Journal articles: 'Морфометричне дослідження'

1

Yaremchuk, T. P. "ПОРУШЕННЯ АНГІОГЕНЕЗУ ПЛАЦЕНТИ ПРИ СИФІЛІСІ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (November 19, 2018): 105–9. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.8748.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – визначення методу корекції плацентарної дисфункції/плацентарної недостатності при сифілісі на основі визначення морфологічного стану плаценти та кількості капілярів у її термінальних ворсинах у хворих на сифіліс породіль і здорових жінок. Матеріали та методи. Матеріалом дослідження були історії пологів Львівського обласного клінічного перинатального центру та Львівської обласної клінічної лікарні, посліди 32 хворих на сифіліс нелікованих жінок і 30 здорових породіль у період 2007–2014 рр. Використано клінічні, біохімічні, серологічні, імуноферментні, УЗД, бактеріоскопічні, морфологічні, морфометричний, медико-статистичний методи дослідження. Патоморфологічне дослідження послідів проведено після забарвлення зрізів пуповини, оболонок і плаценти гематоксиліном та еозином. Для визначення стану ангіогенезу в термінальних ворсинах плаценти виконано морфометричне дослідження кількості капілярів у 305 термінальних ворсинах плацент хворих на сифіліс та здорових жінок. Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що морфологічною основою акушерських та перинатальних ускладнень при сифілісі є хронічна плацентарна недостатність запального генезу на фоні запальних змін, порушень матково-плацентарного кровообігу, інволютивно-дистрофічних (фіброзу строми ворсин та відкладення фібриноїду в стромі ворсин) і постзапальних змін (вогнищевої петрифікації) в плаценті. Морфометричне дослідження виявило зменшення кількості капілярів у термінальних ворсинах плаценти, переважання гіповаскуляризованих термінальних ворсин зі зниженою кількістю капілярів у них у хворих на сифіліс нелікованих породіль. Встановлені патогенетичні механізми розвитку хронічної плацентарної недостатності при сифілісі: 1. Зменшення дифузійного та перфузійного об'єму плаценти. 2. Гіповаскуляризація плаценти внаслідок зменшення кількості нормально васкуляризованих ворсин, кількості капілярів у них і в гіповаскуляризованих ворсинах та облітерації судинного русла ворсин, у т. ч. облітеруючого артеріїту. 3. Морфофункціональна незрілість плаценти. 4. Дистрофічно-інволютивні зміни в плаценті (фіброз строми та відкладення фібриноїду в стромі ворсин). Висновок. Сифіліс спричиняє розвиток хронічної плацентарної недостатності, одним із патогенетичних механізмів якої є гіповаскуляризація та порушення ангіогенезу плаценти зі зменшенням кількості нормально васкуляризованих ворсин, кількості капілярів у них і в гіповаскуляризованих термінальних ворсинах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Yavorska-Skrabut, I. M., and S. I. Yavorska. "ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА КРОВОНОСНОГО РУСЛА ПРИВУШНИХ ЗАЛОЗ БІЛИХ ЩУРІВ У НОРМІ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (October 29, 2018): 121–24. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9227.

Full text

Abstract:

Дослідженню стану великих слинних залоз у нормі та при різних патологічних станах присвячено ряд наукових робіт. Проте необхідно зазначити, що в науковій літературі обрану проблематику висвітлено недостатньо. Незважаючи на певну кількість наукових публікацій із цієї проблеми, багато принципово важливих питань теорії залишаються нез’ясованими. Мета дослідження – установити особливості структурної організації привушних залоз щурів та їх органних судин у нормі, а також охарактеризувати їх морфометрично. Матеріали і методи. Експерименти проведено на статевозрілих білих лабораторних щурах-самцях. Було використано такi морфологiчнi методи дослiдження, як гiстологiчні дослiдження, морфометричну оцiнку компонентiв паренхiми та iнтраорганних судин. Морфометрично визначали площу епітеліоцитів кінцевих секреторних відділів, зовнішній діаметр посмугованих проток, діаметр їх просвіту та площу епітеліоцитів цих проток, а також величини зовнішнього і внутрішнього діаметрів судин. Оцінку функціонального стану судин проводили шляхом вирахування коефіцієнта індексу Вогенворта (КІВ) – відношення площі середнього шару артерій до площі їх просвіту. Результати досліджень та їх обговорення. У результаті проведених досліджень щодо структури привушних залоз iнтактних щурів, встановлено морфометричнi параметри структурних компонентiв паренхіми та внутрішньоорганних артерій залоз тварин. Площа секреторних клiтин ацинусiв привушних залоз інтактних білих щурів становить (270,90±7,24) мкм2, зовнiшнiй дiаметр посмугованих проток привушних залоз складає (34,16±2,34) мкм, а просвiт – (11,0±0,28) мкм. Гiстологiчно встановлено, що внутрiшньоорганнi артерiї великих слинних залоз є артерiями м’язового типу та мають характерну для цих судин будову. Вени мають структуру, характерну для них, у яких м’язовi елементи розвиненi слабко. Оцінку функціонального стану судин проводили шляхом вирахування коефіцієнта пропускної здатності судин за індексом Вогенворта, що у дрiбних артерiях привушних залоз становить (184,40±6,57), у середнiх – (142,54±4,85) вiдповiдно. Висновки. У результаті досліджень, проведених із використанням гістологічних та морфометричних методiв, встановлено, що компоненти паренхіми привушних залоз iнтактних щурiв не мають видових особливостей структурної організації. Отримано морфометричнi параметри структурних компонентiв паренхіми та органних артерій, якi можуть складати основу для порiвняння.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Вітенюк, О. Я. "Інтегроване морфометричне дослідження прямої кишки в перинальному періоді онтогенезу людини." Клінічна анатомія та оперативна хірургія 12, no. 2 (44) (2013): 30–32.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Televiak, A. T., P. R. Selskyy, O. M. Herman, M. V. Yushchak, and B. P. Selskyy. "СТРУКТУРНО-ПРОСТОРОВЕ РЕМОДЕЛЮВАННЯ СУДИННОГО РУСЛА ЗАДНІХ КІНЦІВОК ЩУРІВ ПРИ ГОСТРІЙ ІШЕМІЇ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (November 14, 2019): 45–49. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.1.10519.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Встановити особливості структурно-просторового ремоделювання артерій задніх кінцівок щурів при гострій ішемії, спричиненій накладанням артеріального джгута, та наступній реперфузії. Матеріали і методи. Проведено рентгенангіографічне та морфометричне дослідження артеріальних судин задніх кінцівок 30 щурів за умов експериментальної гострої ішемії. У контрольній групі було 6 інтактних тварин. Гостру ішемію спричиняли шляхом накладання гумових джгутів SWAT шириною 5–6 мм на задні кінцівки тварин, на рівні пахвинної складки протягом 2 год під тіопенталовим знеболюванням, а реперфузію моделювали шляхом зняття турнікета. Просторову організацію артерій вивчали у судинних розгалуженнях (трійниках): у стегновій ділянці – в місці роздвоєння м’язової гілки, у підколінній ділянці – в місці біфуркації м’язової краніальної гілки, а в гомілковій – у місці поділу підколінної артерії на краніальну та каудальну великогомілкові артерії. У судинному трійнику вимірювали діаметри основного стовбура, товстішої і тоншої артеріальних гілок, сумарний кут галуження артерій та його складові частини – кут відхилення товстішої і тоншої гілок. Результати й обговорення. Результати морфометричних досліджень встановили структурно-просторове ремоделювання артеріального русла задніх кінцівок щурів у стегновій, підколінній та гомілковій ділянках кінцівки нижче місця накладання артеріального турнікета. В артеріальних трійниках вказаних ділянок кінцівки виявлено збільшення пересічного діаметра основних стовбурів артерій, яке досягало максимуму через 1 добу експерименту. Так, максимальне зростання діаметра основного стовбура трійника в стегновій ділянці становило 13,11 %, у підколінній ділянці – 13,95 %, а в гомілковій – 14,99 % (для всіх р<0,05) порівняно з групою контролю. При цьому збільшувався діаметр як товстішої, так і (більшою мірою) тоншої трійникової гілки. Одночасно виявлено збільшення загального кута галуження дочірніх гілок в стегновій ділянці на 9,02 %, в підколінній ділянці – на 8,89 %, а у гомілковій – на 6,36 % порівняно з групою контролю (для всіх р<0,05), більшою мірою унаслідок збільшення відхилення тоншої гілки. Через 14 діб реперфузії морфометричні показники повертались до рівня значень контрольної групи. Висновки. Результати рентгенангіографічного та морфометричного досліджень підтверджують ремоделювання артерій задніх кінцівок щурів у результаті розвитку в дослідних тварин ішемічно-реперфузійного синдрому, яке проявлялося збільшенням пересічного діаметра основних стовбурів артерій судинних трійників та збільшенням кута галуження дочірніх гілок. При цьому виявлено збільшенням діаметрів і кутів відхилення як товстішої, так і (більшою мірою) тоншої трійникової гілки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Чеканова, Ірина, Олег Вовк, Станіслав Малахов, and Сергій Дубина. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВИХ ВЗАЄМОВІДНОШЕНЬ СЕРЕДНЬОЇ ЧЕРЕПНОЇ ЯМКИ З УТВОРЕННЯМИ ОСНОВИ ЧЕРЕПА." Молодий вчений, no. 3 (91) (March 31, 2021): 36–41. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-8.

Full text

Abstract:

З огляду на стрімкий розвиток медицини та появу нових сучасних методів дослідження доцільним є вивчення топографії анатомічних утворень черепа за допомогою комп’ютерної томографії. Метою даного дослідження є визначення особливостей просторового положення СЧЯ з утвореннями основи черепа. Морфометричне дослідження було проведено на 50-ти КТ знімках голови людини зрілого віку за допомогою системи анатомічної візуалізації Anatomage table, зі встановленою програмою Launching Table 6.0 Application. У нашому дослідженні проводили вимірювання краніотопографічних ліній, які необхідні для визначення особливостей будови та ступеню деформації внутрішньої основи черепа у межах СЧЯ та її основних кісткових утворень. Встановлено, що для ліній Твінінгу та Проузе-Джамеса, відстані між краніометричними точками назіон-базіон, назіон – опістіон, лінії між точкою назіон та клиноподібним випином та для довжини переднього відділу основи черепа характерне поступове збільшення розміру від брахікранів (короткоголовість) до доліхокранів (довгоголовість) із середнім значенням у мезокранів (середньоголовість). Але лінія схилу та розмір від дно ТС до лінії назіон-опістіон має зворотню тенденцію, тобто мінімальні значення визначаються у доліхокранів та максимальні – у брахікранів. В ході визначення коефіцієнту кореляції між краніотопографічними лініями черепа, сильний зв'язок спостерігається тільки між лініями Проузе-Джамеса та назіон-опістіон, назіон-клиноподібний випин та назіон-горбок ТС, назіон-базіон та назіон-опістіон. Між іншими лініями присутня середня та слабка ступінь сили зв’язку. При дослідженні кореляційних зв’язків між топографічними лініями та поздовжніми параметрами СЧЯ, слабка ступінь кореляції визначена між лінією схилу та розмірами довжини обох половин СЧЯ окрім медіальної довжини ліворуч; лінією Твінінга та загальною довжиною лівого та правого відділів СЧЯ; між лінією назіон-клиноподібний випин та довжиною медіальних відділів СЧЯ праворуч; між лінією назіон-горбок ТС та довжиною медіальних та латеральних відділів з лівої частини СЧЯ. Між всіма іншими групами присутній середній ступінь зв’язку. Ці дані підтверджені статистичними показниками. Зазначені дані можуть слугувати орієнтиром для вдосконалення існуючих та розробки нових оперативних втручань у межах внутрішньої основи черепа.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Brodiak, I. V., A. R. Hnatush, and N. O. Sybirna. "Comprehensive morphological peculiarities of blood polymorphonuclear neutrophil granulocytes under experimental diabetes mellitus." Studia Biologica 2, no. 1 (2008): 51–60. http://dx.doi.org/10.30970/sbi.0201.013.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Piatnochka, V. I., and M. S. Gnatiuk. "ПОРІВНЯЛЬНА МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА ПРОЦЕСІВ РЕГЕНЕРАЦІЇ ТКАНИН ПЕРЕДНЬОЇ ЧЕРЕВНОЇ СТІНКИ ПІСЛЯ ІМПЛАНТАЦІЇ РІЗНИХ ТИПІВ ПОЛІПРОПІЛЕНОВИХ СІТОК В ЕКСПЕРИМЕНТІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (November 7, 2018): 115–22. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i4.9562.

Full text

Abstract:

Широке впровадження в хірургічну практику сучасних алопластичних матеріалів суттєво покращило результати хірургічного лікування хворих на вентральну та післяопераційну вентральну грижі. Проте імплантація синтетичного матеріалу в тканини передньої черевної стінки супроводжується різними місцевими реакціями, особливо при використанні «важких» сіток, що часто призводить до розвитку ускладнень. Необхідність аналізу отриманих результатів зумовлює актуальність даного дослідження. Мета роботи – провести морфометричну оцінку змін артерій м’язово-апоневротичного шару після імплантації «важких» та «легких» поліпропіленових сіток, а також «легких» в комбінації з PRF мембраною. Матеріал і методи. Морфометричний аналіз артерій м’язово-апоневротичного шару після імплантації «важких», «легких» поліпропіленових сіток, а також «легких» в комбінації з PRF мембраною, за допомогою світлооптичного дослідження мікропрепаратів. Експерименти виконані на 18 статевозрілих свинях-самцях в’єтнамської породи, які були поділені на 6 груп. Результати. Виміри, проведені в групі інтактних тварин, показали, що зовнішній діаметр артерій дрібного калібру дорівнював (35,80±0,24) мкм, внутрішній – (12,60±0,15) мкм, товщина медії – (10,50±0,09) мкм, індекс Керногана (відношення площі просвіту до всієї площі судини) становив (12,40±0,12) %. Висота ендотеліоцитів цих судин досягала (6,20±0,03) мкм, діаметр їх ядер – (2,98±0,02) мкм. Ядерно-цитоплазматичні відношення у досліджуваних клітинах дорівнювали (0,230±0,003). На 28-му добу експерименту за умов імплантації «легкої» сітки товщина медії судин дорівнювала (10,90±0,12) мкм. Цей морфометричний параметр на 3,8 % перевищував аналогічний контрольний і статистично достовірно (p<0,05) від нього відрізнявся. При імплантації «легкої» сітки в комбінації з PRF мембраною відбувалися зміни відносного об’єму пошкоджених ендотеліоцитів у артеріях дрібного калібру. У 1-й групі спостережень вказаний морфометричний параметр дорівнював (2,40±0,03) %, а у 4-й – (2,60±0,09) %. Морфометричні параметри артерій дрібного калібру при імплантації «важкої» сітки були такими: зовнішнішній діаметр вказаних судин збільшився всього на 0,22 %, а внутрішній діаметр майже не змінився і дорівнював (12,70±0,18) мкм. Товщина медії артерій дрібного калібру передньої черевної стінки виявилася збільшеною і досягала (10,92±0,15) мкм. Цей морфометричний параметр статистично достовірно (p<0,05) відрізнявся від аналогічного контрольного – (10,50±0,09) мкм. Виявлена різниця між наведеними морфометричними параметрами дорівнювала 4,0 %. Висновки. У результаті морфометричних вимірювань артерій дрібного калібру встановлено, що імплантація «легкої» сітки, порівняно із «важкою», у віддаленому періоді експерименту призводила до вираженішого ремоделювання досліджуваних судин, що підтверджувалося відносним об’ємом пошкоджених ендотеліоцитів, який, відповідно, дорівнював (4,10±0,05) % та (4,90±0,05) %. Використання для імплантації «легкої» сітки з PRF мембраною приводило до найменш вираженішої структурної перебудови артерій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Kobeza, Pavlo, and Oleksandr Pakhomov. "Грегарина Gigaductus exiguus (Gigaductus) паразитує в турунах Calathus melanocephalus (Carabidae) в умовах центральної частини степової зони України." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 4(377) (October 5, 2018): 58–65. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-377-58-65.

Full text

Abstract:

У статті приведемо видову ідентифікацію та варіативність індексів морфометричних показників для виду грегарин Gigaductus exiguus (Gigaductus) Wellmer, 1911 як паразита кишкового тракту одного з масових видів турунів Calathus melanocephalus (Carabidae) Linnaeus, 1758. Результатом роботи є морфометричний аналіз 27 показників грегарин, які визначають розміри клітини паразита, в умовах чотирьох типологічних екосистем у центральній частині степової зони України. C. melanocephalus визначено як найбільш масовий серед територіальних умов із різним типом геоботанічних формувань та антропотехногенного пресингу. Рівень інвазії грегаринами тісно пов’язаний із рівнем вологи в межах кожної пробної площі, який формується в особливих умовах мікрорельєфу на ділянках дослідження. Виявлено взаємозв’язк між показниками морфометричної видової ідентифікації апікомплексних із їх загальною чисельністю на одну одиницю господаря. Використовуються загальноприйняті методи польової ентомології та лабораторних досліджень при визначенні апікомплексних кишкового тракту турунів. При мікроскопії шлункового тракту турунів використовується фізіологічний розчин, який зменшує похибку осматичного тиску на мембрану клітини грегарини при фіксації основних метричних показників форми грегарин, які є основними показниками для достовірної ідентифікації одноклітинних паразитів до таксономічного роду та виду. Виявлено максимальні й мінімальні показники інвазії. Найбільша інвазія паразитами виявлена в умовах першої пробної площі, придолинно-балочного типу ландшафту пристінного типу лісу. Кількість особин становить 11,0 % від загальної вибірки ентомологічного матеріалу, із них заражено 27,2 %, самців – 30,7 %, самок – 25,0 %. Популяційна динаміка тут виражена більш стабільно, що зумовлює високе число заражених особин. Найменшим показником зараженості характеризується лісопаркова зона третьої пробної площі. Щільність популяції становить 18,6 % від загальної вибірки C. malanocephalus серед пробних площ, кількість заражених особин – 15,1 %, самців серед них – 23,0 %, а самок – 10,0 %. В умовах цієї пробної площі значно виражений антропотехногенний вплив на хазяїна та паразита. Достовірних відмінностей між інвазією в структурі популяції за статевою ознакою не виявлено за період дослідження й окремо за кожний місяць. Однаково фіксується нелінійний розподіл кількості паразитів на одну одиницю хазяїна у зв’язку зі статевою ознакою. Серед основних морфометричних показників використані метричні характеристики і їх пропорційне співвідношення, для достовірнішого визначення виду апікомплексних паразитів. Робота включає одну таблицю морфометричних індексів та дев’ять мікрофотографій трофозоїтів і сизигіїв для Gigaductus exiguus зі шлункового тракту турунів. У табличних даних наведемо індекси видової ідентифікації з позначенням мінімальних і максимальних величин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Televiak, A. T., T. O. Veresiuk, and P. P. Selskyy. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРНИХ ПОРУШЕНЬ М’ЯЗІВ ЗАДНІХ КІНЦІВОК ТА ЗМІН БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ СИРОВАТКИ КРОВІ ЩУРІВ ПРИ ГОСТРІЙ ІШЕМІЇ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (October 12, 2018): 114–20. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9247.

Full text

Abstract:

Гостра ішемія кінцівки виникає в результаті раптового зниження її перфузії, що зазвичай утворюється при обтурації просвіту великих артерій унаслідок гострого тромбозу чи емболії або порушення прохідності судин, спричиненого травмами чи стисненням (включаючи накладання кровоспинних турнікетів). При відновленні кровопостачання раніше ішемізованих тканин виникає ішемічно-реперфузійний синдром (ІРС), патофізіологічні ланки якого є вагомими механізмами альтерації тканин. Мета дослідження – провести порівняльний аналіз структурних порушень м’язових волокон та змін біохімічних показників сироватки крові при гострій ішемії, спричиненій накладанням артеріального турнікета на задні кінцівки щурів. Матеріали і методи. Проведено гістологічне та морфометричне дослідження тканин чотириголових м’язів задніх кінцівок 60 щурів за умов експериментальної гострої ішемії. У контрольній групі було 11 інтактних тварин. Гостру ішемію викликали шляхом накладання гумових джгутів SWAT (Stretch–Wrap–And–Tuck) на задні кінцівки тварин. Гістологічне дослідження проводили за загальноприйнятими методиками. Досліджували поверхневі шари чотириголового м’яза задньої кінцівки щура у середній третині стегна нижче ділянки накладання джгута. При морфометричному дослідженні визначали такі показники: пересічна площа поперечного перерізу м’язових волокон, пересічні діаметр та площа ядер м’язових волокон. Біохімічні зміни, а саме показники вмісту загального білірубіну, тригліцеридів (ТГ), холестерину, креатиніну, загального білка (ЗБ), лужної фосфатази (ЛФ) та рівень трансаміназ (АлАТ, АсАТ) визначали у сироватці крові в кожній піддослідній групі. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Результати аналізу отриманих даних встановили, що патологічні зміни м’язової тканини виникали вже в ранній період постішемічного ураження та наростали до кінця першої доби. При гістологічному дослідженні спостерігали наступні зміни тканин м’язів: дезорганізація структурних компонентів м’язових клітин, зменшення посмугованості, набряк, розрихленість, розволокненість та розриви м’язових волокон. Найзначнішим набряк м’язових волокон був на першу добу в третій групі щурів. Пересічна площа поперечного перерізу волокон – (1369,15±26,57) мкм2 на 6,72 % вища від показника контрольної групи (р<0,05), а пересічний діаметр – (41,73±0,39) мкм на 3,37 % перевищував контрольний показник (р<0,05). Пересічна площа ядер м’язових волокон – (64,03±0,08) мкм2 у третій групі лише незначно перевищувала відповідний показник – (63,95±0,07) мкм2 групи контролю (p>0,05). Лабораторні дослідження біохімічних показників сироватки крові показали зростання активності трансаміназ, ЛФ та загального білірубіну, зниження рівня креатиніну та ЗБ у ранній реперфузійний період. Зокрема, порівняно з відповідним показником контрольної групи, рівень АлАТ досяг свого найвищого значення на першу добу (більше на 89,5 %) (р<0,05), а показник АсАТ найвищим був у тварин з двогодинною реперфузією (більше на 78,73 %) (р<0,005), рівень ЛФ та загального білірубіну досягли свого максимуму на сьому добу (більше на 45,78 та 105,3 % відповідно) (р<0,005). Кореляційний аналіз виявив прямий кореляційний зв’язок між показниками пересічної площі (ss) м’язових волокон та пересічних площ їх ядер (sn) (+0,7), показниками креатиніну (+0,1), холестерину (+0,4), загального білірубіну (+0,1), АлАТ (+0,5), АсАТ (+0,5) та ЛФ (+0,1), а також зворотний кореляційний зв’язок між показниками пересічної площі (ss) м’язових волокон і рівнем тригліцеридів (−0,1) досліджуваних груп. Аналогічна закономірність виявлялась і щодо пересічної площі їх ядер (sn) та згаданих біохімічних показників. Висновки. Результати ремоделювання м’язових волокон підтверджують розвиток у піддослідних тварин ішемічно-реперфузійного синдрому. При дослідженні скелетної мускулатури задніх кінцівок білих щурів після гострої ішемії, спричиненої накладанням турнікета, встановлено, що ремоделювання м’язових волокон проявлялося в основному набуханням, гомогенізацією саркоплазми, порушенням лінійного розміщення ядер в міоцитах та лейкоцитарною інфільтрацією ендо- і перимізію, міолізом із руйнуванням сарколеми та виходом ядер у міжклітинний простір. Реактивні порушення розвивались і в мікросудинах усіх сегментів та були максимально вираженими до кінця першої доби.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Chornenka, G. M., and M. V. Logach. "МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕНДОМЕТРІЯ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ: АНАЛІЗ МОРФОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 2, 2018): 146–50. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9275.

Full text

Abstract:

Ендометрій – це головна структура у реалізації імплантації, яка зазнає постійних морфофункціональних змін, а його адекватні стан та прегравідарна трансформація є необхідними умовами для нормального розвитку вагітності, надто в її першому триместрі. Дослідження особливостей морфологічної структури нормального ендометрія із застосуванням сучасних морфометричних методів є необхідним для розуміння суті патологічних процесів фукціонального шару матки, розвиток яких може перешкоджати настанню вагітності. Матеріал і методи. Для морфометричного дослідження використовували гістологічні препарати функціонального шару матки 20 жінок репродуктивного віку із нормальним ендометрієм у фазах проліферації та секреції. Виконували серійні поступові зрізи з парафінових блоків товщиною 2–4 мікрона, зафарбовували за стандартною методикою гематоксиліном і еозином. Проводили замір та аналіз діаметра залоз ендометрія, товщини стінки залоз, співвідношення площі перерізу залоз до площі ендометрія. Результати. У результаті морфометричного дослідження гістологічних препаратів функціонального шару матки у жінок репродуктивного віку, із нормальним менструальним циклом, середній вік яких становив (32±10) років, з’ясовано, що результати морфологічного дослідження можуть використовуватись з метою аналітичного дослідження як фізіологічної, так і патологічної трансформативності ендометрія людини. Діаметр залоз ендометрія у фазі проліферації коливався в межах 28,29–70,29 мкм при значенні IQR=21,94. Товщина стінки була рівномірна і її значення становили (15,02±3,61) мкм. Співвідношення площі перерізу залоз до площі перерізу паренхіми були рівномірними у всьому зразку і коливалися в межах від 7 % до 13 % із середнім значенням 10 %. При морфометричному дослідженні поліморфність залозистих структур ендометрія секреторного типу підтверджується певними показниками: діаметр залоз становить 71,81 (47,71; 83,95) мкм та коливається від 33,39 мкм до 125,02 мкм при значенні IQR=36,24. Збільшення діаметра, порівняно з показниками у фазі проліферації, є статистично достовірним (р<0,05 при точному значенні критерію Манна–Уіттні U=72). Товщина стінок залоз при цьому дещо зменшилась і становила (13,13±3,37) мкм, що було статистично достовірно менше показника товщини у фазі проліферації. Розташовувались залози більш хаотично, порівняно із зразками фази проліферації, – показник співвідношення площі перерізу залоз до площі перерізу паренхіми коливався від 17 % до 52 % із середнім значенням 32 % (різниця статистично достовірна, р<0,05 при значенні c2=97). Висновки. Морфологічній структурі ендометрія жінок репродуктивного віку притаманні не лише гістологічні, а й морфометричні відмінності. Отримані нами дані свідчать про достовірну різницю основних морфометричних показників залоз слизової матки в проліферативній та секреторній фазах менструального циклу в нормі. Перспективи подальших досліджень. Морфологічна структура ендометрія за умов норми та патології вимагає нових підходів із застосуванням сучасних доступних методів, необхідних для розуміння суті патологічних процесів фукціонального шару матки, особливо у жінок репродуктивного віку, що звертаються з приводу непліддя, спричиненого матковим фактором.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Hnatyuk, M. S., S. O. Konovalenko, and L. V. Tatarchuk. "МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА СІМ’ЯНИКІВ ПРИ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ РУБОМІЦИНУ ГІДРОХЛОРИДУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (January 28, 2020): 64–68. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10793.

Full text

Abstract:

Відомо, що рубоміцин – протипухлинний антибіотик з вираженою цитостатичною дією – широко використовується у клініці [1, 2]. Застосування цього медикаментозного препарату в чоловіків може ускладнитися азооспермією, у морфогенезі якої важлива роль належить гемомікроциркуляторному руслу сім’яників. Мета – провести морфометричний аналіз особливостей ремоделювання судин гемомікроциркуляторного русла сім’яників при дії на організм рубоміцину гідрохлориду. Матеріал і методи. Морфометрично досліджено гемомікроциркуляторне русло сім’яників 60 білих щурів-самців, які були поділені на дві групи. 1 група включала 30 інтактних тварин, 2 – 30 щурів, яким одноразово внутрішньоочеревинно вводили рубоміцину гідрохлорид у дозі 30 мг/кг. Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через місяць від початку експерименту. Морфометрично визначали діаметри артеріол, передкапілярних артеріол, гемокапілярів, закапілярних венул, венул, а токож щільність мікросудин на 1 мм2 сім’яників. Кількісні показники обробляли статистично. Встановлено, що морфометричні параметри мікросудин гемомікроциркуляторного русла сім’яників при дії на організм рубоміцину гідрохлориду суттєво змінювалися. Діаметр артеріол сім’яників при цьому зменшився на 17,0 %, передкапілярних артеріол – на 22,4 %, гемокапілярів – на 15,8 % (р<0,001), а просвіт закапілярних венул розширився на 31,1 %, венул – на 26,8 %, щільність мікросудин зменшилася на 27,2 %. Виявлене свідчить про погіршання кровопостачання досліджуваного органа. Світлооптично переважна більшість венозних судин гемомікроциркуляторного русла нерівномірно розширені, варикозно змінені, з частими саккуляціями, переповнені форменими елементами крові, з явищами стазу, тромбозу, що свідчить про виражене порушення їх дренажної функції. Венозний застій у досліджуваних судинах призводив до посилення гіпоксії, дистрофії та некрозів ендотеліоцитів, міоцитів, сперматогенних епітеліоцитів, стромальних структур, інфільтративних та склеротичних процесів. Висновки. Введення в організм дослідних тварин рубоміцину гідрохлориду призводить до вираженого ремоделювання судин гемомікроциркуляторного русла сім’яників, яке характеризується вираженим звуженням просвітів артеріол, передкапілярних артеріол, гемокапілярів і розширенням закапілярних венул та венул, змінами ангіоархітектоніки мікросудин, венозним повнокров’ям, дисторофією, некробіозом клітин і тканин, інфільтративними та склеротичними процесами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Rudyi, R. M., and O. Ya Kravets. "Рельєф стартових зон виникнення снігових лавин на Чорногірському хребті Українських Карпат." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 2 (March 28, 2019): 91–93. http://dx.doi.org/10.15421/40290218.

Full text

Abstract:

Досліджено проблему такого небезпечного стихійного явища, як лавини. Виконано аналіз основних чинників лавиноутворення, а саме морфометричних, метеорологічних та антропогенних. Запропоновано використання геоінформаційних технологій для моніторингу та дослідження потенційно лавинонебезпечних територій, а також для визначення локалізації стартових зон лавин та прогнозування напряму їх руху. Створено цифрову модель рельєфу частини Чорногірського хребта. Виконано візуалізацію стартових зон виникнення снігових лавин двох типів – лійкоподібних, або лоткових та площинних. Створено також тривимірну модель рельєфу, яка візуалізує рельєф, дає його наочне об'єктивне зображення. На ній добре видно основні форми рельєфу, напрямки хребтів, долин, а також місця зародження лоткових і площинних лавин. Порівняно з картою, інформативність зображення рельєфу значно вища. Використання такої 3D-моделі рельєфу дає змогу ще наочніше побачити місця можливого виникнення лавин і спрогнозувати напрям їх руху. Проведені дослідження дають змогу виконувати візуалізацію, наочне представлення лавинонебезпечних ділянок та місць можливого зародження лавин, створювати моделі розвитку лавинних процесів залежно від метеорологічних, ботанічних і морфометричних факторів. Результати досліджень є перспективними для туристичної та рекреаційної галузей, оскільки можуть бути використані у проектуванні туристичних маршрутів, будівництві об'єктів рекреації та для прогнозування виникнення снігових лавин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Shulgai, A. H., L. V. Tatarchuk, and M. S. Hnatjuk. "Морфометрична характеристика структурної перебудови м′язової оболонки дванадцятипалої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (October 16, 2018): 57–62. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.3.9441.

Full text

Abstract:

Мета роботи: морфометричними методами вивчити особливості структурної перебудови м′язової оболонки дванадцятипалої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії. Матеріали і методи. Комплексом морфологічних методів досліджено дванадцятипалу кишку 45 статевозрілих білих щурів-самців, які були розділені на 3-и групи. Перша група нараховувала 15 інтактних тварин, 2-а – 15 щурів, у яких було видалено 31,5 % паренхіми печінки, 3-я – 15 тварин після резекції 58, 1 % паренхіми печінки. Евтаназію щурів здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через один місяць від початку експерименту. Із дванадцятипалої кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Вимірювали товщини колового та поздовжнього шарів м′язової оболонки, діаметри гладких міоцитів та їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, стромально-міоцитарні відношення, відносні об′єми пошкоджених міоцитів. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки досліджувані морфометричні показники змінювалися незначно. Видалення 58,1 % паренхіми печінки призводило до розвитку пострезекційної портальної гіпертензії. Виражено зміненими при цьому виявилися морфометричні параметри структур колового та поздовжнього шарів м’язової оболонки дванадцятипалої кишки. Товщина колового шару м’язової оболонки через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки статистично достовірно зменшилася на 5,0 %, діаметр міоцитів – на 8,7 %, ядерно-цитоплазматичні відношення у них зросли на 42,8 %, cтромально-міоцитарні відношення –на 21 %, відносний об’єм пошкоджених міоцитів – у 15,9 раза. Кількісні морфологічні показники структур поздовжнього шару м’язової оболонки дванадцятипалої кишки через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки змінювалися аналогічно, але ступінь їх вираження був меншим порівняно із структурами колового шару. Так, діаметр міоцитів у даних експериментальних умовах виявився зменшеним всього на 0,92 %, діаметр ядер зріс на 7,1 % (р<0,05), ядерно-цитоплазматичні відношення – на 16,8 % (р<0,001), стромально-міоцитарні відношення – на 14,7 %, відносний об’єм пошкоджених міоцитів – у 9,3 раза. Результати проведеного дослідження стверджують, що видалення великих об’ємів паренхіми печінки призводить до пострезеційної портальної гіпертензії та вираженої морфологічної перебудови (ремоделювання) структур колового та поздовжнього шарів м’язової оболонки дванадцятипалої кишки, яке характеризується диспропорційними нерівномірними змінами морфометричних параметрів гладких міоцитів, їх ядер, порушеннями ядерно-цитолазматичних відношень у цих клітинах, атрофією, зростанням стромальних структур та відносних об’ємів пошкоджених міоцитів у м′язовій оболонці, що може ускладнюватися дисфункцією ушкодженого органа.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Локес-Крупка, Т. П. "КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК АЛІМЕНТАРНОГО ОЖИРІННЯ У СОБАКИ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 28, 2019): 213–18. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.28.

Full text

Abstract:

Проведено визначення та аналіз клінічних, функціональних та структурних показників свійськогособаки породи мопс за аліментарного ожиріння. Згідно з сучасними дослідженнями медичних і вете-ринарних науковців та практиків первинне ожиріння (аліментарне) зазвичай є наслідком надмірногоспоживання легкозасвоюваних продуктів (кормів) на тлі малорухливості. Для встановлення фактуожиріння рекомендовано застосовувати морфометричні розрахунки та бальну оцінку вгодованості.Для визначення функціональних змін внутрішніх органів та встановлення можливих ризиків необ-хідно проводити біохімічні та ультрасонографічні дослідження. Нами досліджений та описанийклінічний випадок аліментароного ожиріння у свійського собаки породи мопс віком сім років, вагою14,4 кг, що є надмірною для зазначеної породи. Відсоток жирової тканини в організмі складав26,0 %. Виявлено основний етіологічний чинник ‒ постійна наявність корму в годівниці, що сприяєнеконтрольованому та надмірному його споживанню твариною. Основними клінічними проявамиаліментарного ожиріння у свійського собаки є: надмірна маса тіла, сонливість та легка втомлюваність, задишка та кульгавість. У дослідної тварини на тлі надмірної годівлі виявлено, що в патологічний процес залучається гепатобіліарна система (зростання в сироватці крові активності аміно-трансфераз порівняно із фізіологічною нормою для цього виду тварин) та уражаються суглоби.Якщо не вплинути на етіологічний чинник, у подальшому у тварини може розвинутися метаболічнадисфункція. Отримані результати досліджень доцільно використовувати для практикуючих лікарівветеринарної медицини, також у просвітницькій діяльності – для популяризації раціональної та до-зованої годівлі тварин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Гнатюк, М. С., С. О. Нестерук, Л. В. Татарчук, and Н. Я. Монастирська. "МОРФОМЕТРИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ВІКОВИХ СТРУКТУРНИХ ЗМІН АРТЕРІЙ СЕЧІВНИКА." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (December 8, 2021): 12–16. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.3.12561.

Full text

Abstract:

Резюме. Дослідження ангіоархітектоніки інтраорганного судинного русла в нормі й при різних патологічних станах постійно знаходиться в полі інтересів науковців. Варто зазначити, що різнотиповість вікових судинних реакцій сечівника залишаються суперечливими. Мета дослідження – морфометрично дослідити вікові структурні зміни артерій сечівника. Матеріали і методи. Комплексом морфологічних методів досліджені артерії сечівника 15 свиней-самців в′єтнамської породи, яких поділили на 2 групи: перша нарахувала 8 інтактних практично здорових тварин віком 3,5–4 місяці, друга – 7 інтактних свиней віком 6,5–7 місяців. Із сечівника виготовляли гістологічні мікропрепарати. Проводили морфометрію артерій сечівника і вимірювали їх зовнішній та внутрішній діаметри, товщини медії та адвентиції, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, визначали індекс Вогенворта, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах та відносний об′єм ушкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники оброблялися статистично. Результати. Встановлено, що з віком суттєво змінювалися морфометричні параметри артерій переважно дрібного калібру сечівника. Зовнішній діаметр досліджуваних судин збільшився усього на 0,6 %, товщина медії – на 9,8 %, індекс Вогенворта – на 21,9 %, товщина адвентиції – на 35,2 % (р<0,001). Внутрішній діаметр артерій дрібного калібру зменшився на 9,3 % (р<0,001). Виявлене свідчило про вікове зниження пропускної здатності артерій сечівника і погіршання його кровопостачання. З віком виникають атрофічні та апоптичні зміни в ендотеліоцитах при стабільності клітинного структурного гомеостазу. Висновки. Вікова структурна перебудова артерій сечівника у дослідних тварин характеризується потовщенням їх стінки, зростанням товщини медії, адвентиції, індексу Вогенворта, звуженням їх просвіту, зниженням пропускної спроможності досліджуваних судин та погіршанням кровопостачання органа. З віком зменшується висота ендотеліоцитів, діаметри їх ядер, зростає відносний об′єм ушкоджених ендотеліоцитів при стабільності клітинного структурного гомеостазу. Ступінь вікового ремоделювання досліджуваних судин домінує в артеріях дрібного калібру сечівника.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Зварич, Ю. В., and О. Д. Зварич. "Вплив підсочування на життєвість, насіннєношення та морфометричні показники насіння сосни звичайної на Малому Поліссі." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 2 (April 29, 2021): 35–39. http://dx.doi.org/10.36930/40310205.

Full text

Abstract:

Результати досліджень різних учених не дають однозначного висновку про вплив підсочування дерев сосни на їх життєвість та морфометричні показники насіння. Здійснено дослідження виходу живиці на дослідній ділянці впродовж двох років. Середнє навантаження карами на одне дерево, за середнього діаметра дерев сосни 37,5 см, становило 1,6. Визначено, що середньорічний вихід живиці на одне дерево у перший рік підсочування становив майже 2,5 кг, а у другий – майже 2,3 кг. Досліджено річну динаміку діелектричних показників на дослідній та контрольній ділянках упродовж двох років підсочування. Встановлено, що перед початком підсочування імпеданс та поляризаційна ємність дерев на обох ділянках були майже однакові. Виявлено, що на початку сезону підсочування життєвість підсочених дерев зменшується, порівняно із контролем. У другій половині сезонного підсочування показники життєвості починають вирівнюватись і після її завершення стають практично однаковими на обох ділянках. Визначено, за методикою Каппера, насіннєношення модельних дерев на дослідній ділянці – "середнє", а на контрольній – "середнє-сильне". Встановлено, що за довжиною шишок зразки із дослідних ділянок перевищують контрольні на 1,5-2,5 мм. Діаметр шишок також є більшим на дослідних ділянках на 0,9-1,2 мм. Відповідно і маса шишок на дослідних ділянках перевищує контрольні на 0,6-0,8 г. Панівною формою шишок на усіх пробних площах є конусоподібна. Визначено, що найбільший показник довжини насіння спостерігається на дослідній ділянці ВМ-9РП (4,37 мм), а найменший – на дослідній ділянці ВМ-2 (4,12 мм). Ширина насіння є однаковою. Маса насіння є найменшою на дослідній ділянці ВМ-2 (5,7 мг), а найбільшою – на дослідній ділянці ВМ-9РП (6,8 мг). Загалом проведені дослідження свідчать про зниження життєвості дерев сосни на початку сезону підсочування на дослідних ділянках і вирівнювання відповідних показників у другій її половині. Морфометричні показники шишок дослідних ділянок є більшими, ніж контрольних, а насіння практично однаковими.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Shulgay, A. H., L. V. Tatarchuk, and M. S. Hnatjuk. "ОСОБЛИВОСТІ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ПІДСЛИЗОВИХ ЗАЛОЗ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ В УМОВАХ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНОЇ ПОРТАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (December 13, 2018): 180–83. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9620.

Full text

Abstract:

Відомо, що видалення великих об’ємів печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, яка ускладнюється кровотечами з варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асцитом, спленомегалією, вторинним гіперспленізмом, паренхіматозною жовтяницею та портосистемною енцефалопатією. Пострезекційна портальна гіпертензія призводить до структурної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени, а також ремоделювання їх структур. Гемодинамічні розлади при гіпертензії у системі ворітної печінкової вени ускладнюються вираженими морфологічними змінами в оболонках дванадцятипалої кишки, при яких особливості ремоделювання її підслизових залоз вивчено недостатньо. Мета дослідження – вивчити особливості ремоделювання підслизових залоз дванадцятипалої кишки в умовах пострезекційної портальної гіпертензії. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 45 лабораторних статевозрілих білих щурах-самцях, яких поділили на 3 групи: перша група нараховувала 15 інтактних практично здорових тварин, друга – 15 щурів після резекції лівої бокової частки – 31,5 % паренхіми печінки, третя –15 щурів після видалення правої та лівої бокових часток печінки (58,1 %). Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через місяць від початку досліду. Із дванадцятипалої кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Морфометрично визначали діаметр підслизових залоз дванадцятипалої кишки, висоту мукоцитів підслизових залоз, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в мукоцитах та відносний об’єм ушкоджених мукоцитів. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Результати аналізу отриманих даних встановили, що через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки більшість структур підслизових залоз дванадцятипалої кишки не змінювалася. Відносний об’єм ушкоджених мукоцитів підслизових залоз дванадцятипалої кишки при цьому статистично достовірно (р<0,001) зріс у 1,5 раза. У дослідних тварин при видаленні 58,1 % паренхіми печінки при розтині очеревинної порожнини спостерігали розширення печінкової ворітної вени, повнокров’я і розширення брижових вен та видимого венозного русла тонкої та товстої кишок, асцит, спленомегалію, що підтверджувало наявність пострезекційної портальної гіпертензії. Через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки досліджувані морфометричні параметри суттєво змінювалися. Так, діаметр підслизових залоз дванадцятипалої кишки статистично достовірно (р<0,001) зріс на 25,9 %. Висота мукоцитів підслизових залоз дванадцятипалої кишки у даних експериментальних умовах із високим ступенем статистично достовірної різниці (р<0,001) зменшилася на 12,1 %, порівняно з аналогічним контрольним кількісним морфологічним показником, а діаметр їх ядер – на 7,3 %. Нерівномірні диспропорційні зміни просторових характеристик ядра та цитоплазми мукоцитів призводили до виражених порушень ядерно-цитоплазматичних відношень у цих клітинах. При цьому вказаний морфометричний параметр статистично достовірно (р<0,01) збільшився на 11,1 %. Виявлені зміни ядерно-цитоплазматичних відношень свідчили про порушення структурного клітинного гомеостазу. Відносний об’єм ушкоджених мукоцитів підслизових залоз дванадцятипалої кишки через місяць після видалення 58,1 % паренхіми печінки з вираженою статистично достовірною різницею (р<0,001) зріс у 9,7 раза. Висновки. Резекція великих об’ємів паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та вираженої структурної перебудови підслизових залоз дванадцятипалої кишки, яке підтверджується змінами їх топографії, порушенням клітинного структурного гомеостазу мукоцитів та вираженим зростанням відносного об’єму їх ушкоджень, інфільтративними та склеротичними процесами, що істотно погіршує функціональну морфологію залоз та посилює дисфункцію досліджуваного органа.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Tymochko, I. Ya. "ЗАЛЕЖНІСТЬ МОРФОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ALLIUM URSINUM L. ВІД ЛІСІВНИЧО-ТАКСАЦІЙНИХ ОЗНАК ДЕРЕВОСТАНІВ РІЗНИХ ТИПІВ ЛІСОРОСЛИННИХ УМОВ." Scientific Bulletin of UNFU 25, no. 9 (November 25, 2015): 96–111. http://dx.doi.org/10.15421/40250915.

Full text

Abstract:

Для дослідження впливу на значення морфометричних параметрів рослин Allium ursinum L. лісівничо-таксаційних ознак деревостанів у різних типах лісорослинних умов здійснено біометричний та кореляційний аналізи результатів польових досліджень, за результатами яких встановлено, що найвищі середні значення досліджуваних параметрів рослин відзначено у деревостанах із найменшою відносною повнотою. Таким чином можна дійти висновку щодо істотності впливу освітленості на формування як вегетативних, так і генеративних органів рослин Allium ursinum L. Крім того встановлено, що рослини у деревостанах із гіршою освітленістю відзначаються нижчими значеннями морфометричних показників, а також вищою часткою кількості квітучих рослин до загальної кількості рослин на одиницю площі. Загалом не виявлено чіткої тенденції залежності загальної кількості рослин на одиниці площі від лісівничо-таксаційних показників деревостанів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Koreneva, Zh B., V. V. Hunich, A. D. Kudravceva, and K. O. Grebenukova. "ОСОБЛИВОСТІ АНАТОМІЧНОЇ БУДОВИ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ САМОК ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ТА СВИНЕЙ." Аграрний вісник Причорномор'я, no. 95 (February 24, 2020): 29–33. http://dx.doi.org/10.37000/abbsl.2019.95.05.

Full text

Abstract:

В результаті власних морфометричних досліджень генеративні органи самок великої рогатої худоби у умовах «Агрофірми Петродолинське», мають незначні відмінності пов’язані з породними особливостями, характерними для червоної степової породи. Маса плаценти та кількість в ній котиледонів залежить від віку вагітної тварини та маси теляти при народженні. При дослідженні за морфологічними показниками генеративні органи свиней породи велика біла суттєво не відрізняються від загально порідних

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Мельничук, В. В., В. О. Євстаф’єва, Є. О. Бородай, and О. В. Ложкіна. "ОСОБЛИВОСТІ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КАПІЛЯРІЇД, ЩО ПАРАЗИТУЮТЬ У ДОМАШНЬОЇ ПТИЦІ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 26, 2020): 156–63. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.19.

Full text

Abstract:

Нематоди родини Capillariidae Neveu-Lemaire, 1936 відносяться до чисельної і значно поширеної групи паразитичних гельмінтів, які можуть локалізуватися майже в усіх органах хазяїв. Різні види паразитують у мавп, диких і домашніх м’ясоїдних, домашніх жуйних тварин, гризунів, сумчастих, риб, амфібій, а також у людини. Окремі з них є високопатогенними і мають не тільки епізоотологі-чне, а й епідеміологічне значення. Результати морфологічних досліджень відіграють важливу роль у практичній таксономії для побудови природної системи цієї групи нематод, а також для розуміння еволюції і філогенії Capillariidae. Завдяки такому аналізу створюється узагальнена картина будови й анатомічної організації капіляріїд. Дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразито-логії та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії. Метою дос-ліджень було встановити диференціальні видові морфологічні та метричні ознаки капіляріїд, виділе-них від домашньої птиці. За результатами проведених морфологічних досліджень статевозрілих самців та самок Сapillaria anatis (Schrank, 1790) Travassos, 1915 та Baruscapillaria obsignata (Madsen, 1945), Moravec, 1982 відзначено їх суттєву схожість. Ці види мають однакову загальну бу-дову тіла, в самок – будову області вульви, вагіни, у самців – будову хвостового кінця. Водночас, ди-ференційною морфологічною ознакою С. anatis є наявність шипиків на спікулярній піхві. Визначено достовірні відмінності у морфометричних параметрах самців і самок капілярій видів B. obsignata та С. anatis, які дають змогу підвищити ефективність їх ідентифікації. Морфометричні параметри самців B. obsignata мали більші значення, ніж С. anatis за п’ятьма показниках, які характеризували довжину тіла та спікули, ширину та довжину псевдобурси. Водночас, спікула С. anatis є ширшою впродовж усієї її довжини, ніж в B. obsignata. У самок B. obsignata та С. anatis сім метричних пока-зників мають достовірну різницю в значеннях, з яких за чотирма показниками (ширина тіла в ділянці вульви; довжина, ширина і товщина оболонки яєць) самки С. anatis мали більші параметри, ніж сам-ки B. obsignata. До диференційних ознак можна віднести наявність кутикулярних підвищень в облас-ті вульви у B. obsignata.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Шафета, О. Б., and Л. М. Яковенко. "МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА ВЕЛОФАРИНГЕАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ У ДІТЕЙ У НОРМІ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, no. 1 (March 29, 2022): 56–62. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.10.

Full text

Abstract:

Актуальність. Велофарингеальний комплекс через глибоке розміщення, обмеження повітроносними шляхами, м’язами та кістками є досить важким об’єктом для дослідження. Основними методами дослідження є: антропометричні, ендоскопічні, логопедичні. Жоден із них не візуалізує основні м’язи м’якого піднебіння, не дає повної характеристики всіх структур ВФК та його анатомо-топографічні співвідношення з оточуючими тканинами. Останніми роками досить поширеною стала магнітно-резонансна томографія, яка є неінвазивним методом, швидко проводиться сканування, дозволяє провести оцінку м’язів м’якого піднебіння та задньої стінки глотки, виявити причину велофарингеальної недостатності та спланувати оперативне втручання. Матеріали та методи. Досліджено 115 МРТ дітей без патології велофарингеального комплексу віком від 3 місяців до 18 років. Результати. МПМП має 2 піки росту: до 1 року збільшуються в 2 рази порівняно з 4 міс. та в 6 років – в 1,2 раза порівняно з 5 роками. До року МПМП росте за рахунок як інтравелярної та екстравелярної частини його. Після 1 року до 6 років екставелярна частина збільшується в 2 рази, а інтравелярна вже після 12 міс. не має значного росту. Відстань між місцями прикріплення МПМП збільшується в 2,5 раза до 6 років, а відстань між місцями вплетення в м’яке піднебіння збільшується в 1,4 раза до 12 міс. та в 1,3 раза до 18 років порівняно з 12 міс. МНМП збільшується до 6 років в 1,4 раза, після чого подальші зміни статистично не достовірні. Екстравелярна та інтравелярна частини його збільшуються також в 1,4 раза. Довжина м’якого піднебіння показує поступове збільшення протягом усього вікового періоду дослідження – в 1,5 раза до 18 років, а показник товщини м’якого піднебіння збільшується до 1-го року в 2 рази та не показує зміни до 18 років. Відстань до задньої стінки глотки збільшується до 1 року в 3–4 рази. Розміри мезофарингсу показують збільшення своїх показників до 18 років від 2,2 до 3,5 раза. Але відзначаються значні вікові варіації їх. Висновки. Ріст м’якого піднебіння превалює за рахунок м’яза підіймача в період до 2 років за рахунок як екстра-, так і інтравелярної його частини, з 3-річного віку подовження відбувається і за рахунок м’яза натягувача м’якого піднебіння. Ширина, глибина та висота мезофарингсу збільшується з віком дитини та вказує на залежність більшою мірою від екстравелярної частини м’язів підіймача та натягувача м’якого піднебіння, а також від об’єму лімфоїдної тканини носоглотки. Відстань до задньої стінки глотки залежить від довжини м’якого піднебіння та вираження аденоїдних вегетацій. Для ефективного результату проведення операцій з приводу незрощення м’якого піднебіння необхідне подовження останнього та зменшення ширини та глибини мезофарингсу. Для цього необхідно провести міопластику до рівня вплетення м’язів у м’яке піднебіння та перемістити в правильне положення. А у разі вираженого недорозвитку незрощених фрагментів провести зменшення глибини мезофарингсу шляхом ретротраспозиції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Kubinska, Lyudmyla, and Mykola Kubinskiy. "Дослідження морфологічних ознак видів роду Echinacea (L.) Moench. при інтродукції в умови Кременецького ботанічного саду." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 3 (August 20, 2019): 11–16. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-11-16.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено питання інтродукції видів роду Echinacea в умови Кременецького ботанічного саду. Мета роботи – комплексне дослідження морфобіологічних особливостей видів роду Echinacea при інтродукції в умови Кременецького ботанічного саду. Завдання досліджень – установити біометричні та морфометричні показники пагонів, листків і цвітіння генеративних особин різних видів роду Echinacea. Наведено характеристику природно-кліматичних умов регіону інтродукції. Подано ботанічні описи трьох найбільш поширених видів роду, здійснено аналіз біометричних параметрів пагонів. Установлено, що молоді генеративні рослини E. рaradoxa на третій рік вегетації мають меншу висоту, діаметр стебла та кількість генеративних пагонів на рослину з 1-м або 2 суцвіттями на пагоні, порівняно з іншими видами. Проаналізовано морфометричні параметри листків різних видів Ехінацеї, установлено, що до ознак видової мінливості рослин роду Echinacea можна віднести висоту рослин, діаметр стебла, довжину черешка. Водночас ширина листкової пластинки не є чіткою видовою ознакою. За даними фенологічних спостережень установлено, що найпершою в умовах Кременецького ботанічного саду зацвітає E. рaradoxa, найпізніше – E. purpurea. Тривалість цвітіння найдовша в E. purpurea. Найбільш інтенсивно цвітіння проходить в E. purpurea.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Kubinska, Lyudmyla, and Mykola Kubinskiy. "Дослідження морфологічних ознак видів роду Echinacea (L.) Moench. при інтродукції в умови Кременецького ботанічного саду." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 3 (August 20, 2019): 11–16. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-3-11-16.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено питання інтродукції видів роду Echinacea в умови Кременецького ботанічного саду. Мета роботи – комплексне дослідження морфобіологічних особливостей видів роду Echinacea при інтродукції в умови Кременецького ботанічного саду. Завдання досліджень – установити біометричні та морфометричні показники пагонів, листків і цвітіння генеративних особин різних видів роду Echinacea. Наведено характеристику природно-кліматичних умов регіону інтродукції. Подано ботанічні описи трьох найбільш поширених видів роду, здійснено аналіз біометричних параметрів пагонів. Установлено, що молоді генеративні рослини E. рaradoxa на третій рік вегетації мають меншу висоту, діаметр стебла та кількість генеративних пагонів на рослину з 1-м або 2 суцвіттями на пагоні, порівняно з іншими видами. Проаналізовано морфометричні параметри листків різних видів Ехінацеї, установлено, що до ознак видової мінливості рослин роду Echinacea можна віднести висоту рослин, діаметр стебла, довжину черешка. Водночас ширина листкової пластинки не є чіткою видовою ознакою. За даними фенологічних спостережень установлено, що найпершою в умовах Кременецького ботанічного саду зацвітає E. рaradoxa, найпізніше – E. purpurea. Тривалість цвітіння найдовша в E. purpurea. Найбільш інтенсивно цвітіння проходить в E. purpurea.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Shalovylo, Yu I. "Бактеріальна біоінокуляція як спосіб підвищення морфометричних показників однорічних сіянців сосни звичайної." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 9 (December 26, 2019): 22–26. http://dx.doi.org/10.36930/40290903.

Full text

Abstract:

За результатами дослідження встановлено, що бактеріальний штам P. abietaniphila є представником рістстимулювальних бактерій. Він проявив одну із ключових властивостей Plant Growth-Promoting Bacteria (PGPB), а саме здатність продукувати фітогормон ауксинової природи – індолілтриоцтову кислоту (ІОК) у кількості 85,06 мг на літр поживного середовища. З'ясовано, що ця властивість бактерій сприяє розвитку системної резистентності рослин та збільшенню морфофізіологічних показників проростків після біоінокуляції. Спостерігали за збільшенням довжин кореневих систем в однорічних сіянців, що попередньо інокулювалися з бактеріальним штамом P. abietaniphila на 57,7–58,7 %. Виявлено, що тенденція до збільшення довжини кореневої системи сіянців відобразилася на збільшенні сирої маси однорічних сіянців. Для дослідної групи, що обробляли суспензією з 109 КУО/мл, це значення становило 0,283 г, а для інокулянту з 108 КУО/мл – 0,210 г, тоді як для контрольної групи сіянців – 0,117 г. Загалом вдалося встановити, що загальна довжина інокульованих сіянців з бактеріальним штамом P. abietaniphila у всіх варіантах дослідження зростає завдяки збільшенню довжини кореневої системи. Проте з'ясовано, що оброблення 14-добових проростків суспензією, що містила 109 КУО/мл, спричинило збільшення довжини надземної частини однорічних сіянців на 20 %, порівняно з відповідним контролем. Результати наших досліджень свідчать, що бактеріальний штам P. abietaniphila потенційно покращить адаптацію сіянців сосни до природних умов середовища. Це свідчить про на перспективність використання його у практиці лісового господарства, для отримання високоякісних сіянців та саджанців сосни звичайної.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Клименко, С. В., and А. П. Ільїнська. "МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ ПЛОДІВ СОРТІВ CYDONIA OBLONGA MILL. КОЛЕКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БОТАНІЧНОГО САДУ ІМЕНІ М.М. ГРИШКА НАН УКРАЇНИ." Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова», no. 21 (April 14, 2021): 328–36. http://dx.doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/47.

Full text

Abstract:

Досліджено залежність морфометричних показ-ників (маси, висоти та діаметра) плодів 11 сортів Cydonia oblonga Mill. колекції Національ-ного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (НБС) від погодно-кліматичних умов у річному циклі розвитку рослин. Встановлено, що в 2018 р. морфометричні показники пло-дів усіх 11 сортів C. oblonga колекції НБС суттєво перевищили раніше відомі аналогічні дані. Майже удвічі збільшилася середня маса плоду сорту Грушоподібна Шумського, в 1,4–1,8 рази – сортів Марія, Оранжева, Студентка, Академічна та № 18 Кащенка, в 1,1–1,2 рази – сорту Дарунок онуку. Для маси плодів більшості сортів селекції НБС характерний середній ступінь мінливості із коефіцієнтом варіювання 13,8–19,6%. У двох сортів, Марія та Дарунок онуку, він був дещо вищим – 21,6–29,6%. У лісостеповій зоні України метеорологічні умови 2018 р. були сприятливими для росту й розвитку, в тому числі для формування плодів C. oblonga, як і інших плодових рослин. Отримані дані підтвердили залежність морфометри-чних показників плодів айви не тільки від генетичних особливостей сорту, але й від погодно-кліматичних умов регіону вирощування. Високий урожай сортів C. oblonga забезпечується поєднанням оптимального температурного режиму повітря з достатніми вологозабезпечені-стю та родючістю ґрунту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Hnatjuk, M. S., L. V. Tatarchuk, O. M. Procajlo, and N. Ja Monastyrska. "Морфометрична оцінка структурної перебудови венозного русла товстої кишки при резекціях різних об’ємів паренхіми печінки." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (February 15, 2021): 24–28. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.4.11779.

Full text

Abstract:

Мета роботи: морфометрично вивчити особливості структурної перебудови венозного русла товстої кишки при резекціях різних об’ємів паренхіми печінки. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 60 щурах-самцях, які були розділені на 3 групи. 1-ша група нараховувала 20 інтактних тварин, 2-га – 20 щурів після резекції 31,5 % паренхіми печінки, 3-тя – 20 тварин після видалення правої та лівої бокових часток печінки (58,1 % паренхіми печінки). Евтаназію щурів здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через один місяць від початку експерименту. Із товстої кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати, на яких вимірювали діаметри закапілярних венул, венул, зовнішній та внутрішній діаметри і товщину стінки венозних судин, висоту ендотеліоцитів, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах, відносні об’єми ушкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Через місяць після резекції 58,1 % об’єму печінки виявлено пострезекційну портальну гіпертензію. Встановлено, що при цьому діаметр закапілярних венул зріс на 37,0 %, а діаметр венул – на 30,7 % (р<0,001). В умовах пострезекційної портальної гіпертензії зовнішній діаметр вен товстої кишки з вираженою статистично достовірною різницею (р<0,001) зріс на 19,4 %, внутрішній діаметр – на 36,6 % (р<0,001), а товщина стінки досліджуваних судин зменшилася на 11,9 % (р<0,001). Висота ендотеліоцитів венозних судин товстої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії статистично достовірно (р<0,001) зменшилася на 11,4 % порівняно з контролем, діаметри їх ядер – на 9,3 %, а ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах зросли на 6,1 % (р<0,001). Відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів у досліджуваних умовах експерименту статистично достовірно збільшився у 22 рази (р<0,001) порівняно з аналогічним контрольним морфометричним параметром. Резекція великих об’ємів паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та значного ремоделювання венозного русла товстої кишки, яке характеризується вираженим розширенням та повнокров’ям венозних судин, порушенням їх венозної дренажної функції, гіпоксією, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами в досліджуваному органі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Гнатюк, О. Р., М. М. Гузь, and В. К. Заїка. "Вміст пластидних пігментів у сіянцях тиса ягідного і його вегетативних різновікових саджанцях." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 4 (September 17, 2020): 79–84. http://dx.doi.org/10.36930/40300414.

Full text

Abstract:

Досліджено морфометричні показники 4-7-річних сіянців та 2-річних вегетативних саджанців тиса ягідного, які вирощено із живців, відібраних з чоловічих і жіночих особин. Сіянці вирощували в умовах відкритого ґрунту. Вегетативні саджанці після вирощування упродовж двох вегетаційних періодів у парниках було висаджено у відкритий ґрунт. Вміст пластидних пігментів визначали спектрофотометричним методом. Унаслідок здійсненого дослідження встановлено, що для сіянців тиса ягідного характерний дуже повільний ріст за висотою і діаметром. У 4-7-річному віці їхня середня висота досягнула 15,2-33,9 см, середній діаметр на кореневій шийці – 2,0-3,5 мм та середній поточний лінійний приріст – 3,4-6,2 см. Приріст за висотою 2-річних живцевих саджанців тиса ягідного становить близько 4 см. Встановлено зростання морфометричних показників хвоїнок у сіянців зі збільшенням її віку. У сіянців тиса середня довжина однорічної хвої коливається в межах 15,3-16,1, 2-річної становить 16,8-19,4, 3-річної – 22,9-25,1 і у 4-річної – 28,6-29,3 мм. Морфометричні показники хвоїнок саджанців тиса виявилися значно більшими, ніж у сіянців. Довжина їхньої однорічної хвої становить 21,6-22,3 мм, ширина – 2,3-2,5 мм і товщина – 1,1 мм. У 2-річної хвої ці показники, відповідно, становлять 25,2-26,9, 3,0-3,2 і 1,2 мм. Вміст зелених пігментів у хвої 4-7-річних сіянців тиса ягідного становить 3,061-4,052, а жовтих – 0,577-0,904 мг/г абс. сух. маси. Встановлено тенденцію до зниження вмісту хлорофілів і каротиноїдів із збільшення віку хвої. Особливо чітко вона проявляється у 4-6-річних сіянців тиса ягідного. У них виявлено зменшення вмісту зелених пігментів у 2-4-річній хвої відносно однорічної на 1,7-23,8 %. Зменшення концентрації каротиноїдів – 1,6-34,1 %. Відношення хлорофілів а/b сіянців тиса ягідного становить 2,18-2,49. В однорічній хвої сіянців різного віку воно виявилось на 0,8-9,2 % вищим, ніж у хвої старшого віку. Величина співвідношення суми хлорофілів до каротиноїдів у сіянців становить 4,30-5,27. Незалежно від віку сіянців тиса, відношення суми хлорофілів до каротиноїдів у однорічної хвої є на 3,3-18,3 % меншим, ніж у 2-4-річної. Вміст пігментів у хвої живцевих саджанців виявився істотно меншим, ніж у сіянців. Їхня кількість в однорічній хвої живців із жіночих особин більша, ніж у чоловічих, проте у дворічної хвої виявлено кількісну перевагу пігментів у живцевих саджанців чоловічих особин. Співвідношенням суми хлорофілів до каротиноїдів у саджанців з чоловічих особин з віком хвої збільшується від 2,48 до 3,23, а у живців із жіночих особин змінюється слабо та становить 2,85-2,91.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Hnatjuk, M. S., I. V. Bodnarchuk, and L. V. Tatarchuk. "ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ АРТЕРІЙ ЯЗИКА ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ." Вісник наукових досліджень, no. 2 (April 16, 2019): 85–89. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10022.

Full text

Abstract:

Десквамативний глосит нерідко зустрічається у клініці, а його діагностика нелегка. При ньому змінюється структура язика і важливу роль при цьому відіграє його артеріальне русло, яке при вказаній патології досліджено недостатньо. Мета дослідження – морфометрично вивчити вікові особливості структурної перебудови артерій язика при десквамативному глоситі. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 60 статевозрілих щурах-самцях, яких поділили на 4 групи: перша нараховувала 15 інтактних тварин віком 8 місяців, друга – 15 щурів віком 24 місяці, третя – 15 тварин віком 8 місяців із десквамативним глоситом; четверта – 15 24-місячних щурів із десквамативним глоситом. Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 2 тижні від початку досліду. З язика виготовляли гістологічні мікропрепарати. Проводили морфометрію артерій середнього (51–128 мкм) та дрібного (26–50 мкм) калібрів, при якій вимірювали зовнішній, внутрішній діаметри, товщини медії та адвентиції, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, визначали індекс Керногана, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах, відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що артерії дрібного калібру язика при десквамативному глоситі змінювалися у більшому ступені порівняно з артеріями середнього калібру. Внутрішній діаметр артерій дрібного калібру в третій групі щурів зменшився на 8,8 %, а у четвертій групі – на 11,9 % (р<0,001), товщина медії відповідно зросла на 7,8 та 8,2 % (р<0,001), а товщина адвентиції – на 25,6 і 68,1 % (р<0,001). Індекс Керногана артерій дрібного калібру при десквамативному глоситі у спостереженнях третьої групи зменшився на 21,6 %, а у дослідних тварин старшої вікової групи – на 26,7 % (р<0,001). Звуження просвіту даних артерій, потовщення їх стінки, виражене зменшення індексу Керногана свідчили про суттєве зниження пропускної здатності досліджуваних судин та погіршання кровопостачання органа. При десквамативному глоситі висота ендотеліоцитів артерій язика дрібного калібру в тварин третьої групи зменшилася на 4,6 %, а в четвертій групі щурів – на 5,6 % (р<0,01). Діаметри ядер досліджуваних клітин у даних експериментальних умовах майже не змінювалися, проте порушувалися у них ядерно-цитоплазматичні відношення. Так, у третій групі спостережень вказаний морфометричний параметр зріс на 8,9 %, четвертій групі – на 12,6 % (р<0,05). Необхідно зазначити, що зміни ядерно-цитоплазматичних відношень в ендотеліоцитах артерій свідчили про порушення структурного клітинного гомеостазу. В третій групі спостережень відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів із вираженою статистично достовірною різницею (р<0,001) зріс у 6,6 раза, а в четвертій групі – у 7,36 раза (р<0,001). Проведені дослідження та отримані результати свідчать, що десквамативний глосит призводить до вираженої структурної перебудови артерій язика, яка характеризується потовщенням їх стінки, звуженням просвіту, зниженням пропускної здатності, порушенням клітинного структурного гомеостазу та зростанням відносних об’ємів ушкоджених ендотеліоцитів. Більш виражені структурні зміни при десквамативному глоситі виявлені в артеріях дрібного калібру язика та у тварин старшої вікової групи. Висновки. Десквамативний глосит у лабораторних білих щурів-самців супроводжується вираженою структурною перебудовою артерій язика, яка характеризується потовщенням їх стінки, звуженням просвіту, зниженням пропускної здатності судин, порушенням клітинного структурного гомеостазу, ушкодженням ендотеліоцитів, ендотеліальною дисфункцією, погіршанням кровопостачання органа. Більш виражені структурні зміни при десквамативному глоситі виявлені в артеріях язика дрібного калібру та в дослідних тварин старшої вікової групи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Ніколаїв, С. В. "МОРФОМЕТРІЯ І ОСОБЛИВОСТІ ГІСТОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ЯЄЧНИКІВ КРОЛИКІВ З МОМЕНТУ НАРОДЖЕННЯ ДО ВІД'ЄМНОГО ВІКУ." Effective rabbit breeding and fur farming, no. 6 (May 2, 2020): 165–75. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2020.6.165-175.

Full text

Abstract:

У даній статті наведено результати морфометрических і морфологічних досліджень яєчників кролиць у віковому аспекті (0, 14, 21, 31 день). Відтворювальна функція тварин тісно пов'язана з численними змінами, в яких протікають в організмі і безпосередньо в статевій системі. В результаті вивчення морфометричний характеристики яєчників кролиць встановлено, що маса яєчників у новонароджених кролиць становить - 0,003 ± 0,0012 г. До двох тижневого віку відзначено збільшення показника маси в два рази, а до місячного віком на 85%. Довжина яєчників новонароджених кролиць склала 0,38 ± 0,022 см, при досягненні тваринами 14-и денного віку довжина збільшився на 27% і на 54% у кролиць місячного віку. Динаміка зростання яєчників в ширину простежується до трьох тижневого віку і до місячного віку не змінюється, показник в дані вікові періоди становить - 0,22 см. Товщина яєчників новонароджених кролиць склала 0,09 см, що на 31% нижче показника яєчників кролиць трьох тижневого віку. Однак до місячного віком відбувається трансформація яєчників, їх товщина знижується і становить 92% від показником трьох тижневого віку. При морфологічному дослідженні органів встановлено, що на момент народження і до двох тижневого віку заліза структурно не зріла. Тільки до моменту досягнення тваринами трьох тижневого віку в яєчниках з 'являються перші структурні компоненти і по досягненню віку 1-го місяця яїчник представлений всіма структурними компонентами. В результаті комплексного методичного підходу з використанням морфометрических, морфологічних та статистичних методів дослідження вивчені і проаналізовані морфологічні і морфометричні зміни в яєчниках кроликів в віці 0, 14, 21, 31 дня. Результати досліджень поглиблять, розширять та доповнять дані з вікової та порівняльної морфології хутрових тварин, і будут являться критерієм для їх оцінки в практичній ветеринарну медицину і в кролівництві в цілому.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Грищенко, Назар, and Ігор Дрегваль. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ АБІОТИЧНИХ ЧИННИКІВ СЕРЕДОВИЩА НА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ DREISSENA POLYMORPHA У БАСЕЙНІ ЗАПОРІЗЬКОГО ВОДОСХОВИЩА РІЧКИ ДНІПРО." Молодий вчений, no. 2 (102) (February 28, 2022): 7–11. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-2-102-2.

Full text

Abstract:

У даній роботі досліджено основні аспекти впливу абіотичних чинників та антропогенного навантаження середовища на популяції молюсків виду три-гранка звичайна (Dreissena Polymorpha). Дослідження проводили в районі найбільшого антропогенного навантаження середовища в межах міста Дніп-ро. Підвищення температур у літній період впливає на розвиток та життєдія-льність періфітонних тварин, якими є молюски виду тригранка звичайна. Кі-лькість поселень значно знижується в зимній період, при сильних морозах та зменшенні рівня води в водосховищах. Такі коливання чисельності не дозво-ляють D. Polymorpha швидко захоплювати теріторії, що зменшує розповсю-дження молюска родича (D. Вugensis). Виявлені відхилення морфометричних характеристик молюсків, які існували в середовищі з більшим антропоген-ним навантаженням. Це може бути доцільно при оцінці забруднення терито-рій водойми.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Hnatjuk, M. S., S. O. Konovalenko, and L. V. Tatarchuk. "МОРФОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОРФОЛОГІЧНИХ ЗМІН СТРУКТУР СІМ’ЯНИКІВ В УМОВАХ ПОСТРЕЗЕКЦІЙНОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ЛЕГЕНЕВОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 6, 2020): 69–73. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11071.

Full text

Abstract:

Легенева гіпертензія і легеневе серце призводять до венозного повнокрів’я та застою у органах великого кола кровообігу. Особливості ремоделювання структур сім’яників при цьому маловивчені. Мета – морфометрично вивчити особливості морфологічних змін структур сім’яників в умовах пострезекційної легеневої гіпертензії. Матеріал і методи. Морфологічно досліджені сім’яники 45 білих щурів, які були поділені на три групи. 1-а –15 контрольних тварин, 2-а – 22 щури з пострезекційною артеріальною легеневою гіпертензією і компенсованим легеневим серцем, 3-я – 8 тварин з пострезекційною артеріальною легеневою гіпертензією і декомпенсованим легеневим серцем. Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через місяць від початку досліду. Легеневу гіпертензію та легеневе серце моделювали шляхом виконання правосторонньої пульмонектомії. Проводили окреме зважування камер серця, їх планіметрію. З сім’яників виготовляли гістологічні мікропрепарати. Морфометрично на мікропрепаратах визначили діаметри сім’яних канальців, товщину їх стінки, кількість клітин епітеліо-сперматогенного шару, кількість клітин Сертолі, тубуло-інтерстиційний індекс, індекс Лейдіга, індекс інтенсивності сперматогенезу. Кількісні показники обробляли статистичними методами. Результати. Світлооптично венозні судини розширені, переповнені кров'ю. Відмічався виражений перивазальний набряк, який місцями звужував і деформував судини та сім’яні канальні. Венозні судини гемомікроциркуляторного русла нерівномірно розширені, варикозно змінені, з сакуляціями, переповнені кров’ю, з явищами стазу, тромбозу, що посилювало гіпоксію, яка ускладнювалася дистрофією та некрозами ендотеліоцитів, міоцитів судин, клітин Лейдіга, Сертолі, сперматогенних епітеліоцитів, стромальних структур, інфільтративними та склеротичними процесами. Порушення сперматогенезу підтверджувалося атрофією сім’яних канальців (зменшення їх діаметра, кількості клітин епітеліо-сперматогенного шару, індексу інтенсивності сперматогенезу, потовщення стінки сім’яних канальців). Суттєво ремоделювалися інтерстиційний та ендокринний компоненти сім’яників, що підтверджувалося істотними змінами тубуло-інтерстиційного індексу та індексу Лейдіга. Зміни досліджуваних морфометричних параметрів домінували при декомпенсації легеневого серця, де гемодинамічні зміни були найвираженішими. Висновок. Пострезекційна легенева гіпертензія та легеневе серце призводять до суттєвого ремоделювання структур сім’яників, яке характеризується вираженим венозним повнокров’ям, гіпоксією, атрофічними дистрофічними, некробітичними, інфільтративними та склеротичними процесами, суттєвими змінами ендокринного, сперматогенного та інтерстиційного компонентів з домінуванням їх при декомпенсації легеневого серця.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Dunaіevska, Oksana. "Морфометричні особливості селезінки жуйних у віковому аспекті." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 13(362) (July 11, 2018): 104–10. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-362-13-104-110.

Full text

Abstract:

На основі морфометричних досліджень установлено показники тест-системи селезінки продуктивних тварин: овець романівської породи восьми вікових груп і великої рогатої худоби чорно-рябої породи шести вікових груп. Максимального розвитку біла пульпа селезінки овець досягає у 28-місячному віці (17,93 %) та у 30-місячному віці ВРХ (21,39 %).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Andriychuk, Tamara, Dmytro Vyskushenko, and Andriy Vyskushenko. "Статевий диморфізм у вівпарід (Gastropoda, Viviparidae) фауни України." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 7(356) (July 2, 2018): 119–23. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-356-7-119-123.

Full text

Abstract:

У статті наведено результати дослідження наявності статевого диморфізму в черевоногих молюсків роду Viviparus Montfort, 1810. Проведено повну морфометрію черепашки досліджуваних видів. На основі морфометричних показників розраховано їхні індекси. У ході дослідження проведено дискримінантний і дисперсійний аналіз. З’ясовано, що ступінь вираження статевого диморфізму у двох видів калюжниць різний та стосується здебільшого абсолютних промірів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Khrystenko, D. S. "Морфометричні показники ляща (Abramis brama) Кременчуцького водосховища." Biosystems Diversity 15, no. 1 (December 10, 2006): 187–90. http://dx.doi.org/10.15421/010734.

Full text

Abstract:

Показано довгострокову результуючу дію комплексу факторів, що склалися у Кременчуцькому водосховищі, на морфометричні показники ляща (Abramis brama L.). На зазначеній водоймі традиційним сітковим промислом уже понад 40 років вилучаються особини ляща з кращими показниками екстер’єру, що приводить до виживання особин із певним напрямом мінливості, зсуву середнього показника у той чи інший бік. У результаті досліджень встановлено функціональну відповідність морфології умовам навколишнього середовища.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Astapenko, O. O., N. M. Lytovchenko, T. M. Kostiuk, and I. A. Shynchukovskiy. "Використання конструкцій із біодеградуючого матеріалу біоактивної дії у реконструктивно-відновній хірургії щелепно-лицевої ділянки." CLINICAL DENTISTRY, no. 4 (February 4, 2021): 5–18. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.4.11713.

Full text

Abstract:

Резюме. На сьогодні для фіксації кісткових фрагментів у щелепно-лицевій хірургії (ЩЛХ) найширше використовують накісткові титанові пластини й шурупи. Необхідність повторної операції із видалення металоконструкції збільшує терміни непрацездатності хворого, економічні витрати на лікування та психоемоційне навантаження на хворого, пов’язане з переживанням і додатковим стресом. Все це призвело до появи альтернативного методу остеосинтезу з використанням біодеградуючих пластин і шурупів, які не мають зазначених вад. Мета дослідження – підвищити ефективність хірургічного лікування хворих із вродженою та набутою кістковою патологією щелепно-лицевої ділянки з використанням фіксуючих конструкцій заданих властивостей із біодеградуючого матеріалу біоактивної дії. Матеріали і методи. При виконанні дослідження були використані такі методи: 1) в експериментальній частині роботи – фізико-хімічні, санітарно-хімічні, токсиколого-гігієнічні – з метою визначення можливості використання ЕПУ–ГАП–ЛЕВ-композиції для виготовлення фіксаторів кісткових фрагментів при проведенні остеосинтезу в ЩЛД, фізико-механічні (для визначення міцніших, еластичних, в’язко-пружних властивостей ЕПУ та його композицій з ГАП та ЛЕВ), рентгенологічні (для контролю якості проведення експерименту на тваринах), морфологічні (гістологічні та морфометричні дослідження кісткових регенератів у ділянці дефекту нижньої щелепи (НЩ) при імплантації поліуретанових і титанових пластин і шурупів) – для вивчення перебігу процесів репаративної регенерації м’яких і кісткової тканин і перебудови кісткової тканини в ділянці травматичного ушкодження; 2) в клінічній частині роботи – клініко-лабораторні (для визначення динаміки основних клінічних симптомів і результатів лікування хворих), рентгенологічні методи (рентгенографія кісток лицевого черепа в традиційних укладках, ортопантомографія, КТ 3D, створення і аналіз комп’ютерних 3D моделей, рентгенденситометрія, рентгенморфометрія) – для визначення характеру патологічного поцесу в кістковій тканині й дослідження архітектоніки кісткової тканини ЩЛД, контролю за перебігом консолідації переломів (у тому числі інтраопераційних), статистичні методи (визначення середніх величин, похибок середніх і вірогідності розбіжностей у групах, кореляційний та регресійний аналіз) – для обробки й аналізу отриманих результатів). Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження стали основою для пошуку способів отримання матеріалу без металевого дефекту, з якого можна було б виготовити фіксатор у вигляді пластин і гвинтів для остеосинтезу щелепно-лицевої ділянки. Розроблено біорезорбтивний матеріал біоактивної дії (ЕПП-ГАП-ЛЕВ) на основі поліуретанової композиції, що містить 20 % гідроксиапатиту і 6 % левамізолу для остеосинтезу. Результати експериментальних досліджень лягли в основу клініко-рентгенологічних досліджень. Доведено ефективність фіксаторів ЕПУ-ГАП-ЛЕВ для остеосинтезу при лікуванні пацієнтів з переломами і деформаціями лицевого черепа. Висновки. Позитивні результати власних клінічних досліджень в ранні й віддалені терміни свідчили про ефективність і перспективність використання полімерних (у тому числі ЕПУ-ГАП-ЛЕВ) мініпластин у хірургічному лікуванні переломів кісток лицевого черепа зі зміщенням. Завдяки правильному плануванню лікування всі пацієнти, в лікуванні яких застосовували полімерні фіксатори, змогли отримати повну реабілітацію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Козопас, Н. М., and Г. В. Максимюк. "ПОКАЗНИКИ ФЕРТИЛЬНОСТІ ЩУРІВ ТА РІВEНЬ ЛЕПТИНУ В ПЛАЗМІ КРОВІ ЗА УМОВ ВПЛИВУ ВИСОКОКАЛОРІЙНИХ ДІЄТ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 23, 2022): 59–63. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12734.

Full text

Abstract:

Вступ. Вплив ожиріння на плідність чоловіків є предметом багатьох досліджень, а молекулярні механізми, що лежать в основі цього взаємозв’язку, активно вивчає наукова спільнота. Лептин є пептидним гормоном, який в основному синтезується у жировій тканині та підтримує енергетичний гомеостаз організму. Крім того, він активно залучений у регуляцію репродуктивної функції через модуляцію гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі. Ймовірно, лептин можна розглядати як біомаркер, що поєднує метаболічний статус із репродуктивною системою організму. Мета дослідження – оцінити вплив висококалорійних дієт на показники фертильності щурів-самців і рівень лептину в плазмі крові. Методи дослідження. Дослідження було проведено на 30 білих нелінійних щурах-самцях масою 250–300 г, яких поділили на 3 групи по 10 тварин у кожній: щури контрольної групи (КГ) споживали стандартний корм; тварини дослідних груп отримували високожирову дієту (ВЖД) і дієту з високим вмістом жиру та цукру (ВЖЦД) відповідно. Утримували лабораторних тварин на зазначених раціонах протягом 7 тижнів. Після евтаназії щурів проводили їх морфометричні заміри, на основі яких обчислювали індекс Лі, тестикулярний коефіцієнт та коефіцієнт вісцерального жиру. Кров для дослідження забирали з хвостових судин тварин у еппендорфи з гепарином. Отриманий матеріал 5 хв центрифугували при 800 g, після чого відбирали плазму для подальших досліджень. Суспензію сперматозоїдів готували з каудальної частини епідидимісів яєчок. Розраховували загальну кількість статевих клітин та їх рухливість. Життєздатність сперматозоїдів досліджували шляхом їх фарбування флуоресцентним барвником пропідій йодидом. Концентрацію лептину в плазмі крові визначали методом імуноферментного аналізу. Результати й обговорення. Утримування щурів на ВЖД і ВЖЦД протягом 7 тижнів суттєво не позначилося на прирості маси тіла. Індекс Лі незначно відрізнявся між дослідними групами (p=0,59). Однак коефіцієнт вісцерального жиру в групі ВЖЦД був на 40 % вищим порівняно з КГ (p=0,04). Не було виявлено істотної різниці між дослідними групами щодо кількості сперматозоїдів (p=0,72), рухливості (p=0,63) та життєздатності (p=0,87). Дієта з високим вмістом жиру і цукру спричиняла зростання концентрації лептину в плазмі крові щурів на 14 % від вихідних даних (p=0,01). Висновок. Короткострокове перебування на раціоні з високим вмістом жиру і цукру викликає метаболічні зміни, на що вказує значне зростання відносної частки жирової тканини та рівня лептину в плазмі крові.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Salii, Z. V., and S. I. Shkrobot. "Роль післятравматичної церебральної атрофії в структурі наслідків черепно-мозкової травми." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 3.73 (July 6, 2015): 165–69. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.3.73.2015.78335.

Full text

Abstract:

З метою дослідження ролі післятравматичної церебральної атрофії (ПЦА) у структурі наслідків черепно-мозкової травми (ЧМТ) обчислили морфометричні показники у 130 хворих (у 35 в анамнезі була легка ЧМТ (ЛЧМТ), у 95 — тяжка ЧМТ (ТЧМТ)). У 28,57 % хворих із наслідками ЛЧМТ та у 57,89 % із наслідками ТЧМТ діагностовано морфометричні ознаки ПЦА, в обох групах переважали пацієнти із зовнішньою ПЦА. Серед хворих із катамнезом ТЧМТ протягом 6–10 років домінували особи з ознаками зовнішньої, з катамнезом 10 і більше років — змішаної ПЦА. У хворих із відкритою ЧМТ в анамнезі частіше діагностували морфометричні ознаки змішаної ПЦА, а при поєднанні удару головного мозку з суб- та епідуральними гематомами — зовнішньої ПЦА. У хворих із змішаною ПЦА провідними були вогнищевий, а також поєднання вогнищевого та судомного синдромів, комбінація трьох і більше клінічних синдромів та прояви синдрому вегетосудинної дистонії — у групі із внутрішньою ПЦА, лікворно-гіпертензійний та психоорганічний синдроми в поєднанні з вогнищевим — у пацієнтів із зовнішньою ПЦА. Найвищий відсоток пацієнтів із клінічно вираженими тривогою та депресією був у групах з ознаками змішаної та внутрішньої ПЦА, субклінічно виражених тривоги та депресії — у групі з зовнішньою ПЦА.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Ніколаєв, С. В. "ГОРМОНАЛЬНІ І МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ У КРОЛИКІВ В ПЕРІОД ПІСЛЯ ВІДЛУЧЕННЯ." Effective rabbit breeding and fur farming, no. 5 (May 3, 2020): 223–31. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2019.5.223-231.

Full text

Abstract:

У цій статті розглядаються питання сучасного дослідження органів внутрішньої секреції кроликів. Як відомо, нині кролівництво має широке поширення на пострадянському просторі, проте для ефективного ведення кролівництва, мало знати тільки умови годівлі і утримання. Важливе значення мають дослідження з питань впливу органів ендокринної системи на функціональну цілісність самого організму, а також вплив ветеринарних препаратів для підтримки цих систем у високому працездатному стані. Одним з таких питань є морфологічний і функціональний стан щитоподібної залози в нормі і під впливом ветеринарних препаратів. Так само необхідно знати вплив мікроелемента селену на щитоподібну залозу сільськогосподарських тварин, адже селен це один з тих мікроелементів, який в організмі тварин має багатогранне значення. Селен має високу біохімічну активність і сприяє інтенсифікації обміну речовин. У зв'язку з вище написаним, в цій статті, по-перше, вивчені, приведені і описані результати досліджень морфологічної структури щитоподібної залози, по-друге, вивчено вплив вітчизняного ветеринарного препарату на основі хімічного елементу селену і вітаміну Е на морфологічну перебудову щитоподібної залози, в третіх, визначений і описаний рівень гормонів в крові у кроликів в період після відлучення. При описі морфологічної структури щитоподібної залози кроликів в період після відлучення враховувалися наступні показники: товщина капсули, висота тироцитів, об'єм ядер тироцитів, розмір С-клітин, індекс Брауна, а також фолікули різного діаметру. Ті ж показники описувалися і при застосуванні ветеринарного препарату БАГ-Е-селен. Крім того , визначали такі гормони як ТТГ, Т3, Т4. В результаті комплексного методичного підходу з використанням морфометричних, морфологічних, біохімічних і статистичних методів дослідження вивчені і проаналізовані морфофункциональні зміни в щитоподібній залозі кроликів в період після відлучення і при застосуванні селен вміщуючого препарату. Результати досліджень поглиблять, розширять і доповнять дані по віковій і порівняльній морфології хутрових тварин, і будуть критерієм для їх оцінки в практичній ветеринарній медицині і в кролівництві в цілому.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Sokhor, N. R., S. I. Shkrobot, and L. M. Grubyak. "Морфометричні показники серця як предиктори перебігу ішемічного гемодинамічного інсульту у гострому період." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 5.59 (May 1, 2013): 74–78. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.5.59.2013.85552.

Full text

Abstract:

У 60 хворих у гострому періоді ішемічного гемодинамічного інсульту за допомогою еходопплер-кардіографії визначено морфометричні показники серця, оцінено ступінь тяжкості інсульту на 1, 7 та 14-й день захворювання.Встановлено, що вік хворих та вихідний рівень артеріального тиску не впливали на ступінь тяжкості інсульту. Вірогідні зв’язки між тяжкістю інсульту і його розміром та локалізацією спостерігалися лише на 14-й день захворювання. Виявлено, що морфометричні показники серця більш значимо, ніж розміри та локалізація інфаркту, впливають на ступінь вираженості неврологічного дефіциту в дебюті захворювання і на регрес неврологічної симптоматики протягом перших двох тижнів гострого періоду інсульту. Хвилинний об’єм крові, серцевий індекс, товщина задньої стінки та індекс маси міокарда лівого шлуночка виражено корелювали як із вихідним рівнем тяжкості інсульту (р < 0,05), так і зі ступенем зменшення неврологічної симптоматики на 7-й (р < 0,01) та 14-й (р < 0,05) день. Відмічено вірогідний вплив фракції викиду на зменшення неврологічного дефіциту на 7-й (р < 0,01) та 14-й (р < 0,05) день захворювання. Результати проведеного дослідження дають підставу вважати, що морфометричні показники серця та системної гемодинаміки значною мірою можуть бути предикторами перебігу гострого періоду ішемічного гемодинамічного інсульту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Гнатюк, М. С., C. О. Нестерук, Л. В. Татарчук, and Н. Я. Монастирська. "Кількісна морфологічна оцінка вікового ремоделювання венозного русла передміхурової залози." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 23, 2022): 19–22. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12755.

Full text

Abstract:

Резюме. Відомо, що венозне русло відіграє важливу роль у дренуванні венозної крові від органів. При порушенні вказаної функції в органах виникає венозне повнокров’я, що ускладнюється гіпоксією, дистрофією та некробіозом клітин та тканин. Необхідно вказати, що вікові структурні зміни венозного русла передміхурової залози досліджені недостатньо. Мета дослідження – за допомогою кількісних морфологічних методів вивчити особливості вікового ремоделювання венозного русла передміхурової залози. Матеріали і методи. Досліджено венозне русло передміхурової залози 40 лабораторних білих щурів-самців, яких поділили на 2 групи: перша нараховувала 20 інтактних практично здорових тварин віком 8 місяців, які знаходилися у звичайних умовах віварію, друга – 20 білих щурів віком 24 місяці. Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. З передміхурової залози виготовляли гістологічні мікропрепарати, на яких визначали діаметр закапілярних венул, венул, зовнішній та внутрішній, товщину стінки венозних судин, висоту ендотеліоцитів, діаметри їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в цих клітинах, відносні об'єми ушкоджених ендотеліоцитів, щільність мікросудин. Кількісні показники обробляли статистично. Результати. Морфометрично встановлено, що з віком діаметр закапілярних венул передміхурової залози зріс на 7,4 %, венул – на 6,7 %, зовнішній діаметр венозних судин – на 5,8 %, внутрішній – на 11,9 %, відносний об′єм ушкоджених ендотеліоцитів – у 2 рази, товщина стінки вен зменшилася на 8,5 %, висота ендотеліоцитів – на 3,9 %, їх ядер – на 4,3 %. Щільність мікросудин та ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах не змінювалися, що свідчило про вікову стабільність тканинного та клітинного структурних гомеостазів. Висновки. Вікова структурна перебудова венозного русла передміхурової залози у лабораторних білих щурів характеризується розширенням венозної ланки гемомікроциркуляторного русла, венозних судин, зменшенням товщини їх стінок, атрофією ендотеліоцитів, зростанням відносного об’єму ушкоджених ендотеліоцитів при збереженій стабільності клітинного структурного гомеостазу. Ступінь вікової структурної перебудови венозного русла передміхурової залози домінує у закапілярних венулах та венулах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Khvorost, O. P., Yu A. Fedchenkova, K. S. Skrebtsova, and A. I. Popik. "ВИВЧЕННЯ МОРФОЛОГО-АНАТОМІЧНОЇ БУДОВИ БРУНЬОК ВІЛЬХИ КЛЕЙКОЇ ALNUS GLUTINOSA (L.) Gaertn." Фармацевтичний часопис, no. 3 (October 9, 2019): 21–26. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.3.10472.

Full text

Abstract:

Мета роботи – дослідити морфолого-анатомічну будову бруньок вільхи клейкої Аlnus glutinosa (L.) Gaertn. Матеріали і методи. За допомогою фармакопейних методів аналізу дослідили морфологічну та анатомічну будову 5 серій бруньок вільхи клейкої вітчизняних регіонів заготівлі. Морфологічні особливості вивчали не менш ніж на 15 зразках сировини кожної серії. Для дослідження анатомічної будови, виготовляли не менш ніж 15 препаратів сировини кожної серії. Результати й обговорення. Проведені виміри бруньок та криючих брактей (морфометричні показники) дозволили встановити граничні межі довжини та діаметру власне бруньки та довжини і ширини криючих брактей. Складений морфологічний опис бруньок вільхи клейкої з визначенням діагностичних ознак (форма, колір, характер поверхні криючих брактей). Дослідили анатомічну будову бруньок вільхи клейкої. Виділили основні діагностичні риси: форма клітин епідерми брактей та пористість їхніх оболонок, типи та топографія трихом брактей, наявність ефіроолійних залозок. Висновки. Встановлено особливості морфолого-анатомічної будови 5 серій бруньок вільхи клейкої різних регіонів заготівлі. Визначено морфометричні показники, встановлено граничні межі довжини та діаметру бруньки та криючих брактей. Обрано критерії морфологічного опису та створено морфологічний опис бруньок вільхи клейкої із визначенням діагностичних ознак. Дослідження анатомічної будови бруньок вільхи клейкої дозволило виділити діагностичні риси сировини. Отриманні результати можуть стати основою для розробки розділів «Ідентифікація А» та «Ідентифікація В» проекту монографії на бруньки вільхи клейкої як перспективного виду лікарської рослинної сировини.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Dunaіevska, Oksana. "Особливості опорно-скоротливого апарату селезінки хребетних тварин." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 12(337) (January 25, 2019): 71–76. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-71-76.

Full text

Abstract:

На основі гістологічних досліджень установлено морфометричні особливості опорно-скоротливого апарату селезінки хребетних тварин. З’ясовано, що в риб радіальні трабекули слаборозвинені, у жаби та ящірки вони відсутні. Опорно-скоротливий апарат займає від 3,02 до 13,64 % відносної площі селезінки. Найбільш розвинений він у коней, овець і свиней.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Pantsyreva, H. V. "Дослідження сортових ресурсів трав'яних видів Paeonia L. в Україні." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 8 (October 25, 2018): 74–78. http://dx.doi.org/10.15421/40280815.

Full text

Abstract:

Проаналізовано сучасний стан напрямів використання трав'яних видів Paeonia L. та визначено їх перспективи використання у декоративному садівництві та озелененні. Досліджено сортовий асортимент видового та чисельного складу сортів трав'яних видів Paeonia L., яких занесено до Державного реєстру, та проаналізовано динаміку за роками їх створення. Наведено загальну характеристику досліджуваних сортів, яких занесено до Реєстру. Досліджено сортові властивості 42 сортів та гібридів трав'яних видів Paeonia L. Наведено результати первинного інтродукційного випробування квітниково-декоративних сортів, що належать до представників сортів трав'яних видів Paeonia L. в умовах Поділля. Проаналізовано видовий склад роду Paeonia L. та визначено перспективність їх використання для озеленення різних об'єктів зони Поділля. З метою диференціації рослин відповідно до сфери їх можливого використання наведено морфометричні показники сортів представників цього роду. Дослідженням встановлено, що всі досліджувані сорти викликають інтерес як потенційно цінні об'єкти для збагачення асортименту вітчизняних декоративних рослин та є перспективними для поліпшення стану парків, скверів, садків зони Поділля. Враховуючи високі декоративні властивості цих видів та широкі можливості їх застосування, квітниково-декоративні рослини представників трав'яних видів Paeonia L. становлять значний інтерес для садівництва та поповнення асортименту декоративних культур нашої держави. Також дослідженнями визначено природні можливості представників трав'яних видів Paeonia L., пластичність до зміни їх життєвої форми. Висока якість за сукупністю ознак, що визначають їх декоративність, характеризує досліджувані рослини як джерело для інтродукції, а також збагачення асортименту декоративних культур в Україні. Отже, інтродукція представників роду Paeonia L. для озеленення дає змогу значно розширити асортимент декоративно цінних рослин та збагатити культивовану флору зони Поділля та України загалом. Порівняння отриманих результатів з характеристикою сортів, які представив оригінатор, показали збігання сортових ознак за всіма показниками. Враховуючи, що Півонії належать до провідних культур, які набули широкого застосування в озелененні завдяки високій декоративності яскраво забарвлених суцвіть, оцінено рівень пристосованості сортового матеріалу цього виду. Означені якості проявилися повною мірою у всіх сортів, які ми вибрали для випробування в умовах Вінниччини, що підтверджено даними фенологічних спостережень та обліку їх господарсько-біологічних якостей за критеріями, прийнятими Державною методикою сортовипробування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Shulgai, A. H., L. V. Tatarchuk, and M. S. Hnatjuk. "КІЛЬКІСНА МОРФОЛОГІЧНА ОЦІНКА ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕМОДЕЛЮВАННЯ М’ЯЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНЬОЇ КИШКИ ПРИ ВИДАЛЕННІ РІЗНИХ ОБ’ЄМІВ ПАРЕНХІМИ ПЕЧІНКИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (November 23, 2018): 143–48. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i4.9598.

Full text

Abstract:

Видалення великих об'ємів паренхіми печінки може супроводжуватися виникненням пострезекційної портальної гіпертензії. Остання призводить до морфологічної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени, ураження їх структур, морфологічних змін м’язової оболонки, які при ушкоженнях порожньої кишки у названих патологічних умовах досліджені недостатньо. Мета – морфометричними методами вивчити особливості ремоделювання м’язової оболонки порожньої кишки при видаленні різних об’ємів паренхіми печінки. Матеріал і методи. Комплексом морфологічних методів досліджена порожня кишка 45 статевозрілих білих щурів-самців, які були поділені на 3-и групи. 1-а група нараховувала 15 інтактних тварин, 2-а – 15 щурів, у яких було видалено 31,5 % паренхіми печінки, 3-я – 15 тварин після резекції 58,1 % паренхіми печінки. Евтаназія щурів здійснювалася кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Із порожньої кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Вимірювали товщини колового та поздовжнього шарів м’язової оболонки, діаметри гладких міоцитів та їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, стромально-міоцитарні відношення, відносні об’єми пошкоджених міоцитів. Кількісні показники обробляли статистично. Результати. Встановлено, що через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки досліджувані морфометричні показники змінювалися незначно. Видалення 58,1 % паренхіми печінки призводило до розвитку пострезекційної портальної гіпертензії. Виражено зміненими при цьому виявилися морфометричні параметри структур колового та поздовжнього шарів м’язової оболонки порожньої кишки. Товщина колового шару м’язової оболонки через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки статистично достовірно (р<0,05) зменшилася на 4,1 %, діаметр міоцитів – на 6,1 %, ядерно-цитоплазматичні відношення у них зросли на 35,4 %, cтромально-міоцитарні відношення – на 14,3 %, відносний об’єм пошкоджених міоцитів – у 14,4 рази. Кількісні морфологічні показники структур поздовжнього шару м’язової оболонки порожньої кишки через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки змінювалися аналогічно, але ступінь їх вираження був меншим, порівняно із структурами колового шару. Так, діаметр міоцитів у даних експериментальних умовах виявився зменшеним всього на 1,6 %, діаметр ядер зріс на 4,6 % (р<0,01), ядерно-цитоплазматичні відношення – на 15,2 % (р<0,001), стромально-міоцитарні відношення – на 14,1 %, відносний об’єм пошкоджених міоцитів – у 8,1 раза. Висновки. Видалення великих об’ємів паренхіми печінки призводить до пострезеційної портальної гіпертензії та вираженого ремоделювання структур колового та поздовжнього шарів м’язової оболонки порожньої кишки, яке характеризується диспропорційними нерівномірними змінами морфометричних параметрів гладких міоцитів, їх ядер, порушеннями ядерно-цитоплазматичних відношень у цих клітинах, атрофією, зростанням стромальних структур та відносних об’ємів пошкоджених міоцитів у м’язовій оболонці, що може ускладнюватися дисфункцією ушкодженого органа.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Didenko, S. M., V. V. Boyko, Yu V. Ivanova, V. Yu Subbotin, O. V. Kalenska, L. V. Kalenska, and I. M. Savytska. "Морфометричні дослідження кровоносних судин шкіри та м’язів у хворих з ішемічною формою синдрому діабетичної стопи." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 8 (August 30, 2018): 33–37. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.08.33.

Full text

Abstract:

Мета. Вивчити кількісні критерії ураження кровоносних судин шкіри та м’язів у хворих з ішемічною формою (ІФ) синдрому діабетичної стопи (СДС) та визначити на їх основі ступінь діабетичної мікроангіопатії (ДМАП). Матеріали і методи. Відібрані зразки парафінових блоків шкіри та м’язів 49 хворих із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу та ІФ СДС на тлі стенотично-оклюзійного ураження артерій нижньої кінцівки, які перебували на лікуванні в Центрі судинної хірургії Клінічної лікарні «Феофанія» протягом 2014 – 2017 рр. Для порівняння відібрані зразки шкіри та м’язів 10 пацієнтів, які не мали системних захворювань. Проводили гістологічні та імуногістохімічні дослідження для виявлення колагену IV типу – маркера базальних мембран VEGF – судинного ендотеліального фактора росту; CD31 – маркера ендотеліальних клітин гладком’язового актину. Вимірювали та порівнювали діаметри та щільність кровоносних судин шкіри та м’язів. Результати. Виявлені характерні зміни морфометричних показників судин гемомікроциркуляторного русла (ГМЦР) шкіри та м’язів при ДМАП, що дає змогу визначити її ступінь. Висновки Визначені кількісні показники, які змінювались залежно від перебігу та компенсації ЦД: щільність судин ГМЦР у сосочковому шарі шкіри; товщина базальних мембран кровоносних судин; діаметр просвіту судин ГМЦР. Характерними якісними змінами в тканинах є: згладження базальної мембрани епідермісу, її розпушення на окремих ділянках; підвищення експресії рецепторів до Vegf (Vegfr-1); підвищення рівня експресії актину у кровоносних судинах, у тому числі в капілярах; нерівномірна експресія CD31 в кровоносних судинах. На основі сукупності отриманих даних про якісні та кількісні зміни ГМЦР шкіри і м’язів розроблено критерії для визначення ступеня ДМАП, що може бути використано з метою створення алгоритму комплексного лікування хворих з ІФ СДС.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Pokhylenko, A. P. "Оцінка морфологічної мінливості популяцій Rossiulus kessleri (Diplopoda, Julida)." Biosystems Diversity 22, no. 1 (May 4, 2014): 88–95. http://dx.doi.org/10.15421/011413.

Full text

Abstract:

За умов антропогенного навантаження ґрунтова біота однією з перших реагує на зміни середовища існування. Оскільки природний відбір відбувається за фенотипами, важливо, що на урбанізованих територіях адаптації організмів до змін природних факторів можуть бути виявлені фенетичними дослідженнями. Взаємозв’язки між морфометричними характеристиками Rossiulus kessleri (Lohmander, 1927) виявлено із застосуванням факторного аналізу. Обрано 14 лінійних промірів тіла (а також їх співвідношень) і частин ротового апарату диплопод. Проаналізовано екологічну мінливість популяцій в умовах байрачних і заплавних екосистем Самарського лісу (територія Новомосковського та Кочерезького лісництв) і заказника «Волошанська дача» (урочище «Затишне») Дніпропетровської області. Виявлено морфометричні характеристики, за якими спостерігається статевий диморфізм і максимальна мінливість між популяціями. За результатами більшості промірів особини з популяції Новомосковського лісництва не характеризуються статевим диморфізмом. В умовах заказника «Волошанська дача» статевий диморфізм виявлено за більшістю лінійних промірів (P < 0,001). Під час дослідження популяції Кочерезького лісництва визначено, що самки на 14% ширші за самців (за лінійними промірами тіла) та мають довші антенни. Для популяцій Новомосковського та Кочерезького лісництв майже за всіма зазначеними співвідношеннями виявлено статевий диморфізм. Найнижчий рівень морфологічної мінливості зафіксовано в популяції з Новомосковського лісництва. Результати факторного аналізу масиву даних показали наявність двох груп R. kessleri.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Kulchytskyi-Zhyhaylo, I. Ye. "Характер розташування лісів на водозборі гірської річки в Карпатах як один з чинників формування витрат води весняного водопілля." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 5 (May 31, 2018): 69–73. http://dx.doi.org/10.15421/40280515.

Full text

Abstract:

Оцінено можливість застосування показника розвитку лісистості водозбирання ε для характеристики розташування лісів на ньому. Встановлено малу інформативність ε для лісогідрологічних досліджень. Проаналізовано опубліковані експериментальні дослідження та матеріали Закарпатської воднобалансової станції про вплив хвойних і листяних лісів на величину снігонакопичення та інтенсивність сніготанення в Карпатах. Вивчено морфометричні характеристики досліджуваного водозбору річки Яблунька до м. Турка в Бескидах, розташування лісів на ньому, їх породний і віковий склад. Площа водозбору 136 км2, середня висота н.р.м. 722 м. Максимальний час добігання води до створу τ = 6 год. Лісистість водозбору 30,0 %, 95 % площі займають деревостани з переважанням ялини європейської та ялиці білої. При різному розташуванні лісів на цьому водозборі змодельовано погодинну витрату води на підйомі гідрографу для типового температурного режиму в період весняного сніготанення. Встановлено, що для малих водозборів, де τ у десятки разів менший від часу сніготанення, характер розташування лісів не відіграє значної ролі у формуванні середньогодинних витрат води. Різниця між витратами води весняного водопілля для різних варіантів розташування лісів, спричинена відтермінуванням початку сніготанення у хвойних лісах, не перевищує 10 %. За синхронної зміни інтенсивності сніготанення в лісі та на відкритих ділянках різниця між витратами води для різного розташування лісів становить 1–3 %; за асинхронної зміни – 3–7 %.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Hnatiuk, M. S., S. O. Konovalenko, and L. V. Tatarchuk. "Морфометрична оцінка структурних змін ендотеліоцитів артерій та вен сім’яників в умовах пострезекційної артеріальної легеневої гіпертензії." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (October 23, 2020): 44–49. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.3.11420.

Full text

Abstract:

Мета роботи: морфометрично вивчити особливості структурної перебудови ендотеліоцитів артерій та вен сім’яників при пострезекційній артеріальній легеневій гіпертензії. Матеріали і методи. Морфологічно досліджено структурні зміни ендотеліоцитів артерій і вен сім’яників 50 щурів, які були розділені на 3 групи. 1-ша група включала 15 інтактних тварин, 2-га – 25 щурів із пострезекційною артеріальною гіпертензією у малому колі кровообігу і компенсованим легеневим серцем, 3-тя – 10 експериментальних тварин із легеневою артеріальною гіпертензією і декомпенсованим легеневим серцем. Через місяць від початку досліду здійснювали евтаназію щурів кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. У сім’яниках вимірювали висоту ендотеліоцитів артерій та вен, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах, відносний об’єм ушкоджених клітин. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що правостороння пульмонектомія призводить до легеневої гіпертензії, легеневого серця, венозного повнокров’я в органах великого кола кровообігу та структурних змін у сім’яниках. Найвираженіші зміни виявлено в сім’яниках при пострезекційній легеневій гіпертензії та декомпенсованому легеневому серці. Ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах артерій лівого сім’яника при цьому збільшилися на 7,6 %, правого – на 4,7 % (р<0,05), відносні об’єми пошкоджених ендотеліоцитів відповідно зросли у 11,7 та 9,3 раза (р<0,001), в ендотеліоцитах вен змінилися відповідно на 6,6 %, 5,8 % (р<0,001), у 20,8 та у 17,5 раза (р<0,001). Отже, поєднання пострезекційної артеріальної легеневої гіпертензії з декомпенсацією легеневого серця призводить до порушень клітинного структурного гомеостазу, зростання відносних об’ємів пошкоджених ендотеліоцитів у артеріальному та венозному судинних руслах сім’яників, атрофії, дистрофії, некробіозу клітин і тканин, інфільтрації та склерозу. Виявлені процеси домінують у венозному руслі та структурах лівого сім’яника.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Yermoshyna, Tetyana. "Конхіометрична мінливість молюсків родини Unionidae з водойм басейну річки Тетерів." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 7(356) (July 2, 2018): 123–28. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-356-7-123-128.

Full text

Abstract:

Досліджено конхіологічну мінливість молюсків родини Unionidae водойм Житомирського району. Найбільший приріст черепашок у молюсків роду Unio відбувається до п’ти років, у C. ponderosum і A. cygnea – до шести, у С. piscinale – до семи. Проведено аналіз морфометричних індексів шести видів перлівницевих.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Dunaіevska, Oksana. "Визначення індексу керногана судин селезінки представників птахів і ссавців." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 7(356) (July 3, 2018): 153–56. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-356-7-154-157.

Full text

Abstract:

На основі морфометричних досліджень артерій білої пульпи розраховано індекс Керногана. Найбільше значення ІК центральної артерії лімфоїдного вузлика й періартеріальних лімфоїдних піхв білої пульпи селезінки визначено в курки (1,61±0,36 і 3,19±0,41 відповідно), найменше – у коня (0,70±0,27 і 1,01±0,31).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Морфометричне дослідження'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles