Journal articles: 'Персональний склад'

1

Тороповська, Тетяна. "Персональний склад урядів Директорії". Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень, Вип. 39 (2008): 209–16.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Ladychenko, V. V., та K. O. Yemelianenko. "Формування виконавчих комітетів об’єднаних територіальних громад". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (30 жовтня 2018): 14–20. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.05.02.

Full text

Abstract:

У статті досліджено законодавчі прогалини при формуванні виконавчих комітетів сільських об’єднаних територіальних громад. Проаналізовано необхідні проектні ініціативи щодо практичного врегулювання законодавцем механізму утворення, юридичний статус, персональний склад, передумови для належного функціонування виконавчих органів місцевого самоврядування – виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Онацький, М. Ю. "КЛАНИ ТУРКМЕНІСТАНУ: ІСТОРИКО-ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, № 1-18 (2019): 115–27. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2019.18.2.11.

Full text

Abstract:

В статті досліджується вплив кланових інститутів на суспільно-політичні процеси в Туркменістані. Проаналізовано особливості здійснення кадрової політики в республіці в радянський та пострадянський період. Розкрито характер міжкланових відносин в контексті суперництва туркменської еліти за політичний вплив у країні. Показано персональний склад представників регіональних кланів у вищих органах влади Туркменістану. Визначено роль та місце інституту президентських радників у політичній системі країни.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Горб, Є. "Персональний склад магнатсько-шляхетської опозиції у Великому князівстві Литовському середини XVII ст." Пам"ять століть. Планета, № 5 (99) (2012): 140–47.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Кавацюк, Дмитро. "РУСИНИ-УКРАЇНЦІ В АВСТРІЙСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ (1867–1873 рр.)". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 31 (28 грудня 2018): 81–86. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.81-86.

Full text

Abstract:

У статті, на основі протоколів засідань парламенту, визначено кількісний та персональний склад українського представництва в рейхсраті протягом 1867–1873 рр. Автор зробив спробу дослідити діяльність русинів-українців в австрійському парламенті, з’ясувати головні напрямки їх співпраці з іншими депутатами зокрема і з цілими фракціями загалом. Особлива увага приділена парламентським депутатам, які взяли на себе роль лідерів українського національного руху Галичини.  Ключові слова: посол (депутат), рейхсрат, Палата послів, Палата панів, Галичина, Австро-Угорська імперія. 

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Kulakovskyi, Petro. "CASTLE CHANCERY OF NOVHOROD-SIVERSKYI: PERSONAL STAFF." Naukovì zapiski Nacìonalʹnogo unìversitetu "Ostrozʹka akademìâ". Serìâ Ìstoričnì nauki 1, no. 28 (2019): 20–31. http://dx.doi.org/10.25264/2409-6806-2019-28-20-31.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Чирук, С. В. "Кількісний та персональний склад шведських переселенців з Естляндії до Південної України в 1781-1782 рр." Problems of World History, № 22 (15 жовтня 2023): 30–42. http://dx.doi.org/10.46869/2707-6776-2023-22-3.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються різні версії щодо кількості шведських переселенців з Естонії до України в 1781-1782 рр. Проводиться зовнішня та внутрішня критика джерел із цього питання. Для зовнішньої критики використовуються позаджерельні знання щодо обставин та часу створення документів. Внутрішня критика полягає у застосування методу контамінації персоналізованої інформації різних списків (поєднання інформації щодо конкретних осіб). Порівнювалась інформація так званого «Списку Фрізеля» (14 – 15 липня 1781 р.), «Списку Синельникова» (26 серпня 1781 р.), ревізійного списку за 1782 р. (23 червня 1794 р.) та списку померлих з метричної книги (червень 1782 – травень 1783 рр.). Також використовувалась інформація з бухгалтерської книги (1781-1782 рр.)конвоїра переселенців – капітана Єгора Макаретова і матеріали землеміра Петра Полозова (1781 р.). На думку автора, різночитання щодо кількості шведських переселенців до України, які існують в історіографії, були викликані недостатньо критичним ставленням авторів до історичних джерел. Водночас документи дають змогу достатньо точно встановити кількість осіб, які вирушили до України та кількість тих, хто, зрештою, прибув на місце поселення. Проведений аналіз дозволяє прийти до висновку, що у кількісному відношенні найбільш достовірну інформацію про переселенців подає так званий «Список Синельникова» (967 осіб). Цей же документ найбільш повно фіксує і персональний склад переселенців, що знаходить підтвердження у співпадіннях з метричною книгою, але не в повній мірі відображає дійсність. Було виявлено, що переселенню передувала кількаразова заміна 11 господарств, які мали переїздити, останню з яких не встигли зафіксувати в документах. Можна припустити, що кількість переселенців, які дісталися на місце поселення в травні 1782 р., також, більш-менш відповідає дійсності. Тим не менш, персональний склад переселенців з ревізійного списку за 1782 рік, викликає сумніви.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Сокальська, О. "ТЮРЕМНА СИСТЕМА ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (ДО 100-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ)". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 3 (12 грудня 2018): 7–26. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2018.3.01.

Full text

Abstract:

Визначено та проаналізовано законодавчі й організаційні зміни в тюремній системі та її керівних органах за доби Тимчасового уряду, Центральної Ради та Гетьманату П. П. Скоропадського. Окреслено зміст пенітенціарної доктрини Тимчасового уряду та умови, у яких вона формувалася й реалізовувалася, а також засади діяльності тюремних інспекцій та окремих місць ув’язнення. З’ясовано, кому підпорядковувалися тюремні установи українських губерній упродовж лютого–жовтня 1917 р. та у наступні періоди. Визначено стан тюремного відомства за доби Центральної Ради та Гетьманату, охарактеризовано тюремну політику гетьманського уряду, уточнено персональний склад очільників центрального органу управління тюремною системою у квітні–листопаді 1918 р.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Стародуб, А. "Всеукраїнська православна церковна рада: персональний склад та обставини припинення участі в роботі Всеукраїнського Собору 1918 року". Історія релігій в Україні, Кн. 1 (2012): 517–30.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Гордієнко, Людмила. "ДІЯЛЬНІСТЬ ЧЛЕНІВ КИЇВСЬКОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО ТОВАРИСТВА ІНЖЕНЕРІВ І АГРОНОМІВ У МЕЖАХ РОЗВИТКУ ІНЖЕНЕРНОЇ, МЕХАНІЧНОЇ, ХІМІЧНОЇ ТА АГРОНОМІЧНОЇ НАУК У ПЕРІОД 1911–1916 РР." Litopys Volyni, № 28 (8 червня 2023): 68–73. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2023.28.08.

Full text

Abstract:

У статті здійснено спробу аналізу діяльності персонального складу Київського політехнічного товариства інженерів і агрономів, яке існувало у 1911–1916 рр. при Київському політехнічному інституті Імператора Олександра ІІ і було досить потужним науковим осередком на початку ХХ ст. Засновниками цього Товариства стали відомі вчені-інженери: П.Е. Бутенко, І.Ф. Пономарьов, Б.Г. Сахновський, І.А. Фещенко-Чопівський та інші. Товариство у своїй організаційній структурі мало 4 секції (за прототипом навчальних відділень Інституту): 1) механічну; 2) інженерну; 3) хімічну; 4) агрономічну. Головною метою у функціонуванні Київського політехнічного товариства інженерів і агрономів стало об’єднання випускників Інституту та популяризація його діяльності. До його складу входили провідні в той час вчені, а саме: І.М. Ганицький, Г.Г. Де-Метц, П.Р. Сльозкін, О.О. Хохряков, М.П. Чирвинський, П.О. Широких та інші. Науковці і дослідники того часу популяризували свою діяльність, працюючи у секціях Товариства. Аналіз сучасних історичних досліджень з такої тематики засвідчив, що натепер немає комплексної наукової роботи, присвяченої вивченню персонального складу Київського політехнічного товариства інженерів і агрономів (1911–1916 рр.). Вперше у статті проаналізовано особові справи викладачів Київського політехнічного інституту Олександра ІІ, які були членами Товариства. У статті висвітлено персональний склад членів чотирьох секцій (інженерної, механічної, хімічної та агрономічної), розкрито їхні біографічні дані, науково-дослідну, педагогічну, громадську діяльність та особистий внесок у розвиток інженерної, механічної, хімічної та агрономічної наук у країні. Висвітлення дослідженого матеріалу подано за принципом представлення характеристики діяльності постатей найяскравіших представників наведених вище профільних напрямів у функціонуванні Товариства, зокрема Ю.В. Ланге, Л.В. Цислінського (інженерна секція), І.М. Ганицького, Г.Г. Де-Метца (механічна секція), І.Ф. Пономарьова, І.А. Фещенко-Чопівського (хімічна секція), О.О. Хохрякова, П.О. Широких (агрономічна секція).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Варава, Т. В. "Структура, персональний склад і діяльність словникових комісій УАН-ВУАН (1918-1931) (за документами Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського)". Рукописна та книжкова спадщина України, Вип. 10 (2005): 114–28.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Кудінов, Дмитро. "Приватна чоловіча гімназія Ізмайлова в Сумах: історичний нарис". Старожитності Лукомор'я, № 6 (30 грудня 2023): 43–60. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2023.6.239.

Full text

Abstract:

Метою дослідження є розкриття особливостей функціонування приватного чоловічого закладу середньої освіти, що діяв у м. Суми в 1907–1911 рр. Відповідно цілі автор переслідував завдання з’ясувати обставини формування школи, її матеріально-технічної бази, управління, особливості її фінансування, характер кадрової політики, комплектування учнівського контингенту, зміст навчально-виховного процесу, а також означити умови та кроки ліквідації гімназії. Детально розглянуто причини її створення, перераховані імена ініціаторів та окреслено їхня роль у заснуванні навчального закладу. Акцентована особистість Миколи Ілліча Ізмайлова, який протягом існування гімназії був її провідним адміністратором. Описане приміщення, в якому протягом 1913–1919 рр. містився заклад освіти. Указаний управлінський апарат гімназії, його персональний склад. Схарактеризована схема його фінансування, наведені статистичні дані щодо бюджету гімназії. Підкреслена важка фінансова ситуація в гімназії в період Української революції 1917–1921 рр. Установлені способи її виправлення, вжиті керівництвом закладу та органами місцевого самоврядування. Проаналізовано кадрову політику закладу, причини плинності кадрів у перші роки його існування. Установлені прізвища педагогів, які працювали в ньому станом на 1913 рік. На основі статистичних даних і повідомлень преси окреслено зростання кількості учнів, заходи щодо покращення успішності навчання. Визначено основні напрямки виховної роботи. Розкриті обставини перетворення гімназії на радянську трудову школу та подальшу долю окремих її педагогів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Ihor Yakubovskyi, Ihor. "The District Newspapers of Kyivan and Chernihiv Regions About Personal Composition of of Holodomor of 1932–1933: Lists of Commissioners." Scientific Papers of Vinnytsia Mykhailo Kotsyiubynskyi State Pedagogical University. Series: History, no. 42 (December 2022): 30–38. http://dx.doi.org/10.31652/2411-2143-2022-42-30-38.

Full text

Abstract:

The article aims to research the informational potential of the lists of commissioners published in the district newspapers of Kyivan and Chernihiv regions as a source on the personal composition of these commissioners. The research methodology includes the combination of number of historical methods: comparative, source studies, contextual analyses, structural and functional analyses. The scientific novelty. The article is a pioneer research of the above-mentioned problem. In local media it was found the lists of commissioners and investigated the informational potential of them as well as another newspapers materials under the prism of analysis of the personal composition of commissioners Conclusions. The lists of commissioners appointed by district authorities, institutions, and village councils didn`t aimed to publish. It was found lists of appointed by District Committee of Communist party and village councils from 11 districts of Kyivan and Chernihiv regions. These commissioners were directed to the realizing of some political-economical campaign. In overwhelming majority cases the reconstruction of the persons of personal composition of commissioners needs to add the another newspapers’ materials. The lists do not contain the information regarding the name and current position of the commissioners. It narrow the research opportunities. However the mentions of commissioners in the newspaper articles and in the published authority resolutions sometimes compensate these lacunas. The authority strategy aimed to concentrate in each village many commissioners appointed by different institutions as a guarantee of the realization of their resolutions related to the grain procurement and other plans.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

СМУТОК, Ігор, та Леся СМУТОК. "РУСЬКІ ШЛЯХЕТСЬКІ РОДИ СТРИЙСЬКОГО ПОВІТУ ПЕРЕМИШЛЬСЬКОЇ ЗЕМЛІ У XVI СТ." Українські історичні студії, № 17/59 (11 квітня 2025): 18–24. https://doi.org/10.24919/3083-6158.17/59.2.

Full text

Abstract:

Анотація. Мета дослідження – всебічно охарактеризувати шляхетську спільноту православного віровизнання Стрийського повіту у XVI ст. крізь призму демографічного, майнового, географічного чинників; простежити її еволюцію та відмінності від решти шляхетського соціуму. Методологія дослідження спирається на принципи історизму й методи дослідження мікроісторії, просопографії, генеалогічних студій, соціальної історії. Наукова новизна. Проаналізовано персональний (родовий) склад, майновий, демографічний стан, географію розселення православної шляхти Стрийського повіту. На основі порівняльних методів доведено соціокультурну відмінність православної шляхти Стрийщини від решти шляхти римо-католицького віросповідання. Висновки. За структурою землеволодіння та соціальною стратифікацією населення Стрийського повіту не різнилося від сусідніх регіонів. Тут однаковою мірою існувало церковне, королівське, шляхетське землеволодіння. А з-поміж власників зустрічаємо як заможні роди польського та руського походження, так і вихідців з місцевих дрібношляхетських родин. Останні були представлені такими сім’ями, як Любенецькі, Клодницькі, Семигинівські, Братківські, Крушельницькі, Підгородецькі, Корчинські, Скольські. Усі вони використовували герб «Сас». Рання історія цих родів тісно пов’язана з так званою «волоською колонізацією» Карпат. Представники цих родин становили рядовий шляхетський загал і не зуміли досягнути значних успіхів та посісти вагоме місце серед решти перемишльської шляхти. Власність роду обмежувалася одним або кількома селами, найчастіше частками в двох-чотирьох-шістьох селах, розміщених неподалік одне від одного. Шлюби укладалися з представниками родин аналогічного статусу. Упродовж XVI ст. серед них спостерігається стабільний демографічний ріст. Матеріальне становище православної шляхти було незначним. Вона провадила своє господарство власноруч і не мала великих маєтків.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

ДОБРОЧИНСЬКА, Валентина, та Олег ЛЕНАРТОВИЧ. "ПОСТАТЬ ЮРІЯ КОСАЧА В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОМУ РУСІ". Східноєвропейський історичний вісник, № 26 (22 березня 2023): 76–84. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.26.275203.

Full text

Abstract:

Метою роботи є дослідження впливу Юрія Косача на суспільно-політичні процеси у Волинському воєводстві, що пов’язані з організаційним становленням Організації українських націоналістів (ОУН) у період 1920 – 1930рр., реконструкція образу Ю. Косача як засновника організаційної мережі націоналістичного підпілля на Волині, дослідження еволюції його політичних поглядів. Методологію складають принципи об’єктивності, історизму, системності, науковості. Застосовано біографічний, статистичний, синхронний, діахронний та метод порівняльного аналізу. Наукова новизна полягає у тому, що автором реконструйовано образ Ю. Косача як активного учасника національно-визвольного руху, провідника і засновника організаційної мережі ОУН на Волині; відтворено персональний склад першої трійки і п’ятірки ОУН на Ковельщині; уточнено інформацію про дату народження та причини вимушеної еміграції. Висновки. Народжений у відомій сім’ї Драгоманових-Косачів, Ю. Косач сформувався як творча і харизматична особистість. Після успішного закінчення навчання 1928 р. у першій Львівській гімназії імені Юзефа Пілсудського, вступив на правничий факультет Варшавського університету. У студентські роки активно підтримував ідею відродження Української держави. Активне спілкування з Дмитром Донцовим, Андрієм Лівицьким, Богданом Кравцівим та іншими учасниками національно-визвольного руху переконали його в необхідності підготовки та реалізації національної революції. Ідеологія українського інтегрального націоналізму яскраво прослідковується у творчості Ю. Косача цього періоду. Реалізувати на практиці власні політичні погляди він намагався через організацію перших осередків ОУН на Волині. Завдяки його зусиллям було створено першу націоналістичну підпільну мережу у м. Ковель, а згодом і на території Волинського воєводства. Переслідування з боку польської поліції змусили його у 1933 р. емігрувати. В подальшому він не мав прямого стосунку до націоналістичного підпілля, але започаткований ним волинський провід збільшувався чисельно, брав активну участь у національно-визвольній боротьбі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Осіпова, Г. С. "Бібліотекарі Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька та їхній внесок у становлення бібліотеки (1840–1875 рр.)". Literature and Culture of Polissya 110, № 24f (2024): 190–214. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2024-24f-110-190-214.

Full text

Abstract:

У статті на основі раніше не введених у науковий обіг архівних матеріалів розглянуто діяльність та окремі аспекти життя вчених Ніжинської вищої школи, які обіймали посаду бібліотекаря від часу відкриття Юридичного ліцею князя Безбородька в Ніжині з 1840 року до реорганізації в Історико-філологічний інститут князя Безбородька у 1875 році. Під час дослідження виявлено, що за весь період існування Юридичного ліцею посада бібліотекаря, як і раніше у Фізико-математичному ліцеї, залишалася поза штатом новоутвореного навчального закладу. Відповідно до статуту ліцею, за призначенням Ради і затвердженням Попечителя Київського Навчального Округу, її обіймали професори ліцею за сумісництвом. Уперше з’ясовано персональний склад бібліотекарів та визначено їхню роль у розбудові та становленні книгозбірні Ніжинської вищої школи. Бібліотечна робота залишалася досить складною. Не будучи обізнаними з тонкощами бібліотечної справи, вони в міру своїх сил і знань, намагалися впорядкувати бібліотечний фонд, складали списки необхідних видань за заявками викладачів, вели каталоги, видавали літературу, готували записки про неповернуті книги та ін. Незважаючи на недоліки, що траплялися в питаннях зберігання та використання бібліотечних фондів, загалом завдяки діяльності багатьох із них було сформовано значний за обсягом та змістом універсальний бібліотечний фонд, який відображав основні досягнення вітчизняної та світової культури. Водночас структура Юридичного ліцею ускладнилася (була відкрита гімназія із семирічним терміном навчання), що призвело до збільшення книжкового фонду. Якщо на початку існування ліцею книгозбірня складалася з однієї основної бібліотеки, то наприкінці реформування Ліцею до структури книгозбірні входило чотири бібліотеки: основна (або фундаментальна), студентська та дві гімназійні – основна й учнівська. Зокрема, реформувалася й система обслуговування користувачів, що сприяло демократизації абонементного обслуговування, активізації читання студентської спільноти. Штатна посада бібліотекаря для ліцею в Ніжині ставала вкрай необхідною. Це питання потребувало свого розв’язання вже в Історико-філологічному інституті князя Безбородька.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Мулявка, Д. Г. "ГАРАНТІЇ ЗДІЙСНЕННЯ НЕДЕРЖАВНОЇ ОХОРОННОЇТА ПРИВАТНОЇ ДЕТЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (2020): 141–43. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).451.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто сутність і структуру гарантій законності недержавної охоронної та приватної де-тективної діяльності в адміністративно-правовому аспекті. Гарантії функціонування суб’єктів недержав-ної охоронної та приватної детективної (розшукової) діяльності поділено на три групи: гарантії законно-сті недержавної охоронної та приватної детективної (розшукової) діяльності; гарантії безпеки здійснення недержавної охоронної та приватної детективної (роз-шукової) діяльності; гарантії поєднання приватних і публічних інтересів під час здійснення недержав-ної охоронної та приватної детективної (розшукової) діяльності. Гарантії законності представлені як сукупність інституційних, політичних і правових умов, за яких забезпечується додержання вимог законів і підзакон-них правових актів, якими регламентується недер-жавна охоронна та приватна детективна (розшуко-ва) діяльність. Автор відносить до правових гарантій законності діяльності суб’єктів приватної детективної (розшукової) та недержавної охоронної діяльності такі: 1) матеріальні гарантії, до яких належать: а) принци-пи верховенства права, законності, диспозитивності, об’єктивності та неупередженості, дотримання прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, поваги до людської гідності; б) заборони, відпо-відно до яких представник недержавної служби охо-рони або приватний детектив не може бути службо-вою чи посадовою особою органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних чи судових органів влади; в) ведення Національною поліцією України Єдиного реєстру суб’єктів приватної детективної (розшукової) діяльності з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і їх персональний склад. Автор визначає гарантії безпеки здійснення недер-жавної охоронної та приватної детективної діяльності як систему прийомів і способів, використання яких дає змогу знизити ризики спричинення шкоди життю, здоров’ю, фінансовим та іншим охоронюваним правам інтересів приватних детективів і їх об’єднань, а також фізичних і юридичних осіб, що користуються їхніми послугами. У статті визначено особливості гарантій по-єднання приватних і публічних інтересів під час здійс-нення недержавної охоронної та приватної детективної діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Шевченко, М. В. "Належна перевірка щодо публічних діячів: зарубіжний досвід". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, № 2 (5 січня 2022): 45–52. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue2-2021-09.

Full text

Abstract:

За законодавством України первинний фінансовий моніторинг стосовно публічних діячів охоплює їх ідентифікацію й верифікацію, погодження керівником суб’єкта первинного фінансового моніторингу встановлення ділових відносин з публічними діячами або проведення їх порогових фінансових операцій без встановлення ділових відносин, вживання достатніх заходів для встановлення джерела статків (багатства) та джерела коштів, а також постійний поглиблений моніторинг ділових відносин. Водночас, під час виконання пошукових та контрольно-аналітичних операцій для здійснення заходів, що охоплюються належною перевіркою публічних діячів, суб’єкти первинного фінансового моніторингу діють самостійно, лише користуючись методологічною, методичною та іншою допомогою, яка, здебільшого, має характер абстрактних рекомендацій. За підсумками дослідження рекомендацій міжнародних організацій, приписів зарубіжного законодавства про запобігання та протидію відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, у частині, що стосуються належної перевірки щодо публічних діячів, а також методичних роз’яснень, розроблених на виконання цих приписів, можна дійти висновку про те, що для підвищення ефективності законодавства України у цій сфері, автор обґрунтовує висновок про те, що його слід доповнити положеннями: 1) щодо ідентифікації та верифікації публічних діячів – про вжиття державою заходів для приєднання до європейських глобальних ініціатив, спрямованих на формування публічних централізованих баз даних про публічних діячів, зокрема про персональний склад публічних діячів країни та про конкретні функції, які відповідно до національного законодавства вважаються важливими публічними функціями; 2) щодо встановлення джерела коштів публічного діяча, пов’язаних з фінансовою операцією, та джерела статків (багатства) публічного діяча та постійного поглибленого моніторингу – про обов’язок спеціально уповноваженого державного органу розробити максимально деталізовані алгоритми дій, спрямованих на виконання цих заходів, із вказівкою на незалежні та достовірні джерела відомостей та контрольно-аналітичні інструменти, які можуть для цього використовуватись, з-поміж яких можуть бути розробка моделі майбутніх ділових відносин із публічним діячем (укладення угоди про порядок його обслуговування) та встановлення більш суворих операційних обмежень щодо фінансових операцій публічних діячів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Бортновський, Сергій Анатолійович, Олексій Олексійович Звєрєв, Руслан Миколайович Животовський, Сергій Миколайович Петрук та Денис Володимирович Рамшов. "Обґрунтування технічних пропозицій щодо спряження сучасних ПЕОМ зі спеціалізованими обчислювальними засобами зенітного ракетного озброєння з метою модернізації та підвищення". Озброєння та військова техніка 28, № 4 (2022): 48–56. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2020.4(28).48-56.

Full text

Abstract:

У статті надані результати рішення важливого та актуального науково-технічного завдання теорії і практики зенітних ракетних військ щодо можливості впровадження та застосування сучасних персональних електронно-обчислювальних машин у складі спеціалізованих управляючих цифрових обчислювальних засобів комплексів засобів автоматизації існуючих типів командних пунктів зенітних ракетних систем і комплексів Повітряних сил Збройних Сил України. Обґрунтовані принципи спряження та розроблені універсальні технічні засоби узгодження інформаційного обміну сучасних персональних електронно-обчислювальних машин із штатним типовим інтерфейсом “ЗАГАЛЬНА ШИНА” зі складу управляючих цифрових обчислювальних засобів і апаратурних трактів обміну цифровою інформацією комплексів засобів автоматизації командних пунктів зенітних ракетних систем (комплексів).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

КЛЮЧКОВСЬКИЙ, ЮРІЙ. "Референдум у системі державного режиму представницької демократії". Право України, № 2019/10 (2019): 95. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-095.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена проблемі інтегрування референдуму як способу здійснення народовладдя у систему режиму представницької демократії сучасної держави. Народовладдя розглядається як суспільно-політичне явище, правовим вираженням якого є юридична категорія демократії; останню слід відрізняти, зокрема, від типу ідеології чи виду політичного процесу. У конституційно-правовому сенсі демокра тію можна кваліфікувати як принцип права, що закріплюється у конституції. У контексті правової теорії держави цей принцип є правовою вимогою стосовно форми державного режиму. Сучасне сутнісне розуміння демократичного державного режиму як способу здійснення влади засноване на концепції “демократії цінностей” (“озброєної демократії”), яка протиставляється “процедурній демократії”. Таке розуміння заперечує необмеженість предмета рішень, що приймаються шляхом демократичних процедур, і передбачає захист основних суспільних цінностей від посягання будь-яким способом. Категорія “демократії цінностей” по суті поєднує вимогу процедурної демократії та принцип верховенства права у межах концепції конституціоналізму. Конституція держави повинна закріпити не лише основні демократичні процедури формування і функціонування влади, а й ті базові цінності, сформульовані у вигляді основних конституційних принципів, які підлягають особливому захисту і не можуть бути змінені шляхом демократичної процедури. Розрізнення прямої і представницької демократії базується не лише на способі здійснення влади народу, а й на предметі безпосереднього народного волевиявлення. Суть представницької демократії полягає в тому, що народ шляхом безпосереднього волевиявлення через вибори формує персональний склад виборних органів та, опосередковано, похідних від них, яким надає можливість протягом обмеженого часу здійснювати визначені конституцією владні повноваження від імені народу. Пряма демократія передбачає, що народ шляхом безпосереднього волевиявлення приймає зобов’язальне рішення по суті певної проблеми. І представницька, і безпосередня демократії базуються на прямому волевиявленні народу, однак лише безпосереднє прийняття народом зобов’язального рішення може вважатися безпосереднім здійсненням влади народом. Вибори і референдум є формами безпосереднього народного волевиявлення і реалізуються через загальне голосування. Однак критерієм прийняття рішення референдуму є не лише участь виборців у голосуванні, а й підтримка чіткої відповіді на питання референдуму більшістю виборчого корпусу. “Консультативні референдуми”, які не мають прямих юридичних наслідків і служать формами вираження суспільної думки щодо поставленої проблеми, мають лише політичне значення і не можуть вважаться формою здійснення влади народом. Стверджується, що сучасна демократична держава можлива лише як держава представницької демократії, а окремі інститути прямої демократії можуть інтегруватися у сучасний державний режим з урахуванням їх епізодичної ролі для прийняття рішень. Таке інтегрування здійснюється у формі імперативного або факультативного референдуму. Перший конституційно наділений виключною сферою повноважень. Особливістю другого, можливого лише за народною ініціативою, є те, що проблема, якій він присвячений, віднесена до сфери повноважень певного органу системи представницької демократії. Тому застосування факультативного референдуму породжує конфлікт повноважень такого референдуму з органами представницької демократії. Запровадження інституту факультативного референдуму вимагає чіткого нормативного регулювання для досягнення узгодженого і безконфліктного функціонування елементів прямої демократії, інтегрованих у систему державного режиму представницької демократії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Зозуля, О. І. "Критерії та принципи формування персонального складу комітетів Верховної Ради України". Форум права 55, № 2 (2019): 36–44. https://doi.org/10.5281/zenodo.3248914.

Full text

Abstract:

Виконано аналіз теоретичних основ та конституційно-правового регулювання формування персонального складу комітетів Верховної Ради України. Також визначено його основні критерії, принципи, порядок та наслідки. Встановлено, що поточні критерії та принципи формування складу комітетів Верховної Ради України є в цілому недосконалими, наприклад, не гарантуються місця у комітетах позафракційним народним депутатам України, не враховується рівень компетентності та бажання парламентарів при їх розподілі в комітети. У свою чергу, законодавчо визначений принцип пропорційного представництва в комітетах депутатських фракцій і груп на практиці часто не дотримується. Обґрунтовано пріоритетні напрями удосконалення конституційно-правових засад організації та діяльності комітетів Верховної Ради України. Для забезпечення політичної структуризації та професіоналізму персонального складу комітетів Верховної Ради України він має визначатись на основі узгодженого поєднання принципу пропорційного представництва фракцій і груп з максимальним врахуванням рівня компетентності та бажання народних депутатів України щодо членства в окремих комітетах. Доведено, що ефективна реалізація цього підходу залежить не тільки від законодавчого закріплення додаткових вимог до складу комітетів Верховної Ради України, але і від відповідальності, правової свідомості та політичної культури депутатського корпусу. The analysis of the theoretical basis and constitutional-legal regulation of formation the personal composition of the committees of the Verkhovna Rada of Ukraine is made. Also, it was determined by its main criteria, principles, procedure, and consequences. The current criteria and principles for the formation of the composition of committees of the Verkhovna Rada of Ukraine are generally imperfect, for example, without providing guarantees seats in committees for non-factional MPs of Ukraine, and not taking into account the level of competence and desire of parliamentarians during their distribution into committees. In turn, legally defined principle of proportional representation in the committees of deputy factions and groups in practice it is often abandoned. The priority directions of improvement the constitutional-legal basis of organization and activities of committees of the Verkhovna Rada of Ukraine are substantiated. To ensure political structuring and professionalism of the personal composition of the committees of the Verkhovna Rada of Ukraine, it should be determined on the basis of a concerted combination of the principle of proportional representation of parliamentary factions and groups (and possibly non-factional parliamentarians) with maximum consideration of the level of competence (specialty, professional experience) and the desire of people's deputies of Ukraine regarding membership in certain committees. Effective implementation of this approach in parliamentary practice depends not only on the extensive legislative consolidation of additional requirements for the composition of the committees of the Verkhovna Rada of Ukraine but also to a greater extent on the responsibility, legal consciousness and political culture of the deputy corps. The observance of the specified criteria for the formation of the personal composition of the committees of the Verkhovna Rada of Ukraine should be ensured first and foremost by the deputy factions and groups itself, as well as by the specialized Committee on the Regulations and Organization of Work of the Verkhovna Rada of Ukraine.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Гречанінов, Віктор, Ірина Оксанич та Анатолій Лопушанський. "Програмно-технічний комплекс багаторівневої системи ситуаційних центрів сектору безпеки та оборони". Science-based technologies 52, № 4 (2021): 319–29. http://dx.doi.org/10.18372/2310-5461.52.16380.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена вирішенню проблеми створення програмно-технічного комплексу (ПТК) автоматизованої системи ситуаційних центрів органів державної влади сектору безпеки і оборони (АС СЦ ОДВ СБО). Актуальність. Проблема створення для ОДВ СБО інтелектуальних СЦ в наш час є надзвичайно актуальною, адже СБО несе відповідальність за національну безпеку держави в цілому і окремо кожного громадянина. Постановка проблеми. У роботі розглядається система СЦ СБО для силових структур як багаторівнева, яка має три рівні управління – стратегічний (державний), оперативний та тактичний. Оскільки з технічної точки зору СЦ являє собою програмно-апаратний комплекс, призначений для персональної та колективної аналітичної роботи керівників (командирів), то дослідження проблеми створення типового ПТК є необхідною складовою досліджень, присвячених автоматизації цих структур. Мета — дослідження основних вимог до типового ПТК та його складу, який повинен забезпечувати функціонування АС СЦ ОДВ СБО на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях управління у силових структурах. Результати. У роботі проаналізовано особливості та наведено вимоги, які висуваються до АС СЦ СБО. Розглядається просторова, організаційна, інформаційна, технічна та програмна інтеграція компонентів АС СЦ. Наведено вимоги до інформаційної, технічної та програмної сумісності компонентів АС СЦ. Наведено перелік типів АС, які розгортаються на різних рівнях управління. Показана узагальнена архітектура системи СЦ СБО, запропоновано склад математичного, технічного та програмного забезпечення, яке повинне входити до складу типового ПТК АС СЦ ОДВ СБО. Описано базовий моделюючий комплекс (БМК) як засіб імітаційного моделювання типового ПТК АС СЦ СБО, модель якого сформована з використанням системного підходу. Наводяться основні можливості та короткий опис підсистем БМК. Зазначено, що для демонстрації роботи БМК створено макет, який розгорнутий у Інституті проблем математичних машин і систем НАН України. На макеті на прикладі ієрархічної структури ЗСУ імітується робота органів військового управління стратегічного, оперативного та тактичного рівнів. Висновки. Результати проведених досліджень можуть бути використані при створення автоматизованої системи СЦ органів державної влади сектору безпеки та оборони.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Щербаков, Сергій, та Олена Черевко. "РОЗРОБКА ПРОГРАМНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ АВТОМАТИЗОВАНОЇ НАПЛАВКИ". Наука та виробництво, № 25 (7 вересня 2023): 26–34. http://dx.doi.org/10.31498/2522-9990252023286602.

Full text

Abstract:

Авторами запропоновано систему управління процесом електродугового наплавлення за двома ідентичними каналами, які містять регулятор і блок управління кроковим двигуном. Показано, що в системі керування доцільно використовувати крокові двигуни з функцією стеження за положенням валу для реалізації зворотного зв’язку. Інформація про його положення по кожному з каналів надходить на вхід регулюючого контролера для формування сигналів управління, пропорційних величині неузгодженості. Розроблено спеціалізоване програмне забезпечення для управління швидкістю обертання двигунів із застосуванням заданих алгоритмів переміщення легуючого електроду. З метою тестування програмного забезпечення та практичної реалізації моделі управління кроковими двигунами створено програмно-технічний комплекс. До складу комплексу входять: експериментальний стенд, персональний комп’ютер, програмований мікроконтролер, система управління. На базі програмованого мікроконтролера розроблено альтернативну схему управління біполярними кроковими двигунами постійного струму типу NEMA 17 (23) із застосуванням мостових силових драйверів. Програмування мікроконтролера здійснюється з використанням персонального комп’ютера. Формування сигналів управління приводами подачі електродів з різним вмістом легуючих елементів здійснюється програмно відповідно до заданого закону (функціональної залежності). Встановлено, що узгоджене управління всіма приводами установки дозволяє управляти процесом нанесення шару складної конфігурації та змінного хімічного складу. Це відкриває нові можливості підвищення ефективності модернізації існуючих наплавних установок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

НЕСТЕРЕНКО, Р. О. "ТИПОВІ СПОСОБИ ШАХРАЙСТВ З БАНКІВСЬКИМИ КАРТАМИ". Вісник Кримінологічної асоціації України 31, № 1 (2024): 876–88. https://doi.org/10.32631/vca.2024.1.81.

Full text

Abstract:

У статті підкреслено, що способи вчинення шахрайств з банківськими картами є повноструктурними та включають типові дії з підготовки, безпосереднього вчинення та приховування вказаних кримінальних правопорушень. Встановлено, що типовими способами підготовки є: визначення суб’єктного складу: підшукування співучасників, зговір з ними стосовно ролей кожного у шахрайських схемах, передбачення способів комунікації одне з одним, визначення розміру часток винагороди кожного з учасників шахрайської схеми; вибір сфери вчинення шахрайських дій і визначення кола ймовірних жертв, одержання їх персональних даних; обрання способів безпосереднього вчинення шахрайських схем і необхідних засобів і знарядь, їх підшукування та готування; розроблення плану реалізації шахрайської схеми чи шахрайських схем; визначення способів легалізації коштів, здобутих у результаті вчинення шахрайств з банківськими картами тощо. З’ясовано, що способи безпосереднього вчинення шахрайств з банківськими картами напряму варіюються залежно від обраної шахрайської схеми та представлені наступним чином: розміщення в соціальних мережах повідомлень про збір коштів на допомогу, про продаж певного товару чи надання певних послуг, ведення переписки з потенційними жертвами та переконання їх про необхідність пожертвування, оплати (повної чи часткової); розсилання повідомлень про соціальні виплати чи іншу допомогу, одержання персональних даних осіб під час оформлення вказаних «виплат» та заволодіння коштами, що знаходилися на банківських картах; копіювання за допомогою скіммінгових накладок даних банківських карт, які містяться на магнітних смугах, подальше їх відтворення на інших носіях і зняття коштів з «скомпрометованих» карток в банкоматах України чи за кордоном; телефонування під виглядом банківського співробітника для уточнення певних даних з метою надання додаткової вигідної послуги чи блокування несанкціонованих спроб отримання доступу до банківського рахунку потерпілої особи; створення фейкових чат-ботів, сайтів банківських установ чи популярних інтернет-магазинів, одержання персональних даних потерпілих у результаті здійснення ними банківських операцій через указані чати/сайти та подальше заволодіння коштами вказаних осіб. Виокремлено й охарактеризовано типові способи приховування шахрайств з банківськими картами: використання різних IP-адрес для унеможливлення встановлення місцезнаходження особи злочинця; створення «підставних» облікових записів; часта зміна SIM-карт; вчинення дій із уведення жертв в оману, одержання персональних даних потерпілих осіб у цифровій формі та заволодіння їх коштами дистанційно, без особистого контакту, часто перебуваючи за кордоном; знищення/пошкодження чи маскування слідів учинення шахрайств з банківськими картами тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Котлик, С. В., О. Н. Романюк та О. П. Соколова. "КОМП'ЮТЕРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ РЕЦЕПТУРНОГО СКЛАДУ НОВИХ СОРТІВ МОРОЗИВА НА ОСНОВІ МАТЕМАТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ". Automation of technological and business processes 15, № 3 (2023): 75–80. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v15i3.2627.

Full text

Abstract:

У цьому дослідженні показано приклад програмної реалізації розроблених раніше математичних моделей [1] для розрахунків характеристик нового виду морозива. Застосування такого комп'ютерного моделювання дозволяє виключити натурні експерименти, зменшити час на розробку нового продукту, підвищити конкурентноздатність одержуваного виробу, врахувати переваги та потреби споживачів, сприяє інноваційному розвитку в галузі харчової промисловості. Створений додаток «Купаж», розроблений у середовищі Visual C++ для персональних комп'ютерів, що працюють в операційній системі Windows, дає користувачеві ефективний інструмент, яким він може користуватися для розрахунку рецептури нових сортів морозива. У додатку передбачено два режими розрахунку - прямий та зворотній. У режимі прямого розрахунку користувач може підбирати рецептуру вхідних інгредієнтів нового морозива та аналізувати отримані характеристики продукту. У зворотному розрахунку користувач задає необхідні характеристики продукту та їх вагові коефіцієнти, а комп'ютер розраховує оптимальні співвідношення вхідних інгредієнтів. В якості алгоритму оптимізації у цьому підході запропонована модифікація методу випадкового пошуку Монте-Карло. В якості керуючого параметра у програмі використовується кількість невдалих спроб генерації чисел, тому в процесі декількох експериментальних прогонів програми знайдено оптимальне значення цієї кількості. Практичні результати дослідження полягають у тому, що розроблена програма "Купаж" дає в руки користувача-технолога інструмент, яким він може користуватися для розрахунку рецептури нових сортів морозива з додаванням синього чаю і шипшини, досліджуючи властивості продукту на комп'ютері на підставі комп'ютерного моделювання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Медінець, І. Р., С. М. Лук’янов, І. А. Шарапа та С. В. Блащук. "Дослідження питань використання механізованого відділення як самостійної бойової одиниці". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 4(70) (25 листопада 2021): 35–40. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.70.05.

Full text

Abstract:

Розглянуті проблемні питання використання механізованого відділення як автономного (самостійного) підрозділу для виконання бойових задач у певній обстановці на основі досвіду ведення бойових дій у сучасних війнах та військових конфліктах. Проведено аналіз і обґрунтування окремих факторів організаційної диференціації використання механізованого відділення як самостійної бойової одиниці. Врахування таких факторів дозволить підвищити активність, рівень підготовки, актуальність думки та персональні характеристики командного складу окремого підрозділу (механізованого відділення), що безпосередньо впливають на його боєздатність. Це дозволить більш ефективно використовувати окремі підрозділи (механізовані відділення) під час виконання поставленого бойового завдання у сучасних військових конфліктах. Розглянуто основні особливості (фактори) ведення бойових дій механізованим відділенням як самостійної бойової одиниці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

ТАНАСІЙЧУК, Степан. "АНАЛІЗ МЕТОДІВ І ЗАСОБІВ КЕРУВАННЯ АВТОНОМНИМИ БЕЗПІЛОТНИМИ ЛІТАЛЬНИМИ АПАРАТАМИ". MEASURING AND COMPUTING DEVICES IN TECHNOLOGICAL PROCESSES, № 4 (30 листопада 2023): 127–33. http://dx.doi.org/10.31891/2219-9365-2023-76-16.

Full text

Abstract:

Наголошено, що в даний час, безпілотні літальні апарати (БПЛА) використовуються в широкому діапазоні цивільних ролей, починаючи від пошуку та порятунку, спостереження, моніторингу дорожнього руху, моніторингу погоди та пожежогасіння, до персональних безпілотників та ділової фотографії на основі безпілотників, а також відеозйомки, сільського господарства та навіть служб доставки. БПЛА мають широке використання у війні з рф. Проаналізовано найбільш поширені методи керування БПЛА. Для основних методів дано опис. Сказано, що серед інтелектуальних моделей, які описують порядок переміщення БПЛА у просторі можна назвати метод побудови маршрутів БПЛА. В основі методу лежить використання математичного очікування інформаційної ентропії для оцінки оптимальності альтернативних варіантів маршруту. Останнім часом все частіше використовують тріангуляції Делоне для вирішення завдання планування маршрутів БПЛА. У цьому випадку маршрут формується у вигляді набору проміжних пунктів маршруту (ППМ), проходження яких є обов’язковим. На характер маршруту руху БПЛА між умовними точками на карті жорстких обмежень не накладається, що дозволяє будувати траєкторії, максимально враховують динамічні можливості БПЛА. Однак, відомі методи планування маршруту, що базуються на тріангуляції Делоне не враховують такі важливі особливості: наявність невизначеності в розташуванні джерел потенційної загрози (постів протиповітряної оборони противника); наявність у складі групи БПЛА різних типів, що передбачає їх ранжування за ступенем важливості; неоднорідність складу наземних цільових об’єктів, що вимагає в процесі планування обліку ступеня важливості кожного з них. Завдяки технічному прогресу у сфері супутникових технологій нині реалізуються проєкти низькоорбітальних систем (LEO). Kuiper від Amazon, Starlink від SpaceX і OneWeb – це три з основних розроблюваних проєктів угруповань супутників LEO наступного покоління, які обіцяють забезпечити високошвидкісне широкосмугове з’єднання з малою затримкою по всьому світу. Констатовано, що перспективним інноваційним обладнанням для керування БПЛА є використання бездротового зв’язку, що поєднує конвергенцію в наземних, супутникових та безпілотних станціях. Особливості структури атмосфери і переваги супутникових технологій дають змогу застосовувати багаторівневі висотні моделі, за допомогою яких можна збільшити пропускну здатність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Glyva, V., N. Burdeina та S. Zozulya. "ДОСЛІДЖЕННЯ ДИНАМІКИ АЕРОІОННОГО СКЛАДУ ПОВІТРЯ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ КОРИСТУВАЧА ПЕРСОНАЛЬНОГО КОМП’ЮТЕРА З УРАХУВАННЯМ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ЧИННИКІВ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 2, № 68 (2022): 99–101. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2022.2.099.

Full text

Abstract:

Досліджено динаміку аероіонного складу повітря на робочих місцях користувачів укомплектованих переносним персональним комп’ютером. Встановлено, що за відсутності деіонізуючих та факторів (робота систем вентиляції та охолодження повітря, підвищення концентрації дрібнодисперсного пилу та аерозолей тощо) відбувається значна деіонізація повітря. Причиною є поява електростатичних зарядів на корпусі і клавіатурі ноутбука, поверхні столу та робочому кріслі. В умовах проведення експериментів напруженості електростатичних полів на дисплеї досягали 4,5 кВ/м, клавіатурі – 9,0 кВ/м, поверхні робочого крісла оператора – 6,5 кВ/м. Це спричинило зниження концентрацій негативних аероіонів з 910 см-3 до 420 см-3; позитивних – з 1000 см-3 до 390 см-3 у присутності користувача, який виконував стандартну роботу. Визначено, що на відстані 0,5–0,6 м від ноутбука концентрації аероіонів стабілізуються на нормативному рівні. Тобто, зоною деіонізації можна вважати простір радіусом до 0,6 м. Нормалізація концентрацій аероіонів можлива за рахунок спрямованого руху повітря у приміщенні з нормативною швидкістю (до 0,4 м/с). Але при цьому, не дивлячись на малі швидкості, можливий дрейф аероіонів у магнітному полі, що може проявлятися під час довготривалої роботи. Доцільно розглянути можливість застосування антистатиків для максимально можливого зниження статичних зарядів на полімерних поверхнях.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Довгалець, Оксана. "ПРОГОЛОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ ПАРТІЙ У СКЛАДІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ". Молодий вчений, № 4 (116) (30 квітня 2023): 45–51. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2023-4-116-9.

Full text

Abstract:

Завданням статті є аналіз та грунтовна характеристика компромісу між українською та неукраїнською демократією у липні 1917 р. адже представники національних меншин погодилися ввійти до складу Центральної Ради. Відповідно до постанови Комітету Центральної Ради від 29 липня 1917 р. національні меншини отримали 202 місця дійсних членів Ради та 51 місце кандидата, що становило – 25 % від загального складу і відповідало питомій вазі неукраїнського населення. Своє представництво до Центральної та Малої Рад надали російські, польські та єврейські партії. Перевага надавалася лівим елементам, тому членство УЦР від національних партій не відповідало рівню впливу тої чи іншої партії. УЦР визначала загальні квоти для національної меншини, а її партії мали самостійно вирішувати питання розподілу місць. Партії національних меншин по-різному ставилися до заходів УЦР щодо реалізації національно-територіальної автономії України. Російські партії та Бунд вбачали в цьому загрозу існуванню єдиної Російської держави, тому в протистоянні між УЦР і Тимчасовим урядом підтримували останнього. Вони позитивно поставилися до інструкції Тимчасового уряду від 4 серпня 1917 р., яка обмежувала повноваження УЦР та Генерального Секретаріату. Лояльніше до ідеї національно-територіальної автономії ставилися інші єврейські партії (крім Бунду), які входили до складу УЦР. Більшість польських партій стояли на позиції необхідності проголошення незалежності України. Всі національні партії виступали за необхідність забезпечення прав національних меншин на законодавчому рівні через запровадження національно-персональної автономії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Євграфов, Дмитро, та Юрій Яремчук. "ВІДПОВІДНІСТЬ МОДЕЛІ СИГНАЛІВ ВИТОКУ З ЕКРАНІВ МОНІТОРІВ НА РІДКОКРИШТАЛЕВИХ СТРУКТУРАХ ІСНУЮЧИМ ПОБІЧНИМ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИМ ВИПРОМІНЮВАННЯМ". Ukrainian Information Security Research Journal 23, № 3 (2022): 160–67. http://dx.doi.org/10.18372/2410-7840.23.16404.

Full text

Abstract:

Для отриманої раніше часової моделі витоку інформації з моніторів на рідкокришталевих структурах важливе підтвердження результатів на практиці. Обґрунтовано склад апаратури для досліджень спектрів сигналів витоку інформації на частотах від 46 до 84 МГц на базі SDR-приймача Ezcap EZTV645-DVD-T Digital TV USB 2.0 Dongl. Доведено, що для досліджень немає необхідності використовувати екрановані від радіовипромінювань кімнати. Крім того, показано як розрахувати спектр сигналів витоку інформації у вигляді біло-чорних смуг, горизонтальних та вертикальних бланк-імпульсів. Розрахунки подані для сигналів з відеокарт моніторів персональних обчислювальних машин у спрощеному двохвідтінковому вигляді статичного зображення, для нескінченого часу аналізу. Досліджено створення тестових зображень у вигляді 54, 56, 58, 60, 62 біло-чорних смуг і розрахунки спектрів сигналів витоку інформації для екрану монітору 1024 на 768 пікселів з частотами кадрової розгортки 60 Гц і тестових зображень з 54, 58 та 62 біло-чорними смугами. Здійснено сканування спектру сигналів витоку інформації з екранів моніторів на рідкокришталевих структурах і статистичне оброблення результатів вимірювань спектральних характеристик сигналів. Зроблено висновок про придатність прийнятої моделі сигналу для подальших досліджень побічних випромінювань від зображень на екрані монітору у вигляді текстів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

А., В. НІКІТЕНКО, та О. КОСТІН М. "Імовірнісно-статистичний і кореляційно-спектральний аналізи струму рекуперації електрорухомого складу постійного струму". Science and Transport Progress. Bulletin of Dnipropetrovsk National University of Railway Transport, № 3(51) (24 червня 2014): 51–64. https://doi.org/10.15802/stp2014/25818.

Full text

Abstract:

Мета. У праці необхідно визначити та проаналізувати ймовірнісні й спектральні характеристики випадкового процесу струму рекуперації електрорухомого складу постійного струму різних типів. Методика. Використано елементи теорії, методи та методики теорії ймовірностей, зокрема, теорія стаціонарних і нестаціонарних ви-падкових процесів. Також застосовувались методи математичної статистики з обробкою на персональних ЕОМ масивів значень випадкової величини струму рекуперації. Результати. Наведено часові реалізації струму рекуперації електровозів, електропоїздів і трамваїв, які отримано шляхом моніторингу на діючих ділянках залізниць України. Встановлено, що струм має характер неперервних різкозмінних, особливо в трамваїв, часових коливань. Визначено функції математичного сподівання, середньоквадратичного відхилення та дисперсії випадкового процесу струму рекуперації, побудовано гістограми. Обчислено, побудовано й обговорено кореляційні та спектральні функції струму. У результаті встановлено, що струм рекуперації може вважатись стаціонарним неергодичним випадковим процесом. Спектральний аналіз реалізацій цього процесу та «хвоста» кореляційної функції виявив «слабко» періодичні, тобто низькочастотні, складові, які називають інтергармо-ніками. Наукова новизна. По-перше, до аналізу такого суттєво різкозмінного випадкового процесу, яким є струм рекуперації, адаптовано теорію нестаціонарних випадкових процесів. По-друге, вперше встановлено наявність інтергармонік у випадковому процесі струму рекуперації. І, нарешті, встановлено закономірності часової зміни кореляційної функції процесу струму, що дозволяє аргументовано застосувати метод кореляцій-них функцій при ідентифікації пристроїв системи електричної тяги. Практична значимість. Результати ймовір-нісно-статитстичного аналізу струму рекуперації дозволяють оцінювати якість рекуперованої електроенергії та енергетичні показники електрорухомого складу в режимі рекуперації. Тоді як кореляційно-спектральний аналіз необхідний при визначенні електромагнітної сумісності електрорухомого складу в режимі рекуперації з підсистемами та пристроями електричної тяги.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Karmazina, Mariia. "УКРАЇНСЬКА ПАРЛАМЕНТСЬКА ЕЛІТА: КІЛЬКІСНО-ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ ІДЕНТИТЕТІВ (1990–2019)". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 14, № 1(29) (2022): 59–77. http://dx.doi.org/10.15421/352208.

Full text

Abstract:

У статті досліджується склад українського парламенту усіх дев’яти скликань (у період з 1990 до 2019) на основі кількісно-якісного аналізу біографічних даних 2658 парламентарів. Кількісний аналіз використовувався, по-перше, для обрахунку загальної кількості депутатських мандатів та кількості осіб, які ці мандати здобували; по-друге, заради виявлення та ідентифікації осіб, які обиралися народними депутатами від 1 до 8 разів; по-третє, задля встановлення співвідношення між чоловіками- і жінками-парламентарями. У ході якісного аналізу відбувалося виокремлення та подальше дослідження трансформації ідентитетів парламентарів кожного зі скликань Верховної Ради України. Встановлено: персональні ідентитети («член партії», «позапартійний», «представник партії влади», «член роду, сім’ї», «земляк», «ресурсоутримувач» та ін.) сприяли претенденту на місце в парламенті у ході його участі у передвиборчій боротьбі (зокрема, у 1998, 2002, 2012, 2014 та 2019 рр. в умовах функціонування в Україні змішаної виборчої системи, та у 2006 і 2007 рр. – пропорційної); свідома зміна парламентарем ідентитетів (набуття нової політичної ідентичності) забезпечувала його тривале перебування у законодавчому органі країни; за період І–ІХ скликань Верховної Ради України у парламенті окреслилося «владне ядро», що складається з кількох десятків «незмінних парламентарів», превалююча більшість з яких – чоловіки. Незмінність персон у законодавчому органі свідчить, щонайменше, про посилення персоніфікації політики та певну дедемократизацію парламенту, що своєю чергою актуалізує питання подальшого удосконалення і виборчої системи в країні, і законодавства, що стосується функціонування політичних партій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

РОМАНЧЕНКО, Алла Петрівна. "ВЕРБАЛЬНА МЕРЕЖА КЛЮЧОВИХ АД’ЄКТИВІВ У СТРУКТУРІ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ НАТАЛКИ ДІДЕНКО". Мова, № 35 (29 липня 2021): 123–28. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237856.

Full text

Abstract:

Мета пропонованої розвідки – розкрити семантико-функційну специфіку стрижневих слів (кліматичний, метеорологічний, прогностичний, синоптичний), що репрезентують метеорологічний дискурс і відбивають фрагмент його вербальної мережі. Об’єктом дослідження є вербально-семантичний рівень мовної особистості синоптика Наталки Діденко, а його предметом – вербальна мережа відсубстантивних ад’єктивів. Джерельною базою дослідження послугували тексти прогнозів погоди, представлені всоцмережі «Фейсбук» на персональній сторінці Наталки Діденко – головного медіасиноптика країни. У роботі використано компонентний, контекстуально-інтерпретаційний, граматичний аналіз як основні методи дослідження особливостей функціювання базових ад’єктивів. Результатом вивчення описуваної проблеми є доведення, що семантична структура відсубстантивних ад’єктивів у метеорологічному дискурсі зазнає розширення завдяки нашаруванню семантико-стилістичних відтінків на атрибутивну семантику. Висновки. Вербальна мережа метеорологічного дискурсу містить стандартні ад’єктивно-субстантивні словосполучення, що є ядром прогнозу погоди, та авторські утворення, котрі організовують його периферію. Останні створюють неповторну атмосферу спілкування, віддзеркалюють творчу натуру мовної особистості синоптика в метеородискурсі, слугують маркером, що привертає увагу читачів. Найбільшу частотність використання в прогнозах погоди має ад’єктив синоптичний, який є активним у фразеотрансформах. Ад’єктив метеорологічний функціює переважно як елемент складних іменників, що й становить його специфіку. Ад’єктиви кліматичний та прогностичний обмежено поширені в метеодискурсі з огляду на їхню вузьку сполучуваність і більшу затребуваність у складі терміносполук. Вербальна мережа досліджуваного дискурсу Наталки Діденко охоплює стандартні та оказіональні словосполучення, де кожен тип виконує відповідну функцію (номінативну, емоційну, прагматичну).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Пастухова, Яна Вікторівна. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОФІЦЕРСЬКОГО КОРПУСУ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ У 1920-х–1930-х РОКАХ". South Archive (Historical Sciences), № 47 (6 листопада 2024): 57–64. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2024-47-7.

Full text

Abstract:

Мета дослідження полягає в ґрунтовному аналізі процесу становлення такої важливої ланки збройних сил, як офіцерський корпус. Наукова розвідка охоплює період від заснування Червоної армії до початку масових репресій в 1937 році та спрямована на висвітлення особливостей підготовки військових кадрів у навчальних закладах та курсах, аналіз державних стратегій формування вищого прошарку армії через залучення різних груп населення до несення служби та аналіз результатів такої політики формування офіцерського корпусу напередодні Другої світової війни. Методологічна основа роботи складається з двох груп методів: загальнонаукові – аналіз, синтез, узагальнення та спеціально-історичні – метод періодизації, історико-системний та історико-генетичний методи. Результати. Армія колишньої російської імперії виснажена участю в Першій світовій війні та після жовтневого перевороту 1917 року зазнала структурного руйнування. Солдатські комітети, виборність командирів та знищення прошарку офіцерства призвели до того, що у межах радянської росії, а потім і СРСР починається формування армії нового типу, яка мала відповідати задекларованим більшовицьким гаслам: комплектуватися добровільно політично надійними вихідцями із робітничо-селянського середовища, без сповідування ідеалів ієрархії «старої» армії. Однак, варто зазначити, що запропоновані ідеї були популістичними гаслами, але не могли бути реалізованими в повній мірі, особливо з урахування анархічної ситуації на територіях колишньої Російської імперії. Руйнування існуючих порядків зумовило анархію та дезорганізованість у військовій сфері, а відсутність компетентних воєначальників в оточені більшовицьких лідерів призвело до непослідовного та безсистемного реформування. Після того, як очільником Народного комісаріату оборони став Л. Д. Троцький, почалося системне будівництво Червоної армії. Реформи Л. Д. Троцького повернули в ряди армії колишніх царських офіцерів, які могли стати осередком опору більшовицькій владі. Щоб нівелювати цю небезпеку започатковувався інститут військових комісарів, які мали контролювати командирів згідно інтересів політичної верхівки. Такі нововведення привели до двовладдя в бойових одиницях та конфліктів між військовим і політичним керівництвом у війську. Завершення бойових дій всередині країни та скрутне фінансове становище зумовили скорочення чисельності військ та першу велику реформу Червоної армії, яка в 1924 році запустила процес територіально-міліційного принципу комплектування збройних сил, що негативно впливав на професійність офіцерського корпусу. Остаточне утвердження одноосібної влади Й. В. Сталіна та форсована індустріалізація безпосередньо вплинули на розвиток армії. Введення персональних військових звань, яке відбулося у 1935 році мало на меті встановити чітку структуру підпорядкування в Червоній армії, такі дії не лише мотивували командирів, а й породили міжособистісні конфлікти серед представників офіцерського корпусу. Висновки. Дане дослідження дає можливість прослідкувати етапи становлення радянського офіцерства від початку існування Червоної армії до масових репресій 1937–1938 років. 20–30-ті роки ХХ ст. для командного складу Червоної армії були означені рядом проблем: непослідовні реформи в сфері навчання та комплектування військових частин, недоліки управлінської системи спричинені політичною кон’юнктурою, відсутність сталого вектору розвитку призвели до того, що командний склад РЧСА навіть до початку масових репресій не міг похвалитися успіхами у військовому мистецтві та розбудові збройних сил. Подальші репресії 1937–1938 року рр. лише посилили накопичені проблеми та призвели до трагічних наслідків в перші роки на Східному фронті Другої світової війни.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Бабій, Микола. "ВАРІАТИВНІСТЬ ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ ТА МІЖОСОБИСТОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ У ТИНЕЙДЖЕРІВ". Психологія: реальність і перспективи, № 17 (30 грудня 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i17.244.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовані результати дослідження варіативності віктимної поведінка та міжособистої залежності у тинейджерів, які ми отримали завдяки авторській програмі. До її складу увійшли дві діагностичні методики на визначення схильності до віктимної поведінки й типів рольової віктимності, а також тест для діагностики міжособистої залежності. Отримані результати засвідчують, що переважна більшість оптантів, не залежно від віку, нечасто потрапляли у критичні ситуації або ж у них вже встиг виробитися захисний спосіб поведінки, що дозволяє уникати небезпечних ситуацій, окрім того, у них не виражена рольова віктимність, а рівень міжособистої залежності знаходиться у межах «норма», або «нижче норми». В осіб з високими показниками схильності до віктимної поведінки, а також визначена аутовіктимна, гіпервіктимна рольова віктимність, навпаки, рівень співзалежності знаходиться на позначці «високий». Це закономірно, оскільки особи, що ідентифікують себе з жертвою отримують можливість маніпулювати іншими й отримувати вигоду (моральну або матеріальну) зі свого уявного несприятливого положення. У такий спосіб зазначені персони можуть намагатися поправити своє персональне положення за рахунок отримання певних пільгових преференцій від соціуму. Це саме стосується віктимного та гіпервіктимного типу поведінки, коли міжособиста залежність нав’язує конкретним особам роль жертви, спонукає їх до скарг та демонстрації індивідуальних страждань та самозвинувачень

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Pasov, Hennadii, та Volodymyr Venzhega. "АНІМАЦІЙНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ГІДРОЦИЛІНДРІВ ТА ПНЕВМОКАМЕР ДЛЯ СТВОРЕННЯ ПРЯМОЛІНІЙНОГО ПОСТУПАЛЬНОГО РУХУ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 4 (14) (2018): 34–40. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-4(14)-34-40.

Full text

Abstract:

Актуальність теми дослідження. Сучасна освіта має бути яскравою, чіткою, швидкою й дешевою. Використання анімаційного моделювання і дає змогу досягти цього. Постановка проблеми. Освіта є основою будь-якого суспільства. Нині в процесі вивчення ізноманітних навчальних дисциплін використовується багато джерел різноманітної інформації: підручники, посібники, журнали, нтернет. У сучасних умовах широкі можливості відкриває використання в навчальному процесі персональних комп’ютерів (ПК) і високоінтелектуальних програмних продуктів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Традиційно при засвоєнні будь-якої навчальної дисципліни студент повинен вивчити її на лекціях, лабораторних та практичних заняттях. Але при цьому як методичний наочний матеріал використовуються, здебільшого, ілюстрації зовнішнього вигляду, будови та конструкції різноманітних механізмів у вигляді двовимірних статичних схем елементів. Саме використання ПК та відповідних програмних продуктів і дає змогу вдосконалити навчальний процес (та освіту загалом), надаючи йому інтенсивності та інтерактивного змісту. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Для вдосконалення навчального процесу необхідно запропонувати анімаційні моделі для створення прямолінійного поступального руху за допомогою гідроциліндрів та пневмокамер. Постановка завдання. Метою цієї роботи є демонстрація можливостей анімаційного моделювання прямолінійного поступального руху механізмів за допомогою гідроциліндрів та пневмокамер. Виклад основного матеріалу. У Чернігівському національному технологічному університеті (ЧНТУ) на кафедрі «Автомобільний транспорт та галузеве машинобудування» для вивчення навчальних дисциплін «Підйомно-транспортне обладнання і роботи», «Спеціалізований рухомий склад автотранспортних і вантажно-розвантажувальних машин», «Обладнання та транспорт механоскладальних цехів», «Промислові роботи», «Металообробне обладнання» розроблено навчальні продукти: «Анімація роботи гідроциліндрів для створення прямолінійного поступального руху» та «Анімація роботи пневмокамер для створення прямолінійного поступального руху». Анімація розроблена для лабораторій «Промислові роботи» з реальними роботами: МП-11, М10П, М20П, РМ-01 та «Металообробне обладнання». Висновки відповідно до статті. Запропоновані програмні продукти дозволяють зробити процес навчання більш яскравим, наочним та дешевим. Запропоновані програмні продукти мають деяке обмеження, зокрема відсутня можливість інтерактивного керування цими механізмами. Тому перспективним напрямком подальших досліджень є створення візуалізації впливу конструктивних та експлуатаційних параметрів на роботу механізмів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Боярська-Хоменко, А. В., С. Т. Золотухіна та Л. А. Штефан. "ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАФЕДРИ ОСВІТОЛОГІЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 35–43. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.04.

Full text

Abstract:

У статті на основі аналізу діяльності кафедри освітології та інноваційної педагогіки розкрито її виховний потенціал. Підкреслено, що саме кафедра має створювати умови для розкриття здатності її членів чітко організовувати процес якісної підготовки здобувачів вищої освіти (першого-третього рівнів), впливати на формування особистості майбутніх фахівців, а також забезпечувати комфортну атмосферу для роботи і відпочинку співробітників. Установлено, що першими очільниками кафедри педагогіки були професори А. Валицький, М. Лавровський, пізніше – Т. Гарбуз, І. Синепол, С. Литвинов, М. Григорьєв. Саме вони доклали зусиль для повноцінного становлення кафедри педагогіки. Подальший її інтенсивний розвиток відбувся в період управління професорами А. Зільберштейном, Л. Поповою, доктором педагогічних наук, професором І. Федоренком, докторами педагогічних наук, професорами, членами-кореспондентами НАПН України В. Лозовою, А. Троцко. З’ясовано, що виховний потенціал, як «комплекс засобів», «резерви», «потужність» є основними показниками кафедри, члени якої об’єднані спільними ідеями, віддані служінням професії, педагогічній науці на основі взаємодовіри, взаємоповаги, взаємопідтримки. У статті визначено і схарактеризовано умови, за яких здійснюється реалізація виховного потенціалу кафедри: знання і шанобливе ставлення до історії кафедри; урахування науково-педагогічного досвіду очільників і провідних науковців кафедри; наявність наукових шкіл, продуктивність їх діяльності; потужний склад кафедри, який ініціює і реалізує стратегію і місію університету; організаційно-методичне забезпечення роботи кафедри, що дисциплінує і стимулює викладачів до активної діяльності; персональна унікальність членів кафедри. На конкретних прикладах показано ефективність реалізації виховного потенціалу кафедри: високі показники у науковій діяльності; посилення особистісної ініціативи членів кафедри у розробці наукових проєктів, грантів, навчальних дисциплін; застосування інноваційних технологій; посилення індивідуальної роботи із здобувачами всіх рівнів; запровадження заходів заохочення викладачів і традицій кафедри.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

НЯНЬКО, Віталій, Андрій ЙОЛКІН, Олександр ЯРЕМЧУК та Анастасія ДОВГА. "ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР". Development Service Industry Management, № 1 (28 березня 2024): 268–73. http://dx.doi.org/10.31891/dsim-2024-5(38).

Full text

Abstract:

Інституційне забезпечення кадрової безпеки підприємницьких структур є надзвичайно актуальним питанням, особливо в умовах постійних змін законодавства та викликів, пов'язаних із військовим станом в Україні. У статті досліджено основні законодавчі акти, що регулюють кадрову безпеку в Україні, до яких належать: Конституція України, Кодекс законів про працю, ЗУ «Про охорону праці», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про зайнятість населення», ЗУ «Про захист персональних даних», ЗУ «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», ЗУ «Про колективні договори і угоди», ЗУ «Про відпустки», ЗУ «Про професійний розвиток працівників», ЗУ «Про охорону здоров'я», ЗУ «Про соціальний діалог в Україні», ЗУ «Про страхування». Ці законодавчі акти забезпечують комплексний підхід до регулювання кадрової безпеки на підприємстві. Окрім того, у статті наведено у графічному вигляді концепцію управління кадровою безпекою підприємства, що ґрунтується на системному підході до забезпечення стабільності, захисту та розвитку кадрового потенціалу. Зазначена концепція включає загальні положення (зокрема безпеку, персонал підприємства, кадрові ризики та конфіденційність інформації), принципи управління кадровою безпекою (зокрема системності, адаптивності, безперервності, прозорості, відповідності законодавству), цілі (захист від кадрових ризиків, забезпечення стабільності кадрового складу, підвищення кваліфікації та розвиток працівників, забезпечення ефективної комунікації та взаємодії, розвиток лояльності працівників та корпоративної культури, забезпечення соціальної та правової захищеності працівників), складові кадрової безпеки (антиконфліктну, життєдіяльності, здоров'я, інтелектуальну, інформаційну, кар’єрну, пенсійно-страхову, професійну, психологічну, соціально-мотиваційну, технологічну, фізичну, фінансову), об’єкти захисту (персонал підприємства та його дії, інформаційні ресурси, соціально-психологічний клімат, репутацію, об’єкти інтелектуальної власності), правове забезпечення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Бубіс, А. О., та Г. Є. Федоров. "ПІДВИЩЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЖАРОСТІЙКИХ СТАЛЕЙ ДЛЯ РОБОТИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ МІКРОЛЕГУВАННЯМ І МОДИФІКУВАННЯМ". Нові матеріали і технології в машинобудуванні (Праці Міжнародної науково-технічної конференції), № 6 (17 березня 2016): 158–59. http://dx.doi.org/10.20535/2519-450x.6.2015.63405.

Full text

Abstract:

Дослідженнями ливарних, механічних і спеціальних властивостей сталей з високим вмістом хрому та алюмінію, установлено, що такі матеріали здатні працювати тривалий час в умовах надвисоких температур і агресивних середовищ, тобто в екстремальних умовах, і можуть бути використані для виготовлення жаростійких деталей методами лиття. Сплави з високим вмістом хрому та алюмінію повною мірою відповідають вимогам, які до них пред’являють: мають високі температури плавлення та жаростійкість, задовільні ливарні властивості, є недорогими та недефіцитними. Відкритим залишається питання щодо з’ясування впливу процесів мікролегування та модифікування на властивості сталей цієї групи, оскільки ці процеси за літературними даними спроможні підвищувати характеристики сплавів на основі заліза. Проте інформація відносно впливу процесів мікролегування та модифікування на властивості сплавів з високим вмістом хрому та алюмінію практично відсутня. Отже дослідження в цьому напрямку є завданням досить актуальним у теперішній час.Метою роботи є вивчення впливу процесів мікролегування та модифікування жаростійких сталей з високим вмістом хрому та алюмінію й вибір оптимального хімічного складу сталей для виробництва литих деталей, що працюють в екстремальних умовах. Об’єктом дослідження є процеси мікролегування та модифікування жаростійких сталей з високим вмістом хрому та алюмінію. Предметом дослідження є хімічний склад, ливарні, механічні та спеціальні властивості й структура жаростійких сталей з різним вмістом хрому та алюмінію.У виробничих умовах використовують три способи покращання властивостей сплавів на основі заліза: легування, мікролегування та модифікування.Легування – це додавання в розплав, розчинення або розплавлення в ньому легувальних елементів для одержання сплаву заданого хімічного складу, який забезпечує високі фізико-хімічні та механічні властивості металу у виробах.Мікролегування – це процес введення в металевий розплав невеликих (до 0,1%) присадок легувальних елементів для зміни властивостей металу в рідкому стані та у виробах, оскільки ефективно впливає, перш за все, на чистоту меж зерен та зменшує шкідливий вплив легкоплавких домішок.Модифікування у сучасному сталеливарному виробництві відіграє надзвичайну роль, оскільки значною мірою визначає характер кристалізації сталі, ступінь її гранулярності, що дуже важливо для високолегованих сталей, і комплекс їх механічних і спеціальних властивостей.Виплавляння досліджуваних сталей здійснювали методом переплавлення недефіцитних шихтових матеріалів і феросплавів в індукційній печі ІСТ-0,06 з основною футеровкою місткістю тигля 60 кг. Для визначення ливарних і механічних властивостей, структури, кінетики окиснення жаростійких металів та їх окалиностійкості використано сучасні методики. Металографічні дослідження сплавів виконували на мікроскопі МІМ – 8 з персональним комп’ютером.Досліджено вплив РЗМ на ливарні, механічні й спеціальні властивості жаростійкої хромоалюмінієвої сталі 30Х30Ю2ТЛ. Установлено, що присадка до 0,25% РЗМ у хромоалюмінієву сталь помітно підвищує її рідкотекучість внаслідок дегазації, дефосфорації й десульфурації розплаву, при цьому РЗМ переводять неметалеві вкраплини з гострокутної форми в глобулярну. Присадка РЗМ у межах 0,25…0,35% позитивно впливає на лінійну усадку й тріщиностійкість.Як мікролегувальні присадки та такі, що модифікують, досліджено: ітрій – до 0,6%; кальцій – до 0,1%; ванадій і цирконій – до 0,3%.Найкращий комплекс ливарних, механічних й експлуатаційних властивостей хромоалюмінієва сталь набуває після оброблення її ітрієм у кількості 0,10...0,25% (за присадкою): рідкотекучість сталі підвищується на 35...40%, лінійна усадка знижується з 2,20 до 1,84%, а тимчасовий опір розриванню підвищується з 340 до 440 МПа Окалиностійкість сталі підвищується після присадки ітрію у всьому дослідженому діапазоні, але найефективніша його дія у цьому напрямку – до 0,35%.Кальцій у кількості до 0,1% сприяє збільшенню рідкотекучості, міцності й зниженню лінійної усадки. Маючи високу спорідненість до кисню, сірки й азоту, кальцій значною мірою змінює кількість, форму й морфологію неметалевих вкраплин, що покращує структуру металу й підвищує міцність і термостійкість виробів. Присадки до 0,2% ванадію трохи підвищують рідкотекучість хромоалюмінієвої сталі, а до 0,1% – знижують лінійну усадку, істотно підвищують тимчасовий опір розриванню й термостійкість, а також трохи підвищують окалиностійкість металу. Позитивний вплив на рідкотекучість, міцність й експлуатаційні характеристики хромоалюмінієвої сталі справляють присадки цирконію в кількості до 0,2%.Отже можна зробити висновок, що серед вивчених мікролегувальних і модифікувальних присадок найпозитивніше впливає на властивості хромоалюмінієвих сталей ітрій, оптимальною присадкою якого має бути 0,15…0,25%.Дослідженнями установлено, що найкращий комплекс технологічних і спеціальних властивостей має жаростійкий сплав на основі заліза із вмістом 25...32% хрому й 1,5...3,0% алюмінію. Вміст вуглецю має не перевищувати 0,25%. Шкідливий вплив вуглецю на окалиностійкість частково або повністю можна усунути легуванням сталі титаном у кількості 0,25...0,60%,У тих випадках, коли необхідно виготовляти вироби нескладної конфігурації, які працюють в умовах високих температур (до 1200 °С) заданий проміжок часу, можна скористатися результатами досліджень і рекомендаціями й використати сталь іншого хімічного складу, з іншими діапазонами концентрацій елементів, %: С = 0,25...0,35; Cr = 24…32; Al = 1,0…3,0; Ti = 0,25…0,60;Для виготовлення складних за геометрією литих деталей із жаростійких сталей їх доцільно мікролегувати і модифікувати ітрієм, ванадієм, і кальцієм у вказаних вище діапазонах концентрацій.Отримані експериментальні дані щодо ливарних, механічних і спеціальних властивостей жаростійких сталей із хромом та алюмінієм дали можливість запропонувати як ливарний матеріал для виготовлення тонкостінних великогабаритних литих деталей, що працюють за температур до 1300 °С, сталь 30Х30Ю2ТЛ, а для виготовлення простих за конфігурацією литих деталей, які працюють за температур до 1150…1250 °С – сталь 25Х24Ю3ТЛ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Федчак, Ігор Андрійович. "СТАНОВЛЕННЯ ТА СУТНІСТЬ МОДЕЛІ ПІДЗВІТНОСТІ COMPSTAT". New Ukrainian Law, № 3 (31 серпня 2023): 166–72. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2023.3.24.

Full text

Abstract:

Установлено, що проактивна модель підзвітності CompStat є підходом до стратегічного вирішення проблем у діяльності правоохоронних органів, які функціонують у динамічному операційному середовищі. Зазначена модель сформувалася під впливом розвитку засад управління із досвіду комерційного сектору. Модель управління правоохоронними органами CompStat сформувалась у США на початку 1990 років та набула значного поширення через доведену спроможність підвищувати ефективність упереджувальної (профілактичної) правоохоронної діяльності. Визначено, що підґрунтям для розроблення та імплементації моделі підзвітності CompStat стали зміни, породжені формуванням поглиблених знань про злочинність та про те, що орієнтована на вирішення проблем правоохоронна практика є більш ефективною порівняно із традиційною реактивною формою організації діяльності. Також модель CompStat базувалась на розвинутій на той час спроможності аналітично опрацьовувати великі та надвеликі обсяги криміногенних даних завдяки фундаментальному розвитку комп’ютерно-програмних аналітичних засобів. Визначено, що модель підзвітності CompStat опирається на поглиблений аналіз місцевих відомостей про кримінальні правопорушення та порушення громадського порядку для ідентифікації тенденцій, закономірностей, патернів та інших сталих проблем. Модель CompStat реалізовується шляхом проведення нарад, на яких керівники місцевих правоохоронних органів доповідають керівникам вищого рівня про ідентифіковані проблеми, загрози та ризики. В онлайн-режимі приймаються рішення про застосування оперативних персоніфікованих тактик нейтралізації проблем (контрзаходів), виділення особового складу та ресурсів. Така модель правоохоронної діяльності передбачає чітку структуру підзвітності, за якою керівники місцевих правоохоронних органів несуть персональну відповідальність за використання інституційних ресурсів для досягнення визначених цілей, підтримання позитивного стану криміногенної ситуації та території функціонування правоохоронного органу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Радкевич, Олександр. "ЕЛЕКТРОННЕ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ". Professional Pedagogics 1, № 24 (2022): 323–27. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2022.24.323-327.

Full text

Abstract:

Актуальність: Невпинне зростання високих технологій в суспільстві та освіті зокрема, змістило традиційні формати навчання. Пандемія та військові дії змусили учителів перевести навчальний процес в дистанційну форму, що вимагає нових підходів до тестування та оцінювання результатів навчання із застосуванням електронних технологій, що широко використовуються в дистанційній та змішаній формі навчання. Науковий інтерес викликає мобільне навчання, яке передбачає новий виток в освітньому процесі з урахуванням різних контекстів, через соціальну і контентну взаємодію, з використанням персональних електронних пристроїв. Відтак виникає нагальна необхідність перегляду існуючої парадигми навчання та оцінювання.Мета: обґрунтувати підходи до запровадження електронного оцінювання результатів навчання здобувачів освіти з урахуванням зарубіжного досвіду.Методи: теоретичний аналіз наукової та навчально методичної літератури з проблеми дослідження; порівняння, систематизація й узагальнення даних для узагальнення теоретичних матеріалів і конкретизації базових понять дослідження; емпіричні спостереження, моделювання освітніх ситуацій.Результати: під час електронного навчання характерним є безперервний процес оцінювання його результатів, в якому інформаційно-комунікаційні технології використовуються для швидкої передачі відповідей респондентів. У цьому процесі реалізується діагностичне (оцінює наявність знань з предмета; показує результати; не надає зворотного зв’язку; не є ціннісним; не індивідуалізоване), формувальна (оцінює процес навчання; завжди є позитивним; індивідуалізоване; є ціннісним; дає зворотний зв’язок) та підсумкова (оцінює результати навчання; виносить оціночне судження; застосовується відповідно до стандартів; показує недоліки) функції оцінювання, які залежать від етапів навчання, на яких проводиться оцінюванняВисновки: Основними перешкодами для розвитку електронного оцінювання у масштабах навчального закладу з будь-якого предмета є час та підготовка викладацького складу. Існують також проблеми, пов'язані з програмним забезпеченням для електронного оцінювання, такі як сумісність з існуючими системами, масштабованість, продуктивність, безпека та обмеження, що виникають при оновленні, підтримці та обслуговуванні. Електронне оцінювання дуже залежить від технологічних систем та інструментів

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Ситник, Олександр, Владлен Кисельов, Ганна Кисельова та Віталій Костюченко. "МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ НАДІЙНОСТІ КОМП’ЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 4 (27 грудня 2022): 48–57. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.4.2022.269282.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена побудові математичної моделі надійності пристроїв комп’ютерної техніки. Математична модель побудована шляхом використання рівняння дифузії ймовірностей, яке відповідає стохастичному процесу і являє собою двопараметричну функцію, оцінки параметрів якої мають досить прості аналітичні вирази, що задовольняє вимогам інженерної практики. Комп’ютерна техніка знаходить широке застосування як різні пристрої (персональні комп’ютери, комп’ютери, ноутбуки, мейнфрейми, кластери, сервери, робочі станції). Їх основне призначення полягає в забезпеченні для користувача постійного доступу до інформації, яка зберігається на їх носіях, та можливості безперервної обробки цієї інформації, що зумовлює необхідність постійної підтримки подібних систем у працездатному стані. Таким чином, комп’ютерна техніка належить до систем, які вимагають високого ступеня (рівня) надійності. Враховуючи, що рівень надійності будь-якої техніки в процесі її експлуатації постійно знижується, що зумовлено процесами старіння та зношування, визначення та прогнозування надійності є актуальним науково-технічним завданням. Одними з найбільш поширених методів визначення та прогнозування стану об’єкта в будь-який момент часу є ймовірнісно-фізичні методи, які базуються на застосуванні імовірнісних моделей для обробки статистичної інфор-мації, отриманої в процесі експлуатації, або випробування реальних фізичних об’єктів. Незалежно від типу комп’ютерної техніки, до її складу входять електронні, електричні та електромеханічні елементи, зі збереженням їх функціональних властивостей на весь період застосування. Відповідно до сучасних поглядів на роботу електронних, електричних та електромеханічних елементів комплексним фактором, що характеризує технічний стан елемента, є якісне проходження електричного сигналу через контактні з’єднання, яке визначається величиною контактного опору. Отримана математична модель щільності розподілу є двопараметричною функцією, параметри якої мають фізичну інтерпретацію у вигляді швидкості зміни контактного опору та середньоквадратичного відхилення швидкості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Сакало, Віктор Миколайович, Антоніна Володимирівна Калініченко та Юлія Валентинівна Шмиголь. "Викладання комп’ютерних наук в аграрному ВНЗ". New computer technology 4 (1 листопада 2013): 52. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v4i1.27.

Full text

Abstract:

Сучасні інформаційні системи та технології широко впроваджуються в господарську діяльність сільгоспвиробників. Основними напрямками їх застосування є: по-перше, інформаційне забезпечення АПК – доведення до кінцевого користувача поточного стану цін, пропозицій щодо новітніх технологій, наукових розробок тощо; по-друге, обслуговування технологічних процесів і допомога в прийнятті рішень – підвищення ефективності використання і збалансованості ресурсного потенціалу, методики управління та прогнозування станів розвитку та функціонування сільськогосподарських підприємств, селекційно-насінницька робота, сортооновлення та інше; по-третє, ведення документації, фінансового та бухгалтерського обліку – створення АРМ спеціаліста сільськогосподарського виробництва, спрощення ведення звітності, накопичення інформації для її подальшого використання.Саме тому викладання комп’ютерних дисциплін у аграрному ВНЗ займає важливе місце в системі підготовки майбутніх спеціалістів: інженерів, агрономів, менеджментів та економістів.Важлива увага приділяється закладанню основ користування персональними комп'ютерами, як на рівні роботи з операційною системою, так і з пакетами прикладних програм. Адже з розповсюдженням ПК та розширенням їх можливостей набуває актуальності можливість формалізації технологічних процесів та розв’язання практичних задач аграрного виробництва у середовищі стандартних офісних та прикладних програм, в тому числі й таких, як Excel, Access та ін.Наявність спеціального програмного забезпечення для визначення агроекологічних та агрокліматичних потенціалів територій, складу та структури баз даних рослинництва та тваринництва, планування структури посівних площ, сівозмін, внесення добрив, проведення обробітку ґрунту, визначення кормових раціонів призводить до необхідності впровадження у навчальні плани підготовки фахівців спеціальних курсів або вивчення їх як частини прикладних спеціалізованих дисциплін.Важливу роль у викладанні комп’ютерних технологій для спеціалістів-аграріїв відіграють курси підвищення кваліфікації. Розроблено спеціальну методику опанування окремих прикладних програм у різних галузях сільського господарства, що дозволяє суттєво вдосконалити господарську діяльність аграрних підприємств та управління виробництвом продукції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Коробчинська, Наталія. "ЕЛЕКТРОННА СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЯК ІНСТРУМЕНТ МОНІТОРИНГУ В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ОБ’ЄДНАНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Public management 24, № 4 (2020): 173–88. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-4(24)-173-188.

Full text

Abstract:

Викладено, що з моменту початку досліджень у напрямі вико- ристання інформаційних технологій у сфері охорони здоров’я минуло понад 60 років, проте повної ясності у визначенні найкращої стратегії інформати- зації та діяльності електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ) немає. На сьогодні нормативно-правовими актами врегульовані інформатизація в галузі охорони здоров’я та порядок діяльності ЕСОЗ, збереження, захисту персональної та медичної інформації. Проте не врегульованими залишають- ся питання оцінки якості та механізмів моніторингу ЕСОЗ. Недостатньо вивченими є питання використання електронних інструментів для оцінки якості роботи системи охорони здоров’я, показників стану здоров’я населення, економічних показників діяльності системи охорони здоров’я. На цьому етапі розвитку електронної системи охорони здоров’я впроваджено процес автоматизації, проте є потреба у розвитку механізмів обробки та аналізу ін- формації, використання ЕСОЗ як інструменту для систематичного та вчас- ного моніторингу ефективності діяльності галузі охорони здоров’я, зокрема на рівні об’єднаної територіальної громади в умовах зміни адміністратив- но-територіального устрою, децентралізації, формування та розвитку тери- торіальних громад. Для громади загалом є суттєвою інформація щодо стану охорони здоров’я не стільки на адміністративній території, скільки на тери- торії громади. Інформатизація та ЕСОЗ може стати важливим інструментом для моніторингу системи охорони здоров’я на території населених пунктів, які входять до складу об’єднаної територіальної громади та обслуговують населення громади, а не окремого міста, селища тощо. Окреслено основну мету та напрями діяльності ЕСОЗ як інструменту для моніторингу процесу та результатів діяльності у сфері охорони здоров’я об’єднаної територіальної громади, розглянуто питання законодавчого регу- лювання щодо інформатизації у сфері охорони здоров’я та діяльності ЕСОЗ, відповідальності за порушення у сфері захисту інформації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Свєтлічна, А. А., та І. П. Олешкевич. "СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОЇ МИТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ". Nova fìlologìâ 2, № 81 (2021): 106–10. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-15.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано особливості синтаксису текстів англомовних митних документів. Авторами виявлена специфіка синтаксичних структур анкетних частин текстів комплексу офіційних митних документів. Увага зосереджена на аналізі прикладів застосування таких структур у тексті митного документа. Виявлено специфічні особливості їх використання в комплексі митної документації. Продемонстровано шляхи скорочень синтаксичних конструкцій, що необхідно для пришвидшення роботи з такими документами на етапах розмитнення товару, обслуговування пасажирів під час перетину кордону. Виявлено, що у форматі митного документа є постійні компоненти та ті, що заповнюються адресатом, тобто змінні фрагменти. У результаті дослідження встановлено, що постійні компоненти діють як тема, а змінні – як рема. У момент заповнення офіційного документа усталені та змінні частини представляються у свідомості адресата як варіант синтаксичної комбінації, що є аналогом речення з опущеним синтаксичним елементом – присудком. Авторами запропоновано вважати ці синтаксичні конструкції тема-рематичною структурою. В процесі роботи розглянуто та проаналізовано приклади застосування таких конструкцій. Установлено, що змінні компоненти можуть бути незначними і становлять лише певні персональні або кількісні характеристики, необхідні для здійснення митного процесу. Аналіз синтаксичних структур комплексу англомовних митних документів показав також наявність конструкцій із багатокомпонентною ремою. Використання таких синтаксичних фрагментів має на меті максимальний збір інформації в межах невеликого англомовного офіційного документа. Дослідження синтаксису анкетних сегментів митних документів дозволив виявити наявність дієприкметників у складі усталених частин у постпозиції до визначуваного слова. Встановлено, що такі вирази є скороченою модифікацією підрядного атрибутивного і діють у такому вигляді для стислого подання інформації. Митні документи призначені збирати та передавати інформацію задля потреб митної справи, і цей факт стає базовим для формування специфічної структури з конкретними синтаксичними закономірностями, які властиві таким текстам.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Константинов, О. О. "ОСОБЛИВОСТІ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ ДІЯННЯ ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 211 КК УКРАЇНИ ВИДАЧА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ЩО ЗМЕНШУЮТЬ НАДХОДЖЕННЯ БЮДЖЕТУ АБО ЗБІЛЬШУЮТЬ ВИТРАТИ БЮДЖЕТУ ВСУПЕРЕЧ ЗАКОНУ". Juridical science, № 2(104) (14 липня 2021): 35–42. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.05.

Full text

Abstract:

У статті здійснено аналіз об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 211 Кримінального кодексу України, «Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону». Автором визначено, що закінченим дане кримінальне правопорушення має вважатись не з моменту видання зазначеного в диспозиції ч. 1 ст. 211 Кримінального кодексу України нормативно-правового акта, а в залежності від настання наслідків, які на теперішній час хоча і згадуються у статті, однак лише у зв’язку з предметом даного діяння. З’ясовано, що під виданням нормативно-правових актів слід розуміти: підписання службовою особою, наділеною відповідними повноваженнями, актів, які містять приписи, обов’язкові для виконання необмеженим колом об’єктів управління (фізичних та юридичних осіб); затвердження службовою особою своїми наказами актів (постанов, правил, порядку, інструкцій, роз’яснень тощо), прийнятих (схвалених, рекомендованих) колегіальними дорадчими органами (колегіями міністерств, центральних відомств), рішення яких впроваджуються керівниками відповідних органів виконавчої влади, оскільки саме вони несуть персональну відповідальність за виконання завдань і здійснення функцій, покладених на ці органи. Видання нормативно- правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету, визнається злочином, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, а саме сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Наголошено, що коло суб’єктів бюджетних правопорушень є специфічним. Це викликано особливістю самих бюджетних правовідносин. Суб’єкт бюджетного права і бюджетного правопорушення не співпадають. Суб’єктами бюджетних правопорушень можуть бути як фізичні особи (керівники чи інші відповідальні посадові особи, залежно від характеру вчинених ними діянь), так і колективні утворення. Слід більш чіткіше як у Бюджетному кодексі України так і в Кримінальному законодавстві визначити суб’єктів бюджетних правопорушень, не посилатись на загальну фразу “учасники бюджетного процесу”.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Константинов, О. О. "ОСОБЛИВОСТІ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ ДІЯННЯ ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 211 КК УКРАЇНИ ВИДАЧА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, ЩО ЗМЕНШУЮТЬ НАДХОДЖЕННЯ БЮДЖЕТУ АБО ЗБІЛЬШУЮТЬ ВИТРАТИ БЮДЖЕТУ ВСУПЕРЕЧ ЗАКОНУ". Juridical science 2, № 2 (2020): 41–48. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2-2.06.

Full text

Abstract:

У статті здійснено аналіз об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 211 Кримінального кодексу України, «Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону». Автором визначено, що закінченим дане кримінальне правопорушення має вважатись не з моменту видання зазначеного в диспозиції ч. 1 ст. 211 Кримінального кодексу України нормативно-правового акта, а в залежності від настання наслідків, які на теперішній час хоча і згадуються у статті, однак лише у зв’язку з предметом даного діяння. З’ясовано, що під виданням нормативно-правових актів слід розуміти: підписання службовою особою, наділеною відповідними повноваженнями, актів, які містять приписи, обов’язкові для виконання необмеженим колом об’єктів управління (фізичних та юридичних осіб); затвердження службовою особою своїми наказами актів (постанов, правил, порядку, інструкцій, роз’яснень тощо), прийнятих (схвалених, рекомендованих) колегіальними дорадчими органами (колегіями міністерств, центральних відомств), рішення яких впроваджуються керівниками відповідних органів виконавчої влади, оскільки саме вони несуть персональну відповідальність за виконання завдань і здійснення функцій, покладених на ці органи. Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету, визнається злочином, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, а саме сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Наголошено, що коло суб’єктів бюджетних правопорушень є специфічним. Це викликано особливістю самих бюджетних правовідносин. Суб’єкт бюджетного права і бюджетного правопорушення не співпадають. Суб’єктами бюджетних правопорушень можуть бути як фізичні особи (керівники чи інші відповідальні посадові особи, залежно від характеру вчинених ними діянь), так і колективні утворення. Слід більш чіткіше як у Бюджетному кодексі України так і в Кримінальному законодавстві визначити суб’єктів бюджетних правопорушень, не посилатись на загальну фразу “учасники бюджетного процесу”.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Авербух, Герман Миколайович. "РОЗВИТОК СУЧАСНИХ КАДРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ". Public management 29, № 1 (2022): 10–16. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-1.

Full text

Abstract:

Окреслено категорію «кадрові технології в публічній службі» як систему послідовно вироблених дій, прийомів, операцій, які дозволяють отримати інформацію про можливості працівників, або сформулювати набір вимог до них з боку організації. На основі структурно-функціонального підходу кадрові технології в публічній службі розділено на три групи (технології, що забезпечують отримання персональної інформації про працівників; технології, що забезпечують необхідні характеристики персоналу, функціональна роль яких полягає у здійсненні професійного, інтелектуального, психологічного та медичного відбору; технології, що забезпечують можливості персоналу (підбір, ротація, управління кар’єрою персоналу, професійно-кваліфікаційний розвиток). Здійснено аналіз основних проблем у використанні кадрових технологій. Для усунення негативних тенденцій в сфері управління персоналом розроблено модель технологізації управління кадрами, що є науково обґрунтованою послідовністю прийняття кадрових рішень з метою досягнення стратегічних цілей органів державної влади. Доведено, що цей процес повинен включати шість взаємопов’язаних етапів: попередній, діагностичний, прогностичний, методичний, організаційний та оціночний. Запропоновано запровадити у практику інноваційну внутрішньоорганізаційну технологію розробки програми професійного розвитку та навчання публічних службовців, керівників підприємств, установ та осіб, котрі перебувають у кадровому управлінському резерві. Результатом виконання програми має стати реалізація стратегії розвитку управлінських кадрів, формування нового типу публічного службовця з широким кругозором, креативним мисленням, компетентного, здатного не тільки діяти за зразком, а й пропонувати нові інноваційні моделі дії в умовах реформування органів державної влади, світової фінансової кризи. Визначено, що одним із основних напрямів удосконалення практики застосування кадрових технологій у системі публічної служби є подальша розробка механізму організації та проведення конкурсного відбору на державні посади, яка тісно пов’язана з проблемою організаційного забезпечення публічної служби – формуванням та підготовкою реального та ефективного кадрового резерву. Мета роботи. Мета полягає у розкритті концептуальних проблем розвитку кадрових технологій в системі публічної служби та окресленні шляхів підвищення їх ефективності та дієвості. Методологія. Теоретичною базою дослідження були праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження щодо розвитку сучасних кадрових технологій в системі публічної служби, законодавчі та нормативно-правові акти. Використано такі методи дослідження, як аналіз, синтез, наукова абстракція; системно-структурний аналіз. Загально-методологічні проблеми формування кадрової політики, державного управління знайшли своє вирішення в працях Н. Гибало, А. Дементьєвої, Б. Єрьоміна, В. Зотова, В. Куликова, К. Хартанович та ряду інших вчених і фахівців. У той же час питання розвитку сучасних кадрових технологій в системі публічної служби вивчено недостатньо. Наукова новизна. Уточнено понятійно-категорійний апарат науки публічного управління, а саме: категорію «кадрові технології в публічній службі» запропоновано розуміти як систему послідовно вироблених дій, прийомів, операцій, які дозволяють отримати інформацію про можливості працівників, або сформулювати набір вимог до них з боку організації. Удосконалено класифікацію кадрових технологій в публічній службі на основі структурно-функціонального підходу за групами: технології, що забезпечують отримання персональної інформації про працівників; технології, що забезпечують необхідні характеристики персоналу; технології, що забезпечують можливості персоналу. Висновки. Представлені пріоритетні напрями вдосконалення практики застосування кадрових технологій дозволить послідовно вирішувати основну проблему публічної служби – формування високопрофесійного, компетентного та високоморального кадрового складу публічної служби.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Довбня, Людмила, та Тамара Товкайло. "ПОСТАТЬ ІВАНА ФРАНКА В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВОЗНАВЧОЇ НАУКИ". Society. Document. Communication, № 10 (9 січня 2021): 240–60. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-10-240-260.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено внесок І. Франка в історію становлення і розвитку українського мовознавства, здійснено аналіз мовознавчої спадщини великого вченого-енциклопедиста, митця художнього слова Івана Франка на тлі історичного процесу усталення мовних норм. Закцентовано увагу на його боротьбі за становлення, розвиток та нормалізацію української мови, зокрема її лексики, фразеологічного складу та за усталення фонетичного принципу українського правопису.  Аналізуються праці вченого, присвячені розгляду мови як національної самобутності, як елементу художньої творчості, а також окремих компонентів її структури. Наголошується на вивченні дослідником діалектів та лексичних норм української мови, дитячого мовлення, питань загального мовознавства тощо. Визначається персональний внесок І. Франка в історію української лінгвістичної науки. У сучасному світі Іван Франко заслужено постає перед людством передусім як майстер українського слова, митець у сфері вітчизняного художнього поетичного і прозового письменства. Водночас власне цим не обмежувалася інтелектуальна праця великого Каменяра. Людина енциклопедичних знань і неординарних здібностей, Іван Франко створив вагоме підґрунтя для розвитку й функціонування української мови не лише власною мистецькою, а й науковою діяльністю: його перу належать мовознавчі праці, присвячені українському правопису, відстоюванню багатства української мови на народній основі, дослідженню територіальної специфіки української мови; значну увагу приділяв дослідник дитячому мовленню та питанням філософії мови. З огляду на потребу нормалізації сучасного українського правопису та огранення норм народнорозмовного мовлення з особливою актуальністю постає питання аналізу кращих традицій, що історично склалися в лінгвістичній спадщині світочів нації, до яких перш за все слід віднести Івана Франка. Попри значний часовий проміжок, що відділяє нас від періоду, коли жив і творив Іван Франко, його напрацювання та ідеї залишаються на часі, з огляду на що варто окреслити внесок науковця в історію становлення та розвитку мовознавчої науки в Україні. Наукове й духовне коріння національної величі славного сина українського народу І. Франка є безсумнівним. Будучи воістину велетом духу, безсмертний Каменяр залишив по собі неоціненний мистецький скарб для майбутніх дослідників слова. Виходець із народних глибин, він, будучи великим майстром слова, плекав любов до рідної мови, намагався долучитися до її першовитоків, усіляко звеличував, творив і відстоював українське слово, пророчачи йому велике майбутнє. Саме він створив наукове підґрунтя для витворення мовних норм на живій народній основі з урахуванням регіональної розмаїтості, для утвердження у правописі фонетичного принципу. Нині цей принцип є домінантним у сучасній українській орфографії. Послідовники І. Франка вдосконалювали його лексикографічні набутки, лексико-фразеологічні й діалектні вчення. Упродовж тривалого часу в мовознавчих колах велася дискусія з приводу можливості / неможливості розвитку в усталених словосполученнях переносних значень, одначе сучасна лінгвістика на великій кількості прикладів довела правильність Франкових висновків і в цій царині. В аспекті зіставлення ознак фразеологізму і слова сучасні вчені одностайно стверджують, що усталені мовні звороти, як і окремі слова, мають здатність до семантичної трансформації, і ілюструють це великою кількістю прикладів. Перспективи подальших розвідок вбачаються авторами в опрацюванні та аналізі сучасного мовного матеріалу з опорою на започатковані І. Франком ідеї в різних мовознавчих сферах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Давченко, Т. М. "Особа як елемент криміналістичної характеристики доведення до банкрутства (ст. 219 Кримінального кодексу України)." Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 188–94. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).543.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто поняття і сутність особи як еле-менту криміналістичної характеристики криміналь-ного правопорушення доведення до банкрутства. На підставі аналізу статистичних даних, слідчої та судової практики виокремлено ознаки фізичних осіб, які вчиняють цей вид правопорушення, та обґрунтова-на доцільність розширення кола суб’єктів, шляхом включення юридичних осіб. Цей підхід зумовлений випадками рейдерського захоплення активів підпри-ємств, які призводять до стійкої фінансової неспро-можності. Наявні методики розслідування доведення до банкрутства не містять рекомендацій правоохорон-ним органам з цього питання. Злочинці намагаються створити видимість здійснення законної діяльності, заздалегідь продумують способи вчинення дій, ске-рованих на доведення до банкрутства, визначають поетапність укладання заздалегідь невигідних угод, здійснення фінансово-господарських операцій, забез-печують конфіденційність домовленостей з іншими суб’єктами – юридичними особами та фізичними осо-бами. Очевидно, що для реалізації вказаних дій залу-чаються «білокомірцеві» особи: 1) керівники підпри-ємств (генеральні директори, директори, заступники); 2) керівники та/або члени наглядових рад; 3) головні бухгалтери, фінансисти, керівники планових відділів; 4) юристи, адвокати; 5) охоронні агентства; 6) посадові особи державних органів, які видають ліцензії та вико-нують інші дозвільні та контрольні функції.Автор наводить види юридичних осіб, які залуча-ються до злочинних дій або на користь яких скерова-ні неправомірні угоди, підробка документів, зловжи-вання службовим становищем. Юридичні особи як суб’єкти доведення до банкрутства можуть бути таких видів: 1) за ознакою заснування: засновником є керів-ник підприємства, яке збанкрутувало; засновником є близькі родичі, члени сім’ї керівника підприєм-ства; засновником є підставні особи, які фактично не керують підприємством, а виконують прямі вказів-ки; засновником є злочинна організована група (осо-би, які мають судимості, тощо); 2) за видом діяльності (сферою, видом економічної діяльності): має тотожний вид економічної діяльності та виробництва; має інший вид діяльності, але пов’язаний з діяльністю підприєм-ства-банкрута (постачання тари, сировини, надання транспортних послуг тощо); юридична особа не має жодних виробничих зв’язків; 3) за строком існуван-ня: створена та має тривалу виробничу діяльність; час створення незначний (передує активним діям щодо доведення іншої юридичної особи до банкрутства); 4) за персональним складом керівництва: особа, яка має досвід у сфері діяльності підприємства, яке доводиться до неспроможності; особа, яка не має досвіду у сфері ді-яльності підприємства, яке доводиться до неспромож-ності; керівником підприємства є особа, яка є давнім партнером у ділових стосунках з керівником підпри-ємства-банкрута; керівником підприємства є один із засновників підприємства, що доводиться до банкрут-ства, який вийшов зі складу його засновників у ре-зультаті конфлікту з іншими (помста, намагання за-брати частку свого капіталу); 5) за характеристикою наслідків керування такою особою підприємствами: попередній досвід позитивний (в результаті погли-нання підприємств створена ефективна корпорація); попередній досвід негативний (всі юридичні особи, якими керувала ця уповноважена особа, закривалися), що свідчить про фіктивність з наміром у неправомір-ний спосіб заволодіти активами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Персональний склад'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles