To see the other types of publications on this topic, follow the link: Масова культура.
Journal articles on the topic 'Масова культура'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Масова культура.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Druzhinets, Marianna. "МАСОВА КУЛЬТУРА: ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТА НАПРЯМКИ ТЕОРЕТИЧНОГО ОСМИСЛЕННЯ." ART-platFORM 1, no. 1 (May 14, 2020): 277. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.1.2020.277-292.
Full textAbstract:
Мета статті – обґрунтувати проблемні питання масової культури, висвітлити головні підходи щодо вивчення її проблематики та виокремити напрямки щодо теоретичного осмислення масової культури. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного, історико-логічного, аналітичного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє розкрити та піддати аналізу теорії осмислення масової культури, підходи щодо вивчення її проблематики. Зроблено спробу висвітлити в рамках загальної культури феномен масової культури, який, перебуваючи у процесі постійного динамічного розвитку, трансформується та змінюється, відкриває нові явища й особливості проявів складної соціокультурної системи сучасності. Проте недостатня розробленість проблеми у науці робить деякі положення дискусійними, розв’язання яких є важливим для сучасного культурного життя. Неоднозначність підходів, що стосуються загальних принципів вивчення самої сутності поняття «масова культура», додає певної складності і значущості цій проблематиці. Сучасна наукова парадигма визначає три головних підходи щодо вивчення проблематики масової культури. Виокремлюємо декілька напрямків щодо теоретичного осмислення масової культури: теорії масової культури, що розглядається як культура «масового суспільства»; наукові дослідження Франкфуртської школи; структуралістські теорії; марксистські і неомарксистські теорії; теорія фемінізму; постмодерністські теорії. Сьогоднішня наукова думка розглядає масову культуру не лише як домінування ситуації конформізму індивіда та суспільства в цілому, а скоріше компонентою загальних соціокультурних процесів у їх загальній динаміці. Наукові напрями, окрім постмодерністської теорії, певним чином спираються на використання дихотомії «елітарне- масове» у різних варіантах. Принципи теоретичних і практичних трансформацій моделі сучасної культури, за постмодерністською науковою думкою, безумовно, претендують у цьому контексті на певну наукову оригінальність, і постмодерний підхід до вивчення сучасних соціокультурних явищ представляється досить плідним для формування сучасного наукового знання.
Kлючові слова: масова культура, культура «масового суспільства», проблематика, підходи до вивчення, напрямки осмислення, франкфуртські, структуралістські, марксистські і неомарксистські, феміністичні, постмодерністські теорії.
2
Shvets, Kateryna. "Скрипкове виконавське мистецтво як важлива складова сучасної масової культури." Музичне мистецтво і культура, no. 19 (October 10, 2014): 471–80. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2014-19-471-480.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню явища масової музичної культури, яка розглянута як культура більшості, культура побуту, розваг та інформації, положення якої є провідним у сучасному суспільстві. Зміст масової культури обумовлений щоденними подіями, прагненнями та потребами, з яких складається життєвий уклад більшості населення (т. н. мейнстрима). Масова музична культура є найбільш розповсюдженою формою розваг, інформації та несе просвітницьку функцію у суспільстві, вражає численними проявами.Ключові слова: культура, масова культура, мейнстрим, сучасне скрипкове виконавство
3
Діденко, Ніна. "КУЛЬТУРНО-СПОРТИВНІ ЗАКЛАДИ ТА РЕКРЕАТИВНА ХОРЕОГРАФІЯ В МАСОВІЙ КУЛЬТУРІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 39 (January 31, 2022): 132–40. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v39i.509.
Full textAbstract:
На прикладі культурно-спортивних закладів розглянута масова культура України – комунікативна система, що містить значний рекреаційний потенціал, який реалізується в дискурсивних практиках світової індустрії дозвілля. Індустрія дозвілля та її сегменти (індустрії відпочинку, розваг, свята) розглядаються як система рекреаційних послуг. Особлива увага приділяється становленню популярної музично-танцювальної медіа культури масового мистецтва, на якій ґрунтуються тренувально-педагогічні практики культурно-спортивних закладів України й музичному руху як методу особистісного виховання. Типологія даних закладів визначається профілем та метою їх діяльності (професійний танцювальний спорт, рекреація та фізіологічна реабілітація, лікувальна терапія, індустрія танцю тощо). Виявлено, що діяльність культурно-спортивних закладів України полягає в реалізації психофізіологічних, релаксаційних, соціально-емоційних, естетичних, комунікативних та виховних функцій масової культури загалом та активного дозвілля зокрема.
4
Бойко, А. О. "Масова людина, масова культура і засоби масової інформації як сутнісні ознаки суспільства масового споживання." Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, Вип. № 62 (2015): 74–84.
Find full text
5
Бойко, А. О. "Масова людина, масова культура і засоби масової інформації як сутнісні ознаки суспільства масового споживання." Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, Вип. № 62 (2015): 74–84.
Find full text
6
Войцехівська, О. І. "Масова культура і масова свідомість в контексті сучасних соціокультурних трансформацій." Філософські проблеми гуманітарних наук, no. 14/15 (2009): 73–78.
Find full text
7
Войцехівська, О. І. "Масова культура і масова свідомість в контексті сучасних соціокультурних трансформацій." Філософські проблеми гуманітарних наук, no. 14/15 (2009): 73–78.
Find full text
8
Lopuha, Oresta Ivanivna. "СУЧАСНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР ЯК ПРОСТІР СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЛЮДИНИ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 12, no. 1 (July 10, 2020): 67–74. http://dx.doi.org/10.15421/352008.
Full textAbstract:
Постмодерне суспільство – це період інтенсивного розвитку інформаційного простору. Однак цей процес носить нерівномірний характер, в цей час коли в сучасному суспільстві стає домінуючим соціальна мережа, Інтернет, які позитивно впливають на людину, збагачуючи її інформацією, але паралельно можна також і побачити негативні їх наслідки – перетворення життя в гру, людина стає «гравцем» життя, де втрачає реальність буття, що пов’язано з віртуальною реальністю. Під соціалізацією особистості мають на увазі процес входження людини в соціальне середовище через засвоєння соціального досвіду. В широкому розумінні – це включення індивіда в суспільні процеси, процес становлення особистості. Метою статті є висвітлення впливу сучасного інформаційного простору на соціалізацію найважливішої когорти нашого суспільства – молоді. Відображено авторський аналіз та основні шляхи дослідження впливу масової культури на сучасну людину. Стверджується, що масова культура, яка стала панівною в суспільстві, не має життєздатної альтернативи. Уніфікація масової культури робить людину збіднілою в культурному плані. Масова культура сучасної епохи йде по суті всупереч її основним настановам відносно пріоритетності індивідуальної самореалізації кожної людини. Вона замінює сприйняття людини як індивідуальності, вона ідентифікується з суспільством, уподібнюється даними стереотипами, які диктує мода, яка дуже мінлива.Автор спробував дослідити ще одну атрибутивну ознаку постмодерну і показати її вплив на людину – віртуальну реальність як соціокультурного феномену і середовища соціалізації молоді. За допомогою неї людина здобула свободу у всьому, але одночасно набула небаченого розмаху загроза для підростаючого покоління стати рабами віртуального простору. Узагальнюючи результати дослідження автор доходить до висновку, що в цілому інформаційний простір дуже впливає на людину, особливо на молодь, яка тільки починає формувати своєю особистість. Соціокультурні зміни в суспільстві, які проходять в нас на очах показують, що ми знаходимся на порозі переходу в якісно нову стадію сучасного розвитку, де імперативами в соціокультурній сфері є самоцінність особи, толерантність, плюралізм тощо.
9
Савицька, С. В. "Масова культура як елемент сучасного виховного простору." Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка, no. 3 (18) (2006): 39–43.
Find full text
10
Савицька, С. В. "Масова культура як елемент сучасного виховного простору." Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка, no. 3 (18) (2006): 39–43.
Find full text
11
Лященко, Ірина Сергіївна. "Масова культура як соціальний феномен XX століття." Актуальні проблеми духовності, no. 10 (July 3, 2017): 340–49. http://dx.doi.org/10.31812/apd.v0i10.1731.
Full text
12
Сітнікова, Інна Петрівна. "ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В ГАЛУЗІ ЕСТРАДНОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 45 (December 17, 2021): 156–66. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247387.
Full textAbstract:
Мета статті — висвітлити теоретико-методологічні аспекти формування та механізми самоорганізації творчої особистості в галузі естрадного музичного мистецтва. Охарактеризувати феномен творчої особистості як об’єкт наукових досліджень у соціологічному, психологічному, навчально-педагогічному, філософському аспектах, а також у контексті мистецтвознавчої науки. Методологія дослідження поєднала типологічний підхід до цілісної особистості фахівця у професійній діяльності та емпіричні дослідження індивідуально-психологічних особливостей творчої особистості. Базовими засадами дослідження є принципи історизму, об’єктивності, детермінізму та системності, всебічності, наступності світоглядності, єдності свідомості та діяльності. Враховуючи поділ цих методів на тріаду (методи теоретичного дослідження, емпіричного дослідження, методи аналізу та інтерпретації отриманих емпіричних даних), було застосовано: метод огляду та аналізу наукової літератури; типологічний метод. Новизна дослідження орієнтована на розмежування понять масової культури, естрадної культури і популярної культури на засадах аксіологічного та акмеологічного аспектів мистецтвознавчої науки, окреслено функційні детермінанти сучасних форм естрадного мистецтва. Підкреслено відмінність категорій «особистість» («індивідуальність») і «творча особистість» («творча індивідуальність»), що є пріоритетним у галузі естрадного музичного мистецтва. Вперше окреслено об’єктивний метод-підхід щодо інтегративності, інтерактивності та відмінності наукових понять «масова культура», «естрадна музична культура», «популярна музика». Висновки. Дослідження естрадного мистецтва як явища масової музичної культури виявило особливості його розвитку в системі духовної культури з урахуванням тих змін, які відбулися в естетичних запитах суспільства, у мистецькому житті. За такого підходу набуває актуальності мистецтвознавчий аналіз естрадного мистецтва, за основу якого взято критерій популярності, духовний та виховний потенціал музичної культури. Обґрунтовуючи закономірності й особливості розвитку різних форм масової музичної культури, доведено, що естетичні ознаки сучасної пісенної естради мають аналогії у класичному мистецтві. Теоретичною основою для такого дослідження стала традиційна для академічного мистецтва методологія аналізу творчості музикантів- виконавців і композиторів, а також дослідження питань психології особистості, специфічних стилістичних і жанрових характеристик, розкриття суспільного контексту й обставин особистого життя й творчості митця.
13
Левченко, А. М. "Сучасна масова культура та комунікація в умовах глобалізації." Наукові записки Інституту журналістики 15 (2004): 68–70.
Find full text
14
Драбчук, Ю. П. "Масова культура та свідомість дюдей: вплив та наслідки." Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури, Вип. 33 (2014): 163–69.
Find full text
15
Безугла, Р. І. "Масова та популярна культура: до проблеми співвідношення понять." Культура і сучасність, no. 2 (2010): 86–91.
Find full text
16
Драбчук, Ю. П. "Масова культура та свідомість дюдей: вплив та наслідки." Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури, Вип. 33 (2014): 163–69.
Find full text
17
Безугла, Р. І. "Масова та популярна культура: до проблеми співвідношення понять." Культура і сучасність, no. 2 (2010): 86–91.
Find full text
18
Samaya, Tetyana. "ЕСТРАДОЗНАВСТВО – НАУКА ПРО ЕСТРАДНЕ МИСТЕЦТВО." ART-platFORM 1, no. 1 (May 14, 2020): 317. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.1.2020.317-335.
Full textAbstract:
У статті актуалізується проблема об’єктивно визначити місце сучасної естради в національному культурному просторі, в цьому контексті розбираються поняття «елітарне мистецтво» і «масова культура». Аналізується рівень присвячених заданій тематиці наукових розвідок представників академічного спрямування та дослідників естради. Порушуються питання специфічних рис естради, що знаходять відображення у її різножанровості і не мають місця в інших видах сценічного мистецтва. Пропонується легітимація у вітчизняному науковомуі поле поняття «естрадознавство» як напряму мистецтвознавства, що вивчає естрадне мистецтво, його особливості й загальні динамічні процеси, пов’язані з розвитком національного мистецтва естради, а також вказані концептуально-методологічні основи нової для України мистецької науки. Спираючись на праці дослідників естради, визначено та охарактеризовано сім базових засад естрадного мистецтва – відкритість, легкість, синтетичність, лаконізм, імпровізаційність, мобільність, індивідуальність. Відкритість естради ґрунтується на активному діалозі артиста з глядацьким залом; легкість окреслює специфіку сприйняття естрадного твору, що не потребує попередньої підготовки глядача; синтетичність обумовлює поєднання в естрадному номері елементів різних видів мистецтв; лаконізм передбачає високу концентрацію у творі як змістовності, так і засобів акторської виразності; імпровізаційність є креативною складовою сценічної поведінки артиста естради, його відкритістю на ту чи іншу реакцію публіки; мобільність передбачає здатність артиста до виконання сценічної діяльності за будь-яких умов (професійна мобільність) та оперативне реагування на запити суспільства (соціальна мобільність); індивідуальність артиста виявляється у постійному пошуку оригінальності, самобутності, індивідуальної виконавської манери, власного сценічного образу. Зазначено, що базові засади естрадного мистецтва є універсальними для усіх його видів та жанрів. Конкретизуються відмінності естрадного мистецтва і світової індустрії розваг (шоу-бізнесу), яка є складовою масової культури. Відзначається дефіцит українських спеціалістів-естрадознавців, зокрема фахівців з вокальної естради у освітньому процесі підготовки молодих естрадних артистів.
Ключові слова: сучасна естрада, елітарне мистецтво, масова культура, специфіка, естрадознавство, критерії оцінювання, джаз.
19
Коротенко, Д. В. "До питання про вплив тоталітарного режиму на музичну сферу (на прикладі радянської культури 30-х років ХХ ст.)." Музикознавча думка Дніпропетровщини, no. 13 (August 14, 2018): 70–82. http://dx.doi.org/10.15421/22187.
Full textAbstract:
Мета статті – проаналізувати особливості радянської музичної культури 1930-х років і ті трансформації, яким вона піддалась у зв’язку із втручанням тоталітарного політичного режиму. У роботі досліджується радянська музична культура 1930-х рр., а також вплив на неї з боку державного апарату та окремих діячів тоталітарної системи. Методологія грунтується на дослідницьких принципах системності, історизму, комплексному аналізі тенденцій у радянській музиці, взаємин мистецтва і влади. Структурно-аналітичний метод постав у основі логічного викладу матеріалу та написанні висновків дослідження. Наукова новизна полягає у визначенні ключових особливостей та конкретних механізмів впливу тоталітарного режиму на музичну культуру 1930-х рр., а також причин та наслідків впровадження єдиного стилю „соціалістичного реалізму” в музичному мистецтві. Висновки. У результаті застосування адміністративних заходів і прямого насильства стосовно діячів мистецтва значно постраждали стильова і жанрова різноманітність радянської музики, композитори були вимушені діяти з урахуванням розпливчатих вимог влади, а багато видатних творів залишились маловідомими масовому слухачеві. Особливістю державної політики стала, передусім, боротьба із напрямами і течіями в музиці, які не підпадали під вимоги соціалістичного реалізму (простіше кажучи, були незрозумілі чиновникам від культури). До арсеналу методів входили заборона виконання твору, цькування композиторів у пресі, в тому числі центральній. Репресії стосовно композиторів застосовувались рідше, ніж у інших сферах культури. У той же час твори, які відповідали вимогам партії і смакам масової аудиторії, отримували значну державну підтримку (наприклад, кіномузика, масова пісня). Слід підкреслити, що спільнота композиторів півтора десятиріччя протистояла впровадженню адміністративної вертикалі управління у вигляді відповідної всесоюзної організації.
20
Вовкун, В. В. "Масова культура та проблеми формування особистості: історико-культурологічний контекст." Культура і сучасність, no. 1 (2011): 76–81.
Find full text
21
Вовкун, В. В. "Масова культура та проблеми формування особистості: історико-культурологічний контекст." Культура і сучасність, no. 1 (2011): 76–81.
Find full text
22
Khlyshcheva, Elena V. "Феномен элитарной культуры: проблема концептуализации." Вопросы элитологии 1, no. 1 (March 10, 2020): 78–91. http://dx.doi.org/10.46539/elit.v1i1.4.
Full textAbstract:
Трансформация культурного пространства на рубеже XX - XXI веков приводит к неизбежному появлению новых культурных паттернов, определяющих современные формы культурных и социальных контактов. Доминирование массовой культуры в пространстве глобализационных и миграционных потоков ставит вопрос о самом существовании культуры элитарной, которая по определению выступает как нечто «чужое» культуре массовой. Элитарная культура современного общества – единственная, кто способен к сохранению и воспроизводству основных смыслов культуры.
Постмодернистская картина мира стерла непроходимую границу между элитарной и массовой культурой. В пространстве ризомы обе культуры – и элитарная, и массовая – сформировали единое символическое пространство, однако их функциональная разновекторность усиливает рассогласование этих типов культур, которая по мере их развития увеличивается. Элитарное и массовое сознания в единой культурной среде разделены культурным порогом, акцентирующим несхожесть и принадлежность к разным сферам. Это и есть граница элитарности. В самой культуре как целостности всегда присутствуют лакуны и пустоты, которые необходимо заполнять по мере развития общества. Такие лакуны быстрее всего заполняет массовая культура, разрушая саму структуру как стабильно определенную, предлагая радикальную альтернативу закрытому, аристократическому миру элитарной культуры. Это представляет угрозу самому существованию элитарной культуры, а потому необходимо разобраться в глубинных смыслах этой культурной формы, выявив ее роль и значение для современного пространства гетеротопного мира.
23
Погребняк, Г. П. "Сучасна масова культура в кіно та її вплив на глядача." Мистецтвознавчі записки, Вип. 17 (2010): 84–91.
Find full text
24
Slusarevskyy, Mykola, and Iryna Revera. "Немає людини - немає проблеми." Проблеми політичної психології 20 (September 14, 2017): 3–18. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol20-year2017-16.
Full textAbstract:
Обґрунтовується потреба переходу від умоглядних тверджень до конкретно-наукового розроблення проблеми впливу трагічних подій радянського минулого на масову психологію та поведінку сучасних українців. На думку авторів, обов’язковим проміжним кроком на цьому шляху має стати висунення придатних для емпіричної перевірки наукових гіпотез. Робиться спроба запропонувати гіпотетичний конструкт, що поєднує масові політичні репресії 30-х років ХХ ст. з фактами побутової злочинності в посттоталітарних суспільствах і зразками сучасної масової культури. Як факти побутової злочинності розглядаються замовні вбивства, що скоюються заради вирішення пересічними громадянами життєвих проблем; як зразки масової культури аналізуються телесеріали, що мимохіть “підказують” такий спосіб вирішення життєвої проблеми. При цьому констатується принципова відмінність ставлення до вбивства у видовищних практиках масової культури і класичних творах художньої літератури, які, засуджуючи вбивство як найтяжчий злочин, засвідчують водночас наявність у масовій психології тенденцій прийнятності побутової злочинності як способу вирішення життєвих проблем. Припускається, що, маючи опертя в масовій психології, політичні репресії 1930-х років справили на неї “зворотний” деструктивний вплив, посиливши та поглибивши згадані тенденції. Висувається також припущення, що інспіроване політичними репресіями трансгенераційне вкорінення стереотипів побутової злочинності відбувається, з одного боку, безпосередньо (за допомогою каналів міжпоколінної комунікації), з другого – за посередництвом масової культури, яка теж обтяжена психологічними наслідками масових політичних репресій. Здійснено мисленнєвий експеримент, що продемонстрував можливість операціоналізації запропонованого гіпотетичного конструкта і, отже, його емпіричної перевірки.
25
Fedorova, Alexandra. "До питань становлення комунікативно-прикладного жанру «класична музика в сучасній обробці» і функціонування академічних творів у масовій музичній культурі." Музичне мистецтво і культура, no. 25 (December 20, 2017): 176–85. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-25-176-185.
Full textAbstract:
Мета роботи. Стаття присвячена огляду сучасного масового музично-комунікативного простору. Розглядаються питання функціонування класичної музики в рамках комунікативно-прикладного жанру «класика в сучасній обробці» і сучасних маскультурних напрямках. Обґрунтовується необхідність аналізу існування академічної музики в сучасному трактуванні, так як ігнорування цього веде до заперечення сучасної музичної повсякденності, яка продовжує розвиватися і існувати. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного, герменевтичного, системно-логічного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє розкрити історію та проаналізувати процеси виникнення та існування об’єкта дослідження, проаналізувати питання тлумачення нетрадиційного викладу музики. Наукова новизна. Елементи класичних музичних творів, їх фрагменти або твори цілком в існуючій маскультурі використовуються по суті як новий жанр – жанр в узагальненому значенні як «класична музика в сучасній обробці». Ми визначаємо «класичну музику в сучасній обробці» в системі стратифікація музичної форми як «один з стратів при розподілі безлічі музичних форм на верстви (страти) шляхом об’єднання різноманітних відтінків музичних форм з приблизно однаковим музикознавчим статусом». Висновки. Багато зразків сучасного використання академічної музики є суперечними з точки зору художньої цінності. Свобода в їх трактуванні і використанні призводить до появи якоїсь серединної культури, яка виражається у зближенні музики високої традиції і масової музичної культури. Доцільно виділити «класичну музику в сучасній обробці» як один з стратів при розподілі безлічі музичних форм на страти.Ключові слова: класична музика, класика в сучасній обробці, масова музична культура, музичні страти, жанр.
26
Karabushenko, Paul L. "Карнавальная политическая культура: системный анализ основных категорий." Вопросы элитологии 1, no. 2 (June 10, 2020): 30–62. http://dx.doi.org/10.46539/elit.v1i2.16.
Full textAbstract:
Политическую культуру современных правящих политических элит можно определить одним словом, которое одновременно является и их общим диагнозом - «карнавал». О карнавале вообще написано много, но о том, что такое политический карнавал известно в основном из публицистики и мемуарной литературы. Карнавал проникает в политику по мере того, как политические элиты начинают массово увлекаться игровыми практиками, придерживаться тактики двойных стандартов и брать на вооружение конспирологические стратегии. Если ранее карнавальная политическая культура была исключением, то в настоящее время она все чаще становится общим правилом. Нередко в СМИ и в научной литературе можно встретить критику и обвинения политиков в причастности к карнавальной политической культуре. Между тем четкого понимания, что собой представляют категории карнавальной политической культуры, в научной литературе все еще не сложилось. Каждый исследователь по-своему интерпретирует это явление, вкладывая в категории, в которых оно описывается, свои личные представления и понимания.
Главными участниками и инициаторами политического карнавала зачастую всего являются представители элитных групп. Поэтому с полным основанием можно считать карнавальную политическую культуру разновидностью элитарной культуры, когда элитам или контрэлитам не хватает их традиционных средств, и они начинают использовать карнавальные технологии. Автор рассматривает особенности существующего многообразия карнавальной политической культуры. В настоящей работе он дает системный анализ основных категорий карнавальной политической культуры, а сама карнавальная политическая культура интерпретируется им как альтернативная субъективная реальность, противостоящая политическим культурам объективной политической реальности.
27
Chebotar, Maryna. "ВОКАЛЬНА ЕСТРАДА УКРАЇНИ В КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ ХХІ СТОЛІТТЯ." ART-platFORM 1, no. 1 (May 14, 2020): 336. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.1.2020.336-350.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розвитку та ролі естради у формуванні культурного фону сучасної епохи і встановленню діалогу між мистецтвом, суспільством і державою. Виявлено основні тенденції розвитку та функціональні преференції естради в сучасному інформаційно-комунікативному просторі, простежено її структурні та жанрові модифікації.
Починаючи з 1991 р., українська естрада починає інституалізуватися. Якщо до цього часу вона відігравала роль компенсації пригніченого комплексу етнічної недооціненості, то від часів здобуття незалежності вона стає самостійним культурним феноменом. Диференціація відбувається відразу на кількох рівнях. Найголовнішим є жанровий і стильовий. Українська естрада розподіляється на популярний, фольклорний та рок- рівні.
Важливим фактором у функціонуванні української естрадної музики є поява такого явища, як індустрія естрадного мистецтва. Насиченість напрямків сучасної музики корелює з кількістю вкладених коштів. Відповідно, музичне мистецтво стає залежним від загальних тенденцій в економіці країни.
У зв’язку з початком російсько-української війни у 2014 р. змінилася конфігурація презентації української естрадної музики в ефірах теле- та радіоканалів. Крім цього, на законодавчому рівні було обмежено частку російськомовного продукту. Деякі джерела трансляції естрадної продукції припинили існування. Почав відчуватися процес поширення та конкурентної спроможності україномовного естрадного продукту у зв’язку з уведенням квот на російськомовну музичну продукцію. Але не всі питання є врегульованими остаточно. Це пов’язано з недосконалістю законодавчої бази, з недостатнім рівнем культури споживання музичної продукції в українського споживача та порівняно невеликими (за світовими параметрами), бюджетами представлення української естрадної продукції.
Ключові слова: масова культура, естрадне мистецтво, естрада, шоу-бізнес, популярна пісня, артист, поп-культура, музична культура, цільова аудиторія,інформаційно-комунікативна галузь.
28
Melnyk, I. V. "Інтернет-комунікація та масова культура як засоби маніпулятивних впливів у контексті гібридної війни." Державне управління: теорія та практика, no. 2 (December 27, 2019): 5–12. http://dx.doi.org/10.36030/2311-6722-2019-2-5-12.
Full text
29
Ragimova, A. B. "Політичний міф, міфологізація сучасного суспільства за допомогою соціальних мереж." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 4 (May 6, 2018): 18–24. http://dx.doi.org/10.15421/171852.
Full textAbstract:
Проаналізовано основні підходи науковців до визначення поняття «політичний міф» та запропоноване власне визначення даного поняття. На думку автора, політичний міф – це комплекс інструментів, які застосовуються із урахуванням людських слабкостей та емоційних переживань та спрямовані на досягнення особистих цілей представників політичного сектору держави у сфері реалізації політичних цілей або в контексті інформаційних війн. Охарактеризовано політичні рівні, на яких виникають та існують політичні міфи. З’ясовано, що масова культура виникла не тільки як противага елітарній, а ще й створила свого споживача – усереднену й невибагливу масову людину, яка характеризується такими ознаками: кількісна перевага, територіальна неоднорідність людей, гетерогенність, анонімність безлічі індивідів, відсутність структурної організації, визнаного лідера і визначеної програми соціальних дій, схильність до навіювання. Визначено, що у сучасному суспільстві ЗМІ виконують низку функцій, важливими серед яких є: комунікативна, інформаційна, ретрансляційна, пропагандистська. Проаналізовано структуру вподобань українських громадян щодо вибору соціальних мереж та визначено, що у 2017 році українці надавали перевагу таким соціальним мережам, як Facebook (51.96%), Twitter (32.05%). Проаналізовано види політичних міфів: міф «про рятівника-месію», міф «про змову», міф «випробування долі», міф «про доброзичливе співтовариство». Охарактеризовано сучасні прояви політичної міфологізації сучасного суспільства за допомогою соціальних мереж.
30
G., Bezhnar. "Mass culture, social networks and marital harmony." HUMANITARIAN STUDIOS: PEDAGOGICS, PSYCHOLOGY, PHILOSOPHY 12, no. 4 (December 2021): 95–101. http://dx.doi.org/10.31548/hspedagog2021.04.095.
Full textAbstract:
The specificity of contemporary daily life is manifested in the interaction of mass culture with new media forms. Such interactions cause many social and cultural problems, one of which is marital well-being. The paper aims at studying the potential impact of digital space and social networks on marital relationship. The methodological basis of the study is a systematic approach to the study of social objects, interpretive research paradigm, multidisciplinary analysis. Information base of the research are monographs, articles, conference proceedings, reports, blogs. The search was conducted using the following keywords: mass culture, social networks, Internet, social media, digital space, marital relationship, mental health, psychological well-being, marital satisfaction. Social media offers a diverse experience for each user. The researchers state that this experience is largely positive that explains the growing use of social networks around the world. However, the use of social networks has its significant drawbacks and can threaten marital harmony. Danger factors are information that can arouse suspicion and uncertainty in a relationship; excessive control over partners in social networks, which destroys the sense of autonomy and privacy; excessive time spent in networks and intrusive signs of their use; disclosure of private information; insufficient privacy control; online adulteries that can cause divorce; feelings of worthlessness and dissatisfaction, which often arise as a result of comparing the personal offline reality with the online reality of the actors of communication processes and leads to frustration and depression.
31
Ма, Сіньюань. "Активізація творчої діяльності піаністів з Китаю в контексті світової виконавської культури." Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and methodology of arts education 27 (December 27, 2019): 161–67. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2019.27.26.
Full textAbstract:
Cтаття розкриває культуротворчу сутність фортепіано, яке залишається одним із найдоступніших і найпотужніших носіїв музики. У культурах багатьох країн, включаючи й азіатські, музична культура та її розвиток за допомогою фортепіанного виконавства тісно пов’язані. Сучасна культура фортепіанного виконавства в Китаї пройшла довгий шлях бурхливого розвитку, масової популяризації та комерціалізації музичного мистецтва протягом багатьох років, тому можна стверджувати, що сьогодні не існує дефіциту китайських піаністів та їх виконавської творчості у світовій музичній культурі. На світовому ринку музичних послуг з’явився феномен китайської піаністичної культури. Доказами цього є велика кількість переможців Міжнародних конкурсів, а також наявність багатьох випускників престижних музичних закладів освіти, які походять з Азії.
32
Goyman, O. A. "Маніпулювання масовою свідомістю в умовах сучасної гібридної війни." Grani 18, no. 1 (December 10, 2014): 50–56. http://dx.doi.org/10.15421/1715009.
Full textAbstract:
У представленій статті окреслено основну мету процесів «реміфологізації» та «відродження міфа» – це формування бажаної для влади громадської думки і маніпулювання масовою свідомістю. Громадська думка, за переконанням частини вчених, є однією з форм масової свідомості. При цьому формування першої відбувається стихійно і цілеспрямовано. У другому варіанті на масову свідомість впливають соціальні інститути, серед яких особливо ефективним є масова комунікація. У сучасній культурі саме засоби комунікації перетворилися на потужний інструмент консолідації суспільства, який залучає численні прийоми маніпуляції суспільною і масовою свідомістю. Серед дієвих маніпулятивних методів автор виділяє такі: спеціальний метод транслювання (дроблення) і негайну подачу інформації, висвітлення подій під певним кутом, спотворення або підміна фактів, мозаїчність сюжетів при подачі телевізійних новин. Коротко подано типологію пропаганди, структуру пропагандистського повідомлення, його значення. Продемонстровано класичну конструкцію пропагандистського повідомлення, яка щоденно використовується російськими засобами комунікації. Під час аналізу подання інформації російськими ЗМІ, виділено функціонування наступних різновидів міфа: історичний (про винятковість російського народу), географічний (про Крим як одвічно «руську» землю, про Новоросію), національний (про необхідність захисту російськомовного населення в Україні, про росіян як «старшого брата» українців), політичний (про київську хунту, «злих бандерівців», каральні батальйони, ультрарадикалів із «Правого сектора»).
33
Савчук, Борис, and Христина Шевчук. "ПОНЯТТЯ «ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА», «ЕКОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ», «ЕКОЛОГІЯ КУЛЬТУРНА» КРІЗЬ ПРИЗМУ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ." Інноватика у вихованні 1, no. 13 (June 15, 2021): 50–61. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.340.
Full textAbstract:
У статті представлено результати синтезованого аналізу генези та сутності понять «екологічна культура», «екологія культури», «екологія культурна». Крізь призму пострадянського наукового дискурсу розглядаються визначення їхніх дефінітивних контурів і сутнісно-змістового наповнення. Пропонуються підходи до інтерпретації цих термінів та їхнього використання в наукових дослідженнях.
Показано, що в радянській та сучасній російській науці утвердилася позиція, згідно з якою запровадження в науковий обіг понять «екологічна культура», «екологія культури» пов’язується з іменем відомого філолога і культуролога Д. Ліхачова. Представлена позиція сучасних українських науковців, згідно з якою походження терміна «екологічна культура» пов’язується з працями представників американської школи культурної екології, що існувала у 20-ті рр. ХХ ст. Доводиться авторська позиція, відповідно до якої термін «культурна екологія» («сultural еcology») увів до наукового обігу 1955 р. американський антрополог Дж. Стюард. Здійснено порівняння поглядів і тлумачень цих понять у працях Д. Лахачова і Дж. Стюарда.
На основі аналізу масиву тематичних репрезентативних студій визначено спільні та відмінні підходи до використання і трактування термінів «екологічна культура», «екологія культури», «екологія культурна» у різних галузях знань, в предметно-тематичних науково-педагогічних дослідженнях, в сучасній українській і російській науці та англомовному науковому просторі.
Показано, що пріоритетний освітній вектор зумовив найбільш предметне вивчення феномену екологічної культури в царині педагогіки, реконструйовано архітектоніку його рецепції в педагогічній науці України.
34
Marynchenko, Hanna, and Vira Revenko. "Відновлення та діяльність клубів на Миколаївщині у повоєнний період (1945-1955 рр.)." Eminak, no. 4(28) (December 31, 2019): 83–90. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2019.4(28).344.
Full textAbstract:
Розкрито особливості відновлення та діяльності культурно-просвітницьких установ Миколаївської області на селі, їх культурну, просвітницьку та політико-масову роботу з селянством у повоєнний період. Діяльність всіх культурно-просвітницьких установ у досліджуваний період жорстко регламентувалася вищим партійним керівництвом. Суворо перевірявся репертуар і виконавці. Робота культпрацівників стримувалася партійною верхівкою, а розвиток культури гальмувався.
35
Шимянова, М. В. "ОРІЄНТАЦІЙНА МЕТАФОРА У ФРАЗЕОЛОГІЇ НОВОЗЕЛАНДСЬКОГО ВАРІАНТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 11, 2021): 344–48. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-55.
Full textAbstract:
Фразеологія становить культурно навантажений шар лексики і віддзеркалює знання та уявлення мовців про довкілля та своє буття. Досвід орієнтації у просторі набуває особливого значення для носіїв південних варіантів англійської мови з огляду на демографічні зміни та міграцію з північної до південної півкулі. Саме цим можна пояснити продуктивність фразеологізмів, утворених унаслідок процесів концептуалізації на основі орієнтаційної метафори, у новозеландському національному варіанті англійської мови. Орієнтаційна метафора є внутрішньо систематизованою, слугує важливим інструментом концептуалізації як конкретних, так і абстрактних понять. Продуктивність орієнтаційної метафори у процесах фразеологізації засвідчує ефективність семіотичних засобів, утворених на основі просторових метафор, їх прозорість і комунікативну доцільність, що пояснюється порівняною легкістю декодування втіленої в них інформації. Твердження про те, що концептуальні метафори охоплюють усю сферу людського досвіду і мають значний когнітивний потенціал, наразі підкріплюється численними дослідженнями концептуальної метафори, яка співвідноситься з більшістю сфер людської діяльності. Статтю присвячено аналізу ролі орієнтаційної метафори у процесах формування англомовної картини світу, вербалізованої лекико- фразеологічними засобами новозеландського національного варіанта англійської мови. Матеріал дослідження (200 фразеологізмів) виокремлено зі словників, електронних баз даних, регіональної преси, художніх текстів. Корпус одиниць проаналізовано за допомогою комплексу методів та методик, як-от метод суцільної вибірки та описовий метод, структурно-семантичний метод та компонентний (семний) аналіз, метод фразеологічного опису, метод аналізу словникових дефініцій та зіставний метод, концептуальний аналіз. Результати дослідження підтвердили, що просторові метафори залежать від нашого фізичного і культурного досвіду, а не встановлюються довільно. Метафора – ефективний спосіб пізнання, формування концепту, а також його вербалізації. Метафора має безліч фізичних і соціальних основ, структурує різні сфери людського буття (природа, політика, релігія, масова культура тощо), спрямовує комунікацію та поведінку мовців.
36
Танська, Людмила Вацлавівна. "ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ФЕНОМЕН ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОСТКОМУНІСТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ." Питання культурології, no. 38 (October 29, 2021): 195–203. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245894.
Full textAbstract:
Мета статті — визначити культурно-історичні детермінанти глобалізаційних процесів культури у пострадянському просторі як феномен діалогу культур. Методологію дослідження становлять системний та компаративний методи, що дали змогу визначити специфіку глобалізаційних реалій пострадянського простору. Наукова новизна полягає у розкритті особливостей взаємодії глобалізації культури в цілому та локальних ініціатив національних культур, зокрема української. Висновки. Наголосимо, що глобалізація культури є метафорою, яка не дає можливостей визначити місце окремих культур у просторі тоталізації, гомогенізації та нівеляції культурно-історичного потенціалу в цілому. Посткомуністичний простір, на відміну від пострадянського простору культуротворення, теж є достатньо розмитою дефініцією, бо ліворадикальний локус не втрачає своєї актуальності. Втім, кореляція глобалістських інтенцій метамодернізму та посткомунізму свідчить про певну стратегію альтерглобалізму — поміркованого універсалізму культуротворчих інтенцій. Доведено, що пострадянські країни погано вписуються в ці стратегему та міфологему. Суперетатизм мімікрує в систему національного етатизму за умови розвитку автохтонного капіталізму, який межує з олігархатом. Визначено, що постмодерністське забарвлення національних культур у контексті виникнення стратегії постпостмодерну, або метамодерну, все більше трансформується в різного типу етноренесанси: музеєфікацію, фестивацію традиційних цінностей. Поле діалогу культур звужується, а в умовах локальних конфліктів між країнами колишнього СРСР взагалі сходить нанівець. Відтак, глобалізація як «модернізація», «макдоналізація», «транзитологія» західних цінностей масової культури є глобалістським синдромом нерівності і відображує вже минулий етап національного будівництва культури.
37
Савон, К. В. "Вплив політики «м'якої сили» на імідж держави." Актуальні проблеми політики, no. 66 (January 18, 2021): 112–17. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.715.
Full textAbstract:
У статті досліджено категорії «сила», «м'яка сила» та «жорстка сила». «М'яка сила» базується на культурному, ідеологічному та політичному складниках, тоді як «жорстка сила» заснована на військово-економічній могутності. Наведені різні визначення поняття «сили» у міжнародних відносинах. У різні історичні періоди теоретики та політичні діячі по-різному розуміли «силу» та інтерпретували її. Зроблено висновок про взаємозалежність категорій «сили» та «влади».
Наведено класифікацію складників «м'якої сили» за Ін Фанєм і розробками Центру публічної дипломатії Університету Південної Каліфорнії - Індексу м'якої сили. Проаналізовано складники Рейтингу «м'якої сили» на основі досліджень американського політолога Дж. Ная. Перелічені 10 країн із найвищими показниками цього рейтингу у 2019 році. Франція, політика якої обійняла 1 сходинку у впливі «м'якої сили» на інші держави, була проаналізована з позиції успішних складників її іміджу. Успішний вияв «м'якої сили» продемонстрували скандинавські та деякі азіатські держави.
Використовуючи різні методи просування своїх інтересів, спільним для багатьох держав із позитивним іміджем є створення національних Інститутів у різних державах світу, в яких вивчають мову та культуру держави. КНР та Японія нарощують свою силу через економічний складник, хоча ставлення до їхніх товарів у світі різне, однак товари з обох держав є популярними. Скандинавські держави закріплюють за собою статус найщасливіших держав, охоплюючи найвищі показники у міжнародних рейтингах, акцентуючи увагу на екологічній політиці та вручаючи Нобелівські премії. Однак масова культура залишається одним із головних інструментів «м'якої сили».
Важливе значення на міжнародній арені відіграють міжнародні організації та фонди, які висвітлюють національні інтереси держави. Так, діяльність Фонду «Відкрий Україну», Світова Федерація Українських Жіночих Організацій і Всесвітній конгрес українців, які функціонують в Україні та в діаспорі, підвищують авторитет України у світі. Зроблено висновок про можливості для України використання потенціалу «м'якої сили» у побудові та просуванні позитивного іміджу держави.
38
ЗАХАРОВА, Ганна, and Ярослава ЛЮТВІЄВА. "ВАЖЛИВІСТЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ВІДОБРАЖЕННІ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТОЛІТТЯ)." Acta Paedagogica Volynienses, no. 6 (February 14, 2022): 40–45. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.6.7.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз досліджень різних науковців із теми розповсюдження педагогічного досвіду; наведено основні визначення термінів «комунікація», «засоби масової комунікації»; встановлено характерні риси для всіх груп засобів масової комунікації, рівні, на яких реалізується стан масової комунікації. Визначено, що функції засобів масової комунікації зводяться до п'яти «елементарних», зроблено аналіз кожної з них. У статті визначено, що ЗМК притаманні такі риси, як соціальна природа, форми та технології впливу на свідомість людей. Зміст діяльності цього інституту становить інформування широких верств населення про моральні норми та правила поведінки, науково-педагогічні здобутки; розвиток духовної, естетичної, фізичної, трудової, правової культури аудиторії; поширення передового педагогічного досвіду тощо. Доведено, що засоби масової комунікації стали важливим чинником формування особистості, її світогляду та моделі поведінки, вони мають значні можливості здійснювати культурний, виховний, ідеологічний, політичний вплив на людей, формувати свідомість і навіть змінювати спосіб мислення громадян. Масова комунікація як соціально зумовлене явище через систему наявних каналів зв’язку здійснює вплив на аудиторію, доводить різноманітну інформацію до широкої громадськості та суспільства. До засобів масової комунікації як спеціальних каналів, завдяки яким відбувається поширення інформаційних повідомлень для масової аудиторії, належать періодичні видання, кіно, театр, радіо і телебачення, технічні засоби комунікації, інтернет-сайти тощо. Серед численних функцій ЗМК, таких як інформаційна, аналітична, морально-виховна, ціннісно-орієнтаційна, комунікативна, соціальна, гедоністична, чільне місце займає пізнавально-просвітницька. Передаючи різноманітну культуру, історичну, наукову, освітню інформацію, мас-медіа сприяють поповненню фонду знань своїх читачів, слухачів і глядачів. Розповсюдження передового педагогічного досвіду засобами масової комунікації реалізується в інформаційному, комунікаційному, навчальному та експертному напрямі. У статті на основі аналізу значного масиву літератури з’ясовано роль і значення засобів масової комунікації у відображенні теорії педагогічного досвіду і практики його вивчення, узагальнення і розповсюдження.
39
Утубаев, Жанболат Раимкулович. "Очерк этнокультурной истории низовий Сырдарьи во второй половине I тыс. до н.э.: поселения чирикрабатской культуры." Археология Казахстана, no. 1 (March 30, 2022): 43–56. http://dx.doi.org/10.52967/akz2022.1.15.43.56.
Full textAbstract:
В статье рассматривается один из основных аспектов культурогенеза – взаимоотношения культур оседлых земледельцев и скотоводов евразийских степей на примере памятников материальной культуры нижней Сырдарьи, территория которого была одной из контактных зон в Евразии. Основное внимание в публикации уделено Чирикрабатской археологической культуре, которая сформировалась на территории юго-западной части древней Сырдарьинской дельты не позднее рубежа IV–II вв. до н.э. Культура возникла на этой территории, безусловно, на местной основе, когда кочевые саки, заселявшие низовья Сырдарьи во второй трети I тыс. до н.э., переходят к оседлому земледельческо-скотоводческому способу ведения хозяйства, основанному на ирригационном земледелии. В ареале Чирикрабатской археологической культуры находятся различные по площади и планировке древние поселения и городища, краткое описание которых дано в статье. На основании сравнительного анализа всех этих памятников определяются характерные особенности того или иного типа поселений, что дает основание объективно выявить определенную иерархию внутри всего массива этих объектов, которая прослеживается даже на самом верхнем таксонометрическом уровне. Анализ всего корпуса известных в настоящее время артефактов дают основания предполагать, что во второй половине I тыс. до н.э. в низовьях Сырдарьи создаются все предпосылки для формирования здесь единой взаимосвязанной централизованной экономической системы с развитым ремесленным производством, базировавшейся на искусственном орошении.
40
Starka, Volodymyr. "Культурно-масове життя сільського населення Західної України в умовах суспільних трансформацій 1939−1941 років." Pereiaslav Chronicle, no. 15 (August 20, 2019): 21–31. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-21-31.
Full textAbstract:
Сучасне культурно-масове життя західноукраїнського селянства є унікальним симбіозом звичаїв, що своїм корінням сягають часів Австро-Угорщини, із вкрапленнями польської міщанської та радянської пролетарської культур. Дослідження явищ і процесів, що істотно впливають на культурне життя сільських мешканців, як однієї із найконсервативніших частин суспільного організму може дати сучасникам розуміння, в якому спектрі буде розвиватися сучасне культурне життя села. В цьому вбачаємо актуальність нашого дослідження. Використання попередніх напрацювань українських істориків, із залученням нового джерельно-документального комплексу, дозволило по-новому проаналізувати культурно-масове життя селянства досліджуваного періоду. Методологічні підходи написання дослідження ґрунтуються на аналізі різноманітних моделей культурно-масового життя селянства, у конкретно-історичних обставинах, в умовах радянського тоталітарного режиму. Матеріал публікації структурований за проблемно-хронологічним принципом. Теоретичні узагальнення здійснено з використанням методів індукції та дедукції. У процесі аналізу культурного життя західноукраїнського села встановлено, що запропоновані радянської владою перетворення в культурній сфері носили характер національний за формою та соціалістичний за змістом. Увесь комплекс культурних заходів радянської влади мав долучити західноукраїнських селян до надбань радянської культури та виробити в них відчуття радянської людини. Зауважимо, що характерною рисою регіону є тотальна набожність та стійке дотримання релігійно-обрядового календаря у повсякденних практиках населення. Зазвичай, західноукраїнське селянство сприймає будь-які новації з точки зору порушують чи не порушують вони усталеного способу життя. Відзначимо, що більшість громадян регіону, на початку з цікавістю поставилися до запроваджуваних новацій і навіть стала приймати активну участь у їх поширенні. Потрібно наголосити, що доволі впливова у Західній Україні греко-католицька церква, поставилася до запроваджуваних культурних новацій із певними засторогами і закликала своїх прихожан не долучатися до заходів, що суперечать усталеній моральній традиції. Власне, здійснювана новою владою політика ревізії фонді сільських бібліотек, надмірна політизація культурного дозвілля, поруч із активною антирелігійною кампанією, привели до різкого неприйняття місцевими культурних новацій нової влади. Відвертий «культурний» конфлікт місцевих із радянською владою зупинив початок німецько-радянської війни у червні 1941 року.
41
Kyrchanoff, Maksym W. "Изобрести, деконструировать и снова изобрести Супергероя: злоключения национального героя в модерновых культурах национализма (от националистического политического плаката к комиксу массовой культуры)." Galactica Media: Journal of Media Studies 2, no. 3 (October 19, 2020): 193–222. http://dx.doi.org/10.46539/gmd.v2i3.112.
Full textAbstract:
Автор рассматривает проблемы развития образов героев и супергероев в западной культуре. Целью статьи является анализ основных векторов и траекторий трансформаций героических образов как форм актуализации национальных и частично политических идентичностей. Теоретические подходы, вдохновленные конструктивистским поворотом, определяют методологические принципы, используемые автором в этой статье. Предполагается, что современные образы супергероев в массовой культуре общества потребления возникли как результат процессов постепенной эрозии и кризиса нации-государства и стандартизированных политических идентичностей эпохи модерна. Автор полагает, что массовая культура существенно изменила основные векторы и траектории развития героических образов в идентичностях. Автор анализирует роль национализма в трансформации образов героев. В статье рассматривается роль национального воображения и изобретения традиций в формировании и трансформации героических нарративов в современных политических и этнических идентичностях. Автор выявляет основные этапы в трансформации героических образов, предполагая, что 1) «национализмы» 19 века предложили классические образы национальных героев; 2) во второй половине 20 века классический герой в национальном воображении стал жертвой массовизации; 3) к началу 21 века сосуществовали множественные образы национального героя классической культуры и супергероя массовой культуры; 4) в начале 21 века супергерой воображался и изобретался в процессах деконструкции классических образов национального героя. В целом предполагается, что комикс в частности и культура комикса в целом актуализирует основные формы трансформации образов супергероя.
42
Бондар, Анастасія, Ірина Петренко, and Олександр Томенко. "Сучасні тенденції управління фізичною культурою і спортом в Україні." Слобожанський науково-спортивний вісник 6, no. 86 (December 23, 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-6.009.
Full textAbstract:
Мета: виділити сучасні тенденції управління фізичною культурою і спортом в Україні на підставі узагальнення наукових доробок вітчизняних вчених. Матеріал і методи: теоретичні та практичні дослідження вітчизняних вчених, офіційні документи, методи порівняння, синтезу, аналізу. Результати: в умовах євроінтеграції нашої країни слід дотримуватися введених Європейським Союзом норм і стандартів, які регулюють питання рухової активності і спорту, на державному рівні слід розробити дорожню карту розвитку спорту відповідно до завдань і напрямів, зазначених у Білій книзі Європейсько Союзу. Назріла необхідність виокремлення сфери спорту на законодавчому і організаційному рівні, тому у науковий обіг та у нормативно-правове поле, відповідно до європейського законодавства, доцільно вводити поняття «сфера спорту» для окреслення діяльності фізкультурно-спортивних організацій та інших суб’єктів господарювання, які надають фізкультурно-спортивні послуги та проводять діяльність за такими напрямами, як оздоровча фізична активність, спорт у освіті та навчанні, масовий спорт і спорт для всіх, спорт вищих досягнень та професійний спорт. Поняття «фізична культура» доцільно залучати до наукового та суспільного обігу для окреслення діяльності людей, пов’язаної з використанням фізичних вправ. Ці питання слід врегулювати на законодавчому рівні і внести відповідні зміни до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» та підзаконні акти, що регулюють сферу спорту. Висновки: сучасними тенденціями управління фізичною культурою і спортом в Україні є перехід на європейські стандарти, зміна механізмів впровадження державної політики, децентралізація влади, розвиток ринку та підвищення якості фізкультурно-спортивних послуг завдяки введенню державних стандартів. Ключові слова: фізична культура, спорт, сфера фізичної культури і спорту, сфера спорту, фізкультурно-спортивні організації, управління, децентралізація, реформа.
43
Цюлюпа, С. Д. "Чеські переселенці в історії розвитку духового оркестрового виконавства на Волині." Музикознавча думка Дніпропетровщини, no. 13 (August 14, 2018): 50–61. http://dx.doi.org/10.15421/22185.
Full textAbstract:
Метою статті постає спроба до певної міри ліквідувати прогалину в історії розвитку духової оркестрової практики на Волині. Ціллю публікації також є популяризація ансамблево-оркестрового виконавства на теренах Волинського Полісся як історично сформованого, культурно-мистецького та просвітницького явища означеного регіону. Методологія дослідження зумовлюється використанням насамперед історичного та порівняльного методів наукової розробки теми. Вагоме значення в аналітичному опрацюванні історичних відомостей має використання аксіологічного підходу. Структурно-аналітичний метод утворює можливість щодо відповідної послідовності викладення фактологічного матеріалу та здійснення певних висновків роботи. Наукова новизна пропонованої праці визначається розкриттям процесу становлення та розвитку духових оркестрів на Рівненщині, збереженням відомостей про духові оркестри у різні періоди їх розвитку, а також пропозиціями щодо подальшого вдосконалення тематично означеної наукової діяльності. Документальна основа дослідницької праці формується на матеріалах численних архівів, бібліотек, публікацій у засобах масової інформації, афішах, концертних програмах, статистичних даних управлінь культури й матеріалах особистих архівних надбань відомих митців галузі музичного мистецтва на Волині. Висновки. Діяльність переселенців-чехів на всій території тодішньої Волині залишила яскравий слід для нащадків, показала приклад уміння зберегти національну самобутність, культуру, згуртованість у вирішенні всіх соціально-культурних завдань. Це, безперечно, надало поштовх у розвитку освіти та соціально-культурного благоустрою регіону, що мало відтворення й у царині духового оркестрового виконавства, яке активно еволюціонує й у часи сьогодення. Чеська культура стала частиною історії українського народу, гармонійно збагатила культуру Волинського Полісся.
44
Кириченко, Альона Олегівна. "ШОУ ЯК ФЕНОМЕН МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ: СУТНІСНІ ОЗНАКИ Й ФУНКЦІЇ." Питання культурології, no. 38 (October 29, 2021): 109–19. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245783.
Full textAbstract:
Мета статті — аналітично осмислити визначення поняття «шоу», розкрити функції та сутнісні ознаки концертних шоу в сучасній масовій культурі. Методологія дослідження ґрунтується на системному підході (для розкриття взаємозв’язків між різними видами шоу, виявлення та концептуалізації їх функціональних характеристик); аналітичному та компаративному аналізі (для уточнення понятійного апарату). Наукова новизна одер- жаних результатів полягає у з’ясуванні сутнісних рис шоу як культурного продукту масо- вого суспільства, таких як публічність, масовість, видовищність, висока технологічність, орієнтація на глядача, краса, яка проявляється в стані артиста і зовнішньому антуражі. Висновки. Зазначено, що технічні відкриття, демократичні перетворення, урбаністичні процеси ХІХ−ХХ ст. стали основою створення нових соціально-економічних відносин, прояву нового типу культури — масової, що спричинило розвиток нових тенденцій в куль- турі та мистецтві. Проаналізовано багатозначність терміна «шоу» в культурологічному дискурсі: шоу може називатися телевізійна, радіопрограма, театральна вистава, масове видовище, модний показ. Визначено, що під концертним шоу розуміється концертна про- грама — сольна чи збірна, яка характеризується видовищністю, масовістю, яскравістю, технологічністю виражальних засобів. Сучасне шоу — це більше «як?», аніж «що?», тоб- то украй ефектно, помпезно, захопливо, різнобарвно, динамічно та оригінально, адже сучасний глядач прагне незабутніх вражень. Виокремлено основні функції шоу: гедоніс- тична, компенсаторна, комунікативна, інформативна та пізнавальна, функція емоційного регулювання. Наголошено на тому, що концертне шоу має сприяти розвитку творчого потенціалу аудиторії, розширювати світогляд, надавати нову інформацію. Найвищою ме- тою організаторів шоу можна вважати підвищення загальної культури суспільства.
45
КАЛУГІНА, Юлія. "ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КУЛЬТУРНОГО СПОЖИВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 120–30. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-120-130.
Full textAbstract:
Сьогодні актуально починати формування навичок культурного споживання вже з дошкільного віку та є невідкладним процесом, бо несвоєчасність може негативно позначитися на формуванні основних характеристик особистості, загальмує набування життєвого соціального досвіду. Стаття є оглядовою, в якій актуалізується проблема формування споживчих знань у дітей старшого дошкільного віку в контексті економічного виховання. Мета статті – висвітлити, проаналізувати та охарактеризувати головні навички культури споживання як підґрунтя до оволодіння основами економічної компетентності дітей у розвивальному середовищі закладу дошкільної освіти та сім’ї. Для реалізації поставленої мети ми виокремили ряд завдань: уточнити основні поняття "культура споживання", "економічна культура", "економічне виховання"; обґрунтувати взаємозалежність процесів економічного споживання та виховання; визначити принципи та психолого-педагогічні передумови формування навичок культурного споживання в дітей старшого дошкільного віку. Актуальність теми полягає в тому, що в умовах глобального поширення масової культури, ключовими цінностями якої виступають розваги та споживання, необхідно спрямовувати на чітке формування в дітей старшого дошкільного віку соціально значущих цінностей, знань, норм і зразків поведінки, правильного поєднання в споживані матеріального і духовного, що має стати цілеспрямованим і систематичним педагогічним процесом. Формування основ культури споживання у дітей старшого дошкільного віку розглядається, як процес цілеспрямованої, систематичної взаємодії дорослих (вихователів, батьків) і вихованців, під час якого відбувається набуття дітьми стійких навичок культури споживання в побуті, соціумі, різних видах діяльності. У статті досліджується необхідність формування культури споживання саме на заняттях з економічного виховання дітей в умовах закладу дошкільної освіти. Проведено аналіз останніх досліджень і публікацій з проблеми формування споживчих уявлень. Розкрито особливості підготовки дошкільників до засвоєння початкових знань з економіки та з’ясовано взаємозв’язок між економічним вихованням та культурою споживання Ключові слова: навички споживання, культура споживання, економічна культура, економічне виховання, економічна компетентність.
46
Журба, Володимир Валерійович. "ЕВОЛЮЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В КОНТЕКСТІ ДЖАЗОВОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ США 40-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ." Питання культурології, no. 38 (October 29, 2021): 85–96. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245707.
Full textAbstract:
Мета статті — виявити та дослідити характерні особливості джазової музичної культури США 40-х рр. ХХ ст. в культурологічному аспекті. Методологія дослідження передбачає використання методу системного аналізу. Крім того, застосовано методи узагальнення та порівняння. Наукова новизна. В статті вперше в українській культурології висвітлене питання еволюційних процесів в джазовій музичній культурі США 40-х рр. ХХ ст. Висновки. Унаслідок проведеного дослідження виявлені трансформаційні процеси, що відбулися в контексті джазової музичної культури США 40-х рр. ХХ ст. Зауважено, що саме в цей хронологічний проміжок були закладені провідні тенденції ери сучасної джазової культури. Причини вказаних еволюційних зрушень знаходяться в галузі соціології та психології. Провідну позицію займає процес самоактуалізації, причини специфічного протікання якого знаходяться серед соціального буття афроамериканської спільноти вказаного періоду. Особливості процесу самоактуалізації призвели до змін традицій джазового виконавства: кристалізації сольної імпровізації, значного зменшення учасників ансамблю, переосмислення функції ритм-секції, трансформації сценічного образу джазмену, що склало провідну концепцію виконавства ери Modern Jazz. Зазначено, що підсилювальним чинником кристалізації особливостей процесу самоактуалізації в межах психологічного портрета афроамериканського індивіда 40-х рр. на території США став феномен креативності, який в джазовій культурі завжди займав домінуючу позицію. В цей період також відбулося закладення фундаменту світової професійної джазової освіти, що стало традиційним для ери сучасної джазової культури. Встановлено, що окреслені аспекти стали причиною зміщення джазової музичної культури з масової до простору культури елітарної, в якому світова джазова музична культура знаходиться і сьогодні.
47
Карпа, Марта. "АРХЕТИПНІ ЗАСАДИ МАСОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ: ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ." Public management 21, no. 1 (May 29, 2020): 108–21. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-107-121.
Full textAbstract:
Розкрито архетипні засади масової політичної свідомості. Масову політичну свідомість визначено як суб’єктивне відображення ма- совим суб’єктом політико-управлінських відносин, публічно-управлін- ської діяльності та всіх пов’язаних із ними явищ. З’ясовано, що це один з видів масової свідомості, що формується під впливом як подій політично- го, так і управлінського середовищ. Публічне управління через інструменти державного управління та місцевого самоврядування здійснює вплив на формування політичної свідомості населення у частині формування по- літичної пам’яті, культури, думки та настроїв. Виявлено формотворчі еле- менти масової політичної свідомості та проаналізовано фактори впливу на її розвиток. Зокрема проаналізовані основні складові масової політичної свідомості на формотворчому рівні: політичні знання суспільства; полі- тичне сприйняття; політична оцінка; політична готовність. Формотворчі процеси архетипних засад масової політичної свідомості відбуваються у сферах інформаційного, адміністративного та психологічного забезпечен- ня здійснення публічного управління. Схарактеризовано особливості ар- хетипних засад масової політичної свідомості. Архетипні засади масової політичної свідомості сформовані основними її елементами: політичне свідоме, що набуває форми політичних програм, теорій політичної сис- теми, концепцій політичних партій, напрямів розвитку суспільства та ін.; політичне несвідоме, що виявляється у потребах, інтуїції, бажаннях мас; політичне підсвідоме. Розкрито публічно-управлінський аспект у частині здійснення можливих впливів на формування масової політичної свідо- мості з позиції поділу формотворчих процесів на дві фази: пасивну, яка передбачає формування політичної пам’яті, політичної культури та налаш- тована на внутрішньомасові потреби й уявлення; активну, яка передбачає розвиток оціночних уявлень у масовій свідомості, їх сприйняття та форму- вання політичної готовності масового суб’єкта.
48
Кривошеев, Михаил. "ЗООМОРФНЫЕ ИЗОБРАЖЕНИЯ НА ДЕРЕВЯННЫХ СОСУДАХ ПОЗДНЕСАРМАТСКОГО ВРЕМЕНИ." Уфимский археологический вестник, no. 20 (December 18, 2020): 71–77. http://dx.doi.org/10.31833/uav/2020.20.005.
Full textAbstract:
Звериный стиль в истории кочевых народов Евразии в раннем железном веке имел важное значение. Изображения зверей наносили на самые разнообразные вещи из различных материалов: металл, дерево, кость, ткани. Популярность звериного стиля в кочевых культурах имеет несколько пиков. Чаще всего изображения животных встречаются в комплексах скифских культур и в среднесарматскую эпоху. В позднесарматское время у кочевников наблюдается отказ от широкого применения образов животных, что, возможно, связано с изменением традиций в искусстве не только самих кочевников, но и оседло-земледельческих культур Центральной Азии и Восточной Европы. При этом в некоторых производственных центрах Средней Азии и Северного Кавказа продолжают использовать звериные образы, в первую очередь на керамических изделиях. С территории раннеаланской культуры Северного Кавказа в степь массово поступают керамические сосуды с ручками в виде стилизованных животных. В самой культуре формируется собственный звериный стиль. В погребениях кочевников позднесарматского времени изображения животных крайне редки. Известно несколько находок деревянных сосудов с ручками, выполненными в виде фигур животных или их голов. Аналогичные сосуды известны у кочевников и в более ранние периоды. Возможно, они были связаны с ритуальными действиями. Предполагается, что некоторые деревянные сосуды изготавливались на токарных станках в мастерских античных городов и приобретались кочевниками. Сохранность деревянных изделий в археологических комплексах не позволяют в полной мере понять их распространенность. Находки сосудов с ручками в виде животных только в высокостатусных захоронениях позднесарматского времени могут указывать на их использование лишь в среде представителей кочевой элиты в качестве ритуальных.
49
БЕСКОРСА, Олена. "СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЦИФРОВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 209–20. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-209-220.
Full textAbstract:
Масове запровадження цифрових технологій у всі сфери життя змінює вимоги щодо підготовки майбутніх учителів, які є відповідальними за підготовку молодого покоління до взаємодії, спілкування, навчання та генерування нових знань в інноваційному цифровому суспільстві. У статті висвітлено актуальну проблему визначення сутнісних характеристик цифрової культури майбутніх учителів англійської мови початкової школи. Актуальність дослідження доведена аналізом цілої низки офіційних документів, що є нормативно-правовим підґрунтям проведення наукових розвідок проблеми цифрової трансформації освітньої системи. Питання формування цифрової культури вчителів є предметом дослідження вітчизняних (О. Базелюк, В. Биков, Л. Гаврілова, М. Жалдак, М. Лещенко та інші) та закордонних науковців (С. Bassett, J. Bushati, V. B. de S. Júnior, J. E. Hasmujaj, E. Lezha, E. Nonato, A. K. F.Nunes, F. S. C. Pimentel, G. Tuxhari). Метою статті є визначення сутнісних характеристик поняття «цифрова культура майбутнього вчителя англійської мови початкової школи» та теоретичне обґрунтування її структурних компонентів. Спираючись на аналіз вітчизняних та іноземних наукових досліджень, цифрову культуру визначено як системну сукупність якостей особистості майбутнього вчителя, що характеризується усвідомленням власних інформаційних потреб, які спонукають особистість до здійснення пошуку інформації, виконання активних дій щодо її обробки та використання; знаннями, уміннями і практичним досвідом запровадження інформаційно-комунікаційних технологій та створення власних електронних освітніх ресурсів під час виконання професійної діяльності; правилами та нормами поведінки в цифровому середовищі. Наголошено, що до структурантів цифрової культури доцільно додати такі компоненти: цифрова грамотність і поведінка в цифровому середовищі. Автор висновує, що формування цифрової культури відповідає вимогам становлення цифрового суспільства, враховуючи процеси реформування та модернізації освіти в Україні, сприяючи постійному професійному саморозвитку вчителів. Ключові слова: цифрова культура, професійна підготовка вчителів, цифрова грамотність, професійний саморозвиток, поведінка в цифровому середовищі, інформаційно-комунікаційні технології.
50
Чумаченко, Олена. "ФЕНОМЕН «ENTERTAINMENT» У СИСТЕМІ МЕРЕЖЕВИХ КОМУНІКАЦІЙ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 39 (January 31, 2022): 127–32. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v39i.508.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню феномену «Entertainment» у системі мережевих комунікацій. Охарактеризовано, що в умовах діджиталізації у характеристиках діяльнісних проявів феномену «Entertainment» зросла вага стильових технологічних засад, необхідних для забезпечення взаємозв’язку між різними культурно-інформаційними каналами. Саме таку стратегію демонструє система мережевих комунікацій, де креативна здатність зводиться до численних техніко-естетичних проектів отримання кінцевого продукту та його «трансляції». Через це у сучасній культурі намічаються нові тенденції щодо зростання тиску засобів масової інформації і соціальних мереж. Своєї черги це призвело до особистісного притуплення сприйняття. Світ культури починає розглядатися крізь призму цитат, відеокліпів, нових семіотично-графічних образів, постерів, слайд-шоу і «stand up».