Contents
Academic literature on the topic 'Опитувальна карта'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Опитувальна карта.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Опитувальна карта"
1
Кулалаєва, Наталя. "ДОРОЖНЯ КАРТА ДЛЯ РОБОТОДАВЦІВ З УПРОВАДЖЕННЯ ДУАЛЬНОЇ ФОРМИ ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ". Professional Pedagogics 2, № 21 (2021): 5–11. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.5-11.
Full textAbstract:
Актуальність. На тлі реформування професійної освіти, що наразі відбувається в Україні, все більше загострюються проблеми, котрі суттєво впливають на якість підготовки майбутніх фахівців у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Наблизитися до їхнього розв’язання дає можливість упровадження дуальної форми навчання в означених закладах. Однак успішність цього процесу цілком залежить від участі в ньому соціальних партнерів – представників підприємств, на базі яких здійснюється професійне навчання майбутніх кваліфікованих робітників в умовах дуальної форми здобуття освіти. З огляду на це постала необхідність у розробленні дорожньої карти для роботодавців з упровадження дуальної форми здобуття освіти. Мета: розгляд етапів, відповідних їм заходів і процедур дорожньої карти для роботодавців з упровадження дуальної форми здобуття освіти, що сприятиме заохоченню представників суб’єктів господарювання до участі в цьому процесі. Методи: теоретичні (аналіз, синтез – для виокремлення відповідних заходів і процедур на кожному етапі дорожньої карти; узагальнення – для формулювання висновків дослідження; моделювання – для визначення логіки побудови етапів дорожньої карти); емпіричні (праксиметричні (вивчення та аналіз досвіду професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників в умовах дуальної форми навчання, нормативних документів – для виявлення обов’язків і функцій здобувачів, педагогічних працівників і представників підприємств, які є суб’єктами освітнього процесу в умовах дуальної форми навчання); опитувально-діагностичні (бесіди з педагогічними працівниками та роботодавцями – для визначення особливостей організації професійного навчання здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти на виробництві в умовах дуальної форми навчання). Результати: створено дорожню карту для роботодавців з упровадження дуальної форми здобуття освіти, що побудована за принципом Деминга-Шухарта й містить основні заходи та процедури, котрі доцільно здійснювати на кожному з чотирьох етапів її реалізації (планування, виконання, контролю та коригування), а також їхніх можливих виконавців. Висновки. Використання роботодавцями означеної дорожньої карти дасть їм можливість під час запровадження практичної підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти за дуальною формою врахувати її організаційні та методичні особливості та якісно управляти цим процесом.
2
Ieltsova, L.B., and S.T. Omelchuk. "Substantiation of ways for improvement of questionnaire-survey method of asssessment of population's actual nutrition." Medicni perspektivi 22, no. 3 (2017): 104–12. https://doi.org/10.26641/2307-0404.2017.3.111935.
Full textAbstract:
Actual nutrition state indicates a significant prevalence of polynutrient deficits in Ukraine. One of the key issues in the fight against alimentary-dependent diseases is monitoring of population’s nutrition status. Only reliable methods for assessing actual nutrition can provide reliable information about the nature of nutrition and establish a relationship with health state. Taking into account the abovementioned, the aim of our study was to compare the existing methods of studying nutrition and nutrition status of individuals or population groups to substantiate and develop a new universal, effective method for assessing nutrition and its subsequent approval. It has been found that existing methods for assessing human food consumption have its disadvantages and advantages and provide the opportunity to receive certain types of nutrition information. There is no single universal method that would allow to make comprehensive assessment of population’s nutrition, including student youth. To solve this issue, we have substantiated and developed a questionnaire for assessing the nutrition of different population groups, including student youth, which has been evaluated and approved by specialists from leading in­stitu­tions in the field of nutrition hygiene, gastroenterology and dietetics. Created survey questionnaire is a universal tool for collecting primary information and providing an opportunity to assess the social and welfare standards of respon­dents, working conditions and living conditions, the presence of hazard factors and bad habits, involvement in sports, anthropometric indicators, as well as it allows to assess the diet, drinking regime, main food product groups consumption, weight of portions, food handling methods, priority and benefits when choosing food, food intake places, which will be taken into account in the future to develop effective measures for the prevention of alimentary and alimentary-dependent diseases.
3
САМОГАЛЬСЬКА, Олена, Оксана ХЛІБОВСЬКА та Тамара ВОРОНЦОВА. "ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ВАГІТНИХ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ". Психологічне здоров’я, № 2(12) (1 листопада 2023): 23–27. http://dx.doi.org/10.32689/2663-0672-2023-2-4.
Full textAbstract:
Анотація. Актуальність теми дослідження. Захворювання гепатобіліарної системи, такі як гепатити, жовчокам’яна хвороба, цироз печінки та інші, є поширеними і можуть впливати на багато сфер життя вагітних жінок. Це може включати ускладнення вагітності, погіршення загального стану здоров’я, а також вплив на розвиток плоду. Важливо враховувати індивідуальні потреби і ризики кожної вагітної жінки з захворюваннями гепатобіліарної системи, оскільки вони можуть варіюватися в залежності від ступеня тяжкості захворювання та інших факторів. Мета дослідження. Здійснити порівняльний системний аналіз якості життя вагітних жінок з захворюваннями гепатобіліарної системи та під час фізіологічної вагітності. Матеріали та методи дослідження. Проведено клініко-статистичний аналіз стаціонарних карт 420 вагітних, які знаходились під диспансерним спостереженням родопомічних закладів Тернопільської області. Усі вагітні були обстежені в повному клініко-лабораторному об’ємі, їм проведено загальноклінічні (клініко-анамнестичні, лабораторні) та спеціальні (ультразвукове дослідження з допплерометрією, кардіотокографія) дослідження. Для дослідження якості життя у вагітних було використано опитувальник SF-36. Результати. У хворих вагітних на хронічні захворювання печінки спостерігалися чотири основні синдроми, які проявлялися суб’єктивними симптомами. У групі вагітних із захворюваннями гепатобіліарної системи були відзначені наступні відмінності: значно вища частота виявлення симптомів, пов’язаних із захворюваннями печінки та жовчовивідних шляхів, таких як біль у правому підребер’ї, диспепсічні розлади, загальна слабкість та невротичні розлади. Згідно опитувальника SF-36 найбільш значні відмінності були виявлені у показнику психічного здоров’я, що може свідчити про наявність депресивних та тривожних переживань, а також про наявність стану психоемоційного неблагополуччя у групі вагітних із захворюваннями гепатобіліарної системи. Висновок. Наявність захворювання гепатобіліарної системи у вагітної чинить виражений вплив на якість життя жінки. Виявлено значні відмінності в самооцінці якості життя у вагітних з та без наявної патології гепатобіліарної системи. Вагітні без наявної патології характеризується більшою соціальною підтримкою та рольовою активністю, вони більш соціально адаптовані, не схильні до депресій та безпричинних перепадів настрою.
4
Медражевська, Яна, Леся Фік, Людмила Коцур та Світлана Малик. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕНТАЛЬНИХ КАРТ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ПРОПЕДЕВТИКИ ПЕДІАТРІЇ". Grail of Science, № 52 (23 травня 2025): 925–29. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.23.05.2025.135.
Full textAbstract:
Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) розпочинається в дитинстві. Він не дає можливості зосереджуватися та концентруватися на певній проблеми. Метою дослідження було визначити кількість студентів котрі мають ознаки РДУГ за допомогою тесту (Adult ADHD Self-Report Scale (ASRS v1.1)) та оцінити ефективність застосування ментальних карт для навчання. Серед 117 обстежених студентів, віком від 18 до 21 року, було 90 дівчат та 27 хлопців. Аналізуючи результати проведених досліджень, встановлено, що 41,9% респондентів протягом останніх 6-ти місяців відмічали у себе певні симптоми. Таким чином, майже половина студентів 3-го курсу ВНМУ ім. М.І. Пирогова м. Вінниці мали ті чи інші прояви РДУГ. Було запропоновано самостійно розробляти інтелект-картки на онлайн-сервісі ментальних карт IOctopus для полегшення підготовки до практичних занять з пропедевтики педіатрії. Оцінку ефективності використання ментальних карт було проведено через місяць за допомогою опитувальника, котрий був нами розроблений. Він включав 6 питань, на котрі студенти відповідали анонімно. Відмічено покращення успішності з пропедевтики педіатрії у 71,2% студентів, що почали користуватись ментальними картками; 75,6% респондентів зменшили час на підготовку. Також 55,6% студентів відмітили, що почали краще та на довше запам’ятовувати матеріал, за допомогою карток. Використання ментальних карт при підготовці до занять у студентів, які відмічають у себе симптоми РДУГ, доказали свою ефективність. Таким чином, даний інструмент можна рекомендувати до використання ще з раннього віку, щоб не допустити зниження працездатності, проблем із навчанням та психоемоційного вигорання в юності.
5
КІЦУЛА, Л. М., та Л. П. КОЗАК. "ВІДПОВІДНІСТЬ ХАРЧОВИХ РАЦІОНІВ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ КЛЮЧОВИМ РЕКОМЕНДАЦІЯМ ЩОДО ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (16 червня 2025): 12–17. https://doi.org/10.11603/1681-2786.2025.1.15335.
Full textAbstract:
Мета: оцінити відповідність фактичного харчування студентської молоді ЛНМУ імені Данила Галицького ключовим рекомендаціям щодо здорового харчування. Матеріали та методи. Проведено анонімне опитування студентської молоді ЛНМУ імені Данила Галицького (109 студенток, 41 студент) 2 курсу медичного та фармацевтичного факультетів, 4 курсу медичного факультету з використанням опитувальної карти, запропонованої Л. Б. Єльцовою та співавт. (2017) [1]. Застосовано пошуковий, соціально-гігієнічний, статистичний методи. Результати. Установлено, що у значної частини респондентів та респонденток відсутні здорові харчові звички, в раціонах окремих здобувачів вищої освіти взагалі відсутні корисні продукти харчування (м’ясо та м’ясні продукти, риба і продукти моря, яйця, молоко та молочні продукти тощо). За показником Брока, фактична маса тіла відповідала ідеальній у 42,3% студенток та 58,5% студентів, 57,5% студенток та 41,4% студентів мали відхилення фактичної маси тіла від ідеальної. У структурі відхилень фактичної маси тіла від ідеальної поміж студенток переважала кількість зі слабким ступенем білково-енергетичної недостатності – 47,6%, помірний ступінь білково-енергетичної недостатності мали 24,6% студенток, важкий ступінь білково-енергетичної недостатності – 9,2%. Поміж студентів 47,1% мали надлишок маси тіла в діапазоні 15–29%. Більшість з опитуваних здобувачів вищої освіти мали низьку фізичну активність. Висновки. Чимала частина студентської молоді не дотримується ключових рекомендацій щодо здорового харчування, не приділяє належної уваги фізичній активності. Своєчасне виявлення цих негативних явищ та впровадження комплексу профілактичних заходів дасть змогу запобігти негативним зрушенням в організмі, зумовленим харчуванням та способом життя, та зберегти повноцінне здоров’я молодого покоління.
6
Yurko, K. V., та I. V. Lantukh. "ЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДЛЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ХВОРИХ". Інфекційні хвороби, № 2 (14 червня 2021): 38–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.2.11888.
Full textAbstract:
Мета роботи – проаналізувати значення психологічної допомоги для соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих хворих.
 Матеріали і методи. Емпіричною базою дослідження став аналіз 30 медичних карт стаціонарних пацієнтів, госпіталізованих в інфекційне відділення № 3 Обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова впродовж 2019 р. Більшість склали хворі працездатного віку, а саме 25 осіб (83,3 %), при цьому середній вік пацієнтів становив (28,5±5,5) років. Хворі під час дослідження були поділені на групи залежно від отримання психологічної допомоги, психоемоційних розладів, ознак соціальної дезадаптації.
 Результати дослідження. Першу групу пацієнтів склали 10 (33,3 %) хворих, які відмовилися від психологічної допомоги. Другу групу, а саме 20 (66,7 %) пацієнтів, склали хворі, які одразу після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції отримували психологічну допомогу та мали слабші розлади. 
 Під час дослідження використовувався набір методик: клініко-анамнестичний метод; для оцінки наявності у пацієнтів депресії застосовували шкалу її оцінки Montgomery-Asberg Depression Rating Scalе (MADRS); для визначення рівня тривожності у хворих використовували опитувальник тривожності Спілбергера-Ханіна; визначали прихильність пацієнтів до лікування за шкалою оцінки комплаєнтності Мориски-Грін.
 Висновки. Питання адаптації ВІЛ-інфікованих пацієнтів у суспільстві є значною проблемою, що обумовлюється низьким рівнем обізнаності про ВІЛ-інфекцію, шляхи її передачі. Отримані результати свідчать про необхідність психологічної допомоги ВІЛ-інфікованим на кожному етапі, як в момент оголошення діагнозу (запобігання розвитку депресії, суїцидальних намірів), так і під час медикаментозного лікування (дебрифінг методики, створення груп підтримки «рівний – рівному»), завдяки чому прискорюється соціальна адаптація хворих та ефективність медикаментозного лікування.
7
Юрко, К. В., І. В. Лантух, Н. Ф. Меркулова та А. С. Лєсна. "ЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДЛЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ХВОРИХ". Інфекційні хвороби, № 2 (30 червня 2021): 38–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.2.12162.
Full textAbstract:
Мета роботи – проаналізувати значення психологічної допомоги для соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих хворих.
 Матеріали і методи. Емпіричною базою дослідження став аналіз 30 медичних карт стаціонарних пацієнтів, госпіталізованих в інфекційне відділення № 3 Обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова впродовж 2019 р. Більшість склали хворі працездатного віку, а саме 25 осіб (83,3 %), при цьому середній вік пацієнтів становив (28,5±5,5) років. Хворі під час дослідження були поділені на групи залежно від отримання психологічної допомоги, психоемоційних розладів, ознак соціальної дезадаптації.
 Результати дослідження. Першу групу пацієнтів склали 10 (33,3 %) хворих, які відмовилися від психологічної допомоги. Другу групу, а саме 20 (66,7 %) пацієнтів, склали хворі, які одразу після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції отримували психологічну допомогу та мали слабші розлади.
 Під час дослідження використовувався набір методик: клініко-анамнестичний метод; для оцінки наявності у пацієнтів депресії застосовували шкалу її оцінки Montgomery-Asberg Depression Rating Scalе (MADRS); для визначення рівня тривожності у хворих використовували опитувальник тривожності Спілбергера-Ханіна; визначали прихильність пацієнтів до лікування за шкалою оцінки комплаєнтності Мориски-Грін.
 Висновки. Питання адаптації ВІЛ-інфікованих пацієнтів у суспільстві є значною проблемою, що обумовлюється низьким рівнем обізнаності про ВІЛ-інфекцію, шляхи її передачі. Отримані результати свідчать про необхідність психологічної допомоги ВІЛ-інфікованим на кожному етапі, як в момент оголошення діагнозу (запобігання розвитку депресії, суїцидальних намірів), так і під час медикаментозного лікування (дебрифінг методики, створення груп підтримки «рівний – рівному»), завдяки чому прискорюється соціальна адаптація хворих та ефективність медикаментозного лікування.
8
Chemych, M. D., та O. S. Sayenko. "КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ТА ЛАБОРАТОРНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ БЕШИХИ". Інфекційні хвороби, № 4 (30 січня 2019): 26–32. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.4.9773.
Full textAbstract:
Незважаючи на те, що бешиха є давно відомою хворобою, захворюваність залишається стабільно високою. Хвороба, як і раніше, характеризується схильністю до частих рецидивів, що призводить до тривалої непрацездатності пацієнтів.
 Мета роботи – встановити особливості сучасної бешихи та якості життя залежно від частоти хвороби на підставі вивчення епідеміології, клініки, ступеня ендогенної інтоксикації, рівня реактивності організму.
 Пацієнти і методи. Обстежено і опрацьовано медичні карти 75 хворих на бешиху. Розраховано інтегративні показники ендогенної інтоксикації та імунореактивності. Для оцінки якості життя був використаний опитувальник SF-36. Групу порівняння склали 44 здорові людини.
 Результати. Хворі були розділені на три групи: з первинною, з повторною, з рецидивною бешихою, по 25 осіб у кожній. Серед усіх хворих переважали жінки (78,7 %). Вік становив (54,2±4,1) роки. Найбільша кількість пацієнтів госпіталізована у серпні. Ступінь тяжкості хвороби у 90,0 % обстежуваних був середнім. Серед клінічних форм переважала еритематозна (54 хворих – 72,0 %). Індекси неспецифічної реактивності та активності запалення нижчі при рецидивній бешисі (р<0,05-0,001). Показник психологічного компонента здоров’я у пацієнтів з первинною (43,8±0,7 бала) та повторною (44,6±0,9 бала) формами бешихи на 12,0 % був вищим від осіб з рецидивною формою бешихи – (38,9±1,2) балів, р<0,01. Показники фізичного компонента у пацієнтів з первинною та повторною формами бешихи перебували на одному рівні (відповідно (46,1±0,5) бала та (47,4±1,0) бала, р>0,05), найнижчим він був у пацієнтів з рецидивною формою бешихи: (42,1±1,3) бала (р<0,05).
 Висновки. Встановлено статистично достовірне підвищення індексів ендогенної інтоксикації та зниження індексів неспецифічної реактивності при рецидивній бешисі відносно первинної бешихи та контрольної груп. Найнижчі показники фізичного та психологічного компонентів здоров’я спостерігалися у пацієнтів з рецидивною формою бешихи.
9
Антонова, Олена, Альона Пасенко, Олександр Кущ, Юлія Івакіна та Богдан Луценко. "Авторська програма фізичної реабілітації школярів з функціональним порушенням зору та її вплив на функціональний та психічний стани". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (14 червня 2024): 163–68. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2024.1.163-168.
Full textAbstract:
Резюме. Вади зору – один із найпоширеніших видів порушень здоров’я у дітей і дорослих.На сьогодні розроблено програми фізичної реабілітації для школярів із короткозорістюорганізованих груп спеціальних закладів. Тому розробка програми фізичної реабілітації длякатегорії школярів, які навчаються в загальноосвітніх школах, є своєчасною для вирішенняактуальною науковою проблемою. Мета. Розробити програму фізичної реабілітації з вико-ристанням спеціального комплексу лікувальної гімнастики і методів рефлексотерапії (Оннурітерапії) для школярів 10–12 років з функціональними порушеннями зору (на прикладі міопії)на постклінічному етапі та дослідити її ефективність. Методи. Медико-біологічне тестування(проби Штанге, Генчі, Ромберга); клінічні методи (опитування, огляд, контент-аналіз амбула-торних карт, опитувальник САН) та методи математичної статистики. Результати. Для пацієн-тів основної групи було розроблено програму, що включала спеціальний комплекс лікуваль-ної гімнастики (вправи для окорухових м’язів, вправи для пальців і кистей, артикуляційнихта дихальних вправ) та методи Оннурі терапії (точковий масаж зон відповідності, аплікації знасіння і вплив кольором). Поєднання в авторській програмі фізичної реабілітації лікувальноїгімнастики і методів Оннурі терапії дозволило після реабілітації отримати статистично значу-щі зміни: функціональних проб: Штанге – на 5,4 с (p < 0,05), Генчі – на 4,5 с (p < 0,05), Ром-берга – на 9,5 с (p < 0,05); позитивну динаміку оцінок психічного стану за опитувальникомСАН: самопочуття – від 3,7 ± 0,4 бала до 5,3 ± 0,4 бала (р < 0,01), активності – від 3,4 ± 0,5бала до 5, 1 ± 0,5 бала (р <0,02), настрою – від 4,2 ± 0,4 бала до 5,7 ± 0,3 бала (р < 0,03).Використання запропонованої програми фізичної реабілітації дозволить більш раціональнопідійти до вирішення проблеми фізичної реабілітації школярів підліткового віку з коротко-зорістю, які навчаються в загальноосвітніх школах і мають значне зорове перенапруження.Ключові слова: міопія, лікувальна гімнастика, методи Оннурі терапії, функціональний стан,психічний стан, фізична реабілітація.
10
Samohalska, O. Ye, O. V. Shmanko, Z. P. Mandziy та ін. "АНАЛІЗ ФАРМАКОТЕРАПІЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ НА СТАЦІОНАРНОМУ ЕТАПІ". Фармацевтичний часопис, № 2 (11 вересня 2023). http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2023.2.13871.
Full textAbstract:
Мета роботи. Проаналізувати призначення антигіпертензивних препаратів різних груп в умовах стаціонару, прихильність хворих до лікування, визначити роль фармацевта у підвищенні ефективності лікування осіб з артеріальною гіпертензією. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз 34 карт стаціонарних хворих, які перебували на лікуванні в Тернопільській міській комунальній лікарні № 3 впродовж 2022 р. з діагнозом артеріальної гіпертензії, ІІ ст. та аналіз анкет (доповнений опитувальник Моріски-Грін (MMAS-8). Результати й обговорення. Аналіз фармакотерапії продемонстрував, що хворі переважно отримували комбіновану антигіпертензивну терапію (79,4 %), частка хворих, які отримували інгібітори АПФ, становила 61,8 %, діуретики – 53,0 %, антагоністи іонів кальцію і бета-адреноблокатори по 20,6 %. В результаті аналізу анкет виявлено, що високий рівень комплаєнтності був у 17,6 %, середній – у 14,7% хворих, переважав низький (67,6 %), особливо в старшій віковій групі. Висновки. У більшості хворих реєстрували низький рівень прихильності до лікування. Фармацевтам в рамках діючого протоколу необхідно проводити роботу з хворими на артеріальну гіпертензію з підвищення прихильності до лікування.