To see the other types of publications on this topic, follow the link: Мовні вміння.
Journal articles on the topic 'Мовні вміння'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Мовні вміння.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Гейченко, К. І., Л. Ф. Богуславська та О. Л. Соляненко. "НАВЧАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ В АСПЕКТІ СТРУКТУРИ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ НЕФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ". Pedagogical Sciences Theory and Practice, № 3 (21 грудня 2022): 137–42. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2022-3-20.
Full textAbstract:
У статті розглянуто формування комунікативної компетенції іноземного студента-нефілолога відповідно до професійної сфери спілкування, включаючи жанри навчального та ділового спілкування під час мовної підготовки. Для інофонів опанування іноземної мови важливо не тільки тому, що вони мешкають і спілкуються в українському середовищі, а головне, що їхня професійна підготовка зазвичай організована і проходить українською мовою. Головною метою навчання інофонів української мови є формування в них комунікативної компетенції, тобто вміння спілкуватися мовою, що вивчається, і передусім у навчально-професійній сфері. Навчання професійного спілкування представлено в сучасних навчальних матеріалах фрагментарно й однотипно, що не відповідає реальному спілкуванню. Тому треба скорегувати список можливих і необхідних жанрів наукового мовлення. У змістову структуру комунікативної компетенції спеціаліста необхідно включити сукупність знань і вмінь адекватної мовленнєвої поведінки та досить повного мовленнєвого самовираження цього спеціаліста в типових для нього ситуаціях, стратегії і тактики здійснення ним комунікативних намірів під час реалізації професійних завдань і отримання професійного результату. Важливо включити і низку знань і умінь із соціальної психології, психології особистості та теорії комунікації тощо. У статті зазначається, що зміст комунікативної компетенції буде мати низку складників: мовні знання й уміння; комунікативні знання у сфері професійного спілкування; стратегічні вміння прогнозування та планування спілкування і здійснення завдань професійного спілкування; тактичні правила мовленнєвої поведінки.
2
Беньковська, Н. Б. "СУТНІСТЬ ЗМІСТУ КОМУНІКАТИВНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ". Maritime Security and Defense, № 2 (9 серпня 2023): 3–6. http://dx.doi.org/10.32782/msd/2023.2.1.
Full textAbstract:
У статті висвітлюється сутність змісту комунікативної готовності до іншомовного спілкування майбутніх офіцерів Військово-морських сил Збройних сил (ВМС ЗС) України. У дослідженні визначено, що сутність змісту комунікативної готовності до іншомовного спілкування майбутніх офіцерів Військово-морських сил Збройних сил України полягає у володінні певною системою умінь і навичок міжособистісного спілкування, яких досить для досягнення поставленої суб’єктом комунікативної мети. Також у статті обґрунтовано, що комунікативна готовність до іншомовного спілкування охоплює як мовні та мовленнєві навички та вміння, так і навички соціально-психологічні, що забезпечують ефективну взаємодію з людьми та полегшують розв’язання міжособистісних проблем.
3
Кочергіна, Світлана, та Олена Хорошайло. "ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ ТЕХНІЧНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ". Педагогічна інноватика: сучасність та перспективи, № 7 (26 березня 2025): 74–79. https://doi.org/10.32782/ped-uzhnu/2024-7-13.
Full textAbstract:
Дану статтю присвячено проблемі розвитку комунікативних компетентностей у студентів технічних спеціальностей при вивченні іноземної мови, що є вкрай важливим в умовах сучасного глобалізованого світу. Автори розглядають ключові аспекти комунікативної компетентності, а саме: граматичну, соціолінгвістичну, дискурсивну та стратегічну, пропонуючи різноманітні практичні завдання та інструменти для їх розвитку. Стаття визначає основні поняття, підкреслюючи важливість володіння студентами не тільки граматичними знаннями, але і вмінням використовувати іноземну мову в різних соціальних та професійних контекстах. Розглядаються методи та вправи для покращення граматичної компетенції, включаючи завдання на заповнення пропусків, використання умовних речень, опис технічних процесів, дебати та переклад. Особлива увага авторами приділяється розвитку соціолінгвістичної компетенції. Пропонуються завдання,які моделюють реальні ситуації професійного спілкування, такі як переговори з міжнародними колегами, культурно-обумовлені презентації, аналіз мовленнєвих актів та розробка ділового листування. Стаття також охоплює аспекти розвитку дискурсивної компетенції. Пропонуються вправи на створення зв’язних та логічних текстів, опис технічних процесів, написання інструкцій та технічних звітів. Особливо підкреслюється важливість вміння будувати чіткі аргументи та пропонувати рішення в рамках групових дискусій. Насамкінець, розглянуто стратегічну компетенцію та запропоновано інструменти для розвитку вміння компенсувати мовні недоліки, такі як: ігри з перефразування, завдання з уточнення, ситуаційні вправи, рольові ігри та використання візуальних засобів. Загалом, автори надають комплексний підхід до розвитку комунікативних компетентностей при вивченні іноземної мови, пропонуючи широкий спектр практичних завдань, спрямованих на формування навичок,необхідних для успішної професійної діяльності в технічній сфері. Він акцентує увагу на необхідності інтеграції граматичних знань, соціальної обізнаності, логічного мислення та стратегічних комунікативних навичок.
4
Любас А. А. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПРОЦЕСІ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ БОЙОВОГО ТА ОПЕРАТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (30 жовтня 2021): 159–65. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.270.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано ефективність формування міжкультурної компетентності у процесі практичної підготовки майбутніх фахівців бойового та оперативного забезпечення. У період навчання майбутніх фахівців бойового та оперативного забезпечення офіцери оволодівають навичками, вміннями, методами та формами організації професійної діяльності, а саме: вправляються у виконанні службових обов’язків у військових частинах, закріплюють теоретичні знання, розвивають навички облаштування укриття з використанням маскувальних властивостей місцевості, влаштування загородження, ведення бою тощо. На командно-штабних, тактичних навчаннях курсанти відпрацьовують методи ведення операції або бою на тлі спеціально створеної військово-політичної, стратегічної, оперативної та бойової обстановки. Звернуто увагу, що у процесі проходження практики майбутні фахівці бойового та оперативного забезпечення повинні розвивати мовні знання, такі як: полікультурні знання, знання про військово-професійні цінності, правила вербальної та невербальної комунікативної поведінки військовослужбовців. Метою їх навчання є отримання знань про стилі спілкування американських, англійських військовослужбовців та використання комунікативних стратегій для досягнення мети, вміння вести діалог з представниками інших культур. Військовослужбовці закріплюють навички толерантної комунікативної поведінки, здатність контролювати свої дії під час спілкування, зокрема вміння долати страх, етнічні та культурні стереотипиЗроблено висновки, що під час проходження курсантами навчальної і військової практики в умовах, наближених до реальних, з метою формування міжкультурної компетентності виявили проблемно-пошукові методи навчання, а саме кейс метод та навчально-рольова гра. Застосування кейс методу сприяє створенню умов для формування навичок й умінь, що є вагомими складовими міжкультурної компетентності. Навчально-рольова гра передбачає моделювання ситуацій професійно орієнтованого спілкування й має на меті навчання майбутніх фахівців бойового та оперативного забезпечення прийняттю рішень.
5
Середа, Ганна. "ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". NEW COLLEGIUM 113, № 1 (2024): 77–81. http://dx.doi.org/10.34142/nc.2024.1.77.
Full textAbstract:
В наш час зростає роль міжнаціональної комуні-кації у бізнесі, культурі, науці, професійній діяльності та ін., тому володіння іноземними мовами є одним із головних факторів як соціально-економічного, так і загальнокультурного прогресу суспільства. Це означає, що формування у майбутнього спеціаліста між- культурної комунікативної компетентності є актуальною проблемою сучасної професійної освіти. В статті проаналізовано специфіку викладання іноземної мови в технічних закладах вищої освіти, зазначено, що абітурієнти технічних ЗВО часто мають недостатню іншомовну підготовку і мотивацію до вивчення іноземної мови. Показано, що подолання цих факторів необхідне для формування у студентів іншомовної комунікативної компетенції, яка перед- бачає здатність здобувачів освіти використовувати засвоєні знання, вміння та навички для вирішення практичних та теоретичних задач. Доведено, що для формування іншомовної комунікативної компетенції студенти мають володіти не лише мовними засобами, а й певними знаннями професійного і країнознавчого характеру, основами теорії комунікації тощо. Зроблено висновок, що доцільно при викладанні іноземної мови в технічних ЗВО давати студентам хоча б елементарні відомості про культуру, традиції, етикет, світогляд людей країни, мова якої вивчається, розвивати у них навички спілкування, вміння врахо- вувати комунікативні інтенції співрозмовника тощо. Це допоможе їм подолати не тільки мовні, а культурні бар’єри і стати спроможними досягти рівня, достат- нього для практичного використання іноземної мови у майбутній професійній діяльності, тобто сформувати іншомовну комунікативну компетентність.
6
Дем’яненко, Світлана Дмитрівна. "РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ НА ОСНОВІ УСВІДОМЛЕННЯ МОВНО-МОВЛЕННЄВИХ ОДИНИЦЬ". Психологічні студії, № 1 (30 квітня 2024): 62–68. http://dx.doi.org/10.32782/psych.studies/2024.1.7.
Full textAbstract:
У статті представлено теоретико-експериментальне вивчення проблеми розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку на основі усвідомлення одиниць мовної системи. Наголошується на важливості засвоєння дітьми істотних характеристик різних функціонально-смислових типів висловлювання (розповідь, опис, міркування), що в подальшому сприятиме формуванню успішної мовно-мовленнєвої компетентності дітей. Доводиться, що з усвідомленням мови і мовлення діти старшого дошкільного віку оволодівають свідомою мовною поведінкою, а добре розвинене та усвідомлене мовлення стає підґрунтями для вербального оперування осмисленими одиницями мови і мовлення. У роботі викладено наукові підходи до розуміння зв’язного висловлювання як вміння правильно, доцільно, відповідно до норм літературної мови, користуватися всім арсеналом мовних засобів у побудові зв’язних висловлювань: розповіді, опису, міркування та проаналізовано позиції вчених представників різних наук, щодо необхідності усвідомлення дітьми зв’язного мовлення. Проведене дослідження включало вивчення зв’язних висловлювань дітей старшого дошкільного віку за показниками: складання розповіді, опису, міркування, що мають певну структуру; змістова характеристика висловлювання; різноманітність лексики та різних типів зв’язку; обсяг висловлювання, наявність різних за складністю речень та їх кількісне словесне наповнення, специфічні мовні засоби вираження для різних типів розповідей; здатність до об’єктивації мови та рефлексії мовлення. Представлено аналіз результатів проведеного дослідження, які свідчать про недостатню здатність дітей старшого дошкільного віку складати розповіді різних типів, це залежить, по-перше від незрілості мовно-мовленнєвих та комунікативних здібностей особистості мовця та, по-друге, несформованості знань істотних ознак розповіді, опису, міркування, невміння їх об’єктивування та здійснення рефлексії над мовленням. Доводиться, що навчання розповідання має здійснюватися на основі усвідомлених (експліцитних) знань дітей про мову та мовлення за методично коректного психолого-лінгвістичного розвивального підходу й врахуванні особливостей дітей.
7
Шелудченко, Л. С., С. П. Комарніцький, Ю. П. Фірман та В. А. Мельник. "РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК У ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Професійно-прикладні дидактики, № 2 (30 грудня 2024): 100–104. https://doi.org/10.37406/2521-6449/2024-2-17.
Full textAbstract:
Сучасні вимоги роботодавців передбачають наявність у фахівців не лише професійних компетентностей, а й певного комплексу неспеціалізованих навичок (soft skills). У цій статті розглядаються питання необхідності формування у майбутніх фахівців соціально-комунікативних навичок, таких як: вміння працювати в команді, комунікабельність, адаптивність, мовні навички, розуміння тайм-менеджменту, стресостійкість тощо, оскільки вони значно підвищують результативність робочої діяльності у професійному середовищі. Вважається, що ефективність соціально-комунікативних навичок насамперед визначається певною сукупністю індивідуальних здібностей особистості, до яких відносять: комунікативну якість, комунікативну здібність, комунікативну компетентність, комунікативний потенціал та особисту культуру. Саме тому пріоритетним напрямом освітнього процесу під час підготовки майбутніх фахівців є формування певної системи внутрішніх ресурсів, які необхідні для ефективної комунікації в професійному колі та в міжособистісній взаємодії. Загалом, професійні компетентності фахівців, такі як професіоналізм, системність мислення, міждисциплінарний підхід, професійна етика тощо, будуть значно підсилюватися завдяки розвитку соціально-комунікативних навичок, а саме вміння працювати як самостійно, так і в команді, здатності враховувати роль людського фактору, налагодження комунікації, виявлення громадянської свідомості, соціальної активності та активної життєвої позиції тощо. Таким чином визначено, що соціально-комунікативні навички здійснюють значний вплив на результативність професійної діяльності, оскільки сприяють більш ефективній взаємодії в робочому колективі, обміну інформацією та підвищують рівень довіри та злагодженості роботи в команді. Тому розвиток soft skills у здобувачів вищої освіти є важливим фактором, який дозволить їм у майбутньому успішно здійснювати свою професійну діяльність, особливо з огляду на умови динамічних змін, що вимагають здатності швидко адаптуватися до них.
8
Філак, Ірина. "МЕТОДИ І СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ГАЛУЗІ «СПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА»". Педагогічна інноватика: сучасність та перспективи, № 7 (26 березня 2025): 119–24. https://doi.org/10.32782/ped-uzhnu/2024-7-21.
Full textAbstract:
Для молодого фахівця галузі спеціальної освіти важливе значення в контексті соціалізації має рівень сформованості в нього комунікативних компетенцій, важливих як для успішної адаптації в професійній сфері,так і для активної роботи в громадському середовищі. Для професійного спілкування педагога, який працює з дітьми, що мають особливі освітні потреби, необхідне оволодіння науковою мовою з розділів педагогіки та медицини для спілкування з колегами, практика розмовно-побутового спілкування з пацієнтами та їх батьками, опікунами, ділова мова для ведення документації тощо. Окрема галузь мовлення – це спілкування та корекційна діяльність щодо дітей з особливими освітніми потребами, уміння використовувати як мовні, такі екстралінгвальні засоби комунікації. Ці завдання покликаний забезпечити курс «Ділова українська мова»,який викладається для здобувачів освітніх послуг галузі 016 «спеціальна освіта» обсягом 3 кредити ECTS (90 годин). Вмотивоване формування комунікативних компетентностей дозволяє досягти якісних результатів навчання, підвищує самостійність студентів, впливає на розвиток таких якостей особистості, як цілеспрямованість і відповідальність, прагнення до вдосконалення та професіоналізму. Для розвитку комунікативних компетентностей здобувачів освіти використовуються універсальні стратегії(активізація пізнавальної діяльності, стимулювання комунікацій, стратегії спілкування в науковій сфері, стратегії рефлексії), а також активні методи: метод групової дискусії, ігрові методи (навчальні, ділові та рольові ігри); проведення дискусій та дебатів для розвитку вміння аргументовано доводити власну точку зору, використання кейс-методу для аналізу комунікативних ситуацій; метод проектів, що дозволяє розвивати вміння працювати в команді, толерантно сприймати соціальні та культурні відмінності. Використовуються традиційні та інтерактивні методики, робота зі словниками, науковими текстами, складання ділової документації.
9
Sobko, Valentyna. "TRAINING FUTURE TEACHERS TO IMPLEMENT A COMPETENCY-BASED APPROACH IN PRIMARY LANGUAGE EDUCATION." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 54, no. 1 (2024): 207–13. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2024-1-54-207-214.
Full textAbstract:
У статті розкрито завдання, зміст, особливості підготовки майбутніх учителів до реалізації компетентнісного підходу в початковій мовній освіті; подано рекомендації щодо забезпечення належного рівня практично-методичних умінь студентів, необхідних для організації успішної діяльності учнів, спрямованої на формування предметних і ключових компетентностей у процесі навчання української мови. Обґрунтовано можливості формування в здобувачів вищої освіти вмінь співвідносити теоретичні лінгводидактичні знання з практикою навчання української мови в початковій школі на засадах компетентнісного підходу. Представлено завдання, зорієнтовані на моделювання уроків, використання типології вправ на різних етапах навчання, організацію дослідницької діяльності молодших школярів, роботи в команді. Приділено увагу підготовці студентів до формування в учнів предметних (мовної і мовленнєвої) та ключових (навчання впродовж життя, громадянських і соціальних) компетентностей.Запропоновано вправи і завдання, метою яких є підготовка майбутніх учителів до застосування традиційних та інноваційних методів і прийомів навчання української мови, розвитку особистості дитини засобами різних видів мовленнєвої діяльності, формування в молодших школярів умінь послуговуватися українською мовою в навчальних і життєвих ситуаціях. Ключові слова: українська мова, початкова мовна освіта, методика української мови, лінгводидактична підготовка, практично-методичні вміння, майбутні вчителі, початкова школа, компетентнісний підхід, ключові компетентності, предметні компетентності, мовно-мовленнєві вправи і завдання.
10
Лебедєва, Людмила. "НАВЧАННЯ ПОДОЛАННЮ ТРУДНОЩІВ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ НА ЗАНЯТТІ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (2020): 199–209. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.80.
Full textAbstract:
У статті розглянуті теоретичні основи щодо відмінностей між культурами, які призводять до певних труднощів у спілкуванні. Ці труднощі можуть носити як суб'єктивний, так і об’єктивний характер, тобто вони не можуть бути пов'язані ні з особистістю комуніканта, ні з його психологічним станом. Вони також не мають нічого спільного з наявністю або відсутністю досвіду міжкультурної комунікації співрозмовника, але вони можуть бути викликані певними об'єктивними факторами.
 Відповідно до вимог сучасних освітніх стандартів, випускник вищої школи повинен знати іноземні мови як засоби міжособистісного та професійного спілкування та соціального та культурного розвитку особистості. Випускник вищої школи повинен добре усвідомлювати формування ціннісного розуміння за допомогою діалогів культур рідної та іноземної мов.Слід враховувати, що іноземна мова, як правило, відображає культурні та національні ментальні та розумові особливості носіїв мови (стереотипи, когнітивні схеми тощо), що сформувалися в культурі мови, яка опановується. Усі вищезазначені особливості безпосередньо впливають на способи мислення та способи передачі мови в процесі перекладу. Вони також впливають на тлумачення мовних знаків у категоріях культурного коду.Для здобуття культурної обізнаності з іноземною мовою студенти мають опанувати такі питання:1. Наукові ідеї предметів і засобів спілкування, типів комунікацій, а також комунікативних структур актів та інших концепцій загальної теорії спілкування;2. Ідеї основних аспектів взаємних умов та взаємного проникнення в культуру та спілкування та культуру та мову. Студенти повинні розвивати навички культурного аналізу матеріалу та вміння розрізняти схожість та відмінності у вітчизняній та зарубіжній культурах.3. Ідеї доступних словників та довідкових посібників, що містять мовну, культурну та країнознавчу інформацію.4. Компетентність у національних та культурних відмінностях рідної та іноземної мов.
 Проаналізувавши вищезгаданий матеріал, можна зробити висновок про існування певних особливостей, які створюють мовні бар’єри та перешкоджають процесу спілкування. Вивчені шляхи покращення комунікації. Проведено аналіз створення викладачем спеціальних умов, що мотивують навчання. Запропоновані практичні рекомендації щодо створення ефективної міжкультурної комунікації, формування умінь сприймати і розуміти партнера по іншомовному спілкуванні.
11
Прищепа, Т. В. "СТРАТЕГІЇ ЕФЕКТИВНОГО ПЛАНУВАННЯ ЗАНЯТЬ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ГАЛУЗІ ЗНАНЬ «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ»". Pedagogical Sciences Theory and Practice, № 2 (30 липня 2024): 32–38. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2024-2-04.
Full textAbstract:
У статті обговорюються ключові підходи до навчання, що дають змогу максимально адаптувати процес вивчення англійської мови до потреб студентів ІТ-спеціальностей. Стаття зосереджується на п’яти таких основних аспектах: адаптація занять до професійних потреб, використання інтерактивних методів навчання, інтеграція сучасних технологій, фокус на специфічних темах, а також зворотний зв’язок та корекція. Перш за все важливою складовою частиною ефективного навчання є адаптація занять до професійних потреб студентів. Це включає використання спеціалізованих матеріалів та термінології, що безпосередньо пов’язана з ІТ-сферою. Такий підхід дає змогу студентам не тільки покращити свої мовні навички, але й підготуватися до реальних професійних ситуацій, у яких їм доведеться працювати. Викладання англійської мови має бути орієнтованим на практичне застосування знань у професійному контексті, що значно підвищує мотивацію студентів. Використання інтерактивних методів навчання є ще одним важливим аспектом. Активне залучення студентів у процес навчання через рольові ігри, групові проєкти та симуляції дає їм змогу практикувати мову в реальних комунікативних ситуаціях. Це не лише покращує їхні мовні навички, але й розвиває вміння працювати в команді, вирішувати проблеми та критично мислити, що є надзвичайно важливими у сфері ІТ. Інтеграція сучасних технологій у навчальний процес також відіграє ключову роль. Використання онлайн-платформ, мобільних застосунків та інших цифрових ресурсів дає змогу створювати динамічні та персоналізовані навчальні плани, що відповідають індивідуальним потребам студентів. Це сприяє більш ефективному засвоєнню матеріалу та підвищенню рівня залучення студентів. Особлива увага приділяється фокусу на специфічних темах, які є актуальними для ІТ-сфери. Це включає вивчення термінології, пов’язаної з програмуванням, мережевими технологіями, кібербезпекою та іншими важливими аспектами професійної діяльності. Нарешті, зворотний зв’язок та корекція є невід’ємною частиною ефективного навчання. Регулярні оцінки, коментарі та рекомендації від викладачів допомагають студентам усвідомити свої помилки та працювати над їх виправленням. Це сприяє постійному вдосконаленню мовних навичок та досягненню високого рівня володіння англійською мовою. Стаття підкреслює важливість комплексного підходу до планування занять з англійської мови для студентів ІТ-спеціальностей, що включає адаптацію навчального процесу до їхніх професійних потреб, використання інтерактивних методів, інтеграцію технологій, фокус на специфічних темах та регулярний зворотний зв’язок.
12
Сорочан, Лілія. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РІВНЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА ОСНОВІ ІНТЕГРАТИВНОГО ЕЛЕКТИВНОГО КУРСУ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ»". Education. Innovation. Practice 13, № 1 (2025): 74–82. https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol13i1-010.
Full textAbstract:
У статті представлено опис проведення експерименту, організованого для перевірки ефективності розробленої методики вдосконалення рівня іншомовної компетентності учнів старшої профільної школи на основі інтегративного елективного курсу «Історія України англійською мовою». Зазначено, що тенденція старшої профільної школи до компетентнісної парадигми сприяє процесуальній інтеграції навчання іноземних мов з іншими предметами. CLIL розглядається як ефективна методика для підвищення рівня мотивації учнів до вивчення навчальних дисциплін іноземною мовою, активізації їхніх пізнавальних якостей, удосконалення іншомовної компетентності. Впровадження інтегративних елективних курсів для підвищення рівня іншомовної компетентності у старшій школі є актуальним. Проаналізовано результати анкетування вчителів закладів загальної середньої освіти та опитування учнів старших класів щодо доцільності впровадження елективних курсів англійською мовою у старшій школі. Уточнено іншомовну компетентність як здатність здобувача середньої освіти осмислено використовувати іншомовний матеріал, набуті мовні навички та мовленнєві вміння в ситуаціях іншомовного спілкування на рівні навчальних досягнень, визначених у державних стандартах та освітніх програмах для певного ступеня загальної середньої освіти; здатність здобувача успішно здійснювати подальшу іншомовну підготовку та використовувати власний іншомовний мовленнєвий досвід у різних сферах спілкування для певного віку. Описано етапи експерименту, визначено мету та завдання кожного з них. Описано розроблену підсистему вправ і завдань, яка включає групи вправ відповідно до етапів роботи із текстом історичної спрямованості та передбачає активізацію мисленнєвих операцій за таксономією Б. Блума. Проаналізовано отримані результати експерименту, які підтвердили ефективність розробленої методики.
13
Bortnyk, Svitlana, та Leonid Hikov. "УПРОВАДЖЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ЯК МОВИ ВИКЛАДАННЯ: ВИКЛИКИ Й ПЕРЕВАГИ". Причорноморські філологічні студії, № 6 (30 грудня 2024): 17–23. https://doi.org/10.32782/bsps-2024.6.3.
Full textAbstract:
У статті розглядаються деякі підходи до використання англійської мови як мови викладання (EMI) фахових предметів на вищому рівні освіти. Головною метою програм EMI є як отримання студентами професійних знань, так і вдосконалення володіння англійською мовою для подальшої глобальної інтеграції. Дослідження феномену EMI можна розділити на три основні групи: дослідження щодо мовної політики та програм особливо у вищій освіті; дослідження щодо студентів, їх розуміння і ставлення до ЕМІ, їхній рівень володіння мовою й наявні мовні навички, стратегії навчання, результати й очікування; дослідження, що стосуються вчителів вищої освіти та їхнього розуміння EMI, володіння мовою й здібностей, стратегій і методів викладання, потреби в нових педагогічних навичках. Більшість досліджень стосовно впровадження EMI наголошують на необхідності вдосконалення мовних навичок як викладачів, так і студентів. Деякі спеціалісти вважають, що EMI було б ефективно впроваджувати разом із викладанням частини матеріалу й рідною мовою (code-switching), виділенням більше часу на вивчення теми, пояснення та відгуки студентів. Перефразування вважається більш доцільним прийомом, тому що передбачає не перехід на рідну мову, а вміння пояснити нове слово, використовуючи вже знайому лексику. Але всі ці методи можливі за умови глибокого знання ESP і хорошого володіння спеціалізованою термінологією. Існує низка переваг як для студентів, так і для викладачів, незважаючи на всі труднощі впровадження EMI. Робота з програмами EMI – це не просто рух у напрямі іншомовної політики. Реалізація цього методу навчання можлива за умови спільної діяльності й співпраці вчителів англійської мови та вчителів змісту – професіоналів своєї справи.
14
МАЦЮК, Зоряна, та Марія ФЕНКО. "ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ІНКЛЮЗИВНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРАХ". Acta Paedagogica Volynienses, № 2 (13 червня 2022): 195–201. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.2.27.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні завдання і вміння, що допомагають дітям з особливими освітніми потребами цілковито адаптуватися в суспільстві, підготуватися до подолання неминучих життєвих труднощів, а, отже, реалізуватися повною мірою як рівноправні та повноцінні члени суспільства. В інклюзивних групах діти з особливими потребами осягають основи незалежного життя, засвоюють нові форми поведінки, спілкування, взаємодії. Оскільки, у закладах освіти загального типу розвитку спостерігаємо збільшення кількості дітей із мовленнєвими порушеннями (загальний недорозвиток мовлення, моторна алалія, сенсорна алалія, дизартрія, заїкання тощо), то на фоні дітей зі звичайним мовленням виділяються відсутністю розгорнутого фразового мовлення, невмінням висловити побажання, власні емоційні почуття та стани. Вільне мовленнєве спілкування таких дітей з однолітками, дорослими обмежене й іншими мовленнєвими особливостями. У одних дітей, які недостатньо володіють активним власним мовленням, рівень розуміння мовлення становлять досить обʼємний пасивний словниковий запас та розуміння значень багатьох слів. Для подолання у таких дітей мовленнєвих порушень та попередження розвитку патологічних станів необхідно зміцнювати їхнє психічне здоровʼя за допомогою проведення комплексної психокорекційної роботи. У роботі обґрунтовано методи та прийоми, які спрямовані на корекцію порушень мовленнєвого й загальну стимуляцію пізнавального розвитку дітей. Також під час підбору вправ враховано особливості дітей з мовленнєвим недорозвитком (уникнення пізнавальної активності, через слабко розвинені мовні навички; небажання брати участь у мовленнєвих іграх, однак перевага ігрової діяльності над пізнавальною). Складніші корекційні завдання, спрямовані на подолання порушень звуковимови, складової сторони мовлення, компенсацію фонетико-фонематичних процесів, формування певного рівня володіння лексичною, граматичною системами мови, звʼязним мовленням постають перед фахівцями і відносяться до компетенції логопеда. Спеціальна робота проводиться на заняттях в умовах корекційно-розвивального та попереджувального навчання.
15
Дичка, Н. І., О. І. Гураль та Л. В. Ломакіна. "ЗМІСТ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ". Pedagogical Sciences Theory and Practice, № 1 (13 червня 2023): 33–38. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2023-1-05.
Full textAbstract:
У статті розглядаються змістові компоненти навчання англомовного професійно орієнтованого писемного мовлення майбутніх бакалаврів інформаційних технологій. Розглянуто сучасні тенденції викладання англійської мови та мовні потреби студентів. У роботі визначено, що у студентів ІТ-спеціальностей необхідно сформувати навички написання технічної документації, зокрема специфікації вимог до програмного забезпечення, для власного розроблення програмного забезпечення. У статті ми розглядаємо специфікацію вимог до програмного забезпечення як технічний документ (відповідно до стандарту IEEE- 830), що визначає вимоги й порядок створення програмного продукту, відповідно до якого він розробляється та приймається до реалізації. З огляду на державні стандарти та навчальну програму з англійської мови технічного спрямування основною метою навчання англійської мови студентів бакалаврату технічних закладів вищої освіти є розвиток таких комунікативно-мовленнєвих компетентностей, як мовленнєва, лінгвістична, соціокультурна та навчально-стратегічна. Навчальні компоненти були визначені щодо зазначених компетентностей. Складниками першого змістового компоненту є: 1) сфера спілкування, методи, види спілкування, функції, ситуації (у нашому випадку сфера спілкування професійно орієнтована, сфера комп’ютерної та програмної інженерії – створення специфікації вимог до програмного забезпечення); 2) комунікативні цілі та наміри (повідомлення про програмний продукт); 3) теми, проблеми і тексти (теми мають бути проблемного характеру). Другий складник змісту навчання пов’язаний із формуванням у студентів- бакалаврів лінгвосоціокультурної компетентності, яка складається із соціолінгвістичної, соціокультурної, соціальної. Третій складник змісту навчання професійно орієнтованого писемного мовлення пов’язаний із формуванням мовних компетентностей. Це лінгвістичний матеріал, закладений у специфікацію вимог для розроблення програми (лексичний, граматичний та для навчання техніки письма). Четвертий компонент предметного аспекту змісту навчання має забезпечити формування навчально-стратегічної компетентності – володіння різноманітними навчально-комунікативними стратегіями та вміння використовувати їх у процесі вивчення англійської мови.
16
Соколова, А. Д., та О. Ю. Медведєва. "РОЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В МОРСЬКІЙ ГАЛУЗІ В ОПАНУВАННІ КУРСУ «УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»". Vodnij transport, № 2(33) (14 грудня 2021): 126–32. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2021.2.33.14.
Full textAbstract:
У роботі актуалізовано увагу щодо самостійної роботи студентів під час вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)». При цьому акцентується увага на тому, що ця дисципліна підпорядковує певні навички для подальшого навчання, серед яких зазначаються такі: розвиток професійної термінології, використання технічної літератури, здатність до професійного усного та письмового спілкування та і т.д. Результатом вивчення даного курсу є вміння правильно складати документи, вільно користуватися спеціалізованими інформаційними джерелами, зокрема довідковими, застосовувати фахову термінологію в різних ситуаціях професійного спілкування, давати розгорнуті відповіді на питання дискусійного та підсумкового характеру, редагувати та перекладати фахові тексти, використовувати нормативні мовні конструкції, готувати інформаційні повідомлення.Зазначається, що аудиторних годин не вистачає для оволодіння необхідними доречними компетенція ми та обсягом всіх необхідних знань, тому самостійна робота має важливе значення. Визначено пріоритетну тематику самостійних робіт студентів морських ЗВО. Акцентовано увагу на тому, що роль викладача в організації самостійної роботи студентів та їх мотивації є дуже великою. Сучасний підхід до організації освітнього процесу в ЗВО полягає в тому, що цей процес орієнтований на формування у студентів умінь самостійно здобувати нові знання, використовувати їх у своїй професійній діяльності. Обрано напрямок на підвищення ролі та збільшення самостійної роботи студентів у різноманітних її формах.Таким чином, самостійна робота студентів має ряд переваг і недоліків, які можна охарактеризувати відповідно з можливостями та їх відсутністю в процесі безпосередньої СРС. Так, як самостійна робота дає можливість для навчання у будь-який час, але при цьому постає питання щодо доступності до навчальних матеріалів. Вирішення цього питання також можна повернути в позитивний бік –доступ до навчальних матеріалів через запропонований викладачем матеріал у паперовому або електронному виглядах, або з застосуванням комп’ютера та Інтернету.Ключові слова: морські ЗВО, українська мова (за професійним спрямуванням), мотивація, самостійна робота, компетенції.
17
Гаєвська, Лариса, та Віктор Степанов. "Роль державної освітньої політики в запобіганні міжнаціональним конфліктам". Public administration aspects 10, № 6 (2022): 30–36. http://dx.doi.org/10.15421/152241.
Full textAbstract:
Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні ролі державної освітньої політики та виявленні проблемних аспектів її реалізації щодо запобігання міжнаціональним конфліктам. Стверджується, що в умовах нестабільності та невизначеності сформована державна політика у сфері освіти піддається деструктивному впливу, внаслідок чого з’являються проблеми щодо її реалізації. Враховуються основні фактори виникнення міжнаціональних конфліктів, серед яких: багатонаціональний склад населення в регіонах, домінування окремих соціально-активних груп, соціальне становище в суспільстві, своєрідність політичних поглядів та історії взаємовідносин, а також рівень освіти в суспільстві. Визначено, що в цьому контексті одним із важелів, який спроможний запобігати виникненню міжнаціональних конфліктів та врегульовувати їх, є рівень освіти та відповідна державна освітня політика. Серед основних причин виникнення міжнаціональних конфліктів, розв’язання яких може стати можливим завдяки реалізації ефективної державної освітньої політики, автори називають: соціальну невдоволеність націй і народів у межах певної країни; політичні форми поведінки владних структур; етнодемографічні переваги однієї нації над іншою; релігійні та конфесійні переконання; культурно-мовні претензії. Визначено проблеми, виклики та ризики державної освітньої політики. Зокрема, серед проблем, визначених колегами-науковцями, автори називають необхідність фахової підготовки медійників до висвітлення міжнаціональних конфліктів, проблемних освітніх та мовних питань. Стверджується, що досягнути позитивних результатів у вирішенні зазначених проблем можна завдяки удосконаленню та реалізації державної політики у сфері освіти. Серед таких напрямів удосконалення державної освітньої політики автори, зокрема, називають: забезпечення рівних прав на вільне національно-етнічне самовизначення; розвиток та збереження національної самобутності; посилення системної пояснювальної роботи і впровадження в освіту недискримінаційного й інклюзивного підходів; посилення заходів щодо підвищення медіаграмотності населення; формування системи виховання толерантності та вміння жити в багатонаціональному суспільстві; забезпечення діалогу між владою та громадськістю; забезпечення тісного взаємозв’язку державної освітньої політики з іншими політиками (інформаційною, економічною, соціальною).
18
Аксьонова, Дар’я, та Юлія Кулінка. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ТА МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 16 (9 грудня 2021): 184–94. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246625.
Full textAbstract:
Стрімкі соціально-економічні зміни в суспільстві є рушійною силою для розвитку усіх сфер життєдіяльності людини та вимагають перебудови та удосконалення підходів та методів на всіх етапах освітнього процесу. Стаття присвячена проблемі теоретичних аспектів формування мовної особистості фахівців сфери обслуговування, висвітлюється актуальність проблеми виховання висококваліфікованого фахівця сфери обслуговування, перераховуються основні закони та нормативно-правові акти, які регулюють вимоки до підготовки фахівців сфери обслуговування. Розглянуто компетентнісний підхід до формування фахівців сфери обслуговування, як підґрунтя мовно культурного розвитку, виділені та охарактеризовані основні варіанти класифікацій компетентностей. Розкривається поняття мовного вміння та різні підходи до диференціації та стратегій спілкування. Аналізується комунікативна компетентність та основне коло вмінь, які вона охоплює. Досліджено лінгводидактичну літературу та зроблена порівняльна характеристика таких понять як «мовленнєва компетентність» та «мовна компетенція», визначена суть, структура та їх основні функції і структурні компоненти. У статті висвітлюється важливість володіння відповідними мовними нормами та навичками для формування професійної особистості фахівця сфери обслуговування, важливість комунікативної культури як засобу й умови формування професійної особистості.
19
СУКАЛЕНКО, Тетяна, та Світлана ШПЕТНА. "МОВНА І МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 1 (8 травня 2024): 75–79. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2024.1.11.
Full textAbstract:
У статті уточнено зміст понять «мовна компетентність», «мовленнєва компетентність», простежено розвиток формування понять «мовна компетентність», «мовленнєва компетентність» у сучасній лінгвістиці, з’ясовано специфіку формування мовленнєвої компетентності здобувачів освіти нефілологічних спеціальностей закладів вищої освіти. У науковій розвідці наголошено на взаємозв`язку та взаємозалежності понять «мовна компетентність», «мовленнєва компетентність». Водночас автори статті переконливо розмежовують аналізовані терміни на основі трактувань понять сучасними лінгвістами. Мовну компетентність запропоновано розглядати як процес і результат мовної діяльності особистості, знання мовних норм, володіння граматичними, стилістичними, орфоепічними, лексичними, правописними вміннями; вмотивована потреба у вивченні української мови як державної. Мовленнєву компетентність визначено як здатність розуміти, сприймати, відтворювати прочитане чи почуте, готувати в різних жанрах власні висловлювання, використовувати доречні засоби української мови залежно від стилю мовлення; редагувати як власне, так і чуже мовлення, здійснювати самоконтроль за результатами мовленнєвої діяльності. З метою формування мовної та мовленнєвої компетентності в здобувачів вищої освіти нефілологічних спеціальностей на заняттях з ОК «Ділова українська мова» доцільно виконувати вправи та завдання, спрямовані на розвиток культури мовлення, очищення від суржику, сленгу, ненормативної лексики – виправлення мовних помилок у словоформах, словосполученнях, реченнях; конструктивні завдання, які передбачають роботу з текстом за індивідуальними картками з метою аналізу помилок у мові засобів масової інформації та реклами, вправи на редагування професійних текстів, завдання дослідницько-пошукового характеру, спрямовані на розвиток комунікативно-мовленнєвої компетентності.
20
Мішеніна, Тетяна, та Наталя Березовська-Савчук. "ФУНКЦІОНАЛЬНА ГРАМОТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ФІЛОЛОГА В МОДЕЛЮВАННІ Й РЕДАГУВАННІ ОСВІТНІХ ПРОЄКТІВ". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(103) (14 липня 2023): 70–78. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(103)2023.284530.
Full textAbstract:
Публікація присвячена питанню розроблення освітнього проєкту мовно-літературної тематики у мовній підготовці фахівців нефілологічних факультетів. Поняття освітнього проєкту розуміємо як спільну інформаційно-пошукову діяльність викладача і здобувачів освіти, що передбачає відбір актуальної галузевої інформації, інформаційно-дослідницьку роботу з корпусною лінгвістикою (робота з поняттєво-категорійним апаратом), моделювання контенту залежно від освітніх запитів здобувачів освіти. Особливість розроблення контенту освітнього проєкту полягає не лише у доборі мовного матеріалу задля його опрацювання і засвоєння норм літературної мови, вироблення вміння комунікувати, продукуючи фахові тексти, але також здійснювати самостійний пошук й оброблення галузевої інформації, яка забезпечить подальше професійне зростання, формувати цілісну мовну особистість фахівця.
 Пропонований освітній проєкт у мовній підготовці фахівців є інтегральним за змістовим наповненням (вивчення стилів сучасної української мови здійснюється на основі моделювання текстових фрагментів заданої тематики; оволодіння способами діяльності в опрацюванні фахового тексту задля його аналізу). Робота з тезаурусом орієнована на здійснення філіації й семантизації термінів, які складають апарат пізнання, з одного боку, з іншого, – визначають напрям пізнання шляхом зіставлення змісту поняття в різних галузях і парадигматичних взаємозв’язків.
 Інтегративне подання матеріалу полягає в тому, що окремі об’єкти спостереження – концепт як категорія знання і фрагмент мовної картини світу – аналізуються на основі філософського, лінгвокультурологічного, літературознавчого підходів, що суттєво розширює уявлення про відтворюваний об’єкт. Текстоцентричний принцип подання навчального матеріалу охоплює різні семантичні акцентатори, апелює до спостереження над прийомами досягнення художнього ефекту (як на рівні опису.так і шляхом спостереження над синестезійними коерлятами). Запропонований освітній проєкт у мовній підготовці фахівців за напрямами Образотворче мистецтво, Музичне мистецтво, Хореографія містить тексти, спрямовані на вироблення комунікативно-стилістичних ознак фахового мовлення (різного стильового спрямування і жанристики), уміння моделювати тексти-міркування, тексти-визначення, тексти-описи. Текстоцентричний принцип передбачає спостереження над біографічним шляхом персоналії, його художнім методом. Передбачено оприлюднення есеїстських здобутків майбутніх фахівців у дослідженні творчого методу персоналії.
 Освітній проєкт сприяє формуванню емоційного інтелекту, розвитку цілісної мовної особистості фахівця.
 Функціональна грамотність майбутніх філологів у моделюванні контенту навчального матеріалу, формуванні тезаурусу і завдань до його опрацювання, формулюванні завдань, спрямованих на вироблення творчої мовної особистості фахівця.
21
СОСЮК, Анна. "МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗМІСТОВИХ ЛІНІЙ ТИПОВОЇ ОСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ ЩОДО ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ТЕКСТОТВОРЧИХ УМІНЬ В УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДІЄСЛОВА". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2023): 65–70. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2023.3.10.
Full textAbstract:
Концепція Нової української школи ставить перед учителем чітку вимогу: сприяти формуванню національно- мовної особистості, яка характеризується свідомим ставленням до мови, розвинутим мовленням, мисленням, інтелектом. Тобто, важливе місце, як в покращені якості освіти, так і в розвитку особистості учнів початкової школи посідає комунікативна компетентність. Основне завдання вчителя, на уроках мовно-літературної освітньої галузі, створити умови для позитивного розвитку, психологічного комфорту, творчої реалізації діяльності учнів. Також вчитель має розвивати в учнів мовленнєву пам'ять, мовне чуття, тобто вміння наслідувати традиції використання мовних одиниць, створювати умови свідомого засвоєння учнями понять світоглядного характеру: мова і мислення; мова і дійсність; мова і мовлення. Важливими є вміння вдосконалювати власний текст, доповнювати художні образи за допомогою різних мовних засобів, зокрема дієслів, які підсилюють, увиразнюють створені словесні образи додатковими ознаками та емоційно-експресивними відтінками. У «Типовій освітній програмі для закладів освіти 1–2 класи, 3–4 класи» під керівництвом Р. Шияна відзначається, що робота дітей щодо творення текстів різних типів займає важливе місце у початковій школі. У сучасних програмах з мовно-літературної освітньої галузі значна увага приділяється розділу «Текст»: вивчаються ознаки тексту, смислова єдність речень у тексті, назва тексту, абзац, типи тексту тощо. Важливе місце у цьому аспекті вивчення приділяється навчанню дітей створювати тексти різних типів і стилів. Отож, авторський колектив Типової освітньої програми під керівництвом Р. Шияна реалізує зміст почутої інформації, що представлена послідовністю подій у розповіді, переліком ознак опису, наведених аргументів у міркуваннях, а також можливістю вибирати інформацію задля певної мети, використовуючи її для створення власного текстотворення.
22
Свиридюк, Віра. "МОВНИЙ ПОРТФЕЛЬ ЯК СУЧАСНИЙ ЗАСІБ НАВЧАННЯ В УМОВАХ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ". Education. Innovation. Practice 11, № 3 (2023): 32–38. http://dx.doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i3-005.
Full textAbstract:
У статті розглядаються можливості використання мовного портфеля для організації і оптимізації самостійної навчальної діяльності майбутніх викладачів з метою оволодіння міжкультурною іншомовною комунікативною компетентністю. Охарактеризовано мовний портфель як засіб навчання іноземної мови і культури. Окреслено його структурні складові та їх функції під час формування навичок і вмінь німецькомовного спілкування. Наведено приклади змістових складових для самоконтролю і самооцінювання мовленнєвих продуктів у говорінні. Проілюстровано бланк самооцінювання для визначення рівня міжкультурного аспекту, який охоплює культурологічний і комунікативний складники та культурний релятивізм у контексті комунікації німецькою мовою. Проаналізовано фахову літературу з проблеми використання мовного портфеля і зазначено його інновативність щодо створення можливостей індивідуалізації освітньо-виховного процесу і творчого підходу до оволодіння міжкультурною іншомовною комунікативною компетентністю. Використання мовного портфеля майбутніми викладачами надає освітньому процесу інноваційних характеристик, що стимулює індивідуальну, групову самостійну роботу з метою удосконалення німецькомовних навичок і вмінь на міжкультурному рівні. Представлені зразки бланків самооцінювання у говорінні можуть бути упроваджені в освітньо-виховний процес майбутніх викладачів німецької мови. Автор описує компоненти мовного портфеля, зокрема “Мовний паспорт”, “Мовну біографію”, “Досьє” та зазначає їх зміст. У статті розмежовуються стандартизовані європейські мовні портфоліо та мовні портфоліо, які можуть слугувати окремо для досягнення мовних, мовленнєвих, лінгвосоціокультурних цілей і поєднуватись із навчально-методичним матеріалом з дисципліни німецької мови. Наведено ряд переваг упровадження мовного портфеля з метою моделювання німецькомовного середовища за допомогою інтернет-технологій, зокрема блогу, що надає зручності для його використання.
23
ПАЛАСЕВИЧ, Ірина, та Андрій ФЕДОРОВИЧ. "СУТНІСТЬ МОВНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ". Human Studies Series of Pedagogy, № 50 (10 червня 2024): 32–37. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.18/50.4.
Full textAbstract:
Анотація. У статті акцентовано увагу на понятті компетентність вчителя; розкрито зміст мовно-комунікативної компетентності, окреслено її компоненти; підкреслено важливість гуманістичного характеру взаємодії між учасниками освітнього процесу. Наголошено, що важливим та професійно значущим компонентом компетентності вчителя є мовно-комунікативна складова – готовність та здатність до педагогічного спілкування. Вона передбачає наявність загальних і мовленнєвих знань, комунікативних вмінь та способів мислення, розуміння відповідальності за свої дії та охоплює комбінації пізнавальних і практичних навичок, цінностей, емоцій і поведінки під час активної взаємодії з вихованцями, батьками, колегами. Доведено, що педагогічна взаємодія передбачає особистісне ставлення, гуманістичну схильність та духовну єдність зі співрозмовником. Глибоке розуміння іншої людини визначає здатність до співпраці у дусі взаєморозуміння, взаємоприйняття та підтримки. Це об’єднує учасників освітнього процесу, дає їм відчуття злагодженості, спільності цілей. Власне комунікація є скріплюючим елементом, основою продуктивності навчання, ефективність та якість якого обумовлюється цілями спілкування, взаємообміном інформацією, за якої кожен засвоює загальнолюдський досвід, суспільні, педагогічні, комунікативні, моральні та інші цінності, виявляє, розкриває і розвиває власні особистісні якості. Підкреслено, що cкладовими мовно-комунікативної компетентності педагога є: мовленнєва, невербальна, слухацька, конфліктологічна, організаційна компетентності. Така структура передбачає здатності: чітко та правильно комунікувати, точно передавати інформацію; правильно, виразно, естетично висловлюватися (культура мовлення), гармонійно спілкуватися; сприймати та розуміти іншу людину; встановлювати контакти, налагоджувати конфлікти. Це не лише володіння мовою і мовленням задля обміну інформацією між педагогом та учасниками освітнього процесу, але й вміння будувати ефективні міжособистісні відносини, порозумітись з ними.
24
ШЕВЧУК, Тамара, Тетяна КОСТОЛОВИЧ та Ольга ТКАЧУК. "МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ МОВНО-МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ УЧНІВ 1–4 КЛАСІВ МЕТОДОМ ЕТИМОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Педагогічні науки, № 6(59) (12 березня 2024): 48–55. http://dx.doi.org/10.32689/maup.ped.2023.6.8.
Full textAbstract:
У статті висвітлено питання методичного забезпечення формування мовно-мовленнєвих умінь учнів 1–4 класів методом етимологічного аналізу. Охарактеризовано Типові освітні програми (мовно-літературна освітня галузь), чинні підручники «Українська мова та читання» для учнів 4-го класу, етимологічні та тлумачні словники, призначені для молодших школярів тощо. Методичне забезпечення описано для двох видів умінь – мовних та мовленнєвих, оскільки ці уміння взаємопов’язані, взаємозалежні й знаходяться в постійних і системних взаємозв’язках. Неможливо сформувати мовленнєві вміння у школярів, якщо вони не засвоїли фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу на уроках української мови та читання. І навпаки – знання мовного матеріалу не гарантує формування мовленнєвих умінь, ще треба оволодіти й навичками у процесі вивчення цього матеріалу. Поєднано роботу над розвитком мовно-мовленнєвих умінь із етимологізацією слів, що ефективно для удосконалення вміння точного, правильного цілеспрямованого використання мовних засобів у мовленнєвій діяльності, збагачення словникового запасу учнів, засвоєння норм української літературної мови. Мета статті: проаналізувати методичне забезпечення формування мовно-мовленнєвих умінь здобувачів початкової освіти методом етимологічного аналізу. Методологія статті полягає у системному аналізі методичного забезпечення формування мовно-мовленнєвих умінь учнів методом етимологічного аналізу. Наукова новизна дослідження – з’ясування методичного забезпечення формування мовно-мовленнєвих умінь учнів початкової школи етимологічним методом орієнтованим на мотивований творчий освітній процес, під час якого розвивається пізнавальний інтерес школярів, на дослідження учнями лексичного значення слова, походження окремих слів (запозичення з іншої мови, словотворення), використання лексичного багатства української мови у власному мовленні. У висновках узагальнено схарактеризовано основні аспекти методичного забезпечення процесу формування мовно-мовленнєвих умінь молодших школярів методом етимологічного аналізу, які і визначають одну із стратегій реалізації освітніх цілей мовно-літературної галузі у початковій школі.
25
СЕМЕНЮК, Артем. "МОВНА ОСОБИСТІСТЬ ЯК БАГАТОВИМІРНИЙ ФЕНОМЕН У СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ". Acta Paedagogica Volynienses, № 1 (1 травня 2025): 240–46. https://doi.org/10.32782/apv/2025.1.34.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано важливу для сучасної вищої педагогічної освіти проблему формування мовної особистості майбутніх фахівців прикладної лінгвістики в процесі навчання мовознавчих дисциплін. Ураховано, що всі види мовленнєвої діяльності недоцільно розглядати розрізнено, оскільки психологічно і фізіологічно вони тісно пов’язані між собою. Проте в освітньому процесі один із видів мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, письмо) може домінувати залежно від мети й завдань у засвоєнні відповідної теми заняття. Констатовано, що в процесі засвоєння мовознавчих дисциплін на кожному з етапів мовленнєвої діяльності студентів вдосконалюється той чи той вид перцептивної або рецептивної мовленнєвої діяльності. Акцентовано увагу на особливостях впливу кожного з механізмів, зокрема: 1) механізмів говоріння, що передбачають репродукування, вибір мовної одиниці, комбінування, конструювання, попередження, дискурсивність; 2) для аудіювання – механізми сприймання, внутрішнього промовляння, зіставлення-розпізнавання, логічного розуміння; 3) для читання – антиципації, здогадки, логічного розуміння, внутрішнього мовленнєвого слуху; 4) для письма – такі ж, як і для говоріння, однак орієнтовані на зоровий аналізатор: правильне перекодування звуків мовлення в адекватні знаки письма, тобто орфографічні. Студіювання вузлових аспектів досліджуваної проблеми здійснено на двох утрадиційнених у психологічній науці позиціях у теоретичному обґрунтуванні механізмів мовлення: сполучування звуків у слова та їх вимова; комунікативно доречне поєднання слів для висловлення, які покладено в основу навчально-мовленнєвої діяльності. Оскільки репродуктивне мовлення може бути повним (відтворення без зміни форми й змісту) або частковим (передбачає передання змісту в нових формах), тому виокремлений вид визначено як недостатньо ефективний для мовленнєвого розвитку майбутніх фахівців прикладної лінгвістики у процесі навчання мовознавчих дисциплін і схарактеризовано як такий, що виконує допоміжну роль, уможливлює вербалізацію лінгвістичної теорії та ілюстрування її на конкретних прикладах у власному висловленні. Базовими визначено продуктивні види мовленнєвої діяльності, оскільки під час говоріння чи письма студенти відтворюють на свідомому рівні слова, мовні кліше, терміни, граматично правильно оформлені висловлення; виконують мовні експерименти, спостереження, аналізують їх результати; трансформують мовні одиниці, згортають їх у реальне слово та розгортають у складну синтаксичну конструкцію, формулюють відповідні висновки. Спостережено, що активність студентів у продукуванні різнотематичних висловлень, виконанні завдань проблемного характеру і творчих завдань сприяє різновекторній підготовці їх до успішного виконання достатньо широкого професійного функціоналу (оволодіння вміннями й навичками укладання електронних словників, розроблення алфавітів і систем письма, транскрибування усного мовлення та транслітерування іншомовних слів, лінгвістичне обґрунтування принципів, підходів, засобів навчання української та іноземних мов, переклад з однієї мови на іншу, стандартизація й уніфікація науково-технічної термінології, укладання спеціальних лінгвістичних довідників, комп’ютерне оброблення текстів природною мовою тощо). Мовну особистість майбутнього фахівця прикладної лінгвістики розглядаємо як таку, яка досконало володіє системою лінгвістичних знань з української та іноземних мов, здійснює лінгвістичне забезпечення роботи інформаційних систем, репродукує мовну діяльність в усіх сферах суспільного життя, професійній зокрема.
26
Сем’ян, Н. В. "НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ ЧИТАННЯ АНГЛОМОВНОГО ПОЕТИЧНОГО ТВОРУ: ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ВИКЛАДАЧА". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (2021): 136–42. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-20.
Full textAbstract:
Метою статті є детальний огляд проблеми навчання іноземних студентів читання англомовного поетичного твору. У статті запропоноване викладення власного бачення автора щодо методологічної основи використання англомовного поетичного твору як засобу навчання та доведено, що сам художній фундамент процесу навчання повинен бути педагогічно обґрунтований, розроблений до дрібниць і вивірений на практиці. Автором з’ясовано, що подана методика стимулює комунікативні навички і вміння студентів, підвищує мотивацію до навчання, розвиває уяву та креативне мислення, позитивно впливає на взаємодію між студентами під час заняття. З огляду на обмежене використання художніх поетичних творів у процесі навчання іноземних громадян іноземної мови, якісний аналіз довів ефективність такої методики з урахуванням особливостей роботи викладача в іноземній аудиторії. У дослідженні висвітлюються елементи стратегій та підходи до навчання читання поетичного твору, послідовно надаються рекомендації щодо етапів роботи з поетичним твором, також автор пропонує до уваги власні приклади завдань. Разом із вищезазначеним у статті має місце аналіз особливостей роботи викладача з іноземними студентами. Автор виділяє та детально характеризує поведінкові функції викладача, серед яких – функція емоційної підтримки, дослідницька, фасилітаторська та експертна функції. Негативні стереотипи та етноцентричні погляди відіграють важливу роль у адаптації до нової культури та формуванні взаємин між іноземними студентами, отже, на думку автора, окрім навчальних функцій, викладачеві в іноземній аудиторії необхідно оволодіти вмінням працювати з емоційними проявами як з особливим змістом. Компонентний склад зазначеного вміння детально представлений у дослідженні. Автор наполягає на думці, що викладач повинен контролювати емоційний та психологічний стан студентів, виявляти до них підтримку, повагу та емпатію, водночас розмова в аудиторії має носити форму вільного діалогу. Ця стаття доводить, що представлена розробка методичної концепції навчання іноземних студентів англомовного поетичного твору сприяє підвищенню рівня володіння іноземною мовою, формує літературне і мовне почуття у студентів. До того ж виокремлена специфіка роботи викладача допоможе у досягненні вирішення тих методичних завдань, які стоять перед сучасним педагогом англійської мови в іноземній аудиторії.
27
Дубовик, Світлана, та Яна Євтушенко. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ З ОПРАЦЮВАННЯ РОЗДІЛУ «ЧАСТИНИ МОВИ» В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ". Молодий вчений, № 4 (116) (30 квітня 2023): 82–87. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2023-4-116-16.
Full textAbstract:
У статті акцентовано увагу на актуальності проблеми організаційно-методичного супроводу роботи вчителя з опрацювання розділу «Частини мови» в початкових класах у педагогічній теорії і практиці. Розкрито сутність і зміст базових понять дослідження. Розглянуто психолого-педагогічний аспект проблеми. Описано лінгводидактичні основи вивчення розділу «Частини мови» у практиці початкового навчання української мови. Зроблено аналіз і проведено діагностику стану забезпечення оволодіння учнями початкових класів граматичними знаннями і вміннями. Обгрунтувано організаційно-методичні основи засвоєння частин мови на уроках української мови в початковій школі. Зазначено педагогічні умови ефективного засвоєння учнями початкових класів розділу «Частини мови» як підґрунтя для подальшого навчання граматики у середній і старшій школі. Проведено моніторинг ефективності розроблених організаційно-методичних основ опрацювання морфології в початковій школі. Подано поетапну методику формування граматичних понять про частини мови в початковій школі. Визначено основні напрями роботи вчителя з формування в молодших школярів мовно-граматичної компетенції: робота над засвоєнням учнями самостійних частин мови (іменник, прикметник, дієслово, числівник, прислівник, займенник) і властивих їм граматичних категорій; ознайомлення учнів зі службовими словами (прийменник, сполучник, частка) і їх роллю в реченнях; формування мовно-граматичних умінь і навичок; розвиток і вдосконалення вмінь виконувати морфологічний розбір слів, які належать до самостійних частин мови. Розроблено систему мовно-граматичних вправ і завдань, спрямованих на формування мовно-граматичної компетенції молодших школярів. Зазначено методичні рекомендації для вчителів початкової школи з питань організації вивчення розділу «Частини мови» і формування граматичних умінь і навичок учнів на уроках української мови.
28
Dubovyk, Svitlana, та Anhelina Moroz. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ «СИНТАКСИС» У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ". Молодий вчений, № 5 (117) (31 травня 2023): 84–88. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2023-5-117-16.
Full textAbstract:
У статті акцентовано увагу на актуальності проблеми організаційно-методичних засад вивчення розділу «Синтаксис» у початкових класах у сучасній лінгводидактиці. Розкрито сутність і зміст основних синтаксичних понять. Розглянуто психолого-педагогічний і лінгводидактичний аспекти означеної проблеми. Описано організаційно-методичні основи вивчення розділу «Синтаксис» у практиці навчання української мови в початковій школі. Зроблено аналіз і проведено діагностику стану забезпечення оволодіння молодшими школярами синтаксичними знаннями і вміннями. Обгрунтувано доцільність засвоєння основних синтаксичних понять на уроках української мови в початковій школі. Визначено педагогічні умови ефективного вивчення учнями початкових класів розділу «Синтаксис» як основи для подальшого опрацювання граматики у середній і старшій ланках школи. Проведено моніторинг ефективності розроблених організаційно-методичних основ засвоєння синтаксису в початковій школі. Розглянуто поетапну методику формування синтаксичних понять у початковій школі. Подано систему доцільних методів і прийомів, форм і засобів початкового навчання синтаксису. Зазначено важливі напрями роботи вчителя з формування в молодших школярів мовно-синтаксичної компетенції: робота над засвоєнням учнями основних синтаксичних понять і властивих їм істотних ознак; ознайомлення учнів із роллю їх у тексті; формування мовно-синтаксичних умінь і навичок; розвиток і вдосконалення вмінь виконувати синтаксичний розбір речення. Розроблено систему мовно-синтаксичних вправ і завдань, спрямованих на формування синтаксичної компетенції молодших школярів. Зазначено методичні рекомендації для вчителів початкової школи з питань організації вивчення розділу «Синтаксис» і формування синтаксичних умінь і навичок учнів на уроках української мови.
29
СТРЕЛЬБІЦЬКА, О. О., та С. М. ПОДОЛЮК. "СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КУЛЬТУРИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В УМОВАХ НОВІТНІХ РЕФОРМ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», № 2 (2 вересня 2022): 99–105. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2022.2.14.
Full textAbstract:
Проблема формування мовленнєвої культури завжди була і залишається однією з найважливіших у системі розвитку освіти та культури нашої держави. Особливої актуальності та вагомості набирає це питання в час національного відродження України та стрімкого розвитку інформаційного суспільства. Адже культура мовлення кожної людини свідчить про її здатність до комунікативної діяльності і є відображенням моральної та естетичної культури особистості. Актуальність дослідження зумовлена пріоритетними напрямами, визначеними в законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті, Державному стандарті початкової загальної освіти, Концепції мовної освіти в Україні, Концепції нової української школи та інших освітніх документах. У цьому контексті особливої ваги набуває основне завдання мовної освіти – формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями комунікативно доцільно використовувати мовні засоби в різних сферах і видах мовленнєвої діяльності. Метою дослідження передбачено аналіз особливостей формування мовленнєвої культури здобувачів початкової освіти за допомогою використання інноваційних прийомів на уроках мовно-літературної галузі. У вступній частині статті окреслено стан досліджуваної проблеми, розкрито зміст основних понять, охарактеризовано педагогічні умови для успішного формування мовленнєвої культури сучасного покоління. Основна частина наукової розвідки присвячена аналізу практичних прийомів формування мовленнєвої культури здобувачів освіти у процесі вивчення української мови. Найефективнішими в цьому напрямку, на думку авторів, буде використання різних ігрових прийомів, дискусії, інтерактивних методів, розігрування комунікативних ситуацій, технології сторітелінг та творчих проектів.
30
Yeromenko, I. V., та M. M. Miahka. "РЕАЛІЗАЦІЯ СТУДЕНТОЦЕНТРОВАНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (2021): 124–29. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-19.
Full textAbstract:
У статті обговорюються питання щодо комплексного розгляду студентоцентрованого підходу до процесу навчання іноземній мові у вищій школі. Концепція студентоцентрованого навчання передбачає не лише розвиток компетенцій студента в контексті освітнього процесу, а й комплексний особистісний розвиток. Виникає нагальна потреба перемістити студента до центру освітнього процесу та забезпечити його не лише професійними знаннями, вміннями та навичками, а й сформувати такі якості, як самостійність, оригінальність мислення, креативність, здатність до незалежної генерації ідей, організації свого власного режиму навчання, комунікації у суспільстві, вміння виходити із «зони комфорту». У статті визначаються переваги та труднощі застосування студентоцентрованих педагогічних стратегій у процесі викладання іноземної мови у вищих навчальних закладах. Автори підкреслюють, що під час реалізації студентоцентрованого навчання підвищуються вміння студентів самостійно визначати успішність педагогічного процесу, проводити рефлексію, корекцію, використовувати суб'єктнодіяльнісні технології, з’являється бажання до самоосвіти. Студенти прагнуть досягти високих результатів, та спостерігається особиста зацікавленість у якості професійної іншомовної підготовки. Реалізація студентоцентрованого навчання у вищому навчальному закладі повинна сприяти: підвищенню відповідальності за одержувану освіту; розвитку здібностей для самоорганізації й самоконтролю; постановці чітких цілей навчання, розробленню стратегій навчання, які включають аудиторну й позааудиторну роботу, оцінку досягнень у рамках освітнього процесу. У роботі зроблено висновки, що переорієнтація системи вищої освіти на студентоцентровані технології викладання іноземної мови у вищій школі, які відносяться до активних методів навчання, дає змогу активізувати навчальний процес. Навчання перестає носити репродуктивний характер та перетворюється на довільну внутрішньодетерміновану діяльність студентів із напрацювання та перетворення власного досвіду й компетентності. Під час застосування активних методів навчання з'являється пізнавально- спонукальна мотивація, яка перетворюється на чинник активізації навчального процесу та ефективності навчання. Із появою пізнавально- спонукальних мотивів відбувається перебудова сприйняття, пам'яті, мислення, переорієнтація інтересів, активізація здібностей студента, що створює передумови успішного виконання іншомовної діяльності.
31
НАЗАРЕНКО, Наталія, та Олександра ІСЛАМОВА. "ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ПИСЬМОВОГО ПЕРЕКЛАДУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 29, № 2 (2022): 426–42. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v29i2.1059.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблему навчання майбутніх прикордонників-перекладачів письмового перекладу та розроблено комплекс вправ.Визначено, що комплекс вправ для навчання майбутніх прикордонників-перекладачів письмового перекладу охоплює три підсистеми: підготовчі вправи, вправи для формування навичок письмового перекладу, вправи для розвитку вмінь здійснення письмового перекладу. Підсистема підготовчих вправ включає групу вправ на вміння аналізувати текст оригіналу, розпізнавати його найважливіші елементи, засвоювати відповідні предметні знання і термінологію, розпізнавати перекладацькі проблеми та визначати необхідні перекладацькі дії для їх подолання.Підсистема вправ для формування навичок письмового перекладу включає групу вправ для формування навичок встановлення значень невідомих лексичних одиниць та їх передачі у тексті перекладу; утворення нових термінів; переносу значень лексичних і фразеологічних одиниць мови оригіналу у мову перекладу; передачі словосполучень тексту оригіналу у тексті перекладу з урахуванням правил сполучуваності у мові оригіналу; переносу значення граматичних форм і структур тексту оригіналу у текст перекладу; переносу значення стилістичних засобів тексту оригіналу у текст перекладу; лексичних, граматичних і лексико-граматичних трансформацій, конверсії тексту.Підсистема вправ для розвитку вмінь здійснення письмового перекладу включає групу вправ для розвитку вмінь реалізації стратегії перекладу, вибору адекватних способів перекладу, визначення доцільності адаптації тексту перекладу, побудови ефективної тема-рематичної перспективи викладу, відходу від буквалізму та спроможності створення різних варіантів перекладу одного й того ж тексту, перебору й відсіювання проміжних варіантів тексту перекладу, аргументування правильності перекладу, комплексних умінь письмового перекладу, редагування перекладу, застосування зовнішніх ресурсів щодо інформаційного пошуку і отримання екстралінгвістичних знань.Зроблено висновок, що питома вага підсистем вправ має залежати від етапу в межах структурного відрізку навчання, тобто метою навчання є розвиток умінь письмового перекладу, а тому на заключному етапі мають переважати саме такі вправи.
32
YAKOVENKO, Tamara. "КОМПЕНСАЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ ВТРАТ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ 1-2 КУРСІВ ФАХОВОГО КОЛЕДЖУ". Теоретична і дидактична філологія, № 39 (8 березня 2025): 254–65. https://doi.org/10.31470/2309-1517-2025-39-254-265.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанню компенсації навчальних втрат з української мови у здобувачів освіти, які навчаються у фахових коледжах. Автор окреслює мовну, комунікативну компетентність як одну з найважливіших компетентностей. Йдеться про формування у здобувачів освіти вміння грамотно говорити, адекватно висловлювати свою думку та уміти її відстоювати, послуговуючись сучасною українською літературною мовою. Наголошено на тому, що мовна, комунікативна компетентність має формуватися поетапно, починаючи з раннього віку. Це – сім’я, дошкільний заклад, початкові класи (1-4 класи), середні класи (5-9), старші класи (10-11) і відповідно 1-2 курси фахових коледжів. Беручи за основу власний досвід викладання української мови у фаховому коледжі та свої власні спостереження, автор статті пише про навчальні втрати з багатьох предметів, зокрема з української мови. Зазначається, що абітурієнти 2024 року мають значно нижчий рівень знань з рідної мови, порівнюючи з абітурієнтами попередніх років. У дослідженні ведеться мова про об’єктивні причини проблеми. Серед причин – пандемія, яка зумовила перехід на дистанційну форму навчання. До того ж, війна в Україні стала причиною ще й скорочених уроків з огляду на постійні повітряні тривоги. У статті розглядається один із шляхів подолання значних навчальних втрат з української мови у здобувачів освіти рівня 10-11 класів (1-2 курси фахового коледжу). Автор пропонує організацію системи додаткових занять з подолання освітніх втрат за допомогою методу ретроспективного занурення в мовний матеріал. Метод апробований упродовж останніх 5 років у роботі зі студентами 1-2 курсів Комунального закладу Київської обласної ради «Богуславський гуманітарний фаховий коледж імені І. С. Нечуя-Левицького».
33
Микитюк, Оксана. "ПЕРИФРАЗИ ЯК ВИЯВ ОЦІННОСТИ В ПОЛІТИКО-ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ДМИТРА ДОНЦОВА". FOLIUM, № 5 (25 грудня 2024): 78–83. https://doi.org/10.32782/folium/2024.5.11.
Full textAbstract:
Основою сучасних мовознавчих досліджень є антропоцентризм, який передбачає вивчення ідіостилю культурно-політичних діячів. Актуальність дослідження вмотивована потребою аналізу перифраз політико-публіцистичного дискурсу Дмитра Донцова. У статті доведено, що специфіка перифраз полягає у вмінні політичної мовної особистости Д. Донцова через ці мовні одиниці надавати оцінности сказаному та творити експресію тексту. Встановлено, що студіювання дискурсу Д. Донцова передбачає знання внутрішньомовних (інтерлінгвальних) та зовнішніх (екстралінгвальних) чинників мовної ситуації. Інтерлінгвальні чинники передбачають опис моделей мовної поведінки Д. Донцова (характеру, традицій, навчання, психологічних особливостей). Екстралінгвальні чинники пов’язані з розвитком культурної та політичної складової суспільства. Проілюстровано, що численні перифрази стосуються характеристики людей (керівної чи підвладної верстви), де стратегія політичної мовної особистости полягає в творенні образу війни чи землі. У дослідженні подано перифрази, що називають російських культурних чи політичних діячів, реалії совєтського часу, які містять елементи мовної гри і є синтезом креативности автора. Простежено, що в ідіостилі Д. Донцова часто є нанизування перифраз, які згущують інформацію. На прикладі дискурсивної практики Д. Донцова доведено, що перифрази відтворюють погляди Д. Донцова та є основою суспільно-політичного навантаження тексту. Подано контекст функціювання перифраз як тло для показу мовної дійсности. З’ясовано, що всі перифрази мають оцінний відтінок: для показу реалій українського світу маємо позитивну конотацію, для російського – негативну. Виявлено, що мовна картина світу Д. Донцова є сегментом у вивченні обширної мовної картини світу культурно-політичних діячів кінця ХІХ – середини ХХ ст. Доведено, що ідіостиль Д. Донцова насичений перифразами, які є наслідком інтерпретації дійсности та маркерами ментальних особливостей різних народів. Доведено, що на основі перифраз можна досліджувати важливі аспекти минулого та проєктувати їх на майбутнє.
34
Турбар, Т. В., Ю. Є. Зубцова та К. В. Денисова. "РОЗВИТОК ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ ЗАСОБАМИ ІГРОВИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ". Pedagogical Sciences Theory and Practice, № 4 (19 грудня 2023): 21–28. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2023-4-03.
Full textAbstract:
У статті представлено результати аналізу процесу розвитку творчого мислення молодших школярів на уроках мовно-літературної освітньої галузі засобами ігрових методів навчання. Визначено роль початкової освіти у розвитку творчих здібностей учнів, а саме у розвитку творчого потенціалу, прагнення до самостійної пізнавальної активності, уміння висувати гіпотези та розв’язувати проблемні завдання. Обґрунтовано актуальність використання ігрових методів навчання в освітньому процесі початкової школи. Доведено, що впровадження ігрових методів навчання сприяє досягненню дидактичних цілей, визначених Концепцією Нової української школи, а саме: задоволення потреб та інтересів школярів, розвиток у них творчого мислення, активності та самостійності у навчанні. На основі проведеного аналізу наукової літератури з проблеми розвитку творчих здібностей учнів початкової школи на уроках мовно-літературної освітньої галузі визначено, що одними з найбільш ефективних методів навчання є саме ігрові, оскільки вони сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів, створюють умови для розвитку творчого мислення, посилюють інтерес до навчання, формують у вихованців компетенції щодо застосування креативного підходу до опрацювання навчальної інформації, уміння знаходити нестандартні рішення для вирішення навчальних завдань. У результаті дослідження встановлено, що планомірне та систематичне застосування ігрових методів навчання на уроках мовно-літературної освітньої галузі сприяє розвитку творчого мислення, фантазії, продукує бажання та вміння безперервно вчити та покращувати мовленнєву культуру. Доведено, що ігрові методи навчання є ефективними та продуктивними засобами розвитку творчого мислення школярів на уроках мовно-літературної освітньої галузі.
35
Barannyk, Nataliia. "IMPROVING FUTURE LANGUAGE TEACHERS’ SYNTACTIC COMPETENCE IN THE PROCESS OF STUDYING A COMPOUND SENTENCE." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 49, no. 2 (2022): 180–92. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2022-2-49-180-192.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано актуальність проблеми вдосконалення синтаксичної компетентності майбутніх учителів-словесників у процесі їх фахової підготовки. Розкрито сутність ключових понять проблеми: «компетентнісний підхід», «компетентність», «компетенція», «професійна компетентність», «мовна компетентність», «синтаксична компетентність». Описано перелік синтаксичних компетенцій, якими мають оволодіти здобувачі вищої освіти спеціальності 014 Середня освіта (Українська мова і література). Із метою вдосконалення синтаксичної компетентності філологів запропоновано систему вправ і завдань із вивчення складного речення, що удосконалює вміння виявляти, аналізувати, класифікувати, узагальнювати, порівнювати синтаксичні явища, комунікативно доцільно використовувати синтаксичні конструкції у мовленні. Визначено перспективи подальших наукових розвідок.
36
Нефедченко, Оксана, Тетяна Алексахіна та Оксана Гладченко. "РОЗВИТОК ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ У СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ". Педагогічна інноватика: сучасність та перспективи, № 7 (26 березня 2025): 95–99. https://doi.org/10.32782/ped-uzhnu/2024-7-17.
Full textAbstract:
Європейський ринок праці потребує висококваліфікованого спеціаліста, який має серед низки професійних якостей, ще й уміння застосовувати діалог, вести бесіду з колегами, партнерами, роботодавцями. Сучасна освіта дає можливість створити умови для формування у студентів необхідних вмінь, так змоделювати майбутні ситуації, де можна спробувати застосувати набуті знання. Навчальний діалог – це творча співпраця всіх учасників навчального процесу, під час якої постійно розвивається запитальна діяльність. Стаття присвячена навчанню діалогічного мовлення під час уроків англійської мови. Вільне володіння іноземною мовою передбачає вміння реагувати на всілякі ситуації справжньої реальності. У зв’язку з цим кінцевою метою навчання іноземної мови є оволодіння навичками непідготовленого мовлення як монологічного, так і діалогічного. Розглядаючи мову як засіб живого спілкування, слід звертати увагу на максимальне розвиток непідготовленої діалогічної взаємодії. На основі результатів теоретичного дослідження було визначено психологічні особливості діалогічного мовлення (ситуативність, непідготовленість), а також виокремлено психологічні процеси, що впливають на зміст та характер діалогічного спілкування: сприйняття мови співрозмовника та орієнтування у ситуації; формування змістовної сторони висловлювання; мовне оформлення думки та сприйняття реплік партнера. Було представлено методи та прийоми, які використовуються зі студентами немовних спеціальностей для ефективного засвоєння навчального матеріалу, розвитку навичок діалогічного мовлення та здатності до швидкого реагування у реальних ситуаціях спілкування. Для ефективного застосування діалогу як у навчальній так і у професійній діяльності важливо оволодіти дискурсивною поведінкою, яка виявляється в інтелектуальній, емоційній та вольовій сферах особистості.
37
Калініна, Л. В., та Ю. Ю. Климович. "БІНАРНІ ЗАНЯТТЯ ЯК ЕФЕКТИВНА ФОРМА РОЗВИТКУ ЦІЛІСНОГО СПРИЙНЯТТЯ ПРОФЕСІЇ МАЙБУТНІМИ ВЧИТЕЛЯМИ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ". Pedagogical Sciences Theory and Practice, № 1 (24 квітня 2024): 50–57. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2024-1-07.
Full textAbstract:
У статті відображено результати дослідження, проведеного на базі ННІ іноземної філології Житомирського державного університету імені Івана Франка, щодо впровадження бінарної форми методичних майстерень у професійну підготовку майбутніх учителів іноземної мови. Стверджується, що бінарні заняття в контексті представленого дослідження визначаються як інноваційна форма роботи, що спрямована на інтеграцію вивчення англійської мови та методики її навчання для досягнення бінарної мети – засвоєння професійно значущих знань і їх одночасного практичного використання. Авторами обґрунтовано алгоритм проведення бінарної форми занять, що складається із трьох етапів. Зазначається, що перший етап – етап виклику, спрямований на стимулювання студентів до вивчення вибраної теми з методики навчання англійської мови, включає обговорення проблемного питання. Етап формує комунікативні вміння для практики мови й уміння аргументувати свої думки для методики, сприяє інтеграції теорії та практики у процесі навчання. Підкреслено, що другий етап передбачає мовно-методичну практику, що планується обома викладачами, визначає зміст і методи для реалізації бінарного заняття. Авторами запропоновано приклади використання інтерактивних методів у різних ротаційних режимах, як-от розв’язання проблемних завдань і групові проєкти, для залучення студентів і спільної творчості. Акцентовано, що через інтеракцію в парному та малогруповому режимах викладачі розвивають аргументаційні та комунікативні навички майбутніх учителів, сприяють їх підготовці до реальних педагогічних ситуацій. Наголошено, що заключний третій етап передбачає самостійну роботу студентів з вивчення теми та підготовку фраґментів уроків, а також представлено приклади завдань для самостійного опрацювання, що спрямовані на розвиток критичного мислення та професійних навичок майбутніх учителів. Проведено опитування серед здобувачів освіти, а також експертну оцінку, що підтвердили значний приріст у професійній і мовній компетентності учасників, демонструючи позитивну динаміку в їхньому сприйнятті майбутньої професії. За результатами дослідження доведено ефективність бінарних занять і доцільність їх використання у процесі професійної підготовки майбутніх учителів іноземної мови.
38
Доложевська, Людмила. "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАННІ МОВ: ВПЛИВ НА МОВНУ ОСВІТУ". Інноватика у вихованні 1, № 19 (2024): 186–92. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i19.597.
Full textAbstract:
У статті висвітлено значення цифрової компетентності в сучасному освітньому процесі, визначаючи її як вміння використовувати цифрові інструменти для підвищення ефективності навчання, та порушується ряд проблем, пов’язаних з використанням новітніх технологій у навчанні. Автор виділяє декілька сучасних технологічних досягнень у галузі освіти, зокрема, інтерактивні онлайн-платформи, штучний інтелект, віртуальна реальність, інтерактивні онлайн-інструменти, масові відкриті онлайн-курси (МООС), електронні підручники та адаптивні системи навчання. Серед сучасних технологій для вивчення мов автор вказує на додатки, такі як Duolingo, RosettaStone, Babbel, Memrise, Busuu, HelloTalk і Anki, аналізуючи їх переваги і недоліки. Пропонуються на розгляд такі віртуальні засоби навчання, як AugmentedReality, VR LanguageLearning, LanguageExchangeVRSessionsта VirtualClassroom, що дозволяють зробити навчальний процес більш цікавим і насиченим. Укінці статті автор вказує на недоліки, які можуть зробити процес вивчення мов неефективним. Зазначається, що вибір програми повинен відбуватися відповідно до індивідуальних потреб, стилю навчання та можливостей здобувача знань, пропонуючи випробувати кілька і обрати ту, яка найбільше відповідає вимогам користувача.
39
Kosovych, Olga. "Сутність професійної лексичної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови та її формування на міждисциплінарній основі". Педагогічний дискурс, № 34 (12 вересня 2023): 14–19. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2023.34.02.
Full textAbstract:
У статті на основі аналізу наукових поглядів учених закцентовано увагу на необхідності і важливості розгляду сутності професійної лексичної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови та її формування на міждисциплінарній основі. Підкреслюється важливість лексичних умінь у контексті міждисциплінарних стосунків як складової частини лексичної компетентності іноземної мови, описується їхня специфіка та умови формування, виходячи з переваги побудови лексичної компетентності іноземної мови на міждисциплінарній основі. З’ясовано, що наявність спеціальних завдань, спрямованих на оцінювання вміння використовувати лексику в різних видах мовленнєвої діяльності в усіх формах міжнародних іспитів, також свідчить про визнання особливої важливості оволодіння лексичним матеріалом. Це допоможе студентам сформувати новий словниковий запас, уявлення про звукове та графічне зображення тієї чи іншої лексичної одиниці, зв’язки між словом в іноземній мові та його значенням.
 Авторка наголошує на тому, що досягнення високого рівня розвитку лексичної компетентності проявляється у вільному користуванні прямими лексичними ресурсами у безпосередньому та опосередкованому спілкуванні, адекватному вживанні фразеологізмів, прислів’їв, приказок, слів, які характерні для мовлення носіїв мови. Сутність полягає в тому, що навчальна компетентність – це сукупність компетентностей для вивчення іноземних мов і культур у самостійній навчальній діяльності студента, яка є логічною, методологічною та загальною щодо використання сучасних освітніх технологій. Навчання іноземних мов ґрунтується на дидактичних, методичних, лінгвістичних принципах та використанні сучасних освітніх технологій. Зазначається, що наявність спеціальних завдань, спрямованих на оцінювання вміння використовувати лексику в різних видах мовленнєвої діяльності в усіх формах міжнародних іспитів, також свідчить про визнання особливої важливості оволодіння лексичним матеріалом. Це допоможе студентам сформувати новий словниковий запас, уявлення про звукове та графічне зображення тієї чи іншої лексичної одиниці, зв’язки між словом в іноземній мові та його значенням.
40
УШАКОВА, Наталія, та Ольга АРТЬОМОВА. "АУДІЮВАННЯ ЯК ОДИН ІЗ СПОСОБІВ НАВЧАННЯ НЕРІДНОЇ МОВИ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 395–404. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-395-404.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ У статті на основі аналізу наукової літератури визначено діяльнісні та психологічні компоненти процесу аудіювання, які обумовлюють успішність навчання нерідної мови іноземних студентів. Актуальність наукових пошуків підвищення результативності навчання іноземців обумовлюється чисельними труднощами лінгвістичного та екстралінгвістичного характеру, з якими стикається студент-початківець під час включення в нове освітнє середовище. Формування комунікативної компетенції аудіювання до рівня адекватного сприйняття та розуміння навчальної лекції є однією з нагальних потреб та умов успішності професійної підготовки іноземців. У статті розглядаються особливості функціонування процесів, за допомогою яких забезпечується успішність усного сприйняття інформації, та труднощі, що викликаються недостатнім рівнем сформованості цих механізмів для сприйняття повідомлення нерідною мовою. Авторами обґрунтовується виникнення найбільшої у порівнянні з іншими видами мовленнєвої діяльності психічної напруги та активної розумової діяльності студента під час аудіювання. На думку авторів, виокремлення складових процесу сприйняття усного повідомлення визначає вибір ефективної системи завдань та вправ для усунення невідповідності розвитку механізмів аудіювання та формування необхідних навичок та вмінь, враховуючи індивідуальні особливості та потреби студентів-іноземців. Автори також приходять до висновку, що побудова мовної підготовки повинна враховувати минулий особистий досвід мовних мігрантів та особистісні вподобання, які вони застосовують для набуття комунікативних компетенцій зокрема в аудіюванні. Зазначено, що завданням викладача є організація та управління навчальною діяльністю студента, орієнтація його діяльності на досягнення бажаного результату під час вирішення студентом спеціально організованих навчальних завдань різного ступеню складності, метою яких є засвоєння студентом предметних знань, практичних умінь, навичок, розвиток його особистості в цій діяльності та спілкуванні з іншими людьми. У статті наголошується, що послідовне формування аудитивних навичок та вмінь у відповідності до основ особистісно-діяльнісного підходу побудови процесу мовної підготовки є одним з ефективних способів досягнення необхідного рівня комунікативної компетенції в області аудіювання. Ключові слова: іноземні студенти, мовна підготовка, мовленнєва діяльність, аудіювання, аудитивні вміння, особистісно-діяльнісний підхід.
41
ДАНИЛЮК, Оксана. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОВНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ОСВІТНЬОГО КОМПОНЕНТА «СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МОВА З ПРАКТИКУМОМ»". Acta Paedagogica Volynienses, № 1 (24 травня 2023): 70–74. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2023.1.10.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальній проблемі формування професійної мовно-комунікативної компетентності майбутнього вчителя початкової освіти. Нова українська школа потребує абсолютно нових фахівців. Сучасний вчитель – це передусім національно свідома, духовно багата особистість, яка володіє вміннями й навичками вільно й доцільно користуватися мовними засобами в усіх видах мовленнєвої діяльності, тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетентності – однієї з ключових складових професійної компетентності педагога. Безперечно, лише вчитель, який успішно володіє мовленнєвими вміннями визначає потенціал усієї системи освіти, ступінь її впливу на розвиток особистості школяра. Взявши за основу дослідження вчених, під комунікативною професійною компетентністю педагога розуміємо інтегровану особистісну якість, яка передбачає систематизовані знання про мову як найвище надбання цивілізації; знання правил мовного спілкування; знання норм сучасної української літературної мови, уміння і навички оптимально- го використання цих знань у професійному спілкуванні, спроможність до рефлексії, розвинуте «чуття мови». Визначено, що професійна мовно-комунікативна компетентність – це інтегративне явище, що охоплює цілу низку спеціальних здібностей, знань, умінь, навичок, стратегій і тактик мовної поведінки, установок для успішного здійснення мовленнєвої діяльності в конкретних умовах спілкування. Цей вид компетентностей властивий високоосвіченій, культурній людині, сформованій особистості. Мовно-комунікативна компетентність складається з фонологічної, орфографічної, орфоепічної, лексичної, граматичної та пунктуаційної компотентностей.
42
Струк, А. В., та О. В. Галущак. "ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Pedagogical Sciences Theory and Practice, № 4 (19 грудня 2023): 96–101. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2023-4-14.
Full textAbstract:
Статтю присвячено одній з актуальних проблем формування професійної та комунікативної компетентності майбутніх фахівців економічних спеціальностей. Зокрема, визначено сутність поняття «компетентність» у філософському аспекті, описано загальнонаукові підходи до концептуалізації цього поняття. На основі з’ясування співвідношення категорій «компетенція» та «компетенції» з’ясовується сутність цих понять та пояснюється їхня специфіка використання в українській практиці. Мета статті – з’ясувати основні компоненти комунікативної компетентності майбутніх фахівців економічних спеціальностей у процесі професійної підготовки. Компетенції трактуються як системно організований потенціал особистості, який інтегрує комплекс творчих ресурсів для здійснення її діяльності, формує її здатність застосовувати знання, уміння та навички як фахівця у майбутній професійній діяльності. Поняття компетентності формують когнітивні, операційні навички, мотиваційний, етичний, соціальний та поведінковий компоненти. Мовна здатність у структурі професійної компетентності визначається як складова частина властивостей особистості професіонала. Від рівня її засвоєння великою мірою залежить не лише якість майбутнього професійного спілкування та комунікативних взаємодій, а й уміння користуватися загальнопрофесійною мовою та досягати особистих наукових досягнень. Студенти вищих навчальних закладів економічного профілю можуть розвинути належний рівень мовної та комунікативної компетенції за умови розвитку професійних компетенцій і навичок у мові, мовленні та спілкуванні. Основними вміннями є: добір мовних засобів відповідно до комунікативних умов різних стилів і жанрів; володіння мовними засобами (особливо термінологією) відповідно до норми сучасної української літературної мови; редагування різних типів текстів у науковому та офіційно-діловому стилях; ефективне спілкування у процесі професійної діяльності.
43
КАЧАК, ТЕТЯНА, та ТЕТЯНА БЛИЗНЮК. "ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ". Освітні обрії 56, № 1 (2023): 89–94. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.56.1.89-94.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано особливості реалізації потенціалу технології інтегрованого навчання на уроках мовно-літературної освітньої галузі. Зауважено, що інтегроване навчання ґрунтується на комплексному підході, а його мета – формування в учнів цілісного уявлення про навколишній світ, системи знань і вмінь; активізація їхньої пізнавальної діяльності та мотивації; забезпечення інтерактивної взаємодії та ефективної реалізації розвивально-виховних функцій навчання; розвиток уміння вчитися впродовж життя й використовувати здобуті знання і навички на практиці. Окреслено основні принципи інтеграції у процесі засвоєння здобувачами освіти мовно-літературного матеріалу. Розроблено трирівневу методичну модель інтеграції уроків мовно-літературної освітньої галузі. Запропоновано поетапні алгоритми інтегрованих уроків рідної мови і читання, уроків іноземної мови і читання.
44
Скибун, Наталія Дмитрівна. "Соціокультурний компонент професійної мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців туристичного профілю". Освітній вимір 47 (23 липня 2019): 197–203. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v47i0.2455.
Full textAbstract:
кибун Н. Д. Соціокультурний компонент професійної мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців туристичного профілю.
 У статті з’ясовано та обґрунтовано зміст соціокультурного компонента професійної мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців туристичного профілю. Уточнено поняття «соціокультурна компетентність майбутніх фахівців туристичного профілю», що містить знання студентів про теорію мовних одиниць, у тому числі з національно-культурним компонентом, семантики мовних одиниць і вміння використовувати їх відповідно до соціально-мовленнєвої ситуації.
 Визначено засоби формування соціокультурної компетентності майбутніх фахівців туристичного профілю: є активне використання в освітньому процесі технічних засобів навчання, наочності, текстів. Доповнено критерії відбору текстового дидактичного матеріалу в мовній підготовці майбутніх фахівців туристичного профілю.
 Обґрунтовано доцільність забезпечення міждисциплінарного зв’язку українська мова – іноземна мова, що актуалізує поняття «міжкультурна компетентність майбутніх фахівців туристичного профілю».
45
Коваль, Л. М., О. А. Чаплик та С. Р. Масон. "Використання ідіом у сучасному англійському діловому дискурсі". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 3 (2020): 122–26. http://dx.doi.org/10.36930/40300321.
Full textAbstract:
Досліджено проблему правильного використання таких лексичних засобів, як ідіоми в англійській діловій мові. Розглянуто теоретичні особливості поняття "ідіома" як стійкого неподільного лексичного засобу, який передає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом складових його елементів. Проаналізовано комунікативні та експресивні функції ідіоматичних виразів та їх роль в оволодінні сучасною діловою англійською мовою студентами, рідною мовою яких не є англійська. Велику увагу приділено складнощам перекладу англійських ідіом через їх специфічні етнічні та культурні особливості. Наголошено на емоційному та експресивному ефектах фразеологічних одиниць під час ділових переговорів. Також зазначено, що багато англійських ідіом ґрунтуються на аналогіях та метафорах, і їх варто вивчати в контексті, щоб правильно зрозуміти їх значення. Показано, що, незважаючи на думку про те, що ділова мова суха, існує велика кількість англійських ідіом, які роблять ділову мову більш живою та виразнішою, і хоча у діловому світі є своя термінологія, багато ідіом часто використовують як у діловій мові, так і в небізнесовому середовищі, вони можуть бути ідеально використані у суспільному житті. Подано низку ідіом, які можуть бути використані у різних випадках: від дискусій та нарад до презентацій, переговорів, доповідей та листів тощо. Подано визначення до кожної фразеологічної одиниці, визначення супроводжуються прикладними реченнями, які ілюструють як значення, так і синтаксичні можливості ідіоми. Наведено приклади вживання ідіоматичних виразів відповідно до їх функціонального навантаження (започаткування бізнесу; мета та цілі; зосередження уваги; незгода та критика; кроки до компромісу та згоди) і це допомагає усвідомити, що відмінного знання ділової лексики та термінів недостатньо для того, щоб відчувати себе комфортно в робочих умовах, де спеціалізована англійська мова є нормою. Набагато важливіше практичне оволодіння діловим спілкуванням у різних ситуаціях, вміння встановлювати більш особистий контакт між партнерами, створювати неформальну, доброзичливу атмосферу спілкування. Отже, знання ідіоматичних виразів та вміння правильно їх застосовувати надають студентам можливості, які допоможуть їм досягти рівня кваліфікації, необхідного для досягнення успіху у сучасному діловому світі.
46
Пастирська, І. Я. "ІНОЗЕМНА МОВА ЯК ОСНОВА ІНТЕГРАЦІЇ ДИСЦИПЛІН". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (2021): 39–44. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-06.
Full textAbstract:
У статті показано, що інтеграція як один з найважливіших засобів досягнення єдності повинна оптимально використовуватись у процесі навчання. Проблема цілісності знань є необхідним компонентом формування змісту освіти. Інтегративний підхід до викладання дисциплін натепер переходить від узгодження змісту освіти до глибокої взаємодії, обґрунтованої інтеграції знань, умінь та елементів мислення майбутнього фахівця. Проблема інтеграції змісту дисциплін досліджувалася хоча і широко, однак доволі однобічно. Зауважено, що засвоєння учнями наявної натепер системи і сукупності знань з основ наук є далеко не повним завданням школи. У статті акцентовано увагу на тому, що оволодіння мовою не є головною метою, самоціллю, а лише засобом у розумінні взаємозв’язків і взаємодій мови з іншими дисциплінами, оскільки мовні інтегровані курси реалізовують системний підхід до збагачення всіх значущих компонентів усного і писемного мовлення на предметному змісті дисципліни, що інтегрується. Особливо ефективними є курси, в яких різноманітна мистецька діяльність використовується як методологія навчання іноземної мови і дисципліни, що інтегрується. Наголошено, що інтегративні зв’язки не ламають структуру і специфіку кожного навчального курсу, а гармонійно поєднують їх у загальну систему знань, здібностей, навичок та ціннісних орієнтацій особистості. Тоді взаємозв’язок знань та інтегративні компоненти у змісті навчання будуть органічними частинами системи реально існуючих знань та реально існуючих між ними зв’язків. Обґрунтовано, що інтегративнi зв’язки між вивченням спеціальних дисциплін та іноземної мови спрямовані на удосконалення професійних знань студентів та розвиток мовного апарату з іноземної мови. Зроблено висновок, що за умов цілісного, інтегративного підходу до вивчення іноземної мови та спеціальних дисциплін відбувається перенесення навичок і вмінь пошуку інформації, сформованих під час навчання іноземної мови, в мовну діяльність рідною мовою. Засобами іноземної мови вдосконалюється загальна мовленнєва та предметна компетенція тих, хто навчається.
47
Юдіна, Наталія, та Анжела Харченко. "ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ СПІЛКУВАННЯ У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ". Молодий вчений, № 8 (120) (31 серпня 2023): 49–52. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2023-8-120-11.
Full textAbstract:
У статті представлено результати теоретичного аналізу особливостей мотивації спілкування у молодшому шкільному віці. Було визначено, що потреба спілкуванні є однією із основних соціальних потреб. З віком потреба у спілкуванні розширюється і ускладнюється. Набуття навичок спілкування в колективі однолітків, вміння працювати і дружити є одним із найважливіших завдань розвитку дітей молодшого шкільного віку. Взаємодії дітей у групах та шкільному колективі слід сприймати як цілісну систему зі своєю внутрішньою структурою та динамікою розвитку. Міжособистісні відносини дітей молодшого шкільного віку залежать від багатьох факторів, у тому числі від успішності, взаємної симпатії, спільних інтересів, зовнішніх умов та гендерної ідентичності. Всі ці фактори впливають на вибір дитиною відносин з однолітками та їх значущість. Кожна дитина займає особливе місце в системі особистих і ділових відносин, на яке впливають її успіхи, особисті переваги, інтереси, мовна культура та індивідуальні особливості.
48
СУХОПАРА, Ірина. "ЗБАГАЧЕННЯ ЕМОЦІЙНО-ЧУТТЄВОГО ДОСВІДУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ". Acta Paedagogica Volynienses, № 2 (13 червня 2022): 165–71. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.2.23.
Full textAbstract:
Орієнтація освітнього процесу на гармонічне поєднання раціонально-смислової та емоційно-вольової сфер здобувачів освіти спонукає педагога до посилення емоційно-ціннісного компоненту навчання, збагачення емоційно-чуттєвого досвіду молодших школярів, що визначено завданням вивчення мовно-літературної освітньої галузі в початковій школі. Метою дослідження є теоретичний аналіз і висвітлення практичних аспектів збагачення емоційно-чуттєвого досвіду молодших школярів на уроках літературного читання. Було використано такі методи, як аналіз філософських, психолого-педагогічних наукових джерел для з’ясування сутності понять, систематизація та узагальнення даних з метою виявлення стану досліджуваної проблеми. Проаналізовано дефініції основних понять «досвід», «емоційний досвід», «чуттєвий досвід», «емоційно-чуттєвий досвід». Подано розуміння поняття «емоційно-чуттєвий досвід молодших школярів» як сукупності уявлень, знань, умінь, навичок в емоційній сфері, які набуті в процесі безпосередньої практичної взаємодії зі світом, що визначають систему ставлень і цінностей людини. Представлено функції емоційно-чуттєвого досвіду: ціннісно-орієнтовна, емоційна, мотиваційна, оцінна, розвиваюча, комунікативна. Визначено змістові компоненти емоційно-чуттєвого досвіду, особливості його збагачення в молодшому шкільному віці. Окреслено основні вміння учнів 3-4 класів з вивчення мовно-літературної освітньої галузі, які стосуються збагачення емоційно-чуттєвого досвіду на уроках літературного читання відповідно до Державного стандарту початкової освіти. Запропоновано способи збагачення емоційно-чуттєвого досвіду молодших школярів на уроках літературного читання, напрями роботи з художнім твором. Зроблено висновок про значний потенціал уроків літературного читання, для збагачення емоційно-чуттєвого досвіду молодших школярів.
49
Валійова, Тетяна. "ЗАСТОСУВАННЯ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ СТУДЕНТІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДИСЦИПЛІН АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Молодий вчений, № 6 (106) (30 червня 2022): 35–40. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-6-106-8.
Full textAbstract:
У статті систематизовано підходи до формування розвитку базових понять з інформаційних дисциплін англійською мовою у формуванні професійної якості майбутніх програмістів. Визначено сучасний стан досліджуваної проблеми педагогічної теорії та практиці. Зокрема, завдяки вітчизняному та зарубіжному досвіду, наукової та педагогічної літератури виявлено, які знання та вміння необхідні майбутньому програмісту у своїй професійній діяльності. Запропоновано для навчання базових понять майбутнім програмістам з інформаційних дисциплін англійською мовою використовувати навчальну, виховну та діагностичну функції, які допоможуть організувати та спрямувати діяльність студентів у ЗВО. Представлено структуру комп'ютерної системи навчання базовим поняттям з використанням інформаційних технологій на англійській мові, що неодмінно важливе для аналізу діяльності студентів на дистанційній платформі навчання. Виділено рівні засвоєння базових знань з інформаційних дисциплін англійською мовою у майбутніх фахівців ЗВО у сфері інформаційних систем та технологій.
50
Столяренко, Олена, Оксана Столяренко та Ольга Московчук. "СОЦІАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ І МОВНА ОСВІТА У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ". Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems 69 (23 жовтня 2023): 172–80. http://dx.doi.org/10.31652/2412-1142-2023-69-172-180.
Full textAbstract:
Сучасний освітній процес неможливо уявити без педагога як носія і передавача основних знань, як особистості, що здійснює вагомий вплив на формування світоглядної позиції молоді, на її ставлення до себе, до оточуючих людей та світу. У статті акцентовано увагу на деяких проблемах мовної культури у підготовці майбутніх фахівців, адже комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі – в процесі мовного спілкування. Обґрунтовано значущість невербальних засобів спілкування як складника мовленнєвої культури особистості для процесу комунікації, підкреслено необхідність використання мовцем цих засобів для більшої переконливості мовлення і позитивного його впливу на співрозмовника. Для соціально компетентного фахівця специфічною знаковою системою в невербальній комунікації є контакт очей, який є основним засобом візуального спілкування; жести, що свідчать про чесність, відкритість, доброзичливість людини; посмішка, яка є невід’ємним елементом публічної самопрезентації. Наголошено на тому, що соціально компетентний фахівець, який дотримується загальноприйнятих норм і користується всіма формами і засобами спілкування, легко вступає в контакт з іншими людьми, виходячи при цьому з позитивних комунікативних установок. Визначено сформованість соціальної компетентності студентів за комунікативнодіяльнісним критерієм. Звернено увагу на розвиток мовленнєвих, риторичних і полемічних умінь майбутніх педагогів. Розроблено серію тестових завдань, які дали змогу оцінити сформованість у студентів мовленнєвих умінь. Визначено рівні точності мовлення поязаних з дотриманням лексичних і стилістичних норм; рівні сформованості риторичних умінь майбутніх фахівців; рівні сформованості полемічних умінь: уміння аргументовано доводити свою позицію, демонструючи високий рівень техніки ведення дискусії, вміння спростовувати аргументи опонентів, дотримуючись правил ведення полеміки, уміння ставити запитання і відповідати.