To see the other types of publications on this topic, follow the link: Міжкультурна комунікація, освіта.
Journal articles on the topic 'Міжкультурна комунікація, освіта'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Міжкультурна комунікація, освіта.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Біличенко, Ольга, та Януш Яртись. "ДОСВІД ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ СТУДЕНТІВ ОСВІТНІХ ПРОГРАМ СЕРЕДНЯ ОСВІТА «УКРАЇНСЬКА МОВА» ТА СЕРЕДНЯ ОСВІТА «УКРАЇНСЬКА МОВА. МОВА І ЛІТЕРАТУРА (АНГЛІЙСЬКА)»". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти 1, № 23 (2025): 5–16. https://doi.org/10.31865/2414-9292.23.2025.334001.
Full textAbstract:
Стаття є міждисциплінарним дослідженням проблеми формування міжкультурної комунікативної компетентності майбутніх учителів української мови та літератури. У статті представлені результати впровадження курсів «Міжкультурні комунікації в професійно-педагогічній сфері», «Міжкультурні комунікації у слов’янському дискурсі» та «Українська мова академічної та професійної комунікації» в професійну підготовку майбутніх учителів. Розглядається процес формування міжкультурної комунікативної компетентності сучасного вчителя як важливого чинника успішної педагогічної діяльності. Розкрито специфіку понять «міжкультурна комунікація» і «міжкультурна комунікативна компетентність». У статті висвітлюються основні теми курсів, спрямованих на здобуття знань про культуру та розвиток міжкультурних навичок, формування здатності до відповідних стратегій поведінки. Доведено, що міжкультурна комунікативна компетентність майбутнього вчителя української мови та літератури є складником професійної компетентності й базується на знаннях і вміннях здійснювати міжкультурне спілкування.
2
Їтун, Лінь. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 99, № 6 (2020): 74–83. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-99-6-74-83.
Full textAbstract:
У статті розкриваються теоретичні основи міжкультурної комунікації та міжкультурної компетентності, змістом яких є «зустріч» і спілкування представників різних національних, релігійних та інших соціокультурних ідентичностей.
 Проблема міжкультурної комунікації та міжкультурної компетентності в сучасному світі є складною і суперечливою. На формування міжкультурної компетенції можуть впливати різні чинники: комунікативні навички (спостереження, міжкультурний діалог, співчуття, гнучкість, терпиме ставлення до іншого), знання (інформація, отримана в результаті вивчення культур, особистого досвіду і спостережень), поведінка. Реалізацію мети щодо формування міжкультурної комунікації і міжкультурної компетентності передбачає полікультурна освіта. Визначено, що міжкультурна компетентність включає в себе: здатність пов'язувати культуру походження і чужу культуру одну з одною; вміння визначати і використовувати різні стратегії для контакту з представниками інших культур; здатність виконувати роль культурного посередника між власною культурою та чужою культурою; вміння ефективно вирішувати міжкультурні непорозуміння і конфліктні ситуації; вміння долати стереотипні ситуації.
 Відзначено, що однією з передумов безконфліктного функціонування полікультурного суспільства є міжкультурна комунікація та міжкультурна компетентність. Позитивний вплив на міжкультурну компетентність індивіда, на думку автора, може надати участь в роботі інститутів громадянського суспільства.
3
Гаврілова, Людмила, Олена Бескорса та Олена Ішутіна. "ЦИФРОВІ ФОРМИ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В ОСВІТІ: ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ ЕРАЗМУС+ЖАН МОНЕ МОДУЛЬ". Physical and Mathematical Education 29, № 3 (2021): 44–50. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-029-3-007.
Full textAbstract:
Формулювання проблеми. У статті представлено деякі аспекти впровадження навчального курсу «Міжкультурні комунікаційні студії», розробленого за проектом Erasmus + Jean Monnet Module «Україна – ЄС: міжкультурна комунікація в освіті»/«Ukraine – EU: Intercultural Communication in Education» для здобувачів магістерського рівня вищої освіти спеціальності 013 Початкова освіта ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет». Доведено, що включення до названого курсу окремої теми «Цифрова комунікація в освіті», поданої у формі дистанційного курсу, є актуальним в умовах стрімкої інформатизації та глобалізаційних процесів у суспільстві та освіті, а також майже тотального дистанційного навчання, спричиненого світовою пандемією COVID-19. Тому основною метою статті є висвітлення структури і змісту дистанційного курсу, огляд основних форм цифрової комунікації, реалізованої в умовах дистанційного навчального середовища. Матеріали і методи. Метод, на основі якого відбувалось проєктування дистанційного курсу, це так звана теорія п’яти етапів В. Кухаренка, В.Бикова та ін., що вміщує аналіз, проєктування, розвиток, виконання та оцінку. На сьогодні описаний у статті курс після проходження всіх етапів, перебуває у стані вдосконалення та оновлення матеріалів, зокрема онлайн сервісів для реалізації цифрової комунікації. Результати. Серед результатів дослідження: визначення місця дистанційного курсу «Цифрова комунікація в освіті» в структурі навчального курсу «Міжкультурні комунікаційні студії» в проєкті програми Еразмус+ напряму Жан Моне «Україна – ЄС: міжкультурна комунікація в освіті»; висвітлення структури та тематики курсу, основних компетентностей та результатів навчання, що мають бути сформованими за результатами вивчення курсу; опис змісту теоретичної частини, практичних занять, форм самостійної роботи здобувачів освіти. Виокремлено основні форми цифрової комунікації, серед яких: універсальні форми, форми наукової комунікації, навчальної цифрової та комунікації з використанням засобів мультимедіа. Висновки. У висновках відзначено оцінку результатів навчання, надану студентами та сформульовано перспективи подальшого дослідження.
4
Наталія Володимирівна, РОЖАК. "РОЛЬ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ФОРМУВАННІ МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ". Academis notes. Series: Pedagogical sciences 8 (26 квітня 2024): 100–103. http://dx.doi.org/10.59694/ped_sciences.2024.08.100.
Full textAbstract:
У статті розкрито роль міжкультурної комунікації у формуванні методичної компетентності фахівців іноземної мови. Сфера дослідницьких інтересів збагачується когнітивними, пізнавально-діяльними та комунікативними підходами, що включають різні сторони функціонування мови. Разом з тим сучасна лінгвістична парадигма, будучи історичною, соціальною, системно-структурною, психологічною, залишається на думку лінгвістів, позбавленої присутності живої людської духовності. Тому у виборі мовної особистості як об’єкта лінгвопсихологічного дослідження проявляється потреба системного та комплексного аналізу. Ключові слова: міжкультурна комунікація, методична компетентність, фахівці іноземної мови, освіта
5
Шехавцова, Світлана. "МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ В ОСВІТІ ЯК ІМПЕРАТИВ ДЕМОКРАТИЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти 2, № 17 (2022): 174–84. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.17.2022.260021.
Full textAbstract:
У статті порушено проблему сприяння демократичному розвитку суспільства та визначення ролі міжкультурної комунікації в цьому процесі. Актуальність проблематики обґрунтована, спираючись на сучасну нормативно-правову базу, розроблену та запроваджену урядом України для інтенсифікації процесів євроінтеграції. Автором проаналізовано низку досліджень іноземних та вітчизняних науковців, що висвітлюють питання демократизації освіти та суспільства в цілому (В. Андрущенко, Л. Карташова, О. Царенко, E. Bäckman, B. Trafford), запровадження міжкультурної комунікації в освіті (П. Кендзьор, О. Кондратьєва, M. Byram, J. Banks, Ch. Sleeter). Доведено, що демократизація в освіті є однією із тенденцій розвитку сучасного європейського суспільства. Визначено роль міжкультурної комунікації та міжкультурного діалогу в процесах демократизації. Надано уточнене визначення понять «міжкультурна комунікація», «міжкультурний діалог», «толерантність». Сформульовано та розкрито сутність основоположних принципів демократизації на основі запровадження міжкультурної комунікації в освіті, а саме: свобода вибору, свобода самовираження, взаємоповага до людської гідності, рівність та толерантність.
6
Товканець, Ганна, та Оксана Мартин. "РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВЧИТЕЛІВ ШВЕДСЬКОЇ МОВИ У НЕФОРМАЛЬНІЙ ОСВІТІ ШВЕЦІЇ". Молодь і ринок, № 2/210 (31 березня 2023): 33–37. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2023.275314.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано особливості розвитку професійних компетентностей вчителів рідної мови у Швеції в умовах неформальної освіти. Проаналізовано діяльність Асоціації вчителів шведської мови (діяльність курсів, тренінгів, семінарів щодо педагогічної підготовки та удосконалення культуротворчої і лінгводидактичної компетентностей педагогів та представлено навчальний план “Організація факультативного курсу вивчення шведської мови (шведська мова для додаткового навчання для шведів, які тимчасово проживають за кордоном)” спрямований на розвиток критичного мислення, спілкування та навчання осіб, для яких шведська мова є рідною та які не проживають на території Швеції. Здійснено аналіз змісту навчального курсу “Міжкультурна комунікація” Університету м. Крістіанстад. Наголошено, що неформальна освіта учителів шведської мови у Швеції спрямована на формування професійних компетентностей, зокрема комунікативної, соціокультурної, проєктувальної, дослідницької та інших.
7
Ван, Ся. "Музичне мистецтво як засіб міжкультурної комунікації". ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР 2, № 6 (1) (2024): 7–14. http://dx.doi.org/10.31392/onp.2786-6890.6(1)/2.2024.01.
Full textAbstract:
У статті досліджується роль музичного мистецтва як потужного інструменту для розвитку міжкультурної комунікації та культурної толерантності в умовах сучасної глобалізації та інтенсивних міжкультурних обмінів. Музика, завдяки своїй універсальній природі, має унікальну здатність долати мовні і культурні бар’єри, сприяти формуванню емпатії, взаємоповаги та культурної чутливості серед представників різних культурних традицій.Важливість музичного мистецтва у міжкультурній комунікації підкріплюється його здатністю відображати і передавати емоційні та культурні значення, що дозволяє людям з різних культур знаходити спільну мову і знижувати культурні напруження. У статті детально аналізуються різні аспекти впливу музики на формування культурної ідентичності та соціальної інтеграції, а також розглядається, як музичне мистецтво може бути використане як ефективний метод для виховання толерантності й взаєморозуміння.Основною метою статті є дослідження ролі музичного мистецтва у міжкультурній комунікації та розробка практичних методичних підходів для його впровадження у педагогічний процес. Для досягнення цієї мети проведено аналіз теоретичних основ міжкультурної комунікації та ролі музичного мистецтва у цьому процесі. Зокрема, стаття розглядає, як музичні традиції можуть бути інтегровані в освітні програми, щоб підтримувати культурний обмін і підвищувати культурну чутливість учнів. У дослідженні представлено практичні приклади успішного застосування музичних практик в навчальних закладах, включаючи організацію культурних музичних фестивалів, інтерактивних занять з традиційними музичними інструментами і використання мультимедійних ресурсів для вивчення музичних традицій.Стаття також надає рекомендації для педагогів, дослідників і фахівців у сфері музичної освіти, які прагнуть використовувати музичне мистецтво для підтримки міжкультурної комунікації. Вона пропонує цінні ресурси та методичні рекомендації для створення ефективних освітніх програм, що сприяють культурному взаєморозумінню та інтеграції в навчальному процесі. Останні висновки підтверджують значний потенціал музики як засобу для розвитку міжкультурних зв’язків, а також необхідність подальшого дослідження та впровадження нових методичних підходів у педагогічну практику для максимізації цього потенціалу. Таким чином, стаття є важливим джерелом для всіх, хто зацікавлений у використанні музики для покращення міжкультурних зв’язків і створення інтеграційного навчального середовища.
8
О.М., Яшина. "ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНА ОСВІТА І ВИХОВАННЯ ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНИХ ЦІННОСТЕЙ". Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди "Філософія" 2, № 48 (2017): 163–71. https://doi.org/10.5281/zenodo.842701.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються актуальні питання сучасного художньо-естетичного навчання та виховання. Зокрема розглядається процес формування ціннісних орієнтирів та власного внутрішнього світу особистості, її загальнокультурна компетентність, виховання естетичного ставлення до дійсності та мистецтва, світоглядних уявлень. Акцентується увага на стрижневих життєвих орієнтирах, свідомості творчо розвиненої індивідуальності. Визначається безпосереднє ставлення особистості до мистецтва, народних традицій, культурного життя суспільства та навколишнього світу. В основі статті визначені завдання художньо-естетичного виховання в освіті, які інтегрують навчальні, виховні й розвиваючі аспекти з урахуванням критеріїв вихованості учнів.
9
Слуцький, Ярослав Сергійович. "ЕЛЕКТРОННА ПЛАТФОРМА EDX ЯК ЗАСІБ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТА СОЦІОКУЛЬТУРНОГО СУПРОВОДУ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ США". Information Technologies and Learning Tools 86, № 6 (2021): 208–23. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v86i6.3859.
Full textAbstract:
У статті представлено потенціал електронних освітніх платформ для проведення акультураційної та академічної роботи з іноземними студентами. Виявлено, що заклади вищої освіти США в період адаптаційної підготовки студентів використовують принцип акультураційної тріади, що складається з підготовки до міжкультурної комунікації (лінгвістичний елемент), уміння застосовувати культурні знання в ході практичного контактування (культурний елемент), здатності до психологічної стійкості до культурного шоку (психологічний елемент). Зазначено, що освітні платформи діють на основі системи медіаосвіти, яка містить матеріали відео, аудіо та текстового характеру. Акцентовано, що ці види матеріалів найбільш ефективні при спільному використанні, що можливо під час застосування електронних глобальних освітніх платформ, як-от EDX. Названо основні ознаки, що демонструють достатній рівень формування навичок психологічної стійкості до негативних проявів культурного шоку в межах курсу «Вступ до соціальної психології» (Університет Квінсленда) (участь у якому може використовуватися в якості практичної підготовки під час супроводу іноземних студентів психологічного характеру), серед яких: уміння надати пояснення особистісним висновкам з тієї чи тієї ситуативної тематики, здатність проведення аналітичних дій для розуміння міжкультурних опонентів і себе як представника певного культурного середовища, усвідомлення впливу своєї поведінки на результативність міжкультурної взаємодії, здатність особистісної трансформації через отримані практичним шляхом дані, які вплинули на зміну упереджень та розуміння негативного їхнього впливу на ефективність міжкультурної взаємодії. Показано передбачувані результати роботи іноземних студентів у рамках курсу «Міжкультурна компетенція в освіті» (Ісландський університет), які містять (для студентів): усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної культури, розуміння негативного впливу феномену етноцентризму на процес адаптації до нової культури і до взаємодії з представниками іншого соціуму; (для викладачів/консультантів) формування навичок подолання культурних бар’єрів, розробку стратегічного планування послідовності акультураційних дій. Підкреслено важливу роль курсу «Міжкультурна компетенція в освіті» у ході соціокультурної підготовки іноземних студентів.
10
ТОМАШЕВСЬКА, Ірина. "МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (26 жовтня 2023): 17–22. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2023.3.3.
Full textAbstract:
Підготовка сучасного фахівця педагогічної освіти передбачає формування особистості готової успішно виконувати професійні завдання у сучасних соціально-економічних умовах та здатної до ефективної міжкультурної комунікації. На основі вивчення низки міжнародних нормативних актів ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи та нормативно- правової бази України доведено важливість міжкультурної компетентності для майбутнього педагога та необхідність активного пошуку шляхів налагодження міжкультурної взаємодії в полікультурному середовищі. освітнє середовище У цьому аспекті міжкультурна компетентність стає рушійною силою розвитку особистості майбутнього педагога, здатного протистояти негативним глобальним викликам, готовому до ефективної міжкультурної взаємодії з колегами в освітньому просторі. Зроблений акцент на важливе соціокультурне значення міжкультурної компетентності в сучасному суспільстві. Проаналізовано етимологічну близькість термінів “компетенція” і “компетентність”, враховуючи сучасні вітчизняні та зарубіжнуі наукові дослідження.. У статті висвітлено питання використання інтерактивних технологій, як актуальних засобів формування та розвитку міжкультурної компетентності здобувачів вищої педагогічної освіти. Вказано на полікультурну освіту, яка у сучасному світі є важливим елементом системи вищої освіти, зазначивши, що вона є необхідною для майбутніх педагогів. Висвітлено питання професійної компетентності педагога з точки зору акмеології. Акцентовано увагу на певній сукупності знань, навичок і умінь, загальних для всіх комунікантів, для повноцінного культурного взаєморозуміння партнерів по спілкуванню з представниками інших культур в реальному поліміжкультурної комунікації У статті запропоновано структуру моделі формування міжкультурної компетентності із використання інтерактивних технологій, що набуває особливої актуальності та є відображення об’єктивних запитів суспільства щодо якісної підготовки майбутніх педагогів.
11
Ігнатова, Олена. "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В ОСВІТІ І КУЛЬТУРІ". Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems 68 (25 липня 2023): 60–67. http://dx.doi.org/10.31652/2412-1142-2023-68-60-67.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу впливів міжкультурної комунікації на інтеграційні процеси в освіті і культурі. Автор прагне проаналізувати сутність і причину популярності цього концепту в поточних публікаціях і низці освітніх директив. З початком нового століття, особливо за останні десять років, у міжкультурних дослідженнях з’явилася низка нових ідей і концепцій, що викликало бурхливі дискусії у професійному світі. Зусилля спроектувати нові, концептуальні й методологічні підходи в дослідженні міжкультурної комунікації були посилені як зовнішніми факторами, так і внутрішніми. З одного боку, вони виникли у відповідь на – глобальні, такі як національні – зміни ситуації та умови для міжкультурної комунікації. З іншого боку, вони були вираженням потреб переорієнтації в цій галузі досліджень, над якою працюють різні дисципліни і яка на межі століть, вочевидь, знаходилась на критичному етапі свого розвитку. У цій статті вперше зроблено спробу проаналізувати впливові підходи, які були представлені в концептуальних дискусіях щодо міжкультурних питань і певною мірою встановити нові тенденції, уважніше їх вивчити та піддати критичному аналізу. Розглянуто європейський досвід теоретизування питання і феномену міжкультурної комунікації. Визначено основні принципи і чинники ефективної міжкультурної комунікації. З’ясовано зміст поняття «толерантність» у контексті демократизації суспільства та визначено роль міжкультурної комунікації в цьому процесі. Виокремлено ознаки культури мовлення. Запропоновано стратегії формування навички міжкультурного діалогу. У центрі нашого інтересу – питання про те, що ми отримуємо від наукової дискусії і аналізу.
12
ШТАЄР, РУСЛАНА. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ПЕДАГОГА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА". Освітні обрії 58, № 1 (2024): 65–70. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.58.1.65-70.
Full textAbstract:
Стаття розглядає трансформації в освіті в розрізі вимог часу та глобалізаційних процесів, актуальні тенденції функціональної комунікації педагога. Зміни в сучасному світі, у т. ч. і технологічний прогрес, культурна різноманітність та зростаюча мобільність, визначають зміну традиційної ролі педагога на комунікатора. Нами проаналізовано вплив глобалізації на комунікаційні практики в освітньому середовищі, наголошено на необхідності адаптації педагогічної комунікації до сучасних викликів. Розглянуто можливості педагога як комунікатора для підвищення якості педагогічної взаємодії в умовах культурної різноманітності освітнього середовища. Окреслено спектр використання сучасних засобів і технологій комунікації в освітньому процесі. Дослідження спрямоване на визначення оптимальних стратегій і підходів до ефективної комунікації в умовах глобалізації та орієнтоване на аспекти, які можуть допомогти розкрити важливі теми, пов’язані з глобалізацією та освітою, а саме на: застосування інформаційних технологій, мовних технологій, міжкультурну комунікацію, адаптацію до змін, співпрацю з батьками та іншими стейкхолдерами. Особлива увага приділяється впровадженню холістичної, гармонізаційної фундаменталізації знань у систему вітчизняної освіти. Акцентовано на активному партнерстві учасників освітнього процесу, зрозумілості та доступності комунікації, підготовці здобувачів освіти до життя у глобалізованому світі. Підкреслено важливість функціональної комунікації як ефективного обміну інформацією, що є ключовим для вирішення стратегічних завдань розвитку освіти, особливо в контексті інтеграції та цифровізації.
13
КЕНТЕШ, І. С. "ЗНАЧЕННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО ПІДХОДУ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ (ФОРТЕПІАННОЇ) ПІДГОТОВКИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», № 3 (16 січня 2024): 33–39. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2023.3.6.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду значення полікультурного підходу у контексті підготовки майбутніх фахівців у галузі мистецтва, зокрема у сфері фортепіанної освіти в закладах вищої мистецької освіти. Виконано аналіз поняття «полікультурна освіта» з використанням різних педагогічних підходів, таких як: компаративний, комунікативний, компетентнісний і культурологічний. Зазначено, що визначення поняття «полікультурна освіта» має бути адаптованим до конкретного контексту кожної країни, враховуючи особливості її культурного розвитку та освітніх потреб. Закцентовано увагу на основних суперечностях, що виникають при розгляді поняття «полікультурна освіта», зокрема на тенденції до ототожнення його з іншими поняттями, такими як «багатокультурна», «транскультурна» освіта. Зроблено акцент на необхідності уточнення та адаптації цих понять до вітчизняного освітнього середовища. На підставі аналізу наукових праць щодо полікультурності в освіті доведено, що полікультурний підхід сприяє розвитку навичок міжкультурної комунікації, що дозволяє митцям ефективно співпрацювати з колегами та аудиторією з різних культур. Полікультурна освіта допомагає розвивати особистість митця, робить його більш відкритим, толерантним, здатним до культурного діалогу та розуміння інших. Сучасні вимоги до митців включають у себе не лише високий рівень технічних навичок, але і здатність адаптуватися до змінного культурного середовища та використовувати його в своєму творчому процесі. Загальний висновок полягає в тому, що полікультурний підхід у процесі фахової (фортепіанної) підготовки в закладах вищої мистецької освіти має важливе значення для розвитку майбутніх митців. Він передбачає не лише оволодіння мистецькою технікою, але й врахування різноманітних культурних, міжкультурних і міжнаціональних аспектів, що сприяє збагаченню та розширенню художнього сприйняття та творчого потенціалу майбутніх митців.
14
Сарновська, Наталія, та Юлія Рибінська. "Іноземна мова як інструмент збереження та передачі національних культурних цінностей України в контексті міжкультурної комунікації під час війни". Питання культурології, № 42 (13 листопада 2023): 66–74. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.42.2023.293705.
Full textAbstract:
Мета статті – вивчити складну динаміку збереження та передачі національних культурних цінностей у сучасній системі міжкультурної комунікації в умовах війни. У дослідженні розглядаються виклики та перспективи, які виникають у цьому процесі. Аналіз розкриває ключову роль мови, символів і культурних маркерів у передачі базових цінностей. Також розглядається важливість іноземної мови, міжкультурних навичок і міжкультурного розуміння у сприянні цьому трансферу. У статті висвітлюються перешкоди, з якими стикається захист культурних цінностей через зіткнення і конфлікти, що виникають внаслідок міжкультурної взаємодії, а також представлені стратегії та ініціативи, зокрема освітні підходи, реальні приклади успішних програм і заходів, спрямованих на збереження й ефективну передачу національних культурних цінностей. Наукова новизна статті полягає у виявленні особливостей і шляхів збереження та передачі національних культурних цінностей через міжкультурну комунікацію, що є особливо актуальним і вкрай важливим в умовах російсько-української війни. Хоча в попередніх дослідженнях висвітлювалися окремі елементи окресленої теми, ця стаття синтезує історичні, культурні та сучасні перспективи, щоб запропонувати цілісне розуміння питань, що розглядаються. Висновки. У дослідженні підкреслюється, що культурна спадщина України є інструментом дипломатії для отримання міжнародної підтримки. Різноманітні заходи, виставки та обміни організовуються, щоб продемонструвати багату культурну спадщину України та створити альянси з іншими країнами. Використання цифрових платформ для обміну та збереження культурних матеріалів збільшує їхню сферу поширення. Залучення молоді через освітні програми забезпечує довготривалу передачу культурних цінностей. Зазначено, що англійська мова, без сумніву, є одним із найважливіших засобів комунікації. Вона не лише зміцнює нашу здатність спілкуватися з людьми з різних культур, але й долає розрив між ними. Тому вивчення іноземних мов стає важливим інструментом у прагненні України продемонструвати свою багату культурну спадщину на міжнародному рівні.
15
Беркутова, Тетяна, Євген Логвінов, Володимир Макаров та Каміль Умяров. "ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ НА ОСНОВІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Молодий вчений, № 6 (106) (30 червня 2022): 23–28. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-6-106-6.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано науково-теоретичні підходи до технології формування міжкультурної компетенції студентів з урахуванням ігрової діяльності при навчанні іноземної мови в закладах вищої освіти. Розглянуто питання професійної компетенції, яка є предметом значної уваги сучасних дослідників у даній сфері. Уточнено сутнісні характеристики поняття «міжкультурна компетенція», виділені ознаки міжкультурної компетенції студентів закладу освіти як психолого-педагогічної проблеми, що розкриває можливості формування міжкультурної компетенції майбутнього фахівця на основі культурологічного підходу та комунікативної спрямованості дисциплін мовного циклу. Вивчення особливостей міжкультурної компетенції майбутнього спеціаліста, специфіки її змісту дозволила визначити сукупність педагогічних умов ефективного її формування. На практиці комунікація поділяються на чотири групи, зокрема вміння говоріння, аудіювання, читання та письма.
16
Pylyp, Tetiana. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЛІКАРІВ-ТЕРАПЕВТІВ У ЗАКЛАДАХ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ". Professional Pedagogics 1, № 20 (2020): 140–45. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.20.140-145.
Full textAbstract:
Актуальність: розвиток міжкультурної компетентності набуває важливого значення у системі післядипломної медичної освіти, оскільки успішність міжособистісної комунікації фахівців системи охорони здоров’я, зокрема лікарів-терапевтів, значною мірою залежить від рівня міжкультурної компетентності. Дана проблема є надзвичайно актуальною в умовах поширення епідемій, пандемій, техногенних та екологічних катастроф. 
 Мета дослідження полягає у аналізі навчальних програм, що мають одним із завдань розвиток міжкультурної компетентності лікарів та виокремленні основних методичних засад щодо розвитку цієї компетентності у післядипломній медичній освіті.
 Методи: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення). 
 Результати: проведено аналіз навчальних програм, спрямованих на розвиток міжкультурної компетентності лікарів. Встановлено, що для розвитку цієї компетентності серед лікарів-терапевтів необхідним є впровадження тем до основних курсів у системі післядипломної медичної освіти, що зумовлять вивчення та вирішення проблем розуміння та усвідомлення міжкультурних особливостей професійного оточення. 
 Висновки: основними методичними засадами щодо розвитку міжкультурної компетентності лікарів-терапевтів у закладах післядипломної освіти є виокремлення актуальних тем у межах міжкультурної проблематики для їх включення до дисциплін, що пропонуються лікарям у системі післядипломної освіти; застосування форм навчання, що сприяють активізації, мотивації та підвищенню інтересу до навчання у лікарів; забезпечення неперервного навчання лікарів-терапевтів без відриву від основної роботи.
17
МАРТИНЕНКО, Надія, Лілія ЗЕЛЕНСЬКА та Світлана ТИМЧЕНКО. "МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ МОВНОЇ ПІДГОТОВКИ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ АВІАЦІЙНИХ ФАХІВЦІВ". Acta Paedagogica Volynienses, № 6 (30 грудня 2024): 70–76. https://doi.org/10.32782/apv/2024.6.11.
Full textAbstract:
Актуальність обраного аспекту дослідження детермінована вимогами на зміни в авіаційній галузі, що передбачає сталу міжкультурну взаємодію, оскільки пілоти постійно перетинають кордони і стикаються з різними культурами. Навіть наземне обслуговування вимагає використання міжнародної термінології, а культурна і мовна різноманітність пасажирів потребує від усіх учасників авіаційного процесу розуміння культурних нюансів. Мовні бар’єри можуть істотно ускладнити спілкування між авіаційними фахівцями. Маючи гарні знання з англійської мови, яка є міжнародною мовою авіації, фахівці можуть стикатися з різними акцентами та діалектами, що ускладнюють розуміння інших людей, специфічною термінологією, неправильним вживанням мовних конструкцій. Непорозуміння між пілотами й диспетчерами може призвести до критичних ситуацій. Тому перед закладами вищої освіти постає завдання розвинути в майбутніх фахівців іншомовну компетентність та навички міжкультурної комунікації. У дослідженні проаналізовано особливості міжкультурної комунікації майбутніх авіаційних спеціалістів у професійному середовищі. З’ясовано, що професійну іншомовну підготовку в закладах освіти можна реалізувати лише завдяки використанню інноваційних педагогічних технологій, зокрема цифрових технологій (технології віртуальної реальності, онлайн-платформи, соціальні мережі), міжкультурних тренінгів, культурно-комунікативного підходу. Завдяки інтерактивним комп’ютерним технологіям сучасні заклади вищої освіти авіаційного профілю забезпечують майбутнім фахівцям максимально комфортні умови для навчання. Безперечним є той факт, що викладачі, які готують майбутніх авіафахівців, мають постійно вдосконалювати методи викладання мов з використанням сучасних технологій, та рекомендувати здобувачам освіти додаткові онлайн-курси, які відповідають міжнародним стандартам. У статті зроблені виважені висновки. Акцентовано, що сьогоднішній світ вимагає від фахівців не лише професійних знань, а й уміння швидко адаптуватися до змін та вирішувати складні завдання. Тому важливо розвивати в майбутніх авіаційних фахівців критичне мислення, яке вкрай необхідне для аналізу ситуацій, прийняття рішень та ефективного спілкування з колегами з інших країн.
18
ХАЛО, З. П. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ У ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 3 (2021): 136–40. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.20.
Full textAbstract:
У статті розглядаються деякі аспекти актуальної проблеми сучасного стану викладання іноземних мов у про- цесі підготовки майбутніх фахівців до участі в міжкультурному діалозі. Зроблена спроба описати актуальність такої проблеми викладання іноземної мови, як розвиток міжкультурної компетенції, як одного зі складників іншомонвної компетентності студентів вузів. У статті проаналізовано проблему міжкультурної освіти в сучасному суспільстві, досліджено актуальність вивчення іноземної мови у цьому аспекті та необхідність формування соціокультурної компетентності вчителя у викладанні іноземної мови. З’ясовано такі поняття, як «міжкультурна комунікація» «міжкультурна компетенція»,«соціокультурна комунікація», «соціокультурна компетенція». Доводиться важлив- ність формувнання міжкультурної компетенції майбутніх вчителнів. Розкрито аспекти актуальної проблеми сучас- ного стану викладнання іноземних мов у процесі підготовки майбутніх фахівців до участі в міжкультурному діалозі. Зазначено, що «особливу важливість набувають фактори комунікабельності й толерантності, підвищення професій- ної кваліфікації та перепідготовка працівників, зростання їх професійної мобільності». Доведено, що тільки між- кулньтурна компетенція в її взаємозв’язку з іншомовною комунікативною компетненцією може виступнити одним із показнників сформованості іншомонвної компетентності студеннтів вузу. Розглянуто аспекти актуальної проблеми сучасного стану викладання іноземних мов у процесі підготовки майбутніх фахівців до участі в міжкультурному діалозі. Зазначено, що особливо важливими стають фактори комунікабельності й толерантності, підвищення про- фесійної кваліфікації та перепідготовка працівників, зростання їх професійної мобільності.
19
БАТЕНЬОВА, Ірина, Юлія БІЛОБРОВА та Оксана ЖАРКО. "ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНИХ ТА ІНШОМОВНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ТУРИСТИЧНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 61 (30 травня 2025): 16–22. https://doi.org/10.24919/2522-4565.2025.61.2.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання формування загальних та фахових іншомовних компетенцій здобувачів освіти в умовах їхньої професійної міжкультурної мовленнєвої діяльності у сфері туризму. Мета статті – проаналізувати роль іноземних мов у навчанні здобувачів освіти з туризму та запропонувати шляхи вирішення актуальних проблем, пов’язаних із набуттям загальних, мовних та мовленнєвих навичок майбутніми працівниками туристичної галузі. Проаналізовано запропоновані вітчизняними та зарубіжними науковцями підходи до визначення понять загальних, міжкультурних, мовних та мовленнєвих компетенцій. Окреслено шляхи їх формування в процесі викладання іноземної мови майбутнім фахівцям туристичної сфери в курсі мовної підготовки за професійним напрямом. Охарактеризовано п’ять категорій компетенцій, які забезпечують якісну мовну підготовку здобувачів освіти: загальну, міжкультурну, лінгвістичну, комунікативну та дискурсивну (мовленнєву). Обґрунтовано, що результатом формування професійної іншомовної комунікативної компетенції є здатність фахівця вміло та ефективно використовувати знання іноземної мови в процесі комунікації у сфері туризму. Визначено, що іншомовна професійна комунікативна компетенція включає такі взаємопов’язані компоненти: лінгвістично-професійний, що охоплює усі засоби й елементи мови та мовлення, якими здобувач освіти повинен володіти для здійснення комунікації (тобто це мова, яку фахівець використовуватиме в майбутньому професійному спілкуванні); соціокультурний, який передбачає вміння здобувача правильно, доречно та вміло використовувати мову у відповідній професійній ситуації та сприяє кращому розумінню чужих і висловленню власних думок. Комунікативна компетенція передбачає опанування всіма видами мовленнєвої діяльності та основами культури усного й писемного мовлення, заснованими на соціокультурній базі знань. Стаття підкреслює важливість інтеграції мовної підготовки з професійними потребами здобувачів, що робить навчання більш мотивованим та ефективним.
20
Ясногурська, Людмила Михайлівна. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ". Інноватика у вихованні, № 9 (11 червня 2019): 302–7. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.7.
Full textAbstract:
Анотація. Статтю присвячено проблемі формування міжкультурної комунікативної компетенції студентів закладів вищої освіти. Розглядаються характеристики понять «компетентність», «компетенція», «міжкультурна комунікативна компетенція». Представлений процес формування даної компетенції у студентів в умовах немовного вузу. У статті стверджується, що розуміння ролі іноземної мови, знайомство з культурою країни досліджуваного мови допомагає молоді усвідомити культурно-історичні цінності і сприяє формуванню міжкультурної комунікації. Полікультурне становлення сприяє гармонізації особистості молодої людини, взаєморозуміння і співпраці з представниками інших культур в студентському, а також і в професійному середовищі. Різноманітна палітра методів, прийомів подачі матеріалу ініціює моделювання соціокультурного простору, формує у студентів уявлення про навколишній світ. Виконуючи завдання, пов’язані з вивченням іншої культури, студенти асоціюють вивчений матеріал з реаліями української культури. Відбувається діалог культур, внаслідок чого формується міжкультурна комунікативна компетенція. Формування міжкультурної комунікативної компетенції слід розглядати в контексті з розвитком здатності студентів брати участь в діалозі культур на основі принципів взаємоповаги, терпимості до культурних відмінностей і подолання культурних бар’єрів.
21
Басанець, О. А. "РОЛЬ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ". Теорія та методика навчання та виховання, № 58 (2025): 31–40. https://doi.org/10.34142/23128046.2025.58.03.
Full textAbstract:
У статті розглядається підготовка перекладачів у закладах вищої освіти України в контексті формування міжкультурної комунікативної компетентності. Наголошується, що в умовах глобалізації, зростання міжнародної мобільності та активізації міжкультурного обміну, перекладач відіграє не лише роль мовного посередника, а й виступає культурним медіатором, який забезпечує ефективну взаємодію між представниками різних культур. Досліджено значення міжкультурної комунікації у підготовці до професійної діяльності перекладача, зокрема її роль у подоланні культурних бар’єрів. Особливу увагу приділено поняттю міжкультурної комунікативної компетентності як ключового складника професійної підготовки майбутніх перекладачів, що охоплює як мовну, так і культурну, поведінкову та комунікативну готовність фахівця до міжкультурної взаємодії. У статті розглянуто сучасні підходи до визначення структури міжкультурної комунікативної компетентності, зокрема на основі праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, таких як Г. Хофстеде, Е. Халл, О. Афанасьєва, Н. Корбут, О. Головко та ін. Проаналізовано освітні програми Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди зі спеціальності 035 Філологія («Китайська мова і література», «Англійська мова і література та переклад») на предмет виявлення основних компонент, що забезпечують формування міжкультурної компетентності. Результати дослідження засвідчують цілеспрямовану інтеграцію спеціалізованих дисциплін від країнознавства й міжкультурної комунікації до практики перекладу, що відповідає вимогам державного стандарту щодо розвитку толерантності та навичок міжкультурної взаємодії. Підкреслено необхідність комплексного підходу до підготовки майбутніх перекладачів, що включає не лише мовну підготовку, а й розвиток навичок культурного медіаторства, критичного мислення та здатності до адаптації у багатокультурному середовищі. Все це є важливим для підготовки майбутніх фахівців, здатних забезпечувати глибоке міжкультурне взаєморозуміння та бути конкурентоспроможними на ринку праці.
22
ЛЕВЧЕНКО, Т. М., та Л. А. ШИМЧЕНКО. "АКАДЕМІЧНЕ ПИСЬМО ЯК КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», № 2 (16 жовтня 2023): 101–6. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2023.2.14.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості жанрів академічного письма (анотація, тези, наукова стаття, наукове есе) та специфіку навчання писемної наукової комунікації в межах закладів вищої освіти. Проаналізовано структуру анотації, особливу увагу звернено на алгоритм дій здобувачів вищої освіти під час написання наукового есе. Зазначено, що освіта, особливо вища, розглядається як основний чинник соціально-економічного прогресу нації, адже причина такої уваги до освіти полягає в розумінні того, що найважливішою цінністю та основним багатством сучасного суспільства є людина, здатна до пошуку, освоєння нових знань, навчання протягом життя та прийняття нестандартних рішень. Особливу увагу закцентовано на тому, що протягом багатьох десятиліть соціально-економічні етапи у розвитку суспільства диктували стратегії динаміки та зміст освіти, на сьогодні ж у державних освітніх стандартах визначено як пріоритет науково-дослідну діяльність та міжкультурну наукову комунікацію, тому заклади вищої освіти почали активно впроваджувати елементи та жанри наукової комунікації. Опанування навичками та вміннями академічного письма для сучасного студента надзвичайно актуальне, оскільки актуальними є уміння писати анотацію до проєкту для міжнародної конференції або конкурсу, писати наукове есе, презентувати результати власної дослідницької діяльності, листуватися з діловими партнерами. Отже, здобувачі вищої освіти (бакалаврського і магістерського рівнів), які володіють основними жанрами наукової писемної комунікації, у перспективі стануть успішнішими фахівцями, науковцями у сучасному світі, оскільки наукова компетенція дозволить сформувати уявлення про специфіку наукового тексту відповідно до сучасних міжнародних норм наукової комунікації, здатність структурувати текст і грамотно передавати його зміст, а знання основних жанрів академічного письма та формування базових умінь і навичок є тим науковим підґрунтям, завдяки якому розвивається науковий досвід у межах професійної сфери та реалізуються творчі здібності дослідників-початківців.
23
Таран, Ганна, Вікторія Добровольська та Тетяна Кондратюк-Антонова. "Інтеркультурна комунікація та конструктивний діалог: шляхи побудови гармонійних відносин у світі різноманітності". Grani 27, № 3 (2024): 14–18. http://dx.doi.org/10.15421/172444.
Full textAbstract:
Актуальність. Розвиток конструктивного діалогу та інтеркультурної комунікації має велике значення для побудови гармонійних відносин у світі різноманітності, а здатність ефективно спілкуватися та вирішувати конфлікти у міжкультурному контексті є ключовою компетенцією для сучасного світу і вимагає не лише розуміння культурних особливостей інших людей, але й готовності до побудови позитивних відносин. Метою дослідження є розгляд шляхів побудови гармонійних відносин у світі різноманітності через інтеркультурну комунікацію та конструктивний діалог. Результати. Проаналізовано роль міжкультурної освіти та співробітництва у формуванні звʼязків й взаєморозуміння між різними культурами. З’ясовано, що побудова гармонійних відносин у світі різноманітності вимагає спільних зусиль для розвитку взаєморозуміння, толерантності та поваги до культурних відмінностей. Наголошено на важливості розвитку навичок міжкультурної комунікації, таких як слухання, емпатія та вміння бачити справжні мотиви та потреби інших осіб, що є визначальним елементом успішної взаємодії між людьми з різних культур. Висвітлено необхідність усвідомлення власних культурних біаз та відкритого ставлення до різноманітності для побудови плідних відносин. Акцентовано увагу на важливості розроблення конкретних стратегій та політик, спрямованих на заохочення взаєморозуміння та взаємодії між культурами. Наведено приклади програм обміну, міжнародних конференцій та культурних заходів як інструментів для зближення різних народів та сприяння діалогу. Висновки. Врахування індивідуальних та групових особливостей культур у процесі комунікації дозволяє уникнути непорозумінь та конфліктів. Інтеркультурна комунікація та конструктивний діалог є невід’ємними складовими успішної взаємодії в сучасному світі, а посилення цих навичок допомагає формувати більш сприятливе середовище для співпраці, розвитку та мирного співіснування в умовах культурного різноманіття.
24
Свиридюк, Віра. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ НАВЧАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ПІД ЧАС САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ". Education. Innovation. Practice 11, № 8 (2023): 71–78. http://dx.doi.org/10.31110/2616-650x-vol11i8-011.
Full textAbstract:
У статті представлено хід організації методичного експерименту формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетентності майбутніх викладачів німецької мов під час самостійної роботи. Зазначено послідовність проведення експериментального навчання майбутніх викладачів німецької мови під час самостійної роботи. Відповідно до теоретичного дослідження і практичного досвіду сформульовано гіпотезу, яка лягла в основу проведення методичного експерименту. Виокремлено навчально-методичний матеріал, згідно з яким корелюють варійовані умови щодо визначення ефективності та доцільності використання авторської методики у двох експериментальних групах. Узагальнено результати перед- та після експериментального навчання чотирьох видів мовленнєвої діяльності. Експериментально доведено ефективність системи вправ, яка стала допоміжним навчально-методичним матеріалом і становить зміст міжкультурного портфоліо “Мовні зустрічі в умовах міжкультурної комунікації: міжкультурне портфоліо з німецької мови для майбутніх викладачів”. Міжкультурне портфоліо як навчально-методичний матеріал, а також методика роботи з ним може упроваджуватись в освітній іншомовний процес майбутніх учителів першого рівня здобуття вищої освіти, що сприятиме розвитку міжкультурного аспекту оволодіння іншомовної комунікативної компетентності. Експеримент доводить, що уміння самоконтролю і самооцінювання на усіх етапах навчально-пізнавальної діяльності сприяє ефективному формуванню комунікативних здібностей іншомовного спілкування, розвитку дискурсної і міжкультурної активності. Стаття робить внесок у розвиток комунікативної і професійної компетентностей майбутніх викладачів німецької мови на рівні міжкультурної комунікації та вдосконалення культурної вторинної мовної особистості. Зроблено висновок про те, що використання інноваційних технологій не тільки оптимізує освітній іншомовний процес майбутніх викладачів німецької мови в умовах самостійної роботи з метою опанування міжкультурної іншомовної комунікативної компетентності, а й стимулює мотиваційну складову психолого-педагогічного аспекту.
25
Ткаченко, Д. І. "МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ У ВИЩІЙ ОСВІТІ: ВПЛИВ КУЛЬТУРНИХ СТЕРЕОТИПІВ НА НАВЧАННЯ ТА СОЦІАЛЬНУ АДАПТАЦІЮ". ВЧЕНІ ЗАПИСКИ Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» XXX (30 квітня 2024): 54–58. https://doi.org/10.5281/zenodo.11200134.
Full textAbstract:
Дана стаття досліджує вплив культурних стереотипів на навчання тасоціальну адаптацію в міжкультурній комунікації у вищій освіті. Авторомпредставлено спробу проаналізувати взаємозв’язок між культурнимистереотипами й освітнім процесом та їх вплив на соціальну адаптацію студентів.У сучасному глобалізованому світі, в якому люди з різних країн та культурвзаємодіють у різних сферах соціального життя, міжкультурна комунікаціястає необхідною складовою вищої освіти. Зроблено акцент на тому, щокультурні стереотипи можуть впливати на сприйняття та розумінняінформації, яка передається під час навчання, а також на взаємодію тавзаєморозуміння між студентами - представниками різних культур.За результатами дослідження впливу культурних стереотипів на освітнійпроцес та соціальну адаптацію студентів, зауважено, що ця проблемавивчалася з використанням різних методів (анкетування, спостереження таінтерв’ю), що дозволило отримати дані про переконання та уявлення студентівпро інші культури, а також про їхню взаємодію з іншими студентами.Емпіричні дані підтверджують, що культурні стереотипи можуть мати якпозитивний, так і негативний вплив на навчання та соціальну адаптаціюстудентів. Виявлено, що певна частина студентів мають переконання, згідноз якими представники певних культур є більш розумними або краще підго-товленими, що може призвести до стереотипів та нерівності в студентськомусередовищі. Одночасно існують і такі стереотипи, які можуть сприяти більшійвзаємодії та розумінню між студентами з різних культур.
26
Лавриш, Юліана, та Валентина Лук'яненко. "ПІДВИЩЕННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ ВИЩІЙ ОСВІТІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВІРТУАЛЬНОГО ОБМІНУ ТА СПІЛЬНОГО МІЖНАРОДНОГО ОНЛАЙН-НАВЧАННЯ В ЄВРОПІ, США ТА КАНАДІ". Порівняльно-педагогічні студії, № 1 (31 грудня 2024): 27–35. https://doi.org/10.31499/2306-5532.1.2024.309761.
Full textAbstract:
У сучасному світі все більше уваги приділяється формуванню міждисциплінарних і міжкультурних компетентностей, які є критично важливими для майбутніх фахівців. Віртуальний обмін і спільні міжнародні навчальні програми онлайн надають безцінні можливості для змістовної та інтелектуально стимулюючої взаємодії з людьми з різних куточків світу і, таким чином, сприяють розвитку глобальної компетентності. У цьому дослідженні розглядається джосвід впровадження в український освітній простір програм віртуального обміну. Програми віртуальної освіти не лише розширюють можливості вдосконалення мовних навичок та міжкультурної комунікації, але й сприяють розвитку емпатії, співпраці та навичок вирішення проблем. Незважаючи на перешкоди, наприклад, мотивація студентів та низький рівень інституційної підтримки, програми віртуального обміну сприяють розвитку міжнародного співробітництва українських університетів. Автори дослідження надають рекомендації щодо ефективного провадження віртуальних проєктів в український університетах. Підтримуючи ініціативи в цих інноваційних напрямках, українська вища освіта розширює інтсрументи підготовки студентів до професійної реалізації у сучасному глобалізованому світі.
27
Дмитрук, О. "Міжкультурна комунікація у сфері вищої освіти". Актуальні питання іноземної філології, № 9 (2018): 71–78.
Find full text
28
V.O., Skrypnikova. "THE MODEL OF DEVELOPMENT OF INTERCULTURAL COMPETENCE OF FUTURE MILITARY MANAGEMENT MASTERS IN PROFESSIONAL TRAINING." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 94 (May 6, 2021): 120–28. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-94-17.
Full textAbstract:
The relevance of the study is due to the introduction of changes and innovations, the transition to a competency-based educational paradigm, which causes changes in the direction of development, reorientation from knowledge-centric to the creative component, strengthening technology in higher military education, interactivity, intersubjectivity, creativity educational and professional training programs for future military managment masters. Despite the large number of pedagogical and psychological works devoted to the study of the development of intercultural competence, it should be noted that in the field of higher military education no model of development of intercultural competence of future military management masters has been proposed. The author’s model of development of intercultural competence of future military management masters in professional training is presented in the article; the main blocks (structural components) of this model are given and substantiated; outlines the main factors that determine the importance of the development of intercultural competence in modern conditions; the means and tools that ensure the maximum efficiency of the model implementation are identified.Purpose. The aim of the article is description of development model of intercultural competence of future military management master’s in professional training.Methods. Such methods of research are applied in the article, as: analysis of the systems and scientific literature, informative sources on issue of research; synthesis and generalization, design.Conclusions. The development of intercultural competence of future military management masters will be facilitated by a combination of innovative, traditional, interactive technologies, and the use of the case method will contribute to the improvement of soft skills that affect the effectiveness of intercultural communication. The developed author’s model will contribute to the achievement of a high level of development of intercultural competence of future military management masters and orientation to self-realization. Introduction of the author’s model of development of intercultural competence provides transition from ethnocentric view to ethnorelativistic perception of other cultures based on acquisition by subjects of intercultural competence and ability to interact in the difficult intercultural (multicultural) environment.Knowledge of the principles and foundations of intercultural communication, perception of differences of other cultures, tolerance of their understanding, improvisation, application of communicative strategies, cultural empathy, awareness of different contexts of emotions, ability to conduct intercultural dialogue are the basic characteristics of future military management masters. The introduction of such a model in the system of professional training of future military management masters, its approbation in the educational process will determine the prospects for further research.Key words: design, model, model of development of intercultural competence, professional competence, professional preparation of future master’s degrees of military management, intercultural competence, intercultural communication. Актуальність дослідження зумовлена впровадженням змін та інновацій, переходом на компетентнісну освітню парадигму, що зумовлює зміни напряму розвитку, переорієнтації зі «знаннєвоцентричного» на творчий компонент, посилення технологізації у сфері вищої військової освіти, застосування інтерактивності, інтерсуб’єктності, креативності освітнього процесу під час формування освітньо-професій-них програм підготовки майбутніх МВУ. Незважаючи на велику кількість педагогічних і психологічних праць, присвячених дослідженню розвитку міжкультурної компетентності, необхідно констатувати, що в галузі вищої військової освіти так і не запропоновано моделі розвитку міжкультурної компетентності майбутніх магістрів військового управління. У статті презентовано авторську модель розвитку міжкультурної компетентності майбутніх магістрів військового управління у професійній підготовці; наве-дено та обґрунтовано основні блоки (структурні компоненти) цієї моделі; окреслено основні фактори, що зумовлюють значення розвитку міжкультурної компетентності в умовах сучасності; визначено засоби та інструменти, що забезпечують максимальну ефективність реалізації моделі.Метою статті є опис розроблення моделі розвитку міжкультурної компетентності майбутніх магістрів військового управління у професійній підготовці.У статті застосовано такі методи дослідження, як: системний аналіз психолого-педагогічної та наукової літератури, інформаційних джерел з проблеми дослідження; синтез та узагальнення, моделювання.Висновки. Розвитку міжкультурної компетентності майбутніх магістрів військового управління сприятимуть поєднання інноваційних, традиційних, інтерактивних технологій, а використання кейс-методу сприятиме саме вдосконаленню «м’яких навичок», наявність яких впливає на ефективність міжкуль-турної комунікації, але розвитком яких нівелюють у вищих військових навчальних закладах. Досягненню високого рівня розвитку міжкультурної компетентності майбутніх магістрів військового управління та спрямованості до самореалізації сприятиме розроблена авторська модель. Впровадження авторської моделі розвитку міжкультурної компетентності забезпечує перехід від етноцентристського погляду до етнорелятивістського сприйняття інших культур, що базуються на набутті суб’єктами міжкультурної компетентності та здатності взаємодіяти у складному міжкультурному (полікультурному) середовищі.Знання принципів і основ міжкультурної комунікації, сприйняття відмінностей інших культур, прояв толерантності до їх розуміння, імпровізаційність, застосування комунікативних стратегій, культурна емпатія, усвідомлення різних контекстів прояву емоцій, уміння вести міжкультурний діалог є базовими якостями характеристики майбутніх магістрів військового управління у професійній підготовці. Впровадження такої моделі в системі професійної підготовки майбутніх магістрів військового управління, її апробація в освітньому процесі визначатимуть перспективу подальших досліджень.Ключові слова: моделювання, модель, модель розвитку міжкультурної компетентності, професійна компетентність, професійна підготовка майбутніх магістрів військового управління, міжкультурна компетентність, міжкультурна комунікація.
29
Kononenko, Inna. "МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМ ЯК ПЕРЕДУМОВА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ СВІТУ". HUMANITARIUM 45, № 2 (2020): 57–63. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-45-2-57-63.
Full textAbstract:
У статті розглянуто концепцію мультикультуралізму як передумову підготовки майбутніх учителів філологічних спеціальностей у контексті інтеграційних та глобалізаційних процесів у світі. Визначено концепції підготовки кваліфікованих майбутніх спеціалістів філологічних спеціальностей у площині мультикультуралізму. Виокремлено основні принципи основні напрямки професійного становлення майбутніх учителів філологічних спеціальностей у практиці вищої школи, що включають ознайомлення студентів з проблемами становлення та розвитку мультикультурних суспільств, різними аспектами спілкування і стосунків між людьми в них. Охарактеризовано засоби підготовки студентів до міжкультурної комунікації в ході вивчення іноземних мов, формування у майбутніх учителів філологічних спеціальностей інтересу до професійної діяльності, підготовка студентів до використання педагогічних технологій в освітньому процесі для вирішення конкретних навчально-виховних завдань. Розглянуто сучасне реформування системи освіти України як один з компонентів євроінтеграційного процесу, де набуває актуальності питання використання міжпредметних зв’язків між викладанням іноземних мов і міжкультурною комунікацією. Проаналізовано зв’язок між викладанням іноземних мов і міжкультурною комунікацією з позицій мультикультуралізму. Комунікативний аспект розглядається як основа взаємодії майбутніх фахівці філологічних спеціальностей, який передбачає реалізацію мети спілкування між різними соціокультурними групами. Застосування знань про іншомовний соціум забезпечують широкий спектр міжкультурного спілкування, формують готовність студентів до якісного міжкультурного ділового спілкування, до міжнародного професійного співробітництва. Навчання кваліфікованих фахівців філологічних спеціальностей у сфері мультикультуралізму спрямоване на засвоєння іноземної мови на внутрішньому рівні; застосовувати на практиці навички та знання іноземної мови; покращення інтелектуального, загальнокультурного рівня майбутніх фахівців; для занять особистим розвитком; застосування етичних норм спілкування та їх застосування на практиці.
30
Зеліковська, Олена. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ІТ-СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ: СУЧАСНИЙ ВИМІР". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 15 (14 травня 2018): 129–35. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.129-135.
Full textAbstract:
У статті актуалізується необхідність розв’язання проблеми формування міжкультурної компетентності (МКК) у майбутніх фахівців з напряму підготовки «Комп’ютерні науки» у вищих закладах освіти. За результатами вивчення зарубіжного досвіду з метою виявлення та впровадження релевантних інновацій у систему підготовки фахівців зазначеного профілю з’ясовано, що дане питання є дійсно критичним для проектного менеджменту, де по завершенню навчального закладу працює більшість випускників з ІТ-спеціалізацією. Саме недостатня орієнтація в міжкультурному середовищі та дефіцит підґрунтя для усвідомлення власного культурного походження, тобто такої системи знань, яка дає можливість зрозуміти стратегії своєї та іншої комунікації, є однією з головних причин невдач міжнародних проектів. Аналіз зарубіжного практичного досвіду свідчить про необхідність інтеграції полікультурного компоненту в професійну підготовку ІТ-фахівців. Розкрито роль і значення таких навчальних дисциплін, як «Іноземна мова» і «Іноземна мова професійного спрямування» у формуванні міжкультурної компетентності.Авторкою проаналізовано різні погляди вітчизняних і зарубіжних учених на структуру і зміст міжкультурної компетентності, методологічні підходи, механізми і технології її поетапного формування. Практична значущість дослідження полягає у виокремленні найбільш доцільних методів формування міжкультурної компетентності у майбутніх фахівців з напряму підготовки «Комп’ютерні науки» у вищих закладах освіти: текстового матеріалу для висвітлення ключових проблем МКК, smart-технологій для презентації результатів інтерактивного опитування студентів у вигляді графіків, відеоматеріалів з інтернету для супроводу інтерпретації міжкультурних розбіжностей іншомовної комунікативної поведінки у діловому середовищі з точки зору параметрів національних стилів комунікації.
31
Штепа, А. Л. "МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ХУДОЖНИЙ ЗАСІБ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ". Nova fìlologìâ 2, № 81 (2021): 217–21. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-32.
Full textAbstract:
Стаття присвячена опису спілкування студентів на міжнародному рівні. Іноземній мові належить особливе місце в загальній культурній підготовці молоді до життя та діяльності в суспільстві. Це єдиний предмет, який включений у плани всіх підсистем освіти. Саме цей предмет, орієнтований переважно не на здобуття знань, а на формування навичок діяльності, має величезний потенціал для всебічного розвитку особистості. Можливість брати участь є важливою в міжкультурному спілкуванні для професіоналів, що займаються міжнародним бізнесом. З настанням століття глобалізації й інтеграції англійська мова посіла провідне місце в міжнародних переговорах. Ось чому знання цієї мови має велике значення. Однією з основних відповідей на запитання – вирішення нагальної проблеми вивчення іноземних мов як наповнення спілкування між представниками різних народів та культур. Позитивне ставлення є запорукою успішного навчання іноземної мови, оскільки іноземна мова – це не просто навчальна дисципліна, а ціле освітнє поле, яке створює умови для засвоєння знань із багатьох інших предметів: історії, географії, літератури тощо. Отже, неможливе навчання конкурентоспроможних спеціалістів із міжкультурного спілкування без опанування іноземних мов. Адже лише володіння мовою відкриває можливості для повноцінної професійної діяльності в усіх сферах. Знання повинні стати обов’язковою професійною якістю, яка забезпечить розуміння іноземних мов усіма спеціалістами, незалежно від їхнього профілю, ефективне ухвалення рішень та співпрацю. Отже, проблема потребує подальшого розвитку культурологічної та лінгвістичної підготовки майбутніх фахівців із погляду її методичного забезпечення.
32
ХАЛЛО, ОЛЕКСАНДРА. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ДО МІЖКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Освітні обрії 56, № 1 (2023): 123–26. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.56.1.123-126.
Full textAbstract:
Стаття присвячена визначенню поняття «міжкультурне середовище майбутніх лікарів» й окресленню шляхів формування означеного конструкту в освітньому процесі закладів вищої медичної освіти. Зазначено, що проблема формування готовності майбутніх лікарів до міжкультурної взаємодії у професійній діяльності не була предметом окремого дослідження та потребує практичної розробленості. Методами дослідження є аналіз наукової літератури, анкетування студентів з метою виявлення їхнього ставлення до міжкультурного середовища, у якому вони навчаються.
 Розглянуто підходи науковців до визначення сутності понять «підготовка», «професійна підготовка», «фахова підготовка». Зазначено, що професійна підготовка є визначеною логічно структурованою єдністю організаційних і психолого-педагогічних заходів, які забезпечують формування у студентів професійних знань, умінь і навичок, особистісних і професійних компетентностей, що в сукупності утворюють їх особистісно професійну готовність. Визначено, що міжкультурне середовище майбутніх лікарів є процесом розкриття професійного й особистісного потенціалу завдяки засвоєнню вітчизняними й іноземними студентами досвіду співпраці та партнерства в медичній сфері, обмін інформацією, передовими ідеями та технологіями. Установлено, що важливим аспектом професійної діяльності майбутніх лікарів є їх готовність до ефективної взаємодії з представниками інших культур у подальшій професійній діяльності, формування в них здатності до обміну професійним досвідом у галузі медицини з вітчизняними та зарубіжними партнерами. Доведено, що професійна підготовка майбутніх лікарів зумовлює необхідність формування міжкультурної комунікації під час навчання в закладах вищої медичної освіти.
33
Дирда, І. А. "Проблема міжкультурної комунікації в освіті". Педагогічний процес: теорія і практика, Вип. 1 (2014): 34–39.
Find full text
34
СЕМІНІХІНА, НАТАЛІЯ. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ ОСВІТИ В УНІВЕРСИТЕТАХ АВСТРАЛІЇ ДО РОБОТИ В УМОВАХ КУЛЬТУРНОГО РОЗМАЇТТЯ (НА ПРИКЛАДІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ)". Comparative Professional Pedagogy 12, № 2 (2022): 106–14. http://dx.doi.org/10.31891/2308-4081/2022-12(2)-12.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу австралійського досвіду підготовки магістрів освіти в контексті мультикультурного освітнього простору. Були поставлені такі завдання: з'ясувати вимоги щодо вмінь, знань і навичок вчителів для роботи у мультикультурному просторі Австралії; дослідити шляхи підвищення якості підготовки вчителів на прикладі вивчення іноземних мов та міжкультурної комунікації для задоволення освітніх потреб оволодіння міжкультурною компетентністю. Професійна підготовка вчителів будь-якої спеціальності повинна спрямовуватися на досягнення ними трьох рівнів міжкультурної компетентності. Для нашого дослідження важливим є акцентування на багатокультурній специфіці австралійського суспільства, адже учні австралійських шкіл демонструють різноманітні культурні потреби у навчанні.
 Проаналізовано особливості підготовки магістрів освіти в Австралії до роботи в мультикультурному освітньому просторі. З'ясовано вимоги щодо вмінь, знань і навичок вчителів для задоволення освітніх потреб в умовах культурного розмаїття. Досліджено зміст магістерських програм та встановлено їх відповідність Національним професійним стандартам для вчителів. Охарактеризовано професійну підготовку вчителів та встановлено, що вона спрямована на формування та розвиток міжкультурної компетентності. Вивчення інструктивних документів щодо професійної підготовки і подальшого розвитку австралійських учителів показало, що професійні якості та фахові компетентності, якими вони повинні володіти для забезпечення ефективної роботи в умовах культурного розмаїття, відображені в Австралійських професійних стандартах для вчителів. У результаті аналізу змісту освітніх програм підготовки магістрів освіти в п’яти провідних університетах Австралії визначено що, як правило, програми відповідають вимогам зазначеного професійного стандарту, зокрема у контексті формування міжкультурної компетентності.
35
Я.М., Вишпінська. "КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ РОЗВИТОК БУКОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ". Academis notes. Series: Pedagogical sciences 4 (30 серпня 2023): 82–87. http://dx.doi.org/10.59694/ped_sciences.2023.04.082.
Full textAbstract:
У статті дана комплексна оцінка формування культурно-мистецького середовища Буковини і Чернівців, та впливу всесвітньовідомих композиторів, музикантів і можновладців на процес зародження комунікативних практик у середовищі вищого товариства краю у ХІХ ст. Розглянуто практику використання салонного музикування, запровадження інституту гувернерства в заможних родинах землевласників, заснування музичних товариств, як складових становлення музичної освіти й розвитку міжкультурної комунікації засобами музичного мистецтва. Показано особливості втілення загальноєвропейських процесів романтизму на Буковині крізь призму дослідження композиторами краю К. Мікулі, С. Воробкевичем музичного фольклору й народної творчості регіону Ключові слова: комунікативні практики, світське товариство Буковини, салонне музикування, музично-культурна комунікація
36
НЕСТЕРОВА, Мар’я, Лілія АТНАЖЕВА та Андрій ЗАМОЖСЬКИЙ. "СОЦІАЛЬНІ ІННОВАЦІЙ ТА УПРАВЛІННЯ РІЗНОМАНІТТЯМ У СПІВПРАЦІ УНІВЕРСИТЕТІВ ТА ГРОМАД". Вища освіта України, № 1 (1 травня 2023): 47–53. http://dx.doi.org/10.32782/npu-vou.2023.1(88).06.
Full textAbstract:
У статті показана роль управління різноманіттям та соціальних інновацій для реалізації євроінтеграційного вектору розвитку України, входження в спільний європейський простір вищої освіти та сталого розвитку нашого суспільства. Проаналізовано методологічні напрацювання попередніх досліджень соціальної згуртованості, міжкультурної комунікації, управління різноманіттям в освітніх спільнотах у контексті просування культурного різноманіття. Показана евристична спроможність різних моделей міжкультурної компетентності та компетентності управління різноманіттям. Просування освітньої політики соціальних інновацій щодо міжкультурного діалогу та різноманіття визначає складність процесу соціальних трансформацій. Соціальні інновації в освіті, їх вплив на соціально-економічний розвиток розглянуті у фокусі міжкультурного підходу та навпаки.
37
Грабовська, Ірина. "ПРОБЛЕМИ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ І ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 14 (21 вересня 2018): 15–21. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.15-21.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців із проблеми забезпечення якості професійної освіти в умовах глобалізації та трансформації українського суспільства, описано стан дисонансу між професійною підготовкою майбутніх фахівців та вимогами ринку праці, уточнено сутність поняття «якість професійної освіти» в динаміці його змін, підкреслюється місце та роль крос-культурного компоненту в системі професійної освіти для вирішення проблеми міжкультурної взаємодії та міжкультурних комунікацій, розкрито значний потенціал культурологічного підходу з метою формування фахівця високого ступеня готовності до крос-культурної взаємодії, що сприятиме професійній компетентності. Поняття «якість освіти» визначається як сукупність соціальних норм і вимог до особистості, освітнього середовища, в якому відбувається її становлення та розвиток та системи освіти в цілому, з допомогою якої людина набуває певних знань, умінь і навичок. У статті виокремлені внутрішні та зовнішні чинники якості професійної освіти, які характеризують освітній процес та його результат, з‘ясовано фактори, які забезпечують якість професійної освіти, здійснено спробу запропонувати шляхи підвищення якості професійної освіти через запровадження європейських стандартів якості професійної освіти в системі оцінювання в даній сфері та інноваційних моделей управління професійною освітою на основі врахування крос-культурного менеджменту. Описано систему моніторингу професійної освіти, яка вибудовується на загальноприйнятих і апробованих європейських моделях порівняльної оцінки якості освіти, що враховує багатонаціональність та мультикультурність. Базуючись на загальноєвропейських та світових підходах до розбудови освітнього сектору, проблема якості професійної освіти потребує пріоритетного вирішення. Виходячи з цього, підкреслено важливість підвищення рівня культурного потенціалу держави, який визначається, насамперед якістю вітчизняної професійної освіти та є запорукою її конкурентоспроможності та рейтингу на світовій арені.
38
ПЕТЯК, Олена, Галина ВИШИНСЬКА, Олександр ТАЙБАСАРОВ та Олександр АЛЄКСЄЄВ. "МІЖКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ В КОМУНІКАЦІЇ ЯК ОСОБИСТІСНА РИСА МАЙБУТНЬГО ФАХІВЦЯ". PHYSICAL CULTURE AND SPORT: SCIENTIFIC PERSPECTIVE, № 2 (26 червня 2025): 105–11. https://doi.org/10.31891/pcs.2025.2.14.
Full textAbstract:
У статті представлений аналіз розвитку професійних навичок сучасного реабілітолога, які необхідні для формування його професійного світогляду та міжкультурної компетенції. Проаналізовано компетенції реабілітолога як завдання, які пов'язані з діяльністю, котрі він зможе успішно вирішувати у процесі кінезотерапії. Професія реабілітолога передбачає комунікативну взаємодію з людьми, які мають різні порушення у стані здоров'я. Найчастіше у клієнтів спостерігаються когнітивні розлади та різні порушення психоемоційного стану. Фахівці з реабілітації зазначають, що у процесі здобуття освіти вони вивчають різні прийоми комунікативної взаємодії з клієнтами, але під час роботи часто доводиться працювати з клієнтами, які є представниками різних культур, що інколи призводить до комунікативних непорозумінь. Таким чином, виникає проблема взаємодії між реабілітологом та клієнтом на міжкультурному рівні, яку необхідно вирішувати безпосередньо у процесі кінезотерапії. Компетентний спеціаліст з реабілітації повинен розуміти, що його особисті професійні риси є показником його професійної діяльності у процесі міжкультурної комунікації з клієнтом та членами його родини, а також рівнем його культури та компетентності. Міжкультурна компетентність демонструє особистісні риси фахівця з реабілітації, вона формується і проявляється не лише у процесі комунікативної взаємодії з клієнтом. Цей факт безпосередньо впливає на організацію процесу кінезотерапії на всіх рівнях взаємодії. Реабілітолог, враховуючи власну професійну діяльність, повинен бути взірцем толерантності у найрізноманітніших ситуаціях та здійснювати взаємодію з клієнтами на основі розуміння та прийняття їхніх відмінних рис, що водночас відображатиме особистісну рису реабілітолога. Метою такої комунікативної взаємодії стає формування компетентного фахівця, який здатен приймати рішення з урахуванням індивідуальних особливостей людини, яка вміє розуміти її культурну різноманітність.
39
В., Г. Дем’янова. "ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ З ІНОЗЕМНИМИ СТУДЕНТАМИ". Педагогіка та психологія, № 54 (5 грудня 2016): 161–69. https://doi.org/10.5281/zenodo.192673.
Full textAbstract:
<em>У статті розглядається досвід організації педагогічного спілкування з іноземними студентами в Харківському національному автомобільно- дорожньому університеті. Аналізуються педагогічні умови, що сприяють плідній взаємодії викладача та іноземного студента в процесі педагогічного спілкування в умовах українського ВНЗ. Відзначається, що міжкультурна комунікація іноземних студентів нерозривно пов'язана з їх адаптацією. Виділяються етапи адаптації та зазначається, що умови успішної комунікації залежать від правильної побудови навчального процесу, якнайшвидшої навчальної, соціально-психологічної та інших видів адаптації. Описуються навчальні матеріали, що сприяють успішній адаптації, розвитку знань,умінь, навичок міжкультурного спілкування іноземних студентів, а також надаються методичні рекомендації для викладачів технічних дисциплін, що спрямовані на оволодіння ними технікою педагогічного спілкування. Робиться висновок про те, що педагогічне спілкування в іноземній аудиторії формується на основі володіння викладачем спеціальною технологією спілкування, залежить від його педагогічної майстерності та спрямована на освіту, виховання і розвиток іноземного студента.</em>
40
ЧЖАО, Ган. "МОВНА ОСВІТА ПОСТМОДЕРНУ ЯК АКСІОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР МІЖКУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ В ЄВРОПІ". Вища освіта України, № 1 (23 квітня 2025): 118–26. https://doi.org/10.32782/npu-vou.2025.1(96).16.
Full textAbstract:
У статті здійснено філософсько-освітнє осмислення мовної освіти як аксіологічного простору, в якому вибудовується постмодерний міжкультурний діалог та формується «вторинна» мовна особистість, здатна до відповідальної взаємодії у глобалізованому полілінгвальному середовищі. Мета роботи полягає у комплексному обґрунтуванні етичних і ціннісних засад навчання іноземних мов крізь призму постмодерної філософії, що розглядає мову не лише як інструмент комунікації, а й як дискурсивну практику виробництва владних відносин і самоконструювання суб’єкта. Методологічну базу становлять герменевтико-феноменологічний аналіз освітніх документів Ради Європи, аксіологічний підхід до виокремлення термінальних та інструментальних цінностей, порівняльне зіставлення національних і європейських стратегій багатомовності. Результати дослідження доводять, що успішний міжкультурний діалог можливий лише за умови об’єктивної інтерпретації педагогом культурних доробків, життєвих парадигм і ціннісних систем різних спільнот, що потребує розвитку у студентів рецептивності, автономності й інноваційності як ключових атрибутів «вторинної» ідентичності. З’ясовано, що мовна освіта, інтегрована у цілі Ради Європи з утвердження демократичної громадянськості та толерантності, виконує подвійну функцію: забезпечує опанування лінгвістичних кодів і водночас формує етико-ціннісну свідомість, здатну до критичної рефлексії та креативного переозначення культурних матриць. Показано, що концепт багатомовності, закріплений у «Комюніке Багатомовність: перевага для Європи і спільне зобов’язання», слугує рамкою для переосмислення змісту мовних програм, які мають інтегрувати культурологічний, громадянський і аксіологічний компоненти.
41
Гаманюк, Віта. "Нові акценти в мовній освіті: зміни в додатковому томі “Загальноєвропейських рекомендацій із мовної освіти”". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 21 (8 квітня 2022): 264–74. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v21i.4769.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз змін і доповнень до “Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти”, поштовхом до перегляду яких стали трансформації в суспільній площині, технічний прогрес та інформатизація суспільства. Акцентовано на появі в новій редакції дескрипторів до раніше лише побічно названих комунікативних дій, не описаних у вміннях (медіація), зокрема долучення online-комунікації як виду мовленнєвої діяльності, додавання рівня pre-А 1, проміжних рівнів А 2+, В 1+, В 2+, що сприятиме більш диференційованому визначенню рівня оволодіння мовою. На прикладах дескрипторів медіації й online-комунікації продемонстровано прогресію в описі умінь різних рівнів. Запропоновані зміни розглянуто крізь призму міжкультурної компетенції. Висновковано, що нові акценти дадуть змогу актуалізувати зміст мовної підготовки й підвищити її якість, проте водночас сприймаються як виклик для системи мовної освіти й методики викладання мов.
42
Кричківська, Оксана, та Наталія Лиса. "СЕМІОТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСКУРСІВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ". Молодий вчений, № 1 (132) (28 лютого 2025): 82–86. https://doi.org/10.32839/2304-5809/2025-1-132-23.
Full textAbstract:
У статті розглядається питання взаємодії вербальних, невербальних і візуальних знаків у педагогічному дискурсі як ефективного інструменту формування навчальної та культурної ідентичності здобувачів освіти. Аналізується значення кожного типу знакових систем та їхній вплив на розвиток навчальної діяльності, формування національної самоідентифікації, а також розвиток міжкультурної компетентності. У статті наголошується, що гармонійне використання знакових систем дозволяє забезпечити комплексний вплив на когнітивну, емоційну і ціннісно-мотиваційну сфери здобувачів освіти, що є необхідним для створення ефективного освітнього середовища. Особливу увагу приділено вербальним знакам, які є основним інструментом передачі знань і культурних смислів. Розглянуто, як мова викладання, використання національно маркованих термінів сприяють формуванню національної ідентичності та усвідомленню культурних контекстів. Невербальні знаки аналізуються як засоби емоційного і психологічного впливу, які доповнюють вербальну комунікацію та підсилюють сприйняття культурно значущої інформації. Також розглянуто роль візуальних знаків, таких як оформлення освітнього середовища, дизайн навчальних матеріалів, презентації та мультимедійні ресурси, у створенні атмосфери, що мотивує до навчання, посилює національну самоідентифікацію й розширює світогляд здобувачів освіти. У статті підкреслюється, що інтеграція глобальних культурних кодів через навчальні матеріали сприяє формуванню міжкультурної компетентності здобувачів освіти, розвиваючи в них толерантність і здатність до ефективної комунікації у багатокультурному середовищі. Семіотичний підхід до аналізу педагогічного дискурсу пропонується як методологічна основа для системного вивчення механізмів взаємодії знакових систем та їхнього впливу на формування культурної ідентичності.
43
Воронова, Надія. "ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ КОМУНІКАЦІЇ В ОСВІТІ: WIELKIE PODZIĘKOWANIA DLA POLSKI". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 18 (23 січня 2023): 79–94. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.18.2022.272662.
Full textAbstract:
Міжкультурна комунікація в умовах війни Російської Федерації проти України набуває нового змісту. Євроінтеграційні процеси в науковій історико-культурологічній сфері стали не просто бажаними, а життєво-необхідними українській освіті. В умовах руйнування агресором культурної спадщини, викривлення історії, фактичного знищення українських міст, загрози життю мільйонів громадян України – збереження національної ментальності та ідентичності постає єдиним можливим фактором існування українців як нації. Фандрейзінгова діяльність українських, європейських, американських, канадських урядових та громадських організацій здійснює розгалужену підтримку української науково-освітньої, культурологічної, історичної галузі.
 В статті висвітлено діяльність Фундації імені Кшиштофа Скубішевського, Польща (Fundacja imienia Krzysztofa Skubiszewskiego, Polska); Міжнародної програми «House of Europe. Stand with Ukraine. Підтримка від ЄС для українців: сфери культури та освіти»; міжнародної організація для митців, які перебувають під загрозою ARTISTS AT RISK; IP Studio, Polska, Wrocław – галереї, студії перформансу. Проведено теоретичний та практичний аналіз «Програми підтримки для науковців з України», організованою Польською академією наук (Polska Akademia Nauk, PAN) та Національною академією наук США (National Academy of Sciences, NAS).
44
Чикалова, Марина. "Формування Soft- та Meta-Skills у майбутніх фахівців сфери міжнародних відносин при вивченні англійської мови у закладах вищої освіти в умовах дистанційного навчання". International Science Journal of Education & Linguistics 2, № 4 (2023): 10–18. http://dx.doi.org/10.46299/j.isjel.20230204.02.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу набуття здобувачами вищої освіти спеціальності «Міжнародні відносини» комунікативних міжособистісних навичок під час вивчення ними іноземних мов, які сприятимуть ефективному просуванню у професійному плані. Виконано детальний аналіз понять «soft skills» та meta-skills, а також співставлено характеристики м’яких навичок і здатності створювати відповідні можливості з напрямами підготовки студентів у закладах вищої освіти за напрямом підготовки «Міжнародні відносини». Зосереджено увагу на поєднанні теорії з практичною діяльністю, що є вагомим інструментом для формування основних життєво-необхідних компетентностей та ефективного просування на міжнародній арені. Спеціальність «Міжнародні відносини» органічно поєднує різноманітні аспекти підготовки фахівців. Саме з цією метою до навчального процесу залучають практиків сфери міжнародних відносин, а саме надзвичайних та повноважних послів України в різних країнах світу, консулів, представників міністерств, професійних перекладачів, політологів, правовиків тощо, які на реальних прикладах формують у студентів м’які навички майбутнього спеціаліста. Пріоритет у статті віддано підготовці іноземним мовам, оскільки саме вони відіграють суттєву роль в успішному просуванні в цій сфері. Адже не секрет, що мультилінгвальна освіта фахівця сприяє ефективнішому спілкуванню, розумінню крос культурних комунікацій та міжкультурних відносин, вона є у пріоритеті в питаннях співпраці, на переговорах та під час вирішення можливих міжнародних конфліктів тощо. Розвиток та володіння soft- та meta-skills допомагають налагодженню дієвої іншомовної комунікації з учасниками комунікативного процесу та вважаються важливими професійними навичками. Завдання закладу вищої освіти полягає в тому, щоб знайти шляхи формування м’яких та метанавичок у здобувачів вищої освіти напряму підготовки «Міжнародні відносини» при вивченні іноземних мов в умовах форс-мажорних обставин, які стали причиною вимушеного переходу на дистанційне навчання, а також навчити майбутніх фахівців досягати найвищих результатів у подальшій кар’єрі шляхом вмілого застосування такого роду навичок.
45
NAGAY, I. "ЕФЕКТИВНА ДІЛОВА КОМУНІКАЦІЯ ЯК КЛЮЧОВА НАВИЧКА ДЛЯ КАР'ЄРНОГО ЗРОСТАННЯ МОЛОДИХ СПЕЦІАЛІСТІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1, № 3 (2023): 510–17. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2023-1-3-510-517.
Full textAbstract:
Пропонована стаття присвячена розгляданню важливості покращення навичок ділового спілкування у молодих фахівців. Останнім часом в Україні відбувається суттєве реформування системи освіти згідно з постійно змінюваною політичною ситуацією в світі, новими потребами суспільства в ХХІ столітті, змінами в житті й свідомості громадян, що зумовлює пошук нових шляхів формування особистості фахівця, здатного до ефективної взаємодії й комунікації з представниками інших культур, готовим до діяльності у полікультурному середовищі. З поширенням міжнародних зв’язків, освітніх міжнародних програм у сучасному суспільстві все більшого розвитку набуває туризм, який поряд із розважальною має культурну, освітню та виховну функції. Відтак зростає роль професійної підготовки фахівців, здатних до ефективної міжкультурної взаємодії, оскільки їхня діяльність в значній мірі пов’язана з налагодженням контактів з представниками різних культур. У період просування України шляхом Європейської інтеграції та зростаючого інтересу міжнародного бізнесу до розвитку економіки України особливо гостро стоїть питання підготовки молодих спеціалістів, які не тільки знають англійську мову – мову бізнесу, а й володіють основними навичками бізнес-комунікації (надалі – БК). У статті розглянуто проблеми оволодіння навичками ділового спілкування молодими фахівцями у вищих навчальних закладах. Нами розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності ділового спілкування. Мета науково-дослідної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні та презентації нестандартних інтерактивних засобів і форм навчання, орієнтованих на формування навичок ділового спілкування у студентів. Загальновідомо, що життєздатність бізнесу безпосередньо залежить від уміння працівників встановлювати та підтримувати ділові контакти з персоналом, споживачами та діловими партнерами. У зв'язку з цим важливим є підвищення рівня володіння навичками ділового спілкування, що і визначає актуальність даної роботи. Ключові слова: бізнес комунікації, комунікативний стиль, корпоративна комунікація, комунікативна компетенція.
46
Малик, Валентина. "ІНОЗЕМНА МОВА ЯК ІНСТРУМЕНТ ВИХОВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ". Молодь і ринок, № 11/219 (1 лютого 2024): 115–20. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2023.296991.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу особливостей іноземної мови. Доведено, що мова виступає сполучною ланкою між історичними поколіннями народу, забезпечуючи єдність культурної традиції. Іноземна мова розглядається як інструмент полікультурного розвитку особистості студентів. Зазначено, що міжкультурна комунікація стала відмінною рисою сучасного українського суспільства, а її розвиток є одним із пріоритетних напрямів діяльності системи освіти загалом.
47
Солодка, Анжеліка. "Міжнародний досвід з формування полікультурної особистості в процесі міжкультурної комунікації". International Science Journal of Education & Linguistics 4, № 2 (2025): 9–18. https://doi.org/10.46299/j.isjel.20250402.02.
Full textAbstract:
У статті аналізується міжнародний досвід формування полікультурної особистості через призму міжкультурної комунікації в умовах глобалізації. Окрему увагу приділено теоретичним аспектам полікультурної освіти, зокрема, визначенню поняття полікультурної особистості, розгляду основних концепцій та підходів до її формування в освітніх системах різних країн. Стаття охоплює досвід європейських, північноамериканських та азійських країн, які реалізують програми, що сприяють розвитку міжкультурної компетентності студентів та підготовці молоді до ефективної взаємодії в умовах культурного різноманіття. Зокрема, розглядаються специфічні підходи до полікультурного виховання, що включають вивчення мов, традицій та культур, інтерактивні методи навчання, а також роль міжкультурної адаптації. У статті також розглядаються українські дослідження в цій галузі, що стосуються розвитку полікультурної особистості в українському контексті. Визначено основні перспективи розвитку полікультурної освіти в Україні, які включають створення мультикультурних освітніх середовищ та активну участь студентів у міжнародних обмінах та проектах.
48
Давиденко, О. В., О. В. Пономаренко та В. В. Смелянська. "Інтеграція технології CLIL у викладання англійської мови та зарубіжної літератури: переваги та виклики". Research Notes, № 4 (11 березня 2025): 35–46. https://doi.org/10.31654/2663-4902-2024-pp-4-35-46.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано впровадження технології інтегрованого навчання змісту та мови (CLIL) у викладання англійської мови та зарубіжної літератури як інноваційного підходу. Подано аналіз наукової літератури з проблеми досліджен ня. Особливу увагу приділено аналізу впровадження CLIL у вищій освіті України, зокрема в контексті досвіду окремих закладів та їх участі у міжнародних проєктах. Висвітлено переваги інтегрованого підходу для формування мовної та мовленнєвої компетентності, міжкультурної комунікації, критичного мислення та аналітичних навичок студентів. Розглянуто виклики впровадження CLIL у закладах вищої освіти, пов’язані із спеціальною підготовкою висококваліфіко ваних викладачів, створенням навчальних матеріалів та ресурсів, рівнем мате ріально-технічного забезпечення для створення сприятливих умов навчання. Описано ключові принципи моделі «4Cs» (зміст, комунікація, когніція, культура), які є основою інтеграції CLIL в освітній процес. Представлено модель реалізації елементів CLIL у курсі зарубіжної літератури, що забезпечує одночасний розвиток мовних, мовленнєвих, літературних, когнітивних та соціокультурних компетентностей, що дозволяє студентам не лише вдосконалювати знання з іноземної мови, але й глибше пізнавати літературні твори. Практичне значення статті полягає у запропонованих рекомендаціях для викладачів, що включають приклади завдань, таких як аналіз текстів в оригіналі, використання проєктної діяльності та парного викладання. Показано, що часткова інтеграція CLIL дозволяє адаптувати методику до умов вітчизняної вищої освіти, забезпечуючи поступовий перехід до ширшого її впровадження. Особливу увагу приділено викликам впровадження даної методики, зокрема, підготовці викладачів, ство ренню навчальних програм та вдосконаленню технічної бази. У висновках окрес лено перспективи подальших досліджень у напрямі розробки методичних матеріалів для українських університетів, адаптації CLIL до гуманітарних дисциплін та оцінки його впливу на якість професійної підготовки студентів.
49
Шукатка, Оксана, Анатолій Конох, Юрій Мосейчук та Леся Борисевич. "ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Education. Innovation. Practice 13, № 5 (2025): 100–105. https://doi.org/10.31110/2616-650x-vol13i5-015.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців фізичної культури, які здобувають фах у закладах вищої освіти. Акцентовано на важливості розвитку ефективної професійної комунікації як складової професійної підготовки. Дано визначення поняття комунікативної компетентності у педагогічному контексті, згідно з яким, комунікативна компетентність є однією з ключових складових педагогічної майстерності фахівця фізичної культури, яка включає здатність ефективно використовувати мовні та невербальні засоби спілкування для досягнення певних цілей у професійному середовищі. Надано характеристики комунікативної компетентності, яка включає: володіння мовленнєвими засобами; здатність до активного слухання; емоційний інтелект; толерантність до різних поглядів; навички вирішення конфліктів. Висвітлено основні аспекти формування комунікативних навичок майбутніх фахівців фізичної культури у закладах вищої освіти. Серед них: особистісно орієнтований підхід, міжкультурна комунікація, інтерактивні методи навчання, цифрова комунікація. Наголошено, що у процесі підготовки майбутніх фахівців фізичної культури важливо створити умови для розвитку комунікативних навичок, а саме: вдосконалення мовних навичок, розвиток емоційного інтелекту, міждисциплінарна співпраця з фахівцями інших сфер, використання зворотного зв'язку від учнів, колег і батьків, практична підготовка. Розкрито, що розвиток комунікативної компетентності у майбутніх фахівців фізичної культури є процесом, що вимагає постійної практики та самовдосконалення, що дозволяє покращити якість навчання та тренувань, створити позитивну атмосферу в колективі та серед учнів Використання інтерактивних методів, практичної підготовки, цифрових технологій та особистісно орієнтованого підходу дозволяє ефективно формувати цю компетентність. Підсумовано, що комунікативна компетентність є необхідною умовою успішної професійної реалізації майбутнього фахівця фізичної культури. Її формування має бути інтегрованим у загальну систему професійної підготовки у ЗВО.
50
Havrilova, Liudmyla, Olena Beskorsa та Olena Ishutina. "УПРОВАДЖЕННЯ КУРСУ «МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ В ОСВІТІ» В ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 11 (29 грудня 2019): 50–61. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.11.2019.197209.
Full text