Academic literature on the topic 'Персональний склад'

У статті досліджено законодавчі прогалини при формуванні виконавчих комітетів сільських об’єднаних територіальних громад. Проаналізовано необхідні проектні ініціативи щодо практичного врегулювання законодавцем механізму утворення, юридичний статус, персональний склад, передумови для належного функціонування виконавчих органів місцевого самоврядування – виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.

В статті досліджується вплив кланових інститутів на суспільно-політичні процеси в Туркменістані. Проаналізовано особливості здійснення кадрової політики в республіці в радянський та пострадянський період. Розкрито характер міжкланових відносин в контексті суперництва туркменської еліти за політичний вплив у країні. Показано персональний склад представників регіональних кланів у вищих органах влади Туркменістану. Визначено роль та місце інституту президентських радників у політичній системі країни.

У статті, на основі протоколів засідань парламенту, визначено кількісний та персональний склад українського представництва в рейхсраті протягом 1867–1873 рр. Автор зробив спробу дослідити діяльність русинів-українців в австрійському парламенті, з’ясувати головні напрямки їх співпраці з іншими депутатами зокрема і з цілими фракціями загалом. Особлива увага приділена парламентським депутатам, які взяли на себе роль лідерів українського національного руху Галичини. 
 Ключові слова: посол (депутат), рейхсрат, Палата послів, Палата панів, Галичина, Австро-Угорська імперія.
 

У статті розглядаються різні версії щодо кількості шведських переселенців з Естонії до України в 1781-1782 рр. Проводиться зовнішня та внутрішня критика джерел із цього питання. Для зовнішньої критики використовуються позаджерельні знання щодо обставин та часу створення документів. Внутрішня критика полягає у застосування методу контамінації персоналізованої інформації різних списків (поєднання інформації щодо конкретних осіб). Порівнювалась інформація так званого «Списку Фрізеля» (14 – 15 липня 1781 р.), «Списку Синельникова» (26 серпня 1781 р.), ревізійного списку за 1782 р. (23 червня 1794 р.) та списку померлих з метричної книги (червень 1782 – травень 1783 рр.). Також використовувалась інформація з бухгалтерської книги (1781-1782 рр.)конвоїра переселенців – капітана Єгора Макаретова і матеріали землеміра Петра Полозова (1781 р.).
 На думку автора, різночитання щодо кількості шведських переселенців до України, які існують в історіографії, були викликані недостатньо критичним ставленням авторів до історичних джерел. Водночас документи дають змогу достатньо точно встановити кількість осіб, які вирушили до України та кількість тих, хто, зрештою, прибув на місце поселення.
 Проведений аналіз дозволяє прийти до висновку, що у кількісному відношенні найбільш достовірну інформацію про переселенців подає так званий «Список Синельникова» (967 осіб). Цей же документ найбільш повно фіксує і персональний склад переселенців, що знаходить підтвердження у співпадіннях з метричною книгою, але не в повній мірі відображає дійсність. Було виявлено, що переселенню передувала кількаразова заміна 11 господарств, які мали переїздити, останню з яких не встигли зафіксувати в документах.
 Можна припустити, що кількість переселенців, які дісталися на місце поселення в травні 1782 р., також, більш-менш відповідає дійсності. Тим не менш, персональний склад переселенців з ревізійного списку за 1782 рік, викликає сумніви.

Визначено та проаналізовано законодавчі й організаційні зміни в тюремній системі та її керівних органах за доби Тимчасового уряду, Центральної Ради та Гетьманату П. П. Скоропадського. Окреслено зміст пенітенціарної доктрини Тимчасового уряду та умови, у яких вона формувалася й реалізовувалася, а також засади діяльності тюремних інспекцій та окремих місць ув’язнення. З’ясовано, кому підпорядковувалися тюремні установи українських губерній упродовж лютого–жовтня 1917 р. та у наступні періоди. Визначено стан тюремного відомства за доби Центральної Ради та Гетьманату, охарактеризовано тюремну політику гетьманського уряду, уточнено персональний склад очільників центрального органу управління тюремною системою у квітні–листопаді 1918 р.

У статті здійснено спробу аналізу діяльності персонального складу Київського політехнічного товариства інженерів і агрономів, яке існувало у 1911–1916 рр. при Київському політехнічному інституті Імператора Олександра ІІ і було досить потужним науковим осередком на початку ХХ ст. Засновниками цього Товариства стали відомі вчені-інженери: П.Е. Бутенко, І.Ф. Пономарьов, Б.Г. Сахновський, І.А. Фещенко-Чопівський та інші. Товариство у своїй організаційній структурі мало 4 секції (за прототипом навчальних відділень Інституту): 1) механічну; 2) інженерну; 3) хімічну; 4) агрономічну. Головною метою у функціонуванні Київського політехнічного товариства інженерів і агрономів стало об’єднання випускників Інституту та популяризація його діяльності. До його складу входили провідні в той час вчені, а саме: І.М. Ганицький, Г.Г. Де-Метц, П.Р. Сльозкін, О.О. Хохряков, М.П. Чирвинський, П.О. Широких та інші. Науковці і дослідники того часу популяризували свою діяльність, працюючи у секціях Товариства. Аналіз сучасних історичних досліджень з такої тематики засвідчив, що натепер немає комплексної наукової роботи, присвяченої вивченню персонального складу Київського політехнічного товариства інженерів і агрономів (1911–1916 рр.). Вперше у статті проаналізовано особові справи викладачів Київського політехнічного інституту Олександра ІІ, які були членами Товариства. У статті висвітлено персональний склад членів чотирьох секцій (інженерної, механічної, хімічної та агрономічної), розкрито їхні біографічні дані, науково-дослідну, педагогічну, громадську діяльність та особистий внесок у розвиток інженерної, механічної, хімічної та агрономічної наук у країні. Висвітлення дослідженого матеріалу подано за принципом представлення характеристики діяльності постатей найяскравіших представників наведених вище профільних напрямів у функціонуванні Товариства, зокрема Ю.В. Ланге, Л.В. Цислінського (інженерна секція), І.М. Ганицького, Г.Г. Де-Метца (механічна секція), І.Ф. Пономарьова, І.А. Фещенко-Чопівського (хімічна секція), О.О. Хохрякова, П.О. Широких (агрономічна секція).