To see the other types of publications on this topic, follow the link: Міжнародний імідж.
Journal articles on the topic 'Міжнародний імідж'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Міжнародний імідж.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Савон, Катерина Володимирівна. "МІЖНАРОДНИЙ ІМІДЖ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ." Актуальні проблеми політики, no. 64 (January 23, 2020): 180–93. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i64.196.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу міжнародного іміджу України в умовах набуття незалежності. Вивчено основні правові положення, що регулюють процес покращення міжнародного іміджу України у світі та всередині держави.. Проблема, яка потребує вирішення, полягає у підвищенні престижу України у світі. Серед поставлених завдань, були виконані такі, якз’ясування сильних та слабких сторін іміджу України. У статті використовується порівняльний метод для того, щоб підкреслити, як інші країни покращують свій державний імідж у світі. У статті пояснюються відмінності між визначеннями бренду та іміджу.Акцентується увага на різниці між вітчизняним відношенням до поняття іміджу та міжнародним. Було дано визначенням поняттю іміджу країни. Для розуміння ставлення до України за кордоном було проаналізовано зміст кількох статей популярних закордонних ЗМІ. Були вивчені позитивні та негативні згадки про Україну.Платформа «Укрінформ» була створена для перекладу новин на різні мови, але цей сайт не користується популярністю в Інтернеті. Є певні кроки, що покращують імідж України за кордоном, але ці кроки не є систематичними. Останні статистичні дані та поточна позиція України у міжнародних рейтингах були проаналізовані. Досліджено законодавство та роботу відповідних міністерств та відомств України щодо формування та впровадження позитивного іміджу держави із залученням успішного міжнародного досвіду у світі.Були зроблені пропозиції щодо вдосконалення такої діяльності. Ця діяльність була представлена чинним законодавством та власними аргументами. Такими аргументами виступають: збільшення фінансування на просування позитивного іміджу України у світі, залучення лідерів світових думок, усунення повторів у законодавстві та конкретність у діяхвідповідальних сторін за створення позитивного іміджу України.
2
Самофалов, В. "Міжнародний імідж України: яким йому бути?" Зовнішні справи, no. 2 (2012): 38–41.
Find full text
3
Шевчук, О. "Міжнародний імідж Китаю в умовах структурування системи міжнародних відносин постбіполярного періоду." Емінак, no. 1 (1), липень - вересень (2007): 94–100.
Find full text
4
Троян, С. "Міжнародний імідж України у вимірі загальносвітових рейтингів." Зовнішні справи. Політичні науки, no. 9 (2016): 54–58.
Find full text
5
Магда, Є. В. "Міжнародний імідж України в контексті гібридної війни." Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Філософія. Соціологія. Політологія, no. 4 (26) (2015): 232–40.
Find full text
6
Рибак, О. М. "Міжнародний імідж України на фоні економіки протестів." Формування ринкових відносин в Україні, no. 5 (156) (2014): 21–24.
Find full text
7
Кошелєва, Оксана. "МІЖНАРОДНИЙ ІМІДЖ УКРАЇНИ ЯК ІНСТРУМЕНТ КУЛЬТУРНОЇ ПАРАДИГМИ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 5 (June 14, 2021): 403–7. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.084.
Full textAbstract:
Розвиток України на міжнародній арені безпосередньо залежить від позитивного сприйняття її закордонною спільнотою. Іноземні держави, громадяни інших країн, інвестори, ставлення яких є позитивним, також мають вплив на розв’язання внутрішніх соціально-економічних проблем. Метою статті є висвітлення основних чинників формування іміджу України у світі; виявлення та аналіз форм підвищення авторитету держави. Визначено, що створення позитивного міжнародного іміджу України є необхідною умовою для забезпечення захисту її національних інтересів, дотримання стратегічного курсу на європейську інтеграцію, успішної конкурентної боротьби на міжнародному ринку збуту та інвестицій; популяризації культурних цінностей у світову спільноту.
8
Короткова, О. В. "Міжнародний імідж України як інструмент забезпечення національних інтересів держави." Сторінки історії, Вип. 29 (2009): 262–69.
Find full text
9
Попко, С. М. "Реформування оборонно-промислового комплексу України: успіхи та невдачі у контексті воєнно-політичного діалогу з НАТО." Studies in history and philosophy of science and technology 29, no. 2 (January 22, 2021): 139–46. http://dx.doi.org/10.15421/272030.
Full textAbstract:
Проаналізовано стан українського ОПК у контексті євроінтеграційних намірів української держави. Зазначено, що у 1990–2000-х рр. Україна мала розгалужений, нерівномірно розвинений, недостатньо скоординований ОПК, який характеризувався незбалансованістю структури оборонних виробництв, високим рівнем зношеності основних фондів, низькою рентабельністю роботи більшості підприємств та низьким рівнем завантаження виробничих потужностей. Зазначено, що реформування ОПК повинно відбуватися синхронно, на тлі вступу нашої держави до НАТО, адже Альянс – певний сигнал іноземним інвесторам для приходу в Україну, що, у в свою чергу, покращить міжнародний інвестиційний імідж України та дозволить збільшити надходження до бюджету за рахунок заощаджень на обороні. Зауважено, що українській владі необхідно посилити державний протекціонізм з метою підвищення результативності заходів з просування вітчизняної оборонної продукції, технологій і послуг на перспективні сегменти світового ринку озброєнь шляхом підтримання маркетингової діяльності, координації та фінансування участі національних делегацій у міжнародних виставкових заходах. Наведено приклади успішних підприємств ДК «Укроборонпром», зокрема у сфері виготовлення та поставку авіаційних керованих ракет, послуг з ремонту та модернізації бойових літаків і гелікоптерів тощо.
10
Stulova, Iryna. "Фестиваль циркового мистецтва «Золотий каштан» як інструмент міжкультурного діалогу." ART-platFORM 2, no. 2 (November 18, 2020): 89. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.2.2020.89-116.
Full textAbstract:
Зростання кількості та соціальної значущості дитячих та молодіжних циркових фестивалів-конкурсів у сучасній Україні відкриває широке поле для ретельного аналізу та дослідження цього культурного феномену. У статті розглядається Київський міжнародний молодіжний фестиваль циркового мистецтва «Золотий Каштан» у контексті сучасного українського культурного простору. Аналізуються історичні аспекти створення та розвитку фестивалю, принципи його організації, мета та завдання фестивалю, вікові категорії учасників фестивалю та критерії оцінювання їх виступів, завдання оргкомітету фестивалю, суддівський склад міжнародного журі, головні нагороди, роботи окремих переможців фестивалю. Акцентується значення міжнародного молодіжного фестивалю циркового мистецтва «Золотий Каштан» як унікального заходу в культурно-виховному просторі України, що поєднує у собі мистецькі, освітні, навчальні та оздоровчі заходи. Захопленість дітей та юнаків цирковим мистецтвом та участь у фестивалі «Золотий Каштан» має велике значення у фізичному та естетичному вихованні підростаючого покоління та розвитку особистості. Міжнародний фестиваль «Золотий Каштан» сприяє розширенню творчих зв’язкiв між дитячими та молодіжними гуртками циркового мистецтва, поглибленню взаєморозуміння між молодим поколінням різних країн і народів, а також інтеграції України до світового культурного простору. Підкреслюється, що фестиваль «Золотий Каштан» є унікальним зразком різнорівневого спілкування, яке відкриває можливості для ефективної міжкультурної взаємодії, у результаті якої досягається розуміння і будуються довірливі стосунки між представниками різних культур. Виходячи з такого досвіду, доводиться, що міжнародний фестиваль «Золотий Каштан» як культурний феномен є ефективним інструментом міжкультурного діалогу, який покращує міжнародний імідж України.
11
POGREBNІAK, Galyna. "ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕЖИСЕРСЬКИХ МОДЕЛЕЙ АВТОРСЬКОГО КІНО В КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОМУ ПРОСТОРІ МІЖНАРОДНИХ КІНОФЕСТИВАЛІВ." ART-platFORM 4, no. 2 (November 21, 2021): 164–88. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.4.2021.164-188.
Full textAbstract:
У статті розглядаються міжнародні кінофестивалі, які мають значний соціально-економічний потенціал і є потужною складовою культурно-мистецького життя. Показано, що прикметою нинішніх міжнародних кінофестивалів є поновлення тенденції гострого критичного погляду на світ, а також посилення авторського начала, що відображає життєвий досвід, характер світосприйняття та світовідтворення режисера-постановника – творця власної кіномоделі. Обґрунтовано спроможність ведення міжкультурного діалогу засобами авторського кіно. Визначається місце українських авторських фільмів у міжнародному фестивальному просторі. Простежується процес входження вітчизняного авторського кінематографа в міжнародний фестивальний простір з метою розповсюдження інформації про системні зміни в законодавстві щодо підтримки кіноіндустрії; маніфестації специфічної художньо-естетичної та морально-етичної спрямованості українського кіномистецтва; демонстрації рівня професійної підготовки кінематографістів; представлення фільмової продукції представникам міжнародної дистриб’юції; налагодження кроскультурних зв’язків; зміцнення кінематографічного іміджу України. Встановлено, що нагородження українських кіномитців призами престижних міжнародних кінофестивалів свідчить про спроможність вітчизняних майстрів, утверджуючи національні пріоритети та висвітлюючи значимі загальнолюдські проблеми, спілкуватись із міжнародною спільнотою зрозумілою кінематографічною мовою.
Доведено, що успіх українських фільмів на міжнародних кінофорумах демонструє затребуваність вітчизняного авторського кіно в сучасному культурному просторі, поступове формування брендів «українське кіно», «українське авторське кіно», створення в потенційних партнерів упізнаваного позитивного образу України. Доведено, що значний успіх Фестивалів українського кіно в різних країнах світу свідчить про те, що вітчизняні авторські фільми виступають потужним каналом комунікації, складником культурної дипломатії, дієвим інструментом культурної політики України, сприяючи творенню її іміджу як кінематографічної країни та інтеграції у світовий культурний простір.
12
Хмель, Анастасія, and Анастасія Мещерякова. "ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ ІМІДЖ КРАЇНИ: ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ." Молодий вчений, no. 4 (92) (April 30, 2021): 83–87. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-18.
Full textAbstract:
Протягом тривалої історії міжнародних відносин найважливішим фактором для сприйняття країни на міжнародній арені, ставлення до неї та встановлення/налагодження/розірвання відносин із нею був і залишається зовнішньополітичний імідж. Але на сьогодні зовнішньополітичний імідж держави стає ще більш важливим чинником, що визначає її політичну і економічну конкурентоспроможність на міжнародній арені, стає її сильною або слабкою стороною, яку впізнає світ і яку вкрай важко змінити, адже такий процес може зайняти багато часу та бути вкрай коштовним. Звертаючи увагу на той момент, що окрім самої країни її імідж за допомогою бурхливого розвитку ЗМК на початку ХХІ ст. можуть зіпсувати або змінити інші країни (прикладами чого можуть бути російські ЗМІ в Європі, які прагнули сформувати негативне сприйняття подій Революції в Україні 2014 року та спотворили сприйняття російської агресії на Сході, перетворивши їх у «громадянську війну» на своїх шпальтах), формування та підтримування іміджу є вкрай важливим елементом зовнішньої політики, який має підтримуватися та забезпечуватися централізовано самою країною. Тож технології формування зовнішньополітичного іміджу країни є тему актуальною. З огляду на це, автори поставили собі за мету виявити, проаналізувати та висвітлити аспекти формування зовнішнього і внутрішнього іміджу країни і методи його поліпшення. Протягом дослідження, автори прийшли до висновку що існує велика кількість факторів, що впливають на зовнішньополітичний імідж країн : природно-ресурсний потенціал, соціологічні фактори впливу та інституційні фактори (імідж представника держави, якість та стиль проведення зовнішньої та внутрішньої політики, політика урядів щодо вирішення глобальних проблем). Загального алгоритму, тобто схеми, яка б надала чіткі та стандартні вказівки кожній країні у побудові свого зовнішньополітичного іміджу – не існує, адже кожна країна має свої висхідні параметри: зовнішні і внутрішні чинники, які впливають на формування іміджу. Але стандартними можуть бути етапи розробки іміджевої політики держави (за Т. Грінбергом): оцінка ситуації (на яку аудиторію розраховано і який імідж та образи вже сформовані); позиціонування (пошук та демонстрації відмінної, індивідуальної переваги); вибір та розробка комунікативних стратегій просування характеристик іміджу.
13
Комар, Р. О., and Є. М. Солових. "КІНОФЕСТИВАЛЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ «М’ЯКОЇ СИЛИ» КУЛЬТУРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ." Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 1, no. 20 (2020): 117–29. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2020.20.1.11.
Full textAbstract:
У статті визначається, що кінематограф, окрім мистецького навантаження, на сьогодні є важливою складовою культурної дипломатії. Обґрунтовано, що культурна дипломатія, як інструмент міжнародної політики «м’якої сили», відіграє у міжнародних відносинах визначальну роль. Проаналізовано основні кінофестивалі України. Визначено роль держави в їх організації. Визначено взаємозв’язок цих кінофестивалей та формуванням позитивного іміджу України на міжнародній арені.
14
Паска, І., О. Василенко, Т. Понедільчук, and В. Заболотний. "ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ АГРАРНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ." Financial and credit activity problems of theory and practice 6, no. 41 (January 10, 2022): 173–81. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251429.
Full textAbstract:
Анотація. Розроблено та обґрунтовано методику формування і розрахунку фінансових показників комерціалізації освітніх послуг аграрних закладів вищої освіти України для оцінювання рівня їхньої фінансової стійкості та конкурентоспроможності. Запропоновано модель залежності критеріїв конкурентоспроможності ЗВО від факторів впливу та сформовано перелік додаткових послуг, які можуть бути комерціалізовані. Проаналізовано міжнародний і вітчизняний досвід джерел фінансування ЗВО; фінансові показники за рівнем освіти для різних країн світу; формування сучасної методики і джерел фінансування аграрних ЗВО України; джерела надходжень та витрат загального і спеціального фондів, у тому числі фінансування наукових досліджень; фактори впливу на рівень конкурентоспроможності. Визначено динаміку змін надходжень від освітніх послуг аграрних закладів вищої освіти України у 2019—2021 рр. за джерелами фінансування на базі даних їхніх кошторисів. Наведено результати розрахунків фінансових показників комерціалізації. Під час дослідження використано загальнонаукові методи: емпіричного рівня (розрахунок, порівняння), теоретичного рівня (аналіз, узагальнення, моделювання); дані літературних джерел; дані фонду заробітної плати науково-педагогічних працівників, дані надходжень від освітніх послуг і дані видатків освітніх послуг за різними джерелами фінансування аграрних ЗВО. Факторами впливу на рівень конкурентоспроможності визначено: джерела фінансування, якість освітніх послуг, інноваційний розвиток, людські ресурси, міжнародну діяльність, співпрацю з роботодавцями, брендинг, додаткові послуги. Установлено основні критерії конкурентоспроможності: імідж (репутація) закладу, фінансова стійкість, контингент, кількість працевлаштованих за спеціальністю. Сформовано систему показників, що визначають рівень фінансової стійкості аграрних ЗВО. Ключові слова: аграрний заклад вищої освіти, конкурентоспроможність, освітні послуги, фінансові показники комерціалізації, фінансова стійкість. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 4; бібл.: 16.
15
Pashkevych, Maryna, Viktor Pashkov, and Daria Zaporozhets. "ДЕРЖАВА ТА ДІАСПОРА В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ ХХІ СТ.: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (7) (March 18, 2020): 40–52. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-40-52.
Full textAbstract:
Проаналізовано зарубіжний досвід формування державної політики щодо національних діаспор на сучасному етапі. На прикладі Китаю, Угорщини, Ізраїлю, Болгарії та інших країнах виявлено основні інституційні, правові, гуманітарні й дипломатичні інструменти взаємодії держави та діаспори, що забезпечують просування національних інтересів країн на міжнародній арені, залучення ресурсів, кадрів і зв’язків діаспор для розвитку історичної Батьківщини. Акцентовано увагу на необхідності формування інституційної системи такої взаємодії й системної державної політики для більш ефективного використання діаспори задля національного розвитку. Виявлено, що в геополітичних умовах ХХІ ст. все більше стають суб’єктами публічної дипломатії, «агентами впливу», які можуть не лише зміцнювати двосторонні відносини країн, формуючи транскордонні спільноти, а й поліпшувати міжнародний імідж країни. Окремо проаналізований вітчизняний досвід реалізації політики щодо закордонних українців: чинну нормативно-правову базу взаємодії з українською діаспорою (Конституцію України, профільний закон та Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2020 р.), стан та напрями державної політики в цій сфері, а також проблеми, які заважають Україні використовувати діаспору як ефективний зовнішньополітичний інструмент. Виявлені основні недоліки у вітчизняній державній політиці щодо діаспори – розпорошеність взаємодії з діаспорою між багатьма державними відомствами, відсутність чіткої стратегії, передусім чіткого плану заходів, які повинен реалізовувати уряд, недостатнє фінансування, увага з боку держави. На основі порівняння із зарубіжними практиками зроблено висновки та дано рекомендації щодо поліпшення ситуації, зокрема запропоновано створити окремий державний орган або агентство, яке було б відповідальне за взаємодію з діаспорою, а також на регіональному рівні потрібно реалізовувати проекти, націлені на залучення капіталу та інвестицій від представників діаспори, обмінюватися досвідом.
16
Neprytska, T. I. "Місце польської мови в багатомовному просторі Європейського Союзу." Grani 18, no. 4 (March 26, 2015): 86–90. http://dx.doi.org/10.15421/1715084.
Full textAbstract:
У статті досліджено позицію польської мови у багатомовному просторі Європейського Союзу і визначені чинники, які сприяють набуттю нею популярності й поширенню в Європі. Велика територія та кількість населення визначають чималу присутність польської мови в Європейському Союзі. Інтенсивний економічний розвиток сприяє популяризації вивчення та використання польської мови у бізнесколах, хоча домінуючою мовою бізнесу була і залишається англійська. Активні дії держави щодо покращення репутації закордоном, цивілізаційна (ціннісна) спорідненість із іншими народами ЄС, вигідне географічне положення, спільне індоєвропейське коріння слов’янських, германських та романських мов і використання латинського алфавіту створюють сприятливі умови для розвитку та популяризації польської мови на теренах ЄС. У статті зазначені також ряд пересторог, що походять із історичного минулого залежного та напівзалежного існування польського народу: перебування польської мови і культури в тіні німецькомовного та російськомовного культурного простору, негативний міжнародний імідж сучасної Польщі, що викристалізувався на початку 1990х років, низький рівень обізнаності європейців із здобутками польської культури, відсутність популярності та несформована економічна потреба у вивченні польської мови закордоном.
17
ГАЛИЦЬКА, Наталія. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИЩОЇ ОСВІТИ: МЕХАНІЗМ МІЖНАРОДНИХ ПРОЄКТІВ І ПРОГРАМ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 60, no. 1 (February 24, 2022): 10–14. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2021-1(60)-2.
Full textAbstract:
У статті визначено перспективи розвитку вищої освіти на міжнародному рівні. В Європі та світі існує багато можливостей для ЗВО, а саме для здобувачів вищої освіти та науково-педагогічних працівників. Вітчизняним ЗВО бракує взаємодії з міжнародними ЗВО. Встановлено, що формами міжнародної взаємодії українських закладів вищої освіти з міжнародними є подвійне дипломування, вивчення іноземних мов, участь у міжнародних програмах та проектах, а також здійснення наукової діяльності у партнерстві із закордонними ЗВО, що, зокрема, передбачає видання спільних монографій, проведення круглих столів, конференцій, семінарів, лекцій, двосторонню публікацію статей, роботу над науковим проектом і співпрацю із бізнесом – реалії сьогодення, які потрібно враховувати, щоб бути конкурентоздатними за відповідними показниками у міжнародному вимірі. Обгрунтовано, що значний вплив на розвиток вищої освіти має системна участь у міжнародних програмах та проектах. Наразі така участь України носить несистемний, фрагментарний характер, що негативно впливає на інтеграційні процеси, конкурентоздатність вітчизняної освіти та імідж українських ЗВО на світовій арені.
18
Савон, К. В. "Вплив політики «м'якої сили» на імідж держави." Актуальні проблеми політики, no. 66 (January 18, 2021): 112–17. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.715.
Full textAbstract:
У статті досліджено категорії «сила», «м'яка сила» та «жорстка сила». «М'яка сила» базується на культурному, ідеологічному та політичному складниках, тоді як «жорстка сила» заснована на військово-економічній могутності. Наведені різні визначення поняття «сили» у міжнародних відносинах. У різні історичні періоди теоретики та політичні діячі по-різному розуміли «силу» та інтерпретували її. Зроблено висновок про взаємозалежність категорій «сили» та «влади».
Наведено класифікацію складників «м'якої сили» за Ін Фанєм і розробками Центру публічної дипломатії Університету Південної Каліфорнії - Індексу м'якої сили. Проаналізовано складники Рейтингу «м'якої сили» на основі досліджень американського політолога Дж. Ная. Перелічені 10 країн із найвищими показниками цього рейтингу у 2019 році. Франція, політика якої обійняла 1 сходинку у впливі «м'якої сили» на інші держави, була проаналізована з позиції успішних складників її іміджу. Успішний вияв «м'якої сили» продемонстрували скандинавські та деякі азіатські держави.
Використовуючи різні методи просування своїх інтересів, спільним для багатьох держав із позитивним іміджем є створення національних Інститутів у різних державах світу, в яких вивчають мову та культуру держави. КНР та Японія нарощують свою силу через економічний складник, хоча ставлення до їхніх товарів у світі різне, однак товари з обох держав є популярними. Скандинавські держави закріплюють за собою статус найщасливіших держав, охоплюючи найвищі показники у міжнародних рейтингах, акцентуючи увагу на екологічній політиці та вручаючи Нобелівські премії. Однак масова культура залишається одним із головних інструментів «м'якої сили».
Важливе значення на міжнародній арені відіграють міжнародні організації та фонди, які висвітлюють національні інтереси держави. Так, діяльність Фонду «Відкрий Україну», Світова Федерація Українських Жіночих Організацій і Всесвітній конгрес українців, які функціонують в Україні та в діаспорі, підвищують авторитет України у світі. Зроблено висновок про можливості для України використання потенціалу «м'якої сили» у побудові та просуванні позитивного іміджу держави.
19
Serpukhov, O., H. Makogon, S. Novik, A. Klimov, I. Kovalov, and V. Bazeliuk. "ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛІ МІЖНАРОДНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ З МЕТОЮ ПОШУКУ ЕФЕКТИВНИХ МЕХАНІЗМІВ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 6, no. 52 (December 13, 2018): 116–21. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.6.116.
Full textAbstract:
Предметом вивчення в статті є процес виникнення та розвитку інформаційних загроз безпеці України у воєнній сфері. Метою дослідження є аналіз деструктивних впливів на національний інформаційний суверинитет, пошук ефективних шляхів протидії і механізмів захисту. Задачі: на основі структурно-функціонального аналізу моделі міжнародного інформаційного простору (МІП) визначити загрози та потенційні небезпеки інтеграції України у міжнародний інформаційний простір, смоделювати процес проведення інформаційних атак, що здійснюються у МІП, та розробити оптимальний порядк профілактичних заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверинитету у воєнній сфері. Використовуваними є методи системного аналізу та статистичної обробки даних. Отримані такі результати. За умов глобальної інтеграції та жорсткої міжнародної конкуренції МІП стає ареною зіткнень і боротьби різновекторних національних інтересів. У зв’язку з цим дослідження реальних та потенційних загроз негативних впливів на Україну у міжнародному інформаційному просторі та створення дієвої системи захисту і протидії дискредитації України на міжнародному рівні набувають значимої актуальності. Застосування “м’якої” сили у сучасних інформаційних технологіях дає змогу реалізувати власні інтереси у МІП. Контент-моніторинг МІП має бути спрямований на виявлення інформаційно-психологічних операцій, об’єктами впливу яких можуть бути: інформаційно-технічні та аналітичні системи, бази даних та інформаційні ресурси, психіка людини, настрої суспільства та імідж Збройних Сил і держави в цілому. Основними профілактичними заходами щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверинитету у воєнній сфері є своєчасне виявлення, класифікація та контроль факторів дестабілізації, ідентифікація загроз та розробка і виконання заходів щодо їх нейтралізації. Ефективне здійснення заходів захисту національного інформаційного суверинитету та протидії дискредитації України на міжнародному рівні неможливе без виховання інформаційної культури суспільства у цілому, і у майбутніх офіцерів зокрема. Висновки. У роботі проведено дослідження моделі міжнародного інформаційного простору з метою аналіза деструктивних впливів та пошуку шляхів протидії дискредитації України на міжнародному рівні. На основі аналізу умов і чинників, які впливають на процес виникнення та розвиток інформаційних загроз, визначено таку динаміку розвитку інформаційного деструктивного впливу: “чинник інформаційної загрози – проява інформаційної загрози – реалізація загрози (інформаційний вплив) – результати впливу”. В якості профілактичного заходу щодо забезпечення інформаційної безпеки та інформаційного суверинитету у воєнній сфері пропонується контент-моніторінг МІП. У роботі розглядаються шляхи реалізації основних етапів контент-моніторингу МІП із своєчасного виявлення та ефективної протидії інформаційно-психологічним операціям. Крім того, зазначено необхідність виховання інформаційної культури майбутніх офіцерів у фокусі проблем інформаційної безпеки України та протидії деструктивним інформаційним впливам.
20
Птащенко, О. В., А. О. Пастушенко, О. Ю. Курцев, and А. С. Кулініч. "Українська публічна дипломатія: минуле, сьогодення та перспективи." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 3 (267) (April 10, 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-267-3-79-84.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні особливості української публічної дипломатії.
В сучасних умовах (нові соціально-економічні відносини, створення і розвиток різних форм власності, становлення ринку праці, впровадження інтенсивних технологій і пов'язаних з ними технічних засобів, розвиток зовнішньополітичних, економічних відносин, нещодавній початок реалізації стратегії публічної дипломатії МЗС України) вихід України на міжнародну арену повинен супроводжуватися ефективним формуванням системи публічної дипломатії. Досягти цього можливо, зокрема, реалізовуючи програми обміну. Програми обмінів на сучасному етапі – один із найголовніших інструментів реалізації дипломатії кожної з країн. Розвиток цієї галузі – одне із провідних завдань будь–якої держави.
Публічна дипломатія – це новий етап, який хоч і має однакові цілі з традиційною дипломатією, але водночас має ширший спектр дії та впливу на закордонні спільноти.
Формування іміджу та бренду держави це важлива передумова реалізації її майбутніх інтересів. Чим краще продається товар, чим більший на нього попит, тим більша пропозиція – звичайний закон ринку. Тому дипломати намагаються «створити» таку яскраву картинку в уявленнях іноземців про акредитуючу державу, щоб усе продуковане цією державою мало якомога вищу ціну. Важливо зазначити, що формування іміджу країни не може відбуватися тільки завдяки словам, а тому за словами повинна бути дія. Тому, розвиваючи імідж своєї держави, дипломати використовують не тільки пропаганду, але й політику експорту та імпорту, культурний обмін між країнами тощо. Тобто, публічна дипломатія є свого роду агентом національного продукту, який необхідно поширювати на міжнародній арені.
До основних результатів роботи слід віднести оцінку й систематизацію проблем, заходів політики України, щодо побудови системи публічної дипломатії. Виділено голові здобутки України у формуванні цієї стратегії. Розглянуто недопрацювання в цій галузі, а тому розроблено ключові рекомендації, щодо модернізації даної системи. Проведено порівняльний аналіз різних систем світу в цій сфері.
Отже, публічна дипломатія відіграє вкрай важливу роль у сучасній міжнародній системі. Вона є одним із аспектів прогресу, що відіграє дуже вагому роль у формуванні думок і настроїв суспільства. Це в деякому сенсі зброя сучасного покоління, яку можна використовувати у якості як базового так і головного механізму впливу на суспільства різних країн. Якщо вміти ефективно використовувати публічну дипломатію, то можна досягти значного успіху на міжнародній арені.
21
Krasnikova, N. O., H. O. Filatov, and D. A. Krasnikov. "Обмеження перетину кордону в системі нетарифного регулювання міжнародної торгівлі і формуванні іміджу країни." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 7 (December 25, 2016): 215. http://dx.doi.org/10.15421/191623.
Full textAbstract:
У разі введення безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом (ЄС) постане проблема відповідності пропускної спроможності українських пунктів пропуску чисельності осіб, які хочуть перетнути кордон. Відсутність необхідності отримання візи не скасовує обов’язкового проходження митного та прикордонного контролю, проте потенційно збільшує кількість осіб, які мають намір перетнути кордон. Зростаюча кількість перетинів кордону у випадку їх невідповідності умовам пропускних пунктів – потенційний нетарифний обмежувальний бар’єр у міжнародній торгівлі. Загроза іміджу країни від появи такого інструменту нетарифного регулювання свідчить про актуальність дослідження. Мета роботи полягала у дослідженні динаміки фактичних і потенційно можливих перетинів кордону й визначенні напрямків оптимізації процедури такого перетину для усунення негативного впливу цього нетарифного інструменту регулювання міжнародної торгівлі на загальний імідж країни. Проаналізовано особливості перетину кордону України та ЄС через автомобільні пункти пропуску на основі кількісних даних, що стосуються перетину україно-польського кордону. З’ясовано цілі й структуру переміщень через кордон за частотою. Визначено критерії збільшення невідповідності між фактичною й номінальною пропускною спроможністю українських пунктів пропуску. Наукова новизна дослідження – установлення характеру кількісного впливу обмежень перетину кордону на імідж країни за допомогою світових рейтингів. Практична значущість дослідження полягає у визначенні шляхів удосконалення процедури перетину кордону: 1) об’єднання польської та української інфраструктури контролю на пунктах пропуску; 2) створення окремих черг для проходження кордону особами без транспортних засобів; 3) спрощення процедури контролю на кордоні як за рахунок проведення перевірки тільки прикордонниками, так і шляхом збільшення вартості товарів, які громадянин може ввозити в країну; 4) фінансування технічного оснащення пунктів пропуску та їх інфраструктури за рахунок введення цільового загального збору для осіб, які перетинають кордон; 5) формування публічної і регулярної статистики перетину кордону. Перспективний напрямок подальших розвідок – економічне обґрунтування доцільності запропонованих шляхів удосконалення пропускної спроможності пунктів пропуску.
22
Gachkevych, Andriy, and Marta Yavorska. "ІДЕНТИЧНИЙ ПІДХІД ДО НАЦІОНАЛЬНОГО БРЕНДІНГУ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 2 (8) (November 26, 2020): 57–72. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-02-57-72.
Full textAbstract:
Стаття присвячується питанню позиціонування країни на міжнародній арені, яке здійснюється за допомогою інструментів національного брендінгу. Вихідним припущенням для проведеного дослідження було те, що формування її позитивного іміджу у світі вимагає інших методик, ніж просування товарів і послуг компанії на ринку. Автори адаптують ідентичний підхід для розуміння бренду компанії до країни та розглядають основні моменти підходу крізь призму національного брендінгу. Охарактеризовуються два напрями дослідження бренду як ідентичності: візуальна ідентичність як представлення «зовнішнього вигляду» та поведінкова ідентичність як досвід від взаємодії. Особлива увага приділяється чотирьом параметрам, від яких залежить цінність бренду: корпоративний стиль, організаційний стиль, корпоративний імідж та репутація. У статті наводяться розроблені вченими з різних держав визначення поняття національного брендінгу, та на підставі їх узагальнення порівнюються цілі корпоративного та національного брендінгу. Порушуються окремі проблеми, що виникають в процесі формування та підтримки позитивного іміджу країни, виходячи з виділення параметрів ідентичного підходу. Наприклад, показується, чому «організаційна ідентичність» займає першочергове значення для неї, якщо порівнювати з компанією, в якій вона залежить від корпоративної ідентичності та підлягає вихованню. Результати дослідження можуть бути цінними як для вчених, які прагнуть зрозуміти, що таке національний бренд і як він формується, а також представників органів влади, котрі зацікавлені у тому, щоб їхня держава користувалася прихильністю на міжнародній арені. Висновки доводять, шо ідентичний підхід дозволяє вдосконалити процес позиціонування країни у світі, зокрема стосовно України.
23
Плазова, Тетяна Іванівна, and Олександр Васильович Тимощук. "УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕРСОНАЛУ В ДІЯЛЬНОСТІ МИРОТВОРЧИХ МІСІЙ МІЖНАРОДНИХ СИЛ ООН." Військово-науковий вісник, no. 36 (November 16, 2021): 100–110. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.36.2021.100-110.
Full textAbstract:
З проголошенням незалежності України одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики нашої держави є участь у заходах міжнародної спільноти щодо підтримання миру та безпеки в світі, відвернення та врегулювання міжнародних конфліктів. Враховуючи, що на сучасному етапі безпека будь-якої з держав значною мірою залежить не лише від надійності її кордонів, але й від загального військово-політичного клімату, керівництво нашої країни спрямовує свою миротворчу діяльність на співпрацю з Радою Безпеки ООН, при цьому дотримуючись загальновизнаних принципів та норм міжнародного права.
У даній статті досліджується та аналізується співпраця українського національного персоналу в миротворчих місіях Міжнародних сил сприяння безпеці. Особлива увага у викладеному матеріалі приділяється законодавчій базі, що регламентує миротворчу діяльність України під егідою ООН та в рамках співпраці з НАТО. Виділено й основні завдання, які покладались на український національний персонал у міжнародних місіях.
Починаючи з липня 1992 року, вже в статусі незалежної держави Україна почала брати участь у миротворчих операціях під егідою міжнародних організацій. Такі дії нашої держави підтверджують прагнення активного підтримання всіх колективних заходів ООН щодо збереження миру та стабільності як у Європі, так і в світі загалом.
Участь України у міжнародних миротворчих операціях ООН та НАТО дає вагомі позитивні результати, а якісне і бездоганне виконання завдань з боку українських миротворців, відповідальність, мужність та високий професіоналізм сформували українським миротворцям заслужено високий авторитет.
Поряд з тим участь українських підрозділів в міжнародних місіях та операціях сприяють зміцненню іміджу нашої Держави, створенню сприятливого клімату для налагодження та активізації двостороннього співробітництва з окремими державами. Також українські військовослужбовці мають змогу отримувати унікальний професійний досвід, знайомитись з сучасними вимогами в коригуванні пріоритетів розвитку Збройних Сил та модернізацією озброєнь і військової техніки. Разом з тим мають нагоду вносити зміни та коригувати навчальний процес підготовки миротворчого персоналу, зокрема з використанням можливостей військово-технічного співробітництва зі збройними силами інших держав.
Висока оцінка з боку наших міжнародних партнерів стала основним підґрунтям для постійного запрошення України до участі у новостворюваних та вже існуючих миротворчих місіях, розширення географії залучення Збройних Сил України до миротворчої діяльності в усьому світі.
24
Купріянова, В. С., and Г. М. Шведова. "АНАЛІЗ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО АУТСОРСИНГУ В ІТ-ГАЛУЗІ УКРАЇНИ." Підприємництво та інновації, no. 12 (July 3, 2020): 59–63. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.10.
Full textAbstract:
Одне з найбільш активно розвиваючихся напрямків аутсорсингу підприємницької діяльності – IT-аутсорсинг. Через кризові явища в економіці, які змушують підприємців оптимізувати витрати, IT-аутсорсинг зростає в Україні значними темпами. Виключну актуальність має розробка наукових основ розвитку української IT-галузі з урахуванням процесів аутсорсингу для покращення іміджу України. У статті розглянуто поняття аутсорсингу та інсорсингу, аналізується міжнародний і вітчизняний досвід щодо застосування аутсорсингу, наведено показники виторгу від реалізації ІТ-послуг на міжнародних ринках й України. Запропоновані методи підвищення ефективності IT-сектору України, зокрема, рівня надання послуг аутсорсингу, які нададуть можливість прогнозувати їхній розвиток та більш обґрунтовано вибирати інструменти забезпечення зростання економічної результативності. Доведено стратегічні перспективи розвитку ІТ-аутсорсингу для економіки України.
25
Patlashynska, Iryna. "Особливості формування іміджу миротворця під впливом ЗМІ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (May 29, 2017): 43–52. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-01-43-52.
Full textAbstract:
На сучасному етапі політика багатьох держав і міжнародних організацій спрямована на пошук та застосування всіх можливих методів для вчасного й повного погашення конфліктів: територіальних, міжетнічних, міжконфесійних тощо. Чи не єдиним легітимним засобом розв’язання конфліктів була й залишається міжнародна миротворча діяльність. Формування іміджу миротворця та інституту миротворчості часто-густо залежить від повідомлень у ЗМІ та інформаційних Інтернет-порталах. Загалом лише в 10 % матеріалу від усього вивченого масиву в ЗМІ увагу було приділено інституту миротворчості, при цьому змістова частина інформації зорієнтована на жертви, особливо серед мирного населення (до 45 % від усіх повідомлень цієї категорії), та організаційні аспекти операції (28 %) у кількісному вираженні (обсяг поставок, кількість підрозділів, чисельність контингенту). Тож у столітті інформаційних технологій і маніпулювання масовою свідомістю існує проблема неадекватного відображення деяких подій, що негативно впливає на формування іміджу, а в практичному сенсі часто ускладнює миротворцям виконання їхніх обов’язків.
26
Шугаєв, А. В. "Імідж та іміджевий дискурс міжнародної організації ООН." Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Філологія", вип. 77 (2017): 94–96.
Find full text
27
Добруха, Л. "Індекс ефективності логістики як інтерактивний інструмент порівняльного аналізу ефективності транспортної системи." Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», no. 18 (March 18, 2020): 17–31. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2019.18.17-31.
Full textAbstract:
У статті розглянуто декілька показників формування загального індексу LPI, на значення яких впливає якість логістичних послуг, що безпосередньо обумовлено ефективністю, своєчасністю, професійністю надання автотранспортних послуг з перевезень пасажирів та вантажів і позначається на іміджі держави, як комерційного партнера на міжнародному ринку.Об’єкт дослідження: процес надання логістичних послуг в умовах глобалізації автоперевезень пасажирів та вантажів.Мета роботи: аналіз та дослідження впливу показника «якості і компетентності логістичних послуг» на міжнародні індекси і рейтинг країни.Науковою новизною проекту є запропонований підхід щодо здійснення в он-лайн режимі моніторингу компетентності виконавців автотранспортних послуг, в тому числі водіїв, який не має аналогів в Україні і відповідає світовим вимогам і стандартам галузі.Методи досліджень - статистичний аналіз, метод Делфі, методи SWOT-аналізу, SMART–аналізу та STEP – аналізу, множинного кореляційного аналізу, прогнозування.В роботі розглянуто питання впровадження інформаційної системи управління професійною компетентністю (Реєстр водіїв), як «доступу до професії» на ринку комерційних автоперевезень.Прогнозований вплив проекту на розвиток автотранспортної та суміжних галузей: введення в дію інформаційної система управління професійною компетентністю дозволить покращити умови для імплементації Угоди про Асоціацію у частині запровадження початкової кваліфікації і періодичної підготовки водіїв деяких видів автомобільного транспорту для перевезення вантажів або пасажирів, що в свою чергу позитивно вплине на підвищення ефективності та безпеки переміщення товарів українськими комерційними автотранспортними операторами у міжнародному сполученні, на підвищення рівню логістичних послуг, та як результат показника Якості та Компетентності логістичних послуг при формуванні загального індексу LPI України, і як наслідок підвищення рівню конкурентоспроможності, розвитку міжнародної торгівлі, привабливості інвестиційного клімату, а значить іміджу і рейтингу країни.
28
Petrov, Pavlo H. "ВІДПОВІДНІСТЬ ІНТЕГРАЦІЙНИМ КРИТЕРІЯМ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ТРАНЗИТИВНИХ ДЕМОКРАТІЙ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 12, no. 2 (December 21, 2020): 104–11. http://dx.doi.org/10.15421/352040.
Full textAbstract:
Розглядається проблема формування позитивного внутрішньополітичного та зовнішньополітичного іміджу транзитивних демократій в сучасній системі міжнародних відносин. Досліджується модернізація політичних інститутів транзитивних демократій у відповідності з інтеграційними критеріями до європейського та євроатлантичного просторів як один з зовнішніх чинників формування їх іміджу. Аналізуються складові елементи Копенгагенських критеріїв, Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) в контексті формування іміджу транзитивних демократій.
29
Tykhomyrova, Yevheniia, and Olha Rykhliuk. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ РФ У ПОСТБІПОЛЯРНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (9) (February 9, 2021): 125–38. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-125-138.
Full textAbstract:
У статті досліджено ключові фактори, що вплинули на формування іміджу незалежної Росії після розпаду СРСР. На основі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних науковців виокремлено основні інструменти м’якої сили для формування іміджу країни. Зазначено, що доктрина відродження Росії ґрунтується на засадах: «розділеності російського народу» і його право на возз’єднання із можливістю застосування методів жорсткої сили.
Проаналізовано використання основних інструментів м’якої сили в контексті концепції «русского мира». Взято до уваги функціонування Фонду підтримки публічної дипломатії імені О.М. Горчакова як важеля впливу м’якої сили та реалізації його щорічного науково-освітнього проекту «Діалог в ім'я майбутнього» .
Наведено статистичні дані зібрані Всеросійським центром вивчення громадської думки та центром П’ю, які підтверджують висловлені гіпотези щодо оцінки іміджу РФ її громадянами та іноземцями.
На конкретних прикладах новинних статей, які опубліковані на інтернет-ресурсах «Правда.Ру» та «Russia Today», продемонстровано як робота ЗМІ впливає на формування внутрішнього та зовнішнього іміджу РФ. Особливо гостро питання пропаганди, яка поширюється кремлівськими ЗМІ, постає на тимчасово окупованих Донецькій та Луганській областях. Досліджено, що для поширення пропаганди заголовки є особливо ефективним інструментом, адже саме в них можна вкласти потрібні пропагандистам ідеологеми.
Висловлено припущення, що найдієвішим і найефективнішим засобом зміни іміджу Росії в очах міжнародної спільноти та власних громадян могли б стати реальні позитивні зміни у всіх сферах життя російського суспільства. Це насамперед демократизація політичної системи, підвищення ефективності російської економіки, боротьба з корупцією, розвиток вітчизняного бізнесу, гарантії іноземним компаніям, підвищення рівня і поліпшення якості життя населення.
30
V., Makedon, and Voloshko N. "THE DEFINING ROLE OF INTERNATIONAL BRANDING IN THE STRATEGIC DEVELOPMENT OF THE MODERN TRANSNATIONAL CORPORATIONS MARKETING." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Economic Sciences, no. 40 (December 24, 2020): 5–12. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2020-40-1.
Full textAbstract:
The article highlighted the following advantages of using branding in TNK strategies: the brand creates barriers in the market for competitors, facilitates the introduction of new products to the world market, and allows actively to explore new niches in this market; allows the company to more successfully survive the global financial and economic crises without additional costs; allows you to clearly distance your product from the competitor's market. The study has shown that modern TNCs do not follow the path of direct use of the Western or Eastern branding model, but increasingly resort to such a combination that contributes to the development of international brands that can successfully function in consumer audiences of different socio-ethnic composition, differing from each other. percep-tion of information directed at them. The methodology of international branding used by TNCs from countries was also differentiated, while the country's image is a determining factor in the formation of a corporate and product branding strategy. It has been established that the relationship between international branding and the country's global competitiveness, which was observed earlier, is currently being lost due to the active development of companies from developing countries (primarily China) in the international branding system. The principles were identified that a developing country should adhere to when forming the concept of international branding. It has been proved that the main determinant of international branding is the competent and effective application of the methodology for assessing the value of brands: monitoring the impact of the country of origin of goods on consumer perception; taking into account in the positioning strategy that if a product has an acceptable price and high utility, then it will be positively perceived in the world market; distancing from the country of origin (for fashionable and prestigious goods); the formation of strategic alliances to promote brands to the global market. More effective methods are cost methods (calculating the cost of replacing a brand), various income methods (future earnings, earnings on shares), and a valuation model.Keywords: transnational corporation, marketing strategy, international branding, corporate brand, global competitiveness, world market. У статті була диференційована і методологія застосовується ТНК країн міжнародного брендингу, при цьому імідж країни є визначальним фактором формування стратегії корпоративного і товарного брендингу. Встановлено, що взаємозв'язок міжнародного брендингу та глобальної конкурентоспроможності країни, що спостерігалася раніше, в даний час втрачається, внаслідок активного розвитку в системі міжнародного брендингу компаній з країн, що розвиваються (в першу чергу, Китаю). Були виявлені принципи, яких повинна дотримуватися країна, що розвивається при формуванні концепції міжнародного брендингу. Доведено, що основною детермінантою міжнародного брендингу є грамотне та ефективне застосування методології оцінки вартості брендів.Ключові слова: транснаціональна корпорація, маркетингова стратегія, міжнародний брендинг, корпоративний бренд, глобальна конкурентоспроможність, світовий ринок.
31
Korotkov, D. S. "Концепція «м’якої сили» в контексті зовнішньополітичної стратегії України." Grani 18, no. 3 (February 11, 2015): 13–17. http://dx.doi.org/10.15421/1715051.
Full textAbstract:
У статті досліджено основні принципи та концептуальні підходи поняття «сили». Відзначається, що сучасні глобалізаційні процеси у світі (політичні, економічні) впливають і на появу нових дефініцій сили. Аналізуються основні теоретичні концепції міжнародних відносин «жорстка сила» й «м’яка сила» та можливості їх використання у зовнішньополітичної стратегії України. Вивчаються причини появи концепції «м’якої сили», серед яких: кінець «холодної війни»; формування багатополярної міжнародної системи. Це призводить до зміни природи самої сили, в основному роблячи стратегію «м’якої сили» більш потенційною. Звертається увага на актуальність проблеми сутності концепції «м’якої сили» та можливості її використання у зовнішній політиці України, в її науковому політичному дискурсі. Анексія Криму 2014 р. та воєнний конфлікт з Росією вплинув на майбутнє впровадження цієї концепції, потенціал якої вже вичерпано. Помаранчева революція 2004 р. та Революція гідності 2014 р. це знакові події сучасної України та головний інструментарій стратегії «м’якої сили». Ці явища сформували позитивний імідж України в країнах європростору і є необхідність обмеження використання цієї концепції (інформаційно та фінансово) та надавати пріоритет іншої «жорсткої сили». Стверджується, що концепція «м’якої сили» ефективна тільки в країнах із значним військовим та економічним потенціалом. Події в Україні показують, що для забезпечення своєї національної безпеки для держав «другого ешелону» пріоритетним є формування своєї військової могутності.
32
Чумак, Олександр. "Імідж України як один із чинників впливу на міжнародно-правові відносини." Entrepreneurship, Economy and Law, no. 3 (2020): 339–43. http://dx.doi.org/10.32849/2663-5313/2020.3.57.
Full text
33
Дунаєва, А. "Роль міжнародної інформації у створенні позитивного іміджу держави." Український інформаційний простір, Число 1, ч. 2 (2013): 310–14.
Find full text
34
Чугаєв, О. А. "Міжнародні економічні фактори іміджу США у країнах світу." Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 123, (ч. 2) (2015): 113–22.
Find full text
35
САВЧУК, Андрій, and Ігор ЦЕПЕНДА. "ПІДГОТОВКА ДИПЛОМАТИЧНИХ КАДРІВ У ДЕРЖАВАХ ВИШЕГРАДСЬКОЇ ЧЕТВІРКИ (1991–2004 рр.): ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ." Східноєвропейський історичний вісник, no. 19 (June 30, 2021): 191–203. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.19.233840.
Full textAbstract:
Мета дослідження полягає у розкритті передумов становлення та розвитку дипломатичних систем і підготовки дипломатичних кадрів у державах Вишеградської четвірки (V 4) у 1991–2004 рр. Методологія дослідження. В основі методології дослідження лежать принципи історизму, об'єктивності, системності, науковості, а також використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українські та зарубіжній науці розглянуто передумови становлення дипломатичних систем та підготовки дипломатичних кадрів у державах V 4 (1991–2004 рр.) в органічній єдності, виокремлено групи зовнішніх та внутрішніх чинників, які впливали на ці процеси, проаналізовано особливості становлення та розвитку дипломатичних систем та підготовки відповідних фахівців у кожній з держав V 4. Висновки. Виокремлені чинники, які впливали на формування та розвиток дипломатичних систем та підготовку дипломатичних кадрів у державах V 4 (1991 – 2004 рр.), умовно згруповано в зовнішні (макрочинники: розпад Радянського Союзу, падіння Берлінської стіни, крах комуністичного режиму, набуття незалежності та суверенітету Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною, організація дипломатичних служб цих держав, зміцнення власного іміджу на міжнародному рівні, участь держав у міжнародних структурах, міжнародна політика, освітні ініціативи ЄС тощо) та внутрішні (мезо- та мікрочинники: суспільно-політична ситуація в державах V 4, розвиток дипломатичної служби, зовнішньополітичний курс держави, офіційна політика Вишеграду та Болонська система, національна освітня політика кожної з держав, належна нормативно-законодавча база, розвиток вищої освіти у кожній з держав, освітні системи в Радянському Союзі і в Україні, де теж готувалися кадри фахівців з міжнародних відносин, іншомовна освіта як пріоритетна державна політика тощо). Ці групи детермінант взаємопов’язані і творять складну систему, що програмувала створення дипломатичних служб, розвиток дипломатичної освіти у державах V 4.
36
Kulyk, Sergii. "НЕСПОРТИВНИЙ ЖЕСТ КОЗАКЕВИЧА ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ У ВНУТРІШНІЙ ПОЛІТИЦІ ПОЛЬЩІ Й МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (7) (March 18, 2020): 7–21. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-07-21.
Full textAbstract:
У Польщі є два політичні жести, які знає кожен. Перший – це пальці у формі літери «V», жест, відомий із часів «Солідарності». Другий, найпомітніший в історії польського спорту, – це жест Козакевича (пол. – gest Kozakiewicza), продемонстрований на Олімпійських іграх у Москві 1980 р. Влада СРСР і соціалістичної Польщі не надала публічного розголосу ні жесту, ні історії довкола нього. Під час «холодної» війни спортсмени з багатьох країн світу сприймали спортсменів із СРСР не лише як своїх суперників у змаганнях, але і як політичних, ідеологічних, культурних недругів. Тому жест у півруки відомого польського стрибуна із жердиною В. Козакевича, який він показав уболівальникам і суддям на стадіоні в Лужниках, зумовив підняття національного духу в Польщі, став символом визволення від комуністичного режиму. Політична реакція вищого партійного керівництва СРСР на жест польського атлета спростувала гасло, яким активно маніпулювала на міжнародній арені – спорт поза політикою. Здійснено спробу переосмислити значення жесту В. Козакевича в сучасних суспільно-політичних умовах, тому звертаємо увагу, насамперед, на: 1) політичний контекст іменного «жесту Козакевича»; 2) реакцію влади СРСР і ПНР щодо виступу спортсмена; 3) використання жесту як символу у внутрішньополітичній боротьбі у ПНР та проти СРСР; 4) політичні утиски В. Козакевича як відомого спортсмена; 5) використання В. Козакевичем історії свого жесту для створення особистого іміджу, у власній передвиборчій кампанії; 6) уживання вислову «жест Козакевича» у сучасній польській пресі та його значення. Доведено, що «жест Козакевича» з іменного перетворився на політичний, національний і міжнародний жест, він став універсальним у польській журналістиці.
37
Фатенок-Ткачук, А. О., and Р. M. Воронко. "СТРУКТУРА НЕФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ У СИСТЕМІ ЗВІТНОСТІ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 63 (October 1, 2021): 20–27. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-04.
Full textAbstract:
Обґрунтовано доцільність та актуальність формування нефінансової звітності підприєм-ствами у сучасних реаліях національної економіки. Метою статті було виявлення проблематики впроваджен-ня нефінансових звітів у системі звітності підприємства та формування методичних підходів до змісту його структурних елементів. У процесі відбору пріоритетних напрямків соціальної відповідальності використо-вувалися класичні статистичні методи та метод експертних оцінок з метою ідентифікування напрямків соціальної відповідальності, що мають бути висвітлені у нефінансовій звітності. У процесі дослідження міжнародної практики інформування про соціальну відповідальність підприємств було ідентифіковано основні міжнародні стандарти, що можуть бути використані у процесі формування нефінансових звітів. Виділено основні напрямки висвітлення інформації у контексті кожного окремого стандарту. Виокремлено як такі, що максимально можуть бути застосовані для національних реалій, комплексний звіт (метод Лондонської групи порівняльного аналізу London Benchmarking Group) та стандартизований звіт GRI. Актуалізовано основні про-блеми вітчизняних нефінансових звітів через відсутність єдиної методології та структури на прикладі Звіту про управління. Наведено синонімічний ряд трактування сутності нефінансової звітності. Виокремлено, си-стематизовано та запропоновано структуру основних статей нефінансової звітності за такими напрямками соціальної відповідальності, як: персонал, безпека праці, охорона здоров’я та мотивування та розвитку, фор-мування сприятливого психологічного клімату як всередині колективу, так і за його межами (з контрагента-ми), якість та безпечність продукції перед покупцями та замовниками (у розрізі окремих бізнес-процесів підприємства – постачання, виробництво, збут продукції), екологічна безпека всього процесу виробництва. Доведено, що джерелами інформації мають бути звіти з праці, управлінська звітність, результати відповідних спостережень. Нефінансова звітність підприємства формуватиме позитивний імідж у межах національного ринку та підвищить інвестиційну привабливість за його межами.
38
Dziuba, R. M. "Використання кіно в процесі плейсбрендингу: приклад співпраці уряду Австралії і кіноіндустрії." Grani 18, no. 1 (January 23, 2015): 115–19. http://dx.doi.org/10.15421/1715021.
Full textAbstract:
Презентується кейс Австралії та фільму «Австралія» як приклад ефективного використання кінематографа в процесі плейсбрендингу. Доведено, що кінофільми є вагомими та ефективними комунікаційними каналами в міжнародних відносинах, здатними впливати на розподіл глобальних потоків потенційних відвідувачів країни. Показано, що розміщення бренду країни в кінематографічній формі уможливлює процеси формування міжнародного іміджу країни, поліпшення репутації країни в очах громадської спільноти інших країн. Автор демонструє умови, при яких використання кінематографа в якості інструменту плейсбрендингу приносить найефективніші результати. До таких умов він відносить проведення подій світового рівня в країні, де знімався кінофільм. Стаття також акцентує увагу на ролі державних органів у процесі успішного плейсбрендингу. Проаналізована успішна маркетингова кампанія Австралії «Спробуй піший туризм» проведена державним агентством «Туризм Австралії» в 2008 році. Особливістю цієї кампанії було її започаткування саме на основі кінофільму «Австралія», який послужив унікальним пакуванням для бренду країни із його подальшим репрезентуванням широким колам світової спільноти. В статті також порушується питання взаємозалежності іміджу країни та іміджу її складових елементів.
39
Belinska, Tetiana, and Liudmyla Vovchuk. "Еволюція публічної дипломатії та іміджу Швеції (40-90-ті роки ХХ ст.)." Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI, no. 01 (March 27, 2020): 24–31. http://dx.doi.org/10.26693/ahpsxxi2019.01.024.
Full textAbstract:
Публічна дипломатія Швеції поступально розвивається ось уже упродовж сімдесяти років. Початковою метою публічної дипломатії Швеції було позбавлення від негативних наслідків політики нейтралітету в період Другої світової війни, а упродовж 50-80-х рр. ХХ ст. – зробити країну більш помітною на міжнародній арені за допомогою паралельного просування національних особливостей та інтересів. Публічна дипломатія Швеції значно видозмінюється у 1990-х рр., змістивши свій фокус уваги на особливості культурного і суспільного життя, при цьому практично уникаючи актуальної політичної повістки.
40
Horak, V. "International identification systems as an indicator of the level of a scientist." Research and educational studies, no. 2 (2018): 93–98. http://dx.doi.org/10.32405/2663-5739-2018-2-93-98.
Full text
41
MALIUTA, Olga. "МІЖНАРОДНЕ ЕКОНОМІЧНЕ Й ПОЛІТИЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ТА КОРОЛІВСТВА ДАНІЇ (1919–1921 РОКИ)." Наукові зошити історичного факультету Львівського університету / Proceedings of History Faculty of Lviv University, no. 21 (November 3, 2020): 71–101. http://dx.doi.org/10.30970/fhi.2020.21.3104.
Full textAbstract:
На підставі вперше введених до наукового обігу матеріялів автор висвітила діяльність Надзвичайної дипломатичної місії Української Народної Республіки в Королівстві Данія протягом 1919–1921 рр., проаналізувала економічне й політичне співробітництво УНР та Данії. Вивчено двосторонні контакти представництв в Україні та Данії, інформаційну діяльність голови місії УНР у Данії Д. Левицького, також інших співробітників. Інформаційна діяльність місії УНР в Данії створювала позитивний імідж Україні. Визначено пріоритети діяльности місії УНР у Данії, її вплив на те, що Данія та інші країни визнали УНР. Данія мала величезний інтерес до України як до торгово-економічного партнера. Відстежено основні напрями, пріоритети міжнародного економічного й політичного співробітництва УНР та Данії. Міжнародна економічна і політична співпраця УНР та Королівства Данії в 1919–1921 рр. сприяла утвердженню України в світі, проте не давала можливости визволитись від окупантів. Основні напрями цієї співпраці швидко стали пріоритетами для впровадження у вільній Україні.
42
Іванців, Орислава. "МЕТАФОРИЧНА МОДЕЛЬ “БІЗНЕС – ЦЕ РУХ” ЯК ЗАСІБ КОНСТРУЮВАННЯ ІМІДЖУ МІЖНАРОДНОЇ КОСМЕТИЧНОЇ КОМПАНІЇ." Inozenma Philologia, no. 132 (November 25, 2019): 69–77. http://dx.doi.org/10.30970/fpl.2019.132.2923.
Full text
43
ГАЛДЕЦЬКА, Ірина, and Наталія СТРАТУЛАТ. "ПИТАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ТА МІЖНАРОДНОЇ МОВ У ПЛОЩИНІ СУЧАСНОГО ЗАКОНОДАВСТВА." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 45 (September 23, 2021): 70–83. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.7.
Full textAbstract:
В аспекті розвитку сучасних тенденцій щодо професійної підготовки, репрезентованих у сучасному законодавстві, мовленнєва культура юриста відіграє провідну роль (зокрема, формує позитивний імідж представників правової спільноти й України як держави, яку вони представляють), а питання її розвитку та досконалості набувають неабиякої актуальності як під час процесу опанування фаху, так і безпосередньо у юридичній практиці, що, власне, й потребує детального вивчення. Важливість дослідження окресленого питання зумовлена сучасними вимірами суспільства (тими вимогами та стандартами, що висуваються до правника як фахівця), а також висвітленням цих запитів у законодавчо-правовому полі. В умовах сучасного розвитку Української держави питання формування високорозвиненої професійної особистості правника є одним із першочергових завдань у суспільстві. В основі професійної грамотності представника юридичної сфери лежать мовно-комунікативні компетентності. Опанування української мови як державної та англійської як міжнародної на відповідному рівні сприяє конкурентоспроможності фахівця на ринку праці: висококваліфікованим фахівцем юрист може бути за умов досконалого опанування як української мови, так і англійської. Запити суспільства щодо мовленнєво-професійних компетентностей правника відображено в низці нормативно-правових актів, у положеннях яких висвітлено аспекти обов’язкового володіння державною і міжнародною мовами. Чим вищий рівень комунікативних компетентностей, тим вищий рівень професіоналізму. Правові положення чинних нормативно-правових документів надали підстави охарактеризувати вимоги суспільства до фахівця-юриста в аспекті тих компетентностей, які є ключовими у формуванні професійної особистості. Правове підґрунтя визначено певною законодавчою ієрархією: відображення суспільних запитів як в Основному Законі (Конституції України), так і в документах нижчої юридичної сили, ніж юридична сила останнього. Пропозиції щодо ефективної реалізації аналізованого законодавчого спектра в освітній сфері: збільшення обсягу годин із навчальних дисциплін мовно-фахового напряму; введення до навчального плану здобувачів за правовою спеціальністю навчальних курсів (українською і англійською мовами), спрямованих на підвищення рівня культури професійного мовлення; запровадження тренінгів для учасників освітнього процесу щодо опанування особливостей професійного мовлення.
44
Костиря, Інна Олександрівна, and Оксана Олександрівна Білецька. "ГАСТРОНОМІЧНИЙ ТУРИЗМ ЯК ІНСТРУМЕНТ КУЛЬТУРНОГО БРЕНДИНГУ УКРАЇНИ." Питання культурології, no. 38 (October 29, 2021): 301–13. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.247174.
Full textAbstract:
Мета статті — обґрунтувати поняття «гастрономічний туризм» в контексті реалізації публічної дипломатії України, а саме її кулінарної складової, як інструменту побудови культурного брендингу задля позиціонування і покращення сприйняття країни на міжнародній арені шляхом презентацій української кухні, українського вина та інших заходів для просування кулінарної спадщини, культурного й історичного різноманіття. Методологічною основою дослідження є удосконалення підходів щодо культурного брендингу України на міжнародній арені шляхом планування розвитку «гастрономічного туризму» не лише як туристичної атракції, а як інструменту реалізації стратегії публічної дипломатії. Використано загальні методи емпіричних та теоретичних досліджень, що базуються на аналізі, синтезі, конкретизації та подальшому узагальнені отриманих результатів з метою визначення ролі «гастрономічного туризму» як засобу формування національного брендингу в умовах реалізації стратегій публічної, зокрема кулінарної, дипломатії України. Наукова новизна полягає у дослідженні «гастрономічного туризму» як інструментарію побудування культурного брендингу України, що сприяє реалізації стратегій публічної дипломатії та формуванню позитивно привабливого іміджу країни на міжнародній арені. Висновки. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що гастрономічний туризм є інструментом культурного брендингу і, відповідно до стратегій публічної дипломатії, виступає допоміжним елементом у пізнанні культурної спадщини країн та окремих регіонів, що впливає на формування брендингу нації та країни загалом. Вітчизняний гастрономічний туризм знаходиться у стадії розбудови, що зумовлює незначний рівень впізнання і обізнаності щодо української кулінарної культури, спадщини та різноманіття серед іноземців, у такий спосіб сповільнюючи реалізацію стратегій публічної дипломатії України.
45
Galyant, Sergey. "ІНСТИТУЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ВПЛИВУ МІКРО ТА МАКРО ЧИННИКІВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ГАЗОРОЗПОДІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 3, no. 19 (September 27, 2019): 99–105. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-03-99-105.
Full textAbstract:
Статтю присвячено актуальним питанням інституційному забезпеченню діяльності газорозподільних підприємств, яке охоплює коло інституційних одиниць, котрі визначатимуть вектор та подальшу діяльність газорозподільних підприємств. Поміж чинників впливу на інституційне середовище мною було згруповано чинники мікроекономічного та макроекономічного характеру. Окрім того, в статті було відображено характерні риси інституційного середовища шляхом зменшення іміджу міжнародній арені, неефективній політиці, незбалансованості правового базису, що дозволить знизити монопольний тиск через реструктуризації НАН “Нафтогазу” та поширення конкурентного середовища та формування незалежного регулятора. Охарактеризовано основні інститути та установи прямого та опосередкованого впливу. Доведено, що у забезпеченні необхідного та сприятливого інституційного середовища належить органам загальної та спеціальної компетенції.
46
Гавриленко, І. "Проблема формування позитивного іміджу на міжнародній арені в контексті реалізації концепції "м"якої сили"." Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 104, (ч. 1) (2012): 105–6.
Find full text
47
Губерський, Л. В. "На чому грунтується міжнародний авторитет: забезпечення позитивного іміджу України одне із пріоритетних завдань зовнішньополітичної діяльності держави." Політика і час, no. 4 (2002): 10–15.
Find full text
48
КУШНІРЮК, СЕРГІЙ, ЛЮДМИЛА КРАВЧЕНКО, and ЛЮДМИЛА КОНОВАЛЬСЬКА. "СЕНСОВИЗНАЧАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 115–24. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-115-124.
Full textAbstract:
Зміна соціальних цінностей і пріоритетів, що відбувається в суспільстві, докорінне та системне реформування загальної середньої освіти, побудова Нової української школи актуалізують необхідність здійснення трансформації моделей поведінки й соціального мислення у сфері освіти, переносу акцентів з авторитарних педагогічних методик на ціннісні методологічні платформи педагогіки партнерства. Педагогічна освіта в Україні повинна стати креативною, гуманістичною, людино- і культуро творчою. Нині гуманітарна складова недостатньо повно представлена в науковій освітянській літературі, чітко не сформульовані сенсовизначальні принципи, на яких повинна будуватись науково-методична і соціальна база педагогічної освіти в сфері фізичної культури й здоров’я людини. Метою роботи є дослідження й визначення основних сенсовизначальних принципів фізичної культури в Новій українській школі та окреслення можливих шляхів реалізації даних принципів в умовах трансформації системи освіти всіх рівнів. У статті показано, що результатом освіти в галузі фізичної культури та здоров’я людини має бути формування в учнів стійкої мотивації, здатності і бажання дотримуватися здорового способу життя, ціннісного ставлення до життя і здоров’я, сприяння їх фізичному, психічному, соціальному і духовному розвитку на засадах педагогіки партнерства. Визначені ціннісні методологічні платформи педагогіки партнерства спираються на спілкування, взаємодію та співпрацю між учителем, учнем і батьками з метою побудови життєвої здоров’язбережувальної та освітньої траєкторії дитини. Зміст освіти в галузі фізичної культури і здоров’я людини базується на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві, відображає соціальний досвід матеріальних і духовних цінностей, створених людиною в процесі суспільно-історичної практики. З’ясовано, що формування єдиного європейського освітнього простору висуває певні вимоги не тільки до науково-освітнього потенціалу, але й до педагогічної майстерності, особистих й соціально-поведінкових якостей, іміджу педагогічних кадрів. У роботі досліджені сенсовизначальні принципи фізичної культури в Новій українській школі й робиться висновок, що фізична культура має стати основою для втілення нового способу життя, подальшого розвитку української нації. Підкреслюється велике значення для покращення освіти в галузі фізичної культури і здоров’я людини міжуніверситетських, регіональних і міжнародних контактів як викладачів, так і студентів, регулярний обмін досвідом на семінарах, конференціях і симпозіумах, мобільність студентів, аспірантів, викладачів, виконання ними спільних проектів, науково-дослідних програм. Ключові слова: Нова українська школа, сенсовизначальні принципи фізичної культури, педагогіка партнерства, імідж педагога, якість професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури й здоров’я людини.
49
Дунська, А. Р., and Г. П. Жалдак. "ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО: СУТНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ." Підприємництво та інновації, no. 7 (December 30, 2019): 56–64. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.9.
Full textAbstract:
У статті досліджено концептуальні засади транскордонного співробітництва як напряму євроінтеграційних процесів в Україні та вагомого чинника підвищення рівня регіональної конкурентоспроможності. Дослідження ґрунтується на концепціях конкурентоспроможності, макроекономічної стабільності, теоріях розвитку соціального капіталу та державно-приватного партнерства. Розглянуто сутність транскордонного співробітництва. Здійснено огляд основних механізмів, які дають змогу розвивати зовнішньоекономічні зв’язки у прикордонних регіонах України. Визначено, що забезпечення якісного оновлення економічної складової частини механізму регулювання співробітництва можна здійснювати шляхом підвищення ефективності реалізації функцій, які покладені на нього, а саме покращення фінансового забезпечення розвитку транскордонного співробітництва, заохочення суб’єктів господарської системи регіону до участі в його організаційних та економічних формах через розвиток зовнішньоекономічних зв’язків у прикордонних територіях України. Запропоновано механізм розвитку транскордонної взаємодії, який дасть змогу розвивати зовнішньоекономічні зв’язки у прикордонних регіонах України, підсилить синергетичний ефект від співпраці та допоможе у створенні нових форм транскордонної взаємодії. Поєднання державно-приватного партнерства з унікальними властивостями соціального капіталу дасть змогу отримати такі результати, як створення умов для залучення коштів з міжнародних фондів та донорських організацій у розвиток регіону; формування нової організаційно-інформаційної структури взаємодії органів влади, агентств регіонального/місцевого розвитку, неприбуткових організацій з приватним сектором; сприяння формування позитивного іміджу для залучення коштів міжнародних приватних інвесторів задля активізації транскордонного співробітництва.
50
Климчук, Ірина. "ШВЕДСЬКИЙ ІНСТИТУТ: СКАНДИНАВСЬКИЙ ДОСВІД НАЛАГОДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ТА СТВОРЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ВЗАЄМОДІЇ ШВЕДІВ ЗІ СВІТОМ." Молодий вчений, no. 7 (95) (July 30, 2021): 56–60. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-7-95-13.
Full textAbstract:
У даній статті досліджено особливості функціонування Шведського інституту, що відіграє важливу роль у зміцненні міжнародної суб’єктності країни засобами культурної дипломатії і не тільки. Зокрема, висвітлено передумови та процес становлення даної інституції, що успішно працює протягом останніх 76-и років. Проаналізовано структуру, функції, завдання та місію Шведського інституту у сфері громадської дипломатії. У статті розглянуто установчі документи, засоби фінансування, стратегію розвитку та основні напрямки програмної діяльності Інституту. Також охарактеризовано зміст та інструменти, зокрема наповнення у соціальних мережах (Facebook, Twitter та Instagram), запуск інформаційних порталів таких як: Sweden.se, Sharing Sweden, Image Bank Sweden тощо, а також організація програм з академічної мобільності, суспільно-просвітницьких заходів, професійного обміну, фінансування приватних культурних і комерційних проєктів, пов'язаних зі Швецією за кордоном. Розглянуто географію поширення та роль зазначеної організації у формуванні міжнародного іміджу та репрезентації Королівства Швеції через потенціал культури та економіки у світі.