To see the other types of publications on this topic, follow the link: Переломи нижньої щелепи.
Journal articles on the topic 'Переломи нижньої щелепи'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 27 journal articles for your research on the topic 'Переломи нижньої щелепи.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Поліщук, С. С., В. Я. Скиба, В. С. Поліщук, С. М. Шувалов, О. О. Поліщук та А. І. Даліщук. "ЧАСТОТА ТА СТРУКТУРА ПЕРЕЛОМІВ НИЖ-НЬОЇ ЩЕЛЕПИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 113, № 4 (2021): 53–60. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-38-4-53-60.
Full textAbstract:
Ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнтів, що лікувалися у щелепно-лицевому відділенні міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Вінниці, на базі кафедри хірургічної стоматології та щелеп-но-лицевої хірургії ВНМУ ім. М.І.Пирогова, в період з 2010 по 2019 роки, показав частоту та структуру переломів нижньої щелепи, причини виникнення їх, складність та наявність поєднаної травми і супут-ньої патології. Серед пацієнтів з щелепно-лицевою патологією переломами нижньої щелепи було діагно-стовано у 2127 пацієнтів, що склало близько 8,96 %. Із переломів нижньої щелепи односторонні переломи нижньої щелепи зустрічалися у 1294 пацієнтів, що склало 60,8 % випадків, а двосторонні – 785 (36,9 %) потерпілих та множинні переломи нижньої щелепи зустрічалися у 48 (2,3 %) випадків. В структурі пере-ломів нижньої щелепи переважають ангулярні пере-ломи – 67,4 %, а також їх поєднання з ментальними – 41,8 % чи суглобовими – 36,1 %. Помітна тенденція до виникнення двобічних більш складних переломів. Зокрема часто зустрічаються поєднані травми при переломах нижньої щелепи, а також на фоні супут-ньої патології, що слід враховувати при складані пла-ну лікування таких пацієнтів.
2
Ковач, І. В., І. О. Македонський, А. Л. Зелінський та Г. Е. Зуб. "ОСОБЛИВОСТІ ФІКСАЦІЇ МІНІПЛАСТИН ПРИ ПЕРЕЛОМАХ КУТА НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ДІТЕЙ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 113, № 4 (2021): 78–83. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-38-4-78-83.
Full textAbstract:
На теперішній час, за даними літератури, відзнача-ється стійка тенденція до підвищення частоти ви-никнення переломів щелеп в дитячому віці. При цьому переломи нижньої щелепи займають друге місце по частоті серед усіх переломів щелепно-лицевої ділян-ки.Найчастіше переломи щелепно-лицевої ділянки у ді-тей трапляються у періоди 6-7 років – час початку відвідування школи, 12-14 років – значне зростання фізичної активності, участі у спортивних змаганнях та тренуваннях, 16-18 років – хуліганські травми. За даними наукових джерел, частота виникнення пере-лому різних відділів нижньої щелепи варіюється.Мета даного дослідження. Підвищення ефективно-сті лікування переломів кута нижньої щелепи у дітей 6-8 років шляхом визначення оптимального місця для фіксації мініпластин за допомогою аналізу комп’ютерних томограм.Матеріали та методи дослідження. Нами було про-ведено аналіз історій хвороб дітей з переломами ку-тів нижньої щелепи, які лікувались шляхом остеоси-нтезу у щелепно-лицевих відділеннях міських лікарень м. Дніпро за період з 2012 по 2020 роки. Проведений нами аналіз 23 томограм дітей 6-8 років виявив мак-симально близьке розташування нижньощелепного каналу у 100 % випадків. Після вивчення ортопанто-мограм та комп’ютерних томограм обстежених ді-тей із змінним прикусом нами було розроблено власну методику фіксації мініпластини. Нами було запропо-новано та відпрацьовано методику фіксації мініпла-стини по зовнішній косій лінії з чотирма точками свердління для гвинтів в безпечних зонах.Одним із основних етапів успішного лікування пере-ломів кута нижньої щелепи у дітей 6-8 років мето-дом остеосинтезу являється обґрунтування розта-шування гвинтів для фіксації мініпластин.
3
Павличук, Т. О., Ю. В. Чепурний та А. В. Копчак. "КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ГОЛІВКИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ І З ВИКОРИСТАННЯМ НАВІГАЦІЙНИХ ШАБЛОНІВ ТА ПАЦІЄНТО-СПЕЦИФІЧНИХ ІМПЛАНТАТІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 112, № 3 (2021): 41–49. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-37-3-41-49.
Full textAbstract:
Вступ. Переломи виросткового відростку нижньої щелепи, є одним із найбільш поширених видів її трав-матичних уражень. За даними літератури 25-40 % переломів НЩ локалізуються на ділянці виросткового відростку. Серед них 25-30 % становлять найбільш складні для діагностики і лікування переломи голівки нижньої щелепи.Мета даного дослідження. Провести оцінку клініч-ної та функціональної ефективності застосування навігаційних шаблонів та пацієнто-специфічних фік-саторів у пацієнтів з переломом голівки нижньої ще-лепи у порівнянні із традиційними методами остео-синтезу.Матеріалом даного дослідження було 37 пацієнтів з 48 переломами голівки нижньої щелепи (31 чоловік та 6 жінок, віком від 19 до 61 року, середній вік 38±11,8 років). Залежно від способу проведення остеосинтезу голівки нижньої щелепи всіх пацієнтів було розділено на 2 групи, однорідні за віком, статтю та важкістю травми.Хворих в обох групах було обстежено згідно станда-ртної схеми, що включала збір анамнезу, оцінку зага-льного та місцевого статусу, застосування лабора-торних і інструментальних методів дослідження.Використання навігаційних хірургічних шаблонів та пацієнто-специфічних фіксаторів у пацієнтів із пере-ломом голівки нижньої щелепи дозволяє покращити анатомічні і функціональні результати їх хірургічно-го лікування, а саме збільшити точність відновлення анатомічної форми голівки, зменшити частоту оклюзійних порушень та вторинних зміщень, а та-кож збільшити максимальну амплітуду рухів ниж-ньої щелепи на 6,4-20 %.
4
Абдуллаєв, Є. М. "НОВИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ ДИТЯЧИХ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 110, № 1 (2021): 75–79. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-35-1-75-79.
Full textAbstract:
В данні дослідження включено 15 пацієнтів з перело-мом нижньої щелепи. Вік пацієнтів - менше 16 років. Дане дослідження проводилося в період 2010-2018 рр. В залежності від локалізації травми були сформовані дві групи: ізольовані травми нижньої щелепи (моно-і білатеральні переломи) - 8 пацієнтів, у 7 пацієнтів діагностовано осколкові переломи нижньої щелепи.Методи третаменту було обрано як нехірургічні (ортодонтичні + ортогнатичні гвинти і ІМФ), так і комбіновані з хірургічним лікуванням. Всім пацієнтам було проведено лабораторне та рентгенологічне дослідження. Радіологія включала ОЗГ і 3D комп'ютерну томографію. Ці пацієнти були обстежені педіатром, дитячим хірургом, нейро-травматологом і анестезіологом.Лікування планувалося індивідуально, виходячи з віку і локалізації перелому. Застосовувалися три методи лікування: нехірургічний, хірургічний і комбінований. З 15 пацієнтів 3 пацієнти були проліковані не хірургіч-ним шляхом (Орто,ортогнатичні гвинти та IMF ). Алгоритм нехірургічного лікування: важливо зробити репозицію за допомогою ортодонтичного апарату відразу після травми протягом двох тижнів I клас гумових кілець і наступним кроком буде розміщення III класу, III клас гумові кільця і поперечна середня лі-нія повинні бути репозиціоновані з кільцями, а та-кож. У разі, якщо тільки 10 або менше зубів присутні ортогнатичні гвинти повинні бути розміщені для стабілізації. В результаті консервативного лікування середнє відхилення становило 6,6 мм до лікування, 0,3 мм через 3 місяці лікування, а через 6 місяців відхилення не спостерігалося. Тільки одне хірургічне лікування було виконано у 10 пацієнтів. Лікування складалося з операції остеосинтезу титанової міні-пластиною. Медіана відхилення у цих дітей станови-ла 4,4 мм до лікування, 0,9 мм через 3 місяці після лі-кування та 0,8 мм через 6 місяців.
 2 з 15 пацієнтів пройшли комбіноване хірургічне та ортодонтичне лікування. Це лікування включає в себе остеосинтетичну фіксацію щелепно-нижньощелепної області гумовими кільцями. На момент надходження середнє відхилення склало 2 мм до лікування, 1,5 мм через 3 місяці після лікування і 0,5 мм через 6 місяців. У кожній з трьох груп лікування стан виросткового-суглобового піднесення і етапи лікування контролю-валися одним і тим же лікарем.Висновок. При порівнянні хірургічних і консерватив-них методів в нашому дослідженні було вирішено, що в залежності від клінічного випадку консервативний метод може розглядатися як основний метод вибо-ру. В даний час існує безліч способів лікування переломів щелепи у дітей. Проте, кількість усклад-нень невелика. Перевага одного методу над іншим дозволяє застосовувати його стандартним способом в будь-яких клінічних умовах. Правильне і своєчасне лікування може привести до тяжких наслідків в організмі, що росте. Також відсутній комплексний протокол лікування за віковими критеріями, типу пе-релому і локалізації переломів щелепи. З урахуванням цих критеріїв розробляється стандартний протокол.
5
Погранична, Х. Р. "Діагностичне значення предикторів тканинної деструкції скронево-нижньощелепного суглоба при травматичних переломах суглобового відростка нижньої щелепи". CLINICAL DENTISTRY, № 1 (30 квітня 2021): 20–27. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.1.12035.
Full textAbstract:
Резюме. Травматичні ушкодження нижньої щелепи, зокрема переломи, контузії безпосередньо впливають на стан його суглобових поверхонь, структурних елементів і можуть викликати стійкі функціональні порушення. Своєчасна діагностика ушкодження скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС), а особливо їх хрящової тканини, є необхідною умовою для успішного лікування та сприяє покращенню прогнозу в пацієнтів із захворюваннями суглобів різної етіології.
 Мета дослідження – проаналізувати ранню діагностику ушкоджень хрящових та кісткових компонентів СНЩС при травматичних переломах суглобового відростка нижньої щелепи та вивчити кореляцію результатів МРТ та біохімічних показників у динаміці.
 Матеріали і методи. При госпіталізації усім пацієнтам проведено магнітно-резонансну томографію з метою оцінки стану кісткових та м᾽якотканинних елементів СНЩС. Для вивчення ступеня ушкодження кісткової та хрящової тканин СНЩС проводили визначення рівня піридиноліну (ПІД) та дезоксипіридоліну (ДПІД) методом імуноферментного аналізу (метод ELISA) у зразках сечі пацієнтів до лікування та на 21; 30 та 180 доби після проведення іммобілізації.
 Результати досліджень та їх обговорення. Результати МРТ при переломах СВНЩ надійно свідчать про органічні зміни в структурних елементах СНЩС як кісткових, так і м᾽якотканинних, проте можуть візуалізували лише їх фактичні ушкодження. Результати біохімічних показників показали підвищення ПІД та ДПІД, підтверджують руйнування як кісткової тканини, так і деградацію суглобового хряща при травматичних переломах суглобового відростка нижньої щелепи ще на стадії допроменевої діагностики, тобто на стадії розвитку захворювання, що передує вогнищевим змінам.
 Висновки. Відсутність повної та вчасної нормалізації показників ПІД та ДПІД свідчить про необхідність розпрацювання нових схем лікування травм СНЩС з метою своєчасної профілактики виникнення посттравматичних артрозів та анкілозів СНЩС.
6
Погранична, Х. Р. "Діагностичне значення предикторів тканинної деструкції скронево-нижньощелепного суглоба при травматичних переломах суглобового відростка нижньої щелепи". CLINICAL DENTISTRY, № 1 (30 квітня 2021): 20–27. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.12035.
Full textAbstract:
Резюме. Травматичні ушкодження нижньої щелепи, зокрема переломи, контузії безпосередньо впливають на стан його суглобових поверхонь, структурних елементів і можуть викликати стійкі функціональні порушення. Своєчасна діагностика ушкодження скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС), а особливо їх хрящової тканини, є необхідною умовою для успішного лікування та сприяє покращенню прогнозу в пацієнтів із захворюваннями суглобів різної етіології.
 Мета дослідження – проаналізувати ранню діагностику ушкоджень хрящових та кісткових компонентів СНЩС при травматичних переломах суглобового відростка нижньої щелепи та вивчити кореляцію результатів МРТ та біохімічних показників у динаміці.
 Матеріали і методи. При госпіталізації усім пацієнтам проведено магнітно-резонансну томографію з метою оцінки стану кісткових та м᾽якотканинних елементів СНЩС. Для вивчення ступеня ушкодження кісткової та хрящової тканин СНЩС проводили визначення рівня піридиноліну (ПІД) та дезоксипіридоліну (ДПІД) методом імуноферментного аналізу (метод ELISA) у зразках сечі пацієнтів до лікування та на 21; 30 та 180 доби після проведення іммобілізації.
 Результати досліджень та їх обговорення. Результати МРТ при переломах СВНЩ надійно свідчать про органічні зміни в структурних елементах СНЩС як кісткових, так і м᾽якотканинних, проте можуть візуалізували лише їх фактичні ушкодження. Результати біохімічних показників показали підвищення ПІД та ДПІД, підтверджують руйнування як кісткової тканини, так і деградацію суглобового хряща при травматичних переломах суглобового відростка нижньої щелепи ще на стадії допроменевої діагностики, тобто на стадії розвитку захворювання, що передує вогнищевим змінам.
 Висновки. Відсутність повної та вчасної нормалізації показників ПІД та ДПІД свідчить про необхідність розпрацювання нових схем лікування травм СНЩС з метою своєчасної профілактики виникнення посттравматичних артрозів та анкілозів СНЩС.
7
Шуминський, Є. В., А. В. Копчак, В. Г. Гурьянов, Н. В. Лисейко та О. М. Дорошенко. "Оцінка оклюзійних співвідношень та жувальної функції у пацієнтів із переломами верхньої щелепи методом компʼютерної оклюзіографії". CLINICAL DENTISTRY, № 3 (1 листопада 2021): 10–25. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.3.12460.
Full textAbstract:
Уламкові переломи верхньої щелепи на ділянці вертикальних контрфорсів ускладнюють процес репозиції та фіксації, створюють передумови для розвитку глибоких функціональних розладів у ранньому і віддаленому посттравматичному періодах. Відновлення їх за допомогою накісних титанових пластин є основним завданням лікування даної категорії пацієнтів.
 Мета дослідження – дослідити характер оклюзійних співвідношень та визначити їх зміни у пацієнтів із травматичними переломами верхньої щелепи залежно від застосованого способу реконструкції вертикальних контрфорсів із використанням методу компʼютерної оклюзіографії.
 Матеріали і методи. Досліджено 18 пацієнтів із множинними переломами кісток середньої зони обличчя (15 чоловіків та 3 жінок). Середній вік (43,8±10,8) року. Оклюзіографії проводили у групах із лінійними переломами (Gr1, n=6), з кістковими дефектами у ділянці вертикальних контрфорсів (Gr2, n=5) та з відновленими контрфорсами за допомогою кісткових аутотрансплантатів (Gr3, n=7). Аналіз проведений за допомогою апарату та програмного забезпечення «T-Scan» компанії «Tekscan» (Tekscan, Inc., S. Boston, MA, США). Досліджені час оклюзії, дезоклюзії, індекс асиметрії оклюзії.
 Результати досліджень та їх обговорення. Медіанні значення часу оклюзії, дезоклюзії, індексу асиметрії Gr1- (0,17 (0,12÷0,25), 0,18 (0,15÷0,19), 12,2 % (8 %÷29,1 %)); Gr2 – (0,29 (0,18÷0,37), 0,13 (0,12÷0,20), 28,4 % (16,8÷36,8) %); Gr3 – (0,22 (0,21÷0,38), 0,11 (0,08÷0,22), 23,2 % (15,4÷29,7) %) відповідно. Визначалась тенденція до зростання часу оклюзії на 24 %, часу дезоклюзії – на 16 % та ступеня асиметрії – на 17 % у пацієнтів із переломами нижньої щелепи, що супроводжувались відшаруванням або пересіченням жувальних мʼязів та у пацієнтів, яким проводили біфронтальний доступ, що супроводжувалось оголенням скроневих мʼязів для лікування переломів кісток середньої зони обличчя.
 Висновки. Чинниками, що сприяють поглибленню функціональних змін, є переломи верхньої щелепи із дефектом (зростання індексу асиметрії в середньому на 13,6 % та часу оклюзіїї – на 0,1 с), а також операційна травма жувальних мʼязів при проведенні хірургічних доступів. Заміщення дефектів вертикальних контрфорсів кістковими аутотрансплантатами покращує відновлення жувальної функції, порівняно із пацієнтами, де для фіксації уламків на ділянці дефектів використовували накісні міні-пластини як самостійне хірургічне рішення (середній час оклюзії у цієї категорії хворих був меншим на 25 %, а індекс асиметрії – на 19 %).
8
Ковач, І. В., Г. Е. Зуб, О. М. Кучеренко та М. І. Влад. "НОВІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМУ КУТА НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ В ДІТЕЙ 9-18 РОКІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, № 1 (2022): 83–88. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.15.
Full textAbstract:
У сучасній щелепно-лицевій хірургії для фіксації кісткових фрагментів при переломах різної локалізації широко використовують накісні титанові пластини та шурупи для остеосинтезу, що принципово дозволяє забезпечити надійне утримання уламків в трьох площинах на весь період консолідації перелому. Мета дослідження. Визначення безпечних точок для фіксації мініпластин під час лікування переломів кута нижньої щелепи у дітей 9-18 років. Матеріали та методи дослідження. Нами було проведено аналіз історій хвороб дітей віком від 9 до 18 років з переломами кутів нижньої щелепи, які лікувались шляхом остеосинтезу у щелепно-лицевих відділеннях міських лікарень м. Дніпро за період з 2012 по 2022 роки. Під час складання плану лікування переломів кута нижньої щелепи нами був проведений аналіз 64 комп’ютерних томограм у дітей 9-18 років для визначення безпечних зон фіксації мініпластин. Томограми були проведені на томографі Planmeca. Всім пацієнтам було зроблено також 64 ортопантомограми та проведено їх аналіз. Під час проведення клінічних досліджень дітей 9-18 років з переломами кута нижньої щелепи, які знаходились на лікуванні за останні 10 років в дитячих щелепно-лицьових відділеннях (ЩЛВ) м. Дніпро, нами було виділено 3 групи дітей. На підставі даних, отриманих під час дослідження ортопантомограм і комп’ютерних томограм, нами були визначені безпечні для свердління точки при фіксації мініпластини під час лікування переломів кута нижньої щелепи шляхом остеосинтезу у дітей 9-18 років. Крім того, визначені точки свердління під гвинти можливо використовувати під час розробки хірургічного шаблону, позиційованого на зубах.
9
Нагірний, Я. П., О. В. Денефіль, Н. О. Твердохліб, О. С. Беденюк та І. В. Стефанів. "Вікові особливості реакції ендокринної системи у постраждалих із травматичними переломами нижньої щелепи". CLINICAL DENTISTRY, № 3 (1 листопада 2021): 4–9. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.3.12459.
Full textAbstract:
Вивчено особливості вікових змін концентрації кортизолу, паратиреоїдного гормону, тироксину в динаміці у постраждалих із травматичними переломами нижньої щелепи. Встановлено, що впродовж усього терміну спостереження концентрація усіх гормонів відрізнялася від норми і мала свої вікові особливості. Найбільше підвищення рівня кортизолу і паратиреоїдного гормону встановлено у постраждалих вікової групи 20–29 років, а тироксину – в пацієнтів вікової групи 40–49 років.
 Мета дослідження – вивчити динаміку концентрації гормонів крові, які впливають на синтез і мінералізацію кісткової мозолі в ділянці перелому при лікуванні постраждалих із травматичними відкритими переломами нижньої щелепи різного віку.
 Матеріали і методи. Проведено дослідження гормонального статусу 38 постраждалих із травматичними переломами нижньої щелепи 20–49 років на 1-й, 10-й, 20-й дні спостереження. Для цього у сироватці крові визначали рівень кортизолу за допомогою тест-системи FK 210R (версія 03.2002), паратиреоїдного гормону – за допомогою набору DSL ACTIVE I-PTH, тироксину – за допомогою тест-системи FK 212 R (версія 12.2001). Лікування перелому проводили із застосуванням назубних шин і стандартного медикаментозного забезпечення.
 Результати досліджень та їх обговорення. Підсумовуючи отримані результати, можна стверджувати, що гормони щитоподібної залози мають моделюючий вплив на кістковий метаболізм. Метаболічні ефекти пояснюються синтезом та підвищенням активності багатьох клітинних ферментів, впливом їх на проникність клітинних і мітохондріальних мембран, а також стимуляцією метаболізму в мітохондріях. Вони контролюють синтез РНК в ядрах клітин, регулюють синтез білка в рибосомах, проявляють пермісивний ефект на генетично детерміновані процеси і дію інших гормонів.
 Висновки. У хворих із травматичними переломами нижньої щелепи в усі вікові періоди встановлено дисбаланс гормонів, що впливають на синтез і мінералізацію кісткової мозолі.
10
Маланчук, В. А., В. В. Григоровський та А. Н. Гусейнов. "ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ І КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗАЛЕЖНОСТІ МОРФОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ УРАЖЕННЯ ТА РЕПАРАЦІЇ У КІСТКОВИХ УЛАМКІВ ПРИ УЛАМКОВИХ ПЕРЕЛОМАХ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 113, № 4 (2021): 63–72. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-38-4-63-72.
Full textAbstract:
Актуальність. При уламкових переломах нижньої щелепи успіх лікування, в цілому, визначається перебігом репаративних процесів у зоні ушкодження. У зв'язку з цим значний інтерес дослідників привер-тають мінімально інвазивні підходи, оптимізація умов репаративної регенерації і методи профілактики гнійно-запальних ускладнень у цій категорії хворих.У той же час аналітичних досліджень, які б вста-новлювали стан тканин уламків нижньої щелепи після механічної травми, раніше не проводилося. Не охарактеризовані також залежності між окремими морфологічними показниками, що відображають стан тканини нижньої щелепи, розташованих в зоні пошкодження.Мета дослідження. Вивчення клініко-морфологічних особливостей патологічних і репаративних змін до кісткових уламків нижньої щелепи.Матеріали і методи. Матеріалом дослідження по-служили фрагменти кісткових уламків нижньої ще-лепи, отримані при операціях остеосинтезу у 20 хво-рих з наслідками травматичних переломів. Операції проводилися за показаннями і полягали в репозиції відламків, видаленні дрібних уламків (вони були використані для гістологічного дослідження) та встановлення фіксаторів на репозіції відламків пошкодженої кістки.Результати досліджень і їх обговорення. Результа-ти виконаного нами дослідження показали, що ішемічні пошкодження кісткової тканини різної протяжності після травматичних переломів мали місце і в нижній щелепі, викликаючи запальну реакцію різного ступеня і репаративну реакцію з боку ендо-ста і периоста. Гістологічні прояви цих змін варіювали і в більшості випадків по вираженості сла-бо корелюють між собою. Лише показники «вид за-палення в кістковому мозку» і «периостальні регене-рати» виявляють достовірний негативний зв'язок в діапазоні середніх величин коефіцієнта асоціації.Висновки. З кореляційних зв'язків між окремими морфологічними показниками стану кісткових уламків найбільш високий параметр з достовірним від'ємним значенням коефіцієнта асоціації в діапазоні середніх значень тісноти встановлений між «видом запалення в кістковому мозку» осколка – і «виразністю періостальних регенератов». Активність запального процесу і розміри періостальних регенератів знаходяться в зворотньо-му зв'язку, що дає підставу припускати негативний вплив запального процесу на розвиток периостальної репаративної реакції кістковій тканині осколків.
11
Горбань, І. І., А. А. Гудима, О. Г. Нецюк та М. А. Пасічник. "ДИНАМІКА ЕНЗИМНОЇ ЛАНКИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ ПІД ВПЛИВОМ ІШЕМІЇ-РЕПЕРФУЗІЇ КІНЦІВКИ, ГОСТРОЇ КРОВОВТРАТИ ТА ПЕРЕЛОМУ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (22 травня 2021): 84–92. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12113.
Full textAbstract:
Вступ. У сучасному світі значно зросла поширеність вогнепальних уражень, ускладнених гострою крововтратою з кінцівок. Застосування за цих умов кровоспинного джгута з максимальним терміном на 2 год належить до основних заходів порятунку поранених на полі бою. У структурі вогнепальних уражень, попри поранення кінцівок, суттєво підвищилась частота ушкоджень лицевої частини черепа з переважним ушкодженням нижньої щелепи. У патогенезі системних проявів зазначених уражень провідну роль відіграє посилення процесів ліпідної пероксидації. Однак вплив ішемії-реперфузії кінцівки, гострої крововтрати і перелому нижньої щелепи на стан ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці вивчено недостатньо.
 Мета дослідження – з’ясувати вплив гострої крововтрати, двогодинної ішемії кінцівки і травми нижньої щелепи на динаміку порушень ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці у реперфузійний період.
 Методи дослідження. Експерименти виконано на 146 нелінійних щурах-самцях масою 200–220 г. Усіх тварин поділили на 5 груп: контрольну і 4 дослідних. Під тіопентал-натрієвим наркозом у 1-й дослідній групі щурам моделювали ішемію-реперфузію кінцівки, у 2-й – гостру крововтрату (20 % від обʼєму циркулюючої крові), у 3-й – ці ураження поєднували, у 4-й групі тваринам із гострою крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки додатково моделювали перелом нижньої щелепи. Через 2 і 3 год, а також через 1, 7 та 14 діб щурів виводили з експерименту й у печінці визначали активність супероксиддисмутази і каталази.
 Результати й обговорення. Двогодинна ішемія кінцівки в реперфузійний період супроводжувалась суттєвим зменшенням активності супероксиддисмутази з максимумом через 1 добу, яка поверталась до рівня контрольної групи через 14 діб. Водночас у всі терміни спостереження підвищеною була активність каталази, що мало компенсаторний характер і свідчило про появу в печінці активних форм оксигену. За умов гострої крововтрати активність ензимів антиоксидантного захисту в печінці істотно знижувалась уже через 2 год експерименту, досягала мінімуму через 1 добу і зростала до 14-ї доби, проте не досягала рівня контрольної групи. Додаткове моделювання ішемії-реперфузії кінцівки на тлі гострої крововтрати супроводжувалось найбільшим зменшенням величин супероксиддисмутази і каталази в печінці у всі терміни спостереження, що вказувало на нашарування патогенних механізмів обох втручань та свідчило про значне посилення прооксидантних механізмів, викликане гіпоксією органа. Додаткове моделювання перелому нижньої щелепи на тлі гострої крововтрати й ішемії-реперфузії кінцівки супроводжувалось поглибленням порушень ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці. Відмічали суттєво меншу активність супероксиддисмутази через 1 добу і каталази через 1 та 7 діб порівняно з тваринами, яким моделювали гостру крововтрату й ішемію-реперфузію кінцівки, що вказувало на вагому патогенну роль травми нижньої щелепи у виснаженні антиоксидантного захисту на системному рівні й вимагало розробки патогенетично обґрунтованих засобів корекції.
 Висновок. Перелом нижньої щелепи поглиблює тяжкість системних порушень, зумовлених гострою крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки, одним із проявів яких є суттєво більше виснаження ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці через 1 і 7 діб, яке не досягає рівня контрольної групи до 14-ї доби.
12
Стасюк, Юрий, та Марина Резникова. "ОПРЕДЕЛЕНИЯ ЖЕСТКОСТИ СПЛАВА ТИТАНОВОГО ЭНДОПРОТЕЗА НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ". Modern engineering and innovative technologies, № 07-01 (29 квітня 2018): 63–66. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2019-07-01-061.
Full textAbstract:
Сьогодні реконструкція переломів нижньої щелепи з використанням ендопротезів має вагоме значення для хірургічної стоматології. Тому існує необхідність в дослідженнях механічних властивостей протезів та здатності забезпечити функції нижньої щелепи. Провед
13
Копчак, А. В. "Порівняльна оцінка способів остеосинтезу виросткового відростку нижньої щелепи при його травматичних переломах". Acta Medica Leopoliensia 20, № 2 (2014): 9–17.
Find full text
14
Погранична, Х. Р., Р. З. Огоновський та В. І. Камінський. "БІОХІМІЧНІ МАРКЕРИ ПОШКОДЖЕННЯ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА ПРИ ТРАВМАТИЧНИХ ПЕРЕЛОМАХ СУГЛОБОВОГО ВІДРОСТКА НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ". Bukovinian Medical Herald 20, № 1 (77) (2016): 129–32. http://dx.doi.org/10.24061/2413-0737.xx.1.77.2016.27.
Full text
15
Astapenko, O. O., N. M. Lytovchenko, T. M. Kostiuk та I. A. Shynchukovskiy. "Використання конструкцій із біодеградуючого матеріалу біоактивної дії у реконструктивно-відновній хірургії щелепно-лицевої ділянки". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (4 лютого 2021): 5–18. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.4.11713.
Full textAbstract:
Резюме. На сьогодні для фіксації кісткових фрагментів у щелепно-лицевій хірургії (ЩЛХ) найширше використовують накісткові титанові пластини й шурупи. Необхідність повторної операції із видалення металоконструкції збільшує терміни непрацездатності хворого, економічні витрати на лікування та психоемоційне навантаження на хворого, пов’язане з переживанням і додатковим стресом. Все це призвело до появи альтернативного методу остеосинтезу з використанням біодеградуючих пластин і шурупів, які не мають зазначених вад.
 Мета дослідження – підвищити ефективність хірургічного лікування хворих із вродженою та набутою кістковою патологією щелепно-лицевої ділянки з використанням фіксуючих конструкцій заданих властивостей із біодеградуючого матеріалу біоактивної дії.
 Матеріали і методи. При виконанні дослідження були використані такі методи: 1) в експериментальній частині роботи – фізико-хімічні, санітарно-хімічні, токсиколого-гігієнічні – з метою визначення можливості використання ЕПУ–ГАП–ЛЕВ-композиції для виготовлення фіксаторів кісткових фрагментів при проведенні остеосинтезу в ЩЛД, фізико-механічні (для визначення міцніших, еластичних, в’язко-пружних властивостей ЕПУ та його композицій з ГАП та ЛЕВ), рентгенологічні (для контролю якості проведення експерименту на тваринах), морфологічні (гістологічні та морфометричні дослідження кісткових регенератів у ділянці дефекту нижньої щелепи (НЩ) при імплантації поліуретанових і титанових пластин і шурупів) – для вивчення перебігу процесів репаративної регенерації м’яких і кісткової тканин і перебудови кісткової тканини в ділянці травматичного ушкодження; 2) в клінічній частині роботи – клініко-лабораторні (для визначення динаміки основних клінічних симптомів і результатів лікування хворих), рентгенологічні методи (рентгенографія кісток лицевого черепа в традиційних укладках, ортопантомографія, КТ 3D, створення і аналіз комп’ютерних 3D моделей, рентгенденситометрія, рентгенморфометрія) – для визначення характеру патологічного поцесу в кістковій тканині й дослідження архітектоніки кісткової тканини ЩЛД, контролю за перебігом консолідації переломів (у тому числі інтраопераційних), статистичні методи (визначення середніх величин, похибок середніх і вірогідності розбіжностей у групах, кореляційний та регресійний аналіз) – для обробки й аналізу отриманих результатів).
 Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження стали основою для пошуку способів отримання матеріалу без металевого дефекту, з якого можна було б виготовити фіксатор у вигляді пластин і гвинтів для остеосинтезу щелепно-лицевої ділянки. Розроблено біорезорбтивний матеріал біоактивної дії (ЕПП-ГАП-ЛЕВ) на основі поліуретанової композиції, що містить 20 % гідроксиапатиту і 6 % левамізолу для остеосинтезу. Результати експериментальних досліджень лягли в основу клініко-рентгенологічних досліджень. Доведено ефективність фіксаторів ЕПУ-ГАП-ЛЕВ для остеосинтезу при лікуванні пацієнтів з переломами і деформаціями лицевого черепа.
 Висновки. Позитивні результати власних клінічних досліджень в ранні й віддалені терміни свідчили про ефективність і перспективність використання полімерних (у тому числі ЕПУ-ГАП-ЛЕВ) мініпластин у хірургічному лікуванні переломів кісток лицевого черепа зі зміщенням. Завдяки правильному плануванню лікування всі пацієнти, в лікуванні яких застосовували полімерні фіксатори, змогли отримати повну реабілітацію.
16
Likhitskyi, Oleksii. "New effective approach to treatment of mandibular angular fracture on background of osteoporosis." Problems of Cryobiology and Cryomedicine 30, no. 3 (2020): 284. http://dx.doi.org/10.15407/cryo30.03.284.
Full text
17
Skrypa, O. "Parameters of Electromyography in Patients with Fractures of Mandible of Different Localization with Dysfunction of the Temporomandibular Joint." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 4, no. 5 (2019): 286–94. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs04.05.286.
Full text
18
Pohranychna, Kh R., and R. Z. Ohonovskyi. "Results of Using Arthrocentesis in the Treatment of Temporomandibular Disorders Associated with Fractures of the Mandibular Condylar Process." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 6, no. 6 (2021): 171–76. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs06.06.171.
Full textAbstract:
The purpose of the work was to study the effectiveness of arthrocentesis in the complex treatment of post-traumatic temporomandibular disorders. Materials and methods. The clinical part of the study included 24 patients, who had a history of fractures of the mandibular articular process. Patients underwent radiological examination – orthopantomography, computer tomography, ultrasound and magnetic resonance. Patients with titanium mini-plates after osteosynthesis were subjected to ultrasound, and since the reposition and fixation of fragments was performed using intermaxillary fixation they were subjected to magnetic resonance imaging. Pain assessment was performed according to visual analogue scale. Temporomandibular joint arthrocentesis was performed according to a modified method of D. Nitzan (1991) under local anesthesia. Results and discussion. All patients complained of the temporomandibular joint pain, which was rated from 1 to 6 points. All patients noted pain on palpation of the temporomandibular joint. Limited mouth opening ranging from 30 to 38 mm was found in 11 patients. Lower jaw deviation was observed in 18 patients. All patients had articulatory noises – clicking, and 11 had blocked movement of the joint head. Orthopantomograms or computer tomography revealed satisfactory restoration of the anatomical shape of the mandible after fractures and complete consolidation of the fracture. Ultrasound and magnetic resonance revealed signs of unabsorbed hematoma as consequences of hemarthrosis; in 18 patients – deformity of the capsule, in 17 – a slight thickening of the posterior edge of the articular disc, in 18 patients – disc adhesion, in 13 people – forward disc displacement with reduction, in 11 patients – disc protrusion without reduction. According to clinical and radiological signs after traumatic temporomandibular disorders, patients were divided into two groups according to Wilkes classification: 13 patients with stage II (early-middle) and 11 – with stage III (middle). We also found that after surgical treatment – osteosynthesis, the number of patients with stage III according to Wilkes makes up 58.33% (7 people), while those after splinting – 33.33% (4 people). The control ultrasound and MRI carried out 3-6 months after arthrocentesis showed no signs of hemarthrosis in 11 (84.61%) patients with intra-articular disorders of the second degree, and in 8 (72.72%) patients with internal disorders of the third degree, the position and function of the articular disc were restored. Conclusion. Arthrocentesis with temporomandibular joint lavage is a minimally invasive surgical manipulation that has proven itself in temporomandibular disorders of traumatic origin, in particular after fractures of the articular process of the mandible. Arthrocentesis is recommended to be used after ineffective conservative treatment, as well as to prevent post-traumatic intra-articular disorders in the early post-treatment fractures (intermaxillary fixation or osteosynthesis) with the attenuation of acute post-traumatic events, which is our goal of further work
19
Likhitskyi, Oleksii, and Anatoliy Goltsev. "Influence of Cryopreserved Human Placental Tissue on Reparative Bone Formation in Rats with the Lower Jaw Open Fracture on Osteoporosis Background." Problems of Cryobiology and Cryomedicine 29, no. 2 (2019): 125–36. http://dx.doi.org/10.15407/cryo29.02.125.
Full text
20
Vares, Ya, and N. Chegrynec. "The Employment of Orthodontic Bracket System as Method of Intermaxillary Fixation in Cases of Traumatic Mandibular Fractures: Retrospective Literary Review and Own Experience." Lviv clinical bulletin 4, no. 16 (2016): 15–19. http://dx.doi.org/10.25040/lkv2016.04.015.
Full text
21
Likhitskyi, Oleksii O. "Efficiency of Combined Use of Cryopreserved Human Placenta Tissue and Calcium Citrate on Metabolism In Bone Tissue of Rats With Mandible Fracture on Background of Osteoporosis." Problems of Cryobiology and Cryomedicine 28, no. 2 (2018): 177. http://dx.doi.org/10.15407/cryo28.02.177.
Full text
22
Nahirniy, Ya P., та V. L. Fesyk. "ДОСЛІДЖЕННЯ ГУМОРАЛЬНОЇ ЛАНКИ ІМУННОЇ СИСТЕМИ У ПОСТРАЖДАЛИХ ІЗ ТРАВМАТИЧНИМИ ПЕРЕЛОМАМИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ РІЗНОГО ПСИХОСОМАТИЧНОГО ТИПУ ОСОБИСТОСТІ". Вісник наукових досліджень, № 4 (13 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8354.
Full textAbstract:
У регуляції перебігу репаративних процесів у кістковій тканині й виникненні гнійних ускладнень визначальну роль відіграє імунна система. Останніми роками з’явились дослідження, в яких встановлено кореляцію між частотою виникнення гнійних ускладнень і психосоматичним типом особистості. Однак публікацій, у яких висвітлювались би особливості порушень гуморальної ланки імунної системи залежно від психосоматичного типу особистості постраждалих із переломами нижньої щелепи, ми не знайшли.Мета дослідження – вивчити функціональні порушення гуморальної ланки імунної системи у постраждалих із травматичними переломами нижньої щелепи (ТПНЩ) залежно від психосоматичного типу особистості.Матеріали і методи. 60 постраждалих осіб чоловічої статі, у яких діагностовано травматичні односторонні відкриті переломи нижньої щелепи в ділянці кута, поділили на дві групи: перша група – екстраверти (36 осіб) й друга – інтроверти (24 особи) згідно з класифікацією Айзенка. Матеріалом для проведення імунологічних досліджень слугувала венозна кров. Концентрацію імуноглобулінів класів A, M, G визначали методом G. Mancini в динаміці на 1-й, 3-й, 7-й дні після травми.Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено підвищення кількості СD 22+-лімфоцитів упродовж усього терміну спостереження у постраждалих обох досліджуваних груп. Вміст IgG у перші дні після травми був підвищеним у обох досліджуваних групах, а на 7-й день його вміст нормалізувався тільки у постраждалих пешої групи, а другої ставав нижчим від показника контрольної групи. Кількісні зміни IgA однотипні в обох досліджуваних групах – підвищений рівень у перші дні після травми, а до 7-го дня дослідження ставав нижчим від контролю у обох групах, що вказує на депресію даної ланки імунітету. Встановлене підвищення вмісту IgM у обох досліджуваних групах упродовж усього терміну спостереження було найбільш виражене в ранній період після травми.Висновки. Отримані результати свідчать про напруження в роботі гуморальної ланки імунної системи, яке проявляється підвищенням концентрації усіх класів імуноглобулінів, особливо виражене у перші дні після травми. У постраждалих осіб-інтровертів кількісні зміни всіх класів імуноглобулінів більш виражені.
23
Кулицька, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ПІДБОРІДНОГО ВІДДІЛУ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ". Вісник наукових досліджень, № 4 (23 грудня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.4.5648.
Full textAbstract:
<p>Лікування переломів нижньої щелепи в підборідному відділі має ряд особливостей та пов’язане з більш тривалими строками загоєння. У роботі було проведено обстеження та лікування 68 хворих із переломами підборідного відділу нижньої щелепи, з яких 46 пацієнтів (контрольна група) пролікували із застосуванням консервативного методу, а 22 хворим (основна група) виконували операцію остеосинтезу з введенням суміші остеокондуктивного матеріалу та аутоплазми, збагаченої тромбоцитами, між фрагментами перелому. При застосуванні тільки консервативного методу лікування 26 % хворих демонстрували ускладнення у вигляді сповільненого загоєння ділянки перелому, 15,2 % – у вигляді нагноєння кісткової рани та травматичного остеомієліту. При використанні хірургічного методу лікування даних ускладнень не спостерігалось.</p>
24
Hudymenko, O. O., Ye V. Kuzenko, L. I. Karpenko, M. S. Skydanenko та V. V. Sikora. "π-пластина як найкраща пластина для остеосинтезу ангулярного перелому нижньої щелепи". Clinical Dentistry, № 2 (20 липня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2018.2.8999.
Full textAbstract:
Summary. An angular fracture occurs most often in the fracture of the mandible. The frequency of complications after osteosynthesis with high-quality titanium plates of known configurations remains rather high.The aim of the study – to determine the most optimal form of the titanium plate among the most commonly used with the help of numerical simulation which takes into account the direction and value of the force of chewing muscles.Materials and Methods. To determine the optimal configuration of the plate not only the value of the pressure and plate area were used but also the relative displacement of the mandible fractures. A computer tomography was used to obtain a three-dimensional computational model, which was exported to the Ansys Workbench software suite.Results and Discussion. As a result of our research, we found that in the osteosynthesis of the angular mandible fracture accomplished with our π-plate, the largest displacement of the fragments relative to each other was 0.14 mm. That means this plate provides reliable fixation of fragments. The greatest pressure that arose in the π-plate was 364 MPa. This pressure is less than the yield point therefore when the load is removed the plate returns to its original position. It should be noted that the installation of the plate in the other direction gives an excess of the material’s yield point.
25
Hudymenko, O. O., Ye V. Kuzenko, M. M. Demianenko та M. S. Skydanenko. "ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ СКІНЧЕННИХ ЕЛЕМЕНТІВ ДЛЯ ЛІКУВАННІ АНГУЛЯРНИХ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ". Вісник наукових досліджень, № 2 (11 липня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.2.8997.
Full textAbstract:
This research presents the technique of numerical calculations of mandible fractures, taking into account morphometric parameters. The received stress-deformed state of the mandible fragments, fastening plate and screws allows us to estimate the relative degree of displacement of the fragments and to evaluate their state after the action of chewing loads of phase 4.The aim of the study – to analyze the behavior of the mandible fragments after fixing the angular mandible fracture with plates of different configurations using modern software complexes that implement the finite element method.Materials and Methods. The behavior mandible fragments after fixing the plates of different configurations was the computer simulation in the ANSYS Workbrench software, namely, its module Transient Structural, which implements the method of finite elements.Results and Discussion. After numerical calculations, it has been discovered that the use of computer technologies in maxillofacial surgery provides a more accurate picture of the treatment results, interaction and relative movement between parts of the system of "mandible fracture – plate – screws", which makes it possible to improve the treatment plan.Conclusions. The use modern software complexes of automated geometric modeling allows us tocreate high-precision models o biomechanical systems based on CT data followed by finite-element sampling ad a numerical experiment in engineering analysis system.
26
Lykhytskyi, O. O. "Вплив кріоконсервованої плацентарної тканини на остеогенез в експерименті при переломі нижньої щелепи". Clinical Dentistry, № 1 (27 квітня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2016.1.6150.
Full textAbstract:
<p class="1Reziune"><span>The process of osteogenesis was morphologically studied in the treatment of bone fracture of the lower jaw against the background of osteoporosis in experimental animals. It was found that compared with the control group (fracture), an integrated treatment in a </span>subcutaneous administration of cryopreserved placenta and calcium citrate determined a lower degree of necrosis and sequestration at the site of injury, which created conditions for irrigation fragments to the 30th day to small grid of newly bone beams. Thus there was observed the prevalence osteogenic activity of components due to the grid small bone beams. The drug of cryoplacenta together with the introduction of calcium citrate had a stimulating effect on the formation provisionally regenerate tissues in the early stages – from 14 to 21 days.</p>
27
Nahirniy, Ya P., та V. L. Fesyk. "Особливості перебігу загоєння переломів нижньої щелепи в осіб із різним психосоматичним типом особистості". Clinical Dentistry, № 2 (19 липня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2017.2.7962.
Full textAbstract:
Recently, the literature date about the relationship between the occurrence of complications in traumatic fractures of the mandible injured with the labiality of their psyche were appeared. However, in accessible literature, we did not find publications that would highlight the results of research on the features of the course of healing bone wounds in persons with different psychosomatic type of personality.The aim of the study – to learn the features of the course of healing bone wounds in fractures of the mandible in persons with different psychosomatic type of personality.Materials and Methods. The study of the features of the course of healing of the mandible fractures was carried out in 54 injured of different psychosomatic type of personality by Eysenck, among whom there were 32 extraverts and 22 introverts. The intensity of the inflammatory response, severity of the pain syndrome and structure of complications were studied clinically.Results and Discussion. It was established that the clinical signs of fractures in people-extroverts and introverts have their own characteristics. Severity of inflammatory response was lower in people extroverts, which manifested itself more rapidly of pain reducing, of swelling and soft tissue infiltration. Іn evaluated pain for Verbal Descriptor Scale we had found that introverts group of injured was more sensitive to pain. Reducing the intensity of pain in the fracture site in them was slower. The purulent inflammatory complications were more often among injured introverts. There were no significant differences in the structure of inflammatory complications in the comparable groups.Conclusions. The results of clinical observations indicate that the course of healing bone wounds in persons with traumatic fractures of the mandible and different psychosomatic type of personality has its own characteristics. It was established that the severity of the inflammatory reaction of soft tissues in the fracture area in the injured extroverts was less than introverts, the latter were more sensitive to pain, they often had purulent complications.