Academic literature on the topic 'Отоларингологія'

Синдром Лем’єра – це небезпечна для життя інфекція м’яких тканин шиї. Ми описуємо анестезіологічне забезпечення у пацієнтів з порушенням дихальних шляхів через сильний набряк м’яких тканин, пов’язаний із синдромом Лем’єра. У цьому випадку передопераційна комп’ютерна томографія та ендоскопія носа видобразить анатомію. Бригаду отоларингологів підготували до невідкладної допомоги, щодо дихальних шляхів. Зволожений назальний кисень із високим потоком повітря забезпечує максимальну оксигенацію під час фібро-оптичної інтубації та час, доступний для термінової трахеостомії, якщо потрібно.

Синдром Лем’єра – це небезпечна для життя інфекція м’яких тканин шиї. Ми описуємо анестезіологічне забезпечення у пацієнтів з порушенням дихальних шляхів через сильний набряк м’яких тканин, пов’язаний із синдромом Лем’єра. У цьому випадку передопераційна комп’ютерна томографія та ендоскопія носа видобразить анатомію. Бригаду отоларингологів підготували до невідкладної допомоги, щодо дихальних шляхів. Зволожений назальний кисень із високим потоком повітря забезпечує максимальну оксигенацію під час фібро-оптичної інтубації та час, доступний для термінової трахеостомії, якщо потрібно.

У статті подані результати клінічного застосування вітчизняного гіпнотика Пропофол-Ново в програмах загального знеболювання хворих під час проведення 218 лапароскопічних холецистектомій та 446 оперативних втручань в отоларингології. Показана висока гіпнотична активність препарату, що перевершує таку аналогічних генеричних препаратів, які використовувались із такою ж метою раніше. Перебіг загальних анестезій з використанням препарату Пропофол-Ново характеризувався легким керуванням глибиною анестезії, гемодинамічною стабільністю, швидким пробудженням. Екстубація пацієнтів здійснювалась через 5 ± 2 хв після закінчення оперативного втручання і припинення інфузії препарату Пропофол-Ново. Не зареєстровано суттєвих побічних реакцій на введення даного засобу.

Дифузне запалення зовнішнього слухового проходу – дифузний зовнішній отит (ДЗО) досить поширене захворювання вуха. З ним стикаються як лікарі-отоларингологи, так і лікарі загального профілю. Етіологічні чинники можуть бути різноманітними: аеробна, анаеробна флора, гриби. Іноді ДЗО бувають на тлі атопічного дерматиту (АД) у дітей. АД пов’язаний з підвищеною бактеріальною колонізацією та інфекцією шкіри. Захворювання має двобічну локалізацію, рецидивний перебіг та залежить від загострення атопічного дерматиту. Бактеріальні посіви виділень виявляють постійну зміну флори, залежно від проведеного лікування. Ми обстежили і пролікували 2 хворих на поєднану патологію. В обох випадках проведено лікування місцевими комбінованими препаратами. Отже, своєчасна діагностика цього різновиду дифузного зовнішнього отиту на тлі атопічного дерматиту дозволяє провести адекватну терапію.

Мета дослідження. Вивчення частоти стоматологічної ятрогенії в поліетіології міофасціального синдрому обличчя та больової дисфункції СНЩС. Методи дослідження. Проаналізовано анамнестичні дані 97 пацієнтів, які звернулися до консультаційного кабінету відділення щелепно-лицьової хірургії та отоларингології в період із січня 2020 р. до вересня 2021 р. із симптомами больової дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба, на предмет зв’язку між проведеними стоматологічними маніпуляціями та виникненням болю в скронево-нижньощелепному суглобі. Для досягнення поставленої мети було достатньо визначення пацієнтом наявності або відсутності ятрогенії у формуванні патологічного стану як факту лікарського втручання. Наукова новизна. Розвиток медичної галузі супроводжується появою складних механізмів лікування стоматологічних захворювань. Нові лікарські маніпуляції можуть сприяти розвитку патологічних станів у деяких пацієнтів. На сучасному етапі інтерес становить дослідження ролі ятрогенії в етіології актуальної сучасної хвороби – міофасціального синдрому обличчя. Першим етапом дослідження є отримання уявлення про частоту ятрогенії серед різноманітних причин цього патологічного стану. Висновки. 40,2% досліджуваних визначають медичні маніпуляції як причину розвитку больового синдрому обличчя і СНЩС. У групі пацієнтів наймолодшого віку (27,8±7,9 років), що зверталися за допомогою вперше в термін до 1,5 міс. від початку хвороби, в 100% випадків причиною хвороби є медичні маніпуляції; у цієї групи досліджуваних більш виражені симптоми болю в суглобі локального характеру (100%). У групі пацієнтів найстаршого віку (55,2±9,8 років) і з хронічним перебігом хвороби визначається найменший показник ятрогенії хвороби – 5,9%, у цієї групи досліджуваних більш виражені симптоми болю в обличчі (82,3%), м’язах (82,3%) і ознаки дисфункції суглоба (94,1%).

Нині значним викликом системі охорони здоров’я у всьому світі стало розповсюдження коронавірусної хвороби (COVID-19), спричиненої SARS-CoV-2. Існують поодинокі дослідження щодо ролі хронічних хвороб порожнини рота, як-от пародонтит, у перебігу інфекції SARS-CoV-2. Взаємозв’язок між основними супутніми захворюваннями та хворобами ротової порожнини добре вивчений, а зв’язки між COVID-19 та пародонтитом важливо дослідити та зрозуміти. Мета дослідження. Проаналізувати дані літератури щодо впливу захворювань ротової порожнини на перебіг інфекції SARS-CoV-2. Методи дослідження. Пошук та аналіз літератури за допомогою MEDLINE/PubMed, Кокранівської бібліотеки, Scopus та Google Scholar. Статті відбирались за такими ключовими словами, як «COVID-19», «пародонтит», «ротова порожнина», «SARS-CoV-2», «цитокінова буря». Пошук обмежувався рецензованими статтями, опублікованими в період із січня 2020 року до вересня 2021 року. Наукова новизна. Нині в науковій літературі ще не достатньо вивчений взаємозв’язок між SARS-CoV-2 та хворобами ротової порожнини. Висновки. Захворювання пародонту може додатково посилити вивільнення цитокінів через змінену мікрофлору, експресію множинних вірусних рецепторів, бактеріальну суперінфекцію та аспірацію пародонтальних патогенів, що посилює перебіг COVID-19. Недогляд за порожниною рота може посилити інфекцію SARS-CoV-2, тому важливо проводити адекватний гігієнічний догляд за порожниною рота та пародонтом для збереження загального здоров’я. Важливим профілактичним заходом може бути полоскання рота та горла 0,5% розчином повідон-йоду, що особливо важливо для медичних працівників – стоматологів та отоларингологів, які піддаються підвищеному ризику, оскільки контактують зі слизовою оболонкою ротової порожнини і глотки безпосередньо під час діагностики та лікування.

Медична термографія найбільш успішно поєднує ефективний пошук патологій та абсолютну неінвазивність для пацієнта та медичного персоналу. Надійність діагностики заснована на стабільності тепловізійної симптоматики, основним параметром якої є послідовність та передбачуваність зміни відносних температур. Це дозволяє використовувати термографію як метод ефективного контролю над перебігом патологічних процесів в організмі людини для різних сфер медичної діяльності. Робота присвячена аналізу можливостей і перспектив розвитку та застосування термографії як методу медичної діагностики. Розглянуто сучасний стан та проблеми використання тепловізійної апаратури для виявлення різних патологій організму людини. Запропоновано напрями концентрації подальших досліджень щодо вдосконалення методу та його поширення в різних галузях медицини. Одним із найвідоміших принципів діагностики патологій організму людини на основі термограм є порівняння температур симетричних частин тіла або аналіз зміни градієнта температури на окремих ділянках організму. Перший підхід має кілька винятків, найбільш значущим серед яких є область серця: температура в цій області, безумовно, вища, ніж у симетричній ділянці з правого боку грудної клітки. Тому такий метод не завжди можливий для застосування, особливо якщо патологія пов’язана з кардіологічним аспектом. Однак порівняння температур симетричних ділянок на основі термограм в інших ділянках тіла людини дозволяє з високою ймовірністю виявити вогнища запальних процесів чи наявність пухлин. Крім онкології, медична тепловізійна техніка знайшла застосування в отоларингології, мамології, стоматології і навіть хірургії, де в процесі певних операцій (наприклад, під час розтину серця або трансплантації) необхідно дуже точно підтримувати певну температуру тіла пацієнта. Подальші зусилля з удосконалення діагностичного методу медичної термографії доцільно спрямувати на підвищення якості теплових зображень та розробку алгоритмів автоматичної діагностики хвороб та патологій із застосуванням цифрової обробки зображень та технології штучного інтелекту.

В большинстве случаев при острых респираторных вирусных инфекциях (ОРВИ) в патологический процесс вовлекается слизистая оболочка полости носа и околоносовых пазух – развивается острый риносинусит (ОРС). ОРС – заболевание с относительно доброкачественным течением (self-limited disease), но возможны серьезные осложнения, приводящие к опасным для жизни ситуациям и даже смерти. С ОРС в практической деятельности сталкиваются врачи различных специальностей, но чаще всего это педиатры, врачи общей практики и отоларингологи. Это заболевание является частой причиной самолечения и одной из самых распространенных причин необоснованного назначения антибиотиков. Поэтому правильное лечение особо уместно в условиях глобального кризиса устойчивости к антибиотикам. Адекватное лечение заключается в комплексной патогенетической терапии с эффективностью, доказанной в соответствии с принципами доказательной медицины. Значительный вклад в решение этой проблемы внес Европейский согласительный документ по лечению риносинусита и полипоза носа (European Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polyps – EPOS). Этот документ выдержал уже несколько редакций, каждая последующая из которых дополняет предыдущую. Последний согласительный документ вышел в феврале 2020 г., основная его цель – предоставление обновленных рекомендаций по менеджменту острого и хронического синусита, основанных на доказательствах. В этой статье проанализированы различия по менеджменту острого риносинусита между EPOS 2020 (Fokkens W.J. et al., 2020) и прошлой редакцией, датированной 2012 г. (Fokkens W.J. et al., 2012). In most cases, with acute respiratory viral infections (ARVI), the mucous membrane of the nasal cavity and paranasal sinuses is involved in the pathological process – acute rhinosinusitis (ARS) develops. ARS is a disease with a relatively benign course (self-limited disease), but serious complications are possible leading to life-threatening situations and even death. Doctors of various specialties encounter ARS in practice, but most often they are pediatricians, general practitioners, and otolaryngologists. This disease is a common cause of self-medication and one of the most common causes of unreasonable prescription of antibiotics. Therefore, proper treatment is especially appropriate in the context of the global antibiotic resistance crisis. Adequate treatment consists of complex pathogenetic therapy with efficacy proven in accordance with the principlesof evidence-based medicine. A significant contribution to the solution of this problem was made by the European Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polyps (EPOS). This document has already withstood several editions, each subsequent of which supplements the previous one. The last conciliation document was released in February 2020, its main purpose is to provide updated evidence-based recommendations on the management of acute and chronic sinusitis. This article analyzes the differences in management of acute rhinosinusitis between EPOS 2020 (Fokkens W.J. et al., 2020) and the previous edition dated 2012 (Fokkens W.J. et al., 2012).

Резюме. Стаття присвячена актуальній проблемі модернізації сучасної системи вищої медичної освіти та інтеграції її у світовий простір. Впровадження системи безперервного професійного розвитку для лікарів поставило нові вимоги до педагогічних технологій та формату навчання, особливо в умовах пандемії COVID-19. Перспективними в цьому плані є медичні освітні платформи, наприклад, «Школа доказової медицини» – інформаційний онлайн ресурс, завдяки якому відбувається взаємодія між носіями та споживачами медичної освіти. Платформа містить різноманітні способи безпосередньої та дистанційної взаємодії, а також передбачає контроль отриманих знань у вигляді електронного тестування. Мета дослідження: проаналізувати можливості платформи «Школа доказової медицини» для отримання професійних компетентностей лікарями отоларингологами з питань діагностики. Для засвоєння професійних компетентностей з питань діагностики на платформі «Школа доказової медицини» для лікарів отоларингологів підготовлено, прочитано та записано цикл лекцій та клінічних розглядів. На конференцію зареєструвалось 4502 лікарів. Відбулось 9476 сесій, тобто в середньому один лікар повертався на сайт для перегляду конференції три рази протягом двох днів. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що новими методами безперервного професійного розвитку цікавляться переважно лікарі молодого віку. Практично всі слухачі, 98,33 %, знаходились в Україні. Переважна більшість лікарів, 72,3 %, для перегляду конференції використовують мобільні телефони. Розроблена і запропонована методика може бути використана для покращення професійних компетентностей лікарів оториноларингологів.

Носовые кровотечения (НК) среди патологии ЛОР органов занимают особое место. Согласно исследованиям В.Т.Пальчуна и соавт. (1998) НК составляют 20,5% ургентных случаев. В.М.Аксенов и соавт. (1997), A.S.Lewandowski, M.SIiwinska-Kowalska (1993) сообщают, что больные с НК составляют 3 - 7,3% общего числа стационарных больных. в ЛОР клинике Ростовского ГМУ за 1999 г. составили 7,9% от общего числа стационарных больных (Н.В.Бойко и соавт., 2000; В.Л.Заволокина и соавт., 2000). При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32657