Journal articles: 'Педагогічна психологія'

1

Савчук, Борис, and Ірина Розман. "Поняття «педагогічна персоналістика» крізь призму науково-дефінітивного дискурсу." New pedagogical thought 105, no. 1 (May 7, 2021): 3–7. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-105-1-3-7.

Full text

Abstract:

У статті представлено синтезований аналіз дефініції «педагогічна персоналістика», з’ясовано її сутність, зміст та доцільність використання у предметному полі педагогічної науки. Відзначено, що в процесі нагромадження масиву літератури про життєдіяльність педагогічних персоналій в історико-педагогічній науці сформувався міждисциплінарний науково-дослідницький напрям, який подекуди йменують як «педагогічна персоналістика». Крізь призму наукового дискурсу проаналізовано сутність понять «персоналія», «педагогічна персоналія», «персоналістика». Доведено, що використання терміна «педагогічна персоналістика» через формальну прив’язку до поняття «педагогічна персоналія» є алогізмом, тому невиправдано ні з наукової, ні з філологічної позицій. Обґрунтовується позиція, відповідно до якої замість поняття «педагогічна персоналістика» на позначення окремого напряму української історико-педагогічної науки, що вивчає життєдіяльність персоналій, доречно використовувати термін «педагогічна біографістика». Наведено аргументи на її користь, згідно з якими: 1) поняття «педагогічна біографістика» відповідає загальній традиції світової та української гуманітаристики, адже її основні наукові галузі (філософія, психологія, соціологія, історія тощо) позначають свої окремі наукові напрями, що вивчають діячів (персоналій), які зробили вагомий внесок у їхній розвиток, як «біографічні»; 2) термін «біографія» відповідає українській біографічній традиції; 3) українські вчені нагромадили значний масив знань для обґрунтування дефініції «педагогічна біографістика» та визначення її предмета, завдань, інших параметрів як окремої субдисципліни (галузі, наукового напряму) української педагогічної науки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Симоненко, О. В. "Використання ігрових педагогічних технологій у педагогічній теорії та практиці." Educational Dimension 32 (October 20, 2021): 94–100. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4484.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто поняття "ігрова педагогічна діяльність", "дидактична гра", "ігрова педагогічна психологія", структуру та мету дидактичної гри; проаналізовано функції ігрової діяльності: соціалізації, міжнаціональної комунікації, самореалізації, комунікативну, діагностичну, ігротерапевтичну, коректуючу, розважальну, гуманістичну; розкрито цілі дидактичних ігор: навчальні, виховні, розвивальні, соціальні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

ПОНОМАРЕНКО, Ольга. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ПСИХОЛОГІЇ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЇХ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В НЕФОРМАЛЬНІЙ ОСВІТІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 21, no. 2 (September 12, 2020): 199–214. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v21i2.429.

Full text

Abstract:

У статті представлено обґрунтування педагогічних умов формування готовності майбутніх магістрів психології до професійної діяльності в умовах неформальної освіти. Показано, що розмаїття та велика кількість досліджень з проблеми визначення педагогічних умов підготовки майбутніх психологів надто повільно трансформується у високу якість їх професійної діяльності. Саме тому, реалізація представлених педагогічних умов в педагогічних процесах закладів вищої освіти, в яких готують майбутніх магістрів зі спеціальності 053 «Психологія» є необхідною складовою оптимізації підготовки в сучасних умовах, а саме: Використання інтерактивних технологій навчання спрямоване на забезпечення ефективної суб’єкт-суб’єктної взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу. Реалізація зазначеної педагогічної умови забезпечує створення комфортного інтерактивного навчального середовища в якому магістрант-психолог є суб’єктом навчання, а також формування основних компонентів досліджуваної готовності, особливо в аспекті адекватної самооцінки та емоційного інтелекту. Використання проектної технології забезпечує створення сприятливих умов для глибшого розуміння майбутніми магістрами психології навчальної інформації, сприяє розширенню усвідомлення можливостей проектної технології, а також забезпечує надійне методичне підґрунтя для подальшої розробки і успішного впровадження освітньо-психологічних проектів («стартапів») у професійній діяльності в неформальній освіті. Проходження польових (психологічних) практики забезпечує наближення навчання до умов практичної діяльності магістрів психології в неформальній освіті та випробування кожним магістрантом себе у ролях педагога, психолога та підприємця. Така апробація себе та власного «стартапу» сприятиме виявленню магістрантом-психологом прогалин і недоліків у розробленому продукті, усвідомленню слабких місць у власній підготовці, а також впевненості в собі і правильному виборі професії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Теличко, Т. В. "ДО ПИТАННЯ ЩОДО ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, no. 4 (September 30, 2020): 259–67. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-259-267.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена формуванню необхідних умінь і навичок грамотного вирішення педагогічних конфліктів та загальної психолого-педагогічної компетентності педагогів-вихователів. Визначено та охарактеризовано зміст, особливості та структуру психолого-педагогічної компетентності. Доведено, що психолого-педагогічна компетентність є однією з визначальних у структурі педагогічної діяльності сучасних педагогів закладів дошкільної освіти та складовою їхньої професійної компетентності. Практика показує, що необхідно розширити психолого-педагогічну підготовку вихователів закладів дошкільної освіти. Молодий педагог повинен уміти творчо співпрацювати з дітьми, батьками і з колегами; грамотно вирішувати конфліктні ситуації. А для цього необхідно засвоїти певний рівень теоретичних знань і практичних навичок поведінки в конфліктних ситуаціях, розробити необхідні рекомендації щодо попередження та вирішення конфліктних ситуацій для формування сприятливого морально-психологічного клімату. Психолого-педагогічна компетентність передбачає узгодженість між психологічними, педагогічними та методичними знаннями, практичними вміннями і реальною поведінкою, яку педагог демонструє в процесі педагогічної взаємодії. Встановлено, що майбутні вихователі закладів дошкільної освіти часто переживають низку труднощів, пов’язаних із застосуванням досягнень психології у професійній практичній діяльності. Зазначено, що у відборі змісту матеріалу, що викладається, необхідно враховувати його наукову і практичну зорієнтованість. Це дає студентам розуміння практичної цінності психологічних знань та можливостей їхнього використання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Golub, Tetiana Petrivna, Liudmyla Mykolaivna Zhygzhytova, Olga Oleksandrivna Kovalenko, and Olga Ivanivna Nazarenko. "ПСИХОЛОГІЯ ОСВІТИ ЯК НОВИЙ ПІДХІД У ПЕДАГОГІЧНИХ НАУКАХ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 3 (November 12, 2021): 34–38. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.3.6.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена сучасним тенденціям розвитку психолого-педагогічних наук в умовах кардинальних змін, які відбулися в культурній, гуманітарній, соціальній, науково-технічній, економічній і політичній сферах. Необхідність навчатися протягом усього життя визначила перспективи нових досліджень, які звертають увагу на різноманітні зміни, що відбуваються в житті людини під час її перебування в освітньому середовищі. Також окреслено завдання, які розширилися з психології виховання та навчання до рівня загальногуманітарних, гуманістичних і соціально-куль- турних. Зазначено, що саме психологія в її цілісному змісті стала невід’ємною складовою частиною процесу навчання, виховання та розвитку людини. Ставиться питання співіснування педагогічної психології та психології освіти, а також відзначається наявність фундаментальної основи психолого-педагогічних досліджень, тієї бази наукової психології та філософії, яка визначає становлення та розвиток людини в освітній сфері. Описуються основні харак- теристики освіти: освіта як окрема самостійна сфера життєдіяльності; освіта як універсальний спосіб передачі культурно-історичного досвіду; освіта як загальна культурно-історична форма становлення та розвитку людини про- тягом історичного періоду й у культурному просторі. Розглядається, що психологія освіти є частиною психолого- педагогічної антропології, яка досліджує проблеми послідовного розвитку суб’єктів освіти, індивідуальних векторів самоосвіти, зміну їх положень, а також зміст їхніх складових частин на основних етапах соціалізації та дорослі- шання. Розробляється питання духовно-моральної освіти в контексті педагогічної психології, а також звертається увага на нові навчальні стратегії в освіті, спрямовані на розвиток метанавичок і метакомпетенцій, які дозволяють краще засвоювати навчальний зміст та ефективніше організовувати індивідуальний навчальний простір. Пропону- ється розв’язання сучасних проблем психолого-педагогічного спрямування шляхом створення міждисциплінарних груп, до складу яких мають входити фахівці-практики; а також шляхом звернення особливої уваги на особистість в освіті в усіх аспектах, пов’язаних із цим питанням.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Микитюк, І. А. "ГУМАНІСТИЧНА ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРА ВЧИТЕЛЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ." Educational Dimension 29 (May 19, 2022): 236–43. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4940.

Full text

Abstract:

Проаналізовано проблему формування педагогічної культури в дослідженнях філософів, психологів і педагогів. Аргументовано, що ці дослідження стосуються проблеми формування основ педагогічної культури та її розвитку у майбутніх учителів. Констатовано недостатню розробленість особливостей розвитку педагогічної культури вчителя в умовах оновлення змісту освіти. На підставі досліджень визначено, що педагогічна культура вчителя зумовлюється культурно-освітньою ситуацією. Педагогічну культуру розглянуто за такими аспектами: як частину соціальної практики у сфері взаємин старшого і молодшого поколінь; як сферу людських знань, що включає педагогічні концепції, теорії, цінності; як сутнісну характеристику професійної діяльності вчителя.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Остапчук, Олена Євгенівна. "Синергетичні принципи розвитку наук про людину і освіту." New computer technology 15 (April 25, 2017): 15–20. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v15i0.627.

Full text

Abstract:

. Мета дослідження – розкрити взаємозв’язок синергетики з гуманітарною психологією і педагогікою, теорією управління освітніми системами і процесами. Завдання дослідження: обґрунтувати актуальність і правомірність застосування синергетики в гуманітарній сфері; навести приклади поширення (проекції) ідей і принципів синергетики в психології особистості і педагогіці; визначити перспективи застосування синергетики в соціальних науках. Об’єкт дослідження: синергетика як міждисциплінарний напрямок. Предмет дослідження: принципи синергетики у вивченні соціально-психологічних і педагогічних систем. Методи дослідження: аналіз, узагальнення, метод «вкладених систем», методи «м’якого управління». Результати дослідження: визначена зона перетину предмету синергетики і психолого-педагогічних наук, накреслені перспективи інтеграції синергетики в гуманітарну сферу. Висновки і рекомендації. Психіка, особистість, освіта – складні самоорганізовані системи. Формуються новітні галузі знань – психологічна синергетика, педагогічна синергетика, соціальна синергетика. Педагогічні системи і процеси розглядаються з позицій багатомірності, нестійкості, невизначеності, діалогічності. Потребують на розробку математичні моделі психічного і особистісного розвитку людини, динаміки гуманітарних систем.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Короткова, Ю. М. "ВНЕСОК ГРЕЦЬКИХ УЧЕНИХ-ПЕДАГОГІВ А. ДЕЛМУДОСА, Н. ЕКСАРХОПУЛОСА ТА М. ТРІАНТАФІЛЛІДІСА У РОЗВИТОК УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ В КРАЇНІ (20–50-І РОКИ XX СТОЛІТТЯ)." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 3 (April 29, 2021): 19–25. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-03.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено аналізу педагогічної спадщини грецьких учених- педагогів А. Делмудоса, Н. Ексархопулоса та М. Тріантафіллідіса, а саме досліджено їхній внесок у розвиток університетської освіти в Греції протягом 20–50-х років XX століття. Особливу увагу приділено філософським факультетам Афінського та Салоніцького університетів, на яких працювали зазначені вище вчені. Доведено, що протягом XIX – на початку XX століття у підготовці фахівців на філософських факультетах наукова (спеціальна) підготовка цілковито домінувала над психолого-педагогічною, проте провідні вчені-педагоги А. Делмудос, Н. Ексархопулос, М. Тріантафіллідіс та інші наполягали на обов’язковій психолого-педагогічній підготовці, оскільки значна частина випускників працевлаштовувалася до закладів середньої освіти, не маючи елементарних знань із педагогіки, дидактики і психології. Аналіз праць названих вище учених засвідчив, що останні пропонували паралельну (органічне поєднання наукового та психолого-педагогічного складників: А. Делмудос, М. Тріантафіллідіс) і послідовну (перші три роки – наукова підготовка, додатковий четвертий рік – психолого-педагогічна підготовка для тих, хто бажає присвятити себе викладацькій діяльності: Н. Ексархопулос) моделі підготовки фахівців. Доведено, що науковці у своїх працях приділяли серйозну увагу проблемі мети, змісту і структури підготовки майбутніх фахівців, піддаючи систематичному аналізу відповідні навчальні плани і програми. З’ясовано, що другим питанням, яке постійно хвилювало трьох науковців, було мовне питання. Однак погляди на його вирішення були прямо протилежними. А. Делмудос та М. Тріантафіллідіс були палкими прихильниками народної мови – демотики, палко відстоюючи її право бути офіційною мовою держави, освіти та науки. Натомість Н. Ексархопулос відстоював позиції штучної архаїзованої мови – катаревуси, демонструючи консервативні погляди на мовне питання. Беручи до уваги перевірений часом науково-педагогічний досвід зазначених учених, сформульовано деякі рекомендації щодо його творчого застосування в Україні (покращення психолого-педагогічної підготовки фахівців, особливо класичних вишів; якнайскоріше вирішення проблеми українсько-російської диглосії).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Чогут, Лілія. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙСТРІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ." Professional Pedagogics 2, no. 23 (December 20, 2021): 81–86. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.23.81-86.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження визначається приналежністю проблеми підготовки педагогічних кадрів для системи професійної (професійно-технічної) освіти (далі: П(ПТ)О) до пріоритетних завдань Концепції Державної цільової соціальної програми розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на 2022–2027 роки. Мета: здійснити теоретичний аналіз проблеми розвитку професійної культури та уточнити поняттєво-категоріальний апарат дослідження. Методи: вивчення й аналіз філософської, загальнонаукової, методичної, психолого-педагогічної літератури, нормативно-правової бази, навчально-плануючої документації – для виявлення стану розробленості проблеми; узагальнення одержаної інформації – з метою визначення напрямів дослідження (уточнення гіпотези, поняттєвого апарату); порівняння, зіставлення – для порівняння підходів дослідників до розв’язання проблеми формування й розвитку поняття «професійна культура»; синтез – для обґрунтування поняттєво-категоріального апарату дослідження. Результати: вивчено наукову літературу та інструктивно-методичні й нормативно-правові документи; здійснено теоретичний аналіз проблеми розвитку педагогічного феномена «професійна культура»; проаналізовано підходи дослідників до розв’язання проблеми формування і розвитку професійної культури майстра виробничого навчання; уточнено поняттєво-категоріальний апарат дослідження. Висновки: у сучасній педагогічній науці проблема підготовки високоосвіченого, професійного і мобільного фахівця є продовженням не лише вітчизняних, а й світових традицій філософської та педагогічної думки; проблема розвитку професійної культури майстрів виробничого навчання закладів П(ПТ)О у вітчизняному науковому доробку представлена не достатньо (дослідження нечисленні, фрагментарні, не відображають системного бачення проблеми); поняття «професійна культура майстра виробничого навчання» визначено як інтегральна якість особистості, що містить сукупність взаємопов’язаних компонентів (професійна педагогічна самосвідомість, педагогічні знання та професійно актуальні ключові навички, педагогічний і професійний досвід, педагогічні цінності й переконання), які сприяють досягненню успіху у професійній педагогічної діяльності, побутовому та професійному спілкуванні, саморозвитку і самовдосконаленні особистості фахівця, його невпинному рухові до педагогічного ідеалу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Андрощук, Ірина, and Ігор Андрощук. "ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ." Professional Pedagogics 2, no. 21 (January 21, 2021): 29–34. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.29-34.

Full text

Abstract:

Актуальність: якість освітнього процесу значною мірою визначається рівнем сформованості педагогічної майстерності педагогів; формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти залежить від групи чинників, врахування яких сприятиме підвищенню результативності цього процесу. Мета: з’ясування сутності поняття «педагогічна майстерність» та її структурних компонентів, визначення чинників, що впливають на результативність формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти. Методи: теоретичні: аналіз психолого-педагогічних джерел, наукових праць присвячених проблемам формування педагогічної майстерності – для з’ясування сутності поняття «педагогічна майстерність» та її структурних компонентів; узагальнення та систематизація – для визначення чинників, що впливають на результативність формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти. Результати: проаналізовано основні підходи до трактування поняття «педагогічна майстерність» та визначення її структурних компонентів. Схарактеризовано педагогічну майстерність як інтегративне особистісне утворення, яке поєднує у собі загальні й професійні компетентності, здібності до педагогічної діяльності, володіння педагогічною технікою (внутрішньою та зовнішньою), сформованість відповідних професійно особистісних якостей, здатність до творчості та педагогічної взаємодії з учасниками освітнього процесу на рефлексивній основі й неперервної освіти впродовж життя. Виокремлено та коротко схарактеризовано три групи чинників, що впливають на формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів: соціально-економічні, особистісні та технологічні. Зазначено, що соціально-економічні чинники впливають на потреби учнівської молоді вступати на навчання за освітніми програмами, що здійснюють підготовку вчителів; особистісні й технологічні чинники є визначальними під час навчання у закладах вищої освіти. Висновки: підготовка майбутніх педагогів у закладах вищої освіти й формування педагогічної майстерності зокрема має здійснюватися з врахуванням таких груп чинників: соціально-економічних, особистісних та технологічних.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Петренко, Оксана Борисівна. "РОЛЬ ТЕОРІЇ ДОМІНАНТИ О. УХТОМСЬКОГО (1875–1942) У РОЗВИТКУ КОМПЛЕКСНОЇ НАУКИ ПРО ЛЮДИНУ." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 10, 2019): 6–16. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.127.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано спадщину видатного ученого Олексія Олексійовича Ухтомського, філософсько-світоглядна концепція якого про людину не лише підводить підсумки накопичених знань й отриманих результатів, але й визначає перспективи подальшого розвитку комплексної науки про людину. Доведено, що вчення О. Ухтомського про домінанту належить як фізіології, так і філософії та психології, а також стало підґрунтям окремих ідей кібернетики й синергетики. Схарактеризовано роль теорії домінанти у розвитку комплексної науки про людину: О. Ухтомський погодив її з фундаментальними питаннями людського буття й пізнання, її особистої соціальної сутності, поширив теорію на найбільш складні форми психічного відображення дійсності й духовного життя особистості, визнав її потужним системотворчим фактором у комплексному науковому описі найбільш складної живої системи – людини. З’ясовано, що О. Ухтомським розроблена струнка концепція людини, побудована на новому синтетичному підході до природи людини, на стику природничо-наукових і гуманітарних знань, що дало можливість ученому органічно пов’язати природничо-наукові уявлення про поведінку й психіку людини із законами моральної поведінки людини у світі, що виводять зміст і сенс життя людини за її чисто фізіологічні, природні межі. Учений довів, що людина – істота не тільки біологічна, але й історична та соціальна, вона включена у суспільну взаємодію й у процес зміни поколінь, і цим багато в чому визначаються її реакції на зовнішні виклики. Крім того, людина активна, має волю, здатна до цілеспрямованої діяльності, відносно вільна, і в міру цієї волі відповідальна. І, що дуже важливо, сприймає себе цілісно. Розкрито якісно нове розуміння ученим «середовища» у контексті культури, яка об’єднує як індивідуальний внутрішній світ, так і колективне несвідоме, назване О. Ухтомським «досвідом батьків». У статті доведено, що теорія домінанти О. Ухтомського може використовуватися у таких прикладних галузях, як психологія праці, спорту, медична психологія, педагогічна психологія тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Тимченко, Руслана, and Андрій Іващенко. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ» В КОНТЕКСТІ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Society Document Communication, no. 13 (January 10, 2022): 345–58. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-13-345-358.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано теоретичні засади розвитку педагогічної технології, основу яких склали ідеї філософів, психологів, соціологів, педагогів, які досліджували конкретні складові зазначеного поняття «технологія» та особливості вдосконалення педагогічних технологій у діяльності педагога. Проаналізовано різні підходи науковців щодо визначення сутності поняття «педагогічна технологія» та його складових. З’ясовано, що останнім часом поняття «концепція технології навчання» вкоренилося в педагогічний лексикон. Впровадження технології навчання у практику системи освіти допомагає науково-педагогічним працівникам організувати свою роботу, поставити чіткі цілі та визначити спосіб реалізації, тобто керувати навчальним процесом. Встановлено, що технології розвитку творчих та комунікативних здібностей, застосування рефлексії, емпатії, інсайту, критичного мислення стають важливими інструментами педагогічної діяльності, що забезпечують її успішність, з урахуванням того, що випускник закладу вищої освіти повинен не тільки володіти фаховими компетентностями, але і бути готовий до самовдосконалення, неперервної освіти, володіти здатністю розуміння самого себе і оточуючих, приймати рішення як стандартних, так і нестандартних ситуаціях, бути професіоналом. Тому особливого значення набуває реалізація в процесі навчання у закладі вищої освіти педагогічних технологій, орієнтованих на професійний та особистий розвиток здобувачів вищої освіти, формування у них навичок і умінь творчого і нестандартного мислення. Виявлено різноманітні етапи розвитку педагогічної технології, кожен з яких характеризується перевагами того чи іншого напряму. Розвиток педагогічних технологій відбувається в постійній динаміці від визначення сутності поняття, уточнення його специфічних характеристик, інструментальних засобів, структурного складу, до розробки класифікації та встановлення нових технологічних джерел. Тому педагогічна технологія займає проміжне положення між наукою і практикою, оскільки функціонує і як науковий підхід, що досліджує найбільш раціональні шляхи навчання, і як система способів, принципів, що регулюють процес навчання, і як реальний процес навчання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

ГЕОРГІЄВ, Василь. "ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ ПОВІТРЯНОДЕСАНТНОЇ ПІДГОТОВКИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, no. 1 (August 17, 2020): 50–64. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.398.

Full text

Abstract:

Актуальність започаткованого дослідження вбачається в тому, що українське сьогодення характеризується не лише нестабільною політичною й економічною обстановкою, а й збройною агресією з боку Росії, що зумовлює пошук дієвих форм, методів і засобів навчання майбутніх офіцерів Збройних Сил України, опанування ними професійною компетентністю, яка у своїй основі передбачає не лише засвоєння професійних військових знань, а й формування і розвиток у курсантів особистісних якостей. Метою статті є визначення сутності психолого-педагогічної компетентності майбутніх офіцерів і визначення форм, методів і засобів її формування в освітньому процесі на заняттях спеціальних дисциплін військового спрямування. Зазначено, що під час навчання в закладах вищої військової освіти курсанти повинні опанувати психолого-педагогічну компетентність, що є невід’ємним складником професійної компетентності, оскільки у своїй подальшій діяльності вони повинні як навчати особовий склад професійних (військових) знань, умінь і навичок, так сприяти всебічному розвитку майбутніх підлеглих. Розглянуто підходи дослідників щодо визначення сутності професійної і психолого-педагогічної компетентностей майбутніх офіцерів. Зазначено, що курсанти, здебільшого, не усвідомлюють ролі психологічного і педагогічного аспектів професійної діяльності офіцера. Психолого-педагогічна компетентність майбутніх офіцерів розглядаєть як інтегративне особистісне утворення, що характеризується наявністю сукупності теоретичних психолого-педагогічних знань, практичних умінь і навичок здійснення освітньо-виховного процесу з підлеглими, сформованістю необхідних особистісних якостей,здатністю вирішувати різноманітні професійно-педагогічні ситуації і попереджувати конфліктні ситуації, що сприятиме виконанню на високому рівні професійних обов’язків. Зазначено, що в ході викладання навчальної дисципліни «Повітрянодесантна підготовка» можливим є використання таких інтерактивних форм і методів навчання, як проблемні лекції, лекції бесіди, дискусії, мозкові штурми, квести, розв’язання педагогічних ситуацій (кейсів), рольові ігри, метод проєктів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Капканець, Т. С. "РОБОТА ПСИХОЛОГА ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПРОФІЛЮ НАВЧАННЯ У СТАРШІЙ ШКОЛІ." Educational Dimension 29 (May 19, 2022): 215–19. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4933.

Full text

Abstract:

Висвітлено процес становлення профільного навчання у старшій школі, його психологічний супровід. Подано модель профорієнтаційної роботи шкільного психолога з учнями ІХ класів щодо визначення профілю навчання у старшій школі. Запропоновано детальний зміст психолого-педагогічної роботи, спрямованої на професійне самовизначення школярів. Визначено етапи науково-методичного забезпечення. Зауважено, що шкільні психологи, класні керівники, педагогічна громадськість, батьки повинні враховувати при виборі школярами майбутньої професії вплив соціальних факторів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Mosiychuk, Leonid. "ВИХОВАННЯ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІНТЕРЕСУ ДО ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У СИСТЕМІ “ШКОЛА-СІМ’Я”." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 34 (February 5, 2020): 103–11. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.103-111.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – визначити комплекс психолого-педагогічних умов, що сприяють ефективному вихованню в молодших школярів інтересу до занять фізичними вправами та розробити методику їх реалізації в системі “школа-сім’я”. Методи й організація дослідження. Для реалізації поставленої мети були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення спеціальнихінформаційних джерел; педагогічне спостереження за активністю учнів на заняттях; анкетування школярів та їхніх батьків, педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Педагогічний експеримент тривав шість місяців. Результати. Аналіз передової практики шкіл та численних наукових досліджень свідчить, що процес формування в учнів потреби у фізичному вдосконаленні починається ще у ранньому шкільному віці з виховання інтересу до фізичних вправ. Поряд з цим наявні методичні розробки не включають в себе реалізацію повного комплексу психолого-педагогічних чинників, що сприяють зацікавленості дітей до занять. Зокрема виявлено, що теоретики та практики не наділяють належної уваги позакласним та позашкільним формам фізичного виховання, в реалізації яких особливу роль відіграє сімейне оточення дитини. Висновок. Педагогічний експеримент показав, що комплексна реалізація відповідних психолого-педагогічних чинників при тісній співпраці школи та сім’ї сприяє значному підвищенню інтересу школярів до різних форм фізичного виховання та суттєво підвищує їхню активність на заняттях.Ключові слова: фізичне виховання, інтерес, молодші школярі, психолого-педагогічні умови, система “школа-сім’я”.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Slobodianyk, Natalia. "СПІЛКУВАННЯ ЯК ОСНОВА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ." PSYCHOLOGICAL JOURNAL 14, no. 4 (April 19, 2018): 206–16. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol14iss4pp206-216.

Full text

Abstract:

У статті аналізуються результати теоретичного дослідження проблеми актуалізації ролі спілкування як основи психолого-педагогічної взаємодії. На основі використання методів наукового аналізу розроблених теорій з проблем спілкування розкриваються основні функції педагогічного спілкування, виокремлюються групи педагогів з точки зору інтенсивності їх спілкування з учнями. Педагогічне спілкування розглядається як професійне спілкування педагога з усіма учасниками навчально-виховного процесу, спрямоване на створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання. Професійне педагогічне спілкування передбачає високу його психологічну культуру, яка засвідчує вміння педагога реалізовувати свої можливості у спілкуванні з іншими людьми, здатність сприймати, засвоювати, передавати зміст думок, почуттів, прагнень у процесі навчання і виховання. Визначається провідна роль учителя в педагогічному спілкуванні. Підкреслюється, що успішне педагогічне спілкування в процесі взаємодії учителя й учнів потребує від нього певних психологічних якостей та здібностей. Серед показників особистісного плану найбільше значення мають комунікативні схильності, здібності, знання, уміння, навички тощо. На результативність педагогічного спілкування впливають такі показники індивідуально-особистісного плану, як інтереси, рівень підготовки, звички учителя та учня. Провідним компонентом педагогічного спілкування є емоційні переживання, які охоплюють усі інші складові – наочні уявлення, судження тощо. У статті обґрунтовується ключова роль мовлення як основного засобу педагогічного спілкування, аналізуються типи міжособистісної педагогічної взаємодії, стилі педагогічного спілкування. Розглядаються особливості спілкування між учителем і учнем на рівні суб’єкт-суб’єктних відносин. Ключові слова: спілкування, педагогічне спілкування, професійне спілкування, стилі спілкування, психолого-педагогічна взаємодія, педагогічний процес, типи взаємодії, суб’єкти взаємодії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Панасенко, Елліна, Софія Березка, and Вікторія Лічман. "КОЛАБОРАЦІЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ У РАМКАХ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНІЙ ОСВІТІ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 64 (2021): 179–92. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.11.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження. Закон України «Про освіту» гарантує право на освіту для кожної дитини. Враховуючи темпи зростання кількості дітей з особливими освітніми потребами, забезпечити це право можливо за допомогою організації для них інклюзивної освіти. Впровадження інклюзивної форми навчання потребує плідної та різнопланової роботи спрямованої на модифікацію та адаптацію і матеріального середовища закладів освіти, ї їх програм, і ментального сприйняття усіх учасників освітнього процесу та соціуму взагалі. Мета полягає у висвітленні досвіду кафедри практичної психології ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» щодо особливостей підготовки майбутніх практичних психологів до роботи в інклюзивних групах. Вибірка і методи дослідження. У досліджені за допомогою авторської анкети розробленої у googleform форм було охоплено 120 здобувачів бакалаврського рівня вищої освіти спеціальності 053 Психологія та 60 керівників закладів освіти. Окрім анкетування булло організовано фокус-групи зі стейкхолдерами. Результати. За результатами проведеного дослідження було встановлено, що здобувачі першого курсу спеціальності 053 Психологія мають переважно низький рівень обізнаності щодо інклюзивної освіти та виявляють особистісну неготовність до роботи у закладах освіти з інклюзивною формою навчання. Опитування роботодавців дозволило встановити типові проблеми молодих фахівців у цій сфері та зафіксувати факт необхідності цілеспрямованої підготовки майбутніх психологів до роботи у закладах освіти з інклюзивною формою навчання. На основі отриманих даних анкет та результатів фокус-зустрічей викладачами кафедри практичної психології ДДПУ було розробленоміждисциплінарну, комплексну систему підготовки майбутніх практичних психологів до діяльності в інклюзивній освіті, засновану на колаборації сучасної теорії та практики. Висновки та перспективи. Розроблена система підготовки здобувачів спеціальності 053 Психологія до роботи в умовах інклюзивної освіти виявилась ефективним засобом для розвитку когнітивної, емоційно-вольової та мотиваційної готовності психолога до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Черненко, Сергій, Олег Олійник, Юрій Сорокін, and Олег Коваль. "ХАРАКТЕРИСТИКА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 36 (January 22, 2021): 86–94. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.36.86-94.

Full text

Abstract:

Мета. Встановити системність підготовки майбутніх тренерів- викладачів у закладі вищоїосвіти. Методи. У дослідженні взяли участь 30 студентів першого і 20 другого курсів. Вибір методів,що використані в статті, обумовлений логічною моделлю процесу дослідження, що склалася впедагогічній науці. Теоретичний аналіз науково-методичної літератури проводився для вивчення основ-них концепцій управління підготовки майбутніх фахівців зі спеціальності 017 – фізична культура іспорт. Вивчення педагогічної та навчально-нормативної документації вищої школи дало змогу встано-вити проблеми в розумінні студентів процесу освіти в галузі фізичної культури. Анкетування, конс-татуючий експеримент, методи математичної статистики (графічне відображення даних, аналізпараметрів розподілу) дозволили визначити стан підготовки майбутніх викладачів фізичного вихованняу вищому навчальному закладі. Результати. Встановлено, що професійно-педагогічна підготовка тре-нера-викладача спрямована на формування наступних компонентів: мотиваційно-педагогічного (відоб-ражає спрямованість, мотиви, потреби в навчанні, ціннісні орієнтації), когнітивно-педагогічного (знан-ня вікової психології, вікових морфо-функціональних особливостей людини), конструктивно-педаго-гічного (формуванням цілей діяльності, складанням планів і програм, плануванням занять із фізичноговиховання і спорту), організаційно-педагогічного (здатність і готовність організовувати навчально-тренувальний процес, управляти і моніторити його ефективність), педагогічно-технологічного (пси-холого-педагогічні вміння та навички розв’язувати завдання спортивного тренування дітей і підлітків)та педагогічно-рефлексивного (вміння вивчати, адаптувати і застосовувати кращий досвід в управлінніфізичною підготовкою). Найбільший вплив на професійно-педагогічну мотивацію студентів першого ідругого курсів чинять дисципліни, розташовані у загально-професійному та професійному блоці. Вияв-лений низький рівень зацікавленості студентів у здійсненні науково-дослідницької діяльності. Висновок.Встановлено, що для здобуття освітньої кваліфікації тренер-викладач на початкових етапах навчання(1–2 курси) для студентів найважливішими є дисципліни професійної підготовки.Ключові слова: професійно-педагогічні компетентності, навчальні дисципліни, студенти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Валльє, Олег Едуардович, Олександр Петрович Свєтной, and Вадим Григорович Страхов. "Деякі погляди на шляхи удосконалення педагогіки вищої школи." Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 1 (November 16, 2013): 63–64. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v1i1.150.

Full text

Abstract:

Учбовий процес будь-якої педагогічної системи повинен мати чіткий психолого-педагогічний напрямок, бути логічно завершеним як в цілому, так і в окремих блоках (темах), сприяє оволодінню студентами такої системи знань, норм, цінностей, яка дозволить йому сформуватись як творчій особистості.Таким чином, якщо викладач, який проводить учбовий процес за цією або іншою системою, чітко додержується обов’язкових умов організації учбової діяльності на основі орієнтирів, які являють собою докладно і конкретно сформульовані учбові цілі, забезпечує виконання студентами перевірочних робіт після вивчення кожної учбової одиниці, оголошує підсумки цієї роботи, проводить підсумковий контроль, або, інакше кажучи, планує роботу студентів у канонічній дидактичній послідовності: визначення мети, подання інформації, контроль та корекція, причому викладач виконує все на високому науково-методичному рівні – то ефективність функціонування будь-якої педагогічної системи буде високою.Відмітимо, що продуктивність, ефективність діяльності викладача у значній мірі визначається не характером структури тієї чи іншої педагогічної системи, а рівнем того інтегрованого показника, який ми звемо педагогічною майстерністю, та який вміщує великий комплекс психолого-педагогічних характеристик.На наш погляд, до принципово іншого бачення шляхів змісту і відповідно структури учбового процесу може привести інверсія базового поняття у системі освіти, поняття, яке може бути означене, як “навчити”. Зміст його складається у повідомленні трансляції деяких знань та навичок. В такому випадку основним елементом системи “викладач – студент” є викладач, який транслює знання на студента, а також здійснює оцінку та корекцію їх засвоєння. Якщо основну роль в системі “викладач – студент” грає комплекс учбових дій студента – “вивчити”, то і структура учбового процесу повинна представляти один блок – блок “вивчення предмета”, структура якою є сполукою “під блоків”, які забезпечують вивчення предмета, контроль та корекцію знань, а також інші психолого-педагогічні функції. Тобто, майбутня педагогіка повинна здійснити інверсію базових понять: від навчання предмета до “вивчення предмета”. В цьому разі викладач повинен в основному виконувати не навчаючі функції, а мотивуючі та контрольно-коригуючі. Саме в цьому випадку учбовий процес повинен мати максимальну диференціацію-індивідуалізацію, оскільки процес вивчення предмета є суворо індивідуальним.Така інверсія, від “навчання” до “вивчення” є високо ефективною в системі підготовки сучасних спеціалістів і саме такий підхід може бути реалізованим у модульно-розвиваючому навчанні у вузі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Кабанська, Г. А., О. С. Кабанська, and О. В. Мельникова. "ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ – ПРОСТІР ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 51 (2021): 88–96. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.09.

Full text

Abstract:

У статті автори розкрили важливі аспекти педагогічної практики у закладах повної загальної освіти в системі підготовки майбутнього вчителя відповідно вимог освітнього ступеня «бакалавр». З опорою на особистісний і компетентнісний підходи проаналізовано цілі, завдання, зміст програми такої педагогічної практики. Наголошено увагу на значенні педагогічної практики для систематизації і апробації набутих знань і фахових компетентностей. Зміст модулів робочої навчальної програми побудовано таким чином, що кожен здобувач може реалізувати свою персональну освітню траєкторію, набути досвіду самостійного проведення навчально-виховної роботи учнівським колективом та окремими учнями закладу загальної середньої освіти. Відкритість і прозорість контрольних заходів, діагностичний і формувальний аспект оцінювання є вагомим стимулом для студентів до професійного самовдосконалення, педагогічної творчості та науково-дослідницької роботи ще на етапі здобуття вищої освіти. Авторами статті багато уваги приділено ресурсам педагогічної практики щодо розвитку активного мислення на основі сучасних наукових досягнень. Для цього передбачено елементи колаборації із структурними підрозділами закладів освіти, співпрацю з викладачами університету і вчителями-методистами, елементи взаємного навчання, групові освітні проєкти. Акцентовано увагу, що під час підготовки і звітування про результати проходження педагогічної практики студенти демонструють рівень осмислення теоретичних знань, одержаних при вивченні спеціальних та психолого-педагогічних дисциплін, досвід практичної педагогічної діяльності в реальних умовах. Важливим мотиваційним моментом у статті визначено процедуру знайомства студентів із закладом, де проходитиме практика, вчителями-методистами, сучасним станом навчально-виховної роботи у школі, з передовим педагогічним досвідом. Викладачі університету системно забезпечують індивідуальну підтримку, менторський супровід і психолого- педагогічну, методичну допомогу студентам-практикантам у розв’язанні задач навчання та виховання учнів. Особливо цікавими для студентів є завдання, пов’язані з навчальною взаємодією з учнями, вивчення їх індивідуальних та вікових особливостей. Авторами зроблено висновок про те, що педагогічна практика сприяє формуванню у студентів творчого, дослідницького підходу до педагогічної діяльності, дає змогу набути досвіду аналізу підсумків своєї навчально-пізнавальної і дослідницької діяльності за період навчання в університеті, мотивує до самоосвіти, формує критичне мислення, актуалізує потребу вивчення досвіду роботи вчителів з предметної галузі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Бурцева, Ю. О. "ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, no. 3 (June 29, 2020): 94–102. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-94-102.

Full text

Abstract:

В статті розглянута проблема виховання толерантності для подолання булінгу який розповсюджується впродовж останніх років в багатьох як зарубіжних країнах так і в Україні. З’ясовано, що категорія «толерантність» є багатоаспектною, складною міждисциплінарною, оскільки знаходиться на стику інтересів філософів, політологів, культурологів, соціологів, етнологів, психологів і педагогів. Тому на теперішній час не існує єдиного визначення цього феномену у різних науках про людинознавство. У сучасному філософському дискурсі толерантність визначено як культуру філософського мислення, як моральний принцип, що відображає вирішення суперечностей на основі врахування багатомірності суспільного буття, або як взаємну повагу до різних культур і традицій. На думку психологів толерантність пов’язана з багатошаровим змістом та різноманітними чинниками, різними парадигмами та інструментаріями. Дослідники толерантності в освіті вважають, що історично вона розвивалася в руслі педагогічного гуманізму, теорії вільного виховання, педагогіки співробітництва, педагогіки ненасильства, педагогіки підтримки, концепції особистісно-орієнтованої освіти. Саме освітня діяльність є головним засобом розвитку толерантності в суспільстві і основним змістом педагогічної діяльності для запобігання булінгу: виховання здатності бачити, поважати; визнавати за іншим право бути іншим; шанувати людську гідність всіх без винятку людей, сприймати цю відмінність як цінність; сприймання, розуміння, визнання себе та інших на рівні емоцій та почуттів; ідея взаємодоповнюваності, створення атмосфери сприяння самореалізації й саморозвитку кожного підлітка. Донецьким обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти це питання розглядається як під час підвищення кваліфікації педагогічних кадрів Донецької області, так і під час проведення міжкурсових заходів. Кафедрою психології та розвитку особистості розроблена програма та методичне забезпечення спецкурсу «Запобігання та протидія насильству над дітьми»; протягом року працювала психологічна коучинг-студія «Психолого-педагогічна діагностика в системі роботи класного керівника».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Dubasenyuk, Оlexandra, Alexander Voznyuk, and Andriy Laichuk. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ТРЕНЕРІВ-ВИКЛАДАЧІВ ДО РОЗВИТКУ МОРАЛЬНО-ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ УЧНІВ ДЮСШ." Professional Pedagogics 1, no. 20 (August 11, 2020): 167–74. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.20.167-174.

Full text

Abstract:

Актуальність: необхідність підготовки майбутніх тренерів-викладачів до розвитку морально-вольових якостей учнів дитячих юнацьких спортивних шкіл зумовлюється щорічним погіршенням психічного та соматичного здоров’я підлітків, що знайшло відповідне відображення в основних нормативних освітніх документах України. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці педагогічних умов підготовки майбутніх тренерів˗викладачів до формування морально˗вольових якостей учнівської молоді. Методи: теоретичний метод аналізу психолого-педагогічної літератури щодо проблеми дослідження (з метою виявлення стану досліджуваної проблеми); аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення (для обґрунтування практико-орієнтовних засад відповідних педагогічних умов), педагогічне спостереження, тестування (тести успішності, тести здібностей, індивідуальні тести), проективні методи (конструктивні, експресивні, рольові), опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування), метод експертної оцінки і самооцінки (для обґрунтування педагогічних умов), методи математичної статистики (для обчислення результатів педагогічного експерименту). Результати: здійснено теоретичний аналіз проблеми професійної підготовки майбутніх тренерів-викладачів до розвитку морально-вольових якостей учнів дитячих юнацьких спортивних шкіл; розроблено методику та відповідні педагогічні умови покращення зазначеного процесу, проведено педагогічний експеримент щодо підтвердження ефективності зазначених педагогічних умов. Висновки: результати дослідження підтвердили, що готовність майбутніх тренерів˗викладачів до розвитку морально˗вольових якостей учнів спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю формується більш ефективно за умов: використання виховного потенціалу спортивно˗тренувальної діяльності та позаурочної роботи щодо морального виховання; підготовки тренерів до виховання морально˗вольових якостей старшокласників; створення сприятливого мікроклімату для налагодження міжособистісного спілкування і гуманістичних стосунків між всіма учасниками освітнього процесу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Квасецька, Ярина. "ПЕДАГОГІЗАЦІЯ БАТЬКІВ В УМОВАХ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, no. 2 (December 25, 2020): 75–86. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.75-86.

Full text

Abstract:

Оглядову статтю присвячено аналізу проблеми педагогізації батьків вихованців закладів дошкільної освіти в умовах трансформації інформаційно-технологічного суспільства і зростання ролі освіти як цивілізаційного ресурсу. Здійснено огляд сучасних досліджень і публікацій, ретроспективний аналіз питання взаємодії дошкільного закладу і сім’ї на різних етапах суспільного розвитку. Розкрито й уточнено сутність поняття «педагогізація», відзначено особливості його трактування в сфері педагогіки і психології, обґрунтовано доцільність вживання поняття «педагогізація співпраці з батьками» в контексті навчально-виховного (освітнього) процесу в дошкільних закладах. На підставі узагальнення досвіду роботи педагогічного колективу закладу дошкільної освіти № 33 Центр розвитку дитини «Оселя талановитих» (м. Чернівці) виокремлено 3 етапи співпраці дошкільного закладу з батьками, які включають вивчення сім’ї, педагогічну співпрацю з батьками, залучення батьків до участі в житті дошкільного закладу. Акцентовано увагу на важливості вивчення соціальних умов кожної сім’ї, знань про освіту батьків і членів сімей, національно-культурні традиції, практиковані форми і методи сімейного виховання дітей. Проаналізовано форми педагогічної співпраці з батьками, які можна поділити на традиційні та інноваційні. До традиційних форм належать конференції (збори), «круглі столи», семінари-практикуми, дискусії, бесіди тощо. Інноваційні форми представляють психолого-педагогічні тренінги, рольові ігри, батьківські тренінги і ринги тощо. Наголошено, що найкращого результату допомагає досягати комплексне поєднання традиційних та інноваційних форм. Зроблено висновок, що педагогізація співпраці дошкільного закладу і батьків – це багатовекторний процес, що ґрунтується на знаннях з питань загальної і соціальної педагогіки, психології, теорії та практиці діалогічної взаємодії між педагогами, дітьми і батьками. Ключові слова: педагогізація, освіта дорослих, дошкільний заклад, педагогічна співпраця з батьками, діти, освітній процес, «Оселя талановитих».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

АРТЮШИНА, Марина, Тетяна НОВІКОВА, and Ольга ТУЗ. "ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ СТУПЕНЕВОЇ ОСВІТИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, no. 4 (March 26, 2021): 5–21. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.617.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто проблему забезпечення якості професійної підготовки та розвитку психолого-педагогічних компетентностей фахівців економічних спеціальностей в процесі ступеневої освіти. Наведено результати аналізу стану та завдань формування психолого-педагогічних компетентностей майбутніх фахівців економічних спеціальностей у процесі ступеневої освіти. Обґрунтовано важливість формування психолого-педагогічних компетентностей сучасних фахівців. Розглянуто зміст та структуру психолого-педагогічної компетентності. Уточнене поняття психолого-педагогічної компетентності як ключової компетентності, яка розглядається як сукупність особистісних характеристик індивіда, володіння психолого-педагогічними знаннями, уміннями і навичками, здібностями і мотиваційно-ціннісними установками, які забезпечують можливість успішної взаємодії, накопичення та обміну досвідом із суб’єктами навколишнього світу та професійної діяльності. Розглянуто місце та роль психолого-педагогічних компетентностей у загальній структурі професійних компетентностей майбутніх фахівців економічних спеціальностей. Показано, що психолого-педагогічна компетентність майбутніх економістів забезпечує ефективнішу реалізацію професійних функцій, особисту успішність та готовність до подальшого професійного розвитку, а також здатність до викладацької діяльності за своїм фахом. Представлено результати кількісно-якісного аналізу представленості психолого-педагогічних компетентностей у змісті професійної підготовки студентів економічних спеціальностей на основі вивчення Стандартів вищої освіти з економічних спеціальностей першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти. Окреслено завдання з розвитку психолого-педагогічних компетентностей на різних рівнях професійної підготовки майбутніх економістів у закладах вищої освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Штефан, Л. А., and Ю. В. Бекетова. "ПРОВІДНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 48 (2020): 164–71. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.15.

Full text

Abstract:

У статті визначено та схарактеризовано провідні соціально-педагогічні закономірності та принципи, представлено різні підходи до їх угрупування, а також запропоновано авторське бачення щодо класифікації закономірностей та принципів соціально-педагогічної науки. Зокрема, вивчення та узагальнення філософських, соціологічних, психологічних та педагогічних джерел і зв’язків соціальної педагогіки з іншими науками про людину дозволило провідні закономірності соціальної педагогіки як науки поділити на такі групи: закономірності, які є загальними для філософії, соціології і соціальної педагогіки; закономірності, що є загальними для психології і соціальної педагогіки; загальнопедагогічні закономірності; власне соціально-педагогічні закономірності. Вивчення провідних закономірностей соціальної педагогіки дозволяє стверджувати, що в сучасній соціально-педагогічній теорії, як і в педагогічній науці взагалі, ще недостатньо розробленим є питання з’ясування закономірностей цієї науки. Наприклад, до їх категорії потрапляють і сформульовані окремими дослідниками принципи даної науки (цілісність, детермінізм, наступність). Вивчення праць науковців свідчить про те, що на сьогоднішній день відсутня єдина класифікація принципів соціально-педагогічної науки, дискусійними також є питання їх визначення. Серед різних угрупувань принципів соціальної педагогіки як галузі наукового знання, особливого значення набуває поширений у сучасному наукознавстві їх розподіл на загальнонаукові та спеціальнонаукові. Підхід до соціальної педагогіки як до галузі педагогічної науки дозволяє спеціальнонаукові принципи, у свою чергу, поділити на загальнопедагогічні та власне соціально-педагогічні. Зроблено висновок про те, що на сучасному етапі розвитку соціальної педагогіки як науки серед дослідників багато уваги приділяється питанням з’ясування основних закономірностей та принципів цієї науки. Вважаємо, що окремі принципи та закономірності є штучними й синтезують уже відомі загальнопедагогічні. На відміну від попередніх дослідників ми розширили уявлення про провідні соціально-педагогічні принципи та закономірності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Yarosh, Liubov. "PEDAGOGICAL CONDITIONS FOR THE BUILDING PROFESSIONAL COMPETENCE OF FUTURE ELECTRICAL TECHNICIANS IN AGRICULTURAL COLLEGES." B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 47, no. 3 (December 29, 2021): 190–200. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2021-3-47-190-200.

Full text

Abstract:

У статті визначено комплекс педагогічних умов формування фахової компетентності майбутніх техніків-електриків у коледжах аграрного профілю. Для досягнення поставленої мети й вирішення завдань дослідження було використано методи дослідження: теоретичні – аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми; аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення – для вивчення та обґрунтування педагогічних умов формування фахової компетентності майбутніх техніків-електриків у коледжах аграрного профілю. У результаті проведеного дослідження було сформульовано й обґрунтовано педагогічні умови формування фахової компетентності майбутніх техніків-електриків у коледжах аграрного профілю: відбір та структурування змісту робочих навчальних програм дисциплін відповідно результатам навчання, задекларованим в освітніх стандартах; цілеспрямований розвиток критичного мислення студентів, здатностей майбутніх техніків- електриків до креативного розв’язання проблем щодо розрахунку, проєктування та експлуатації електротехнічного устаткування; запровадження системи форм організування навчання, у якій педагогічно доцільно поєднаються інформаційно-репродуктивні і проблемно-пошукові моделі педагогічної взаємодії; домінування технологій контекстового навчання, імітаційного моделювання у професійній підготовці техніків- електриків; об’єктивне оцінювання якості підготовки техніків-електриків на всіх етапах опанування освітньо- професійної програми.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Prokhorchuk, Polina. "ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 16 (November 14, 2018): 68–73. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.68-73.

Full text

Abstract:

Володіння нормами загальної та професійної культури представлені в статті як важливі якості сучасного фахівця, необхідні для успішного розвитку його особистісної та професійної кар’єри. Обґрунтовано необхідність розвитку цих якостей у процесі професійної підготовки майбутніх графічних дизайнерів, як фахівців, професійна діяльність яких пов’язана з образотворчою діяльністю, покликаних створювати візуальні художні образи та оперувати ними. Здійснено аналіз сутності понять «професійна культура» та «педагогічні умови». Зазначено, що в сучасній науково-педагогічній літературі існують різні визначення названих понять. Показано різні погляди сучасних дослідників на обґрунтування сутності поняття «педагогічні умови формування професійно-етичної культури». З’ясовано, що цей педагогічний феномен пояснюється здебільшого як: сукупність дій, спрямованих на поетапне моделювання й ефективне функціонування процесу становлення й розвитку належного рівня професійно-етичної культури; процес становлення особистості в результаті об’єктивного впливу спадковості, середовища, виховання, самовиховання й педагогічного управління індивідуальним становленням людської особистості. У результаті наукового аналізу психолого-педагогічної літератури виявлено й охарактеризовано основні педагогічні умови, що забезпечують процес формування професійної, етичної, моральної та професійно-етичної культури. Узагальнення поглядів учених дало змогу зробити висновок про те, що найбільш оптимальними для організації професійної підготовки майбутніх графічних дизайнерів можуть бути: вдосконалення знань про механізми творчого саморозвитку, використання інноваційних технологій для формування професійних умінь і навичок, формування позитивної мотивації до професійного успіху.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Зелінська, Олександра. "Психолінгвістичні особливості педагогічного спілкування в сучасній українській школі." East European Journal of Psycholinguistics 5, no. 2 (December 28, 2018): 123–33. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2018.5.2.zel.

Full text

Abstract:

Педагогічне спілкування визначається як обмін доцільною інформацією, необхідне взаємопізнання і взаємоузгодження дій педагога та його учнів, що опосередковує засвоєння знань, навичок, умінь, становлення особистості й формування її компетентностей. У межах комунікативного аспекту педагогічного спілкування та з позицій психолінгвістичного аналізу характеризуються основні психолінгвальні бар’єри педагогічного спілкування, а саме: семантичні, фонетичні, стилістичні та логічні. У межах перцептивного аспекту розглядаються основні ефекти й типи стереотипізації в освітньому процесі, а в межах інтерактивного – типи та прояви педагогічних конфліктів. Також авторка описує основні стилі педагогічного спілкування - демократичний, авторитарний, ліберальний та їхні конкретні варіації. Серед результатів дослідження встановлено адекватні стратегії комунікації, зокрема уникнення вербальних конструкцій, які створюють і підтримують комунікативні бар’єри, формують неконструктивні ефекти стереотипізації чи провокують хронічні конфлікти, а також сприяють надмірному поширенню авторитарно орієнтованих стилів педагогічного спілкування. Література References Баныкина С.В. Педагогическая конфликтология: состояние, проблемы исследования и перспективы развития. В кн.: Современная конфликтология в контексте культуры мира. М., 2001, 373–394. Бодалев А. А. Психология общения: Избранные психологические труды. 2-е изд. М.: Московский психолого-социальный институт, Воронеж: НПО «МОДЭК», 2002. Гурковська Т. Педагогічні стереотипи у взаємодії з дитиною. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2012, № 3. C. 4–7. Дьяконов Г. В. Психология педагогического общения: теоретические и прикладные проблемы. Научное издание. Кировоград, 1992. Кан-Калик В. А., Ковалев Г. А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования. Вопросы психологии. 1985, № 4. C. 9–16. Ложкін Г. В., Пов’якель Н. І. Психологія конфлікту: теорія і сучасна практика: Навчальний посібник. К.: ВД «Професіонал», 2006. Маркова А. К., Никонова А. Я. Психологические особенности индивидуального стиля деятельности учителя. Вопросы психологии. 1987, № 5, 40–48. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология. СПб.: Изд-во «Питер», 2000. Рыбакова М. М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. М.: Просвещение, 1991. Семиченко В. А. Психологія педагогічної діяльності: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 2004. References (translated and transliterated) Banykina, S.V. (2001). Pedahohicheskaia konfliktolohiia: sostoianiye, problemy issledovania i perspektivy razvitia [Pedagogical conflictology: state, research problems and development prospects]. In Sovremennaia konfliktolohia v kontekste kultury mira (pp. 373–394). Moscow. Bodalev, A. A. (2002). Psikholohiia obshcheniia: Izbrannyie psikholohicheskie trudy. (2nd ed.) [Psychology of communication: Selected psychological works]. Voronezh: Modek. Hurkovska, T. (2012). Pedahohichni stereotypy u vzaiemodii z dytynoiu [Pedagogical stereotypes in interaction with children]. Vykhovatel-Metodyst Doshkilnoho Zakladu, 3, 4-7. Diakonov, H. V. (1992). Psikholohiia pedahohicheskoho obshcheniia: Teoreticheskie i prikladnyie problemy. [Psychology of pedagogical communication: theoretical and applied problems]. Kirovohrad. Kan-Kalik, V. A., Kovalev, G. A. (1985). Pedahohicheskoe obshchenie kak predmet teoreticheskoho i prikladnoho issledovanyia [Pedagogical communication as an object of theoretical and applied research]. Voprosy Psykhologii, 4, 9-16. Lozhkin, H. V., Poviakel, N. I. (2006). Psykholohiia konfliktu: teoriia i suchasna praktyka: Navchalnyi posibnyk [Psychology of conflict: Theory and practice]. Kyiv: Professional. Markova, A. K., Nikonova, A. Ya. (1987). Psikholohicheskie osobennosti individualnoho stilia deiatelnosti uchitelia [Psychological Peculiarities of the Individual Style of Teacher Activity]. Voprosy Psikhologii, 5, 40–48. Rean, A. A., Kolominskiy, Ya. L. (2000). Sotsialnaia pedagogicheskaia psikhologiia [Social pedagogical psychology]. S.-Petersburg: Piter. Rybakova, M. M. (1991). Konflikt i vzaimodeistvie v pedahohicheskom protsesse [Conflict and interaction in the pedagogical process]. Moscow: Prosvescheniye. Semychenko, V. A. (2004). Psykholohiia pedahohichnoi diialnosti. [Psychology of pedagogical activity]. Kyiv: Vyscha Shkola.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Кристопчук, Т. Є. "ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ТА ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГА В СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ." Educational Dimension 30 (May 19, 2022): 68–73. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4809.

Full text

Abstract:

Розглянуто поняття професійної компетентності педагога. Проаналізовано професійний розвиток і творчу діяльність педагога в системі безперервної професійної освіти. Виділено критерії творчої педагогічної діяльності. Виявлено, що важливим змістовим модулем у структурі становлення педагогічної культури педагога вищої школи є комплекс психолого-педагогічних умінь: конструктивних, комунікативних, дидактичних, перцептивних, сугестивних, пізнавальних, прикладних, організаторських, психотехнічних. Запропоновано впровадження в практику нетрадиційних форм засідання кафедри, зокрема: проблемні столи, творчі педагогічні проекти, відеоконференції, науково-педагогічні експедиції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Гринькова, Надія Михайлівна, and Жанна Григорівна Стельмашук. "АКТУАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО ЩОДО ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ." Інноватика у вихованні, no. 10 (November 7, 2019): 151–56. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.184.

Full text

Abstract:

Анотація. У статті крізь призму завдань Нової української школи актуалізовано педагогічні ідеї Василя Олександровича Сухомлинського (1918-1970) щодо підготовки вчителя. З’ясовано, що у своїй педагогічній спадщині учений неодноразово звертався до характеристики основних професійних функцій вчителя як наставника дітей, посередника між дитиною та соціумом. На основі аналізу педагогічних праць В.О.Сухомлинського виділено та схарактеризовано окремі вимоги щодо особистості педагога, його психолого-педагогічної та фахової підготовки: високий рівень психологічної культури, психолого-педагогічних знань, уміння реалізовувати професійне самопізнання, самовиховання, саморозвиток; висока моральність, яка проявляється у гуманному ставленні до дітей, любові до власної справи. Доведено актуальність поглядів Василя Олександровича Сухомлинського на проблему підготовки педагога в контексті реформаторських ідей Нової української школи. З’ясовано, що саме він визначив провідні концепти, які лягли в основу побудови Нової української школи, а саме: підготовка високо компетентних і конкурентноздатних, гуманістично зорієнтованих педагогів, якi здатні ефективно виконувати роль коуча, фасилітатора, тьютора, модератора в індивідуальній освітній траєкторії дитини. Констатовано, що мудрі заповіді Великого педагога-практика, педагога-гуманіста є сьогодні дороговказами підготовки учителя, здатного виховати всебічно розвинену, гармонійну і щасливу особистість.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Шепеленко, Тетяна Леонідівна. "Психолого-педагогічні основи формування конкурентоспроможності майбутнього фахівця економічного профілю у процесі професійної підготовки." Освітній вимір 48 (May 11, 2016): 150–55. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v48i0.2410.

Full text

Abstract:

Шепеленко Т. Л. Психолого-педагогічні основи формування конкурентоспроможності майбутнього фахівця економічного профілю у процесі професійної підготовки. У статті обґрунтовано необхідність формування конкурентоспроможності у майбутніх фахівців економічного профілю, здійснено аналіз економічних і педагогічних досліджень означеної проблеми, розкрито сутність понять «конкуренція», «конкурентоспроможність», «конкурентоспроможність фахівця». Окреслено мотиваційно-ціннісний аспект, який становить психолого-педагогічну основу формування конкурентоспроможності фахівця.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Pohorielov, M. H. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, no. 6 (November 29, 2019): 190–201. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-190-201.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена питанням готовності у галузі транспорту до застосування ІКТ (інформаційно-комунікаційні технології) як психолого-педагогічна проблема. Проведено аналіз науково-педагогічної літератури та результатів дослідження процесу формування готовності майбутніх викладачів професійного навчання в галузі транспорту до застосування ІКТ у професійній діяльності. Визначено поняття інформаційно-комунікативні технології, інформатизація суспільства. Визначено структуру професійно-педагогічних умінь вчителя (викладача), виходячи з функцій педагогічної діяльності, етапів управління освітнім процесом та логіки процесу розглянутої діяльності. Розглядаються основні компоненти професійної діяльності вчителя (викладача) (гностичний, проєктувальний, конструктивний, комунікативний, організаторський дослідницький, проєктувальний, контрольно-оцінювальний (рефлексивний)), котрі проявляються в роботі педагога будь-якої спеціальності, зокрема к галузі транспорту. Виявлено основні чинники, що впливають на готовність майбутніх викладачів професійного навчання у галузі транспорту (соціально-економічний, ціннісно-орієнтаційний, організаційно-педагогічний). Визначено, що готовність до професійної діяльності є результатом розвитку особистості відповідно до професійних вимог, наслідком фахової підготовки з урахуванням особистих якостей індивіда. Підвищений інтерес студентів до застосування ІКТ у майбутній професійній діяльності постає надійним підґрунтям для розвитку мотивації та формування пізнавальних й освітніх потреб.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Synyshyna, V. M. "ЗАКОНОМІРНОСТІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, no. 6 (November 29, 2019): 244–53. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-244-253.

Full text

Abstract:

У статті визначено концептуальну основу науково-методичної системи фахової підготовки майбутніх практичних психологів у закладах вищої освіти. Уточнено основні тенденції розвитку сучасної психологічної освіти, зокрема: орієнтація навчальних закладів на покращення якості підготовки фахівців; зміна цільової орієнтації системи професійної освіти на формування компетентностей; перехід від масових, колективних форм навчання студентів до індивідуальних, до розвитку творчих здібностей на основі самоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення; визнання пріоритету гуманістичної спрямованості психологічної освіти; звернення до наукових стратегій креативної психології та інноваційної педагогіки на основі врахування вітчизняної та міжнародної науково-педагогічної спадщини. Розкрито суть основних закономірностей підготовки майбутніх практичних психологів у закладах вищої освіти. Закономірність як об’єктивно існуючий, необхідний, суттєвий, повторюваний зв’язок явищ і процесів, відображає розмаїття їхньої взаємодії і відносин. Доведено, що сучасні тенденції і закономірності підготовки практичних психологів знаходять своє вираження в реалізації відповідних принципів. Для більш ефективного і продуктивного здійснення освітнього процесу, спрямованого на формування професійної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі фахової підготовки, необхідне врахування певних системоутворюючих педагогічних принципів, які в сукупності створюють передумови до того, щоб майбутні практичні психологи постійно знаходилися в особистісному і професійному становленні. Визначення і врахування вказаних тенденцій, закономірностей і принципів у процесі професійної підготовки майбутніх практичних психологів сприяє підвищенню ефективності формування в них професійної компетентності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Chervinska, Inna. "СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР ГІРСЬКОЇ ШКОЛИ ЯК ІСТОРИЧНЕ, ЕТНОСОЦІАЛЬНЕ, ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ ТА ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ СТУДІЙ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 23 (November 24, 2020): 148–53. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.148-153.

Full text

Abstract:

У статті на основі цілісного ретроспективного аналізу наукової літератури, досвіду діяльності загальноосвітніх шкіл гірської місцевості регіону Українських Карпат увиразнено особливості соціокультурного простору гірської школи як історичного, етносоціального явища та предмета наукових студій. Вказано на те, що проблематика становлення, розвитку та проектування просторів є однією з тих, що найбільш активно розробляються в сучасній психолого-педагогічній літературі. У її рамках чітко виділяється й набуває самостійного статусу тематика еволюції регіональних соціокультурних просторів. Автором наголошується, що у філософських, культурологічних, психолого-педагогічних, соціологічних дослідженнях як фундаментальних, так і тих, які мають прикладний характер, термін «соціокультурний простір» використовується як вихідна категорія, оскільки розглядається як збірний образ, що вміщає все різноманіття існуючої реальності. Акцентується увага, що шляхом теоретичного аналізу джерельної бази та методологічного конструкту дослідження просторової тематики обґрунтовано сутність поняття «соціокультурний простір» як предмет історичних, етносоціальних, освітніх і культурологічних студій, окреслено теоретико-методологічні засади організації соціокультурного простору закладу загальної середньої освіти. Актуалізується використання таких методів дослідження як: пошуково-бібліографічний – з метою вивчення бібліотечних каталогів, бібліографічних видань; контент-аналіз – для з’ясування стану розробленості проблеми, формулювання терміносистеми базових понять і концептуалізації основних положень; аналіз змісту педагогічної діяльності закладів освіти, узагальнення власного досвіду співпраці з педагогами та учнями гірських шкіл.Узагальнено, що просторовий розвиток та аналіз життєдіяльності людей, які проживають у певному соціокультурному просторі постають серед низки актуальних для сучасного суспільства питань. Педагогічна наука послуговується великою кількістю підходів та методів просторового аналізу, що дозволяють досліджувати соціально-педагогічні проблеми та певною мірою сприяти їх ефективному вирішенню.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Учитель, Інна Борисівна. "Вправи для формування вмінь самостійного проектування педагогічної діяльності у майбутніх педагогів професійного навчання." Theory and methods of e-learning 3 (February 13, 2014): 309–13. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.354.

Full text

Abstract:

Високий рівень професійної компетентності є ознакою педагогічної майстерності педагога. Професійна компетентність педагога характеризується глибокими професійними знаннями, навичками та вміннями, професіоналізмом у галузі психології та педагогіки, досконалою методикою здійснення навчально-виховних заходів [3, 10]. Обов’язковою умовою професійної компетентності сучасного педагога є володіння інформаційно-комп’ютерними технологіями. Тому формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів професійного навчання засобами педагогічної інформатики є важливим завданням дидактики вищої школи.Як показав аналіз наукових джерел, проблема формування професійної компетентності педагогів постійно знаходиться в центрі уваги науковців. Утім, в умовах переходу від знаннєвої до компетентнісної парадигми вищої освіти виникло протиріччя між вимогами до готовності випускників практично вирішувати професійні завдання й змістом підготовки педагогів, який залишається переважно орієнтованим на засвоєння теоретичних знань. То ж, для вирішення проблеми формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів професійного навчання необхідно розв’язати зазначене протиріччя.Мета статті – обґрунтувати значущість розроблених практичних завдань для формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів професійного навчання.Формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів професійного навчання потребує створення у ВНЗ умов для формування цінністно-мотиваційного, когнітивного, праксеологічного та суб’єктного компонентів майбутньої професійної діяльності.Праксеологічний компонент як системне психічне утворення педагога визначає практичну готовність фахівця до виконання професійної діяльності, виражену в системі практичних знань, умінь і здатностей. Найвища якість людини як фахівця, виявляється в його професійних уміннях, які є кінцевою метою навчального процесу професійної підготовки й визначаються О. М. Новіковим як структурні психічні утворення, що містять почуттєві, інтелектуальні, вольові, творчі, емоційні якості особистості, завдяки яким забезпечується досягнення поставленої мети діяльності [2, 125].Педагога-майстра характеризує високий рівень педагогічної самоорганізації, який виявляється у здатності до самостійного проектування професійної діяльності. Самоорганізація індивіда стає можливою лише за наявності стратегічних умінь, необхідних для самостійного визначення мети діяльності, етапів її досягнення, оптимального вибору засобів, методів, технологій навчання й творчого їх застосування.Проектна компетентність педагога професійного навчання є складовою його педагогічної компетентності, отже, її формування має бути етапом загального процесу формування педагогічної майстерності майбутнього фахівця. Застосування засобів педагогічної інформатики для розв’язання педагогічних задач ми розглядаємо як операційно-технологічний компонент проектувальної діяльності педагога і поділяємо думку Г. М. Алєксєєвої про ресурсність електронного навчання для успішного формування операційно-технологічного компоненту у підготовці майбутніх педагогів [1, 43].На нашу думку, впровадження в процес підготовки інтегрованих практично орієнтованих дисциплін сприятиме формуванню професійної компетентності майбутнього фахівця. Тому для формування проектувальної компетентності як складової педагогічної майстерності майбутніх педагогів професійного навчання металургійного профілю нами було розроблено навчальну програму й методичне забезпечення дисципліни «Педагогічний практикум».Для підготовки до практичних занять студентам пропонується виконати ряд вправ, деякі з них наведені нижче.Вправа 1. Ознайомтесь із переліком адрес наукової періодики України, розміщених он-лайн:http://library.uipa.kharkov.ua/library/ – архів номерів збірника наукових праць «Проблеми інженерно-педагогічної освіти»;http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzspp/ – архів номерів збірника «Наукові записки. Серія «Психолого-педагогічні науки»;http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ptipo/index.html – архів номерів збірника «Проблеми трудової і професійної підготовки;http://intellect-invest.org.ua/pedagog_editions_collection_of_scientific_ labours_arhiv_gnvp/ – архів номерів збірника наукових праць «Гуманізація навчально-виховного процесу»;http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpbdpu/index.html – архів номерів збірника наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки);http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znppn/index.html – архів номерів збірника наукових праць (педагогічні науки) Херсонського державного університету.Дослідіть їхню професійну спрямованість, структуру, інформаційні ресурси. Підготуйтесь до обговорення на тему «Застосування ресурсів електронних бібліотек для формування педагогічної майстерності викладача».Вправа 2. Створіть електронний каталог «Проблеми інженерно-педагогічної освіти». Створіть файл «Зміст номерів за останній рік» і помістіть його в каталог. Відкрийте архів збірника наукових праць «Проблеми інженерно-педагогічної освіти». Скопіюйте у файл зміст усіх номерів збірника «Проблеми інженерно-педагогічної освіти» за останній рік. Проаналізуйте зміст одного номера збірника. Визначте одну актуальну проблему організації навчання майбутніх інженерів-педагогів у ВНЗ і підготуйтесь до її обговорення.Вправа 3. Створіть електронний каталог «Збірник «Проблеми трудової і професійної підготовки». Створіть файл «Зміст номерів за останній рік» і помістіть його в каталог. Зайдіть в архів збірника наукових праць «Проблеми трудової і професійної підготовки». Скопіюйте у файл зміст усіх номерів збірника «Проблеми трудової і професійної підготовки» за останній рік. Поверніться до архіву номерів, оберіть один збірник і проаналізуйте його зміст. Визначте одну актуальну проблему формування професійної компетентності педагога професійного навчання і підготуйтесь до її обговорення.Вправа 4. З переліку тем оберіть одну, найцікавішу для Вас: «Технології формування внутрішньої навчальної мотивації учнів ПТНЗ», «Використання ресурсів мультимедійних засобів на уроках в ПТНЗ», «Методи організації педагогічної взаємодії у ПТНЗ», «Інноваційний урок у ПТНЗ», «Робота куратора групи у ПТНЗ», «Формування професійно мобільного кваліфікованого робітника», «Робота куратора групи з батьками учнів ПТНЗ», «Психологічна культура педагога у роботі з дітьми-сиротами», «Педагогічна фасилітація як фактор гуманізації освіти», «Педагогічна майстерність педагога професійного навчання».Використовуючи пошукові сервери мережі Інтернет, підготуйте інформацію з обраної теми. На її основі розробіть конкретну ситуацію для аналізу.Вправа 5. Створіть каталог «Мультимедійні засоби у викладанні технічних дисциплін». Використовуючи пошукові сервери мережі Інтернет, знайдіть публікації, присвячені зазначеній проблемі й помістіть їх у каталог. Підготуйтесь для обговорення проблеми. Здійсніть рефлексію: з якими проблемами Ви стикнулись при виконанні завдання? Які прийоми, на Вашу думку, сприяють оптимізації пошуку і обробки інформації?Вправа 6. Відкрийте створений раніше електронний каталог «Проблеми трудової і професійної підготовки». Створіть в ньому підкаталог «Методики викладання технічних дисциплін». У підкаталозі «Методики» створіть наступні підкаталоги: «Методики викладання у ПТУ і технікумах», «Методики викладання у ВНЗ». Поверніться в каталог «Проблеми трудової і професійної підготовки» і відкрийте файл під назвою «Зміст номерів за останній рік». Прогляньте його, знайдіть в архіві номерів статті, які стосуються проблем методики викладання технічних дисциплін, скопіюйте і розподіліть їх по підкаталогах «Методики викладання у ПТУ і технікумі» й «Методики викладання у ВНЗ». Проаналізуйте по одній статті з кожного каталогу. Підготуйтесь до обговорення.Вправа 7. З наданого переліку тем оберіть найцікавішу для Вас: «Технології формування внутрішньої навчальної мотивації в учнів технікуму», «Використання ресурсів мультимедійних засобів на нетрадиційних уроках у технікумі», «Інноваційний урок у технікумі», «Специфіка роботи куратора групи з формування професійно мобільного кваліфікованого робітника», «Робота куратора групи з батьками учнів ПТНЗ», «Психологічна культура педагога професійного навчання в роботі з дітьми-сиротами», «Стратегії вирішення педагогічних конфліктів», «Педагогічна фасилітація», «Педагогічний тренінг», «Кейс-метод у викладанні технічних дисциплін», «Роль педагогічних працівників в організації соціального партнерства».Використовуючи пошукові сервери мережі Інтернет, попередні наробітки з дисципліни, підготуйте інформацію з однієї обраної теми. Підготуйтесь до її обговорення.Вправа 8. Відкрийте створений раніше каталог «Методики викладання в ПТУ і технікумі». В ньому створіть файл «Бібліографія», в якому складіть бібліографічний перелік з 20 номерів, оформлений за вимогами ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».За допомогою поштового сервера обміняйтеся з одним із студентів Вашої групи електронним листом-повідомленням і файлом з бібліографією. Перевірте один одного щодо слушності оформлення бібліографічних переліків. Обміняйтесь листом-коментарем, у якому, пам’ятаючи про етику ділового спілкування, повідомте про результати взаємоперевірки.Висновок. Запропоновані вправи з дисципліни «Педагогічний практикум» спрямовані на формування практичних умінь студентів, враховують сучасні вимоги щодо формування професійної компетентності педагога засобами педагогічної інформатики, що свідчить про доцільність їх застосування для формування професійної компетентності майбутніх педагогів професійного навчання. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо в експериментальній перевірці впливу дисципліни «Педагогічний практикум» на формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів професійного навчання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

КУРЧАТОВА, Анжеліка. "ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ЗАСОБАМИ САМОРОЗВИТКУ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 13, 2022): 85–91. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.14.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано психолого-педагогічну літературу з питання формування та розвитку педагогічної творчості вихователя засобами саморозвитку. Розкрито сутність понять «педагогічна творчість», «творча діяльність», «саморозвиток». Схарактеризовано основні умови для формування педагогічної творчості засобами саморозвитку. Обґрунтовано важливі якості творчої особистості. Актуальність дослідження обґрунтовано визначенням протиріч між: об’єктивною потребою суспільства в оригінальних і високоефективних підходах педагога до освітніх завдань і високим рівнем адміністрування в системі дошкільної освіти; сучасними запитами щодо креативності педагогічної діяльності та жорсткої регламентації її в освітньому просторі сучасного закладу дошкільної освіти; необхідністю розкриття творчого потенціалу дитини та суб’єкт-об’єктним стилем педагогічної взаємодії. Педагогічна творчість представлена як пошук педагогом нових рішень у постановці нових завдань, застосуванні нестандартних прийомів діяльності, здатності передбачати та оптимально вирішувати своєрідні проблемні ситуації, що виникають у роботі вихователя. Сучасний заклад дошкільної освіти потребує вихователя, який готовий працювати в умовах інноваційних змін, що відбуваються в освіті, продукувати нові ідеї щодо організації педагогічного процесу, ініціювати та реалізовувати творчі проекти, проявляти творчі вміння, створювати таке освітнє середовище, яке було би комфортним для дитини, сприяло розкриттю її потенційних можливостей розвитку, виховувало творчу особистість. Ідеться про вихователя-дослідника з новим педагогічним мисленням, креативного фахівця, гуманіста й оптиміста за переконанням, який бачить дошкільне дитинство в усій його унікальності, а заклад дошкільної освіти – у різноманітності творчих підходів до виховання дітей. Такий вихователь уміє знаходити в роботі з дітьми нові ресурси, продукувати ефективні форми, способи спілкування та взаємодії з ними. Результатом творчості вихователя є зростання його професійної майстерності та особистісний саморозвиток, стимулювання творчої ініціативи вихованців та їхньої пізнавальної активності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Міщеня, Оксана, and Оксана Третяк. "СУТНІСТЬ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ." New pedagogical thought 99, no. 3 (February 11, 2020): 122–27. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2019-99-3-122-127.

Full text

Abstract:

На основі аналізу філософських і психолого-педагогічних наукових джерел охарактеризовано різні підходи до дефініції «відповідальність», окреслено сутність поняття «професійно-педагогічна відповідальність майбутнього вчителя». Доведено, що професійна відповідальність майбутнього вчителя – це інтегративна якість, що виявляється в здатності приймати зважені рішення щодо власної професійно-педагогічної діяльності, бути готовим відповідати за їх результати та наслідки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Діомідова, Наталія, Земфір Шайхлісламов, and Тетяна Лазоренко. "ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ФАКТОР ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 62 (February 2020): 108–22. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.06.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження. Окремої уваги потребує розвиток емоційного інтелекту студентів-психологів у процесі фахової підготовки, виявлення ролі емоційного інтелекту у психологічному благополуччі майбутніх психологів. Мета дослідження – виявити кореляційні зв’язки між показниками емоційного інтелекту та психологічного благополуччя та дотичних параметрів: копінгів, самоорганізації, осмисленості життя. Вибірка і методи дослідження. Експериментальну базу досліджуваних склали 231 студентів 2-4 курсів, які є здобувачами вищої освіти за спеціальністю «Психологія» ХНПУ імені Г.С. Сковороди та Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (199 дівчат та 33 юнаки). У дослідженні використано такі методики: діагностики емоційного інтелекту Н. Холла в адаптації Є.П. Ільїна, діагностики емоційного інтелекту Д.В. Люсіна, опитувальник психологічного благополуччя К. Ріфф в адаптації Т.Д. Шевеленкової, П.П. Фесенко, копінг-тест Р. Лазаруса. Результати. Висока осмисленість життя, яка характеризує рішучих, автономно-контрольованих, задоволених самореалізацією студентів з високою емоційною насиченістю життя, властива тим майбутнім психологам, які мають високий рівень емоційного інтелекту. Високий рівень емоційного інтелекту майбутніх психологів передбачає високий рівень психологічного благополуччя. Емоційно-інтелектуальні якості, як розуміння власних емоцій та здатність до управління ними передбачає високу міру здатності до використання конструктивних копінг-стратегій. Висновки. Емоційний інтелект, з одного боку, виступає однією із ключових професійно значущих якостей майбутнього психолога, зі іншого, як показали результати представленого дослідження, пов'язаний із осмисленістю життя, здатностями до самоорганізації у діяльності, конструктивними копінг-стратегіями та психологічним благополуччям.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

БІЛИК, Валентина. "ПОТРЕБА В ПІДВИЩЕННІ КВАЛІФІКАЦІЇ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВУ ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1, no. 1 (2020): 256–65. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-256-265.

Full text

Abstract:

Наголошено, що потреба дослідити доцільність підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників, що здійснюють природничо-наукову підготовку майбутніх психологів у закладах вищої освіти, викликана інтеграцією України до європейського освітнього простору, яка, з одного боку, передбачає перехід вітчизняної освіти до нової моделі, орієнтованої на індивідуалізацію освітнього процесу, активізацію інноваційних перетворень, осучаснення технологічного забезпечення освітньої діяльності, зростання інтеграційних процесів та міждисциплінарну консолідацію, а з іншого – висуває нові вимоги до компетентності викладача закладів вищої освіти. Зазначено, що науково-педагогічний працівник закладу вищої освіти повинен уміти організувати освітній процес на засадах інноваційності та евристичності, володіти ультрановаційними методами і прийомами викладу навчального матеріалу, сучасними освітніми технологіями, методами формування навичок самостійної роботи студентів. Сформульовано мету статті, яка полягає в з’ясуванні потреби професійного вдосконалення викладачів, які здійснюють природничо-наукову підготовку майбутніх психологів у закладах вищої освіти, та окреслено завдання дослідження, зокрема: з’ясувати думку студентів-психологів щодо доцільності здійснення природничо-наукової підготовки в закладах вищої освіти та чинників, які негативно впливають на її ефективність; окреслити власне бачення шляхів осучаснення природничо-наукової підготовки майбутніх психологів у закладах вищої освіти; дослідити стан спроможності викладачів природничо-наукових дисциплін використовувати ультрановаційні педагогічні технології в процесі природничо-наукової підготовки майбутніх психологів у закладах вищої освіти. Наголошено, що результати проведеного дослідження, а саме, з’ясування думки студентів щодо доцільності здійснення природничо-наукової підготовки майбутніх психологів у закладах вищої освіти (більше 66% позитивних відповідей), чинників, які негативно впливають на ефективність такої підготовки (лідером серед яких, на думку студентів, є застарілі методики навчання (61,58%)), власне бачення шляхів осучаснення природничо-наукової підготовки майбутніх психологів у закладах вищої освіти (здійснювати її на засадах інноваційності та евристичності) та недостатньо сформовану здатність у викладачів використовувати ультрановаційні педагогічні технології (середній показник недостатньо сформованої здатності складає 60,35%), вказують на актуальність потреби підвищувати кваліфікацію викладачів природничо-наукових дисциплін. Вказано, що представлене дослідження передбачає з’ясування можливостей вітчизняних та міжнародних програм щодо підвищення кваліфікації викладачів, які здійснюють природничо-наукову підготовку майбутніх психологів. Ключові слова: підвищення кваліфікації, викладачі природничо-наукових дисциплін, сучасні педагогічні технології, майбутні психологи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Чередник, Лідія. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГОТОВНОСТІ ДО ТОЛЕРАНТНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ." Professional Pedagogics 1, no. 22 (July 9, 2021): 49–57. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.49-57.

Full text

Abstract:

Актуальність: необхідність визначення педагогічних умов формування у майбутніх учителів готовності до толерантного виховання молодших школярів обумовлена процесами глобалізації, євроінтеграції та реформування сучасної початкової школи, які окреслюють рамки освітнього простору, побудованого на утвердженні людини як найбільшої соціальної цінності, засадах гуманізму, дитиноцентризму та толерантності, й вимагають від педагога готовності до діалогу шляхом встановлення з молодшими школярами відносин довіри, співпраці, компромісу, радості, товариськості, емпатії та психологічного комфорту. Мета: на основі аналізу психолого-педагогічного доробку сучасних педагогів визначити педагогічні умови формування у майбутніх учителів готовності до толерантного виховання молодших школярів. Методи: теоретичні: аналізу, синтезу, теоретичного узагальнення. Результати: на основі аналізу психолого-педагогічних напрацювань з порушеної проблеми виокремлено педагогічні умови формування у майбутніх учителів готовності до толерантного виховання молодших школярів, а саме: педагогічний консенсус щодо орієнтації на толерантне виховання, відображення у змісті професійної підготовки основних засад толерантного виховання, упровадження контекстного навчання та квазіпрофесійних ситуацій. Висновки: обґрунтовані педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до толерантного виховання молодших школярів (педагогічний консенсус щодо орієнтації на толерантне виховання, відображення у змісті професійної підготовки основних засад толерантного виховання, упровадження контекстного навчання та квазіпрофесійних ситуацій) розуміються нами як сукупність сприятливих факторів, що забезпечує ефективну реалізацію моделі формування у майбутніх учителів готовності до толерантного виховання молодших школярів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Глущенко, Володимир Володимирович. "Підготовка майбутніх кваліфікованих робітників у ПТНЗ з використанням системи підтримки дистанційного навчання." New computer technology 12 (December 25, 2014): 204–12. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v12i0.712.

Full text

Abstract:

Мета дослідження полягає у визначенні організаційно-педагогічних умов впровадження інформаційно-комунікаційних технологій дистанційного навчання у професійно-технічному навчальному закладі (ПТНЗ). Відповідно до мети визначено завдання дослідження: проаналізувати наукову, педагогічну, методичну, навчальну і спеціальну літературу, навчальні плани, програми та методи навчання у ПТНЗ; вивчити зарубіжний та вітчизняний досвід створення інформаційно-освітнього середовища у закладах освіти; створити на базі Moodle прототип системи підтримки дистанційного навчання для ПТНЗ. Об’єкт дослідження – процес навчання учнів у ПТНЗ. Предмет дослідження – організаційно-педагогічні умови впровадження інформаційно-комунікаційних технологій дистанційного навчання у ПТНЗ. Методи дослідження: аналіз наукової, психолого-педагогічної, методичної, спеціальної літератури і джерел мережі Інтернет з проблеми дослідження. У роботі розглянуто проблеми створення інформаційного освітнього середовища у ПТНЗ, особливості використання Moodle для створення системи підтримки дистанційного навчання ПТНЗ. В результаті дослідження на базі Moodle створено прототип системи підтримки дистанційного навчання для ПТНЗ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Томашевська, М. O. "ОБҐРУНТУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, no. 5 (November 29, 2019): 195–203. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-195-203.

Full text

Abstract:

У статті виокремлено та обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх викладачів педагогічних дисциплін до професійної взаємодії засобами інтерактивних технологій навчання у закладах вищої освіти. Автором доведено, що до умов реалізації зазначеного феномена належать: мотивація майбутніх викладачів педагогічних дисциплін до інтерактивної взаємодії в освітньому процесі, створення ситуації успіху; створення професійно-інтерактивного середовища на основі впровадження спецкурсу «Професійна взаємодія в освітньому процесі закладу вищої освіти» та збагачення навчального змісту педагогічних дисциплін щодо змісту, сутності та структури професійної взаємодії; організація рефлексивної діяльності студентів для самоаналізу готовності до професійної взаємодії. Проаналізовано і узагальнено основні підходи до висвітлення поняття «педагогічні умови» в психолого-педагогічній та методичній літературі. Визначено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови, які забезпечують ефективність формування готовності майбутніх викладачів педагогічних дисциплін до професійної взаємодії. Доведено, що педагогічні умови підвищення ефективності підготовки майбутніх викладачів педагогічних дисциплін до професійної взаємодії засобами інтерактивних технологій навчання – це фактори, які пов’язані з професійною підготовкою майбутніх викладачів та спрямовані на формування у них готовності до здійснення професійної взаємодії в освітньому процесі. Автором надано детальний опис кожної умови та шляхи їхньої реалізації. Ключові слова: підготовка майбутніх викладачів педагогічних дисциплін; педагогічні умови; засоби інтерактивних технологій; професійна взаємодія; готовність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Бондаренко, Зоя Петрівна. "Сучасні підходи до виховання студентської молоді в умовах вищого навчального закладу." Педагогіка вищої та середньої школи 49 (February 17, 2017): 3–17. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v49i0.155.

Full text

Abstract:

Проблема дослідження полягає у визначенні нових підходів до організації виховної роботи зі студентами вищої школи на засадах ідей позитивної психології як умови їхнього успішного професійного становлення. Автор на підставі проведених досліджень, опрацювання психолого-педагогічної літератури та власного досвіду виховної діяльності розкриває специфіку виховання студентської молоді. Звернено увагу на волонтерство як соціально-педагогічний ресурс у контексті виховання молоді.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Dichek, Nataliia. "Ukrainian Pedagogical Psychology and Individualization Education Issues in Secondary School in Second Half of 20th Century." Research Notes, no. 1 (October 26, 2017): 270–81. http://dx.doi.org/10.31654/2663-4902-2017-pp-3-270-281.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Щербакова, Надія. "ГОТОВНІСТЬ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ГУМАННИХ ВЗАЄМИН ІЗ ОДНОЛІТКАМИ." Інноватика у вихованні 2, no. 13 (June 15, 2021): 203–11. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.328.

Full text

Abstract:

У статті висвітлюється одна з актуальних проблем сучасної педагогіки – проблема готовності учнів початкової школи до створення й підтримки гуманних взаємин з учасниками освітнього процесу, а саме з дорослими і однолітками. Розкривається сутність ключових понять: гуманність, гуманізм, гуманні взаємини. Автор наголошує, що гуманні взаємини між людьми були предметом досліджень філософів, психологів, педагогів. Але ця проблема і дотепер потребує детального вивачення, особливо на етапі розвитку особистості дитини початкової школи. На основі ретроспективного аналізу психолого-педагогічної літератури обґрунтовується структура взаємин між людьми, зокрема між учнями початкової школи. Особлива увага надається методиці вивчення готовності школярів до взаємодії з однолітками. Визначено показники та рівні цієї готовності. Діагностичні дані засвідчили, що для підвищення рівня готовності дитини до створення гуманних взаємин й накопичення практичного досвіду спілкування в шкільному середовищі необхідно створення відповідних педагогічних умов, які закладатимуть основу для формування гуманних взаємин його учасників, зокрема в контексті «вчитель-учень», «учень-учень». Аналізується навчально-педагогічна взаємодія як взаємопов’язаний процес обміну інформацією про спілкування людей у суспільстві, як джерело комфортного перебування дитини в шкільному колективі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Бойченко, Інна. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОІДЕНТИЧНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, no. 9(54) (February 27, 2020): 5–20. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.9(54).01.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено теоретико-емпіричному вивченню проблеми становлення професійної самоідентичності майбутніх психологів. Акцентується увага на необхідності врахування особливостей її структурних складових у професійній підготовці студентів-психологів. Теоретично обґрунтовано поняття «професійна ідентичність», «професійна ідентифікація», «професійна самоідентичність» і «професійна самоідентифікація». Професійна ідентичність розглядається як одне з важливих новоутворень особистості юнацького віку. Зазначається взаємозв’язок становлення професійної ідентичності з процесом фахового самовизначення. Встановлюється залежність ефективної самореалізації психолога в майбутньому від сформованості його професійної самоідентичності. Доводиться, що процеси когнітивного й індивідуального розвитку психологів в сукупності створюють основу для формування їхньої професійної ідентичності у процесі оволодіння фаховими компетентностями. Розглядається професійна ідентичність як динамічна структура, що розвивається і змінюється протягом всього життя людини. Професійна ідентичність визначається такими компонентами як екзистенційні, рольові та персональні самокатегоризації, що передбачає функціональне та екзистенційне споріднення людини і професії. Виокремлюються фактори, що здійснюють вплив на становлення професійної ідентичності майбутніх психологів. Аналізуються моделі професійної самоідентичності майбутніх фахових психологів. Акцентується увага на тому, що особистість майбутнього фахівця є однією із визначальних складових моделі успішного становлення його професійної самоідентичності. Визначається рівень усвідомленості студентами-психологами вибору своєї професії в процесі становлення їх професійної самоідентичності. Визначаються показники здатності досліджуваних студентів до самоідентичності. Виокремлюються чинники, що обумовлюють ефективність професійної самоідентичності студентів. Аналізується вплив психолого-педагогічних чинників на становлення самоідентичності досліджуваних.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Котирло, Тамара. "ПЕДАГОГІЗАЦІЯ БАТЬКІВ І ЧЛЕНІВ РОДИН ЯК АКТУАЛІТЕТ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, no. 16 (November 28, 2019): 91–99. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.91-99.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано актуальні дослідження у сфері освіти дорослих, в яких започатковано розв’язання проблеми педагогізації батьків і членів родин. Розкрито сутність понять «педагогізація» та «педагогічна культура». Охарактеризовано основні форми навчання батьків і залучення їх до виховної роботи. Здійснено аналіз проблеми педагогізації батьків, а саме: теоретико-методологічних підходів дослідження процесу формування їх педагогічної культури, тенденцій розвитку освіти досліджуваної категорії дорослих у системі неформальної освіти. Автором висвітлено пріоритети освіти і просвіти батьків; особливості функціонування та організації педагогічної просвіти членів родин у системі неформальної освіти України; пріоритетні завдання освіти і просвіти батьків і членів родин в умовах сьогодення. Акцентовано увагу на важливих аспектах роботи з батьками, таких як: популяризація діяльності психологічних служб для батьків і членів родин; набуття психолого-педагогічних знань, які відповідають їхнім запитам щодо формування педагогічної культури; вибір оптимальних форм просвіти, що мотивують до набуття педагогічних і психологічних знань, відповідних умінь і навичок; ознайомлення батьків із основами педагогічної майстерності для побудови суб’єкт-суб’єктних взаємин із дітьми. Виокремлено та проаналізовано компоненти педагогічної культури батьків: мотиваційний, змістовий, конструктивний. Окреслено основні принципи взаємодії з батьками у процесі їх педагогізації, а саме: принцип професійної компетентності; принцип діагностичного підходу до родини; принцип спрямованості педагогічної освіти батьків на особистість дитини; принцип індивідуального підходу до родини. Доведено, що педагогізація сприяє удосконаленню педагогічних навичок і здібностей батьків, актуалізує роздуми щодо необхідності створення сприятливих, оптимальних умов для виховання, розвитку й саморозвитку дітей. Ключові слова: освіта дорослих, батьки, члени родин, неформальна освіта і просвіта батьків, педагогізація суспільства, педагогічна культура, усвідомлене батьківство.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

БРУШНЕВСЬКА, Ірина. "ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСНОЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОЦІНКИ РОЗВИТКУ ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 3 (October 27, 2021): 205–11. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.30.

Full text

Abstract:

Метою статті є аналіз та обґрунтування основних етапів здійснення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини з особливими освітніми потребами. Сучасний стан розвитку спеціальної освіти Укра- їни характеризується посиленою увагою вчених до поглибленого вивчення особливостей загального, психічного та мовленнєвого розвитку дітей з особливими освітніми потребами з метою забезпечення індивідуального розвитку кожної дитини з урахуванням її психофізичних особливостей, можливостей, здібностей, вподобань. Науково обґрунтована психолого-педагогічна оцінка розвитку, корекція порушеного розвитку дитини, пси- холого-педагогічний супровід її розвитку забезпечує підґрунтя створенню передумов навчальної діяльності, успішної соціалізації дитини із особливими освітніми потребами. Інклюзивно-ресурсні центри – перші сервісні організації, які мають завдання виявити в дитини якомога раніше особливі освітні потреби й надати їй фахову і компетентну допомогу. Комплексна психолого-педагогічна оцінка розвитку дитини є кінцевим результатом процесу оцінювання, що орієнтує фахівців інклюзивно-ресурсних центрів на визначення оптимального освіт- нього маршруту для кожної дитини з особливими освітніми потребами. Важливість комплексної психоло- го-педагогічної оцінки розвитку дитини зумовлена тим фактом, що вона є одним із механізмів забезпечення права дітей із особливими освітніми потребами на належну освіту. В статті проаналізовано передумови проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини з особливими освітніми потребами, пріоритетні напрями проведення, основні етапи реалізації, ефективні методи і прийоми реалізації. Для про- ведення комплексного обстеження когнітивно-мовленнєвого розвитку дітей із особливостями психофізично- го розвитку запропоновано використати розроблену авторську діагностику, апробовану у роботі з дітьми дошкільного віку із порушеннями мовленнєвої діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Гнізділова, Олена. "Зміст і напрями діяльності наукової школи професора Н. В. Гавриш." Освітній вимір 40 (February 13, 2014): 268–74. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.2999.

Full text

Abstract:

Гнізділова О. А. Зміст і напрями діяльності наукової школи професора Н. В. Гавриш. У статті висвітлено основні здобутки представників наукової школи доктора педагогічних наук, професора, завідувача кафедри дошкільної та початкової освіти Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» Наталії Василівни Гавриш. Головну увагу зосереджено на розкритті основних граней її науково-педагогічної діяльності як автора численних наукових публікацій, наукового керівника дисертаційних праць, редактора фахових наукових збірників і часописів, члена спеціалізованих учених рад, лідера науково-педагогічної школи «Психолого-педагогічні та соціальні аспекти дошкільної і початкової освіти».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Варгата, О. В. "Психолого-педагогічні умови формування творчого потенціалу психологів." Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій університету "Україна", no. 17 (2019): 110–15.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Педагогічна психологія'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles