Academic literature on the topic 'Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку'

Важливість власного капіталу полягає в тому, що він є основою для формування майна підприємства і запорукою його фінансової незалежності. Від того, наскільки зрозумілою, прозорою та корисною буде інформація про розмір та структуру капіталу не лише для внутрішніх, а й для зовнішніх користувачів, залежатимуть обсяги залучення інвестиційних ресурсів. Однак в період трансформації бухгалтерського обліку підприємства зі старих методик до нових міжнародних стандартів виникає низка проблемних питань, що потребують вирішення й акцентування уваги науковців та практичних спеціалістів в даній галузі. Важливу роль в удосконаленні обліку прав власників мають дослідження сутності та змісту категорії “власний капітал”, подальшого розвитку його концепцій, підходів до класифікації видів та врахування досвіду облікового відображення даного об’єкта за кордоном. У статті визначено, що основним завданням облікового-аналітичного забезпечення є відображення економічного стану суб’єкта підприємництва через призму первинних, зведених, аналітичних і синтетичних показників, що формуються відповідно до облікової політики підприємства. Необхідність розвитку наукової концепції обліково-аналітичного забезпечення зумовлена відсутністю системного підходу до розуміння сутності та завдань обліково-аналітичної інформації в сучасному економічному просторі. Система обліково-аналітичного забезпечення суб’єкта підприємницької діяльності є формою організації всіх видів обліку, контролю й аналізу, метою якої є забезпечення адміністративно-управлінського персоналу підприємства інформацією, необхідною для прийняття оперативних і стратегічних управлінських рішень та контролю над їх реалізацією. У статті розглядаються взаємозв’язки між складовими власного капіталу відповідно до міжнародних та національних стандартів бухгалтерського обліку та процес відображення їх у обліку та звіті про власний капітал за вітчизняними та зарубіжними стандартами бухгалтерського обліку. Оцінено та проаналізовано концепції капіталу та рівні нормативного регулювання бухгалтерського обліку операцій з власним капіталом та елементи власного капіталу на підприємствах різних організаційно-правових форм. Висвітлено пріоритетні завдання бухгалтерського обліку, як достовірне та повне відображення в обліку та розкриття у фінансовій звітності прав власників.

У статті в історичному контексті розглянуто становлення та впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності в міжнародну облікову систему. Визначені основні етапи їх формування та удосконалення протягом піввікового періоду їх дії. В роботі встановлені причини для створення єдиного міжнародного облікового законодавства, яким стали зростання обсягу міжнародної торгівлі та інвестицій, глобалізація економіки та створення Європейського Союзу. Функції зі стандартизації обліку було покладено на Комітет з міжнародних стандартів обліку – міжнародну організацію, створену групою професійних бухгалтерських організацій. Першочерговою метою діяльності Комітету визначено необхідність гармонізації облікових стандартів, які на той час суттєво відрізнялися між країнами, що ускладнювало порівняння фінансової звітності міжнародних компаній. В роботі розглянуто етапи розвитку, впровадження, удосконалення та адаптації міжнародних стандартів до облікових систем та вимог світової економіки. Розглянуто шлях трансформації МСБО (IAS) в МСФЗ (IFRS); конвергенцію міжнародних стандартів і американських стандартів бухгалтерського обліку; з’ясовано вплив глобалізаційних аспектів у світі на становлення, мету та статус міжнародних стандартів фінансової звітності. В статті зазначені основні напрямки розвитку нового напрямку звітності – нефінансової звітності зі сталого розвитку, та визначено нормативно-правове регулювання її складання та подання. З кінця 90х років попереднього століття Україна здійснює кроки в напрямку зближення свого облікового законодавства до міжнародних вимог. В статті визначені суб’єкти господарювання України, які згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані складати звітність за МСФЗ (IFRS), досліджено важливість застосування міжнародних стандартів для великих компаній та компаній, які налаштовані міжнародні контакти й інвестиції та визначено проблеми щодо переходу на міжнародні стандарти обліку і звітності. В статті узагальнено напрямки наукових досліджень щодо поширення МСФЗ в Україні, їх розвиток, впровадження та адаптацію в національній обліковій системі, зазначено напрямки удосконалень.

Досліджено проблемні питання бухгалтерського обліку створення нової продукції за етапами: дослідження, розроблення, виробництво дослідних зразків. Господарські операції щодо створення нового виробу вивчено та описано з урахуванням матеріальної та нематеріальної його форм. Облік витрат вітчизняні підприємства на етапі дослідження ведуть за правилами Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» та 16 «Витрати». Процес, спрямований на створення нової продукції, поділяють на два етапи: стадія дослідження та стадія розроблення. Стадія дослідження – це заплановані підприємством дослідження, які воно проводить уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань. Під розробленням розуміють застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проєктування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їх серійного виробництва чи використання. Проте для організації та відображення в обліку процесу створення нової продукції наведених термінів недостатньо, оскільки вони розкриті лише в контексті НП(С)БО. Вимоги щодо методики обліку досліджень та розробок стосуються лише визнання нематеріальних активів, створених підприємством. Водночас підприємства створюють матеріальні активи – запаси або основні засоби, облік яких ведуть за правилами НП(С)БО 9 «Запаси» та НП(С)БО 7 «Основні засоби». Розроблення нової продукції потребує послідовного здійснення дослідно-конструкторських заходів. Проведення розробок власними силами підприємства можливо за умови наявності власної відповідної інтелектуальної та матеріально-технічної бази. У разі відсутності власної бази підприємство залучає до виконання робіт сторонню організацію та укладає з нею договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських і технологічних робіт. У бухгалтерському обліку витрати на розроблення нового виду продукції обліковують одним із двох способів: як капітальні інвестиції у створення нематеріального активу та у складі інших операційних витрат звітного періоду. За результатами проведеного дослідження наведено орієнтовну номенклатуру статей витрат на дослідження і розроблення нового виду продукції. Установлено, що для обліку прямих витрат на розроблення нової продукції більшість суб’єктів господарювання використовують рахунок 23 «Виробництво». До нього відкривають субрахунки для узагальнення витрат на кожному етапі виконаних робіт, які понесені різними підрозділами підприємства. Для узагальнення інформації щодо понесених витрат на освоєння нової продукції у звітному періоді використовують рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». На практиці витрати на освоєння нової продукції списують двома способами: рівномірним та за кошторисними ставками. У нормативних та роз’яснювально-рекомендаційних документах не визначено, протягом якого терміну підприємство за фактом понесення витрат, пов’язаних із підготовкою та освоєнням виробництва продукції, може списувати такі витрати на собівартість нового виду продукції. Наведено сутність та важливість сертифікації нової продукції, вивчено порядок розроблення та використання технічних умов. Систематизовано та наведено міжнародний досвід відображення в обліку витрат на дослідження і розробки. Проведено порівняння відображення витрат на виробництво нової продукції в бухгалтерському та податковому обліку.