Academic literature on the topic 'Нутрієнт'

З метою створення персоналізованого підходу у спортивній дієтології здійснено огляд молекулярно-генетичних маркерів, придатних до застосування у сфері фізичного виховання і спорту; розширено список поліморфізмів, що можуть бути використані як молекулярно-генетичні (нутрігенетичні) маркери ефективності дії дієтичних добавок у спорті; створено науковий базис для застосування молекулярно-генетичних методів у процесі підготовки спортсменів, що сприятиме підвищенню фізичної працездатності у спорті. Результати. Наведено результати узагальнення механізмів взаємодії «ген–нутрієнт». Створено перелік молекулярно-генетичних маркерів ризику розвитку порушень метаболізму; маркерів, що дозволяють коригувати раціон раціонального харчування та вживання дієтичних добавок спортсменами відповідно до індивідуальних генетичних особливостей, нутрієнтів, дія яких на геном і, особливо, на метаболічні процеси та процеси адаптації до м’язової роботи, на сьогодні доведено. Висновок. Урахування нутрігенетичних особливостей харчування дозволить покращити підготовку спортсменів шляхом підвищення ефективності використання дієтичних добавок у харчуванні, підвищення фізичної працездатності, знизити побічну дію вживаних препаратів. Методичні рекомендації з харчування спортсменів, створені з урахуванням результатів нутрігенетичних досліджень, дозволяють дозувати дієтичні добавки відповідно до метаболічної відповіді організму на генному рівні.

На сьогодні набуває широкого розповсюдження продукти без вмісту цукру, які реалізовуються, як через супермаркети у вільному доступі, під маркуванням «фітнес харчування», «дієтичне харчування», «для діабетиків», так і мережами прямого продажу мережевих компаній, які позиціонуються у ключі здорового способу життя, збалансованого харчування, фітнес дієтології, тощо. Відтак, відбувається популяризація так званого «правильного харчування» та продаж десертів, батончиків, сумішей через кафе у фітнес-клубах, вуличних кав’ярень та приватних підприємців (не завжди з супровідною документацією). Це не єдине джерело надходження в організм «необрахованого цукру», зокрема, зберігання продуктів потребує обробки, що несе за собою використання цукру та інших речовин для консервування. Дана інформація є важливим аспектом у роботі фахівців фізичної культури і спорту, адже, зачасту до них звертаються особи, що мають на меті підвищити або зменшити масу тіла. У більшості випадків такі клієнти не мають повної інформації та знань про користь або шкоду зайвого споживання цукру та цукрозамінних нутрієнтів. Мета роботи. Узагальнити відомості про цукорозамінні нутріенти для фахівців фізичної культури та спорту, шо розширить їх знання у галузі. Методологія. Теоретичні основи фізіології, біохімії та гігієни харчування. Основи раціонального та збалансованого харчування. Технології харчових продуктів функціонального призначення. Завдання дослідження. Вивчення літературних джерел і їх аналіз, синтез, порівняння та зіставлення, інтерпретація, узагальнення, актуалізація. Наукова новизна дослідження полягає у найбільш поглибленому вивчені питань, що пов’язані із розумінням важливості знань про цукрозамінні нутрієнти, їх біохімічної суті та актуалізації цих знань для майбутніх фахівців фізичної культури і спорту. Висновки. Узагальнюючи відомості про цукорозамінні нутріенти виявлено, що у продук­тах міститься багато складових, таких як, підсолоджувачі або цукрозамінники, які бувають різні. У ході дослідження виявлено та описано ці нутрієнти. Структуровано у блок-схемі замінники цукру та підсоложувачі, а також описано їх властивості, дія, наслідки. Наведені відомості доречні, як фахівцям фізичної культури, спорту, фітнесу, так і у процесі набуття освіти майбутніх бакалаврів фізичної культури та спорту, шо розширить їх компетентності у галузі.

Вивчено склад мікрофлори дистального відділу кишечника 25 жінок віком 50–79 років, здорових і хворих на остеопороз, залежно від їх харчування. Кількісний склад мікрофлори кишечника жінок, хворих на остеопороз, свідчить про наявність дисбактеріозу, зумовленого зниженням вмісту біфідо- та лактобактерій і збільшеним рівнем небажаної мікрофлори. Проаналізовано склад 78 нутрієнтів у раціоні харчування досліджених жінок. Показано, що раціон харчування пацієнток із захворюванням на остеопороз є більш калорійним та збагаченим на есенціальні нутрієнти, ніж раціон здорових жінок. Проаналізовано показники мінеральної щільності кісткової тканини залежно від кількісного складу представників дев’яти груп мікроорганізмів, виділених із вмісту дистального відділу кишечника. Вірогідно встановлено, що зі збільшенням кількості ентерококів у вмісті дистального відділу кишечника спостерігається погіршення структурно-функціонального стану кісткової тканини.

Резюме. Здоров’я людини залежить від якості та збалансованості раціону. Інгредієнти їжі формують тканини, входять до складу ензимів, гормонів, беруть участь у процесах утворення енергії, росту та відновлення органів і систем живого організму. Обсяг інформації про харчування потребує даних про біохімічні властивості, ступінь небезпеки чи користі їжі. Мета. Обґрунтувати принципи встановлення фізіологічних потреб в енергетичних субстратах харчових речовин. Методи. Аналіз наукової літератури, диференційного підходу, методи математичної статистики. Результати. Розроблено етапи та принципи обґрунтування величин потреб у харчових речовинах та енергії; проведено розрахунки та встановлено величини потреб у нутрієнтах з урахуванням віку, статті та фізичного навантаження. Під час обґрунтування норм фізіологічних потреб має бути застосовано диференційний підхід до визначення величин вживання харчових речовин та енергії за принципами: примата гігієнічного показника, розподіл та диференціація біологічних відповідей і допустимої величини інгредієнта, врахування несприятливих впливів на забезпечення організму харчовими речовинами, залежність ефекту від величини вживаного інгредієнта і часу дії, лабораторні дослідження, агравація, а також відносна достатність.
 Ключові слова: харчування, фізіологічна норма, нутрієнти, рекомендоване добове споживання, населення.

Предмет. В Україні 94% ринку зернового борошна займає пшеничне, 5% – житнє і тільки 1% припадає на сукупність інших видів борошна. Підвищення харчової цінності хліба є одним із шляхів забезпечення населення достатньою кількістю необхідних для здоров'я нутрієнтів, оскільки кількість добового споживання хліба у світі варіюється від 250 до 350 г. Перспективним напрямом підвищення харчової цінності хлібобулочних виробів є включення до рецептури нехлібопекарських видів борошна, що дозволяє підвищити їх харчову цінність, покращити органолептичні та фізико-хімічні показники. Предмет дослідження – підвищення харчової цінності хлібобулочних виробів шляхом використання різних технологічних прийомів, внесення сировини натурального походження, зокрема нехлібопекарських видів борошна із зернових та зернобобових культур, які містять цінні нутрієнти. Мета. Провести аналіз літературних джерел, які присвячені науковим дослідженням з використання у хлібопеченні нехлібопекарських видів борошна. Методи. При формуванні статті використовувалися аналітичні методи досліджень. Результати. Використання нехлібопекарських видів борошна – спельтового, гречаного, кукурудзяного, рисового, кунжутного, соргового, амарантового дозволяє збагатити хлібобулочні вироби біологічно цінними нутрієнтами, урізноманітнити смакові властивості, але по-різному впливає на характеристики тіста та якість випечених виробів. Сфера застосування результатів. Обґрунтовано використання нехлібопекарських видів борошна у хлібопеченні для збагачення хлібобулочних виробів біологічно цінними нутрієнтами з метою розширення асортименту високоякісної і конкурентоспроможної продукції із заданими властивостями.

Як же харчування впливає на наше здоров'я? З продуктами харчування ми отримуємо основні речовини – білки, жири, вуглеводи. Однак, є ще есенціальні компоненти, від яких залежить стан нашого організму. Нутрієнти – це речовини, що надходять з їжею (вітаміни, мінерали, деякі види жирів і ін.), які беруть участь у метаболізмі і необхідні для нормального розвитку організму. Та, нажаль, в сучасному світі спостерігається дефіцит цих речовин, що пов’язано з різким зниженням енерговитрат і зміною раціону харчування, який не забезпечує сформованих фізіологічних потреб у цілій низці незамінних харчових речовин, внаслідок чого можуть виникати проблеми зі здоров’ям. Ефективним способом ліквідації дефіциту нутрієнтів є збагачення ними харчових продуктів масового споживання до рівня, що відповідає фізіологічним проблемам людини.
 Солодкі збивні страви є групою кулінарної продукції широкого асортименту (креми, десерти, пудинги, суфле тощо), які значно відрізняються за складом і споживними характеристиками. Вони мають велику популярність серед споживачів, завдяки вишуканим смаковим властивостям та неперевершеному оформленню. Споживання солодких збивних страв відіграє значну роль у повноцінному харчуванні різних вікових груп населення, особливо у дітей. Основну групу страв в даному переліку посідають креми. Значення солодких збивних страв у харчуванні зумовлено високою енергетичною цінністю, яка забезпечується значним вмістом цукрів, жирів, але їх харчова цінність обмежена. З огляду на це, проведено дослідження з розроблення технології кремів з використанням порошку з топінамбура, вершків, вершкового сиру та яєць. В якості контролю обрано вершковий крем. Обґрунтовано вибір сировини, розроблено технологічну схему з детальним описом стадій виробництва. Визначено органолептичні (зовнішній вигляд, смак та запах, колір, консистенція) та фізико-хімічні показники якості готових страв. Отриманий крем є стравою підвищеної харчової цінності, багатофункціональним та може розширити асортимент оздоблювальних напівфабрикатів закладів ресторанного господарства.