Academic literature on the topic 'Національні інвестори'

Формування сприятливих умов для інвесторів та відновлення економіки України в умовах війни вимагає комплексного підходу, що враховує глобальні тенденції, національні інтереси та внутрішні можливості країни. Метою дослідження є виявлення можливостей залучення прямих іноземних інвестицій в Україну та їх основних напрямків в контексті глобальних перспектив відновлення прямих іноземних інвестицій. В роботі проведений аналіз обсягів світових прямих іноземних інвестицій, напрямків інвестування та тенденцій їх зміни. Встановлено, що основний акцент щодо глобального інвестування змістився в сектори Цілей сталого розуитку в країнах, що розвиваються. Незважаючи на COVID-19 та величезні руйнування внаслідок війни, інвестори продовжують працювати та, навіть, прагнуть розширювати бізнес в Україні. В роботі визначені основні проблеми, фактори та причини продовження інвестування в країну, зокрема, це наявність кваліфікованих, навчених людей і недорогої робочої сили; розмір місцевого ринку; конкурентоспроможна структура витрат в Україні; близькість до регіональних ринків; пошук зв’язків з партнерами; інфраструктура (комунальні послуги та транспорт); доступні об’єкти інвестування за конкурентними цінами; природні ресурси. Обґрунтовано, що для залучення іноземних інвестицій Україна має створити сприятливий клімат, відповідні умови для інвесторів, визначитись з обсягами та напрямами інвестування. Пріоритетними секторами для залучення прямих іноземних інвестицій є: інвестиційні проєкти зі значними інвестиціями, індустріальні парки, інформаційні технології, сільське господарство та агропереробна промисловість, виробництво еко-транспорту та компонентів до нього, зелена енергетика, креативна індустрія, літакобудування, науково-дослідна та інноваційна діяльність, інфраструктура, машинобудування. Визначені конкретні заходи на національному рівні для збільшення інвестиційних потоків і оновлення економіки України, розглянуті нагальні питання, які потребують вирішення та реформ. Встановлено, що стимулювання прямих іноземних інвестицій є ключовим елементом відновлення економіки України та забезпечення її стійкого розвитку, що має призвести до позитивних результатів впровадження реформ: поліпшення бізнес-клімату, забезпечення фінансової стабільності та доступу до капіталу, ефективні податкова та фіскальна політики, розвиток інфраструктури, забезпечення правової безпеки та посилення заходів з протидії корупції, розвиток людського капіталу, впровадження екологічних стандартів.

У статті проаналізований обсяг іноземного інвестування в економіку України та визначені найбільші іноземні інвестори. Визначені обсяги іноземного інвестування окремих галузей національної економіки та найбільш привабливі галузі для іноземних інвесторів. Систематизовані основні проблеми, що перешкоджають залученню іноземних та національних інвестицій в економіку України, та запропоновані шляхи їх подолання. На сучасному етапі, в умовах структурної перебудови економіки України, активізація інвестиційної діяльності набуває особливого значення. Незважаючи на незначні позитивні зрушення процесу інвестиційної діяльності в Україні, інвестиційний клімат країни залишається досить несприятливим для капіталовкладень. Саме тому залишаються актуальними питання підвищення інвестиційної привабливості країни.

Стаття присвячена комплексному аналізу генези інвестиційних спорів у міжнародному праві крізь призму історичного, правового та інституційного розвитку цього феномена в системі глобального регулювання економічних відносин. У фокусі дослідження – трансформація правових механізмів захисту іноземних інвесторів у контексті зростання обсягів транскордонного руху капіталу та зміцнення ролі держав як суб’єктів, що не лише приймають, але й обмежують інвестиційну діяльність через реалізацію своїх суверенних функцій. Обґрунтовано, що інвестиційні спори мають глибоко вкорінене історичне підґрунтя, яке сягає торговельних відносин античних часів, еволюціонує через колоніальну практику європейських держав і знаходить сучасне втілення в інституціалізованих механізмах міжнародного інвестиційного арбітражу. У дослідженні окремо проаналізовано ключові міжнародні інституції, що визначають архітектуру врегулювання інвестиційних спорів: ICSID, а також Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ). Розкрито юридичну природу двосторонніх інвестиційних договорів (BITs), які виступають основним джерелом зобов’язань держав щодо дотримання міжнародних стандартів поводження з іноземними інвесторами, та визначено їхній вплив на правовий статус інвестора в міжнародному праві. Оцінено сучасну практику арбітражного розгляду спорів. Зосереджено увагу на критиці сучасної системи інвестиційного арбітражу, зокрема за надмірну захищеність інвестора на шкоду державному регуляторному простору, а також за відсутність механізмів апеляції, демократичного контролю й участі третіх сторін. Підкреслено, що виклики, породжені цифровою економікою, кліматичними зобов’язаннями держав, необхідністю забезпечення сталого розвитку, вимагають переорієнтації наявної парадигми – від абсолютизації інтересів капіталу до балансу з публічними інтересами. У контексті України висвітлено особливості застосування міжнародного арбітражу як інструменту захисту інвесторів з огляду на недовіру до національної судової системи, обмежену ефективність правозастосування та необхідність залучення капіталу на умовах юридичної визначеності.

Вступ. Іноземні інвестиції можуть бути як умовою процвітання у державі-реципієнті, так і нести суттєві ризики для національних інтересів та економічної безпеки. Саме тому задекларована державами світу беззастережна відкритість для міжнародних інвестицій компен­сується механізмами управління відповідними ризиками, що частіше за все набувають форму механізмів скринінгу іноземних інвестицій.
 Проблема. Протиборство міркувань необхід­ності, бажаності іноземних інвестицій і міркувань національної безпеки та публічного порядку є Сціллою та Харибдою для сучасних законодавців, які намагаються вибудувати збалансовані механізми державного контролю. Але цій проблематиці не приділяється достатньої уваги вітчизняними науковцями.
 Мета статті – визначити напрями форму­вання політики України щодо запровадження скри­нінгу прямих іноземних інвестицій через призму практики Європейського Союзу та забезпечення власних національних інтересів.
 Результати. Розвинуті держави та держави, що розвиваються, запровадили нові або посилили наявні механізми скринінгу прямих іноземних інвестицій, встановлюючи нові регуляторні вимоги для інвесторів, розширюючи спектр галузей економіки, що підпадатимуть під моніторинг, надаючи додаткові повноваження регуляторним органам.
 Основні критерії для проведення скринінгу прямих іноземних інвестицій – національна безпека та публічний порядок – набувають нового розши­реного тлумачення у різних юрисдикціях, що несе ризики збільшення обсягів іноземних інвестицій.
 Висновки. Механізми скринінгу прямих іноземних інвестицій традиційно будуються на принципах прозорості, недискримінації, обґрун­то­ваності, об’єктивності, конфіденційності, що дає змогу певною мірою нейтралізувати негативний ефект від такої регуляторної перешкоди.
 Вітчизняні законодавці мають у своєму розпорядженні значний іноземний досвід запро­вадження скринінгу прямих іноземних інвестицій та потенційно можуть втілити найкращі практики та захищати національні інтереси України. Запро­вадження механізму скринінгу прямих іноземних інвестицій супроводжується певними викликами та ризиками, для подолання яких необхідна ретельна законопроєктна робота та високопрофесійна підго­товка кадрів для реалізації механізму скринінгу прямих іноземних інвестицій.

У статті розглянуто науково-методологічне бачення фахівців щодо механізму, методів, факторів, форм залучення іноземних інвестицій в Україну, значення та необхідність іноземних інвестицій для ефективної відбудови та розвитку української економіки. Звернута увага на інвестиційний потенціал України в умовах війни. На основі аналізу наукових підходів українських вчених-економістів запропоновано визначення поняття «система залучення іноземних інвесторів» як організована (впорядкована) сукупність чинників, які підвищують ймовірність встановлення довгострокових та взаємовигідних відносин між державою, органами місцевого самоврядування, вітчизняними суб’єктами господарювання, населенням з одного боку та іноземними інвесторами з іншого. Враховуючи нестабільність міжнародних відносин в сучасних реаліях виділені наступні групи чинників впливу на систему залучення іноземних інвесторів: політичні, військові, фінансово-економічні, правові, ментально-національні, інформаційно-технологічні та природно-ресурсні.

У статті аргументовано використання методик оцінки доцільності прямих іноземних інвестицій у національну економіку України. Деталізовано перспективний напрямок розвитку, такий як створення інвестиційного привабливого середовища шляхом гармонізації нормативно-правового законодавства та послаблення податкового тягаря для іноземних інвесторів у стратегічні сфери економіки, що є такими важливими в умовах ведення війни та є важливими не тільки для післявоєнного відновлення, а й для суверинітетного існування держави. Для вирішення поставленої мети у ході дослідження було визначено основні етапи комплексного підходу до оцінки доцільності інвестиційних проєктів, аргументовано критерії окупності інвестиційного впровадження проекту, врахування та дослідження факторів ризику в умовах невизначеності. В статті аргументовано визначення тенденцій динаміки прямих іноземних інвестицій в економіку України. З практичної точки зору, таке дослідження дозволяє проаналізувати динаміку прямих іноземних інвестицій з урахуванням похибки, визначити тенденцію платіжного балансу та розглянути показники заборгованості в складних умовах проблем воєнного відновлення та функціонування національної економіки. З’ясовано, що на основі динаміки аналітичних показників прямих іноземних інвестицій існує погіршення інвестиційної привабливості національної економіки за рахунок скорочення фонду прямих іноземних інвестицій України та зменшення індексу інвестиційної привабливості. Деталізовано показники та тенденції прямих іноземних інвестицій, що дозволяють зробити висновки про слабкі і сильні сторони, можливості та загрози прямих іноземних інвестицій у національну економіку. На основі фундаментальних принципів і закономірностей процесу дослідження з практичної точки зору, виявлено основні тенденції впливу на показники прямих іноземних інвестицій у національну економіку, такі як: фінансова криза 2008 року, вторгнення у Крим та розгортання військових дій на Сході України 2014 року, COVID-19, повномасштабна війна на території України, імовірність дефолту. Таким чином, враховуючи довготривалу перспективу динаміки розгортання воєнного конфлікту не тільки на території України у 2025 році, а й враховуючи глобальні тенденції геополітичної напруги у світі, необхідне впровадження аналітичних технологій, що дозволять обґрунтувати та створити умови для прийняття позитивних рішень для України у формі прямих іноземних інвестицій. Тому існує необхідність техніко-економічного обґрунтування оцінки доцільності прямих іноземних інвестицій у національну економіку, що дозволяє забезпечити глибоку аналітику, оптимізувати витрати, зменшити ризики помилок і підвищити імовірність сталого фінансування у національну економіку у довгостроковій перспективі. Деталізовано регуляторні зміни та гармонізація національних стандартів із міжнародними вимогами, які відкривають нові можливості для виходу національних підприємств на глобальний ринок. Впровадження гнучких механізмів адаптації до регуляторних змін дозволяє скоротити терміни окупності інвестиційних проєктів, порушити адміністративні бар’єри та спростити процеси сертифікації, що дозволить ефективно та швидко впроваджувати інвестиційні проєкти з мінімізованими ризиками і високим рівнем окупності. Отже, перспективи впровадження механізмів управління інноваційним розвитком та аналітичної оцінки доцільності інвестиційної програми охоплюють технологічну трансформацію, прозорість відповідальності зацікавлених осіб, цифровізацію процесів, удосконалення регуляторних процедур, розширення міжнародного співробітництва та впровадження нових бізнес-моделей, що дозволять отримати додаткове фінансування в національну економіку країни за рахунок інвестиційної привабливості і отримання прибутку. Системний підхід до оцінки прямих іноземних інвестицій, що враховує глобальні тенденції та особливості ринку, дозволяє забезпечити високу імовірність збільшення інвестиційної привабливості у стратегічно важливих сферах національної економіки.