викладачі з плавання, загальною кількістю 17 осіб. Серед опитаних 3 тренери вищої категорії, з них 1 заслужений тренер України, 6 осіб – тренери першої категорії, 8 осіб – тренери другої категорії.
 Встановлено ставлення тренерів-викладачів до теоретичної підготовки в плаванні.
 Аналіз результатів опитування тренерів-викладачів довів існування потреби у формуванні уміння майбутніх тренерів з плавання передавати теоретичні знання спортсменам. 
 Передбачається розробка і впровадження у навчально-тренувальний процес ДЮСШ нових засобів теоретичної підготовки, які сприятимуть підвищенню рівня теоретичної освіченості юних плавців.
47
Мольдерф, Тетяна. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ПОЧАТКОВИХ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ МИСТЕЦЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ". Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка 175, № 19 (2023): 49–53. http://dx.doi.org/10.58407/231909.
Full textAbstract:
Мета статті. Презентація наукових підходів і педагогічних принципів формування академічної вокально-виконавської культури майбутніх викладачів ПСМНЗ.Методологія. У статті використані наступні методи: джерелознавчий, компаративний, системний, узагальнення, універсалізації.Наукова новизна. Вперше класифіковані наукові підходи і педагогічні принципи формування академічної вокально-виконавської культури майбутніх викладачів ПСМНЗ.Висновки. У статті висвітлено проблему методологічних основ формування академічної вокально-виконавської культури майбутніх викладачів ПСМНЗ, обґрунтовано наукові підходи (культурологічний, аксіологічний, комунікативно-творчий, акмеологічний, компетентнісний, особистісно-орієнтований) й розроблено педагогічні принципи (орієнтації на цінності академічної вокально-виконавської традиції; розуміння академічності як еталону вокально-виконавської культури викладача ПСМНЗ; виховання ціннісних орієнтацій у майбутніх викладачів ПСМНЗ щодо академічної вокально-виконавської культури; академі-зація вокально-виконавської культури співу; цілеспрямованого залучення до академічного вокально-виконавського процесу як художньої комунікації; досягнення високого рівня культури спілкування в інтерпретаційній діяльності; досягнення найвищого рівня академічної вокально-виконавської майстерності; досягнення найвищого рівня педагогічної майстерності на основі поширення цінностей академічної вокально-виконавської культури; єдності теоретичної і практичної підготовки виконавця-носія академічної вокально-виконавської культури; методичної компетентності викладача-ретранслятора цінностей академічної традиції; академічної вокально-виконавської індивідуальної презентативності; педагогічної індивідуальної презентативності на основі методів та прийомів постановки дитячого голосу в академічній традиції), що сприяють ефективному формуванню академічної вокально-виконавської культури майбутніх викладачів ПСМНЗ.
48
Кокарєва, Анжеліка, та Костянтин Шутков. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ЕЛЕКТРОНІКИ В ЗАКЛАДАХ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ". Proceedings of the National Aviation University. Series: Pedagogy, Psychology 2, № 25 (2024): 9–15. https://doi.org/10.18372/2411-264x.24.19350.
Full textAbstract:
Важливою задачею перед закладами фахової передвищої освіти є сьогодні залученість студентів в освітній процес, фактори що впливають на їхню навчальну мотивацію, ефективність засвоєння знань, подальша професійна орієнтація та використанню набутих знань у майбутній професійній діяльності. В досліджені розглянуто ключові компоненти залученості студентів в закладах фахової передвищої освіти як важливої передумови формування стійкої навчальної мотивації, а також проаналізовано роль педагогічної майстерності викладачів у підтримці зацікавленості в навчанні. Обґрунтовано, що залученість студентів до навчання підвищується за умов удосконалення освітньої програми, актуалізації профільних дисциплін та підвищення якості викладання. Ключовим чинником при формуванні професійної компетентності є педагогічна майстерність викладача, яка включає вміння адаптувати методи навчання відповідно до індивідуальних особливостей здобувачів, сприяє розвитку самостійності, творчості та внутрішньої мотивації до навчання. Актуалізовано значущість мультипарадигмального підходу як методологічної основи, що забезпечує ефективність у вирішенні проблеми залученості здобувачів. Він об'єднує ключові положення системного, особистісно-діяльнісного та мотиваційного підходів, які разом створюють необхідні умови для розвитку стійкої навчальної мотивації та успішної професійної підготовки майбутніх фахівців з електроніки. Головною метою цього дослідження виявити та проаналізувати проблеми, що виникають у процесі формуванння професійної компетентності майбутніх фахівців з електроніки в закладах фахової передвищої освіти в контексті швидкої трансформації ринку праці; а також у розробці пропозицій щодо професійної підготовки для підвищення ефективності освітнього процесу та зацікавленості здобувачів у навчанні; проаналізувати ефективні методи педагогічної фасилітації та сучасних підходів, що дозволяють викладачам розпізнавати та розвивати інтереси здодувачів до певних напрямків у професійній сфері, а також сприяти формуванню їхньої навчальної мотивації та когнітивної залученості. У процесі дослідження використано низку загальнонаукових методів: аналіз синтез, класифікація, порівняння тощо. як результат було виявлено, що швидкі зміни на ринку праці та в технологічній сфері вимагають постійного оновлення професійної підготовки майбутніх фахівців з електроніки в закладах фахової передвищої освіти. Розробка та інтеграція сучасних навчальних програм, які відповідають актуальним тенденціям галузі, є важливим кроком до підвищення ефективності освітнього процесу. Для успішної адаптації студентів до вимог ринку праці необхідно використовувати інноваційні методи педагогічної фасилітації, що сприятимуть розвитку навчальної мотивації та когнітивної залученості здобувачів освіти. Як висновок ми припускаємо, що швидкісні зміни в економічних і технологічних сферах у закладах фахової передвищої освіти для майбутніх фахівців з електроніки потребують регулярного оновлення навчальних програми. Це передбачає інтеграцію сучасних знань і технологій, що дозволить майбутнім фахівцям орієнтуватися в актуальних тенденціях розвитку своєї галузі та ефективно застосовувати набуті знання в подальшій професійній діяльності.
49
Коляда, Андрій. "МІЖПРЕДМЕТНА ВЗАЄМОДІЯ ПРИ РОЗВ’ЯЗУВАННІ ЗАДАЧ З ТЕОРІЇ АВТОМОБІЛЯ". Вісник Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т. Г. Шевченка 178, № 22 (2023): 102–7. http://dx.doi.org/10.58407/232217.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розкриттю можливостей міжпредметної взаємодії з освітніми компонентами природничого циклу в процесі розв’язування майбутніми фахівцями автосправи практично-орієнтованих задач з теорії руху колісних транспортних засобів.Мета роботи. Висвітлити корисність та доцільність використання в навчальному процесі переваг міжпредметної взаємодії як одного з важливих чинників підвищення ефективності вирішення проблеми формування у майбутніх фахівців автосправи технічного мислення під час розв’язування практично-орієнтованих задач з теорії руху колісних транспортних засобів.Методологія. Вивчення та аналіз наукових публікацій, навчально-методичних видань, підручників, підбір практично-орієнтованих задач з теорії руху колісних транспортних засобів, особливості їх власного використання у навчально-виховному процесі для зацікавлення студентів з урахуванням досвіду роботи в закладах вищої освіти за напрямом «Транспорт».Наукова новизна. Використання викладачем можливостей міжпредметної взаємодії під час розв’язування майбутніми фахівцями автосправи практично-орієнтованих задач з теорії руху колісних транспортних засобів полегшує формування орієнтовної основи дій на тих етапах засвоєння понять з теорії руху транспортних засобів, які суб’єктивно є найбільш важкими, коли суто теоретичний розгляд інформації має надмірно відволікаючий, абстрактний характер і тому важко співвідноситься з індивідуальними знаннями студентів.Висновки. Під час розв’язування практично-орієнтованих задач з теорії руху автомобіля досить часто трапляється проблема передачі студентові образу складного поняття, що сформувався у свідомості досвідченого викладача протягом багаторічної педагогічної практики. При традиційному теоретичному вивченні передача особливостей та характеристик технічного об’єкта від викладача до студента здійснюється на мовно-мислительному рівні і, в результаті навчальної діяльності, в майбутнього фахівця формуються власні наочно-образні уявлення про матеріал, що вивчається, але вони часто є неточними та суттєво відрізняються від уявлень досвідченого викладача.Міжпредметні зв'язки допомагають познайомити майбутніх фахівців автосправи з прикладними основами безпечного використання транспортних засобів у різних дорожньо-транспортних ситуаціях з урахуванням теоретичних закономірностей руху. Знаючи експлуатаційні властивості транспортного засобу, природу та види сил, що діють на нього, критично оцінюючи дорожні умови, майбутній фахівець зможе прогнозувати розвиток ситуації та вчасно вживати заходів щодо запобігання негативним наслідкам експлуатації транспортного засобу.
50
ПАСІЧНИК, ТЕТЯНА. "СТРУКТУРА І ЗМІСТ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УСНОГО ПЕРЕКЛАДАЧА ЯК ОСНОВА РОЗРОБКИ МОДЕЛІ ЙОГО МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 271–81. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-271-281.
Full textAbstract:
На сьогоднішній день актуальною є проблема формування професійної компетентності майбутніх викладачів усного перекладу, зокрема їх методичної компетентності. Для визначення структури і змісту методичної компетентності викладача усного перекладу необхідно побудувати робочу модель його професійної компетентності. Аналіз останніх досліджень свідчить, що серед науковців немає єдиного загальноприйнятого визначення змісту та складових цієї компетентності, незважаючи на її ключову роль у методиці викладання перекладу. Тому метою статті є визначення структури і змісту професійної компетентності усного перекладача як основи для розробки моделі його методичної компетентності. Ми розглядаємо професійну компетентність усного перекладача як інтегративну якість фахівця з усного перекладу, яка є динамічним поєднанням когнітивного-діяльнісного та особистісно-рефлексивного компонентів і проявляється в готовності та здатності до успішної реалізації його професійної діяльності та самовдосконалення впродовж життя. Когнітивно-діяльнісний компонент професійної компетентності усного перекладача включає професійні знання, навички, вміння та здатності, що відповідають таким фаховим компетенціям, як міжкультурна, перекладацька та фахово-соціальна. Особистісно-рефлексивний компонент охоплює психофізіологічні, морально-етичні, емоційно-вольові особливості усного перекладача та його здатність до рефлексії. Таким чином, особистісно-рефлексивний компонент включає якості, вміння та здатності, що відповідають фаховій особистісній компетенції. Успішне формування професійної компетентності в майбутніх усних перекладачів залежить значною мірою від рівня їх підготовки, зокрема від сформованості в них методичної компетентності. Перспективою подальших розвідок є розробка робочої моделі структури і змісту методичної компетентності викладача усного перекладу з урахуванням компонентного складу його професійної компетентності. Ключові слова: викладач усного перекладу, професійна компетентність, методична компетентність викладача усного перекладу, професійна компетентність викладача усного перекладу, професійна компетентність усного перекладача.