Academic literature on the topic 'Мовні курси'

У статті наголошено на тому, що зарубіжний досвід – це знання, навички, практики та досягнення, отримані в різних сферах діяльності за кордоном. Використання зарубіжного досвіду дозволяє організаціям, урядам та окремим особам адаптувати до вітчизняних реалій передові зарубіжні технології, управлінські моделі, освітні методики та практики. Встановлено у контексті аналізу досвіду США, що в Україні важливо враховувати місцеві умови та специфіку. Одним з перших кроків може бути покращення прикордонного контролю. Це може включати впровадження сучасних технологій моніторингу на кордоні для підвищення ефективності виявлення нелегальних перетинів. Важливою складовою є економічні та соціальні заходи, такі як запровадження системи обов'язкової перевірки легального статусу працівників, що може зменшити можливості для нелегальної роботи. Акцентовано увагу в ході аналізу досвіду Німеччини та Італії на необхідності реалізації програм інтеграції для мігрантів, які включатимуть мовні курси, професійну підготовку та допомогу в працевлаштуванні. Це сприятиме їх швидкій адаптації та зниженню соціальної напруги. Застосування сучасних технологій в ході контролю на кордонах, таких як біометричні дані та системи відеоспостереження, дозволить ефективніше відслідковувати та контролювати переміщення осіб. Створення центрів прийому мігрантів допоможе надавати тимчасовий притулок та допомогу, забезпечуючи належні умови проживання. Визначено в ході аналізу досвіду Великої Британії, що в Україні також важливо розширити інформаційні ресурси для потенційних мігрантів і забезпечити їх доступ до вичерпної інформації про легальні маршрути міграції та правові аспекти міграційного процесу.

Електронний начальний курс складено з метою залучення ІТ у процес навчання англійській мові у вищій школі.
 Нами було поставлено завдання: розробити електронний навчальний курс з англійської мови для студентів другого курсу у межах Moodle.
 Об’єктом дослідження визначено процес навчання студентів англійській мові, предметом дослідження – прийоми використання електронного навчального курсу у межах Moodle у процесі навчання англійській мові.
 Були залученні наступні методи: вивчення методичної літератури з обраної дисципліни, дидактичне моделювання, педагогічне прогнозування для виявлення результативності застосованої методики навчання англійської мови.
 Результати дослідження. Електронний курс дисципліни забезпечує високу інтенсивність навчального процесу вивчення англійської мови на базі Moodle. Навчання англійській мові на базі електронного начального курсу забезпечує демократизацію спілкування учасників освітнього простору і розширює коло іншомовного спілкування. Дозованість і регулярність наповнення дидактичним матеріалом у межах електронного курсу формує у студентів дисциплінованість і системність в оволодінні іноземною мовою.
 Основні висновки. Складений електронний навчальний курс має завершену структуру, орієнтує студента на поступове засвоєння знань, умінь і навичок з дисципліни та систематичний контроль та самоконтроль.

У контексті аналізу особливостей конструювання поколінного простору науковцями романтично-гуманітарного підходу виокремлено ідеї пошуку сутності духовно-символічної поколінної єдності і пов’язування історичних подій з конструюванням поколінної реальності. Обґрунтовано необхідність визначення атрибутивних ознак поколінності в працях Вільгельма Дільтея і Хосе Ортеґи-і-Ґассета як теоретичного підґрунтя пізнання феномену поколінності. Здійснено порівняльний аналіз різниці генеалогічних та філософсько-історичних позицій науковців у трактуванні поняття покоління. Виявлено загальні ознаки, за якими Дільтей і Ортеґа об’єднували покоління в групу осіб (єдина “зона” дат народження, історичний досвід у роки становлення, соціальні відносини, спільні культурні тенденції, національні й етнічні форми, мовні особливості, територіальне розташування). Представлено показники поколінної єдності через константи духовної сутності, її ознаки, функціональність, автентичність та ін. Проаналізовано природничі і духовні поколінні антитези в поєднанні життя і досвіду, минулого і сучасного, змінного і незмінного. Визначено, що періоди функціонування поколінь мають обмежений термін за генеалогічним принципом, а соціальні еволюційні курси духовних рухів пов’язані з поколінним хронологічним виміром психічного часу, формою суспільного життя і набутим досвідом (Дільтей), при цьому період домінування покоління сучасників над їхніми пращурами і нащадками обмежується лише п’ятнадцятирічним часовим відрізком (Ортеґа). У результаті аналізу змінних і незмінних констант поколінного феномену з’ясовано, що Дільтей пов’язує особливості еволюційного історичного шляху конструювання духовного світу та історичні знання поколінь, а Ортеґа, навпаки, наголошує на незмінності субстанції духовної суті – “душі і тіла” як психофізіологічного суб’єкта, і ритму історичних змін у світі переплетених життів, колективних вірувань. Зроблено висновок, що трактування сутності динамічних зв’язків поколінь, поглиблені уявлення про перебіг поколінних генетичних процесів, визначені фактори пояснення духовно-символічної єдності поколінь можна розглядати як теоретичне підґрунтя пізнання феномену поколінності науковцями романтично-гуманітарного підходу.

В загальному розумінні світова гуманітаристика розуміє культурну дипломатію як сферу політики, в якій держави прагнуть мобілізувати свої культурні ресурси для досягнення цілей зовнішньої політики. Природа цих цілей і культурних ресурсів, мобілізованих для їх досягнення, зазнавала історичних змін, і для позначення такого роду політики в різних національних та історичних контекстах використовувався ряд термінів. Протягом XIX століття культурна дипломатія була тісно пов’язана із суперництвом Великих держав, особливо в колоніальному контексті. Однак після закінчення Першої світової війни культурну дипломатію все більше почали розуміти як засіб для проведення ідеологічної конкуренції, тренд, який став центральним у культурній дипломатії холодної війни. Тим не менш, зосередження науковців на культурних вимірах протистояння між двома наддержавами часів холодної війни відвернуло увагу від інших різновидів культурної дипломатії в «третьому світі» або «глобальному півдні», які прагнули встановити форми солідарності між постколоніальними націями.У постбіполярний період розвитку світової політики інтерес до культурної дипломатії вийшов за межі виключно американського академічного простору і здобув визнання серед науковців інших країн. Незважаючи на різноманіття підходів і трактувань, термін cultural diplomacy закріпився в міжнародному науковому обігу як загальновизнане поняття. Визначення культурної дипломатії можуть відрізнятися залежно від мети та конкретних форм її реалізації. Системне осмислення цього феномену розпочалося ще в 1960-х роках ХХ століття.У рамках культурної дипломатії застосовуються різні інструменти впливу, серед яких: мистецтво (театр, кіно, музика, танець, живопис, скульптура), організація виставок, зокрема міжнародних, таких як ЕКСПО; освітні та академічні програми обміну, мовні курси за кордоном; популяризація літератури через відкриття бібліотек або переклади творів на інші мови; міжнародне поширення новин і культурного контенту; а також релігійна дипломатія, включаючи проєкти міжрелігійного діалогу.