Academic literature on the topic 'Нововиявлені обставини'

Показником високого рівня та якості здійснення правосуддя у країнах із розвиненою правовою системою є не тільки система розгляду справ у першій судовій інстанції, а й ефективна система перегляду судових рішень. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами у господарському судочинстві забезпечує ухвалення справедливого та законного судового рішення і є додатковою гарантією та можливістю реалізації основної мети господарського судочинства – ефективного захисту порушених прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і держави. Нова редакція Господарського процесуального кодексу України, з одного боку, удосконалила інститут перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, а з другого – поставила нові питання теоретичного та практичного характеру, які потребують додаткового роз’яснення. Метою статті є визначення поняття та ознак перегляду судових рішень за новоявленими та виключними обставинами, з урахуванням змін у законодавстві та процесів реформування судочинства України, що представляється важливим як із точки зору теорії права, так і з точки зору судової практики, а також викладення власного бачення щодо виокремлення особливостей перегляду судових рішень за нововиявленими та виключними обставинами. Встановлено, що перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами пов’язаний не з судовою помилкою, а з об’єктивною помилкою, якою є юридичний факт процесуального характеру. Визначено ознаки перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Обґрунтовано поняття “перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами”, “нововиявлені обставини”, “виключні обставини”, “провадження з перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами”. Розглянуто підстави для перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими або виключними обставинами. Автор доходить висновку, що основним завданнями перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами є визначення їх законності та обґрунтованості з метою ефективного поновлення порушених прав осіб. Провадження з перегляду за нововиявленими або виключними обставинами можливо визначити як встановлений нормами господарського процесуального права порядок перегляду судових рішень з метою виявлення та усунення об’єктивної судової помилки шляхом здійснення юридичної оцінки нововиявлених або виключних обставин та їх впливу на законність й обґрунтованість судового рішення. Процесуальним законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, у яких ці обставини впливають на суть рішення.

Стаття присвячена історико-правовим аспектам розвитку інституту перегляду кримінальних проваджень за нововиявленими та виключними обставинами. Досліджується процес формування такої процесуальної категорії, як нововиявлені обставини в кримінальному процесуальному законодавстві Української РСР. Аналізується процес трансформації порядку здійснення кримінальних проваджень за нововиявленими обставинами у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України 2012 року. Досліджуються зміни кримінального процесуального законодавства та, як наслідок, розмежування кримінальних процесуальних положень щодо перегляду проваджень за нововиявленими обставинами на дві категорії: перегляд за нововиявленими та перегляд за виключними обставинами. Здійснюється загальна характеристика перегляду кримінальних проваджень за нововиявленими та виключними обставинами на сучасному етапі правозастосовної діяльності.

У статті розглянуто питання щодо окремих методологічних аспектів дослідження провадження за нововиявленими або виключними обставинами, що пов'язано, з одного боку, з новелізацією глави 34 КПК України, а з іншого -необхідністю визначення сутності, поняття за значення нововиявле-них та виключних обставин з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Проведений аналіз підстав перегляду за нововиявленими або виключними обставинами дав змогу дійти висновку про принципову зміну моделі перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а також необхідність внесення змін до КПК щодо визначення переліку таких обставин, з огляду на їхню сутність, ознаки та особливості. Значна увага приділення значенню практики ЄСПЛ у процесі визначення напрямів удосконалення кримінального процесуального права з метою забезпечення його ефективного правозастосування під час здійснення відповідних проваджень. Підкреслено, що наявність такої підстави, як «встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом», не означає, що кожне таке рішення потягне за собою зміну або скасування будь-якого рішення, адже це відбувається, якщо Суд визнав порушення Конвенції: 1) коли потерпіла сторона і далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження; 2) коли рішення Суду спонукає до висновку, що а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті, або b) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

Право власності, яке закріплене в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), у разі визнання Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) його порушення, призводить до призначення значних розмірів справедливої компенсації. При цьому така форма порушення цього права, як скасування остаточного судового рішення, є такою, що ЄСПЛ найчастіше встановлює у справах проти України. Досліджуються історичні й теоретичні засади виникнення та розвитку практики ЄСПЛ щодо скасування остаточного судового рішення як порушення права власності, випадки таких порушень щодо України, а також можливості встановлення нових порушень такої категорії у межах існуючого стану судової системи. Робиться висновок про те, що в українській судові системі все ще існують процедури, які можуть призвести до скасування остаточних судових рішень та, відповідно, до порушення права власності. Такими процедурами є поновлення строку на апеляційне або касаційне оскарження рішень і перегляд за нововиявленими обставинами. Обидві процедури не являють собою автоматичного порушення принципу правової визначеності. Утім, зловживання ними, зокрема безпідставне поновлення строку на апеляційний перегляд рішення, задоволення заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, яке є, по суті, “прихованою апеляцією”, або розгляд справи після поновлення, який виходить за межі встановлених нововиявлених обставин, може призвести до порушення права власності. Також зазначається, що національні суди мають бути надобережні при задоволенні заяв про поновлення строку на апеляційне/касаційне оскарження та при роз-гляді заяв про поновлення справ за нововиявленими обставинами та після такого поновлення, для того, щоб їхні рішення не призвели до значних витрат із державного бюджету за рішеннями ЄСПЛ щодо порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції скасуванням остаточних судових рішень на користь заявників.

Право власності, яке закріплене в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), у разі визнання Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) його порушення, призводить до призначення найбільш значних розмірів справедливої компенсації. При цьому така форма порушення цього права, як скасування остаточного судового рішення, є такою, що ЄСПЛ найчастіше встановлює у справах проти України. Стаття вивчає історичні та теоретичні засади виникнення і розвитку практики ЄСПЛ щодо скасування остаточного судового рішення як порушення права власності, випадки таких порушень щодо України, а також можливості встановлення нових порушень такої категорії у межах існуючого стану судової системи. Робиться висновок про те, що в українській судовій системі все ще існують процедури, які можуть призвести до скасування остаточних судових рішень та, відповідно, до порушення права власності. Такими процедурами є поновлення строку на апеляційне або касаційне оскарження рішень та перегляд за нововиявленими обставинами. Обидві процедури не являють собою автоматичного порушення принципу правової визначеності. Утім, зловживання ними, зокрема безпідставне поновлення строку на апеляційний перегляд рішення, задоволення заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, яке є, по суті, “прихованою апеляцією”, або розгляд справи після поновлення, який виходить за межі встановлених нововиявлених обставин, може призвести до порушення права власності. Також зазначається, що національні суди мають бути надобережні при задоволенні заяв про поновлення строку на апеляційне/касаційне оскарження і при розгляді заяв про поновлення справ за нововиявленими обставинами та при розгляді справ після такого поновлення, для того, щоб їхні рішення не призвели до значних витрат із державного бюджету за рішеннями ЄСПЛ щодо порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та скасування остаточних судових рішень на користь заявників.

Невід’ємним елементом системи проваджень з оскарження й перевірки судових рішень у кримінальному процесі України є провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Остання новелізація глави 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) потребує ґрунтовного наукового дослідження та осмислення. Метою статті є дослідження порядку провадження за нововиявленими або виключними обставинами у кримінальному судочинстві України. Суб’єктами права на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами є учасники судового провадження, які оскаржують основне судове рішення, а також ухвали, у яких вирішуються питання під час фактичного виконання рішення суду, за умови набрання ними законної сили. Система судів, уповноважених здійснювати кримінальне провадження за нововиявленими обставинами, побудована без урахування вимоги інстанційності, згідно з якою справа рухається від суду нижчого рівня до суду вищого рівня. КПК України не передбачає будь-якої досудової перевірки чи розслідування нововиявлених або виключних обставин. Провадження за нововиявленими або виключними обставинами виключно судове. Якщо заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами не оформлена згідно з вимогами, передбаченими кримінально-процесуальним законодавством, то суддя або колегія суддів виносить ухвалу про повернення її заявнику. Регламентація такої правової ситуації є надто суворою та не відповідає її правовому регулюванню в стадіях апеляційного та касаційного провадження. У разі недотримання вимог щодо змісту заяви доцільніше спочатку залишити її без руху, вказавши на виявлені недоліки та встановивши строк для їх усунення. Законодавець не уповноважив суддю або колегію суддів за результатом перевірки заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами приймати рішення про відмову у відкритті відповідного провадження. Однак випадки, що слугують підставами для відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, цілком реальні. Крім того, у КПК України залишився не врегульованим порядок підготовки до перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Повноваження суду щодо ухвалення рішень за результатами провадження за нововиявленими або виключними обставинами невиправдано обмежені. Так, відповідний суд, навіть за наявності для цього підстав, позбавлений можливості скасувати вирок або ухвалу (зокрема й у певній частині) і закрити кримінальне провадження, внести до вироку або ухвали зміни. Проведений аналіз порядку провадження за нововиявленими або виключними обставинами надає можливість констатувати, що норми кримінально-процесуального законодавства, які його регулюють, не є оптимальними, а тому потребують удосконалення. Насамперед такий порядок, на наше переконання, має здійснюватися за правилами апеляційного провадження. Варто конкретизувати й коло судових рішень, що можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Доцільно змінити підхід до визначення суду, що розглядатиме кримінальне провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Потрібно уніфікувати з положеннями глав 31, 32 КПК України процесуальні дії та рішення судді (колегії суддів) за наслідками перевірки заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, а також установити порядок підготовки до розгляду кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Не за вадить розширити і повноваження суду, що переглядатиме судове рішення за нововиявленими або виключними обставинами, надавши йому можливість вносити до нього зміни та скасовувати це рішення і закривати кримінальне провадження.

Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові і спеціальні методи. Автором розкрито поняття нововиявлених обставин та перегляду судових актів за нововиявленими обставинами. Аналіз законодавства у сфері дослідження здійснено за допомогою аналітико-синтетичного методу, який використовувався і в процесі розробки пропозицій з удосконалення процедури перегляду за нововиявленими обставинами в господарському судочинстві. Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні передумов права на перегляд за нововиявленими обставинами та класифікації учасників процесу перегляду, порівняльно-правовий - при аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства, а також при дослідженні апеляційного, касаційного проваджень та проваджень за винятковими обставинами з метою виявлення характерних рис перегляду за нововиявленими обставинами в господарському процесі. Теоретичну основу дослідження становлять роботи вчених.
Методологическую основу исследования составили общенаучные и специальные методы. Автором раскрыто понятие вновь открывшихся обстоятельств и пересмотр судебных актов по вновь открывшимся обстоятельствам. Анализ законодательства в сфере исследования осуществлен с помощью аналитико-синтетического метода, который использовался и в процессе разработки предложений из усовершенствования процедуры пересмотра по вновь открывшимся обстоятельствам в хозяйственном судопроизводстве. Системно-структурный метод применялся при исследовании предпосылок права на пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам и классификации участников процесса пересмотра, сравнительно-правовой - при анализе отечественного и зарубежного законодательства, а также при исследовании апелляционного, кассационного пересмотров и производства по исключительным обстоятельствам с целью выявления характерных черт пересмотра по вновь открывшимся обстоятельствам в хозяйственном процессе. Теоретическую основу исследования представляют работы ученых.
Methodological basis of research was made by scientific and special methods. An author is expose the concept of the reopened circumstances and revision of judicial acts on the reopened circumstances. The analysis of legislation in the field of research is carried out by means of analysis method which was used and in the process of development of suggestions from the improvement of procedure of revision on the reopened circumstances in the economic rule-making. A System-structural method was used at research of pre-conditions of right on a revision on the reopened circumstances and classification of participants of process of revision, comparatively-legal - at the analysis of domestic and foreign legislation, and also at research appellate, appeal revisions and production on exceptional circumstances with the purpose of exposure of the personal touches of revision on the reopened circumstances in an economic process. Theoretical basis of research is presented by works of scientists.